Гончаров Анатолий. Собор

окута всю Зачiплянку тим хмаровищем ядучим, рудим, нiби атомним. Все небо
тодi смердить. Та це ненадовго. Дмухне вiтерець зi степу, з льчиних
кра©в, i повiтря знову ста чистим, на все передмiстя вiйне запашним духом
лiта. Тодi лька й тут, на новiм сво©м пристанищi, чу тихий дзвiн
колосся, гарячий, сухий дух пшениць засмаглявлених.
Щоб не спотикатись уночi по кладовищу, вони йдуть в обхiд, виходять на
Широку - головну вулицю Зачiплянки. Пiзно вже, не клацають нiде в домiно,
не шелестить вода по садках. Спить трудове передмiстя, повите
снами-серпанками тепло© лiтньо© ночi.
Та враз ось Широка ожива . З невидимих завулкiв, стежок, дворiв
вилiтають на соборний майдан велосипедисти, котять у бiк заводiв - тiльки
шини шелестять. Понасувавши кепки, пригинаючись кожен аж до керма, мчать
по бруку Широко©, мчать i по стежинi попiд шатрами дерев, близько
прослизаючи мимо льки, всi в темному, робочому, легкi, мовчазнi, мов
безтiлеснi нiчнi духи цих заводських передмiсть.
- Нiчна змiна йде, - якось ваговите, з сумовитою гордiстю каже Катратий
©м услiд.
А вони й далi хвиля за хвилею, з шурхотом шин, з пружним вiтерцем
стрiмкого лету - все на заводськi багровища, пiд сво буре небо, що нiколи
над ними не гасне.



V

Виходило так, що собору вже нiби й нема. На одному важливому засiданнi,
де обмiрковувалось майбутн Зачiплянки i розглядались проекти ©© забудови
згiдно з генеральним планом, все якось не могли втулити мiсце цьому
соборовi; то вiн комусь застував, то його мусили затиснути якiсь ще не
iснуючi споруди нового мiкрорайону. Оскiльки засiдання було вузьке i тут
дозволялося бути вiдвертим, господар кабiнету - похмурий чоловiк з
свiтлими прозорими очима i землистим кольором обличчя - запитав,
зiжмакавши лоба:
- А чого йому, власне, стояти?
Не було в цiй реплiцi категоричностi. © можна було вважати просто
роздумом. Внутрiшнiм сумнiвом. Могла вона бути дiлком випадковою i не мати
нiякого пiдтексту. Але ж могло бути й iнакше? Могло тлумачитись це,
скажiмо, й так: якого сторiччя цей собор? Вiсiмнадцятого? А хiба мало в
республiцi архiтектурних пам'яток з вiсiмнадцятого сторiччя? I чи така це
буде велика втрата для трудящих, якщо одним об' ктом минувшини буде менше?
Зда ться, вiн потребу ремонту? Асигнувань? Та доки ми тягтимемо на такi
речi з бюджету? Чи не доцiльнiше буде передбачити на мiсцi собору
будiвництво чогось такого, що справдi необхiдне для населення трудово©
нашо© Зачiплянки? Отже, ця реплiка могла бути вiльним експромтом, який нi
до чого не зобов'язував, але могла вона та©ти в собi i силу вказiвки.
Зачiплянку на цьому засiданнi представляв ©© висуванець Лобода
Володимир Iзотович, син славетного колись на весь край обер-майстра Iзота
Лободи, заслуженого металурга республiки. Лобода-син був Володимиром
Iзотовичем для цього кабiнету, а для Зачiплянки вiн i досi Володька, може,
тому, що товариський, простий, до людей не гордий. Вилиняв, геть полисiв
на комсомольськiй роботi, тiльки рiденький кущик на головi зостався. При
нагодi Володька ще сам i кепку з i того кущика: рештки, мовляв, що вiд
запорозького оселедця лишились... Зараз цей молодий, тугощокий, квiтучого
здоров'я Лобода вiда культурою всього заводського району. Якраз на соборi
висунувсь. Коли вiдзначалось 300-рiччя Переяславсько© ради i треба було
чепурити пам'ятники старовини, а коштiв для ремонту собору вишукати не
вдалося, то Володька iдею подав:
- вихiд: взяти в риштовання.
- А потiм?
- А потiм - хай сто©ть. Головне - одягти до свята.
Йому сказали:
- Ти генiй.
Собор взяли в риштовання, а "генiй" невдовзi на культуру перейшов. I
хоч плавнева лелека не одних лелечат висидiла в тому бутафорському
риштованнi, Лободi це не дошкуля i службовим справам його нiскiльки не
зашкодило: скорiше навпаки. Обгнила декораця, осунулась, знову оголивши
всi банi, вкритi iржею, i Зачiплянка звиклася з таким станом речей; хiба
що лелека надто розклада ться з собору, тодi котрийсь iз металургiв
спiдлоба гляне в той бiк:
- Вона ще нам не таких генi©в висидить...
I тепер от, коли на засiданнi знову зайшлося про собор i було кинуто
кудись у жужмо паперiв ту ваговиту реплiку ("А чого йому, власне,
стояти?"), зачiплянський висуванець одразу вловив, як йому вдалося, ©©
справжню суть i, розвинувши думку, зауважив iз скромнiстю пiдлеглого, що
на тому мiсцi дуже, мовляв, доречно ув'язалось би будiвництво зразкового
критого ринку для трудящих, - вiдчува ться в цьому гостра потреба. В старi
часи на тому майданi влаштовувались ярмарки, був i базарчик пiзнiше, який
потiм занепав, отже, варто б вiдновити давню народну традицiю.
Вважався Лобода-висуванець знавцем Зачiплянки, ©© потреб та настро©в, i
тому мiркування його вислухали з увагою. I хоч рiшення остаточного поки що
й не було прийнято, але з засiдання Володимир Iзотович вийшов з почуттям,
що вiн перемiг. Мине якийсь час, i нiхто не штрикатиме йому очi тим
собором, не нарiкатимуть, що iсторичну споруду загиджено, запущено,
перетворено в склад комбiкорму (хоч там i комбiкорму тепер нема). Виросте
новий комплекс, можна буде вiдкрити навiть шашличну, i все завдяки
iнiцiативi Лободи-молодшого, знавця психологi© Зачiплянки.
Коли пiсля засiдання син знатного металурга йшов вулицею, розстебнувши
свiй парусиновий пiджак i по-молодецьки пiдставивши широкi груди
вiтерцевi, його хтось зовсiм демократично окликнув:
- Володька, стривай!
Вiддiлившись од гурту вiдвiдувачiв, якi чогось чекали бiля будинку
райсуду-раймiлiцi©, переймала Володь-ку баба Шпачиха, зачiплянська
квартальна. Вона, як завжди, трохи накульгу , те накульгування в не© -
наслiдок виробничо© травми, пам'ять про будiвництво знаменито© ще в
тридцятi роки четверто© домни. Володимиру Iзотовичу зараз не до Шпачихи,
але вона смiливо бере його за лiкоть, озира ться:
- Маю тобi щось сказати, Володька. Сядьмо он на тiй лавцi.
I вони сiдають на лавцi пiд розiмлiлими акацiями, якраз навпроти
будинку правосуддя, з вiкна якого подеколи вигляне то кашкет мiлiцiонера,
то промайне обличчя знайомого Лободi прокурора, то прозирне ще хтось
стривожений, можливо, який-небудь затриманий порушник.
Справа в Шпачихи серйозна: йдеться про долю зачiплянських кiз. Як
вийшла на тих кiз заборона, постанова така, що треба ©х, нещасних, негайно
порiзати, бо за©дають, мовляв, увесь бiлий хлiб мiста, тiльки горохвяники
залишаються, з того моменту нема Шпачисi-квартальнiй спокою. Комiсi©
ходять з райради, з фiнвiддiлу, заглядають у двори, записують, в кого ще
тi кози зостались, кому ще за них штрафу припекти. З не©, з квартально©,
раз у раз питають: чи вже покiнчено на Зачiплянцi з козами, чи застосову
вона надану ©й владу? Адже ©© обов'язок не тiльки розносити податковi
листки по дворах та нагадувати Катратому, щоб прапор у свята вивiшував...
А як вона буде чiплятися до людей, коли в само© коза нелегально в собачiй
будцi живе! Квартальна мусила б наче приклад показувати, а вона сама ж i
попереджа ввiрене ©й населення:
- Готуйтеся, людоньки, завтра комiсiя буде! Виганяйте кiз на весь день
якнайдалi в кучугури... Аж на Радуту женiть!
А до Володьки вона з таким проханням: чи не мiг би вiн, як свiй-таки
зачiплянець, зайти з нею до найстаршого тут начальства, щоб видали
амнiстiю козам: вони ж дiтям металургiв молоко дають!.. Начальство каже,
нiбито паляницями почали кiз годувати, людську норму згодовують, тому й
перебо© з бiлим хлiбом... Неправда! Зачiплянка сво©х кiз у кучугурах пасе,
можна пiти й перевiрити.
- Кози - вони нашi корiвки, робiтнича худiбка, за що ж на не© така
напасть? Вступися, Володько, хоч ти!
Бiле, повнощоке Володьчине лице обволiка ться похмурiстю, туманом
вiдповiдальностi, нiс ста нiби ще кирпатiшим. Холодно зупиняються на
Шпачисi його випукло-риб'ячi очi.
- На жаль, Оврамiвно, нiчого тут зробити не можу. Закон для всiх закон!
Сват чи брат - виняткiв нi для кого нема, i ви мене, Оврамiвно, на
приятелiзм не пiдбивайте, - i аж тут ворухнувся на соковитих Володьчиних
губах черв'ячок усмiшки. - Зате я вас iншим порадую, - сказав вiн,
дивлячись у Шпачишине сухе, загострене увагою обличчя. - Через невеликий
перiод часу за молоком не треба буде далеко бiгати. Не будете з корзинами
давитись по автобусах, телiпатись до мiста, щоб спродати всяку петрушку,
матиме Зачiплянка свiй власний базар... Не ви до мiста, а до вас горожани
при©жджатимуть на торг!
- зда нас не ляка . Як добре вродять абрикоси, нам i Архангельськ не
далеч.
- Нащо вам тодi той Архангельськ? За два кроки вiд вас буде
першокласний критий ринок пiд склом, пiд кольоровим синтетичним дахом...
- Де ж це вiн буде?
- А на майданi... На мiсцi собору.
Лице Шпачишине витяглось у подивi:
- А собор?
Вiдомо було молодому Лободi, що Шпачиха нiколи не належала до
прихильниць собору. В той час, коли закривали собор, вона була в
авангардi, особливе завзяття виявила при вигнаннi з Зачiплянки приблудного
розстриги-попа, одного з тих швидкiсних окупацiйних попiв, що, як голоднi
вовки, кружляли навколо собору та потайки хрестили на селищах дiтей, серед
яких часом виявлялися й дiти вiдповiдальних товаришiв... I хоч робилося це
без вiдома вiдповiдальних, але були в декого серйознi непри мностi,
зокрема i в Петра Петровича, учнем i висуванцем якого Лобода себе вважа .
Пiсля одного такого скандалу вирiшено було створити в соборi музей, i
Петро Петрович власноручно взявся був тодi набивати опудала з шулiк та
диких кабанiв, вiн на це мастак... Наступник його, правда, цю кра знавчу
iдею вiдкину в, а жаль, бо вiдтодi собор так i сто©ть як безхозний - нi
вепрам, нi попам... Шпачиха в тих подiях була прогресивною, до
розстриги-попа в не© не було пощади. "Та який з нього пiп, коли в нього
пiд рясою галiфе? - кричала вона тодi на всю Зачiплянку. - Нiяко© в того
приблуди вiри нема, безвiрко вiн!" I привселюдно присягалась, що онукiв
сво©х нiзащо до нього не понесе, хай краще нехрещенi ростуть, нiж нести ©х
до пройдисвiта... Така була, а зараз Лобода ©© просто не впiзнавав.
- Виходить, я помилявся? Думав, що ви, Оврамiвно, як передова
квартальна, як геро©ня перших п'ятирiчок, могли б навiть iнiцiативу
виявити... Соборно© общини нема, але ж можна комусь зiбрати пiдписи i вiд
iменi самих селищ звернутися до райради з листом...
Шпачиху так i стрельнула догадка! Очицi ©© враз ожили, зблиснули
смiшком:
- Щоб "iдучи назустрiч побажанням трудящих"? Як iз позикою? Щоб потiм
iще на нас i перекласти? Так не буде ж цього, Володимире, - сказала
урочисто, нiби присягнула. - Нiзащо не буде. Як на мою волю, то хай
сто©ть. Вiн ©сти не просить.
- Так асигнувань просить, - дражливо вiдреагував Лобода. - Навiть
вимага . А з чого? З податку вашого? Чи з пенсi©? Люди в комунальних
душаться, з пiдвалiв ще не всiх переселено, а ми на ремонт церков будемо
кошти з бюджету вгачувати? - I перейшов на спокiйнiший тон: - Звичайно,
собор ще не валиться, можна б якось використати його, якби наш ледачий
м'ясо-комбiнат був повороткiший... Чому б, скажiмо, при певних затратах не
зробити з цього собору справжнiй, модернiзований, на тисячi тонн продукцi©
холодильник? Холодильник-гiгант...
Шпачиха пiдвелася:
- Звиняй мене, Володимире, але не в той бiк ти дума ш. Ти б краще за
гудок подбав.
Який це ще бабi гудок? Лобода насупився. Потiм згадав. I батько його, i
Катратий, i ще дехто, коли було вiдмiнено гудки, збирались писати кудись
заяву, щоб - хоч як виняток - влада повернула ©хньому заводовi-ветерановi
право давати вранiшнi гудки, бо селища, мовляв, до цього звикли. Так тодi
й не зiбралися написати, забулося нiби, а тепер ось Шпачиха знову порушу
питання.
- На цю тему ми ще поговоримо, - пiдвiвшись i вже рушаючи, сказав ©й
Володька. - Я скоро буду на Веселiй; не думайте, що вiдцурався... Хоч i
клопотiв невпрогорт, але на рiдну Веселу мушу заглянути!
I ще того ж вечора заглянув.
Удвох iз кимось на скромному "Москвичi". Наче щоб не розполохати тишу
зачiплянську, "Москвич" про©жджав вуличкою нешвидко, бiля двору Багла во©
Вiруньки пригальмував. Вiдхиливши дверцята, Володька привiтався з машини
до куми, що саме порала квiти коло парканчика, запитав, коли ж нарештi
Iвана чекати. Дiзнавшись, що вiдрядженець, можливо, вже зараз десь над
Гiмалаями летить. Лобода виказав радiсть:
- О, при мно! Як при©де, гукайте ж... Вiдзначимо! Кокосового молока,
напевне, привезе, знiмемо пробу...
Все вiн тут зна , цей Лобода, зна , що в кого робиться, хто чим
заклопотаний, що кому болить. Олекса-механiк саме проходить мимо них,
сумно похиливши свою сократiвську голову; Володька i його обдарував
увагою:
- Ну, Олексо, впiймав ти свого невловимого Бублика? Вибив з нього землю
пiд вiдстiйник?
Олекса ще сумнiшим ста . Пiймав вiн таки того Бублика, дав той землi,
та тiльки, виявилось... не свою дав, сусiдську видiлив!
Володька розреготався.
- Дав, та не сво ?.. Будуй багнище, тiльки на сусiдових полях? Ну й
Бублик! Безсмертний Бублик! Отак повернути, - каже вiн у захватi. - Отак
вiдкрутитись! Блиск!
- Вiдкрутитись вiд нас йому буде не просто, - мовив механiк, - хоча
родючу землю втрачати - хто б це хотiв?
I пiшов далi понурий, а Лобода, пересмiявшись, знов пожартував до куми,
що не дуже, зда ться, вона сохне за чоловiком, розкохалась, нiвроку, наче
пiсля курорту...
- Два роки, Вiрунько, - це треба мати витримку... Може, й забувати
стала? Може, й скочити в гречку кортiло?
Таке запитати повернувся йому язик! Холодом мовчання вiдповiла молодиця
на його безтактнiсть. Висуванцевi й невтямки, скiльки вона передумала за
цей час, скiльки тривог за свого Iвана через душу ©© перейшло... Десь там,
в Азi©, епiдемiя спалахне, а ©й уже Iван перед очима, бо хоч i щеплення
поробив, а все ж таки тропiки, де здавна то чума, то холера... Написав
якось, що в Iндiйському океанi з товаришем купались, а Вiруньцi й вiд
цього тривожно - акули ж в океанi! Внуки колись, може, у вiдпустку на той
океан вiльно лiтатимуть, а поки що далеч то яка, крайсвiт, безвiсть!..
Зовсiм в недосяжностi для не© Iван. Десь аж за Гiмалаями, за найвищими
горами, наче на небi десь!
Сто©ть Вiрунька, злiгши грудьми на паркан; задумою повива ться налите,
персиково-туге обличчя... Та не такi це думки, щоб дiлитися ними з кожним
мимойдучим.
- Коли ти, Володько, оте сво потьомкiнське риштовання обновиш? -
кивнула на собор.
Володька вловив критику, але не образився.
- Скоро, скоро, - каже вiн. - Iтимуть танки переходом, може,
завернуть... м кивни лише - наскрiзь протаранять! Всiх кажанiв соборних
розполохають!..
На мить Вiрунька бачить зовсiм зримо, як руйнують танками собор, горища
падають i з них кажани вилiтають, завбiльшки мов лелеки.
А Лобода, весело помахавши Вiруньцi рукою, дав водi вi знак рушати.
Мимо вчителевого двору "Москвич" прошмигнув швидше, бiля танкiстового мав
би, зда ться, зупинитись, але й танкiста минув, i Федора-прокатника теж, -
зупинився аж бiля Ягора Катратого. Зупинився надовго. Пiзнiше, коли
Вiрунька, повкладавши дiтей, сiла посидiти бiля вiкна у звичнiй сво©й позi
чекання, "Москвич" все ще стирчав у кiнцi вулички. Останнiм часом почав
Володька чогось до Ягора на©здити. Кортiло Вiруньцi знати: чого б то? На
юшку? Ранiше до старого тiльки рибiнспектор зрiдка навiдувавсь, а це й
"генiя" туди потягло. Та чи тiльки на юшку? Чи не вирiшив ще раз
спробувати, як вiн каже, вийти iз парубоцького цейтноту? Таких красунь, як
дiдова ота племiнниця, i на проспектi не часто зустрiнеш...
Годилось би, правда, кучерявiшим бути жениховi, а то геть облисiв по
засiданнях. Однолiтки вони з Iваном, товаришували ранiш, гуляв Володька в
них на весiллi, а коли перше дитя народилоcь, сам напросився до Вiруньки й
кумувати. Самому ж йому з женiнням невдало вийшло. Вибрав був, та таку, що
й року разом не прожили: вiддала вона перевагу iншiй кандидатурi - майнула
свiт за очi з естрадним спiваком за©жджим...
Важливо, однак, що встиг висуванець одразу пiсля одруження отримати
квартиру в мiстi на проспектi, туди ж незабаром i батька переманив, хоч як
упирався старий. А коли невiстки не стало, то й батько невдовзi опинився
на Скарбному в Будинку старих металургiв, бо що ж iз ним робити
синовi-холостяковi? Там, у Будинку ветеранiв, батьковi догляд, в колективi
почува себе, живе, мов на вiчнiм курортi.
Зачiплянки молодий Лобода й тепер не цура ться. Загляне при нагодi
провiдати свого двоюрiдного брата, слiпого Костю-танкiста, iнодi й заночу
в нього, як припiзниться. Почува себе тут у колi сво©х, з кожним
запанiбрата. В розмовах любить натякнути, що зна набагато бiльше, нiж
знають вони, простi смертнi, йому доступне, мовляв, те,.про що вони лише
згодом почують по радiо чи з газет i матимуть нагоду переконатись,
наскiльки точно ©хнiй Володька був заздалегiдь поiнформований про
яку-небудь iз чергових реорганiзацiй. I хоч угору йде зачiплянець, а не
зазнався, дба , щоб не вiдiрватись вiд мас. Без церемонiй сяде з
роботягами навiть i в "козла" кiлька партiй забити, ще й свiжим анекдотом
©х почасту з "вiрменського радiо", про кукурудзу на Мiсяцi абощо. "Не
думайте,каже, - що я вiдiрвався, чорним був, чорним i зостанусь", - себто
металургом. Бо таки справдi ж iз заводу життя починав, iз цеху, i в
нього пiдстави похвалитися деколи й на службi сво©й теперiшнiй: "Ми,
металурги, народ прямий: у нас анонiмок не пишуть".
Цiнять його на службi, це правда. Побiльше б нам, кажуть, таких
працiвникiв. Чу нове, в старому не закис. Та й те сказати, завзяття у
висуванця ще комсомольське, енергiя з нього б' , iдеями на ходу так i
сипле. Всi отi "кiмнати щастя", вiкторини, карнавали на водi i навiть
святковi кольоретки для цукеркових коробок (i слово ж яке вигадав:
"кольоретки"!) - все то винаходи ©хнього зачiплянського "генiя". I хоч
Весела незлобиво пiдсмiю ться з таких винаходiв, але мешканцям ©© при мно;
що Володька не цура ться сво©х, не горду нiким, навiть бабою Шпачихою,
яка ранiше ночами, мов алхiмiчка, добувала у хлiвчику мiцнющi перваки, за
що й погостювала в мiлiцi©, а пiсля того порубала апарат, виправилась, i
навiть висунули ©© квартальною. Володька нiколи не мина нагоди
перекинутися з бабою словом бодай через хвiртку, почерпнути, як вiн каже,
народно© мудростi. Одного разу вiн аж iз мiста, вiд базару пiдвiз Шпачиху
з ©© корзинами, пiдкинув легковою до самого двору, що зовсiм розчулило
стару, три днi пiсля того тiльки й чути було ©© панегiрики на честь
Лободи-висуванця.
От лише Микола-студент нiяк не дiйде миру з "генi м"-висуванцем, просто
терпiти його не може. В Миколи для нього одне тiльки слово:
"батькопродавець". Хоч як на Вiруньчин погляд, то це, може, й занадто.
Адже не вiдкинувся Володька вiд батька, думав, певне, зробити на краще,
коли, одержавши в мiстi квартиру, забрав старого до себе. Батько не мав
охоти кидати Зачiплянку, але син таки наполiг: "Бiля мене будете, тату, а
то скажуть, наче у вас i сина нема! А ви ж заслужений металург, з вашою
славою i менi легше..." Засумував на проспектi старий, особливо коли
невiстка втекла i самотнiсть прописалась на ©хнiй холостяцькiй квартирi.
Старий почав був подумувати, щоб знову на Веселу повернутись, де так добре
пiд грушею iз другом Ягором у свята сидiлось, але Володька тако© ганьби,
звичайно, допустити не мiг, до того ж треба було назад у циган
вiдторговувати подвiр'я. А сам хоч би й рад батька розважити, турботою
оточити, так усе по засiданнях, по нарадах, то ти дзвониш, то тобi
дзвонять, - посадили ж на культуру, гаряче мiсце! Отодi i вдарила
Лободi-синовi iдея: вiдправити старого в Будинок металургiв! такий на
Скарбному Будинок ветеранiв, у лiсi над рiчкою, серед плавнiв вiкових.
"Рибку, тату, ловитимете, повiтря свiже, годують добре, санiтарки,
офiцiантки, кiно, газети, санаторний режим! Чого вам ще треба? На
Зачiплянку тягне? А може, ми ©© переросли з вами, тату? Хто там вас жде?
Могила мамина... © впорядковано. Тiльки журитись там бiльше будете. I
менi можуть на бюро зауважити, що ви ледь не кожного свята чарку тесь з
отим махновцем, розмови невiдомо на якi теми ведете... Раз уже колись
голову за нього пiдставляли - хiба вам мало того?"
I дожива тепер вiку старий Лобода в Будинку металургiв у товариствi
iнших заслужених ветеранiв. Дехто осуджу Володьку за такий крок.
Зачiплянка довго про це гомонiла, для Миколи вiдтодi Лобода-син взагалi
тiльки "батькопродавець", а Вiрунька, хоч сама, звичайно, нiколи б так не
зробила, але Володьку намага ться якщо не виправдати, то бодай пояснити
собi його вчинок. Однак не знаходить пояснення. Якби хоч квартира тiсна чи
жiнка сварлива, а то ж зараз по-холостяцькому живе, по ©дальнях та буфетах
бiга , там чаю, там кефiру, бо на роботi коли й до ночi, - час у таких
людей не нормований...
Сто©ть "Москвич", лобом у Ягорiв паркан уперся, фари погасив i жде,
майже непомiтний у затiнку сарая. Довго ж, одначе, вони там бесiдують, чи
юшка нiяк не звариться? Зачiплянка з першого при©зду чомусь вiдчула
антипатiю до тих нiчних юшко©дiв. Такi речi тут навiть дiтям передаються
нiби з повiтрям: була вже скарга на малечу, яка минулого разу пальцями
розмалювала "Москвича", понаписувала на ньому шовковицею рiзнi неподобнi
.слова... Нi звуку звiдти, мовчки сьорбають гостi дiдову юшку.
А на подвiр'© старо© Багла©хи чуть веселощi, i солов'© тьохкають
по-весняному, сезоновi наперекiр. Ще навеснi записав ©х Микола в лiсi на
Скарбному, зiбралось тепер у нього товариство, i зачiплянськi, i якiсь аж
iз Колонi© та з Кодакiв прийшли, зда ться, iнститутськi його однокурсники,
запустили магнiтофонну плiвку з живими солов'ями, i на всю Зачiплянку
витьохкують вони повноголосо! Вигада ж отаке- солов'©в записати! Нiде вже
©х не почу ш, вiдспiвали, на гнiздах сидять, а в студента вечiр солов'©ний
- щебечуть, виляскують з притьохком, аж переляски йдуть, нiби при сходi
сонця розщебетались десь на плавневих дубах... За сагою на Солончаковiй
радiолу хтось запустив, солов'ям наперекiр, на змагання з ними, але вони
не здаються, молодь розгулялась, серед щебету лiсового чийсь
радiсно-бешкетний голос чути:
- Свобода й кохання - два несучi крила поезi©! Все iнше тiльки оздоба!
I знову дають волю солов'ям, вдруге ©х крутять, ще дужче пiдсиливши
звук, щоб, мабуть, дошкулити отим юшко©дам, що за Ягоровим парканом нишком
свою браконь рську юшку ©дять! Може, вона, правда, й не зовсiм
браконь рська, одначе невесела якась: унадились до старого, певне, засiкши
його на якомусь грiшку, i тепер юшкою вичавлюють з нього спокуту... Спитай
потiм висуванця, чого в Катратого був, неодмiнно викрутиться, знайде
пояснення, ще з якою-небудь i пiдкладкою: ©здив, мовляв, як до живого
експоната, про життя каталiв розпитувати абощо. Заодно вивiдував про той
невiдомо ким вчинений на заводi подвиг пiд час окупацi©, коли хтось
чавунного заводського Титана з-пiд носа у нiмцiв викрав, i серед брухту,
на вiдвалах, було йому знайдено сховок... Зберегли, а хто зберiг, - досi ж
бо тих смiливцiв не виявлено, геро© зосталися невiдомими... Володьку
зачепи - на ходу вигада сто пояснень, такого в ступi не влучиш... Але й
Весела - це ж така, що правди вiд не© не вта©ш, тут i мале зна , чого до
дiда Ягора час вiд часу рибiнспектор занику то з одним, то з другим
приятелем... I нiколи вдень - тiльки вночi, мов кажани. Тайною все там
покрите, без пiсень, без примовок сьорбають, але по Веселiй мов сорока на
хвостi розносить щоразу, яка цього вечора там юшка заварювалась, яку рибу
Ягор требушив i якi клалось приправи. I якби знали тi юшко©ди, що про них
передума Зачiплянка, доки вони потай працюють ложками, якби дочули, яким
перцем приправля Весела цю ©хню тайну вечерю, то, мабуть, i ложки ©м у
ротi позастрявали б, кiстками подавились би ©дцi! Одного рибiнспектора
нiбито замiнено, була дiдовi передишка, а тепер i новий дорогу взнав чи
Лобода його навiв. Володька виявився не геть-то вередливим: батька свого,
бач, з Ягором розлучив, щоб не чаркувався з махновцем, а собi дозволя ,
внадився, хоч i непроханий... I спробуй ти йому завтра зауважити,
зустрiвши десь у завкомi, вiн таке тобi крутне, що ти ж i винувата
зостанешся, плiткаркою зробить... Всi знають, який вертун: справдi, його i
в ступi не влучиш...
Одначе спати пора. Вставши, Вiрунька наблизилась до дiтей, що
порозкидались по тахтi, аж додолу позвiшували загорiлi ноженята. Обережно
поправила тi ноженята: спiть, набiгались за день. Стала й сама
роздягатись. Електрики не вмикала, щоб не приманювати мошкару.



VI

Вночi собор молодi . Зморщок часу на ньому не видно, вiн мовби
поверта ться до тi © козацько© молодостi, коли з комишини постав юним
виквiтом краси i вперше сяйнув у цих степах небесними пiвкулями сво©х
бань.
Пiд час вiйни на майданi перед собором розводили вогнища iталiйцi,
охлялi, обшарпанi пiсля Сталiнграда, щулячись, варили в казанках
настрiляних зачiплянських горобцiв. Iншого разу тут зупинився ночувати
нiмецький обоз, i вночi на нього був учинений напад селищанською молоддю -
членами пiдпiльно© антифашистсько© органiзацi©, що дiяла на слободах
лiвого берега. Багато було тодi забрано хлопцiв та дiвчат i з Зачiплянки,
i з iнших селищ передмiстя; в числi забраних опинився i син Шпачихи,
славний, спiвучий юнак, якого вiдтодi й слiд загубивсь - чи в пiдвалах
замордували гестапiвцi, чи згорiв, може, десь у печах Освенцiма... Саму
Шпачиху теж тягали в полiцiю, ще й досi розповiдають на Зачiплянцi, як
шмагав там бабу нага м один бандюга з Пiдгородньо©, що доводився Шпачисi
якимось ще й родичем далеким. Караючи дядину, полiцай затулявся рукавом, а
вона йому i з-пiд нагая кричала: "Не затуляйся, не затуляйся, песиголовцю!
Я ж тебе однаково впiзнала! Я ж тебе запам'ятала! Залiзом тобi запишеться,
як ти свою рiдну дядину катував!.."
Страшнi то були часи, жорстоко знекровлювали вони Зачiплянку,
вигублювали ©© цвiт. Однак стали для не© вони й випробуванням на
живучiсть, на душевну мiць, на вiдданiсть тому, що для людини святим.
Були тут явки пiдпiльного обкому партi©, сюди приходили з паролями