Гончаров Анатолий. Собор

мабуть, на цiле життя.
Здiйснюючи ранiше визрiлий намiр, зайшла лька того ранку до
заводоуправлiння, нервово постукала у те вiконечко, в яке багато хто
стукав i до не©, аж лiктями вичовгано карниз. Полив'яний череп за вiконцем
побачила, очi сивi...
- Примiть! На найтяжчу роботу! Де в протигазах, де з кайлами на
рейках... Документiв у мене нема, але я нiкого не вбила, нiчого не
вкрала... Дев'ять класiв освiти... Вiзьмiть!
Вислухано було уважно ©© гарячi вмовляння. Потiм почула спокiйне:
- У нас, дiвчино, двадцять п'ть тисяч робiтникiв. I жодного щоб просто
з вулицi. Щоб справа не була оформлена як належить.
Присоромлена, вiдкинулась од вiкна з таким почуттям, нiби когось хотiла
обдурити, чи що. Так тобi й треба. За твiй нестерпний характер, за
промахи, за непродуманi кроки... Якщо не посмiла сказати правду коханому,
то i всi тепер дивитимуться на тебе як на брехуху! Не вiдчиниться перед
тобою нiяка брама на свiтi...
Один iз мостiв, високий мiст-естакада, перекинутий через територiю
заводу у бiк Днiпра. Зiйшла на цей мiст. Розвинулась унизу перед нею вся
величезна заводська територiя з домнами, мартенами, аглофабрикою, з горами
сиро© руди на днiпровому березi. Ще далi в нагiрнiй частинi мiста
азотно-туковий випуска iржаво-рудi лисячi хвости, отрую небо. Хiба ще
спробувати туди? Кажуть, як iде дощ, отi рудi дими його, змiшуючись з
дощовою дистильованою водою, утворюють азотну кислоту, той дощ наскрiзь
пропалю на деревах листя зелене... Не лякають нiякi отрута льку - бiльше
вiдляку вiкно вiддiлу кадрiв: те, що почула тут, почу i там... Внизу,
попiд мостом безлiч колiй, маневрують весь час заводськi паровози, тягають
руду, платформи з металом, вiд цих паровозикiв кiптяви найбiльше: бурхоне,
завалу чорним димом, пiвнеба застеле. Та мничий свiт труда, що нiколи тут
не припиня ться, свiт певностi в собi й байдужостi до льки. Один випустив
дим просто пiд мостом, шугонуло чорним угору, гiркою хмарою окутало льку,
клапоть сажi впав на бiлу кофтину. Чомусь шкода стало кофтини. До не© ж
Микола торкався... Бiльше, мабуть, не доторкнеться... Короткий зблиск
щастя, бiль втрати, чуття зайвостi - все змiшалося в душi, гнiтило. Пiти б
звiдси, але чомусь не йшла. На блискучi колi© внизу, зачманiвши вiд горя,
дивилась. Якби забачили тi паровозики розпластане на колiях пiд мостом
знiвечене тiло дiвоче, чи дуже б стурбувало це ©х? Чи назавтра вже б усiм
i забулось про це?
Десь вiд мiського вокзалу ледве чутно долина музика, гра духовий
оркестр. Чого вiн гра ? Кого зустрiча ? Кволою, онiмiлою ходою почвалала
туди. На перонi повно молодi: проводжають студентiв на цiлину. Музика,
рюкзаки, дотепи... I хоч знала, що Миколи тут бути не може, очi мимовiль
самi шукали його в юрбi. Казеннi слова якiсь було сказано з iмпровiзовано©
трибуни. Обiйми неказеннi. I вже з вiкон вагонiв виглядають юнацькi
безтурботнi обличчя. Спiвають. По©хати б i тобi. У безвiсть. Де тебе нiхто
б не знав, де не догнали б тебе нiякi плiтки, нiякий поговiр... Зникнути,
щезнути! Подалi вiд отих пащек, що десь, може, й сьогоднi, ганьбитимуть
льку перед ©© коханим. До пекучого сорому, до вiдчаю уявляла собi все, як
це буде там, у Вовчугах, як розлютована бригадирша кляне ©© перед Миколою,
лiпить на не© всяке, де крихти правди змiшаються з найчорнiшою брехнею, а
вiн сто©ть приголомшений, вражений, так поглумлений у сво му коханнi. У
плiтках потоплять, у брутальнощах. Нiхто не в силi спинити потiк - нi
голова, нi подруги. Оганьблена, легковажна постане в його очах, найгiрша в
селi... I пiсля цього ще сподiватись на зустрiч iз ним? Крiзь землю,
мабуть би, провалилась пiд його караючим поглядом!.. "Оце ти така? Отак
тобi вiрити?" А вiн чесний, правдивий, вiдкритий - в нього вся душа
зверху! Такий вiн, такою i льку собi уявив, а вона скритна, зла! Ошуканий
нею, приголомшений, осмiяний пащекухами, стоятиме сьогоднi у Вовчугах бiля
контори, слухатиме все, почуваючи, може, тiльки бiль кривди, бiль
розчарування. Та й хто пiсля почутого повiрив би у щирiсть ©© справжнього,
спалахнутого до нього почуття? Хто не вiдчув би гiркоти, так помилившись у
людинi...Болем сходила душа. Бурхлива уява малювала льцi одну сцену
жахливiшу за iншу, i недумалось уже, що все це могло бути тiльки плодом ©©
фантазiй. Не сягала в сво©х припущеннях, що належить до тих екзальтованих
натур, для котрих вифантазуване ма силу бiльшу, нiж сама реальнiсть.
Знову була потiм у скверику, де старi жiнки внукiв сво©х повивозили у
вiзочках не прогулянку.
На однiй з лавок, схилившись на кошик, самотнiй чоловiк куня , перед
ним знiчев'я зупиня ться постовий, i вже виника конфлiкт:
- Громадянине, не спiть.
- Я не спав.
- Ви спали.
- Не спав. Тiльки очi заплющив. Що, я не маю права заплющити очi? Сонце
б' ...
- Не прерiкайтесь. Гордий дуже. Спати треба було в електричцi, сквер -
не мiсце для спання.
- Не спав я.
- То чому ж перехнябивсь? Розвалився... А тут громадяни з дiтьми...
- Громадяни, я вас образив?
Жiнки (хором):
- Нi!
- Так чому ж вiн причепився? Може, я задумавсь, очi заплющив...
- Задумавсь! Багато задумуються тут. А тодi дихне - як iз винно©
бочки...
- Чого обража те? Громадяни!..
I так довго було. Довго i нi про що. Аж поки жiнки, втрутившись,
розвели ©х, злiквiдували конфлiкт, але настрiй було зiпсовано обом. "Ще й
до мене вчепиться", - подумала лька i сiла бiля жiнок, на самому кра чку
лавки, на бiльше й права нiби не мала.
Неквапливу розмову лiтнiх жiнок слухала, теж нiби крадькома, незаконно.
Про всячину гомонiли: про хлiб, що до нього тепер гороху домiшують, про
пенсi©, що ©х нiбито мають пiдвищити заводчанам. Зайшлося ще про якусь
дiвчину, що нiбито десь на Скарбному минулого тижня втопилася з
нещасливого кохання, ©хали туди разом, веселi обо , а там щось ско©лось, i
вже вам отака драма... Потiм найстарша з жiнок стала розповiдати, як у
молодостi один студент у не© закохався. Селюк був неотесаний, а вона з
сiм'©, де знали манери i вмiли стiл сервiрувати. Не вмiв вiн зачарувати ©©
родину, i зрештою переважили iншi поклонники. I ось минулого багато лiт, в
не© сими вже дорослi, iнженери. Багато-багато було пiсля того тортiв на
день ©© народження, рiзних бiсквiтiв та наполеонiв, всi вони тепер наче
злилися для не© в один великий торт... Зiстарiлась, вiдцвiло життя, а
чомусь i досi нi-нi та й випливе з-помiж давнiх ©© поклонникiв саме вiн,
отой вайлуватий селюк-поет, що манер не знав. Все частiше згаду ться, як
сказав якось ©й на день народження: "Ну що я, безма тний студент, вам можу
подарувати? Дарую вам оту зiрку!" (I показав з балкона на зiрку.) Тож коли
й голодувала пiд час окупацi©, в горi й нестатках була, чомусь не роки
благополуччя згадувались ©й, а вночi пробувала все вiднайти в небi оту
зiрку, що ©й студент колись на день народження подарував...
Горючим болем проймала льку сповiдь старо© жiнки, ©© запiзнiлий жаль
за чимось, що могло бути б, але що так i пройшло стороною, як лiтнiй
далекий дощ.
Бiля занедбаного, без води, фонтана дiтвора голубiв году . Дикi,
бездогляднi, отак i живуть на крихтах... I згадались льцi iншi,
зачiплянськi голуби, сяючi у вранiшньому сонцi, отi, що невтомно тягли
вгору собор, бiло й трiпотливо йдучи колами в хмаровищах диму все вище, i
здавалось, собор за ними теж тягнеться вгору, росте... Вiдблискотiли,
назавжди у хмарах погасли тi сяючi голуби ©© короткого щастя...
Тяжко. У грудях гадюки смокчуть. I нiкого було й винити - тiльки саму
себе. Хто ж винен, що носиш у собi щось баламутне, де ступиш - усе
невпопад, до чого торкнешся - мимоволi руйну ш... Скiльки тобi ця нiч
Багла ва обiцяла, нiч знайомства, довiри, злиття душ, маревна нiч
закоханостi... А що зосталось?
Побувала бiля Миколиного iнституту. Новий величезний корпус в горiшнiй
частинi мiста. На фасадi вимурувана складна якась формула, якесь
незрозумiле льцi рiвняння й модель - мабуть, модель атома... Нiби щось аж
насмiшкувате й глумливе було в цiй круглiй моделi i в та мничих знаках
рiвняння, зрозумiлих тiльки для обраних, якi нiби вiдгородились тим
тайнописом вiд простолюддя... Бiля iнституту - нiкого.
Ще на проспектi потiм посновигала. Здавалось, що й перукарi з вiкон, i
продавщицi вiд лоткiв позиркують на не© осудливо. Iншi працюють, а вона
тиня ться без дiла... Гонивiтерка, легкого хлiба шука ... Саме вiдчинявся
ресторан, туди заходила рання якась компанiя.
- Ходiмо з нами! - зачепили льку. - Вип' мо на брудершафт... З одного
келиха!..
Це вони ©© такою вважають. Певнi, що з тих вона, якi з першим стрiчним
пiдуть, з тих, що не ображаються, коли ©х на колiна собi в ресторанах
садовлять!..
З ненавистю глянувши на них, наддала ходи, на зупинцi в якийсь автобус
вскочила. В перший-лiпший - хоч за хвилину перед цим нiкуди не збиралась
©хати. Автобус був майже порожнiй. лька сiла, принишкла в кутку.
Кондукторка, чомусь суворо глянувши на не©, оголосила, що автобус iде на
Скарбне.
Простоволосий, сивий, як Саваоф, сидить старий металург бiля ворiт
свого раю. Саваоф у вилинялiй робi заводськiй. Вийде, сяде отак, не
боячись сонця, i старечий, засльозений погляд подовгу плава в далечi, на
знайомих обрiях. Собор просiкся з iмли. Димлять заводи. Що рiднiшого в
свiтi? Мiж мурами заводськими одцвiло життя. Все вам вiддав. Як там
господарю ться там без мене? На цехах, кажуть, стiльки сажi нападало, що
зараз доводиться лопатами згортати ©©, скидати, як снiг, - траплялися
випадки, коли провалювались дахи пiд тi ю чорною вагою.
Дивиться у заводську далеч старий. Спокiйно сну ться на екранi неба
фiльм його молодостi, його життя. Людина смеркання, чого вiн жде? Хто йому
вiдгукнеться iз тi © далечi, вiд бур вiдшумiлих, вiд жароти цехiв, де вже
сто лiт виплавляють метал, вiд людей, що колись були йому близькими?
Сидить i наче жде когось.
Щовихiдного веселим грайгомоном повниться лiс. А зараз тихо. Слуха
тишу старий. Чу перегук вiкiв, голоси з туманiв. Дзвони козаччини йому
гудуть. Дуби революцi© шумлять.
в нього тут друг, Яровега, теж металiст, барикадник, колись ще в
молодостi разом ходили в Нардом на проспект лекцi© Явориицького слухати...
Яровезi тiльки й вiдомо, кого отак подовгу жде бiля ворiт старий Лобода:
очi замружiють слiзьми, а вiн усе вигляда бездушного сина свого.
Клянеться, що й бачити його не хоче, а потайки жде, сподiва ться. Дожити
кортить йому, щоб глянути на сво©х нащадкiв. Може ж, колись iз внуками
прийде син, i старий пригорне внучат, i вони його полюблять. Може,
коли-небудь дiждеться-таки.
У буднiй день нема на©зду на Скарбне, всi по роботах. Дубовий лiс
пiдступа до самого раю металургiв, велети гiллястi, вiки вони стоять.
Ночами тiнi минувшини населяють урочища Скарбного, з ними лише й
спiлку ться нiчний рибалка Лобода Iзот. Вусатi, тристалiтнi запорожцi,
бува , десь вогнище розведуть, лежать, люльки покурюють, консервнi
бляшанки розглядають знiчев'я. Котрийсь вуса погладжу в подивi: "Що вони
з цих бляшанок вживають? I якi вони тут , теперiшнi? Чи лицар серед
них? Чи самi гречкосi©? Не може ж так буть, щоб лакизи та казенники,
крутi© та трусi©? Бо ж найгiрше з усього, що може бути в людинi, душа
заяча, душа раба!"
Почува , як цi думки роздмухують у ньому зненавиду до когось, збурюють
не охололу ще кров. При©хали якось в отакий буднiй день тро легковою.
Виклали з багажника снастi браконь рськi, лопати саперськи добули, стали
берег копати. Кожен робить собi крiсло земляне, щоб iз вудкою сидiти в тiм
крiслi, мов у кабiнетi. Пiдiйшов до них, соромити став: "Що ж ви землю
рушите? Берег обвалю те?" Грубощами йому вiдповiли. Не довго, мовляв, уже
бути цьому Скарбному. Осушать його, пiд огороди се буде пущено. Пiд боком
у промислового мiста намули такi пропадають. Городина була б яка! Коли
будуть тут примiськi господарства - овочевi бази баклажанами заб' мо...
Того й не думають, що як води не буде - нiчого ж не буде... Став проганяти
©х вiд берега. Огризалися, один навiть лопату пiдняв, босяцькою лайкою не
посоромився ображати старого. Та хоч один проти трьох, все-таки прогнав,
витурив ©х, браконь рiв. Правотою сво ю прогнав.
Отакi й плюндрують. Коли-далi так пiде, то скоро, мабуть, i журавлi не
лiтатимуть над нашою прекрасною Укра©ною... Вдарить котромусь у голову:
давай ще одну ГЕС - i на тобi ГЕС, i вже рубають плавнi, замiсть них гниле
море смердить, густе, як кисiль, топить мiльйони, до марганцевих рудникiв
пiдбира ться... Невже й на Скарбне посягнуть? Як осущать, нiчого ж не
буде! Туманiв не буде! Чу те? Не буде туманiв уранцi!! - як щось жахливе
вигукував у думцi комусь.
Перед ним повз Будинок металурга стежина в' ться, одна з тих, що вiд
шосе в глибину лiсу горожанами протоптана. Пiд вихiдний i вранцi в недiлю
тут валом валить люд iз мiста на природу. Бува , що й заводчан сво©х мiж
ними побачить: iз сiм'ями йдуть, шанобливо вiтаються iз старим
обер-майстром. А бува , що компанiя жевжикiв якихось проходить, галасують
на весь лiс, з приймачиками в руках, антенами аж у вiчi старому тичуть. Ще
й насмiшки пускають. Молодi, зовсiм юнi, а такi вже черстводухi. Що ©х
робить такими? Звiдки в них оця зневага до всiх, навiть до трудово©
сивини? Спробуй зауважити цьому непоштивцевi, вiн одразу ж у вiдповiдь: "А
хiба я не маю права?" Пройдуть iз сво©ми антенами-штрикачками, а старий ще
довго дивиться ©м услiд. Без озлоби, скорiше з болем, наче рiднi внуки
пройшли перед ним. "Чого ви такi? Чому неповажливi до людей, сумнi,
дражливi? Чому пiсень не спiва те, а слуха те тiльки готовi з отих
коробок? Чому навiть смiх ваш не схожий на той, яким смiялось козацтво?
Жалко менi бува вас. Допомогти б вам, а як?"
Багато про що передума Iзот Iванович, сидячи тут. Пiдлiтком бiля горна
починав. Потiм пiвжиття на мартенах. Варив не тiльки м'якi, рядовi
сталi... I синам браму вiдчиняв, з собою привiв на завод. Переглянуто ще
раз фотографi© загиблих синiв. Роздивлено синiй океан з пальмами,
Iндiйськiй океан. Ген аж куди сягнула твоя наука металурга! Скрiзь, де
руди в надрах, буде й наука твоя...
Пiд обiд уже бралося, коли якась дiвчина виринула на стежцi.
Похнюпившись, прямувала до лiсу. Проходячи, насурмлено блимнула у бiк
старого, густо смаглява, циганка, чи що. Зараз циганiв чимало з'явилось,
переводять ©х iз кочового на осiдле життя, комусь вони там дорогу
перейшли... Але ця не в рясних спiдницях, у звичайному, у кофтинi
бiленькiй. Коли зиркнула спiдлоба, губи самi за звичкою тихо мовили:
"Здрастуйте", - сiльська, видно. А в очах таке горе глибоке, такий
закипiлий розпач, що i дна йому нема. Не з добра такi сюди заблукують,
прямуючи часом, як сновиди, до лiсу, до темних скарбнянських
ям-чортори©в...
Уже минула його, коли вiн, вiдчувши якусь бентегу, окликнув:
- Дочко, а вернись-но сюди.
I вона покiрно вернулась, мовчки зупинилася перед ним з тi ю ж
похнюпленiстю, з важким тягучим поглядом вiдчаю, де вже нiби й воля до
життя згасла. Спитав - вiдкiля i куди. I нiби аж тепер помiтила вона
старого i в тонi вловила спiвчуття.
Як блудниця збайдужена, вiдкинута всiма, стояла лька перед ним.
Зда ться, нiколи не дивилась вона в такi мудрi i людянi очi, що, може,
просвiтленi власним i болем, гiркотою самотностi, набули здатнiсть
зазирати так проникливо i в душу iншим. Нiякий не родич, а помiтив ©©
стан. Окликнув, розпитав лагiдно. Навiть не знаючи, хто вона i чи
спiвчуття його варта. Дво людей, зовсiм незнайомих, випадково зустрiлись,
i ось так... Про матiр, про батька ще запитав. Де працювала. Слухав ©©
скупi зiзнання, i велика, в сивинi голова його весь час зичливо
покивувала, нiби приймала без осуду ©© житт вi зриви, й помилки, i невмiле
каяття приймала, все далi читаючи заплутану книгу льчиного життя.
Почувала лька, як помiтно вiдта в нiй крига озлобленостi проти себе i
проти всiх, як поволi поверта ться вона до чогось людського, що було перед
тим уже нiби навiки втрачене. Згодом i сама запитала старого: чого вiн
тут? Сторожу , чи що?
Старий пояснив, що це за будинок. Патронат для колишнiх металургiв, для
самотнiх людей.
- Райська обитель, - додав з гiрким усмiхом.
- А хiба у вас... Нi синiв хiба, нi дочок? - спитала лька i тi © ж
митi вiдчула, що не слiд було запитувати про це.
Все обличчя старого враз зiжмакалося, перехопилося спазмами болю, вiн
нахилився, в грудях заклекотiло, кiстлявi плечi затряслись у важко
стримуванiм риданнi. Людина плаче! Старий чоловiк i... сльози, великi,
свiтлi, течуть по щоках. Це так приголомшило льку, що вона ладна була
закричати - вiд нестерпностi бачити це! Нiчого нема страшнiшого, нiж
бачити стару людину в риданнi. Бачити, як щойно осiнньо-спокiйне,
гартоване життям обличчя раптом спотворю ться гримасою страждань. За хвилю
старий змахнув сльози долонею, сива голова пiднялась, вiн вернув собi
самовладання. А льцi душа горiла болем, гострим до щему, до крику. Не
могла простити собi цiй необачностi, картала себе, що необережним сво©м
запитанням так вразила старого, торкнулась, видно, найболючiшо© рани його
життя. Бачила лька горе, зна , як людинi болить, але яким же мусить бути
горе цього старого, якщо вiд найменшого доторку до яко©сь зата но©
душевно© травми мiг його скрутити цей раптовий судорожний плач! Чи
сподiвався вiн, що вiнцем його старостi стане бiль, непогасний, щодня
ношений, щодня здавлюваний у собi? Такий велет, а був зараз зовсiм
беззахисний у сво му горi. Хотiлося знайти слово втiшання, виказати шану,
руку оту темну, велику хотiлося поцiлувати звiкованiй цiй людинi, що
когось втратила чи кимось покривджена тяжко.
Старому, видно, було нiяково за те, що виявив перед незнайомою людиною
слабкiсть, хай навiть скороминущу; знову, як i перше, добрими, успоко ними
очима глянув на льку:
- Голодна ж?
Пiдвiвся i, звелiвши йти за ним, повiв у свою райську обитель.



XXII

Один iз заводiв скинув бруднi, отру нi води в Днiпро, i риба подохла.
Знялась цiла iсторiя. При©здила з центру вiдповiдальна комiсiя. Секретар
обкому зiбрав з цього приводу директорiв заводiв, керiвникiв партiйних i
профспiлкових органiзацiй. Сердитий був:
- Доки будемо отруювати Днiпро? Доки тру©тимем повiтря? Держава да
кошти на очиснi споруди, а ви з року в рiк тiльки штрафи з то© ж державно©
кишенi? А профспiлки? Якi вашi обв'язки, ви забули?
В зв'язку з цим згадали про оригiнальну систему очищувачiв, що ©©
запропонували заводський механiк Олекса Артемемко та студент з
металургiйного Микола Баглай. Секретар обкому виявив бажання сам
познайомитися з рацiоналiзаторами. Того ж дня був дзвiнок у район, аж на
тiк Багла вi передали, що його термiново викликають до мiста. Сказали, й
чого саме викликають. Свого часу обо вони побували в директора iз сво©м
проектом, нiчого тодi не вийшло. Вислухав на бiгу, вiдмахнувся вiд них:
- Не до вас менi аараз, з планом завал, мiнiстра ждемо!
Олекса й пiсля того не втратив надi©, тягнув Баглая ще кудись iти, але
студентовi терпець урвався: осточортiло. Лобом стiни не проб' ш...
З тим i вiдбув на хлiбозбирання. I ось тепер, виявля ться, знову ожила
©хня iдея, зацiкавились.
Добирався Баглай до мiста на попутних. Соняхи вже цвiли, цiле море ©х,
золоточолих, розлилося степами, звернутих лицем до свого небесного взiрця.
хав з радiсним передчуттям зустрiчi з лькою, з Зачiплянкою i з тими
невiдомими людьми, якi стануть його спiльниками у боротьбi за ясне,
незабруднене небо рiдного краю. Кра©на прогресу повинна бути без шкiдливих
димiв! - такий його, Багла©в, девiз. Вже складались, формувались думки,
невiдпорнi аргументи, якi вiн висловить перед тими, з ким i зараз у дорозi
веде пристрасну, переможну дискусiю. Дошкульно висмiю якогось
горе-рацiоналiзатора, що пропону всi труби звести в одну i вiдводити той
дим кудись... Iнших теж на лопатки кладе. Звичайно, певну рацiю мають i
прихильники сухого очищення, адже не всюди достатнi резерви промислово©
води. Багато кра©н переходять на сухе фiльтрування, це так. На Заходi
застосовують навiть мiшковi або рукавнi фiльтри iз спецiально© матерi©,
вона мусить бути особливо© мiцностi й жаростiйкостi, бо температура пилюки
при виходi з труб дуже висока. Продукти сухого очищення до того ж можна
переробляти, брикетувати, в цьому теж своя перевага. Перш нiж очищати,
треба охолодити газ, знизити його температуру - в цьому проблема. Пряме
вiдсмоктування? Але металурги йдуть на це неохоче, бояться, чи не
позначиться воно на технологiчному процесi. Дим iз труб - це розпечений
газ iз пилюкою, невидима оком пилинка - твiй найбiльший ворог! Тiльки
збiльшивши в чотириста п'ятдесят разiв, почина ш бачити цю пилюжинку,
власне, мiнiатюрну скалку залiза. Тому-то вона добре летить i легко
засвою ться органiзмом. закон про допустиму санiтарну норму пилюки в
повiтрi, але хто його дотриму ться? Повсюди повiтрянi басейни над
металургiйними заводами бурунять брудом, рiзнi iнспекцiйнi служби теж
ковтають цей бруд. На кожнiм заводi вентиляцiйнi лабораторi©, якi з року
в рiк тiльки фiксують порушення санiтарних норм, цим i вичерпу ться ©хня
роль... Хiба ж не самообдурювання?
Думати про це Баглай нiколи не мiг спокiйно. Особливо збiльшилось
пилюки пiсля застосування на мартенах кисневого дуття. Не дим, а залiзо,
чисту руду, багатшу, нiж з рудникiв, видувають iз труб, i вiтер день i нiч
розносить ©© над мiстом... Чотириста тонн пилюки щодоби - тобто тонни й
тонни чистого залiза у виглядi бурих отих димiв! А директори? Кожен iз них
i зараз ма фонд, щоб платити штрафи за забруднення. I платить, бо йому
нема коли думати про фiльтри, в нього, бачите, завал... Кошти на
будiвництво газоочисних споруд ©м вiдпускають щороку, на, бери, будуй, а
хто тi кошти освою повнiстю? Хто по-справжньому пiклу ться пiдготовкою
вiдповiдних спецiалiстiв? Був ранiше технiкум десь на Кавказi, що готував
таких фахiвцiв, а потiм i його лiквiдували. До застосування кисню, доки
мартени димiли потихеньку, ще можна було якось миритись, а зараз, коли всi
процеси iнтенсифiкованi, над заводом як пожежа! Бурi хмари затягують небо,
проблема очищення ста головною... Шкоду Баглай, що нема ©хнього
колишнього директора Батури, помер вiд раку, лауреатом був, той би одразу
вхопився за ©хню установку! Мокре очищення, яке вони пропонують з Олексою,
звичайно, теж рiч громiздка, клопiтна, треба буде силу-силенну води, треба
будувати величезнi вiдстiйники, новi установки, кожна з яких це майже
цiлий цех... Але ж треба колись за це братись! Хай сьогоднi нiби це вам i
невигiдно, товаришу директор, таке не працю на план, зате повiтря для
людей буде чистим, небо над заводами блакиттю заяснi , - хiба ж це не
варте найбiльших зусиль?
Всю дорогу думалось Миколi про цi сточортячi дими.
На Веселiй дiтлашня з бурхливою радiстю зустрiла свого улюбленця,
баглайчата й сусiдскi - всi були за©денi шоколадом: певна ознака, що Iван
з Iндi© повернувся. Соняхи й на Веселiй цвiли, аж тут згадав Микола, що
сьогоднi день його народження: з дитинства ще, з материних слiв,
закарбувалось, що, як народився, була вiйна, снаряди по садках вибухали i
соняшники стояли в цвiту!
Вiн, бач, i забув, а матерi не забулось: пирога з вишнями спекла.
Щоправда, гостей не скликатимуть, до того ж переддень вихiдного i багато
хто подався на Скарбне. Iван з Вiрунькою, i обидва Владики, i
Федiр-прокатник, i ще при днався до них iнженер з Iванового цеху...
Запрошували й Миколу: як при©де, щоб одразу ©х доганяв. Мати -
лоцманського роду, справжня днiпрянка: висока, чорноброва ще, дарма, що
лiта...Суворий злам брiв сьогоднi якийсь лагiднiший, почува ться, що душа
материна не в тривогах нарештi: i старший син повернувся, i молодший у
дворi... Навiть засмiялась, показуючи, яку шаль Iван привiз у подарунок:
нiби молодiй, i на плечi накинути совiсно.. Микола став упевняти, що
iндiйська шаль дуже личитиме ©й. Запитав потiм:
- А як тут ваша майбутня невiсточка, мамо?
Материне обличчя похмарилось: зникла невiсточка. Як по©хала тодi до
мiста, то й бiльше не поверталась.
Громом з ясного неба пролунала для Миколи ця звiстка. Стояв, як
приголомшений, серед двору, нiби серед яко©сь пустелi, що пустелею стала
зненацька. Потiм сказав до матерi глухо, з гiрким жартом:
- Що ж ви, мамо, не вберегли ©©?
- Це, сину, тобi треба було берегти, - вiдповiла мати серйозно. - Це
теж непроста наука: вмiти берегти одне одного.
Дала вмитися синовi з дороги. Осмалений повернувся з степiв, шкiра на
плечах i грудях аж жеврi ться. Доки натирав чистим рушником сво
мускулясте тiло, Багла©ха все дивилась на нього: такий вирiс красень,
вродливець! Старший рудий, витрiшкуватий, навiть очi з рудизною, а в цього
так i б'ють блакиттю з-пiд чорних, густих, як i в батька, брiв. "У вашого
Миколи, - чу iнодi, - очi - ну просто небо!" Тiльки часто чомусь те небо
з присмутком... Рiвний нiс з тонкими нiздрями, вони теж, як i в батька,
щоразу нервово посiпуються, коли син чимось схвильований... Все батькове -
i очi, i брови, й постава. Та бач, яке життя: батьковi так i не судилося
побачити сина... Безвiсти пропав... Тiльки для не© вiн нiколи не буде -
безвiсти... Чи живий хоч той солдат, що перший почув, коли воно в окопчику
запищало? Скiльки ©х тут перейшло i наших, i ©хнiх - та все бiльше
нещасних. Той Ганс-постоялець фотографiю сво©х кiндерчат щодня жiнкам
показу , шукаючи спiвчуття, а голоднi обмороженi iталiйцi теж скаржаться
на долю, старцюють по хатах, на собор моляться...
Хоч i засмученого звiсткою, мати все ж приохотила Миколу сiсти до столу
на пiдобiдок.
А щоб якось утiшити сина, сказала, що вже вся Зачiплянка зна , чого
викликано його з хлiбозбирання на Вовчiй. Недаром, виходить, тут з Олексою
мудруючи, креслили сво© ватмани, - чогось таки вартi ©хнi димолови...
- Замучились, мамо... Легше стiну пробити, - буркнув син.
Багла©ху це аж розсердило.
- А ти на легке сподiвався? - запитала суворо. - Тiльки якийсь бакай на
дорозi, якийсь тугюголовець у директорськiм кабiнетi - одразу й носа
вiшати? Це не по-нашому, сину. Вiзьми лишень себе в руки! Легко в життi
нiщо не да ться, пора б уже знати...
Вiдчитала, показала характер.
- Дякую за моральну пiдтримку, - похмуро вiджартувався Микола.