Гончаров Анатолий. Собор

тебе краса. Дай напитися тво © краси!
Наблизившись, спробував ©© обiйняти. Грубо, негарно якось вийшло, як i
в отих розбалуваних дiвчачою увагою механiзаторiв, що сп'яну лiзуть до
кожно© з обiймами. Вона його вiдштовхнула, сердито, рiзко, обома руками:
- Гетьте! Спершу самi навчiться кохати, а тодi вчiть iнших!
Вiдтодi й не бачила бiльше нi його, нi його пiвнячого кашне.
й хотiлося кохання, але ж хiба це було воно, оте повите та©ною,
всемогутн почуття? Почувала жагу зустрiти когось, хто на дiвочий твiй
поклик вiдповiв би спiвом серця, пристрастю на пристрасть, хто вiдкрив би
поезiю зоряних ночей степових, з ким зазнала б щасливого шаленства
близькостi... Певне, з таким i цi тумани не були б слiпi, i невилазнi
шляхи не були б болотом, i не здавалось би тобi затяжкою твоя завжденна
праця.
Хто ж вiн мiг бути, ©© суджений? Отой шалапутний шофер радгоспiвський,
що машиною ганявся за нею по степу та фарами свiтив? А як занесло його в
яругу, вiн i звiдти став угору свiтити; дiвчата смiялись на фермi:
- Глянь, лько, вiн уже тебе на небi шука . В космосi!
Знала, що подобалась ще одному дженджуристому хлопцевi, з
механiзаторiв, чи не найвродливiшому з отих розбалуваних дiвчатами, -
восени його забрали в армiю. Якось одержала вiд нього листа: "Сiчас
служить какось непривично, трудно звикать, що тобою командують, та все
привикнецця, пайка хвата , на©даюся полностью, так що на здоров'я не
скаржусь, плюс до цього ще й рижим, i фiззарядка теж здоров'я дасть..." I
це вiн писав ©й, яка перечитала всiх поетiв у бiблiотецi, захлинаючись
читала листи пушкiнсько© нiжностi i потiм ночами не могла заснути вiд
хвилювання, вiд рiзних сво©х фантазiй... А вiн "какось" там на©да ться!
Проводжала - красень був, танцював як! А зараз тiльки й пише, що гладша .
Уявила гладким, розмордатiлим, i цей уявний - гладкий, самовдоволений -
вже не торкав душу, був льцi майже чужий. Вiдштовхувала льку навiть його
жахлива граматика, отой його "рижим", що заслуговував двiйки, а надто ж
оте "какось": якщо можна в людинi розчаруватись за одне лише "какось", то
це був саме той випадок! Вона йому й словом не вiдповiла.
Незабаром змiнили ©хнього завфермою, що зовсiм пропився та ще сп'яну
розпатякував на фермi вечорами про стирання рiзницi мiж мiстом i селом i
який вiн спосiб пропону для цього... "Хочете знати який? Затемнити
мiста!" А що вiн теревенив це в той час, коли ©хню ферму взялися нарештi
електрифiкувати, то провина його тiльки побiльшилась, i нiхто за нього не
заступився: не стало - i все. Дiвчата теж не шкодували: байдужiсiнький був
до них. На людей крiзь коров'ячi роги дивився...
Замiсть затемнювача-пропияки прислали на ферму молодшого, завзятого, з
iншо© далеко© бригади. Поставили завiдувати фермою, а що ранiше був
бригадиром, то так серед дiвчат i зосталось йому iм'я: бригадир. Цей
виявився куди дбайливiшим за свого попередника, домiгся перед правлiнням
для дiвчат нових куфайок та чобiт гумових, щоб у грязюцi не тонули, радiо
з'явилося, i надо© збiльшилися, бо встановив новi рацiони i макухи десь
трохи роздобув. Дiвчат забезпечив брошурками по тваринництву - сам вiн у
технiкумi вчився заочно, або, як вiн казав жартома, "позаглазно". На
вiдмiну вiд свого попередника, думкою доярок не нехтував, радився з ними,
як збiльшити надо© молока. Разом обдумували це, вишукували способiв, i
одна iз старших вiком доярок навiть запропонувала вдатись до... зоряно©
води! Тобто тако©, що нiч простояла в дiйницi при зорях. ж бо, мовляв,
таке народне повiр'я: коли корова "присушу ", да мало молока, то
набирають води в дiйницю, ставлять ясно© ночi пiд зорями, хай просто©ть
так цiлу нiч, а тодi корову напувай тi ю зоряною водою...
- До зоряно© води ще макухи треба, - злегка висмiяв пропозицiю
бригадир. - I я вам гарантую: макуха буде!
Пообiцяв, що й комбiкорму виб' . Показував на далекi макiвки собору:
- Бачите? Отам повен собор комбiкорму! Якби наше керiвництво не спало,
давно б уже мали наряд...
До льки бригадир ставився з явною доброзичливiстю: зовсiм юна доярка,
треба ж пiдтриматиi Коли одна з доярок захворiла i довелось розподiлити ©©
групу корiв, бригадир вiддав льцi рекордистку Княгиню, що було неабиякою
честю, ще й пояснив сво© намiри:
- На виставку Княгиню готуватимем! Як добуду кормiв, окремо ©©
поставимо, умови створимо, в Москву Княгиня твоя по©де! I ти з нею,
льцю!..
Веселiшим стало льчине життя на фермi. I ходила тепер легко, якось з
пiдлетом, в усмiшцi, у руках заявилось щось ластiв'яче, i нерiдко можна
було почути, як лька на самотi наспiву десь у тамбурi, набираючи сiчку
коровам.
Владою сво ю новий бригадир не зловживав, з ним можна було сперечатись,
жартувати, дiвчата при ньому вiдчули себе вiльнiше. Дуже боявся, правда,
сво © ревниво© Варки i признавався одверто:
- Три зла не можу терпiти в життi: лютого бугая, стограмового трудодня
i ревниво© жiнки.
Вона в нього була таки ревнюща, не раз прибiгала на ферму, тiпаючись
вiд пiдозр, вистежувала, шпигувала, особливо коли йому доводилось
зоставатись на нiч чергувати пiд час отелення. А вiн, маючи вдачу веселу,
був i справдi охочий пожирувати, пощипати дiвчат, покачати ©х у тамбурi на
соломi. I найчастiше в соломi чомусь опинялась лька, i що ж такого в цих
жартах? й, розсмiшенiй, палаючiй, це навiть подобалось. На iншого, може,
образилась би, а тут тiльки лящала та звивалася, коли цупкорукий бригадир
з купи дiвчат саме ©© вихапував лоскiтно:
- Ану, що це тут у пазусi за кавунцята!
Навеснi льку спiткало тяжке горе: матiр у глинищi привалило.
Вiдкопали, та пiзно. Одразу зосталась дочка круглою сиротою. На похорон
при©здив дядько Ягор, материн брат, заводчанин, про якого мати, якщо,
бувало, й заговорювала iнодi, то майже пошепки, бо тiльки так годилося
згадувати дядькову молодiсть, що губилася десь у Гуляйполi. Вiд'©жджаючи,
цей малознайомий родич запитав льку, чи не ма намiру вона з часом
перекочувати до мiста, i хоч вона ще не думала над цим, дядько Ягор
зауважив, про всяк випадок, що хата його для не© завжди вiдкрита.
В днi, коли вона переживала тугу за матiр'ю i свiт був немилий, вперше
лька по-справжньому оцiнила вiрнiсть подруг, що приходили до не©
ночувати, дiлили ©© самотнiсть, i ставлення бригадирове оцiнила, який був
тепер ще уважнiший до осиротiло© дiвчини. Сам привiз соломи, хоч вона й не
просила. Повернулась увечерi, а солома вже серед двору: бери, топи...
Школу льцi довелося кинути, бо якщо досi була тiльки помiчницею
матерi, то вiдтепер мусила про все дбати сама.
- Переб' шся, перебудеш, а далi в технiкум на заочний влашту мо, -
заспокоював бригадир. - Всi ходи й виходи менi там вiдомi, допоможу.
Якось цiлим гуртом по©хали до мiста одержувати комбiкорм. День був
вiтряний, небо де-не-де проглядало серед хмар блакитними березневими
вiкнами. Вiдчутно повертало на весну. Земля вiдтанула, голi посадки серед
чорних полiв буйнились, гнули-ламали ©х пружистi степовi вiтри. Гнало
вiтрами з пiвдня, проте ще холодно було, дiвчата в чоботях та куфайках
щулились, затиснувши мiж собою бригадира, закривались од вiтру цупким
брезентом. Везли ще й картоплю на базар, насипом насипану в кузовi, на нiй
i сидiли. Машина перевалки йшла по розбитих колiях, ледве повзла, i лише
коли вибрались з чорноземлi на брукiвку, дорога аж засвистiла. I тi
березневi вiкна одразу нiби побiльшали, блакитнiли в небi якось вiльно,
пiслязимово, нагадуючи, що весна не за горами. Задумливо дивились дiвчата,
як попереду ©хньо© тритонки помчав щодуху iнший якийсь студебекер, повен
людей, що сидiли у вiдкритому кузовi щiльно, плечем до плеча, мов солдати.
- Дiвчата, польова пошта попереду!
Коли ж наблизилися, виявилось, що зовсiм не хлопцi то з польово© пошти,
а сiрi газовi балони вишикувались у кузовi тiсно, один бiля одного!
- Оце, мабуть, нашi женихи, - гiркувато пожартувала тодi
Галка-переросток.
Де-не-де вишки було видно по степу - закладались першi шахти Захiдного
Донбасу, що вже аж сюди насувавсь. Бригадир зауважив, що хлопцi пiсля
армi© тепер бiльше на шахти йдуть, i Катря Степанишина, в яко© щоки завжди
горять, сказала, що з осенi теж гайне на шахти, годi з не©, мовляв, цього
вашого колгоспу, та ще й вiдсталого - найзанехаянiший, мабуть, в областi!
Бригадир був нiби аж стурбований Катриними нахвалками, став вiдговорювати
Катрю вiд ©© намiру, запевняв, що вiн кров з носа, а ферму на той рiк
повнiстю механiзу , буде, мовляв, ще й у них кореспондентiв та рiзних
делегацiй, що ©х тепер возять тiльки туди, де Геро©. Говорив про переваги
хлiборобсько© працi, про цiлi днi на свiжiм повiтрi, нагадав, що й Лев
Толстой колись за плугом ходив.
- Толстой хай собi як хоче, - вiдрiзала Катря, - а я буду на шахтах!
I, закутавшись хусткою по самi очi, замовкла.
Склад комбiкорму був якраз у тому козацькому соборi, що його ще здалеку
видно, коли пiд'©здиш до заводських селищ. Спершу побували на центральному
ринку, з картоплею спродались без загаяння, а проте коли пiд'©хали до
собору одержувати комбiкорм, то на дверях висiв замок, хоч до кiнця
робочого дня було ще далеко. Кладовщика не знали де й шукати. З'явився вiн
надвечiр, будучи добре пiд чаркою, сповiстив мимохiдь, що тiльки завтра
вранцi почне видавати комбiкорм, бо зараз у нього, мовляв, ще не все
оформлено.
Бригадир, наздогнавши кладовщика, став про щось шепотiтися з ним, але
наслiдкiв це нiяких не дало, - довелося бiля собору й заночувати.
Всього один раз лька, ще дитиною, була коло цього собору, тодi тут
збирався базар, - мати якось взяла ©©, коли ©хала сюди iз сво©ми
односельцями продавати соняшникову олiю. Ще картки були не вiдмiненi,
людям жилося сутужно; льцi пригаду ться, як жiнка якась ходила по базару
i вiд кожно© з тих, що пiдторговували, збирала "комiрне" - по ложцi олi©.
- На мiлiцiонера, - пояснювала тихо.
Тобто щоб не ганяв, бо олiю тодi було заборонено продавати. I жiнки не
скупилися, давали кожна по повнiй ложцi на того худющого безолiйного
мiлiцiонера, i був то навiть не хабар, скорiше то була премiя за його
неформальнiсть i розумiння трудно© для всiх пори. Собор тодi вразив льку
тiльки сво ю суворiстю, холодним i якимось величавим непривiттям. А зараз
викликав сво ю обдертiстю щось схоже на спiвчуття, був чимось ближчий до
©© дитячих мрiй, до отих блакитних планет ©© дитинства.
Грузовик ©хнiй став на ночiвлю пiд акацiями неподалiк собору, щоб
завтра, коли утвориться черга за комбiкормом, бути до дверей найближче.
Згодом стали прибувати ще машини з нарядами на комбiкорм, з накушканими
базарянами; при©жджi розбирали сво© корзини та клунки, розходились по
заводських родичах ночувати. льчинi подруги теж цiлим гуртом зiбралися
йти до землячки Вiрки iз сусiднiх Погребищ; степовичка, вона вгадала вийти
замiж сюди, - рудий та витрiшкуватий ©© Iван, а став знатним сталеваром, i
Вiрунька тепер ох i живе ж! Кликали i льку з собою, але вона сказала, що
©й до кого, дядько ж Ягор Катратий десь тут мешкав неподалiк: солом'яна
хата пiд сiмнадцятим номером. Хоч смеркалося, знайшла в кiнцi вулички той
17-й... Хвiртка зачинена наглухо, нема господаря вдома, може, й на цiлу
нiч по©хав куди... Позаглядала лька та з тим i повернулася на майдан, до
машини.
Бригадир, зрадiвши, сказав, що зоставля льку стерегти машину, а сам з
водi м, в компанi© з iншими шоферами, серед яких терся й кладовщик, одразу
подався кудись шукати забiгайлiвки.
Невдовзi в однiй iз хат селища зринули спiви, лька впiзнала
вiдчайдушний Катрин голос, що вирiзнявся дзвiнкiстю з-помiж iнших, i
улюблену Катрину пiсню впiзнала: "Терен, мати, коло хати..." Спiвали
якраз, видно, у хатi тi © щасливо© Вiрки з Погребищ, що кiлька рокiв тому
загнуздала тутешнього сталевара Iвана Баглая та тепер "ох i живе ж!..". В
нову хату восени ввiйшла, а мазальниць запрошувала все-таки з рiдного
свого села; цiлий тиждень бiлили ©й хороми, рiвняли iзсередини стiни та
наводили мальовки, бо тут, мовляв, i рiвняють не так, i мальовок з пiвнями
не вмiють... До жiночих голосiв прилучився й чоловiчий, загудiв улад,
добре смикнувши, мабуть, того первака, що дiвчата везли землячцi нову хату
кропити... Закортiло i льцi бути там, у гуртi з усiма, в теплiй хатi з
мальовками, але стримала себе з якоюсь навiть злiстю: дуже тебе ждуть там,
у тi © погребищанки, що нi подруга тобi, нi родичка, дуже при мно було б
дивитись, як вона тут купа ться в благополуччi!
лька сьогоднi чомусь на всiх була зла.
Собор похмуро плив у хмарах вечiрнiх. Тужливим чимось, навiть тривожним
вiяло вiд нього. Ким вiн вибудуваний? I яким чудом уцiлiв? I яку душу
хтось у нього вклав, що й через вiки вона льку торка ?..
Дво якихось проходили поблизу, шарпнули за брезент, думаючи, певне, що
в кузовi нiкого нема, посмiялись, постояли бiля стовпа, на мiсцi колишньо©
дзвiницi, де тепер тiльки уламок рейки висить. Один чимось ударив по
рейцi, сказав:
- Який звук нiкчемний... Казармений... Звук сiрих буднiв...
Посвистiли, ще посмiялись i почвалали далi.
Зовсiм споночiло, став накрапати дощ. лька глибше забилась пiд
брезент, зiбгалась калачиком, щоб швидше зiгрiтись.
Бригадир та водiй грузовика вернулися пiзно, принесли оселедцiв у
газетi, пляшку й чорну хлiбину.
- Ма мо комбiкорм, - весело озвався бригадир i запросив льку: - Ану,
хазя чко, зволь сюди, зараз погрi мось... Тримай хлiб, тримай посудину!..
Не забули i про не© все-таки.
Грiлися в темрявi. Розламували хлiб руками на шматки, роздирали
оселедцi, напiй у склянки гранчастi наливали, був то нiби якийсь ром, вони
його i в темрявi точно подiлили. льку теж умовили випити, ковтнула кiлька
разiв - обпекло, як вогонь. Потiм пiзнiше стала вона догадуватись, що не
випадкове, а заздалегiдь намислене ними було це вгощання, i про себе
думала, що теж не випадково зосталася тут пiд брезентом... Щось ©© нiби
спонукало зостатися, хоч i намiрiв нiяких не мала, нiяко© думки не
складала наперед, i все ж нiби й передчувалось, як воно буде.
А було так: шофера десь не стало, бригадир, зiщулившись, курив бiля
машини, собор виступав iз темряви неба якось моторошно. Було вже, мабуть,
за пiвнiч, вiтер розгулявся, гуркотiв шматок зiрвано© бляхи десь на
соборних верхах. Через якийсь час бригадир теж забрався в кузов, опинився
пiд халабудою брезенту.
- Дозволь до тебе в курiнь... Чу ш, який вiтрюга... Не замерзати ж менi
там...
I заспоко©в, присунувшись:
- Не бiйся, не чiпатиму.
I хоч мала б одразу вiдiгнати його, але чомусь не вiдiгнала. I навiть
коли почула слова ласки, то теж не обiрвала, хотiлося ©х слухати, було
щось довiрливе в його скаргах на свою долю, щирiсть чулася у його
спiвчуттi до льки, розумi , мовляв, як ©й оце зостатись на свiтi без
матерi, самiй... Зда ться, зараз для не© навiть бажаною була його
близькiсть i його довiра, вiн, видно, вловив льчин настрiй i ще ближче
присунувся, вона вiдчула мiцне тепло його тiла. Гарячi шепоти-благання
хвилювали, ласки, нiколи не знанi, пробуджували чутт вiсть. Вiтер шарпав
©хню халабуду, брезент лопотiв, а вона чула бiля себе жагливе, палке:
- лько, раз живемо© Двiчi нiкому не вдавалось!
Стiльки он, мовляв, дiвчат-перестаркiв у селi, нiхто й не гляне!
Порозлiтались хлопцi, дiвчатами по селах хоч греблю гати... Про шахти щось
гомонiв ©й, куди вони удвох махнуть... Про щастя, яке треба ловити... I
знову:
- Один раз люди кохаються! Двiчi жити ще не вдавалось нiкому! Тож не
будь така горда! Не бiйся! Ти ж сама тепер!.. Вiльна! Нiхто тобi не указ!
I таки почувала, що вiльна вчинити як хоче. Може, й справдi сво треба
ловити, хапати, не вiдкладаючи на потiм? Iншi самi ладнi йому на шию
кинутись, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира
до безтями... Розпалена, вже не вiдпручувалась, а коли мiцний смак
поцiлунку вiдчула, мiцний та гарячий, здалось, що оце й воно, оцей хмiль
i кохання...
Нiч горiла темрявою. Була вона найтемнiша з усiх ночей, ця нiч ©©
падiння. Не стала вона святом льчиного життя. Не принесла нi радостi, нi
насолоди. Нiчого, крiм болю.
Вранцi пусте було небо, хмари убогi пливли над собором, а вiтер улiгся,
на сходi кра чок неба холодно, криваво червонiв. Дверi собору були
вiдчиненi: починали видавати комбiкорм. Дiвчата перегукувалися в соборi,
треба було i льцi бути там, але ©© чомусь не кликали, не чiпали. I вона
не спiшила вибиратися з-пiд брезенту. Голуб темно-сизий, брудний сидiв на
карнизi собору, викрасовувавсь, водив грудьми. Пташки цiвкали в голих
деревах. Гiлки дерев мокро блищали, зволоженi по-весняному. Життя було,
воно брало сво , але ця бадьорiсть ранку, пробудження весни, ясна смужка
свiтання, i пташиний цiвкiт, i веселi голоси в глибинi собору - все
iснувало якось поза нею, все сприймала лька тепер нiби зоддалеки, iз
свого знеможеного, дотла спустошеного свiту. Наче повинен був би палити ©©
сором за те, що сталося, вогонь ганьби, грiха, пороку, але й цього якось
не вiдчувала, був тiльки тупий бiль, вiдчуття спустошеностi та безмежний
розлив туги.
Нарештi встала. Треба ж було таки йти помагати дiвчатам набирати того
комбiкорму. Шофер, що длубався в моторi, обернувся до льки, якось негарно
осмiхаючись оголенiстю сво © вивернуто©, пiдсмикнуто© вгору заячо© губи.
- Як спочивалося, Олено батькiвно? - I пiдморгнув з гидкою iнтимнiстю:
- Чи не замерзали пiд брезентом? Бо я в кабiнi замерзав...
Вiн, виявля ться, був у кабiнi! Наче ж зникав кудись, а виявля ться,
був тут... I видно по ньому, по цiй нахабнiй, змовницькiй посмiшцi, що
зна геть усе... Ну, тепер знатимуть i всi Вовчуги!
На мить це ошпарило ©©, потiм знов накотилась байдужiсть. Побрела до
собору i, похнюпившись, по очi закутана хусткою, зупинилась бiля порога,
навпроти навстiж вiдчинених у соборну сутiнь дверей. Не зважувалась
переступити порiг. Здавалось, тiльки переступить, i станеться щось
страшне, земля пiд нею трiсне, все соборне склепiння обвалиться на не©,
падшу, осквернену!
А там, усерединi, було гомiнко, перелунювались веселi голоси. Видно, як
Галька-перестарок сто©ть бiля кучугури комбiкорму, тримаючи лантух
розкритим, ©й хтось насипа , а потiм вона раптом задерла голову й нi сiло
нi впало дико галаснула догори:
- Ге-е-ей, на високiй полонинi... - I, засмiявшись, сказала: - Оце
резонанс!
Нiхто на льку наче й уваги не звернув, коли вона, силуючи себе, таки
переступила порiг собору, нiхто не запитав, чого запiзнилась, чого
заспала: ©© появу в соборi всi сприйняли нiбито навiть байдуже, але в цiй
байдужостi почувалася якась умиснiсть. В соборi було ще холоднiше, нiж
надворi, пусткою, мишами смердiло. Вiкна, де ще позоставались шибки,
заснованi павутинням, запорошенi дертю. Одразу пiсля вiйни нiбито
збирались вiдкрити в цьому соборi антирелiгiйний музей iз куточком
мiсцево© фауни i флори, але чомусь не вийшло, i лише як спомин про тi
намiри опудало плавневого шулiки припадало тепер пилюкою над вiвтарем та
де-не-де зi стiн, з-помiж облинялих мадон, шкiрились iклами вовчi та
вепрячi морди. Уже й вепрiв у плавнях нема, а тут шкiряться... Посеред
собору кучугура комбiкорму, далi зваленi цупкi паперовi мiшки з
суперфосфатом, ще далi, в кутку, обгризений, темного дерева iконостас, з
рiзьбленими гронами та виноградним листям. Колись, кажуть, цей iконостас
розпиляли, подiлили мiж музеями, i частина оце й тут зосталась... Все
кинуто звалищем, стiни в патьоках, крiзь сiре павутиння темно проглядають
сердитi якiсь святi... Вiчнi присмерки стоять по кутках собору. Тiльки
вгорi, у височинi центрального купола, було блакитно, як у небi, серед
золотих зiрок сяюче бiлiв намальований голуб з розкинутими крилами, цiлком
зберiгся й портрет якогось небесного юнака-святого в ясно-червонiй
одежi... Там не видно було нi пилюки, нi павутиння, там панвувало свiтло
небес. Густо-блакитне небо й по ньому золотi зiрки! Нiби оглухнувши,
забувши про всi комбiкорми, стояла лька серед собору й дивилась туди, в
глибiнь найвищо© з бань, де все ще зосталось, як було при перших майстрах.
Та глибiнь мовби поглинала ©© сво ю небеснiстю, всю душу льчину
втягувала, як вир. Очей не можна було вiдвести, паморочно ставало, як
ста , кажуть, людинi над безоднею, де почува ш i острах, i непереборне
бажання сягнути... "Я опоганена, мене опоганили, я не смiю, не маю тут
права стояти!" - волало в нiй каяття. I все ж у якомусь зацiпенiлому
напiвзабуттi стояла серед цього захламленого храму, втопивши погляд у той
небесно-блакитний вир пiдкупольно© висоти. Згадалось, як мати iнодi так
ревно молилась: "Сило небесна, допоможи!.." Чому це зараз тобi
згадалось?.. Ясним, не загидженим тiльки й зоставсь отой острiвець собору
вгорi, над лькою, чистотою та високiстю навiював i на не© чистоту
спокути, вiдчуття провини i подмух якихось непевних надiй... Ота краса, що
вгорi, - чому вона ©й ранiш не вiдкрилась?
- Не думай, що ти в планетарiй попала, лько! - нарештi окликнули ©©. -
Годi вистоювати, давай сюди, помагай.
Всi закуренi були комбiкормом, дiвчат важко i впiзнати, де яка, i коли
лька теж взялася нагортати в лантух, то крiзь куряву бачила тепер тiльки
запилюженi чоботи чи©сь, що тупо тупцювали в дертi бiля лантуха.
Потiм i його побачила, бригадира. Вперше пiсля ночi з'явився з
кладовщиком iз якогось закамарка, пiдiйшов ближче, розстебнув пiджак,
сказав бадьоро:
- Набивайте, набивайте, дiвчата, тугiше. Не завжди попада ться такий
янголячий харч!..
I помiтно було, як очi вiдводить, уника , щоб не зустрiтися з лькою
поглядом. Коли смiявся, зовсiм очi його зникали. Усмiшка була, але без
очей. Смi ться, а вони геть зникають пiд заборошненими повiками, слiпне
людина у сво му смiховi. "I оцей безокий куций чоловiчок, з головою, круто
вгрузлою межи плечi, з усмiхом блудливим, оце той самий, кому ти вночi в
сльозах вiддалась? Той, що так тебе улещував, що палким сво©м белькотанням
та спiвчуттям душу тобi розколов?" Саму себе лька зараз ненавидiла за
хвилинне оте потьмарення, за те, що дала себе ошукати. Обранець?
В'язистий, круглопикий, а росту був просто мiзерного, особливо зараз, коли
сутулився у сво му якомусь горбатому, з овечим комiром пiджаку.
Коли треба було братися за кiлькапудовi лантухи, виносити комбiкорм iз
собору, лька з ненавистю кинула бригадировi:
- Самi носiть.
- А ти?
- Я вихiдна.
I вiн, винувато поклiпавши вiями, нiчого й не сказав, зацiпило йому.
Дiвчата теж вирiшили, що не жiноче дiло тягати лантухи, вiдiйшли до
грузовика i стали чепуритись. лька, зупинившись осторонь, спiдлоба
спостерiгала, як вони вдвох - бригадир та його брат горiлчаний, клишоногий
кладовщик, - тягнуть комбiкорм iз собору, зiткнулись лантухами в дверях i,
обидва, маленькi, миршавi, вовтузяться з тими лантухами перед собором, мов
шашелi, перед величчю його! Жити для цього? Жити для комбiкорму?.. "Не
хочу! Не буду! Якщо не втоплюся десь на Вовчiй, зiйду геть iз села. Не
пропишуть - без прописки житиму. Це ж моя земля, мiй свiт!" диним
рятунком для не© уявлялося тепер оте безвiсне життя без прописки...
Коли йшла, похнюплена, до свого грузовика, шоферня з iнших машин
зачiпала ©© негарними жартами, але лька нiчим не вiдповiла, загравання не
викликало в не© нiчого, крiм огиди. Всi вони були зараз ©й ненависнi, всi
були для не© бригадирами! Брутальнi, липкi, з брехливими словами, з
тваринно-цупкими обiймами.
Перед вiд'©здом ще раз навiдалась до дядька Ягора i знов не застала.
Повертались додому. Всi були чогось не в настро©, наче пересварилися мiж
собою. В дорозi бригадир влаштувався мiж лантухами вiд льки подалi,
боявся, мабуть, що вона тепер нав'язуватиметься йому, вiдбиватиме вiд
жiнки. "Можеш не боятись, - посилала вона в думцi йому сво презирство. -
Плювала я на тебе. Нiколи ти менi i в снi не приснишся".
Першо© ж ночi вдома собор ©й приснився. Наче сто©ть вона сама у соборi,
дивиться в глибину його купола, а там замiсть струмування свiтла, замiсть
блакитного неба з золотими зiрками чомусь присмерк сiрi , майже темрява, i
хтось нiби метушиться в тiй високiй наскрiзнiй темрявi. Навколо не© стiни
якось загадково шарудять, i лька помiча , що з сутiнi, зi стiн собору,
звiдусiль вилазять щетинястi, iкластi вепрячi голови, i не опудала, а всi
ще живi, ворушаться.
Прокинувшись, не могла до ранку заснути. Все знов передумувала, як воно
складалось: надо©... макуха... зоряна вода... I майже злорадно таврувала
себе: "Оце ж тобi зоряна вода!.. Калюжа твоя!"
Скрутне настало для льки життя. Бригадирова проходу не давала. До
клубу не показуйсь - викляне, обкида багном привселюдно:
- Байстрючка! Викурвок во нний! Оце вас такого в школi вчили? Як
чоловiкiв чужих вiдбивати?
I так випоганить, не зна ш, куди дiватись. Хiба поясниш, хiба повiрить,
що бригадир ©© для льки вмер, не iсну й не iснуватиме бiльше!.. А
навiть, якби й закохалась? Права не ма , чи що? Скажiть ви, мудрагелi, як
все-таки повестися дiвчинi, коли б раптом закохалась у жонатого чоловiка?
Ну хай з нею цього не сталось, але з iншою могло б?
Бригадир пробував, правда, через якийсь час знов пiдкотитись, ляща
вхопив, та на тому й кiнчилася ©хня любов. Хоча й бiля сво © крикухи жити
не став. Замордований ©© ревнощами, змушений був чкурнути десь iз села.
Спершу прилаштувався в сусiднiм радгоспi, а звiдти ще далi кудись зринув,
зник з горизонту. Згодом чутка пройшла, що бачили його на шахтах Захiдного
Донбасу.
Бригадирова зовсiм пiсля того знесамовитiла. Таку ославу пустила на
льку по селу, що й iншi жiнки стали поглядати на не© з пiдозрою. Не того
картали, який дiвчину звiв, увесь грiх чомусь падав на льку.
- Дивiться, он вона йде, та, що жонатих переманю !
- Може, й мого вже приманю ш? А в нього дiти! А в нього я!
Так i вистежують льку тi очi насторожено-злi, руки крючкуватi, ладнi
при найменшiй, хай навiть вигаданiй, пiдозрi в патли ©й учепитись.
Декотрi з чоловiкiв уявили собi, що вона справдi кожному тепер
доступна, який-небудь гультяй алiментний i той вважав, що ма право
докучати ©й, домагатися вза мностi.
- Ловка, ловка пiшла Магдалина, - не раз чула вона вслiд.
Знало б чоловiче поголiв'я, яке воно все нестерпне було тепер ©й, нiчим
не краще за того спокусника, що знiвечив льчину юнiсть. Зганьблено ©©, i