Гончаров Анатолий. Собор

нестаткiв, свiт бельгiйських заводчикiв i "рiдних" мордатих стражникiв,
получок i забастовок, пиятик i бiйок до кровi... Але це вiдiйшло,
розтануло разом iз ладанними димами, зостався для студента тiльки оцей
довершений архiтектурний витвiр, оця симфонiя пластики. Невже знесуть?
Вiрунька заспокою , нема нiбито причин зносити... Та якщо вже взялись за
нього, якщо став вiн комусь на завадi, то причину знайдуть... Ох, важко
буде встояти йому!.. А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви
були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав?



II

Шаленiють зенiтки, в небi свист i виття, блиск лiтакiв i сонце кудлате,
слiпучо-слiпе, як вибух. Сили вiйни зачепилися на переправах; Днiпро
кипить, береги здригаються вiд бомбових ударiв.
Тужно, кiнецьсвiтньо горять заводи.
У садках робiтничих передмiсть звалища бо припасiв, кугучури снарядних
ящикiв, вони теж горять, снаряди вибухають, самi себе вистрiлюють,
свистять урiзнобiч.
Спека бою важко плава по садках обчухраних; пада сажа.
Чадi все.
I серед цього пекла, в учадiлому, розчахнутому свiтi, в окопчику серед
соняшникiв золоточолих раптом запищало.
Солдат саме пробiгав побiля окопчика - лице заюшене кровлю, i рука його
перебита бовта ться, теж уся у свiжiй кровi... Все ж вiн, оглушений бо м,
палаючий кров'ю, почув той писк i зупинився над окопом, над породiллею. I
дитя ©© новонароджене, тiльки оченята розклiпивши, в подивi безтямностi
вперше побачило цей свiт, побачило його в суцiльнiм кривавищi: заюшене
солдатське лице, нависнувши над окопом, горiло кров'ю, й розпливалося все
небо, все в небi кипiло червоним, курилось у димах, i сонце було в ореолi
кровi. Таким було перше враження новонародженого, першi карби, що ляжуть
десь у надрах його пiдсвiдомостi.
- Скажiть там, гукнiть кого-небудь... - долинуло з окопу змучене,
материнське.
Бо ць стояв ошелешений, забувши, що й сам вiн стiка кров'ю, не
вкладалось, видно, йому в головi, що серед усього цього хаосу нищення
можна народитись, здавалося, що тут можна було тiльки вмерти. Було
неймовiрнiстю, що наперекiр цьому несамовитому шаловi смертi раптом
з'явля ться iз надр небуття, вдира ться в цi вибухи, гуркоти й чади
маленький пагiнчик життя. Дивом див було, що те пискляве, рожеве,
безпомiчне - то i людина. Мале закричало ще дужче, мовби вражене грiзним
палаючим вибухом всесвiту, тим криком немовляти з окопу мовби сама земля
бунтувалася проти цього кiнецьсвiтнього хаосу з слiпим, моторошним, на
скалки розбризканим сонцем. Був свiт - стала безодня ру©ни й нежиття.
Димилися вирви, виритi смердючими бомбами. Валялося свiже гiлля, обсiчене
з листям, з плодами. Пiдпаленi снаряди самi вистрiлювались край садка, i
чути було, як iз шелестом падають гiльзи по городах, кладовищу.
- Гукнiть же, гукнiть кого-небудь!
Схаменувшись, солдат позадкував вiд окопчика, шурхнув у соняшники, -
услiд йому вони якусь хвилю ще похитували золотими лобами.
Кривавий, жеврiючий день був, слiпучий полудень.
Про що думала мати? Може, плакала? Може, почуття винуватостi душило ©©:
нащо народила? Нащо в таке содомище пуска життя? Хотiла б, у свiт квiтiв
щоб вiн явився, у свiт запахущий, трояндовий, а свiт, куди воно вдерлося,
©© мале, зустрiча його смородом, вибухами, шаленiнням смертi... Мабуть,
це недобра прикмета, що дитя в окопi народжене? I що перша людина, яку
побачило немовля, постала у кровi (нiщо, нiщо так не паленi , як ополуднi
людська кров!).
А бо ць все ж не забув там, видно, погукати. Бо Шпачиха, - це була
вона, найгаласливiша на всю Зачiплянку осоiба, яка в цi днi тiльки й
торочила всiм про свою полохливiсть, ойкала та зойкала при кожному
гуркотi, - тепер, накульгуючи, пригинцем бiгла через огороди серед
снарядного свисту, розчавленi помiдори чвiркали ©й з-пiд босих нiг, чорнi
бабинi пiдошви обпiкалися на розкиданих всюди гарячих гiльзах
(розказуватиме пiзнiше, що, наступаючи на них, вона аж пiдскакувала...).
Прибiгла i заходилась коло породiллi.
- Парубок! - вигукнула, радуючись. - Готуй крижмо, та з тонесенького
полотна!. Колись, як виросте, може, вiн цiй Шпачисi хоч чарку пiднесе. За
те, що бабувала. Що пуп зав'язала серед такого страхiття!..
Так з'явився на свiт ще один Баглай, нащадок металургiв.
Оцей самий, що тепер на багла©вському родинному лiжку не вмiща ться.
Пiд мiкроскопом недавно показував матерi пилюжинку, невидиму простим оком
пилюжинку заводських димiв. Глянула мати: ой леле! Каменюка, брила!
- В нiй менше двох мiкронiв, - посмiхнувся син. - Таких пилинок безлiч,
разом вони - хмара... Оцим диха мо, мамо, таке вдиха мо... Жити серед
розкiшно© природи, на березi однi © з найкрасивiших рiчок планети i все
життя дихати рудним пилом та газом... це нормально, мамо? Легенями
фiльтрувати - нормально?
- Нормально буде, як повiтря очистите, щоб стало таке, як було.
- От-от, саме цього, мамо, й прагнуть кращi уми Зачiплянки...
Здружився Микола з Олексою-механiком, захоплюють на цiлий день материн
стiл, розкладають креслення та все щось метикують...
- Будуть, мамо, уловлювачi. Такi фiльтри поставимо, що й молекула не
проскочить.
- Бо зна те, як тепер наше мiсто називають? - докида Олекса, що рано
облисiв, - вiн хоч i не набагато старший за Миколу, а череп, мов колiно. -
Вчора в автобусi почув: мiсто молодостi й смiху... Молодостi, тому що до
старостi дожити в таких димах - це проблема...
- А смiху?
- Бо всi горожани смiються, коли вiтер вiд заводiв на Зачiплянку подме.
Коли ж, навпаки, димами на мiсто вiйне, тодi черга Зачiплянцi смiятись...
Спить студент, довгов'язий смаглявець з чорними бровами, усмiшка блука
на вишнево-пришерхлих губах. Сниться, може, йому котрась iз тих, що на
спартакiадах iз стрiчками та з обручами вигинаються, - вiн i сам готу ться
до спартакiади. Чи, може, увi снi бачить мiсто сво без сажi, без
хмаровища рудих заводських димiв, що, мабуть, повернуть сьогоднi на
Зачiплянку, окутають ©©, - он уже "лисячi хвости" азотно-тукового
розпушують в цей бiк...
А крiзь виноградне листя веранди сонце сходить росяно, червоно. Мати,
готуючи снiданок, мимоволi задивилась на ранкове свiтило: нiчого кращого в
свiтi за схiд сонця! Даровано людинi, щоб дивилась, а, мабуть, не
надивишся й до останнього подиху... Сина будити мати не зважу ться, пiзно
лiг, хай ще поспить, одначе будильник виявився рiшучiшим за матiр,
загаркотiв зненацька так, що Микола схопився спрожогу, як опечений.
"Доброго ранку, мамо!" - гукнув матерi весело, вскочив мерщiй у свiй
спортивний темно-синiй трикотаж i гайнув iз хати: перед тим як засiсти за
ватмани та рейсфедери, вiн мусить ще пробiгтися для зарядки, обкружляти
кiлька разiв довкола озеречка, вiн робить це за будь-яко© погоди.
Бiгти Миколi до саги мимо Ягорово© хати, мимо солом'яно© дiдово©
фортецi. Чудом збереглася тут ця старосвiтчина мiж шиферами, мiж шлаковими
будинками зачiплянцiв. Як залишок iншо© епохи сприйма ться цей насуплений
стрiхою, з пожолобленими стiнами, з глиняною призьбою, нiби ще запорозьких
часiв зимiвник. Невiдомо, коли хата востанн i вкривалася, солома
вляглася, спресована часом у монолiтну масу, позеленену де-не-де мохом,
увiнчану по гребеню мiцними гузирями очеретяних снопiв. Хата допотопна,
вiкна покосились, а вiконницi, проте, новiсiнькi, голубi, так само й
паркан вiд вулицi голубий, з червоними вкраплинами-вiзерунками. Пiсля
смертi Ягорихи нiхто цi © хати не чепурив, стояла дощами оббита, бо хоч
Катратий нiякого дiла не цурався, однак вважав, що братися йому за щiтку й
самому бiлити хату незручно, жiноча це, мовляв, робота. I ось за скiльки
часу вперше цими днями повеселiшала хата - свiжопобiлена сто©ть, i хлiвчик
до половини побiлений, вiдро з глиною i щiтку залишено бiля "козлiв", а
само© бiлильницi не видно. Нi дiда, нi бiлильницi, лише моторчик "Кама"
бiля колодязя гуркоче, вода з шланга булька - сама собi полива полуницi.
Де ж та, що вчора поливала? Кiнець садиби в Ягора ще збереглась левада,
там сiна копичка, очерету кущ i жита смужка, про яке вiн каже "житечко".
Нiкого, одначе, й там, нiде не майне дiвоча постать. А може, й зовсiм
уже попрощалася з Катратим його молода родичка? Погостювала, побiлила хату
та й знову подалася туди, звiдки з'явилась, i може статися, що нiколи ти
бiльше ©© й не зустрiнеш, не вiднайдеш нiде оту дивну сумовиту задуму
зеленавих очей.
Вiдчув, як одразу пада настрiй. Не загледiв смаглявки в дворi, i вже
смуток тебе обляга , - нi, так не годиться, юначе-бурлаче. Згадай, скiльки
сам радив друзям - не пiддаватися настроям. Та й взагалi - якi в тебе
пiдстави для претензiй? Побачення вона тобi призначила, чи що? Може,
дiвчина в iншого до нестями закохана, в якого-небудь тракториста або
серце©да завклубу, а ти для не© величина безконечно мала... Так, але чому
ж тодi в душi застряла? Оця та©на першого зацiкавлення, першого збурення
почуттiв - як вона зароджу ться? Чому не якийсь iнший, а саме цей тип
людини привабив, запав тобi в душу?
На сазi мiж осокою наче пеньок здоровенний темнi : то Ягор Катратий
сидить у човнi, терпляче вичiку сво©х окунцiв та карасiв. Навеснi пiд час
розливу, коли днiпровська вода помiж кучугурами добиралася аж сюди, до
само© саги, Катратий рiвчачки струмочкам прокопував, травичку зелену
пригортав, заманюючи весняну воду та рибу в сагу. "Ну-бо, iдiть, iдiть,
щучки й коропи", - примовляв. А воно як пiшло - в одну нiч вода аж пiд
вiкнами стала в Ягора. Смiялася тодi Зачiплянка: "Ну, накликали, дядьку
Ягоре, коропiв? У самi вiкна заглядають?"
Вiдмовчувався на жарти. I зараз мовчки ловить те, що не ловиться. На
плечах жилетка якась зашмульгана, червону латху видно на спинi, голова
старого геть сховалась пiд повстяним розтовченим капелюхом з отих
бувальцiв-капелюхiв, що ©х доношують, вийшовши на пенсiю, заводськi
горновi. Заломи на такому капелюсi крило бравiше, ввiткни зверху пiр'©ну,
i мiг би ним вимахувати який-небудь середньовiчний кабаль ро, церемонно
вiтаючи десь на вулицях Верони або Сарагоси сво©х середньовiчних дам... Не
видно обличчя з-пiд капелюха, звиса з-пiд нього тiльки великий,
картоплиною, Ягорiв нiс, червоний, аж синiй. Старий сердиться, коли
натякають, вiд чого те посинiння: не вiд чарки посинiв, а вiд полум'я
печi! Хто ж ма сумнiв - стань на горно, вiк постiй, тодi перекона шся,
вiд чого носи в горнових синiють... Коли не клю , дiда краще не чiпай,
пробiгай мимо нього так, нiби й не помiча ш. Для балачок iз Катратим
вибирай зручнiший час, коли вiн не буде поглинутий оцим сво©м ловецьким
заняттям, котре великих, правда, втiх йому не вiщу , бо карасi тут
грамотнi, знають, як ©м повестись. А щоб розворушити Ягора на розмову, на
дискусiю, треба особливо© атмосфери, бува це найчастiше пiсля чарки,
отодi вам, теперiшнiм, старий розповiсть, що означало бути металургом в
його часи, яку треба було мiць мати в хребтi, щоб з-помiж тих, якi сотнями
валяються на бiржi працi саме тебе вiдiбрали на завод у гвардiю каталiв.
Бути каталем не кожному випадало, тiльки першi кремезняки туди
потрапляли... Кiлька рокiв ганя ш вагонетку, i аж пiсля того вiзьмуть тебе
на горно, тобто до печi, до свято© святих. Зараз ви йдете на завод, наче в
кiно, iди собi навiть у краватцi, бо кожному з вас там шухлядки до послуг
(одна для чистого, друга для брудного), пiсля роботи ста ш пiд душ,
освiжився, перевдягнувся. А ми тодi вмивались як? Iз канави пiд домною! Як
ужаришся, пiд фурми голову пiдставиш, обiлл шся i, мокрий весь, знов до
роботи... Людно було тодi на домнах, бо все вручну, по-дiдiвському. Льотка
якщо зачавуниться, то бiда! Шiсть чоловiк беремось i "бараном" таранимо,
б' мо, довбем, аж iскри з очей сиплються, доки лом стальний заганя мо, щоб
льотку проломити. Бо ж лабораторiями нас не балували... Це тепер голос
лаборантки на робочому мiсцi в себе почу ш, вона тобi по селектору з
лабораторi© передасть, що ти там зварив... Декотрi пробують ще й улещувати
лаборанток, дай, мовляв, той аналiз, що треба, а вона йому: нi! Одержуй,
що ! Душею кривити не стану... Тепер ти, поки останнiй кiвш набереш, з
першого вже аналiз ма ш, а тодi все на око, на око. Зате ж очi були!
Тiльки гляну - по скалках, по вiдтiнках, по чомусь невловимому скажу тобi
з точнiстю до тисячних доль! Майстри були, секрети сво© знали. Iзот
Лобода, було, сокиру як зробить - нiчим ©© не пощербиш, бритву треба - вiн
тобi й бритву утне, кращу, нiж золлiнгенiвська... Спита ш його - як, а вiн
тiльки усмiшкою вус торкне: гартував ©©, каже, в кислому молоцi, а наводив
цибулею... А ви? - пошле Ягор на молодих свою примружену зневагу. - Де
ваша мудрiстьi Нашi печi хай курiли, але ж по-Божому, а пiсля нашого
кисневого дуття вдвiчi бiльше кушпелити стали. Дим отой, червоний,
залiзний, - то ж ваш? I коксохiмiвський смердючий... I азотно-туковий, що
й листя на деревах вiд нього жовтi ... Вашi це все, вашi вдосконалення,
так само, як i води з кислотами, що вiд них риба в Днiпрi одразу пузом
догори... По двадцять та по тридцять тисяч вiдвалюють, а що з того? Кому
той штраф дошкуля ? З одно© державно© кишенi вийняв, у другу поклав...
Димiв бiльша , Днiпро брудните, вiд гуркоту машин глухнете!.. Правда,
дбаючи про людину, заводськi гудки вiдмiнили. А я вас питаю: навiщо? Може,
менi без гудка сумно? Гудок - то ж була пiсня заводська!..
Оббiгши тричi круг саги, круг непорушного Ягорового капелюха в осоцi,
поверта ться додому студент; Ягорове подвiр'я порожн , щiтка в глинi
стирчить, як i ранiш, нiким не торкана, i душу хлопцевi опiка смуток
яко©сь гiрко© непоправно© втрати.
Ранок вiтряний, буйний, вiд заводiв захiдний вiтер жене розпатланi
дими, небо южить, сонце над садками не тако© ясностi, як учора. Iван,
©дучи в Iндiю, жартував: "Микола наш недарма ото пилюжинку впiймав у
мiкроскоп... Вернусь - мабуть, не впiзнаю Зачiплянки, нiякого диму
нiзвiдкiль, скрiзь Миколинi фiльтроустановки побачу з мiдною табличкою:
"Зроблено в Зачiплянцi..."
Поки що ж дими димлять у реальностi, а фiльтри iснують у мрiях
ентузiастiв. Микола вважа , легше винайти, анiж впровадити. Скiльки
пропонували рiзних способiв фiльтрування, скiльки тих проектiв, навiть
схвалених, лежать по шухлядах, канцелярську пилюку вловлюють...
Директоровi цi фiльтри в печiнках, дайте йому щось простiше, дешевше, а
поки що вiн давитиме вас димом, сотнi тонн залiзно© пилюки викидатиме на
мiсто i сам нею дихатиме також... I все тiльки тому, що газовловлювачi
нiбито не дають видимо© вигоди виробництву... Якби хоч якоюсь часткою
процента позначались на планi - давно б вiн ©х увiв! А так труйтесь! I сам
тру©тимусь, рудим пилом та сажею засиплю вашi акацi©, смородом "Коксохiму"
переб'ю аромати ©хнi, бо менi не до лiрики, менi б тiльки швидше! Догнати
запорожцiв, перегнати "Азовсталь", доповiсти, вiдрапортувати - в цьому
смисл мого буття!..
Вдома, на верандi над склянкою чаю сидить Олекса-механiк, скаржиться
старiй Багла©сi:
- Нiколи не думав, що стiльки в нас крутi©в. Та ще крутi©в тако©
високо© квалiфiкацi©... Свободу дав менi наш директор, на два тижнi,
товаришу механiк, увiльню тебе: бери машину, ганяй скiльки треба, тiльки
доведи до кiнця ту справу з вiдстiйником, бо ще одно© комiсi© ждемо.
Зубами взявся я за це дiло. Кинувся по установах, в усiх кабiнетах пороги
пооббивав, усi дозволи одержав, зосталося нiби найпростiше: по©хати в
примiський радгосп, щоб конкретно вказали мiсце, де нам дозволя ться
збудувати свiй заводський вiдстiйник. Отже, до директора радгоспу, до
шанованого на всю область Героя Соцiалiстично© Працi товариша Бублика. I
оце три днi до нього ©жджу, три днi ганяюсь за ним по всiх полях i не можу
впiймати. Невловимий, як дим!
- Вiн просто хова ться вiд тебе, - каже Микола, присiдаючи до снiданку.
- В того Бублика сво© мiркування: про що йому з тобою, варваром, говорити?
Навiщо йому тво©м смердючим вiдстiйником поганити квiтучi поля?
- А в нього вони справдi квiтучi, - згоджу ться механiк. - Самого маку
плантацiя... Невже навмисне водить мене за носа?
- I да зрозумiти в такий спосiб: робiть, товаришi, замкнутий цикл!
Смокчете прозоро© з Днiпра дедалi бiльше, а що поверта те природi?
Отруту!.. Потоки мертвих агресивних вод!
- Нi, Бублика неодмiнно мушу зловити, - каже Миколин друг. - Завтра
по©ду до нього о четвертiй ранку. Чатуватиму бiля двору ще до схiд сонця.
Будь-що видобуду з того Бублика його вирiшальний пiдпис!..
- Паперiв усяких розвелося - людей живих бюрократи топлять, - каже
Багла©ха. - Нашу Ткаченчиху скiльки ось мордують за папiрець, мабуть, до
суду дiйде... I тiльки через те, що мишi ©й три роки трудового стажу
з'©ли!
- Мамо, досить критики, не очорнюйте нашу свiтлу епоху, - зводить брови
Микола. - Звiльняйте нам стiл для цiлком позитивно© дiяльностi...
Засядуть вони за столом на цiлi години. Не раз, упершись поглядом у
розгорнуте креслення, механiк пошкребе свiй голий загорiлий череп, не раз
i студент у задумi погладить потилицю, шукаючи виходу з якогось глухого
кута. А садки блищатимуть мускулясте гiллям, вiтер ганятиме ©х, i сонце
неповним блиском, наче пригашене, блищатиме у вировищi заюженого неба.
Перерву зроблять собi зачiплянськi Едiсони, коли загаласу вуличка
дзвiнкими дитячими голосами:
- Гляньте! Он вони!
Обидва - i Олекса-механiк, i Багла нко молодий - повискакують з хати на
дитяче алалакання i теж стануть дивитись у бiк собору, в небо, де високо
вгорi, в буро-оранжевiй хмарi коксохiмiвських димiв, слiпучо зблискують
чи©сь, мабуть, Прапiрного-прокатника, голуби. Хтось ©х там ганя , хлопцi
чи сам господар, пiдiйма обережно ©х над собором, над валування важких
димiв, щоб там, у понадхмар'©, на чистих висотах, добули розумнi птахи
собi свiжого повiтря ковток. Звiдусiль усiм селищам видно, як птахи то
згаснуть, то знову виринуть у тiй буро-оранжевiй повенi i, мов рибки,
трепещуть у нiй, ледь помiтно набираючи висоту. Вже ось ©х нема,
розтанули, зникли, а по якiйсь хвилi знов засрiбляться, схожi на бiленьке
листячко, розвiяне вiтром у тiй буро-червонiй хмарi. Задер голову Баглай,
стежить, як поволi, але вперто пiдiймаються голуби над собором, як наче i
собор витягують за собою, круг за кругом тягнуть у небо разом з його
банями та шпилями, виводячи над цим видимим ще свiй, якийсь вищий,
невидимий собор.
Не байдужа Зачiплянка до такого видовища: навiть хто в нiчнiй був, i
той, розбуджений алалаканням голуб'ятникiв, вичвала на подвiр'я i ще
заспано стане дивитися на ту неприродно оранжеву коксохiмiвську хмару,
крiзь яку поволi пробиваються вгору бiлоснiжнi голуби Прапiрного. Все
глибше у височiнь, щоб хоч там чистого, без ангiдридiв, повiтря
ковтнути...
Сто©ть на подвiр'© серед збуджено© малечi Баглай-студент, погляд
невiдривне там, у високостi над собором, де птахи, мов янголи, то згаснуть
у коксохiмiвськiй хмарi, то знову срiблясте затрiпочуться, зблиснуть... I
весь час хлопець почува нiби чийсь погляд на собi. Задивлений у небо,
спустившись на землю, мiг би зрештою й помiтити, як дво по-дiвочому
зiрких небайдужих очей потайки стежать за ним з гущавини Ягорових
джунглiв.



III

Цей старовинний, ще козацьких часiв, собор, був вiн од льки в
дитинствi захований обрi м Вовчугiв, хоч навшпиньки стань, нiколи не видно
його повнiстю. Бачила зi степу лише вершечки, голубi його макiвки.
Пасе, бувало, дiвча телят бiля сво © драно© ферми, блука з ними по
рудих, спалених сонцем балках, де тiльки будяки, мов кактуси дикi десь у
мексiканськiй пустелi, а зiйдеш на пагорб - i перед тобою вдалечi, за
маревом сонця, блакитнi оте високе, вершечок мрi© дитячо©. Блакитнi
планети твого дитинства.
Мати розповiдала, як ще дiвчиною ходила до собору на богомiлля; босими
йшли, берегли взувачку i лише там взувалися, перед порогом, перш нiж
ступити до того храму свято© краси...
лька при фермi й виростала. Батька не знала зовсiм: як фронт
переходив, нiбито прижито було ©© вiд солдата безiменного. Росла, не
знаючи, що то воно таке батькiвська ласка. Та й чи багато хто знав iз
льчиних ровесниць? Мати працювала на постiйнiй, свинаркою. Лiто й зиму,
будень чи свято, iз свiтку й до ночi тiльки приплоди, опороси, запарки,
комбiкорм... I лька-Оленка весь час бiля не©, у колi цих iнтересiв.
Навiть як до школи пiшла, то й тодi весь позашкiльний ©© час минав на
фермi, тут були ©© Еллади та Вавилони.
Бо треба ж було якось жити! Серед пово нййх нестаткiв нiкому не було
легко, а як уже тiй безмужнiй матерi-одиначцi, що не вмiла з правлiння
вимагати, вмiла тiльки працювати чорно! Iнша хоч викричить сво право,
вибанiту бригадира, а голос льчино© матерi звичний був тiльки просити. I
то ще добре, як пообiця бригадир гарбу соломи на зиму, але навiть
обiцяного не завжди дiждешся, бо вiн по-сво му перекрутить, бо влада його
тут бiльша, нiж у римського цезаря. Що хоче, те й зробить. Не доставиш
могорича - не буде й соломи, хай хоч i вода в хатi замерза . Бери тодi, як
стемнi , мотузок та з матiр'ю покрадьки в поле, до скирти. Отак мимоволi
ще й злодiйкою станеш, самi тебе такою зроблять. Смичеш похапцем,
озира шся, серце з грудей вискаку . Нав'юченi в'язанками, йдуть потiм,
спотикаючись, вiд скирти, аж до землi ©х та солома гне. Нема людини - сама
купа соломи по заснiженiм полю сунеться!
Задичавленою, вiдлюдкуватою росла. А коли пiдросла, то й бригадири
стали помiчати:
- Гарне ж дiвча росте!
Пiсля високого синього лiта небо осенi обвалю ться на степи важкою
мрякою, туманами, i нема бiльше вдалинi твого ясного собору, нема й
далини, маленьким ста свiт. Вечори довгi, темрява навкруги непроглядна, в
корiвнику "летючими мишами" свiтять, дарма що металевi щогли
високовольтно© над самою фермою гудуть.
Одного дня з'явився на фермi при©жджий агiтатор з портфелем,
блiдолиций, в кепчинi, в червонiм картатiм кашне.
- Як тут у вас; дiвчата? Кiно бува ?-бадьоро опитував.
- Та бува.
- Оплати досить?
- Та досить.
- То чого ж вам ще не вистача ? - допитувався з щирим подивом.
А Галька-переросток, що майже й надiю втратила на замiжжя, тихо йому,
знiяковiло:
- Хлопцiв...
Приснули разом усi, посмiялись, а воно ж i не до смiху, бо хлопцiв i
справдi в селi мало позоставалось - той у ремiсниче пiшов, той в армiю,
той на новобудови подавсь.
Спитав потiм ще, чи рiчка в них , щоб улiтку можна було при©хати,
загорiти, як вони. I хоч рiчки в них не було, одна з старших свинарок
вiдповiла:
- При©здiть, загорите... Ми вiк тут загоря мо.Гiсть не образився,
лагiдно сказав ©м:
- Приходьте, дiвчата, увечерi до клубу, лекцiю читатиму, - i довше, нiж
на iнших, затримав свiй погляд на льцi. Здалося ©й, що насамперед ©© це
запрошення стосувалось, саме ©© вiн кликав до клубу. Очi мав якiсь
водянистi, а так нiчого: молодий, непоганий собою, симпатичний в отiм
яскравiм кашне.
- Про що ж лекцiя? - шарiючись, запитала лька.
- О, в мене тема особлива: кохання. "Любов - не вздохи на скамейке..."
Чули? Ну, i так далi. Приходьте, не пошкоду те.
Увечерi дiвчата були в клубi. Всi фермiвськi гуртом так i посiдали
попереду, щоб нiчого не пропустити. Незабаром i вiн вийшов на фанерну
трибуну з сво©м пузатим портфелем. Помiтивши льку, всмiхнувся ©й, став
розкладати папери. Сама не зна , чого вона так хвилювалась. Ждала нiби
якогось вiдкриття, сподiвалась почути слова, до того не чутi, особливi, i
все не зводила очей з його бiлого чола, з його яскравого кашне. Мусив вiн
сказати тi слова, призначуванi, може, найперше ©й, такi, що сколихнули б
душу! I вiн почав. Клуб у Вовчугах маленький, тiсний, з глиняною
поколупаною долiвкою, з низькою стелею... Тут говори хоч i пошепки, тебе
почують, а вiн з тi © трибуни раптом почав кричати. Наче зовсiм глухi люди
перед ним сидять або й зовсiм людей нема, сама пустеча.
Розмахував руками, упивався сво©м голосом, який то спадав завчено, то
верескливо лiз кудись угору, - ось-ось пустить пiвня! лька i слiв його не
чула, ©й аж мурашки бiгали по тiлу вiд його фальшивих нот, все боялась, що
вiн таки на пiвня зiрветься, i жарко ставало вiд пекучого сорому за той
верескучий крик, соромно перед дiвчатами, перед людьми. "Ну навiщо ти так
кричиш? - аж благала його в душi. - Хiба можна так... про кохання?"
Хотiлося затулити вуха, втекти, та все ж пересилила себе, досидiла, поки
вiн докричав свою лекцiю до кiнця. Нiчогiсiнько не запам'яталось, всi
слова просковзнули десь мимо розуму й серця.
Коли розходились, вiн наздогнав ©© надворi, пiшов поруч, ждав вiд не©,
мабуть, похвали, потiм сам запитав:
-Ну як?
А вона йшла мовчки, похнюплена. Молодий лектор по-сво му витлумачив ©©
мовчанку, вiн, видно, був певен, що зажив сьогоднi успiху, почувався
збуджено, став розповiдати льцi, скiльки працi доклав вiн, готуючи свою
лекцiю, гори лiтератури перелопатив, самих лише цитат навибирав бiльше
двохсот! Але й не шкоду , користь наявна, адже з-помiж лекцiй на iншi теми
ця збира щоразу найбiльшу аудиторiю. Тут не скажеш, що матерiал сухий,
нудний, нiкому не цiкавий. Тема кохання кожного розворушить!
"Бiдолашний, - думала лька в присмутку, - стiльки трудитись, i все
намарне. Стара ться, вчить людей кохати, а сам... чи ти кохав коли-небудь?
I чи тебе кохали?"
Лектор провiв ©© до двору, ще й тут балакучо розповiдав про неспокiйне
сво кочове життя, про степовi розбагнюченi дороги i як його десь у
"глибинцi" трактором витягали, бо люди скрiзь хочуть послухати про любов,
про дружбу й кохання...
"I це ти по всiх клубах так репету ш?" - невiдступне муляло льцi, яка
ще й досi не позбулася почуття сорому за нього.
Мжичило того вечора, лектор пiдняв комiр мерзлякувато, проте
розставатися не спiшив. Сам признався, що нiкого в життi ще не кохав, вона
таки вгадала..
- Горять, палають, на стiни деруться вiд переживань... ви вiрите в це?
- весело запитував льку.
I, не дiждавшись вiдповiдi, почав щось про людей атомного вiку, про
©хню потребу знайти якусь бодай тимчасову втiху, забуття, про бажання
сучасних жити пiд наркозом краси.
Дiзнавшись, що перед ним ще школярка, хоча й старшокласниця, вiн сказав
©й комплiмент:
- Але ж ви зовсiм сформована! Дiвчина тако© яскраво© вроди... Я вас там
на фермi одразу запримiтив. - I без усякого вагання перейшов на "ти": - В