Гончаров Анатолий. Собор

за Днiпром, нiч крiзь нiч палахкотить ятриво домен, вулканиться червоно.
Там народжу ться метал. Небо тремтить i глибшим ста щоразу, коли
металургiйний виплiску заграви, бурхаючи з крутого берега лавою
розпечених шлакiв.
Буре небо над мiстом, бурi дими.
Опiвночi, пiсля того, як промчить, прошурхоче велосипедами нiчна змiна
у бiк заводiв; i, зморена денними клопотами, Зачiплянка нарештi порина в
сон, i висне над нею з просторiв неба мiсяць зеленорогий, собор сто©ть над
селищами в задумi один серед тишi, серед свiтло© акацi во© ночi, що бiльше
навiть не на нiч схожа, а на якусь, сказати б, антинiч. Вона тут
незвичайна, ця антинiч, вона мовби зачаклована видивом собору, заслухана
нiмо© музики його округлих, гармонiйно по днаних бань, наростаючих ярусiв,
його спiвучих лiнiй. Для не©, зача но© в бажаннi розгадати дивнi якiсь
загадки, розшифрувати тайнописи вiкiв, собор ще повен далекою музикою,
гримить обвалом лiтургiй, перелуню православними месами, пiснеспiвами,
шепоче жагою спокут, вiн ще повен грiхами, в яких тут каялись, i
сповiдями, i сльозами, i екстазом людських поривiв, надiй.
Заводи дають плавку, i, мов над вулканами пiд час виверження, заграви
бурхають у небо, i вся глибiнь його, враз оживши, почина дихати,
пульсувати: вiдблиски неба грають ночами на стiнах собору, на його верхах.
Якщо о такiй порi поверта ться з iнституту Микола Баглай, студент
металургiйного, то вiн, ясна рiч, зупиниться на майданi i за звичкою
послуха собор, його мовчання, послуха оту не кожному доступну "музику
сфер". Зачувши людину, замушкотить на соборi плавнева лелека, що вимостила
собi гнiздо в риштованнi, обкинутому довкола однi © з бокових бань. Тiльки
став, задер голову - уже занепоко©лась, заворушилась, чи загравою
розбуркана, чи за лелечат тривожиться, щоб не повипадали з гнiзда.
Пiдвелася над гнiздом, i мiж плавкими обрисами куполiв вималювався ще один
обрис - грацiозний, на високiй нозi силует.
Сто©ть птаха, погляда з соборно© висоти на улюблену свою з жабенятами
сагу, що вiддалiк поблиску при мiсяцi плесом, озира срiблястi шатра
акацiй, що окутали Зачiплянку густим медвянистим духом.
Материзна все тут, предкiвщина студентова. Вiки промовляють до нього в
цей опiвнiчний час, коли вже не джмелять моторчики по садках, не шелестить
вода iз шлангiв i над заколисаною в мiсячнiм сяйвi Зачiплянкою, над ©©
тихими вуличками пану тiльки червона сторожкiсть неба та спокiйна яснiсть
собору. Вночi собор нiби ще величавiший, нiж удень. I нiколи не набрида
студентовi на нього дивитись. Один iз тих велетiв тисячолiтнiх, що
розкиданi по всiй планетi, - то мов похмурi цитаделi стоять з щiлинами
вiкон-бiйниць, то стрiлчастими шпилями десь черкаються хмар, то в розлогих
опуклостях бань вiдтворюють образ неба... Серед людських поколiнь, серед
текучих вiкiв височать незрушно, оклечавши себе символами-оздобами,
кам'яними химерами, вкарбувавши в собi пристрастi епох. I коли тi, далекi,
прийдущi, виринувши з глибин всесвiту, наблизяться колись до нашо©
планети, перше, що ©х здиву , безсумнiвно, будуть... собори! I вони;,
iнозорянi, теж стануть дошукуватись тайни пропорцiй, iдеального суголосся
думки й матерiалу, шукатимуть нiким досi не розгаданi формули вiчно©
краси!
Так буде, студент певен цього.
Безвiтряно, i коксохiмiвського диму сьогоднi не чути. Медом акацiй
пахне зачiплянська вуличка Весела. Споришем затяглась пiд парканами, а
посерединi пухкий килим пилюки, i по ньому легко пахкають студентськi,
розбитi на тренуваннях кеди. Хоч нiкуди ще хлопець i не лiтав, а йде по
зачiплянському килиму, мов космонавт.
Для нього, для Баглая-молодшого, тут епiцентр життя. Тут чутнiше, нiж
будь-де, промовля до тебе навколишнiй свiт сво ю мудрою нiчною тишею,
химерною рослинною в'яззю на вiдбiлених мiсяцем шлакових стiнах. Вночi при
мiсяцi бiльше, нiж удень, вража тебе оце розкошисте зачiплянське бароко з
кетяжистих акацiй та виноградного буйнолистя. Все змiнилося, розрослось,
переплелось, i в усьому, в дностi всього - гармонiя. I самий смисл буття
чи не в тому, щоб пити красу цих ночей, жити у мудрiй злагодi з природою,
знати насолоду працi й поезiю людських вза мин? I щоб навчитися цим
дорожити, вiдчути потребу все це берегти... Спочива Весела, натрудившись,
нагаласувавшись за день, розметавши натовпи сво©х сiрих, канючливих
клопотiв. Мiцно спить пiд наркозом акацiй, що аж до вiдчинених вiкон
звисають сво©м рясним срiблястим суцвiттям. Не видно нi веранд, нi
парканiв, нi нужникiв - все повите нiчними фантазiями акацiй, химер'ям
тiней. Тиша, сон i цвiт. Щось чаклунське в та мничостi нiчного цвiтiння,
в мiсячнiм маревi й тишi цих свiтлих акацi вих ночей. Все у спочинку,
тiльки дихають повно легенi неба та височить над селищем собор, чату
зачiплянськi сни й сновидiння.
Повагом чвала Баглай-студент у сво му трикотажному спортивному
костюмi, щось намугику йдучи. Запiзнiлий гук чути десь на Клинчику, йому
вiдгукнулося на Циганiвцi чи на Колонi©, хочеться й студентовi гогокнути
на всю горлянку, та, проте, совiсно, люди ж сплять, тому й далi тiльки
впiвголоса мугиче щось незрозумiле Зачiплянцi, як i його iнтеграли.
Крiм Баглая-молодшого, ще Баглай-старший, iдо за свiй темперамент та
задерикуватiсть ранiше був знаний на селищах як Iван-дикий, чи Iван-рудий,
а з певного часу вiдомий бiльше як "отой Баглай, що в Iндi©", або просто
Вiруньчин Iван. 3iйшлися характерами Iван та Вiрунька. Живуть душа в душу,
бiля ©хнього двору, нiби знак iдилiчно© згоди в сiмействi, пiд навислим
цвiтом акацiй - лавиця чепурненька, зручна, з бильцем. Лавка, можна
сказати, iсторична. Невдовзi пiсля одруження Iван власноручно змайстрував
©©, щоб можна було вийти увечерi й посидiти при тихих зорях з молодою
дружиною в парi. Вгадав, видно, Iван вибрати мiсце якраз там, може, лавку
спорудив, де пращури колись сидiли на колодках. Бо як вечiр, так i
збiговисько бiля лавки, з усi © вулицi - сюди, наче ©м тут каша закопана.
Цiлий вечiр товчуться пiд вiкном, на гiтарах бренькають. Доки Iван був
дома, не раз гульки розганяв, в самих трусах вискакував, сухоребрий,
закудланий зi сну, витрiшкуватий, злий:
- Ану, киш менi звiдси, гайдуряки, варакути! Як ви менi вбрунькалисьi
Пiсля змiни й вiдпочити не дають.
Сьогоднi розжене тих брунькачiв, а завтра вони знов тут, знов
бренькають, регочуть пiд вiкнами, нiби навмисне випробовуючи Iванiв
терпець та оту його "дикiсть", коли вiд найменшого доторку чоловiк уже
завiвся, уже спалахнув, як порох.
Здавна вiдомо, що заборонений плiд - найсолодший. Живе за Баглаями, у
бiк саги, Ягор Катратий, запеклий садолюб. Одного лiта, коли в садку його
виноград наливався гронами, намислив старий поставити над кущами
електропастуха. Тiльки шарпне яке-небудь шпаченя за кущ - уже i " сть
контакт!", уже деренчить дзвiнок у дiдовiй хатi, - вискаку розкошланий
господар по тривозi. Звичайно, пiсля цього нововведення навiть тi, кого
ранiше й не приманював Ягорiв садок, тепер не минали нагоди потрясти кущi
- цiлу нiч дзвiнок у хатi не змовкав. Довелося вiдмовитись старому вiд
сво © рацiоналiзацi©. Те ж саме i з Iвановою лавкою.
Зараз лавка вiльна, - чи не тому й вiльна, що господаря в хатi нема, що
нiкому вискакувати та полохати? Сама наче запрошу : сядь, студенте,
вiдпочинь пiсля трудiв праведних! Навiть можна прилягти на лавцi горiлиць
та ще й тут помугикати до нiчних свiтил.
Тiльки-но студент розлiгся, вiдчувши себе в блаженствi супокою, як у
вiдчиненiм вiкнi з'явилася заспана Вiрунька. Кругловида, повноплеча,
злягла на пiдвiконня, бiлою пазухою до мiсяця свiтить.
Дивацтва контрактованого студента Вiруньцi добре знайомi, це ж тiльки
Микола ма звичку о такiй порi, не добрiвши додому, розлягтися горiчерева
на чужiй лавцi, щоби знiчев'я помугикати до зiрок...
- Ловко ж ти вмостився, - пода Вiрунька голос iз вiкна. - I спiва ш
гарно, тiльки якби замовк, було б ще краще... Дiтей менi побудиш.
- Мовчу. Спiвати заборонено. А думати?
- Нагнала якась уже думок?
- Нi, думки мо© iншого характеру.
- Якого ж саме, коли не секрет?
- Обмислюю, Вiрунько: чи не записатися менi в секцiю класово© боротьби?
- Це щось нове.
- Об'яву таку в нас бiля деканату вивiшено: "Записуйтесь у секцiю
класово© боротьби"... в розумiннi класично© тобто. Здорово?
Вiрунька тихо смi ться. Бiлi яблука щiк поблискують, i плечi бiлiють,
купаючись в мiсячнiм молоцi, i зда ться - пахне вiд не© молочно. Давно не
доярка, а й досi вiд Вiруньки молоком наче пахне, як тодi, коли Iван
уперше привiв ©© на Веселу. Водив та все показував ©й, вихваляючись,
викрикував гордовито: "На нашiй вуличцi анонiмок не пишутьi.."
Розкохалась, розповнiла в щасливiм замiжжi, в iдилi© шлюбу, хоча на роботi
©й доводиться нелегко, в тiй гуркотнявi шихтового двору, де Вiрунька не
перший рiк висиджу змiну за змiною в кабiнi свого крана. В цеху ©©
називають ас-машинiст. Там Вiруньчине обличчя завжди в респiраторнiй
масцi, яку вона не скида протягом усi © змiни, щоб не отруюватись ©дкою
пилюкою агломерату. Мов королева, возсiда Вiрунька десь аж у пiднебессi
цеху, десь там торка пальчиками залiзну гриву свого велетня крана, i вiн,
покiрний найменшому ©© поруховi, пересува ться куди треба, з гуркотом
загрiба тонни iржавого брухту, переносить в повiтрi i з ще бiльшим
гуркотом - у мульди, в мульди! На вiчних протягах, в ядучiй пилюцi, у
скреготах залiза - таке ©© життя в чорнiй, лiтаючiй над пеклом шихтового
двору кабiнi... А тут бiленька кабiна ©© хати пливе у пахощах акацiй, i
сюркотливий коник десь iз буранiв тче i тче передовiй кранiвницi свою
нiчну поему... I так цiлу нiч. I зорi галактик iз глибин всесвiту цiлу нiч
прислухаються, як зачiплянськi коники цвiрчать...
- Чула, Вiрунько, що нiбито одержано сигнали яко©сь далеко© зiрки...
Астрономи зафiксували: кожних сто днiв регулярно повторю ться, блима iз
всесвiту та мничий радiомаяк... З яко©сь, може, позаземно© цивiлiзацi©...
Озиваються, стукають у дверi...
- Ще ©х нам не вистачало... Хоч це ти, мабуть, вигадав.
- Вiрунько, а що тобi собор наш говорить?
- Отой облуплений? Не чула, щоб вiн говорив.
- А ти вслухайся. Не так вухами, як душею...
- Мо©й душi до кого дослухатися: Iвана оце знову ввi снi бачила...
Наче дно ковша прогорiло! Тiльки пiдняли його, а дно - хрясь, метал
розлився по цеху, вже й кран мiй горить, залiзо горить, а Iван сто©ть, нi
з мiсця!.. Я йому гукаю, щоб тiкав, а догукнути не можу, наче горло менi
забили доломiти та магнезити... Згориш, Iване, кричу, рятуйся ж! Вiд
скрику свого й прокинулась... До чого б цей сон?
- Факiром Iван повернеться, йогом. Босий по розпеченiм шлаку ходитиме.
- I нащо я його туди пустила? Нiколи бiльше самого не вiдпущу. На край
свiту посилатимуть, i я з ним... Бо так i життя зiйде...
Смуток розлуки в голосi Вiруньки, спрага чекання. Весь свiт для не©
повитий Iваном. Витворила собi його культ, та так, що нiкому й розвiнчати
не вдасться. В iнших чвари бувають та бiйки, по судах та комiтетах
бiгають, а в них злагода, доброжиток, неохололе кохання. Вже й дiти
школярчата, а вона все викрасову ться перед сво©м Iваном, як дiвчина.
Щоразу бiжить у заводський парк, коли вiн там чергу з дружинниками. Можна
подумати, що з ревнощiв бiга за Iваном назирцi, а вона себе ревнивою не
вважа : просто очам любо дивитись, як Iван у парку iз червоною пов'язкою
на рукавi, суворий, безстрашний, веде свiй заводський патруль! Хмiль миттю
проходить у п'янюг, коли забачать Iвана Баглая, рiзнi вишкребки в кущi
сахаються, бо сьогоднi чергують мартенiвцi, то ж он рудий Iван iз сво©ми
дружинниками йде!.. Дарма що рудим називають, а серце в нього нiжне,
справедливе, за те й покохала. Iнодi i вночi кинеться, наче таксi бiля
двору загуло, фари сяйнули... При©хав! Аж нi, то просто плавку дають. Для
кого рудий та дикий, а Вiрунька нiяк не шкоду , що обрала саме його,
просто не може приховати гордощiв, коли на заводi мова заходить про Iвана:
такий майстер сталеварiння! Вiртуоз сво © справи... I нiяких трiщин у
душi: який у життi, такий i на роботi - гарячий, нестримний, звiдси i
вмiння, сталеварський талант... Я, каже, тiльки до печi пiдходжу i вже
грудьми чую, що там i як! Для Вiруньки вiн перший серед усiх чародiйник
печей, недаремно саме на ньому зупинилися, коли заводських вiдбирали в
Iндiю. I хоч не дивина тепер на седищах почути: той на Асуанi, той в
Афганiстанi, однак Вiруньцi зда ться, що тiльки ©© Iвановi випала така
честь - укра©нських металургiв десь аж у Бхiла© представляти, в тому
жаркому штатi Мадх'я-Прадеш...
- Буде ж сюрприз: при©де братуха, а собору нема...
- Як це нема? - здивувалась Вiрунька.
- Зносити збираються.
- Вперше чую. Менi до нього, правда, байдужки, але щоб отак, людей не
спитавшись... Та це вигадки, мабуть.
- Не вигадки. Дiло кепське, якщо вже вiн став на завадi чи©йсь
кар' рi...
- Носишся ти, Миколо, з сво©м собором, як iз писаною торбою... Скажи
краще, коли ти матерi невiстку приведеш? Мабуть же, ма ш якусь там на
шпильках?
- Нi, Вiрунько.
- Так трудно вибрати?
- А дума ш - легко?
Наче щоб розсмiшити Вiру, Микола розповiв, як вони пiшли з хлопцями в
суботу на танцi, на отi самi твiсти, що ©х Вiрунька не визна . Пiд кiнець
вечора один якийсь тип, дегенерат кривоногий, вiдклика ©хню компанiю
вбiк, пропону пошепки: "Д вочек треба? Можу влаштувати..."
- Та не подонок? - ще й зараз обурю ться Микола. - Годилось би йому по
тиквi дати, та передумали: чи варто руки бруднити?
- Треба було його вiдвести в штаб дружини, - строго зауважила Вiрунька.
- Там для таких типiв добра мiтла приготована.
Вiруньку подеколи теж можна бачити в парку в дружинницькому патрулi -
записалася пiсля того, як провела на Бхiла© свого Iвана, грозу парково©
хулiганви. Дехто, правда, iронiзував з цього приводу: вдома город
неполений, дiти на бабинiй ши©, а вона, пiдтримуючи Iванiв престиж, з
порушниками громадського порядку бореться.
- Кажуть, Вiронько, ти успiшно отаману ш? - жарту Микола. - Всi
патрулi перед тобою на витяжку?
- Смiйся, смiйся. А менi не до смiху, коли йдеш, а воно, пацаня
яке-небудь, з першо© получки причастилося i чiпля ться до людей. Воно там
i випило, як горобець, а скiльки йому треба пiсля цеху... Блiде, дохле,
валя ться пiд кущем, хiба ж не заболить душа? Та не я тобi мати! Вчора
одне з ремiсничат забралося, жовтороте, на танцмайданчик i давай до дiвчат
в'язнути. Ми з Ганною-мотористкою саме нагодились: ану лишень, голубчику,
сюди! Одна за одне вухо, друга за друге i - в штаб. А воно ще й дибки
ста , лихословить, тiльки в штабi заскиглило: оця, каже, тьотя вухо менi
так скрутила, дивiться, аж розпухло... занесiть це в акт!
- Справдi, Вiрунько, хiба ти ма ш право вiльного громадянина - за вухо?
- А хулiганити воно ма право? Теж менi захисник! Сам ти чого досi не в
патрулях? Спортсмен, статура яка... Для чого ж ото м'язи нарощу ш?
- Спортом захоплюватись i п'яниць по парках пiдбирати - речi рiзнi,
Вiрунько.
- А хто пiдбиратиме? Усе ми, жiнки? А де ж ви, самбiсти?
- Я не майстер руковивертання. Може, менi млостить вiд цього? Може, в
мене вiдраза? Чи не диний з культiв, який чогось вартий у наш час
сумнiвiв i невизначеностi, культ здорового античного тiла. На човна та по
Днiпру - оце дотепно, оце по-мо му. Зрештою, що на цiй грiшнiй землi
залиша ться людинi, крiм усмiшки неба та ласки сонця?
- Усмiшка неба - це гарно. Ти таки в нас поет...
- "Днiв мо©х золотi бергамоти обшугали, оббили вiтри". Як це тобi?
- Теж тво ?
- Костя-слiпий склав: i слова, i музика його... Пiд баян викону .
- Анонiмок не пишуть, а хтось i на нього, на Костю, капнув у райраду!
Нiбито пiдпiльно постача Зачiплянку перваком тутешньо© марки "сам
жене"... Було менi за нього клопоту... Та як вам, кажу, не соромно незрячу
людину вистежувати? Може, й стався коли такий грiх, вигнав до свята, а
зараз чесно працю , роботу вiд артiлi iнвалiдiв додому бере... Кошики з
верболозу робить, ними живе...
- Вiрунько, не самими кошиками людина живе... "Днiв мо©х золотi
бергамоти" - оце да смак життю! - Микола захоплено стрiпу чубом. - Чари
поезi©, чари музики - ось у чому людина явила свою унiкальнiсть, хiба нi?
Мистецтво в наш час притягу найшляхетнiших. Мистецтво, Вiрунько, - це,
можливо, останн пристанище свободи!..
- А, всi ви скептики, - вiдмахнулась Вiрунька Iвановою примовкою, яку
вона часто повторю влад i невлад. - Багато ти мудраку ш, Миколо... Глянь,
яка нiч. Дiвчата божеволiють вiд кохання в такi ночi! Десь за ним, може,
сохне яка, а вiн усе язика трену ... Ми з Iваном, коли познайомились, то
справдi мовби чари якi найшли на нас, - все життя менi засвiтилось. I люди
всi стали гарнiшi, i ферма... Пора м корiв, а я нi ясел, нi силосу не
бачу, все поглядаю на шлях, коли вже тi шефи при©дуть, а з ними той
рудий-кучерявий, що в нього щось шалене в очах...
Дуже, видно, заскучала Вiрунька за Iваном, коли аж про таке заговорила,
про iнтими сво©, що ©х Микола ранiше нiколи б, мабуть, не почув. Захмелена
спогадами, затиха , злiгши на лутку, зголоднiло якось всмiха ться сво©м
грiхам, сво©м любощам...
Садки стоять безшелеснi, крiзь них Микола час вiд часу дослуха ться до
подвiр'я Ягора Катратого. Гуси там загелготiли. Мабуть, Ягор з Днiпра
повернувсь, потривожив сво©х пiдлеглих... Вiдтодi, як провели заводчани
Катратого на пенсiю, як з оркестром привезли ветерана горнового аж на
Веселу, iнший промисел дiд собi знайшов, не мiг склавши руки сидiти.
Спершу ходив по "халтурах", парове опалення забудовникам ставив, дахи
вкривав трудно добутим шифером, хоч у самого хата ще й досi
по-старосвiтському одна-однiсiнька на все селище соломою вшита. I так жив
пiдробiтками, аж поки сягнув давно жадано© посади - влаштувався бакенщиком
на Днiпрi. Завелися в дiда снастi риболовецькi, завелися знайомства з
рибiнспекторами, якi часом навiдуються до старого аж iз мiста змивати з
себе грiхи.
А нещодавно на дiдовiм подвiр'© з'явилася нова та мнича особа. Хiба ж
Вiруньцi з ©© чисто жiночою проникливiстю важко догадатись, чого Микола
раз у раз нашорошу вухо в той бiк...
- Бачив, студенте, яка там у Ягора племiнниця город полива ? Красуня ж!
А ви спите! Хоч би коли на танцi дiвчину запросили, скептики нещаснi...
Для скептикiв, звiсно, не зосталась непомiченою з'ява за Ягоровим
парканом тi © загадково© особи, що лькою зветься. Однак нiкому поки що не
вдалося познайомитися з нею. Не раз найцiкавiшi з хлопцiв прошмигували
велосипедами бiля дiдового двору, пригальмовуючи та ши© витягаючи через
паркан, але виманити на вулицю жоден не спромiгся. Анi усмiшки на
смаглявому личку. Сама суворiсть, неприступнiсть. Тiльки деколи незнайомка
зиркне покрадьки через паркан, зсупить брови на задивлених велосипедистiв
i знову погляд у землю, до шланга, що булька водою; пiднiме його сердито,
так i жди, що струменем межи очi тобi пужне! Найчастiше бачать ©© спиною
до вулицi, бачив не раз i Микола ту постать струнку та ноги мiцнi, до
мiдного загорiлi, зарошенi по колiна, в дiдових полуницях, що вiд щедрого
©© поливання повиростають, мабуть, як гарбузи! Хто вона, та порушниця
зачiплянсь-кого спокою, баламутка юнацьких ночей?
Нiчого Миколi про не© не вiдомо. I в дiда не вивудиш, мовчить, як
скеля. Тiльки й зна Баглай, що звiдти вона, де степи, де будяки по
балках, де смага сарматська на обвiтрених лицях горить!
- Може, вона теж поетка? - каже навздогад Вiрунька. - Бо як бiжить до
ларка за хлiбом, то, мов намахана, людей жаха ться... Тiльки тодi й
вискаку , коли вуличка безлюдна, щоб нi з ким не зустрiтись. Пробiжить,
промайне, та все з озирками, наче за нею женуться...
Микола пiдводиться з лавки, робить для розминки кiлька вiльних помахiв
руками, потiм каже задумливо:
- На добранiч тобi, Вiрунько. Вiтаю тво класичне чекання. Вiтаю в тобi
Ярославну, що сумувала колись на валу.
--Тобi все жарти.
- Нiяких жартiв. Жiнки, по-мо му, перевершують чоловiкiв вiдвагою
почуття i його красою... Коли я бачу жiнку в любовi, у святостi чекання,
менi хочеться вклонитися ©й!
I Микола справдi вклонився. I здалося Вiруньцi, що зробив це вiн без
тiнi жарту.
Цi © ночi Баглая водило щось по Зачiплянцi, мов сновиду. Дома побував,
води качнув, напився, потiм бiля Ягорового паркана маячила його постать, i
гуси на нього сердито гелготали, - купами снiгу бiлiють вони проти мiсяця
в загорожi пiд сара м. Коло саги потiм постояв, коло тi © рiдно© саги, де
наче ще вчора лящало, барложилось, вихлюпувалось та скракогонiв ганяло
його смагляве дитинство. Студент-металург уже, а й зараз ще ма звичку
бовтатись у сазi, полохати в осоцi карасiв, i щоразу асистентами при ньому
всi отi баглайчата, ткаченята, шпаченята, вся ота замурзана зачiплянська
гвардiя, що вiддана студентовi безоглядно... Бiля кладовища потiм
опинився, з другого боку Ягорового садка, серед забур'янених горбикiв
землi, над якими колись темними ночами нiбито вставали фосфоричнi силуети
предкiв. Зараз не встають, а колись нiбито вставали, лякали людей. Хто
вони були, тi, вставшi? Запорожцi з списами? Першi металурги? I чого
вставати ©м - тiсно лежати в землi? Чи пiдводило ©х бажання подивитись на
реальну свою прийдешнiсть? Характерники нiбито мiж ними були, ворожбити,
дивовижнi люди. Вiзьме дрiбку рiдно© землi пiд шапку - i в похiд, i земля
ця да йому такi чари, що, коли зiйдеться з ворогом вiч-на-вiч, то ворог
його не бачить. Чу басурманин, як козак смi ться, чу , як кiнь його iрже,
а самого козака не видно. Невидимий, мов дух, а смi тьсяi
Занедбано цвинтар, лише Великоднiми святами сходяться сюди старенькi
бабусi на поминки... Для них тi, що лежать у землi, не тлiн, не розкладена
матерiя, а мовби якийсь пiдземельний шпиталь вiдчуваючих... Цiлi династi©
тут поховано металургiв, тих, що списи постачали на Сiч та гакiвницi. Ще й
зараз дещо знаходять. Якось викопали на городi в Кiнебаса ковшик
крем'яний, мiркували гуртом, що воно таке, для чого. А потiм дотямили: та
це ж ковшик метал розливати! Десь тут, видно, козацькi ливарнi були!..
Багла© - вихiдцi з такого роду. Слiдом за старшим братом Микола ще
пiдлiтком пiшов на завод, уперше крiзь синь окулярiв, крiзь вiчко братово©
печi побачив вируючий, як у надрах сонця, вогонь! Раз побачиш - i нiколи,
нiде того не забудеш... А коли вийдеш пiсля змiни iз брами, перше, що
поста перед тобою над заводським парком, - чорний Титан Працi з
розiрваними ланцюгами в руках, вiдлитий з першого металу революцi©. Нiби
герб заводу. Батько твiй з товаришами його вiдливав. Глянеш - i щоразу
тенькне тобi щось у душi...
Потiм на велосипед - i гайда Широкою додому. Нагнувшись до керма,
натиску ш на педалi, чешеш по брукiвцi, авоська з хлiбиною телiпа ться,
десь у кiнцi передмiстя сонця червоний гарбуз котиться в пилюку. Велика
вантажiвка поперед тебе мчить з блiдолицими заводськими мадоннами. Сидять
пiд брезентовою халабудою в робочому одязi, напрацьованi, неговiркi,
стомлено з будки на тебе поглядають. Котрась потiм, видно, смiшне в тобi
щось помiтить, кивне подругам на тебе, капловухого фабзайця, i всi дiви з
халабуди починають хихикати, i ти ©м зуби поскалиш, хiба шкода! Бiля
собору звернеш через майдан на свою заповiтну Веселу, i вже ти досяг мети.
Вiд закурено© брами заводсько© до материного порога - оце i вся путь
ранньо© юностi тво ©.
У ремiсничi та ФЗУ Зачiплянка тепер iнших послала, тих у кого ще й вус
не пробився, а ти зрiлим студентом сто©ш ось перед нiчним, незникаючим
видивом собору. Пiд тiнню його минало життя поколiнь. Були, перейшли,
тепер ти з'явивсь. I пiсля тебе прийдуть, житимуть на цiй Зачiплянцi люди
iншого складу, iнших професiй, кiбернетики якi-небудь, астронавти... Ким
ти будеш для них? З яким почуттям тебе спом'януть? Кажуть, що iнстинкт
смертi нiбито визначальним у життi людини. Нiбито все дикту страх перед
невiдомiстю, перед тайною зникнення... Та чи так це насправдi? Чи не
бiльше мусить лякати живущого те, що проiснувати вiн може марно,
безцiльно, пройти дорогу життя людиною-авоською, вiдцвiсти сво© весни
пустоцвiтом? Так у чому все-таки вiн, "конечний змiст всi © мудростi
земно©?" Як бути справжнiм? Як досконалитись? Як ма ш повестись, щоб
вiдчути себе перед лицем всесвiту справдi вiнцем природи? Ось перед тобою
шедевр, поема степового козацького зодчества. ритми сво© в спорудi
собору, вiльний полiт натхнення, любов висока... Чи створиш ти щось
рiвне цьому, щось краще за це? В чому твоя душа увiчнить себе, де вони,
поеми тво©? Каже Вiрунька, що дiвчата божеволiють в такi ночi вiд
кохання... А де ж та, ради яко© ти збожеволiв би, зустрiвши ©© на сво му
житт вiм шляху, де та, яку оспiвав би? Вiдомо, що кохання виникло на
пiзнiй стадi© розвитку людства, торгом потiм стало, ну, а далi?
Розвиватиметься, напевно ж, у бiк прекрасного, а не потворного... Чисте,
святе це почуття завжди зостанеться найвищою пiснею i життя, й
мистецтва...
Мовчить собор. Щоразу перед ним Баглай почува якийсь дивний смуток i
щось навiть тривожне. Собор нiби ма в собi щось вiд стихi©, навiва щось
таке ж велике, як навiвають на людину степ, або ескадри хмар серед бурi,
або окутанi вiчними димами чорнi iндустрiйнi бастiони заводiв. Нiмотна
музика собору, музика отих гармонiйно пiднятих у небо бань-куполiв - вона
для тебе реально iсну , ти здатен ©© чути, хоча iншi, зда ться, до не©
глухi. Не злопам'ятна Зачiплянка, та все ж, мабуть, важко забути, чим був
колись цей собор, найбiльший, найпишнiший в пархi©. I праведникiв, i
грiшникiв - усiх вiн днав. Пузатi© попи ставали тут ще пузатiшими,
церковнi старости, стриженi пiд горщик, намащенi оливою, бряжчали горами
мiдякiв на тарiллi, злодiювали, наживалися на свiчках, шахра©-пiдрядчики
одним махом вiдкуповувались тут вiд грiхiв, старцi та старчихи вмирали на
папертях, а нещасним калiкам, що звiдусiль тяглися сюди, щоб зцiлитися,
добутися чуда, далеко не завжди вдавалось того чуда зазнати... Горiли
свiчки, з розмашистих кадил пахощами ладану обдавало людей, сяяли в
рушниках iкони, пiвча - аж розлягався собор - переливалася райськими
голосами, виспiвуючи людям небесне, вiчне блаженство, а пiсля вiдправ
знову ©х викидало iз небес у реальний жорстокий свiт хижацтва, здирства,