------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
http://www.ukrlib.km.ru/
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
У творчостi видатного укра©нського письменника Олеся Гончара, чи iм'я
шану ться в усьому свiтi, роман "Собор" посiда особливе мiсце. Прийшовши
до читачiв наприкiнцi шiстдесятих, твiр одразу ж опинився у вирi
пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вiтчизнянiй лiтературi
могутньо i неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й
соборностi, осуд нацiонального безпам'ятства, звироднiлого кар' ризму i
браконь рства. Офiцiйнi кола сприйняли "Собор" рiзко негативно, адже
роман, вiдкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдськi,
гуманiстичнi цiнностi.
Пiсля органiзованих тоталiтарним режимом лютих цькувань "Собору" твiр
було вилучено з бiблiотек, книгарень та видавничих планiв на довгi
двадцять рокiв.
У цiй, повнiшiй, авторськiй редакцi© "Собор" виходить уперше.
Напередоднi виходу роману в життi творця "Собору" та в укра©нськiй
лiтературi вiдбулася важлива подiя - Олеся Гончара першим з письменникiв
Укра©ни обрано почесним доктором лiтератури унiверситету Альберти
(Канада).
IЗ "СОБОРОМ" - У МАЙБУТН !
В iсторi© кожно© лiтератури книги, якi позначають вiхи сходження
культури того чи iншого народу до духовних висот людства. В укра©нськiй
лiтературi XX столiття такою книгою, безперечно, "Собор" Олеся Гончара,
що завдав тоталiтарнiй тиранi© таких обвальних прорушин, за якими почався
©© розпад, крах.
Цей етапний роман став у боротьбi з деспотi ю тi ю разючою, невiдпорною
збро ю, яка не просто привела до поразки гнилого режиму, а й вивела
укра©нський народ на дорогу нацiонального вiдродження. "Собор" виконав
роль не стiльки iнструменту розвалу, скiльки днання, соборностi сил
укра©нства для творення нового, демократичного устрою життя. А така книга,
погодьтесь, важить бiльше, нiж просто видатне лiтературне явище. I щастя
Укра©ни, що вона в найтяжчi, найбезпросвiтнiшi часи сво©х борiнь таке
слово, таку духовну опору явила й пронесла крiзь терни, бурi й вирви,
озбро на непроминущими орi нтирами правди i мудростi.
"Собор" - шостий роман Олеся Гончара, письменника, увiнчаного до того
вже всiма можливими нагородами й, отже, здавалося б, як писалося в
тодiшнiх послужних характеристиках, "iдеологiчно витриманого", читай -
вiрного режиму. Тим бiльшим видався удар по режиму, завданий "Собором".
Адже яке складалося становище? Його автор - депутат Верховно© Ради, член
ЦК правлячо© партi©, лауреат найвищих вiтчизняних премiй, класик за
реальним мiсцем в укра©нськiй лiтературi, втiм, i за службовими вимiрами
перша в нiй особа - голова Спiлки письменникiв, - мовби все дано людинi
для того, щоб у вiддяку спiвати системi осанну, а тут таке нищiвне
викриття - цитую Тичину двадцятих рокiв - "всi © гнилi, всi © цвiлi" ядра
цi © системи, що впору було б, як це досi робилося, заборонити твiр.
Режим, власне, не видаючи нiяких указiв, негласно це й зробить. I цим
засвiдчить свою фатальну помилку, явить лицемiрство сво © полiтики, яка
вважала нормальним насильство над духовнiстю, над талантом. Переможцем же
в цьому вiдкритому двобо© з системою вийде Олесь Гончар, котрий, може,
вперше так наочно продемонстру найвище досто©нство таланту - його
непiдкупнiсть. Але для тих, хто уважно стежив за його зростанням у
лiтературi, за вигартуванням його генерально© думи в словi, поява "Собору"
i позицiя автора у тiй боротьбi, що розгорiлася навколо роману, не
видавались i тодi, коли роман щойно з'явився друком, не видаються й тепер
- чверть вiку по тому, нi якоюсь випадковiстю, нi раптовим прозрiнням.
Гончар iшов до "Собору" разом iз суспiльством, а якщо точнiше, то, як це й
завжди випадало великому таланту, - випереджаючи його в баченнi i
прекрасного, i потворного, у провiсництвi грядущих драм i випробувань,
злетiв людського духу й поразок ницих iдеологiчних побудов.
Прихильникам засоцiологiзованого, одноплощинного прочитання Гончарово©
творчостi це може видатись певною натяжкою, проте й вони не заперечать, що
вiд першопочаткiв письменник привернув увагу i читацько© елiти, i масового
шанувальника надзвичайною художньою чеснiстю i моральним здоров'ям,
невмiнням пiдлаштовуватись пiд стереотипи як книжнi, так i суспiльнi.
Згадайте чистi душi i чисту любов геро©в "Прапороносцiв", драматичнi, а то
й трагiчнi шукання щастя i свого шляху в життi героями "Таврi©" й
"Перекопу" - вони не здаються нi марними, нi примарними, хоч би як ми
сьогоднi ставились до жовтневого перевороту i його насильницько© сутi.
Простежте непросту долю осиротiлих за культу Колосовського, Духновича та
iнших геро©в "Людини i збро©", згадайте озонну атмосферу "Тронки" i й вiще
слово про нашi жертви атомному монстру як вiчному прокляттю людства, -
хiба це не був плацдарм для пiдготовки того страшного удару по
тоталiтаризму, який зробив письменник у "Соборi"?
Хранителi усто©в кривавого режиму запримiтили цю художницьку чеснiсть
Гончара рано, i першi ©х удари письменниковi випало вiдчути ще замолоду.
Вони побачили загрозу "найпередовiшiй" iде© навiть у "Прапороносцях" - i
якраз у чистотi духовного свiту нашого солдата, в його природнiй
вiдданостi загальнолюдським засадам i вартостям. Бито-перебито було
Гончара i за "Модри камень" - цей гiмн любовi двох молодих сердець,
укра©нця i словачки. У ©х коханнi вбачалася мало не зрада рiднiй землi,
волi кремлiвського вседержителя, який захотiв навiть людську природу
змiнити, заборонивши кохатись людям рiзних кра©н. Уже "Тронка" була
просякнута антикультiвською атмосферою. Образ Яцуби втiлював у нiй мовби
день i вчорашнiй, але такий, що цупко чiплявся за життя, прагнув перенести
"досягнення" сталiнiзму, табiрний режим i в день завтрашнiй, - гiдна
подиву прозiрливiсть автора, якщо згадати всi наступнi репресi©
сусловсько-брежн вських часiв.
Та найближчою до "Собору" по духу i за часом створення була новела
"Кресафт" - страшна оповiдь про померлого вiд iнфаркту пiсля "молотьби" на
засiданнi бюро райпарткому за "саботаж" продажу хлiба державi. Чомусь про
цю новелу пишеться мало, принагiдне, а тим часом нiчого бiльш вражаючого,
на мiй погляд, наша лiтература про зловiсну атмосферу масованого винищення
в людинi честi й совiстi в роки тоталiтаризму не створила. Новела, на
вiдмiну вiд "Собору", була "репресована" тихо, про не© нiчого лихого не
писали. Але за чверть вiку "Кресафт" можна було хiба що вiднайти на давнiх
журнальних шпальтах.
Отже, "Собор" у генеральнiй Гончаровiй думi був закономiрною,
послiдовною сходинкою у пiзнаннi зловiсно© епохи облуди i лицемiрства, у
його роздумах про тяжкий шлях рiдного народу в пошуках свого мiсця у
свiтовiй цивiлiзацi©. Ця дума видатного сучасного письменника була
логiчним продовженням тi © визначально© лiнi© укра©нського письменства на
духовне i державне вiдродження нацi©, котра пов'язана з iменами Тараса
Шевченка, Пантелеймона Кулiша, Iвана Франка, Лесi Укра©нки, Михайла
Грушевського, Володимира Винниченка, Миколи Кулiша, Олександра Довженка,
яка так генiально просiяла в молодiй поезi© Павла Тичини i воскресла в
нову добу в словi "шiстдесятникiв".
Власне, Олесь Гончар - i про це треба сьогоднi казати на повен голос, -
не належачи за вiком до поколiння Лiни Костенко, Дмитра Павличка, Iвана
Драча, Василя Симоненка, Iвана Дзюби, Бориса Олiйника, вгена Сверстюка,
Василя Стуса, Iвана Свiтличного, Григора Тютюнника, Володимира Дрозда,
вгена Гуцала, став - завдяки мужнiй, безкомпромiснiй громадськiй i
творчiй позицi© - прапорним iменем для "шiстдесятникiв" (i тих, хто йшов
за ними у наступнi десятилiття). Устами Олеся Гончара все чесне в
укра©нськiй культурi проголосило саме в тi роки про повернення в ©© лоно
репресованих iмен - аж до Винниченка включно. I не вина творця "Собору" в
тому, що не все тодi вдалося вiдстояти: силу розуму й таланту переважало
свавiлля влади. Той розквiт творчо© думки, той розвiй талантiв, те
вiльнодумство, яке тiльки й уможливлю справжнiй розвиток лiтератури, той
справжнiй пi тет перед словом як речником нацiонального духу, який
утверджувався в Укра©нi в шiстдесятi роки, цiлком закономiрно пов'язувався
в умах прогресивно© iнтелiгенцi© й читацько© громадськостi з iменем Олеся
Гончара. Вiн умiв вiдстоювати i молодих, i лiтнiх, умiв пiдтримувати
таланти, обирати ©х собi в соратники i союзники.
"Собор" посягнув на основи системи. "Собор" ударив у ©© серце! Коли
Тичина писав у двадцятi роки про "всю гниль, всю цвiль партiйноборчих
породiль", то Гончар у переддень проголошення "розвинутого соцiалiзму" на
весь голос мовив про бездуховнiсть побудовано© на цiй гнидi i цвiлi
системи. Системи, яка лицемiрно назвала себе спадко мницею вiкових надбань
людсько© культури, але вiдкинула головне - духовнiсть, красу, втiм, на
словах вiдбиваючи ©м поклони. На повен голос письменник сказав, що
суспiльством правлять невiгласи, браконь ри.
У пору написання i публiкацi© роману ще йшло соцзмагання "робiтничо©" i
"колгоспно©" тематики, дистильовано-позитивних геро©в у творiннях
перестиглих на коренi робiтничо-селянських призовникiв у лiтературi, але
та макулатурна пишнота небезпеки для режиму не становила. Лiтература ж
справжня уловлювала сутнiсть життя - i в цьому була й небезпека. Гончар у
"Соборi" пiзнав i явив таку сутнiсть. Вiн написав не про переживання
сталевара бiля вогненно© лави чи комбайнера в поривi до рекорду, а про
матерi© тонкi, конструкцi© несучi, тенденцi© вагомi, в усьому свiтi
поцiновуванi як першоряднi для життя людини i людства. У Гончара конфлiкт
режиму з народом. Конфлiкт у головному, конфлiкт творцiв i руйначiв,
конфлiкт народу-будiвничого i системи-браконь ра.
Звичайно ж, роман - не публiцистика, i письменник проводить цю
думку-iдею не публiцистичним ходом, а образотворчим, однак вона й не
захована у художнiй щiльнотi твору, вона явлена вiдтверто й мужньо в
роздумах про щоденнi баталi©, "що ©х ведуть будiвничi з браконь рами"
"рiзних рангiв, у рiзних сферах", явлена в дiяннях "висуванця" Володьки
Лободи, в оскверненнi колгоспним бригадиром юно© льки, в знищеннi
приднiпровсько© природи, в дикiй затi© пiдiрвати козацький храм, одне
слово, в такому наборi, такому букетi художнiх ходiв, що хiба що зовсiм
нетямущий читач не задасться пiсля прочитання роману думкою: а що ж за
погонич поганя нами, а що ж за режим благословля всю цю антилюдяну,
антиприродну, антигуманну веремiю, браконь рську не тiльки щодо людини, а
й до всього живого, сповненого духу i здорового глузду?
Вiдповiдi - в романi, хоч художник, звичайно, не завжди зобов'язаний i
ма можливiсть ©х давати. I найперша вiдповiдь - в отiй неприхованiй
розгорнутiй метафорi - образi собору, який i дав назву роману. Що таке,
власне кажучи, собор у "Соборi"? Цiлком конкретний християнський храм,
збудований козаками пiбля розгрому Сiчi. Але собор водночас - i втiлення
високого духу народного, читай - самого народу, адже довкола долi
козацького храму киплять усi пристрастi в Зачiплянцi, собором вимiрю ться
не тiльки мiра духовностi, а й громадська сутнiсть людини, вiн як рентген
просвiчу уми, душi, позицi©, велич i ницiсть, благородство i пiдлоту,
чистоту i звироднiлiсть. Гончарiвська метафора собору заснована на
бiблiйному грунтi i водночас - на реальних фактах: iдеологи бездуховностi
полюбляли храми перетворювати у торжища, от i Володька Лобода, це
чудовисько епохи розгулу кар' ризму, виношу плани на мiсцi козацького
храму - нашо© нацiонально© пам'ятi - "молодiжне кафе вiдгрохати", осередок
набивання-заливання шлункiв, перекачування грошви.
Нiяк не випада з цi © наскрiзно© метафори, хоч як це намагалися
довести офiцiйнi критики, i сцена оргi© в храмi, в тому храмi, де колись
гримiли лiтургi© i хорали, а в новi часи все вiддане на поталу блюзнiрству
i святотатству. Саме через оцей рентген собору, через оцю розгорнуту
метафору, яка завдяки щедрiй руцi великого майстра обросла живою плоттю
людських образiв i думок, укра©нська лiтература чи не вперше в радянськi
часи не просто явила свiтовi виразки, вади, родимi плями режиму, а й у
всiй повнотi дала моральний зрiз, образ системи, яка прирекла розумний,
талановитий, чесний i працьовитий народ жити в царствi брехнi, неволi,
нацiонального самоприниження, духовного i матерiального занепаду. I це,
коли хочете, було великою перемогою не тiльки Гончара, а й усi ©
укра©нсько© лiтератури, всiх чесних, прогресивних сил нашого народу.
Правда прорвала загати, i хоч на не© швидко накинули удавку, слово
"Собору" дiйшло до тих, до кого воно й було звернуте. Крiм величезного
художнього впливу, воно справляло ще й не меншу органiзуючу роль. Вiльна
укра©нська громадська думка, дисидентство шiстдесятих - вiсiмдесятих рокiв
на рiдному грунтi живились iдеями "Собору".
Що вже казати про слово художн , яке в силу iсторичних обставин
залишалось диною трибуною, з яко© можна було звертатись до народу, - тут
би я назвав щонайперше Григора Тютюнника, громадянська смiливiсть i
художня незалежнiсть якого, без сумнiву, акумулювались енергi ю цього
поворотного роману. Ось як вiн передав у тi днi думки, переживання свого
поколiння в листi до автора "Собору":
"Дорогий Олесю Терентiйовичу!_
Щойно прочитав "Собор". Орлиний, соколиний роман Ви написали,
роман-набат!_
О, як засичить ота наша ретроградська гидь, упiзнавши сама себе; яке
невдоволення_ Вами висловлять i, звичайно ж, вишепчуть на вушко начальству
ображенi, старi й новiтнi (уже наплодилися!) екстремiстськi жеребчики, що
граються у вождикiв, позаяк дозволено i навiть "поощря ться"; як незручно
почуватимуть себе "обдарованi хлопчики", що шукають собi зручненького, з
грошиками, затишку в укра©нськiй лiтературi i посмiхаються при словi
"громадянин" так, нiби все на свiтi збагнули, знайшли йому цiну, нiби
кажуть тими посмiшками: "свята на©внiсть"..._
х шкода. То, може, хоч Ви скажете "Собором": не туди, отроки, ось вам
знамено!_
Але не тiльки це спонукало мене писати Вам, Олесю Терентiйовичу, i не
стiльки це, як велике, радiсне почуття гордостi за Вас i за народ, що Вас
породив. Кажу це не з любовi до "високого штилю"_ - вiн не личить менi, я
не личу йому,_ - а з глибокого, кревного переконання й любовi до Вас, як
до старшого, мудрого й мужнього брата._
В наш час, нiби тихий, нiби благий,_ - тiльки вужине шелестiння пiд
ногами чути..._ - i "Собор"! Здавалося б, "усе мовчить, бо благоденству "
(як же: телевiзори над шиферними сiльськими дахами, пенсi© колгоспникам,
колективне керiвництво, патрiотизм, однаковий для всiх, як вiцмундир)_ - i
"Собор"! Здавалося б, нормалiзацiя (як же: культу не була, були "окремi
помилки", генерали аплодують стоячи його iменi_, названому начальством;
керiвницi дами, комсомолки в сорок рокiв, переконують
письменникiв-початкiвцiв, що 37-й рiк не такий уже й злочинний, що декому
тодi справедливо "дали прикурить") - i раптом "Собор"! Здавалося б, усе
минулося, "прошло без сучка й задоринки": народ, вiд якого забрано й
приховано iсторiю його духу_, як приховують вiд прийомно© дитини, хто ©©
батьки i куди вони подiлися,_ - народ цей звик, "безмолствует" - i раптом
"Собор"!_
I ще: Ви, Миколо Гавриловичу, мрiяли про дюралевi_ й склянi палаци i
про те, як у них житимуть щасливi люди майбутнього - ось вони, цi палаци,
а ось i люди. Знайомтесь! Тут директор (пiдполковник в одставцi),
тумбочки бiля лiжок, липучки, стукачi й шашки; тут борються за звання..._
Це написано генiально, Олесю Терентiйовичу, тому й страшно, жахливо._
Ви ненавидите доземнi уклони. Розумiю Вас глибоко. Але випадки, коли
ми кланя мося з радiстю, з священним душевним трепетом,_ - а за такi
поклони i вклоняюся Вам саме так._
Григiр Тютюнник._
Ки©в, 16.02.1968 р."._
Чи були до Гончара спроби дати такий образ системи? Були, не могли не
бути. У п' сах Миколи Кулiша. У щоденниках академiка Сергiя фремова. В
"Укра©нi в огнi" Олександра Довженка. У романах Уласа Самчука та Iвана
Багряного, якi по вiйнi опинилися в дiаспорi. Але, по-перше, вони були
недоступнi не тiльки широкому читачевi, але й "обраним". А по-друге,
цiлiсного образу вони й не могли дати, бо грунтувалися або на локальному
чи вузькому матерiалi, або на табiрних враженнях, тобто на матерiалi
екстремальному. Олесь Гончар образ системи вибудував на матерiалi водночас
буденному i пiднесеному, вiн поставив у центр мотив духу, категорiю
духовностi, матерiалiзованi в соборi, - i вийшов на узагальнення
величезно© художньо© сили. Через весь роман проходить мотив ру©нницько©
сутi системи соцiально© демагогi©, яка неспроможна виплодити здорових iдей
i здорових людей, системи, заражено© кар' ризмом, брехнею, тлiном,
позбавлено© корiння, того, "вiд чого берем свiй родовiд". I хоч лiтература
присудiв не виносить, система прочитала в романi собi вирок.
Найбiльше занепоко ння в хулителiв "Собору" викликав образ Володьки
Лободи. I недаремно, бо, власне, образ системи у романi значною мiрою
реалiзований саме через цей персонаж. Реалiзований вiн блискуче як у планi
художньому, так i щодо абсолютно точного прочитання кадрово© полiтики
системи, а значить, ©© сутi. Володька Лобода став "висуванцем" не завдяки
здоровiй конкуренцi©, вiн сягнув високого кабiнету виключно завдяки
кар' ристським здiбностям - iнших у нього просто нема . Його душа охоплена
"наркотиком владолюбства", "геро©ном кар' ризму". Рiдного батька вiдда у
будинок старих металургiв - кажуть, саме цей факт порiднив його з тодiшнiм
днiпропетровським першим партiйним секретарем, який i почав
партiйно-номенклатурний обстрiл "Собору" i дослужився на цьому ремеслi до
всеукра©нського голови. Вдумливий критик Вiктор Iванисенко по гарячих
слiдах роману писав: "Нема нiчого у Володьки позад себе i навколо себе...
Нi жiнки, нi дiтей, нi звича©в батькiвських, нi любовi, нi пам'ятi..." У
Володьцi Лободi система жила у дусi й во плотi, жила такою, якою була, -
цинiчною, неосвiченою, недоброю, озбро ною демагогi ю, високою фразою. Як
людина це "страшний, пiдступний i лестивий тип", " зу©т". Як втiлення
системи - ©© "генiй", найвища мета якого - "працювати в тому високому
головному будинку, де кроки тво© гаснуть у килимах", "брати штурмом
Ельбруси життя". Задля цього вiн зробить усе - затопить плавнi чи, якщо
треба, висушить ©х, знесе собор, вилупить з мiзкiв ще якiсь "iде©", i хоч
результатом ©х буде руйнацiя всього, для нього важливе одне - аби на тiй
ру©нi возвеличитись самому!
Що здатен виплодити Лобода, крiм собi подiбного? "Вершина" його "генiя"
- молодiжне кафе на мiсцi собору. Його, так би мовити, дитя, котре, слава
Богу, не збулося i вже тепер не збудеться. Письменник показав нам правду
не стiльки факту, скiльки концентровану суть лободiвщини, соцiалiстично©
схизми - ©© пустоцвiт, безплiднiсть, нежитт здатнiсть, галасливу
порожнечу, марнославну дрiбноту. Читацька робота над образом Лободи як над
образом живо© людини i носiя оцi © схизми вида ться менi не тiльки
цiкавою, а й повчальною. Не тiльки як захопливе словознавче студiювання,
але i як розтин тоталiтарно© свiдомостi на рiвнi щонайтонших порухiв думки
i почуття, пiзнання недалекого минулого (чи минулого?) на предмет
застереження вiд потворних iсторичних експериментiв.
Навiть найсмiливiшi критики, якi встигли сказати слово про роман
вiдразу пiсля його появи, змушенi були говорити хiба що про соцiальну
небезпечнiсть таких персонажiв, як Володька Лобода. Небезпеку передовсiм
для самого соцiалiзму. При цьому, цiлком очевидно, що сам соцiалiзм пiд
сумнiв не брався. Так ось, уважний читач "Собору", осмислюючи лiнiю Лободи
i всi © лободiвщини в романi, не може не дiйти думки, що його образ -
явище органiчне для суспiльства, яке вибудовують "висуванцi" з тавром
невiгластва i сверблячкою командувати, нищити народнi звича© i народну
пам'ять. З "дiянь" i зазiхань таких персонажiв поставала неспроможнiсть
само© антинародно© системи - неспроможнiсть iдейна, практична, правова,
духовна, моральна, iнтелектуальна. Лад, який вибудову себе на
безпам'ятствi, на викорчовуваннi iсторi©, приречений.
Протистоять у "Соборi" Лободi i лободiвщинi народ i iсторiя.
Новаторство Гончара полягало передовсiм у такому днаннi, у введеннi в
структуру роману голосу козацького минулого i його невтомного дослiдника
Яворницького. Це було не тiльки вiдверте i пряме орi нтування на
демократичну спадщину першо© козацько© республiки - Запорозько© Сiчi, а й
перше в укра©нськiй лiтературi злиття iдеалiв Сiчi i сьогочасного
нацiонального вiдродження. Народ у романi репрезентують передовсiм його
молодi геро© - красивий душею i розумом Микола Баглай, знеславлена "тупими
вбивцями краси" лька, трохи старшi Вiрунька та Iван Баглай. Письменник,
якому властива особлива увага до молодi, i тут, якщо можна так сказати,
поклада особливi надi© на поколiння, яке входить у життя, на його
чеснiсть i чистоту, на його вiрнiсть батькiвським заповiтам i поклику
рiдно© iсторi©. Втiм, народ такою ж мiрою виступа i в образах Ягора
Катратого, Iзота Лободи - людей, котрi залишають у спадщину поколiнням
сво© труди i незвершенi мрi© про щастя, свою справедливiсть i силу
характеру. Iзот Лобода - батько "висуванця", ©х протистояння у романi - це
та фiлософiя рiзних цiлей народу й режиму, фiлософiя рiзних начал i засад,
за якими живуть i дiють система та громада.
Наскрiзна метафора собору в "Соборi" - це передовсiм пiднесення в
народi його будiвничого генiя i таке ж заперечення руйнацi©, що б не
руйнувалося - селянська хата, храм, людське життя чи життя цiлого народу.
А саме руйнацiю принiс у свiт режим, який виплодив володьок, i присудом
йому звучать слова великого Яворницького: "То не iдеал, до якого йдуть
через ру©ни та через трупи". Прислухаймось до цих слiв i запам'ятаймо: в
романi вони прозвучали задовго до нинiшнiх викривальних публiкацiй про
червоний i сталiнський терор, про революцiйне насильство як про геноцид
проти власного народу. Пiсля цього не подиву мось тiй нищiвнiй критичнiй
артстрiлянинi, з якою режим накинувся на "Собор", що ©© не змогла зупинити
навiть пiдтримка Нобелiвського лауреата Михайла Шолохова.
I все ж не хотiлося, щоб сьогоднiшнiй читач сприймав "Собор" тiльки як
утiлення протистояння народу i режиму, хоч iсторично йому випала саме така
доля. Фiлософiя мислення Гончара завжди ширша за найживотрепетнiшi житт вi
проблеми, якi вiн виносить на суд людський. Ось i "Собор" - цей складний
художнiй органiзм, це розкiшне творiння мислi i духу великого майстра
слова - нiяк не може замкнутися тiльки в змаганнi соцiальних протирiч. Бо,
власне, роман передовсiм утверджу красу i силу людського духу, iсторично©
пам'ятi, у "суворiй полiфонi© життя" (В. Iванисенко) вiн щонайперше
пiдносить будiвничий талант людини. Художниковi нiкуди подiтися вiд
полiтики, вiд гiрких обставин життя, та вся мудрiсть його музи в тому, щоб
не замкнутися на ©х колiзiях, а побачити перспективу. I Гончар знайшов,
побачив ©© - у духовностi свого народу, в його озбро ностi рiдною
iсторi ю, в його покликаннi творця, а не браконь ра. I в цьому -
iсторичний оптимiзм роману.
Письменник нiколи не зрiкався написаного. Все написане далi
продовжувало, розвивало його генеральну думу: i "Циклон", i "Берег
любовi", i "Твоя зоря", i "Далекi вогнища", i "Спогад про океан", i "Генiй
в обмотках"... Iде© "Собору" вiн розвивав у сво©й громадськiй роботi,
публiцистицi. Олесь Гончар одним з найперших в Укра©нi пiднiс голос за
демократизацiю суспiльного, нацiонального життя, стояв бiля джерел i
благословляв вiдновлення "Просвiти" i створення Народного Руху Укра©ни.
Йому випала велика честь на сесi© Верховно© Ради Укра©ни пiсля iсторичного
референдуму 1 грудня 1991 року проголосити волю воскресаючо©, незалежно©,
соборно© Укра©ни. Йому дала на це право iсторiя, бо саме його слово
провiстило справдження вiковiчного прагнення укра©нського народу до
державно© незалежностi, до входження в свiтову сiм'ю народiв як народу
великого, творця велико© iсторi© i великого Грядущого.
...Як зараз пам'ятаю той зимовий синiй вечiр i ту ранкову снiгову
паморозь далекого шiстдесят восьмого року, коли я в полтавськiй глибинцi
за одну нiч прочитав "Собор" i вибiг надвiр - поглянути у вiчi зорям,
звiрити себе з ©хнiм вiчним ся вом у прагненнi зрозумiти свою долю пiсля
того, що вiдкрив молодому розумовi, молодiй душi сво©м новим романом Олесь
Гончар. Ранкова зоря на сходi провiщала надiю... Хотiлося б, щоб i новi
поколiння вiдкривали в "Соборi" цю вiчну зорю надi©, черпали з нього
енергiю, творення ново© Укра©ни, яке не обiця бути легким. Заклик
письменника берегти собори душ сво©х сьогоднi не просто актуальний - без
цих соборiв ми не збережемо, не збуду мо сво © держави, не постанемо в
свiтi як незалежний народ.
Iз "Собором" - у майбутн , велике майбутн соборно© нашо© Укра©ни!
Iван Бокий
I
У жоднiй енциклопедi© свiту не знайти вам цi © Зачiплянки. А вона ,
iсну в реальностi. Без звички навiть трохи дивно звучить: Зачiплянка.
Хтось колись тут за щось зачепився. I так пiшло. В давнi, в дозаводськi
часи було, кажуть, на цьому мiсцi велике село, що робило списи запорожцям.
I коли мандрували козаки на Сiч, то завертали сюди, щоб запастися списами.
Отодi, може, котрийсь козак i зачепився тут за якусь молодицю, поклавши
початок династi©.
Живуть на Зачiплянцi здебiльшого праведнi люди, або, як Микола-студент
сказав би, правильнi. Роботяги. Металурги. Тi, чи життя розбите на змiни,
деннi i нiчнi. З одного краю селища сага блищить, з другого - облуплений
собор бiлi . Старовинний, козацький. А перед вiкнами селища, за вишняками,
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
http://www.ukrlib.km.ru/
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
У творчостi видатного укра©нського письменника Олеся Гончара, чи iм'я
шану ться в усьому свiтi, роман "Собор" посiда особливе мiсце. Прийшовши
до читачiв наприкiнцi шiстдесятих, твiр одразу ж опинився у вирi
пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вiтчизнянiй лiтературi
могутньо i неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й
соборностi, осуд нацiонального безпам'ятства, звироднiлого кар' ризму i
браконь рства. Офiцiйнi кола сприйняли "Собор" рiзко негативно, адже
роман, вiдкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдськi,
гуманiстичнi цiнностi.
Пiсля органiзованих тоталiтарним режимом лютих цькувань "Собору" твiр
було вилучено з бiблiотек, книгарень та видавничих планiв на довгi
двадцять рокiв.
У цiй, повнiшiй, авторськiй редакцi© "Собор" виходить уперше.
Напередоднi виходу роману в життi творця "Собору" та в укра©нськiй
лiтературi вiдбулася важлива подiя - Олеся Гончара першим з письменникiв
Укра©ни обрано почесним доктором лiтератури унiверситету Альберти
(Канада).
IЗ "СОБОРОМ" - У МАЙБУТН !
В iсторi© кожно© лiтератури книги, якi позначають вiхи сходження
культури того чи iншого народу до духовних висот людства. В укра©нськiй
лiтературi XX столiття такою книгою, безперечно, "Собор" Олеся Гончара,
що завдав тоталiтарнiй тиранi© таких обвальних прорушин, за якими почався
©© розпад, крах.
Цей етапний роман став у боротьбi з деспотi ю тi ю разючою, невiдпорною
збро ю, яка не просто привела до поразки гнилого режиму, а й вивела
укра©нський народ на дорогу нацiонального вiдродження. "Собор" виконав
роль не стiльки iнструменту розвалу, скiльки днання, соборностi сил
укра©нства для творення нового, демократичного устрою життя. А така книга,
погодьтесь, важить бiльше, нiж просто видатне лiтературне явище. I щастя
Укра©ни, що вона в найтяжчi, найбезпросвiтнiшi часи сво©х борiнь таке
слово, таку духовну опору явила й пронесла крiзь терни, бурi й вирви,
озбро на непроминущими орi нтирами правди i мудростi.
"Собор" - шостий роман Олеся Гончара, письменника, увiнчаного до того
вже всiма можливими нагородами й, отже, здавалося б, як писалося в
тодiшнiх послужних характеристиках, "iдеологiчно витриманого", читай -
вiрного режиму. Тим бiльшим видався удар по режиму, завданий "Собором".
Адже яке складалося становище? Його автор - депутат Верховно© Ради, член
ЦК правлячо© партi©, лауреат найвищих вiтчизняних премiй, класик за
реальним мiсцем в укра©нськiй лiтературi, втiм, i за службовими вимiрами
перша в нiй особа - голова Спiлки письменникiв, - мовби все дано людинi
для того, щоб у вiддяку спiвати системi осанну, а тут таке нищiвне
викриття - цитую Тичину двадцятих рокiв - "всi © гнилi, всi © цвiлi" ядра
цi © системи, що впору було б, як це досi робилося, заборонити твiр.
Режим, власне, не видаючи нiяких указiв, негласно це й зробить. I цим
засвiдчить свою фатальну помилку, явить лицемiрство сво © полiтики, яка
вважала нормальним насильство над духовнiстю, над талантом. Переможцем же
в цьому вiдкритому двобо© з системою вийде Олесь Гончар, котрий, може,
вперше так наочно продемонстру найвище досто©нство таланту - його
непiдкупнiсть. Але для тих, хто уважно стежив за його зростанням у
лiтературi, за вигартуванням його генерально© думи в словi, поява "Собору"
i позицiя автора у тiй боротьбi, що розгорiлася навколо роману, не
видавались i тодi, коли роман щойно з'явився друком, не видаються й тепер
- чверть вiку по тому, нi якоюсь випадковiстю, нi раптовим прозрiнням.
Гончар iшов до "Собору" разом iз суспiльством, а якщо точнiше, то, як це й
завжди випадало великому таланту, - випереджаючи його в баченнi i
прекрасного, i потворного, у провiсництвi грядущих драм i випробувань,
злетiв людського духу й поразок ницих iдеологiчних побудов.
Прихильникам засоцiологiзованого, одноплощинного прочитання Гончарово©
творчостi це може видатись певною натяжкою, проте й вони не заперечать, що
вiд першопочаткiв письменник привернув увагу i читацько© елiти, i масового
шанувальника надзвичайною художньою чеснiстю i моральним здоров'ям,
невмiнням пiдлаштовуватись пiд стереотипи як книжнi, так i суспiльнi.
Згадайте чистi душi i чисту любов геро©в "Прапороносцiв", драматичнi, а то
й трагiчнi шукання щастя i свого шляху в життi героями "Таврi©" й
"Перекопу" - вони не здаються нi марними, нi примарними, хоч би як ми
сьогоднi ставились до жовтневого перевороту i його насильницько© сутi.
Простежте непросту долю осиротiлих за культу Колосовського, Духновича та
iнших геро©в "Людини i збро©", згадайте озонну атмосферу "Тронки" i й вiще
слово про нашi жертви атомному монстру як вiчному прокляттю людства, -
хiба це не був плацдарм для пiдготовки того страшного удару по
тоталiтаризму, який зробив письменник у "Соборi"?
Хранителi усто©в кривавого режиму запримiтили цю художницьку чеснiсть
Гончара рано, i першi ©х удари письменниковi випало вiдчути ще замолоду.
Вони побачили загрозу "найпередовiшiй" iде© навiть у "Прапороносцях" - i
якраз у чистотi духовного свiту нашого солдата, в його природнiй
вiдданостi загальнолюдським засадам i вартостям. Бито-перебито було
Гончара i за "Модри камень" - цей гiмн любовi двох молодих сердець,
укра©нця i словачки. У ©х коханнi вбачалася мало не зрада рiднiй землi,
волi кремлiвського вседержителя, який захотiв навiть людську природу
змiнити, заборонивши кохатись людям рiзних кра©н. Уже "Тронка" була
просякнута антикультiвською атмосферою. Образ Яцуби втiлював у нiй мовби
день i вчорашнiй, але такий, що цупко чiплявся за життя, прагнув перенести
"досягнення" сталiнiзму, табiрний режим i в день завтрашнiй, - гiдна
подиву прозiрливiсть автора, якщо згадати всi наступнi репресi©
сусловсько-брежн вських часiв.
Та найближчою до "Собору" по духу i за часом створення була новела
"Кресафт" - страшна оповiдь про померлого вiд iнфаркту пiсля "молотьби" на
засiданнi бюро райпарткому за "саботаж" продажу хлiба державi. Чомусь про
цю новелу пишеться мало, принагiдне, а тим часом нiчого бiльш вражаючого,
на мiй погляд, наша лiтература про зловiсну атмосферу масованого винищення
в людинi честi й совiстi в роки тоталiтаризму не створила. Новела, на
вiдмiну вiд "Собору", була "репресована" тихо, про не© нiчого лихого не
писали. Але за чверть вiку "Кресафт" можна було хiба що вiднайти на давнiх
журнальних шпальтах.
Отже, "Собор" у генеральнiй Гончаровiй думi був закономiрною,
послiдовною сходинкою у пiзнаннi зловiсно© епохи облуди i лицемiрства, у
його роздумах про тяжкий шлях рiдного народу в пошуках свого мiсця у
свiтовiй цивiлiзацi©. Ця дума видатного сучасного письменника була
логiчним продовженням тi © визначально© лiнi© укра©нського письменства на
духовне i державне вiдродження нацi©, котра пов'язана з iменами Тараса
Шевченка, Пантелеймона Кулiша, Iвана Франка, Лесi Укра©нки, Михайла
Грушевського, Володимира Винниченка, Миколи Кулiша, Олександра Довженка,
яка так генiально просiяла в молодiй поезi© Павла Тичини i воскресла в
нову добу в словi "шiстдесятникiв".
Власне, Олесь Гончар - i про це треба сьогоднi казати на повен голос, -
не належачи за вiком до поколiння Лiни Костенко, Дмитра Павличка, Iвана
Драча, Василя Симоненка, Iвана Дзюби, Бориса Олiйника, вгена Сверстюка,
Василя Стуса, Iвана Свiтличного, Григора Тютюнника, Володимира Дрозда,
вгена Гуцала, став - завдяки мужнiй, безкомпромiснiй громадськiй i
творчiй позицi© - прапорним iменем для "шiстдесятникiв" (i тих, хто йшов
за ними у наступнi десятилiття). Устами Олеся Гончара все чесне в
укра©нськiй культурi проголосило саме в тi роки про повернення в ©© лоно
репресованих iмен - аж до Винниченка включно. I не вина творця "Собору" в
тому, що не все тодi вдалося вiдстояти: силу розуму й таланту переважало
свавiлля влади. Той розквiт творчо© думки, той розвiй талантiв, те
вiльнодумство, яке тiльки й уможливлю справжнiй розвиток лiтератури, той
справжнiй пi тет перед словом як речником нацiонального духу, який
утверджувався в Укра©нi в шiстдесятi роки, цiлком закономiрно пов'язувався
в умах прогресивно© iнтелiгенцi© й читацько© громадськостi з iменем Олеся
Гончара. Вiн умiв вiдстоювати i молодих, i лiтнiх, умiв пiдтримувати
таланти, обирати ©х собi в соратники i союзники.
"Собор" посягнув на основи системи. "Собор" ударив у ©© серце! Коли
Тичина писав у двадцятi роки про "всю гниль, всю цвiль партiйноборчих
породiль", то Гончар у переддень проголошення "розвинутого соцiалiзму" на
весь голос мовив про бездуховнiсть побудовано© на цiй гнидi i цвiлi
системи. Системи, яка лицемiрно назвала себе спадко мницею вiкових надбань
людсько© культури, але вiдкинула головне - духовнiсть, красу, втiм, на
словах вiдбиваючи ©м поклони. На повен голос письменник сказав, що
суспiльством правлять невiгласи, браконь ри.
У пору написання i публiкацi© роману ще йшло соцзмагання "робiтничо©" i
"колгоспно©" тематики, дистильовано-позитивних геро©в у творiннях
перестиглих на коренi робiтничо-селянських призовникiв у лiтературi, але
та макулатурна пишнота небезпеки для режиму не становила. Лiтература ж
справжня уловлювала сутнiсть життя - i в цьому була й небезпека. Гончар у
"Соборi" пiзнав i явив таку сутнiсть. Вiн написав не про переживання
сталевара бiля вогненно© лави чи комбайнера в поривi до рекорду, а про
матерi© тонкi, конструкцi© несучi, тенденцi© вагомi, в усьому свiтi
поцiновуванi як першоряднi для життя людини i людства. У Гончара конфлiкт
режиму з народом. Конфлiкт у головному, конфлiкт творцiв i руйначiв,
конфлiкт народу-будiвничого i системи-браконь ра.
Звичайно ж, роман - не публiцистика, i письменник проводить цю
думку-iдею не публiцистичним ходом, а образотворчим, однак вона й не
захована у художнiй щiльнотi твору, вона явлена вiдтверто й мужньо в
роздумах про щоденнi баталi©, "що ©х ведуть будiвничi з браконь рами"
"рiзних рангiв, у рiзних сферах", явлена в дiяннях "висуванця" Володьки
Лободи, в оскверненнi колгоспним бригадиром юно© льки, в знищеннi
приднiпровсько© природи, в дикiй затi© пiдiрвати козацький храм, одне
слово, в такому наборi, такому букетi художнiх ходiв, що хiба що зовсiм
нетямущий читач не задасться пiсля прочитання роману думкою: а що ж за
погонич поганя нами, а що ж за режим благословля всю цю антилюдяну,
антиприродну, антигуманну веремiю, браконь рську не тiльки щодо людини, а
й до всього живого, сповненого духу i здорового глузду?
Вiдповiдi - в романi, хоч художник, звичайно, не завжди зобов'язаний i
ма можливiсть ©х давати. I найперша вiдповiдь - в отiй неприхованiй
розгорнутiй метафорi - образi собору, який i дав назву роману. Що таке,
власне кажучи, собор у "Соборi"? Цiлком конкретний християнський храм,
збудований козаками пiбля розгрому Сiчi. Але собор водночас - i втiлення
високого духу народного, читай - самого народу, адже довкола долi
козацького храму киплять усi пристрастi в Зачiплянцi, собором вимiрю ться
не тiльки мiра духовностi, а й громадська сутнiсть людини, вiн як рентген
просвiчу уми, душi, позицi©, велич i ницiсть, благородство i пiдлоту,
чистоту i звироднiлiсть. Гончарiвська метафора собору заснована на
бiблiйному грунтi i водночас - на реальних фактах: iдеологи бездуховностi
полюбляли храми перетворювати у торжища, от i Володька Лобода, це
чудовисько епохи розгулу кар' ризму, виношу плани на мiсцi козацького
храму - нашо© нацiонально© пам'ятi - "молодiжне кафе вiдгрохати", осередок
набивання-заливання шлункiв, перекачування грошви.
Нiяк не випада з цi © наскрiзно© метафори, хоч як це намагалися
довести офiцiйнi критики, i сцена оргi© в храмi, в тому храмi, де колись
гримiли лiтургi© i хорали, а в новi часи все вiддане на поталу блюзнiрству
i святотатству. Саме через оцей рентген собору, через оцю розгорнуту
метафору, яка завдяки щедрiй руцi великого майстра обросла живою плоттю
людських образiв i думок, укра©нська лiтература чи не вперше в радянськi
часи не просто явила свiтовi виразки, вади, родимi плями режиму, а й у
всiй повнотi дала моральний зрiз, образ системи, яка прирекла розумний,
талановитий, чесний i працьовитий народ жити в царствi брехнi, неволi,
нацiонального самоприниження, духовного i матерiального занепаду. I це,
коли хочете, було великою перемогою не тiльки Гончара, а й усi ©
укра©нсько© лiтератури, всiх чесних, прогресивних сил нашого народу.
Правда прорвала загати, i хоч на не© швидко накинули удавку, слово
"Собору" дiйшло до тих, до кого воно й було звернуте. Крiм величезного
художнього впливу, воно справляло ще й не меншу органiзуючу роль. Вiльна
укра©нська громадська думка, дисидентство шiстдесятих - вiсiмдесятих рокiв
на рiдному грунтi живились iдеями "Собору".
Що вже казати про слово художн , яке в силу iсторичних обставин
залишалось диною трибуною, з яко© можна було звертатись до народу, - тут
би я назвав щонайперше Григора Тютюнника, громадянська смiливiсть i
художня незалежнiсть якого, без сумнiву, акумулювались енергi ю цього
поворотного роману. Ось як вiн передав у тi днi думки, переживання свого
поколiння в листi до автора "Собору":
"Дорогий Олесю Терентiйовичу!_
Щойно прочитав "Собор". Орлиний, соколиний роман Ви написали,
роман-набат!_
О, як засичить ота наша ретроградська гидь, упiзнавши сама себе; яке
невдоволення_ Вами висловлять i, звичайно ж, вишепчуть на вушко начальству
ображенi, старi й новiтнi (уже наплодилися!) екстремiстськi жеребчики, що
граються у вождикiв, позаяк дозволено i навiть "поощря ться"; як незручно
почуватимуть себе "обдарованi хлопчики", що шукають собi зручненького, з
грошиками, затишку в укра©нськiй лiтературi i посмiхаються при словi
"громадянин" так, нiби все на свiтi збагнули, знайшли йому цiну, нiби
кажуть тими посмiшками: "свята на©внiсть"..._
х шкода. То, може, хоч Ви скажете "Собором": не туди, отроки, ось вам
знамено!_
Але не тiльки це спонукало мене писати Вам, Олесю Терентiйовичу, i не
стiльки це, як велике, радiсне почуття гордостi за Вас i за народ, що Вас
породив. Кажу це не з любовi до "високого штилю"_ - вiн не личить менi, я
не личу йому,_ - а з глибокого, кревного переконання й любовi до Вас, як
до старшого, мудрого й мужнього брата._
В наш час, нiби тихий, нiби благий,_ - тiльки вужине шелестiння пiд
ногами чути..._ - i "Собор"! Здавалося б, "усе мовчить, бо благоденству "
(як же: телевiзори над шиферними сiльськими дахами, пенсi© колгоспникам,
колективне керiвництво, патрiотизм, однаковий для всiх, як вiцмундир)_ - i
"Собор"! Здавалося б, нормалiзацiя (як же: культу не була, були "окремi
помилки", генерали аплодують стоячи його iменi_, названому начальством;
керiвницi дами, комсомолки в сорок рокiв, переконують
письменникiв-початкiвцiв, що 37-й рiк не такий уже й злочинний, що декому
тодi справедливо "дали прикурить") - i раптом "Собор"! Здавалося б, усе
минулося, "прошло без сучка й задоринки": народ, вiд якого забрано й
приховано iсторiю його духу_, як приховують вiд прийомно© дитини, хто ©©
батьки i куди вони подiлися,_ - народ цей звик, "безмолствует" - i раптом
"Собор"!_
I ще: Ви, Миколо Гавриловичу, мрiяли про дюралевi_ й склянi палаци i
про те, як у них житимуть щасливi люди майбутнього - ось вони, цi палаци,
а ось i люди. Знайомтесь! Тут директор (пiдполковник в одставцi),
тумбочки бiля лiжок, липучки, стукачi й шашки; тут борються за звання..._
Це написано генiально, Олесю Терентiйовичу, тому й страшно, жахливо._
Ви ненавидите доземнi уклони. Розумiю Вас глибоко. Але випадки, коли
ми кланя мося з радiстю, з священним душевним трепетом,_ - а за такi
поклони i вклоняюся Вам саме так._
Григiр Тютюнник._
Ки©в, 16.02.1968 р."._
Чи були до Гончара спроби дати такий образ системи? Були, не могли не
бути. У п' сах Миколи Кулiша. У щоденниках академiка Сергiя фремова. В
"Укра©нi в огнi" Олександра Довженка. У романах Уласа Самчука та Iвана
Багряного, якi по вiйнi опинилися в дiаспорi. Але, по-перше, вони були
недоступнi не тiльки широкому читачевi, але й "обраним". А по-друге,
цiлiсного образу вони й не могли дати, бо грунтувалися або на локальному
чи вузькому матерiалi, або на табiрних враженнях, тобто на матерiалi
екстремальному. Олесь Гончар образ системи вибудував на матерiалi водночас
буденному i пiднесеному, вiн поставив у центр мотив духу, категорiю
духовностi, матерiалiзованi в соборi, - i вийшов на узагальнення
величезно© художньо© сили. Через весь роман проходить мотив ру©нницько©
сутi системи соцiально© демагогi©, яка неспроможна виплодити здорових iдей
i здорових людей, системи, заражено© кар' ризмом, брехнею, тлiном,
позбавлено© корiння, того, "вiд чого берем свiй родовiд". I хоч лiтература
присудiв не виносить, система прочитала в романi собi вирок.
Найбiльше занепоко ння в хулителiв "Собору" викликав образ Володьки
Лободи. I недаремно, бо, власне, образ системи у романi значною мiрою
реалiзований саме через цей персонаж. Реалiзований вiн блискуче як у планi
художньому, так i щодо абсолютно точного прочитання кадрово© полiтики
системи, а значить, ©© сутi. Володька Лобода став "висуванцем" не завдяки
здоровiй конкуренцi©, вiн сягнув високого кабiнету виключно завдяки
кар' ристським здiбностям - iнших у нього просто нема . Його душа охоплена
"наркотиком владолюбства", "геро©ном кар' ризму". Рiдного батька вiдда у
будинок старих металургiв - кажуть, саме цей факт порiднив його з тодiшнiм
днiпропетровським першим партiйним секретарем, який i почав
партiйно-номенклатурний обстрiл "Собору" i дослужився на цьому ремеслi до
всеукра©нського голови. Вдумливий критик Вiктор Iванисенко по гарячих
слiдах роману писав: "Нема нiчого у Володьки позад себе i навколо себе...
Нi жiнки, нi дiтей, нi звича©в батькiвських, нi любовi, нi пам'ятi..." У
Володьцi Лободi система жила у дусi й во плотi, жила такою, якою була, -
цинiчною, неосвiченою, недоброю, озбро ною демагогi ю, високою фразою. Як
людина це "страшний, пiдступний i лестивий тип", " зу©т". Як втiлення
системи - ©© "генiй", найвища мета якого - "працювати в тому високому
головному будинку, де кроки тво© гаснуть у килимах", "брати штурмом
Ельбруси життя". Задля цього вiн зробить усе - затопить плавнi чи, якщо
треба, висушить ©х, знесе собор, вилупить з мiзкiв ще якiсь "iде©", i хоч
результатом ©х буде руйнацiя всього, для нього важливе одне - аби на тiй
ру©нi возвеличитись самому!
Що здатен виплодити Лобода, крiм собi подiбного? "Вершина" його "генiя"
- молодiжне кафе на мiсцi собору. Його, так би мовити, дитя, котре, слава
Богу, не збулося i вже тепер не збудеться. Письменник показав нам правду
не стiльки факту, скiльки концентровану суть лободiвщини, соцiалiстично©
схизми - ©© пустоцвiт, безплiднiсть, нежитт здатнiсть, галасливу
порожнечу, марнославну дрiбноту. Читацька робота над образом Лободи як над
образом живо© людини i носiя оцi © схизми вида ться менi не тiльки
цiкавою, а й повчальною. Не тiльки як захопливе словознавче студiювання,
але i як розтин тоталiтарно© свiдомостi на рiвнi щонайтонших порухiв думки
i почуття, пiзнання недалекого минулого (чи минулого?) на предмет
застереження вiд потворних iсторичних експериментiв.
Навiть найсмiливiшi критики, якi встигли сказати слово про роман
вiдразу пiсля його появи, змушенi були говорити хiба що про соцiальну
небезпечнiсть таких персонажiв, як Володька Лобода. Небезпеку передовсiм
для самого соцiалiзму. При цьому, цiлком очевидно, що сам соцiалiзм пiд
сумнiв не брався. Так ось, уважний читач "Собору", осмислюючи лiнiю Лободи
i всi © лободiвщини в романi, не може не дiйти думки, що його образ -
явище органiчне для суспiльства, яке вибудовують "висуванцi" з тавром
невiгластва i сверблячкою командувати, нищити народнi звича© i народну
пам'ять. З "дiянь" i зазiхань таких персонажiв поставала неспроможнiсть
само© антинародно© системи - неспроможнiсть iдейна, практична, правова,
духовна, моральна, iнтелектуальна. Лад, який вибудову себе на
безпам'ятствi, на викорчовуваннi iсторi©, приречений.
Протистоять у "Соборi" Лободi i лободiвщинi народ i iсторiя.
Новаторство Гончара полягало передовсiм у такому днаннi, у введеннi в
структуру роману голосу козацького минулого i його невтомного дослiдника
Яворницького. Це було не тiльки вiдверте i пряме орi нтування на
демократичну спадщину першо© козацько© республiки - Запорозько© Сiчi, а й
перше в укра©нськiй лiтературi злиття iдеалiв Сiчi i сьогочасного
нацiонального вiдродження. Народ у романi репрезентують передовсiм його
молодi геро© - красивий душею i розумом Микола Баглай, знеславлена "тупими
вбивцями краси" лька, трохи старшi Вiрунька та Iван Баглай. Письменник,
якому властива особлива увага до молодi, i тут, якщо можна так сказати,
поклада особливi надi© на поколiння, яке входить у життя, на його
чеснiсть i чистоту, на його вiрнiсть батькiвським заповiтам i поклику
рiдно© iсторi©. Втiм, народ такою ж мiрою виступа i в образах Ягора
Катратого, Iзота Лободи - людей, котрi залишають у спадщину поколiнням
сво© труди i незвершенi мрi© про щастя, свою справедливiсть i силу
характеру. Iзот Лобода - батько "висуванця", ©х протистояння у романi - це
та фiлософiя рiзних цiлей народу й режиму, фiлософiя рiзних начал i засад,
за якими живуть i дiють система та громада.
Наскрiзна метафора собору в "Соборi" - це передовсiм пiднесення в
народi його будiвничого генiя i таке ж заперечення руйнацi©, що б не
руйнувалося - селянська хата, храм, людське життя чи життя цiлого народу.
А саме руйнацiю принiс у свiт режим, який виплодив володьок, i присудом
йому звучать слова великого Яворницького: "То не iдеал, до якого йдуть
через ру©ни та через трупи". Прислухаймось до цих слiв i запам'ятаймо: в
романi вони прозвучали задовго до нинiшнiх викривальних публiкацiй про
червоний i сталiнський терор, про революцiйне насильство як про геноцид
проти власного народу. Пiсля цього не подиву мось тiй нищiвнiй критичнiй
артстрiлянинi, з якою режим накинувся на "Собор", що ©© не змогла зупинити
навiть пiдтримка Нобелiвського лауреата Михайла Шолохова.
I все ж не хотiлося, щоб сьогоднiшнiй читач сприймав "Собор" тiльки як
утiлення протистояння народу i режиму, хоч iсторично йому випала саме така
доля. Фiлософiя мислення Гончара завжди ширша за найживотрепетнiшi житт вi
проблеми, якi вiн виносить на суд людський. Ось i "Собор" - цей складний
художнiй органiзм, це розкiшне творiння мислi i духу великого майстра
слова - нiяк не може замкнутися тiльки в змаганнi соцiальних протирiч. Бо,
власне, роман передовсiм утверджу красу i силу людського духу, iсторично©
пам'ятi, у "суворiй полiфонi© життя" (В. Iванисенко) вiн щонайперше
пiдносить будiвничий талант людини. Художниковi нiкуди подiтися вiд
полiтики, вiд гiрких обставин життя, та вся мудрiсть його музи в тому, щоб
не замкнутися на ©х колiзiях, а побачити перспективу. I Гончар знайшов,
побачив ©© - у духовностi свого народу, в його озбро ностi рiдною
iсторi ю, в його покликаннi творця, а не браконь ра. I в цьому -
iсторичний оптимiзм роману.
Письменник нiколи не зрiкався написаного. Все написане далi
продовжувало, розвивало його генеральну думу: i "Циклон", i "Берег
любовi", i "Твоя зоря", i "Далекi вогнища", i "Спогад про океан", i "Генiй
в обмотках"... Iде© "Собору" вiн розвивав у сво©й громадськiй роботi,
публiцистицi. Олесь Гончар одним з найперших в Укра©нi пiднiс голос за
демократизацiю суспiльного, нацiонального життя, стояв бiля джерел i
благословляв вiдновлення "Просвiти" i створення Народного Руху Укра©ни.
Йому випала велика честь на сесi© Верховно© Ради Укра©ни пiсля iсторичного
референдуму 1 грудня 1991 року проголосити волю воскресаючо©, незалежно©,
соборно© Укра©ни. Йому дала на це право iсторiя, бо саме його слово
провiстило справдження вiковiчного прагнення укра©нського народу до
державно© незалежностi, до входження в свiтову сiм'ю народiв як народу
великого, творця велико© iсторi© i великого Грядущого.
...Як зараз пам'ятаю той зимовий синiй вечiр i ту ранкову снiгову
паморозь далекого шiстдесят восьмого року, коли я в полтавськiй глибинцi
за одну нiч прочитав "Собор" i вибiг надвiр - поглянути у вiчi зорям,
звiрити себе з ©хнiм вiчним ся вом у прагненнi зрозумiти свою долю пiсля
того, що вiдкрив молодому розумовi, молодiй душi сво©м новим романом Олесь
Гончар. Ранкова зоря на сходi провiщала надiю... Хотiлося б, щоб i новi
поколiння вiдкривали в "Соборi" цю вiчну зорю надi©, черпали з нього
енергiю, творення ново© Укра©ни, яке не обiця бути легким. Заклик
письменника берегти собори душ сво©х сьогоднi не просто актуальний - без
цих соборiв ми не збережемо, не збуду мо сво © держави, не постанемо в
свiтi як незалежний народ.
Iз "Собором" - у майбутн , велике майбутн соборно© нашо© Укра©ни!
Iван Бокий
I
У жоднiй енциклопедi© свiту не знайти вам цi © Зачiплянки. А вона ,
iсну в реальностi. Без звички навiть трохи дивно звучить: Зачiплянка.
Хтось колись тут за щось зачепився. I так пiшло. В давнi, в дозаводськi
часи було, кажуть, на цьому мiсцi велике село, що робило списи запорожцям.
I коли мандрували козаки на Сiч, то завертали сюди, щоб запастися списами.
Отодi, може, котрийсь козак i зачепився тут за якусь молодицю, поклавши
початок династi©.
Живуть на Зачiплянцi здебiльшого праведнi люди, або, як Микола-студент
сказав би, правильнi. Роботяги. Металурги. Тi, чи життя розбите на змiни,
деннi i нiчнi. З одного краю селища сага блищить, з другого - облуплений
собор бiлi . Старовинний, козацький. А перед вiкнами селища, за вишняками,