Гончаров Анатолий. Собор

старушка хоч i сувора, але справедлива. Медаль би ©й за те, що без батька
вас виглядiла... - I, взявши миршавого свого приятеля за плече, Лобода
повернув його лицем до Баглая: - Пiднiми капелюх, глянь, яких орлiв да
робiтничому класовi Зачiплянка: хоч на фестиваль! Краса i сила, статура,
мускулатура!.. Одчаюги хлопцi. Тутешнiх ти краще не чiпай, краще тихенько
обмини. Бо в нас такi: пiймають, голову очима назад поставлять, а скажуть,
що зроду так була!
Зареготав, i регiт його серед притихлостi вулички пролунав дужо,
упевнено. Нi, перед таким навряд чи висто©ть собор, той "мотлох
iсторi©"... I Багла вi навiть захотiлося записати в який-небудь
зачiплянський лiтопис: "Нема ненавистi чорнiшо©, послiдовнiшо© за
ненависть вiдступника, ренегата..."
Сiли в машину, лiмузинчик фуркнув, зняв куряву на всю вуличку. Стало
чути у повiтрi сухий присмак бензину, пилюки. Майнули фари аж бiля собору,
ковзнули по ньому, i видно було, як там "Москвич" чогось зупинився, i тi
дво вилiзли з машини. Лободин кiтель знову при мiсяцi забiлiв. Що там ©х
зупинило? Наче ж i шин ©м не проколювали, хоча зачiплянська дiтвора й
нахваля ться зробити це, якщо не перестануть з дiда Ягора юшку цiдити...
А дво стояли перед собором, розглядали при мiсяцi споруду.
- В печiнках менi цей ваш холодильник, - кинув раптом Лобода рiзким,
озлiлим голосом. - Лише критикують нас, номенклатурних... Риштовання
потьомкiнське... Лелека генi©в висиджу ... Ненавиджу всiма фiбрами! - I
пiдняв стиснутi кулаки.
Рибiнспектор нiколи ранiш не бачив свого приятеля в приступi тако©
злостi.
- Ар... ар... архiтектурний пам'ятник, - нагадав йому, щоб заспоко©ти.
- Пам'ятник... Який це в бiса пам'ятник? - аж сичало презирливо
поблизу. - Що в ньому архiтектурного? Мотлох iсторi©, рюхлядь, i все! То
ще треба докопатись, що хотiли сказати ним тi вашi допотопнi сiчовики!
Якомусь Скрипниковi вдарило в голову, оголосив пам'яткою, внiс у ре стр...
А ми й пiдступитися бо©мось, раби папiрця!
Витер спiтнiле чоло i нiби тiльки зараз помiтив рибiнспектора.
- Скiльки менi цей безхозний собор нервiв кошту ... Кожне глузу ,
розiгру , ти ж чув! Вигадав, каже, потьомкiнську штучку! А з другого
флангу недо©денi мiллю богомiльнi старушки пишуть i пишуть в рiзнi
iнстанцi©. Незаконно закрили, мовляв, вiдкрийте, уважте старiсть, бо нашi
ж сини погинули на фронтах... З областi невдоволенi дзвiнки: що там у тебе
з цим собором, чого ти йому ладу не даси? Ну як тут повестись?
- Спиши.
- По-тво му, це так просто: спиши?
- Ти ж влада, - солопiв рибiнспектор. - Тобi й карти в руки... Чи не
зна ш, звiдки зайти?
- Знаю. Нас не вчити, як це робиться. Iз ре стру тiльки б його... А там
саперiв попросив би - за одну нiч порохня б iз нього була. Пил вiкiв!
- Та чого ж... роби порохню...
- А паспорт?
- Який паспорт? - сп'яну не мiг второпати приятель i навiть мацнув себе
за кишеню.
- Он паспорт на ньому чавунний. - Лобода змiряв поглядом темну чавунну
таблицю, що ледь помiтна була на затiненому боцi собору. Приятель вище
пiдсунув свого розчавленого капелюха, витягнув шию, але навiть зблизька не
розiбрати було, що там, на скрижалi тiй, накарбовано, що там охороня ться
законом...
Злодi©в на Зачiплянцi поки що не водилось, нi в сторожах, нi в
дружинницьких патрулях потреби досi не було. Тому нiхто й не бачив, як
дво п'яних юшко©дiв, дво пiгме©в нiчних неквапом зайшли в тiнь собору,
наблизились до його охоронно© грамоти...
- Мiцно прилаштовано... Не пiдда ться.
- Ану, дай ще я... ось викруткою.
Собор слухав, мовчав. Пiзнiй мiсяць з неба дививсь, iз сво © космiчно©
вахти. Селища, натомлено поринулi в сон, спочивали в теплих обiймах ночi.



VII

Несподiвано провiдав Зачiплянку голова льчиного колгоспу. П'ятитонку
свою залишив на майданi, бо якби у вуличку в'©хав, то, мабуть, затрiщали б
усi палiсадники. Пiшки йшов, статечний, неквапливий. Кого загледжував у
дворах, до всiх здоровкався, про якусь Олену Чечiль перепитував. Доки
дiйшов до Катратого, зачiплянський телеграф льцi вже передав, що ©©
особою цiкавляться. Мигцем вимайнула з двору через садки, заховалась у
бур'янах на кладовищi.
Голова, наблизившись до подвiр'я Катратого, привiтався до господаря й
запитав, чи можна бачити Олену Чечiль.
Ягор вiдповiв насуплено, що така в домовiй книзi не значиться. На цьому
хотiв i урвати розмову, але розпитувач, хоч iз виду був лагiдний, вдачi
виявився непоступливо©, вертати назад не поспiшав. Хто та як направив його
на льчинi слiди - про це теж умовчано. Витримку й делiкатнiсть на Веселiй
шанують. Може, саме завдяки сво©й делiкатностi голова й домiгся того, що
Ягор пом'якшав, дав себе потроху втягти в розмову. З попереднiми головами
Катратий був у знайомствi, знав ©м цiну, тим пропийдушам. А цей спокiйний,
з уже сивуватим вусом чоловiк, дарма що був родом не з Вовчугiв, чимось
привертав довiру. Схилившись обережно на паркан, похвалив дiдову хату,
вiконницi, помiтив i щепленi отi грушi-рукавицi, окрасу Ягорового садка.
Це торкнуло авторське честолюбство господаря, i Ягор уже лагiднiше
пояснив, що груша в нього чиста, тру вом не оббризкана, а плоди на нiй
зовсiм без насiння всерединi:
- Так i зветься сорт: груша-безнасiнниця.
При©жджий повiв потiм мову про колгосп, про те, що пшениця в них цього
року дала б урожай рекордний, якби не пригорiла пiд час суховiю. Перед
самими жнивами подув схiдняк, i найбiльший лан пшеницi "попав пiд запал",
геть запеклося зерно. Скаржився, що з запчастинами трудно та що робочих
рук не вистача , дякував заводським шефам у причислюючи, зда ться, й
Катратого до них. Допомогли, мовляв, трубами, допомогли й дощувалки
встановити, тепер хоч яка спека, а в городнiй бригадi дощ iде! Пiсля цього
й до льки дiйшло. Золота, мовляв, була робiтниця, перспективна дiвчина,
та, на жаль, сталося так, що знеславили там ©©, та ще й бухгалтер необачно
повiвсь. А воно ж i ©© можна зрозумiти, не одну з дiвчат сьогоднi тягне до
мiста, особливо коли в селi клуб поганенький, хлопцiв мало, а до жонатих
ревнують... Останнiм часом, щоправда, в них зрушення помiтнi, поповнено
бiблiотеку, думка будувати новий клуб... Саме оце при©здив до мiста
вибирати проект, хочуть у латишiв перейняти взiрець, там у них гарнi
будують клуби. Отже, не такi вже й безперспективнi льчинi Вовчуги.
Погомонiв голова, подивувався ще раз Ягоровiй грушi-безнасiнницi, з тим i
вiдбув.
Натремтiлася лька в кладовищенських полинах, поки вони бесiдували.
Чогось утовкмачилося ©й, що голова заявиться по не© не iнакше як iз
мiлiцiонером, на мотузочку поведуть втiкачку нещасну з Ягорового двору.
Пiсля того як пронеслось, як уже покушпелила п'ятитонка на Вовчуги,
вiдчула себе лька нiби аж полещеною цими провiдинами: що не кажiть, а все
ж не забуто ©©, не викреслено в небуття. Провiдав Макар Мусiйович,
поцiкавився-таки ©© долею, i хоч не довiдку вiдпускну, так зате ж iм'я ©й
принiс. Була тут немов приблуда безiменна, а тепер i Весела знатиме, що
прожива у них на селищi дiвчина така, по iменi лька - Олена Чечiль i що
хтось за не© згадав, комусь нiби й потрiбна. Що ж до дядька Ягора, то ця
огласка льки, досi мовби не iснуючо©, не дуже, видно, сподобалась йому.
Про домову книгу знов було кинуте слово. Це на Зачiплянцi, де всi сво©, то
поки що не чiпляються, а он у тих квартирах, що на проспектi, спробував би
хто переночувати без паспорта - одразу ж i виглядай дiльничного з
двiрником, прийдуть, поцiкавляться...
Дiвчинi збаламутились почуття. Цього разу пронесло. Ну а далi? Як
надалi повестись? Не бути ж довiку льцi у дядька Ягора в гостях! Вiн,
звичайно, не виганя , живеш, то й живи, хоч i не прописана, нiби навiть
задоволений ©© роботящiстю, але жити отак, на пташиних правах, неспокiйно
якось, гнiтливо. А Катратий - вiд старостi це, чи що, - помiтно скупiша ,
коли за хлiбом iти, довго сво© п'ятаки мне, а ранiше, розповiдають,
гульбища любив, хiба ж такi концерти тут влаштовував! Ще мати льцi
розповiдала про один гучний випадок, коли Ягор, спродавши якось у мiстi
багатющий урожай полуниць i добре будучи пiд джмелем, на весь виторг
найняв духовий оркестр, - до само© Зачiплянки грали цьому махновцевi, теж
захмеленi, трубачи-оркестранти. Ягориха до гультяя з криком, де ж грошi з
полуниць, а вiн смi ться, на оркестр ©й показу :
- Грошi, бабо, в срiбнi труби перейшли... Музикою стали!
Якось дядько, роздобрившись, дав-таки льцi на забавки дещицю й
вiдпустив до мiста в кiно. Побiгла, нiг пiд собою не чуючи. Через селище,
помiж закуреними мурами заводiв, де все було чорне вiд сажi, де безупинний
гуркiт стояв, двигiт та грякiт, а сонце з гори пекло так, як нiколи в
степу не пече. Тiльки зiйшовши на мiст, вiдчула на душi полегкiсть, нiби
знов розвиднялось життя! Нiколи ранiше по цьому високому мосту не ходила -
залiзний увесь, гарячий, довжелезний, найбiльший, мабуть, у свiтi! А внизу
ся Днiпро, так ся , що аж очi рiже, острови зеленiють, яхти пливуть,
немов лебедi повногрудi. Далеко на пляжах - тисячi людей, золотяться тiла
червоно, з вiдстанi наче суцiльнi пшеницi рум'янiють, не одразу лька i
второпала, що то таке. Заводи, причали, каскади будинкiв по пiдгiр'ю
правог берега - все було повите димами, млою полуднево© спеки, телевезiйна
вежа на горi ледве маревiла з тi © мли. Мiсто здавалося льцi чимось
диним, нерозгаданим, живим, таким, що ма душу, здавалось, що з правiку
було воно тут, iз цих кряжiв само виросло, як усе на свiтi росте.
Тротуари центрального проспекту порозм'якали вiд сонця, безлiч
каблучкiв повдавлювалось на них, i льку тiшило, що й вона тут залиша
слiди вiд сво©х притоптаних босонiжок. Дiвчата-горожанки, особливо тi, що
з фiолетовими вiями, стриженi пiд лобуря, позиркували на льчинi босонiжки
критично, принаймнi так ©й здавалося, але помiчала вона й iнше, отi
зблискiтки жiночо© заздростi в очах, коли горожанки окидали льчину
тонкостанну постать, гордовиту шию, смагле, самим сонцем мальоване лице!..
Декотрi аж не могли втриматися, щоб не озирнутися ©й услiд, i це веселило
льку, лоскотало ©© оживаюче самолюбство. Де тiльки траплялися оголошення
про набiр студентiв, лька зупинялася i перечитувала вiд рядка до рядка.
Так було бiля унiверситетського корпусу, коло театрального училища,
найдовше стояла бiля мукомельного технiкуму, але й тут оголошення
кiнчалося суворим нагадуванням, якi саме документи необхiдно подати для
вступу... Приймальнi комiсi© почали працювати, всюди юрмиться молодь, в
кожного якiсь перспективи, i тiльки, зда ться, одну ©©, льку, життя
вiдтерло, кудись жене без керма i без вiтрил...
Опинилася в парку. Бiля каси кiнотеатру було вiльно, лька взяла
квиток, побувала на денному, малолюдному сеансi. Небагато втратили тi, хто
не пiшов на такий фiльм, можна було б i льцi часу не марнувати. Сигарети
без кiнця смалять, нудять на екранi один одного, все киснуть чогось, а
коли навiть i поцiлуються на кiнець фiльму, то й то якось знехотя, сонно -
ледачi, не здатнi по-людському й поцiлуватись! I це любов? Як на льчину
вдачу, то коли вже любов, так щоб iз вогнем, без оглядок, без стриму, а
тодi будь що буде... Хотiла б жити палахким до нестями життям, коли люди
згоряють вiд щастя, коли з любовi поезiя родиться... I хоч опеклася, так i
не зазнавши кохання, але певна була, що воно , сама про таке мрiяла
колись у тi веснянi сво© ночi, брунькуючi ночi-квiтнiвки... Що ж, не
вийшло. "Невже нiколи й не вийде?" - думала лька, сидячи пiсля сеансу у
павiльйонi з морозивом, у затiнку пiд ажурним накриттям, звiдки
вiдкривався ©й широкий кра вид на Днiпро, на острови, на далекi пагорби
самарськi. Любов - це як отой Днiпро, де вiтер i сонце, щоб i на душi в
тебе ставало сонячно. Якби ж то могла всiм дiвчатам сказати про це,
передати гiрку, запiзнiлу свою науку! Та чи так уже й запiзнiлу, чи так
уже безнадiйну? Ось цей же ©здить, засипа комплiментами, робить натяки...
Очi великi, по-телячому яснi, вiдданi. Дуже, правда, кирпатий, на головi
три волосинки i замiсть брiв самий пух, але хоч i безбровно, одначе
жвавий, бойковитий, в iдеях весь, як у реп'яхах. За iнших умов тiльки
хвицьнула б на його комплiменти, а зараз у сво©й безвиходi терпить,
вислухову , якось нiби звика до нього, до його товариства. А вiн,
зда ться, таки щось ма на думцi, не легковажить, тому й дядько Ягор в
його дудку пiдiгра :
- Бачиш, лько: ©здить. Не маленька, догаду шся чого. I з усього видно
- намiри в нього серйознi. Так що не дуже б тобi й козиритись... Бо куди
прихилишся, як мене не стане? Хто тобi оборона? А там ти б i горя не
знала...
Iнодi такий настрiй найде, що аж сумнiви облягають: а що? Кого тобi
iншого ждати? Нiкого на всьому свiтi, хто за тобою зiтхнув би...
В павiльйонi о цiй порi мало людей. У другiм кiнцi його сидять над
вазочками з морозивом двi молодi сумнi циганки: одна дитину груддю году ,
друга жадiбно курить цигарку - щойно взяла коробку "Казбека". Звiдки вони,
з якого життя? Туга вiкiв промовля з ©хнiх очей бездонних, сумовитих...
Двi жiнки прадавнього iндiйського племенi, як донесли вони сюди цю смагу
предкiв, i чорнобрiв'я, i жести, i спiв? Двi живi людськi перекотиполя, що
заплутались серед вихрiв XX вiку... Поворожити б, чи що? Нi - як буде, так
i буде!..
Пiсля морозива лька вiдвiдала в цьому ж парку музей козацький.
Надивилася тi © козаччини, вийшла з таким вiдчуттям, нiби в чомусь
багатшою стала. Були люди на тво©й Вовчiй, в тих паланках степових, - всi,
як гiганти! Не зовсiм зотлiли ©хнi малиновi хоругви, блищать шаблi пiд
склом, жеврiють оксамити, навiть козацький човен уцiлiв, величезний, iз
суцiльного дуба, тiльки почорнiв наскрiзь, став як антрацитовий, - у
плавнях, iз замуленого дна рiчки Пiдпiльно© рибалки видобули його. Мов
живих, уявляла лька тих лицарiв запорозьких, бачила ©хнi дозори на
степових могилах, зблиски шабель, коли вони б'ються в курявi, серед
крикiв, гвалту, кiнського iржання, зрошенi потом та кров'ю, до знемоги
рубаються, вiдбиваючи сестер-полонянок у якого-небудь смердючого хана...
Ото були люди, отi вiдборонили твiй край, передали тобi, як вiчний посаг,
i це небо, i шир степiв, i сяйво Днiпра!
У сучасному вiддiлi музею було виставлено багато всяких металевих
виробiв, труб рiзного калiбру, були навiщось виставленi пiд склом навiть
жiночi черевики мiсцево© взутт во© фабрики, але мимо цих експонатiв
вiдвiдувачi проходили швиденько, кожний мав сво© черевики на ногах. лька
теж тут не затрималась, а ось бiля важезно© залiзно© вагонетки, однi © з
тих, що ©х колись ганяли на домнах каталi, вона таки пристояла, опинившись
в юрмиську пiонерiв, якi перед тим зацiкавлено розглядали колекцiю iржавих
металевих якiрцiв, що ©х колись кидано пiд копита кiннотi в козацьких
вiйнах. Тепер юнi екскурсанти обступили вагонетку невiдомого каталя. В
бiлих сорочечках, з краватками червоного шовку, дiти жваво щебетали,
обстежуючи вагонетку, якесь смiшне пiонерча, найменше з усiх, з гордiстю
вигукнуло:
- Це, мабуть, мого дiдуся вагонетка! Вiн був каталем!
"А може, це мого дядька Ягора? - подумалось льцi. - Може, його праця
стiльки важить у життi, що й знаряддя ©© зберiгаються для нащадкiв?"
Пiсля вiдвiдин музею якось збадьорилася: чи пiонери навiяли сво©м
щебетом добрий настрiй, сво ю дитячою безхмарнiстю, чи ота малинова
козаччина вольовита, безстрашна, що вiд не© такi яскравi яблука вражень
зостались!
Спускалася вниз проспектом, що весь був у палахкотiннi високих червоних
квiтiв: щедро политi, вони всюди яскравiли вподовж алей, а над ними
панувало суцiльними шатрами могуття припилюжених величезних акацiй, що,
вiдцвiвши, тепер знову ждали нового цвiту. Якiсь жiнки смiялися на
балконi, вiд радостi життя смiялися, а не з льки. Пригадалося ©й, як той
Лобода квартирою вихвалявся, що вiн ©© ма на цьому проспектi. "Окрема, -
казав, - з балконом, з ванною... Щоправда, апартаменти в холостяцькiй
запущеностi поки що, але жiночi руки лялечку з них би зробили". Яке ж
вiкно, який балкон? Може, отой, де чи©сь вудки стирчать? I це вона могла б
тут жити? Щодня дивитися вранцi на отi скупi в росi квiтники, на палаючi в
сонцi троянди... Одначе вiн, мабуть, досi не зна , чого вона пiшла з дому
i що навiть довiдки в не© нiяко© нема. А то, може б, i вiдсахнувся, хоча
навряд, вiн-бо ж такий, що все влаштувати вмi . Коли якось жартома закинув
слово про загс, лька спаленiла, адже й там найперше спитали б, звiдки ти,
красуне, де тво© вiрчi грамоти, а вона тiльки й ма вiд сво©х Вовчугiв
вовчий бiлет, та й той неписаний, усний... I школи не кiнчила, i навiть
нiкчемно© довiдки бухгалтер не дав! "Сключа ться!" Незаконна. Як трудно ще
людинi без тих папiрцiв! А навiщо вони? Хiба в них людську душу впишеш?
Катратий велiв з мiста йти просто до бакена, та ще й не баритися, -
робота там у нього яка, чи що?
Днiпро i в заводях неспокiйний: вiтер воду вiвсюжить. Бiля бакенсько©
будки гра листям гiнкий осокiр, його здалеку видно. У найпекучiшу спеку
бiля осокора можна заховатись у затiнку, а зараз пiд ним отаборилась цiла
компанiя, що, видно, моторкою прибула, - моторка з написом на борту "Мрiя"
причалена неподалiк. Дядько Ягор був уже помiтно повеселiлий, обличчя
його, що й завжди червоне, навiчно обпалене полум'ям доменних печей, зараз
було ще бiльш палахкотюче, а нiс, як синя цибулина, блищав краплинками
поту.
- Лий, лий повну, не бiйся! - примовляв дядько Ягор, а Лобода саме щось
йому в чарку пiдливав iз пляшки. - Отак, по марусин поясок... по вiнця!..
Не бiйсь, не розхлюпаю.
Рука, мовляв, ще не тремтить.
Ящик пива сто©ть на пiску, а осторонь зняте з вогнища пару ,
червонiючи, повнiсiньке вiдро щойно вiдварених ракiв. льку товариство
зустрiло з неприхованим захватом, тут ©©, видно, ждали; щось пiдстелили
мерщiй, посадили, стали пригощати наввипередки. I кухоль пива взяла, i вiд
ракiв не вiдмовилась. Лобода поставив вiдро з раками просто перед нею, i,
лише коли вона взяла верхнього, всi iншi теж потяглися до цих ласощiв,
затрiщали в умiлих руках клешнi та раковi шийки. Лобода показав льцi, що
можна ©сти, а що нi, а потiм вiдрекомендував ©й сво©х друзiв - молодого
iнженера, чорненького, як жучок, що був, виявля ться, власником моторки, i
другого, патлатого, з широкою, добродушною усмiшкою товстуна-блондина,
який, видно, був для компанi© розважальником, його по-дитячому
витрiшкуватi голубi очi до всiх сяяли привiтом, великi товстi губи смiшно
плямками, вiн сам себе поляпував по ранньому черевцю i примовляв:
- Ми, мартини, соцнакопичення не бо©мось, черевце дода солiдностi...
Бочка вiтамiнного квасу сюди ввiйде...
А iнженер, повертаючись, видно, до розмови, перервано© льчиним
приходом, звернувся з запитанням до Лободи:
- Чим же закiнчилась iсторiя з тим дружинником?
Лобода, старанно розколупуючи ракову шийку, пояснив льцi:
- Недавно викрили в нас одного. Студент iз медичного. Просто генiальний
виявився тип. Знавець психологi©, Кафка! Помiтив, з якими папками
контролери ходять по гастрономах, добув i собi точнiсiнько таку, солiдну
жовту папку, i в рейд по торгових точках. Зайде в магазин, скромно стане в
кутку iз сво ю папкою i сто©ть, нiчого не вимага , не запиту , тiльки нiби
потайки кра м ока придивля ться, як вiдважують. А там же народець! Рильце
не в одного в пушку, вони мiж собою одразу шу-шу-шу: "Контролер!
Дружинник!" Та того дружинника мерщiй за лаштунки в пiдсобку, посадять, i
вже перед ним на бочцi пляшки, краби, зерниста iкра... Поснiда хлопець,
чемно подяку i пiшов собi. А десь у другiй торговiй точцi пiдобiда , а в
зразковому гастрономi ще й повечеря в такий спосiб. Причепись ти до
нього. Коли виявили, вiн нiскiльки не розгубився: я ж, каже, не вимагач,
хiба я когось обманював чи шантажував? Вгощають люди, припрошують, то чи
менi з мо©м студентським апетитом вiдмовлятись? Таких треба судити,
кричать йому, ти лжедружинник! А вiн ще й осмiха ться. Були, каже, на Русi
Лжедмитрi© i лжевождi, тож чому i лжедружинниковi не бути? I що за провина
моя, порiвнюючи з тим, що вони, мо© лжепопередники, нако©ли?
- Здiбний тип, - зауважив молодий черевань, лежачи боком на пiску. -
Такий зробить кар' ру, будь здоров!
Подлубавшись у вiдрi, Лобода вибрав найбiльшого рака, подав льцi, а
тодi знов заговорив:
- Тепер стало модно кар' ризмом лаятись. Коли що, одразу кар' ристi А
вдумаймось: що поганого, коли працiвник прагне здорово© кар' ри? Хiба це
не стимул, особливо для нашого брата низовика? Чому тiльки з трибун та в
звiрячих байках викривати зло? Треба брати владу i карати його! Силою
влади, закону! Зрештою, кому в нашiм життi вiдкритий шлях до кар' ри?
Тому, хто краще працю , хто вмiлiший, iнiцiативнiший, хто бiльше зробив
для суспiльства... Працюй краще - пiдеш вище... Такий закон життя.
- За здорову кар' ру! - вигукнув черевань, що, як виявилось, обiймав
керiвну посаду в заводському Палацi культури. - Важлива думка, Володимире
Iзотовичу! То не солдат, що не мрi стати генералом. Кар' ра тiльки для
того закрита, хто нi до чого не здатен. А якщо в тебе й виробничi
показники, i анкета добряча, а плюс до того ще й художня жилка, розумiння
спiвiв i танцiв... Та ви зна те, який у нас ансамбль? - з живим вогником
звернувся вiн до льки. - Перед вами творець ансамблю, перший його
фундатор... Недавно ще й сам з кастань тами виходив на публiку, це зараз
набув солiдностi - маю сто десять кiло живо© ваги... Було, було, гула пiдi
мною сцена, не дивiться, що штани широкi...
- Штани тво© таки вiдстали вiд моди, товаришу фундатор, - пожартував
Лобода. - Смiшно, коли холошами вулицю метеш.
- А я не боюсь широких штанiв! - збунтувався приятель. - Запорожцi
носили ще ширшi, а вмiли вдарити гопака!.. I взагалi, що таке мода? Що
значить - закрити лоб i пiдняти спiдницю? Ось нова мода пiшла серед
дiвчат: носити окуляри. Начепить, хай навiть iз звичайного скла, аби
тiльки видаватись iнтелектуалкою... Очi, мовляв, загубила, сидячи за
книжками... Я в ансамбль таких не беру, менi треба карооких, синьооких!..
Ансамбль наш славиться, восени, може, навiть у Польщу по©демо. А ви
танцю те? - запитав льку i, не ждучи вiдповiдi, вигукнув захоплено: - Та
ви в нас примою були б! Така фiгура, такi ноги. Тут по селищах дiвчата
рано тлустi стають, правда, це теж ознака достатку i доброго клiмату.
Глянеш - ще молода, а вже в плаття не влазить, i це при тому, що димом
диха мо, всякими там ангiдридами... А у вас, бач, i талiя, i бюст... На
пуантах пiдете, навчитесь, це не складно... Нам зайця дай, i того навчимо
сiрники запалювати!.. Отже, подумайте, ми охоче взяли б вас до себе, в наш
ансамбль "Днiпрова хвиля"...
Катратий при цьому чогось насупився, а потiм, перебивши балакуна, став
раптом з iншого боку вихваляти льку, сказав, що племiнниця в нього не
яка-небудь пустовiйка, вона дiвчина роботяща, моторна, чепурна! I мати
недбахою не була, i дочка теж змалку в трудi!.. Слухати вiд дядька такi
щедрi характеристики льцi було зовсiм незвично, вона зашарiлася.
- А хiба це не труд - все життя танцювати? - булькато блискаючи сво©ми
голубими, пожартував товстун.
Одначе Катратий жарту не прийняв i нитки розмови не випустив, далi вiв
сво ©, бо хiба, винна, мовляв, дiвчина, що попала в таке безправство?
Круго усi ходять пiд законом, спокiйно можуть спати, а ця в постiйнiй
тривозi, беззахисна, беззаступна...
- Заступимось, - твердо сказав Лобода i глянув на льку значливо, нiби
для не© в цьому словi мусив бути якийсь особливий змiст, не такий, як для
iнших. - Безправства в нашiм суспiльствi i не буде.
- Батько твiй, Володимире, за людей умiв заступатись, - мовив Катратий
у задумi.
А засновник ансамблю, пiдхопивши тему, став розповiдати, як здорово
потурбувався Володимир Iзотович про свого батька, як старий розкошу там у
Будинку ветеранiв-металургiв, ловить рибу "на скок". такий спосiб,
генiально простий. Пливеш собi мiсячно© ночi по озеру в плавнях, по
Скарбному, чи по Вовчiй, тиша кругом, нiщо не шешерхне, правиш човна понад
самим берегом, а вони (щуки), як вiдомо, сплять хвостом до берега, мордою
до глибини, i ти лише злегенька плесь веслом по водi, риба сонна
зляка ться сплеску та стриб iз води, сама вискаку - та в човен, та в
човен! Iнодi, бува , за нiч стiльки ©х навискаку , дiвати нiкуди, повен
човен щук править Лобода-старий додому, завда куховаркам роботи!
- Та щуки ж якi! - аж захлина ться керiвник ансамблю. - На весь розгiн
руки! Оце вам i зветься ловити "на скок"...
Катратий буркнув, що брехня це, мовляв, а Лобода пiдтримав свого друга,
бо там заводськi ветерани справдi розкошують, живуть, як у Бога за
пазухою...
- Та, власне, хiба й не повинно так бути? - казав вiн примирливо. -
Завоювали, то й мають. Все ©м, як пiонерам, рiдна влада да . Все вiд не©
само iде ©м "на скок"... - I додав майже зажурено, майже фiлософiчно: -
Колись, мабуть, i ми там опинимось... в Палацi ветеранiв. Темп такий, що
збiжить життя, й не оглянешся. - I, ласкаво глянувши на льку, пiдбадьорив
©© жартом: - Дорога ясна: комсомолом почина м, соцбезом кiнча м!..
Коли ракiв у вiдрi не зосталось, i пивнi пляшки порожнi валялися на
пiску, дядько Ягор взявся стругати весло, яке не перший день струже, як
тiльки вибереться вiльна часина. А при©ждже товариство запросило льку по
Днiпру прогулятися з вiтерцем.
Катратий застережливо кинув, що он з-пiд сонця хмара заходить, але
товариство на це не зважило, весело пiдхопило льку, i не встигла вона й
схаменутись, як була вже в човнi, i моторна помчала ©© - вперше в життi! -
просторами Днiпра. Лобода, сидячи в човнi навпроти, дивився на пасажирку
розчулено i вдячно i мовби втлумачував поглядом: бачиш, лю, все тут
робиться тiльки ради тебе, ради того, щоб принести тобi вдоволення й
радiсть.
- Куди? - коротко спитав iнженер, що правував моторкою, однак Лобода,
якому запитання адресувалось, нiчого не вiдповiв i знову нiмопромовистим,
упокореним поглядом перепитав льку: вислов, мовляв, сво бажання, ти тут
владарка! Моторка, i напрям ©©, i швидкiсть, i наше товариство - все в
тво му розпорядженнi! На острови отi? Чи пiд мости? Чи до водно© станцi©?
Все тво тут, все тобi вiдкрито, бажай, командуй, вели!
Рiвномiрне стукотiння мотора, струмування легкого вiтерця в розпашiле
лице, зустрiчнi човни, - з деяких чути вiтальнi вигуки, зверненi до Лободи