Страница:
самого управителя канцелярi©, й менi давали переписувати набiло важливi
папери, а також давали деякi справи до розгляду.
Вiстимо всiм: менше будеш знати, краще будеш спати, одначе загомонiли
всi про ту грамотку, тулили ©© в одне з оповiддю Троцини м не могли
стулити, найперше тулила старшина, й не могла скласти думки, де ж. правда.
Тулила тi двi звiстки й купка канцеляристiв у садку бiля одноповерхового
будиночка на Дергачiвськiй вулицi. У тому будиночку жив полковник
Полуботок, i там часто збиралися тi, хто при©хав з полковником з
Чернiгова.
Тулив тi половинки докупи й я i не мiг стулити. У мене не було нi
землi, нi волiв, якi мiг би обiкласти податками цар, але щось у менi гiрко
ображалося на тi штаби, якi збирався запровадити при©жджий генерал, щось
опиралося. Я не все розумiв i просив Господа, аби очистив мою душу i
осiнив мене, послав розумiння того, що вiдбувалося. Й просив не полишати
наш край. Вiн розiп'явся на хрестi за всiх, а найперше за нас, покiрних
йому християн козацького краю, згорьованого й змученого. Бо ж чим ми гiршi
за iншi народи, думав, чому ма мо увесь вiк коритися комусь i виконувати
велiння чужих державцiв? Чому це чужий чобiт ма заносити в нашу хату свiй
бруд? Ми всi народженi рiвними перед Ним, i ма мо жити, як рiвнi.
У цi днi у нас, канцеляристiв, було дуже багато клопоту. Ще тодi, як
Скоропадський ©здив до Москви i його заступав Полуботок, почав вiн
наводити лад у судах наших. Вони, на мiй розмисл, праведнi, й судили в них
по справедливостi, одначе, як це бува скрiзь, деякi судцi вели тi справи
лiнькувато, через пень колоду, а траплялися й такi, що обходили закони
кривими стежками. Полуботок видав унiверсал, за яким суди мали провадитеся
в певнi днi тижня: понедiлок, середу та п'ятницю, аби всi люди наперед
знали про це, аби не дармували часу. На полковому судi вводилася в
обов'язок присутнiсть полковнику, суддi, обозному, писарю, двом осавулам,
двом хорунжим, значковим товаришам; рiшення суду стверджувалося притискам
печатi. Й увiв до Генерального суду четверо асесорiв - Пiроцького,
Тарасевича, Уманця та Чуйкевича,- асесорами призначалися по черзi
бунчуковi товаришi, й тепер суд мiг брати до розгляду значно бiльше справ,
нiж ранiше, а також проводити розгляд скарг, якщо генеральний суддя у
вiд'©здi або хворий. Посполитим надавалося право позову козакiв i старшин,
простим безма тним людям - ма тних, суд став вiдкритим для всiх.
Тiльки нинi, по лiтах, дiйшов я повного розумiння, що такого суду нi до
того, нi пiсля не було бiльше нiде в свiти По сотенних мiстечках i селах
також мали засiдати в судах по кiлька осiб, й обов'язково сотник, отаман
або бурмiстр, й судили лише в урядових мiсцях, а не вдома в урядовцiв або
в шинку. Суддям вводилося в обов'язок стежити, щоби державцi не вигадували
нових поборiв й вдовольнилися тим датком, який встановлено за попереднiх
гетьманiв.
Ми переписували унiверсал i разом з стойчиками розвозили по полках та
сотнях.
I чинив полковник суд сам, справедливо та по закону, iншим у приклад. I
списав я з його слiв унiверсал до всiх, кому про те вiдати належить:
полковникам, сотникам i отаманам, вiйтам, а також хто торговим промислом
займа ться, про те, що багато людей з закордону - Польщi, Литви та
Московi© ©дуть у мiста та села Укра©ни, скуповують всiляку пашню на
пiдряди й оную пашню вивозять за кордон, нашi ж обивателi й убогi© люди
iз-за непомiрне зрослих цiн не можуть i для прожитку свого того хлiба
докупитися, отож обози тi заграничнi не пускати а цiни на хлiб не
пiднiмати. Оний указ було надiслано в полк Стародубський, а далi ще в
кiлька полкiв.
Й ще кiлькоро унiверсалiв видав Полуботок в тi днi, запобiгаючи лиховi,
яке насувалося.
* * *
Двадцять першого липня до Глухова при©хав Вельямiнов. З прокурорами,
охороною, писарями, податковими комiсарами. Шiсть офiцерiв - помiчникiв,
шiсть майорiв iз росiйських полкiв, що стояли на Укра©нi, також з'©халися
до Глухова. Пiд свою резиденцiю колегiя зайняла дiм купця Романенка на
Веригiнi.
Хоч про при©зд Вельямiнова вже знали, звiстка, що генерал пiд'©жджа до
Сваркова, побiгла по гетьманськiй столицi, як вогонь по пороховiй трубцi.
Полуботок на той час був у Савича, туди прийшли Чарниш, Жураковський,
Лизогуб, Миклашевський, кiлька бунчукових, глухiвський сотник Мануйлович,
а також Якiв Маркович, котрий часто гостював у тестя. Загомонiли,
засперечалися: зустрiчати небажаного гостя чи не зустрiчати, бiльшiсть
старшини стояли на тому - не зустрiчати. Якiв Маркович, чорнявий, верткий,
хоч i наймолодший за вiком i чином, й, либонь, за козацькою регулою мав би
сидiти в кутку, зблиснув волоокими, каштановими очима:
- Не пустити його в Глухiв. Замкнути ворота й не пустити! Нехай ночу в
полi.
- Вiн об'©де довкола Глухова i переправиться через Есмань на човнi,-
обiзвався Жураковський.
- Нехай переправля ться, нехай зна , як ми його чека мо,- гарячкував
Якiв.
Але Полуботок розсудив iнакше.
- Не гоже нам так чинити. Ма мо доходити порозумiння. Не зна мо, який
вiн чоловiк, ©де за власною волею чи з принуки. Та й все таки - гiсть.
Зустрiнуть його Савич, Жураковський, Мануйлович i бурмiстр наш.
Зустрiчайте по чину, гостинно та без лакейства.
Увечерi я молився в церквi, аби прийшов до злагоди той генерал з нашою
старшиною. Молитва чомусь не йшла на душу, й заважав дячок, певно, вiн
оддав у заставу псалтир, читав кафiсму по пам'ятi, збивався, мекав, бекав,
псував святу молитву.
Я вийшов на вулицю. Сонце сiдало за садками передмiстя, зелено-жовте, в
коронi, в мiстi стояла вечорова тиша, либонь, нiчого в ньому не змiнилося.
Я пройшов за браму аж до греблi, став на ©© краю. По той бiк бiлiли хати
Веригiна, обсипанi золотом сонця, сяяли банi церкви Богородицi Рiздва.
Хлюпотiв колесами млин, глухiвчани кажуть, що пiд ним живе песиголовець з
одним оком, вночi вiн виходить на греблю й ляка запiзнiлих перехожих. Але
нинi песиголовець, либонь, ще спав. Галасували хлопчаки, хльоскали
батiжками з конопель, "пасли" жаб попiд греблею. Найменшенький, у
великому, що раз по раз насовувався йому на лоба, брилику, фуркав хургалом
з кiсток.
Але щось менi вiщувало, що таких тихих днiв лишилося небагато.
Повечерявши хлiбом та в'яленою чехонею, лiг спати.
Наступного дня Полуботок пiшов привiтати Вельямiнова. Йому радили не
йти, нехай Вельямiнов першим оддасть вiзиту, але гетьман на те вiдказав:
- Ми люди не гордi. Та й, може, вiн не зна наших законiв
гостинностi...
I пiшов, узявши з собою Савича та Жураковського.
Вельямiнов не вийшов нi до ворiт, нi навiть на порiг, чекав на гетьмана
в просторiй свiтлицi, де ще висiли укра©нськi образи, тiльки рушники з них
вже були познiманi. В свiтлицi був i прокурор Хрущов, що при©хав з ним.
Вельямiнов - чоловiк середнiх лiт, середнього зросту, з головою,
посадженою просто на плечi, високим лобом, загнутим носом та важким,
прямим пiдборiддям - те важке, нiби сокирою тесане, пiдборiддя робило його
обличчя непривiтним, непривiтностi додавали й очi - круглi, наче гудзики,
загнанi вглиб,- зустрiв козацьких старшин понуро. Сидiв за столом
набурмосений, бундючний. Либонь, так порiшив од першого разу, од першо©
митi - стати над полковником, над гетьманом, над усiма, повелiвати,
правити, примушувати. Не шукати злагоди, порозумiння, а наказувати.
Холодно привiтався, покивом руки запросив сiдати. Хрущов, натоптуватий
тiлистий чоловiк, поглянув на нього й також зiгнав з обличчя усмiшку.
Полуботок запитав, як генераловi ©халося, як ма ться-здоровиться,
Вельямiнов вiдповiв: "Харашо". Гетьман ще запитав, чи зручно ©м на цьому
обiйстi, чи не потребують чого. Вельямiнов знову вiдказав: "Харашо" ©
"Нiчего не нужно". Неначе вiдрубав. Схитнув головою, i свiтла, в
кудельках, перука скинулася двома хвостами на зеленому мундирi. Мовляв, ви
- самi по собi, ми - самi по собi, що буде потрiбно - стребу мо.
На таке старшини не сподiвалися. Пам'ятали, як гостинно ©х приймали
вельможi в Москвi - князi та графини Вельямiнов також сунувся в товпi
вельмож, аби поручкатися з укра©нським панством, не могли скласти
з'яснення на те. Отже... розмир з першого кроку? Чому? Таке ма повелiння?
Пiдiгнути, пiдломити, пiдгорнути пiд себе? Управляти одноосiбно, не
радячись?
Запала непри мна мовчанка, Старшини перезирнулися, i щось невидиме,
крихке, полохке повисло в повiтрi - кресони кресалом - станеться вибух.
Йорзнувшись на лавi, Савич запросив усiх до себе на обiд, але Вельямiнов
сказав:
- Ми уже покушалi.
Старшини попрощалися й пiшли. Почувалися нiяково. Савич висловив
здогад, що генерал натомився, а може, щось попсувало йому настрiй, щось
йому наговорено по дорозi до Глухова, але й сам не повiрив у те.
Савич i Жураковський бiдкалися. Полуботок крокував по довгiй, з мостом
посерединi греблi до ворiт мовчки. Вiн щось думав, думав важко. Кинув
лише:
- Губернiя!
Нiхто не зрозумiв, що хотiв сказати, запитували поглядами, але вiн не
вiдповiв. Либонь, означало: вiднинi ми не козацька держава, не нарiд, а
губернiя Московi©.
Пообiдали в Савича, довго не розходилися.
Наступний день минув спокiйно, а в середу в Глухiв прибiг змиленим
конем осавул витемлянско© сотнi й подав гетьману цидулу, пiдписану
Вельямiновим (мабуть, генерал пустив ©© ще з дороги): "За скаргою жителiв
села Витемлi на свого державця сотника Голецького, останнiй ма були в
Глуховi, в Малоросiйськiй колегi© негайно". Полуботок довго вдивлявся в ту
цидулу, по тому сказав осавулу:
- дь у Витемлi. Голецького, якщо буде треба покличемо самi.
Отже камiнь кинуто. Невеличкий камiнець, з вiдстанi. Кинуто в перший
день, на випробування. Гетьман наказав покликати Чарниша. Коли той
прийшов, показав цидулу й сказав:
- Колегiя може приймати скарги тiльки по апеляцi© на дозвiл полкових i
генерального судiв. Жителi села Витемлi самi позову не подавали, через те
ми не зна мо, за якою ©хньою скаргою ма мо викликати Голецького, отож
пошли когось, нехай дознають, на що скаржаться, тодi ми викличемо
Голецького i розсудимо ©х у судi Генеральному. Увiдом об тiм i
Вельямiнова.- Помовчав i додав: - I напиши унiверсал вад мене в усi полки;
напиши так: по смертi гетьмана за грамотою з Сенату, управлiння наших
справ тримаю я, полковник чернiгiвський, i через те якщо хтось на когось
ма подати апеляцiю або якусь iншу скаргу, то повинен звертатися до мене й
вимагати гiд мене рiшення.
Унiверсал було написано. Голецький до Вельямiнова не по©хав.
...Стояли погожi днi дозрiлого лiта. Вишнi бризкали з-за плотiв
червоними iскрами, осипалися пiвонi© в палiсадниках, молодi голуби
перекидалися в голубiй блакитi. Здавалося, i весь людський свiт купа ться
в Божiй благодатi, одначе вiн принишк, зача©вся. Кiлька днiв пiсля
витемлянсько© справи обидвi сторони розсилали реляцi© - гетьман
унiверсали, Вельямiнов (вiд iменi царя) - укази. В тих указах генерал
писав, аби всi, хто невдоволений рiшеннями судiй Генерального, полкових та
сотенних, хто хоче на кого позивати, йшли в Малоросiйську колегiю, там
вони знайдуть справедливiсть. Козаки та посполитi до Малоросiйсько©
колегi© не поспiшали. Козацькi суди, особливо Генеральний, де засiдали
асесори, розглядали справи пильно, без тяганини.
Вельямiнов нервувався, закипав злiстю - його облеснi листи мали успiх
дуже малий. До того ж гетьман надiслав ще одного унiверсала, в якому
вказував, що розглядати позови мають право тiльки укра©нськi суди.
Оскiльки ж Вельямiнов i цар посилалися на статтi Хмельницького, Полуботок
попросив Сенат розшукати давню угоду. Але чи шашiль ©© струбив, чи мишi
з'©ли, чи спалили спритнi стряпчi малоросiйського приказу - знайти ©© ж
вдалося. Тодi покликали старих козакiв, якi мали пам'ятати угоду
Переяславську, вони в один голос стверджували, що про суди та про побори,
аби йшли вiд московсько© сторони, в статтях не сказано. Врештi взяли
чорновi аркушi статей Хмельницького i статтi Скоропадського, писанi при
вступi на гетьманство, затвердженi царем Петром, i переписали ©х та
вiднесли до Малоросiйсько© колегi©.
Стаття п'ята не лишала нiяких сумнiвiв: "...Панове во води, якi по
давнiх президiях залишаються, аби до жодних порядкiв i справ полкових та
мiських стосункiв не мали й замкiв полкових i людей малоросiйських собi на
службу не брали, так i те, аби мiсцевим людям i самi собi в справах, що
приключаться, управи без нашо© старшини не чинили. Гарнiзонiв нових по
мiстах малоросiйських тепер, коди супротивника подолано, у вiтчизнi нашiй
не ставити". Вiдповiдно цього пункту цар написав: "Во водам, якi
перебувають в Укра©нi, за давнiм звича м, указом його царсько© пресвiтло©
величностi пiдтверджено, аби людьми малоросiйського народу не цiкавились i
прав ©хнiх та вольностей не порушували, i в суди та розправи ©хнi не
втручалися, й до кого з малоросiйських людей у кого справа буде, з дозволу
тих мiст полковникiв i старшини по справедливостi й правах ©хнiх чинити".
У пунктi першому стати Скоропадського вiд Укра©ни писано: "...при
обраннi й настановленнi мене на гетьмана в Глуховi обiцяти ствердити i
оберiгати нашi вiйськовi вольностi, права й порядки нашi, якi були вiд
пресвiтлих самодержавцiв Великоросiйських государств всьому вiйську данi й
ствердженi". На березi навпроти цього пункту Петро написав: "Права i
вольностi i порядки вiйськовi вiд попереднiх великих государiв царiв
Всеросiйських i вiд мо © царсько© величностi попереднiм гетьманам в
статтях начертанi i особливо на якi вказав гетьман Богдан Хмельницький з
малоросiйським народом в грамотi сво©й, за пiдписом сво © монаршо© руки
при настановленнi пана гетьмана в Глуховi на гетьмана уряду генерального
вже пiдтвердив, i онiнинi пiдтверджую i обiцяю непорушне дотримуватися ©х
по милостi мо©й монаршiй. 1709 року, iюля 17 дня". I ще один напис нижче:
"Малоросiйський народ вiддавна милостi царсько© величностi мав i нинi ма
всi привiле© та вольностi й свободи паче всiх iнших народiв. Про це мiцний
наказ учинено".
Нинi цар вiдрiкався вiд власних слiв, брехав, як останнiй захланний
писарчук поганенько© сiльсько© управи. Перебрiхував Хмельницького,
перебрiхував власнi статтi, пiдписанi власною рукою. Старшини звiряли
статтi, похитували головами. Списавши на окремi аркушi, послали в Сенат, а
також понесли в колегiю. Понiс сам Полуботок. З ним були Жураковський i
Чарниш, а також Биковський, котрий переписував статтi. У Вельямiнова
застали полковникiв росiйських полкiв Кошел ва та Ушакова, а також майора
Лихар ва. Полуботок розiклав на широкому столi папери й попросив, аби
прочитали написане. Взявся читати Ушаков, у нього був густий бас,
полковник гудiв, наче дзвiн. Вельямiнов слухав удавано байдуже i вдавано
неуважно дивився в вiкно. Але по скритих в очах жовтих iскорках,
настовбурчених вухах було видно, що драту ться. Коли Ушаков скiнчив
читати. Полуботок сказав:
- Може, вам незнайомi цi статтi, вони ствердженi й освяченi високими
царськими клятвами. Тепер цi статтi порушуються.
Ушаков i Кошел в знiяковiли, статтi справили на них враження,
Вельямiнов пiдвiвся й проскрипiв високими блискучими чобiтьми до дверей та
назад. Уникав Полуботкового погляду.
- Онi© статтi писанi старим штилем. Якщо розглядати з одного боку, то
зда ться, що так, а з iншого - нi. Iнтереси держави i час вимагають
насамперед взяти до уваги останн .
- Час? Вiн тихий нинi. З шведами укладено Нiштадтський мир,- сказав
Полуботок.
- Що ми зна мо про час? Що ми зна мо про неприятеля? - крутiйствував
Вельямiнов.Про те вiда тiльки iмператор.- Жовтi кiльця перуки - невiдь
чи © дiвки волосся, зрiзане з живо© чи з мертво©,- звивалися на зеленому
мундирi. Генерал каламутив словами, оговталися й полковники, стали на
пiдпряжку. Вискакували один поперед одного, тлумачили статтi навиворiт,
захищали неправе дiло. А що воно таки неправе, й це бачили вочевидь,
сердилися, галасували. Полуботок говорив спокiйно й однак наступав.
Сперечалися до обiду, нi до яко© згоди не дiйшли, та й не могли дiйти.
Гетьман це розумiв. Розiйшлися, обмiнявшись на прощання дошкульними
словами.
Наступного дня були сороковини по Скоропадському. Зiйшлися вся
генеральна старшина, полковники, родичi покiйного. Ледве розмiстилися в
трьох хатах. Полуботок порадив запросити й Вельямiнова з прокурорами. Вiн
таки не хотiв розмиру, не хотiв вiйни.
Вельямiнов розумiв, що вiдмовлятися йому не випада , вiдмова виставить
його у лихому свiтлi; сидiв в однiй свiтлицi з Полуботком, прокурори
банкетували в iншiй, з мiською старшиною. Анастасiя Маркiвна пильнувала,
аби було всього в однаковому достатку. Горiлка була мiцна, меди солодкi,
дво прокурорiв сп'янiли, i ©х довелося одвозити на возi.
По поминальнiй учтi опечатали гетьманськi клейноди, скриню вiднесли до
Генерально© канцелярi©.
Незабаром настало свято Преображення Господнього, в Глуховi це було
храмове свято, за давньою регулою, обiд давав гетьман, i Полуботок знову
запросив генерала з його свитою.
Вони ще якийсь час вiддавали один одному гостину: Полтавська вiкторiя -
банкет у Вельямiнова, свято Успення - в Полуботка, тезоiменини iмператрицi
- у Вельямiнова, храм Рiздва Богородицi - в Полуботка. Все те йшло з руки
гетьмана, вiн знав гаразд, що злагода найперше знаходить людей за святим
хлiбом. Вельямiнов жував укра©нський хлiб i думав свою - цареву -
московитську думу.
На початку серпня гетьман гостював у зятя в Лубнах. Вiн взяв з собою й
мене. Якiв Маркович жив при батьковi, який на той час найдовався у
Дербентському походi. Обiйстя Марковичiв над Сулою - розкiшне, з нього
видно все Засулля - широкi луки й лiси, оповитi голубим серпанком. Понад
Сулою великий сад i город, таких городiв я, либонь, бiльше нiколи не
бачив. Гарбузи вилися по плотах, по тичинах, по деревах, на баштанi
кавуни, неначе велетенськi казани, мак стiною, огiрки та цибуля й квасоля
на тичинах, а понад самою водою коноплi, як лiс. Пiд конопляними хащами
зустрiвся я з Оленкою. Вона пильно поглянула на мене, i я зрозумiв, що
Оленка не зна , що дi ться в мо му серцi. Бо зачiпала жартами й
збиткувалася, а я не мiг вiдгадати чому. Я живу з молитвою про Уляну в
серцi, нащо я ©й i чого ©й вiд мене треба? У не© багатство, в не© удатний
чоловiк... Я тратився й ладен був утекти в коноплi, сердився. Якiв приймав
високоповажаного тестя щедро, сердечне й водночас поштиво, шанобливо, й
виходило це в нього просто та гарно. "Батечку, батечку,- за кожним
словом,- а йдiть-но сюди, подивiться на нашу спальню нову, бiлу, купив за
сорок три золотi, йдiть-но сюди, погляньте на цибулю, тако© нема нiде в
свiтi, аглицька, привiз купець заморський, вiзьмiть ось цю книжку:
"Правдива новина i жахлива iсторiя, випадок з нашестям вiдьом i диявола в
мiстi Дiнбурзi...", книга дуже стара, по-нiмецькому писана..."
А що обо знали ще й по-латинi, й по-польському, кохалися в книгах,
Оленцi не одразу вдавалося вiдiрвати ©х вiд тих книг до обiду. Показував
Якiв гостям зброю: кованi срiблом булдимки та флiнти, й карабiни простi,
пiстолi в золотiй оправi, водив не двору господарському, де вози та плуги,
i сохи воловi, цiлиннi, i якось так розповiдав, що всiм було цiкаво, хоч
бачили той реманент сотнi разiв. Особливо впивався збро ю, то була поезiя,
а не зброя, надто мисливська - нiмецькi та французькi рушницi з найкращо©
сталi, iнкрустованi золотом, з неймовiрно точним бо м. Сподобалися рушницi
гетьману, i Якiв подарував йому одну, найкращу.
"Батечку, батечку",- слова перекочувалися у нього в ротi, неначе
горiшки, на суворому обличчi гетьмана раз по раз яснiла усмiшка. В тiсному
колi, за столом, саме Якiв давав напрямок розмовi. Наводив усiлякi
приклади з давньо© та недавньо© iсторi© й казав, що вольним людям краще
померти, анiж схилитися в чужоземне ярмо. Казав багатозначно, поблискуючи
очима, рiшуче струшував головою, i чорнi кучерi злiтали вороновим крилом.
А тодi враз перекидався на жарти, дотепно перекривляв старого приходського
дячка, показував, як той вчить грамоти: ста перед школярами, випрямиться
- "Ферть", руки вгору - "Пси", опустить - "Ща", й учнi завчають те, й
потiм, навiть у церквi, як трапиться ©м у псалтирi, скажiмо "пси",
скидають руки догори, а миряни нiчого не розумiють, дивуються. Гостi
смiялися, смiявся Полуботок. А далi розпитував про полковий уряд, про
полк. Я чомусь не мiг уявити Якова на полковницькому урядi, а вiн вже
правив цей уряд другий рiк, минулого року батько ходив на Ладогу й теж
лишав його замiсть себе. Щоправда, козаки ремствували, казали - надто
молодий, позаочi називали "новохрещеним жидом". Диво, Андрiя Марковича
жидом не називали, хоч у його жилах текло жидiвсько© кровi вдвiчi бiльше,
нiж у Якововiй.
Напакував Якiв тестевi гостiнцiв - цiлого глабчастого воза заставили
бутлями, барилами, корзинами,- мовляв, гетьман живе не вдома, свого
справжнього дому в Глуховi те ма i припас йому знадобиться. Все розумiв
Якiв, все бачив наперед оком свого розуму. Вiн i в Глухiв частi присилки
тестю робив, то пару огарiв та журавлiв, то дiжечку патоки, то яблук
раннiх, то воску кiлька кругiв, то гарнець вина полинного.
Над Сулою вiд гетьмана одступала темна хмара, чоло його прояснiло. Але
вернулися в Глухiв, й знову туча закрила небо. Я спостерiгав ©©, i
шепотiлися ми з мо©м новим товаришем Iльком Диким, трохи молодшим од мене
парубком, також канцеляристом гетьмансько© канцелярi©. Потоваришував я з
Iльком мiцно. Ми навiть замешкали в одному кутку куреня. Молодiсть, вона
безпечна. Адже Iлько хворiв на сухоти, i я мiг захворiти вiд нього. Але те
мене тодi не страхало. Ми спали поруч, ©ли з однi © миски, пили з одного
корця. Iлько - спалахливий парубок, трохи гоноровитий, жвавий, трохи
хитруватий, одначе хитрував якось так, що я на нього не ображався.
Обличчям тонкий, з гострим, дзюбкою, носом, на щоках, коли хвилювався,
проступали червонi пiвонi©. Може, то вже були пiвонi© сухотнi, не знаю.
Вiн надзвичайно гарно грав у дами, й приохотив до тi © гри мене, i вмiв
грати в карти, й знав безлiч всiляких бувальщин. Та все ж iнодi його очi
ставали затуманеними, печальними, либонь, прозирав у глибiнь свого
майбуття й бачив близьке дно.
Я жалiв Iлька, iнодi, на самотi, думаючи про нього, менi на очi
наверталися сльози, я взагалi страшенно жалiсливий, шкодую старцiв, i
сирiт, i котiв та собак бездомних. Розлучившись на довгий час з кимось, з
ким водив дружбу, не знаходжу собi мiсця, груди менi стиска туга, i така
там сто©ть печаль, що сльози самi навертаються на очi. Я знаю, що це
погано, навiть смiшно, надто для парубка, але такий вже . Свою щемливiсть
старанно приховую вiд усiх, та не завжди це вда ться. Он i Iлько iнодi
потiша ться надi мною. Але тiльки вряди-годи. Вiн i кабешний, i
законозистий, але й тямковитий. Де тiльки збереться кiлька канцеляристiв
або старший на розмову, вже вiн там. Слуха , як хороший школяр, а тодi
дiлиться зi мною почутим. Вчора розповiв, що пiдслухав розмову Полуботка з
Жураковським. Буцiмто Полуботок сказав: "Це царство пожиратиме сусiдiв,
доки не подавиться. Воно тичеться в усi боки, скрiзь прогриза дiри, всюди
просову свою лапу, нехту людськi закони й звича© i раху ться лише з
мiцним кулаком, а бiльше нi з чим".
- Як ти вважа ш, про яке царство вiн казав? - запитав Iлько.
- Як то про яке? - здивувався я.- Невже не здогадався? Про Московiю.
Продерлися до одного моря, до другого, лiзуть до третього. Ну нащо б ©й
ота Персiя, отой Дербент? Перси Московi© не чiпають, живуть собi.
- Та ба, а я й не здогадався,- почухав потилицю Iлько.
Позавчора ми з Iльком понесли вiд Полуботка якусь Цидулу Якову (Iлько
завше набива ться менi в пiдпомiчники), Якова не застали, цидулу передали
Оленцi. Вона сидiла на ганку в люстриновiй шнурiвцi, розвитiй на грудях
керсетцi, на головi в не© поблискував парчевий кораблик, тримала на руках
руду кицьку з синiм бантом на ши©, гладила ©©, й Iлько розкрив рота та
забув його закрити. За ворiтьми ж спустив з припону язика:
- Ге, яка краля. Та ще й замiжня - за полковниченком. Даремно, Iване,
смалиш халявки...
- Плетеш ти лико, Iльку. Вона замiжня жiнка. Та ще й моя двоюрiдна...
- Кажи, кажи... Дивився на не©, як кiт на синицю.
- То ти розтулив рота та й забув затулити.
- Атож, ласий шматочок... Куснув би.
- Не встид тобi... Цур, дурню.
На всi подальшi Iльковi гаки про дiвчат та молодиць я не вiдповiдав.
Радiв тiльки, що не зна нiчого про мо© справжнi сердечнi болi. Та й було
нам в тi днi про вiщо говорити, чим турбуватися, опрiч дiвчат.
Малоросiйська колегiя працювала день i нiч, вiдкрила всi лотоки на старих
греблях, у якi ринула гнила вода. Там приймали позови про справи, вирiшенi
бозна-коли, десять, а то й бiльше лiт тому назад. Кожен, хто програв
позов, тепер мiг випробувати сво щастя ще раз, навiть коли був вочевидь
неправий. Колегiя ставала на сторону сутяжних позивачiв. Хоч бiльшiсть
позивачiв iшли до полуботкiвського суду, люди захланнi, драпiжнi топтали
дорогу на Веригiн. Там не шкодували паперу, не шкодували чорнила, бо й
папiр чорнило, вiск та сургуч почали присилати тiльки в колегiю, а в
Генеральну канцелярiю не присилали. Якось я застав за лiтнiм столиком пiд
грушею Iлька, який старанно водив тонко затемперованим пером по паперу. Я
прочитав написане й зупинив Iлькову руку.
- Що це ти пишеш?
- Позов козака Тупичiвського Петра Iвановича за млин...
- То це ти пишеш у колегiю?
- В колегiю. А хiба що?
- Як то що? Не прикидайся дурнем.
- Полтину платить за суплiку. Та за папiр гербовий десять копiйок...
Такi грошi...
- А за внесення до протоколу протоколiсту - карбованець, канцеляристу,
який дiло править, два карбованцi, капiтану, який ©де на мiсце - десять
карбованцiв. Добрi грошi. За дiло неправе.
- Та що нам до того. Правота, вона завжди ма виворiт. Я вихопив папiр
i пошматував його. Iлько пiдхопився, стиснув кулаки. Стояв навпроти мене
звихрений, в очах ярiла злiсть, на щоках грали рум'янцi. Це був наш перший
розмир.
- Ось пiду до суддi генерального,- мовив я i ступив кiлька крокiв.
папери, а також давали деякi справи до розгляду.
Вiстимо всiм: менше будеш знати, краще будеш спати, одначе загомонiли
всi про ту грамотку, тулили ©© в одне з оповiддю Троцини м не могли
стулити, найперше тулила старшина, й не могла скласти думки, де ж. правда.
Тулила тi двi звiстки й купка канцеляристiв у садку бiля одноповерхового
будиночка на Дергачiвськiй вулицi. У тому будиночку жив полковник
Полуботок, i там часто збиралися тi, хто при©хав з полковником з
Чернiгова.
Тулив тi половинки докупи й я i не мiг стулити. У мене не було нi
землi, нi волiв, якi мiг би обiкласти податками цар, але щось у менi гiрко
ображалося на тi штаби, якi збирався запровадити при©жджий генерал, щось
опиралося. Я не все розумiв i просив Господа, аби очистив мою душу i
осiнив мене, послав розумiння того, що вiдбувалося. Й просив не полишати
наш край. Вiн розiп'явся на хрестi за всiх, а найперше за нас, покiрних
йому християн козацького краю, згорьованого й змученого. Бо ж чим ми гiршi
за iншi народи, думав, чому ма мо увесь вiк коритися комусь i виконувати
велiння чужих державцiв? Чому це чужий чобiт ма заносити в нашу хату свiй
бруд? Ми всi народженi рiвними перед Ним, i ма мо жити, як рiвнi.
У цi днi у нас, канцеляристiв, було дуже багато клопоту. Ще тодi, як
Скоропадський ©здив до Москви i його заступав Полуботок, почав вiн
наводити лад у судах наших. Вони, на мiй розмисл, праведнi, й судили в них
по справедливостi, одначе, як це бува скрiзь, деякi судцi вели тi справи
лiнькувато, через пень колоду, а траплялися й такi, що обходили закони
кривими стежками. Полуботок видав унiверсал, за яким суди мали провадитеся
в певнi днi тижня: понедiлок, середу та п'ятницю, аби всi люди наперед
знали про це, аби не дармували часу. На полковому судi вводилася в
обов'язок присутнiсть полковнику, суддi, обозному, писарю, двом осавулам,
двом хорунжим, значковим товаришам; рiшення суду стверджувалося притискам
печатi. Й увiв до Генерального суду четверо асесорiв - Пiроцького,
Тарасевича, Уманця та Чуйкевича,- асесорами призначалися по черзi
бунчуковi товаришi, й тепер суд мiг брати до розгляду значно бiльше справ,
нiж ранiше, а також проводити розгляд скарг, якщо генеральний суддя у
вiд'©здi або хворий. Посполитим надавалося право позову козакiв i старшин,
простим безма тним людям - ма тних, суд став вiдкритим для всiх.
Тiльки нинi, по лiтах, дiйшов я повного розумiння, що такого суду нi до
того, нi пiсля не було бiльше нiде в свiти По сотенних мiстечках i селах
також мали засiдати в судах по кiлька осiб, й обов'язково сотник, отаман
або бурмiстр, й судили лише в урядових мiсцях, а не вдома в урядовцiв або
в шинку. Суддям вводилося в обов'язок стежити, щоби державцi не вигадували
нових поборiв й вдовольнилися тим датком, який встановлено за попереднiх
гетьманiв.
Ми переписували унiверсал i разом з стойчиками розвозили по полках та
сотнях.
I чинив полковник суд сам, справедливо та по закону, iншим у приклад. I
списав я з його слiв унiверсал до всiх, кому про те вiдати належить:
полковникам, сотникам i отаманам, вiйтам, а також хто торговим промислом
займа ться, про те, що багато людей з закордону - Польщi, Литви та
Московi© ©дуть у мiста та села Укра©ни, скуповують всiляку пашню на
пiдряди й оную пашню вивозять за кордон, нашi ж обивателi й убогi© люди
iз-за непомiрне зрослих цiн не можуть i для прожитку свого того хлiба
докупитися, отож обози тi заграничнi не пускати а цiни на хлiб не
пiднiмати. Оний указ було надiслано в полк Стародубський, а далi ще в
кiлька полкiв.
Й ще кiлькоро унiверсалiв видав Полуботок в тi днi, запобiгаючи лиховi,
яке насувалося.
* * *
Двадцять першого липня до Глухова при©хав Вельямiнов. З прокурорами,
охороною, писарями, податковими комiсарами. Шiсть офiцерiв - помiчникiв,
шiсть майорiв iз росiйських полкiв, що стояли на Укра©нi, також з'©халися
до Глухова. Пiд свою резиденцiю колегiя зайняла дiм купця Романенка на
Веригiнi.
Хоч про при©зд Вельямiнова вже знали, звiстка, що генерал пiд'©жджа до
Сваркова, побiгла по гетьманськiй столицi, як вогонь по пороховiй трубцi.
Полуботок на той час був у Савича, туди прийшли Чарниш, Жураковський,
Лизогуб, Миклашевський, кiлька бунчукових, глухiвський сотник Мануйлович,
а також Якiв Маркович, котрий часто гостював у тестя. Загомонiли,
засперечалися: зустрiчати небажаного гостя чи не зустрiчати, бiльшiсть
старшини стояли на тому - не зустрiчати. Якiв Маркович, чорнявий, верткий,
хоч i наймолодший за вiком i чином, й, либонь, за козацькою регулою мав би
сидiти в кутку, зблиснув волоокими, каштановими очима:
- Не пустити його в Глухiв. Замкнути ворота й не пустити! Нехай ночу в
полi.
- Вiн об'©де довкола Глухова i переправиться через Есмань на човнi,-
обiзвався Жураковський.
- Нехай переправля ться, нехай зна , як ми його чека мо,- гарячкував
Якiв.
Але Полуботок розсудив iнакше.
- Не гоже нам так чинити. Ма мо доходити порозумiння. Не зна мо, який
вiн чоловiк, ©де за власною волею чи з принуки. Та й все таки - гiсть.
Зустрiнуть його Савич, Жураковський, Мануйлович i бурмiстр наш.
Зустрiчайте по чину, гостинно та без лакейства.
Увечерi я молився в церквi, аби прийшов до злагоди той генерал з нашою
старшиною. Молитва чомусь не йшла на душу, й заважав дячок, певно, вiн
оддав у заставу псалтир, читав кафiсму по пам'ятi, збивався, мекав, бекав,
псував святу молитву.
Я вийшов на вулицю. Сонце сiдало за садками передмiстя, зелено-жовте, в
коронi, в мiстi стояла вечорова тиша, либонь, нiчого в ньому не змiнилося.
Я пройшов за браму аж до греблi, став на ©© краю. По той бiк бiлiли хати
Веригiна, обсипанi золотом сонця, сяяли банi церкви Богородицi Рiздва.
Хлюпотiв колесами млин, глухiвчани кажуть, що пiд ним живе песиголовець з
одним оком, вночi вiн виходить на греблю й ляка запiзнiлих перехожих. Але
нинi песиголовець, либонь, ще спав. Галасували хлопчаки, хльоскали
батiжками з конопель, "пасли" жаб попiд греблею. Найменшенький, у
великому, що раз по раз насовувався йому на лоба, брилику, фуркав хургалом
з кiсток.
Але щось менi вiщувало, що таких тихих днiв лишилося небагато.
Повечерявши хлiбом та в'яленою чехонею, лiг спати.
Наступного дня Полуботок пiшов привiтати Вельямiнова. Йому радили не
йти, нехай Вельямiнов першим оддасть вiзиту, але гетьман на те вiдказав:
- Ми люди не гордi. Та й, може, вiн не зна наших законiв
гостинностi...
I пiшов, узявши з собою Савича та Жураковського.
Вельямiнов не вийшов нi до ворiт, нi навiть на порiг, чекав на гетьмана
в просторiй свiтлицi, де ще висiли укра©нськi образи, тiльки рушники з них
вже були познiманi. В свiтлицi був i прокурор Хрущов, що при©хав з ним.
Вельямiнов - чоловiк середнiх лiт, середнього зросту, з головою,
посадженою просто на плечi, високим лобом, загнутим носом та важким,
прямим пiдборiддям - те важке, нiби сокирою тесане, пiдборiддя робило його
обличчя непривiтним, непривiтностi додавали й очi - круглi, наче гудзики,
загнанi вглиб,- зустрiв козацьких старшин понуро. Сидiв за столом
набурмосений, бундючний. Либонь, так порiшив од першого разу, од першо©
митi - стати над полковником, над гетьманом, над усiма, повелiвати,
правити, примушувати. Не шукати злагоди, порозумiння, а наказувати.
Холодно привiтався, покивом руки запросив сiдати. Хрущов, натоптуватий
тiлистий чоловiк, поглянув на нього й також зiгнав з обличчя усмiшку.
Полуботок запитав, як генераловi ©халося, як ма ться-здоровиться,
Вельямiнов вiдповiв: "Харашо". Гетьман ще запитав, чи зручно ©м на цьому
обiйстi, чи не потребують чого. Вельямiнов знову вiдказав: "Харашо" ©
"Нiчего не нужно". Неначе вiдрубав. Схитнув головою, i свiтла, в
кудельках, перука скинулася двома хвостами на зеленому мундирi. Мовляв, ви
- самi по собi, ми - самi по собi, що буде потрiбно - стребу мо.
На таке старшини не сподiвалися. Пам'ятали, як гостинно ©х приймали
вельможi в Москвi - князi та графини Вельямiнов також сунувся в товпi
вельмож, аби поручкатися з укра©нським панством, не могли скласти
з'яснення на те. Отже... розмир з першого кроку? Чому? Таке ма повелiння?
Пiдiгнути, пiдломити, пiдгорнути пiд себе? Управляти одноосiбно, не
радячись?
Запала непри мна мовчанка, Старшини перезирнулися, i щось невидиме,
крихке, полохке повисло в повiтрi - кресони кресалом - станеться вибух.
Йорзнувшись на лавi, Савич запросив усiх до себе на обiд, але Вельямiнов
сказав:
- Ми уже покушалi.
Старшини попрощалися й пiшли. Почувалися нiяково. Савич висловив
здогад, що генерал натомився, а може, щось попсувало йому настрiй, щось
йому наговорено по дорозi до Глухова, але й сам не повiрив у те.
Савич i Жураковський бiдкалися. Полуботок крокував по довгiй, з мостом
посерединi греблi до ворiт мовчки. Вiн щось думав, думав важко. Кинув
лише:
- Губернiя!
Нiхто не зрозумiв, що хотiв сказати, запитували поглядами, але вiн не
вiдповiв. Либонь, означало: вiднинi ми не козацька держава, не нарiд, а
губернiя Московi©.
Пообiдали в Савича, довго не розходилися.
Наступний день минув спокiйно, а в середу в Глухiв прибiг змиленим
конем осавул витемлянско© сотнi й подав гетьману цидулу, пiдписану
Вельямiновим (мабуть, генерал пустив ©© ще з дороги): "За скаргою жителiв
села Витемлi на свого державця сотника Голецького, останнiй ма були в
Глуховi, в Малоросiйськiй колегi© негайно". Полуботок довго вдивлявся в ту
цидулу, по тому сказав осавулу:
- дь у Витемлi. Голецького, якщо буде треба покличемо самi.
Отже камiнь кинуто. Невеличкий камiнець, з вiдстанi. Кинуто в перший
день, на випробування. Гетьман наказав покликати Чарниша. Коли той
прийшов, показав цидулу й сказав:
- Колегiя може приймати скарги тiльки по апеляцi© на дозвiл полкових i
генерального судiв. Жителi села Витемлi самi позову не подавали, через те
ми не зна мо, за якою ©хньою скаргою ма мо викликати Голецького, отож
пошли когось, нехай дознають, на що скаржаться, тодi ми викличемо
Голецького i розсудимо ©х у судi Генеральному. Увiдом об тiм i
Вельямiнова.- Помовчав i додав: - I напиши унiверсал вад мене в усi полки;
напиши так: по смертi гетьмана за грамотою з Сенату, управлiння наших
справ тримаю я, полковник чернiгiвський, i через те якщо хтось на когось
ма подати апеляцiю або якусь iншу скаргу, то повинен звертатися до мене й
вимагати гiд мене рiшення.
Унiверсал було написано. Голецький до Вельямiнова не по©хав.
...Стояли погожi днi дозрiлого лiта. Вишнi бризкали з-за плотiв
червоними iскрами, осипалися пiвонi© в палiсадниках, молодi голуби
перекидалися в голубiй блакитi. Здавалося, i весь людський свiт купа ться
в Божiй благодатi, одначе вiн принишк, зача©вся. Кiлька днiв пiсля
витемлянсько© справи обидвi сторони розсилали реляцi© - гетьман
унiверсали, Вельямiнов (вiд iменi царя) - укази. В тих указах генерал
писав, аби всi, хто невдоволений рiшеннями судiй Генерального, полкових та
сотенних, хто хоче на кого позивати, йшли в Малоросiйську колегiю, там
вони знайдуть справедливiсть. Козаки та посполитi до Малоросiйсько©
колегi© не поспiшали. Козацькi суди, особливо Генеральний, де засiдали
асесори, розглядали справи пильно, без тяганини.
Вельямiнов нервувався, закипав злiстю - його облеснi листи мали успiх
дуже малий. До того ж гетьман надiслав ще одного унiверсала, в якому
вказував, що розглядати позови мають право тiльки укра©нськi суди.
Оскiльки ж Вельямiнов i цар посилалися на статтi Хмельницького, Полуботок
попросив Сенат розшукати давню угоду. Але чи шашiль ©© струбив, чи мишi
з'©ли, чи спалили спритнi стряпчi малоросiйського приказу - знайти ©© ж
вдалося. Тодi покликали старих козакiв, якi мали пам'ятати угоду
Переяславську, вони в один голос стверджували, що про суди та про побори,
аби йшли вiд московсько© сторони, в статтях не сказано. Врештi взяли
чорновi аркушi статей Хмельницького i статтi Скоропадського, писанi при
вступi на гетьманство, затвердженi царем Петром, i переписали ©х та
вiднесли до Малоросiйсько© колегi©.
Стаття п'ята не лишала нiяких сумнiвiв: "...Панове во води, якi по
давнiх президiях залишаються, аби до жодних порядкiв i справ полкових та
мiських стосункiв не мали й замкiв полкових i людей малоросiйських собi на
службу не брали, так i те, аби мiсцевим людям i самi собi в справах, що
приключаться, управи без нашо© старшини не чинили. Гарнiзонiв нових по
мiстах малоросiйських тепер, коди супротивника подолано, у вiтчизнi нашiй
не ставити". Вiдповiдно цього пункту цар написав: "Во водам, якi
перебувають в Укра©нi, за давнiм звича м, указом його царсько© пресвiтло©
величностi пiдтверджено, аби людьми малоросiйського народу не цiкавились i
прав ©хнiх та вольностей не порушували, i в суди та розправи ©хнi не
втручалися, й до кого з малоросiйських людей у кого справа буде, з дозволу
тих мiст полковникiв i старшини по справедливостi й правах ©хнiх чинити".
У пунктi першому стати Скоропадського вiд Укра©ни писано: "...при
обраннi й настановленнi мене на гетьмана в Глуховi обiцяти ствердити i
оберiгати нашi вiйськовi вольностi, права й порядки нашi, якi були вiд
пресвiтлих самодержавцiв Великоросiйських государств всьому вiйську данi й
ствердженi". На березi навпроти цього пункту Петро написав: "Права i
вольностi i порядки вiйськовi вiд попереднiх великих государiв царiв
Всеросiйських i вiд мо © царсько© величностi попереднiм гетьманам в
статтях начертанi i особливо на якi вказав гетьман Богдан Хмельницький з
малоросiйським народом в грамотi сво©й, за пiдписом сво © монаршо© руки
при настановленнi пана гетьмана в Глуховi на гетьмана уряду генерального
вже пiдтвердив, i онiнинi пiдтверджую i обiцяю непорушне дотримуватися ©х
по милостi мо©й монаршiй. 1709 року, iюля 17 дня". I ще один напис нижче:
"Малоросiйський народ вiддавна милостi царсько© величностi мав i нинi ма
всi привiле© та вольностi й свободи паче всiх iнших народiв. Про це мiцний
наказ учинено".
Нинi цар вiдрiкався вiд власних слiв, брехав, як останнiй захланний
писарчук поганенько© сiльсько© управи. Перебрiхував Хмельницького,
перебрiхував власнi статтi, пiдписанi власною рукою. Старшини звiряли
статтi, похитували головами. Списавши на окремi аркушi, послали в Сенат, а
також понесли в колегiю. Понiс сам Полуботок. З ним були Жураковський i
Чарниш, а також Биковський, котрий переписував статтi. У Вельямiнова
застали полковникiв росiйських полкiв Кошел ва та Ушакова, а також майора
Лихар ва. Полуботок розiклав на широкому столi папери й попросив, аби
прочитали написане. Взявся читати Ушаков, у нього був густий бас,
полковник гудiв, наче дзвiн. Вельямiнов слухав удавано байдуже i вдавано
неуважно дивився в вiкно. Але по скритих в очах жовтих iскорках,
настовбурчених вухах було видно, що драту ться. Коли Ушаков скiнчив
читати. Полуботок сказав:
- Може, вам незнайомi цi статтi, вони ствердженi й освяченi високими
царськими клятвами. Тепер цi статтi порушуються.
Ушаков i Кошел в знiяковiли, статтi справили на них враження,
Вельямiнов пiдвiвся й проскрипiв високими блискучими чобiтьми до дверей та
назад. Уникав Полуботкового погляду.
- Онi© статтi писанi старим штилем. Якщо розглядати з одного боку, то
зда ться, що так, а з iншого - нi. Iнтереси держави i час вимагають
насамперед взяти до уваги останн .
- Час? Вiн тихий нинi. З шведами укладено Нiштадтський мир,- сказав
Полуботок.
- Що ми зна мо про час? Що ми зна мо про неприятеля? - крутiйствував
Вельямiнов.Про те вiда тiльки iмператор.- Жовтi кiльця перуки - невiдь
чи © дiвки волосся, зрiзане з живо© чи з мертво©,- звивалися на зеленому
мундирi. Генерал каламутив словами, оговталися й полковники, стали на
пiдпряжку. Вискакували один поперед одного, тлумачили статтi навиворiт,
захищали неправе дiло. А що воно таки неправе, й це бачили вочевидь,
сердилися, галасували. Полуботок говорив спокiйно й однак наступав.
Сперечалися до обiду, нi до яко© згоди не дiйшли, та й не могли дiйти.
Гетьман це розумiв. Розiйшлися, обмiнявшись на прощання дошкульними
словами.
Наступного дня були сороковини по Скоропадському. Зiйшлися вся
генеральна старшина, полковники, родичi покiйного. Ледве розмiстилися в
трьох хатах. Полуботок порадив запросити й Вельямiнова з прокурорами. Вiн
таки не хотiв розмиру, не хотiв вiйни.
Вельямiнов розумiв, що вiдмовлятися йому не випада , вiдмова виставить
його у лихому свiтлi; сидiв в однiй свiтлицi з Полуботком, прокурори
банкетували в iншiй, з мiською старшиною. Анастасiя Маркiвна пильнувала,
аби було всього в однаковому достатку. Горiлка була мiцна, меди солодкi,
дво прокурорiв сп'янiли, i ©х довелося одвозити на возi.
По поминальнiй учтi опечатали гетьманськi клейноди, скриню вiднесли до
Генерально© канцелярi©.
Незабаром настало свято Преображення Господнього, в Глуховi це було
храмове свято, за давньою регулою, обiд давав гетьман, i Полуботок знову
запросив генерала з його свитою.
Вони ще якийсь час вiддавали один одному гостину: Полтавська вiкторiя -
банкет у Вельямiнова, свято Успення - в Полуботка, тезоiменини iмператрицi
- у Вельямiнова, храм Рiздва Богородицi - в Полуботка. Все те йшло з руки
гетьмана, вiн знав гаразд, що злагода найперше знаходить людей за святим
хлiбом. Вельямiнов жував укра©нський хлiб i думав свою - цареву -
московитську думу.
На початку серпня гетьман гостював у зятя в Лубнах. Вiн взяв з собою й
мене. Якiв Маркович жив при батьковi, який на той час найдовався у
Дербентському походi. Обiйстя Марковичiв над Сулою - розкiшне, з нього
видно все Засулля - широкi луки й лiси, оповитi голубим серпанком. Понад
Сулою великий сад i город, таких городiв я, либонь, бiльше нiколи не
бачив. Гарбузи вилися по плотах, по тичинах, по деревах, на баштанi
кавуни, неначе велетенськi казани, мак стiною, огiрки та цибуля й квасоля
на тичинах, а понад самою водою коноплi, як лiс. Пiд конопляними хащами
зустрiвся я з Оленкою. Вона пильно поглянула на мене, i я зрозумiв, що
Оленка не зна , що дi ться в мо му серцi. Бо зачiпала жартами й
збиткувалася, а я не мiг вiдгадати чому. Я живу з молитвою про Уляну в
серцi, нащо я ©й i чого ©й вiд мене треба? У не© багатство, в не© удатний
чоловiк... Я тратився й ладен був утекти в коноплi, сердився. Якiв приймав
високоповажаного тестя щедро, сердечне й водночас поштиво, шанобливо, й
виходило це в нього просто та гарно. "Батечку, батечку,- за кожним
словом,- а йдiть-но сюди, подивiться на нашу спальню нову, бiлу, купив за
сорок три золотi, йдiть-но сюди, погляньте на цибулю, тако© нема нiде в
свiтi, аглицька, привiз купець заморський, вiзьмiть ось цю книжку:
"Правдива новина i жахлива iсторiя, випадок з нашестям вiдьом i диявола в
мiстi Дiнбурзi...", книга дуже стара, по-нiмецькому писана..."
А що обо знали ще й по-латинi, й по-польському, кохалися в книгах,
Оленцi не одразу вдавалося вiдiрвати ©х вiд тих книг до обiду. Показував
Якiв гостям зброю: кованi срiблом булдимки та флiнти, й карабiни простi,
пiстолi в золотiй оправi, водив не двору господарському, де вози та плуги,
i сохи воловi, цiлиннi, i якось так розповiдав, що всiм було цiкаво, хоч
бачили той реманент сотнi разiв. Особливо впивався збро ю, то була поезiя,
а не зброя, надто мисливська - нiмецькi та французькi рушницi з найкращо©
сталi, iнкрустованi золотом, з неймовiрно точним бо м. Сподобалися рушницi
гетьману, i Якiв подарував йому одну, найкращу.
"Батечку, батечку",- слова перекочувалися у нього в ротi, неначе
горiшки, на суворому обличчi гетьмана раз по раз яснiла усмiшка. В тiсному
колi, за столом, саме Якiв давав напрямок розмовi. Наводив усiлякi
приклади з давньо© та недавньо© iсторi© й казав, що вольним людям краще
померти, анiж схилитися в чужоземне ярмо. Казав багатозначно, поблискуючи
очима, рiшуче струшував головою, i чорнi кучерi злiтали вороновим крилом.
А тодi враз перекидався на жарти, дотепно перекривляв старого приходського
дячка, показував, як той вчить грамоти: ста перед школярами, випрямиться
- "Ферть", руки вгору - "Пси", опустить - "Ща", й учнi завчають те, й
потiм, навiть у церквi, як трапиться ©м у псалтирi, скажiмо "пси",
скидають руки догори, а миряни нiчого не розумiють, дивуються. Гостi
смiялися, смiявся Полуботок. А далi розпитував про полковий уряд, про
полк. Я чомусь не мiг уявити Якова на полковницькому урядi, а вiн вже
правив цей уряд другий рiк, минулого року батько ходив на Ладогу й теж
лишав його замiсть себе. Щоправда, козаки ремствували, казали - надто
молодий, позаочi називали "новохрещеним жидом". Диво, Андрiя Марковича
жидом не називали, хоч у його жилах текло жидiвсько© кровi вдвiчi бiльше,
нiж у Якововiй.
Напакував Якiв тестевi гостiнцiв - цiлого глабчастого воза заставили
бутлями, барилами, корзинами,- мовляв, гетьман живе не вдома, свого
справжнього дому в Глуховi те ма i припас йому знадобиться. Все розумiв
Якiв, все бачив наперед оком свого розуму. Вiн i в Глухiв частi присилки
тестю робив, то пару огарiв та журавлiв, то дiжечку патоки, то яблук
раннiх, то воску кiлька кругiв, то гарнець вина полинного.
Над Сулою вiд гетьмана одступала темна хмара, чоло його прояснiло. Але
вернулися в Глухiв, й знову туча закрила небо. Я спостерiгав ©©, i
шепотiлися ми з мо©м новим товаришем Iльком Диким, трохи молодшим од мене
парубком, також канцеляристом гетьмансько© канцелярi©. Потоваришував я з
Iльком мiцно. Ми навiть замешкали в одному кутку куреня. Молодiсть, вона
безпечна. Адже Iлько хворiв на сухоти, i я мiг захворiти вiд нього. Але те
мене тодi не страхало. Ми спали поруч, ©ли з однi © миски, пили з одного
корця. Iлько - спалахливий парубок, трохи гоноровитий, жвавий, трохи
хитруватий, одначе хитрував якось так, що я на нього не ображався.
Обличчям тонкий, з гострим, дзюбкою, носом, на щоках, коли хвилювався,
проступали червонi пiвонi©. Може, то вже були пiвонi© сухотнi, не знаю.
Вiн надзвичайно гарно грав у дами, й приохотив до тi © гри мене, i вмiв
грати в карти, й знав безлiч всiляких бувальщин. Та все ж iнодi його очi
ставали затуманеними, печальними, либонь, прозирав у глибiнь свого
майбуття й бачив близьке дно.
Я жалiв Iлька, iнодi, на самотi, думаючи про нього, менi на очi
наверталися сльози, я взагалi страшенно жалiсливий, шкодую старцiв, i
сирiт, i котiв та собак бездомних. Розлучившись на довгий час з кимось, з
ким водив дружбу, не знаходжу собi мiсця, груди менi стиска туга, i така
там сто©ть печаль, що сльози самi навертаються на очi. Я знаю, що це
погано, навiть смiшно, надто для парубка, але такий вже . Свою щемливiсть
старанно приховую вiд усiх, та не завжди це вда ться. Он i Iлько iнодi
потiша ться надi мною. Але тiльки вряди-годи. Вiн i кабешний, i
законозистий, але й тямковитий. Де тiльки збереться кiлька канцеляристiв
або старший на розмову, вже вiн там. Слуха , як хороший школяр, а тодi
дiлиться зi мною почутим. Вчора розповiв, що пiдслухав розмову Полуботка з
Жураковським. Буцiмто Полуботок сказав: "Це царство пожиратиме сусiдiв,
доки не подавиться. Воно тичеться в усi боки, скрiзь прогриза дiри, всюди
просову свою лапу, нехту людськi закони й звича© i раху ться лише з
мiцним кулаком, а бiльше нi з чим".
- Як ти вважа ш, про яке царство вiн казав? - запитав Iлько.
- Як то про яке? - здивувався я.- Невже не здогадався? Про Московiю.
Продерлися до одного моря, до другого, лiзуть до третього. Ну нащо б ©й
ота Персiя, отой Дербент? Перси Московi© не чiпають, живуть собi.
- Та ба, а я й не здогадався,- почухав потилицю Iлько.
Позавчора ми з Iльком понесли вiд Полуботка якусь Цидулу Якову (Iлько
завше набива ться менi в пiдпомiчники), Якова не застали, цидулу передали
Оленцi. Вона сидiла на ганку в люстриновiй шнурiвцi, розвитiй на грудях
керсетцi, на головi в не© поблискував парчевий кораблик, тримала на руках
руду кицьку з синiм бантом на ши©, гладила ©©, й Iлько розкрив рота та
забув його закрити. За ворiтьми ж спустив з припону язика:
- Ге, яка краля. Та ще й замiжня - за полковниченком. Даремно, Iване,
смалиш халявки...
- Плетеш ти лико, Iльку. Вона замiжня жiнка. Та ще й моя двоюрiдна...
- Кажи, кажи... Дивився на не©, як кiт на синицю.
- То ти розтулив рота та й забув затулити.
- Атож, ласий шматочок... Куснув би.
- Не встид тобi... Цур, дурню.
На всi подальшi Iльковi гаки про дiвчат та молодиць я не вiдповiдав.
Радiв тiльки, що не зна нiчого про мо© справжнi сердечнi болi. Та й було
нам в тi днi про вiщо говорити, чим турбуватися, опрiч дiвчат.
Малоросiйська колегiя працювала день i нiч, вiдкрила всi лотоки на старих
греблях, у якi ринула гнила вода. Там приймали позови про справи, вирiшенi
бозна-коли, десять, а то й бiльше лiт тому назад. Кожен, хто програв
позов, тепер мiг випробувати сво щастя ще раз, навiть коли був вочевидь
неправий. Колегiя ставала на сторону сутяжних позивачiв. Хоч бiльшiсть
позивачiв iшли до полуботкiвського суду, люди захланнi, драпiжнi топтали
дорогу на Веригiн. Там не шкодували паперу, не шкодували чорнила, бо й
папiр чорнило, вiск та сургуч почали присилати тiльки в колегiю, а в
Генеральну канцелярiю не присилали. Якось я застав за лiтнiм столиком пiд
грушею Iлька, який старанно водив тонко затемперованим пером по паперу. Я
прочитав написане й зупинив Iлькову руку.
- Що це ти пишеш?
- Позов козака Тупичiвського Петра Iвановича за млин...
- То це ти пишеш у колегiю?
- В колегiю. А хiба що?
- Як то що? Не прикидайся дурнем.
- Полтину платить за суплiку. Та за папiр гербовий десять копiйок...
Такi грошi...
- А за внесення до протоколу протоколiсту - карбованець, канцеляристу,
який дiло править, два карбованцi, капiтану, який ©де на мiсце - десять
карбованцiв. Добрi грошi. За дiло неправе.
- Та що нам до того. Правота, вона завжди ма виворiт. Я вихопив папiр
i пошматував його. Iлько пiдхопився, стиснув кулаки. Стояв навпроти мене
звихрений, в очах ярiла злiсть, на щоках грали рум'янцi. Це був наш перший
розмир.
- Ось пiду до суддi генерального,- мовив я i ступив кiлька крокiв.