Страница:
та його супутникiв, - i знову простiр надвечiрнього Днiпра з повнотою вод
i розливом свiтла. Отак би помчати аж до сво©х Вовчугiв, хай би побачила
бригадирова крикуха льку в такiм товариствi, онiмiла б зi злостi!
В одному мiсцi довелося розминатися з легкокрилим табуном гостроносих,
схожих на ракети човнiв; в кожному сидiло по восьмеро гребцiв, вони то
згинались, то розгинались в диному ритмi, в диному помаху весел, тiльки
чулося дружн плесь-плесь. I серед тих смалюватих, з мокрими спинами, з
мокрими чубами атлетiв льцi нiби завважилася одна знайома постать... Це ж
вiн, студент? Так i тьохнуло враз усе солов'ями, що ©х чула вночi на
Зачiплянцi з магнiтофонно© стрiчки!
Промчали човни, вiддалялися з ритмiчним помахом весел, а житт люб iз
ансамблю басовито вигукував, повен завзяття й ентузiазму:
- Оце життя! Оце життя, а не фiкцiя! Сво му майбутньому чоловiковi,
льочко, умовою поставте: щоб катав вас щодня... Щоб яхту вам
персональну... Ви для цього створенi! Вам усе лiто на пляжi
викрасовуватись! - I, мовби жартуючи i нiби й не зовсiм жартуючи,
вигукував далi, що якби йому така красуня виявила честь, то вiн би ©й
створив комфорт, будь здоров! Двiчi на рiк на курорти ©здила б, не став би
ревнiстю замучувати, звiту не питав би, не дрiб'язковий...
- Все для жiнки можна вiддати, - Лобода знов багатозначно глянув на
льку, - якби тiльки виявилась достойною, здатною створити з тобою мiцну,
сучасну, зразкову сiм'ю. Повну ©й волю за це. Хочеш учитись - учись. В
музе©, в кiно ходи, на концерти. Хочеш в туристську - одержуй, будь ласка,
путiвку й довкола вропи: Парфенон, пiрамiди, Везувiй... Я на це так
дивлюсь: цiлковиту сувереннiсть дай жiнцi, усi права дай за те, що вона
ряту тебе вiд самотностi й хоч коли-не-коли приголубить, - голос його
налився щирiстю. - Хай вона буду життя на свiй смак, все ©й повинно бути
дозволено при однiй умовi: не бiгати iз заявами в комiтет на свого рiдного
чоловiка, - пожартував вiн трохи сумовито. - А ось у мо©х знайомих: як
тiльки найменший конфлiкт, не так глянув на не© законний чи десь
затримався з товариством на островах, уже вона й бiжить iз заявою в
комiтет, де з тебе стружку знiматимуть...
лька розумiла всю пiдводну течiю цi © розмови, i хоч почувала, як
нурту в нiй якась не до кiнця усвiдомлена вiдпорна сила, але було щось i
при мне, спокусливе в цих натяках, в мальованих картинах, в неприхованiй
увазi до не©. Над усiма тут вона нiби старша, всi перед нею так i
стеляться. Почувала, що зараз нiби вироста у сво©й цiнностi, помiчено ©©
вроду, комусь вона таки потрiбна... Не зоставались в ©© душi без вiдгуку
слова про оту незалежнiсть, вiльнiсть, про пляжi днiпровськi, де можна
було б цiлi днi проводити безтурботно, наодинцi з сонцем, iз волею, iз
блакиттю!..
Буря знялася несподiвано. Так вони щоразу зненацька зриваються, цi
надвечiрнi бурi на Днiпрi. Iз заходу, з-пiд хмари, погнало враз курявою,
на пiвнеба закушпелило рудим, i одразу й заводи, i Днiпро, й мости,
окутало якоюсь тривогою, сутiнню вiтряною... Небо, що вдень було повне
блакитi, тепер скаламутилось рудою завi ю тьми, i вiтру, й тривоги. Човни,
як трiски, погнало на водi, i бiлокорi осокори на берегах закудла-тились
листям, потемнiли, страшно вiддаленi, i в Лободиних очах лька помiтила,
як майнуло щось сполохане. А туча розросталась, навкруги посутенiло.
Днiпро збурунився, моторка йшла важко, орала хвилi, воду зривало вiтром,
кидало бризками в обличчя. Бурею пригнало ©х знов до Катратого. лька
вистрибнула просто у воду. Пiдiбравши плаття вище колiн, мерщiй подалася
до берега, а моторка одразу ж погнала далi десь до свого причалу.
Опинившись на березi, лька вiдчула дивне полегшення. й здавалось, що
саме ця раптова буря вiд чогось ©© зарятувала.
А для Катратого наче й не iснувало цi © бурi на Днiпрi, сидiв собi пiд
розшумiлим осокором i спокiйно стругав сво весло. Обвiяна вiтром, що
плаття на нiй туго облiпив, лька з радiсно-лоскiтним почуттям стояла на
березi, i не серед хвиль уже була, а на твердiй землi, i буря ©© не
лякала, осокор спiвав ©й сво©м шумом, i було щось навiть буйно веселе в
тому, як розбiгаються, втiкають увсiбiч човни з Днiпра, бiльшi й маленькi,
а одна шлюпка з заводським номером перекинулась неподалiк берега догори
дном, i дво хлопцiв-голякiв, видершись на ту ковзку посудину, стали в
бешкетнiм ошалiннi вибивати на нiй чечiтку. От ©х би в ансамбль!..
Катратий нiби й цього бешкетництва не помiчав, похмурiстю було повите
його обличчя. Чимось, видно, було старому зiпсовано настрiй. При
товариствi цього не виказував, а зараз - як туча. Помовчавши, виповiв
льцi причину: квартальна сьогоднi приходила. Чи головин при©зд ©©
розколошкав, чи iнший хто пiдказав, тiльки раптом згадала й квартальна про
сво© обов'язки. Домовою книгою цiкавилась, i хоч по-сусiдському, проте
попередила Ягора: або прописуйте свою квартирантку, або... Треба буде
шукати десь руку в мiлiцi©, щоб прописатись, щоб узаконитись у життi.
VIII
Вкрадено таблицю з собору!
Там, де висiла, зоставсь прямокутник необлинялий та дiрки вiд гвинтiв.
Мабуть, i сам Лобода-висуванець, який вважав себе знавцем робiтничо© душi,
всiх ©© закамаркiв, не сподiвався, що такий незначний факт, як пропажа
таблицi, шматка чавуну, наробить на Зачiплянцi стiльки шелесту. I перший,
хто виявив, - двоюрiдний брат Володьчин, Костя, слiпий танкiст, точнiше,
його кокетуха Наталка, котру вiн проводжав до раннього автобуса, не
ховаючи нiжностi, як бува в них щоразу, коли помиряться пiсля сварки. А
подружжя це нерiдко потрапля у шторми та бурi; незадовго перед цим у
©хнiх широтах просто тайфун лютував... Обо були запрошенi на iменини до
Наталчино© приятельки на селище "Коксохiму", iшли туди пiд ручку, в мирi
та злагодi, а звiдти вночi Костю аж бiля цього собору Наталка догнала з
покалiченим баяном, за руки хапала, просила: "Пробач! Дiтьми благаю,
прости! Хочеш, на колiна перед тобою впаду, бий, топчи, тiльки знiми грiх,
пробач, востанн пробач!.." Нiхто нiби й не був свiдком цi © нiчно© сцени,
а проте вся Зачiплянка вже знала, як Наталка пiсля iменин каялася та
навколiшки повзала перед сво©м слiпим Костею на майданi, бо знов, видно,
пiдпивши, "давала дрозда", як сама вона висловлю ться про себе...
Бурхлива, загуляща, Наталка i з Костею теж познайомилася на одному з
весiль, куди його були запросили грати: сама до нього пiдсiла, розпалена,
стала руку гладити. Сказала, що вiн ©й подоба ться, вiн гарно так гра , з
настро м, а що невидющий, то... "Я зараз теж невидюща!" - засмiялась вона
тодi i, пiдхопивши його, вiдбиваючись вiд усiх жартами, сама безсоромно
потягла його в кучугури, в ту пустелю пристрастей, де чебрецями гарячими
дух забивало, де вiд млосних чебрецевих пахощiв можна було вчадiти
навiки!.. I ось тепер, на iменинах у приятельки, вона, як безмужня, про
Костю забувши, весь вечiр вигоцу з заводським енергетиком, тим старим
донжуаном, притьохку соромiцькими приспiвками до нього, а тодi раптом
вiдлучились кудись удвох, - Костя одразу вiдчув ©хню вiдсутнiсть. Зникли i
не вертались, повiв легковажницю старий гультяй, мабуть, до тих самих
чебрецiв... Не став бiльше грати Костя: брязнув баяном об землю, аж
заскавчали рештками музики мiхи... Потiм, коли бiля собору наздогнала його
Наталка, були знову виправдання, пояснення, iменем дiтей благалося, а вiн
хоч i кипiв люттю образи, ревнощiв, проте знав, що, як не вперше вже,
зрештою прийме ©© каятьбу, i сльози, i пестощi, i вже й сам нiжитиме ©©,
нiколи не бачену, жагливо-палку, загулящу... Бува , що любити - це лише
радiсть, а бува , що це майже повсякчаснi муки i бiль. Як у нього. Нiколи
не бачив Наталчино© усмiшки, не зна , яка на вроду, який у не© вираз очей,
тiльки плоть ©© зна , тiла пругкий вогонь, ласку рук... I ще солоний смак
слiз ©©, слiз каяття...
Простив, помирились, проводжа знов ©©, матiр сво©х дiтей, до автобуса
вранцi. Коло собору Наталка стривожено вхопила чоловiка за руку:
- Косте, що за знак? Таблицi на соборi нема! Як це розумiти?
Костя, наблизившись до стiни, мовчки обмацав дiрки, де таблиця була
пригвинчена, постояв, хмуро процiдив крiзь зуби:
- Сволоцюги.
Повертаючись додому, вiн зупинив коло хвiртки Вiрку Багла ву, яка саме
вийшла з двору, поспiшаючи на роботу.
- Ти ж начальство, - сказав роздратовано. - Член парткомуi Чи, може, й
ти потура ш свавiльникам?
- Що ско©лось, Косте? - вона була здивована його тоном.
- Таблицю хтось вiдгвинтив вiд собору. Була на це постанова? Людей
питали?
Наче йому неоднаково, незрячому, та дошка чи нема. А може, й
неоднаково? Може, i вiн по-сво му дорожив цим собором, що диний тiльки й
зостався йому з дово нного життя? З дитинства, з юностi, коли ще
невипаленi Костинi очi мали змогу збирати в душу цей дивний зачiплянський
свiт...
Вiрунька, хоч i поспiшала до автобуса, все ж завернула на мiсце подi©.
Так, нема. Позбавлено паспорта. I хоч ранiше за цехом, за графiками, за
безлiччю квартирних та побутових справ ©й не до собору було, вiн наче й не
iснував для не©, одначе зараз це неподобство обурило й Вiруньку, собор i
для не© враз якось ожив. Не було ж на парткомi й мови про те, щоб собор
роздягати! Нiякi збори не приймали ухвали, щоб зносити його! Без таблицi
тi ©, кимось давно прибито©, став одразу вiн якийсь беззахисний,
безборонний, списаний iз життя, приречений на злам. Майнуло в гадцi, як,
ще коли малою була, зносили в ©хньому селi церковцю дерев'яну. Невiдомо
ким i коли була поставлена, хоча ставили ©©, видно, справжнi майстри:
збудована була без диного цвяха. Сокирами та ломами розбивали старезне,
але ще мiцне, не поточене шашелями дерево. Без диного цвяха, на самих
шипах! Тiльки й гомонiли тодi про це. Тi, що похмуро трощили, розшивали ту
старизну, з мовчазною люттю виконували руйнацьке завдання. Спершу
здавалось, що все там одразу мусило б розсипатися вщент, а проте ветха
споруда чинила опiр, вражала всiх мiцнiстю. Аж наступного дня, пригнавши
трактори, таки розтрощили ©©, розламали, розтягли. Найстрашнiшим було для
Вiруньки, коли падало горище i з хмари куряви так i пужнули врiзнобiч
великi сiрi кажани, закружляли над людьми, над толокою слiпо, беззвучно.
За житт вими клопотами притьмарились, забулися, а зараз, немов розбурканi
чимось, знову зринули з глибин споминiв тi кажани, тi неспiвучi птахи ©©
дитинства. Огиднi духи ру©ни, шорсткi, наче запилюженi, i на все життя -
слiпi. Згадалась ще купа розкидано©, припало© порохнею церковно© утварi,
школярчата копирсалися в нiй, знаходили на руйновищi з-помiж смiття та
мотлоху висушенi уламки березово© кори з химерними на нiй письменами.
Темну парусину якусь довго розглядали з намальованим пеклом, з грiшниками,
з ледь розбiрливим написом - червоним по чорному: "Зима необiгренна"
(пiзнiше холод окупацi© постане ©й в образi тако© чорно© необiгренно©
зими)... Пiдiбрала й Вiруня тодi ощепок старо© кори з письменами, на якiй
потiм комсомолець-учитель намагався розшифрувати бозна-колишню словенську
в'язь iз титлами i якимись закарлючками... Так i зосталось
нерозшифрованим, що там було написано давнiми писарями чи самими
майстрами, тими, котрi вмiли будувати без диного цвяха... Може, остороги
якiсь? Заповiдi нащадкам?
Тепер, видно, хтось вирiшив перетворити в руйновище i цей собор.
Повернеться Iван з Iндi© - порожньо на майданi! Пустеча! Де ж собор?
Вiрунько, де ж собор наш, бiля якого ми з тобою так любили блукати в
молодi нашi ночi кохання?.. Мовчазний зачiплянський гiгант-старожил, що на
роботу нас лiто й зиму проводжав i щодня зустрiчав iз роботи, де ж вiн?..
Чому на його мiсцi пустир?
Пiдiйшло ще кiлька селищанських, оглядали пляму - слiд вiд зникло©
охоронно© таблицi. Семко Дейнека подав думку, що треба мiлiцiонера б
викликати, щоб вiвчарку привiв та пустив ©© по слiду. Там у них
собаки-шукачi здорово намуштрованi, будь-який слiд вiзьмуть.
- Цього слiду нiяка собака не вiзьме, - кинула Вiрунька сердито i
поспiшила до автобуса, що саме пiдiйшов.
Нiби не що й сталось, а навiть i на роботi чомусь Вiруньцi було
марудно, сердито на всiх. Одразу ж пiсля змiни вирiшила зайти до Лободи:
собор у його ж пiдпорядкуваннi, над ним Володька начальство...
Начальство було в бадьорому робочому настро©. Синя блуза-спецiвка
просто поверх майки, бо жарко. Хто не знав би в лице господаря кабiнету,
мiг подумати, що перед ним заводський iнженер-металург, один iз
вiдвiдувачiв, що забiг просто з цеху в кабiнет i, чекаючи свого керiвного
друга, вiльно сiв посидiти за його столом. Вiкно вiдчинено, i за ним видно
закурену сажею акацiйку, хирлявий газончик, а трохи далi - чорно-сiру,
столiтньою курявою вкриту браму заводську. Пилюки в кабiнетi явно не
бояться - порохня шаром лежить на поскручуваних у труби якихось плакатах
чи дiаграмах, що валяються на масивному сталевому сейфi; помiтно пилюку й
на чавуннiй статуетцi Титана, прилаштованiй на письмовому столi.
Заводський гуркiт у вiкно долина , але на нього в кабiнетi не зважають, до
цього звичнi. "Ви сподiвалися зустрiти за цим столом заскорузлого чинушу,
- мовби повинно було казати все тут вiдвiдувачевi, - жовчного бюрократа,
що вiдгородився вiд роботяг i за паперами свiту Божого не бачить. А я ось
який. Висунули, то й сиджу. З цеху прийшов, а скажуть, то й знов у цех
вернусь. Мене цим не заляка ш, за канцелярський стiл не тримаюсь". Все
по-дiловому на столi: календар, телефони рiзних кольорiв, пластмасове
письмове приладдя та ще ота чорна, заводського литва статуетка -
точнiсiнька копiя того Титана, що в парку на високому п' десталi десь аж
пiд небом сто©ть, простерши руку над заводами. Тут, на столi, присутнiсть
Титана не випадкова, серед купи паперiв цей карликово-iнтимний, змалiлий
Титан - як знак того, що в кабiнетi пам'ятають про нього повсякчас.
- Кажи, Вiро Пилипiвно, з чим прийшла? - Лобода сидить збоку стола
звично, невимушено, нога на ногу.
- Цiй ночi, - почала вона i осiклася, бо очi його, завжди трохи
шельмуватi, змигнули розсiяним смiхом, стрельнувши кудись убiк, i ©й на
мить здалося, що Володьцi вже все вiдомо.
- Слухаю, слухаю тебе.
- Таблицю вночi знято з собору...
- Ах, Вiрунько, я думав, у тебе щось виробниче, невiдкладне, - мовив з
розчарованiстю в голосi, хоча шельмуватiсть з очей не зникла. - А ти
знайшла з чим... Повiр, не один собор у мене на плечах... Дозволь спершу
ось iз товаришем з областi докiнчити.
Але товариш, що скромно, сидiв пiд стiною, сухорлявий чоловiк у темнiй
сорочцi з краваткою, стримано зауважив, що вiн почека . Що йому буде
навiть цiкаво.
Булькатi, стереоскопiчнi очi Володьчинi знову змигнули, невловно
змигнули, але вiн i на знаки не дався, що хотiв би уникнути розмови на цю
тему, навпаки, по-дружньому мовив до Вiруньки:
- Ну, кажи, що там.
Вона коротко переповiла, закiнчивши знервовано:
- Самоправство якесь. Нiкого не питаючись. Наче i влади нема!
Лобода глянув на товариша з областi так, нiби вибачаючись за Вiруньчину
неоковирнiсть: що з не©, мовляв, вiзьмеш, рядова виробничниця, сiче
навпростець...
- Влада, Вiро Пилипiвно, , - сказав ©й наставницьки. - До того ж дуже
конкретна. Ось ми з тобою i ма мо честь ©© представляти.
"Ти менi баки не забивай© - хотiлося крикнути Баглайцi. - Я краще тебе
знаю, що влада . I що мене не для пустомолотства в мiськраду селищанами
послано. А ось ти чого крутиш? Хiба не бачу тебе, крутiя? Та я ж тебе
наскрiзь бачу!"
- Не для того я прийшла, щоб ти менi лекцi© читав, - сказала з серцем.
- Вчинено беззаконня ж, iнакше не назовеш!.. Для чого тодi ти на культурi
сидиш?
- Ша, не кипи, Вiрунько. Ми з тобою люди сво©, завжди дiйдемо згоди.
Грiх на кума так нападати...
- Якби знала, нiзащо кумом би не взяла!
- Не гарячкуй, будь ласка. Краще скажи, чи добрi готу ш сво му Iвановi
зустрiчний? Чи дерунiв напекла?
Цей жарт висуванець адресував також i до обласного товариша пiд стiною,
щоб виказати перед ним свою обiзнанiсть навiть у родинних справах
заводчан. Помiтивши зацiкавлення присутнього, Лобода пояснив йому, що
чоловiк цi © ось Вiри Пилипiвни якраз i той вiдомий сталевар Iван
Баглай, що зараз у Бхiла© плавки да . Скоро вибуде строк, ма от-от
повернутись. Вiруньчиного погляду не уникло, як, пояснюючи, це товаришевi,
Лобода водночас i вивчав його: кортiло, видно, "генi вi" наперед вгадати,
як той поведеться в питаннi про собор, щоб i собi вiдповiдно пiдкорегувати
паруси. Але товариш, слухаючи Лободу, був непроникний. Тiльки коли цей
перебалакав, сказав йому стримано:
- А з тi ю таблицею вам таки слiд розiбратись. Факт справдi дивний.
- Просковзнуло повз нашу увагу, винуватi, Павле Антоновичу, - поспiшив
покаятись Лобода, i була в голосi непiдробна щирiсть за цей свiй промах у
роботi.
А Вiрунька тим часом зiрким сво©м оком примiтила в кабiнетi ще одну
рiч: у кутку iз-за сейфа рiжечком виглядало щось далеко засунуте i якимось
плакатом прикрите... щось дуже схоже на таблицю чавунну!
- А то що? - запитала вона i, одним махом зiрвавши з соборно© таблицi
плакат, жужмом кинула його пiд ноги й вилетiла з кабiнету, зi злiстю
вдаривши дверима.
Невдовзi пiсля цього непримиренна Баглайка вже сидiла в приймальнi
секретаря обкому.
IX
Зачiплянку цього дня нiби гедзi покусали: багато було злих.
- Наче в душу тобi наплювали, - сказав Федiр-прокатник. - Ну, зловив би
я тих злодiюк...
Як на те, в нього ще й "Кама" того дня зiпсувалась. I з жiнкою за нiщо
посварився. Iншi теж ходили дражливi, прихнюпленi. Мабуть, якби заявився
сьогоднi Лобода-висуванець на Веселiй iз сво©м нержавiючим оптимiзмом та
свiженькими анекдотами, то навряд чи став би хто слухати його "вiрменське
радiо". I вже напевне, що нiхто зараз не сiв би з ним забивати "козла":
ма ш охоту - сiдай i сам iз собою грай!
Несподiвано з'явилась на обрi© кочiвна бригада реставраторiв, що
ставила свого часу смiховинне оце риштовання, яким так нiхто, крiм лелеки,
й не скористався. Тижнiв два тодi товклися тут, iз собору зробили собi
нiчлiжку, горiлку пили та дiвок водили - така це була бригада, що ©©
роботу Зачiплянка iнакше й не називала, як халтурою. I ось знову
з'явились, зачули поживу. Адже разом з таблицею тепер iз собору було нiби
знято якийсь покров схоронностi, недоторканостi, вiднинi собор став
об' ктом ненадiйним, i це, певне, якраз i пригнало мерщiй сюди халтурникiв
(вiдомо, що й на руйнуваннi часом можна добре урвати)... До того ж згадала
ця братiя про колись уже виконанi тут роботи (хоч i було ©х на копiйку),
спом'янула якийсь свiй договiр, що його, мабуть, уже й мишi з'©ли.
Бригадир реставраторiв, щуплявий пiдтоптанець у беретi, умовляв селищан
пiдписати йому якогось акта, виправдальним тоном пояснював на майданi,
чого роботи було тодi заморожено:
- Ви ж зна те, як це в нас: то кошторис не затверджено, то олiфи
нема...
- Душi в тебе нема, - презирливо скривився на це Федiр-прокатник.
- Бригада не бий лежачого, - пiдкинув Шурко, водiй далекорейсових
автобусiв.
Ще один з реставраторiв скаржився, що за висоту не платять; бiгаючи
верткими очицями, шукав у роботяг спiвчуття.
- По закону верхолазам ма ться за висоту платити, а хiба ж то не
висота? - I, закликаючи присутнiх у свiдки, вказував на центральне шатро,
iржаве, з облiзлою фарбою.
Металурги спохмура поглядали вгору. То таки була висота. Молодиця
вагiтна, невiстка горнового Ткаченка, теж задивилася вгору, кривилася,
наче хотiла спитати:
"А дитя мо вже й не побачить отих бань та шпилiв?"
Небо над собором сьогоднi було наче блакитнiше, нiж завжди. Нi юги, нi
заводських димiв. Ластiвки вгорi змигували весь час; чимось ©м тут
подоба ться, цiле лiто вони так змигують над опуклостями собору.
Розмова в гуртi раз у раз поверталася до таблицi, зайшлося про
походження ©©, старшi пробували пригадати, коли й ким було ©© вiдлито, i
виходило так, що ледве чи не за декретом Ленiна вiдлита була вона, ота
чавунна зачiплянська таблиця...
Учитель Хома Романович, у якого до вiйни сидiла за партою легендарна
Майя Прапiрна, неремстиво стояв позад гурту сухенький, сивий, у розмовах
участi не брав, тiльки очi його, задивленi на собор, пойнялися сльозою.
Йому бiльше, може, нiж будь-кому, було чого переживати. За цей собор вiн
свого часу на Магаданi побував, власне, бiльше за свiй темперамент, за те,
що мав звичай аж надто запально iсторiю храму переповiдати учням. Багато
хто з металургiв, людей рiзних поколiнь, теж колись сидiли за партою у
Хоми Романовича i дещо знали про iсторiю виникнення собору. Виник, мов iз
легенди. Пiсля зруйнування Сiчi, в потьомкiнськi часи, поверженi запорожцi
заснували монастир у цих мiсцях, у плавнях, що належали ранiше однiй iз
окра©нних запорозьких паланок. Отам у плавнях постригались у ченцi, брали
до рук, замiсть шабель, книги Святого письма. Перевдягалися, як оточенцi,
в буденну сiру одежу гречкосi©в. Чорною жалобою ряс прикривали
буйно-червонi шаровари лицарiв Запорожжя. I вирiшено було тодi на ©хнiй
сумовитiй радi: збуду мо собор. Воздвигнемо, щоб пiднiсся в небо над цими
плавнями, що рибою кишать, над степами, де нашi конi випасались, i буде
незломлений наш дух жити у святiй цiй спорудi, наша воля сяятиме в небi
блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух
волi й жадання краси! Наша непокора в цiм витворi стане серед степiв
навiки, окрасою Великого Лугу вгору сягне... Але хто ж збуду ? Хто
сотворити зумi ? Пiдлiток мiсцевий викликався, тямковитий хлоп'як з очима
великими, як натхнення. "Благословiть!" I зник у плавнях. Три доби його не
було, потiм повернувся до товариства й на долонi тримав собор
готовiсiнький, весь зроблений iз стеблин комишу. Розповiдав, нiбито
зморений, прилiг у плавнях, задрiмав, i собор сам увi снi йому наснився.
Дано знак, ударили в тулумбаси, скликаючи раду козацьку (вiдомо, що на
раду навiть у Сiчi козаки йшли без збро©, докладаючись лише на силу
розуму). Рада козацька, оглянувши пробу комишеву, схвалила: воздвигнем!
I засяяли вiдтодi блакиттю кулястi банi собору над плавнями, над цим
бiлим свiтом днiпровським...
Щось подiбне переповiдав колись сво©м школярикам схильний до
велемовностi Хома Романович, а зараз уже нi, не переповiда . Мовчить.
Мовчить про тi легендарнi плавневi очеретини, з яких цей собор колись
виник. Вчить дiтей арифметики. Чисто© арифметики, без будь-яких домiшок.
Хiба що з Багла м-молодшим коли-не-коли душу вiдведе. Микола належить до
його найулюбленiших вихованцiв, учитель вiрить у нього та в ненаписанi
його поеми. А хто ма сумнiв, тим каже тоном майже урочистим:
- Юнак - чистий думками i непорочний дiями. Колись вiн ще прославить
нашу Зачiплянку, згада те мо слово...
Пiд час громадянсько©, коли рiзнi влади тут часто мiнялись, не раз
налiтала на собор ще й "безвладна влада", гуляйпiльська анархiя, без попа
причащаючись вином iз золотих церковних чаш. Уподобали гуляйпiльцi
великого дзвона й вирiшили були забрати його до себе в Махноград, у
степову свою столицю. На спецiальних пристроях волами тягли через
скарбнянськi плавнi стопудову козацьку мiдь, але на греблi десь вози
уломились пiд непосильною вагою, шубовснув дзвiн у ковбаню, в глибочезне
плавневе озеро i, кажуть, сiм днiв гув, доки дна дiстав! Досi показують
старожителi те мiсце, що тепер уже не страшне, щолiта купаються там дiти
iз заводських пiонерських таборiв.
I дiла нiби не було, а люди знiчев'я все юрмились на майданi соборному.
Ромця точив язика на дотепах, що iдея шашлично© таки явно ж перемага iдею
собору. То чому б не кинутись швидше геть розламувати його, цей пережиток
минувшини! Величезну шашличну натомiсть воздвигнемо! Шашлики по пiвбарана,
чебуреки, як пiдошва, джаз iз стриптизом...
- Припни язика хоч ти, - суплячись, кидав йому чорний, як циган,
Кашубенко-прокатник. - Тобi лише б зубоскалити.
Десь аж iз Гупалiвщини придибуляли старелезнi бабусi у темних хустках,
не розчули той дзвiн iз таблицею, та по-сво му чутку перетлумачили:
по-©хньому виходило, нiбито з мiнiстерства мають сьогоднi при©хати собор
вiдкривати... Спасибi, зважили-таки там на ©хнi безконечнi прошенiя!
Незабаром над шамранням гупалiвських бабусь уже горував голос Шпачихи,
яка, вiдбазарювавши в мiстi й повертаючись у сво© володiння, застала ©х у
явному негараздi. Збагнувши, в чому суть, Шпачиха розшаленiлася, кинула
клич негайно ж братися й писати анонiмку за пiдписами всього селища. Сама,
мовляв, бiгатиме по дворах, сама пiдписи збиратиме пiд цю анонiмку. Не
станемо докладно цитувати Шпачиху, не всi ©© вислови пiддаються цензурi,
але в анналах зачiплянсько© iсторi© крилатi Шпачишинi вислови, безперечно,
залишаться; не раз буде згадано, як бурхливо тут реагувала вона, як
погрожувала лягти на порозi собору i - "тiльки через мiй труп!..". Певне,
забула Шпачиха, коли востанн й свiчку цьому соборовi ставила, нав'ючена
клунками, нiколи й не гляне вгору, на його верхи, а тут раптом
збаламутилась - не впiзнати було ©©.
- При всiх же властях стояв! - галасувала зразкова квартальна. - Чого ж
тепер розвалювати? Кому вiн поперек горла став?
I, забачивши Олексу-механiка, що саме завився на майданi, присiкалася й
до нього:
- Ти все iз сво©м Бубликом не розв'яжешся? А це свавiлля тобi не пече?
Ти ж народний засiдатель, нащо ми за тебе голоси вiддавали?
- А що я можу? - виправдувався механiк. - Хто мене слуха ?
- Справу в судi на руйнителiв заведи!
- Судити! Прилюдно судити треба за таке, - сердито пiдтримав Шпачиху
танкiст, що стояв у вишитiй гуцулцi, як завжди виструнчений, з цiпочком у
руцi. Цiпочок незрушний, лице пiдняте, i таке було враження, мовби танкiст
крiзь незрячi сво© окуляри теж дивиться на собор i бачить його.
- Та при всiх же властях стояв! - знов завела сво © обурена до краю
Шпачиха. - А тепер на ру©ну? Пам'ять козацьку на канцур'я рознести?
Микола Баглай не втручався в розмови. Не сподiвався вiн, що доля собору
так зачепить його Зачiплянку, собору, який перед цим був нiби в
безнадiйному забуттi i, здавалось, нiкого вже не цiкавив. Дотепер, мабуть,
нi в кого й питання не виникало, стояти йому чи нi, можна жити без нього
i розливом свiтла. Отак би помчати аж до сво©х Вовчугiв, хай би побачила
бригадирова крикуха льку в такiм товариствi, онiмiла б зi злостi!
В одному мiсцi довелося розминатися з легкокрилим табуном гостроносих,
схожих на ракети човнiв; в кожному сидiло по восьмеро гребцiв, вони то
згинались, то розгинались в диному ритмi, в диному помаху весел, тiльки
чулося дружн плесь-плесь. I серед тих смалюватих, з мокрими спинами, з
мокрими чубами атлетiв льцi нiби завважилася одна знайома постать... Це ж
вiн, студент? Так i тьохнуло враз усе солов'ями, що ©х чула вночi на
Зачiплянцi з магнiтофонно© стрiчки!
Промчали човни, вiддалялися з ритмiчним помахом весел, а житт люб iз
ансамблю басовито вигукував, повен завзяття й ентузiазму:
- Оце життя! Оце життя, а не фiкцiя! Сво му майбутньому чоловiковi,
льочко, умовою поставте: щоб катав вас щодня... Щоб яхту вам
персональну... Ви для цього створенi! Вам усе лiто на пляжi
викрасовуватись! - I, мовби жартуючи i нiби й не зовсiм жартуючи,
вигукував далi, що якби йому така красуня виявила честь, то вiн би ©й
створив комфорт, будь здоров! Двiчi на рiк на курорти ©здила б, не став би
ревнiстю замучувати, звiту не питав би, не дрiб'язковий...
- Все для жiнки можна вiддати, - Лобода знов багатозначно глянув на
льку, - якби тiльки виявилась достойною, здатною створити з тобою мiцну,
сучасну, зразкову сiм'ю. Повну ©й волю за це. Хочеш учитись - учись. В
музе©, в кiно ходи, на концерти. Хочеш в туристську - одержуй, будь ласка,
путiвку й довкола вропи: Парфенон, пiрамiди, Везувiй... Я на це так
дивлюсь: цiлковиту сувереннiсть дай жiнцi, усi права дай за те, що вона
ряту тебе вiд самотностi й хоч коли-не-коли приголубить, - голос його
налився щирiстю. - Хай вона буду життя на свiй смак, все ©й повинно бути
дозволено при однiй умовi: не бiгати iз заявами в комiтет на свого рiдного
чоловiка, - пожартував вiн трохи сумовито. - А ось у мо©х знайомих: як
тiльки найменший конфлiкт, не так глянув на не© законний чи десь
затримався з товариством на островах, уже вона й бiжить iз заявою в
комiтет, де з тебе стружку знiматимуть...
лька розумiла всю пiдводну течiю цi © розмови, i хоч почувала, як
нурту в нiй якась не до кiнця усвiдомлена вiдпорна сила, але було щось i
при мне, спокусливе в цих натяках, в мальованих картинах, в неприхованiй
увазi до не©. Над усiма тут вона нiби старша, всi перед нею так i
стеляться. Почувала, що зараз нiби вироста у сво©й цiнностi, помiчено ©©
вроду, комусь вона таки потрiбна... Не зоставались в ©© душi без вiдгуку
слова про оту незалежнiсть, вiльнiсть, про пляжi днiпровськi, де можна
було б цiлi днi проводити безтурботно, наодинцi з сонцем, iз волею, iз
блакиттю!..
Буря знялася несподiвано. Так вони щоразу зненацька зриваються, цi
надвечiрнi бурi на Днiпрi. Iз заходу, з-пiд хмари, погнало враз курявою,
на пiвнеба закушпелило рудим, i одразу й заводи, i Днiпро, й мости,
окутало якоюсь тривогою, сутiнню вiтряною... Небо, що вдень було повне
блакитi, тепер скаламутилось рудою завi ю тьми, i вiтру, й тривоги. Човни,
як трiски, погнало на водi, i бiлокорi осокори на берегах закудла-тились
листям, потемнiли, страшно вiддаленi, i в Лободиних очах лька помiтила,
як майнуло щось сполохане. А туча розросталась, навкруги посутенiло.
Днiпро збурунився, моторка йшла важко, орала хвилi, воду зривало вiтром,
кидало бризками в обличчя. Бурею пригнало ©х знов до Катратого. лька
вистрибнула просто у воду. Пiдiбравши плаття вище колiн, мерщiй подалася
до берега, а моторка одразу ж погнала далi десь до свого причалу.
Опинившись на березi, лька вiдчула дивне полегшення. й здавалось, що
саме ця раптова буря вiд чогось ©© зарятувала.
А для Катратого наче й не iснувало цi © бурi на Днiпрi, сидiв собi пiд
розшумiлим осокором i спокiйно стругав сво весло. Обвiяна вiтром, що
плаття на нiй туго облiпив, лька з радiсно-лоскiтним почуттям стояла на
березi, i не серед хвиль уже була, а на твердiй землi, i буря ©© не
лякала, осокор спiвав ©й сво©м шумом, i було щось навiть буйно веселе в
тому, як розбiгаються, втiкають увсiбiч човни з Днiпра, бiльшi й маленькi,
а одна шлюпка з заводським номером перекинулась неподалiк берега догори
дном, i дво хлопцiв-голякiв, видершись на ту ковзку посудину, стали в
бешкетнiм ошалiннi вибивати на нiй чечiтку. От ©х би в ансамбль!..
Катратий нiби й цього бешкетництва не помiчав, похмурiстю було повите
його обличчя. Чимось, видно, було старому зiпсовано настрiй. При
товариствi цього не виказував, а зараз - як туча. Помовчавши, виповiв
льцi причину: квартальна сьогоднi приходила. Чи головин при©зд ©©
розколошкав, чи iнший хто пiдказав, тiльки раптом згадала й квартальна про
сво© обов'язки. Домовою книгою цiкавилась, i хоч по-сусiдському, проте
попередила Ягора: або прописуйте свою квартирантку, або... Треба буде
шукати десь руку в мiлiцi©, щоб прописатись, щоб узаконитись у життi.
VIII
Вкрадено таблицю з собору!
Там, де висiла, зоставсь прямокутник необлинялий та дiрки вiд гвинтiв.
Мабуть, i сам Лобода-висуванець, який вважав себе знавцем робiтничо© душi,
всiх ©© закамаркiв, не сподiвався, що такий незначний факт, як пропажа
таблицi, шматка чавуну, наробить на Зачiплянцi стiльки шелесту. I перший,
хто виявив, - двоюрiдний брат Володьчин, Костя, слiпий танкiст, точнiше,
його кокетуха Наталка, котру вiн проводжав до раннього автобуса, не
ховаючи нiжностi, як бува в них щоразу, коли помиряться пiсля сварки. А
подружжя це нерiдко потрапля у шторми та бурi; незадовго перед цим у
©хнiх широтах просто тайфун лютував... Обо були запрошенi на iменини до
Наталчино© приятельки на селище "Коксохiму", iшли туди пiд ручку, в мирi
та злагодi, а звiдти вночi Костю аж бiля цього собору Наталка догнала з
покалiченим баяном, за руки хапала, просила: "Пробач! Дiтьми благаю,
прости! Хочеш, на колiна перед тобою впаду, бий, топчи, тiльки знiми грiх,
пробач, востанн пробач!.." Нiхто нiби й не був свiдком цi © нiчно© сцени,
а проте вся Зачiплянка вже знала, як Наталка пiсля iменин каялася та
навколiшки повзала перед сво©м слiпим Костею на майданi, бо знов, видно,
пiдпивши, "давала дрозда", як сама вона висловлю ться про себе...
Бурхлива, загуляща, Наталка i з Костею теж познайомилася на одному з
весiль, куди його були запросили грати: сама до нього пiдсiла, розпалена,
стала руку гладити. Сказала, що вiн ©й подоба ться, вiн гарно так гра , з
настро м, а що невидющий, то... "Я зараз теж невидюща!" - засмiялась вона
тодi i, пiдхопивши його, вiдбиваючись вiд усiх жартами, сама безсоромно
потягла його в кучугури, в ту пустелю пристрастей, де чебрецями гарячими
дух забивало, де вiд млосних чебрецевих пахощiв можна було вчадiти
навiки!.. I ось тепер, на iменинах у приятельки, вона, як безмужня, про
Костю забувши, весь вечiр вигоцу з заводським енергетиком, тим старим
донжуаном, притьохку соромiцькими приспiвками до нього, а тодi раптом
вiдлучились кудись удвох, - Костя одразу вiдчув ©хню вiдсутнiсть. Зникли i
не вертались, повiв легковажницю старий гультяй, мабуть, до тих самих
чебрецiв... Не став бiльше грати Костя: брязнув баяном об землю, аж
заскавчали рештками музики мiхи... Потiм, коли бiля собору наздогнала його
Наталка, були знову виправдання, пояснення, iменем дiтей благалося, а вiн
хоч i кипiв люттю образи, ревнощiв, проте знав, що, як не вперше вже,
зрештою прийме ©© каятьбу, i сльози, i пестощi, i вже й сам нiжитиме ©©,
нiколи не бачену, жагливо-палку, загулящу... Бува , що любити - це лише
радiсть, а бува , що це майже повсякчаснi муки i бiль. Як у нього. Нiколи
не бачив Наталчино© усмiшки, не зна , яка на вроду, який у не© вираз очей,
тiльки плоть ©© зна , тiла пругкий вогонь, ласку рук... I ще солоний смак
слiз ©©, слiз каяття...
Простив, помирились, проводжа знов ©©, матiр сво©х дiтей, до автобуса
вранцi. Коло собору Наталка стривожено вхопила чоловiка за руку:
- Косте, що за знак? Таблицi на соборi нема! Як це розумiти?
Костя, наблизившись до стiни, мовчки обмацав дiрки, де таблиця була
пригвинчена, постояв, хмуро процiдив крiзь зуби:
- Сволоцюги.
Повертаючись додому, вiн зупинив коло хвiртки Вiрку Багла ву, яка саме
вийшла з двору, поспiшаючи на роботу.
- Ти ж начальство, - сказав роздратовано. - Член парткомуi Чи, може, й
ти потура ш свавiльникам?
- Що ско©лось, Косте? - вона була здивована його тоном.
- Таблицю хтось вiдгвинтив вiд собору. Була на це постанова? Людей
питали?
Наче йому неоднаково, незрячому, та дошка чи нема. А може, й
неоднаково? Може, i вiн по-сво му дорожив цим собором, що диний тiльки й
зостався йому з дово нного життя? З дитинства, з юностi, коли ще
невипаленi Костинi очi мали змогу збирати в душу цей дивний зачiплянський
свiт...
Вiрунька, хоч i поспiшала до автобуса, все ж завернула на мiсце подi©.
Так, нема. Позбавлено паспорта. I хоч ранiше за цехом, за графiками, за
безлiччю квартирних та побутових справ ©й не до собору було, вiн наче й не
iснував для не©, одначе зараз це неподобство обурило й Вiруньку, собор i
для не© враз якось ожив. Не було ж на парткомi й мови про те, щоб собор
роздягати! Нiякi збори не приймали ухвали, щоб зносити його! Без таблицi
тi ©, кимось давно прибито©, став одразу вiн якийсь беззахисний,
безборонний, списаний iз життя, приречений на злам. Майнуло в гадцi, як,
ще коли малою була, зносили в ©хньому селi церковцю дерев'яну. Невiдомо
ким i коли була поставлена, хоча ставили ©©, видно, справжнi майстри:
збудована була без диного цвяха. Сокирами та ломами розбивали старезне,
але ще мiцне, не поточене шашелями дерево. Без диного цвяха, на самих
шипах! Тiльки й гомонiли тодi про це. Тi, що похмуро трощили, розшивали ту
старизну, з мовчазною люттю виконували руйнацьке завдання. Спершу
здавалось, що все там одразу мусило б розсипатися вщент, а проте ветха
споруда чинила опiр, вражала всiх мiцнiстю. Аж наступного дня, пригнавши
трактори, таки розтрощили ©©, розламали, розтягли. Найстрашнiшим було для
Вiруньки, коли падало горище i з хмари куряви так i пужнули врiзнобiч
великi сiрi кажани, закружляли над людьми, над толокою слiпо, беззвучно.
За житт вими клопотами притьмарились, забулися, а зараз, немов розбурканi
чимось, знову зринули з глибин споминiв тi кажани, тi неспiвучi птахи ©©
дитинства. Огиднi духи ру©ни, шорсткi, наче запилюженi, i на все життя -
слiпi. Згадалась ще купа розкидано©, припало© порохнею церковно© утварi,
школярчата копирсалися в нiй, знаходили на руйновищi з-помiж смiття та
мотлоху висушенi уламки березово© кори з химерними на нiй письменами.
Темну парусину якусь довго розглядали з намальованим пеклом, з грiшниками,
з ледь розбiрливим написом - червоним по чорному: "Зима необiгренна"
(пiзнiше холод окупацi© постане ©й в образi тако© чорно© необiгренно©
зими)... Пiдiбрала й Вiруня тодi ощепок старо© кори з письменами, на якiй
потiм комсомолець-учитель намагався розшифрувати бозна-колишню словенську
в'язь iз титлами i якимись закарлючками... Так i зосталось
нерозшифрованим, що там було написано давнiми писарями чи самими
майстрами, тими, котрi вмiли будувати без диного цвяха... Може, остороги
якiсь? Заповiдi нащадкам?
Тепер, видно, хтось вирiшив перетворити в руйновище i цей собор.
Повернеться Iван з Iндi© - порожньо на майданi! Пустеча! Де ж собор?
Вiрунько, де ж собор наш, бiля якого ми з тобою так любили блукати в
молодi нашi ночi кохання?.. Мовчазний зачiплянський гiгант-старожил, що на
роботу нас лiто й зиму проводжав i щодня зустрiчав iз роботи, де ж вiн?..
Чому на його мiсцi пустир?
Пiдiйшло ще кiлька селищанських, оглядали пляму - слiд вiд зникло©
охоронно© таблицi. Семко Дейнека подав думку, що треба мiлiцiонера б
викликати, щоб вiвчарку привiв та пустив ©© по слiду. Там у них
собаки-шукачi здорово намуштрованi, будь-який слiд вiзьмуть.
- Цього слiду нiяка собака не вiзьме, - кинула Вiрунька сердито i
поспiшила до автобуса, що саме пiдiйшов.
Нiби не що й сталось, а навiть i на роботi чомусь Вiруньцi було
марудно, сердито на всiх. Одразу ж пiсля змiни вирiшила зайти до Лободи:
собор у його ж пiдпорядкуваннi, над ним Володька начальство...
Начальство було в бадьорому робочому настро©. Синя блуза-спецiвка
просто поверх майки, бо жарко. Хто не знав би в лице господаря кабiнету,
мiг подумати, що перед ним заводський iнженер-металург, один iз
вiдвiдувачiв, що забiг просто з цеху в кабiнет i, чекаючи свого керiвного
друга, вiльно сiв посидiти за його столом. Вiкно вiдчинено, i за ним видно
закурену сажею акацiйку, хирлявий газончик, а трохи далi - чорно-сiру,
столiтньою курявою вкриту браму заводську. Пилюки в кабiнетi явно не
бояться - порохня шаром лежить на поскручуваних у труби якихось плакатах
чи дiаграмах, що валяються на масивному сталевому сейфi; помiтно пилюку й
на чавуннiй статуетцi Титана, прилаштованiй на письмовому столi.
Заводський гуркiт у вiкно долина , але на нього в кабiнетi не зважають, до
цього звичнi. "Ви сподiвалися зустрiти за цим столом заскорузлого чинушу,
- мовби повинно було казати все тут вiдвiдувачевi, - жовчного бюрократа,
що вiдгородився вiд роботяг i за паперами свiту Божого не бачить. А я ось
який. Висунули, то й сиджу. З цеху прийшов, а скажуть, то й знов у цех
вернусь. Мене цим не заляка ш, за канцелярський стiл не тримаюсь". Все
по-дiловому на столi: календар, телефони рiзних кольорiв, пластмасове
письмове приладдя та ще ота чорна, заводського литва статуетка -
точнiсiнька копiя того Титана, що в парку на високому п' десталi десь аж
пiд небом сто©ть, простерши руку над заводами. Тут, на столi, присутнiсть
Титана не випадкова, серед купи паперiв цей карликово-iнтимний, змалiлий
Титан - як знак того, що в кабiнетi пам'ятають про нього повсякчас.
- Кажи, Вiро Пилипiвно, з чим прийшла? - Лобода сидить збоку стола
звично, невимушено, нога на ногу.
- Цiй ночi, - почала вона i осiклася, бо очi його, завжди трохи
шельмуватi, змигнули розсiяним смiхом, стрельнувши кудись убiк, i ©й на
мить здалося, що Володьцi вже все вiдомо.
- Слухаю, слухаю тебе.
- Таблицю вночi знято з собору...
- Ах, Вiрунько, я думав, у тебе щось виробниче, невiдкладне, - мовив з
розчарованiстю в голосi, хоча шельмуватiсть з очей не зникла. - А ти
знайшла з чим... Повiр, не один собор у мене на плечах... Дозволь спершу
ось iз товаришем з областi докiнчити.
Але товариш, що скромно, сидiв пiд стiною, сухорлявий чоловiк у темнiй
сорочцi з краваткою, стримано зауважив, що вiн почека . Що йому буде
навiть цiкаво.
Булькатi, стереоскопiчнi очi Володьчинi знову змигнули, невловно
змигнули, але вiн i на знаки не дався, що хотiв би уникнути розмови на цю
тему, навпаки, по-дружньому мовив до Вiруньки:
- Ну, кажи, що там.
Вона коротко переповiла, закiнчивши знервовано:
- Самоправство якесь. Нiкого не питаючись. Наче i влади нема!
Лобода глянув на товариша з областi так, нiби вибачаючись за Вiруньчину
неоковирнiсть: що з не©, мовляв, вiзьмеш, рядова виробничниця, сiче
навпростець...
- Влада, Вiро Пилипiвно, , - сказав ©й наставницьки. - До того ж дуже
конкретна. Ось ми з тобою i ма мо честь ©© представляти.
"Ти менi баки не забивай© - хотiлося крикнути Баглайцi. - Я краще тебе
знаю, що влада . I що мене не для пустомолотства в мiськраду селищанами
послано. А ось ти чого крутиш? Хiба не бачу тебе, крутiя? Та я ж тебе
наскрiзь бачу!"
- Не для того я прийшла, щоб ти менi лекцi© читав, - сказала з серцем.
- Вчинено беззаконня ж, iнакше не назовеш!.. Для чого тодi ти на культурi
сидиш?
- Ша, не кипи, Вiрунько. Ми з тобою люди сво©, завжди дiйдемо згоди.
Грiх на кума так нападати...
- Якби знала, нiзащо кумом би не взяла!
- Не гарячкуй, будь ласка. Краще скажи, чи добрi готу ш сво му Iвановi
зустрiчний? Чи дерунiв напекла?
Цей жарт висуванець адресував також i до обласного товариша пiд стiною,
щоб виказати перед ним свою обiзнанiсть навiть у родинних справах
заводчан. Помiтивши зацiкавлення присутнього, Лобода пояснив йому, що
чоловiк цi © ось Вiри Пилипiвни якраз i той вiдомий сталевар Iван
Баглай, що зараз у Бхiла© плавки да . Скоро вибуде строк, ма от-от
повернутись. Вiруньчиного погляду не уникло, як, пояснюючи, це товаришевi,
Лобода водночас i вивчав його: кортiло, видно, "генi вi" наперед вгадати,
як той поведеться в питаннi про собор, щоб i собi вiдповiдно пiдкорегувати
паруси. Але товариш, слухаючи Лободу, був непроникний. Тiльки коли цей
перебалакав, сказав йому стримано:
- А з тi ю таблицею вам таки слiд розiбратись. Факт справдi дивний.
- Просковзнуло повз нашу увагу, винуватi, Павле Антоновичу, - поспiшив
покаятись Лобода, i була в голосi непiдробна щирiсть за цей свiй промах у
роботi.
А Вiрунька тим часом зiрким сво©м оком примiтила в кабiнетi ще одну
рiч: у кутку iз-за сейфа рiжечком виглядало щось далеко засунуте i якимось
плакатом прикрите... щось дуже схоже на таблицю чавунну!
- А то що? - запитала вона i, одним махом зiрвавши з соборно© таблицi
плакат, жужмом кинула його пiд ноги й вилетiла з кабiнету, зi злiстю
вдаривши дверима.
Невдовзi пiсля цього непримиренна Баглайка вже сидiла в приймальнi
секретаря обкому.
IX
Зачiплянку цього дня нiби гедзi покусали: багато було злих.
- Наче в душу тобi наплювали, - сказав Федiр-прокатник. - Ну, зловив би
я тих злодiюк...
Як на те, в нього ще й "Кама" того дня зiпсувалась. I з жiнкою за нiщо
посварився. Iншi теж ходили дражливi, прихнюпленi. Мабуть, якби заявився
сьогоднi Лобода-висуванець на Веселiй iз сво©м нержавiючим оптимiзмом та
свiженькими анекдотами, то навряд чи став би хто слухати його "вiрменське
радiо". I вже напевне, що нiхто зараз не сiв би з ним забивати "козла":
ма ш охоту - сiдай i сам iз собою грай!
Несподiвано з'явилась на обрi© кочiвна бригада реставраторiв, що
ставила свого часу смiховинне оце риштовання, яким так нiхто, крiм лелеки,
й не скористався. Тижнiв два тодi товклися тут, iз собору зробили собi
нiчлiжку, горiлку пили та дiвок водили - така це була бригада, що ©©
роботу Зачiплянка iнакше й не називала, як халтурою. I ось знову
з'явились, зачули поживу. Адже разом з таблицею тепер iз собору було нiби
знято якийсь покров схоронностi, недоторканостi, вiднинi собор став
об' ктом ненадiйним, i це, певне, якраз i пригнало мерщiй сюди халтурникiв
(вiдомо, що й на руйнуваннi часом можна добре урвати)... До того ж згадала
ця братiя про колись уже виконанi тут роботи (хоч i було ©х на копiйку),
спом'янула якийсь свiй договiр, що його, мабуть, уже й мишi з'©ли.
Бригадир реставраторiв, щуплявий пiдтоптанець у беретi, умовляв селищан
пiдписати йому якогось акта, виправдальним тоном пояснював на майданi,
чого роботи було тодi заморожено:
- Ви ж зна те, як це в нас: то кошторис не затверджено, то олiфи
нема...
- Душi в тебе нема, - презирливо скривився на це Федiр-прокатник.
- Бригада не бий лежачого, - пiдкинув Шурко, водiй далекорейсових
автобусiв.
Ще один з реставраторiв скаржився, що за висоту не платять; бiгаючи
верткими очицями, шукав у роботяг спiвчуття.
- По закону верхолазам ма ться за висоту платити, а хiба ж то не
висота? - I, закликаючи присутнiх у свiдки, вказував на центральне шатро,
iржаве, з облiзлою фарбою.
Металурги спохмура поглядали вгору. То таки була висота. Молодиця
вагiтна, невiстка горнового Ткаченка, теж задивилася вгору, кривилася,
наче хотiла спитати:
"А дитя мо вже й не побачить отих бань та шпилiв?"
Небо над собором сьогоднi було наче блакитнiше, нiж завжди. Нi юги, нi
заводських димiв. Ластiвки вгорi змигували весь час; чимось ©м тут
подоба ться, цiле лiто вони так змигують над опуклостями собору.
Розмова в гуртi раз у раз поверталася до таблицi, зайшлося про
походження ©©, старшi пробували пригадати, коли й ким було ©© вiдлито, i
виходило так, що ледве чи не за декретом Ленiна вiдлита була вона, ота
чавунна зачiплянська таблиця...
Учитель Хома Романович, у якого до вiйни сидiла за партою легендарна
Майя Прапiрна, неремстиво стояв позад гурту сухенький, сивий, у розмовах
участi не брав, тiльки очi його, задивленi на собор, пойнялися сльозою.
Йому бiльше, може, нiж будь-кому, було чого переживати. За цей собор вiн
свого часу на Магаданi побував, власне, бiльше за свiй темперамент, за те,
що мав звичай аж надто запально iсторiю храму переповiдати учням. Багато
хто з металургiв, людей рiзних поколiнь, теж колись сидiли за партою у
Хоми Романовича i дещо знали про iсторiю виникнення собору. Виник, мов iз
легенди. Пiсля зруйнування Сiчi, в потьомкiнськi часи, поверженi запорожцi
заснували монастир у цих мiсцях, у плавнях, що належали ранiше однiй iз
окра©нних запорозьких паланок. Отам у плавнях постригались у ченцi, брали
до рук, замiсть шабель, книги Святого письма. Перевдягалися, як оточенцi,
в буденну сiру одежу гречкосi©в. Чорною жалобою ряс прикривали
буйно-червонi шаровари лицарiв Запорожжя. I вирiшено було тодi на ©хнiй
сумовитiй радi: збуду мо собор. Воздвигнемо, щоб пiднiсся в небо над цими
плавнями, що рибою кишать, над степами, де нашi конi випасались, i буде
незломлений наш дух жити у святiй цiй спорудi, наша воля сяятиме в небi
блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух
волi й жадання краси! Наша непокора в цiм витворi стане серед степiв
навiки, окрасою Великого Лугу вгору сягне... Але хто ж збуду ? Хто
сотворити зумi ? Пiдлiток мiсцевий викликався, тямковитий хлоп'як з очима
великими, як натхнення. "Благословiть!" I зник у плавнях. Три доби його не
було, потiм повернувся до товариства й на долонi тримав собор
готовiсiнький, весь зроблений iз стеблин комишу. Розповiдав, нiбито
зморений, прилiг у плавнях, задрiмав, i собор сам увi снi йому наснився.
Дано знак, ударили в тулумбаси, скликаючи раду козацьку (вiдомо, що на
раду навiть у Сiчi козаки йшли без збро©, докладаючись лише на силу
розуму). Рада козацька, оглянувши пробу комишеву, схвалила: воздвигнем!
I засяяли вiдтодi блакиттю кулястi банi собору над плавнями, над цим
бiлим свiтом днiпровським...
Щось подiбне переповiдав колись сво©м школярикам схильний до
велемовностi Хома Романович, а зараз уже нi, не переповiда . Мовчить.
Мовчить про тi легендарнi плавневi очеретини, з яких цей собор колись
виник. Вчить дiтей арифметики. Чисто© арифметики, без будь-яких домiшок.
Хiба що з Багла м-молодшим коли-не-коли душу вiдведе. Микола належить до
його найулюбленiших вихованцiв, учитель вiрить у нього та в ненаписанi
його поеми. А хто ма сумнiв, тим каже тоном майже урочистим:
- Юнак - чистий думками i непорочний дiями. Колись вiн ще прославить
нашу Зачiплянку, згада те мо слово...
Пiд час громадянсько©, коли рiзнi влади тут часто мiнялись, не раз
налiтала на собор ще й "безвладна влада", гуляйпiльська анархiя, без попа
причащаючись вином iз золотих церковних чаш. Уподобали гуляйпiльцi
великого дзвона й вирiшили були забрати його до себе в Махноград, у
степову свою столицю. На спецiальних пристроях волами тягли через
скарбнянськi плавнi стопудову козацьку мiдь, але на греблi десь вози
уломились пiд непосильною вагою, шубовснув дзвiн у ковбаню, в глибочезне
плавневе озеро i, кажуть, сiм днiв гув, доки дна дiстав! Досi показують
старожителi те мiсце, що тепер уже не страшне, щолiта купаються там дiти
iз заводських пiонерських таборiв.
I дiла нiби не було, а люди знiчев'я все юрмились на майданi соборному.
Ромця точив язика на дотепах, що iдея шашлично© таки явно ж перемага iдею
собору. То чому б не кинутись швидше геть розламувати його, цей пережиток
минувшини! Величезну шашличну натомiсть воздвигнемо! Шашлики по пiвбарана,
чебуреки, як пiдошва, джаз iз стриптизом...
- Припни язика хоч ти, - суплячись, кидав йому чорний, як циган,
Кашубенко-прокатник. - Тобi лише б зубоскалити.
Десь аж iз Гупалiвщини придибуляли старелезнi бабусi у темних хустках,
не розчули той дзвiн iз таблицею, та по-сво му чутку перетлумачили:
по-©хньому виходило, нiбито з мiнiстерства мають сьогоднi при©хати собор
вiдкривати... Спасибi, зважили-таки там на ©хнi безконечнi прошенiя!
Незабаром над шамранням гупалiвських бабусь уже горував голос Шпачихи,
яка, вiдбазарювавши в мiстi й повертаючись у сво© володiння, застала ©х у
явному негараздi. Збагнувши, в чому суть, Шпачиха розшаленiлася, кинула
клич негайно ж братися й писати анонiмку за пiдписами всього селища. Сама,
мовляв, бiгатиме по дворах, сама пiдписи збиратиме пiд цю анонiмку. Не
станемо докладно цитувати Шпачиху, не всi ©© вислови пiддаються цензурi,
але в анналах зачiплянсько© iсторi© крилатi Шпачишинi вислови, безперечно,
залишаться; не раз буде згадано, як бурхливо тут реагувала вона, як
погрожувала лягти на порозi собору i - "тiльки через мiй труп!..". Певне,
забула Шпачиха, коли востанн й свiчку цьому соборовi ставила, нав'ючена
клунками, нiколи й не гляне вгору, на його верхи, а тут раптом
збаламутилась - не впiзнати було ©©.
- При всiх же властях стояв! - галасувала зразкова квартальна. - Чого ж
тепер розвалювати? Кому вiн поперек горла став?
I, забачивши Олексу-механiка, що саме завився на майданi, присiкалася й
до нього:
- Ти все iз сво©м Бубликом не розв'яжешся? А це свавiлля тобi не пече?
Ти ж народний засiдатель, нащо ми за тебе голоси вiддавали?
- А що я можу? - виправдувався механiк. - Хто мене слуха ?
- Справу в судi на руйнителiв заведи!
- Судити! Прилюдно судити треба за таке, - сердито пiдтримав Шпачиху
танкiст, що стояв у вишитiй гуцулцi, як завжди виструнчений, з цiпочком у
руцi. Цiпочок незрушний, лице пiдняте, i таке було враження, мовби танкiст
крiзь незрячi сво© окуляри теж дивиться на собор i бачить його.
- Та при всiх же властях стояв! - знов завела сво © обурена до краю
Шпачиха. - А тепер на ру©ну? Пам'ять козацьку на канцур'я рознести?
Микола Баглай не втручався в розмови. Не сподiвався вiн, що доля собору
так зачепить його Зачiплянку, собору, який перед цим був нiби в
безнадiйному забуттi i, здавалось, нiкого вже не цiкавив. Дотепер, мабуть,
нi в кого й питання не виникало, стояти йому чи нi, можна жити без нього