Гончаров Анатолий. Собор

чи не можна, так само, як не виникають у металурга сумнiви: йти чи не йти
йому сьогоднi на змiну, ставати чи не ставати до печi мартена. Виходить,
ти помилявся? Гадав, що тiльки тобi доступна краса цього архiтектурного
шедевра, а iншi таких речей уже не сприймають? Чи, може, й справдi були
глухi? Може, тiльки зараз нарештi слух у людей на красу поверта ться? I не
одного тебе обурю , що рука невiгласа зважу ться посягти на труд людський,
на це дивовижне творiння козацького барокко... Сучасний вандалiзм - звiдки
вiн, звiдки ця психологiя браконь рства? Коли у вирi революцi© доводилось
руйнувати, у битвах iз старим свiтом, тодi ще можна було якось зрозумiти,
- битви мають сво© закони... Стихiя, вибух вiково© ненавистi... Та й тодi
не зруйнували, хтось уберiг, може, здорова iнту©цiя народу зберегла та
Ленiн сво©ми декретами? I ось нинi, серед устояного мирного життя, коли
мистецтво покликане облагороджувати душi людськi, пробуджувати потяг до
духовного навiть у тих, хто встиг змiзеритись, - в цей час приходить
зачiплянський сiрий-сiрий герострат, затятий у сво©й дрiмучостi, пiдступа
пiгмей iз бульдозером чи вибухiвкою... "Нi, товаришу браконь р, не так це
просто зараз", - думав Микола. Потреба собору, потреба краси, так само, як
i огида до руйнування, видно, завжди жеврiла в цих людях, будiвничих за
покликанням, тiльки жеврiла вона досi непомiтно, жила в надрах душ десь
глибоко й пригамовано, ©© навряд чи й помiчали в собi, як не особливо
помiча Зачiплянка тишу сво©х лiтнiх ночей, доки вона нiким не порушена, i
квiття доменних заграв, доки вони палають. Звика ш, не нада ш значення,
доки це , вважа ш, що це завжди й повинно бути, як вiчний плин часу, як
неминуща краса свiту. Коли ж набiга тiнь, нависа загроза, почина ш
розумiти, що речi, без яких душа озлиднiла б. Сьогоднi люди помiтили
свiй собор. Для них вiн не пiдляга знесенню, бо вiн прийнятий ними у
цiнностi життя так само, як вiд народження прийнята синява Днiпра, i
багряна велич нiчного неба над заводами, i постать чавунного революцiйного
Титана, що для юних поколiнь прийшов десь уже нiби з вiчностi.



X

Володька Лобода не був наполоханий Вiруньчиним наскоком на нього в
кабiнетi. Щоправда, коли вона виявила оту кляту таблицю за сейфом, стало
трохи незручно господаревi кабiнету, тим паче, що сцена вiдбувалася в
присутностi товариша згори, хай i не надто високого чину. Та, зрештою, все
перемелеться, кума переказиться, i знову тво опиниться зверху... Не такий
на©вний вiн дiяч, щоб, починаючи вести облогу собору, не забезпечити собi
надiйно тили. Ма певнiсть;, бо ма опору. Той, кого Володька вважав
батьком хрещеним, хто висунув його на керiвну посаду, слухати спокiйно не
мiг, коли заходила мова про собор. Вiдповiдальний товариш той, можна
сказати, саме на соборi погорiв: жiнка дiтей та мно похрестила. Перед тим
вона, як виявилось згодом, i паски щороку святила, але паски - то ще
пiвлиха, а тут власних вiдповiдальних дiтей... Скандал! I хоч хрестини
вiдбувалися зовсiм не в соборi, а десь на селищi, пiдпiльно, в кочiвного
приблудного попа, проте вiдповiдальний товариш гнiв свiй чомусь саме на
соборi зосередив, до нього люттю наливсь. У соборi вбачав головного
винуватця усiх прикростей, пов'язаних iз хрестинами, собор був винуватий,
що й суворе стягнення вхопив, i що намiчувана кар' ра заломилась. Ледве
зовсiм не полетiв униз, та, на щастя, вдалося зачепитись на досить-таки
вiдповiдальному щаблi. Одне слово, доки цей товариш там , доки ма вплив,
Володька Лобода може ще й не таких ударiв завдавати по тiй облупленiй
кумирнi, i заповзятливiсть його не буде осуджена, навпаки, знайде
пiдтримку.
Наступного дня був вихiдний, i Лобода ще зранку вирiшив: на Скарбне.
По©де в тi райськi мiсця, накупа ться досхочу, спочине душею,
пiдгарту ться, - бо ж у здоровому тiлi здоровий дух! - i заодно старого
свого провiда в його ветеранськiй обителi. Треба ж виявити старому увагу,
та й справу ма до нього суто iнтимну. Коли зважу шся на вирiшальний крок
у життi, тут без батькiвсько© поради не обiйтись... Здавна так у народi
заведено, що, перед тим як брати шлюб, мусить син у батька-матерi
благословення просити, без цього, мовляв, щастя не буде. А вiн хоче щастя
- щастя i тiльки, чорт вiзьми!
Ранок - хоч напийся, небо чисте, прогнози на яснiсть, тож мерщiй у
дорогу! По©де цього разу без компанi©, корисно ж людинi й усамiтнитись
коли-небудь, побути вiч-на-вiч з природою, з лiрикою душi, зiбратися з
думками. I не треба йому сьогоднi нiякого персонального транспорту,
вирушить отак, як , по-простецькому, персональним трамва м, як той казав.
Ну, трамвай, правда, ще не скоро до плавнiв ходитиме, а ось автобусом -
будь ласка. Не бiда, що й черга на зупинцi, товкотнеча при посадцi, тiльки
не зiвай, стань вдало, i маса тебе сама внесе. Культурно захоплю ш мiсце
бiля вiкна, де вiтерцем продува , i скромно сидиш собi, мов звичайний
безiменний пасажир. Частiше б керiвним працiвникам отак ©здити разом з
народом, спiлкуватися з ним у тiснявi, в жаротi, де нiхто тебе не зна , а
ти нiби зна ш усiх, - сiв невидимкою i вивча ш ©хнi настро©, ©хнi потреби.
здити отак разом з трудящими в напхом напханiм автобусi, пiддавати сво©
ребра випробам, маючи iншу можливiсть, - на це не кожен здатен.
Розчулившись вiд власно© великодушностi, Лобода давав собi слово, що
навiть коли вже працюватиме i в тому головному, високому будинку, де кроки
тво© гаснуть у килимах, а на столi цiла батарея телефонiв, то й тодi не
викликатиме вранцi машину, а ходитиме на роботу пiшки, щоб не сказали, що
загордився Володька Лобода пiсля того, як взяли в апарат...
Автобус iде через старий дерев'яний мiст, залишений населенню на згадку
ще фронтовими саперами; рух величезний, дощаний настил щодня латають, i
хоч з боку пасажирiв нарiкань зараз не чути, Лобода в думцi все ж
заспокою ©х, що не сьогоднi-завтра цей ветхий мiст буде знесено, замiнено
iншим, може, схожим на отой новий, що його добре видно з вiкна автобуса:
блищить ажурними арками вище по Днiпру, дна береги, дна заводи.
Вiдгуркотiв розбитими дошками мiст, автобус вилiта на широку
асфальтовану дорогу, що йде якраз побiля плавнiв i далi ще кудись, щоб
десь там влитися в магiстральнi траси. Обiч асфальтiвки все новi
мiкрорайони, по-сучасному спланованi селища, вони не рiвня тiй стихiйнiй,
хаотично розкиданiй Зачiплянцi. Будинки свiтлi, багатоповерховi, хоча всi
мов близнюки, на один копил, i стелi в квартирах низькi, як у печерах, на
карликiв розрахованi, - але ж скiльки треба житлоплощi! Iз суцiльних
блокiв будують, женуть i женуть угору швидкiсним методом - тиждень не
побудеш - i вже не впiзна ш масиву: виросли на пiсках новi об' кти. Дешево
i сердито. Кажуть, стандарт. А що ж би ви хотiли? Як iнакше при такiй
скупченостi населення? Наплодилося нас! Статистика запевня , що на кiнець
столiття сiм мiльярдiв гаврикiв буде на планетi, волi-неволi полiзеш
угору, виростуть, може, хмаросяги й там, де зараз розкошують у садках
зачiплянськi вiлли, особливо ота, Ягорова, пiд солом'яною стрiхою...
Звичайно ж, якби будувати не для цифри, а з вигадкою, з вогником, то можна
б i цi одноманiтнi коробки чимось оживити, а то вночi, як добре пiд мухою
чоловiк, то й додому навряд чи втрапить, заблудиться в цьому царствi
стандарту. А чому б не оздобити один корпус у стилi козацькому, другий - у
карпатському, клумби зробити - там iз силуетом, там iз трав'яним
годинником... "Лiнощi думки, оце нас за©да , - нiби полемiзував iз кимось
Лобода-висуванець. - Скiльки б' мось, скажiмо, над тими сучасними
обрядами, скiлькох залучали, а вони, як змовились, пропонують тексти - в
насмiшку - один фальшивий, а другий ще фальшивiший. Тодi ще й диву мось,
чому деякi вiдсталi трудiвницi, i навiть жiнки керiвних товаришiв, паски
святять або беруть кумiв та потайки дiтей хрестити несуть... Хочеться
матерi, щоб дитину ©© таки було в купелi скупано, кропилом покроплено".
Зостались позаду корпуси нового житлового масиву, i попросторiшало
одразу. В усi кра© видно далеко. Повiнь сонця розлилась, а десь аж на
обрi© знову з'явився собор. Зумiли ж отак поставити! Скiльки не ©хатимеш
тепер, аж до самих плавнiв, все вiн буде тобi перед очима. З будь-яко©
точки видно собор, звiдусiль! З боку заводiв там вiн хоч не так виступа ,
iз-за iнших будiвель та садкiв тiльки вершечками бань проблиску , а звiдси
- мов на долонi. деш, ©деш, а вiн усе . Вiдсунути б його куди-небудь з
горизонту, щоб очi не муляв... На якiйсь нарадi нiбито було сказано:
навiщо нам десятки пам'яток iз вiсiмнадцятого.сторiччя? Чому не залишити
по однiй вiд сторiччя, а решту... Може, й справдi там настрiй такий?
Про©жджатиме трасою той, хто спитати владен, гляне: невже вiн i досi
сто©ть, собор отой химерний? А як у вас з ате©стичною пропагандою? А з
сектами як? Секти, мабуть, порозплоджували... Доводь тодi, що собор не ма
нiчого спiльного з сектами i що вiдправи в ньому хiба що горобцi
справляють, пурхаючи у вiкна...
Але ж красень, стервець!
З комишини отаке вибуяло. Вiдстань все поглинула, нi риштовань тво©х не
видно, нi бляхи проiржавiло©, зосталась сама поезiя! Пану над усi ю
мiсцевiстю, весь обрiй нiби тiльки для того й iсну , щоб вiдтiнити його.
Перед ним просто мiзерi ю себе почува ш. Наче смi ться з тебе, наче пита :
ану, ти щось краще за це збуду ш? Для вiкiв? Чи тiльки на кольоретки й
здатен? А що, коли це й справдi... шедевр? Коли хтось саме таку оцiнку
йому дасть? Тодi знову ж спитають, а з кого - з найменшого, з тебе! Хоч те
добре, що звiдси, з траси асфальтiвки не дiста око розгледiти, в якiм вiн
занедбанiм станi, нi iржi не помiтно, нi облупленостi, нi повидираних
вiкон, - самий силует, самий дух творця, як Багла нко сказав би...
I десь там лька неподалiк. Мабуть, книжку чита . Занiс ©й днями роман
про Сагайдачного. I вчора читала. Заскочив на хвилинку, а вона й говорити
неспроможна - повнi очi слiз. Чого ти? Виявля ться, дочитала до того
мiсця, де Настю турецькому пашi продають... лька ця - просто скарб,
дикий, рiдкiсний витвiр природи. Не стiльки, правда, витвiр, скiльки
матерiал, але ж який! Хай i дикувата, хай i неотесана трохи, так, може, це
й краще? Сам формуватимеш, ще не пiзно. Хоча, видно, й нелегкою буде
формовка, тут треба добре вивчити опiр матерiалу. Думати про льку,
уявляти ©© всiляко - йому сама насолода. Вiд землi, вiд природи вся,
горить, аж степом та сонцем вiд не© пахне. Якби тiльки не ота ©©
неприступнiсть... Одначе найдемо й до неприступних ключа! Ти ось ©деш, а
Катратий там сво робить, готу грунт. Прогресивний виявився дiд, дарма що
з махновцями плутався колись, в доiсторичну еру...
Собор ненадовго зник за деревами смуги-вiтроламки, потiм знову виринув.
По трасi рух, все мчить сюди й туди, а вiн на мiсцi, нiби вiсь, нiби
шпиль-наконечник над життям цiлого краю. Батько твiй Iзот Лобода ще
парубком у тому соборi спiвав, голос, кажуть, мав, як у Паторжинського. Ще
й зараз пiсля чарки зможе затягти. Якщо iншi пишаються сво©ми батьками, то
ти можеш пишатися двiчi. Свого часу був одним з найкращих металургiв, на
все Поднiпров'я його iм'я гримiло, з Макаром Маза м змагався. Всю вiйну на
Уралi давав метал з ним, i Володька там починав свою трудову бiографiю.
Дитя вiйни - так мiг би про себе сказати. На картках вирiс, пiдлiтком уже
стояв бiля верстата, в мороз пальцi до металу прикипали... Старшi брати
теж не зiпсували анкету, не кажучи вже про батька. Тiльки от характер у
старого важкий, дедалi гiрше Володька почува ться з ним. Ще на заводi,
коли батько приходив на збори, де Володька мав виступати, синовi одразу
псувався настрiй. Дивну рiч помiтив: уже сама присутнiсть старого одразу
робить всi тво© слова мовби якимись недiйсними, порожнiми... Що за знак?
Виростав Володька пiд девiзом: людина - найцiннiший у свiтi капiтал. А
хiба й нi? Хiба слава братiв, загиблих на фронтах, та батьковi заслуги не
прокладали й тобi дорогу, хiба не пожинав ти i ©хньо© слави капiтал? Може,
за те й висунуто? Але нi, не применшуй свою власну роль, живеш не лише
заслугами роду - цiнять тебе й за тво© власнi. Щоправда, декотрi з тво©х
ровесникiв зумiли вище сягнути, але ж i ти не забалотований життям. Не
догматик який-небудь зашкарублий, ще можеш далеко пiти... Шлюб тобi не
зашкодить, навiть лька сво©ми пестощами не приспить у тобi жадобу iти по
висхiднiй, брати штурмом Ельбруси життя. Вiд котрогось (чи не вiд молодого
Орлянченка) чув якось: "Тiльки знайду достойну особу i - все: замикаюсь у
привату, iду в iнтимi" 3 ним, з Лободою, цього не станеться, щасливий шлюб
тiльки енергi© додасть... Брехня, помiтять, оцiнять... Тiльки бiльше,
бiльше iнiцiативи! Не давай пощади старосвiтчинi! Бiльше простору для
нововведень, для рiзних обрядiв сучасних... На самих вiкторинах далеко не
по©деш, треба вхiдчини новоселам, купелi новонародженим, карнавали
робiтничим паркам, у масках щоб, весело, бурхливо!.. Перед лекторським
бюро домогтися, щоб лекцi© в парках були живiшi, а то вийде i нудить по
сво©х шпаргалках про будову всесвiту, а перед ним тро пенсiонерiв куняють
на лавках... Подбав би краще, щоб сушняк свiй народною мудрiстю
пересипати, прислiв'ями оживити, приказками... Тепер на це звертають
увагу. Володьку вважають знавцем народно© мудростi: iнодi начальство
навiть залуча його при нагодi соковите прислiв'я в доповiдь втулити,
перцем приперчити де слiд... Треба буде знов приказок пiдчитати, а
головне, самому творити новi, сучаснi, бо хто ж ©х творитиме, як не ти?!
До трудящих прислухайся, пiдхоплюй гостреньке слiвце в наших роботяг, вони
ж умiють - скаже, як зав'яже: "Комсомолом почина м, соцбезом кiнча м..."
Коли й чи сь повториш, теж не грiх - на козаку нема знаку, не пiймавсь -
не злодiй!.. Пригадалось, як колись, ще в комсомолi, всю конференцiю
розсмiшив, процитувавши з "Ене©ди": "Зевес тодi лигав сивуху i оселедцем
за©дав!.."
Треба й сучасних авторiв пiдчитати, щось вони ж там пишуть? Щось...
мислять? Лобода одразу насупився: ох, зна мо тих мислителiв. Про
соцреалiзм не дуже щось, бiльше про гуманiзм... Вiчнi питання ©м подавай,
вiчнi iстини, ©м би оцей собор - стояли б i вiк на нього молились...
Хлiбом ©х не годуй, тiльки дай ©м тi © козаччини!.. Дивний народ: все
мають у власних машинах розкатують, а все ще чогось ©м треба... Мабуть, i
самi не знають чого! Усе ©м - золотим дощем: нагороди, лауреатства,
любимчики народу... Нi, розбалували ми ©х! Iнших критикують, а самi вiд
комфорту не вiдмовляються! Не часто, мабуть, щоб отак у автобусi за
гривеника. Або щоб як той Сковорода-фiлософ - палицю в руки, рюкзак на
плечi i пiшки по Укра©нi. Теперiшнiй фiлософ з лiмузина не вилазить.
Правда, хоч i в машинах, я все знають, бестi©, все чують... Попадись йому
на перо, докотись до нього хоча б оця iсторiя з соборною таблицею, вiн ©©
не промине, шум пiднiме до небес. Ох, публiка! Ох, народець!
I молодшi ©хнi теж у такому ж дусi жмуть. Зустрiвся якось Володьцi в
редакцi© багатотиражки поет заводський. I хлопець нiчого, добрий
виробничник, комсорг цеху, а вiршi... Як i в того Багла нка, все в
планетарних масштабах: Титан i Антититан, брама заводська - брама вiку...
Спробував був його покритикувати: "Що ти все тiльки про брами? До брами
дiйшов i зразу стоп. А ти далi веди свою музу, на територiю, в цех! Ти ж
не лише поет, а й комсорг! Дай у сво©х сонетах виробничий процес. Цех менi
дай! Оспiвай головне - продукцiю рук сво©х!" А в цього iронiя в очах:
"Товаришу Лобода, нагадаю вам, що я в режимнiм цеху i моя продукцiя
розголошенню не пiдляга ..." Отакий Елюар!
Собор усе ще мов на долонi. Коли дивитися звiдси на нього, з
перспективи, в ньому щось нiби вiд ракети космiчно©, надто ж у тому
центральному куполi, що стрiмко угору нацiливсь... Дивно: стiльки бомбами
вирв на Зачiплянцi було нарито, а його жодна не взяла. Наперекiр усiм
бомбам досi сто©ть, мов якась антибомба, - вiстрям угору, у небо, увись.
Зумiли ж отак поставити, передчули час!.. А тепер борись iз ним, ще чи й
перебореш...
Та годi про це. Не думати про непри мне! Хай буде в тебе сьогоднi День
спокiйного сонця, День при мних думок! (Це теж одна з придуманок, варто
запам'ятати, при нагодi запропону ш заводськiй молодi, отим тугодумам
безкрилим, може, пiдхоплять?)
Плавнi нарештi! Скарбне. Райсвiт це зветься в людей. Все довкола в
буйнощах зеленi, у розповнi лiта. Сама природа розкрила зеленi обiйми
назустрiч горожанам, звiдусiль вiйнуло лiсовим духом, здоров'ям...
Пiдходять i пiдходять автобуси, висипають людей - iдуть, озбро нi
спiнiнгами, вудками, нав'юченi рюкзаками, i всiх ©х одразу поглинають
хащi, зелена сутiнь, переплетена сонцем; розсiялись, розтеклися, нема.
Скiльки ©х мiсто викида сюди у вихiдний, а плавнiв вистача на всiх,
розмахнулась природа, розкинулась багатствами колишнiх козацьких угiдь, не
пошкодувала i для теперiшнiх людей нi тихих вод, нi ясних зiр, вночi все
небо над плавнями всi ться зорями дивовижно ясними, буде що лiчити
закоханим.
Хащi, очерети, га© та пiдгайки, рукави та рукавчата з поваленим у воду
дерев'ям, плеса та заплески, стежки та стежиночки - заблудитись би можна
незнайомiй людинi у цих плавневих нетрях, що ©м нема кiнця! Рiчка тече
закрутами, на одному з таких закрутiв у Володьки сво , давно вподобане
мiсце, з гарним плесом, з рiдколiссям вiкових дубiв... Це коло Бабиного
Колiна, де не одну юшку за©дено, не один випито "Арарат". Сьогоднi, коли
добувся до цього мiсця, тiльки очi витрiщив: стовпотворiння! Лiс аж
трiщить вiд машин, мотоциклiв, всюди труси та купальники на кущах,
приймачi ревуть, вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать дiти,
пустують дорослi, блищать тiла, лiтають м'ячi, яскравiють рятiвнi кола...
Фей рверк сонця, свято барв, бенкет розкошуючого лiта! На багатьох машинах
приватнi номери, то який-небудь металург - iнженер або рядовий сталевар, -
зiбравши свою рiдню, напхавши в того "Москвича" або "Запорожця" пасажирiв,
як у рукавичку, ви©хав з ними сюди лiсовим повiтрям насмакуватись...
Лобода наливався гордощами: ось де вивчати житт вий рiвень! По молоку та
м'ясу хай ще не випередили, хай тiльки гасло поки що кинуто, зате ж
настрiй який, життя кругом цвiте, хоч на кольорову плiвку знiмай! I
знiмають, крутять, знайомий во нком поставив бiля куща свою товстелезну
бабеху в купальнiм костюмi, нiяк не прицiлиться, нiяк не наведе на не©
свiй об' ктив...
I Лобода тут не чужий, то з тi ©, то з iншо© компанi© гукають:
- Володько, привiт!
- Володимире Iзотовичу! До нас причалюйте!
Це ж здорово, коли ти людям не нуль! В будь-яке товариство тебе
приймуть, всюди ти бажаний, бо знають, який ти компанiйський, вмi ш i
мертвих розвеселити. Затiяти гру якусь, розповiсти анекдот чи й пiсню
органiзувати - все це вийде в тебе, з вогником вийде, його ти й досi не
втратив!.. Поблизу легко, з пританцем пройшла в панамцi, в туго обтягнутих
штанях дiвчина, невеличка, гарно складена, зда ться, з тих, що на
"Коксохiмi" практику вiдбувають, осмiхнулася Лободi, наче знайомому, i
стало на душi ще при мнiше. Як, власне, небагато треба людинi, щоб
вiдчути, яке воно, щастя, на смак!
Виникла проблема, де ж роздягатись. Бо всi - то сво©, а може статися,
що одежду свою завтра аж на товкучцi впiзна ш. У кишенях до того ж
документи - з цим не жартуй. Вирiшив присусiдитись бiля во нкома. Доки
роздягався коло цього розтовстiлого подружжя, во нком i його бойова
подруга встигли одержати у. вiддяку вiд Лободи веселу iсторiйку про того
генерала, якого в по©здi обiкрали, зостався без сво©х генеральських штанiв
iз лампасами, - ой же трудно було потiм бiдоласi доводити, що вiн
генерал!..
Зоставшись у трусах, Володька оглянув себе. Негарно, що тiло бiле,
зовсiм без засмаги. Студенти он борюкаються, тi всi вже як полiнезiйцi, а
тут за текучкою, за клопотами й загорiти нема коли. Та хоч i бiле тiло,
але мiцне, здорове - порода вiдчува ться Лободина, козацька. Купатись!
Змити в Скарбному трудовий пiт i пилюку буднiв!
З розгону шубовснув у воду. Плавав на животi й на спинi, вода його
лоскотала, збивав долонями бризки вгору - слiпий осяйний дощ падав на
нього з блакитi неба!
Викупався, посвiжiв, збадьорився. Скарбне здатне миттю знiмати втому.
Поблизу грали у м'яча якiсь дiвки в мокрих купальниках, довгоногi,
стегнастi; пiдключився до них i теж трохи поганяв м'яча. Лiс, сонце,
жарти, забави... Оце життя. Мабуть, оце воно i , щастя. Просте, земне...
як лька. Нi, не вмi мо ми вiдпочивати, не вмi мо, товаришi, користатись
благами рiдно© природи! Самi ж губимо себе. Надалi покладе собi за правило
ви©здити щовихiдного з лькою на Скарбне, ©здитимуть на Вовчу, заведуть
наметик на двi персони i в лiсi пiд зорями ночуватимуть. I взимку
спатимуть у лiсi, в хутряних полярних мiшках!
- Зрештою, щастя - це найвищий тонус душi, - жваво загомонiв до
во нкома. - Не розумiю, звiдки беруться на свiтi невдоволенi?
Нарiкальники? Знав я одного з ваших, знову-таки, пробачте, генерала:
пенсiю ма - дай Бог кожному, пошана, достаток, а теж гуде. Спитати б,
чого йому ще треба?
Во нком усмiхнувся:
- Свободи або жiнки молодо©.
- Скорiше останнього. Бо хто вже мав свободи бiльше, яiб той генерал...
Обсохнувши, прогрiвшись на сонцi, Лобода знову шубовснув у воду,
плавав, пiрнав, виринав, з чи©мись дiтьми водою переплескувався...
Пiсля того не вiдмовився й перекусити, бо розсердилась би во нкомова,
коли б не юкуштував ©© на©дкiв, щедро розставлених на килимку. Сюди
смiливо ©дь, у цей край щедрот!.. Без нiчого ©дь, завжди бiля людей
прогоду шся, як отi он студенти, що неподалiк чумацьку кашу заходились
варити. Ох i оригiнали! В однi © компанi© казана попросили, бо "наш
казанок об глиняний глечик розбився", у вiдставника солi, в когось
цибулину, в когось картоплину, ще в когось пшона жменю, тiльки вода своя -
джерельна вода Скарбного... Зiбрали потроху з усiх данину, скомпонували, i
каша чумацька вже булькотить у казанку, ждуть, обсiли ©© голодняком з
ложками, яких, до речi, теж позичили у сусiдiв, ще й регочуть:
доiсторичний лiс-пралiс, мовляв, i той людину годував, то невже ж цей лiс,
сучасний, цивiлiзований, лiс благ i достатку, та нас, голодних студентiв,
не прогоду ?
Лобода з свого боку теж докинув цитатку, навмисне так, щоб i тi бурсаки
чули:
- Зевес тодi лигав сивуху i оселедцем за©дав!
Во нкомова була вiд цитати в захватi. I ластуватому Зевесовi ©© теж
сподобалось, поцiкавився навiть, звiдки це; виявля ться, бiдолаха, про
Котляревського й чути не чув. Був, каже, нiбито iсторик якийсь
Котляревський; зда ться, монархiст. Ачей же, знатиме тепер i про автора
нашо© iскрометно© "Ене©ди"!
- В бiблiотеку завтра пiду, - каже во нком, - дiстану цю поему й
вiзьмуся за не©. Правда, я ще не дуже вмiю по-вашому, але опаную:
наполегливiсть у мене солдатська.
Симпатяга цей во иком, хоч i коноплястий, все тiло в ластовиннi.
Розтовстiв без маршировок, бiцепси гулями, осадкуватий, мiцний. Помор, з
ломоносовських кра©в родом, полярним ведмедям був колись запанiбрата.
Припав до душi йому той Зевес, кiлька разiв повторив; а коли до дiла
дiйшлося, тобто до чарки, то сам зовсiм не по-зевесiвському повiвся,
тiльки руками жалiбно розвiв: iнфаркт. Був перший дзвiнок, як то кажуть...
А гостевi пiдбадьорливо кивнув на пляшку з п'ятьма зiрочками, що посеред
килима просвiчувала бурштинове:
- Прошу, призволяйтесь.
- Та й ви хоч трохи...
Вiн знову руками ще жалiбнiше розвiв. I дружина пiдтвердила:
- В нього серце.
I ©й теж не можна, в не© печiнка.
Нащадок ©хнiй, молочно-бiлий блондин горболобий, архiтектор з молодих,
саме вибрався з води, i, недбало кинувши сво© жаб'ячi ласти та однооку
маску на траву, пiдсiв у плавках до килимка. Лобода сподiвався, що, може,
хоч цей покаже, який вiн козак, а в нього теж виявилась кишка тонка:
спиртного анiнi! Бо вiн, бачите, за кермом, та i взагалi. Для чого ж тодi
цю пляшку до лiсу везли, пита ться? Виставили тiльки так, для годиться,
про той випадок, коли хтось пiдсяде, а самi... аскети якiсь! Самому ж
братись за пляшку просто незручно, ще подумають, що чарколюб. Довелось
обмежитись лимонадом. Що ж: хай буде насухо, без випиття. Хай вважа ться
цей день ще й днем здорово© тверезостi!
На цю тему Лобода принагiдне розповiв теж бувальщину, ще комсомольську,
як його розiграли були хлопцi пiд час доповiдi, поставивши на трибуну,
замiсть води, карафку з горiлкою... Нiчого, налив, хильнув посеред
доповiдi i не скривився, довiв доповiдь до кiнця. А тут коньях п'ять
зiрочок пропада , сто©ть, неторканий, аж досадно.
Молодий архiтектор уплiтав добре пiсля купання, мов за себе кидав, але
сидiв мовчуном, розмову не пiдтримував, хоч мав би знати, як належить
поводитись у товариствi. Час вiд часу тiльки схмурював сво© бровенята та
домашнi котлети наминав. Чого вiн супиться, спитати б його? Чи в коханнi
зазнав поразки, чи все дума про свого Корбюзь ? На Лободу зовсiм не
зверта уваги, на дотепи гостя не реагу нiяк. Навiть тi, стегнастi, що
все ближче крутяться iз сво©м м'ячем, вигинаються талiями, i тi йому нiби
нi до чого. Молодий, здоровий, свiжощокий, та в такому вiцi на тобi кожна
жилка б грати повинна, а вiн сидить, хмурна хмурить. Невже й справдi йде
поколiння отаких сухарiв безчутт вих, рацiоналiстiв беземоцiйних? (Чув
десь Лобода й про таке.)
Погамувавши апетит, архiтектор одразу ж пiдвiвся, чемно подякував
матерi, а в Лободин бiк навiть не гляну впiй, пiшов собi до тих кашоварiв.
Незабаром вiн уже стояв у компанi©, жваво про щось розмовляв з Миколою
Багла м, що, теж у самих плавках, мокрий ще, звiдкись з'явився бiля
студентського казана, привертаючи увагу дiвчат сво ю еллiнською статурою.
Дуже закортiло Лободi послухати ©хню розмову, чим вони дихають, оцi
скептики-iнтелектуали. Коли наближався до них, почув, що йшлося про собор.
Включився з ходу, навпростець:
- Що там сталося у вас, Миколо? Хтось, кажуть, з таблицею пожартував?
Але ж собор наш вiд цього не захитався?
Баглая аж пересмикнуло. Крiзь смагу поблiд. Щось, видно, хотiв сказати,
але стримав себе.