Страница:
канцелярi© та сiдати за розсохлого кленового стола. Каламар був повний, i
пера вiдтемперованi. Я викинув з каламаря здохлу муху й почав писати що
менi диктували козаки. Звiсна рiч, писав не все, а тiльки найдошпетнiше,
обминаючи слова лайливi, загогулистi та надто простолюднi. Я написав, що
ми, тобто вони, козаки, за давньою регулою, за сво©м правом завжди
вибирали сотника самi, й вiн правив по справедливостi, не завдавав нiкому
кривди, шанувався, бо ж знав, кому зобов'язаний владою, водив ©х на вiйну,
не ховався за козачi спини, а йшов у першiй лавi, не чванився й не
величався, брав помiрний чинш, а нового чоловiка вони не хочуть, бо й не
знають його, а за чутками, вiн - поганий, захланний, ще й намагатиметься
збити статок, як i кожний зайда.
Просушив я пiсочком аркуш i поклав на стiл. Проте, коли дiйшло до того,
кому доправляти його полковнику, охочих не виявилося. Пристрастi вже
вляглися. Значнi козаки не хотiли - деякi заздалегiдь шамульнули поза
спинами iнших, ще декотрi виходили тепер - буцiмто викурити люльку або за
якою iншою потребою,незначних вiдправляти було не варто. Ледве згодили
двох козакiв. Зашили в полотно папiр та й пiшли запрягати. Я ж вернувся в
двiр до паламаря.
Суплiкою до полковника зробив собi рекомендацiю, i тепер до мене йшли i
козаки, й посполитi: тому картку написати до сина, тому позов, тому в
церкву на помин душi, на часточку, позови я писав кепсько, а картки, надто
вiд старих, виходили вдалi, проникливi, з сльозою. Я зрадiв заробiтку,
грошi невеликi, але грiш до гроша, й щось зберу на дорогу.
Одначе склалося зовсiм по-iншому. Козакiв з суплiкою було завдано до
секвестру, а наступного дня при©хала команда й завдала до тюремного
в'язання ще дванадцятеро. Тринадцятим був я. До двору пiд'©хала пiдвода
парокiнь, на возi сидiло шестеро - дво носачiвських козакiв i четверо
сердюкiв з варти - четверо везли двох. Мене посадовили в задок воза,
мабуть, зважаючи на мою незначну особу, за мною не вельми пильнували.
Сидiти було незручно - сiна намостили мало, я провалювався глибоко в воза,
ноги стримiли високо, ©х пiдпирав затильник воза, доводилося триматися за
нього руками, пiдтягуватися.
За возом, який торохтiв слiдом за нами й на якому так само сидiло
четверо сердюкiв та два носачiвцi, бiгла жiнка, заламувала руки, голосила
й водночас проклинала свого чоловiка:
- Та куди ж ви його везете. Та на кого ж мене лиша те з дрiбними
дiтьми. I чи я тобi не казала, чи не застерiгала вiд злих учинкiв, бодай
би ти свiту не побачив, бодай би тебе побила сила Божа. Та скiльки ж я за
тобою нагарувалася, та сонечка не бачила, а тепер тебе везуть, як злодiя
проклятого, а я остаюся у вiчнiй тьмi.
Вона спотикалася, руса густа коса вибилася з-пiд кибалки, розсипалася
по грудях, врештi кибалка збилася набiк i впала, молодиця нахилилася за
нею, а тут саме ©здовi - тi ж таки сердюки - вдарили по конях. Молодиця
залишилася за вербами.
Носачiвськi козаки сидiли сумирно. Це мовби були зовсiм iншi люди, не
тi, якi ворохобилися на майданi. Козаки з варти малися також не суворо, тi
й тi перемовлялися - про погоду, про те, що треба збудувати нову церкву,
частували одне одного тютюном, носачiвськi козаки пригощали сердюкiв
пирiжками з яблуками. Пiзнi яблука-зимницi червонiли в садках. Позад валки
©хало верхи на конях четверо драгунiв. В одному мiсцi сполохали цiлу зграю
дроздiв, якi клювали горобину; пропливли попiд тином, торкнувшись нiжними
голiвками мо©х чобiт, лаплахи. Мир i тиша, а на душi як хвильки по водi,
попiд якою ходить щука,дрiбне риб'я вистрибу i пада знову в сповнене
небезпеки плесо. Навiщо вони везуть мене, який злочин хочуть менi завдати?
Козаки, вони тутешнi, одкрутяться, а на менi все окошиться. Це ж, мабуть,
за ту суплiку, писану мо ю рукою. А може, за те, що нагадав про медову
десятину... Що я знаю про ©хнi справи, навiщо вклюнувся, нащо здався на
вмовляння та погрози? Козаки тепер скажуть: нiчого не зна мо, питайте з
нього, вiн писав. Нi, так вони не скажуть, але змолотися менi може, ще й
круто, засипав не в свiй кiш.
Про©жджали лозами, й зринуло: зiрватися та шурхнути в гущавiнь i
вибрести десь у полi, й пiти свiт за очi - хто мене зна , хто шукатиме.
Одначе вiдав, що на таке не зважуся й совiсть моя не дозволить те зробити.
Може, потiм буду каратися, що не одважився на втечу, шкодувати, але такий
вже я .
Хвилювалися лози, плив у повiтрi вiльний коршак, i зовсiм у протилежний
бiк везли по неволi мене.
Ледве в'©хали на околицю мiста, сердюки враз одмiнилися, стали суворi,
неговiркi, погукували:
- Ану позатуляйте роти. Не роззирайтесь! Не зглядайтесь мiж собою!
Носакiвчани знизували плечима:
- Хiба ж ми згляда мось, вам привидiлося.
- Я тебе привидюся, так привидюся, що й очi на лоба повилазять.
- Дурнi ви люди,- плюнув у порохню пiд ноги козак, з яким я ©хав на
одному возi, й сердюк тусонув його в спину:
- Дивись менi,- й поправив на колiнах шаблю.
Козакiв повезли до фортецi, мене ж вiддали в руки "мiським слугам", i
тi одвели до цюпи при ратушi та записали в "приводну колодникiв книгу".
Брязнув засув, i я ступив у чорне провалля дверей, як у ополонку. Темрява
зiмкнулася надi мною. Я стояв бiля дверей, боявся одiрватися од них, менi
здавалося, що ледве ступлю крок, справдi шугону в прiрву. Чомусь я думав,
що в темницi сам. (Мовив подумки це слово - "темниця" й одразу зрозумiв,
що воно таке. Бо ж i справдi - темiнь). Морок ви©дав очi, заковтував мене,
немов змiй.
Одначе в змiя було око, воно потроху розплющувалося, проте лишалося й
далi прислiпуватим. Око - загратоване вiконце вгорi. Здригнувся: тiльки
тепер осягнув, де я. Ранiше знав, що темницi, але вони - десь там,
невiдомо де, вони - для iнших, у них кидають злочинцiв, я ж i помислити не
мiг, що хоч якийсь злочин можна притулити до мене. Пам'ятав: секвестр, це
ганьба. Того, хто побував у ньому, цуралися, боялися, не поважали. Якби
моя мама знала, що я потраплю до секвестру, вони б наклала на себе руки. А
я от... вiдректися вiд себе не можу.
I ще одне осягнув: я тут безправний, вiдданий на волю темним силам. I
нiхто менi не допоможе, нiхто за мене не заступиться, навiть не принесе
чисто© сорочки й окрайця хлiба, бо нiкого в мене нема . I нiхто не
виповiсть правди про мене, не посвiдчить, хто я i який .
Людина на волi й людина в темницi - це дво рiзних людей. Переступив
тюремний порiг, i вже ти винуватий, тобто тебе легко зробити винуватим, ти
не можеш виправдатися, ти не бачиш людей, а вони - тебе, не бачать тво©х
очей, не чують твого голосу. Тут ти можеш покладатися тiльки на власну
мужнiсть, i вибiр твiй куций: згода чи незгода, й майже в усiх випадках ти
- злочинець в очах людей. Все те вiдчув в одну мить, не збагнув, а вiдчув,
i страх побiг менi по жилах холодним вогнем.
- Праворуч лава, сiдай,- нараз пролунало десь попереду, i я здригнувся.
Ступив праворуч, хотiв сiсти й беркицьнувся, затявшись спиною об стiну. В
темрявi пролунав смiх.
- Дурнi у тебе, конокраде, жарти,- мовив хтось i закашлявся.
- Сам ти злодiй,- огризнувся перший голос.
- Мене нiхто нiколи злодi м не публiкував. I в чорнi книги не вносив.
- Ну, не злодiй, а нецнота. Ще краще. Жив вшетечно з пасербицею, i поли
тобi врiзали...
- Нiхто менi поли не врiзав, i жодних доводiв i знакiв у вшетечностi
проти мене нема . Любив i люблю пасербицю як рiдну дочку, але чоловiк ©й
трапився п'яниця та ще й пришелепко. Вона втекла вiд нього до мене, а вiн
вiв ©© за шию намiткою i бив, вона ж вирвалася й знову втекла до мене. Я
захистив ©©, а той пустив на мене неславу...
- А ти все-таки зiзнайся, пасербиця солодка?..
- Пащеку ш, як пес через губу. Утяти б тобi ©©.
- А ти спробуй!
- Замовкнiть. А то поличкую обох.
У великому подивi я слухав той пересвар, навiть забув про бiль, думав,
до кого ж це мене закинуто, а почувши ще один голос, стрепенувся. Вiн
видався менi знайомим. Вдивлявся в темряву, i вже вона не здавалася такою
непроглядною, рiденьке свiтло розбiлювало ©©. Я розгледiв чотири постатi,
три з одного боку й одну з другого. Та одинока постать видалася менi
бiльшою за iншi, а голос i далi стояв у вухах.
"Пилип, Миля",- нараз засвiтилося в мо©й головi, i я рачки полiз до
Милi. Пiд руками талапала якась порохня й шарудiла перетерта солома. Я
страшенно зрадiв Милi, цьому непривiтному й навiть страшнуватому
чоловiковi, цьому нелюдi, все таки тут хтось знайомий. Одначе не встиг
сiсти бiля Милi, як мене притиснула за колiно до пiдлоги важка лапа:
- Ми з тобою незнайомi,- впали менi в вуха слова.- Ти мене не зна ш.
Поготiв - отi © бортно© пригоди... Якщо хоч писнеш... Забудь, все
забудь... Так треба...
- Якщо так треба... Я - ©й-Богу...
- Ну й гаразд.- I вголос зовсiм iнакше, лiнькувато, байдужо: - А хто
ти, парубче, будеш? Назвися.
Я назвався Мартином Рибкою. Мало що розумiв, проте дошелепав, що Миля
попався на чомусь iншому й бо©ться, аби йому тут не долучили бортно©
крадiжки. Тепер уже був не радий зустрiчi з Милею, хотiв навiть
вiдсунутися вiд нього, але не зважився. Свiт, виявилося, вельми тiсний,
надто за гратами. А може, вiн увесь за гратами й ми гуля мо в ньому до
пори до часу на поруках у Долi, вiчно пiд пiдозрою й пiд загрозою одмiни
тi © поруки? Вже того вечора подумав про те, що ми невiльнi од самого
народження, а може, ще й до того, надто я так подумав по тому, як на мо©
слова, що треба покладатися на Бога, Миля сказав:
- Може, й так. Моя недоля написана менi на роду. Я був покараний
рiзками ще в утробi матерi. Вона заступилася за iншу наймичку, i ©©
вишмагали в саду на лавi, а разом з нею i мене, Я народився через два
днi...
Я жахнувся й подумав, як Бог допустив таке, й жахнувся ще дужче сво©м
думкам, власному святотатству. Кожному все написано на роду... А якщо
так... Навiщо одному написано сите життя, розкошi, хоч вiн недостойний
того, а iншому - нужда, поневiряння, несправедливiсть? Що, як оте,
останн , написано менi? Й що ж тодi виходить: борсайся не борсайся... Нi,
борсатись треба. Не заступися я за Милю, висiв би вiн на гiлляцi. Але, не
заступися за Милю, не залишився б у селi, не сидiв би отут. Отака
круговерть долi!
Почав читати молитву, й Миля не перебивав мене.
Тодi ж, як назвався Рибкою, Миля запитав, за вiщо мене завдано до
секвестру. Запитав тихо, але критися менi було нi з чим, i я розповiв
уголос. В'язнi слухали уважно, по тому заворушилися, жваво обговорювали
почуте. Вони зiйшлися на тому, що носачiвським козакам ©хнiй непослух
окошиться великим лихом, що тепер i ©х самих можуть судити строгiше, а
може, навпаки, ©хнi провини змалiють перед провиною носачiвцiв i ©х
незабаром повипускають на волю (люди найперше з усього роблять висновок
для себе), бо й тримати арештованих нiде, у фортецi арештних примiщень
нема , цюпа при ратушi тiльки одна, оця, годувати в'язнiв мають мiщани, i
стерегти теж, i свiчки - купленi ©хнiм коштом, вони волiють, щоб справи
вирiшувалися швидко, щоб менше тратитись. Проте Миля розсудив iнакше:
- Справа це вiйськова, носачiвцiв триматимуть у фортецi й дiзнання
чинитимуть там.
Вiд Милi я почув страшне, маловiдоме менi до цього часу слово "бунт", i
воно надовго запечатало менi вуста й приморозило всi думки. Це слово було
важке, незвичне, не зовсiм зрозумiле. Донинi менi здавалося, що все в
свiтi вiд Бога, так воно склалося й так мусить бути. Людськi закони,
закони мого краю - це Божi закони, вони визнанi всiма людьми,
започаткованi нашими предками, отже, ©хнi велiння непорушнi та вiчнi. Десь
у глибинi мого ства непророслим зерном лежали i якiсь випадковi знання
про те, що ранiше в нас були iншi закони й життя наших антецесорiв, себто
попередникiв, було iнше, я багато знав про унiю та унiатiв, вiв з ними
уявнi й справдешнi диспути, знав про Польщу, про Богдана Хмельницького,
про страшний розор краю, тяжкi утарчки на нього, чував про Виговського,
Брюховецького, Дорошенка (говорити про них було не вiльно, як i про
Многогрiшного та всiх iнших гетьманiв, не кажучи вже про Мазепу, але
спуде© говорили, хоч i обережно), проте все те було десь там, в минулому,
нинi ж ми живемо в благословенному кра© пiд опiкою мудрого бiлого царя,
спiльно з московським народом, бiлий цар нас обороня i дба про нас, i
да нам сво© праведнi закони. В колегi© були знайшлися спуде©, якi
гомонiли мiж собою, що тi закони не зовсiм праведнi, значно гiршi за нашi
колишнi, й ще щось таке - про права батькiв, хтось донiс префекту, й
спудеям довелося втiкати в польську сторону. Коли б були не втекли, з
ними, мабуть, вчинили б так, як вчинено з носачiвськими козаками. Вчинено
справедливо чи несправедливо? Того я не знаю й не хочу знати, чому воно
ма мене обходити, в мене сво життя, своя путь, житиму сам по собi, й
благодать Божа буде зi мною.
- За вiщо ж тебе взяли до тюремного в'язання? - одважуюсь нарештi
запитати Милю.
Миля мовчить, чую його важке дихання, якесь похрипування в горлi:
- Тюрма менi на роду написана... Так щось i тягне мене в не©... Продав
нечистому душу,- вiдказу i хруська огiрком, простягу руку: - На, пожуй
i ти...
Я нiмiю. Рот менi розтулю ться, й чорна темiнь влива ться туди, наче в
безодню, по спинi бiжать колючi мурахи. Хочу перепитати Милю, а язик не
слуха ться, зробився наче дерев'яний. Миля ж хрумтить огiрком, плямка на
всю цюпу.
- Ти... мабуть, жарту ш? - вишкрiбаю з дна серця маленьку надiю.
- Чого б це я жартував. Написав за всi ю ©хньою регулою - кров'ю - й
однiс уночi в поле на перехрестя, де вони з вiдьмами збираються.
- Що ж ти написав? - усе ще не вiрю я.
- Що й мусив. "Темнозрачному пекельних пропастей повелителю й
служителям тво©м демонам вручаю душу й тiло мо на тридцять лiт, якщо ви
по мо©й вимозi чинити будете... В чому й пiдписуюся - Пилип Миля".
- Ну й?..
- Не нукай, i так всi, кому не лiньки, на менi увесь вiк ©здять. То й
вирiшив я - нехай потiм нечистий по©здить, а спершу я на всiх покатаюся.
Та якась личина запримiтила, як виходив уночi на дорогу, а ранком листа
знайшли. Не взяв, значить, його бiс. I йому я не потрiбний. Поволокли до
консисторi©. А там, брате, б'ють так, що клепки з голови випадають. Я не
поласував на ©хнi ки©, зiзнався, одразу зiзнався, й копiю написав. То мене
знову приволокли в полковий суд i закинули сюди. Скажи, Мартине, чого вiн,
ну, цей, повелитель темнозрачних сил, не взяв мо © суплiки? Може, я не так
написав?
Мо тiло тремтiло, як у пропасницi, зуби цокотiли, я опустився на
колiна й почав молитися Боговi, щоб простив несосвiтенний грiх Пипипу
Милi, щоб не карав його. Я не мiг узяти Пилипового грiха в свою душу, адже
присягнути нечистому, це те саме, що вiдректися вiд Бога, але я був
готовий прийняти на себе його муки й спокутувати його грiх. Сльози
заливали менi руки, вся моя душа вливалася в молитву, i вже я вiдчував, як
вона пiдноситься, але не високо, тяжкий вантаж чужого грiха трима ©©, i я
ще дужче заливався плачем i ще жаркiше шепотiв слова молитви. Я не знаю,
чи то сво ю молитвою налякав Пилипа, чи розчулив його, мабуть, розчулив,
ще нiхто не молився так за нього, не просив для нього в Бога прощення.
Пилип легенько, невмiло торсав мене за плече, намагався пiдвести з колiн,
.бубонiв щось, аж поки я не вiдчув у його голосi слiз. Тодi я обняв його й
сказав, що то на нього було найшло потьмарення, а нинi вiн розкаю ться, й
каяття його щире, й Бог прийма його, я це почуваю серцем, воно
налива ться Божою благодаттю, але молитися потрiбно довго, навсипно й
невтомно, аби остаточно очистити душу.
Тро iнших ув'язнених принишкли, тихо шепотiлися, либонь, вони нiчого
не розумiли й трохи переполошилися. По тому Миля сидiв мовчазний, важкий,
менi здалося, буцiм вiн сердиться на мене, а за вiщо, не знав. За сво
розчулення, за сво© сльози чи за те, що щось порушив у його душi,
звар'ював ©©? Я не розумiв цi © людини, спiвчував ©й i трохи боявся ©©.
Одначе нашi сльози не минули марно. Господь прийняв ©х. Миля мався перед
судом покаянно, й каяття його було праведне, це побачив високий суд i
присудив йому рiк духовних мордувань у монастирi.
Переповiдаючи менi останнi слова присуду. Миля усмiхався похмуро та
гiрко. Але зi мною гомонiв любо, навiть поцiлував на прощання:
- Якщо залишишся живий,- сказав,- i тебе випустять звiдси та захочеш
зустрiтися, шукай мене коли не в монастирi, то на хуторi Липiв Рiг. Я
зачекаю на тебе кiлька днiв. Ти хоч i теля, але теля Боже...
Я лишився спантеличений i наляканий отим його "якщо залишишся живий i
тебе випустять", розумiв, що Миля сказав цi слова не з злого умислу, а
просто так, але ж вважав становище мо кепським. До того ж вiн виходив, а
я залишався, знову один серед чужих людей, вiч-на-вiч з невiдомiстю, не
знаючи, яку вину можуть на мне скласти. Глибоко переживав Милинi слова, що
вже й потiм, по довгому часi, до мо © свiдомостi долинув змiст його iнших
слiв: "Шукай мене коли не в монастирi, то на хуторi Липiв Рiг". Виходило,
Миля не збирався вiдмолювати в монастирi грiх, як присудив йому суд i як
обiцявся, може, вiн i не почував грiха... Але ж вiн плакав, вiн плакав!
Проте довго над тим я не думав, бо власний грiх без грiха стояв передi
мною. Там, за стiнами кам'яницi, вирувало життя, я навiть чув стукiт
колiс, вiн тривав довго, мабуть, про©хали чумаки, везли осетрiв з Дону або
сiль з Криму, або оковиту з Ки ва, або крам з Бара, свiт кликав мене,
втягував у свою мирську лiйку; осетрiв везли для мене, не пив оковито©,
але ©© курили, бо я на свiтi, так тодi думав або думало щось у менi, двi
сили боролися в душi - сила чистоти й святостi, безгрiшностi та
безтiлесностi, й сила речей, запахiв, пристрастей, вони бродили в жилах, у
кровi, всi спокуси свiту - про мене, сам свiт для мене, для того й робив
його Творець, i це не суперечило чистотi та любовi до нього самого, до
iстини. Сьогоднi знаю, що все те су та, томлiння духу, спокушеного
мирськими принадами. Сьогоднi знаю, що все те - не про мене, що воно не
найбiльший набуток, воно мина i сво ю вiчно непогамованою жадобою,
ситiстю й п'янкiстю залиша чорнi слiди. Ма ш багато - хочеш ще бiльше,
хоч i зна ш, що втратиш усе. Не ма ш нiчого - хочеш мати, й дуже часто
будь-якою цiною; тi ©, найвищо© науки - осягнути розумом i душею все
доступне тобi, пройти повз нього з спокiйним усмiхом, знайти найвищу суть
природи та речей, вiддзеркалених у власнiй душi так, як ти хочеш (то i
буде ©хня справжня суть), тi © науки не осяга майже нiхто, й через те
свiт такий жорстокий i захланний. Тодi менi здавалося, що не хочу навiть
найменшо© малостi, то був обман, я хотiв усього, тiльки не признавався в
тому собi, отож i втрачав усе, й побивався вельми, й потерпав вiд страху,
сидячи в глухiй темрявi (клятi мiщани економили на свiчках, магiстрат
давав один огарок на вечiр, кажуть, економлять вони й на дровах, i в'язнi
замерзають тут узимку).
Я думав, що, втративши кохання, втратив увесь свiт, i не знав, що це не
так. I ще одна думка, ще одна стьожка вплiталась в усi тi думки, я то
хапався за не©, то випускав ©©, я не мiг забути, що сиджу в тюрмi в мiстi
Нiжинi. Саме це мiсто вiддав цар Петру Толстому i вiддав йому мою
наречену, отже, вона десь тут, чую крiзь товстi стiни стукiт ©© серця, а
вона стукоту мого серця не чу , бо не зна , що я близько вiд не©. I того
бiльше - не можу признатися, хто я, аби не завдати ©й ще однi © муки, аби
не побачила мене таким жалюгiдним, аби... не накликати гнiву ©© чоловiка,
адже вiн може вдати, що кара мене за носачiвську справу, а насправдi
покарати за мою любов. Якщо, звичайно, хтось йому розповiв про те. Яка
вона, що зараз робить, чи дума про мене? Якби знав, що дума , зовсiм би
не вiдчував болю...
Отакого, стермосованого думками, зi зболеною душею, з натягненими до
краю, до розриву струнами в нiй, мене й припровадили перед грiзний суд. I
очолював його... настановлений самим царем полковник Петро Петрович
Толстой, син та много радника, сенатора Петра Андрiйовича Толстого, котрий
зробив царевi величезну послугу, допомiг згладити з свiту його власного
сина, наступника престолу. Як довiдався потiм, значно пiзнiше, Толстой-син
не був надто жорстоким, злим, одначе був понурим, недовiрливим,
пiдступним. Вiн не знав нашого життя, наших порядкiв i знати ©х не хотiв,
одначе гаразд знав, для чого настановлений, у чийому ридванi при©хав i
куди той ридван ма правувати. Отож одразу потягнув руку за Хоменком, бо ж
чинив не подлуг права козацького, а подлуг царського велiння всупереч тому
праву.
Я розглядав його, як розгляда поранений свого убiйника, в мене
пошерхло не тiльки в ротi та горлi, а й у грудях. Довга коняча голова,
маленькi вуха, червонуватi, загнанi вглибiнь очi (мабуть, то моя хвора,
вимучена уява дещо викривила його портрет). I оце вiн мужем мо © Улясi!
I вона щодня слуха його шварготiння!
Промовляв Петро Толстой по-московському, деякi суддi та писарi
намагалися дзигорiти з ним у лад, то штокали, то шокали, а що вже казати
про козакiв-пiдсудних, вони мало що розумiли й тiльки здивовано
витрiщувалися. Я стояв у ©хньому гуртi, ховався за спини, боявся, щоб мене
хто-небудь не впiзнав, хоч така загроза була дуже мала.
Суд, як я вже зазначив, був поважний: окрiм полковника та полкового
суддi, два полковi осавули, i два хорунжi, i писар, i вiйт, i бурмiстр, а
попiд стiнами стояли райцi, "мiськi слуги", та солдати з шаблями. Солдатiв
я боявся. '
Коли дiйшла черга вiдповiдати менi, бачачи, як бридиться Толстой на
калiчену мову пiдсудкiв та писарiв, вчистив по-московському, аби показати,
що й ми не з лопуцька, а може, позасвiдоме, намагаючись викликати до себе
прихильнiсть, либонь, певнiше останн , ми мало зна мо себе, в хвилини
страху з нас вилазить щось таке, вiд чого ми вiдрiка мося в добру годину,
нашим розумом володi страх, це вiн, розум, верткий, хитрий, ряту нас, ще
й пiдказу : це ж тобi, нам на добро, що таке мить приниження,- це довге
життя, а все iнше - смерть. Московсько© мови навчився в колегiумi,
переписуючи для Москви перекладенi з грецько© на московську стятi книги.
Моя вiдповiдь, моя мова сподобалися Толстому, вiн пiдвiв голову й уважно
подивився на мене. Ми зустрiлися поглядами, i серце менi затремтiло. Я
розхвилювався страшенно, й суддi подумали що хвилююся за свою долю. Я
перевiв погляд на стiну й натрапив на картину "Страшного суду", й опустив
очi долу.
Мене допитували як свiдка i яко причетного до вчинку. Вперше я стояв
перед судом, i сором спопеляв мене. Коли мене запитали, що я знаю в цiй
справi, я розповiв те, що бачив на власнi очi. Полковий суддя на початку
оповiдi перебивав мене, але полковник зупинив його й слухав уважно, тiльки
iнодi пiдохочував: "А хто бунтував найдужче?", "Хто, крiм Воскобойника,
виривав хоругву, може, Пузач?" Я розумiв, що вiд мо©х вiдповiдей великою
мiрою залежить моя доля. Я був уже й рота розтулив, щоб сказати "Пузач",
або "зда ться, Пузач", та ледве не заковтнув язика. Вiдчув, що йду по
хисткiй кладцi, що з обох бокiв на нiй стоять люди - пiдсуднi козаки та
суддi, а я посерединi, й варто менi зробити один крок у той чи той бiк, як
кладка похилиться. I стояти не можна - вона вломиться. Менi стало жарко,
пiт проймав мене до кiсток, непереможне бажання жити, якомога скорше вийти
звiдси змагало мене, воно диктувало менi отi малесенькi, зовсiм незначнi
поступки полковнику ("ну що там... власне, так воно й було"), але страх
грiха, погрiшити неправдою стримували мене. Я опустив очi й сказав:
- Того не бачив. Шванка була, галас, короговка гойдалася, а хто ©©
виривав, менi не було видко.
По тому менi прочитали протоколи iнквiзицi© кiлькох козакiв, i в одному
було сказано, "...а коли наш писар зслиз, зайшлий парубiйко напросився
писати суплiку". Зрозумiв, що цi слова можуть згубити мене, злякався
страшенно, гаряча змiйка поповзла менi в грудях, i я закричав:
- То неправда, вони присилували мене писати, погрожували побити...
В ту мить майже вiрив у те, що сказав, я рятувався, я заслонявся од
неправдивих слiв, i вже для мене не iснувало нiчого, а тiльки - одвести од
себе погибельнi для мене слова.
Толстой усмiхнувся й мовив:
- Да мо повну вiру цьому свiдченню, а тому не да мо. Хто саме тебе
силував писати? Я змiшався.
- Не пам'ятаю... Дуже злякався... Всi силували.
- Всi? Що ж, може, й так,- зауважив полковник. Усi. Всi вони вар'ювали
й порушили закон. Щось гостре кольнуло менi в грудях. Я зрозумiв, що
сказав не так, що трiшки-трiшки поступився супроти правди, й заспокоював
себе, що неправди одна крихiтка, що мушу боронитися, проте не мiг погасити
докорiв сумлiння. Хто зна , яка дрiбка може переважити на тих терезах,
дрiбка землi чи дрiбка свинцю, порохнi чи пороху... Поклав собi не
втручатися нi в що, i ось втрутився, нехай з приневолi, i тепер
шкодуватиму, мучитимусь. Я вже був не таким, як учора, як сьогоднi вранцi,
коли заходив сюди, помiняв свою сутнiсть, помiняв ледь-ледь, одначе
притемнив щось у собi i в сво му життi. Докази на свою правоту були
непереконливi, диний доказ, який був за мене, це - хочу жити, мушу жити.
Ним заслоняються мiльйони людей, i тисячi тисяч караються ним. Не
переконувало мене й те, що я посвiдчив на користь закону, бо й не знав до
кiнця, що таке закон, адже козаки, надто один з них, Чепiга, вельми
напирали на те, що вони чинили за законом, який пiшов ще од гетьмана Хмеля
й од ©хнiх батькiв. Так воно чи нi, я не знав. Цьому нас у Академi© не
вчили, ми взагалi жили у якомусь iншому свiтi, вiдгородженому вiд свiту
широкого, у нас був свiй маленький суд, сво© зацiкавлення, сво© думки та
судження, якi рiшуче не збiгалися з тими, що з ними зустрiвся нинi.
Либонь, нас навмисне тримали в тому незнаннi? Боялися, що ми принесемо
борiння й пристрастi в Академiю, де панували Божi iстини та книжнi знання?
Нашi отцi хотiли уберегти нас вiд свiтських лих? Глухим гомоном до нас
долiтало, що ранiще було не так, що тодi козаки в Академiю йшли просто з
Сiчi Запорозько©, а колегiанти - на Сiч. Тепер вже нема Сiчi, нам казали,
що вона повстала проти волi царсько©, отже, й Божо©, i за те була
згладжена з нашо© землi. Про те було небезпечно говорити, й ми, спуде©, не
говорили.
Усе це осягнув не одразу, не в ту мить, не перед судом, а пiзнiше. I
мучився, й дорiкав собi, бо ж розумiв, що душа моя не тiльки з свiтла, а й
пера вiдтемперованi. Я викинув з каламаря здохлу муху й почав писати що
менi диктували козаки. Звiсна рiч, писав не все, а тiльки найдошпетнiше,
обминаючи слова лайливi, загогулистi та надто простолюднi. Я написав, що
ми, тобто вони, козаки, за давньою регулою, за сво©м правом завжди
вибирали сотника самi, й вiн правив по справедливостi, не завдавав нiкому
кривди, шанувався, бо ж знав, кому зобов'язаний владою, водив ©х на вiйну,
не ховався за козачi спини, а йшов у першiй лавi, не чванився й не
величався, брав помiрний чинш, а нового чоловiка вони не хочуть, бо й не
знають його, а за чутками, вiн - поганий, захланний, ще й намагатиметься
збити статок, як i кожний зайда.
Просушив я пiсочком аркуш i поклав на стiл. Проте, коли дiйшло до того,
кому доправляти його полковнику, охочих не виявилося. Пристрастi вже
вляглися. Значнi козаки не хотiли - деякi заздалегiдь шамульнули поза
спинами iнших, ще декотрi виходили тепер - буцiмто викурити люльку або за
якою iншою потребою,незначних вiдправляти було не варто. Ледве згодили
двох козакiв. Зашили в полотно папiр та й пiшли запрягати. Я ж вернувся в
двiр до паламаря.
Суплiкою до полковника зробив собi рекомендацiю, i тепер до мене йшли i
козаки, й посполитi: тому картку написати до сина, тому позов, тому в
церкву на помин душi, на часточку, позови я писав кепсько, а картки, надто
вiд старих, виходили вдалi, проникливi, з сльозою. Я зрадiв заробiтку,
грошi невеликi, але грiш до гроша, й щось зберу на дорогу.
Одначе склалося зовсiм по-iншому. Козакiв з суплiкою було завдано до
секвестру, а наступного дня при©хала команда й завдала до тюремного
в'язання ще дванадцятеро. Тринадцятим був я. До двору пiд'©хала пiдвода
парокiнь, на возi сидiло шестеро - дво носачiвських козакiв i четверо
сердюкiв з варти - четверо везли двох. Мене посадовили в задок воза,
мабуть, зважаючи на мою незначну особу, за мною не вельми пильнували.
Сидiти було незручно - сiна намостили мало, я провалювався глибоко в воза,
ноги стримiли високо, ©х пiдпирав затильник воза, доводилося триматися за
нього руками, пiдтягуватися.
За возом, який торохтiв слiдом за нами й на якому так само сидiло
четверо сердюкiв та два носачiвцi, бiгла жiнка, заламувала руки, голосила
й водночас проклинала свого чоловiка:
- Та куди ж ви його везете. Та на кого ж мене лиша те з дрiбними
дiтьми. I чи я тобi не казала, чи не застерiгала вiд злих учинкiв, бодай
би ти свiту не побачив, бодай би тебе побила сила Божа. Та скiльки ж я за
тобою нагарувалася, та сонечка не бачила, а тепер тебе везуть, як злодiя
проклятого, а я остаюся у вiчнiй тьмi.
Вона спотикалася, руса густа коса вибилася з-пiд кибалки, розсипалася
по грудях, врештi кибалка збилася набiк i впала, молодиця нахилилася за
нею, а тут саме ©здовi - тi ж таки сердюки - вдарили по конях. Молодиця
залишилася за вербами.
Носачiвськi козаки сидiли сумирно. Це мовби були зовсiм iншi люди, не
тi, якi ворохобилися на майданi. Козаки з варти малися також не суворо, тi
й тi перемовлялися - про погоду, про те, що треба збудувати нову церкву,
частували одне одного тютюном, носачiвськi козаки пригощали сердюкiв
пирiжками з яблуками. Пiзнi яблука-зимницi червонiли в садках. Позад валки
©хало верхи на конях четверо драгунiв. В одному мiсцi сполохали цiлу зграю
дроздiв, якi клювали горобину; пропливли попiд тином, торкнувшись нiжними
голiвками мо©х чобiт, лаплахи. Мир i тиша, а на душi як хвильки по водi,
попiд якою ходить щука,дрiбне риб'я вистрибу i пада знову в сповнене
небезпеки плесо. Навiщо вони везуть мене, який злочин хочуть менi завдати?
Козаки, вони тутешнi, одкрутяться, а на менi все окошиться. Це ж, мабуть,
за ту суплiку, писану мо ю рукою. А може, за те, що нагадав про медову
десятину... Що я знаю про ©хнi справи, навiщо вклюнувся, нащо здався на
вмовляння та погрози? Козаки тепер скажуть: нiчого не зна мо, питайте з
нього, вiн писав. Нi, так вони не скажуть, але змолотися менi може, ще й
круто, засипав не в свiй кiш.
Про©жджали лозами, й зринуло: зiрватися та шурхнути в гущавiнь i
вибрести десь у полi, й пiти свiт за очi - хто мене зна , хто шукатиме.
Одначе вiдав, що на таке не зважуся й совiсть моя не дозволить те зробити.
Може, потiм буду каратися, що не одважився на втечу, шкодувати, але такий
вже я .
Хвилювалися лози, плив у повiтрi вiльний коршак, i зовсiм у протилежний
бiк везли по неволi мене.
Ледве в'©хали на околицю мiста, сердюки враз одмiнилися, стали суворi,
неговiркi, погукували:
- Ану позатуляйте роти. Не роззирайтесь! Не зглядайтесь мiж собою!
Носакiвчани знизували плечима:
- Хiба ж ми згляда мось, вам привидiлося.
- Я тебе привидюся, так привидюся, що й очi на лоба повилазять.
- Дурнi ви люди,- плюнув у порохню пiд ноги козак, з яким я ©хав на
одному возi, й сердюк тусонув його в спину:
- Дивись менi,- й поправив на колiнах шаблю.
Козакiв повезли до фортецi, мене ж вiддали в руки "мiським слугам", i
тi одвели до цюпи при ратушi та записали в "приводну колодникiв книгу".
Брязнув засув, i я ступив у чорне провалля дверей, як у ополонку. Темрява
зiмкнулася надi мною. Я стояв бiля дверей, боявся одiрватися од них, менi
здавалося, що ледве ступлю крок, справдi шугону в прiрву. Чомусь я думав,
що в темницi сам. (Мовив подумки це слово - "темниця" й одразу зрозумiв,
що воно таке. Бо ж i справдi - темiнь). Морок ви©дав очi, заковтував мене,
немов змiй.
Одначе в змiя було око, воно потроху розплющувалося, проте лишалося й
далi прислiпуватим. Око - загратоване вiконце вгорi. Здригнувся: тiльки
тепер осягнув, де я. Ранiше знав, що темницi, але вони - десь там,
невiдомо де, вони - для iнших, у них кидають злочинцiв, я ж i помислити не
мiг, що хоч якийсь злочин можна притулити до мене. Пам'ятав: секвестр, це
ганьба. Того, хто побував у ньому, цуралися, боялися, не поважали. Якби
моя мама знала, що я потраплю до секвестру, вони б наклала на себе руки. А
я от... вiдректися вiд себе не можу.
I ще одне осягнув: я тут безправний, вiдданий на волю темним силам. I
нiхто менi не допоможе, нiхто за мене не заступиться, навiть не принесе
чисто© сорочки й окрайця хлiба, бо нiкого в мене нема . I нiхто не
виповiсть правди про мене, не посвiдчить, хто я i який .
Людина на волi й людина в темницi - це дво рiзних людей. Переступив
тюремний порiг, i вже ти винуватий, тобто тебе легко зробити винуватим, ти
не можеш виправдатися, ти не бачиш людей, а вони - тебе, не бачать тво©х
очей, не чують твого голосу. Тут ти можеш покладатися тiльки на власну
мужнiсть, i вибiр твiй куций: згода чи незгода, й майже в усiх випадках ти
- злочинець в очах людей. Все те вiдчув в одну мить, не збагнув, а вiдчув,
i страх побiг менi по жилах холодним вогнем.
- Праворуч лава, сiдай,- нараз пролунало десь попереду, i я здригнувся.
Ступив праворуч, хотiв сiсти й беркицьнувся, затявшись спиною об стiну. В
темрявi пролунав смiх.
- Дурнi у тебе, конокраде, жарти,- мовив хтось i закашлявся.
- Сам ти злодiй,- огризнувся перший голос.
- Мене нiхто нiколи злодi м не публiкував. I в чорнi книги не вносив.
- Ну, не злодiй, а нецнота. Ще краще. Жив вшетечно з пасербицею, i поли
тобi врiзали...
- Нiхто менi поли не врiзав, i жодних доводiв i знакiв у вшетечностi
проти мене нема . Любив i люблю пасербицю як рiдну дочку, але чоловiк ©й
трапився п'яниця та ще й пришелепко. Вона втекла вiд нього до мене, а вiн
вiв ©© за шию намiткою i бив, вона ж вирвалася й знову втекла до мене. Я
захистив ©©, а той пустив на мене неславу...
- А ти все-таки зiзнайся, пасербиця солодка?..
- Пащеку ш, як пес через губу. Утяти б тобi ©©.
- А ти спробуй!
- Замовкнiть. А то поличкую обох.
У великому подивi я слухав той пересвар, навiть забув про бiль, думав,
до кого ж це мене закинуто, а почувши ще один голос, стрепенувся. Вiн
видався менi знайомим. Вдивлявся в темряву, i вже вона не здавалася такою
непроглядною, рiденьке свiтло розбiлювало ©©. Я розгледiв чотири постатi,
три з одного боку й одну з другого. Та одинока постать видалася менi
бiльшою за iншi, а голос i далi стояв у вухах.
"Пилип, Миля",- нараз засвiтилося в мо©й головi, i я рачки полiз до
Милi. Пiд руками талапала якась порохня й шарудiла перетерта солома. Я
страшенно зрадiв Милi, цьому непривiтному й навiть страшнуватому
чоловiковi, цьому нелюдi, все таки тут хтось знайомий. Одначе не встиг
сiсти бiля Милi, як мене притиснула за колiно до пiдлоги важка лапа:
- Ми з тобою незнайомi,- впали менi в вуха слова.- Ти мене не зна ш.
Поготiв - отi © бортно© пригоди... Якщо хоч писнеш... Забудь, все
забудь... Так треба...
- Якщо так треба... Я - ©й-Богу...
- Ну й гаразд.- I вголос зовсiм iнакше, лiнькувато, байдужо: - А хто
ти, парубче, будеш? Назвися.
Я назвався Мартином Рибкою. Мало що розумiв, проте дошелепав, що Миля
попався на чомусь iншому й бо©ться, аби йому тут не долучили бортно©
крадiжки. Тепер уже був не радий зустрiчi з Милею, хотiв навiть
вiдсунутися вiд нього, але не зважився. Свiт, виявилося, вельми тiсний,
надто за гратами. А може, вiн увесь за гратами й ми гуля мо в ньому до
пори до часу на поруках у Долi, вiчно пiд пiдозрою й пiд загрозою одмiни
тi © поруки? Вже того вечора подумав про те, що ми невiльнi од самого
народження, а може, ще й до того, надто я так подумав по тому, як на мо©
слова, що треба покладатися на Бога, Миля сказав:
- Може, й так. Моя недоля написана менi на роду. Я був покараний
рiзками ще в утробi матерi. Вона заступилася за iншу наймичку, i ©©
вишмагали в саду на лавi, а разом з нею i мене, Я народився через два
днi...
Я жахнувся й подумав, як Бог допустив таке, й жахнувся ще дужче сво©м
думкам, власному святотатству. Кожному все написано на роду... А якщо
так... Навiщо одному написано сите життя, розкошi, хоч вiн недостойний
того, а iншому - нужда, поневiряння, несправедливiсть? Що, як оте,
останн , написано менi? Й що ж тодi виходить: борсайся не борсайся... Нi,
борсатись треба. Не заступися я за Милю, висiв би вiн на гiлляцi. Але, не
заступися за Милю, не залишився б у селi, не сидiв би отут. Отака
круговерть долi!
Почав читати молитву, й Миля не перебивав мене.
Тодi ж, як назвався Рибкою, Миля запитав, за вiщо мене завдано до
секвестру. Запитав тихо, але критися менi було нi з чим, i я розповiв
уголос. В'язнi слухали уважно, по тому заворушилися, жваво обговорювали
почуте. Вони зiйшлися на тому, що носачiвським козакам ©хнiй непослух
окошиться великим лихом, що тепер i ©х самих можуть судити строгiше, а
може, навпаки, ©хнi провини змалiють перед провиною носачiвцiв i ©х
незабаром повипускають на волю (люди найперше з усього роблять висновок
для себе), бо й тримати арештованих нiде, у фортецi арештних примiщень
нема , цюпа при ратушi тiльки одна, оця, годувати в'язнiв мають мiщани, i
стерегти теж, i свiчки - купленi ©хнiм коштом, вони волiють, щоб справи
вирiшувалися швидко, щоб менше тратитись. Проте Миля розсудив iнакше:
- Справа це вiйськова, носачiвцiв триматимуть у фортецi й дiзнання
чинитимуть там.
Вiд Милi я почув страшне, маловiдоме менi до цього часу слово "бунт", i
воно надовго запечатало менi вуста й приморозило всi думки. Це слово було
важке, незвичне, не зовсiм зрозумiле. Донинi менi здавалося, що все в
свiтi вiд Бога, так воно склалося й так мусить бути. Людськi закони,
закони мого краю - це Божi закони, вони визнанi всiма людьми,
започаткованi нашими предками, отже, ©хнi велiння непорушнi та вiчнi. Десь
у глибинi мого ства непророслим зерном лежали i якiсь випадковi знання
про те, що ранiше в нас були iншi закони й життя наших антецесорiв, себто
попередникiв, було iнше, я багато знав про унiю та унiатiв, вiв з ними
уявнi й справдешнi диспути, знав про Польщу, про Богдана Хмельницького,
про страшний розор краю, тяжкi утарчки на нього, чував про Виговського,
Брюховецького, Дорошенка (говорити про них було не вiльно, як i про
Многогрiшного та всiх iнших гетьманiв, не кажучи вже про Мазепу, але
спуде© говорили, хоч i обережно), проте все те було десь там, в минулому,
нинi ж ми живемо в благословенному кра© пiд опiкою мудрого бiлого царя,
спiльно з московським народом, бiлий цар нас обороня i дба про нас, i
да нам сво© праведнi закони. В колегi© були знайшлися спуде©, якi
гомонiли мiж собою, що тi закони не зовсiм праведнi, значно гiршi за нашi
колишнi, й ще щось таке - про права батькiв, хтось донiс префекту, й
спудеям довелося втiкати в польську сторону. Коли б були не втекли, з
ними, мабуть, вчинили б так, як вчинено з носачiвськими козаками. Вчинено
справедливо чи несправедливо? Того я не знаю й не хочу знати, чому воно
ма мене обходити, в мене сво життя, своя путь, житиму сам по собi, й
благодать Божа буде зi мною.
- За вiщо ж тебе взяли до тюремного в'язання? - одважуюсь нарештi
запитати Милю.
Миля мовчить, чую його важке дихання, якесь похрипування в горлi:
- Тюрма менi на роду написана... Так щось i тягне мене в не©... Продав
нечистому душу,- вiдказу i хруська огiрком, простягу руку: - На, пожуй
i ти...
Я нiмiю. Рот менi розтулю ться, й чорна темiнь влива ться туди, наче в
безодню, по спинi бiжать колючi мурахи. Хочу перепитати Милю, а язик не
слуха ться, зробився наче дерев'яний. Миля ж хрумтить огiрком, плямка на
всю цюпу.
- Ти... мабуть, жарту ш? - вишкрiбаю з дна серця маленьку надiю.
- Чого б це я жартував. Написав за всi ю ©хньою регулою - кров'ю - й
однiс уночi в поле на перехрестя, де вони з вiдьмами збираються.
- Що ж ти написав? - усе ще не вiрю я.
- Що й мусив. "Темнозрачному пекельних пропастей повелителю й
служителям тво©м демонам вручаю душу й тiло мо на тридцять лiт, якщо ви
по мо©й вимозi чинити будете... В чому й пiдписуюся - Пилип Миля".
- Ну й?..
- Не нукай, i так всi, кому не лiньки, на менi увесь вiк ©здять. То й
вирiшив я - нехай потiм нечистий по©здить, а спершу я на всiх покатаюся.
Та якась личина запримiтила, як виходив уночi на дорогу, а ранком листа
знайшли. Не взяв, значить, його бiс. I йому я не потрiбний. Поволокли до
консисторi©. А там, брате, б'ють так, що клепки з голови випадають. Я не
поласував на ©хнi ки©, зiзнався, одразу зiзнався, й копiю написав. То мене
знову приволокли в полковий суд i закинули сюди. Скажи, Мартине, чого вiн,
ну, цей, повелитель темнозрачних сил, не взяв мо © суплiки? Може, я не так
написав?
Мо тiло тремтiло, як у пропасницi, зуби цокотiли, я опустився на
колiна й почав молитися Боговi, щоб простив несосвiтенний грiх Пипипу
Милi, щоб не карав його. Я не мiг узяти Пилипового грiха в свою душу, адже
присягнути нечистому, це те саме, що вiдректися вiд Бога, але я був
готовий прийняти на себе його муки й спокутувати його грiх. Сльози
заливали менi руки, вся моя душа вливалася в молитву, i вже я вiдчував, як
вона пiдноситься, але не високо, тяжкий вантаж чужого грiха трима ©©, i я
ще дужче заливався плачем i ще жаркiше шепотiв слова молитви. Я не знаю,
чи то сво ю молитвою налякав Пилипа, чи розчулив його, мабуть, розчулив,
ще нiхто не молився так за нього, не просив для нього в Бога прощення.
Пилип легенько, невмiло торсав мене за плече, намагався пiдвести з колiн,
.бубонiв щось, аж поки я не вiдчув у його голосi слiз. Тодi я обняв його й
сказав, що то на нього було найшло потьмарення, а нинi вiн розкаю ться, й
каяття його щире, й Бог прийма його, я це почуваю серцем, воно
налива ться Божою благодаттю, але молитися потрiбно довго, навсипно й
невтомно, аби остаточно очистити душу.
Тро iнших ув'язнених принишкли, тихо шепотiлися, либонь, вони нiчого
не розумiли й трохи переполошилися. По тому Миля сидiв мовчазний, важкий,
менi здалося, буцiм вiн сердиться на мене, а за вiщо, не знав. За сво
розчулення, за сво© сльози чи за те, що щось порушив у його душi,
звар'ював ©©? Я не розумiв цi © людини, спiвчував ©й i трохи боявся ©©.
Одначе нашi сльози не минули марно. Господь прийняв ©х. Миля мався перед
судом покаянно, й каяття його було праведне, це побачив високий суд i
присудив йому рiк духовних мордувань у монастирi.
Переповiдаючи менi останнi слова присуду. Миля усмiхався похмуро та
гiрко. Але зi мною гомонiв любо, навiть поцiлував на прощання:
- Якщо залишишся живий,- сказав,- i тебе випустять звiдси та захочеш
зустрiтися, шукай мене коли не в монастирi, то на хуторi Липiв Рiг. Я
зачекаю на тебе кiлька днiв. Ти хоч i теля, але теля Боже...
Я лишився спантеличений i наляканий отим його "якщо залишишся живий i
тебе випустять", розумiв, що Миля сказав цi слова не з злого умислу, а
просто так, але ж вважав становище мо кепським. До того ж вiн виходив, а
я залишався, знову один серед чужих людей, вiч-на-вiч з невiдомiстю, не
знаючи, яку вину можуть на мне скласти. Глибоко переживав Милинi слова, що
вже й потiм, по довгому часi, до мо © свiдомостi долинув змiст його iнших
слiв: "Шукай мене коли не в монастирi, то на хуторi Липiв Рiг". Виходило,
Миля не збирався вiдмолювати в монастирi грiх, як присудив йому суд i як
обiцявся, може, вiн i не почував грiха... Але ж вiн плакав, вiн плакав!
Проте довго над тим я не думав, бо власний грiх без грiха стояв передi
мною. Там, за стiнами кам'яницi, вирувало життя, я навiть чув стукiт
колiс, вiн тривав довго, мабуть, про©хали чумаки, везли осетрiв з Дону або
сiль з Криму, або оковиту з Ки ва, або крам з Бара, свiт кликав мене,
втягував у свою мирську лiйку; осетрiв везли для мене, не пив оковито©,
але ©© курили, бо я на свiтi, так тодi думав або думало щось у менi, двi
сили боролися в душi - сила чистоти й святостi, безгрiшностi та
безтiлесностi, й сила речей, запахiв, пристрастей, вони бродили в жилах, у
кровi, всi спокуси свiту - про мене, сам свiт для мене, для того й робив
його Творець, i це не суперечило чистотi та любовi до нього самого, до
iстини. Сьогоднi знаю, що все те су та, томлiння духу, спокушеного
мирськими принадами. Сьогоднi знаю, що все те - не про мене, що воно не
найбiльший набуток, воно мина i сво ю вiчно непогамованою жадобою,
ситiстю й п'янкiстю залиша чорнi слiди. Ма ш багато - хочеш ще бiльше,
хоч i зна ш, що втратиш усе. Не ма ш нiчого - хочеш мати, й дуже часто
будь-якою цiною; тi ©, найвищо© науки - осягнути розумом i душею все
доступне тобi, пройти повз нього з спокiйним усмiхом, знайти найвищу суть
природи та речей, вiддзеркалених у власнiй душi так, як ти хочеш (то i
буде ©хня справжня суть), тi © науки не осяга майже нiхто, й через те
свiт такий жорстокий i захланний. Тодi менi здавалося, що не хочу навiть
найменшо© малостi, то був обман, я хотiв усього, тiльки не признавався в
тому собi, отож i втрачав усе, й побивався вельми, й потерпав вiд страху,
сидячи в глухiй темрявi (клятi мiщани економили на свiчках, магiстрат
давав один огарок на вечiр, кажуть, економлять вони й на дровах, i в'язнi
замерзають тут узимку).
Я думав, що, втративши кохання, втратив увесь свiт, i не знав, що це не
так. I ще одна думка, ще одна стьожка вплiталась в усi тi думки, я то
хапався за не©, то випускав ©©, я не мiг забути, що сиджу в тюрмi в мiстi
Нiжинi. Саме це мiсто вiддав цар Петру Толстому i вiддав йому мою
наречену, отже, вона десь тут, чую крiзь товстi стiни стукiт ©© серця, а
вона стукоту мого серця не чу , бо не зна , що я близько вiд не©. I того
бiльше - не можу признатися, хто я, аби не завдати ©й ще однi © муки, аби
не побачила мене таким жалюгiдним, аби... не накликати гнiву ©© чоловiка,
адже вiн може вдати, що кара мене за носачiвську справу, а насправдi
покарати за мою любов. Якщо, звичайно, хтось йому розповiв про те. Яка
вона, що зараз робить, чи дума про мене? Якби знав, що дума , зовсiм би
не вiдчував болю...
Отакого, стермосованого думками, зi зболеною душею, з натягненими до
краю, до розриву струнами в нiй, мене й припровадили перед грiзний суд. I
очолював його... настановлений самим царем полковник Петро Петрович
Толстой, син та много радника, сенатора Петра Андрiйовича Толстого, котрий
зробив царевi величезну послугу, допомiг згладити з свiту його власного
сина, наступника престолу. Як довiдався потiм, значно пiзнiше, Толстой-син
не був надто жорстоким, злим, одначе був понурим, недовiрливим,
пiдступним. Вiн не знав нашого життя, наших порядкiв i знати ©х не хотiв,
одначе гаразд знав, для чого настановлений, у чийому ридванi при©хав i
куди той ридван ма правувати. Отож одразу потягнув руку за Хоменком, бо ж
чинив не подлуг права козацького, а подлуг царського велiння всупереч тому
праву.
Я розглядав його, як розгляда поранений свого убiйника, в мене
пошерхло не тiльки в ротi та горлi, а й у грудях. Довга коняча голова,
маленькi вуха, червонуватi, загнанi вглибiнь очi (мабуть, то моя хвора,
вимучена уява дещо викривила його портрет). I оце вiн мужем мо © Улясi!
I вона щодня слуха його шварготiння!
Промовляв Петро Толстой по-московському, деякi суддi та писарi
намагалися дзигорiти з ним у лад, то штокали, то шокали, а що вже казати
про козакiв-пiдсудних, вони мало що розумiли й тiльки здивовано
витрiщувалися. Я стояв у ©хньому гуртi, ховався за спини, боявся, щоб мене
хто-небудь не впiзнав, хоч така загроза була дуже мала.
Суд, як я вже зазначив, був поважний: окрiм полковника та полкового
суддi, два полковi осавули, i два хорунжi, i писар, i вiйт, i бурмiстр, а
попiд стiнами стояли райцi, "мiськi слуги", та солдати з шаблями. Солдатiв
я боявся. '
Коли дiйшла черга вiдповiдати менi, бачачи, як бридиться Толстой на
калiчену мову пiдсудкiв та писарiв, вчистив по-московському, аби показати,
що й ми не з лопуцька, а може, позасвiдоме, намагаючись викликати до себе
прихильнiсть, либонь, певнiше останн , ми мало зна мо себе, в хвилини
страху з нас вилазить щось таке, вiд чого ми вiдрiка мося в добру годину,
нашим розумом володi страх, це вiн, розум, верткий, хитрий, ряту нас, ще
й пiдказу : це ж тобi, нам на добро, що таке мить приниження,- це довге
життя, а все iнше - смерть. Московсько© мови навчився в колегiумi,
переписуючи для Москви перекладенi з грецько© на московську стятi книги.
Моя вiдповiдь, моя мова сподобалися Толстому, вiн пiдвiв голову й уважно
подивився на мене. Ми зустрiлися поглядами, i серце менi затремтiло. Я
розхвилювався страшенно, й суддi подумали що хвилююся за свою долю. Я
перевiв погляд на стiну й натрапив на картину "Страшного суду", й опустив
очi долу.
Мене допитували як свiдка i яко причетного до вчинку. Вперше я стояв
перед судом, i сором спопеляв мене. Коли мене запитали, що я знаю в цiй
справi, я розповiв те, що бачив на власнi очi. Полковий суддя на початку
оповiдi перебивав мене, але полковник зупинив його й слухав уважно, тiльки
iнодi пiдохочував: "А хто бунтував найдужче?", "Хто, крiм Воскобойника,
виривав хоругву, може, Пузач?" Я розумiв, що вiд мо©х вiдповiдей великою
мiрою залежить моя доля. Я був уже й рота розтулив, щоб сказати "Пузач",
або "зда ться, Пузач", та ледве не заковтнув язика. Вiдчув, що йду по
хисткiй кладцi, що з обох бокiв на нiй стоять люди - пiдсуднi козаки та
суддi, а я посерединi, й варто менi зробити один крок у той чи той бiк, як
кладка похилиться. I стояти не можна - вона вломиться. Менi стало жарко,
пiт проймав мене до кiсток, непереможне бажання жити, якомога скорше вийти
звiдси змагало мене, воно диктувало менi отi малесенькi, зовсiм незначнi
поступки полковнику ("ну що там... власне, так воно й було"), але страх
грiха, погрiшити неправдою стримували мене. Я опустив очi й сказав:
- Того не бачив. Шванка була, галас, короговка гойдалася, а хто ©©
виривав, менi не було видко.
По тому менi прочитали протоколи iнквiзицi© кiлькох козакiв, i в одному
було сказано, "...а коли наш писар зслиз, зайшлий парубiйко напросився
писати суплiку". Зрозумiв, що цi слова можуть згубити мене, злякався
страшенно, гаряча змiйка поповзла менi в грудях, i я закричав:
- То неправда, вони присилували мене писати, погрожували побити...
В ту мить майже вiрив у те, що сказав, я рятувався, я заслонявся од
неправдивих слiв, i вже для мене не iснувало нiчого, а тiльки - одвести од
себе погибельнi для мене слова.
Толстой усмiхнувся й мовив:
- Да мо повну вiру цьому свiдченню, а тому не да мо. Хто саме тебе
силував писати? Я змiшався.
- Не пам'ятаю... Дуже злякався... Всi силували.
- Всi? Що ж, може, й так,- зауважив полковник. Усi. Всi вони вар'ювали
й порушили закон. Щось гостре кольнуло менi в грудях. Я зрозумiв, що
сказав не так, що трiшки-трiшки поступився супроти правди, й заспокоював
себе, що неправди одна крихiтка, що мушу боронитися, проте не мiг погасити
докорiв сумлiння. Хто зна , яка дрiбка може переважити на тих терезах,
дрiбка землi чи дрiбка свинцю, порохнi чи пороху... Поклав собi не
втручатися нi в що, i ось втрутився, нехай з приневолi, i тепер
шкодуватиму, мучитимусь. Я вже був не таким, як учора, як сьогоднi вранцi,
коли заходив сюди, помiняв свою сутнiсть, помiняв ледь-ледь, одначе
притемнив щось у собi i в сво му життi. Докази на свою правоту були
непереконливi, диний доказ, який був за мене, це - хочу жити, мушу жити.
Ним заслоняються мiльйони людей, i тисячi тисяч караються ним. Не
переконувало мене й те, що я посвiдчив на користь закону, бо й не знав до
кiнця, що таке закон, адже козаки, надто один з них, Чепiга, вельми
напирали на те, що вони чинили за законом, який пiшов ще од гетьмана Хмеля
й од ©хнiх батькiв. Так воно чи нi, я не знав. Цьому нас у Академi© не
вчили, ми взагалi жили у якомусь iншому свiтi, вiдгородженому вiд свiту
широкого, у нас був свiй маленький суд, сво© зацiкавлення, сво© думки та
судження, якi рiшуче не збiгалися з тими, що з ними зустрiвся нинi.
Либонь, нас навмисне тримали в тому незнаннi? Боялися, що ми принесемо
борiння й пристрастi в Академiю, де панували Божi iстини та книжнi знання?
Нашi отцi хотiли уберегти нас вiд свiтських лих? Глухим гомоном до нас
долiтало, що ранiще було не так, що тодi козаки в Академiю йшли просто з
Сiчi Запорозько©, а колегiанти - на Сiч. Тепер вже нема Сiчi, нам казали,
що вона повстала проти волi царсько©, отже, й Божо©, i за те була
згладжена з нашо© землi. Про те було небезпечно говорити, й ми, спуде©, не
говорили.
Усе це осягнув не одразу, не в ту мить, не перед судом, а пiзнiше. I
мучився, й дорiкав собi, бо ж розумiв, що душа моя не тiльки з свiтла, а й