Гончаров Анатолий. Собор

- Чи варто було через це зчиняти базар? - весело вiв далi Лобода. -
Впiзнаю Зачiплянку: хлiбом ©© не годуй, дай тiльки пошумiти, погаласувати.
Та, зрештою, таблицю самi вiдливали, треба, то й нову вiдiллють. Майстри
литва на мiсцi, не привознi. Зачiплянка наша i чорта зумi вiдлити, хiба
нi? - награно звернувся вiн до Миколи.
Але бачив тiльки губи, мiцно стиснутi, очi, незмиренно примруженi.
- От народжу типiв епоха, - сказав Баглай до архiтектора i з
неприхованою, якоюсь навiть бридливою зневагою вiдвернувся вiд Лободи. I
во нкоменко теж одразу спину показав на знак презирства. Нечеми, кинувши
спiврозмовника, пiшли собi удвох до берега, наче й не було з ними Лободи,
наче тiнь чиясь промайнула бiля них, нiчого не варта!
Одначе треба ж було подумати й про батька. Подолавши хвилину
знiяковiння, Лобода повернувся до во нкома, уже не розгублений i не
приганьблений, видавив iз себе навiть усмiх на уста. Неквапом одягнувся,
подякував гостинному подружжю, пояснив, що йде провiдати батька свого,
металурга. Нiхто його не затримував, його зрозумiли правильно: син iде
провiдати батька.



XI

А студенти пiсля кашi, пороздававши позиченi ложки та посуд, затiяли
переправу на той бiк рiчки (чогось ©м неодмiнно треба було на той бiк!).
Гуртом канючили в якогось вiдставника гумового човна, а дiставши вiдмову,
позв'язували сво одежиннячко у вузли, декотрi почiпляли зв'язанi черевики
просто на шию i гайда вплав. Дiвчата пливли, пiднявши сво© спортивнi
сумочки над головами, а в хлопцiв вузли та черевики бовтались на шиях,
кисли у водi, все ж переправа завершилась успiшно, товариство вибралось на
протилежний берег; повикручувавши одяг, нареготавшись, бурсачня догукувала
звiдти:
- Спасибi тобi, лiс! I вам спасибi, дорогi мастодонти!
Лобода чомусь образився на такi жарти, хоча студентськiй уявi, може, й
справдi малювався зараз цей лiс у його прадавнiй соковитiй первiсностi,
коли ще росли тут секвойя та благородний лавр, мастодонти водилися i
велетенськi слони-динотерi©...
Освiжений водами Скарбного, сонцем наласканий, неквапно рушив Лобода
лiсовою стежиною, наперед уявляючи, як сво©м вiзитом потiшить старого, як
умiло ткатиме тканину розмови, пiдводячи батька до найважливiшого пункту,
до свого намiру збудувати нарештi сiм'ю. А може, пiсля одруження варто
буде й батька забрати до себе? лька ж, певна рiч, не стане заперечувати.
Житиме бiля них старий обер-майстер, доглянутий буде по-домашньому, пiдуть
онуки - ©х водитиме на проспект гуляти. Чий то бородань так любо iз
онуками бавиться? Та то ж Лобода старий, заслужений металург республiки,
батько того Лободи, що тепер там, нагорi... Ну, де саме "там", це поки що
не зовсiм ясно, повито туманом безвiстi, можливi рiзнi варiанти... Цiкаво,
як батько прийме звiстку про одруження? Стриманий, суворий вiд природи, а
тут, мабуть, i вiн розчулиться: "Давно я ждав цього, сину! Звичайну
сiльську дiвчину береш? Хвалю. Вертихвiсток уже бачили... Даю "добро".
Благословляю".
Будинок металургiв - у мальовничiй мiсцинi пiд лiсом, бiля озера, з
кра видом на далекi заводи, що все димлять собi на обрi©. А трохи правiше,
по небокругу, знову... собор. Давнi будiвничi-козаки, засновуючи тут, у
безлюдних плавнях, свою обитель, свiдомо, мабуть, планували, щоб видно
було весь час ©м оте, що збудували вони для сво©х святинь. Вiд старо©
обителi тут i слiду не зосталось, хiба що, може, якi льохи та фундаменти,
а решта все нове. Невисокий, побiлений вапном мур огороджу просторе
подвiр'я, а пiд лiсом, прикутаний зеленню, бiлi гарний триповерховий
будинок з колонами. Справдi, мов лiсовий санаторiй. Коштом профспiлки
металургiв ще в часи Орджонiкiдзе збудували його. Ось тут у достатку, в
державному доглядi спокiйно доживають свiй вiк тi, хто чесною працею
заслужив собi право на увагу суспiльства. Багатющi городи потяглися в
плавнi, пiдсобне господарство, як добрий хутiр, з коровами, молоко щодня
свiже, iндиками, качками, з плодовим садом i чималим, добре укоханим
виноградником... Самi ж пенсiонери й доглядають це. Але до роботи тут
нiкого не силують; якщо хочеш - працюй, будь ласка, але цiлком з власно©
волi, на громадських, так би мовити, засадах, обирай заняття, до якого
ма ш нахил, до чого лежить душа. Той заохотився до птицi, iнший до бджоли.
Хто любить виноград - давай до виноградних лоз, де грона наливаються, кому
до смаку помiдор - вирощуй м'ясистi, болгарських сортiв помiдори. На
пухких плавневих грунтах, збагачених весняним намулом, все йде в рiст
фантастично, жене так, наче десь на iншiй планетi, вигрiтiй iншим,
живлющiшим сонцем. Чи, може, й справдi в цих плавнях дiють якiсь
бiостимулятори? Просто гiгантизм якийсь! Коли гарбуз - то не пiднiмеш. З
вiчка картоплi набереш восени повне вiдро бараболi. Кавун розчахнеш -
жаром палахне, пуд сонця в ньому, iскристого, соковитого... Королiвський
десерт, освiжливий, прохолодний, герметино впакований природою в рябу або
туманисту шкiру... Рай, не життя!
I в цьому раю люди живуть. Простi нашi радянськi люди. Такi, як батько
твiй Iзот Iванович, трудяга-ветеран, справжнiй представник його величностi
робiтничого класу. Не обiйшлося, правда, без демагогi©, доводилось чути,
що рiдного батька, мовляв, державi на шию накинув. Та коли всiх слухати...
Зрештою, держава - це ми. Звичайно, старiсть - не радiсть. Все в цих людей
у минулому. Згадками тримаються, колишнiми заслугами живуть. Не те що в
тебе, - майже все ще попереду! Тво майбутн - золоте поле дi©, обрань,
висувань. Правда, за©да проклята текучка. Дзвiнки, виклики, накачки. Куди
вже про батька - про себе подумати нема коли. Якщо кому з вас, дорогi
ветерани, хотiлось би, крiм достатку, крiм пiдсобок сво©х, ще й родинного
тепла, то зрозумiйте: життя життя, в нього сво© невблаганнi закони.
Можливо, що який-небудь старий бiльшовик з Барикадно©, учасник трьох
революцiй теж змушений тут доживати вiк одинцем. Хай пробача , що рiдко
загляда м. Адже ж треба комусь рухати життя, нам не можна перетворитися в
няньок бiля вас, нам давай метал, прокат, сталi високоякiснi... Це ж ви
самi для нас усi можливостi створили. Ростiть! - сказали, i треба рости.
З такими думками Лобода зайшов на подвiр'я. Перед головним ясно-бiлим
корпусом сновигають старечi постатi; хто грi ться на сонцi, хто сидить у
холодку, куня так, мабуть, як i щодня, бо тут буднiв нема, на завод
поспiшати не треба, тут один довжелезний вихiдний, як у майбутнiм
суспiльствi.
Батька нiде не видно було.
Директор закладу, бритоголовий, в'язистий мужчина в чесучевiм костюмi,
сидить у затiнку пiд горiхом, пiд зеленим його шатром i, начепивши
окуляри, книжку чита . Людина обов'язку, вiн i в недiлю безвiдлучне на
посту. З ним Лобода познайомився, ще коли батька влаштовував. Кадровий
вiйськовий, був у високому чинi, i хто б мiг сказати, що з цього залiзного
служаки-вiйськовика та вийде такий архiпастир, дбайливий мирний
господар-доглядач цi © обителi щасливих пенсiонерiв!
Лобода-син пiдiйщов, за руку поздоровкався з директором, який чомусь
вiдповiв на привiтання без ентузiазму, невдоволений, може, що давненько не
провiдував цей товариш свого старого чи просто що перервали йому читання
(нiяк не начита ться, маючи сiм вихiдних на тиждень!). Про батька сказав
Лободi, що старий живий-здоровий, коли треба, мовляв, то розшука мо. I,
пiдкликавши котрогось з молодших пенсiонерiв, дав завдання сходити на
пасiку й розшукати там Лободу Iзота з восьмо© палати. Доки говорив це, з
грубо тесаного обличчя його все не сходила пiсна гримаса невдоволення.
Лише коли вiдвiдувач поцiкавився книжкою, змiстом ©©, служака став нiби
милостивiший. Виявилось, що в руках у нього книжка про життя Кампанелли.
Був такий дiяч. Чернець iталiйський, багато лiт сидiв у в'язницi i там
твiр свiй написав. Про Мiсто Сонця. Твiр серйозний, але ма вразливi
мiсця. Утопiя, власне... Директор, видно, був загартований критикан, бо,
не схиляючись перед авторитетами, упевнено взяв критикувати того
Кампанеллу. Те, що вiн вимрiяв, мовляв, мiг вимрiяти лише монах i вiчний
в'язень: нормований розподiл одягу, ©жi, продуктiв працi... Пердбачав
розподiл навiть... жiнок.
- Невже й жiнок? - зацiкавлено посмiхнувся Лобода.
- Так, i жiнок. Не вибиратимуть за покликом серця, а просто
розподiлятимуть за спiльною згодою членiв громад... Таким йому уявлялось
iдеальне майбутн суспiльство, Мiсто Сонця. Однакова ©жа, однакова мова,
однаковий одяг носитимуть у тому суспiльствi. Щоб усе порiвну, по картках,
по талонах...
Психологiя довiчного в'язня тiльки вона могла породити таке уявлення
про iдеал. А сучасну людину спитай, навiть якого-небуть жителя джунглiв, i
той скаже, що йому такого куцого щастя мало, поважно розмiрковував цей
скарбнянський мудрець-вiдставник. Щоправда, виявляв до утопiста й
великодушнiсть: життям той жив геро©чним, i за це багато що йому можна
пробачити. На собi довiв, що здатна витримати людина, до яких меж сяга ©©
витривалiсть.
- Може б, його вчення бiльше було прийняте для тих ченцiв, що й тут
колись, на Скарбному, в однакових рясах ходили, одним статутом жили,
однаковi визнавали молитви й режим. м фiлософiя зрiвнялiвки була б
зрозумiла, а миж не аскети, казарма для нас - це ще не вершина всього...
Суворiсть казарми якщо й необхiдна, то лише на певнiм етапi, в цiлому ж це
явище ненормальне й минуще в життi... Щастя людини не в цьому, майбутн не
стригтиме людей пiд одну гребiнку, як це уявлялось вам, товаришу
Кампанелло...
Слухав Лобода цього розумаку, який сам усi казарми пройшов, слухав його
мiркування про iдеал i в душi тямував скептичну усмiшку. Кортiло
дiзнатись, що там, у колишнього гвардi© пiдполковника хова ться пiд
личиною мудростi та доброчесностi: "Кампанеллу чита ш,а руки, мабуть,
добре грi ш бiля наших батькiв? Iндики, виноград, кавуни, пiдсобки -
кругом повна чаша, i все в тво©й владi, який тут держконтроль?"
Батько все ще не з'являвся. Директор заспоко©в, що розшукають, мовляв,
хоча й не близько: побрели з Яровегою на пасiку до свого приятеля - курiнь
там у них, не так для сторожування, як для бесiди... Ентузiасти
бджолярського цеху... Може, й чарку вип'ють ради недiлi, там це
дозволя ться, аби не на територi©. Лобода-син посмiхнувся: о, старий його
мiг колись чарку перекинути. По-робочому, козацькою нормою...
- Мiй старий - то козарлюга; хоч i кухлем, нiщо його з нiг не
звалить...
- Нi, Володимире Iзотовичу, вони там аптечними дозами, - заспоко©в
директор. - Вiзьмуть чекушку-мерзавчика на трьох i по-стариковському...
I, звеселiвши, став пояснювати спосiб вживання: з медом п'ють.
Пiвсклянки меду-свiжака, а трiшки того... Можна ще й горiха зеленого
додати...
"Мабуть, i сам ти б не проти такого коктейлю, - подумалось Лободi. - Бо
надто вже смаковито поясню ш".
Доки батька розшукували. Лобода-син вирiшив подивитись батькову келiю.
Оскiльки вiдвiдувач був не рядовий, директор сам пiшов його супроводити.
Нiчого тут не змiнилось вiдтодi, як Володька привозив сюди влаштовувати
старого. Палата - як i всi. Чиста, свiтла, калачики на вiкнi, фiранка
бiленька, двi тумбочки, дво лiжок. На батьковiм лiжку постiль, правда,
жужмом, кублом, i директор трохи знiяковiв, сказав вибачливо, що нiяк не
привчить цю палату щодня лiжка заправляти, отак встав i пiшов, хоч i на
цiлий день.
- По-парубоцькому, - весело мовив Лобода-син. - Йому й дома за це часом
вiд матерi перепадало. Прийде, бувало, з нiчно©, особливо коли робив по
двi змiни пiдряд, бух тобi на постiль, як був у робочiй одежi, впав i
захрiп.
У батькового сусiда по палатi над лiжком кiлька фотографiй у
саморобних, старанно випиляних рамцях, жiнка якась, юнак у гiмнастерцi з
кубиками, та ще вирiзка кольорова з журналу - репродукцiя картини "Плавку
дають"... А над батьковим лiжком нiчого. Може, що й було приколене, та
зiрвалось, зараз лише кнопка в стiнi; на тумбочцi крихти якiсь та муха над
ними докучно зумчить.
Ще бiльше мух виявилось у ©дальнi, куди вiдвiдувач теж зайшов - тут
всюди вони брумчали; це вже був недогляд, i Лобода мимохiдь дав пораду
щодо липучки. Директор, помiтно збентежений, виправдувався, що й липучка
он висить, але ж спека, кухня поруч, самi розумi те... Певне, щоб
загладити недогляд, запропонував навiть борщу пенсiонерського, з качатиною
сьогоднi, з жирним наваром, але поважний вiдвiдувач подякував, щойно
мовляв, перекусив. В цiлому Лобода був задоволений станом ©дальнi, столи
ножами вишкребенi, з кухнi пахло смачним, помитий посуд - акуратними
солдатськими гiрками на столах... В кожнiм кутку "трапезно©" фiкуси в
дiжкам, на вiкнах знадвору нависа листя, створю зелену затишну
напiвсутiнь...
- Жити можна, - сказав вiн директоровi стримано, щоб не перехвалити.
Вiдвiдали й червоний куток. Тут, як i належить, шахи, шашки, домiно.
Грай - не хочу! Стiнгазета на мiсцi. Давненька, правда, ще до Травневих
випущена...
- Неохоче пишуть, - вибачливо пояснив директор.
- А як мiй старий? Виявля активнiсть? - цiкавився Лобода.
- Вiдмовля ться начисто, жодно© замiтки не подав. I в дамки не гра .
- Ви б його в хористи залучили, - порадив син. - Хоровий гурток у вас
працю ?
- Та збира ться деколи. Але знову ж поймiть: старi люди, не молодь, не
тi голоси.
- Ну, то ви мого не чули, - з гордiстю заперечив Лобода. - Дома, було,
як розiйдеться, як потягне-потягне старовинно© нашо© - вся Зачiплянка
заслуха ться. Молодого за пояс заткне.
-I тут часом на риболовлi вночi голос пода . Чу мо аж сюди. А в хоровий
- ну не заженеш.
- Козацька волелюбна душа!
- Та пробачимо це йому. Адже в нас тiльки добровiльно. Не хочеш тут -
спiвай собi на природi, iндивiдуально. Лiс, вода, простiр - ото йому i
гурток.
Все нагадувало санаторiй. Якби навiть котрийсь iз утопiчних соцiалiстiв
оглядав цей щасливий притулок ветеранiв працi - i той, зда ться, не мав би
до чого вчепитись. Так i сказав Лобода-син директоровi. Справдi, в усьому
почувалась хазяйська рука, тiльки затхлiсть якась усюди, дух старостi... В
палатах, у коридорах... Погано провiтрюють, чи що?
З усього видно було, що директор шанобливо ставиться до старого Лободи.
Хвалив, давав найкращу характеристику, зокрема по працi. Роботяга.
Чеснюга. Цiлий рiк рибу на кухню постача . Не свариться нi з ким, як отi
нашi пенсiонерки, що часом ©х i розбороняти доводиться.
- Ну й книжки почиту . Недавно про Чингiсхана читав. Ла ться. Не мiсце,
каже, в iсторi© душителям народiв... Бо кожна, мовляв, нацiя ма право на
свободу, до цього всi прийдемо... Цiла дискусiя в нас iз ним була на цю
тему...
- О, тут його не вiзьмеш!
- Тiльки часто суму чогось ваш старий. Вийде за браму, сяде i годину
може сидiти в якiйсь незрозумiлiй печалi...
- Мабуть, згаду лiта молодi©... А ©х i кiньми не доженеш...
Доки вони розмовляли, затримавшись перед книгозбiрнею, в кутку зали,
згорбившись, писав щось хирлявий, спорожнiлий чоловiчок. Маленький був, як
гриб зморщений, i обличчя яко©сь грибно© сiризни. Втягнув голову межи
плечi i, не вiдриваючись вiд паперу, все щось шкрябав, шкрябав пером. Лише
зрiдка на мить пiдводив голову, зиркаючи на Лободу злим, жовчним поглядом.
Вiн i на привiтання Лободине не вiдповiв, коли цей, зайшовши, за звича м
чемно поздоровкався. "Хто вiн? Що вiн пише так жадiбно, без перепочинку,
наче кудись поспiша ? Куди тобi, чоловiче, поспiшати?" - думав Лобода з
непри мним вiдчуттям вiд тих його злих, спiдлобних позиркувань. А коли
вийшли в коридор, тихо запитав директора:
- Хто вiн, отой?
- Та то... - зам'явся директор. - Страшний чоловiк. В усi iнстанцi©
строчить.
- Чимось невдоволений?
- Усiм на свiтi. Осуджу всiх - з верху до низу. Пропеклрй культовик.
Сталiнiстом, каже, був i вмру сталiнiстом. Все вимага з мене, щоб бюст
вождя витяг iз комiрчини та на подвiр'© над клумбою поставив... Там вiн
колись i стояв, але ж тепер не поставиш?
Тема була ковзкувата, i Лобода нiчого йому не вiдповiв, поспiшив вийти
на веранду. Став помiж колонами, де була тiнь. З лiсу долина музика ледве
чутна; там iде гульня, життя кругом кипить, всi дихають свiжим повiтрям,
розважаються, а той один вiдлюднився, залiз, як тарган, i сидить у
червонiм кутку, доноси фабрику ... ж типи!
Нарештi з'явився й батько. За сто верств упiзнав би його Лобода-син,
цього козарлюгу з могутньою чоластою головою в розкудланiй сивинi. Голос
кровi, невже вiн справдi ? Чи що ж тодi торка душу, коли отак побачиш
найрiднiшу тобi, дину у свiтi людину? В самiй ходi, як завжди поважнiй,
було щось рiдне, в руках вiдстовбурчених, у тiй сивiй на©жаченiй вiтром
куделi на головi... В одежi буднiв старий: в штанях брезентових, в
ситцевiй на кiстлявих плечах сорочцi, що синовi здалася полотняною,
старосвiтською, як у чумакiв... В цьому буденному статечно ступав старий
обер-майстер Лобода через подвiр'я. Ранiше на металургiйний вiдбирали
велетнiв, i вiн був один iз них, на голову вищий за тих дiдкiв, що його
супроводжували пiдтюпцем. Велике вiд природи лице було нiби як розбрякле -
чи спав у куренi, чи, може, поправився тут на санаторних харчах? Жилавий,
сухоребрий, без живота, з широкими закiстлявленими грудьми. Iшов неквапною
ходою, дивлячись просто вперед, виставивши сонцевi кулясте мудрецьке чоло.
Патрiарх! Король Лiр! Пророк Iсайя! Син просто замилувався старим, кожним
його кроком, дужим, певним, гордовитим. Наче проти вiтру, проти бурi йшов
старий обер-майстер!
Майнуло синовi: добре, мабуть, зарядився, що так твердо ступа ... I аж
острахом вiйнуло вiд тi © батьково© величавостi.
Син, стоячи бiля колони, зустрiчав свого старого усмiшкою, любов'ю,
почуттям гордощiв синiвських за нього, а вiн... вiн наче не впiзнав його!
Не дiйшовши кiлькох крокiв до веранди, зупинивсь i, лишаючи сина
непомiченим, суворо сказав до директора:
- Кликали?
Директор мовив якось виправдально:
- Син ось до вас...
Тiльки тепер Лобода Iзот глянув на сина. Глянув очима
здивовано-недобрими, налитими кров'ю. Певна ознака, що не сиропами
частувались дiди на тiй пасiцi... Сiно стирчало iз закудлано© сивини,
певно, спочивав пiсля обiду в куренi, краще було б не будити. В руцi
скрутень трави яко©сь цупко© тримав, наче ремiнь у дитинствi. Нiяко©
родинностi не виявив до сина. Уп'явся червоним поглядом i мовчав.
- Син ось ваш, - було повторено, щоб розрядити нiяковiсть.
Батька наче ошпарило це слово.
- Син? Хiба в мене син? - велике лице ще бiльше розбрякло, налилось.
- Були сини! Один - пiд Кривим Рогом, другий - у Берлiнi... Бiльше нема.
- Тату...
- Був тато! - гримнув на все подвiр'я. - Доки на руках тебе носив! Доки
в колисцi колихав! А зараз який тато? Достобiса. Нахлiбник держави! У
приют його! У богадiльню! Старцюга бездiтний, а не тато!..
Старий клекотiв. Страшно було дивитись на нього, збагровiлого: ще
сонячний удар трахне, впаде хрестом серед двору i щелепу набiк...
Але старий не падав, стояв, як дзвiн.
Сцена була жахлива. Люди пiдходили, звiдки вони й бралися, свiдки
ганьбища цього. Невдовзi вже чимало ©х стояло по двору i аж пiд сара м,
попiд повапнованим муром незрушно стояли, нагадуючи iдолiв скiфських,
кимось звезених iз степiв i поставлених у безладi бiля iсторичного
музею... У сутичку не встрявали, проте Лободi-молодшому нестерпно було
витримувати на собi ©хнi сухi, колючi погляди. Особливо пекла поглядом
одна якась Сiвiлла розкудлана, схожа на вiдьму... Почувався кинутим у
лабети, в пастку. I подумати тiльки, що все це не кошмар, не сон, що все -
в реальностi: i Скарбне, i розпалахкотiлий сонцем день, i цей вибух
батьково© лютi-ненавистi. Приют! Богадiльня! Жахливо, жахливо.
Навiть директора, видно, вжалила та "богадiльня".
- Не богадiльня, дозвольте зауважити... До того ж свою частку син
регулярно платить за вас. Жодного разу не доводилось посилати повiстку...
Старого це ще дужче кинуло в лють. Розкошлане вiяло бороди рвонулося
вгору:
- Дяка ж тобi, що внески справно платиш!.. - I до людей: - Чу те?
Внески платить на рiдного батька! Як профспiлковi! На родителя! Ух! Життям
не оплатиш! - знов ревнув до сина, i кров знову густо бурхнула йому в
лице.
Директор, занепоко ний, запропонував старому зайти в тiнь, поберегтися
сонячного удару, але ветеран пустив осторогу мимо вух. У гнiвi його,
проте, було щось безпомiчне, i цю безпомiчнiсть син уловив, i сам вiдчув,
як у серцi йому крiзь образу озвалося щось таке, що рiдко озива ться. Якби
можна було впасти отут до нiг батьковi, дитинчам малим стати... Хай би до
кровi шмагав отим скрутнем рудим, як дротяним, хай би крiзь шмаганину,
крiзь бiль прийшло тобi прощення... Але схоже на те, що цього не буде.
Стояв чужий, розбагровiлий у ненавистi чоловiк, з налитими кривавою люттю
очима, iз скрутнем iржаво© трави у дрижачiй великiй руцi. Сонце палило
його, на пiвкулях чола рясно росилась роса. Жахливим було все: самий цей
день, i несамовитiсть людини, яка тобi доводиться батьком, i роса напруги,
роса ненавистi на чолi.
Сорочка на батьковi не першо© свiжостi, плечi пiд нею кiстлявляться,
руки чорнi, важезнi руки бога заводських печей, що вовiк не пiдбiляться
вiд того вогню та вiд сажi. Тату, може, чого вам треба було? Вдягачки,
може? Тату, скажiть. Все буде, дiстану, хоч пташиного молока!
Не хоче батько твого пташиного молока. Не прийма душа. Тiльки вогнем
образи вибурху вона за те, що з мiсця зiрвав, з рiдним селищем розлучив,
iз Ягором-друзякою... Сонце палить i палить, розбуджу в старому не так
хмiль випитих медiв, як хмiль гнiву i кривди, не митт во©, видно, не
зопалу вибухло©, а тако©, що днями й ночами накипала тут, на Скарбному.
- Свистуни, свистуни, - белькоче старий кудись навмання. - Таких
допусти... Все просвистять!
Дбайливий Яровега таки влучив момент, пiдступив до приятеля, потягся
вгору й накинув йому на голову бриля солом'яного, щоб сонце не вдарило;
пiдiйшло ще кiлька ветеранiв, стали заспокоювати Iзота Iвановича, завели
його в тiнь, посадили на лавцi. Але вiн i там не вгамувався. I син, i
директор, i люди, що не розходились, чули, як вiн незабаром заходився
якихось енергетикiв чистити, i знову ж заодно з ними i цьому перепада , що
досi сином його вважався на його сиву батькiвську ганьбу! То все, мовляв,
собори валяти збиравсь, а це вже пiдлазить, як би плавнi затопити, щоб i
звiдси батька на старiсть зiгнати! Це таки вже була чистiсiнька фантазiя,
якiсь харки-макогоники, син про таке сном-духом не чув. Хотiв крикнути,
заперечити:
"Тату!" - але батько тiльки цитьнув, як кошенятi, i знову дав волю
сво©м громам-блискавицям, вже й сина лiпив до тих плюндрачiв iз
раднаргоспу, хочете, мовляв, ще одним ГЕСом галасу наробити, а плавнi та
Скарбне хiба вам болять? Аж зашумлять пiд воду! Буде, як там, на
Каховському, де пiв-Укра©ни пустили на дно. Великий луг вирубали весь,
думали, море збудують, а збудували болото! Гниллю цвiте, на всю Укра©ну
смердить! Пiлоти носи затикають, коли пролiтають над ним!..
Люто покосився на сина:
- Того вам мало, енергетикам задрипаним? До Скарбного пiдбира тесь!
- Тату! Що ви балака те! Коли це я був енергетиком?
- Свистуни, а не енергетики! Допусти таких - все потрощать! Все
просвистять! I ти теж... В одну дудку з ними!
- Тату, оббрехав мене хтось!
- Мовчи! Сам себе оббрехав! Наскрiзь пробрехався!
Пiдiйшла куховарка, стала теж заспокоювати старого:
- Ну, що-бо ви розходились, Iзоте Iвановичу... Син все ж таки... Вiн на
вас алiменти платить...
Краще б вона цього не говорила! Старого так i пiдняло на ноги, брилем
кинув об землю:
- Будь вони проклятi, його алiменти! Алiменти - вiд рiдного сина! I це
назива ться син? Нi, не так називають того, хто родителя прода ...
I хоч зачiплянських нiкого й близько не було, не було й духу того
дошкульника Багла нка, але виразно вчулося, наскрiзною бритвою продзвенiло
в повiтрi: " Батькопродавець!"
Син розгублено прилип спиною до колони, очi благали: "Тату, що ж ви
робите зi мною?"
А старий металург заповзявся мовби зовсiм його розчавити, насувався
грiзно-розкошлано:
- Я тебе кликав сюди? Не батько я бiльше тобi! Нема в тебе батька!
Вiднинi й повiки! Вiдщепок ти! Геть iз мо©х очей!
I жест вольовий, виганяючий.
"Жест прокляття!" -подумав Лобода-син, i, затуляючись, мов пiд ударами,
вiн i незчувся, як опинився за ворiтьми. Тiльки тут нарештi втерся долонею
- рясний пiт заливав йому очi.
Сорочка прилипла до спини, наче липучкою увесь облип. Нащо вiн при©хав
сюди? В яку чорну хвилину вдарило йому в голову провiдати батька? Ще не
мiг згарячу збагнути до кiнця, якi це все матиме наслiдки, як позначиться
на всьому його майбутньому, але почував, що позначиться страшно, руйнiвно,
почував, що пливуть из-пiд нiг i певнiсть, i авторитет, i службовi
пiдвищення, - все захиталось, розвалю ться, розчавлене важким батьковим
присудом, п'яним його варзляканням. Краще б уже сиротою бути, анiж мати
такого батька! Iнший би гордився тво©ми успiхами, становищем, тим, що йдеш
угору, а цей? Рiдний батько при людях наклеп на тебе зводить, ГЕСи якiсь
приплiв, затоплення Скарбного... Хоча взагалi в цьому щось , цю iдею
варто обмiзкувати! Бо що з цих плавнiв? Комарву розводять! Смiття, огризки
по всьому лiсу! Днiпро перетворю мо, чому ж Скарбне не перетворити?
Затопити або, навпаки, осушити. Але про це треба думати в спокiйному
станi, не зараз. Яка жахлива сцена! I найжахливiше було те, що все
вiдбувалося публiчно, при отих сiрих пенсiонерських постатях, що весь час
стовбичили по двору незрушно, як скiфськi баби, нiмi свiдки твого
приниження й нищення. Нiхто не втручався, але всi чули, вбирали кожне
слово батькових проклять. Директор доповiсть куди слiд, це ж ясно. Крiм
того, все до краплi, мабуть, занотував i той жовчний тип нагорi, що й
зараз уже десь там строчить i строчить... Нещасний день! Закляте мiсце.
"Тiкав вiд вовка, а впав на ведмедя", - приверзлося чомусь прислiв'я,
зовсiм недоречно.
Перевiвши дух, пригладивши змокрiле павутиннячко чуба на головi, Лобода
рушив стежкою до асфальту.



XII

На весь обрiй димлять заводи. Нема ©м вихiдних. День i нiч з епiчним
споко м димлять. М'яким силуетом проступа iз неба собор. Сто©ть на
далекому небосхилi, повитий прозоро-синьою млою вiдстанi. Перспектива