Гончаров Анатолий. Собор

товаришами. Хвилинний настрiй налiг, щось тобi намарилось, вдарило в
прихмелену твою голову, i ти, нi про кого не подумавши, пустився, як
хлопчак, навмання на оте мiражне, синювате... Серйозний чоловiк, а
пiддався бiсовi безконтрольностi, в безвiсть якусь потягло, на волю
стихi©...
Той бiс, мiж iншим, i тут, у куренi, не до кiнця защух, час вiд часу
торкав тебе пустотливо: все ж таки здорово, мовляв, вийшло! Пустились отак
до незвiданих та мниць, у мрiйну немiряну голубiнь! Погнав, погнав i
переплив! Запорожцi колись байдаками по морю до турка добувалися в гостi,
ну, а ти навимашки по iндiйських озерах без вiзи поганяв. Вiдповiдати?
Аякже, потилицю готуй, боки пiдставляй. Таке безкарно не проходить...
Дихнув роздоллям, помiрявся силою з стихi ю, загадковiстю, а тепер
помiря шся з силою iнструкцiй, з усiм тим, що за таке сов' т-експерту
належить...
Нiч була довга, думалось, що й сонце не зiйде, а воно зiйшло! Таке ж,
як i в нас: ясне. Просто iз-за куща викотилось, купою червоного вогню-жару
росте, росте, верхнiй край уже блиску набува ... Ранiше не помiчав, а тут
чомусь помiтив, вiдчув, яка це подiя - схiд сонця, з'ява свiтла пiсля
ночi, пiсля океану тьми. Вперше зрозумiв, чому вони моляться йому, чому
кланяються на схiд сонця... Самому захотiлося вклонитись свiтиловi,
привiтати день... Залишили ми свiй курiнь i дотлiле вогнище, ведуть мене
мо© друзi кудись в обхiд озера. Старий ватаг циба поперед мене, ноги
худющi, ребра випирають, шкiра пропечена, аж лущиться, а вiн легко iде
собi, ще й сiтку на ходу плете i щось мугиче на сво му хiндi. Бачив я
людину за всяких обставин, люблю дивитись на нашого брата металурга, на
якого-небудь вальцювальника, що сто©ть на сво му робочому мiсцi, на
узвишшi в цупкiй сво©й робi, чорним потом блищить, а бiля нiг у нього
мчать розпеченi червонi гадюки, а вiн ©х, мовби злегка, мовби
забавляючись, сво©ми щипцями - раз! - i перекинув, мов який-не-будь факiр,
приборкувач змiй. Зна металург, як там стояти. Якi там треба мати нерви,
який зiр, яким слухом людина ма володiти, щоб здобутись на оту
досконалiсть кожного жесту, на оту видиму легкiсть у роботi. Десять,
п'ятнадцять хвилин всього там сто©ш, бiльше не висто©ш, але як вiн сто©ть!
Яка виробля ться гiднiсть у кожному його трудовому жестi! То людина, на
яку можна задивитись. Але й ватаг оцей голоногий, сухоребрий, мов Гандi,
що так невтомно поруч тебе ступа i на ходу сiтку плете, до лiктя вмiло
намоту i ще й наспiву , - це теж людина, на яку задивитися можна!
По заболоченiй мiсцевостi йдемо, i знов помiж гадюками, по намулинах,
помiж купами мурашникiв величезних, - в життi я не бачив таких!.. Протоки,
ручайки якiсь перебродимо, аж поки нарештi зустрiча мо ©х - наших!
В кого радiсть, в кого лють на обличчях.
- Ось вiн, герой! Всю масовку нам зiпсував! - кричить на мене одна, що
©© чоловiк весь час з нею панькався, бiля кожного Будди фотоапаратом сво©м
увiчнював. - Цiлу нiч через нього не спали, з факелами розшукували!..
- Та ти хоч зна ш, де ти був? - присiкся до мене один iз наших
начальникiв. - Ти ж забрався... аж до племен! Там уже племена!
Я щиро почував свою вину, вибачався як мiг, бо справдi вийшло так, що
вчинив я перед товаришами, мов останнiй его©ст... Заради мене було
залишено один з автобусiв, людей стiльки не вiдпочило, на роботу
поспiзнювались, бо що там i робота, коли такий випадок, коли ти пропав.
Роздратованiсть свою довго не могли погамувати. Збори скликали того ж
дня; вiдправити в Союз, i кришка, наполягав той, що все кричав про
племена. Як Таратуту, як того нашого вiтчизняного бакшишника.
- Але то ж бакшишник! То ж хапуга! - стали заперечувати iншi.
- А Iван змiцнював дружбу з племенами, - переводив хтось на жарт.
Мусив перед усiма вибачитись. Бо хоч як хотiлося додому, але ж iз
плямою повертатись... нi!
Вирiшальним виявилось те, що товаришi вступились за мене. Завдяки ©м
зостався я в колективi.
I того ж дня бiля мартена стояв.
Думаючи про нiчну свою пригоду, зрозумiв я одне: не можна будувати
життя на пiдозрах та недовiрi, не можна жити на догмах ненавистi. Живе в
людях щось вище за це - потреба дностi, пiдтримки, братерства.
Щоправда, начальник той, казенна душа, догматик нещасний, не
вдовольнившись тим, що я слово дав зборам, ще i в конторку до себе
викликав, при щiльно зачинених дверях сказав:
- Пиши!
- Що писати?
- З якою метою попав до племен... З ким спiлкувався... I ще пиши - що
да ш негласне зобов'язання... Що все виконуватимеш - вiд i до!
- Себто стати стукачем?
Не став я писати. Та мiг би вiн цього й не вимагати вiд мене, мiг би й
на совiсть повiрити в правдивiсть мо © розповiдi, до того ж iще й земляк -
наш, запорiзький... Мусив би збагнути, що довiку я тi © ночi не забуду -
нi перед собою, нi перед товаришами, нi перед тими нiчними людьми, що
прихистили мене бiля озера й вiдкрили менi щось таке, що зостанеться зi
мною на все життя.



ХХV

Посеред протоки, посеред зоряного плеса човен темнi , а в ньому -
зсутулена постать: дiд Нечуйвiтер, старий металург, пильну сво© ятери. По
документах, як i ранiше, Лобода Iзот, а тут став Нечуйвiтер. I в Будинку
металургiв, i при©жджi горожани знають його пiд цим iменем: дiд
Нечуйвiтер, гроза браконь рiв, громадський доглядач Скарбного. Тi, що
при©здять сюди рибу глушити або ловити ©© пiд час нересту, остерiгаються
Нечуйвiтра. Старий не ма страху нi перед ким, сам наскаку на цiлi ватаги
лобуряк, i вони змушенi пiд його натиском вiдступати.
Всi цi урочища, плавнi, угiддя - мовби повновладнi його володiння,
мовби кимось йому вiдписанi, вiд когось заповiданi в спадщину. Кожен
закуток у цих урочищах Нечуйвiтровi знайомий, хоча той, кому вперше випаде
опинитися тут, довго блукатиме не знаючи, Скарбне це перед ним, чи
Самарчук, чи Вовча, чи якiсь iншi протоки; чаруватимуть i вiдлякуватимуть
новоприбульця тихi заводi з мальовничими берегами, лимани, та мничi в
бiлих лiлеях болiтця, озера, захищенi такою гущавiнню очеретiв, що й
човном не проб' шся. Комар дзвенить у повiтрi. Крижнi, зiрвавшись, iдуть
над тобою, мов бомбовози. За озерами знову пiде лiс, а мiж лiсом знову
петля невiдома якась рiчка, темна вiд глибини та вiд того, що вода ©©
настояна на корiннi та на всякому водяному зiллi, - воно кисне в нiй
протягом лiта; подекуди дерева лежать, зламанi бурею й поваленi з листям
аж на середину рiчки. Iнодi наче й мiлководдя, а сягни найдовшим веслом -
дна не дiстанеш.
Нечуйвiтер ма звичку вставати до схiд сонця, коли на цих водах ще
стеляться сивi тумани i всюди по низинах роса, як вода, - тодi саме час
всяке цiлюще зiлля збирати. В Будинку металургiв Нечуйвiтер не одному
недужому допомiг, зна , де найти якi трави та корiнцi... Тайни природи,
вони всюди, мовляв, тiльки розпiзнати ©х зумiй. Але неодмiнно збирати ©х
треба до схiд сонця, коли зiлля ще в росi, воно тодi чисте, стерильне, як
кажуть медики... Якщо ж корiнцi, то ©х теж викопуй так, щоб сонця не
бачили. Викопав i одразу в мiшок, i на темне горище, i нi в якому разi не
мити. Бо як переми ш, всю силу з кореня зми ш; природа ма сво© закони,
адже й курча не вилупиться, коли яйце перед тим буде помите... Глянеш -
незавидна травичка, а в нiй сила, i ймення хтось дав ©й - цар-дуб або
цар-трава. Був такий знаючий чоловiк, що вiд нього Нечуйвiтер начувся цих
тайн: чоловiка нема, а наука зосталась.
Вночi тихо-тихо в його, Нечуйвiтрових, володiннях. Десь аж за третiм
лiсом зрiдка проб' ться стукiт чи ©сь моторки, простукоче й затихне; i
лише коли пона©жджають горожани в суботу, тодi вся плавня спiва ; життя
без пiснi - хiба то було б життя? Пливеш собi човном i чу ш, як i пiсня
пливе, то вигониться вгору, то, розiллявшись, далеко стелиться серед
лунких вод, поволi тане, гасне...
Там, де незвичний заблукав би, Нечуйвiтер i вночi пройде - хоч i з
зав'язаними очима. Нема для нього тут невiдомостi, кожен закрут рiчки,
найменшу заводь вiн будь-коли впiзна , кожне повалене дерево в рiчцi йому
як знак, як товариш.
Бродячий гурт яких-небудь безсовiсних шибайголов i той, перш нiж
розкидати по лiсу консервнi бляшанки або порожнiми пляшками цiляти в
стовбур дерева, деколи таки спохопиться, озираючись, чи не видно десь
поблизу дiда Нечуйвiтра, громадського доглядача усiх цих угiдь Скарбного.
Прийде, нагрима , насоромить. I не тому, що доглядач, а душа болить
дивитись, як варвар сучасний нищить, запаскуджу свiт цi © краси... Там,
де пiд час окупацi© було вирубано частину дубiв, тепер насадили молодий
дубняк, а бiля дубочкiв акацiю в ролi пiдгонича, щоб примушувала ©х швидше
рости. З пiдгоничем дубцi добре пiднялися, дiд Нечуйвiтер власноручно
написав i поставив бiля тих насаджень охоронну табличку: "Xто посадить,
того i внуки згадають..."
Одначе не лише браконь ри знають сюди дорогу. При©жджають i такi, як
Багла ве оце товариство, славнi, дорогi йому люди. Поспiвали, нагомонiлися
та й вони притихли, i вогнище ©хн пригасло, i роси опiвночi вже, мабуть,
упали на ©хнi рюкзаки. Повкладалися, либонь, поснули, тiльки дво отих
закоханих ще на березi бовванiють. Сидять, посхилялись головами,
притулившись одне до одного над тихими водами Скарбного. Закоханим - ©м
нiч без сну, зорi ©хнi не сплять.
Сидить у човнi посеред води старий Нечуйвiтер, зорi ловить у сво©
ятери, коли iнше нiщо не ловиться, чи, може, просто куня . Нi, не куня
вiн, думки, наче сни, снуються старому. Молодим себе бачить, парубком
буйночубим на бронепо©здi у степах. На одному з тих червоних пролетарських
бронепо©здiв, що завод сам собi викував. Яке сонце тодi йому,
зачiплянському юнаковi, свiтило, який свiт стелився навкруги! Ганявся за
тими, що серед них i Катратий Ягор гасав на тачанцi, - аж потiм, пiзнiше,
домна ©х обох помирила... Зводили разом i третю, й четверту, скiльки
металу кра©нi дали... Коли чистка на всiх була по заводах, пiдбирались i
до Ягора, Iзот за нього тодi вступився. Звiдти й почалося ©хн
побратимство на все життя. Друзяка Ягор i тепер Нечуйвiтра не забув, днями
провiдав; посидiли разом у скарбнянському куренi, погомонiли про давн (ох
i хлюсти ж були в Махна!.. А де дiлись? Як димом зiйшли!); Прапiрного ще
згадали, що позаторiк помер вiд тi © хвороби, що нiяко© цар-трави вiд не©
нема, а якби хто знайшов - золотий пам'ятник був би тому.
Сну ться й сну ться всяке. Нiхто в наш галопний час, серед шарпанини
життя з його карколомним темпом не передума стiльки дум, як нiчнi
сторожi. Коли земля засина , i згаса вир денних клопотiв, i дипломованi
фiлософи вже сплять - сторожi, цi невiдомi нiчнi мислителi, заступають на
сво© вахти, виходять в океани роздумiв, i зорi задають ©м сво© нiчнi
питання.
Допитуються молодi: в чому щастя? Яке воно, щастя, на смак i на колiр?
Вимагають, нiби стипендi© щастя нам дайте! Якби ж його можна було вловити
в оцi ятерi та й подати вам готовеньке... Згадався знову Iван Баглай та
його товариство, тi заводськi, бiля чийого вогнища вiн щойно сидiв, -
совiснi люди, такi стають лицарями працi й життя. А якi лицарi з вас,
молодi вiтрогони? I чи будуть iз вас майстри? Всi, хто бува на Скарбному,
дiляться для Нечуйвiтра на майстрiв i браконь рiв. Тарасовим словом ©х
дiлить: "Той муру , той руйну ..." До останнiх причисля i сина свого.
Чому вiн такий? I чому ж воно вийшло так, що трудяга невсипущий та викохав
браконь ра? Послухати сина, то нiби все вiн зробить для кращого: собор
треба знести, бо заважа будувати ринок для трудящих... Тумани
злiквiдувати, Скарбне оце висушити - бо воно, мовляв, комарiв розводить...
А хто згаду Сiч та козацтво, той i зовсiм пiдозрiлий!.. На все в нього, в
нищителя, готове пояснення, а то й погроза... I скiльки ©х таких, що,
кинувши мартени, тiльки й навчились язиками молоти. Може, це час мав такий
настати - час пустомолотiв? Як на дерево - шашiль, на метал - корозiя, на
пшеницю- кукiль, може, так насупроти майстра мусить бути i свiй браконь р?
Але чи завжди так буде? Невже всюди, де йде будiвник, повинен невiдлучно,
як тiнь, iти i руйнач? В головi самi треньки-бреньки, ще цвяха до пуття
нiде не забив, а вiн уже спiшить знести старе, розкорчувати мiсце,
розчистити пiд якусь iншу споруду, може, й без вiкон, без дверей... "Таке
життя, тату, що треба в нього пробо м iти, живохватом! Тiльки тодi чогось
досягнеш..." I йде. Та все чомусь усе з корчування почина . Хiба це я
такого вчив тебе, сину? Не я, хтось iнший навчив... А тiльки знай:
понищиш, кинеш у небуття батькiвське, то й власне тво життя безцiльно
впаде, заглухне в тебе ж бiля нiг... Калiка той, хто не здатен
предкiвщиною дорожити. Людинi дано пам'ять, що сяга у вiки, тому вона й
людина...
Докотилася чутка до Нечуйвiтра, нiбито син його скоро ма пiти на
пiдвищення. Бува , що такi далеко йдуть. "Не берiть його, - самi губи
шепочуть, нiби застерiгають когось. - Не берiть, не берiть, хоча й з мого
роду вiн!.. - Сам не помiча старий, як уже зверта ться цим шепотом до
берегiв i до темних глибин, де риба дрiма . - Бо, як вiзьмете, вiн вам не
один собор знесе, не одне таке смердюче море збуду , що й ради потiм не
дасте..." I все ж хотiв би бачити його. Хотiв би, щоб дитятком ласкавим
прибiг чи юнаком-завзятцем вернувсь, веселим заводським Володькою, яким
його знали на металургiйному... Iде i внукiв приводить i каже: "Знайомтеся
з внуками, тату... Вiдтепер до нас перейдете жити, заберу вас звiдцiля..."
Чи, може, ще й прийде колись? I знову само шепочеться кудись до берегiв,
до темних урочищ Скарбного: "Дорожiть днем - ось що я вам скажу, молодi!
Дорожiть миттю, секундою! Живiть так, щоб встигли зоставити слiд пiсля
себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто iскрить! Знайте, що всi
ми станемо перед судом будучини, а перед тим судом нiякий володар, нiякий
найбiльший руйнач не переважить послiднього муляра... Зоставте ж слiд...
Не бляшанку з-пiд шпротiв, покинуту на Скарбному, не купу смiття, а таке,
щоб людей радувало - близьких i далеких... Дорожiть, дорожiть миттю,
синочки! Бо ГЕСи плануються, все на свiтi плану ться - не плану ться одна
тiльки смерть".
Вiн знову стиха , схиливши голову на груди, наче спить, але вiн не
спить. В його вiцi люди вже мало сплять. Насува ться небуття, вiчна
розлука, а все ж йому, Нечуйвiтровi, iнодi зда ться, що й звiдти вiн,
знатуживши силу останню, колись знову повернеться, щоб ганяти браконь рiв
та щоб подивитись ще раз хоч зоддалеки на свою Укра©ну, на собор
зачiплянський, на буре небо над мiстом. То його небо! То вiн його таким
витворив, бурим, живим, бо домни вiн ставив i мартени, металу виплавив
рiки не меншi, як оце Скарбне. I якщо настане час назавжди йому
попрощатись, сказати усiм: кидаю домни вам, Скарбне покидаю у спадщину, то
заповiсть поховати себе не там, де ©хнiй богадiльнi мiсце вiдведено, а на
найвищiй з могил степових, хай з одного боку дуби Скарбного зелено шумлять
йому, а з-над Днiпра височать списи рiдних труб заводських... Щоб i
звiдти ©х бачити мiг... А що буде там? I чи буде? Чи той свiт небуття,
те безмежжя, до якого долучишся, - то тiльки холод, холод i тьма?
Машина якась загуркотiла в лiсi i стихла, - хтось пiзнiй при©хав.
Мiсяць iз-за лiсу пiднявся ощербком пригаслим i свiтить, мов iз давнини.
Степовi царства бачив, козацькi дозори пiд цим мiсяцем пасли сво©х
коней... Скiльки вiкiв соталося в плавнях його примарне свiтло... Дуби,
наповненi темiнню, стоять безшелесно, в мовчаннi, в якiйсь шляхетнiй
величi. Закоханi все ще сидять на березi, чути росяний смiх льчин, певне,
щось веселе стиха розповiда дiвчинi Баглай-молодший.
В думках Нечуйвiтровi чомусь зрина почуте сьогоднi вiд студента бiля
вогнища про той звичай далеких островитян. Десь то в Океанi©, на якомусь
островi було. Коли висадились колонiзатори на той острiв, то сили ©хнi i
сили тубiльцiв виявились нерiвнi, перевагу зброя давала - в прийшлих уже
вогнепальна була, а в островитян тiльки старовиннi бамбуковi списи... I
ось навiть тодi, коли стало ясно захисникам квiтучого острова, що загин
неминучий, змоглися вони на останн , на таку могутнiсть духу, що покликали
©х усiм племенем на той безстрашний передсмертний бiй - священним вiн
зветься по-©хньому... Побачили завойовники перед собою видовище
трагiчно-яскраве, буйне, як сонячне свято весни: назустрiч ©хнiм мушкетам
та гарматам рухався з самими списами святково вбраний натовп чоловiкiв,
жiнок i дiтей; всi вони були в рясних мальовничих одежах, виблискували
прикрасами, iшли з ритуальними танцями, спiваючи у священнiм бунтiвливiм
екстазi найкращих сво©х пiсень. Без почуття страху iшли на той герць,
захищаючись вiд навали вогнепальникiв диним, що в них зосталось, -
спалахом краси!
"Ото були люди", - встиг подумати Нечуйвiтер, i враз вогняним списом
пронизало йому груди, все небо спалахнуло криваво, i в подивi страшного
болю старий вiдчув, як важко порина у якийсь червоний в'язкий туман...
Весло вислизнуло у воду, а все - як i ранiш... Дуби стоять безшелесне.
Закохана пара бовванi на березi, хлопець i дiвчина сидять обiйнявшись, а
перед ними наяву творяться чари: зоряна вода... Човен тихо, безплескiтно
проплив... Закунялий рибалка темнi на нiм, мов маняк. Зда ться,
Нечуйвiтер. Окликнули. Не вiдгукнувсь.
- Не чу , - всмiхнулася лька. - Справдi, Нечуйвiтер...
I далi човен поплив, вiльно, без весла, течiя сама лагiдно понесла
його, щоб згодом десь винести на плеса вiдкритi, розкiшно озагравленi
вогнями заводiв... Широчiнь, воля... Серед ясних вод тiнi крижнiв темнiють
далеко - ©х не ляка човен рибалки нiчного... Десь аж уранцi, при свiтлi
могутньо© ранково© зорi, що на пiвнеба розкине ясно-рожевi сво© вiтрила,
днiпровськi рибалки випадково натраплять на цей безвесельний, блукаючий
човен-стародуб... Натраплять i, здивованi, побачать, що не порожняком по
течi© вiн повiльно мандру : несе й господаря кудись свого згаслого, сиве,
мудрочоле несе чи сь життя... Виловлять, сповiстять про скорботу i цiлим
заводом ховатимуть ветерана, за вимогою робiтникiв назовуть його iменем
заводський профiлакторiй, а поки що, розкинувшись горiлиць, пливе
Нечуйвiтер в безгомiннi ночi, в найнiжнiших на свiтi серпанкових туманах
свого Скарбного... Назустрiч синовi пливе старий металург, назустрiч
мiсту, заводам, загравищам домен сво©х, назустрiч тим, нiколи не
згасаючим, чорним соборам свого життя! По водах багряних, пiд небо
багряне, у вировища бурих димiв заводських, що, поволi наближаючись,
огортають, окутують його в багряницю вiчностi. В нiй, у тiй багряницi, i
вiдпливе. До берегiв незнаних, в останню, найта мничiшу подорож, з яко© ще
не вертався нiхто.



XXVI

Ця компанiя була з тих, що виходять з ресторану останнiми.
- З тонучого корабля вони сходили останнiми - так колись напишуть про
нас, - сказала iржавоволоса.
Пiсля духоти й важких випарiв ресторану повiтря вулицi оп'янило ©х
мовби ще дужче. Iржавоволоса похитувалась на сво©х шпильках. Струнконога,
висока, вона схилилась Таратутi на плече:
- Дай сигарету.
- Бой, - обернувся Таратута до одного з компанi©, майже пiдлiтка. - Ти
чув? Дама бажа сигарету.
Хлоп'як миттю висмикнув з кишенi пачку "Шипки" i з готовнiстю подав:
- Плiз, Жанно...
- Мiй перший чоловiк, - сказала iржавоволоса, мляво несучи сигарету до
губiв, - Лобода Володимир Iзотович, називав мене тiльки "Жаннуся"... Вiн
бував часом вельшi галантний... Першому, власне, таким i належить бути.
- Лобода перший, а хто ж останнiй? - запитав мордатий лобур з
засуканими рукавами. Постать виразиста: кругла голова низько всаджена в
плечi. На лобi язичок чуба прилип. На волохатiй руцi фiолетове серце,
пронизане стрiлою.
- Жаль, що в нашому мiстi нема академiкiв, - зауважив вiн. - Бути б
тобi, Жанно, ще й вдовою академiка.
- Куди ж пiдемо? - сказала друга, така ж висока й довгонога, але не
рудо-iржава, а до блиску чорна, з чорними вiями, iз схiдним, штучно
наведеним, як у гейшi, розрiзом очей.
- На проспект, дружинникiв лякати, - запропонував Таратута.
- Я не люблю проспекту, - вередливо сказала iржавоволоса. - Неон псу
колiр обличчя. Хочу до Днiпра. Я буду купатись!
- Нiчнi купання - в цьому щось , - сказав мордань. Поправивши
транзистор, повiшений через плече, вiн взяв гейшу пiд руку.
Всi повагом побрели проспектом униз. Неони кидали на них сво син
примарне свiтло. З "Вiкна сатири" хтось сварився пiднятою пляшкою.
- Нi, тiльки не це, - вигукнула гейша, коли всi зупинились перед
"Вiкном сатири". Серед розмальованих тушшю пянюг та хулiганiв накле но
фотографiйку яко©сь розкудлано© дiвчини, що ©©, видно, було клацнуто
апаратом у витверезнику. - Нещасна! Наклеять ще й пiдпишуть: тунеядка, без
певних занять. Всьому мiсту на глум.
- Написали б, чого я вiд свого номенклатурного Лободи втекла, -
нахмурилась Жанна. - Хай би знали, хто все життя менi зiпсував. Хто
весняну мою душу спустошив!
- Ходiмте звiдси, - стривожено заговорила гейша, iнстинктивно затуляючи
рукою обличчя: ©й, видно, здалося, що ©© теж можуть отут зараз
сфотографувати прихованим об' ктивом, щоб, увiчнену, завтра виставити на
проспектi серед спекулянтiв, п'янюг.
- Не бiйся. Еро, - заспоко©в гейшу мордатий. - Сеньйор з тобою.
Далi побрели. Iшли ходою розмлявлених i знудьгованих. Позаду них
пленталась ще якась компанiя запiзнiлих блукачiв. Компанiя, що йшла по
п'ятах, голосно вiдзначала струнконогiсть Таратутиних супутниць, аж поки
вiн обернувся:
- Ви жада те конфлiкту, громадяни? Будьте обережнi: я контужений.
А пикатий його приятель дав додатковi пояснення:
- У нас сьогоднi свято. Вiдзнача мо двомiсячний ювiлей повернення
одного з нас звiдти, де дюдя. Де пiд носом у таких шмаркачiв, як ви,
замерза . Отже, не псуйте нам цi © шикарно© неоново© ночi. Радимо
зберiгати дистанцiю.
Компанiя пiсля цього без опору вiдстала, можливо, дехто з них навiть
упiзнав у низьков'язому знаменитого Обруча. Обруч цей справдi недавно
тiльки повернувся з "рiдних" йому, як вiн казав, "багатих копалинами
колимських кра©в". З шлакоблокового взято його було - на шлакоблоковий i
повернувся.
- А чого ж Вiтя мовчить? - сказала Ера. - Це ж на його честь був
банкет!
- Бой у нас скромняга, - Таратута обiйняв важкою рукою свого боя. -
Першу получку обмити - це з твого боку було шикарно. Вважай, що сьогоднi
ми тебе висвятили в доросле й досить вишукане товариство.
- Вiтю, ти вже дорослий? - зареготала, глянувши на юного арматурника,
Жанна. - Ти бiльше не "фабза ць"? I вже, мабуть, шука ш жiночо© ласки?
- Але передовсiм ти мусиш прослухали лекцiю мого чоловiка, -
усмiхнулась чорнява гейша. - Лекцi© про любов - це його козирний туз.
Чита - закача шся! Старушки-пенсiонерки у хусточки плачуть.
- Оригiнальне, - сказав Обруч. - Доки шановний лектор десь навча
трудящих, як треба кохати, юна панi лекторова, наша чудова Ера, корота
вечiр у при мному й цiлком трудовлаштованому товариствi... Кожному сво ,
як сказав фiлософ.
- Нiкого вiн там не навча , - зауважив Таратута. - Цитатам про любов
бiльше не вiрять. Вiдтарабанив сво , зiрвав монету i зараз спить у
районнiм готелi мiцним сном командировочного.
- Бiдний мiй лекторе, - впала в сантимент гейша. - Десь ти в ошарпанiм
тому готелi... районнi блощицi тебе кусають... Дорогесенький мiй! Всiм
чита ш лекцi© про кохання, а чому ж сам кохати не навчився? Так i помреш,
не знаючи, що це таке - любов!.. - I, розхитуючи стегнами на ходу, вона
вже декламувала: - "Осiнь була. Сiявся нудний атомний дощ. Дво сидiло на
березi, згадуючи далекi доатомнi весни..." Так починатимуться колись
атомнi романи. - I, зупинившись, вигукнула: - Невже оцi прекраснi ночi уже
останнi? Невже для майбутнiх здегенерованих поколiнь ми тiльки...
античнiсть?
Електричний годинник на розi показував ©м пiзнiй час.
Iржавоволоса в нападi цiкавостi стала допитуватись у Таратути, за що
його з Iндi© достроково вiдправили в Союз.
- Заздрiсть, - пояснив Обруч за приятеля. - Всього й грiха, що
чорношкiрих дiвчат у готель приводив...
- А чорношкiрi кращi за нас? Скажи, кращi?
Увагу ©хню привернула вiтрина атель для молодожонiв. Накрохмалена
шлюбна сукня серпанковою пiною пухириться на манекенi...
- В бiлоснiжному такому платтi - пiд вiнець! - вигукнула колишня
Лободина. - Мрiя моя була... I щоб уночi, при свiчках... з музикою
органа... В Ризi встановлено орган у соборi. Менi вдалось побувати. Це
таке... Таке... Нiчого в життi кращого не чула. Нiчого кращого не почую.
Фуги Баха! Вкрадь мене, Таратуто! Повези кудись, повiнчаймося у соборi!
- Горобцi там вiнчаються, - прогув Таратута, маючи на увазi
зачiплянський собор. - До того ж ти розвiдна. А розвiдних не вiнчають.
Обруч зауважив, що взагалi не розумi , чому той козацький собор досi не
розвалено. Проти козаччини ж борються. I небагато й треба тротилу -
скiлькись там ящикiв...
- Або танками, - висловив iдею Таратута.
- Було ж, мовляв, одразу пiсля вiйни: хлопцi танкiсти вмiли ночами
промишляти. По©дуть з мiста нiби на нiчнi маневри, крамничку сiльську при
дорозi танк ненароком зачепить плечем i - вгощайся, братва, що випити й
закусити.
- Сам вигадав? Чи приснилось? - поцiкавилась Жанна.
Таратута тiльки гримасу скорчив: розумiй як хочеш. I, розглядаючи
вiтрину, по-дружньому допитував боя:
- Вiтю, скажи, кортить тобi коли-небудь отак... пiдiйти й по вiтринi
трахнути?
- Навiщо? - здивувався пiдлiток.
- А так, для iнтересу. Чим-небудь важкеньким щоб - раз! - i на
друзки!.. Невже не кортить?
- Нi.
- Тодi нема ще в тобi отого... ферменту свободи, - сказав Обруч
татуйований. - Абсолютно© свободи нема в органiзмi. Теля ти поки що.
- Не лайся, - ображено на©жився хлопець.
- Це по-дружньому. Людину, яку не поважаю, матом нiколи не обкладу. I
затям собi: на лiдера не ображаються.
- Лiдере, в тебе важкий характер, - зауважила Ера.
- Не заперечую. Як писав один у заявi до свого заводського колективу:
"Оскiльки в мене дуже поганий характер, який не дозволя зжитися з
сусiдами по камерi, то прошу взяти мене на поруки..."
Бiля кiнотеатру ©хню компанiю вiдтиснув убiк потiк людей, що саме
висипали з останнього сеансу. Збуджений натовп схвильовано плив мимо них.
"Фабза ць", помiтивши серед люду кiлькох сво©х заводських, мимоволi