Гончаров Анатолий. Собор

i по тому, як вiльно пiшла вона iз ним до хвiртки, нiби цього тiльки й
чекала, пiшла, навiть не озирнувшись, з якимось викликом несучи свою
баламутну голову, - всi зрозумiли, що ©хня "хвилинка" може затягнутись
надовго. Бува , такi "хвилинки" затягуються потiм на цiле життя!
Всi мовчали ошелешено.
- Кiно, - тiльки й спромоглася на слово серед скандально© тишi Шпачиха.
Лобода, що враз якось набряк обличчям, послав у бiк Шпачихи нищiвний
погляд, видно, вважаючи стару гультяйку зрадницею.
- й-же- й, кiно! - знов лепетнула Шпачиха, - Не подивились, що влада
...
Висуванець тепер навiть не глянув на зрадницю. Не удосто©в.
Нахнюплений, як туча, ще посидiв якийсь час, потiм пiдвiвся з-за столу,
понуро побрiв у темiнь Ягорового садка.
Музики не було. Орлянченко поки що не з'являвся iз сво©м всевловлюючим
транзистором, хоча ж лише тепер i можна було погуляти по-справжньому.
Першою з якимось гультяйським прикриком-притьохком осушила чималий
келишок Шпачиха. Не вiдстав вiд не© i Семко-шабашник, що одразу ж потягся
чаркуватися з Наталкою. Пiдтримали товариство й брати Владики, згадав
молодiсть навiть Катратий, випивши до дна сво i якось полегшено
крекнувши.
- Оце ж тобi за шашличну,.- гукнула навздогiн Лободi у садок Шпачиха. -
Оце тобi "назустрiч побажанням трудящих"!
I не приховуючи подробиць, стала розповiдати, як просив ©© Лобода
"провести вiдповiдну роботу серед льки", гостинця ©й, квартальнiй, привiз
i як вона в ролi свахи, взявши грiх на душу, таки умовляла дiвчину, а
потiм прийшла додому i, повiрите, аж заплакала!
- Та що ж це я, думаю, за гостинець совiсть промiняла? Оце квартальна,
оце мати сина-героя. Та ще й ударниця четверто© домни - трудову травму
ма ш... Весь стаж життя правдою добувала, а тут скриводушила... - I знову
докрикувала в садок: - Не ховайся там у кущах, Володимире, вiд здорово©
критики не втечеш!... Матерi нема живо©, то хоч ми за не© скажемо! Як
винянчувала вона тебе, як любила, найменшенького... Соколом життя хотiла
тебе виростити, та ти ж i мiг, як он батько твiй Iзот, то ж - велика
людина, чесна козацька натура! А ти? Серед лягавих усе i сам лягавим
ста ш! Навiть женитися вирiшив по блату? Де ж твоя совiсть - у грудях чи в
сейфi на замку?
Шпачиху слухали й не слухали, баби завели суперечку, що це воно таке
"лягавий"? Усiм тепер нiби вiдлягло вiд серця; стало враз ясно, що тут
затiвалося щось недобре, i вони брали участь у цьому недоброму i тiльки
зараз нарештi позбулися сорому, силуваностi й фальшi, тягара неправди.
Брати Владики, забувши, що вже збиралися були йти, затягли пiснi
двоспiвом, в обох добрi голоси. До них з нальоту при дналась i Наталка:
стала посерединi i обiйнявши обох, повиснувши на крутих ©хнiх плечах,
пiдхопила високо, вiдчайдушне, тим часом, нiби на поклик Наталчин,
вродився на подвiр'© законний ©© Костя-танкiст iз справнiсiньким сво©м
баяном i хвацько розтягнув мiхи на всi груди. Орлянченкова компанiя теж
повернулася, i сам Ромця, котрий скорше всього був на Ягорових заручинах
головним органiзатором перевороту, з'явився смирненький, з на©вною
усмiшечкою, нiби нi в чому й не замiшаний.
Тiльки тi © пари, що вiдлучилася "на хвилинку", все не було.
Та про них уже нiби й не думалось. Пiсня, збурхнувши угору,
притягувала, докликала й тих, що спершу повiдмовлялися, кожен на свiй лад
бойкотуючи цi неприйнятi для них псевдозаручини. Зачiплянка ожила, стали
один по одному з'являтися роботяги, що, вiдробивши свою змiну, лагодились
на спочивок, примчала i Багла ва Вiрунька, круглолиця, повненька, в чистiй
бiлоснiжнiй косинцi. Катратий не зата©в нi на кого образи за попередню
вiдмову, частував щедро, як ранiше колись вiн умiв. Пригощаючи Вiруньку,
все вигукував захмелiло до не©:
- Рiж гусей, Вiрунько! Бери ножа i рiж ©х, клятих, он вони пiд сара м
гелготять!
А тодi обертався сердито в гущавiнь садка:
- Де ж той... iзу©т?
- зу©т, - скромно поправляв його Ромця.
- Iзу©т! - гримав Катратий ще дужче.
Давно так не гуляла Зачiплянка. Вже й тi, кому треба було в нiчну,
промчали велосипедами до собору, а звiдси нiхто не йшов. Це ж Весела!
Мають повеселитись, коли вже зiбрались! Людей радувало, що все так
обернулося, радувала пiсня, що здружувала, радували тi дво , що ©х досi
нема. Оце по-зачiплянському! Так жити треба: якщо припала до серця -
пiдiйшов, взяв за руку й повiв. На це без любовi духу не вистачить! Тiльки
любов да право на це!
- Ану спiвати, кавалери! - залучала Вiрунька до товариства й Ромцю та
його дружкiв, що тiльки шкiрились, ховались один за одного, бо спiвати не
вмiли. - Ех, ви, патолоч безголоса! На транзистори, на автоматику
перейшли? Учiться, пiдтягуйте, бо iнакше голосовi зв'язки попересихають!
Перевалило й за пiвнiч, а спiви не вщухали. Не клопоталась про день
грядущий Зачiплянка сьогонiчна, не спiшила до сну, вся була в буйному
хмелю веселощiв, у тих бiлих гусоньках, що гиля-гиля та й на став, у
козаченьках, що засвистали похiд з полуночi...
Насамкiнець Шпачиха впряглася в тачку, бо треба ж було вшанувати
господаря, повезти його до саги купати. I таки вони покотять, покатають
старого каталя на залiзнiй одноколiснiй тачанцi, що тачкою зветься! Усiм
гульбищем, всi ю веселою веремi ю повезуть його з спiвом та гуком до саги,
до улюблених сво©х вод, вивалять просто в одежi в лiтепло, в куширища, аж
розполохавши зорi саги та поснулих замулених карасiв! Повезуть, покатають
господаря, а вiн i не вiд пручуватиметься, бо ж так зачiплянський звичай
велить, тiльки погукуватиме у надмiрi щедростi з тачки: "Рiжте, рiжте усiх
гусей мо©х!.." I впiзнаватиметься тут у ньому той ранiший Катратий,
Неминайкорчма, широка натура, у якого всi його величезнi полуницi могли
враз, одним духом переходити в музику оркестрiв!



XVII

Навiть i найтемнiшо©, безмiсячно© ночi Днiпро бiля заводiв не гасне. Не
гаснуть нi сага, нi Радута - велике комишувате озеро серед кучугур. Буре
небо да ©м свою бурiсть, вогневий палевий полиск. Нiби цiлу нiч ранкова
зоря барвить цi тихi води. Темрява окуту кучугури, суцiльно сто©ть у бiк
степiв, а багрянi дзеркала озер приднiпровських свiтять i свiтять угору
пiлотам, птахам, запiзнiлим рибалкам, чiтко вiдбивають у сво©й рожевостi
тiнi комишiв, кожно© стеблинки-комишинки.
I якщо заблукана парочка стане на березi, то й силует парочки на
дзеркальнiй рожевостi вiдiб' ться...
Край Радути, освiтлений вогнями заводiв, бiлi на пагорбi дот. Один з
бастiонiв далекого вже сорок першого року. Скiльки Баглай пам'ята себе,
впомку йому i цей зруйнований дот бiля Радути. Не раз залазив з хлопчаками
всередину, пiдсаджували один одного до бiйниць, видряпувались на самий
верх кострубато© ру©ни, що вже не вiдстрашувала ©х брилами зубатого
залiзобетону, розламаного, розшматованого могутньою силою вибуху. Хто й
коли висадив у повiтря цей дот - невiдомо. Цього лiта дот побiлений
кимось, повапнований. Коли виплеснеться заграва над заводами, вiн теж
сяйне бiло, неприродно, нiби снiгом обкиданий. Довкола дота огорожа з
металевих труб, бар' р вiд кiз. Огорожа - це, звичайно, добре, а ось
вапнувати... "Певне, висуванцева iдея... Це в його стилi", - подумав
студент. Чи, може, пiонери в дитячiй сво©й на©вностi причепурили, вапном
пошпарували iсторичну пам'ятку? Бiлильникам i на думку не спало, що разом
з темно-бурою сiризною ру©ни, затемнено© негодами, припалено© спеками,
зник iз причепуреного об' кта i той дух грiзностi, що тут жив, дух подвигу
невiдомих людей.
Обiйшли з лькою, обдивились ру©ну.
- Страшне, -- сказала лька.
- Мачуха епоха здебiльшого такого типу пам'ятки нам залишила, - з
сумовитою iронi ю мовив Баглай.
"А ми з тобою хiба не пам'ятки? - подумалось льцi. - Обо живi
пам'ятки вiйни! Тобi твiй батько хоч прiзвище залишив, а менi що? Дочцi
матерi-одиначки! Мов вiд святого духа вродилась... Може, й назву села
забув?"
Як сiрошинельна тiнь фронтiв, пройшов вiн осiннiми степами, переночував
i бiльше нiколи не вiдгукнувсь. Чи, може, в останню мить, у мить розлуки з
життям, згадалась-таки йому летюча однонiчна любов десь в укра©нському
степовому селi? Чи не тут вiн, десь в оцих буранах, i головою наклав?
Полiг смертю хоробрих, не вiдаючи того, що вiн умира батьком, що виросте
в нього донька на трудних вдовинських харчах, та ще й не огризком якимось
виросте, а красунею ж таки, чорт вiзьми! Iнакше-бо не зачепився б такий
хлопець, як оцей, нiби вимрiяний нею, студент, що ночами з несплячки усе
блукав по сво©й Зачiплянцi...
Прийшов сьогоднi, впевнено пiдняв льку iз-за столу, вивiв за двiр.
Чому вiн був певен, що лька встане, без вагань кине свого "жениха" й пiде
за ним? Помiтив щось за нею? Чи легковажною йому здалась? така познака
на нiй?
Коли вже опинились за хвiрткою, Баглай мiцно взяв ©© за руку, наче
боявся, щоб назад не втекла. Не випускаючи руки, запитав з хвилюванням у
голосi:
- Куди ж пiдемо?
- Хоч i на край свiту, - вперше за вечiр усмiхнулась лька.
I повела ©х нiч липнева на край свiту зачiплянського, що дотом
кiнчався. Свiтять озера ©м, i небо заводське цвiте над ними багряно.
Посидять на дотi. Походять, де трав'янистi вибалочки стеляться край
кучугур по надднiпров'ю, де й до них ходили колись i пiсля них ходитимуть,
i небо ©м свiтитиме теж. Як легко, як вiльно було льцi з ним! Наче вiд
народження знала його. Коли говорилось - говорили, коли виникало бажання
помовчати - примовкали, не почуваючи вiд того незручностi, ©м i в мовчаннi
теж було гарно.
Спiви зачiплянськi докочувалися й сюди, там все ще гуляли, будили
селища гуком, i хлопець, сидячи поруч не© на дотi, з внутрiшнiм трепетом
слухав ту пiсню, слухав, як душу свого народу, - так ©© розумiв. Яка вiчна
поезiя може бути вичарувана iз слова, iз звичайнiсiнького, нiби ж
буденного матерiалу!
- Гусоньки... Огiрочки... Плава вiдеречко... А як багато сказано. - I
запитав: - Ви спiва те, лько?
Сказала, що спiвала колись.
- В селi в нас гарно спiвають. Не всi ще пiснi за кукурудзою та силосом
позабували...
© заливало щастя, вона пила це повiтря, цю зорянiсть неба, тишу озер.
Звiдки це на не© найшло? Все нiби осяялось навкруги, все сприйма ш iнакше.
Що ж це воно таке , та мниче, всесильне, що раптом пробуджу ться в людинi
i що його, мабуть, i наймудрiшi мудрецi не можуть розгадати? Скiльки разiв
ходили через цi кучугури до бакена, козяче пустирище було, та й усе,
тiльки сердилась, коли в ноги наганялось тут колючок-якiрцiв, а зараз...
наче полуда з очей зiйшла, якийсь покров з усього знято, все вiдкрилося в
iнших барвах, наповнилось непомiченою до цього красою. I студент, що
недавно ще був недосяжним, уже поруч не© сидить, чита вiршi iспанського
поета, i вони зливаються з гуркотанням по©зда по мосту, що далеко
загримотiв у тишi ночi - звiдкись i кудись... I в тому теж була поезiя.
Баглай нiби обдаровував льку щедрiстю сво © душi, до чого тiльки торкався
поглядом, все в нього ставало небуденним: i заводськi заграви, що окутують
Титана, i цi пустирища, де в його уявi вже виростають споруди незвично©
архiтектури, якесь сонячне мiсто для людей - для людей, а не для трамва©в!
Навiть ота комишинка, що в багрянцi озера поставила свою тiнь, i вона
робилася незвичайною, виявлялась однi ю з тих комишинок, що з них
генiальний козацький пiдлiток витворив колись прообраз собору, виплiв iз
стеблинок його перший маленький макет, що й на долонi вмiщався... Нiч
нiжностi, такою вона була, ця нiч. Коли, йдучи, набралося льцi пiску в
черевичок i вона нахилилась витрушувати, Микола пiдтримував ©©, i лька
почувала його схвильоване дихання, нiжну мову руки, що пiдтриму ©© так,
мовби вона якесь серпанкове створiння, з яким тiльки й можна поводитись
так голубливо, нiжно. Пiсля того iшли вже весь час, побравшись за руки,
мов боячись загубити в темрявi одне одного.
I так iтимуть. I щиро смiятися буде вiн, коли лька розкаже, як Микола
тодi наче тiкав од не©, подавшись iз рюкзаком через огороди до автобуса...
Смi ться! Бо зовсiм iнша була причина: з другом механiком порушилась
тимчасова гармонiя, не хотiлося на побачення з бюрократами йти,
проштовхувати сво© димовловлювачi... А це ось на спортивних змаганнях був
у сусiдньому мiстi металургiв, виборював першiсть з академiчного
веслування. I вже заграла льчина уява, вже мчить по Днiпру стрiлою
золотистою човен отой гострий, довгий, як риба-меч, розтина гладiнь, - це
ж, звичайно, на такому вiн змагався? Перемiг? Яке виборов мiсце?
- Енне мiсце, - жарту Микола, - в числi жалюгiдних непризерiв... Чесно
грiв чуба, але, як кажуть в таких випадках брати-росiяни: "Увы!"
Не був, видно, тим засмучений, i це також подобалось льцi.
Пiд дамбою, що вiддiля шлакоблоковий завод вiд кучугур, жужелиця
трiщить пiд ногами, темнi на днi вибалка рогоза. I ця рогоза, як i все
довкола, теж промовля до Баглая. Вiн розповiда льцi, що ранiше й тут
було озеречко, сага, карасiв малеча ловила... А якось джерело прорвало,
кiлька днiв величезний горб води яворився-клекотав посеред саги.
Адмiнiстрацiя заводу з переляку, чи що, - сто мiшкiв пiску та жужелицi
туди...
- Забили джерело, не стало води... А дурнi зостались, - пожартував
сумовито.
Цiкавився, що лька чита . Став висмiювати рiзнi так званi "колгоспнi"
та "робiтничi" романи, що дiляться з суворiстю кастовою - один вiд
шелюгiвсько© ферми й до собору, а другий - вiд собору, де зона мiста
почина ться, i до само© домни: iншому геро вi сюди зась, вхiд
заборонений...
- А люди скрiзь люди, - роздумував уголос. - I праця скрiзь праця, якщо
тiльки вона справжня, а не безплiдна метушня. Бо й така, бува лише
видимiсть працi, самообман. О скiльки в нас ще забира енергi© така
праця-метушня - галаслива, виснажлива, але насправдi нiкому не потрiбна i,
по сутi, безглузда... Якщо ж вона справжня, то в нiй, навiть у Шпачишинiй,
на грядцi, своя мудрiсть i свiй смисл...
А нiч пливе, небо багряниться.
Буде ще потiм стояння неподалiк високо© металево© щогли, однiй з тих,
що пiшли через кучугури аж за Днiпро - та у формi рогачика, iнша з
коромислом на плечi, а та як вила... Постають, послухають
гудiння-тремтiння ©©. Теж сво©ми напругами живе, сво©м наелектризованим
залiзним життям. Стоячи близько одне одного, слухали щоглу нiчну, бачили
буре вирування димiв над заводами, i, несмiливо голублячи хлопцеву руку,
вiдчула лька й другу його в себе на плечi. Боялась, щоб не прийняв.
Щасливе охмелiння не покидало ©©.
Що ж воно таке - справжн почуття, оте, що в пiснях його названо
коханням? Спорiдненiсть душ? Близькiсть, в якiй раптом почина ш почувати
свою людську повноцiннiсть? Чи вибурх вза мно© нiжностi, що, як джерело
оте, несподiвано вiдкрившись, ударить з глибини, явориться на сонцi,
клекоче, кипить нездоланно... Чи й ще щось? Так, це воно! Оте, вiд чого
так солодко завмира душа, воно тут явилось льцi як вiдкриття, всiм людям
сказати зараз могла б: я знаю, знаю вiднинi, кохання - це нiжнiсть i
чистота! Нiжнiсть, що дужча за смерть!
Не хотiла мати вiд нього нiяких та мниць, розповiла б йому все про
тяжку свою ославу, про терни, якi перейшла ©© душа, доки опинилась серед
цi © щасливо© кучугурно© ночi. Але коли тiльки починала торкатися
наболiлого, Микола сам перепиняв, мовби вiдчувши бiль яко©сь, ще не
заго но© душевно© рани:
- Потiм. Зараз не треба про це.
I вона вiдчула, що справдi не треба.
Найкоротшi у свiтi ночi - ночi закоханих. Незчу шся, як i змайне така
нiч, вiдпливе зорями, вiдбагрянi загравами за Днiпром. Замерехтить
срiблястий туман свiтанку над сагою i садки зачiплянськi наскрiзь
просвiтяться - розвиднятися буде. I хто з людей зачiплянських, iз тих, хто
найранiше вста , побачить, як дво виходять iз ночi, взявшись за руки,
згада i сво© срiблястi тумани тих найщасливiших свiтань, що зустрiчали
дво закоханих десь бiля хвiртки, коли вже й пора, а розстатись несила, бо
не все ще переговорено, не надивлено ще йому на не©, а ©й на нього...
Коло собору опиняться, повiльно обiйдуть довкола нього, i вiн ©м буде
наче обертатися навкiл сво © осi, виринаючи все новими банями, бiльшими та
меншими, яких наче безлiч. Так поставлений, що нiколи з мiсця не полiчиш,
скiльки ©х насправдi . Ще бiльше розвидниться, i небо на сходi яснiтиме
свiтанкове, пiдiйматиме сво© високi вiтрила над плавнями, i долинатимуть
до льки нiби музикою налитi Багла вi слова про собор, про те, який вiн
рiдкiсний, - в усiх мистецьких довiдниках можна знайти його зображення,
його силует. Йтиметься про плавкiсть лiнiй, iдеальнiсть пропорцiй, про
мереживо аркатури, красу вiкон, карнизiв, про дух отi © величаво©
вiльностi, що його вкладено козацькими будiвничими в споруду собору.
Чутиме, як закладали його, як освячували... Але це все вiд яко©сь митi
мовби здаленi для льки, лице ©й спалахне iншим хвилюванням: тут! Все
сталося тут. Отам стояв грузовик... Отам набирали комбiкорм... I нiч ©©,
ота найтемнiша, брутальна, це ж тут, тi © ночi було юнiсть ©й знiвечено
грубими тваринними обiймами...
- Що з тобою, лько?
Вiн помiтив ©© пекучу потьмаренiсть, в голосi його пробилась тривога.
лька, зiтхнувши, мовчала, а обличчя все ще горiло вогнем.
"Не гiдна я тебе, - мусила б сказати йому. - Ти навiть не пiдозрю ш,
яка я негiдна. Свята, дума ш, - знав би, яка перед тобою свята! Ти й зараз
©й про тi вертикалi та аркатури, а перед тобою невiгласка, що не здатна
збагнути високе. Вона просто обiймiв тво©х хоче, ©й би притиснутись, на
груди тобi впасти, розтанути, вмерти... Оце в мене на умi! Це така я, хоча
у фантазiях тво©х зовсiм iнакша!.." Як хотiла б вона стати iншою... Але
яким зiллям ©й змити з себе ганьбу, якi чистилища пройти, щоб виринути
перед ним оновленою, гiдною його кохання, його довiри й чистоти?
Вже перший автобус пройшов з мiста на селища. Люди ранково© змiни один
по одному потяглись до зупинки. Схiд розжеврiвся, в небi - ранкове буяння
барв. Спозарання поспiша кудись iз кошиком у руцi Хома Романович, цей
вiчно зiщулений учитель арифметики. "Зараз наш Романович утне щось,
повчальне щось видасть у сво му класичному, у високому штилi", - подумав
про улюбленого вчителя Баглай. I справдi, наблизившись, старий освiтянин
роззирнувся на боки i, хоча на майданi, крiм льки й Миколи, в цей час
нiкого не було, стишеним, ута мниченим голосом промовив до юно© пари:
- Собори душ сво©х бережiть, друзi... Собори душ!.. - i, пропiкши льку
поглядом зiрких оченят, подався подрiбцем далi.
Було обом ©м над чим замислитись. У тому, що сказав учитель, було щось
значливе, добуте, може, й досвiдом усього життя, i вони це обо вiдчули.
Одначе виходило так, що треба було вже й прощатися; Микола, не
випускаючи льчину руку, сказав, що деякий час вони не побачаться. Ма
©хати на село разом iз сво©ми iнститутськими допомагати колгоспникам на
хлiбозбираннi... Коли лька запитала, чи далеко посилають, вiн вiдповiв
майже весело:
- У якiсь Богом забутi Вовчуги!
Як вiд удару, лька похитнулась, затулила рукою лице. "У Вовчуги... У
Вовчуги!.." - паморочно било ©й у мозок, у саму душу.
льчин переляк, збентеженiсть i сум'яття Баглай, видно, витлумачив
по-сво му: це ©© схвилювала розлука, це тому, що ©хнi побачення доведеться
вiдкласти... В бурхливому спаласi вдячностi вiн ступнув крок, щоб
наблизити дiвчину до себе, ласкаво торкнувся рукою ©© русявого локона, i
тiльки вiн зробив цей рух, як лька в якомусь вiдча© сама кинулась
студентовi навстрiч, вхопила обома руками в обiйми, гаряче-спрагло
поцiлувала в уста. Аж опекла.
Потiм сама ж i вiдштовхнула.
- Добре, що всi документи тепер при менi, - з гiрким напiвусмiхом
мовила, вбираючи дивним поглядом Баглая, а очi ©© чомусь блиснули сльозою.
Мов на святу, мов на мадонну, дивився Баглай на не©, яка так жарко
опекла його вогнем свого несподiваного поцiлунку, дивився й вiдчував
пашiння ©© палаючого, нiби схудлого за нiч лиця. Високошия, чоласта, з
очима, повними раптових незбагненних слiз, вона зараз приковувала до себе
всю його душу, невiдривно притягувала i сяйвом сльози, i незбагненнiстю
сво ю, i нерозгаданим болем, смутком у поглядi. Мiг то бути смуток
розставання, вiн мав у собi магнетизуючу силу i водночас вираз той будив у
Багла вi тривожнiсть, найбiльше його знепоко©ло, що в очах льчиних, в
зеленавiй ©хнiй глибинi раптом зринуло щось прощальне, безповоротне,
зринув крiзь сльозу непояснений промiнчик самотностi.
"Що з нею сталося? Звiдки цей порив пристрастi, цей раптовий поцiлунок,
що опалив тебе, мовби востанн ?"
Пiдiйшов до зупинки автобус, i лька одразу кинулась до нього, майнувши
спiдничкою, скочила на приступку, загубилася в тиснявi. Зникла в натовпi,
нiби навiчно. Потiм вона таки пробилася до вiкна i, впритул прилiгши чолом
до скла, посмiхнулась Миколi вiльно, вiдкрито - як рiдному - схитнула
головою i знову стала сумна. Дивилася так, нiби надивлялася справдi
востанн . Стала вiддалятися з глибоким тим поглядом, з небесною нiжнiстю
сумовито© усмiшки, що крiзь автобусне скло ще раз так прощально й тужно
йому сяйнула. Вона ж таки всмiхнулась? Не була ж то лише iлюзiя усмiшки,
видиво, тiнь? Цiлий свiт йому перевернула, душу осяяла й вiдпливла,
вiдлетiла, нiби навiчно-навiчно...
Що за документи вона мала на увазi?
Якби спитав був Микола про це. певне, догукнула б йому лька з автобуса
одне тiльки слово:
Любов!



XVIII

Цiлий день вiдсипався Катратий, мов парубок пiсля ночi молодостi. Однак
про обов'язок свiй не забув: коли треба було засвiчувати бакени, то Ягор
був на мiсцi.
Допiзна того вечора жеврiло на березi неподалiк бакенсько© будки
самотн вогнище. Тлiли в ньому кiзяки, назбиранi в кучугурах, а разом з
ними дотлiвали й рибальськi Ягоровi снастi. Вiдбiленi в Днiпрi, висушенi
сонцем, вони ставали попiльцем, отi рiзнi хитрющi пристро©, що здатнi
обертатися й проти ловцiв, часом правлячи рибiнспекцi© за речовi докази.
Риба в Днiпрi смiялася цього вечора! Граючись, аж вистрибувала з води на
Ягорових глибоких мiсцях, i видно було ©й на березi успоко не вогнище
свого нещадного ловця.
На старiй, прибитiй хвилею корчомацi, згорбившись, сидiв перед вогнищем
Катратий i в задумi, незрушно, нiби невидющими очима, в дотлiваюче жевриво
дививсь... ЧОРНЕ ВОГНИЩЕ
Свобода, яка ж вона? Як степ? Як кiнь розтриножений? Чи як шулiка в
небi над Гуляйполем? Пiдлiтком був, коли пiдхопило його гуляйпiльським
вiтром. Бо хоч буть ти послiднiм у життi, а колись таки й тобi закортить
свободи скуштувати! Кругом усi були свободою п'янi. Буйне, майданне це
слово, воно й дорослих п'янило, тож як не сп'янити хлопчика-недолiтка,
блюментальського невмиваку гускопаса, що його запiвдарма беруть на все
лiто до гусей або до череди розбагатiлi на цих землях набасурмленi
колонiсти.
Вперше про свободу Ягор почув на станцi©, серед кiзякiв кiнських, серед
закурених степових тачанок. Небо горiло, небо аж бiлим вiд спеки було.
Високо тяглась червона цегляна стiна гамазею, i звiдти десь, нiби аж з-пiд
неба, промовляв до майдану патлатий чоловiк у френчi, у ремiннi. Були,
виявля ться, рiзнi свободи, а ще свобода абсолютна, безмежна, безкрая...
- Свобода i тiльки!
Хлопчак ловив кожне слово, замлiвав вiд захвату в тiй тиснявi мiж
кiнськими хвостами, мiж кiнськими мордами, мiж нашорошеними ©хнiми вухами
(бо й конi тут слухали - до свободи й вони мали смак!). Кiнським потом,
виходить, пахне свобода, людними майданами, та ©хнiм пилом гарячим, та
кiзяками. Свобода патлата, голова в не© немита, а найчастiше вона ма
вигляд сердито пiднятих, судорожне стиснутих кулакiв... Гриви в стрiчках,
кулемети на тачанках, слiпуча повiнь свободи купа темнi, неголенi лиця...
I хiба можливо було пiсля цього повертатися в свинопаси до похмурих
набовдурених колонiстiв! Краще вже блукати по базарах, попiд драним небом
ночувати, харчитися об'©дками армiй, та зате ж бути... - як це там? -
повстанцем духу, степовим Промете м розкутим!
Потiм таки знов опинився коло блюментальсько© череди. А незабаром
степом ©хали тi ж самi тачанками, з гуком, з пiснями. Безлiч тачанок за
крайнебом ховались у курявi. А попереду на конi, в сiдлi рипучому той -
Патлатий. З-помiж пастушат, що вибiгли до шляху, чомусь саме на Ягоровi
свiй колючий терновий погляд спинив. Може, що найрудiший був серед
пастушкiв, найзанехаянiший, острiшки аж на вуха, а ноги побитi стерниею, у
кровi, у струп'ях.
- Звати як?
- Ягор.
- Кому пасеш?
- Хенрику-колонiсту.
- А батько де?
- Газами на вiйнi отру©ли...
- А дiдуся в нього державна варта взяла на розправу, - пiдказав один iз
хлопчакiв.
Ягорко стояв, сльозами задушений. Було таке. Побили гайдамаки дiдуся
так, що невдовзi й помер, мстилися гетьманцi селянам за те, що ходили
помiщицький ма ток розтягати...
- Ягоре, до мене коноводом хочеш? На тачанку бажання ? Ми тiй
державнiй вартi всi тельбухи повипуска мо.
Отак вiд череди, зi стернi, просто на тачанку, де красенi конi сiрi, у
яблуках, грають. Такi бувають повороти в життi.
- Догаду мось, батьку, чим цей хлоп'як привернув твою ласку, -
мудракував того дня на привалi один iз невiдлучних Махнових теоретикiв,
зсутулений, змиршавiлий, у пенсне чоловiчок. - Ти побачив у ньому образ
свого дитинства! Вiдчув свого сирiтства зата ний стогiн. Адже й твiй шлях
у велику iсторiю починався з пастушка, з гускопаса в колонiстiв, де було
випито всю чашу безправ'я й принижень... I тепер у ньому себе ти впiзнав,
свiй бiль, сво© обраненi по чужих стернях ноженята. Хто скаже пiсля цього,
що Махно не здатен на ласку? Що вiн зна тiльки жорстокiсть?
- Шамiль, кажуть, теж любив дiтей, - нагадав хтось iз гурту повстанцiв,
i теоретик одразу ж пiдхопив:
- Ти в нас, батьку, Шамiль Укра©ни! Сучасний Шамiль степiв!.. Тiльки
той хотiв збудувати суспiльство на засадах iсламу, а ти на волелюбному
вченнi апостолiв анархiзму..
- Якщо Шамiль, то де ж його найвищий аул? - вдоволено допиту ться
Махно.
- Гуляйполе - головний твiй аул! Всi дороги туди сходяться, у славетний
наш Махноград.
У Гуляйполi дiти у вiйну бавляться, на толоцi соняшничинням воюють,
вчительки скаржаться Махновi, що хлопчика одного, якому випало бути
"офiцером", трохи на смерть не задушили, вiшаючи на гойдалцi... Веселиться