Гончаров Анатолий. Собор

Посьорбав борщу, вщипнув пирога i одразу ж iз двору.
Солома на Ягоровiй хатi вiд часу злилася, скипiлася в дину землисту
масу. Порожньо в дворi, тiльки грушi-рукавицi самотньо, нiкому не потрiбно
висять. Бiля саги постояв: дiтлашня на мiлкому вибулькувала, по слiпучому
плесу плавав гумовий слоник з дзвiночками - iндiйський сувенiр... Бережком
змагаються в стрибках жабенята, цi змалiлi нащадки мамонтiв. Ще далi
вийшов, на кучугури подививсь. Нiде нема! Так порожньо, порожньо навкруги!
"I стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла..." Течуть у маревi
кучугури, молочай рудi такий гiркий, що його й кози не ©дять... Потужно
димують заводи, зробили небо кудлатим, буро-оранжевим... Чорнi силуети
домен, мiсто нагiрне з вежами... Дух титанiзму пану тут. Лiтаки гуркочуть
десь високо-високо... I знову накотилось на Багдая те, що давно вже не
накочувалось: оця якась невловима тривожнiсть свiту, полiгоннiсть його...
Навiть у розвихренiй слiпучостi сонця почувалось щось нiби тривожне...
Мимоволi наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, з заводами,
соборами? Що буде з тобою, рудий молочаю?
Зайшов потiм до Олекси - той ще не повернувся з роботи. Такий день:
прикрiсть за прикрiстю.
Опинився в Орлянченка. Ромця збира ться в мандри, нiби таки дають йому
туристську. По©де подивиться, як вони сво© собори бережуть: може, десь
органну музику послуха , в соборах це, кажуть, виходить грандiозно!
- А зна ш, Микольцю, як болгари сталеварiв називають? Огнярi! Це ж
здорово?
Про льку розмову Орлянченко не порушував, вистачило такту. Мовчки
зiграли партiю в шахи. Тим часом i Олекса з'явився. Загледiвши Миколу в
Орлянченкiв на подвiр'©, теж завернув сюди, про що Ромця повiдомив на свiй
манiр:
- Ось i наш фанатик одновухий.
Фронт перейшов Олекса - вуха зберiг, а в цеху осколком ледве не все
вухо йому вiдпекло, на щастя, хоч очi тодi йому не повипiкало. Пiсля того
випадку вирiшив переорi нтуватись на механiку, захопився в спiвдружностi з
Миколою пошуками iдеально© газоочистки. Механiк сьогоднi в доброму гуморi.
Голий череп червонi , як спечений, уцiлiле вухо горить.
- Наша бере, - звернувся з новиною до Баглая. - Не ми за директорами,
вони тепер за нами ганятимуться. А то поставили фiльтр на одну пiч, а iншi
хай собi димлять, - пояснював Ромцi. - I нiхто не скаржиться. В Липецьку
як випустять жовтий дим - так, кажуть, одразу купа заяв у мiськраду. А в
нас звикли, мовчать. Феноменально терпляча нацiя! Чи просто забула, що
можна ж зуби показати, спробувати вiдстоювати себе? Ну, тепер, гадаю, дiло
зрушиться. На понедiлок, товаришу студент, нам iз проектом на заводi бути.
- Тiльки чи знову не вiдфутболять? - висловив сумнiв Микола.
- Я ж давно вас, нещасних, учив, - упевнено мовив Орлянченко, - на
всякого Бублика антибублик потрiбен. На крутiйство - силу
антикрутiйства... Крутiйство - то ж цiла наука! Вiдфутболювати вашi iде©
знайдуться такi лоби, що ну! Але супротивника треба зустрiчати у
всеозбро ннi! Вiн закручу - ти розкручуй. Вiн розкручу - ти закручуй.
Вiйна нервiв. Без вiйни нервiв прогресу не буде! Вимотуванням ©хнiх
бюрократичних жил - тiльки цим ту залiзобетонну публiку можна взяти.
Механiк спробував пояснити, що не в тiм рiч, мовляв, не всi ж там i
глухi. Секретар обкому зацiкавився, товариш Дiбровний, тому й
заворушились.
На Орлянченка це не справило враження.
- Вiдрадний факт, звичайно, що не всi на свiтi ретрогради, що, крiм
дрiмучих догматикiв, трапляються також позитивнi секретарi, - сказав вiн
фiлософськи. - Не кожен звернув би увагу на елементарно гуманну iдею,
виношену в умах двох змордованих бюрократами зачiплянських дивакiв.
Хороший секретар товариш Дiбровний, нiчого не скажеш. Вiн, як вiдомо,
навiть за собор наш заступився, дав браконь рам по кирпi. Але мене ця
ситуацiя цiкавить дещо в iншому планi: чому доля того ж собору, народного
архiтектурного пам'ятника повинна залежати вiд настрою, вiд персонально©
волi однi © особи, хай навiть i позитивно©? Чому вирiшення тако© проблеми
подаровано вам не силою права й закону, а лише завдяки випадку, завдяки
тому, з яко© ноги хтось там сьогоднi встав? Колеги, ви це вважа те
нормальним? Чи, може, це заслугову того, щоб скомпонувати довжелезну
анонiмку в яке-не-будь двадцять трет сторiччя? Як жили. Як у нас
вирiшувались такi справи... Як багато залежало вiд того, з яко© ноги
вранцi встав керiвний товариш... Добре ж, що виявився наш секретар не
бурбоном, а, навпаки, справедливим. А якби трапився його антипод, дiяч,
вибачте на словi, просто поганий?
Олекса-механiк, нахмурившись, глянув на Орлянченка осудливо:
- Поганих секретарiв не бува , затям це собi, Романе батьковичу. Затям
i бiльше не пащекуй на цю тему, якщо хочеш у туристськi ©здити... - I
додав уже iншим тоном, спiвчутливим: - 3 iнфарктом лежить у лiкарнi наш
секретар. Мав у центрi якiсь непри мностi (не за собор, звичайно), тiльки
повернувся, i просто з лiтака - в лiкарню...
Не було пiсля цього що сказати Ромцi: лише руками розвiв.
На Миколину досить несподiвану пропозицю ©хати на Скарбне Орлянченко
вiдповiв вiдмовою, у нього, мовляв, на сьогоднi сво© плани, досить
меркантильнi, а Олекса-механiк зголосився охоче: його ж мотоциклом
незабаром обо й помчались туди, "на лоно природи" - ак сказав би
Лобода-син.



XXIII

Почалася нова смуга в льчиному життi. I сталося це завдяки турботi
старого металурга, дiда Нечуйвiтра, як його всi тут величають, бо нi на
якi вiтри не зважа , в усьому свою лiнiю веде. Iзот Iванович сам привiв
льку до директора; цей, виявилось, знав льчинi Вовчуги, мав iз ©хнiм
головою якiсь господарськi стосунки. I що документiв зараз при нiй не
було, це його теж не збентежило, повiрив: попрацю в них офiцiанткою,
матиме й документи.
Наступного дня лька вже ходила в ©дальнi з бiлою мережаною коронкою
над чолом, розносила старим людям вечерю. Тiльки вечерю роздала, ще й
сонце не сiло, i - вiльна. Цi старi люди оточили потiм льку на ганку,
небайдуже розпитували, розповiдали й про себе, не скаржачись, навiть iз
жартами, в яких, правда, чулась гiркота.
- Пiдопiчними називають нас, дочко. Справдi ж, пiдопiчнi держави,
робiтничого класу. Якби колись, пiд парканом гинули б... А зараз, бачиш, у
вiчному санаторi©...
- Хто направля нас сюди? Самотнiсть направля . А деколи, бува , здають
нас до цього раю рiднi сини, а найчастiше невiстки дорогесенькi, щоб iз
нами клопотiв не знати. За утримання батькiв вони доплачують, а в кого з
нас, металургiв, пенсiя велика, за того й зовсiм не платять...
- Рiзнi тут серед нас : з броненосця "Потьомкiна" один був - торiк
поховали... Був Горбенко, що з Чубарем працював...
Пiдопiчна одна хвалиться:
- Все чистотi присвячу мо. Змага мось за палату компобуту. Ось у нашiй
палатi квiти найкращi, директор у наказi вiдзначив... Не лiнуюсь, дарма що
вiк: стiлець поставлю на стiл, видерусь i обожур витру, - хвалиться бабуся
вдоволено.
Металурги з цих чистух пiдсмiхаються:
- А за мiцний мир у палатi ви боретесь? - I до льки: - Мiж нами,
дiдами, мало чвар, а женщини, вони ж народ войовничий, трудно досягають
миру... Та хоче радiо слухати, а та нi, та кватирку - зачини, а та -
вiдчини, i таке пiде, така агресiя, хоч до 00Н звертайся...
I гуртом уже потiшаються над тим iз сво©х, тут приписаних, що все
вимага в директора бюст вождя з комiрчини витягти й на клумбi поставити
серед двору...
- Без бюста вiн, бiдолаха, заснути не може.
Жартуни з 4-© палати вирiшили тайком в озерi втопити той бюст, а вiн не
тоне! Гiпсовий! Тож знову опинився в чуланi, пiд замком...
Отак i живуть. самодiяльнiсть: хор, струнний оркестр, також бригада
рибалок...
Однiй бабцi iз пiдопiчних лька так сподобалась, що вона ©й навiть
гарненьке платтячко подарувала, доньчине якимось чином у не© завалялось...
льцi тут воля. Поробила сво , i хочеш - читай, хочеш - iди собi в лiс.
Пiсля невизначеностi, загубленостi в круговертях життя якось одразу
принатурилась, вiдчула себе невимушене, вiдчула свою незайвiсть. У вiльний
час любить блукати плавнями. Черевики скине i боса по землi, вiдчуваючи ©©
дух, ©© теплоту, - тут можна ходити босiй. Якби в мiстi по асфальту
пройшла - затюкали б: оце вискочила звiдкись, як гола з маку! А тут, серед
Скарбного, хоч на голову стань - нiхто не зауважить, не обсмi . Може, так
i житиме? Мати ж прожила одиначкою сво зiткане з буднiв життя, доки й
свiт ©й, бiдолашнiй, у глинищi запався... Може, i тобi свою одинацьку долю
передала? Будеш за няньку цим старим людям - людям спокiйного смеркання.
Зостаються ж людьми i тут, згасаючи в цiй обителi смутку i старостi. Та
все якi люди - були славетними на заводах, на броненосцях були, на
барикадах... Для таких не важко льцi розносити миски в ©дальнi, в
колишнiй чернечiй "трапезнiй"... А потiм i сама колись згасне. Iз нiчого
постала i станеш нiчим. Час усе поглина , усе пожира вiчнiсть. Пилюжинкою
розтанеш у холодних безвiстях матерi©... Чи, може, таки душа? З останнiм
подихом, вiддiлившись вiд тiла, злiта , може, янголятком у найвищi
високостi, в блакить оту сяючу, i живе там вiчно i кого захоче зустрiти -
зустрiне... Що ми зна м про людське життя? Можливо, вся мудрiсть його
якраз у тому, щоб жити просто - як птахи, де дво отак наблизяться мiж
собою, на мить пiзнають себе в дивовижнiй божественнiй спiльностi, щоб
потiм знов розiйтись, погаснути у вiчному летi...
Рiзне птаство кочу по Скарбному. Удень iдеш лiсом, i тiльки шурхне
десь мiж вiттям - погляд твiй одразу потягнеться за тим птахом, який вiн.
А то заявились були пташата якiсь дивовижнi, яскраво-синi, наче з
тропiчних лiсiв сюди залетiли, щоб подивитись, як воно тут, на Вкра©нi.
Прудко лiтали, i так незвично було бачити тих небесно-синiх пташок, що
блакитне змигують над темною водою Скарбного... Часом заглибишся в такi
мiсця, де всю тебе огорне царство тишi, протока якась петля , береги всi в
навислих оголених кореневищах... Вода темнi глибiнню, але чиста. Наче й
не тече, а тече. Скупатися можна зовсiм як мама вродила. Нiхто не
сполоха , нiхто не пiдгляне, тiльки дуби вiковi з берега дивляться на
дiвочу красу... I далi бредеш у тишу предковiчну - не зна ш, який вiк на
свiтi йде. Дуби кронястi - зеленi собори Скарбного - чiтко вимальовують у
водi сво© силуети. Не раз зупиня ться лька, в задумi оглядаючи цi лiсовi
собори з зеленими банями крон... Стала помiчати плавкiсть лiнiй, про яку
вiд нього вперше почула тодi. Небо повне нiжностi. Спокiй i тиша. Чого ще
треба людинi? Воля , а кохання? Не судилося, мабуть. Мати одиначкою вiк
звiкувала, мабуть, i дочцi доведеться так. Знову i знову уява вiдтворю
оту кучугурну фантастичну нiч - нiч нiжностi i поезi©. Про що б не говорив
вiн там: про атомний вiк чи про скiфiв. Лорку читав чи ще щось - здавалося
льцi, що саме такого вона ждала i наче вже й передчувала його ранiш - чи
вимрiяла, чи бачила в снах. Якось по-новому обмислю всю передiсторiю
©хньо© зустрiчi: як зароджувалось почуття, як у зачiплянськiм повiтрi наче
носились якiсь бiоструми неминучо© любовi... Коли вiн навiть у гамаку в
себе пiд шовковицею лежав, обклавшись книжками, заглиблений у сво©
iнтеграли, вона й тодi нiби смутно передчувала неминучiсть того, що вiн
стане ©й близьким, коханим, з вiдстанi вловлювала душею струмiнь
виникаючо© вза мностi. Чомусь ще згадувалось ©й у цьому лiсi оте
випадкове, почуте вiд сторонньо© жiнки: "Дарую вам зiрку". А вiн не зiрку
- сонце ©й подарував! Сонце сво © довiри, любовi й чистоти. Нiчого вже,
мабуть, кращого не буде за ту, схожу на маревний сон, нiч iз Багла м, нiч
комишевих тiней у багряних озерах, нiчого кращого за той свiтанок
срiблистий... Зустрiне iншу вiн у життi, з студенток найкраща буде йому до
пари, не те що лька з ©© оганьбленим минулим. Сподiвався найти в нiй
незвичайну, поетичну натуру, а вона виявилась звичайнiсiнька, з цiлим
клубком житт вих провинностей та незлагод. Не могла ж вона i його у все це
вплутувати, сама йти назустрiч його розчаруванню. Ну що ж - хай. Любий,
коханий мiй! За ту найпоетичнiшу нiч серед озер та кучугур i за той
найкращий в ©©, льчиному, життi свiтанок - за них вона, доки й житиме,
зостанеться вдячна тобi, Багла вi. Доки житиме... Хiба не можна й у
самотностi перебути вiдведений тобi вiк на землi? Може, цього й досить
людинi, може, нiчого бiльше й не треба, крiм шматини неба над головою та
оцього задумливого шелесту лiсу? Навеснi тут задихатимуться в щебетi
солово©, все буде скупано в росах, а зараз теж гарно, коли отак тихо й
вечiрньо i лiс у задумi. Чу ш, як душа вiдта . I яке тiльки людське серце!
Ти його порань, до гарячо© кровi порань, а воно знову вiдживе i знову ста
добре та нiжне. Думалось льцi, що вже нiколи й не вiдiйде, а ось знову
життя вiйнуло на тебе спiвчутливiстю, i ти бачиш, що нi, що ти ще жива,
нескалiчена, ще душа, якщо раду тебе цей лiс, i стежка чиясь, i свiчада
плес мiж очеретами...
В суботу, коли в лiсi ста людно та гамiрно, найкраще переобратися по
буреломах черед воду i виблукатись на вiдкритi дикi мiсця, де повiтря
голубе, де тiльки й починаються справжнi плавнi. Подалi вiд галасу, вiй
шубовсняви на рiчцi, де зiрвиголови ходять голяком, шукають трамплiнiв, з
тарзанячими вигуками стрибають з похилених над водою дерев униз головою, у
темнi вировища. Лемент звiдти ледве долина : а тут тихо, просторо,
блакитнi обрi© видно, далеко озера сяють на сонцi плесами. Очерети стiною
блищать, ще одне болiтце зацвiта ряскою, чути теплий дух нагрiто© за день
води...
В'юниться стежка помiж очеретами, iде лька, куди сама стежка веде, - у
плавневе безлюддя, у плавневу безгомiнь. Вся природа тут повна злагоди i
якогось тайномовства. Чапля струнконога прича©лась пiд очеретом, не одразу
й помiтиш ©©... Деркач десь у травi дирчить, що пiшки звiдси, кажуть,
ходить у Африку зимувати... Бiлi лiлея серед ряски, ваблячи око сво ю
дивовижною чистотою... Нi, свiт такий гармонiйний, не все в ньому тiльки
розлад i хаос! Як оте небо, що ся блакиттю, так i свiт повен краси, лише
зумiй вiдчути ©©, розгледiти, навiть якщо тобi гiрко й боляче.
Вже поверталась назад, коли ген-ген на стежцi завилася постать юнацька.
Мабуть, один iз тих тарзанiв, що з дерев у воду шугають, а потiм
вибираються сюди, на протилежний берег, обсихати на сонцi. Iшов назустрiч
загорiлий, мускулястий, тiло ще блищало, мокре вiд води. Перше бажання
було заховатися десь, бо ще в'язнути почне, але все-таки чомусь далi йшла.
I це не снилося ©й i не видiнням було, було реальнiстю: наближався Микола
Баглай. Впiзнала його i серце завмерло, а вiн iшов понурий, задуманий, пiд
ноги дививсь. А коли глянув на не©, то аж дико якось глянув, нiби не
повiрив сво©м очам, i ©й, зляканiй, затерплiй, стрельнула думка: був! 3
Вовчугiв повернувся! I все, що там було проти не©, з собою зараз несе!..
Всi слова радостi, щастя й привiту застряли Багла вi в горлi, коли
лька зовсiм реально постала перед ним. Вiн аж зблiд, а вона зашарiлась.
Наблизившись, навпроти нього лька зупинилась, хоч була якась нiби
вiддалена, очужiла, майже незнайома. Не поздоровкалась. Кутики вуст
ворухнулися криво, ледь усмiхнулись, нiби не йому. Осмiлiвши, зiбравшись
iз волею, окинула хлопця поглядом, грубуватим, якимось прицiнливим, нiби
випадкового стрiчного, що буде зараз до не© в'язнути на цiй безлюднiй
стежцi. Так i стояли мовби однi у свiтi, однi серед озер, шовкових трав,
серед безгомiння плавнiв. I це вона, лька, так примружено-вивчально,
оцiнливо, аж холодно, дивилась на нього? Тiльки змигок чисто жiночо©
цiкавостi майнув у очах, коли мимоволi ковзнула поглядом по стрункiй
постатi цього стрiчного юнака з крапельками води на осмажених плечах. Але
й цiкавiсть була не льчина. Щось нiби навiть iронiчне з'явилося в цьому
поглядi розглядання: жертва спорту? Торс гипетський, плечi розвинутi, на
веслах такi цiле лiто пропадають... Дiвчатам мало радостi вiд таких, що,
крiм спорту, нiчого в життi не бачать... Зна мо, мовляв, багато вас тут
вешта ться таких по Скарбному з ластами, з транзисторами... "Ну, будеш
в'язнути, чiплятися? - мовби запитував погляд. I це лька? Де ж та, що
полонила його цвiтом сво © душi, рiдна, щира, жаглива? Крикнути б ©й щось
оглушливе, стряснути з не© отой невидимий панцир вiддаленостi, iронiчно©
зверхностi, збайдужiння... Де ж ти, лько тi © ночi пiсенно©, того
поцiлунку, яким опалила його на людях коло собору? Цi днi i в степах
бринiв Багла вi твiй голос, наймилiший, з клекотом стримуваного
хвилювання, а зараз...
- лько! - наблизившись до не©, Баглай запитав рiзко, вимогливо: - Що з
тобою? Де ти була? Чому ти тут?
й це здалося образливим.
- Звiт хочеш почути? Ти ж, певне, чув уже там, у Вовчугах... Можу
додати!
I заговорила. Слова вибухали якiсь майже вульгарнi, руйнуючi, iшли нiби
зовсiм не з ©©, не з льчиних уст. Про якийсь комбiкорм у соборi, про
потоптанку, що раннього кохання спробувала, ще пiддiвком будучи... Та й що
дивного? Адже байстрючка! Хiба з таких путящi бувають? Тiльки й ростуть з
таких повiйницi! По©деш, казали, курити навчишся, по ресторанах тебе
поволочать... Була й по ресторанах, а вiн що думав? I зараз з ресторану
йде. Нi сорому не бо©ться, нi ганьби. Душа задубiла, стала як шкура на
колгоспнiй клячi - вже нiякого болю не вiдчува !..
- Перестань! - Баглай мiцно стиснув ©© за руку. - Нi слова бiльше.
Було ясно, що вона навмисне набалаку на себе, знаходячи якесь люте
вдоволення в цьому самопаплюженнi, навмисне виставля себе в ролi
пропащо©, розгуляно©, яка все пiзнала, все перейшла.
- Не хочу цього слухати, розумi ш? Ти не така! Я тебе знаю краще, нiж
ти сама...
лька присмирнiла, похнюпилась перед ним. Знiчев'я длубала ногою корiнь
кiнського щавлю. Потiм, зiтхнувши, обвела поглядом плавнi:
- Чому в природi все таке гарне: небо... вода... очерети... А в
людському життi?
Баглай з ласкою взяв ©© обидвi руки, дивився на плечi, що стiкали
плавко, оголенi бiльше звичайного... На опущенi, з припаленими кiнчиками
вi© дививсь, на болiсний посмик губiв... Нiчого понад це! Вiнець життя у
тобi. I щастя жити - саме вiд того, що вiдкрив для себе оцю назавжди
найближчу людину...
- Я тебе всюди шукав.
- Ти був... у наших Вовчугах?
Так, вiн був у Вовчугах! I йому все про не© вiдомо, вiн чув вiд людей
про льчине життя, - розважне, добре слово про не© чув...
Невiдривне на не© дививсь. Святе й зараз. Святе й чисте, як сонце,
створiння! I не чув я, що злiтало зараз iз тво©х уст. Все оте вдаване,
навiяне, награне - то не ти. I навiть якщо уява щиро нагнiтала все це, не
вiр i крикам власно© уяви, ти краща за них!
лька задивилась кудись на плеса далекi, що сонцем очi слiпили. За
озерами знову озера - озера бiлих лiлей, качок важучих, неляканих,
пружнокрилих...
- щось сумне в цих просторах, - сказала пiсля мовчанки.
- Не треба сумного! - вiдмахнувся Баглай, але теж замислився. -
Простори завжди мають у собi щось сумне... Вiзьми небо, степи... Як i в
усьому прекрасному, навiть у поглядi закоханих психологи знаходять щось
нiби тужливе... Так де ж ти була? Що шукала?
- Один сказав менi колись: шукачка свободи... Як лайку сказав... А воно
ж i правда... шукачка, - i в голосi ©й забринiла iронiя, гiркiсть. - Та
таки ж знайшла! Бо любов - це ж, мабуть, i найбiльша свобода...
- Як це ми зустрiлися тут? Ожина кусюча, очерети, стежка безлюдна... i
раптом ти. Просто мiстика якась!
лька звела очi на нього:
- Я вмерла б, якби ми бiльше в життi не зустрiлись. Правду кажу: умерла
б.
I погляд ©© став глибоким, як там, коли вперше побачив ©© на сво©й
Веселiй через Ягорiв паркан. Не було вже у вiчу того, що перед цим
навiювала на себе, навмисно навiювала, мовби вiд чогось захищаючись...
Було зараз зовсiм iнше: вловив зата ну, болiсну жагу чистоти й кохання.
Жестом вроджено© турботи й ласкавостi зiгнала йому комара з плеча, а рука
так i затрималась на плечi. Вiдданiстю, любов'ю свiтився й зеленавий
погляд, очi стали криницями бездонними, знову наскрiзне сяйнули слiзьми,
як там, бiля собору.
- Ти мiй коханий, коханий... Знав би ти, що зараз робиш зi мною. Бiля
тебе я вдруге народжуюсь, бiля тебе знову людиною стаю...
- Щастя ти мо ! Щастя, доки й живу на свiтi!
Слiпнучи вiд власно© нiжностi, Микола пригорнув, обiйняв ©©.
Чапля поблизу, розгонисте змахнувши крилами, злетiла над сонцем, над
очеретами.
Стояли, вмерши в обiймах.
Будуть ще вам мiсячнi ночi Скарбного, будуть ще вам сивi тумани i роси
по пояс! Порадують русалковим плескотом на глибинах, занiмiють волохатими
тiнями по кущах. I птахи нiчнi будуть озиватися до вас сво ю та мничою
мовою, i в грозах благовiсних, серпневих ще побачите сво Скарбне, у
сплесках неба голубих, невагомих, коли весь надземний простiр ними
трепеще, i наелектризоване небо диха свiжiстю й силою розрядiв, раз у раз
освiтлюючи до самих безодень ущелини хмар. Наснажена життям, аж весела
йтиме нiчна гроза, i шумiтимуть дерева, по-нiчному високi i якiсь
розп'ятi, хрестатi...
Ще й ранки вам будуть гожi, пiслягрозовi, коли вже вiдгримiло, й нема
химерностей ночi, волохатих тiней, нема спалахiв, та мничостi, видiнь -
тонконогi комахи бiгають по водi, вода корiнь ми , i дiвчина,
приготувавшись до купання, стоятиме задумана мiж дубами на рiдколiссi
берега, i сонце молоде цiлуватиме перса дiвочi... Так буде: сонце хвилясте
бiжить по водах Скарбного, ледь торкнутих вранiшнiм рухом повiтря, i
свiтлянi зайчики, вiдбившись вiд води, перебiгають по берегу, по голих
кореневищах, хвилями тiней i свiтла бiжать по щасливих обличчях закоханих,
по тугiй карбованостi гiллястих вiкових дубiв.



XXIV

Навiть тi, в чи©х душах живе поезiя урбанiзму, мрiють хоч раз провести
вихiдний поза мiстом, з ночiвлею на Скарбному. Вiд танцмайданчикiв та
радiол, вiд асфальтово© задухи й заводських димiв тисячами втiкають сюди,
до музики жаб, до плюскотiння води й комариного дзвону.
Комарi тут найбiльшi в свiтi. Але й перед комаром горожанин не пасу ,
радiсним ста саме збирання в дорогу, коли заводчани гуртуються, мов у
далекий похiд, i луна над ними пiдбадьорливий голос ватажка:
- Що ж? рушимо, братцi? Пiдемо на луги-базавлуги комарiв, як вед медiв
р годувати!
I з цi ю запорозькою примовкою, з рюкзаками на горбах один за одним до
автобуса..
Ще й не звечорi , як на круто обривистому, переплутаному корiняччям та
буреломом березi Скарбного, де було колись стiйбище первiсно© людини
(школярi не раз знаходили тут у вимивинах берега мамонтовi бивнi та
кам'яне знаряддя наших пращурiв), на кожному закрутi рiчки влаштову собi
стiйбище людина XX вiку. Веселими голосами вилунюють стiйбища, лаштуються
триноги, з'являються казанки, будуть тут кашi-саламахи чумацькi, юшки
подвiйнi та потрiйнi, будуть розмови до пiвночi...
I от уже яскрi вогнище на високому березi мiж дубами. Патлате полум'я
обiйма казанок, бутить болотяний бугай десь в очеретах - темрява залива
плавнi. Звечора небо грозою полякало людей, крiзь темнi дерева лiсу кiлька
разiв сяйнуло невагоме майво нiчне, потрепетало голубим i щезло, кудись на
Днiпро хмару потягло. Знову тепла нiч владу повсюдно, хвилю
загадковiстю, духом плавнiв, духом степового лiта. На чорториях, у глухих
заводях, де соми та щуки звечора скидалися з плюскотом, тепер головатi
водяники виглядають серед латаття, а з гущавини потойбiччя, з-помiж
буреломiв зеленоокi мавки зацiкавлено прозирають на людей, що зiбралися
довкруг вогнища, - мавкам та водяникам теж кортить дочути людських розмов.
- А нема нiде краще, братцi, як на нашiй планетi! Земля - вона моя
Зачiплянка! I не хочу я мiняти цi козацькi дуби чи пальми Iндi© на
жужелицю iнших планет...
- Не та вже планета, що плекала рiд людський, порушилась на нiй
рiвновага життя. А хто порушив? Людина ж i порушила, дисгармонiю внесла.
Практичнi знання випереджають духовний розвиток людства - звiдси всi
нещастя. В той час як iнтелект робить божественнi вiдкриття, пристрастi
залишаються на рiвнi нашого патлатого пращура.
- Товаришу iнженер, я й не знала, що ви скептик. Може, ви ще й
догматик? Давайте краще спiвати!..Туман яром, туман долиною... - заводить
високий жiночий голос i, нiким не пiдтриманий, гасне.
- ...Свiт iррацiональних емоцiй - отам гнiздиться звiр. Звiдти всi
злочинства, культи, вiйни, звiдтiля, мабуть, прийде i те, що працю нашу
перетворить на атомний шлак... Отуди б докопатись, до тих пота мних
глибин!.. Та не поширю ться влада здорового глузду на тi темнi печери
iнстинктiв, там варвар i досi дрiмучо живе... Вiд його поштовхiв часом
планета здрига ться...
- Чого там? Обехеес працю . Закоханi, як були, так i ... Планета живе,
зеленi , з орбiти не збилася...
- А тривоги скiльки? Всi живуть пiд постiйним страхом.
- Не будем перебiльшувати.. Людям не раз уже здавалося, що свiт завтра
пiде на звалище, все полетить шкереберть. Рiзнi бузувiрськi секти
прорiкали день i годину настання страшного суду. А життя тим часом ,
розвива ться, новi рослини вивели люди, епiдемiй поменшало...
- Але ж поменшало й китiв у морях, волошок не стало у полi. Куди не
кинь - самi полiгони та полiгони... Фантасти вважають, що рiд людський
кiнчить самозгубою, зостануться пiсля вибухiв тiльки таргани та
скорпiони...
- Осточортiло каркання. Тiльки хворому на печiнку може здатися, що
завтра - то вже Помпея, суцiльний чорторий...
- Але ж авантюристи можуть з'явитись? Он у Писанi© сказано...
Глухуватий чийсь голос зненацька перебито жiночим високим заспiвом:
За-а туманом нi-i-чого не видно, за тума-а-ном...
- Ой голосиста. Це наша. Якось у цех дзвоню вiд директора, а ця
голосиста Марiя якраз трубку взяла. Що там, питаю. I чую у вiдповiдь: за
туманом нiчого не видно! Дим та кiптява такi, що не проглянеш. Фiльтри
вашi - поки що на паперi, а в натурi - курява суцiльна...
- Зате тут яке повiтря, як диха ться... I помiчено, що на Скарбному
багато закоханих.
- Доки на свiтi будуть закоханi, журитися нiчого.
Слухають водяники над темними чорториiями, головато занишкнувши мiж
лататтями; слухають мавки, закоханi в мову людей; чують голос дiвчини бiля
того поганського вогнища, ласкавий;, довiрливий:
- Микольцю, отут би жити... Який цей лiс увесь чистий... I вся нiч без
зла.
I хлопець прихиля ться головою до ©© голови, ще мокро©, недавно