Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

з тiней, що дух мiй не вита в небесах, а стелеться по землi, я читав
"Блаженнi нищi духом" i не мiг нiчого зрозумiти, бо ж "Блаженнi нищi
духом, яко ваше царство небесне, блаженнi плачучi, яко тi© утiшаться,
блаженнi жадаючi й прагнучi правди... Радуйтесь i веселiтесь, яко мзда
ваша велика на небесах". Отож хто я за цi ю заповiддю, на що заслуговую?
Покаюся й заслужу прощення? Не заслужу нiколи; я той, хто жадав правди й
не мiг ©© вiдстояти до кiнця, чи грiшник, що плаче? Сього не знав нi тодi,
нi пiзнiше. Тодi, повторюю, тiльки рятувався й майже не думав нi про що
iнше, хоч все те бринiло в менi, глибоко-глибоко, вiдав про нього, воно
борсалося, потоплене хвилями страху й нерiшучостi.
Ми всi сущi увесь вiк борса мося в хвилях. Бо й сам гетьман
Скоропадський одступився од сво©х козакiв i написав у Пiтер Головкiну
(наперед знаючи, що Головкiн розповiсть царевi), буцiмто носачiвськi
козаки не тiльки безчестили полкового осавула, а й заповзялися його вбити,
i той вирятувався завдяки сприятливо© випадковостi. А цього не було, я
тому найперший свiдок. Нехай неправда та страх сильних свiту цього не
будуть нам прикладом у життi!
Шiсть днiв я просидiв у секвестрi, а на сьомий мене випустили. Бурмiстр
зачитав присуд, з нього я зрозумiв, що годен бути покараний п'ятдесятьма
ординарними ударами плiттю, але суд, на молодi лiта респект маючи, милу
Мартина Рибку й зарiка надалi жити правдою та випуска його на волю з
тим, щоб вiн негайно полишив мiсто Нiжин i бiльше нiколи в нього не
вступав.
I я одразу од ворiт секвестру налiг на ноги, неначе за мною гналися
"мiськi слуги". Сам не знав, чому так поспiшаю, мабуть, менi просто не
хотiлося залишатися в мiстi, де зазнав стiльки прикростей, де мою душу
пом'ято й поламано, де втратив щось таке, без чого змалiв сам, де... живе
одiбране в мене кохання. Менi страшенно хотiлося побачити Улясю, хоча б на
мить, хоча б кра чком ока, одначе знав, що це неможливо, й поспiшав до
мiсько© брами. Я зазнав велико© кривди, похитнувся в сво©х думках, бо
побачив ще раз, що в свiтi несправедливостi не менше, а може, й бiльше,
нiж справедливостi. Що ©© множить, чому Бог допуска ©©? Чому добро
невiддiльне вiд зла, одне народжу iнше, одне маску ться пiд друге, часом
©х вельми важко розпiзнати? У свiтi мало б неподiльно панувати добро, а
воно нiтиться перед злом. Мабуть, якби було тiльки добро, всi люди стали б
нiякi, в боротьбi зi злом вони загартовують душi, стають смiливi та дужi.
Я ось не втримався... Поступився перед злом. Я навiть гаразд не впевнений,
чи поступився. Звичайно, поступився. I тепер мене палить несосвiтенний
сором. Мав себе за найпоряднiшу людину й не вистояв. Яка ганьба!
Гаряче молився, запевняв себе, що бiльше не зiйду з правдиво© путi,
чого б це менi не коштувало. Боявся, що мiй вчинок залишиться в мо©й
пам'ятi на все життя, вiн вже надломив у менi крихiтку того ясного й
чистого, з чим жив, з чим вийшов на велелюдне перехрестя. А все через те,
що в свiтi так багато зла, багато неправди, вiн влаштований за
неправдивими законами.
"Зупинися!" - сказав i справдi став посеред дороги. Я збагнув, що
зайшов дуже далеко й по такiй путi нi до чого доброго не прийду. Це ми,
люди, множимо неправду, нам мало того, що створив для нас Господь, ми
прагнемо плодiв грiховних, вважаючи, що там солодощiв бiльше, нiж в плодах
чистих. Свiт влаштований праведно й досконало, он як милують одне одного
дво диких голубiв на берестi й маленький синенький метелик трiпоче
крильцями над пiзньою квiткою. Всi вони живуть за Божими законами, всi
вони в свiтi, як на великiй гарнiй картинi, де все до мiсця, де все
доречно: звiрi, птахи, дерева, квiти, трави. Великий i ясний свiт - для
нас усiх, це ми захопили його й нав'язу мо всьому сущому сво© закони,
намага мося пiдкорити собi все, ще й однi пiдгинають пiд себе iнших. Хто
дав нам таке право, чому ми не розумi мо, що живемо не по правдi?
Мене мучила спрага. Неподалiк вiд дороги виднiвся хутiрець, i я
завернув туди. Хутiрець був не багатий i не бiдний: чимала хата, рублена
комора, хлiв i стодола, а також повiтка для воза, саней та всiлякого
реманенту. Все це - в кружок довкола двору, в кiнцi якого - перелаз, а за
ним садок. Кiлька груш i яблунь росло бiля хати понад самою дорогою, пiд
однi ю яблунею бiлiли в травi яблука-падалицi, пiзнi, останнi яблука.
Колодязь стояв бiля дороги, так що воду можна було брати i з двору, i од
дороги, великий, окований залiзними обручами цебер прип'ято до залiзного
гака, вбитого в зруб. Попiд хутором з правого боку пролiг неглибокий яр,
по дну якого в осоках хлюпотiла рiчечка. Чималенький табун гусей
вiдпочивав на березi.
Хутiрець ще зоддалiк принадив менi зiр, я не мiг одiрвати вiд нього
очей. Чарiвне мiсце, яких так багато на нашiй землi, де тиша, де спокiй,
де праця й спочинок, де нема су ти, захланностi, жадоби.
Бiля ворiт стояв дiд у солом'яному брилi, в полотнянiй сорочцi, в
новеньких личаках, мабуть, вiн помiтив мене давно й пiдiйшов до ворiт,
тримав дашком долоню, дивився на мене - бо було йому проти сонця. Очi в
старого вицвiлi, добрi, спокiйнi, обличчя в зморшках, не вельми засмагле,-
з чого я зробив висновок, що старий у полi не працю , порядку на подвiр'©
або догляда пасiку.
Я привiтався, попросив дозволу напитися. Старий оддав добридня,
повернув голову, гукнув:
- Галю, винеси чоловiковi напитися.
Вiн не запитав мене - хто такий i куди йду: захочу, розповiм сам, не
приглядався до мене пильно, стояв i дивився на дорогу, на рiчечку, на
гусей, якi враз чомусь загелготiли, схопилися й шугонули на воду та
хлюпалися там. З сiней вийшла дiвчина лiт вiсiмнадцяти-дев'ятнадцяти -
висока, кругловида, величаво-красива й величаво-спокiйна, впевнена в сво©й
досконалостi та красi.
Я витягнув цебер - краплi зривалися з мокрого, позеленiлого дерева й
звучно кльокали в прохолоднiй глибинi, цебер iшов легко, вишмульгана
долонями тичина лопотiла в мо©х руках. Я стояв по цей бiк колодязя,
дiвчина - по той, вона мовчки подала менi липовий корячок. Смачно кльокали
на днi колодязя краплi, смачно ярiли проти сонця повнi червонi губи, i
червоний калиновий квiт вишито© сорочки високо здiймали повнi груди.
Соромливий за вдачею, не мiг вiдвести очей вiд дiвчини. Вихований майже в
схимi, розумiв, що це грiшно, й нiчого не мiг з собою вдiяти. Тiльки на
мить, чомусь тiльки на мить подумав про Улясю, а далi мене знову оповив
чар, оповила мана - такою довершеною, земною i неземною була ця краса, що
я замилувався нею. Нi, не зовсiм безгрiшним було оте мо споглядання, менi
подумалося, що найкраще звiкувати вiк ось на такому хуторi з отакою
дiвчиною, либонь, це найбiльше, що може подарувати людинi доля. Я не мав
на мислi себе, я мовби вiдсторонився вiд самого себе, але не зовсiм.
Либонь, холодна кринична вода трохи остудила мою душу, а може, очi
дiвчини, голубi, неймовiрно гарнi, спокiйнi, вона тiльки раз ковзнула ними
по менi й одвела ©х байдужно, i ©© повнi соковитi губи усмiхнулися не
менi, а степовi, полуденному сонцю, гусям, а може, й ще комусь, кого
сподiвалися ближчим часом побачити бiля цього колодязя. Либонь, ця солодка
кринична вода вабила не одного козака? Я й сам розумiв: такий, як я,
парубок - не пiд ©© мислi. Бачив сво вiдображення в цебрi - змарнiле
обличчя, великий лоб, великий нiс, ледь викривленi, чого майже нiхто не
помiча , губи (чи не вiд того я трохи шепелявлю, надто коли розхвилююся).
Обтрiпаний i обiрваний, з торбою, у якiй псалтир, зшиток з власними
вiршами, до якого я не доторкався вже кiлька мiсяцiв, пара брудно© бiлизни
(треба буде стати десь бiля рiчки та попрати, звичайно, не тут, а деiнде),
гребiнець, маленька iконка з святим Iваном, мо©м покровителем. I бачив
перед собою красуню, байдужу, величаву, неприступну. Вона ще довго-довго
стояла перед мо©ми очима, я йшов по дорозi, i ©© образ гойдався в
осiнньому маревi, то зливаючись з образом Улясi, то роз' днуючись. I
ступала вона навстрiч менi, усмiхалася ласкавою усмiшкою, променила
голубими очима. Бо ж то не босими ногами розбивав я пилюку, а розбив ©©
мiй кiнь кованими копитами, i я коршаком злетiв з коня, аж майнули за
плечима, неначе крила, закаврашi червоного жупана, й брязнула об зруб
срiбними надiлками шаблюка, й на грайливе Галине (Улясине) "Доброго
здоров'я пивши", я смiливо та задьористо вiдказав: "Чорняву любивши", й
нашi погляди зустрiлися, й ми сказали одне одному очима все те, що можуть
сказати парубок та дiвчина.
Нинi ж на байдуже Галине "Доброго здоров'я пивши" я ледве вичавив
"Дякую" i опустив погляд.
Галя пiшла, плавне погойдуючи станом, ступила на ганок i звiдти
подивилася не на мене, а знову на дорогу, яка гойдалася в маревi. I я
чомусь подивився на дорогу, по нiй верхи, перекинувши ноги на один бiк, на
гнiдiй неосiдланiй кобилi ©хав якийсь дядько, за ним, далеко вiдставши,
пiднiмало копитцями порохню гнiде лоша. Кобила iнодi оглядалася, дядько
дрiмав, розморений спекою.
I в цю мить я зрозумiв, що захоплення красою цi © дiвчини було
хвилинним, випадковим, що на другу любов я вже нездатен.
- Вiзьми на дорогу, остудиш душу,- почув я за сво ю спиною й очутився.
Дiд тримав у пiдрешiтку з десяток яблук-падалиць. Я висипав ©х у торбу,
подякував i пiшов. Лишав за спиною щось голубливе, тихе й ступав у
невiдомiсть, пропалену до дна спекотним, що бува рiдко осiнньо© пори,
сонцем. Я мовби одривав душу од чогось, i на нiй лишалися ранки й
проступала кров.
Не знаю, яким чином всi тi думки, все, що сталося зi мною за останнi
кiлька днiв, вплинуло на рiшення, яке прийняв на перехрестi дорiг за
Нiжином,- я повернув на Липiв Рiг. Зовсiм недавно не збирався бiльше
зустрiчатися з Милею. Не вельми довiряв йому, трохи боявся його, врештi,
мiй розум пiдказував менi, що з ним потраплятиму з халепи в халепу, але
таки повернув на ту дорогу. Мабуть, мене надто пригнiчувала самотнiсть,
яку почував пiсля зустрiчi з байдужою красунею на хуторi.
Чому пiшов одразу на хутiр Липiв Рiг, а не в монастир, куди спочатку
мав податися Миля, не знаю. Може, через те, що до Липового Рогу було
значно ближче, вiн лежав побiля дороги, а монастир - з того боку мiста, а
може, й не сподiвався побачити Милю в монастирi, щось менi пiдказувало, що
його там нема . Не тулився, не лiпився вiн в мо©й уявi до монастиря, та й
сказав якось так, що одразу запанував Липiв Рiг. Через те й поклав собi
навiдатись на хутiр i, якщо там Пилипа нема , до монастиря не йти - не
тривожити його, не спокушати сво ю з'явою - нехай вiдмолю свiй грiх. Я
вже знав, яка то спокуслива рiч дорога. Дорога - то завжди втома, й
безхарчiв'я, i непевнiсть, i невiдомiсть попереду, й небезпека, але й
воля. Людинi нiде не бува добре, нi вдома, нi в дорозi, але люди,
створенi для домiвки, а для дороги. Ще не мiг достеменно сказати - я для
дороги чи для села або мiста, але Миля - то вже напевно для дороги. Воля
дороги особлива, нiтрохи не схожа на волю одинокого хуторянина в лiсових
нетрях чи багатiя в мiстi, й той i той у неволi багатства, страху
збiднiти, погорiти, бути пограбованим владою, солдатами; воля дороги, це
воля, покраяна на кусники, в нiй кусники застрашливi, тяжкi, а
безпечнi, безмрiйнi, не пригiрченi нiчим, окрiм власно© печалi. Люди, якi
спiзнали безмежжя дорiг, з прижмуром, зверхньо ставляться до сиднiв, до
мужикiв i завжди кплять з них. Саме таким i був Миля.
Я знайшов Милю в млинах за Липовим Рогом. Там стояло два вiтряки, один
старий, похилений, здавалося, вiн надсилу маха крилами й ось-ось упаде, i
другий, фундований недавно - новий. Бiля млинiв при рiвчаку стояли вози,
воловi й кiннi, з зерном i мливом. Миля носив мiшки. Носив завзято, по два
зразу, спочатку клав на плечi один мiшок, далi поверх нього другий i
пiдтюпця збiгав по млинових сходах на другий палуб - новий млин був о двох
палубах. Униз також нiс повнi мiшки - вже з мливом, тримаючи ©х пiд
пахвами, як кабанцiв. Обличчя Милi вмив пiт, голi плечi й спина блищали.
Побачивши мене, вiн ощирив щербатого рота (два зуби йому вибито в якомусь
заморському шинковi), що мало означати усмiшку, й сказав:
- Полеж отамо пiд кущиком, я розвантажу воза. Я лiг пiд розкiшним кущем
глоду, на якому виблискували тугi бубочки рожевих плодiв, а Миля й далi
пиряв мiшки. Розвантаживши глибокого воза i навантаживши iншого, вiн
пiдiйшов i повалився бiля мене на притоптану траву.
- Шабаш. Четвертий день лоба грiю. На галерi так не прiв.
- Четвертий день? - здивувався я.- То ти зовсiм не ходив у монастир?..
Поклявся на святому вангелi©...
- Сховай, Мартине, грiх у мiх. Був я там. Монастир гнидявий, жодного
путнього монаха нема , слимаки, гриби збирають та на базар носять, з того
й живуть. Багато на грибах заробиш? Нащо ©м зайвий рот? Мишi й тi з голоду
порозбiгалися. А трапезна, а келi©! Один i ромонах взяв мене в свою келiю.
I мучився, бiдолаха, три ночi. Ти зна ш, як я хропу. Коли я його полишав,
вiн менi трохи руку не поцiлував.- Миля зареготав.- Там, у торбi, папiр з
одпущенням всiх грiхiв, прочита ш. А ратушнi суддi нехай пiдуть туди та
поспасаються самi.
Мабуть, Миля казав неправду, ще й казав трохи святотатно, i я
запечалився й пробурмотiв щось таке, що спасатися можна всюди, що менше
житт вих розкошiв, то легше вимолити прощення, й що суддi - на те вони й
суддi, вони хотiли порятувати його душу. Миля одказав, що вiн розкаявся й,
коли сказати правду, вко©в усе те, тобто написав нечистому листа,
мертвецьки п'яним, отже, в непам'ятi, й грiх невеликий.
У його очах свiтилися щирiсть i якась дивовижна на©внiсть, яку можна
побачити тiльки в дiтей. Вiн пахнув свiжим мливом (нiщо так гарно не
пахне, як свiже мливо, його запах житт дайний, м'який, вiн ввiбрав у себе
все - пах землi, колосся, неба, дощiв), потом, вiд нього повiвало силою,
впевненiстю, нелукавством. Здавалося, таку людину грiшно й страшно
скривдити, а отже, як переконався я потiм, саме його найчастiше й
намагалися скривдити (пожаковати на ньому). Власне, приклад того було
подано за кiлька хвилин.
Пилип попросив, щоб мельник розрахувався з ним, нагадавши домову, що
працюватиме, скiльки сам захоче, одначе мельник почав м'ятися, збавляти
цiну, божитися, що при ньому нема грошей, що всi грошi кум повiз у село,
й тодi Миля ухопив дишель старого млина, яким вiтряк повертають до вiтру,
й сказав, що зараз перекине його. Вiтряк погрозливо заскрипiв загойдався,
й мельник побiг до млина та винiс грошi. Миля обтрусив обметицю з сорочки
та кунтуша, що висiли на поручнi млина, одягнувся, грошi до кишенi не
ховав, тримав ©х у кулацi.
- Ось i знову ми з тобою, Мартине, багатi©,- сказав вiн. Раптом його
обличчя пересмикнулося, очi люто зблиснули.- Вони менi кажуть: вiдбудеш
рiк церковно© iнфими й пiдеш до вiтця та неньки. А хоч запитали, кнурi
годованi, в мене вiтець та ненька?.. Нехай тiльки хтось iз них трапиться
на мо©й путi...
Я аж сахнувся вiд нього. Здивувався, що Миля не забув судiв i що в його
серцi може спалахнути отакий гнiв. Виходило, що Миля не такий, як я про
нього думав, i його ще потрiбно спасати й спасати. I водночас вiдчував
якусь його правоту й хотiлося менi... трiшки-трiшки бути схожим на нього.
Миля перекинув торбу з одного плеча на iнше, подивився на гайвороння,
яке клубочило далеко над лiсом. Там стояв чорний вир, а птахи летiли й
летiли, тягнулись з усiх бокiв, де вони тiльки й бралися, хто ©х сповiщав,
що там ©хня збiрня, ©хня вороняча складка й що там для чогось мають бути.
- Скоро осiнь,- сказав Пилип.- Пора нам повертати у кра© пiвденнiшi.
Пiдемо на Полтавщину, Гадяччину... Я ще в тамтешнiх монастирях не бував.
За всi кiлькамiсячнi мандри ми навiдали два чи три жiночi монастирi,
але Улити не знайшли, й нiхто не чув про не©. Менi чомусь здалося, що,
може. Миля вигадав собi сестру, аби не було так сумно та одиноко в свiтi
та щоб виправдати сво© мандри. Одначе йому нiчого не сказав.

* * *

Ми йшли весь день, йшли швидко, без перепочинку,- хилиталися двi
мовчазнi постатi на дорозi, одна велика, крутоплеча, важка, друга тонка,
ламка, й нас застала нiч, i ми звернули з дороги в долинку, що манячила в
сизiй вечiрнiй iмлi. Пiдiйшли до густих кущiв, якi пiдковою облягли
невеличку галявинку, й поклали сво© торби. Почали розглядатися й помiтили,
що мiсце вже столочене до нас, тут хтось перепочивав. Чорнiло згарище вiд
багаття, валялися головешки, великi кiстки, ще не обмитi дощами, якесь
шмаття, пошарпане майже на нитки, не стерте, не потрухле вiд старостi, а
дороге й нове, таки пошарпане, в одному мiсцi земля була порита: там
борюкалися або билися. Мiсце було непевне, навiть на недосвiдчене око: тут
зупинялася злодiйська ватага. Я поглянув на Милю й побачив, що вiн також
розгадав усе, але я мовчав, поклавшись на свого старшого товариша. Вiн
почав розв'язувати торбу, далi кинув:
- Вiзьми казанок, там у ярку повинна бути копаночка.
Я взяв казанок, постояв у роздумi. "Ще один шлях до iстини",- думав,
розглядаючи злодiйське мiсце. Тiльки до яко©? Цi люди самi стали на
злодiйську стежку чи ©х на не© штовхнули? I хто вибира : людина свiй шлях
чи шлях людину? Мiг би я пiти по такому шляху?
Став перед невiдомiстю, бо не був упевнений, що свiй шлях вибрав сам.
Життя котило мене й несло, як несе втомленого плавця дужа рiка.
Знав, що мушу опиратися, мушу шукати якогось берега, й не знав, де той
берег, та й не хотiв його шукати. Я розумiв усiх тих миркачiв, мандрiвних
дякiв i просто волоцюг, якi валасаються по свiту, самi не знаючи для чого.
А може, й знають... Може, оце мандрування по свiту з його голодною волею
та небезпеками i саме життя, його мета? Бо що ж iще?
Я принiс води, Миля вкинув туди двi в'яленi рибини, цибулину й поставив
казанок до вогню. Незабаром юшка була готова, ми повечеряли й полягали пiд
кущем. Засинаючи, я почув, як щось мовби обмацу мене, напiврозплющив очi
й побачив, що то Миля вкрив мене сво©м кунтушем. Менi одразу стало тепло й
дуже гарно, i я заснув.
Менi знову снився той самий дивний сон, тiльки з невеликою одмiною:
неначе я стою на сво му подвiр'© i раптом чую перестрашений кiркот пiвня,
повертаю голову i бачу, що з-за сусiдсько© клунi виплива птах, i якийсь
вiн дивний, бо не летить, а мовби пливе, й пливе стiйма, розпростерши
крила, грудьми та дзьобом до мене. Вiн росте й росте, ста в пiв людського
зросту й отако пливе на мене та повз мене, розпростерши нерухомi крила та
розпустивши хвiст, i враз помiчаю, що в нього не дзьоб, а губи, i вся
голова жiноча, й тулуб у жiночому убраннi, одначе внизу не ноги, а лапи,
вони хижо скрюченi й зведеш для хапка. А обличчя - жiнки - Улянине, тiльки
чомусь недобре, холодне. Я хоч i злякався, кинувся до не©: "Улясю,
Улясю",- гукаю. Улясине обличчя лишилося нерухомим, тiльки губи ледь-ледь
здригнулися й прошепотiли: "Я ще прилечу", i вона вiдпливла за верби.
Пробудився стривожений. Було ще темно, тiльки на сходi ледь рожевiло,
посеред неба яснiв мiсяць, зелений, у колах, ще й погойдувався з боку на
бiк. Хотiв розбудити Милю, й не одважився. Що йому скажу? Що менi знову й
знову сниться дивна жiнка-птах? Що цей сон менi щось вiщу ? Миля подума ,
що я натякаю на Каську, й розсердиться. Вiн уже й так мав прикрiсть через
жiнку. Спершу подумав, що з Улясею щось сталося. А потiм моя думка
перемiнилася, i враз рiшуче подумав, що обов'язково зустрiнуся з нею. З
чого виникло це переконання - не знаю, одначе надалi вiдав напевне: куди б
не йшов, де б не бував - свiт, дорога приведуть мене до Улясi.
Мабуть, це було закляте мiсце. Вранцi мене почала трусити лихоманка, а
далi кинуло в жар. Ледве дибав за Пилипом, перед мо©ми очима гойдалися
червонi кола, врештi я сiв просто на дорогу. Почував несосвiтенну втому,
мене морив липкий, ламкий сон, i болiло все тiло. Йти бiльше не мiг. Тодi
Миля взяв мене на руки й понiс.
Я прийшов до тями у якiйсь хатi, лежав на соломi, застеленiй рядниною,
вкритий лiжником, а бiля мене сидiв Пилип i пильно дивився на мене.
- Ти диви, не загнувся,- сказав вiн.
Менi стало неймовiрно тужно та важко, i я вiдвернувся. Одначе невдовзi
зрозумiв, що в такий спосiб Миля виявив свою стурбованiсть, iнакше
спiвчувати вiн просто не вмiв.
Вiн доглядав мене надзвичайно дбайливо, напував - силуючи - узваром та
якимись травами, носив стiльниковий мед, яблука, грушi, примушував ©сти, а
коли я не ©в, сердився й обзивав слимаком, пiдрясником. Потiм бiг на
роботу, по жнивах скрiзь були потрiбнi молотники, й вiн молотив збiжжя по
токах багатих господарiв. Вiн десь дiстав цiпа з бичем, у руку завтовшки,
й, коли я почав виходити з хати, з усi © гупотняви, яка стояла в селi,
вирiзняв глухi, важкi, схожi на гарматнi пострiли удари Милиного цiпа. Я
нетерпляче чекав на Милю, а коли вiн приходив, вiдповiдав на його грубi
жарти такими ж грубими жартами, а в душi щось щемно млiло й розтiкалося
при мним теплом по тiлу. Розумiв, що став Милi близькою людиною, але не
знаходив розгаду, за вiщо вiн любить мене, вже ж не з мало© користi, що
забере в мене зароблений на требах грiш, адже може заробити вп'ятеро
бiльше, й заробля , й мав би вибрати товариша по сво©й вдачi, а от вибрав
мене. Закрайками мислi я здогадувався, що вiн загляда в мою
неперекаламучену душу, сподiва ться там щось побачити - може, якийсь свiй
спомин, якiсь загубленi малюнки дитинства, знаходить чисту молитву й хоч
трошки спаса ться бiля не©. Отже, я теж потрiбний йому. Хоча б молитвою,
вiрою в Бога. Нiчого iншого привабливого в менi не було. Я вiрив у свiт,
що вiн компонований Творцем досконало й що треба жити за тими законами,
якi iснують, треба стiйко переносити нещастя, прощати ворогам кривди й
врештi настане час, коли Бог помiтить те й винагородить. Чим винагородить?
Ще бiльшою вiрою. Душевною благодаттю. Вiн вже винагороджу приязню Пилипа
Милi. Нинi свiт тiльки випробову мене, i мене, й Милю (вiн випробову
увесь вiк), i з мо ю допомогою Миля легше уникне спокус та наробить менше
грiхiв. У свiтi багато кривди, багато неправди, я боюся про це думати й
думаю все бiльше й бiльше, то ж дай Боже сили, крiпостi духу, щоб
вистояти, не впасти в грiх. Вiн ходить довкола мене на котячих лапах, вiн
одяга личину урядовцiв, але я повинен терпiти. Так мене вчили святi
лаврськi отцi, бiля яких дуже часто спасався i яким вельми любив
прислужувати. Для Милi Бог - далеко-далеко, вiн не вiрить, що Бог
повсякчас втруча ться в Милинi сфери, не вiрить Миля, що Божими заповiдями
керуються всi тi, хто так погано уряду , i тi, кого наслав у нашi землi
цар. Може, Бог покара ©х потiм? Всi цi запитання тривожать мене, руйнують
спокiй душi. Я од них утiкаю, я захищаюся од них вiрою,- адже вона - понад
усе, вона включа в себе сам свiт, як частку свою. З вiрою ми пряму мо до
безсмертя. Одначе сама наша путь тяжка, ми не можемо ухилитися вiд усього
того, що чату на нiй. Ми - смертнi й мимоволi розмiню мо золото безсмертя
на тисячi мiдякiв життя, й тiльки в кiнцi бачимо, що тi мiдяки не вартi
нiчого. Одначе в нас одбирають золото. В мене одiбрали золото любовi, i я
не можу з тим примиритися. I в цьому, либонь, я не подолаю себе нiколи.
Я хворiв довго й мав час подумати, одначе нiчого нового не надумав,
вирiшивши й далi уникати спокус та не боротися зi стихiями життя. Одначе,
як виявилося, нашi бажання вiд нас не залежать.
У кiнцi мiсяця жовтня, одразу пiсля друго© Покрови, ми прибилися в село
Комишня, а правильнiше, нас просто туди прибило, ми попали пiд таку зливу,
яко© я ще нiколи не бачив. Громи не гули, а трiщали, били понад самою
головою, блискавиця в'язала смертельнi зашморги перед самими нашими
обличчями, ми брели по колiна в водi, яка несла жовте й чорне листя,
палiччя, солому, а на одному з горбiв вода понесла вулики, й вони котилися
вдiл, у рiв, у рови перетворилися й вулицi села. Я часто хрестився, бiг за
Милею, який iшов попереду, тримаючи в однiй руцi чоботи, в другiй лiщинову
палицю, якою промацував дорогу. Стояла сутiнь, хоч було тiльки за
полудень. Ми попросилися до першо©-лiпшо© хати, й нас впустили. Дали борщу
гарячого (а Милi ще й корячок горiлки), й там ми обсушилися та
переночували.
Мабуть, то був злий кпин долi або й пiдступи нечистого, що нас там так
гарно прийняли й що напочатку все гарно для нас складалося. Я потiм часто
думав про те, як один випадок може визначити всю твою долю. Адже звiдти, з
тих днiв - усi мо© новi рахуби, всi злигоднi, пiднесення й падiння, й те,
ким та яким я став, i думи, аж по сьогоднi, також беруть початок звiдти.
То був берег, вiд якого багато разiв вiдпливав i до якого багато разiв
вертався, бiля якого потопав i на якому рятувався, на якому спiзнав усе,
що може спiзнати в круту годину людина.
А розпочалося все просто, й нiщо не вiщувало нiяких прикростей. Та вони
й з'явилися не одразу, а по якомусь часовi, як приходить повiнь вiд
великих снiгiв.
Вранцi стояв туман, а потiм вiн розвiявся, й засяяло сонце, земля
запарувала, наче напровеснi. Це був один з небагатьох для пiзньо© осенi
теплих днiв, у якi особливо не хочеться думати про зиму, снiги, лютi
морози, надто таким людям, як ми. Зима мене лякала, особливо я боявся ©©,
бо ж не знав, як i де ©© переживемо. Ми з Пилипом вже мали в запасi трохи
грошей, але потрiбно було приробити ще. Грошi я тримав при собi, i Пилип
поклявся святим Миколою (чомусь визнавав з апостолiв тiльки його), що не
забере ©х у мене на горiлку. Отож одразу почали шукати роботи, а вона сама
чекала на нас. Комишнянський вiйт Федiр Дирда почав годити нас за добру
платню на сторожу, ми охоче погодилися. Робота - легка, й ми спочатку
подивували, що нiхто не став на не©, дiзналися про все пiзнiше.
У кiнцi села стояв загороджений новеньким тином, у який врубано дво
ворiт - два ви©зди,- чималий пляц поля, а на ньому - недавно поставлена,
хоч i не нова, звiдкiлясь перевезена, комора й лежало кiлька куп деревини,
добрячо© деревини, на хату. Комору, а в нiй збiжжя, а також дерево й
припоручив нам стерегти вiйт. Вiн не сказав, чий у коморi хлiб i чи
дерево, але суворо наказав пильнувати, нiкого не пускати й виконувати
велiння тiльки його, Дирди, та городового отамана Трохима Гречаного. Також
сказав, що надiшле нам у помiч ще двох сторожiв.
Комора мала чималенький навiс, ми заставили його з одного боку дубовими