Гончаров Анатолий. Собор

скупано©, волосся так свiжо пахне лататтям...
- А ви чули? лька ж наша здорово спiва ! Багла© спiвучих люблять. Ану,
майбутня невiсточка, починай!...
Тiльки видно дуба зеленого,
Тiльки видно хлопця молодого...
З молодо©, з красиво© душi лл ться спiв. Повноголосе, розлоге, аж луна
покотилася берегами, i плавнi занишкли, i нiч заслухалась.
На голос пiснi до них добува ться з берега ще один. Виник нiби з води.
Причалив човна, вичалапку на берег - зi списом у руцi, в капелюсi
крислатому. Раменястий, дужий, наче велет не наших часiв. Сивий вус при
свiтлi вогнища срiблясте блищить усмiхом привiту чи насмiшки. Запорожець
живий! 3 куреня! Iз снiв, iз видiнь Великого Лугу просто до них, до
яскравого ©хнього вогнища. Курiнний бунчужний, що триста лiт пролежав пiд
сивим курганом самарських степiв. Але чому ж замiсть списа буденне весло у
руцi? Чому в капелюсi химерному - капелюсi металурга вiд печей?
Багаття запасло йому вогнем, i, наближаючись, вiн широко вдихав його
дух.
- Я не водяник, не полохайтесь... Зачув нашу, зачiплянську, та й
завернув. А вона ж веде так тобi чисто, як майстер свою плавку веде...
Його впiзнали: батько всiх металургiв, Лобода-ветеран.
- Iзоте Iвановичу, з самого вечора вас ждемо! Вже й у вашому iнтернатi
шукали вас...
- У богадiльнi, хочеш сказати? З поверненням тебе, Iване...
Дво людей зiйшлися бiля вогнища, чоломкаються, як батько й син.
- От тепер розумiю, кого нам бракувало: Iзота Iвановича.
Металург повiсив капелюха на гiлляку, капелюх упав, але господар не
кинувся його пiднiмати, лише глянув скоса:
- Вбився.
Одразу молодшi руки пiдняли, прилаштували на дубi.
Разом тепер усi довкола вогнища сидять, шанобливо пригощають старого
металурга.
- Кажу ж, на пiсню поплив... Де зачую - спiвають, туди й пливу. Ген там
теж нашi затягують, десь за Бабиним Колiном отаборились на Журавлиному.
- Подiлiться ж досвiдом життя в раю, дорогий наш майстре...
- А що, паную. Настане ранок, не думаю про снiданок... Скарбне вiд
браконь рiв стережу. Бачили табличку при входi до лiсу: "Хто посадить
дерево - того i внуки згадають. Хто злама - того й дiти проклянуть..."
Моя то програма.
- А не скучно вам тут, Iзоте Iвановичу?
- Чого скучати? Ятерi маю, догляд , i кiно безплатне... Запорожцi ж
доживали вiку по монастирях. В молодостi вiн на конi, а настане час,
проща ться з товариством, три днi п' -гуля в Ки вi на Подолi, а потiм аж
до Межигiр'я навприсядки штаньми вулицю мете. Одгуляв - i прощай, життя
земне, прощай, су та су т, вiдтепер вiн тiльки на небо дивиться... Ну, а я
на сво© дими заводськi...
- Спасибi, що ви льку нашу в трудну хвилину пiдтримали, до дiла
прилаштували. Попрацю , а там ми ©© до себе в цех заберем, поповнить
робiтничий клас. Вчитиметься, набуде фах, згодом ще й на електронну машину
сяде!..
Старий металург добув люльку, натоптав тютюном, запалив.
- Ма людина в собi такий живчик - бажання робити добро... Помiчали?
Коли зробиш кому бодай маленьке добро, i тобi самому ста на душi легко,
чисто. Казали колись, - гомонiв далi старий, - що у людини на плечi, i на
лiвiм, i на правiм, сидить невидимий ... товариш Дух, так його назвемо.
Один сидить, пiдказу : роби добро, а другий у друге вухо нашiпту ,
пiдбива на зло... Дума те, зараз ©х нема? - Зда ться, вiн усмiхнувся. -
Носимо й зараз. У кожного з нас сидить на плечi;, i на лiвому, i на
правому ... До якого тiльки дужче дослухаешся...
У химерностях ночi, в плетивi тiней зда ться присутнiм, що на плечах
старого i справдi сидять отi невидимi, прича©лись мовби птахи якiсь
невiдлучнi, занишкли нахохлено, волохате.
- Бiда тiльки, коли задрiма товариш Дух... Не можна йому цього, бо на
посту не сплять. Нишком живе, не бачимо його, а вiн кожного iз нас бачить:
ану, який ти? Чи душа не всохла? Чи совiсть не розгубив? Iнодi, бува, й
серед ночi раптом запита : а з якого ти роду зайшов, чоловiче? Чи племенi
свого не вiдцурався, чи звичаю батькiв сво©х не забув? Нi-нi, люди добрi,
тут не до жартiв, на цьому Скарбному всього передума ш... Ось, кажемо,
бiльше сала та м'яса на душу. Це, звiсно, добре. Без цього не проживеш.
Ну, а як стане по пуду сала на душу, як жиром ©© залл ш, то вже й щастя по
вiнця? Нiякого болю вона тодi не почуватиме? Крiм сала, нiчого ©й бiльше й
не треба?
Допалив люльку, до старшого Баглая звернувся:
- А як же там, у свiтах? Якi плавки дають? БХIЛАЙСЬКЕ ВОГНИЩЕ
Скрiзь побував, всього надивився, а скажу вам: нема кра©ни кращо©, нiж
правда.
Почалося звичайно. Викликали, питають:
- Товаришу Баглай, полетиш?
- Куди?
- В кра©ну чудес...
Ще б пак не полетiти!
У Москвi, доки збиралися, Мавзолей вiдвiдали, кремлiвськi оглянули
собори. Теж краса!
Iз зимових речей начальство порадило нiчого не брати i ми, хоч надворi
хурделиця мете, з'явились до лiтака в самих костюмчиках, у черевиках не
для завiрюх, адже летимо в кра©ну вiчно© весни, вiчного лiта! Мороз аж
пищить, вiтер пробира наскрiзь, та все ж ми в доброму настро© збiгли по
трапу, мотори заревли, i - прощай, земля, прощай, хурделиця зимова. На
трасi в нас була ще одна посадка, щоб зиму краще запам'ятали. Приземлились
- нiч, завiрюха. В лiтаку залишатись не дозволя ться, бiжiть у готель,
бачите, ген-ген блискотять вогники... Побiгли, тiльки трохи вгрiлися,
давай назад, далi летимо. Знову марафоном через усе аеродромне поле до
свого лайнера. А в лiтак не пускають, дверцята замкнутi, льотчикiв нема...
Одне слово, знайома картина.
З нами, укра©нськими металургами, летiла ще велика група нафтовикiв iз
Башкирi©, з сiм'ями, з малечею, дiти одягнутi легенько - у тропiки ж
летять... Збилися ми купою пiд крилом у сво©х пiджачках, обступили малих,
щоб хоч ©х трохи прихистити вiд вiтру, пританцьову м та, звичайно ж,
вихваля м наш рiдний сервiс. Iншого разу, мабуть, запалення легенiв схопив
би, а тут вiдбулись самими дрижаками, нiхто навiть i нежить не нажив, - от
що означа бути в польотi, тримати нерви в кулацi.
Далi летимо через Гiмала©. Сяйво снiгiв, слiпучiсть небес, чистота
вiчностi.
Прощавайте всi: i ти, жiночко, i ви, дiти, i ви, хлопцi з мартена,
дорогi мо© "мартини". До побачення й вам, бюрократи, не скоро з вами тепер
зустрiнемось... Летимо туди, де вас не буде, де справдi, як на iншiй
планетi, тiльки руда в надрах, а все iнше починай спочатку.
Що ми знали про Iндiю? Кра©ною споглядання вважають ©©, а для нас вона
ма стати кра©ною роботи й роботи, постiйно© напруги, перших найважчих
плавок...
Ночiвля в Делi, з балкона цiлу нiч парко троянди пахнуть, вранцi
вулицею оркестри, барабанщики в леопардових шкурах (був там у них саме
парад з нагоди якогось свята), важка пiхота на бойових слонах... I пiсля
цього знову дорога, й нарештi тропiки. Солодкуватий запах квiтiв
тропiчних, нам не знайомих, повiтря гаряче, цикади трiскочуть, мов
кулемети, голодрана чорноока малашня накида ться звiдусiль:
- Бакшиш! Бакшиш!
Мiсцевiсть майже пустельна, серед рiвнини пальми, мов у кiно, i на тлi
пальм - вiн, велетень металургiйний...
Вдома у нас ще зима, а тут душно, як у печi. Сiда ш в автобус, за
металеве не торкнись - опечешся!
Стали ми жити на цiй бурiй, аж червонястiй землi, в самому серцi
найзасушливiшого ©хнього штату. Розповiсти б, як по сво©й необiзнаностi,
корнфлекс пробували ©сти виделками чи як широкими штаньми ©х дивували?
Дечим i вони нас дивували теж. Вразило найперше: завод вiдкритий усiм
вiтрам, зовсiм розгороджений! Згодом його огородили, зробили прохiдну, як
i в нас. Поряд з мартеном, пiд робочим майданчиком - базар! На ходу щось
варять, шкварять, тут i горох продають, i банани, всi жуйку якусь жують iз
листя... Мiж людьми й корови блукають - це в них повсюдно... I кастовiсть,
звичайно. Коли вiн начальник - то вже iнструмент у руки не вiзьме, меньшi
для цього . Контрактор-пiдрядник у них особа поважна, сам уклада
контракт на роботи, людей набира сам, без вiддiлу кадрiв. Виконали роботу
- по рупi© в зуби, а суму собi кладе. Дешева людська праця в них. Бува ,
механiзми стоять, а землю жiнки на головах корзинами носять. Ну i те, що
моляться всi. Перш нiж на змiну заступити, вiн поклони б' , на сонце
молиться. Та все це повсякденнiсть буття. Головне, що в роботу ввiйшли ми
впевнено i з тамтешнiми людьми швидко здружилися.
Був у мене пiдручний по iменi Рангар, сiмейний уже, старшiй доньцi
вiсiм рокiв, все вiн ©© вихваля .
Якось кажу йому жартома:
- Рангаре, в тебе дочка, в мене син такого ж вiку... Може, будем
сватами?
- Давай, мiстер Iван! Вона в мене б лiй-б лiй, як у вас!
I запрошу в гостi. Живе, звичайно, скромно, без роскошiв, у них у
багатьох там житла такi: чотири палицi i рогожа зверху... Та все ж кавою
почастував i доньку виставив на оглядини. Красуня, нiчого не скажеш, але
де ж там б лiй-б лiй?! Як циганча!
- Згода,кажу. -Славна буде невiсточка. Породича мось.
I пiсля того вiн справдi зi мною, як з родичем: цiлковита довiра,
щирiсть, вiдвертiсть.
А Таратутi це чомусь не сподобалось.
- Що ти водишся з цими чорношерстими? - пита мене, коли я повернувся
вiд Рангара.
Рiзонуло мене це слово, де вiн його i взяв. Але я промовчав. Тiльки
перед сном, коли вже й пропелер свiй ми на нiч ввiмкнули (пiдвiшений на
стелi такий вентилятор, що зарятовував нас вiд духоти), Таратута знов до
мене:
- Образився за них? Кинь ти, Iване. Яка може бути дружба з
бакшишниками?
- Вони до мене по-людському, i я до них - теж.
-Хiба вони розумiють по-людському? Англiйцi ©х привчили одне розумiти:
кулак... А нас вони тiльки обциганюють на кожному кроцi.
Англiйцi з ними справдi не панькались, до них мiсцевi в кiно не ходили:
квас не для вас. А в нас iндiйцям кiно безкоштовне, i хоч нiчого й не
розумiють, а йдуть, та ще цiлими сiм'ями, забирають з собою навiть
немовлят,- жiнки ©х у себе за спиною носять.
- Глухий, - кажу, - ти, Семене, до людей.
- Ну, ходи, родичайся з ними.
- I родичатимусь.
- А я, - каже, - не терплю самий дух, що вiд них iде.
Це вiн про те, що iндiйцi мають звичай голову мастити кокосовою олi ю.
А спека ж така, що часом олiя перегора , розклада ться... Кондишеном поки
що не кожен там ма змогу користуватись...
- Пожив би ти, - кажу, - в ©хнiх умовах, Таратуто, цiкаво, яким би
духом от тебе понесло. А то запросили тебе, як людину, платять тобi, та ще
й бiльше, нiж сво©м...
- Менi Союз платить, - вiдбуркнувся Таратута. - Брататися з ними я не
наймався. Недобрий? А я й не збираюся для всiх бути добрим... Хто подба
про цього Таратуту, як не вiн сам? Людина - найдобрiша до себе, хiба ж ти
цього не помiтив?
Так i не порозумiлися ми з ним. Та все ж, коли надiйшов день народження
Таратути, ми з хлопцями вирiшили вiдзначити. Для згадки вiд сво©х заводчан
подарунок iменинниковi поднесли: лампу настiльну з пiдставкою у формi
Тадж-Махала. З бiлого нефрiту, гарненько зроблений, майстрiв на такi речi
багато. Подарували, повеселились. А через кiлька днiв бачимо цю лампу з
Тадж-Махалом... у сусiднього бакшишника! Очам сво©м не повiрили: звiдки
взяв? Виявля ться, збув йому наш iменинник. Образило це нас. Гаразд, на
"Волгу" людина збира , хоче пiсля повернення в Союз взяти машину
експортну, але як на мене... та чорт iз нею, з тi ю "Волгою", коли отак ©©
добувати!..
- Слухай, Семене, - кажу йому, коли пiсля змiни вийшли з заводу, -чого
ти через Гiмала© летiв сюди?
-Того, чого й ти: рупiй заробити.
- Я - не того.
- Ах, ти, звичайно, подавати руку братньо© допомоги... А я тебе питаю:
за яке спасибi ми буду мо ©м оцей металокомбiнат? Цим комбiнати, тим
Асуани... Та що, в нас дома дiвати нiкуди? Латками не свiтимо? Доки нам
бути для всiх бiлими неграми? Ти спершу мене, вiтчизняного роботягу,
забезпеч яким-небудь джипом, а тодi вже й iншим виказуй щедрiсть за мiй
рахунок.
- Тим-то, - кажу, - й дорога ©м наша помiч, що не вiд жиру вона, не вiд
зайвини. Гада ш, вони цього не розумiють?
Зайшлося знову про ту лампу нещасну. Таратута й не заперечу : було,
здав на перепродаж бакшишниковi.
- Ну й що? Менi зараз кожна рупiя дорога. Бачиш, тiльки "Чаар-мiнар" i
курю. - "Чаар-мiнар", тобто "Чотири мiнарети", - це найдешевшi з ©хнiх
сигарет, - а ви до мене iз сво©м Тадж-Махалом. Навiщо вiн менi? Тiльки й
лишалося на валюту його перевести.
- Дешево ж, - кажу, - пустив на торг нашу дружбу i честь металурга.
На мiсцевкомi незабаром довелось розглядати Таратуту. Бо некрасива ця
iсторiя з лампою, як з'ясувалось, була тiльки ниточкою вiд клубочка.
Зв'язався наш Таратута з бакшишниками, стало вiдомо, потай веде з ними
рiзнi гендлi. Сьогоднi вiн обдурить бакшишника, завтра той його, вони його
навiть частiше, комерсанти з них будь здоров. А на такому дiлi, звiсно,
дружби не збуду ш.
Постановили: за двадцять чотири години щоб духу твого тут не було. Щоб
не поганив барахольник колонiю радянських спецiалiстiв!
Без оркестрiв, звiсно, вiдправили його.
А ми з братами-iндiйцями через кiлька днiв нову пiч ввели. Коли
пускали, сутужно було, жарота замучувала. Скiльки працю ш, весь час мокрий
як хлющ, задиха шся, - працювати доводилось в кисневих iзолюючих апаратах.
Першу плавку нарештi да мо, радiють усi. Лл ться небачений у них тут
метал, а мимо нього - просто через цех! - поважки ступають бродячi
священнi корови... Нелякливо, солiдно, мов яка-небудь iнспекцiя, проходять
мимо розпашiлих вагонеток-iзложниць, що аж розжеврiлись вiд налитого в них
металу. Пройшли, освятили i пiшли собi з цеху. I ©х не чiпай, iндiйцi
просять ©х не чiпати... Людей понасходилось сила-силенна - диво ж, перший
мартен, iндiйчата з цiкавостi до само© печi лiзуть, доводиться вiдганяти:
пiчка нова, газить, як би не почадiли...
Сто©мо з Рангаром, дивимось на вогненну лаву, що лл ться в ковшi двома
потоками: в один кiвш i в другий.
В Рангара очi повнi слiз. Схвильований, пита , як вгадати, де лл ться
шлак, а де чистий метал... Обидва ж потоки нiби однаковi.
- Де шлак iде, Рангаре, там iскор нема . Тiльки чистий метал, коли
лл ться, да отi мерехтючi сузiр'я... Шлак не iскрить, розумi ш?
Це йому сподобалось:
- Добре запам'ятаю, мiстер Iван: шлак не iскрить. Тiльки чистий метал
iскрить.
Iз лiсiв та з гiр при©хали племена з самодiяльнiстю. Чоловiки в якихось
рогах, жiнки в рясних прикрасах... Пiзнiше i ми ©здили до них, на честь
зустрiчi вони танцi влаштовували просто бiля автобуса... Поступово
налагоджувалось життя. Основного досягнуто: пiшов, лл ться iндiйський
метал! Вста ш уранцi, приходиш на роботу, обiйдеш печi, оглянеш ковшi,
шихтове подвiр'я, наявнiсть шлакових чаш... Одне слово, зробиш усе, що й
належиться тобi, як сов' т-експерту. Бо я хоч i по©хав звичайним
сталеваром, а функцi© лягали на мене начальника змiни. Все, що ви колись
навчили нас тут, Iзоте Iвановичу, все згодилось. Важливо, звiсно, не лише
розказати, а й самому показати - в металургiв дiло таке. Ясна рiч, у нас
без кастовостi, нiяко© роботи нашi хлопцi не цурались. За це вони всi -
вiд i до - металургiв наших поважали. Укра©нськi металурги заступають на
змiну - можна бути спокiйним. Треба, сам i плавку пустиш, треба, то й
отвiр сам закри ш, вiзьмеш списа, то сам i проб' ш, iнодi й за пiдручного
станеш його роботу зробити, бо хiба то майстер, що не був свого часу
пiдручним!
Щадити себе не доводилось. Часом, тiльки повернешся, виморений, з
роботи, помився, сiв з хлопцями в домiно поклацати чи за книжку взявся, а
тут уже мчить джип заводський, записку тобi подають: "Мiстер Iван, просимо
негайно в цех..." Хапа ш кепку свою сталеварську з окулярами i знову
туди... Траплялося, що по вiсiмнадцять годин з цеху не виходили. Здоров'я
не пiдводило, спеку ©хню витерплювали, може, тому, що органiзм у нашого
брата-металурга жаростiйкий, звичний до будь-яких температур. Адже i в нас
у цеху влiтку на площадцi, бува , температурка така вискаку , хоч я чню
смаж...
Звик i до сонця в зенiтi. Iдеш удень у брилi тропiчному, а вiд тебе
тiнi зовсiм нема, таке там сонце. Ну i палить вiдповiдно, аж поки не
настане перiод мансунiв тобто перiод злив таких, що з неба на тебе, як з
ковша, лл . Пiд час мансунiв особливо ясно бачиш ©хнi контрасти. Той
голий-голiсiнький, в одних трусиках на роботу чеше, в iншого - парасолька
над головою, а ще заможнiший - той у нейлоновiм плащi...
У Рангара тим часом невiсточка мо му Петрусевi росте. Глянув на не©, i
одразу рiдне все попливе перед очима. Днiпро блакиттю сяйне, i наша
Зачiплянка зачервонi вишнями, згада ться, як у пiдшефних соняшники
цвiтуть... соняшники i в них, але там вони тiльки як квiти, як рослина
декоративна... Промайне бiля соняшникiв Рангарова донька в сво му сарi,
мимоволi подума ться: а що? Що ми зна мо про прийдешн , про те, як нашi
дiти житимуть на землi? Може, й справдi не захочуть визнавати мiж собою
бар' рiв, i колись оцi зiркi iндiйськi оченята побачать наше небо
укра©нське i заводськi заграви вночi за Днiпром? Може, з'явиться i на
нашiй Веселiй iндiйське дiвча з сво ю любов'ю, з сво©ми танцями та
пiснями, i ласкавi води Скарбного торкнуться тих загорiлих, Гангом у
дитинствi омитих ноженят?
У вiльний час ходимо в гостi до наших iндiйських друзiв; крiм Рангара,
ма мо й вiд iнших запрошення, бо вони, дарма що народ бiдний, без статкiв
особливих, але гостинний: люблять, коли до них приходять. Окрiм того, були
серед ©хнiх сталеварiв i кiлька одружених на запорiзьких та марiупольських
дiвчатах - познайомились, коли iндiйськi хлопцi вiдбували практику на
наших металургiйних заводах.
- Приходьте на укра©нський борщ, - запрошують.
I як зберемось, то хоч душу вiдведемо - пiсень сво©х наспiва мось. Бо
дедалi дужче душа прагла домiвки. Бувало, таке накотиться, що мiсця собi
не знаходиш.
А потiм ота пригода, що сталась зi мною, наробила такого переполоху...
А було так. Одного вихiдного ви©хали ми всi ю колонi ю автобусами на
масовку за мiсто. там у них велике озеро майже в самiсiньких джунглях.
День минав нормально: були спiви, й веселощi, й ревнощi, бо де жiнки
вплутаються, без цього ж не обiйдеться; не секрет, що й сухий закон штату
було таки порушено. Але що я нiбито вхопив тодi зайвого, як дехто менi
закидав, то це не вiдповiда дiйсностi. Не шотландське вiскi причина.
Просто накотилось щось, як це iнодi з людиною бува , i засумувалося, i
товариство тебе вже не раду , взяв би й пiшов собi свiт за очi кудись...
Озеро широчезне, бiльше за оцi плавнi Скарбного, контур протилежного
берега вабить загадковiстю, вiн аж синюватий, iмлиться, бузковi
вдалечi... Просторiнь, як отам на пониззi в нас, навпроти села
Вiйськового, де Днiпро так розлився, де в сорок третьому нашi його
форсували... Вони форсували, а ти?
"Пливи", - наче штовха мене хтось.
I я поплив.
За розвагами нiхто й не помiтив мого дурацького запливу.
А мене наче якийсь бiс штовха все вперед та вперед, туди, де нiхто ще
з наших не був, туди, де синi ...
Що там, думаю? Який той протилежний берег зблизька? Звiдси вiн нагадав
менi смужку днiпровського берега, де щолiта заводськi дитячi табори
дзвенять, де й мiй Петрусь, може, зараз з дiтворою футбол ганя . Так
раптом гостро все уявилось менi - i загорiлi його ноженята в "сиротах", i
руки в подряпинах, i синовi жарти чую, i вже нiби вдвох ми розгляда мо
отой камiнь скелястий, на якiм викарбувано по мiдi, що тут загинув у бою з
печенiгами славний витязь Святослав Iгорович. Коли затоплювали пороги,
видобули ту мiдну плиту знизу й перенесли на iнше, на високе камiння, i
вона тепер, ви ж зна те, опинилась саме на територi© заводського
пiонерського табору. Все те згадалось, i защемiло в душi, i наче туди, до
того рiдного берега, я пливу.
Мах за махом, неквапом, економлячи сили, та тiльки одного не врахував
я: що й вiтерець може дмухнути. А вiн дмухнув, та й неабияк, щось схоже i
в нас бува , коли надвечiр знiметься на Днiпрi низовик. Тепер хочеш не
хочеш, а мусиш плисти вперед, бо як поверну, думаю, назад, то хвилею
захльосне. Пливу. Правду кажучи, сподiвався я, що буде це ближче.
Пiдлiтком не раз Днiпро перепливав, завжди почувався на водi впевнено, а
тут острах почав проймати. Може, тому, що вечорiло. Вiд сво©х вiддалився,
бiльшу половину проплив, а протилежний берег мовби не ближча .
Скажу тiльки, що й смерк мене на водi застав. В тропiках темнi одразу,
це слiд було врахувати. Одне слово, опинився на гранi. Не знаю хто, чи
могутнiй дух прадiда запорожця явився та мене серед цього озера
присоромив, чи синок менi з берега руку подав, але все-таки добувся я
берега! Одначе був передi мною берег зовсiм не схожий на наш, на
днiпровський. Без камiння, без степу запашного... Темрява, хащi якiсь, а
довкола пiд ногами: ш-шу! ш-шу! гадюки. Не знаю, чи справдi ©х стiльки
було, чи так менi з переляку здалося. Стою голий у тiй тропiчнiй темрявi i
кроку ступити далi не зважуюсь, довкруги стрiля отой гадючий шурхiт,
всюди ввижаються менi переплетенi змi©нi клубки, i про тигрiв-людожерiв,
звичайно, згадалось. Нахилився, розглядаюсь, де б вибрати дерево мiцнiше
та вище, заберусь, думаю, на дерево, i хоч не зовсiм воно личить
сов' т-експертовi, а цю нiч доведеться переночувати по-мавпячому.
Дерева високого не нагледiв, все якiсь покрученi стоять маняки, зате
вдалинi, десь на березi озера, бачу, вогник проблиску ! Всi люди на свiтi,
мабуть, переживають одне й те ж саме, коли в отакому становищi раптом
побачать вогник живий. Ще не зна ш, що вiн тобi вiщу - порятунок чи,
може, загибель, хто розiклав той вогонь i чим вiн зустрiне тебе, але ти
чомусь вiриш, довiря шся йому, вже ти ладен бiгцем кинутись до нього крiзь
нiч, крiзь гаддя занишкле в химерному плетивi заростей тропiчних.
Хапаю якусь лозиняку i, ганяючи нею по травi, як косар косою, щоб гадюк
розполохати, починаю пробиратись туди, на той людський свiтлячок.
Рибалки то були. Вогнище, схоже на оце наше, i вони сидять довкола
вогнища, вечерю собi варять. 3-помiж гурту вирiзнявся старий один,
ватажний такий чоловiк, борода сива, апостольська.
Не знаю, пришельцем з яко© планети я ©м видався - голий витрiщений
без'язикий експерт, що не зна й слова по-хiндi. Але що цiкаво - не з
ворожiстю вони дивились, а тiльки з подивом, з бажанням розгадати мене,
збагнути й, можливо, чимось допомогти. Погляд доброзичливостi й пiдтримки
- ось що найбiльше мене вразило в ту мить! Ось такими поглядами й повиннi
- всюди, завжди! - дивитися люди на людей...
Я, звiсно, залементував на всiх суржиках свiту, заволав, що менi,
мовляв, треба на той бiк, бо мене там ждуть, розшукують, я заблукався,
вiдбився вiд сво©х, - смiшним я мав ©м здаватись, мов дикий, вимахував
руками в темряву озера й лементував безладно, годi було щось дотямити в
мо©й лепетнi, та все ж, як не дивно, вони мене... зрозумiли. Ватаг ©хнiй,
старший рибалка, похитав головою: неможливо, мовляв. Переплисти його
неможливо, це озеро. Навiть удень. Отже, й не ламай собi голову, чоловiче,
не гарячкуй, отямся - i показав жестами цiлком ясно: повечеря мо i будемо
спати. Показав навiть, як ми будемо спати, поклавши голову на руку, i як
небо оте, замiсть ковдри, вкри нас сво©ми планетами та галактиками.
Вечеря наша була як у святих: риба, сiль та вiдварений у водi рис -
жодних домiшок цивiлiзацi©.
Буйна незнайома рослиннiсть оточувала нас i наше багаття. У вiдблисках
його я бачив листя величезне, лопухи якiсь тропiчнi. Коли рис вiдварився,
молодий рибалка пiшов i нарвав тих лопухiв, акуратно розiклав листя за
числом присутнiх: першому поклав менi, потiм старому рибалцi, потiм усiм
iншим. Мо мiсце було скраю вiд заростей, найближче до тигрiв-людожерiв,
до всiх тих хижакiв, що менi ввижалися, i спина моя, мабуть, сама ©х
почувала, бо мимо мо © волi нервовий дрож по нiй пробiгав раз у раз. I хоч
я намагався нiчим не виказати свого внутрiшнього стану, однак старий ©хнiй
помiтив мо самопочуття, скорiше не помiтив, а вiдчув. Такi делiкатнi,
душевно тонкi були тi нiчнi люди! Ледь вловимо кивнув старий у бiк
молодих, i вони його зрозумiли, одразу мовчки перейшли й сiли зi сво©ми
листками-серветками з другого боку вiд мене; таким чином, я був тепер
захищений ними вiд усiх тигрiв, що досi блукали в мо©й уявi. Вийшло так,
що я опинився тепер у центрi, на почесному мiсцi поруч з ©хнiм ватагом.
Така-то була наша тайна вечеря.
I спати вони мене поклали в куренi не скраю, а помiж себе всерединi,
поклали так лагiдно, дбайливо, ще чимось i прикрили вiд комашнi. Не до сну
менi було. Хто цi люди? I хто я для них? I чому ми, випадково й так
неприродно зустрiвшись, уже як брати? Щось безмiрно далеке,
первiсно-та мниче було для мене в цих людях, що з правiку живуть на сво©й
пропеченiй спеками, аж червонястiй землi; все в них iнакше, i водночас
почувалось: вони чимось зовсiм близькi менi... I хоч померлих сво©х вони
спалюють на кострищах, а вiд хвороб лiкуються тим, що носять в мiшечках
дрiбки землi, прикладенi до живота, а чорнi чуби сво© надстригають для
того, щоб матерi ©хнi поклали тi чубчики у храмах якимось ©хнiм духам, -
через усе це переступивши, я прагнув ©х зрозумiти. Чому вони такi? Чому
такi звича© в них? I що то була за прамова, i звiдки отi осколки
спiльностi мiж санскритом i нашими мовами, в яких у всiх спiльними слово
"мати" i "хлiб"? Розселення пастуших племен? Порвалась днiсть якась? А
чому порвалася? Непереконливо це для мене. Часом переконливiшим, скажiмо,
зда ться, чи сь фантастичне припущення, що всi ми пришельцi з далеких
незнаних планет, були в пiтьмах минувшини викинутi сюди iз сво ю диною
прамовою, з людською пра днiстю, яку втратили потiм i яку вiками не
спромоглись вiдновити...
Рiзнi такi думки туманили голову. Багато чого навiяла менi ця кра©на
чудес. I хоч нiчого особливого нiби й не було в тому, як вони до мене
поставились, та все ж зустрiч з тими людьми залишила в душi глибокий слiд.
Нiчого не знають про тебе, вперше бачать, а ти прийнятий ними як друг. Чи,
може, такими якраз i повиннi бути стосунки мiж усiма людьми на землi?
Ще терзали мене в ту безсонну тривожну нiч думки про наших, про
учасникiв гуляння, бо стiльки ж завдав я ©м клопоту, прикрощiв i тривог.
НП!* Пропала людина! Зник один з металургiв! Втопився, чи заблукався, чи
де вiн щез? Але нема! Та про таку подiю негайно мусять сповiщати
посольство! За цей випадок не одного там спитають, комусь припечуть так,
що аж в Союзi оглянеться! Каятьба мене мучила, терзала совiсть перед