вiдступив пiд дерево в тiнь, не хотiв, щоб його впiзнали в п'янiй
компанi©. Якiсь дiвчата, можливо, студентки, проходячи, дiлилися
враженнями вiд фiльму, в ©хнiх очах ще блищали сльози; а з театру валом
валили iншi, розсипались навсiбiч по малолюдному вже проспекту. Обруч,
поклавши дамам сво©м руки на плечi, стояв мiж красунями в недбалiй позi й,
пропускаючи натовп, гомонiв майже розчулено про те, як багато на свiтi
людей, що не сидiли в камерах, не почували вартового за плечем, не слухали
вирокiв собi...
Сплив натовп. Вiтя знову висунувся з тiнi, блiдий вiд випитого, синявий
вiд неону. Висунувся i за мить знову сполохано позадкував, бо неподалiк
саме проходили дружинники, серед них дво заводських арматурниць, - вiн ©х
упiзнав. Ступають розмiрене, поважно, трохи навiть хизуючись сво©ми
червоними пов'язками. Обдавши Обручеву компанiю враз посуворiлими
поглядами, дружинницi пройшли з рiвним перестуком каблучкiв, за ними, ще
суворiшi, продефiлювали хлопцi-дружинники у напрасованих штанях, i Обруч
знову заговорив про те, що iсну на свiтi для декого просто ж iдилiя: цi
заводськi хранительки порядку навiть уявлення не мають, скiльки похмурих
пропеклих зекiв-кримiналiстiв зараз, пiсля вiдбою, вкублюються десь на
нарах по режимних сво©х таборах.
Вiтя запитав, чи правда, що блатняк свого кореша нiзащо не зрадить i що
багато серед них трапля ться безстрашних.
- А перед ким страх? - скривився мордань. - Нема Бога, крiм кодексу!
Коло вiтрини гастронома до них ув'язався ще якийсь миршавий тип,
нестрижений; неголений, у пом'ятому беретi. Вiн хоч i не був Обручевим
знайомим, проте одразу назвав його другом, показував жмуток грошей,
затиснутих у кулацi, i все доскiпувався, де ще можна випити, дарма що й
так уже ледве тримався на ногах.
- Ти хто? - з пiдозрою бликнув на нього Обруч. - Може, лягавий? Чи хто?
- Мiг би великим бути, - мимрив той. - А так нiхто. Такий, як i ви.
Лекторова запитала нервово:
- А хто ж ми, по-вашому?
- Дикi конi доби, - мовби тверезiючи, казав незнайомець. - Худоба, що
почина ревiти перед затемненням сонця або перед землетрусом... Адже в нас
розвинена iнту©цiя долi... Iнту©цiя неминучого i незабарного кiнця...
- О! Та ти мудрецьi - вигукнув Обруч. - А менi здалося, що ти просто
рядовий примiтивний калимник, який не встига пропивати сво© хабарi. Спец
по телевiзорах абощо.
- Вмiю i телевiзори... I приймачi всiх систем ... Все на свiтi
ремонтую.
- А чи не брався ти земну вiсь поправити?
- Земну вiсь - це складнiше... Зате реставрую навiть собори. Це мiй
коронний номер: реставратор-верхолаз.
- Це вже цiкаво! - вигукнула Ера. - Це ви аж там, на шпилях? На
найвищих куполах? Звiдти, мабуть, чудовi кра види?
- На сто миль видно навкруги... Все бачу... Де начальство бенкету на
дачах... Де прокурори хабарi беруть та юшку з браконь рами варять... Все
вiдкрито менi... За горизонти буднiв кидаю з верхотури орлиний погляд...
- А в душу? В глибiнь душi можете зазирнути? - ущипливе запитала Жанна.
- Туди - нi. Туди не дано нiкому. В ядро атома зазирнули, в космос
вирвались, нафту тягнем з десятих горизонтiв ... А в надра душi - нiхто.
Морок! Тьма бездонна! Тiльки щось мерехтить у глибинi загадками вiчними...
- Та ти що - псих? - уважно став приглядатись до верхолаза Обруч. -
Може, ти з Iгренi, з психдиспансера втiк?
- Я вас боюсь! - вiдсахнулась Ера.
- Не бiйсь, - заспоко©в Обруч. - Коли що, я одразу погамую. Сам
збираюся з кийком на Iгрень буйних приборкувати. За це там добре платять.
- Я такий, як i ви, - вiв сво © верхолаз. - Хоча декому здаюся дивним.
Таратута змiряв його неприязним, поглядом:
- А ти часом з собору не падав? Може, ти контужений?
- На вiйнi не був, але життя завдало контузiй... Та й ви, по-мо му,
контуженi, братцi? Одначе де ж усе-таки випити нам?
I знову помахав жмутком грошей у кулацi. Той жмуток, видно, справив
враження на Таратуту, i вiн згадав, що на вокзалi ресторан працю
цiлодобово.
- Запрошую, - сказав верхолаз, i всi разом похилили на вокзал.
Проте до ресторану не дiйшли. На привокзальнiм майданi увагу Жанни
привернула нова-новiсiнька "Волга" вишневого кольору, антена стирчала
нiкельована, - Жанна, ради розваги, бренькнула по нiй. В машинi нiкого.
Таратура товстим пальцем з каблучкою натиснув кнопку дверцят, i вони
легко, мовби самi собою, вiдчинились. Ключик стирчав на мiсцi, радiо
тихенько гомонiло, господар, схоже, лиш на хвилину залишив свiй лiмузин,
побiг на перон, либонь, когось зустрiчати.
- Роззява, забув i ключi, - взявся за ключик Таратута. - Що йому за це
зробити?
Жаннуся першою шурхнула в машину:
- За кермо, Таратуто! На пляж! Купатись!
Похапцем, iз здавленим реготом всi стали втискуватись у машину,
верхолаз теж полiз, зоп'яну плюхнувся котрiйсь iз жiнок на колiна, його
обурено затовкли в куток. Не сiдав тiльки Вiтя-бой. Вiн стояв зовсiм
блiдий, наляканий ©хньою витiвкою.
- Вiтю, давай мерщiй! Я на колiна тебе вiзьму.
Хлоп'як не зрушував з мiсця. Виряченi, виразистi очi його повнились
жахом.
- Ну? - визирнув з водiйського мiсця Таратута.
- Оглух, чи що? - грiзно кинув Обруч через Таратутине плече.
- Не сяду! - позадкував хлопець i, нiби вiдборонюючись, замахав руками:
- Не сяду! Не сяду!
I кинувся щодуху вiд машини навтьоки.
Бачили тi © ночi вишневу "Волгу" в заводському районi, де вона гасала
по темних завулках, перескакувала через трамвайнi колi©, потiм на скаженiй
швидкостi помчала через мiст на лiвобережжя, шурхнула пiд вiадук, де ледве
не збила припiзнiлого велосипедиста. Промчала по набережнiй до водно©
станцi©, зробила там безтямне п'яне коло i, не зупиняючись, повернула
кудись на селища. Буде ще потiм ©й на путi готика тополь, коли минуть
територiю заводiв, верби плакучi виникнуть десь на греблi озера Качиного,
i хлопцi та дiвчата промайнуть пiд вербами, - парочки в летючому свiтлi
фар промелькують тут i там, пообiймавшись, як у вiсiмнадцятому сторiччi...
При наближеннi машини закоханi сахались, затулялись долонями вiд свiтла
фар, а дике авто, вдаривши по них гострим свiтлом, чадом i ревом мотора,
летiло скажено далi, через заводськi пере©зди рвалось кудись у темряву, у
бiк шлакових звалищ.
- ЖениI Жени! - чулося в машинi жiноче, майже iстеричне.
- Куди?
- У степ! Де конi iржуть!
- Бери вiд життя все, що можеш! Так мене вчив мiй Лобода! Пробо мi
Живохватом!
Жанна зiрвала фiранку, висунула руку з машини - залопотiло бiле на
вiтрi.
- Нi, це не прапор капiтуляцi©,.- вигукувала вона, шаленiючи вiд лету.
- Це прапор вiйни з нудьгою!
- Мчи! Газуй! - пiдхопила в нестямi Ера. - В безвiсть! В абсолютну
свободу!
Верхолаз торсав Таратуту за плече:
- Дай поведу. Я витисну вам сто миль.
Таратута рухом плеча скидав iз себе його руку:
- Вiдчепись, бо викину.
- Сто двадцять дам...
Занесло ©х у якийсь глухий кут: шлаковi звалища, заводськi вiдстiйники,
кислотами смердить. Довелось зупинитись. Таратута з Обручем вийшли, стали
роззиратись, про щось радилися стишено.
Першою отямилась гейша, заскiмлила в машинi.
- Куди ви мене завезли?.. Де ми опинились? - Вона злякано щось шукала
очима в темрявi, в химерних накопиченнях ночi, до чогось прислухалася.
Потiм знову заскиглила: - Що менi свекруха скаже? Чому я з вами? Чому така
безвольна? Вiд життя вже нiчого не жду... Там - пустеля. Невже на мiсцi
квiтучих мiст тiльки й зостанеться такий ось чорний хаос, холод, мертвi
каньйони шлакових звалищ?..
- Годi тобi, розвела за упокiй душi! - перебила Жанна, розпатлавшись
зовсiм. - Я вiрю в свiтовий порятунок. Знайдуться лицарi, що нас
порятують... Може ж, прийдуть такi?
- Нiхто не прийде; - заперечив верхолаз. - Ми замика мо цикл. З
пiтекантропа вийшли, пройшли свiй шлях i зника м у вiчностi. Набули таку
швидкiсть, що навряд чи спрацюють гальма... Нi, краще було б народитись в
палеозо©, на мамонтiв полювати.
Обруч тим часом, обнишпоривши багажник, постав перед ними iз здобиччю:
- Ма мо пляшку гальмiвно© рiдини... Три зiрочки.
Пляшка пiшла до колу.
Тепер вони вже й мамонтiв бачать на шлакових звалищах. Тiнi велетнiв
прадавнiх в химерностях ночi пасуться, вершечки якихось кущiв - кусь!
кусь! - i нема. А з-за шлакових пагорбiв, з глибини ночi пiзнiй мiсяць
натужно вилазить. Вилiз, застряв над обрi м - червоний, великий, злий. Не
мiсяць закоханих. Чогось тривожного знак.
- Веселощiвi Я прагну веселощiв! - вiдчайдушне заверещала Жанна,
перемагаючи моторошнiсть i ляк, що з'явились у цiм запустiннi. - Таратуто,
Обруч! - гукнула двом тiням. - Чого ми застряли? Тут страшно! Женiмо далi
кудись!
Кавалери знову сiли в машину, дали заднiй хiд, вибираючись iз тупика.
- До собору! - подав iдею верхолаз. - Я вам, земноводним, покажу
висоту!
Пропозицiя всiм сподобалась. Машину рвонуло з мiсця. Хотiлося нових
розваг, лементу, гвалту, хотiлось ще якоюсь дикою витiвкою розбуркати
селища...
- До собору! До собору! - верещала Жанна. - Замолимо грiхи!
Незабаром машина вже мчала по Широкiй. Дерева тут порозростались,
сходились гiллям. "Волга" летiла крiзь зелений тунель, мiсяць тiльки
прогулькував збоку серед гiлля червоним клубком i був на чорному небi
якийсь зовсiм зловiсний.
Вискочивши на майдан, "Волга" зупинилась перед собором. Компанiя
висипала з машини.
- Зараз вiдкрию перед вами врата, - сказав верхолаз i, пововтузившись
бiля замка, який, зда ться, висiв лише для проформи, широко розчахнув
важкi дверi.
Компанiя ввалилась до собору. Жiнки тороплено роззиралися в присмерках.
- Де ж орган?
Обруч ввiмкнув свiй транзистор i вперше за всю iсторiю храму пiд
високим склепiнням його дико ударив джаз. Якоюсь моторошною лункiстю
озвалася порожнеча, присмерки ожили, закрутилися круговертю.
- Ой, там хтось ! - скрикнула Ера, тулячись до Обруча i злякано
вдивляючись у темряву. - Звiрi! Там звiрi! Це звiринець якийсь!
В сiрiм каламуттi темряви всi помiтили раптом, як вепрячi морди
звiдусiль шкiряться зi стiн, ворушать iклами.
- Тiкаймо звiдси! Я боюсь! - хапалася Ера за Обруча, а вiн, пiдступивши
до найближчого вепра, став гарчати, блазнювато дражнив звiра-чучело, пiсля
чого ще голоснiш запустив музику джазу.
Таратута, закурюючи, запалив сiрника, пiднiс угору i з присмеркiв
виступила перед ним гола постать людська, розiп'ята на хрестi, у вiнку з
терниння, в патьоках кровi, що проступала з-пiд шару пилюки. З висоти
центрального купола звисав товстелезний ланцюг, на якому колись висiло
панiкадило. Воно зникло давно, а ланцюг зостався, i верхолаз, розчепiривши
руки, силкувався тепер дотягтися до нього, щоб поколихатись на цiй
соборнiй гойдалцi. Зростом не вдався, кумедно пiдстрибував угору та все
нiяк не мiг учепитися за ланцюг, i марнi його зусилля розважали компанiю.
Перший острах зiйшов, сутiнь бiльше не вiдлякувала, очi звикали до не© i
навiть до вепрiв призвича©лись, що тепер скалились зi стiн якось
по-домашньому. Ритми джазу, лунаючи в присмерках, кликали до танцю,
хотiлося божевiлля, дикостi, самозабуття.
Жанна в припадку п'яного веселого сказу, скоцюрбившись, затряслася у
твiстi, хвилею пiдхопило й iнших, - почалась оргiя.
лька з Миколою Багла м цi © ночi допiзна блукали коло Радути, по
знайомих мiсцях, побiля тих багрянцевих кучугурних озер, що нiколи не
гаснуть. На похоронi Нечуйвiтра побачилася лька з дядечком Ягором,
порозумiлись, пообiцяла провiдати i ось провiдала.
Повертались з Радути, коли все довкола вже спало, нiякi тривоги не
будили Зачiплянку, i лише коли опинилися неподалiк собору, вдарив з
вiдчинених навстiж дверей отой джаз i вереск дико© оргi©. Здичавiлi
пришельцi з iншо© яко©сь планети вдерлися в собор i верещать там
по-мавпячому, п'яно регочуть, сквернословлять! Мигцем змайнула Миколi
давно чута зачiплянська iсторiя про те, як професор Яворницький вигнав
махновцiв iз собору; це ще бiльш пiддало йому духу, навiть не встиг
подумати про можливi наслiдки, тiльки встиг кинути льцi: "Зажди", - а сам
уже в три скоки рвонувся в розчахнутi дверi, в оту круговерть дикого,
гидкого, цинiчного, що опоганювало йому душу, прекрасну поему його
життя...
Не встигла лька затримати Миколу, а може, якби й могла затримати, то
не стала б. Чула, як верещання там одразу урвалось, вловила голос чужий,
брутальний, налитий ненавистю:
- Чого треба? Ану одвалюй звiдси! Зникни, тля!
Щось було сказано у вiдповiдь хулiганам нiчним, потiм бачила лька, як
вилiтають iз храму, ловлячи сторчаки, якiсь патлатi первiснi постатi, чула
гидкi вигуки, п'яну брудну лайку, i враз щось змигнуло митт во в повiтрi,
лезом ножа змигнуло з темряви собору, i лька отерпла: навпроти Миколи з
фiнкою в руцi осадисто стояла на порозi чорна гвалтiвна смерть.
- Рятуйте!!
Щосили, всiм ством закричала лька до Зачiплянки, до селищ.
Коли вона пiдбiгла до Миколи, вiн уже лежав ниць на порозi соборнiм.
Припавши над ним, чула, як кров клекоче, i у вiдча©, в нестямi розпуки
белькотiла, нiби вимолюючи життя:
- Люблю ж тебе... Люблю! Люблю!
Бiля машини зчинилася метушня, знову чулася лайка, мотор не заводився,
десь ключ загубили в соборi...
льчин крик пiдняв на ноги всю Зачiплянку. До ранку нiхто на селищi не
заснув. Трiщали кущi в садках за тими, що втiкали, i тепер це були не
садки чарiв мiсячних, серпанкових, не нiч без зла, а нiч гнiву, тупотняви,
переслiдування, зцiплених зубiв, скручених рук...
Вiдправивши Миколу з каретою "швидко© допомоги", зачiплянцi все ще не
розходились: наглядаючи затриманих, сердитим юрмиськом темнiли коло
собору; потiм зосталась тiльки варта iз добровольцiв, котрi, ждучи при©зду
мiлiцi©, розташувались попiд собором, облягли його, нiби надовго. Курили,
мовчали. Тiльки вчитель Хома Романович кинув у бiк затриманих: "Оце тi, що
без соборiв у душi... А вiн, як той бiблейський юнак, що вигнав
сквернителiв з храму".
I знов мовчали. Мiсяць над селищем червонiв щербато. Про всi початки i
про всi фiнали нагадував вiн.
Жилавi зачiплянськi акацi© ждуть ночами нового цвiту, чи сь кохання жде
срiблястих акацi вих ночей. Щоранку будить селище сво©ми гудками
завод-ветеран, - потужнi гудки його десь нiби зглибока йдуть, чимось
торкають людей i бентежать. Сну i сну люд заводський сво© одвiчнi дороги
- зi змiн i на змiни, в деннi i нiчнi. У нелегких буднях сво©х Зачiплянка,
у вiчному течивi ©х. Завод, домiвка, знову завод. Нiби у незрушностi
залиша ться ця буденна стiйкiсть ©© iснування, i щось
незнищенно-витривале у стожильнiй чiпкостi ©© життя.
Жде Зачiплянка свого Баглая. Матiр'ю жде, що зажурено збира ягоди
синовi на пирiг з вишень-петрикiвочок, що, рясно вродивши, горять на
сонцi, всуцiль облитi темно-червоним. Жде слiпучiстю саги, де безжурно
галаса дiтвора, всi оцi юнi Миколинi друзi, що в приймальний день самi
несуть йому передачi до заводсько© лiкарнi i пишаються ним, вважаючи, що
хоч пов'язки дружинницько© Микола й не носив, але нема вiдважнiшого за
нього серед усiх дружинникiв заводського району. Часом зустрiча дiтвора
на подвiр'© лiкарнi дiвчину смаглявку, Ягорову льку, в бiлiй хустинi.
Приходить сумовита, сiда на лавцi пiд гiллястою липою i годинами так
висиджу перед вiкнами палат, ждучи, доки Багла вi дозволено буде
пiднятися з лiжка i вiн, блiдий i знекровлений, нарештi вигляне до не© з
котрогось вiкна. В смугастiй лiкарнянiй одежi, схожий на каторжника,
вигляне i вмiхнеться... А поки що - жди. Бачитимуть щодня Багла ву
наречену оцi бетонованi, розпашiлi спекою корпуси лiкарнi i слiпучi вiд
сонця вiкна палат, зрання приходитиме на вахту сво © любовi i в замисленiм
присмутку ждатиме, ждатиме, скiльки доведеться, хоч уже й липа ця запашна
вiдцвiте, хоч i листя з не© вiтер обвi ...
Сухi вiтри час вiд часу окутують Зачiплянку жовто-бурою курявою. А
вечорами, коли тихо, виходять посидiти на сво©й iсторичнiй лавцi Iван та
Вiрунька. Iдилiчною парою сидять пiд зачiплянськими зорями. Коли заходить
мiж ними мова про Миколу, Баглай-старший не може вiднайти пояснення цiй
драмi, яку вiн вважа безглуздою, не може стримати обурення: навiть там,
серед племен, де вiн тодi заблукавсь, ножа нiхто не пiдняв, а брата твого
на рiднiй землi - дикуни доморощенi... Сталь днями й ночами виплавля
завод - хiба ж то для фiнських ножiв сталь? П'ять ран ножових, одна з них
на мiлiметр вiд серця, чудом тiльки не втратив хлопець життя. Була
хiрургам робота, могла б виявитись марною, однак молодий органiзм
допомiг... Та ще, мабуть, чиясь любов. Ну, тепер позашивано рани,
заживають потроху...
Iнодi допiзна засиджу ться коло двору подружжя Багла©в. Змiнився за два
роки Iван, iншим повернувся, Вiрунька почува це. Надто коли почина
розповiдати ©й про той загадковий, бiлоснiжний Тадж-Махал, що в одному
мiсцi оздоблений чорним каменем i той камiнь спiва . Не кожен почу те
диво, але коли вслухатися добре - справдi, ледве чутно спiва : так вмiло
той камiнь поставлено давнiми iндiйськими майстрами. I досi та мницю ©хню
не розгадано: чому ж вiн спiва? I вже обо вслухаються мимоволi i в свiй
собор, що височить на майданi, тане верхами в сутiнi неба, - часом чи не
заспiва вiн теж, тихо, вiддалено? Мовчить собор.
Не видно облупленостi, iржi на банях, нiч скрада на ньому всi травми
часу.
Навколо вирують пристрастi, ламаються списи в щоденних баталiях, що ©х
ведуть будiвничi з браконь рами, а вiй сто©ть, дума свою одвiчну думу.
Про що вона? Все тут проходило перед ним, як перед свiдком i перед суддею.
Ще, зда ться, недавно рипiли гарби повз нього з снопами, клекотiла
революцiя на цьому майданi соборному, дзвони калатали на сполох, кликали
на сходки, на пожежi, то радiсно, то тривожно будили передмiстя, б'ючи
пудовими язиками свою литу, з домiшкою срiбла мiдь... Поглядом болю i туги
востанн дивилися на нього розширенi очi дiвчат-полонянок, коли ©х
тисячами гнали мимо собору в Нiмеччину. Ридання чув, i крики надiй, i
залiзнi гуркоти вiйни, i ©©, ще страшнiшу тишу... Тепер велосипеди нiчних
змiн нечутно обтiкають його щодня i щоночi.
Все вiн бачить i бачив усе. Ярмарки вирували круг нього, яскраво
гомонiли, бурунили, буйно смiялись червоним, сивiли шапками, саньми
красувались в рiзьблених оздобах... Чи так уже воно й вищезло усе? Чи
береже вiн у собi вiдгомiн життя невмирущого, мигтiння списiв запорозьких,
рiзноголосся ярмаркового люду, жарти циганськi, чвари прасолiв, iржання
коней продано-ображених, лоскiтний смiх шинкарок щасливих, нiчнi шепоти
закоханих, зорянi обiйми й зачаття?.. Повен, повен всього! Темрявою ночi
окутаний, зiрок дiста шоломами сво©х бань крутолобих. А сталь у печах
клекоче, i коли плавку дають, шлак за Днiпром виливають, i все небо
виповню ться загравною повiнню, так що вершечки садкiв висвiтяться
карбовано, виднi до кожного листочка, - в такий час од свiтла заводiв враз
вирине з темряви ночi й собор. I доки багрянi , диха небо по всьому
Надднiпров'ю, сто©ть серед заводського селища весь освiтлений,
парусно-повний i чистий, як тодi у минувшинi, коли вперше тут виник,
вичарувався з душi сво©х мудрих i дужих майстрiв.
1963-1967
* Надзвичайна подiя.
компанi©. Якiсь дiвчата, можливо, студентки, проходячи, дiлилися
враженнями вiд фiльму, в ©хнiх очах ще блищали сльози; а з театру валом
валили iншi, розсипались навсiбiч по малолюдному вже проспекту. Обруч,
поклавши дамам сво©м руки на плечi, стояв мiж красунями в недбалiй позi й,
пропускаючи натовп, гомонiв майже розчулено про те, як багато на свiтi
людей, що не сидiли в камерах, не почували вартового за плечем, не слухали
вирокiв собi...
Сплив натовп. Вiтя знову висунувся з тiнi, блiдий вiд випитого, синявий
вiд неону. Висунувся i за мить знову сполохано позадкував, бо неподалiк
саме проходили дружинники, серед них дво заводських арматурниць, - вiн ©х
упiзнав. Ступають розмiрене, поважно, трохи навiть хизуючись сво©ми
червоними пов'язками. Обдавши Обручеву компанiю враз посуворiлими
поглядами, дружинницi пройшли з рiвним перестуком каблучкiв, за ними, ще
суворiшi, продефiлювали хлопцi-дружинники у напрасованих штанях, i Обруч
знову заговорив про те, що iсну на свiтi для декого просто ж iдилiя: цi
заводськi хранительки порядку навiть уявлення не мають, скiльки похмурих
пропеклих зекiв-кримiналiстiв зараз, пiсля вiдбою, вкублюються десь на
нарах по режимних сво©х таборах.
Вiтя запитав, чи правда, що блатняк свого кореша нiзащо не зрадить i що
багато серед них трапля ться безстрашних.
- А перед ким страх? - скривився мордань. - Нема Бога, крiм кодексу!
Коло вiтрини гастронома до них ув'язався ще якийсь миршавий тип,
нестрижений; неголений, у пом'ятому беретi. Вiн хоч i не був Обручевим
знайомим, проте одразу назвав його другом, показував жмуток грошей,
затиснутих у кулацi, i все доскiпувався, де ще можна випити, дарма що й
так уже ледве тримався на ногах.
- Ти хто? - з пiдозрою бликнув на нього Обруч. - Може, лягавий? Чи хто?
- Мiг би великим бути, - мимрив той. - А так нiхто. Такий, як i ви.
Лекторова запитала нервово:
- А хто ж ми, по-вашому?
- Дикi конi доби, - мовби тверезiючи, казав незнайомець. - Худоба, що
почина ревiти перед затемненням сонця або перед землетрусом... Адже в нас
розвинена iнту©цiя долi... Iнту©цiя неминучого i незабарного кiнця...
- О! Та ти мудрецьi - вигукнув Обруч. - А менi здалося, що ти просто
рядовий примiтивний калимник, який не встига пропивати сво© хабарi. Спец
по телевiзорах абощо.
- Вмiю i телевiзори... I приймачi всiх систем ... Все на свiтi
ремонтую.
- А чи не брався ти земну вiсь поправити?
- Земну вiсь - це складнiше... Зате реставрую навiть собори. Це мiй
коронний номер: реставратор-верхолаз.
- Це вже цiкаво! - вигукнула Ера. - Це ви аж там, на шпилях? На
найвищих куполах? Звiдти, мабуть, чудовi кра види?
- На сто миль видно навкруги... Все бачу... Де начальство бенкету на
дачах... Де прокурори хабарi беруть та юшку з браконь рами варять... Все
вiдкрито менi... За горизонти буднiв кидаю з верхотури орлиний погляд...
- А в душу? В глибiнь душi можете зазирнути? - ущипливе запитала Жанна.
- Туди - нi. Туди не дано нiкому. В ядро атома зазирнули, в космос
вирвались, нафту тягнем з десятих горизонтiв ... А в надра душi - нiхто.
Морок! Тьма бездонна! Тiльки щось мерехтить у глибинi загадками вiчними...
- Та ти що - псих? - уважно став приглядатись до верхолаза Обруч. -
Може, ти з Iгренi, з психдиспансера втiк?
- Я вас боюсь! - вiдсахнулась Ера.
- Не бiйсь, - заспоко©в Обруч. - Коли що, я одразу погамую. Сам
збираюся з кийком на Iгрень буйних приборкувати. За це там добре платять.
- Я такий, як i ви, - вiв сво © верхолаз. - Хоча декому здаюся дивним.
Таратута змiряв його неприязним, поглядом:
- А ти часом з собору не падав? Може, ти контужений?
- На вiйнi не був, але життя завдало контузiй... Та й ви, по-мо му,
контуженi, братцi? Одначе де ж усе-таки випити нам?
I знову помахав жмутком грошей у кулацi. Той жмуток, видно, справив
враження на Таратуту, i вiн згадав, що на вокзалi ресторан працю
цiлодобово.
- Запрошую, - сказав верхолаз, i всi разом похилили на вокзал.
Проте до ресторану не дiйшли. На привокзальнiм майданi увагу Жанни
привернула нова-новiсiнька "Волга" вишневого кольору, антена стирчала
нiкельована, - Жанна, ради розваги, бренькнула по нiй. В машинi нiкого.
Таратура товстим пальцем з каблучкою натиснув кнопку дверцят, i вони
легко, мовби самi собою, вiдчинились. Ключик стирчав на мiсцi, радiо
тихенько гомонiло, господар, схоже, лиш на хвилину залишив свiй лiмузин,
побiг на перон, либонь, когось зустрiчати.
- Роззява, забув i ключi, - взявся за ключик Таратута. - Що йому за це
зробити?
Жаннуся першою шурхнула в машину:
- За кермо, Таратуто! На пляж! Купатись!
Похапцем, iз здавленим реготом всi стали втискуватись у машину,
верхолаз теж полiз, зоп'яну плюхнувся котрiйсь iз жiнок на колiна, його
обурено затовкли в куток. Не сiдав тiльки Вiтя-бой. Вiн стояв зовсiм
блiдий, наляканий ©хньою витiвкою.
- Вiтю, давай мерщiй! Я на колiна тебе вiзьму.
Хлоп'як не зрушував з мiсця. Виряченi, виразистi очi його повнились
жахом.
- Ну? - визирнув з водiйського мiсця Таратута.
- Оглух, чи що? - грiзно кинув Обруч через Таратутине плече.
- Не сяду! - позадкував хлопець i, нiби вiдборонюючись, замахав руками:
- Не сяду! Не сяду!
I кинувся щодуху вiд машини навтьоки.
Бачили тi © ночi вишневу "Волгу" в заводському районi, де вона гасала
по темних завулках, перескакувала через трамвайнi колi©, потiм на скаженiй
швидкостi помчала через мiст на лiвобережжя, шурхнула пiд вiадук, де ледве
не збила припiзнiлого велосипедиста. Промчала по набережнiй до водно©
станцi©, зробила там безтямне п'яне коло i, не зупиняючись, повернула
кудись на селища. Буде ще потiм ©й на путi готика тополь, коли минуть
територiю заводiв, верби плакучi виникнуть десь на греблi озера Качиного,
i хлопцi та дiвчата промайнуть пiд вербами, - парочки в летючому свiтлi
фар промелькують тут i там, пообiймавшись, як у вiсiмнадцятому сторiччi...
При наближеннi машини закоханi сахались, затулялись долонями вiд свiтла
фар, а дике авто, вдаривши по них гострим свiтлом, чадом i ревом мотора,
летiло скажено далi, через заводськi пере©зди рвалось кудись у темряву, у
бiк шлакових звалищ.
- ЖениI Жени! - чулося в машинi жiноче, майже iстеричне.
- Куди?
- У степ! Де конi iржуть!
- Бери вiд життя все, що можеш! Так мене вчив мiй Лобода! Пробо мi
Живохватом!
Жанна зiрвала фiранку, висунула руку з машини - залопотiло бiле на
вiтрi.
- Нi, це не прапор капiтуляцi©,.- вигукувала вона, шаленiючи вiд лету.
- Це прапор вiйни з нудьгою!
- Мчи! Газуй! - пiдхопила в нестямi Ера. - В безвiсть! В абсолютну
свободу!
Верхолаз торсав Таратуту за плече:
- Дай поведу. Я витисну вам сто миль.
Таратута рухом плеча скидав iз себе його руку:
- Вiдчепись, бо викину.
- Сто двадцять дам...
Занесло ©х у якийсь глухий кут: шлаковi звалища, заводськi вiдстiйники,
кислотами смердить. Довелось зупинитись. Таратута з Обручем вийшли, стали
роззиратись, про щось радилися стишено.
Першою отямилась гейша, заскiмлила в машинi.
- Куди ви мене завезли?.. Де ми опинились? - Вона злякано щось шукала
очима в темрявi, в химерних накопиченнях ночi, до чогось прислухалася.
Потiм знову заскиглила: - Що менi свекруха скаже? Чому я з вами? Чому така
безвольна? Вiд життя вже нiчого не жду... Там - пустеля. Невже на мiсцi
квiтучих мiст тiльки й зостанеться такий ось чорний хаос, холод, мертвi
каньйони шлакових звалищ?..
- Годi тобi, розвела за упокiй душi! - перебила Жанна, розпатлавшись
зовсiм. - Я вiрю в свiтовий порятунок. Знайдуться лицарi, що нас
порятують... Може ж, прийдуть такi?
- Нiхто не прийде; - заперечив верхолаз. - Ми замика мо цикл. З
пiтекантропа вийшли, пройшли свiй шлях i зника м у вiчностi. Набули таку
швидкiсть, що навряд чи спрацюють гальма... Нi, краще було б народитись в
палеозо©, на мамонтiв полювати.
Обруч тим часом, обнишпоривши багажник, постав перед ними iз здобиччю:
- Ма мо пляшку гальмiвно© рiдини... Три зiрочки.
Пляшка пiшла до колу.
Тепер вони вже й мамонтiв бачать на шлакових звалищах. Тiнi велетнiв
прадавнiх в химерностях ночi пасуться, вершечки якихось кущiв - кусь!
кусь! - i нема. А з-за шлакових пагорбiв, з глибини ночi пiзнiй мiсяць
натужно вилазить. Вилiз, застряв над обрi м - червоний, великий, злий. Не
мiсяць закоханих. Чогось тривожного знак.
- Веселощiвi Я прагну веселощiв! - вiдчайдушне заверещала Жанна,
перемагаючи моторошнiсть i ляк, що з'явились у цiм запустiннi. - Таратуто,
Обруч! - гукнула двом тiням. - Чого ми застряли? Тут страшно! Женiмо далi
кудись!
Кавалери знову сiли в машину, дали заднiй хiд, вибираючись iз тупика.
- До собору! - подав iдею верхолаз. - Я вам, земноводним, покажу
висоту!
Пропозицiя всiм сподобалась. Машину рвонуло з мiсця. Хотiлося нових
розваг, лементу, гвалту, хотiлось ще якоюсь дикою витiвкою розбуркати
селища...
- До собору! До собору! - верещала Жанна. - Замолимо грiхи!
Незабаром машина вже мчала по Широкiй. Дерева тут порозростались,
сходились гiллям. "Волга" летiла крiзь зелений тунель, мiсяць тiльки
прогулькував збоку серед гiлля червоним клубком i був на чорному небi
якийсь зовсiм зловiсний.
Вискочивши на майдан, "Волга" зупинилась перед собором. Компанiя
висипала з машини.
- Зараз вiдкрию перед вами врата, - сказав верхолаз i, пововтузившись
бiля замка, який, зда ться, висiв лише для проформи, широко розчахнув
важкi дверi.
Компанiя ввалилась до собору. Жiнки тороплено роззиралися в присмерках.
- Де ж орган?
Обруч ввiмкнув свiй транзистор i вперше за всю iсторiю храму пiд
високим склепiнням його дико ударив джаз. Якоюсь моторошною лункiстю
озвалася порожнеча, присмерки ожили, закрутилися круговертю.
- Ой, там хтось ! - скрикнула Ера, тулячись до Обруча i злякано
вдивляючись у темряву. - Звiрi! Там звiрi! Це звiринець якийсь!
В сiрiм каламуттi темряви всi помiтили раптом, як вепрячi морди
звiдусiль шкiряться зi стiн, ворушать iклами.
- Тiкаймо звiдси! Я боюсь! - хапалася Ера за Обруча, а вiн, пiдступивши
до найближчого вепра, став гарчати, блазнювато дражнив звiра-чучело, пiсля
чого ще голоснiш запустив музику джазу.
Таратута, закурюючи, запалив сiрника, пiднiс угору i з присмеркiв
виступила перед ним гола постать людська, розiп'ята на хрестi, у вiнку з
терниння, в патьоках кровi, що проступала з-пiд шару пилюки. З висоти
центрального купола звисав товстелезний ланцюг, на якому колись висiло
панiкадило. Воно зникло давно, а ланцюг зостався, i верхолаз, розчепiривши
руки, силкувався тепер дотягтися до нього, щоб поколихатись на цiй
соборнiй гойдалцi. Зростом не вдався, кумедно пiдстрибував угору та все
нiяк не мiг учепитися за ланцюг, i марнi його зусилля розважали компанiю.
Перший острах зiйшов, сутiнь бiльше не вiдлякувала, очi звикали до не© i
навiть до вепрiв призвича©лись, що тепер скалились зi стiн якось
по-домашньому. Ритми джазу, лунаючи в присмерках, кликали до танцю,
хотiлося божевiлля, дикостi, самозабуття.
Жанна в припадку п'яного веселого сказу, скоцюрбившись, затряслася у
твiстi, хвилею пiдхопило й iнших, - почалась оргiя.
лька з Миколою Багла м цi © ночi допiзна блукали коло Радути, по
знайомих мiсцях, побiля тих багрянцевих кучугурних озер, що нiколи не
гаснуть. На похоронi Нечуйвiтра побачилася лька з дядечком Ягором,
порозумiлись, пообiцяла провiдати i ось провiдала.
Повертались з Радути, коли все довкола вже спало, нiякi тривоги не
будили Зачiплянку, i лише коли опинилися неподалiк собору, вдарив з
вiдчинених навстiж дверей отой джаз i вереск дико© оргi©. Здичавiлi
пришельцi з iншо© яко©сь планети вдерлися в собор i верещать там
по-мавпячому, п'яно регочуть, сквернословлять! Мигцем змайнула Миколi
давно чута зачiплянська iсторiя про те, як професор Яворницький вигнав
махновцiв iз собору; це ще бiльш пiддало йому духу, навiть не встиг
подумати про можливi наслiдки, тiльки встиг кинути льцi: "Зажди", - а сам
уже в три скоки рвонувся в розчахнутi дверi, в оту круговерть дикого,
гидкого, цинiчного, що опоганювало йому душу, прекрасну поему його
життя...
Не встигла лька затримати Миколу, а може, якби й могла затримати, то
не стала б. Чула, як верещання там одразу урвалось, вловила голос чужий,
брутальний, налитий ненавистю:
- Чого треба? Ану одвалюй звiдси! Зникни, тля!
Щось було сказано у вiдповiдь хулiганам нiчним, потiм бачила лька, як
вилiтають iз храму, ловлячи сторчаки, якiсь патлатi первiснi постатi, чула
гидкi вигуки, п'яну брудну лайку, i враз щось змигнуло митт во в повiтрi,
лезом ножа змигнуло з темряви собору, i лька отерпла: навпроти Миколи з
фiнкою в руцi осадисто стояла на порозi чорна гвалтiвна смерть.
- Рятуйте!!
Щосили, всiм ством закричала лька до Зачiплянки, до селищ.
Коли вона пiдбiгла до Миколи, вiн уже лежав ниць на порозi соборнiм.
Припавши над ним, чула, як кров клекоче, i у вiдча©, в нестямi розпуки
белькотiла, нiби вимолюючи життя:
- Люблю ж тебе... Люблю! Люблю!
Бiля машини зчинилася метушня, знову чулася лайка, мотор не заводився,
десь ключ загубили в соборi...
льчин крик пiдняв на ноги всю Зачiплянку. До ранку нiхто на селищi не
заснув. Трiщали кущi в садках за тими, що втiкали, i тепер це були не
садки чарiв мiсячних, серпанкових, не нiч без зла, а нiч гнiву, тупотняви,
переслiдування, зцiплених зубiв, скручених рук...
Вiдправивши Миколу з каретою "швидко© допомоги", зачiплянцi все ще не
розходились: наглядаючи затриманих, сердитим юрмиськом темнiли коло
собору; потiм зосталась тiльки варта iз добровольцiв, котрi, ждучи при©зду
мiлiцi©, розташувались попiд собором, облягли його, нiби надовго. Курили,
мовчали. Тiльки вчитель Хома Романович кинув у бiк затриманих: "Оце тi, що
без соборiв у душi... А вiн, як той бiблейський юнак, що вигнав
сквернителiв з храму".
I знов мовчали. Мiсяць над селищем червонiв щербато. Про всi початки i
про всi фiнали нагадував вiн.
Жилавi зачiплянськi акацi© ждуть ночами нового цвiту, чи сь кохання жде
срiблястих акацi вих ночей. Щоранку будить селище сво©ми гудками
завод-ветеран, - потужнi гудки його десь нiби зглибока йдуть, чимось
торкають людей i бентежать. Сну i сну люд заводський сво© одвiчнi дороги
- зi змiн i на змiни, в деннi i нiчнi. У нелегких буднях сво©х Зачiплянка,
у вiчному течивi ©х. Завод, домiвка, знову завод. Нiби у незрушностi
залиша ться ця буденна стiйкiсть ©© iснування, i щось
незнищенно-витривале у стожильнiй чiпкостi ©© життя.
Жде Зачiплянка свого Баглая. Матiр'ю жде, що зажурено збира ягоди
синовi на пирiг з вишень-петрикiвочок, що, рясно вродивши, горять на
сонцi, всуцiль облитi темно-червоним. Жде слiпучiстю саги, де безжурно
галаса дiтвора, всi оцi юнi Миколинi друзi, що в приймальний день самi
несуть йому передачi до заводсько© лiкарнi i пишаються ним, вважаючи, що
хоч пов'язки дружинницько© Микола й не носив, але нема вiдважнiшого за
нього серед усiх дружинникiв заводського району. Часом зустрiча дiтвора
на подвiр'© лiкарнi дiвчину смаглявку, Ягорову льку, в бiлiй хустинi.
Приходить сумовита, сiда на лавцi пiд гiллястою липою i годинами так
висиджу перед вiкнами палат, ждучи, доки Багла вi дозволено буде
пiднятися з лiжка i вiн, блiдий i знекровлений, нарештi вигляне до не© з
котрогось вiкна. В смугастiй лiкарнянiй одежi, схожий на каторжника,
вигляне i вмiхнеться... А поки що - жди. Бачитимуть щодня Багла ву
наречену оцi бетонованi, розпашiлi спекою корпуси лiкарнi i слiпучi вiд
сонця вiкна палат, зрання приходитиме на вахту сво © любовi i в замисленiм
присмутку ждатиме, ждатиме, скiльки доведеться, хоч уже й липа ця запашна
вiдцвiте, хоч i листя з не© вiтер обвi ...
Сухi вiтри час вiд часу окутують Зачiплянку жовто-бурою курявою. А
вечорами, коли тихо, виходять посидiти на сво©й iсторичнiй лавцi Iван та
Вiрунька. Iдилiчною парою сидять пiд зачiплянськими зорями. Коли заходить
мiж ними мова про Миколу, Баглай-старший не може вiднайти пояснення цiй
драмi, яку вiн вважа безглуздою, не може стримати обурення: навiть там,
серед племен, де вiн тодi заблукавсь, ножа нiхто не пiдняв, а брата твого
на рiднiй землi - дикуни доморощенi... Сталь днями й ночами виплавля
завод - хiба ж то для фiнських ножiв сталь? П'ять ран ножових, одна з них
на мiлiметр вiд серця, чудом тiльки не втратив хлопець життя. Була
хiрургам робота, могла б виявитись марною, однак молодий органiзм
допомiг... Та ще, мабуть, чиясь любов. Ну, тепер позашивано рани,
заживають потроху...
Iнодi допiзна засиджу ться коло двору подружжя Багла©в. Змiнився за два
роки Iван, iншим повернувся, Вiрунька почува це. Надто коли почина
розповiдати ©й про той загадковий, бiлоснiжний Тадж-Махал, що в одному
мiсцi оздоблений чорним каменем i той камiнь спiва . Не кожен почу те
диво, але коли вслухатися добре - справдi, ледве чутно спiва : так вмiло
той камiнь поставлено давнiми iндiйськими майстрами. I досi та мницю ©хню
не розгадано: чому ж вiн спiва? I вже обо вслухаються мимоволi i в свiй
собор, що височить на майданi, тане верхами в сутiнi неба, - часом чи не
заспiва вiн теж, тихо, вiддалено? Мовчить собор.
Не видно облупленостi, iржi на банях, нiч скрада на ньому всi травми
часу.
Навколо вирують пристрастi, ламаються списи в щоденних баталiях, що ©х
ведуть будiвничi з браконь рами, а вiй сто©ть, дума свою одвiчну думу.
Про що вона? Все тут проходило перед ним, як перед свiдком i перед суддею.
Ще, зда ться, недавно рипiли гарби повз нього з снопами, клекотiла
революцiя на цьому майданi соборному, дзвони калатали на сполох, кликали
на сходки, на пожежi, то радiсно, то тривожно будили передмiстя, б'ючи
пудовими язиками свою литу, з домiшкою срiбла мiдь... Поглядом болю i туги
востанн дивилися на нього розширенi очi дiвчат-полонянок, коли ©х
тисячами гнали мимо собору в Нiмеччину. Ридання чув, i крики надiй, i
залiзнi гуркоти вiйни, i ©©, ще страшнiшу тишу... Тепер велосипеди нiчних
змiн нечутно обтiкають його щодня i щоночi.
Все вiн бачить i бачив усе. Ярмарки вирували круг нього, яскраво
гомонiли, бурунили, буйно смiялись червоним, сивiли шапками, саньми
красувались в рiзьблених оздобах... Чи так уже воно й вищезло усе? Чи
береже вiн у собi вiдгомiн життя невмирущого, мигтiння списiв запорозьких,
рiзноголосся ярмаркового люду, жарти циганськi, чвари прасолiв, iржання
коней продано-ображених, лоскiтний смiх шинкарок щасливих, нiчнi шепоти
закоханих, зорянi обiйми й зачаття?.. Повен, повен всього! Темрявою ночi
окутаний, зiрок дiста шоломами сво©х бань крутолобих. А сталь у печах
клекоче, i коли плавку дають, шлак за Днiпром виливають, i все небо
виповню ться загравною повiнню, так що вершечки садкiв висвiтяться
карбовано, виднi до кожного листочка, - в такий час од свiтла заводiв враз
вирине з темряви ночi й собор. I доки багрянi , диха небо по всьому
Надднiпров'ю, сто©ть серед заводського селища весь освiтлений,
парусно-повний i чистий, як тодi у минувшинi, коли вперше тут виник,
вичарувався з душi сво©х мудрих i дужих майстрiв.
1963-1967
* Надзвичайна подiя.