Гончаров Анатолий. Собор

личаках через нього, мов через рiвчак з водою... Затулився рукавицею i
пiшов, ще й робить що треба... Звичка? Чи така вже натура тут
виробля ться?
Погомонiли, попрощались, пiшли, спускаючись обережно вниз схiдцями
залiзними, а Вiрунька знову була у сво©й крановiй кабiнi, де скло вiд
здвиготiв нiколи не трима ться, тiльки вставлять, уже воно й висипалось.
Вистача Вiруньцi клопоту i на заводi, й поза ним. То за квартиру чиюсь
мусить клопотатись, то до суду бiгти Ткаченчиху виручати, що в не© мишi
три роки трудового стажу з'©ли, то хтось iз цехових путiвку самостiйно
видобуде, ти ж, Вiрунько, профорг, допомагай. I бiга , вируча , часу свого
не шкоду , i ось тiльки тут, на робочому мiсцi, кожна хвилька на облiку,
звiдси нiхто ©©, кранiвницю, вiдiрвати не смiй, бо протягом змiни нiчого
не буде важливiшого за ©© труд. Якщо котра вiдлучиться в буфет пляшку
молока взяти, уже бiжать, давай швидше на кран, затримка! Сiм годин
невилазно поподихай цi ю пилюкою, зачуманi ш, хоч ти й ас-машинiст! Нiколи
не бува , щоб очi не червонi, окуляри ма ш, але не користу шся ними,
потiють, а робота в тебе точна, помилитись не ма ш права. Очi запаленi вiд
пилюки, голос хрипкий вiд простуди, взимку на шихтовiм дворi собачий
холод, надто ж коли завi з Днiпра, протяги так i свистять, кранiвницям
угорi перепада найбiльше, раз у раз застуджу шся, дарма що й валянки та
куфайку видають. Та найбiльше лихо - курява та гази ядучi. Протягом змiни
нема над тобою неба, замiсть неба залiзо навкруги, вибухи куряви такi, що
iнодi й працювати нiяк, людсько© мови не чу ш - залiзна грюкотнява, i коли
тобi щось говорять знизу, ти по мiмiцi лише, по жестах непохибно втямлю ш,
що саме вимагають вiд тебе, твого крана. Брухт, що його дiти десь по всiй
кра©нi збирають, потрапля сюди, його пiдганяють до тебе в составах,
приходять вони то з Полтави, то з Чернiгова, то з Барановичiв, з усi ©
кра©ни залiзний потрощак iде, i його вже чекають ряди порожнiх мульд
унизу, i ти ма ш усiм цим розпоряджатися, управляючи сво©м
магнiтно-грейферним. Кучугури iржавого залiза з пекельним гуркотом
загрiба ш, гребеш якiсь поламанi колеса, сплющенi радiатори, погнутi
труби, спресованi обрiзки жерстi i зiжмаканi якоюсь надсилою рештки того,
що було колись гарматними жерлами, збро ю, було тим, що стрiляло i вбивало
людей. Однак i крiзь iржаво-рудi гуркотливi гори, крiзь хмаровище димiв,
випалених доломiтiв та агломератно© пилюки час вiд часу прозира до
Вiруньки той найдорожчий образ, що ним опечалене ©© дитинство, той, що
пiшов iз свiту ©© дитячо© любовi у канонаду днiпровських переправ, щоб
нiколи звiдти не повернутись.
Тато все нездужав, ледь живим глибоко© осенi привела його мати додому,
визволивши з яко©сь страшно© хорольсько© ями, що про не© розмов у селi
було не менше, нiж про Соловки. Тисячi й тисячi полонених гно©ли там нiмцi
за колючим дротом у глинищах просто неба у холоднi осiннi дощi. Один з
найстрашнiших то був таборiв. Де тiльки не ходили жiнки ©хнього села в тi
лихi часи, всi табори Укра©ни знали наперелiк, бувало, що тижнями не
повертались додому, сподiваючись десь таки розшукати свого, виблагати чи
викупити з табору за самогон. Отак викупила й мати. Привела тата Вiруньцi
- од вiтру валився той нужденний скелет у обмотках... Одхаяла, вiдволодала
його мати, пiдлiкувала, з могили видерла, - на таке здатна справжня
подружня любов. Тяжко бухикав тато всю зиму, Вiруня тулилась до його нiг,
i рука батькова гладила ©© дитячу голiвку... Не часто гладила, i хоч вiд
знесиленостi правиця батькова була обважнiла, шкарубка була, але скiльки
ласки теплилось у нiй!
Потiм тiкали нiмцi. Команди палi©в мотоциклами гасали по селу, тикали
вогняними квачами попiд стрiхи, жодно© хати не минали, чорнi були, як
сатани. Хата згорiла, а комин з димарем уцiлiв, голий, задимлений стирчав
серед згарищ, i на тому закiптявленому, колись бiлому коминi так
гордовито, яскраво пiвень хвостатий красувавсь, матiр'ю намальований ще до
вiйни. Дотла село було спалене, все погорiло, тiльки отi мальованi пiвнi
не пiддались вогню.
Незабаром на толоцi молодi лейтенанти шикували ©хнiх батькiв, завдруге
мобiлiзованих, одягнутих ще в домашн , не солдатське. "Пiджаками" називали
©х декотрi, мовби жартома, але чомусь це було кривдно. З ранку й до вечора
висиджувала Вiрунька з ровесничками край толоки, все дивилася, як
ловкенький молодий лейтенант з медаллю "За Сталiнград" навча ©хнiх
батькiв марширувати, повертати праве плече вперед та давати крок на мiсцi.
Скнiла весь час душею за татка, дивлячись, як вiн невмiло, хоча й старанно
викону тi вправи. Щось наче змiнилось у ©хнiх батьках у тi днi, i очi
©хнi мовби поглибшали, i шкарубкi ©хнi руки стали ще нiжнiшi, коли пiд час
перепочинку крадькома гладили вони сво©х притихлих, присмирнiлих донечок
та синочкiв. Кожен крок вона пам'ята з тих його марширувань, кожен
сумовитий усмiх, що вiн ©й майже непомiтно посилав з-пiд вусiв, проходячи
повз не© в строю серед таких, як i сам, людей-пiджакiв. Тупцювання
обважнiлих нiг пам'ята , отi нескiнченнi "кроком руш" i "на мiсцi", i як
зсутулена спина силкувалась виструнчитись згiдно з командою, i як
батьки-пiджаки пiд час перепочинку частували лейтенанта та сержантiв iз
сво©х клункiв, що ©х догiдливе розгортали перед ними матерi. Жiнки iз
сусiднiх сiл теж приходили, приносили харчi сво©м мобiлiзованим, i разом з
дiтворою подовгу сидiли десь оддалiк, не зводячи очей, дивилися на сво©х,
доки вони марширують та бiгають по толоцi. Декотрi з командирiв ставились
до щойно мобiлiзованих зверхньо, пiдганяли ©х грубими окриками, обзивали
чорносвитниками, i що всi ви, мовляв, на Укра©нi такi, воювати в 41-му не
хотiли, сидiли на печах... До болю образливо було дiтям слухати таке.
А потiм якось уранцi вибiгла Вiрунька з подружками на толоку на батькiв
сво©х дивитись, а батькiв уже як i не було. Самi опудала стирчать, що вони
©х учора кололи багнетами. Порожньо, нема, нема нiкого: вiдправили вночi!
Розгубленi стояли дiти, приголомшенi були й тiтки, що, поприходивши з
близьких i дальших сiл, нiкого не застали, хоч сказано було ©м, що будуть
цього дня запасникiв перевдягати, то щоб забрали домашн додому. А вийшло,
бач, що не стали й ждати армiйського, так, у пiджаках, у домашньому, й
кинуто було ©х, чорносвитникiв, на Днiпро, повели ©х туди лейтенанти
вночi. А вiд Днiпра гуготiло, стугонiло, там небо дрижало весь час.
Так тоскно було бачити толоку без батькiв, таке сумне все стало довкола
- згарища, i спустошенiсть, i нiмi опудала, проколотi багнетами, i сиве,
захмарене небо осiнн ... Краялась болем дитяча душа. Того ж дня малеча
©хня, з ними й Вiрунька, змовившись, покрадцем, потай вiд матерiв рушила
услiд за батьками до Днiпра. Йти було далеко, чи принаймнi так ©м тодi
здалося, вони дуже довго йшли, ледве плутали дитячi ноженята в бур'янах. А
надвечiр таки виплутались, побачили перед себе Днiпро, непривiтний,
осiннiй. Гуркоту бою вже не чути було. I нiкого не видно. Були тiльки нiмi
заднiпровськi горби, пологi схили, що зеленiли озиминою, а по схилах, по
тому зеленому всюди темнi цятки, цятки, цятки...
Стояли гуртиком дiти притомленi, прича нi пiд шелюгами, сторопiло
дивились на той бiк Днiпра, все не могли втямити: що то за цятки по
зеленому? Вирви, слiди мiн, слiди вибухiв снарядних чи... I враз аж
змоторошнiли вiд страшно© догадки: та то ж вони! В пiджаках! Батьки
нашi!!!
Стукотiли дитячi серця пiд лахманинами. Безмовний був свiт. I серед
цi © велико© безмовностi тiльки пожовклий очерет осиротiло шелестiв сухими
китицями та цiвкала й цiвкала сiра якась пташина, гойдаючись на очеретинi.
Спливають роки, а з пам'ятi не стира ться, яке там все було важке: i
свинцева днiпровська вода, i хмари низькi в надвечiр'© над тими темними
цятками по зеленому.
Так уже й не було бiльше для Вiруньки тепла батьково© руки, так i не
надивилась на нього пiд час його марширувань. А коли чу слово "вiйна", то
болiсно все те зрина : i толока сiльська, i як пiшли табунцем батькiв
сво©х шукати, i як, враз осиротiвши, стояли отетерiло бiля осiннього
Днiпра... Серед гiр громохкого iржавого брухту, серед залiзних гуркотiв
цеху ще й досi часом озива ться ©й той цiвкiт пташини, що ©© тодi чули
дiти, в недитячому потрясiннi дивлячись за Днiпро, на ту безгомiнну зелену
кра©ну смертi.



XV

Iде через якiсь кучугури лька, потiм велика вода, як у повiнь,
розлилася, i через не© - до обрiю аж! - кладка. Розхитана, дiрява, але
трима льку, i вона по нiй iде. Перейшла, i знов кучугури дикi, пiщанi,
та мниче безлюддя i смуток якийсь. Назустрiч здалеку, з та мничого того
простору, вiвчарка бiжить! Пiдбiгла, вхопила льку за руку iклами,
здавила... I не дуже, а не вирвешся, i кудись повела. Почува , що
звинувачена в чомусь, i собака цей, як втiлення кари, впiймав i тягне ©©,
веде кудись, то придавить руку, то попустить трохи, навiть лизне, мов
спiвчуваючи льцi, потiм знову затисне i веде вперед, веде... лька йде,
не вириваючись, бо весь час почува тягар провини, що важко на душу лiг.
Нарештi зрозумiла, що ©© впiймано, що забралась у свiт заборонний, у зону,
де об' кти, де, може, атомне щось, прикрите отими загадковими кучугурами.
Нiхто стороннiй сюди не ма права заходити, а вона ненароком забрела i
збагнула тепер, що пропала, що нiчим ©й не виправдатись, сама почува свою
провину... Десь тут сторожа, хоча ©© й не видно, вартовi прича©лись, iз
сховiв сво©х гостро вистежують льку. I навiть, якби варта й хотiла ©©
вiдпустити, вiдкликати собаку, i то не змогла б, не ма права, не
дозволено це ©й, - нема тобi назад вороття, раз уже перейшла ту кладку i
забороненi води, що вiддiлили тебе вiд попереднього життя...
Навiть увi снi чула тягар на душi, тягар яко©сь тривожностi. Важкий
денний сон. Нiколи вдень не лягала, а сьогоднi лягла, i кошмарне таке
накотилося...
Десь iзнадвору, з вулицi долинали голоси баглайчат, що всiй Зачiплянцi
розносили свою радiсну новину:
- Лист вiд татка! Скоро при©де! А нам пише: будьте лицарями!
Вiруньку справдi сьогоднi, тiльки прийшла з заводу, радiсть вдома
чекала: лист вiд Iвана. Показала його, звичайно, Лесi Хомiвнi - щоразу
удвох вони переживають таке, однодумцi, однолюбки. Обидвi ждуть: одна
свого iз Бхiла©, а друга теж свого комбата жде, тiльки звiдти... звiдки не
повертаються.
Читали листа й перечитували, потiм про почуття людськi i про льку
заговорили. I перед цим була у них мова про дiвчину, що заблукалася до них
на Зачiплянку, в житт ву скруту попала. А чим ©й допомогти, може, на завод
влаштувати? Чи ма вона сво щось на думцi? Може, в не© головна мета -
жениха пiдчепити? Всебiчно обмiрковувалось, чого висуванець до не© вчаща .
Звичайно ж, коли тут почуття, то нема ©м чого втручатись, бо не просто
склада ться оте iстинне, невикривлене в стосунках мiж людьми.
- Важко сказати, де чи щастя лежить, - сказала в задумi
Леся-фронтовичка. - Знаю тiльки, що людина, яка зазнала горя, бiльше
здатна чути iнших...
А другого дня надвечiр Катратий обходив зачiплянськi двори, запрошував
людей до себе на якусь загадкову гостину. Приходьте увечерi, будьте
ласкавi! Нiкого з сусiдiв не минув, навiть тих, з якими дружба особливо й
не водилася.
- З яко© нагоди свято серед будня? - допитувались у нього.
Ягор вiдповiдав ухильно. Рибка, мовляв, наловилася, та й не збиралися
давненько... Рибка була якась така, що люди вiдмовлялися: той у нiчну йде,
той на "халтуру" зiбрався. ("Халтура" - це пiдробiток такий, приватна,
наднормова робота, з яко© роботяга десь опiвночi повернеться, вичавлений,
аж спотика ться.) Вiдмовлялися делiкатно, проте у вiдмовах щось i
невловиме вчувалось. Вiрунька, яку Катратий однi ю з перших вшанував
сво©ми запросинами, чогось нерви сво© показала: чоловiк у не©, мовляв,
вiдомо ж бо де i без нього вона не збира ться гулi справляти. А Леся
Хомiвна, яку Ягор теж увагою не минув, вiдмовилась без пояснень, тiльки
запитала з рiзкiстю:
- Це щоб iз вашими юшко©дами за одним столом?
В iнших дворах теж, як змовились, все випитували, що за причина, з яко©
нагоди, i ©м Ягор вiдповiдав теж ухильно. Хто згодився безвiдмовно з
першого слова, так це Шпачиха та ще Семко Дейнека, що його вже з третьо©
роботи виганяють за шабашки. Хоча його Катратий найменше б хотiв бачити в
себе в гостях, проте покликав, бо Семко якраз по дорозi йому зустрiвся, -
вiн i сьогоднi повертався з роботи з шабашною: в руках котив велосипед, а
на ньому - дошки свiженькi...
Побував Ягор i в Орлянченкiв, господар пообiцяв з поваги до Ягора, з
яким вони колись разом бiля горна починали, а Ромця з цi © нагоди ще й
зуби поскалив: аби юшка, ©дцi знайдуться. Людина майбутнього - це сита
людина. А коли тiльки Ягор з двору, хлопець гукнув до таких, як i сам,
через вулицю:
- Вшану мо, братцi, сво ю присутнiстю?
- А що там буде?
- Що буде, я вам зараз розкажу.
I став Ромця малювати подiю голосно, щоб i в сусiднiх дворах чули.
Буде вершитись новий, цiлком в сучасному стилi обряд заручин. Досi, як
вiдомо, старий здебiльшого незаконних сомiв налiво збував, а сьогоднi
збуватиме зовсiм рiдкiсний улов у виглядi отi © дикувато© рибки золото©,
що сама до нього iз степiв без атестата зрiлостi припливла. А в ролi
придбавача улову виступить прославлений Шпачихою наш улюблений генiй, наш
дорогий висуванець i теде i тепе. I нiякого тут не буде приневолення,
нiякого шахрайства, все вiдбуватиметься на добровiльних засадах. Перше
вiддiлення: вона плаче, вiн смi ться. Завiса пада . В другому вiддiленнi
ролi можуть помiнятись, пiсля чого Шпачиха да концерт, який завершиться
фей рверком холодно© води iз шланга...
Щиро шкодував Орлянченко, що Миколи Баглая не буде при цьому: другий
день виборю першiсть сво му "Металурговi" на змаганнях веслярiв.
- Жаль, що наш друг-iдеалiст буде позбавлений можливостi
пересвiдчитись, якою буденною прозою в наш час закiнчуються його
найчистiшi поеми...
Дiтлашня зачiплянська товклася бiля Ягорового подвiр'я, наче зачувши,
що затiва ться тут щось недобре. Замурзана, босонога вольниця, та сама, що
ранiше готова була всiма засобами боронити дiда вiд на©зду юшко©дiв,
сьогоднi раптом вiдмовила йому в сво©й прихильностi - бiльше того,
забажалося дражнити дiда. Згадалось, що старий щоразу чомусь сердиться,
коли його питають: "Дiду, пече?" I тепер навiть пуцьвiрiнки простромлювали
голови крiзь паркан, допитувались: "Дiду, пеце?"
Довелося кишкнути на тих розбишак.
лька спала майже весь день, i Катратий ©© не чiпав. А коли прокинулась
надвечiр з головним болем вiд важких сновидiнь i пiдiйшла до вiкна, то пiд
дiдовою грушею-безнасiнницею червоне палахкотiв на столi великий букет
троянд, i Шпачиха та якiсь незнайомi жiнки в понасуваних аж на очi хустках
метушливо й завзято розставляли посуд.
Не одразу до льки й дiйшло, що то затiва ться. Чого вони так хапливо,
нiби прокрадьки, шапарюють? Жах обiйняв ©©, коли збагнула нарештi, злим
вогнем палахнуло в обличчя вiд того розкiшного букета троянд. "Що ви
робите? - хотiлося крикнути. - Це ж вам не старi часи! Не "продана
наречена"! Не любить вона! Зрозумiйте, не любить!!!"
Вхопилася за голову, стиснула долонями скронi.
На ферму! До телят, поросят, у ланку, в бригаду, будь-куди! Там краще.
Адже були там не однi крикухи брутальнi - друзi теж були!.. Ти ©х не
оцiнила, не спиталась поради, вони б зрозумiли, пiдтримали, не дали б на
поталу... Як вона докотилася до цього? Кругом люди, заводськi колективи,
стiльки радiсних облич бачила в мiстi!.. Десь кохання. справжнi
людськi стосунки, правдивi, чеснi, поетичнi... I тут ось молодь збира ться
вечорами: смiх, жарти, радiоли. Чого ж ти осторонь? Невже ти вiдкинута,
зiстарена душею? Невже б вони вiдштовхнули, не прийняли б тебе? Сама
винувата! Твоя недовiра до всiх, пiдозрiливiсть, твоя скритнiсть - це вони
тебе довели... Що ж робити тепер? Тiкати? У вiкно вискочити й бiгти
навмання, летiти селищами свiт за очi? Божевiльна, скажуть. Не вiд ножа,
не вiд банди - вiд сватання, як оглашенна, тiка . Посмiховиськом станеш,
та й тiльки. Треба було не сидiти тут, не поливати годинами оту полуницю,
щоб вона йому погорiла! На завод треба було одразу, де колективи, де ти
працею, лютою працею здобула б собi цiннiсть i честь. Чомусь постали перед
очима отi корпуси комбiнату, що за дамбою лiворуч, як iти до Днiпра, за
отим парканом колючим, де крiзь дiрку Семко потай дошки-шабашки тяга . Не
треба ©й нiяких шабашок! Нiчого не треба. Чесно жити хоче i любити, кого
душа обере! Сяк-так причесалась i похапцем взялася збирати сво© небагатi
пожитки. Зараз, не гайся, не вiдкладай - на кладовищi, в буранах
переночу ш! Бо iнакше не вирвешся. Накидала, жужмом забгала все у валiзку.
Налягла, стала закривати. За цим заняттям i зуспiв ©©, нечутно ввiйшовши,
дядько Ягор.
- лько! Що ти надумала? Люди сходяться вже... Хiба ж годиться так
зневажити ©х! Мене осоромити!
Обернула до нього вiд валiзки розчервонiле, палаюче зненавистю лице.
- А я вас просила скликати?
- Ось ти не сердься, така, мабуть, випада доля...
- Замiж? Я вже була там! Чу те? Була! I бiльше не хочу.
- Не сердься, голубко... - принижувався Ягор. - Це ж так, заручини, чи
що воно... Зберемось, посидимо, погомонимо...
лька сидiла бiля валiзки, охопивши руками лице, втупилась у пiдлогу. В
зiщулених плечах, в жалiбницькiй позi ©© було щось таке, що пройняло
Ягора. Може, якийсь давнiй бiль ожив, обiзвався. Мов батько, присiв поруч
не©, заспокiйливо торкнувся плеча:
- Я ж тобi кревна рiдня, лько... Нiкого з роду не зосталось... Ну,
вмру i я. Бери цей город, хату. Та тiльки хiба ж вона дасть тобi захисток
у життi? Трудно, ой трудно, лько, жити людинi самотою.
лька дала волю сльозам. Пониклi плечi ©© сiпались у глухому,
нерозважному горi. Було шкода себе, але й дядька Ягора теж стало шкода.
Самотнiй вiн. I хiба таки вiн бажа тобi зла?
- Ну годi бо, голубко, заспокойся...
Ягор позадки, обережливо, як вiд хворо©, вiдступив до дверей. Вийшов i
дверi тихо за собою прихилив.
Безмежна до всього байдужiсть налягла на льку. Бува ж людинi отак: i
жити не хочеться, i вмирати ще рано.
А коли люди сiли пiд грушею до вечiрнього столу, то i лька, причесана
вже й незаплакана, сидiла мiж ними перед букетом щойно кимось побризканих
водою холодних троянд.



XVI

Лобода Володимир Iзотович сидiв поруч не©, щоправда, не зовсiм близько,
боявся, щоб не притулитись: тiльки деколи витягував голову в ©© бiк,
запобiгливо, стишено запитував:
- лю, тобi цього... чи того.
Трохи нiяково було йому за свою запобiгливiсть i що всi помiчають його
упокоренiсть, але, зрештою, поруч тебе така красуня квiтуча, по-степовому
смаглява, хiба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, нi перед ким не
ховаючись, годити ©й в усьому? Прибрана в зовнiшнiй спокiй, холодну
байдужiсть, лька здавалася Лободi недосяжною, була зараз ще слiпучiша у
сво©й красi, вiдтiненiй суворiстю; претендентовi потай лестило, що з часом
ця врода дiвоча належатиме йому, i водночас Лободу не полишав острах перед
лькою, перед тим справжнiм ©© почуттям, яке й пiд покровом спокою,
напружено стримуване, вгадувалось у нiй. Саме це й тривожило жениха.
Почував, що досить найменшого промаху з його боку, одного накриво
мовленого слова, i ця льчина стриманiсть вибухне й розлетиться вдрузки, i
для всiх одразу стане очевидним скандальна правда ©© спротиву цим
заручинам, незмиренна правда почуття, яка й пiд кригою спокою -
почува ться - весь час у нiй живе, даючи льцi перевагу i зверхнiсть над
Лободою, над його безвладною владою.
Тут вимагалось неабиякого такту, треба було шовками вiдданостi й турбот
окутувати затяту льцину душу. Тому тiльки й чула вiд нього оте " лю та
лю". Але не вiдповiдала, не повертала в його бiк голови, нiяким знаком не
виявляла сво©х бажань.
Понурi якiсь були цi заручини. Без зайвих балачок вечеряють старшi
люди. Шпачиха, ця вчорашня буянка, сидiла причепурена, тихесенько, як
свята. Сьогоднi вона лише пригубила чарочку, бридливо притулила до
пiдiбраних губiв i одразу ж вiдставила далеченько: не вжива . Володимир
Iзотович деколи знуджено перекинеться словом iз Семком, що якимось робом
опинився у нього по сусiдству в ролi весiльного дружка, чи що, хоч нiхто
його на таку роль i не запрошував. По-робочому грунтовно спустошували
тарiлля сини солдатсько© вдови Владичихи, Владика Мусiй i Ладимир Владика,
обидва з гарячих робiт iз прокатки, вони навiть перевдягтися пiсля роботи
не встигли: йдучи з заводу, так просто й завернули сюди, щоб у гуртi
повечеряти, щоб не завдавати вдома клопоту жiнкам. Заручини тут, чи
розводини, чи чортi й що, а повечеряти пiсля прокатки годиться, i уплiтали
мовчки все поспiль, наче змiтали зi столу. Уже тiльки згодом один iз них,
добре намотузувавшись, зауважив, що годують тут, мовляв, не гiрше, нiж у
заводськiм профiлакторi©.
Орлянченко Ромця, що прийшов на вечiр чомусь у чорних окулярах, наче
його заслiплювало сонце, тепер, виказуючи манери, працював виделкою та
ножем край столу, серед патлатих сво©х приятелiв, яких взагалi нiхто сюди
не кликав. З власно© iнiцiативи запросив ©х Ромця на цю тайну вечерю. Не
скидаючи й за столом сво©х хижих, гангстерських окулярiв, Ромця час вiд
часу робив однослiвнi зауваги сво©м дружкам, i вони, нехтуючи правилами
чемностi, пирскали в кулаки. Згодом було чути ще розв'язнiшу Ромчину
похвальбу, став вiн, мовляв, тепер на сво му заводi ударником виробництва,
користу ться пiльгами майже нарiвнi з номенклатурою i як премiю, може
статися, матиме туристську путiвку в котрусь iз дружнiх кра©н. Принагiдно
розповiв, як один ©хнiй заводський чималого рангу ©здив туристом до Праги
i яка там сталася з ним придибенцiя. Оскiльки вдома товариш звик
порушувати правила вуличного руху, то, за домашньою звичкою, перейшов i
там вулицю в недозволенiм мiсцi, перебiг i шурхнув у натовп, але товариш
полiцiянт наздогнав порушника й на тротуарi i так огрiв гумовою палицею по
плечах, що шановний "старший брат" аж присiв, зiщулено озирнувся: за що,
мовляв? I страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гiсть,
поважний турист, тож з належною чемнiстю козирнув i вибачився: перепрошую,
камрад. Але той наш камрад додому повернувся з набутим умовним рефлексом:
ще й зараз, каже, як переходжу вулицю, то мурашки по спинi бiгають, -
зда ться, ось-ось хтось врiже кийком...
Iсторiя була не зовсiм доречна, можливо, навiть сфантазована, власне,
невiдомо, для чого ©© Орлянченко й розповiв (до того ж гумових кийкiв поки
що в нас нема), але i його вислухали. Подружжя Орлянченкiв так i не
з'явилося, не було й слiпого танкiста, з яким Катратий ще вдень умовлявся,
що той прийде зi сво©м баяном. Замiсть музиканта прийшла дружина його,
Наталка, неабияк напахчена одеколоном, а про Костю вигадала, видно, на
ходу: баян несправний (хоч при запросинах про несправнiсть не було нi
слова). Наталка, звичайно, миттю опинилася за столом, бо Володька чемно
кивнув ©й, припросивши, щоправда, зауважив з легким докором:
- Не годиться, Наталко, без чоловiка... Нiби солом'яна вдова.
"Солом'яна вдова" вiдповiла, що тужити не буде серед таких кавалерiв, i
кинула заохотливим оком у бiк Ромчиних дружкiв, та все ж i ©й щось
заважало розiйтись, видно, й вона почувала себе скутою серед цього
нездорового мовчання.
Нудьгувато було. Хрумкiт ©жi, постукування виделок, i чути, як ©жаки
похропують у садку, вийшовши на нiчнi лови. Сидiлося за столом нiби з
принуки, декому аж нестерпно було серед цi © гнiтючостi. Може б,
яка-небудь злиденненька музика розвiяла цю загальну незручнiсть, якусь
настро ву неповноту цих... заручин, чи казна-що воно й було.
Лобода, вiдчувши настрiй маси, попросив Ромцю органiзувати щось "у
розумiннi музики". Бо ж господар двору радiоли не трима , транзисторами не
бавиться. Це був зручний привiд видобутись звiдси на волю, тож Ромця охоче
вiдгукнувся на пропозицiю, встав iз-за столу i, пiдсмикнувши сво© цупкi,
витертi на заду техаси, розхлябисто почвалав до хвiртки. За ним одразу
потяглась i його компанiя нестрижених бовкунiв, що замiсть ресторану
вирiшили сьогоднi на дурничку в дiда справити попо©жку. Чути було, як на
вулицi вони дружно, сито заiржади.
Доки ждалося музики, стало ще нуднiше. I не пилось, i не ©лось. Але ж i
встати та пiти, як цi бовкуни, теж було б неввiчливо, непоштиво. Не
годиться звичаю ламати. Жiнки мали велику цiкавiсть до льки, але з
делiкатностi тiльки спозирка деколи, з хапливою крадливiстю скидали
поглядами на цю Лободину обранницю, що так гордовито тримала свою лебедину
шию, вдивлялись в ©© густо-смагляве, справдi ж таки гарне довгобразе личко
з рiвним носом, з тугенькими губенятами. Замкнутим було те сумовите личко,
жодним живчиком не виявляло, що там клекотiло в душi. Нi разу не з'явились
веселi ямочки на щоках, помiтно приблiдлих. Сидiла випростано, з якоюсь
холодною погордою i нi до кого не зверталась, сусiда нiби не помiчала. Мов
затялась в чужiй усiм неприступностi, спрямувавши стужений погляд у
простiр.
По якомусь часi замiсть Орлянченка, що обiцяв музику, з'явився один iз
його дружкiв, неквапом пiдiйшов до льки, нахилився ©й до плеча:
- Вас там кличуть.
Вона скинулась у тривозi:
- Хто?
- Знайомий один.
Лобода насупився i спiдлоба глянув на цього нахабу посланця:
- Коли кому треба, хай зайде, тут усi сво©.
I ще не встиг цей хлопець зникнути в сутiнках, як гучно вдарила
хвiртка, i з-за рогу дiдово© хати вийшов на свiтле зхмурений, в дорожнiй
спортивнiй куртцi Баглай Микола. Можна було подумати, що хлопець
напiдпитку, якби не знала його непитущiсть Зачiплянка, - такою незвичною
була напружена блiдiсть його обличчя, посилена електричним освiтленням, та
ще отой суворий злам брiв, чорних, густих, багла©вських.
лька стежила за ним, нiби в передчуттi якогось вибуху, в очах ©©
застигли i острах, i чекання.
Баглай якусь мить дивився на не© невiдривне.
- Можна вас на хвилинку?
Вона одразу пiдвелася. Пiдвелася, може, аж надто квапливо, здивувавши
цим усiх. Без жодного слова, з мовчазною готовнiстю наблизилась до Баглая,