Гончаров Анатолий. Собор

свiтилась льчина душа.
Проводжаючи студентiв на хлiбозбирання, декан факультету застерiг ©х, i
зокрема Баглая, як старосту курсу, щоб поверталися без iсторiй, щоб не
довелося i про них видавати наказ, як про отих торiшнiх... Був такий
випадок: кiлька ©хнiх студентiв, з числа посланих на збирання кукурудзи,
щось там собi уявили, з пустощiв начепили на граблище пiдхоплену в
тракторнiй бригадi замазучену шматину i пiд цим чорним гультяйським
прапором гасали по степу, - тамтешнiй мiлiцiонер по всiх стернях та
кукурудзах за ними ганявсь... Звiсно ж, довелось декановi вживати санкцiй
пiсля ©хнього рейду. Баглай заспоко©в декана: вони, мовляв, якщо й
пiднiмуть, то тiльки прапор барви Днiпра, блакитний прапор кохання...
I цей прапор вiн таки розгорнув, чорт вiзьми, на все небо, з ним на
елеватор i з елеватора з ним, тiльки вiтер у вухах свистить! Довкруги -
океан сонця, простори, що пахнуть вiчнiстю, степовi Гiле©, описанi ще
Геродотом, де скiфи-хлiбороби розводили знаменитих бiлих коней, так званих
царських, що були знанi на весь античний свiт... Табуни цих бiлих скакунiв
часом i зараз з тупотом пролiтають повз Баглая, жене ©х його буйна уява.
Вантажать студенти зерно на токах. Купаються в сухих, шелестючих
пшеницях. Голi по пояс, майбутнi iнженери та доктори наук, сухошкiрi
геркулеси в окулярах та без окулярiв, хекають дружно, кожен мускул смаку
солодкiсть працi, суспiльно-корисно© i тобi при мно©, та й для стипендi©
не зайво©, - ма ш змогу ще раз переконатись, що ота "усвiдомлена
необхiднiсть" i однi ю з найповнiших iстин життя. Студенти швидко зайшли
з токовими в приязнi стосунки, набули серед них слави веселих, роботящих
людей. Губи пересмаглi, в чубах пилюка, та дарма! Наллють повен кузов
зерном, повдягаються зверху - i на шлях, у куряву, що розтяглась на
кiлометри, просто в цю курявну хмару - наскрiзним слiпим польотом! Десь
уже на пiвдорозi до елеватора, коли вискакують на кряж, видно ста далекий
на обрi© собор. Сто©ть, блищить до сонця повногруддям бань! Сухе степове
повiтря обтiка його, струму , i вiн виступа з того мiражного струмування
i сам як явище мiражу. Спiвучий собор! - так про нього Баглай хотiв би
сказати, про гармонiйну сув'язь отих його бань, вищих i нижчих, застиглих
у нiмому вiчному танцi...
Напарник Багла©в, Геннадiй, з факультету холодно© обробки металу, крiзь
сво© закiптюженi окуляри не дуже добача собор, та, власне, мало й
цiкавиться ним. Темний чоловiк! Йому в цiй спорудi вбача ться щось
малооригiнальне, вчува ться вiдгомiн собору св. Петра в Римi, наслiдування
проекту Браманте. Нi, так мiг би мiркувати хiба що який-небудь жалюгiдний
тип, вихований на "впливологi©", а не сучасний iнтелектуал, - уже
хвилю ться Баглай. Як можна не вiдчути, що перед тобою цiлком самостiйний
твiр укра©нського барокового стилю, досить лише глянути на плавке оте
наростання ярусiв, на шатра бань, перехоплених унизу, наче мiцно
затягнутих козацькими поясами! А сама та мниця розмiщення бань - всi ж
дев'ять макiвок виринають перед тобою, рухаються, мов живi! Як це
досягнуто? Якщо i елемент захiдного бароко, то хiба що в отiй
мальовничостi, в поривi у височiнь. До того ж вiдомо, що козацький
архiтектор особа iсторично реальна, лiтописне засвiдчена, - козацькому
пiдлiтковi в плавнях пiд час сну з'явився образ цього собору! В такий ось,
може, спекотний лiтнiй день, багатий мiражами, в короткому сновидiннi
вiдкрився вiн юному генi вi. Народився в його поетичнiй уявi одразу як
дине цiле, довершене творiння... Баглай запалю ться, коли мова заходить
про iсторiю виникнення собору та про зв'язанi з ним легенди, свiдком
виставля ться, звичайно, академiка Яворницького, а Геннадiй слуха
усмiшливо, про щось навiть перепиту , на пошерхлих губах блука iронiя:
- Ти ж сучасний хлопець, Миколо, лев на курсi з теоретично© фiзики, i я
просто дивуюсь, як ти можеш захоплюватися анахронiзмом, пiддаватися...
мiражам.
- Без мiражiв не було б i вiражiв. Так, я гадаю, на це мiг би
вiдповiсти той, хто зна ться на законах аеродинамiки. А собор - це не
тiльки мiраж. Найвища поезiя, думка людська неминуче прагне
зматерiалiзуватись, i тут це сталося колись. Глянь, як пливе у блакитi!
Невже тобi вiн байдужий?
- Ти менi поясни: в чiм його сенс? Ранiше споруди такого типу, ясна
рiч, мали значення для людини, але сьогоднi, року Божого шiстдесят
третього?.. Процесовi старiння пiдляга все. Як тобi вiдомо, старi навiть
метал.
- А це не старi ! Мистецтву, тiльки йому дано володiти та мницями
вiчно© молодостi... Згодься, людськiй натурi притаманний потяг до
iдеальних гармонiй - свiдченням того хоча б математика, логiка,
музика... I в цьому творiннi по дналося все, все гармонiйно злилось, i
виникла велика, вiчна поезiя. Невже ти не почува ш, що в отому гронi
соборних бань живе горда, нев'януча душа цього степу? Живе його
мрiя-задума, дух народу, його естетичний iдеал... Нас з тобою не буде, а
дев'ятиглав цей стоятиме, повинен стояти!
- Навiщо? Розтлумач.
- А навiщо я люблю? Навiщо ти любиш?
- Щодо мене, це надто смiливе припущення...
- Такий собор, такий витвiр, вiн належить не тобi, не менi, точнiше, не
тiльки нам. I не тiльки нацi©, яка його створила. Вiн належить всiм людям
планети!
- Ого! Пiшли-по©хали...
- Якась колективна свiдомiсть в народу, в людства - повинна ж вона
передаватись у майбутн ! Повинна ж у пам'ятi прийдущих зберегтись? Дикi
степи тут з бiлими кiньми були, дикi води Вовчо©, темнi хащi Скарбного
кишiли звiром... Тiльки кронястi дуби стояли над водою, як храми. I ось
вiн прийшов, великий будiвник, i сво©м духом, сво©м витвором оживив цей
пустельний простiр. Не знаю, як хто, а я вже не уявляю цих степiв без
отого силуету собору-дев'ятиглавця. Тi, що будували його, вони думали про
вiчнiсть. Людинi властиво прагнути вiчностi, знаходити в нiй для себе мету
i натхнення... Навряд чи взагалi щось гiднiше, як вдосконалювати свiй
дух, увiчнювати себе в творiннях сво©х i дарувати ©х нащадкам. Чи це,
по-тво му, теж мiражi?
- А без них менi, скажiмо, звичайному, простому смертному... не можна й
прожити?
- Чому ж, можна. Можна прожити i без собору, i без пiснi, i без
Рафаеля. Без усього можна, на чому висять охороннi таблицi i на чому ©х
нема. Можна "Анну Каренiну" читати в екстрактi, на пiвтори сторiнки
тексту. Але чи залишились би ми тодi в повному розумiннi слова людьми? Чи
не стали б просто юшко©дами, пожирачами шашликiв? Тяглом iсторi©?
-Забува ш ти, друже, про одну обставину: вiк наш не в рицарських латах.
Вiк наш в атомному шоломi, i на це не можна не зважати.
- Знаю, ти про всепланетний фiнал. Але ж його може й не бути. Замiсть
тi © стадi© буття, яку бiблiйнi поети назвали судним днем, може ж бути
безконечнiсть, безсмертя?
- Безсмертя, якого воно кольору? Яке на смак?
- Кольору неба! А смак свободи! - так волi висловлюватись, розлiгшись
у пшеницi, Баглай. Небо над ним, блакитний купол собору планетарного, без
iржi, без хмарини, лише десь по обрiю пiдниззя цього небесного купола
реактивний тасьмою пiдперезав. - I якщо вже говорити про безсмертя, то
мистецтво сто©ть до нього найближче.
- Зараз почую, що людина велика...
- Не завжди велика, але бува вона велика, це ж факт.
- Коли, якщо не секрет?
- Тодi я великий, коли будую, коли творю...
- Творити - в цьому диний сенс?
- А хоча б! Античнi майстри, будiвничi пiзнiших вiкiв... Хiба вони не
виправдали сво буття на землi? Людинi властиво жити почуттям доцiльностi,
почуттям безконечностi. Людина прагне продовжити себе в далеч майбутнього
- хiба це неприродно? Все живе в природi прагне цього. Навiть квiтка
квiту для того, щоб зоставити пiсля себе насiння, щоб знову вiдтворити
свiй квiт у майбутньому... Навiть той, що чучела вепрiв понабивав,
виставив у соборi, i той хоч у такий спосiб... хоч би чучелами сво©ми, та
все ж хотiв увiчнити себе. Це, звичайно, казус, смiховиннiсть, але я кажу
про потяг, про бажання зоставити слiд... А мистецтво - це невигубний слiд
людства, його злети, його верхогiр'я, на яких пану дух перемоги над
смертю, дух незнищенностi...
- Людинi майбутнього навiть зубiв не треба буде - живитиметься з
тюбикiв кашкою, як немовля. Серце, не знаючи iнфарктiв, механiчною помпою
гнатиме по жилах кров. Вiчне серце. Але чи йому буде до мистецтва? Навiть
сьогоднi... Чому так багато патологi© в модерному мистецтвi? Почуття
осиротiлостi сучасно© людини ста , зда ться, фактом. Скiльки розвелось
прагматикiв, споживачiв, отих "нiяких людей", як про них з сумом каже наш
мудрий агроном... Що ©х об' дну ? Чи не це чуття осиротiлостi, холод
прийдущих зим... Шукачi хвилинних радостей, вони спiшать нагрiтися пiд цим
нинiшнiм, ще реальним сонцем. До того ж диним. Могло ж ©х бути в нашому
небi, скажiмо, дво чи тро сонць? А чомусь одне, запасного колеса нема, i
це дине, теж, як вiдомо, колись вичерпа себе, свiй ядерний потенцiал...
I ми з тобою це зна мо, нам, якi розсунули межi пiзнання, хочеться
уникнути холоду, що вi з майбутнього. Оце головне. А всi тво© чари
мистецтва, магiя художньо© краси... Може, то тiльки хмiль, щоб забутись?
- Нi, не хмiль. Жага, потреба. Саме повiтря, що його вимага душа, ©©
невситиме жадання прекрасного. Невже ти серйозно дума ш, що людина не
переборе той холод прийдущих зим? Що душа висихатиме, що зостануться з
часом лише каркаси iнтелекту? Не вiд тебе першого чую, що святостi
зникають iз життя i на ©хн мiсце все бiльше вдира ться цинiзм...
- Тодi скажи менi, звiдки ж береться браконь р? Браконь р рiзних
рангiв, у рiзних сферах, чи не ста вiн надто помiтною постаттю часу?
Нещадний, диявольськи винахiдливий, вiн примушу повiрити в себе...
- Я вiрю в будiвничих. У змiни вiрю: руйнач, вандал вже проклятий нами
i буде проклятий майбутнiми теж. Уяви себе раптом катапультованим з оцього
зерновоза кудись у далеке майбуття, туди, де трудно було б повiрити, що ти
жив у той час, коли тiльки з'являлись колумби космосу. Коли ти ще змушений
був ковтати смердючi дими та чад заводiв i вважав це нормальним. Бачив
будiвника в життi i псевдобудiвника... I що був ти сучасником
бюрократичних рептилiй, земноводних плазунiв кар' ризму, браконь рiв
усяких, на власнi очi бачив ©х. Ось у тому життi, де вже не буде жодного
браконь ра, нi малого, нi великого, де не пiгме©в з тюбиками побачиш, а
квiтучих атлетiв, людей прекрасних душею i тiлом, тих, для кого почуття
щастя i вза мопiдтримки стало нормою iснування... Уяви себе там! Яким
звiдти постане для тебе цей наш собор, i фрески Софi©, i мадонни Рубльова.
Подивися звiдти на них. Звiдти склади ©м цiну, дивовижним витворам генiя
людського! Чи не такими очима дивимось ми зараз на художнi шедеври
еллiнiв, етрускiв, майстрiв давнього гипту... Час ущiльнюватиметься, вiки
старiтимуть, а мистецтво молодiтиме вiчно! Так-то, дорогий мiй технократе!
Технократ вважа , що з Баглая мiг би вийти путящий iнженер, але для
цього йому треба менше катапультуватись у сфери iрреального, менше
потопати в безпредметних вiзiях, вiд яких навряд чи може полiпшитись
сортнiсть майбутньо© сталi. Багла вi ж зда ться, що товариш його навмисно
хизу ться сво©м практицизмом, бо хiба ж не природне в людини бажання
прозирнути за грань вiкiв, спробувати уявити, який порух душi нащадка
викличе ота степова могила, отой далеко мрiючий кра вид плавнiв, i
солов'©ний виляск навеснi в розкошистих дубах на Скарбному, i ота дiвоча
задумлива пiсня, що з городньо© бригади долина аж сюди, на шлях... Як
можна думати, що там уже не буде цього всього? А що ж буде? Пiснi роботiв?
Стiннопис електронних Рафаелiв? А як же з тим, що витворила культура
кожно© нацi©? Як iз собором, з народними звичаями, iз неоцiненними
знахiдками Яворницького?
Геннадiю це зда ться всього-на-всього писаною торбою.
- Ти хочеш, щоб я цим пишавсь? Щоб я вдячний був сво©м
диноплеменникам, якi вигадали звичай цiлувати руку, i фiлософiю покiрного
теляти, що двох маток ссе, i мудрiсть "мо © хати скраю?" Хочеш, щоб
вiдкривав на кожному розi вареничнi, де, до речi, вареникiв нема? -
Окуляри опонента поблискують уже сердито. - Може, кому я потрiбен тiльки
декоративний, а я не хочу бути декоративним! Сидячи на горосi, ухитрятися
все-таки пекти бiлi карава© на хлiб-сiль? Це те, що я мушу брати з собою в
житт ву дорогу? Нi, красно дякую, за такi набутки. До пояса кланяюсь, чи
як пак це наш ритуал велить: доземний уклiн! Коли чую по радiо, мене
нудить вiд цих "уклонiв", розумi ш? "Доземний уклiн вам, дорога королева
Кукурудзо! Доземний уклiн вам, царю Горох! Пшеничнi паляницi набридли - на
гороховi мала© волимо перейти!"
Баглай засмiявся, качаючись у пшеницi. Схопившись, сiв, здавив за плечi
жовчного свого опонента:
- Це ти здорово... Але чого ти береш тiльки цю уклiннiсть, та хату
скраю, та покiрних теляток? Адже у самому тобi зараз примовля не покiрне
телятко, а принаймнi вепр ново© доби!..
Пiднята кимось пилюга шляху хмарою накрила ©х. Одпихавшись, Геннадiй
протира закiптюженi окуляри, щоб виднiше було розглядати ще й таке:
- Чи збагачу ться духовно сучасна людина? А якщо збагачу ться, то за
рахунок чого? Що саме вона набува ? А що втрача ?
- Це й ма мо з тобою дослiджувати.
- Ми?
- Коли не ми, то хто? Ось ти все наголошу ш на гiршому, на отих
"уклiнностях", що й менi вiдворотнi, особливо коли ©х одягають у сучасну
горохову одежу... Але ж було не тiльки це! Були не тiльки формули
дрiмучого холопства, було iнше, вiд чого берем свiй родовiд.
- Я "син народу, що вгору йде"?
- Не iронiзуй, саме так.
- Ми - найкращi?
- Не найкращi, але й не гiршi за iнших. Матерi у спадок нам передають
не чваньковитiсть, не пиху та захланнiсть, а почуття честi, гiдностi й
волелюбства - це ж чогось варто! Сини Барикадних вулиць! Шевченкового
гнiву, Кибальчича ми сини! Воздвигнути оцi собори, звести заводи -
металургiйнi цитаделi доби... Титана революцi© пiдняти над ними... О
друже, це не доземних уклонiв плiд!
- Хай так, але який це ма зв'язок з тво©м собором, та з кремiнними
пищалями Яворницького?
- Безпосереднiй. Не тiльки пищалями дорогий менi той невтомний дiдуган,
бо не тiльки ж пищалi вiн розкопував та оковиту. Видобував iз небуття вiн
самий дух козацько© республiки, затоптано© невiгласами, якi й про Марксову
оцiнку забули. А нам якраз i дорогий у нiй отой дух вольностi,
патрiотизму, що жив широко, весело, - за цим саме ми i зголоднiли... Може,
цього вiтамiну тобi й самому браку , зачах в iнтегралах, козацький
нащадку! Був би здоровий дух, здорове й тiло було б, скажемо так. А то
подивись на себе, хирне дитя вiку, до чого дiйшло - ти на голоднiм пайку
рефлексiй, на безживнiй дi тi песимiзму! Дитячi мускулики, скельця на
ясних очах... Твiй пращур сокола бив на льоту, нежить його не валила з
нiг. А мова яка була! Який дух у нiй буйнував! "Я, пане кошовий, горло
сво ставлю, i велiте мене на сустави порубати, коли вiд правди i вiд
товариства вiдступлюсь!.." Отаким штилем розмовляли колись тво© хортицькi
попередники. Криця в людях була. Ну, в нас вона, звичайно, теж . Ми з
тобою себе ще покажемо - налл мо пшеницею отой елеватор по вiнця, еге ж?
Тож вище голову, товаришу ударник хлiбовивозу!..
Мовчить ударник, клаптями облазить на ньому тонка iнтелiгентська шкiра,
обсмалена пекучим сонцем.
I на зворотнiй вiд елеватора дорозi технократ теж вiдмовчу ться,
пiдслiпувато поблиму крiзь окуляри на сивi кургани, на собор, на потужнi
дощувалки, що на колгоспних городах струменясте вистрiлюють воду, райдуги
роблять... Дiвчата працюють, одна випроставшись, здалеку маха на шлях, до
хлiбовозiв, бiлою хустиною... Баглай аж пiдвiвся: просто як лька! Чи не
вона-то вже там?
льчина поведiнка бiля автобуса не переста дивувати Баглая. Як i сам
розвиток почуття... Хiба ж не диво отi тайнощi зближення двох людей,
непояснимi шляхи зародження найiнтимнiших емоцiй, коли з досi незнаною
силою раптом озоветься серце до серця i з-помiж безлiчi варiантiв обраною
виявля ться саме така й не iнакша людська особистiсть, i вiднайдена
гармонiя душ, вза мна призначенiсть людей сприйма ться як вiдкриття, як
iстинне щастя... Чому, хоч стiльки ж зустрiчалося дiвчат, i нiби ж гарних,
але жодна не вивела з рiвноваги, а це безкокетне, смагляве, зеленооке
дiвчисько пройняло тебе поглядом чародiйницi, свiтлом налило тобi душу,
надало снаги, сп'янило радiстю, квiтом розквiтило тобi життя! Знову й
знову вирина вона перед ним, бачить через Ягорiв паркан ©© зеленавi очi,
сумовито й недовiрливо примруженi, бачить руки, що тримають шланг, i
пругкi зарошенi ноги, що мiцно стоять серед кущiв полуниць, а полуницi
довкола в ряснiй росi, i роса на них крапеляста, велика, мов полуницi!.. I
той поцiлунок бiля собору, як вiн його опалив!.. А усмiшка з автобуса, в
якiй було щось до болю нiжне, голубливе, нiби аж материнське. Одна тiльки
зустрiч, а скiльки в ньому вона пробудила, як збурунила сонячною радiстю
душу, весь свiт нiби розсяявся, п' ш i не нап' шся його п'янко© краси!
Закохану людину одразу помiтиш, закоханiсть у не© на виду, в блиску
гарячих очей, у трепетi усмiшок, мимоволi роздаваних кожному, - токовi
жiнки жартують на адресу Баглая, зразу видно, мовляв, до безтями
закоханого студента... Урожай покликав на токи всiх, разом з колгоспниками
тут i конторники, i медики, i вчителi... Токове жiноцтво на око госте: ось
дивiться, мовляв, куди пiде той чубатий, атлетично© статури
студент-зерновоз, де вiн присяде, там i наша "англiчанка" присусiдиться. I
справдi, коли пiд час обiдньо© перерви влаштуються вони з Геннадi м
перепочити на золотих пуховиках свiжо© запашно© соломи, розляжуться
горичерева, насолоджуючись вольностями пiсля солодко© працi, як одразу вже
й вона тут, Талка, молода вчителька англiйсько© мови, що й по току ходить
з вихилясами, мов на тротуарах проспекту. Пiдсяде до Баглая, фамiльярно
штурхне його сво ю тоненькою рукою:
- Не будьте ж мовчуном. Розкажiть, що там нового в нас: хто на гастролi
прибув? Що танцюють?
Так наче закинуто ©© кудись у дику пустелю. I все сiда так, щоб ноги
йому показати та вигiдно виставити бюст.
Баглай не дуже з нею церемониться:
- Можна подумати, що ви десь на арктичнiй крижинi, Талко, або в
джунглях Калiмантана. Не ускладнюйте ситуацiю. Кiлька годин добро© тряски
в грузовику - i вже ви на проспектi пiд вечiрнiм неоном... Хоча й тут, у
степах, я не бачу нiчого страшного. Жити можна!
- Це вам так зда ться, бо ви тимчасово! А як менi... Все життя слухати
отi нескiнченнi: "Здрастуйте!" Скiльки йдеш по вулицi, тiльки й чу ш:
"Здрастуйте" та "Здрастуйте". В школу прийдеш, i там шум-гамiр, дiти не
слухаються, з директором непорозумiння.
- Жаль, що не я ваш директор.
- Ви були б зi мною ласкавiшi?
- Так. Замiсть нескiнченних "здрастуйте", один раз сказав би:
"Прощайте..."
- Нечема ви.
Скрушно, як у забуттi, ламали соломинку пальцi ©© з червоними нiгтиками
з напiвоблiзлим лаком.
- Талко, пробачте цей невдалий жарт. Я вас не хотiв образити.
- Комусь, може, було б i легко тут, а я ж у мiстi виросла. Як не як -
перед вами людина цивiлiзована.
"В тебе цивiлiзацiя, голубко, на кiнчиках нiгтiв... Та й та облазить",
- подумав Баглай. Одначе не хотiв бiльше псувати ©й настрiй, сказав:
- Все залежить вiд вас. Ну та ще вiд сонця.
- Чому вiд сонця?
- А хiба невiдомо вам, що самопочуття людини, навiть настрiй ©©,
залежить вiд вибухiв на сонцi?
- Я цього не знала. А кохання, як, по-вашому... воно теж пов'язане з
сонцем?
- Безсумнiвно. З усiх почуттiв це - найсонячнiше, запевняю вас!..
- Нi, я серйозно, а ви смi тесь...
Технократ, прочунявшись, з соломою в чубi, мимрив щось про те, якi його
"дрiмки напали" (вислiв однi © з токових молодиць), i пiсля цього стали
вони з'ясовувати з Талкою, як перекласти цi "дрiмки" англiйською мовою.
Баглай, розкинувшись на соломi, заплющив очi. "Оленця... льця...
лена... Яке чудове iм'я! Ахейцi за лену воювали з Тро ю десять рокiв...
А я за тебе ладен воювати все життя!"
I пiд заплющенiстю очей був iз ним льчин образ. Як солодко було
викликати ©© в уявi, бачити усмiшку ©©, трепет вуст, чути голос грудний,
ласкавий... То посмiхнеться, то раптом тiнню набiжить на не© незрозумiла
засмута... Чого ти невесела? Як тобi зараз там ведеться на нашiй
Зачiплянцi? Бiлими кiньми , колiсницею золотою хотiв би промчати тебе над
степами, щоб тiльки засмуту твою розвiяти... Вже бачив той день, коли,
налитий любов'ю, без церемонiй, без загсiв приведе льку на старе
багла©вське подвiр'я. "Мамо, - гукне в садок, - можна вас на хвилинку?" -
"Знов на хвилинку?" - усмiхнеться мати, виходячи до них назустрiч,
витираючи руки об фартух. Син вкаже ©й на льку зашарiлу: "Мамо, оця
дiвчина буде в нас жити". -"Хто ж вона, така чорнобривка?" - "Вам -
невiстка, менi - дружина!" Мати обдивиться уважно: "Як полюбилися, то й
живiть. Колись i мене так батько твiй iз Кодакiв привiв, та й у злагодi
стiльки лiт прожили. Одначе, дiвчино, ти цим Баглаям не дуже потурай...
Цей ось добрий, добрий а тодi як утне що-небудь - тiльки дивись... Ну що
ж, гарну привiв невiсточку, сину, де ж ти ©© взяв? Мабуть, вiдбив у
когось?" - "Мамо! Колись за женщину точилися вiйни. То було достойно. А
зараз - за що воюють! Бува - за речi, вартi презирства... Менi до душi
звичай еллiнiв. Оце вона, мамо, моя лена Прекрасна! Оце та, що зробила
вашого сина щасливим... Нiхто iнший не мiг би дати йому вищо© радостi, нiж
вона. Нiхто, нiяка - з усiх жiнок на землi!.."
Одного не знав Баглай: пiсля того як попрощались вони коло автобуса, не
повернулась лька бiльше на Зачiплянку. I Ягоровi розшуки нiчого не дали.
Впав у зажуру старий, недобрi думки закрадалися в голову. В дiвчат, кимось
покривджених, не раз бувало: з мосту - та в воду... Тiльки б не це. А вiд
таких затятих та баламутних всього можна ждати - на Днiпрi високi мости...



XX

Аж не вiриться Iвановi Багла вi, що лише кiлька днiв тому лайнер
проносив його над найвищими горами планети, сяяли снiговi вершини та кряжi
слiпучi без кiнця, темнiли внизу провалля-безоднi, лайнер iшов на тих
висотах, де в надпланетному супоко© одвiку пану тiльки слiпучий океан
сяйва, океан пiднебесно© бiло© вiчностi.
I от знову пiд ногами твердi бака© рiдного призаводдя, зустрiчають тебе
акацi©, обважнiлi пiд сажею та пилюкою, виника назустрiч чавунний Титан
iз сво©м чавунним свiтильником у випростанiй руцi. З сяючих висот
поверта шся в усталену звичнiсть, у грякоти та грюкоти цехiв. Побував
щойно в дирекцi©, у парткомi, з усiма перездоровкався, повiдповiдав на отi
численнi: "Ну як там?" - вдома, одне слово. Ще в Iндi© вирiшив був, що як
тiльки повернеться, бере одразу Вiруньку i гайда з нею на курорт, на
Чорноморське узбережжя абощо. А життя вносить сво© корективи. В цеху
гарячка, металу не додають, директор кривиться:
- Ось трохи розчуха мось з планом, тодi вiзьмеш вiдгул...
А зараз чи не мiг би вiн, Баглай, з понедiлка й до мартена стати? Бо з
людьми скрута, майстрiв недобiр, одне слово, дуже вчасно тебе Iндiя
вiдпустила. Так що бери, Баглаю, сво© рукавицi-вачаги, знову надiвай з
понедiлка свiй крислатий повстяний капелюх iз синiми окулярами i - до
дiла... То хiба ж вiдмовиш? Треба виручати.
Впорався з справами, пооформлявся де слiд i тепер чека на Вiруньку, -
вона ще затрималася в цеху. Умовились, що ждатиме ©© тут, у заводському
парrу, "бiля Филимона". Нема вже Филимона-сталiнградця, замiсть нього
пивнi автомати стоять. Пофарбованi червоно, як бензоколонки компанi©
"Шелл". Пiшла вперед автоматизацiя за час Багла во© вiдсутностi. Та все ж
iз Филимоном було веселiше. Филимона сюди робiтничий контроль був
поставив, чесну людину треба було пiдшукати на такий ковзкуватий пост. I
дарма, що руку втратив на фронтi, але й з однi ю робота, було, в нього аж
кипить: сам кача , сам налива , тому здачу да , з тим жартом перекинеться,
а на iншого оком уже накинув, чи не перебрав, чи не пора тобi, друже,
закруглятись? Позаштатним дружинником вважали Филимона в штабi. Баглай
щиро його шанував, бо хоч iнвалiд i здоров'ям не дев'ятисил який-небудь, а
найзапеклiii пияки та п'янчуки перед ким смирнiшали одразу. Що то, як
совiсть в людини на мiсцi, скiльки вона сили й авторитету дода ! Кому було
з пиворiзiв скаже Филимон: "Годi", - то кухля бiльше не пiдставляй, а
густо балакатимеш, то сво© ж металурги ще й вийти допоможуть. I нiхто на
нього не ображався, бо свiй, заводський, не з тих вiн, що на пiнi
заробляють.
Тепер замiсть вiртуозно© Филимоново© працi "Жигулiвським" заряджа
роботяг автоматика. Тiльки змiна кiнчилась, а коло автоматiв уже
товпляться заводчани, точать, та присолюють, та царiв лають:
- Проклятi тирани! Триста рокiв царювали, не могли й для нас таранi
насушити! Хоч димом закушуй!..
Тiльки зiбрався Баглай i собi жагу погамувати, як знайомий голос десь
iз-за спини:
- Кого я бачу! Iндiйський гiсть!
Володька Лобода, сяючи привiтнiстю, розмахнув руки для обiймiв. Чубчик
мiтлицею, на яблуках щiк - дитячий рум'янець, нiяких слiдiв утоми,
закирпатiв ще дужче, молоде черевце з'явилось. Трясе Баглая в обiймах, все
ж таки ровесник i кум, проте Багла вi й при цьому бурхливому виявi
почуттiв не зовсiм до речi згаду ться, що мати чомусь недолюблю Володьки.
Зда ться, пiсля того випадку... Коли вони були ще пiдлiтками i Володька,
повернувшись з Уралу, з евакуацi©, вперше прийшов провiдати Iвана,
пожартував тодi: "Ну, як тут воювалось на печi з окупантами"? I крiзь жарт
пробилася зверхнiсть: "Чим займався, що робив для народу?" Непри мно стало
Iвановi тодi. "Жорна робив", - прогув у вiдповiдь. "Якi жорна?" - "А тi,
що гудуть, аж у Берлiнi чуть", - сказала мати ображено, i вже згодом Iван
показав йому тi маленькi кам'янi жорна, горьовитий винахiд окупацi©. Факт
незначний, але мати Багла ва й досi часом згаду ту розмову, тi жорна,
варто ©й розсердитись чого-небудь на Володьку. "Оце вiн такий тобi друг...
Спробував би сам вiн тих жорен, тих лютих зим, коли люд крiзь завiрюхи з
останнiм сво©м нажитком пробивався на села, рятуючись вiд голодно©
смертi..." Та, зрештою, це не повинно затьмарювати стосунки. Адже Володьцi
не вiдмовиш у тому, що вiн умi бути компанiйським, цiну приятелювання,