Гончаров Анатолий. Собор

зв'язковi й звiдси ж вирушали шукати шляхiв через фронт. Одна з вулиць на
Колонi© названа iменем легендарно© тако© зв'язково© - студентки Май©
Прапiрно©, яку ще й досi багато хто пам'ята .
З iмли дитинства Баглай-молодший увiбрав у душу страшнi зачiплянськi
розповiдi про лихолiття окупацi© з хвилями арештiв, розправ, екзекуцiй, з
набором до Нiмеччини, коли вся Широка ставала вулицею ридань i проклять.
Микола й сам часом почувався нiби учасником боротьби народу, того
повсякденного опору, що його чинила Зачiплянка окупантам. Сама Зачiплянка
i всi довколишнi робiтничi селища поставали в тiм трагiчнiм освiтленнi
нiби якимись iншими, суворiшими, грiзнiшими, з душею геро©чною. Життю тому
справдi властива була легендарнiсть, геро© тих лiт викликали в Баглая
почуття пошани i пробуджували в ньому часом гостру критичнiсть до себе. На
цьому майданi, бiля старезних акацiй, де колись землякам тво©м, юним
пiдпiльникам, викручували руки полiца©, де бiля розставлених столiв
сортували, як худобу, нахапаних по селищах дiвчат-полонянок, - тут
Бугла вi щоразу схмурю ться чоло, тут примовка навiть балакучий друг
Багла©в Ромця Орлянченко, коли вони, бува , пiзно повертаються удвох iз
заводського парку.
Цього вечора вони теж проходили майданом, провiвши до останнього
автобуса сво©х друзiв, що при©здили до Баглая послухати його солов'©ний
концерт. Обидва, Микола й Ромця, простували через майдан безмовнi, в
задумi. Постояли на тому мiсцi, де колись нiбито була дзвiниця, стояла
окремо вiд собору, але вони вже ©© не застали, ще до вiйни дзвiниця
зникла, дзвони познiмано, язики повиривано, iржава рейка - бездарна
замiнниця дзвонiв - вульгарним уламком висить на стовпi як герб догматикiв
i юшко©дiв... Так й атесту Ромця, першим порушуючи мовчанку..
- Чи, може, так i треба? - вголос роздуму вiн. - Може, в наш час
тiлький такий i потрiбен до всього пiдхiд, грубо утилiтарний? - Його сухе,
з гострим пiдборiддям обличчя бiлi якось трикутно пiд начесаним на лоба
чубом; цього разу воно серйозне, без усмiшки. - Скiльки поколiнь тут, як
осiнн листя, перегнало вiтром часу... Були, перейшли. Отак i нас вiджене,
одвi у безвiсть... Були такi, проiснували - i в небуття, безслiдно...
- Ти гада ш - вони безслiдно? - поклав йому руку на плече Баглай. -
Гада ш, що в нас iз тобою нiчого й не зосталося вiд них?
Звернули на Веселу, всiлися пофiлософствувати на Вiруньчинiй лавцi.
- Тi, що пiднiмали дзвони на дзвiницi, отi нашi Бетховени степовi, вони
знали, що робили, - знову почав Орлянченко. - Вже не кажу про таких, як та
Майя Прапiрна, що свiдомо пiшла на смерть... А зараз? - I, здивувавши
Баглая, раптом випалив без зв'язку з попереднiм, що переходить на iнший
завод. На той, де в цех заходять у бiлих халатах, де спецхарчування
одержують... Годi, не бажа вiн бiльше газами отруюватись на
металургiйному.
- На крутий iдеш поворот, - зауважив Микола.
- Тобi це дивно чути? - нахиливсь до нього Орлянченко. - Ти, певне,
сподiвавсь i в менi найти iскринку героя? Гай-гай, ©© нема. Все менше
таких, у кому вона . Риба шука , де глибше, а наш брат, де лiпше... Я ж
iз тих, кого тiльки пальцем помани куди-небудь у режимний цех на солiднiшу
зарплату та на спецхарчуван-ня...
- Можна подумати, що ти голодний...
- Нi, ситий. Але хочу ще ситiшим бути... I хiба один я такий? Людина -
звучить гордо? Це наш чинодер Лобода звучить гордо? Ха-ха! Скажи йому: "Ти
звучиш гордо" - вiн перший розрегочеться, вважатиме, що його розiгрують...
- А от на заводi вiн, кажуть, добре починав.
- Отож, починав! Але така штука - наркотик владолюбства, геро©н
кар' ризму... Його тiльки раз вхопи - i пропав... Жадобою влади - тiльки
цим його очi й блищать. Рiдного батька за кар' ру промiня , собор отой
розвалить, аби тiльки на щабель вище пiднятись. Iдеали? Чхати йому на тво©
iдеали! Влади йому, побiльше влади! А спитай, для чого? Та щоб iще вище
стрибнути! I скiльки ©х таких... Сьогоднi вiн начальник цеху, завтра
директор, а там уже цiлиться сiсти на главк. Нащо тобi, чоловiче, той
главк? Бiльше клопотiв, швидше iнфаркт - i вся пiсня!.. Але ж як воюють!
Отам битви - не на життя, а на смерть. Невидимi, кабiнетнi, а втiм такi,
де нiкому пощади нема: або ти переможець, або ти розчавлена жертва...
- Невтiшна картина, - усмiхнувся Баглай. - Тiльки я не так похмуро
дивлюся на речi. , звичайно, й це. Отрута кар' ризму, самозаслiплення,
бажання будь-що керувати собi подiбними...
- Наввипередки вгору, як мавпи за кокосовим горiхом...
- Та не самими ж мавпами населений свiт! I хоч який вiн там , але
згодься: вiн таки красен, цей свiт, i здорово було б у ньому, не старiючи,
весен триста провеснувати...
- Згоден, свiт прекрасний. Одначе ким населений? Якось ти казав про
союз людей, про спiльноту людей. Що треба доброту плекати, а не
роздмухувати ненависть. А як до Батькопродавця я можу бути добрим? Який
гуманiзм мене з ним помирить?
- Не Батькопродавця я мав на увазi.
- Але ж вiн - сила! Не Архiмед, не Галiлей - чиновник iде по свiту, вiн
тон зада ... Так, так, великий чиновник двадцятого вiку. Ейнштейн нiщо в
порiвняннi з ним. Той вiдкрива , а цей вирiшу . Кнопки натиску . Кладе
резолюцiю на тво©й долi, стипендiю тобi да . Для нього ми пiддослiднi. Вiн
вважа сво©м правом i навiть обов'зком будь-що обстругати нас, пiдiгнати
пiд свою подобу... Добре ще, коли ма щось у черепку, а то ж часом сидить
чмур чмуром, тупий, дрiмучий, однак теж хоче, щоб ти його слухав, думав,
як вiн, хоче бачити довкола себе легiони однаково мислячих. На таких, як
оце ми з тобою, вiн дивиться лише як на сировину, як на руду, з яко© треба
болванку виплавити!
- А в тобi, видно, якраз "антиболванка" ворушиться?
- Не те що ворушиться, а пре з мене! Бо ми хоч бiднi, але гордi. Живемо
в тiнi, але сонце бачимо. Бачимо, де будiвник справжнiй, а де
псевдобудiвник. Комфорт i поряднiсть - це, по-мо му, могло б стати девiзом
часу. Мiж силами добра i зла зберiгай рiвновагу, крайнощiв уникай... Одне
слово, як той казав: не будь солодким, бо розлижуть, не будь гiрким, бо
розплюють...
Дивний цей Ромця. Теж iз родини металургiв, батько iнженер, шанована в
цеху людина, а Ромця... "Якийсь | ти не в ту форму вiдлитий", - часом
говорить йому Вiрунька. З освiтою хлопець, був у Москвi на курсах по
електронних машинах, завод послав, але оскiльки тих машин поки що не
одержано, Ромця при головному енергетиковi зачепивсь. Живе легко, сприйма
життя iронiчно, пiдсмiю ться з Миколиних пошукiв вiчних категорiй. "Ми з
тобою живемо в цинiчну епоху, - деколи можна вiд нього почути. - Народили
нас матерi пiд кривавим знаком Зодiака... I, дума ш, це не вплива на наше
свiтовiдчування?"
Сидять вони зараз на лавцi, спостерiгають, як заграва саме виплеснулась
в небо над заводами... Миколi пригадались рядки iнститутського поета,
продекламував задумливо:
- "I знову днi рудi та бурi, такi щасливi та сумнi..."
- Непогано, - схвалю Ромця. - Треба запам'ятати, при нагодi процитую
нашiй лiкарцi - новенька з'явилась у заводськiй амбулаторi©. Сьогоднi
зайшов до не©. "Жучок, - кажу, - у вухо залiз. Можете витягти?" - "Я не
отоларинголог". - "А хто ж ви?" - "Читайте, на дверях написано... З того
боку!" Отака! "Витягнiть, - кажу, - або бюлетень дайте. Буду бюлетенити,
поки жучок сам iз вуха вилiзе..." Гада ш, пiшла назустрiч, повiрила в
жучка? Дзуськи!
До таких Ромчиних iсторiй Микола звик так само, як i до нав'язливо©
Ромчино© iде© про моторного човна. Останнiм часом тiльки цим i
заклопотаний - човном та колекцiонуванням платiвок.
- В життi треба бути реалiстом, - повча вiн Миколу. - Вiзьми будь-кого
з наших роботяг. Дай йому телевiзор, моторку та ще путiвку на Чорне море в
санаторiй "Червоний металург", i вiн тобi по боку все оте, що ти назива ш
духовним. Ти ось за собор пережива ш. Дума ш, усiм вiн болить, як тобi? Он
Шпачиха весь вiк ходить бiля нього, а дуже ©й куполи тi потрiбнi? Та вона
на них нiколи й не гляне! Корзини гнуть ©© до землi, ©й монету давай!
Запропонуй ©й на вибiр: собор чи критий ринок? - обома руками буде за
ринок. Що той собор для не© в життi? Або для Федора-прокатника? Самим
духом, брате, ситий не будеш. Матерiя - первинна.
- Так, певне, мiркують i отi юшко©ди. Отi ходячi шлунки.
- Зрештою, люди давно затягували ремiнцi, на картках перебивалися, i
якщо вони витворюють зараз собi новий культ... ну, назови його.. о культом
пiдсмаженого поросяти з хроном... То невже ти ©х станеш осуджувати за це?
- Шлунки мають усi земнi створiння. Людина в цьому не оригiнальна. Але
глянути на оте сферичне гроно бань, що виринуло до нас десь iз мороку
вiкiв... глянути, а тим бiльше вибудувати ©х у небо як образ i доповнення
неба... це здатна лише людина.
- Ах, я забув, що тут поет! - iронiзу Ромця. - О великий, нiкому не
вiдомий поете Зачiплянки! Не заздрю тобi, бо передчуваю: не тiльки лаври
ждуть обранцiв долi. Iсторiя вчить, що попереду лаврiв частенько йде
добрячий бук, шпiцрутен iде!
- "I знову днi, рудi та бурi", - задумливо вiдгукнувся Микола на це.
А Ромця знову почина розповiдати нову iсторiю про одну гарненьку особу
iз шлакоблокового, з якою вiн минуло© суботи танцював. Притиснув ©©
ненароком, а вона, на©внячка, образилась. Слабке створiння, але вредне...
"Ну гаразд, будемо танцювати по-пiонерському", - сказав ©й i пiсля того
водив партнерку свою тiльки по-пiонерському, на вiдстанi витягнуто©
руки...
- Щось схоже я вiд тебе вже чув.
- Тодi перепрошую, - з удаваним жалем мовив Орлянченко. - Я забув, що
для тебе нашi Марусi - то краща половина людства. Мадонни, недоторканки!..
А, по-мо му, вони самi не люблять, щоб ©х iдеалiзували, ©х бiльше
влаштову , коли ми дивимось на них по-земному... Iдеали Iдеаловичi зараз
не в модi.
- У цьому за модою не женусь, - спокiйно заперечив Баглай. - А ось чи
думав ти, чому найбiльшi поети всiх часiв саме ©© оспiвували, жiнку? З
не©, звичайно, земно©, творили сво©х небесних мадонн...
- Одну ще й тобi он залишили: в Катратого город полива .
- На цю тему краще помовч.
- Чому?
- Та тому.
- О, невже? - Орлянченко, здогадавшись, у подивi аж свиснув. I одразу
ж з вiкна з'явилась непричесана спросоння Вiрунька.
- Ще свистунiв не вистачало тут серед ночi, - кинула вона сердито.
- Вiро Пилипiвно, маю ж я право хоч на вулицi свистiти? Чи тiльки з
дозволу?
- Прав у тебе аж надто!
- Право тiльки тодi право, коли його можна здiйснити. Iнакше це буде
лише фiкцiя, тiнь права! - I Ромця застрочив скоромовкою про нестерпнiсть
обмежень, яких йому доводиться зазнавати, про те, як надокучають людинi
рiзнi вказiвки, що ©х чу ш на кожному кроцi, а закiнчив афоризмом iз
польських "незачесаних думок": - Завжди знайдеться ескiмос, котрий дасть
вказiвку жителям тропiкiв, як ©м поводитись пiд час спеки...
- Що ти мелеш, скептику ти нещасний? - спросоння, видно, мало що
второпавши, накинулась Вiрунька на Орлянченка. - Хто це - ескiмос? До чого
цi тропiки?
- А Iван ваш де? Вiн же зараз у тропiках...
В самiй згадцi про Iвана о такiй порi, та ще з Ромчиних уст, Вiруньцi
вчулося щось образливе, блюзнiрське.
- Як твою лепетню зрозумiти? - висунулась вона всi ю розпатланiстю з
вiкна. - Хто про мене Iвановi хоч слово накриво скаже? Честi не
заплямувала, це вся Зачiплянка зна i А ти, вiтрогоне, гуляй звiдси, поки
качалкою по плечах не дiстала!
- За що. Вiро Пилипiвно? - жваво схопився на ноги Ромця при згадцi про
качалку.
- А за те! Всiх по собi не рiвняй. Сьогоднi з одною, завтра з другою...
- Що вдi ш, коли вони нуднi та порожнi, як осiннi пляжi.
- Сам ти порожнiй. Пiд носом засiялось, а на розум ще й не орано...
Попався б ти нам у бригаду, ми б тебе швидко перевиховали.
- Зна те, скiльки часу треба, щоб перевиховати нас? Тисячу лiт! Смiшнi
менi тi, що вiрять, нiбито через двадцять рокiв усi стануть раптом
зразково-показовими, зникнуть его©сти, бюрократи... Нi, тисячу лiт, i не
менше!
- Чого ти з ним водишся, Миколо? - вже спокiйнiше звернулась Вiрунька
до Баглая. - Ти ж серйозний хлопець, в головi думок повно, а вiн, оцей
перекошений... що мiж вами спiльного?
Ромця нiскiльки не був цим дошкулений.
- А як Миколi без мене? З ким вiн тодi дискутував би на теми вiчного
кохання?
- Ще тобi базiкати про кохання, - аж нiби з жалем вимовила Вiрунька. -
Що ти зна ш про нього?
- Якщо не гравцем на полi, то хоч суддею ж мiг би бути?
- Справжн кохання саме собi суддя.
Орлянченко, вражений вiдповiддю, обернувся до Миколи:
- Чу ш, якi афоризми вида наша Вiра Пилипiвна? От що значить два роки
без Iвана!
- Вона ма право на такi афоризми, - сказав Микола серйозно.
Вiрунька ж, перемовчавши, знову взялась виховувати Ромцю:
- Добрим наждаком треба тебе терти, хлопче... Чуба на лоба начесав,
перстень носиш, а що з тебе в життi? Мало ще ти нашого квасу випив...
Це вона ма на увазi вiтамiнiзований квас металургiв, яким вони в цеху
спрагу тамують... Орлянченко i на це хихика :
- Знаю той квас! Такий мiцний, що й око одному пробкою вибило!
- Якщо такому ледащовi...
Отут Микола вступився за товариша:
- Вiрунько, не забудь, що перед тобою робiтник найвищого розряду. Можна
сказати, елiта!
- Отож... Змiну вiдробив та й пiшов вiтер вулицями ганяти. Тiльки й на
умi танцi та комфорт...
- Потрiбнi й такi, - не образився Ромця. - Без таких, як я, життя було
б прiсним... Прiсним, як дистильована вода.
Вiрунька не захотiла бiльше слухати:
- Годi, йдiть собi, не товчiться пiд вiкнами, в мене дiти сплять. - I,
прихиливши вiкно, вона розтанула в сутiнi кiмнати.
Пiсля цього хлопцям тiльки й лишилося - розiйтися. Орлянченко завернув
до себе, кинувши Миколi на прощання: "Салям!", а Микола далi попрямував
вуличкою, яка повела його до саги. Почував якусь правду в отих Ромчиних
словах про прiсноту життя, почував, що течиво його зачiплянських днiв без
Ромчиних ужалень та приперчувань щось би втратило, стало б, мабуть, i
справдi, як вiн каже, прiсним... I хоч душа не сприймала Ромчин цинiзм,
невибагливiсть, але якось i не уявляв себе Микола без цього приятелювання,
без орлянченкових дотепiв, скепсису та в'©дливих парадоксiв. Була в ньому
нiби потреба органiзму, що вимагала яко©сь протиотрути вiд одноманiття
буднiв, вiд стандартних уявлень тих, кому хотiлось би з тебе зробити
людину-цеглу, бачити в тобi лише податливий, злиденний духом будiвельний
матерiал... Ромця вважа , що вiн ма право на певну розхристанiсть душi,
декого це коробить, а чому вiн справдi у сво му поводженнi мусить бути
пiдiгнаний пiд стандарт? I якщо вiн зараз трохи й перекошений, то що
такого? Адже чув колись вiд матерi: навiть дерево себе в ростi випрямля !
Де б не опинився, блукаючи цi © ночi, Баглай: чи бiля саги, в якiй
мiсяць плава розплавлений, чи на соборнiм майданi, - всюди невидиме була з
ним i його юна мадонна з загорiлими мiцними руками, з сумовитим лицем
задуманим, на якому ота смага сарматська горить! Один раз тiльки i вдалося
Миколi побачити ©© зблизька - бiля самого паркана грядки поливала. Стояла
зарошена, iз шлангом у руцi, а спiдлоба погляд на Баглая - глибокий,
важкуватий якийсь, недовiрливий. Густа смаглявiсть лиця рiзко вiдтiняла
зеленаву голубизну очей, сумовито-сторожких, зача них. Недовiра i смуток
глибокий - вони найбiльше вразили. Уста затиснутi, а в поглядi i в усiй
поставi було щось затяте, смiливе, вгадувалась внутрiшня сила натури,
пристраснiсть, надiйнiсть душi. Волосся темно-русяве блищало, вiльно
розкинуте на плечах, кiльчастi кiнчики його золотились на сонцi, нiби
злегка пригорiлi, припаленi iншим, степовим сонцем. Сумовита глибiнь очей
була аж з прозеленню якоюсь, з отi ю, що ©© колись, мабуть, можна було
тiльки в очах у мавок пiдгледiти десь на Вовчих Водах. Зовсiм ненадовго
зустрiлися над парканом ©хнi погляди, Микола привiтався, i незнайомка
вiдповiла йому неголосно: "Здрастуйте". То i вся була розмова. А неспокiй
i хвилювання вiд того ©© погляду Баглай i зараз почува в собi, блукаючи,
мов тiнь, нiчною Зачiплянкою. Хотiв би ще i ще бачити ©©. Чомусь саме ©й,
отiй ще не знанiй людинi, хотiв би вiн виповiсти сво життя, все сво
заповiтне.
Коли людинi скоро сповню ться двадцять два, а дими безупинно димлять, а
слава поета тiльки в маревi мариться, над чим замислитись. Двадцять i
два, а ще нiчого не зроблено для безсмертя! Щось подiбне нiбито вигукнув
колись Юлiй Цезар у днi сво © молодостi. I хоч було то в суворому Римi, а
не на цiй лагiднiй, поетичнiй Зачiплянцi, та виникають, певне, в людей i
через тисячолiття такi настро©, якi вже колись були i когось непоко©ли.
Справдi, що встиг зробити? Що встиг збагнути у сво му двадцятидвохрiчному
свiтi? Де поема твого життя? "Рятiвники Титана" - може, так вона буде
зватися? Про металургiв, про тих, що серед розгулу смертi врятували свiй
чорний мiф - чавунного, з розiрваними ланцюгами Трударя, в якому так
молодо-неповторно вiдлився невмирущий дух революцi©. Поема про таких, як
легендарна ота Майя Прапiрна з Колонi©, як батько твiй Никодим Баглай, що
добровольцем пiшов у сорок першому, в першi ж днi, безповоротно зник у
заднiпровських бурих вiтрах... Поема трагiзму, поема нездоланностi духу,
але якими словами-карбами ©© накарбувати? Щоб так, як собор оцей, вiкам
донесла дух твого задимленого й жорстокого часу ... Тiльки чи потрiбне
буде ©м, прийдущим, тво творiння? Нова ота ера загiрна, чи не збайдужi
вона до слова поетiв? Якими вони будуть - поеми майбутнього? Поеми
абстракцiй? Алгоритми замiнять музику слова? Математичнi фантазi©, може,
стануть там надихати спiвцiв? Як шалено, iз швидкiстю сновидiнь, пролiта
час! Не такий уже й довгий вiк мистецтва, витвореного людиною. Тридцять чи
сорок тисяч рокiв тому невiдомий митець при вiдблисках вогнища вивiв у
сво©й печерi першi контури мамонтiв, на яких вiн удень полював... Пiсля
того була Нефертiтi, був Парфенон, була Мона Лiза... I тепер ось бачиш
сучасний модерний витвiр, де безладною купою перемiшалися людськi вуха,
очi, носи, а на змiну гармонi© виступив хаос, на змiну фарбам Рафаеля
приходить консервна бляшанка i мавпа з квачем... Виродження?
Самозапечерення? Дух людський вичерпав себе? Чи це тiльки криза минуща,
пiсля яко© ще буде в мистецтвi i юнiсть, i весна, i сонячна гармонiя нових
лiнiй, нових барв?
Кажуть, що поезi© переду подвиг. Iнших життя кидало на великi випроби,
а що тебе жде серед цi © буденностi, серед плину сiрих днiв, що деколи
справдi здаються "мов осiннi пляжi..."? I яка вона , сама природа
подвигу? Чи здатен його вчинити той, хто заздалегiдь готу себе до цього,
чи, може, ближчий до iстини той, для кого подвиг це акт митт вий,
блискавичний, майже рефлекторний? Вiн, певне, як спалах, його вiчнiсть
вклада ться в мить, вiн там, де йдуть безоглядно на смертельний риск, без
вагань кидаються на двобiй iз злом...
Чу ш у собi поклик поезi©, але хто навчить тебе ©© чародiйницьких тайн?
Собор оцей? Горда поема степового козацького зодчества, вона щоразу хвилю
тебе, щось навiва , вiдлунням далеких подiй входить у твою молодiсть. I не
треба тут ру©ни, чу те ви, генi© руйнацтва? Невже не доходить до вас оцей
дух обжитостi планети, певностi, злагоди, який живе у таких витворах, в
©хнiй гармонiйностi, - дух, що дна людство?
Життя проклало сво© русла повз цей собор, буднi iдуть повз нього
нескiнченними чередами, новi поколiння на цих селищах освiдчуються в
коханнi, проносять Широкою старих металургiв на вiчний спочинок, а пiвкулi
бань все пливуть над Зачiплянкою, як образ нескiнченностi, все височить на
майданi ця сива скеля вiкiв. Собор завжди несе в собi певний настрiй, але
найбiльше любить Баглай його уночi, а розшумiлi вiтрянi ночi, коли
налетiлий схiдняк рве листя з по-нiчному грiзних дерев, а навкруги мiсячно
й вiтряно, i собор сто©ть серед тако© видно© ночi увесь якийсь наповнений,
бiлi фантастично, мов вiтром напнутий парус... в ньому своя пластика,
ритми сво©, тiльки йому властивi... Але ж щось таке i в тво му
теперiшньому життi? Хай iнакше, нове, але ! I ти шукатимеш цi ритми.
Може, Зачiплянка для того тебе й народила, щоб вiдкрив ти свою, Багла ву,
музику барв, що ©©, може, таять у собi оцi спалахи вiчно живого
заводського неба, оцi соборно-бiлi зачiплянськi ночi...
Мiсяць пiдбився високо: садки блищать, не шелехнуть; спочива пiсля
трудового дня Зачiплянка, вiддавшись в обiйми сво©м серпанковим снам.
А "Москвич" усе пiд парканом стирчить. Допiзна блукаючи по Веселiй,
студент доблукався-таки, доки один з юшко©дiв, похитуючись, вичалапав з
Ягорового двору, став у затiнку бiля "Москвича" справить малу нужду.
Миршавий, маленький, в розчавленiм капелюсi. Добре, видно, наюшкувався -
мiсяця не впiзнав. Задерши в небо мишаче сво обличчя, спромiгся на жарт:
- Не розберу: що зараз у нас - день чи нiч?
Маячила осторонь постать юнака у бiлiй сорочцi. I нiби не чула жарту:
- Ей!
Мовчало.
- Ей! - повторив юшко©д вимогливим тоном.
I тодi почулось у вiдповiдь стримане, спокiйне:
- Якою це мовою: "Ей"?
- Що то вгорi: мiсяць чи сонце?
- Не можу знати: я не тутешнiй.
Юшко©д пiдступив до студента ближче, розглядав з пiдозрою.
- Чого ж тут стовбичиш, коли нетутешнiй? До машини пригляда шся?
- До всього.
- Iч який!.. Нетутешнiй... Звiдки ж ти?
- З двадцять першого.
- Це що... завод номерний? Поштова скринька?
- Нi, не скринька.
- А що ж?
- Вiк.
Допитувач довго солопiв, потiм таки дотямив, прохрипiв смiшком:
- Ти диви! Iч потомок... нащадок, виходить... З двадцять першого
вiку... У гостi до нас? На юшку? Ну, як же воно там... у двадцять першому?
Цiлуються ще? Рибку ловлять?
- Рибку ловлять, а дармо©дiв поменшало, - iнформував Баглай з
пiдкресленою серйознiстю. - З хапуг та бюрократiв, уявiть собi... чучела
поробили.
- Хм!i Чучела. - Цiкавець посопiв. - Це ми теж умi мо... Так звiдти,
кажеш? Гармонiйна особа? А паспорт у тебе ?
- Навiть не знаю, що це таке. I чути не чув.
- Ну хоч будлi-якi документи, що свiдчать твою особу?
Баглай ступив крок уперед, сказав з та мничим притиском:
- А у вас ?
Капелюх насупився:
- Ми вам... не пiдзвiтнi.
- Ви рибiнспектор? Охоронець днiпровських щук та сомiв?
- А хоча б... Тiльки чого доскiпу шся?
- Цiкавить мене ваша особа.
- Чи не анонiмку хочеш написати? Признайся - для анонiмки?
I тут йому було видано - з насолодою, з веселим знущанням - знаменитий
зачiплянський афоризм:
- На нашiй вулицi анонiмок не пишуть!
Скапелюшений був у подивi.
- Скрiзь пишуть, а у вас що... усiм задоволенi?
- Нi, фальшакiв не люблять.
- Це про кого ти?
- Про тих, що вдень нас моралi вчать, а вночi вiдучують.
На це саме й нагодився, хряпнувши хвiрткою, ще один юшко©д, рослий, у
розстебнутiм кiтелi парусиновiм, з одутлуватим обличчям, що неприродно
бiлiло вiд мiсяця, наче припорошене цементом. Голова велика, блищить
залисинами, кущик iз трьох волосин - далекий правнук козацького "оселедця"
- розкошлався рiденько...
- Чую, чую голос Багла нка, - бадьоро заговорив Лобода-висуванець, бо
це ж таки був власною персоною вiн. - Правильно, розтлумач цьому темному,
що таке Зачiплянка... Вона вище анонiмок. В нiй гордiсть !.. Давненько я
не бачив тебе, Миколо. Ти все такий же? З догматиками вою ш? Я теж ©м
спуску не даю. Ну, а тво© димовловлювачi? Де вони?
- Пiд сукном.
- У кого?
- У вашого брата. Крутiя Юшко©довича...
- Бач, ти ©жаком усе. А я ж тебе ще на ши© катав навперемiнки з Iваном.
Вугiлля бiгали з ним до пере©зду красти, на ходу iз платформи вихапували,
щоб ти тут, пуцьвiрiнок, не замерз... Життям ризикували, атакуючи
товарняк... А ти у вiддяку тепер всяке на мене горнеш, прiзвиська да ш...
Хiба це чесно? Нам, металургам, не личить чвари розводити. Нам треба купи
триматись, ось що я тобi скажу. В мене й без тебе ворогiв хоч греблю гати
- отих, потайних, що по кабiнетах ...
- Колись ти i дядька Ягора до ворогiв причисляв, а зараз нiбито в
дружбi з ним? Все тече, все мiня ться?
- Це точно фiлософ пiдмiтив: мiня ться та ще як! Тепер на
вiдпрацьованих догмах далеко не по©деш. Треба мiзком ворушити, нове
шукати. Головне - iдею вчасно подати зумiй...
- Щоб завилось оте потьомкiнське риштовання на соборi?
- Ну от, знову ти за сво . I хлопець ти хороший, Миколо, з сiм'©
чесно©, батько ж твiй iз мо©м - нерозлийвода були... Обом ©м товариш Серго
руки тис! А сам ти, вибач за прямоту, на старовинi звихнувся... Ну що
тобi, юнаковi з робiтничого передмiстя, шукати в тому струхлявiлому
Яворницькому? Собори... шаблi козацькi... куренi! Та то ж усе реквiзит
iсторi©, мотлох минулих вiкiв, як ти цього не розумi ш? В епоху ракет хiба
таким нам займатись? Головний конструктор та ще ми з тобою тiльки й
зна мо, до яких речей Зачiплянка рук доклада ... Так пора ж i ©й справити
обнову! Ви, молодь, пiдтримайте мене, i я завтра вам на мiсцi цього собору
хiба ж таке молодiжне кафе вiдгрохаю! 3 повним комплексом! Кафе-лялечку, в
областi тiльки ахнули б! Шашлична! Чебуречна! А поряд раковина для
естради, атракцiон, чортове колесо над усi ю Зачiплянкою... Гуляй - не
хочу! Невже не запалю ?
- Нi.
- Отакi ви, теперiшня комсомолiя. Нема у вас вогника. Треба, щоб
навколо тебе гримiло, спiвало все! Бiльше вигадки! Де вашi культпоходи,
новi обряди? Ти можеш, звичайно, спитати: ну, а сво , наше, спадщина
нацiональна? Та хiба я проти традицiй? Хiба я безбатченко який-небудь,
волоцюга, безпачпортний? В козацькому стилi можна ж усе оформити, на
фасадi кафе запорожець стоятиме зi списом або козак Мамай сидiтиме з
бандурою, в шароварах! Навiть i кафе можна б назвати: "Козак Мамай" або "У
козака Мамая", хiба ж не здорово було б? Але цур! Моя iдея! Беру патент!
Отак-то. Треба вмiти розкинути мислiю по древу. А ти думав, даром я на
культурi сиджу?
I, вдоволено засмiявшись, вiн рушив був до машини, потiм ще вернувсь,
сказав упiвголоса, довiрливо:
- Ти тут над цим Ягором попрацюй. Бо при©здять, питають про ту iсторiю
з Титаном, а Ягор тодi ж був на заводi... Тiльки не хоче вести балачку на
цю тему, можливо, ма якийсь грiшок на душi... А який подвиг! Тiльки стало
вiдомо, що нiмцi збираються заводський витвiр у переплавку пустити, i тi ©
ж ночi, пiд носом окупантiв, зника Титан! Невiдомi якiсь повантажили його
на платформу, загнали з брухтом у заводський тупик, десь там на вiдвалах
мiж брухтом аж до приходу наших пролежав. Зумiв його хтось уберегти! Хiба
це не геро©зм?
- Геро©зм, - згодився Микола.
- Ну от ми й порозумiлися нарештi. Привiт матерi передай. Вона в тебе