Гончаров Анатолий. Собор

Гуляйполе, справля медовий мiсяць сво © свободи. Коней купають хлопцi в
ставках, обiдають на травi компанiями, на радощах з наганiв смалять у
небо, у бiлий свiт. Всюди гармонi© роздираються, сиплять "Яблучко" з
переборами, дiвчата в стрiчках танцюють з чубатими повстанцями. А тодi
проводжають:
- Куди ж ви йдете?
- Тюрми пiдем розвалювати, церкви... Дзвони позвозимо з усiх степiв у
Гуляйполе... Ото як задзвоним! Вся Укра©на почу .
Пiрати степiв, розкудланi сини анархi©, сини всесвiтньо© волi, як вони
слухали свого патлатого ватажка, яку вiдданiсть несли йому! "Рiдних
батька-матiр рiшу, коли отаман накаже!" - таких збирав, такi ставали в
нього командирами. Терорист з пелюшок, смертник, якого тiльки неповнолiття
врятувало вiд шибеницi, каторжник, якому волю дала революцiя, вiн
повернувся вiд каторжансько© тачки на гуляйпiльське роздолля, з явився в
степах в ореолi сво © легендарностi. Чубате, розхристане вiйсько вбачало в
ньому свого кумира, i Ягор-тачанковий не був у цьому винятком. Чортеням
трималося хлоп'я на тачанцi, чманiло вiд лету, вiд степових скажених
галопiв, вiжки напинались, мов струни, коли Ягор почував за спиною в себе
незвичайного пасажира - самого Нестора Iвановича... Розгомонiвшись
напiдпитку, отаман береться розпитувати сво©х радникiв-теоретикiв про того
дивовижного професора Яворницького, що оковито© царевi не дав! Професор, а
всi степи пiшки обходив, скаженi днiпровськi пороги i найстрашнiший iз них
- Ненаситець - щороку дола з лоцманами на "дубах", руки-ноги поламав на
хортицьких скелях, та все тi © козаччини дошуку ться. Всi отi Чортомлики
та Капулiвки то ж вiн розкопу , кожну степову могилу Яворницький обстежив,
скарби нечуванi здобув для свого музею, в тому числi й пляшку оковито© -
пiд головою була у якогось козарлюги, товариство йому поклало на тiм свiтi
похмелитись. Вiки пролежала, загусла, як мед. Iмператор пiд час вiдвiдин
музею попросив був попробувати козацько© горiлки, але Яворницький вiдповiв
деспотовi: не для тебе, мовляв, царю, питво, то напiй лицарський!
Махно цiкавий слухати такi iсторi©. Не густо зустрiнеш у життi таких
Яворницьких! Затятий, видно, дiд! Воскреша славу минулих вiкiв, задля не©
живе, всьому свiтовi поклав розповiсти про лицарiв козацько© республiки.
Цiлi томи про ту козаччину понаписував, всi перекази про запорозьких
чаклунiв-характерникiв позбирав, i сам став як характерник. Нiчого,
кажуть, не бо©ться, нi Бога, нi сатани, нi само© смертi. I самою поставою,
кремезнiстю, вусами - живий запорожець!
- А чи менi дав би вiн оковито© хоч ковток? - солодко приплющу очi
Махно.
- О, для тебе, батьку, вiн би з щирою душею, - заспокоюють. - Тобi вiн
iз сво©х запорозьких скарбiв гетьманську булаву вiддасть. Адже ти
найперший гетьман нашо© свободи!
У плавнях, втомленi пiсля переходу i добре захмеленi вже натовпом
пристають махновцi до свого ватажка:
- Батьку, вдохнови нас!
Вiн з ними нещадний, вiн дозволя собi до них звертатися так:
- Ви, кендюхи з шаблями! Кендюхи, i тольки! А я вам даю iдею! Динамiт
духовностi даю! Зi мною до неба пiднiметесь на вiтрах повстанства! Як
лицарi степу пiднiметесь, щоб збудувати перше в iсторi© бездержавне
суспiльство, встановити владу безвладдя...
- Вдохнови, вдохнови нас, батьку!
- Але спершу я дам вам свободою впитись! Спершу треба дощенту змести
старе! Всi грiхи вiдпускаю вам наперед... Ану, потрусiть його! - I Махнова
нагайка рвучко показу з плавнiв на далекий, маревiючий на крайнебi собор.
Туди, до собору! Штурмом взяти його! - так велить отаманiв з китицею
нагай.
I вже по бруках передмiсть свобода копитами дзвонить, вже дверi собору
навстiж, конi попiд собором парують без вершникiв у порожнiх сiдлах. А тi
шахтарюють всерединi - розчахнули царськi врата, тягнуть ризи, чашi, рiзне
начиння, покривала, з тонких полотен рушники роботи найкращих степових
вишивальниць... Адже весь край оздоблював цей собор, квiтчав святих
рушниками! Здоровенний гуляйпiлець присiв, роззувсь, намоту на ножище
шовкове покривало, повз нього пробiгають, зубами зблискують у реготi:
- В шовкових онучах топтатимеш ряст?
- А що? "Будем, брате, з багряниць онучi драти..." Так i роблю.
У вiвтарi теж реготня, там порубайли чубатi причащаються, п'ють
нахильцi вино iз золотих чаш! А попа й близько нема, не бiжить добро сво
рятувати, десь мре бiля попадi з ляку, бо чув уже, як оцi хлопцi одного
попа, запiдозреного в бiлому шпигунствi, пiймали i на станцi© Синельниково
живцем у паровозну топку запхнули. З реготом пхали, бо пiп виявився
товстий, череватий, в топку не влазив. Дуже не хотiв, щоб лою з нього
натопили, випручувався з рук, в'язи вивертав, та натужно, з ненавистю
кидав Махновi межи очi одне лише слово:
- Сатана... Сатана...
Луна свист на весь собор. Це Штереверя-взводний вийшов iз вiвтаря в
шапцi кудлатiй, у ризах наопашки i свиснув угору, щоб показати свою силу,
безстрашшя. А десь iз затiнку, збоку навперейми йому раптом басовите,
владницьке:
- Не свисти.
Сивоусий Яворницький як iз-пiд землi вирiс - багато хто з махновцiв
знав його в лице.
- Чого тобi, дiду? - насупився Штереверя.
- Не годиться свистiти в хатi. Мусив би знати звичай батькiвський.
- Це ж не хата!
- Тим паче. Храм! Храм краси, iсторi©, храм зодчества козацького... А
ви як у конюшнi...
- Замовч, дiду! Бо в нас за такi речi... раз - i кишки вон на телефон!
Ти ж бачиш, при шаблi я: один мах - i дух з тебе випущу!
- Мiй дух, парубче, не бо©ться тебе.
- Овва? - Штереверя взявся в боки перед професором, здивований. -
Невмирущий ти? Нi куля, нi шабля тебе не бере? А якщо попробую оцi ю...
- Ти мене шаблею не лякай... Чу ш, пороги на Днiпрi ревуть? I могили
гомонять, i вiтри гудуть? То все мо© спiльники! Дiло мо вiки переживе!
Р пiн мене для вiчностi малював, а ти хочеш рубати, шмаркачу!
Голос Яворницького лунав у соборi дужо i владно. Зовсiм, видно, його не
лякала збройна ватага.
В одного з махновцiв, що взявся саме кресати на прикур, Яворницький
вирвав iз рук i кремiнь, i губку. Кинув, сердито затоптував ногою.
- Паливоди! Розстьоби! Горшкодери! Ану, гетьте з собору!
- Ой, папашо, встрелимо! - весело погрозився кудлатий махновець,
пiдбираючи кремiнь з пiдлоги.
- Як ма ш порожню макiтру на плечах, стрiляй! - бунтувався професор. -
На тво му боцi сила, на мо му - правда. Сила розвi ться, а правда нiколи!
Роздуднiлий гнiвний голос його дуднiв на весь собор, аж надворi почули,
гукнули звiдти:
- Ведiть професора сюди! Сам Нестiр Iванович допит йому вчинить.
I от вони стоять дво перед собором, цей осадкуватий лобатий грамотiй з
запорозькими вусами i перед ним обвiшаний збро ю, грiзноокий, з масними
патлами на плечах володар стихi©. Колючим сво©м поглядом Махно просвердлю
козарлюгу, а той на нього дивиться з-пiд насуплених брiв навдивовижу
спокiйно.
- За що, професоре, з мо©ми хлопцями не помирився?
- За вогонь. Не креши, кажу, а вiн креше. Iч, найшовся Герострат iз
хутора Голопупиного... Йому хоч i спалити собор... А ти його будував?
"Чому вiн смi так розмовляти зi мною про мо©х орлiв? - довбав його
пильним поглядом Махно. - I чому я слухаю його? Чому терплю? Яка сила за
ним? Чи що кругом уже морем комунiя наплива? Чи справдi смертi не бо©ться?
Така вiдвага запорозька в ньому живе?"
- Тобi не подоба ться, професоре, мо вiйсько чи мо© iдеали?
Вус Яворницького сердито ворухнувсь:
- То не iдеал, до якого йдуть через ру©ни та через трупи. Дух
руйнiвний, стихiя руйнацтва - це не моя стихiя...
Натовп колихнувся, оступивши Махна:
- Батьку! Та що ми з ним антимонiю розводимо? Одразу ж видно - контра,
ворог повстанства... У дядькiвську вишиту сорочку вирядивсь, а дома,
мабуть, буржуйськi шуби мiль про©да !
Спохмурнiв Махно, злi тонкi губи стиснулись, стали ще тоншими. "Та що
це зi мною? Ранiш би, дiду, ти б у мене захарчав. За один такий погляд я б
тебе на той свiт... А зараз справдi антимонiю розводжу! До чогось
прислухаюся в собi? Щось хочу почути? А що чую? Непримиреннiсть твою?
Ревiння порогiв, що за тобою ревуть?.. Царя не злякався, але ж я тобi
вище, нiж цар!"
- Джуру сюди! Ягора!
На лютий викрик Махна йому одразу ж випхнули з натовпу хлопця з
батiжком. Махно ткнув йому в руку наган.
- На! Укокош! - кивнув на Яворницького. - Цiле вiйсько вiн наше
образив.
Наган важкий, тягне донизу незмiцнiлу руку, барабан набитий патронами -
смертю набитий...
- Цiлься! Цiлься йому просто в кишки! - пiд'юджу натовп. -Натискуй!
Плi!
Ноги пiдкошуються хлоп'ятi, в очах темнi . Вислизнув iз руки наган,
упав на землю.
- Не буду!
- Чого?
- Не буду... i тольки!
Аж Махно заiржав холодним смiхом:
- Оце я люблю! Моя вдача. Мiй характер! За це й тебе милую, - хизуючись
власною великодушнiстю, звернувся до Яворницького. - Дарую життя! Що
оковито© царевi не дав! А менi дав би?
- Музей у мiстi, - вiдповiв Яворницький ухильно. - А мiсто ж не тво ,
робiтничi дружини тримають.
- За ковток оковито© мiсто вiзьму, - хвальковито вiдрiзав Махно. - I в
музей твiй нагряну. Ось при менi шабля емiра бухарського, хочеш - на
згадку в музе© залишу?
- В мене музей запорозький, - буркнув Яворницький. - Шукаю найперше те,
що запорозькi зброярнi давали. Славою налите збираю...
- А ще?
- ...та ще рало хлiбороба беру. Лемiш вiд давнього плуга... - Глянув на
хлопця, нiби саме йому пояснював. - Човен козацький. Кобзу, ткацький
верстат. Та ще кочергу металурга, що першу домну поставив на Днiпрi...
Таке збираю.
Говорячи, Яворницький помiтив, як уважно, жадiбно слуха його
хлопчик-недолiток, що тiльки-но мав його укокошити. I наче вже йому одному
професор оце розтлумачував, втямковував, що саме з усiх скарбiв для
людини найцiннiше.
- Метал зварити - це вам не юшку забовтати, хлопцi... Кишки випускати й
дурень зумi . А та мниця майстрiв, та мниця, скажiмо, дамасько© сталi...
кому вона з вас вiдома?
I на Махна в сумовитiм роздумi дививсь. "Ти людина-легенда, чому ж дiла
тво© чорнi? Чому жадоба руйнацтва така дужа, така могутня в тобi? Чи свiт
iде до того? До того, що на сцену виступають тiльки дво : Руйнач i
Будiвник... Але знати б тобi: зайнятий руйнуванням неминуче деграду ..."
Штереверя випхався у золотi сво©х риз наперед, з пузатою сулi ю в руцi
- певне, бажав поблазнювати перед отаманом:
- Професоре, а менi в тво му музе© мiсце знайдеться? Годящий для
iсторi©?
Яворницький глянув на нього вивчально:
- Дещо й вiд тебе вона вiзьме. Вошу, може, на арканi... Чи самогону оту
сулiю... Бо що ж iще?
- О, та ти жартун, дiду, - блимнув спiдлоба Семенюта, швидкий до
розправ. - Спустити б тобi штани та всипати за тво© професорськi жарти.
Жити набридло?
Всi звернули погляди на Махна: може, й накаже? Не в його вдачi
воловодитися з такими. Може, бровою скине, пальцем подасть ледь помiтний
знак братам Задовим, i тi одразу вiзьмуть старого пiд руки, ходiм, дiду, в
проходочку, до тих акацiй, а там дуло в потилицю i вусами в землю, будь ти
iсторик, хоч переiсторик... Та батько Махно розсудив iнакше. Ось ти,
мовляв, Яворницький, славився в губернi© сво©ми лекцiями про козаччину,
простолюддю i навiть купцям ©х читав, щоб грошей iз сво©х гаманiв на
розкопки давали. Так просвiти ж тепер i мо©х хлопцiв, розкажи ©м про цей
собор, щоб хоч знали, звiдки ти ©х, геро©в повстанства, повиганяв!
I Яворницький, цим звертанням якось упокорений, посумирнiшав,
подобрiшав одразу i, звертаючись до натовпу, справдi став про собор цей
оповiдати. Ранiше, ще в княжi часи, мовляв, собори найчастiше будували на
честь перемог, а цей був збудований козаками на знак прощання зi збро ю, з
Сiччю. Того року закладали його, коли цариця-сука Сiч розгромила.
Полюбовник ©© По-тьомкiн, що сам у козаки втерся, Грицьком Нечесою
назвавсь, наукою зради помагав тiй скурвленiй вiнценосицi. Та ти ж нашi
шанцi пiдступно забрала, i гармати, i прапори, i печатку вiйськову, а ми ж
- хоч вели нас на сустави рубати! - натомiсть собор святий вибуду м, дух
свiй у небо пошлем, i вiн у вiках сiятиме над степами!..
- Добре залива старий опеньок, - кинув iз натовпу рябощокий махновець
у кудлатiй папасi, а Яворницький, впiймавши його очима, враз прикипiв до
нахаби суворим поглядом:
- Ти свою шапку баранячу скинь перед цим витвором! Скинь ©© перед тими
козацькими архiтекторами, що собор цей тобi, ледащовi, будували...
Побачимо, що ти збуду ш.
Махно вловив у цьому нiби натяк на себе. Кликнув, вигукнув з натовпу
Барона, одного з найязикатiщих сво©х теоретикiв.
- Розкажи йому, - ткнув на Яворницького, - про наш рух, бо лекцi©
чита , а сам темний...
I Барон пiшов перед старим викидати словеснi колiнця, вигинався, мов
клоун на килимi. Про експеримент влади безвладно©, про те, що стане цей
гуляйпiльський випроб новим словом для всього людства, буде створено в
степах царство розкутого iндивiдуума... Знов згадав про цiлковиту свободу,
про той вiчний абсолют, вiд якого професора скривило, наче вiд гiркого. Ти
менi, мовляв, про абсолютну свободу, а я тебе спитаю, чи можлива вона
взагалi? Ти менi про життя без насильства, а чого ж у самого кобуряка аж
до колiн телiпа ться? Бароновi здавалось, що вiн уже поклав старого на
обидвi лопатки, поклав та ще й Бакунiним та Карпократом зверху придавив. А
собори оцi - це не що iнше, як кумирнi, де тiльки чад та фiмiам, i стоять
вони на перепонi до розвитку вiльно© особи, тому й дзвони з них треба
стягати та бичувати волами в Гуляйполе, а з самою кумирнею що робити, хай
це батько скаже.
- Ну як? - вдоволений словозливою стрiляного набатовця, глянув Махно на
Яворницького.
- Та нiчого, - вiдповiв той. - Тiльки шаблюка в нього, бачу не по
зросту... До чого воно й дiйде так. Кобуряки до колiн, шаблi до п'ят...
Оружжя все бiльша в розмiрах, а люди щодалi меншають. Колись, кажуть,
люди були такi, що по лiсах, як по травi, ходили, а тепер он якi...
Дрiбнота. Коли й далi так пiде, то стануть i зовсiм як мишенята: по
дванадцятеро в печi цiпами молотитимуть.
- Ох, дiду, не забувай, що ми анархи!
- Мовчу. Знаю ж бо, вiд анарха до монарха недалеко.
Махновi сподобався жарт. Поляскав нагайкою по штиблету, шаблюку свою
поправив, - вона теж була довжелезна, деколи аж землю орала, - вiдтак
молодецьки випнув груди:
- Ось ти, Яворницький, дума ш про себе, що ти мудрець, що вся
iстина-правда тiльки тобi вiдкрита, а я тобi скажу, що зараз такий час,
коли вся правда отут, на вiстрi мо © шаблюки!
- Може, може, - Яворницький згiдливо й посмутнiло кивнув головою. - У
вас вона на вiстрi шаблюки, а в мене отам, на верхах собору, на його
шпилi.
I всi чомусь задерли голови туди, на шпиль, на макiвку собору,
задивились i примовкли на деякий час.
По хвилинi мовчання Махно знову обернувсь до Яворницького:
- Про запорожцiв, кажуть, ти все позаписував, кожну росинку слави
збира ш. А хто ж збиратиме нашу славу? Вона ж у тих самих степах росте, i
погляд iсторi© до не© прикутий.
Насупилось чоло Яворницького, понад голови махновцiв дивився козацький
професор кудись на пiвдень, i думки його, може, були зараз саме про той
степ сонця, степ молодостi, славно© минувшини i прийдешностi.
- Слава Укра©ни, справдi там вона, не розминутись би з нею...
Махновi ж сво муляло:
- Перекази козацькi, професоре, хай трохи постороняться, тепер у степах
перекази про нас складають. Чи цього ти не чу ш?
- Чого? Чую. На базарах гомонять, що грошi ти нiбито сво© випустив з
написом: "Гоп, кумо, не журись, в Махна грошi завелись"... В Гуляйполi
нiбито ходять, а в нас на базарах не беруть.
- Вибрехали, але здорово, - реготнув Махно, i вояцтво все його
зареготало. - Ти записуй... Ну, а ще що? - розпалювався цiкавiстю Махно. -
Якi пiснi про нас?
- А не розсердишся?
- Раз дозволив - кажи.
- Та якi ж...
Яворницький раптом повiв плечем, вивертаючи його нiби для танцю:
Ох, яблучко,
Куди котишся?
Втрапиш в руки до червоних -
Не воротишся...
Махновi жовна заграли пiд шкiрою, лоб взявся брижами - знак, що гроза
насува ться.
- Дати б тобi, дiду, по кумполу за такi пiсеньки, - i рука отаманова
мимовiль потяглася до сво © емiрсько©.
Махнова Галина, з лицем, змореним вiд безсонних ночей та пиятик, та
сама Галина, що колись гола прибiгла до Махна вночi, вирвавшись iз рук
його гвалтiвникiв, злегка торкнулась Махнового лiктя: не спiши, мовляв,
батьку, за шаблю емiрську хапатись, ти ж сам старому дозволив...
- Аж надто ти да ш собi волю, професоре... Скажи спасибi, що сам я
вiльнодум. I прощати вченим дiдам умiю. Iсторiя розбереться... Буде ще за
мною пiсень i легенд, не встигнеш записувати...
- А цю записав? - блиснув до Яворницького скельцями окулярiв теоретик:
Ех, яблучко iз листочками,
©де батько Махно iз синочками©
Нiчого не вiдповiвши, Яворницький заходився зачиняти важкi дверi
собору. Неквапом зачинив, узяв на засув i, як повновладний господар, знов
обернувся сво©м сердитим вусом до Махна та до його чубанiв. Оце, що за
мною, не ваше, мовляв, тут я стою охоронцем. Трупом ляжу, а не пущу вас
сюди iз вашим свистом, iржанням та глумом... В Махновiм примруженiм вiчу
iнше злими iскрицями зблиснуло: "Чи, може, таки вiддiлити оту професорську
вiльнодумну голову вiд плечей? Сiконути емiрською шаблюкою по в'язах, щоб
кров аж цвiркнула з перерiзаних жил, вхопити потiм за отого сивого
оселедця та й над натовпом сво©х витязiв половецьких пiдняти, потрясти,
хай побачать, чим завершу ться батькiв "вiчний абсолют"...
I знову Галина благально зазирнула у вiчi. Махно рiзко змахнув нага м,
викрикнув до Яворницького:
- Гаразд, не сиротитиму твiй славетний музей. Одвалюй! Походи ще по
грiшнiй землi... Ну, а хоч нашi вiльнi чуби в музе© тво му будуть? -
стрiпнув лиснючими патлами. - А копит наших тупотнява? А вiтри, що нам по
степах гули?
Яворницький розвiв руками, плечима знизав: не знаю, мовляв, вiтри,
може, й будуть...
Увечерi пiсля того горiли в плавнях багаття, i конi iржали, згиджено
вiдвертаючись вiд п'яних махновських парсун. Махно цi © ночi перепився.
Чомусь мло©ло йому на душi, чомусь здалося, що назавжди проща ться з цим
лiсом скарбнянським. Лiс, де колись запорожцi нiбито закопували сво©
скарби, де й вiн збирався нишком вiд вiйська закопати бочки з золотом...
Осiнньо довкола, тривожно. А звiдси ж, iз цього лiсу, колись - слiпучого
лiта! - починав i вiн свою боротьбу з гайдамаками, тут був проголошений
"батьком"... Напився люто. I, як водиться в таких випадках, всiляко
виявляв презирство вошивим сво©м теоретикам. Запевняв, що вiд них, коли
разом ©хали в тачанцi, вошi й до нього поналазили, i навмисне чухмарився
перед вiйськом, а плеяду теоретикiв на чолi з Бароном посадив довкола
вогнища i наказав поскидати сорочки:
- Бо у вас i для них свобода, шкребетесь, розляку те тольки... А ви
ловiть!
- Кого батьку?
- Череди сво©.
- Ти про насiкомих?
- Не про насiкомих! Про вошi! Свободи ©м не велiв давать! Пильнiше
наводьте на них сво© бiноклi. - Це про ©хнi пенсне. - А тодi ми вас ще й
пробанимо у Скарбному!..
Теоретики ображено пiдбирали обвислi губи, вхнюплювались у сорочки.
Барон аж сопiв iз протесту, адже це його, старого прокопченого
революцiонера, що носить у собi всю анархiю вiд Зенона й до новiтнiх
стихiй, змушують привселюдно братися за такий непрестижний, що нiяких
успiхiв не вiщу , труд. Все ж, розклавши брудне шмуття на колiнах, нацiлю
сво пенсне на тих кусючих, важко вловимих сво©х ворогiв.
- Ти ©х виманюй, виманюй iз засiдок на просторе, - дораджу йому
котрийсь iз штабно© сотнi, а сотня, як у цирку, з втiхою та веселощами
спогляда скрушне заняття кiстлявих теоретикiв, заняття, що спiткало ©х на
самiм порозi до царства вiчно© свободи.
А сам володар? Нiчого, крiм холодного презирства, не почував до них, до
цих сво©х словоблудiв вошивих, хоч вони ж найбiльше докладали старань, щоб
одягти свого отамана в шати величi... Ти перший, ти обранець iсторi©,
гладiатор свободи на аренi степiв... А хто ж ти насправдi на цiй аренi?
Гладiатор чи клоун? Керманич стихiй чи блазень у ©© величностi iсторi©,
комедiант ярмарковий? Свобода, вiчний абсолют - тiльки й чу ш вiд вошивих
сво©х теоретикiв, а самi повзають, як рептилi©, вiд погляду твого
терпнуть... Вiчний абсолют! А чому ж кров бризками летить вiд тво©х
тачанок на всю Укра©ну?.. Стогнуть, шумлять над тобою чорнi дуби. Вдалеч
не проглянеш, потемнiли виднокруги, душать, тiснi. А якими просторими були
вони тодi, коли ти, юний каторжанин, уперше з'явився на гуляйпiльських
вiльних вiтрах, маючи на озбро ннi лише тендiтну мрiю, виплекану
iдеалiстами багатьох вiкiв... Позбавляю вас будь-яко© влади, будь-якого
гнiту, тiльки ж будьте менi вiрними бiйцями, синами анархi©, синами
всесвiтньо© волi! Без влад, без насильства диктаторiв житиме наша степова
республiка... А сам навiть диктатури сифiлiсу та розбою не подолав! Лише
як виняток дозволив собi сьогоднi розкiш милосердя... Чому дозволив, чому
професора не посiк? До iдеалу через трупи - так вiйсько сво навча ш. Дух
руйнiвний - твоя сила й твiй прапор... То чому ж перед сивоусом вiдступив,
перед його правдою?
Лiс повниться гвалтом пяного вiйська, свист пронизу темiнь чорну, як
смерть, а бiля вогнищ гультяки тво© танцюють з повiями, хрипнуть у
спiвах-гуках:
За матiр за Галину,
За батька за Махна!
Ура! Ура! Ура!
На губах "ура", а самi тiльки й вичiкують, щоб у скрутний момент
зв'язати свого отамана та видати Радвладi за тридцять срiбляникiв...
Днями щоку було йому рознесло, бешиха пiдкинулась, не зважила, що перед
нею володар стихiй. До крику палило болем, довелось до шептухи вдатись.
Покiрно над мискою полив'яною сидiв, а та стара падалиця-шаманка
товкмачила його, як кота, розбухлою щокою у воду, кiстлявими пальцями на
тiм'© щось виробляла... "Звiдкiля ти взялось, звiдкiля прилiзло? - злiсно
шепотiла, виворожуючи хворобу. - Я тебе виганяю, викликаю, проклинаю! Iди
геть на мохи, на очерети! На степи степучi, на сухi лiси!.." I все
товкмачила в миску люто, владно, наче не хворобу, а його самого виганяючи
кудись на чаклунськi отi степи, на сухi лiси... Такою стала тепер твоя
Махновiя, i невiдомо, чи диха ще десь у сповитку рання юнацька мрiя твоя,
яку тобi судилося взяти грубими кривавими руками й понести по степах, де
колись рейдувало лицарство запорозьке... Пiд малиновим стягом ходили, i
душа була в них малинова, а в тебе яка?
Зуспiв цi © ночi Махно i Ягора, поставив юного коновода перед собою на
допит:
- Чому ж ти його живим випустив? Чим вiн тебе заворожив, той чаклун
Яворницький?
- Не знаю, - шепотiло в бентезi хлоп'я.
- Кочергами, верстаками? Запорожцi, та гречкосi©, та закопченi
заводчани - тi вартi чогось, а ми, виходить, пройди, руйначi?
I проймав, пронизував наскрiзь Ягора сво©ми терновими.
- Не знаю, не знаю, - твердило вперте хлоп'я.
- Понаравив ти його? Кинеш мене? Перекинешся до нього? - ревниво
допитував далi Махно. - Будеш iз ним ложки iз шрапнелi виливати? - I
наказував Ягоровi: - На мене дивись! Бо кругом у всiх баньки п'янi з
кров'ю, з каламуттю! Давно не бачив чистих, ясних очей! Тiльки в дiтей
бачив!
Котрийсь iз охорони пiдкинув у вогонь сухого ломаччя, стежив, щоб не
пригасло кострище, щоб батьковi виднiше було. А вiн крiзь темряву плавнiв
у бiк собору час вiд часу сваривсь, нахвалявсь:
- Дзвони з тебе постягав, i тебе спалю.
I, можливо, йому в цi хвилини ввижалась могутня постать Яворницького на
входi собору, де той руки розкинув, обороняючи: "Не дам". Бо знов
белькотiв погрози у темряву:
- Спалю, спалю... Як скрутно буде, як до молитви прикрутить, тодi до
небес запалю оту свiчку свою останню. Свiчку свободи степам!..
П'яно белькотав, куняючи на пеньку, падав головою вниз i знову
випростувавсь, прислухавсь до темряви хащiв, наче йому щось загрозливе
вчувалося звiдти.
Чорнi пiфi© нiчних гуляйпiльських смуткiв, чи не вони вже тодi вiщували
йому крах? Може, навiщували йому той Париж, де пiсля останнього рейду,
пiсля гiрких чужинецьких блукань, хмурий, згорьований чоловiк заходитиме
iнколи до радянського посольства i, скулившись десь у кутку кiнозалу,
звiровито споглядатиме звiдти екран свого життя, мигтючi тiнi сво©х
кривавих вчинкiв. Бачитиме катастрофу останньо© переправи, чутиме хряскiт
тачанок, обтяжених барахлом, скрики людей i хрипiння коней, що,
заплутавшись в упряжi, душаться в каламутнiй водi, ганьбу втечi бачить,
перепуджених коней, ©здцiв, що рубають у панiцi посторонки, i кудлату
чиюсь порожню папаху на бистринi, i бундючний блиск крагiв румунського
прикордонника. Грiзний виблиск пiднятих угору червоних клинкiв буде на
тому, на безповоротному березi. Без золота, без скарбiв, тiльки з
гуляйпiльськими вошами прийме його берег чужинський, берег його довiчних
скитань. Прийме, щоб новою ганьбою покрити вигнанця, i всi його
сатанинськi зусилля, i щоб уже десь в пекучих пустелях Сахари пiд
найманими прапорами iноземного легiону рейдували його останнi тачанки,
розмальованi облинялими яблуками, забризканi грязюкою степових укра©нських
дорiг.



XIX

Степи... Змалку входили вони в свiдомiсть дiтей робiтничого передмiстя.
В степовi, будяччям зарослi балки тiкали з матерями ховатись вiд нiмцiв.
Звiдти везуть повнi грузовики рябих кавунiв на базари та все, що вродило.
I звiдти ж вiтер жене куряву в кiнцi лiта, збушову ться вона з димами
заводiв, i тодi все небо южить. Ще знав Микола Баглай степи академiка
Яворницького - степи сивих могил, в яких дрiмають ненайденi утвори
грецьких майстрiв, скiфськi та сарматськi прикраси, знав ©х як схованку
козацько© iсторi©, де пiд гiрким полином, у глибинних шарах, iржавi зброя
звитяжцiв i непроiржавлена ©хня слава лежить.
I ось тепер постали вони перед Багла м у розповнi лiта, в жнив'яному
блиску сонця, степи плодороддя, свiтлi безкра© цехи пiд блакитним дахом
небес... льчинi степи! Сонячнiсть барв, золото ворохiв, смага тiл на
токах, зблиски усмiшок, ритми працi, зморена плавкiсть трудових рухiв,
повносилля, здоровая токових жiнок - все це для нього пов'язано з лькою,
вiн впiзнавав ©© тут у всьому. Червонi ворохи пшеницi смiялись йому смагою
©© рум'янцiв, йому пахла пилюка льчиних дорiг, з неба спрагло цiлувало
його жарке льчине сонце! В цих просторах, в цiй волi йому невiдступне