Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

отець лисей. Гетьман у тi днi говiв, отож проводив вечори в товариствi
святих отцiв, намагався не гнiватися, й не перейматися клопiтними
справами. Я увiйшов посерединi розмови, й вони не обiрвали ©©, розмовляли
й далi, мовби й не бачили мене, не зважали на мене. Я лишився при одвiрку.
- Ти хочеш перемогти зло добром? I вважа ш, що це можна? - запитав
гомосць.
Аби я не знав його, то вельми б подивувався, адже не випадало
священиковi казати таке. Господь же перемiг! Менi аж крутнулися на язицi
тi слова, ледве втримав ©х. Але замiсть мене ©х проказав Полуботок.
- А ще, ще хто? - долягав непогамовний отець лисей, i його довга
вузенька борiдка тiпнулася туди-сюди.
Вiн нахилився вперед, i його тiнь iз скарлюченими, худими руками,
кiбцюватим носом на худому обличчi видалася менi тiнню птаха. Не подобу
святого отця нагадувала вона, скорше диявола, i я присоромив себе та
прочитав першi рядки вечiрньо© молитви. Але все одно пхалася до голови
думка, що, либонь, не втрима ться гомосць на цьому мiсцi.
-Хто ще? Назови!-прискiпувався отець лисей.- Вiн же все робить не
добром, а злом! Та ще й яким злом. Ступа по християнських трупах, залива
кров'ю сво© i чужi землi.
Тепер вже "вiн" було iнше, я зрозумiв, про кого мовиться, й проковтнув
боязкий клубок у горлi. Нинi боявся не стiльки за себе, скiльки за тих, що
розмовляли.
- Я чиню не добром i не злом, а правдою,- вiдказав Полуботок.- Законом.
Законом наших предкiв i законом, який написали та пiдписали нашi
антецесори...
- Вiн топче ногами той закон... i всi закони. Його закон - сила.
Вiйсько. Держава.
- Правдиво. Сила, держава. В iм'я ©©...-беззаконня.
- Але ж i ти - в iм'я ©©. Iншо©, сво ©... Чи не так? Чи не програли ми
все тим законництвом?
Я хотiв сказати, що ми чистi перед Богом, не сказав. Отець лисей мовби
читав мо© думки.
- I ось ми всi - раби... Не тiльки царя небесного, а й земного. "Iвашко
Брюховецький..." Iвашко!.. Там всi Iвашки,-й зареготав по-гемонськи, аж
менi мороз побiг по плечах.
- Не всяка держава-беззаконня,-захищався Полуботок.
- Iншо© я не знаю. Iнших не було. Од часiв Iрода i до часiв
нинiшнiх...- Жорстко стулив сухi губи.
- Творити ©© потрiбно справедливу. В iм'я людей...
- Вiн теж - в iм'я людей. Сво©х...
- Нi... не в iм'я людей. Ти сам сказав: там люди - нiщо, iвашки. Раби.
В iм'я... само© держави... iдола... Вона поглина ©х усiх... I поглине.
Жорстокiстю й безсердечнiстю. Це переходить у всiх... У кров... Як гiрчак
земляний у все, що на нiй росте. Й чим далi, тим бiльше.
- Виходить, всi вони не винуватi?
- Не знаю. Це вельми складно... I винуватi й не винуватi. Самi не
живуть, не вмiють жити, й iншим не дають. I якщо не захистимося, станемо,
як вони. Тобто не такими... В латках, у нуждi. Та ще й приниженi. Вони ж,
найрабiшi раби, возвеличуватимуться над нами, не тямлячи власного рабства.
Се - страшно.
- То про який закон рiч?-знову скрючилася на стiнi кажаном тiнь.- Такий
закон визнавати не можна. Потяти його...
Полуботок раптом пiдвiвся, полум'я свiчок тiпнулося, одна з них
погасла. Вiн важко ступив вiд столу на середину свiтлицi, круто
повернувся:
- Не гнiви мене, попе. Потяти - чим? Нема в нас тако© сили. Була один
раз - при Богдановi, втратили. Розсмикали ©© далi... Згадай Виговського,
згадай Дорошенка. Який муж був! Як любив ©©, Укра©ну! А всi, всi проти
нього - й турки, й татари, i ляхи, i москалi. Одiб' ться вiд одного, з
iнших сторiн налягають. Дешевою кров'ю хочуть посiсти нашi землi. Неначе
змовилися, неначе нечиста сила ©х водить. Жодно© години перепочинку.
Тiльки... щоб пiд себе... Собаки...скреготнув зубами.
- Були шведи...
- Безумно смiливий, авантюрний королик... Дав пiд Лiсною побити корпус,
який iшов до нього. Коб з' днався з ним, ударив на царя - пiр'я б з нього
посипалося. А вiн - через усю Польщу та Укра©ну... Стратив сили. Жменька
воякiв лишилася. Мазепа ж... Перехитрував себе i всiх нас. Дав розтягти
власне вiйсько. Звитягу давно втратив... Мав би ранiше звернутися до
вiйська. Ми нiчого не знали... Петро укази слав, а вiн у мовчанку грався.
Вiйсько тратилося, нiчого не розумiло. Вiдтодi нема у нас справжнього
вiйська. В кожному мiстечку - гарнiзон московський...- Полуботок глибоко
зiтхнув i знову сiв...- Не можна... Нiяк не можна... Море кровi...
Даремно... Не маю на те Божо© волi. Ма мо домагатися наших законних
прав... Вiдкрито. Чесно. Не таячи за спиною ножа.- Ще раз зiтхнув.- Ми
хилимося й хилимося, а вони далi нас гнуть i гнуть. Але... Мовчи, попе. Ти
вже й так зламав тишу в мо©й душi. I святiсть порушив. Не гоже менi так
гнiватися перед причастям, не буде менi добра... Що там у Сiверську,
Iване? - звернувся до мене й покивом голови попрощався з отцем лисе м.
Я розповiв, i також покивом голови гетьман вiдпустив мене. Вийшов на
подвiр'я, й здалося менi, мовби за хатою щось гупнуло. Сторожкiсть, котра
не полишала мене останнiм часом, пiдштовхнула, й ледве я ступнув за рiг,
як од вiкна, неначе снiп з воза, обвалилася, а далi шелехнула в снiг i
подерлася до приметеного снiгом тину та перевалилася через нього довгопола
постать. Майнули поли, майнула бiла пляма обличчя. Я аж присiв - менi
перехопило подих. Постать видалася знайомою Що робив тут цей чоловiк? Для
чого зазирав у вiкно? Ясна рiч, для чого. Неспасенним ремеслом бавиться...
Ми вже всi знали, що за паном гетьманом пильно наглядають з колегi©. Чорнi
тiнi скрадаються поза тинами, скачуть верхiвцi, буцiмто в сво©х справах, у
тi мiста й села, куди ©де вiн.
Але ця постатьi.. Нi, не може бути,- розмiрковував. Привидiлося,
приверзлося. То хтось iнший... Цур - навести пiдозру да свого товариша.
Гетьману скажу, що хтось був пiд вiкном, але ману наводити не буду.
Я йшов до свого куреня й часто оглядався на одинокий вогник у вiкнi
гетьманового будинку. Либонь вiн горiтиме до пiзньо© ночi. I ранiше бачив
той вогник. Бувало, погаснуть усi вогнi й свiтиться лише два. Один - у
вiкнi Полуботка, другий - у вiкнi Вельямiнова. Тi вогнi неначе змагалися,
який якого пересвiтить. Бiля одного, скинувши перуку, ниже на папiр
доноснi слова драпiжний генерал, вимiркову , як краще, пiдступнiше
провести отой указ царя, "про який не тiльки старшинi, а й сво©м
колегiантам об'явити не можу", як посварити старшину з сво©м людом, як
обiбрати й уярмити той люд. Стара ться, сопе, скрапу чорнило з пера,
скрапу з простудженого носа капка, лоскоче пiр'©ною пiдборiддя й заплющу
в солодкому мареннi про новi чини, новi ма тностi очi.
I не гасне вогник у Полуботка. Гетьман сидить, пiдперши голову руками,
дума , як захиститися вiд тi © напастi, як не дати, щоб понищили останнi
вольностi та права народу, врятувати вiд крiпацького хомута укра©нський
люд.
Нинi Вельямiнова нема - подався до пiвнiчно© столицi з наклепами,
пiдказками царевi - видивився багато, намiркував пiдступiв також. Але
сьогоднiшньо© опiвнiчно© пори блима ще один вогник. У приземкуватiй хатi
козака Ясочки народилася дитина. Вiльний чи раб? Те ще невiдомо.

* * *

Вiддзвенiли струмки, пiд вiкном куреня, бiля якого було мо мiсце,
гострими шаблями рвонулися вгору пiвники, виткнулися тендiтнi, кволi,
буряково-рожевi стебельця пiвонiй. Пiвники та пiвонi© посадив хтось з
канцеляристiв, але не зiзна ться в тому, i ми не зна мо, чи© вони, в чию
честь квiтують. Повiнь велика було того року, вона застала нас з Iльком та
Пилипом Милею в селi Гейманiвка на Уда©. То було рiдне Iлькове село, й вiн
запросив нас на Великдень у гостину. Повiнь прийшла нагально, рiчка Удай,
на якiй стояло село, розлилася в одну нiч, вiдiтнула нам шляхи вiд'©зду.
Кущi, дерева, здавалося, бродили в водi, водяна гладiнь зливалася на овидi
з небом, лишивши незайманим лише горб, на якому злякано тулилися одна до
одно© хати.
Ми не могли ви©хати, бо повiнь знесла мiсток на греблi, а при©хали
вiзком канцелярi©, якого не хотiли кидати. Та й не вельми поспiшали. Було
хороше, хоч трохи й незвично серед цих водяних просторiв; надто нам
подобалося ©здити човном у лiс, висаджуватися на високих сухих горбах,
полювати зайцiв та кiз, а також ставити крильчаки та вершi.
...Дерева поклали на воду хисткi тiнi, наш човен перетина ©х, угорi
вiльгло шелестить олешина й чорнильнi сережки падають на тихе плесо. По
плесу, по та мничiй веснянiй водi розлилася душа, й бачиш, що вона також
безмежна й нiжна. Весна усмiха ться, весна зiтха на повнi груди.
Одного разу ми знайшли чужого крильчака, мабуть, господар забув, де
його поставив. У крильчаку була дохла аршинна щука та кiлька краснопiрок,
тако© велико© щуки я бiльше нiколи не бачив, мабуть, вона хотiла
накинутися на краснопiрок, якi вже були в крильчаковi, й влетiла туди
сама. Я уявив, який страх вона викликала в тих малих рибок, як вони
металися, а подiтися було нiкуди. А потiм щука здохла вiд голоду. Й не
поласувала рибками. Здихала, а ©х не поковтала. Чому? Страх ма бiльшу
силу, нiж голод? Дивнi загадки ставить перед нами життя. Борсаючись з
крильчаком, у якому була щука, я вибовтнувся з човна. Гойданув його
вельми, проте Миля та Iлько не повипадали, бо Миля встиг ухопитися за
дерево. Я опинився попiдруки в студенiй водi, яка вогнем ошпарила менi
тiло, Iлько та Пилип втягли мене в човен i притьма погнали до села. Гребли
поперемiнно, а потiм Миля посадовив мене на весла i змусив гребти. Я
добовтався до берега, випустив весла й подибцяв до хати, бо бiгти не мав
сили. В хатi Миля стягнув з мене увесь одяг, i я переодягнувся в сухе -
смертну одiж Iлькового дiда, яка дiдовi не пригодилася, бо втопився в Уда©
i тiла не знайшли. Матня волочилася по землi, а рукава кунтуша були
короткi. Миля примусив мене випити пiвкорця горiлки, сипонувши туди
пiвжменi пороху. Опекло всерединi, я чув, як бiжить по жилах вогонь, як
розсипа ться в животi жар. Здавалося, порох спалахнув. Мiй одяг викрутили
й повiсили на тин, чоботи засунули за заслiнку.
Пiсля обiду Миля лiг спати, Iлько пiшов у гостi, а я якийсь час
сновигав по двору без дiла, а тодi й собi вклався на лавi, пiдславши пiд
голову Iлькiв кунтушик. Перед очима все ще гойдалися води, гойдалися
дерева, синьо цвiв ряст на пiскуватому згiрку, й те гойдання не
заколисувало, а розколисувало. Перекинувся на другий бiк, i здалося менi,
що щось прошелестiло пiд щокою. Муляв рубчик. Лапнув рукою й намацав
розпорiх, посунув руку - намацав щось цупке, гладеньке. Пiдвiв голову й
побачив у кунтушику кишеню, але не там, де вона мала бути, а в пiдкладцi з
лiвого боку, майже в полi. Це мене вельми здивувало. Не стямився, як у
пальцях опинився згорнутий вчетверо аркушик голубого паперу. Нiчого не
розумiючи й без докорiв сумлiння - адже i в мислi не клалося про якiсь
та мницi,- розгорнув, почав читати. Читав i нiчого не мiг втямити.
"Гамалiя, Терський похiд..." "Полковник. 26. У мiсяць - 4. Обозний писар
14". "Глух. 7 гетьманiв". А далi прочитав таке: "Писан лист до пана
обозного полку Прилуцького з предложенi м, що поневаж по трикратнiм
писанi© полковник тамошнiй для обачення не хотiв при©хать, того ради
послали туди в Прилуку Фiлiпа Борзакiвського, аби там якось зробили обще
нам р нi подати чолобитну всi ю старшиною полку Прилуцького, на котрiй
мають вони всi, вбачивши в тому пользу, руки пiдписати".
Що довше вчитувався в цидулу, то бiльшi мене поймали сумнiви. Щось
пiдказувало, що це не звичайна цидула. Я не осягав усього, не розумiв, для
чого вона написана, але тямив, що тут - та мниця. I то не проста. Чомусь
менi майнуло Iлькове обличчя пiд гетьманськими вiкнами. Майнуло й пропало.
Одначе тривога ходила в менi, як звiр у лiсi. Я розбудив Милю.
- Потрiбно поговорити,- прошепотiв на вухо. Велике, кругле, як дiжа,
Милине обличчя, м'яте зi сну, було сердите й спантеличене. Вiн лупав
обпаленими повiками, плямкав губами.
- Тебе що, курка гедзнула чи зовсiм скапустився!
- Ходiмо, ходiм,- потягнув за полу. Озираючись, неначе злодiй, повiв
Милю в клуню, стали за дверима, лишивши чималу щiлину, щоб видно було
подвiр'я. Простягнув Милi папiр.
- Читай.
Вiн читав, знизував плечима.
- Що це таке? До чого?
- Не знаю. Знайшов у Iлька в кишенi. Потайнiй.
- У потайнiй?
- Так.
- А що означають цi значки? "Полковник -26..."
- Полковник отриму таку платню...
- Хто цього не зна ...
- У нас знають всi. Писано для когось iншого. А може...- завагався.- А
оце: "Гамалiя, Терський похiд..." Гамалiя вiдмовився йти в похiд... Сього
ще майже нiхто не зна . Проситься в гетьмана, аби послав когось iншого.
- А хто такий Глух?
- Се просто чудасiя, та й годi. Глух - дiд столiтнiй iз села Кнути.
Туди при©хав сотник Шишкевич, особисто царем призначений, i почав
налягати, чого податки не зiбранi. Глух отаманував у селi, тепер отаману
його син, Василь. Василя не було вдома. Глух сказав, що про такi податки
нiколи не чував за свiй довгий вiк. Шишкевич почав гримати на дiда,
погрожував. А дiд тодi йому: "Я перебув дев'ять сотникiв i знав сiм
гетьманiв..." -"Мене, десятого, не перебудеш,- Шишкевич йому.- Ки©в
скушту ш. Доповiм президенту колегi© Малоросiйсько©..." -"Ось йому дуля",-
дiд на те. Шишкевич поскаржився в гетьманську канцелярiю. Там реготiлися.
Що з дiда взяти. Сто лiт йому.
Ми помовчали, а потiм ще раз прочитали останнiй запис. Вiн турбував
найдужче. Я пригадував... Писали в Прилуки i в iншi полки. I цi листи
тримали в та мницi. Тi, хто ©х возив повертали назад у руки Жураковському
або Савичу, чи й самому Полуботку, й одразу тi листи палили в грубi. Отже,
на папiр списана та мниця Генерально© канцелярi©. Для чого?
Вiдповiдi не доводилося шукати. Мене аж затрусило з того здогаду.
- Чого ти? - здивував Пилип.
- Мабуть, од горiлки,- збрехав.- Страшно менi.
- Нехай йому буде страшно,- похмуро мовив Миля.- Знав я колись
пота мних вивiдникiв... Як служив у тому вiйську... дужому. А цей у сво©х
вивiду та чужим прода ... Мав би писати на власнiй шкурi...
Я мовчав, не знав, що дiяти. За мене вирiшив Миля.
- Не повинна така гадюка повзати помiж нас. Не можна допускати його в
Глухiв.
- Яким чином?
Миля вирiшував усе швидко й просто.
- А так. Може наробити бiди. Оце, що написав, передасть у колегiю. Та
мало чого вiн ще зна ! I що може вко©ти. Для таких людей кiнець один...
По©демо завтра знову на розливи... Й вернемося без нього. Випаде з
човна... Ти ж сьогоднi випав...
Я жахнувся.
- Цур тобi... Грiх такий на душу.
- Його грiх бiльший у стократ,- суворо й переконано мовив Миля.
Ми не дiйшли згоди. Я нервувався, я тратився... Як зустрiну Iлька, що
скажу йому?.. Аби не бачити колишнього приятеля, одразу по тому, як
вернулися до хати, розперезав куль околоту бiля печi й лiг. Сказав, що
мене морозить, що хочу спати. Натягнув на голову кирею, скулився пiд нею.
Не спав усю нiч. Не знав, що робити. Моя душа розривалася на дрiбнi
шматочки. Гнiвався на Iлька, готовий був убити його й почував, що на таку
помсту не здатен. Не знаходив викруту. Часом менi починало здаватися, що
ми помилилися, я не вiрив, що серед нас мiг завестися отакий збродень. Ну
через що став зброднем? З гнiву на когось, з перестраху, за грошi? Вiн
кпить з усiх, ненавидить всiх iз-за сво © хвороби, з-за думок, що життя
його коротке. Але хто в тому винуватий?.. Помща ться за це свiтовi? Були
не такi горопахи, не такi нещаснi, ще й вiддавали всю решту життя
вiтчизнi. Звичайно, його потрiбно б скарати. Але я не зможу жити з таким
грiхом.
Перед свiтанком заснув, i снилися менi велетенськi човни, вони пливли,
i я також плив, але в маленькому човнику й зовсiм у iнший бiк.
Iлько встав рано, пiшов порати худобу, я пiдхопився також, насилу
понатягував збучавiлi за нiч чоботи й подався за ним. Вiн саме закладав за
драбини коням сiно. Я вхопив його за комiрець сiро© свити, мовив,
вiдводячи очi вбiк:
- Iльку, нам усiм вiдома твоя проклята та мна служба... Менi й iншим.
Ти розумi ш, тобi туди вертатися зась. Я отримав наказ... Страшний
наказ... Але вирiшив сказати тобi: утiкай свiт за очi. I не спробуй
об'явити про те в колегi©. У нас там також сво© очi та вуха. Будеш
знайдений на краю свiту. Я зневажаю тебе...
Оце все надумав за нiч. Тiльки виповiв жужма.
Нiколи бiльше я не бачив такого обличчя. Iлькове обличчя поблiдло, а
далi попливло плямами, очi полетiли кудись углибiнь, губи скривилися й
затремтiли. Далi його обличчя збуряковiло, очi налилися кров'ю. Я думав,
Iлько вб' мене. У його руках були вила, вони погрозливо нахилилися.
Хрумтiли сiном конi, десь поряд мекали вiвцi. I важко, з сухотним
посвистом дихав Iлько. Менi було й бридко, i лють поймала мене. Адже Iлько
не знiтився, не заперечив, не просився й не каявся. Вiн i справдi був
готовий штрикнути мене трiйчатами, навiть посунув на мене. Але я не
вiдступив. I враз мовби щось засвiтилося у мо©й душi. Мовби щось спало з
не©, й стало менi легко та ясно. Щось таке вiдкрилося менi... Iлько -
христопродавець. Вiн служить ворогам. А я шукав собi чогось... Опертя
якогось... Щоб жити. Для чогось жити. Так от для чого: боронити вiтчизну.
Вiд Iлька, вiд Лисовського, вiд Милорадовича, вiд усiх, хто за ними. Я ж
там - далеко-далеко. Всi разом вони заподiяли менi багато зла. Й хочуть
заподiяти всiм нам ще бiльше. Захотiлося вбити Iлька. I я не жахнувся цi ©
думки. Як вiн мiг продатися? Нишпорити, пiдглядати за всiма нами? Й дiлити
з нами хлiб, а зi мною ще й одну подушку.
Я подивився на нього сповненим презирства поглядом i вийшов з хлiва.
Пройшов у кiнець городу, став пiд вербою. Верба й лози вже викидали
листочки. Повiнь спадала, по всьому розливу виднiли чорнi острiвцi. По
водi скакали сонячнi зайчики - весна усмiхалася з-пiд молодих вiй. Я
вагався, чи вчинив за Божими законами. Вперше сумнiвався в тому, чи
правдиво сповняю Божi заповiдi, й подумав, що до сьогоднiшнього дня не
так, як треба, бачив Бога. Я бачив себе лише в покорi. Так, Бог - це
любов. Любов до ближнього, до працi, до науки, до правди i до вiтчизни. До
вiтчизни - насамперед. I боротися за не© - праве дiло. Феофан Прокопович
вчив нас любовi до царя. Але цар не любить мою вiтчизну. Отже... Я не можу
любити його. Але чому любить його Феофан? Як вiн може любити його? Бо ма
з того користь. Отже, то любов з користi. Значить - не любов.
Iлько не прийшов до снiданку, не прийшов i до обiду. Його мати сказала,
буцiм поплив човном до далеких родичiв, ма ©м у чомусь допомагати й
повернеться аж через два тижнi. Миля спочатку подивував на те - як це
Iлько по©хав, не оповiстивши нас, а потiм здогадався про все й сказав
менi:
- Якщо ти попадешся йому, вiн тебе не випустить. Дурний ти, Iване, за
що й подоба шся менi.
По кiлькох днях ми поверталися в Глухiв. хали лiсами, луками, жовтими
вiд квiтiв. Веснянi квiти - майже всi жовтi. Тiльки подекуди, помiж
жовтого, синiли пiвники. Надзвичайно тендiтнi й нiжнi, вони й росли не
купами, як жовтi, а поодинцi, помiж трав. Свiтило сонце. Щиглi
посвистували на ще холодному вiттi. З лугових озерець парами зривалися
качки. Десь гелготiли гуси й трубили лебедi. В лiсi цвiв сон. Снiг
розтанув i скрiзь було видно купи лосиних, оленячих та козячих бурульок.
З-пiд куща сухо© нехворощi виповзла гадюка, засичала. Конi шарпнулися
вбiк. Кажуть, о цiй порi гадюки лютi й страх якi отруйнi
Миля обiперся на луку сiдла й раптом заспiвав:
Тим трава зелена, що близько вода,
Тим дiвка хороша, що ще й молода:
Я пiдхопив, i ми повели пiсню вдвох:
По травицi ходжу, та й не находжуся,
Кого вiрно люблю - та й не налюблюся.
Козаче, серденько, не ходи удень,
Не ходи удень, не смiши людей,
Ходи уночi при яснiй свiчi...
Було весняно, легко на серцi. Одначе Глухiв звiяв з душi веснянi
леготи. Все там було сповнене тривоги, настороги, яко©сь зача ностi.
Чогось чекали, щось мало статися. Вже й сталося, тiльки не знали
достеменно, що саме. Привiяв вiтер-москаль чутки, що в Санкпiтербурху цар
iз Вельямiновим плетуть на Укра©ну чорнi сiтi. Що гетьмана козаки бiльше
обирати не будуть, що права й вольностi у них одберуть i що весь люд
укра©нський цар забира в неволю.
Чутки цi незабаром справдилися, вийшов новий царський указ, та такий
страшний, немилосердний, що його й надсилали частинами, боялися, аби
козаки не взялися за шаблi, аби не почалася нова Хмельниччина.
За тим указом московським комiсари мали збирати податок з старшини,
козакiв, посполитих, ченцiв, священикiв - з усiх, не милуючи й не обходячи
нiкого. Тi комiсари складали також надвiрнi списки, за якими
запроваджувалася панщина. На найвищий уряд настановлялася Малоросiйська
колегiя, i тiльки через не© укра©нцi мали право надсилати до столицi
листи, чолобитнi, скарги, Генеральна канцелярiя втрачала будь-яку владу,
указ забороняв ©й писати унiверсали. Стосовно обрання нового гетьмана,
Петро написав: "Пон же нам вiдомо, що вiд часу гетьмана Богдана
Хмельницького й аж до Скоропадського всi гетьмани були зрадниками i якi
бiди терпiла вiд того наша держава, а найбiльше сама Мала Росiя, i ще
свiжа пам'ять про Мазепу, для того для обрання гетьмана дуже вiрного й
вiдомого чоловiка шукати належить, до чого й приклада мо всi старання, а
поки такого знайдемо, нинi визначено уряд, щоб найбiльшу користь тому краю
приносив i крiпка йому дана iнструкцiя, й зупинок в справах до виборiв не
буде, i для того в цiй справi обридати не належить". Закiнчувався указ
такими словами: "Оскiльки полковник Полуботок i старшина, не зважаючи на
данi ©м iнструкцi©, послали деякi укази, не радячись з президентом, велено
для вiдповiдi бути тут полковнику Полуботку та з старшин Савичу i
Чарнишу".
Складено те все було на початку року, а передане через ки©вського
губернатора Дмитра Голiцина в травнi особливим кур' ром князем Енгеловичем
i трималося у великiй та мницi.
Але навiть вiтрянi хвороби не поширюються з такою швидкiстю, з якою
розлетiвся по всiй Укра©нi той грiзний указ. Либонь, то було вчинено
навмисно, аби та мниця стала не та мницею. Ми, канцеляристи, шепотiлися по
кутках, обговорювали його з усiх бокiв i не знаходили в ньому жодно©
свiтлини. Ще в бiльшому клопотi була старшина. Гетьмана рiдко бачили на
людях, до гетьмансько© свiтлицi заходили то Журакiвський, то Савич, то
Чарниш, лишалися там подовгу, щось обмiрковували. Через те я не
наважувався потурбувати гетьмана сво ю дрiбною справою, та якось, влучивши
час, що вiн був сам, зайшов i розповiв про Iлька. Й навiть те, що Миля
хотiв убити Iлька, а я випустив його.
Гетьман довго мовчав, спроквола ходив по свiтлицi. На стiнах свiтлицi
висiли iкони, багато iкон, та кiлька картин. Гетьман зупинився бiля
картини: "Iсус розмовля з самаритянами".
- Добре, що не взяв грiха на душу,- мовив, i по довгiй хвилi: - Певно,
вiн не один. Ще iншi... пiд ферулою тамтешнiх посiпак.
Я гаряче заперечив:
- Всi нашi хлопцi готовi вiддати життя за Укра©ну.
- I ти? - раптом запитав Полуботок.
- Я - найперше! - вигукнув.- Я давно хотiв сказати... Тобто... Не знав.
Був, як лепеха. Але тепер... Ступлю на рокову кладку... Вiрте, дядьку
Павле...- вперше назвав так.
- Навiщо ж на рокову, сину,- сказав Полуботок, i те "сину" сльозою
одiзвалося в мо му серцi.- Ти ще ма ш одружитися, народити дiти...
Виростити козаками, справжнiми укра©нськими козаками. Але вiдданi, щирi
козаки нам потрiбнi й зараз. Якщо хочеш прислужитися...
- Сповню будь-яке велiння!
Жертовний вогонь горiв у мо му серцi. Я весь палав, як у горнi, я горiв
любов'ю до мо © вiтчизни, до люду свого приниженого, i в синiх вимрiях
бачив себе в подвизi, в смертельному бою. Я сказав собi, що боротимуся до
кiнця й погину за правду.
- Не треба... так запальне. Може, й на те прийде час. Але зараз... Ми
мусимо громадою, всiм народом обстояти сво© права та вольностi. Якщо
обстанемо себе всi гуртом, не можуть не сповнити нашо© волi.- I,
повернувшись рiзко, на закаблуках: - Тримати язика на припонi вмi ш?..
- Умру...
Полуботок наморщив чоло.
- Не треба вмирати. Справа проста. По©деш до полковника прилуцького
Галагана й покличеш його сюди. Скажеш йому, але тiльки йому, особисто, щоб
не гаючись правував до Глухова: "Потрiбно погомонiти об тiй самiй
матерi©". Тiльки оце, й нiчого бiльше. Вiн сам зна , об якiй матерi© рiч.
На шляху зворотнiм за©деш до Якова в Лубни... Щось вiн давно виду свого
сюди не явля .
Я помiркував i пригадав, що од самого Рiздва не бачив Якова, а отже, й
Оленки. Диво, чого ©х нема ? Ранiше вiн на©здив кожнi два-три тижнi.
"Батечку, батечку",- так i дзвенiв його голос, i вертiвся бiля Полуботка,
а тому це вельми подобалося. Не любив Полуботок крутiжу, не любив людей
су тних, влазливих, а от Якiв Маркович полонив його душу.
- Вiн менi також потрiбен в тiй самiй справi,- немов виправдовуючись,
мовив гетьман. Я вклонився й вийшов.
- Вiзьми з собою когось з козакiв.- Цi слова наздогнали мене вже за
порогом. Я взяв з собою Милю.
хав, i було менi весело й сумно воднораз. Сумно, що настали на Укра©нi
такi труднi часи, й радiсно, що таки не пропав, що ось граю добрим конем,
в добрiй одежi. На менi жупан синiй сукняний з опушкою внизу, чоботи
козловi,- й сповняю пильну справу, а основне, що знаю, для чого живу й
чого хочу.
Спали веснянi води, рiки входили в береги, хоч подекуди повiнь
позносила мiстки, доводилося переправлятися глибокими бродами, й дороги ще
не попросихали. Миля весело посмiхався, либонь, вiн був створений для
мандрiв, для життя безпечного, безмрiйного - для дороги i всiляких пригод.
Хоч того разу особливих пригод нам не трапилося.
Я вирiшив за©хати в село, звiдки пiшли мо© предки, зiзнаюся: менi трохи
хотiлося похизуватися перед сiльчанами, якi колись вiдступилися вiд мого
батька...
хали мимо хутора, в якому менi подавала напитися красуня-дiвчина,
котра так байдуже, так холодно дивилася на мене, я завернув на хутiр, i ми
напо©ли конi з коритчатка, прибитого до колодязя, й напилися самi, нам
подав вiдро та питуна батько тi © дiвчини, вiн дуже постарiв, я запитав,
де його дочка, й вiн вiдказав, що замужем у сусiдньому селi. хав через
знайомий пастiвних з двома могилами - ляською i козацькою,- кажуть, тут
колись вiдбулася битва; мимо хреста, пiд яким лежали давнi гарячi коханцi,
потятi ревнивим мужем. Все було знайоме й незнайоме, серце стискалося, але
стискалося в якiйсь пустцi.
I розвiялося мо бажання величатися перед сулимiвцями. Я поминув село.
Пiд самими Прилуками минули обоз воловий, який вiз деревину. Миля запитав