Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

уклонився з досто©нством, мовив:
- Послухай, государю, що мушу сказати. Може, в мене бiльше не трапиться
тако© нагоди... Та й настав час сказати все, а тобi почути.
Було вiдомо всiм: якщо в царя починалося тiпання, уговтати його не мiг
нiхто, тiльки цариця Катерина, поклавши цареву голову собi на груди,
зупиняла тi конвульсi© злоби. Сього разу сталося дивне: цар завмер. Чи так
на нього подiяв спокiйний Полуботкiв голос (цар звик, що всi страшаться
його гнiву, й вiд того розпалювався ще дужче), чи спокiйний, незворушний,
невiдступний вигляд гетьмана, але вiн нахилив голову й чекав, що скаже
йому оцей непокiрний чоловiк.
- Знаю i бачу, государю, що ти хочеш згубити мою батькiвщину без
будь-яко© причини. Ти вважа ш себе понад законами й хочеш знищити всi
привiле© урочисто ствердженi тво©ми попередниками, що ти ©х урочисто
потверджував. Ти пiдда ш сваволi народ, свободу якого визнав сам, i який,
бувши одноплемiнний i одновiрний тво му народовi, пiдсилив i звеличив
царство тво добровiльною злукою в такий час, коли ще все в ньому було в
станi немовляти i виходило з хаосу каламутних часiв i майже мiзерi©. Тепер
ви посила те його на тяжкi та принизливi роботи, примушу те, неначе рабiв,
копати канали у ваших володiннях i, що найобразливiше, позбавля те нас
дорогоцiнного нашого права обирати вiльними голосами гетьманiв та iнших
старшин, i натомiсть, щоб залишити суддям з нашого народу владу судити
сво©х спiввiтчизникiв, ви настановили над нами суддями великоросiв, якi не
знають, або вдають, що не знають, наших прав i привiле©в i не перестають
всiма способами нас приневолювати й ображати.
Цар остовпiв i мовби занiмiв. Я бачив, що вiн слуха , його очi раз по
раз набирали iншого виразу, вiн тямив усе, отже, мiг ухвилi погамувати
себе, а оте тiпання - суть розпущенiсть. По тому хвицьнув ногою, хотiв
зiйти вниз, але вузький прохiд на сходах заступав Полуботок, довелося б
штовхнути його, а зробити це не наважувався й мусив слухати далi, тiльки
нахилив голову, здавалося, хоче буцнути гетьмана, але не наважу ться.
А Полуботок провадив далi, либонь, вiн обмiркував цю свою промову
багато разiв довгими ночами й тепер казав без найменшого затинання:
- Отож, оточенi звiдусiль напастями, до кого iншого вдатися ма мо з
воланням сво©м, як не до тебе, августiйший монарху? Поневолювати народи й
володiти рабами та невiльниками справа азiатського тирана, а не
християнського монарха, який мусить славитися й направду бути верховним
батьком народiв. Невже, вiдмовляючи нам у правах наших, твоя величнiсть
дума принести Богу вдячнiсть за всi успiхи, котрi Вiн вам послав? Ти
заслiплений величчю i могутнiстю, якi дали тобi щедроти Божi, й не дума ш
про Божеське правосуддя. Дозволь, твоя величнiсть, сказати востанн , що не
отрима ш нiяко© користi вiд розорення цiлого народу: набагато менше слави
владарювати силою i карами над нiкчемними рабами, анiж бути батьком такого
народу, який за всi тво© благодiяння готовий пожертвувати всiм i пролити
кров задля тво © користi i слави. Я сказав усе, що менi велiла совiсть
моя. Ти ж почув те, чого не чув нiколи, бо оточений рабами й лестивцями. Я
знаю, що на мене чекають кайдани, що мене кинуть в похмуру темницю на
голодну смерть, за московським звича м, менi однаково: я промовляю за свою
вiтчизну й лiпше загину катiвницькою смертю, анiж маю бачити далi
доконечне розорення мого краю. Подумай, великий государю, i знай, що
доведеться тобi неодмiнно складати звiт перед царем усiх царiв,
всемогутнiм Богом, за погибель нашу i всього народу укра©нського.
Тиша стояла над майданом, неначе ангел пролетiв над ним. На всiх вустах
позамерзали подихи. Навiть тi, хто стояв далеко й не мiг розiбрати слiв
гетьмана, бачили, що дi ться щось небачене на цiй землi.
Впродовж усього гетьманового казання я кiлька разiв помирав i
народжувався знову. Я пишався гетьманом, ладен був злетiти понад дзвiницю,
понад це мiсто, я знав, що нiхто iнший не зумiв би сказати так за всю
Укра©ну, й помирав, бо вiдав уже, що таке не проща ться, що наш гетьман
iде на певну погибiль. Вiн сам знав про це й казав привселюдно, але,
либонь, казав ще й на те, аби знали й ми, i потемки нашi, i втямили всi
московити, втямили велику правду та велику небезпеку, яку готують i собi,
й нам на майбутн . Мабуть вiд гетьманових слiв розтанув би й камiнь, i
зрозумiв би все, й пройнявся мудрим милосердям, i заговорив людським
голосом.
Цар не волiв тямити. Вiн лише злякався. Вiдступав задки, неначе
настраханий вовк, задом прочинив дверi кофейного будиночка, зник у ньому,
по короткiй хвилi хряпнуло вiкно, i в ньому з'явилася роз'ятрiла котяча
пика, яка заверещала:
- Взяти ©х! Усiх! В тюрму... В фортецю. Ушаков! Пiд караул! Одiбрати
зброю!
Генерал рвонувся, неначе уперiщений батогом кiнь, i загукав до
гвардiйцiв:
- Хапайте ©х! Зривайте зброю! В колодки, в колодки!
Гукав щосили, аби почув цар. Сам пiдбiг до Савича, смикнув за перев'язь
шаблi, заточився, потягнув знову, йому на помiч кинувся сержант, вдвох
обiрвали перев'язь. Забiгали iншi гвардiйцi, солдати та офiцери, i в цiй
бiганинi перечiпалися, збивали з нiг один одного, й люди кинулися врозтiч.
I тодi солдати густим кiльцем оточили укра©нських старшин. Полуботок сам
зняв шаблю й кинув пiд ноги Ушакову.
Я стояв у натовпi серед московитiв i, коли солдати почали оточувати
наших, опинився за ©хнiм кiльцем. Я рвався мислiю до сво©х, але
спалахнула, прикувала до землi ноги жаска думка, що ©х поведуть i, може,
порубають за отим рогом або повiшають, поколесують навпроти страшно©
Юстиць-колегi©, де вже погинуло страшною смертю стiльки люду, я ж можу
промовчати, податися звiдси з товпою i втекти, втекти назовсiм, видати
себе за хурщика, за чийого-небудь наймита. На менi й шаблi нема , i кожух
не козацький. Отож мерщiй прiч звiдси поки не схопили, не поволокли до
тi © страшно© фортецi.
Але ноги мо© й далi мовби приросли до землi, й щось ярiло в мо©х
грудях, маленьке, неначе реп'яшок, колюче й гаряче, воно росло, набухало,
розросталося, ставало все гарячiше й гарячiше. Сором облив мою душу
кип'ячкою, яка одразу ж замерзла, а те, гаряче, велике, росло й росло i
вже стало бiльше за мене. Мабуть, саме тодi я народився вдруге, народився
iншим, хоч вже давно не був отим нiяковим, соромливим Iваном, котрий усiх
бо©ться, всiм уступа дорогу, поклада ться тiльки на Божу волю, а не на
себе. Я знав, що влада - вiд Бога, цар - вiд Бога, але я не мiг миритися з
таким царем i такою владою, навiть якщо мене покара Бог. Нинi я знав, для
чого живу, я почував свою силу, навiть отуто, оступлений з усiх бокiв
чужими будинками, чужими церквами, чужим вiйськом, в самому серцi
ненависного менi царства, i ненависть моя була бiльшою вiд цього царства.
В мене бiльше не було нiчого, за що мав би боятися, страждати, а тiльки -
лють i ненависть, якi переважили все. Бiльше не було доброго,
богобоязливого Iвана (на мить менi стало його шкода, але тiльки на мить).
Любов i ненависть спаялися в мо му серцi в такий корж, що ним би можна
було вбити людину.
Я потерпав за сво©х,- ©х уже оточили з усiх бокiв солдати,- й ненавидiв
тих, котрi ©х ув'язнювали.
Живе кiльце довкола укра©нських старшин ставало все густiшим, лунали
команди, генерал Ушаков вибiг на ганок, де недавнечко стояв цар, генерал
вимахував руками, а вигавкував команди якийсь iнший офiцер, розцяцькований
i в пiр'©, як я довiдався потiм, то був ад'ютант лейб-гвардi©
Преображенського полку Артемiй Максимович, либонь, наш колишнiй земляк.
Сво© сво©х побивахом, о Господи! Вiн був старшим команди, яка по хвилi
повела наших у гарнiзон - Петропавловську фортецю. Солдати вийняли шаблi,
гиркнула команда, й сумна процесiя рушила в бiк Неви. А я все ще стояв, i
страх полишив мене, але я не знав, що чинити, що дiяти. I враз зiрвався з
мiсця й кинувся навздогiн командi з ув'язнених та охорони, я боявся, що не
наздожену ©х i вони назавжди зникнуть з мо©х очей.
З розбiгу влетiв, вдерся в те коло, вiдштовхнувши двох солдатiв, один з
яких замахнувся на мене шаблею, одначе не вдарив. Зглядалися помiж собою
нашi, зглядалася варта, але нiхто нiчого не сказав. А я крокував, високо
пiднiсши голову, й майже не бачив нiчого. Гаряча хвиля несла мене понад
конво м, понад вулицею i всiм цим чужим, ворожим менi мiстом, я майже
летiв серед ангелiв та архангелiв. I ледве запам'ятав щось. Сахалися
перехожi, вiзник розжохав конi й трохи не налетiв на нас, i переднiй
солдат бив конi плазом шаблi по мордах, i хряпали хвiртки, мелькали у
вiкнах обличчя, а потiм нас зiгнали на лiд i повели чорною брудною зимовою
дорогою через рiку. Попереду виднiли важкi бастiони фортецi й високий
шпиль церкви, i гармати дивилися просто в нашi груди. Трiснула крига, i в
мо©й головi майнула думка: добре було б, якби крига розверзлася й
поглинула нас разом з сторожею на страх i покуту царевi а його посiпакам.
А тодi подумав, що те не викликало б у них нi страху, нi каяття, вони
готовi поглинути увесь свiт i не поморщаться.
Я увесь час поглядав на широку спину гетьмана, який iшов попереду.
Дорога по льоду була на©жджена й накочена, на нiй то там, то там стрибали
горобцi та ворони, горобцi вiдлiтали недалеко, ворони з крекотом тягли за
острiв. Нас ввели у ворота фортецi, бiля яких стояло дво солдатiв з
велетенськими бердишами, на яких поблискували широкi леза. На кiлькох
палях, прив'язаних помiж зубцiв фортецi, висiли повiшенi. На палях сидiло
вороння. Змi©стий холодок майнув менi поза спиною, одначе не погасив у
грудях жертовного вогню, я навiть протовпився наперед i смiливо дивився в
очi офiцерам та солдатам варти. Всiх овулом нас погнали до якогось
пiдземелля, то виявилася одна з казарм, у якiй донедавна тримали полонених
шведiв. Шведи добудовували фортецю, вони погинули майже всi в гнилих
приневських багнах, ©х лишилась жменька, й займали вони один з льохiв
пiдземелля. Тут, у пiдземеллi, панував пiвморок, лише один вогняний язичок
свiчки погойдувався при дверях, котрi не зачинили, бiля них стало кiлька
солдатiв. Було вогко, холодно, солдати змерзли дужче, нiж ми, ми були в
кожухах, а вони у сво©х мундирах-свитах з рядами гудзикiв, бантами пiд
горлом та перев'язях, ясна рiч, тi перев'язi з китицями не грiли. I дивно
все те було менi: на слов'янськi душi поодягано нiмецькi мундири, й мусять
тi душi чавити нашi, козацькi, слов'янськi душi.
Ми товпилися в казармi, де були нари, але нiхто не сiдав на них,
сходилися по кiлька чоловiк, гомонiли. До мене пiдiйшов Ханенко.
- А ти чого прибiг сюди? - запитав похмуро.- Хто тебе гнав?
- Нiхто. Я також козак i понесу той самий хрест,- спокiйно вiдповiв.-
Може, я його не заслужив?
- Але ж ти мiг лишитися на площi...
- "А Симон Петро стояв, грiючись. I сказали до нього:"Чи й ти не з
учнiв Його?" Вiн вiдрiкся й сказав: "Нi!.." I заспiвав пiвень то©
хвилi..."
- Лишитися для того, щоб принести користь...
- Яку користь можу принести? - вiдказав гiрко.
- Та хоча б ту, що - на волi.
Ханенко вiдiйшов.
Нас i далi тримали в казармi. Незабаром помiж нас пролетiла чутка, що
послано на двiр князя-папи за тими старшинами, котрi не були бiля церкви,
лишилися вдома. Приведуть усiх, окрiм челядникiв, ©х велено не брати.
Чутка справдилася, незабаром сторожа привела Степана Косовича, Iвана
Римшу, Василя Биковського та Дмитра Володковського, яких захопили на
подвiр'© князя-папи. Не було з ними тiльки нашого батюшки Василiя, а також
челядникiв.
Солдати принесли ще двi свiчки та велику олiйну лампу, внесли столика,
два стiльцi, на стiльцi сiло дво офiцерiв, i ще дво , менших чинами,
стало за ©хнiми спинами; збоку бiля столика примостився писар з текою, в
якiй лежали папери. Офiцер тицьнув пальцем у старшину, який в ту мить
опинився найближче до столика. То був стародубський наказний Петро
Корецький.
- Хто такий? Якого чину, роду, коли при©хав у Санктпiтербурх? - сипонув
запитаннями.- Пiдiйди ближче. Стать отут. Вiдповiдай!
Корецький з несподiванки довго не мiг утямити, чого вiд нього хочуть, i
офiцер гримнув на нього та повторив запитання, тепер вже повiльнiше,
чекаючи, поки писар запише у зшиток. Корецький вiдповiдав, збиваючись i
перепитуючи. Я стояв неподалiк вiд столика й почув, що мене хтось смика
за рукав. То був Ханенко. Вiн вiдвiв мене в дальнiй кут казарми, за спини,
в сутiнь.
- Iване, ти вшелепкався даремно. Тобi... Тобто ти один Зараз можеш
звiдси вийти. Яко такий, що сам прибився...
- Я не пiду!
- Чекай. Знишкни. Можеш сповнити волю гетьмана? I... Якщо буде
потрiбно, вмерти i нiкому не виповiсти та мницi?
Я нiчого не розумiв, але почував, що нема того на свiтi, чого б не
зробив для гетьмана та товариства. Й сказав про те Ханенку.
- Добре. Так слухай. Скажеш офiцерам, що ти челядник, просто челядник,
бандурист. I побiг за сво©м паном згарячу. Зрозумiв - згарячу? Й просися,
аби випустили. Ти мусиш вийти звiдси на волю. А там... Сили й мудростi
потрiбно, аби сповнити все. Ти грамотний, розумний, а сила...
- Сила в мене ,- сказав.
- Вiрю. Найперше мчи на наш постiй, позбирай всi папери й спали ©х. Ну,
тобто не всi... Лиши подорожнi й тi папери, де скарб наш дорожнiй
переписаний, але iнше... Мусиш дотямити сам, що може нам завадити... От
я... зда ться, залишив чорновик промеморi©, яку писав для Биковського, а
потiм ©© повiз Лагович. У тiй промеморi© пункти навчальнi, щоби всi на
Укра©нi говорили водне, як у чолобитних написано. Лагович вивчив, i спалив
я ©©, а чорновик запропав. Десь вiн у паперах мо©х... Винуватий я
вельми... Отож ти сам розберешся, що треба знищити. Боюся я, гроза над
нами велика розверзнеться. Й не зна мо, з яко© хмари впаде найбiльший
дощ.- Ханенко оглянувся й казав далi.- Потому вiзьми когось собi в дорожнi
приятелi та мчи на Укра©ну. Не затримуйся в Пiтерi, якомога швидше - на
Укра©ну. дь не трактом московським, а через Литву. Домчи ранiше, нiж
кур' ри тутешнi до©дуть. У полковника нiжинського Толстого добудь листа
попа Нила... В ньому пiп признався Толстому, що звели вони з Самборовичем
наклеп на пана гетьмана. Скажи Толстому... йому з нами жити... Довго
жити... Увесь вiк. Вiддяка буде йому велика.:. Добудь листа... А тепер
ходiмо сюди.
Ми вiдiйшли в iнший кут. Там стояв гетьман.
- Я йому сказав усе, що треба... Щоби ©хав на Укра©ну. Вiн зробить все
як треба.
- Зроблю,- прошепотiв я.- Вмру, але зроблю.
- Не вмирай, Iване. Живи. I сповни те, що я тебе попрошу,- тихо мовив
гетьман.- Се дуже важливо. I - найбiльша наша та мниця. Бiльша за мо i
тво життя.- Гетьман ледь схитнув головою, й Ханенко вiдступив на крок,
повернувся обличчям до дверей.- Се, повторюю, найбiльша та мниця, яка в
нас . Ти при©деш до Якова Марковича, й одразу, вже вдвох,- летiть у
Михайлiвку. Там мусить бути мiй Андрiй... А може, й нема його. Але там
живе Марiя... Вона зна все. Й поведе вас у льох... Папери... Понищити
непотрiбнi папери... I скажи Андрi вi, нехай вчинить з тим, а з чим, вiн
зна , як я велiв. Чи вийду я на волю, чи не вийду...
- Вийдете,- прошепотiв я. .
- Дай Боже. Але - не знаю. Рокований час пережива мо. Не бiйся - я не
шкодую. Якщо й смерть. Отож - Андрi вi... Нехай сповнить мо велiння. А ви
з Яковом ©дьте в Чернiгiв i передивiться всi папери там. Нiхто не знав, що
настане така лиха година. Тепер все повернуть проти нас. Кому що писали,
об чiм радилися. Потайних намiрiв у мене не було. Йшов направцi. Але нинi
вони тлумачитимуть проти нас кожне слово.
Уже Чарниш ступив до столика. В сутiнi лишилися гетьман, Савич,
Ханенко, Грабянка i я.
- Або так: Якiв по©де в Михайлiвку, а ти в Чернiгiв.
- А Глухiв? - видихнув.
- Глухiв... Там Вельямiнов досi забрав усе. Та й нема нiчого в
глухiвських паперах. Справи канцелярi© - вони на виднотi. Ну ось...
Прощай, сестринче. Вiрю тобi, як рiдному синовi...
Гетьман поцiлував мене в чоло. Я заплакав.
- Не плач. I ось... Трохи не забув. Вiзьми... Перстень мiй...
Покажеш... Нашим...
- Йди,- пiдштовхнув мене Ханенко. Я виступив з сутiнi. Мабуть, чи не
найбiльше враження справив мiй заплаканий вид.
- Ти хто? - запитав один з офiцерiв.
- Челядник... На кобзi грав...- забелькотiв.
- Що таке челядник?- не зрозумiв офiцер.
- Слуга,- пояснив Ханенко.- Слуг не велено брати.
Офiцер стулив губи, наморщив лоба.
- Да, кажется, так,- мовив другий офiцер.- Всiх слуг залишили на
бутурлiнському дворi.
- А як ти опинився тут? -запитав перший офiцер.
- Стояв бiля церкви, побiг за сво©м паном,- уже впевненiше казав я.
- Вiн догнав нас по дорозi,- пiдтвердив один з офiцерiв, котрi стояли
позаду столу.
Офiцер, котрий чинив дiзнання, пожував губами, хитнув головою вбiк:
- Власна шкура дорожча за панову? Женiть його звiдси.
Дво солдатiв повели мене з фортецi, вивели аж на дорогу, прокладену по
льоду через Неву. Один замахнувся рушницею, але я вчасно вiдскочив. I
налiг на ноги.
Коли прийшов на двiр князя-папи, в наших флiгелях усе вже було
перекинуто догори дном, солдати виносили й кидали в сани старшинськi
пожитки. Всi папери були забранi ще до мого повернення. Челядники
товпилися в кiнцi двору, бiля яко©сь комори, там ©х стерегло дво
солдатiв. Iншi солдати й далi носили пожитки. Я почув, як один солдат
гукнув рiд саней:
- А це куди везти?
- На Шаферiв двiр,-вiдказав iнший.
Офiцери й солдати ще довго нишпорили у флiгелях, перетрусили все до
ниточки, челядницькi пожитки залишили, а всi нашi забрали.
Ми добряче померзли, поки вони спакували все й вiд'©хали останнi сани.
Челядники були розгубленi, зляканi, не знали, що робити, й потерпали, чи
не вiзьмуть пiд варту i ©х. Я теж думав про це. Отож не гаявся. Найперше
мусив вiдшукати Милю, котрий десь пиячив, не ночував на дворi князя-папи
й, мабуть, нiчого не знав. Я знайшов його в матроськiй корчмi "На галерi".
Миля спав у чуланi на купi старих шкур, якими гасять бомби. Вiн довго не
мiг розчуматися, довелося пiднести йому пiвштофа горiлки, вiн випив i
запалив люльку. Вона часто гасла. Миля слухав i кресав, раз по раз
запалюючи ©©. I поки не випалив люльки, не пiдвiвся, врештi вибив попiл,
засунув люльку разом з кресалом та огнивом до шабети пiд жупаном. На його
великому круглому обличчi - нi здивування, нi страху, а тiльки похмура
стурбованiсть. Вiн сказав, що посеред дня сво© пожитки з двору князя-папи
вiн забрати не зможе й залишатися там теж небезпечно, отож ми пiшли до
Литейного двору, а звiдти, просiкою, до Ямсько© слободи, де стояли нашi
конi. Я лишився в слободi, там готував припаси на дорогу, а Миля кудись
зник, навiть не сказавши, куди йде. Я вже думав, що вiн не повернеться,
але вiн повернувся опiвночi з сво©ми пожитками, якi прихопив на дворi
князя-папи, а також з подорожньою, у якiй було написано, аби пану Рибцi зi
слугою "господу скрiзь показувано й незбранно живнiсть подорожню давано,
яку мати хоче, а саму його персону недоторкане тримати". Я знову став
Мартином Рибкою. Подорожня була видана Камер-колегi ю, пiд нею стояли
пiдписи обер-секретаря та регiстратора, й висiла велика синя печатка. Я
запитав у Милi, де i яким чином вiн доп'яв цього вельми цiнного для нас
папера, але Пилип махнув рукою i сказав, що то вже не важить де i як.
З тi ю подорожньою ми вирушили в путь на свiтанку наступного дня.
Одначе подорожня подорожньою, а зимова путь вiд Пiтера на Укра©ну через
дикi нетрища, через Литву страхiтлива не менше, нiж дорога через пекло.
Яких ми тiльки пригод не зазнали, де тiльки не тулялися, не ночували: й на
дворах постоялих, i в хатах чорних, курних, у врейських помешканнях, i в
полi, i в лiсi. Конi нашi позбивали копита, а ми постирали до голо© ноги
чоботи й обiрвалися та обносилися, й тi, хто заглядав до подорожньо©, не
вiрили, що вона нам видана.
Отож одного разу, а було це вже недалеко вiд Укра©ни, запопала нас у
якомусь мiстечку варта, й ундер-офiцер не повiрив подорожнiй та наказав
запакувати в буцигарню. Вельми мали ми пiдозрiлий вигляд i малися
необачно. Вели нас нашi вартiвники неуважно, сержант i дво солдатiв
вiдстали, закурювали тютюн, який же й вiдiбрали в нас, тiльки один,
маленький i миршавий, шкандибав поруч, i ми з Милею, перемовившись,
надумали втiкати. Здалося це нам дуже простим, лiворуч, неподалiк, чорнiв
лiс, до нього було подати рукою, ми ж боялися, що нас можуть затримати тут
надовго, прийнявши за втеклих з Ладоги козакiв, на що ундер натякнув
недвозначно. Пожитки в наших саквах були козацькi.
Миля змигнув менi й зненацька потурив солдатика плечем, аж той зарився
сторчголов у снiг, а ми перестрибнули через гнилий тинок, лише вершечок
якого стримiв iз снiгу, i вдарилися до лiсу. Й помилилися страшенно. Були
впевненi, що снiг злежаний, втрима нас, а вiн почав провалюватися, ми
брьохалися в ньому, а тим часом пiдбiгли дво солдатiв та ундер, наставили
рушницi й гукнули, аби вернулися, а то пострiляють. З тако© вiдстанi легко
пiдстрелити навiть зайця, i ми вернулися знiченi, я й зовсiм розкис, i
солдати гнали нас штурханами й загнали до яко©сь комори та пов'язали
мотузками. Викуривши по люльцi, кудись пiшли (мали ще якесь дiло), лишили
вартувати одного. Вiн сiв на високому порозi, затиснувши помiж колiн
рушницю.
- Ну що, хохли, далеко втекли? - пошкилював, а тодi замугикав якусь
пiсеньку. Ми лежали, й безнадiйнiсть нашого становища була менi очевидною.
Я досадував, що дався Милi на пiдмову, нас, либонь, все-таки випустили б,
потримавши трохи. А тепер не випустять нiзащо. Вчинять пильний вивiд,
допитуватимуться, хто ми такi й звiдки, може, навiть пошлють когось у
Глухiв, аби перевiрив нашi свiдчення. А коли перевiрять...
У серцi холонуло вiд тi © думки. Й дошкуляв холод. Лежали на мостинах -
комора пiд збiжжя,- з-пiд мостин тягнуло холодом. У кутку сiрiла купа
соломи - либонь, комора служила солдатам для якогось прикараулку, в нiй
вони ховалися од вiтру, але нас кинули на голi дошки.
Солдат промугикав одну пiсеньку, другу... Але раптом до його спiву
долучилося якесь чи то скиглiння, чи то пiдвивання, Миля гудiв i пiдвивав,
i корчився на пiдлозi.
- Ой-ой-ой, ой-ой-ой,- стогнав вiн.- Живiт... живiт... Я дивився на
Милю й нiмiв вiд жаху. Здалося менi, що втрачаю товариша. Милинi очi були
вибалушенi, обличчя перекривилося. Вiн кусав губи й стогнав вiд тяжкого
болю.
- З'©в я... м'яса гнилого...
Я не пам'ятав, щоб Миля ©в гниле м'ясо, але корчило його страшенно.
Солдат стурбувався також, пiдвiвся.
- Ну-ну! - сказав.
А Миля не звертав на нього уваги, качався i вив по-вовчому. На чолi
йому виступив пiт.
- Йой, йой,- i далi стогнав, i хапав широко розтуленим ротом повiтря, й
з губiв у нього текла слина.
Я подумав, що Миля помира .
Врештi вiн звернув зсудомлене обличчя до вартового.
- Розв'яжи пояс... не можу ж я... в штани... Солдат вагався.
- Пояс... пояс,- молив Пилип.
Солдат притулив рушницю до стiни, бридливо морщачись, ступив до Милi,
який лежав скорчившись, нагнувся, i враз Миля розпростався, наче зiгнутий
вербовий прут, розпростався i вдарив зв'язаними ногами солдата по ногах.
Солдат зойкнув i вiдлетiв до стiни, вдарився об не© i лантухом гепнувся на
пiдлогу. Миля крутнувся, звився й пiдкотився до нього, всiм тулубом
навалився на солдата, притискаючи його сво©м плечем до пiдлоги. Хоч
солдат, зда ться, й не ворушився. Миля натискав плечем солдатовi на горло.
- Там пляшка надбита,- зашипiв до мене.- Розбий ©©... Я нiчого не
тямив, нiчого не розумiв.
- Пляшка... йолопе. Розбий, вiзьми склянку... Рiж мотузок.
Врештi я зрозумiв, чого хоче Миля. Розбив ногою пляшку, взяв найбiльшу
склянку, пiдповз до Милi. Ми повернулися спинами один до одного.
- Рiж!
Одначе в мене нiчого не виходило. Я порiзав руку, але мотузку
перепиляти не вдавалося.
- Вклади склянку менi в руку! - наказав Миля.
Я виконав його велiння. Мене бив дрож, i Миля довго не мiг трапити
склянкою на мотуз.
- Не смикайся! Не тремти!
Диво - я перестав тремтiти. Миля перепиляв мотузок. Мо© руки були
вiльнi.
- Розв'язуй! - Очима косував на солдата, який хрипiв i хвицяв ногами.-
Лежи, а то задушу!
Солдат притих.
Я смикав за цупкий, з кострицею мотузок - вузол не пiддавався.
- Зубами! - вихекнув Миля.
Я впився зубами у вузол, потягнув. По хвилi Миля вже тримав солдата
руками (руки в нього - неначе ковальськi обценьки й сили неймовiрно©), а я
розв'язував ноги. Миля зв'язав солдата, пiдвiвся.
- Полеж, голубе,- мовив до солдата,- побачиш, як воно гарно спочивати
на голих дошках.
- Пiшли,- вже до мене, спокiйно, мовби запрошував на прогулянку. Ми
похапали нашi сакви, якi лежали тут же, взяли солдатову рушницю й вийшли
на вулицю. Позаду в нас лунав стогiн.
Уже потому, як втекли, я довго дивувався, як умiло лицедiяв Пилип, як
правдиво вдавав хворого. Хоч давно знав - Миля вмi багато: вмi вити
по-вовчому, прикидатися п'яним, спiвати за пiдпилого дячка й шкандибати,
як справжнiй кульгавець. I все ж хворого на живiт удав найкраще.
Незабаром знайшли протоптану в снiгу стежку до лiсу й пiрнули пiд
зелене ялинове шатрище.
Iншого разу (значно ранiше) довелося нам ночувати в хижi, яка виявилася
бандитською складкою, i отаман та чотири прибишi, котрi видавали себе за
його синiв, хотiли нас порiшити вночi, але ми розгадали ©хнiй намiр,
посунулися з того мiсця, де спали, на iнше, вiдiгнали ©х пiстольними
пострiлами, ще й Миля прихопив одного коня бандитського, а свого,
виморенця, лишив замiсть нього. В нас, окрiм пiстолiв, були булдимка та
флiнта, флiнта зiпсована, нею Миля тiльки вiдлякував усiляких
зазiхальникiв на нашi нужденнi статки; пошарпанi й перестудженi вiтрами,
ми й самi вже скидалися на розбiйникiв з велико© дороги, й нас боялися
пускати до хат.
Важко ©хати у вiдлигу - конi провалюються в глибокому снiгу, а ще важче
©хати в мороз, коли скипень i не можна доторкнутися нi до вудилiв, нi до
стремен, нi до рукiв'я шаблi. Якось у дорозi ми наздогнали обоз воловий
купецький, який вертався з Пiтера на Укра©ну, й кiлька днiв подорожували з
ним, в затишку та добрi, при смачнiй кулешi вечiрнiй, корячковi горiлки
литовсько©, яку вельми смакував Миля, одначе обоз воловий руха ться надто
повiльно, а ми мусили поспiшати, та й сталася притичина ляха, через котру