Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

свiту, його криваву ярiсть, його жадобу й зносився над ним. Розтоптано,
вбито щось бiльше за мене, чому маю тремтiти за сво життя?
Одначе отець лисей стратив усi сили. Вiн почав оповзати, я пiдтримував
його, але i в мене не надовго вистачило снаги. Врештi вiн умовк зовсiм i
сiв. Я взяв з його рук проскуру, розламав ©© й роздав антидор - без боязнi
вкладав у шершавi, вузлуватi, небезпечнi бунтiвницькi руки шматочки
святого хлiба. Дядьки антидор прийняли, прожували й взялися за попа.
- Тепер, отче, кажи, де нашi вольничi грамоти, де грамоти на землю пiд
Бутiвкою?
- Не знаю, миряни, не бачив я ©х нiколи,- прошелестiв отець лисей так
тихо, що його ледве почули.- Може, й не було ©х...
- Брешеш, попе. Як то не було? Твоя земелька лишилася. Оддай, а то буде
лихо.
- Нехай уже як буде,- похилив голову отець лисей. Дво дядькiв - рудий
та ще один, високий, обiрваний- пiдхопили його пiд руки й потягли з
церкви.
- На бутiвську землю його. Нехай по©сть ©©... Наб' мо йому нею живота,-
гукали вони.
Верховодив рудий, усi iншi слухалися його.
Натовп знову роз'ятрився, згромадився в стiну. Вiн сунув по вулицi,
тягнучи отця лисея та штурхаючи мене.
Присягаюся хрестом - я не боявся вельми тих штурханiв, хоч i розумiв,
що справа йде до лихого кiнця. Люди не вгомоняться, вони не пiдуть нi з
чим, вони вважають, що ми обманю мо ©х. Я й сьогоднi не знаю, звiдки вони
взяли, що в попа мають бути якiсь грамоти на ©хнi вольностi та землю (i що
вони зберiгаються в церквi, бо отец лисей менi сказав, що нiколи тих
паперiв у його церквi не було). Мабуть, гнутi нуждою та кривдами,
втративши грунти пiд Бутiвкою, котрi цього року зародили, вони повстали з
розпуки й не знали, в який бiк спрямувати гнiв, спрямували його на попа.
Знову по вутлiй греблi, що ©© кожно© весни проривала вода i ©© гатили,
перейшли рiчку, на нiй водяний млин молов вiчне, як свiт, зерно, лопатi
тихо, навiть як здалося менi, урочисто, горнули воду, дорога повертала на
Червiнщину, мимо ярмарково© площi (чотири рази на рiк ярмарки!), мимо
двору Хвоща - колишнього першого городнянського займанщика. На тому
дворищi Хвощiв уже не було, перевелися, порядкували далекi ©хнi родичi,
нащадки, порядкував там Скафарiй, а подвiр'я й далi називалося Хвощове.
Ми вийшли на шлях. Натовп, натомлений безсонням, шаленiв дедалi дужче,
люди в дворах поховалися, виглядали у вiкна, з-за дверей та причiлкiв,
одначе нiхто не став у помiч сво му духiвниковi. Зупинилися у перелiску,
звiдкiлясь взялася сокира, ©© ввiгнали в пеньок, отця лисея повалили на
колiна й забили в пеньок бороду. Сокира лежала на землi бiля пенька. Я
подумав, що викруту нам нема , натовп прирiк нас на смерть, вiн ще не зна
того сам, але смерть вже сто©ть за нашими плечима, i вже не влестити цих
людей, не напоумити - не зупинити.
Зло - воно всесильне, якого б образу чи подоби не прибрало, добро
нiколи не володiло свiтом, як i доброчиннi люди також, доброчиннiсть i не
може привести ©х до влади, всi володарi були жорстокi й користали товпу, i
всi бунти також закiнчувалися кров'ю i витискали з себе нагору
найжорстокiших людей, люди чомусь найдужче запам'ятовують жорстокостi,
переповiдають про них з осудом, але й з якимось захопленням, немовби аж
затамованою заздрiстю, що не ©м вдалося пролити стiльки кровi, що вони не
спроможнi на таке. А те добро, бiльше чи менше, яке творили поодинокi
можновладцi, зовсiм забуте, i забутi ©хнi iмена. Ми пам'ята мо тiльки
одного праведника, який робив добро та кликав до нього - Iсуса Христа,
молимося за нього, клянемося його iм'ям, але нiхто не живе так, як заповiв
вiн. Хiба що тi, що не можуть самi вчинити кривд. Усi хочуть слави, всi
хочуть, щоб ©хнi iмена пам'ятали нащадки, а до того шлях один - насильство
та кров. Обiцянки тими людьми добра для iнших - то лише шлях до кровi.
Люди вдихають той запах одвiку, вiн оп'яня ©х, ©м зда ться, що то запах
свободи. Що бiльше кровi, то бiльше свободи! Iнших шляхiв, окрiм
насильства, люди не знають. Навiть отакi - забитi та темнi. Ну як менi
зупинити ©х? Якими словами? Сказати, що я знаю вас добрими батьками за
святою кутею, богобоязливими мирянами, землеробами? Але тут нема батькiв,
мирян, землеробiв. Тут - юрма. Один клич, одне слово отамана, призвiдцi -
i смерть.
Я не хотiв умирати. Я не боявся цих людей, але вмирати не хотiв i шукав
якогось викруту. I таки знайшов його.
- Миряни! - вигукнув, i натовп зупинився.- Каюся перед вами. Не хотiв
казати... Бо ж не моя це справа... Але коли вже так... Грамота в Скафарiя,
сотника вашого. Вiн родак Хвоща, а Хвощ перший осiвся на цих землях, ще
перед Хмельницьким, вашi дiди знають про це. Вiн був шляхтич i отримав
грамоту вiд короля. © пiдтвердив Хмельницький. Скафарiй навмисне одурив
вас, одводив од себе ваш праведний гнiв...
Я бачив, як найближчий до мене дядько зяпав великим, з пошерхлими
губами ротом. Поруч мене витрiщилися незмигнi очi. Й ще однi - лiворуч,
клiпали повiками: клiп-клiп, клiп-клiп.
А потiм по натовпу покотилося глухе зiтхання, чимось схоже на луну в
колодязi, коли туди кинути камiнчика. Я його кинув. Я розбудив луну -
думку. Яка ж вона проста й спасенна! Чому вони не дотумкали одразу!
Скафарiй- Хвощ! Козак-шляхтич, перший городнянський займанщик!
Крик, вигуки, прокляття - натовп шарпнувся, й нас з отцем лисе м
оповила курява. Чоботи та постоли, що зняли ©©, миготiли - не здавитися.
Ми лишилися самi.
Дивне почуття огорнуло мене. Щось лихе, злостиве прокотилося в мо©х
грудях, я злостився на юрму, яка щойно волокла мене до страти, й думав про
Скафарiя, якому помщався за лисе вi кривди та за те, що вiн у пота мнiй
спiлцi з Семеном i Бутовичами.
Я запитав отця лисея, як вiн почува ться й куди його вiдвести, вiдвiв
на Козюрiвку до мельника, якого пiп колись зарятував, захистив вiд
наклепу, завiв до хати, а сам залiз у ожеред торiшньо© соломи, що лежав
пiд повiткою, й заснув мертвецьким сном.



Частина четверта. При чорнiй свiчi

Там мене й злапали козаки, присланi аж з Чернiгова, невiдь, як вони
мене знайшли. Я не вiдбивався й не просився, був добре виспаний i
бадьорий, навiть вiдчайдушний, безстрашний. Хтозна-як i вiд чого так
сталося, але розiрвалися линви, якi в'язали мою душу, розкувалась вона,
вивiльнилася з хрустко© оболонки. Я сказав козакам, що маю обов'язково
зайти до хати та попрощатися з отцем лисе м. Козаки, два прищуватi хлопцi
з непомiрне великими, мабуть, дiдiвськими, шаблюками, подумали й
погодилися... Я не знав, за вiщо мене беруть пiд арешт, хотiв запитати, чи
не зна про це отець лисей, i вiн сказав, що, мабуть, через сотника
Скафарiя, його селяни добряче побили, кiлькоро ©х вже повезено, а оце
знайшли й мене. I порадив, що та як казати, й пообiцяв поклопотатися за
мене. Ще я попросив козакiв, щоб провели мене до мого мешкання, i я взяв
торбу з кобзою та пожитки.
хали до Чернiгова на возi, що його тягла поганенька конячка, й на
пiску вставали, а в одному мiсцi навiть пiдпирали воза. Хлопцi довгий час
мовчали, одначе пiсля того, як я дограв ©м на кобзi, розбалакалися й
оповiли, за вiщо мене взято. Отець лисей вiдгадав: люди добряче побили
сотника Скафарiя ("в нього такi садна, що й через мiсяць не зможе появити
на люди свого виду") й погромили садибу, побили все в хатi, ще й хтось пiд
ту хугу забрав грошей сорок талярiв. Сотник дознав про привiдцю, тобто про
мене, й поскаржився в Чернiгiв до полково© канцелярi©. Хлопцi дивилися на
мене спiвчутливо, але менi все було байдуже, нiщо мене не страхало. Я
жартував, награвав на кобзi, а в березовому лiску, на галявинi, пiдхопився
й побiг, хлопцi посхоплювалися з воза, а я вiдбiг на кiльканадцять сажнiв,
зiрвав жовтеньку квiточку, понюхав i вернувся назад. Мо© вартiвничi
засоромилися й похнюпили голови. А я й собi похилив голову, й печаль
поволi заполонила мене. Чомусь згадав, як ходили ми з Улясею в лiс, як
вона рвала маленькi синенькi, схожi на вiстря стрiл, квiточки, i як
лоскотала ними менi шию, i яка була весела, жагучо-красива й ласкава.
У Чернiговi мене посадовили до цюпи при полковiй канцелярi©. Спочатку я
сидiв у напiвтемнiй кам'яницi сам, потiм туди закинули ще дво козакiв -
вони не казали, за вiщо ©х туди запроторили, й трималися один одного, на
мене поглядали пiдозрiливе. Я також до них у товариство не набивався,
чорнi думки з'©дали менi серце. У цюпi не боявся нiчого, бо ж знав: досить
менi покликати вартового та об'явитися йому й мене випустять. Але не мiг
вирiшити: сидiти тут, чи згоряти в соромi перед очима полковника?
Краще сидiти тут. Дiстав з торби кобзу й заграв "Запорожцi у неволi".
Заграв майже в жарт, але така вже в мене вдача... Заплющив очi, й
задзвенiли на мо©х руках залiза, розжохував себе й заливався дужче й
дужче, мiй голос розливався наче весняна вода. Я чув, як щось зашарудiло
на той бiк дверей, затупотiли кроки, хтось на когось цитькнув,- мене
слухали. Нехай слухають, думав, нехай знають, що нiкого не боюся, я вже не
Мартин Рибка, який i старцю кланявся,- Iван Сулима. А далi заспiвав
"Жалувався лиман морю", "Пiсню про Нечая", "Зажурилась Укра©на", аж поки
моя душа не зiрвалася з защiпок остаточно, й тодi я заспiвав "Да нiхто
сього не знав". Це була пiсня нова, ©© недавно почув i запам'ятав, вона
могла вельми зашкодити менi, адже йшлося в нiй про людину менi близьку,
про людину, в чи©й волi перебував нинi. В пiснi згадувався не тiльки вiн,
Павло Полуботок, а й iнший чоловiк, чи iм'я заборонялося вимовляти навiть
пошепки. Я ж спiвав на весь голос:

Да нiхто сього не знав,
Як Мазепа свiт змiняв,
Тiльки його зазнав
Кочубей да Iскра,
Написали письмо знишка;
А воронiзький секретар
Поважний ходить,
Да поважний ходить,
Да стиха говорить.
А Полуботок написав,
Да по поштi й послав:
"Не велю ж тобi, куме-брате,
Да й вiри доняти,
Да велю ж тобi, куме-брате,
З плiч голову зняти".

Не все, не все я розумiв у тiй пiснi, менi здавалося, що Полуботок у
нiй радить воронiзькому секретаревi стяти голови Кочубе вi та Iскрi, отже,
Полуботок пособляв Мазепi.
I я про це виспiвував у цюпi. Прорвалася гребля мо © душi, я повстав
проти свiту, в такий спосiб виказував сво© кривди всiм i Полуботковi
також. За вiщо йому - не знаю. Либонь, найперше за те, що сиджу в цюпi при
його канцелярi© i мене приволокли сюди його козаки. Я втомився вiд
голодних блукань, вiд голодно© волi, але в мо©й душi народилася i якась
гординя - самогординя зневажено© людини.
Не знаю, чи Полуботковi доповiли про мо виспiвування, чи почув його
сам, але незабаром козак припроводив мене до свiтлицi. Полковник сидiв за
столом i щось писав. У синьому жупанi з шовковим шнуром, кита вому поясi з
китицею, як завше, охайний, защiпнутий на всi гаплики, на всi гудзики, з
обличчям, з якого не можна було нiчого прочитати. Я довго переминався з
ноги на ногу, а вiн мовби не помiчав мене. Врештi пiдвiв голову:
- Чого це ти розспiвався? - запитав, неначе ми не бачилися з
учорашнього дня.- Де вхопив таку пiсню?
- Один кобзар у Козельцi спiвав...
- Дурна пiсня. Не писав я нiколи нiчого воронiзькому секретаревi... Не
спiвай ©© бiльше. Спiвай про козакiв, про Нечая, про Сагайдачного... Про
Вдовиченка спiвай.
Я мовчав. Полковник пiдвiвся, тепер його голову й плечi обливали потоки
свiтла, якi лилися у дво венецiйських вiкон з лiвого боку. Навiть те
свiтло не вияснило його виду, обличчя було й не хмуре, але мовби камiнне -
суворе, задумане, таке воно завжди. Я ще не бачив, щоб його хто-небудь
вельми розвеселив. На стiнi за спиною Полуботка висiли двi iкони - Iсуса
та святого Павла (покровителя Полуботка) та на стiнi праворуч двi картини
- "Тайна вечеря" i "Плач невольникiв".
- Ну що, находився, нагулявся? - мовив полковник.- Скуштував
Милорадовичевого хлiба?
- Звiдки зна те, де я був? - подивував.
- Знаю. Спочатку ти був згубився... Ну та... Мабуть, находився. Пора
братися за розум, навчитися якогось дiла. Пiдеш до канцелярi©...
Вiн не розпитував про городнянську пригоду, мабуть, вже знав про не©
все.
- Тво© права на вiтцiвщину...
- Не хочу...- вихопився.
- Прав не хочеш? Чи суду?
- I того, й того.
- Гаразд, спробу мо залагодити без суду. Але мусиш знати... Тестамент
твого батька не зовсiм опертий на право. Його можна захитати. Батько
пiдписав його при одруженнi, так зажадала Варка, твоя мачуха. Iнакше,
сказала, не вийде замiж. У тестаментi написано, що ма тностi на дiтей, якi
будуть. Тодi ©х ще не було. Й нема нiде такого, нi в яких статутах, нi в
яких законах...
- Не треба менi нiчого...
- Це зараз. А зама ш власнi дiти...
- Я вже не женюся.
- Сього нiхто не зна . Ну та гаразд... Ще матимемо час... Тво лiжко
сто©ть, де й стояло...
- Я хотiв би жити в куренi. Полуботок ледь нахмурив брови.
- Що ж, живи. Звiдти ближче до канцелярi©. Але мо © хати не перележиш i
не пересидиш...- I раптом, вперше, з зiтханням: - Ой, Iване, Iване. Який
же ти схожий на матiр. Неземна вона була... I в тебе вклала чимало сво ©
нiжностi. А ти - козак! А козак мусить зубами вгризатися в земну твердь.
Часи тепер такi настали. Либонь, находився, надивився. Сiдай, розказуй, що
бачив, що чув.
Ми гомонiли до самого вечора. А коли Полуботок пiдвiвся, то мовив:
- Чимало ти побачив... I розуму трохи набрався. Одначе... Дивися на
свiт не з пiднебесся, а з землi. Ще, може, доведеться сьорбнути ковток
лиха всiм разом.
- Чому всiм разом? - не зрозумiв я.
- Побачиш,- загадково й похмуро кинув полковник i для чогось пiдняв та
знову поставив важкий, мiдний, у виглядi гармати каламар. I раптом: -
Дiяння римськi зна ш? А якi великi дiяння вершилися в нашому кра©?
- Ну, якi... Мономахи... Бориса та Глiба.
- Вчився ти в колегi© Петра Могили... Коли вiн помер? Я знизав плечима.
- Помер вiн року Божого тисяча шiстсот сорок сьомого вiд рiздва
Христового. Через рiк вийшов на бойне поле Богдан Хмельницький. Затям,
Iване: треба знати дiяння антецесорiв наших. Добрi й лихi. Всi. I з них
черпати мудрiсть собi. Я дам тобi одну кроничку, почита ш. Помiрку ш.
Вiн ще раз зупинив мене, вже аж бiля порога.
- I все-таки... Чого нацькував городнян на сотника?
- Бо вiн побив отця лисея...
- Хм... Вигадав хитро...
...Я намагався мiркувати. З недавнього часу менi почало здаватися, що
облаштований Богом свiт хтось переiнакшу по-сво му, та ще й не в злагодi
з Божими заповiдями. Побiля великих лиходi©в крутяться себелюбцi,
здирники, негiдники, часом у ошатнiй одежi, пiд захистом закону. В Святому
письмi сказано, що Бог - у кожнiй людинi... Отже вiн i в Кiцешу-волошину,
i в Милорадовичу?..
Нема в свiтi правди, нема добра, не рiвнi мiж собою не тiльки окремi
люди, а й цiлi народи. Ось i ми: одежа в нас своя, пiснi i звича© сво©,
поважа мо доброчиннiсть, закони антецесорiв наших поважа мо (хоч i не
вельми ©х зна мо, правду сказав Павло Полуботок), а нам хочуть нав'язати
чужi закони та чужi порядки. Ми тут, на рiднiй землi, покликали на помiч
сусiдн плем'я, а воно, замiсть помочi, хоче пiдiгнути нас пiд себе. Воно
саме захлане й нещасне, й збиткуються над нами його верховоди, а надто той
один, найвищий! Невже i в ньому Бог? Мало б бути так, адже вiн помазаник
Божий. Але хiба Бог може проливати кривавицю? Помислив так i злякався, а
думки й далi стримiли в головi, неначе розпеченi цвяхи. Згадував книгу
Корба, й вона ставала менi пiдпорою. розумнi люди, якi пишуть книжки, i
в тих книжках ганьблять нечестивi дiяння кривавих можновладцiв.
Мандруючи в думках далi за Корбом, я прийшов до думки, що цар Петро -
потурмак i Божого в ньому нема нiчого. Й намагався вiдгадати: в одне
мислю з полковником чи насупротив i чого вiн завше такий хмарний, такий
задуманий? Вельможний, багатий, у славi, а на душi - кайдани. Чую брязкiт,
здогадуюся про них. Одначе в який бiк течуть тi думки, де те гирло, в яке
вони впадають? Того не знаю. Та либонь, те не ма мене обходити. Маю
власнi болi, власнi незлагоди.
Я був, неначе щепа, висмикнута з землi й повернута на старе мiсце.
Земля та сама, сонце те саме, деревця поруч тi самi, а корiння вроста
важко. Я мовби прожив одне життя й розпочав нове коло, знаючи наперед, що
вже не зустрiну, не побачу нiчого цiкавого, достойного сво©х мук,
захоплень i страждань. Люди навигадували безлiч казок про безсмертя, але
якби небо подарувало кому-небудь безсмертя, вiн би збожеволiв вiд того.
Отак важко вростав я в старе нове життя, вертався до себе колишнього й
не мiг вернутися.

* * *

Надворi стояла суша, сонце грiло, неначе влiтi, хоч була тiльки
середина квiтня. В недiлю я прийшов до Полуботкового дому над Стрижнем, на
подвiр'© жид Юдко випрягав рябу кобильчину - вiн веде з паном полковником
гешефт оддавна: возить раки, рибу, сiль, а бере хлiб, капусту, масло,
птицю. Юдка покликали до челядницько© поснiдати, i я також зайшов туди
послухати Юдка. В челядницькiй пiд усiма лавами сидiли в кучках на яйцях
кури, качки та гуси i дзьобали всiх, хто сiдав на лави. Юдко смiшно
випростовував ноги й вдавано охкав та сердився. Юдко - жид розумний,
дотепний i новин ма повен мiх.
Як воно все те вмiща ться в жовтiй, схожiй на гусяче яйце Юдковiй
головi, хтозна, але Юдковi вiстi правдивiшi за тi, якi привозять у
поштових саквах стойчики. Юдко розповiв, що цар вiдпочива на водах, а з
Ки ва вiд князя Трубецького ©де обер-фiскал з наказом видати тридцять
тисяч московських четвертей борошна, що на Вкра©ну йде велике московське
вiйсько, його веде князь Меншиков, i стане воно новим посто м - ротами, й
на кожного драгуна в селi мають платити по шiсть золотих на порцiю та
рацiю, себто на прожиття та одяг, стануть тi драгуни в Нiжинi, Гадячi,
Стародубi й по багатьох менших мiстах та по селах, i то для нього, Юдка,
розор, а ще вiд князя Трубецького промеморiя - ловити козакiв, якi не
пiшли пiд Дербент та копати канал помiж Волгою i Доном, i промеморiя та
дуже строга, втеклих козакiв каратимуть канчуками прилюдно, й тих, якi не
помруть, забиватимуть у колодки та вiдправлятимуть у Архангельськ, ловити
втеклих посилатимуть солдатiв i наших козакiв. Ми слухали Юдка, вiрили й
не вiрили.
Одначе все, що вiн провiстив, не забарилося збутися. Пройшли через
Чернiгiв роти (Меншиков осiв у Глуховi, до нас не при©здив), i прийшов
указ на житнiй побор i промеморiя ловити утеклих. Та промеморiя мала
прямий стосунок до мене, в одну з команд, яка ©хала на лови втiкачiв, на
ревiзi© та iншi факцi©, було вписано й мене. Команда ©хала в Городню.
Довiдавшись про те, я хотiв вiдпроситися, але потiм передумав. Чого менi
боятися, кого соромитися, я нiкого не вбив, нiчого не вкрав... Провiдаю
отця лисея, погомоню з ним. Та й матиму над собою не кого-небудь, а
Борзакiвського.
Команда була в тридцять козакiв на чолi з пiдосавулом Ситником, одначе
всi сво© повелiння той узгоджував з Борзакiвським. А Борзакiвський оддав
повелiння на лови таке:
- Ловiть, козаки, та не шпарко...
Себто, щоб не попiдвереджувалися, не попсували здоров'я, воно
знадобиться для пильнiших справ...
Сам Борзакiвський не вельми переймався тим ловецьким промислом. Спав до
обiду, а потiм одягав сукняний жупан з опушкою внизу, вiрменську, на
чотири рiжки, шапку, накидав наопак легку, оторочену жовтим шнурком кирею
- красень i чепурун,- сiдав на широку лавочку пiд парканом вiйта, у якого
й кватирував, стромляв у зуби люльку, й пахучий димок вiд гiшпанського
тютюну плутався у вiттi старо© шовковицi, що росла по той бiк паркану. А
викуривши, йшов до двору снiдати. Щоправда, ловити втеклих козакiв у
Городнi було кому: там стояли двi роти. Але й драгуни не поривалися в лiси
та на болото - промисел той небезпечний, волiли сидiти в корчмi при
гарнецевi горiлки або полювати на гарненьких молодичок, коли тi мандрували
вузькими стежками в городнянських чагарях. Якщо ви©здили в якiсь села, то
лише великими командами, ходили на лови по дво , по тро не важилися. По
селах, а частiше в лiсах, окрiм "дербентських" та "валдайських" втiкачiв,
тулялося чимало всiлякого розбiйницького люду, iнодi селяни самi
вiдлякували солдатiв, пускали поганий поголос про себе. Селяни села Борки,
аби вiдлякати постiй, перейменували сво село на Бандитiвку. Почувши таку
назву, солдати оминали те село десятою дорогою. I появилися також
Розбишiвка, Гострi Ножi, Тро Вбитих... Отож, за перший тиждень було
спiймано тiльки одного втеклого козака, та й то через те, що п'яничка й
сховку шукав у сво©й сiльськiй корчмi.
На подив, саме я вистежив справжнього втiкача, хоч i не збирався його
ловити. Я жив у отця лисея в старiй хатi над рiчкою. Отець лисей, дарма
що битий, як i ранiше, настановляв сво©х мирян на путь iстини словом
гострим, правдивим, виказував паствi усi ©© грiхи, а пiсля служби... шив
чоботи. Чоботарем був його батько й навчив свого ремесла сина, в нього
просто свербiли руки до шила та дратви. Я любив погомонiти з отцем лисе м
про справи духовнi та свiтськi, але так само любив добро© вечiрньо© години
сiсти при водi, послухати ©© тихий плескiт, послухати соловейка.
Витьохку соловейко, й кумкають у водi жаби, далi зриваються на
рипiння, на скрекiт, вся оболонь наповнена тим скрекотом, у вухах лящить,
соловейко вмовка , чи то образившись, чи втративши надiю перемогти
жаб'ячий лемент. Жаби вмовкають всi враз, мовби за чи юсь командою, й тодi
розпочина соловейко: "Тiох, тiур, тьох-тьох-тьох". Млiють пiд мiсяцем
верби, куняють верболози над рiчкою, а за ними, по тiм боцi, хилита ться,
неначе примара, одинока постать у бiлому. Й чути шерхiт коси. Менi у
вдивовижу, що хтось косить уночi, але яке маю до того дiло: хоче чоловiк,
то й косить.
...То косив Федосiй Сопiлка, найкращий городнянський косар, i викосив
за нiч усi молоденькi жита на Зарiччi. Два роки тому Федосiй з'©хав з
глузду й тепер, якщо допадався до коси, стинав усе пiдряд. Таке було його
божевiлля, косарське, й, коли починали пiдводитися жита та iнше збiжжя,
його замикали в коморi. Цi © ночi Федосiй якось вилiз з комори i знайшов
косу.
Вранцi господарi йойкали на городах i кляли Федосiя, а вiн стояв з
косою бiля свого двору й гордовито посмiхався: покласти за нiч стiльки
покосiв не змiг би нiхто.
...Сидячи при мiсяцi на вербовому пеньковi бiля рiчки, помiтив я одного
разу, як з пiд густого вербового шатрища за сотню крокiв вiд мене випiрнув
маленький човник i, швидко перетнувши плесо, шаснув у заростi очерету на
островi. Я пильно вдивлявся, але нiчого не побачив, не почув - навiть
кочетки не скрипнули,- а по якомусь часовi човник вирнув з темно©
болотяно© шалини й швидко поправував пiд ту саму вербу. Наступно© ночi я
знову спостерiгав за човником, а ще через нiч, зборений цiкавiстю, по
тому, як човник вiдплив, перемiнив мiсце на ближче. У ту мить, як човняр
пiдпливав пiд вербове шатрище й мiсяць освiтив його обличчя, побачив я в
зачудуваннi, що то дiвчина, ще й, як видалося менi, вельми гарна. В човнi
не було нi ятерiв, нiякого iншого рибальського справунку, а тiльки кошик.
Передi мною вiдтулився крайок чужо© та мницi, одначе яко© я ще не знав.
Можна було довiдатися - схопити дiвчину або ранком разом з козаками
поплисти на острiв. Одначе я не зробив нi того, нi другого. Либонь, саме
через те, що та мничим човнярем була дiвчина. Тривога пойняла мене. Я
вирiшив порадитися з отцем лисе м.
Наша розмова, як i в давнiшi часи, розпочалася зi сфер високих, не
зовсiм мирських, i, хоч як би те було дивно комусь, слова, котрi бiльше
личили отцевi лисе вi, казав я, а тi, що мав вимовити отрок Iван,- отець
лисей. Ми спогадали мо життя в Городнi й кривди, якi нам довелося
спiзнати разом, i я сказав:
-- Почуваю в серцi ненависть i скруху, долаю ©х, i майже подолав.
Господь рече: люби ближнього, яким би вiн не був, наша вiра - це прощення.
- А як не ста терпцю? - запитав отець лисей i поправив свiчу, при
котрiй сидiли.
- Прощай без кiнця. Iншого нема . Iнакше ти замiниш прощення помстою.
Помста ж - безгранична. Зло породжу зло. I люди вiчно будуть жити в злi.
Божественне - це перемога духа над тлiнню, добра над злом.
- Але ж люди живуть стражданнями, вони убогi й нещаснi...
- Треба вознестися над цим... Адже там...
Йогомосць узяв гребiнь, почесав ним тiм'я, зiтхнув:
- Увесь вiк я намагаюся примирити людей з Богом. I це менi не вдалося.
Я кажу ©м тiльки правду, якою б гiркою вона не була. Я вчу ©х жити а вони
за це ненавидять мене. Скоро, мабуть, проженуть зовсiм.
- Це не Божа заповiдь,- несмiливо мовив я.
Отець лисей раптом зблиснув очима, повернув голову до iкони "Зняття
Iсуса з хреста", сказав:
- Бог зробив для мене багато, але й я для нього зробив немало. Iнодi
менi зда ться, що я зробив для нього бiльше...
- Вiн привiв нас у свiт...
- Мене народила мати, з Його благословiння... Я ж увесь вiк вчу дурнiв
розуму, пiдлих страхаю Ним i примушую ставати добрiшими, розкаюватись. Хоч
це рiдко вда ться. Я вчу людей не тiльки прощати, а й захищатися правдою.
Я викриваю всiх отих... здирникiв, убивць. На старiсть вони стають дуже
богомiльнi, плачуть над сво ю пропащою долею, ще й вважають, що ©х
обдурило життя та злi люди. Вони розповiдають сльозливi байки, в яких самi
- жертви. Я вчу мирян не давати обдурювати себе i не прощати кривди.
- Навiть на сповiдi?
- Ну... Яка кривда... Кривди, як i лиха, рiзнi. У одного лихо - не
зiйшов часник на грядцi, здохла качка, а в iншого-смерть брата, матерi
або, як оце нинi, похiд Дербентський. Як можу благословляти на цей похiд
козакiв, коли то погибельне для них i не в нашу користь. Я знаю всiх
утеклих городнянських козакiв. Знаю навiть, де хто з них хова ться. Але не
викажу нiзащо.
- пископи кажуть, що то грiх перед царем,- мовив я обережно.- Цар -
Божий помазаник...
- Хiба ми зна мо, що таке справжнiй грiх? I чи може один грiх затулити
iнший? Ось ти розповiдав про скарання в столицi людей. Та ще й невинних...
I вважа ш, що можна такий грiх замолити в Бога?
- Не можна,- млiючи в душi, промовив.
- От бачиш. Царi й князi... ©х багато. Сутнiсть ©хня - одна.
Я слухав, i щось отерпало в менi, щось вмирало i щось народжувалося.
Власне, те почалося ще ранiше, а тепер поплинуло лавою. Днi i ночi думав
над тим, що бачив у Пiтерi, перетруював у думках i не мiг виважити з душi
все, що вклалося туди з малих лiт, бо ж вважав, що чинитиму проти Божо©
волi. Я опирався, я мучився, я розiп'яв себе на власних думках, наче на