Гончаров Анатолий. Собор

змiстилася, банi собору i труби заводiв нiби зблизились мiж собою, злилися
в динiм ансамблi споруд старого й нового вiку.
Юнак-архiтектор сидить за кермом, веде машину серед двостороннього руху
по трасi; во нком iз дружиною на задньому сидiннi, безтривожно обо
почувають себе, коли син за кермом: упевнено й рiвно, навiть елегантно
якось веде. Не вперше во нкомовi тут про©здити, не один рiк уже в цих
краях. Родом iз соловецьких кра©в, де суворий архангел дивиться на все з
монастирсько© брами, де над вiчними кригами чайки полярнi кричать. У
пiдземеллi однi © з веж монастирських цариця двадцять п'ять рокiв гно©ла в
ямi закутого в ланцюги Калнишевського, останнього кошового Сiчi
Запорозько©. У ланцюгах, у нечистотах, у нiгтях, що повiдростали, як на
звiровi, у смутках i ненавистi дожив до ста тринадцяти лiт, - тож чимось
тримався в життi той в'язень царицин? Не тiльки ж баландою що соловецькi
ченцi в ту яму смердючу подавали раз на добу? Випо ному степовою волею,
поверженому й закутому, може, додавали йому там сили не закутi ланцюгами
згадки якраз про оцю сонячну укра©нську широчiнь?
Богатирi тут виростали, сильних духом людей виховував цей край,
живлющий дух цi © природи.
I зараз на кого подивитись во нкомовi, коли проходять перед ним на
медоглядах юнаки робiтничих передмiсть, виплеканi Днiпром, з розвинутими
легенями, дужi, з залiзними м'язами металурги. Рiдко якого забраку
комiсiя, а то один в один, як перемитi. Сини краю козацького. Мiць! Надiя!
I , мабуть, частка заслуги Скарбного, плавнiв та Днiпра в тому, що,
незважаючи на задимленiсть цi © зони, такi високорослi вигоняться,
здоров'ям мiцнi. з ким Батькiвщину захищати!
А з яким звича м народним проводжають тут хлопцiв до вiйськкомату! Цiлу
нiч перед тим гуля яка-небудь Зачiплянка, справляючи проводи, згаду ться
кому-небудь, що в давнину козак, iдучи в похiд, обiцяв дiвчинi привезти
стiльки шовкiв та стрiчок, щоб, як розпустити, вистачило ©х вiд шпиля
собору до само© землi... Такi-то були козацькi стрiчки. I теперiшнiх ще
мають звичай проводжати до армi© в стрiчках рясних, у прикрасах: при сходi
сонця висипле на Широку вся рiдня, всi друзi майбутнього во©на, квiття
дiвчат, а вiн серед них iде поруч з гармонiстом, з обох бокiв ведуть його,
немов до вiнця, з перев'язаною на руцi хустиною, i вiн ступа у цiй оздобi
якийсь незвичайний, тiльки зрiдка з сумовитою хмiльною любов'ю погляне на
ту, що веде його пiд руку уже як свого, як найрiднiшого, на ту, що ждатиме
його повернення не один рiк. I спiвають, i спiв такий безсмертний, як у
тих японських дiвчат, що хоровим спiвом проводжали сво©х камiкадзе в
польоти!
Прийдуть на подвiр'я вiйськкомату iз тим металургом-новобранцем, та ще
й тут забринять шибки вiд ©хнього "Засвiт встали козаченьки", вийдеш на
ганок - душа прагне безсмертя. Надiйних во©нiв дають цi робiтничi
Зачiплянки, Чорноземи, Барикаднi. I нiде потiм не забути молодому во©новi
цих проводiв, дiвочих стрiчок i похiдно©, прощально© пiснi цi ©. Оце вам
звича©, самi ростуть iз вдачi народу, iз традицiй його, iз душi, а то
вигадують, висмоктують iз палиця рiзнi бездушнi псевдообряди...
Воювати довелось во нкомовi в цих краях. Тут вiдступав у закривавленiй
гiмнастерцi сорок першого року, випало потiм так, що на цьому ж напрямi
довелося й наступати, виганяючи окупантiв за Днiпро. Був молодший, серце
не турбувало, командував артилерi ю гвардiйсько© дивiзi©. За плавнями, в
Орловщинi, з сво©ми далекобiйками стояв, а собор отой на горизонтi був
йому орi нтиром. Побачив його вперше осiннього ранку, коли небо вже низько
висить, набрякле важкими хмарами-мiшками, гнiтить похмурнiстю свiт.
Понищенi, попаленi села навкруги, чорнi скелети заводських корпусiв уздовж
Днiпра, i серед цього свiту ру©ни, безпритулля i болю пiд
свинцево-набряклим небом осенi забiлiв на узвишшi вiйськам отой незрушний
козацький собор. Нiчого бiльше - тiльки сплюндрованiсть, пустеля вiйни, i
серед не© пiд тучами - собор. Округло пiднiсся нерозчавленими куполами, як
видиво, як неймовiрнiсть. Починаючи вiд Пiдмосков'я, скiльки вiн,
дивiзiйний начарт, бачив ©х розбитих, непощаджених вiйною, загиджених
окупантами рiзних церков та соборiв. Але тут уперше перед ним була
зодчеська цiлiсть з нерозчавленими куполами, врятована випадком чи
навальною втечею варварiв, врятована нестримним рухом фронтiв. Чудовий був
орi нтир, прекрасна цiль, але начарт твердо перестерiг сво©х артилеристiв:
- По тому - не бити!
Чому вiн так тодi сказав? Звiдки виникло раптом те бажання? Зачарований
був тi ю довершенiстю споруди, повiвом предковiчно© краси? Навряд. Скорiше
навiть нi. Нiколи до того не був естетом, i рiшучостi не бракувало теж.
Може, хiба що горе пережитих лiт, пекуча зненависть до руйначiв, до
нищителiв прояснила йому розсудок, продиктувала наказ - зберегти! В
молодостi чимало бачив пам'ятникiв старовинно© архiтектури, пам'ятникiв,
що, як бiлi свiтильники, кимось поставленi в правiки, осявали його сувору
похмуру пiвнiч. Але тодi не знав, що то - зодчество, не знав, що то свiтло
творiнь, той голос невiдомих будiвничих був посланий iз сиво© давнини i
для його душi, що й для не© голос той призначався. I хiба винен ти, що
дивився на все те очима, якi не вмiли та й не бажали нiчим дорожити, не
розумiли, що перед ними скарби? Тiльки згодом, згодом вiдчу ш це,
пройшовши пiвсвiту дорогами ру©н i страждань. А тодi, в часи великого
очманiння, хiба що випадок уберiг тебе, що разом iз такими ж, як i сам,
юними завзятцями не пiшов розвалювати собори, мав би з ними стояти на©вним
переможцем, на купах ру©н тих беззахисно-ветхих сво©х пiвнiчноросiйських
церковок. Попався б на шляху Рубльов - не пощадив би й Рубльова! Поверг би
i його з почуттям правоти, в азартi руйнацiй, не пiдозрюючи навiть, хто
вiн такий. А що не трапилось нагоди взяти участь у тiм слiпiм захмелiннi,
в банкетi руйнацiй, то тiльки випадковi завдячу : рано пiшов в артучилище,
офiцером став.
Оселився пiсля вiйни в цьому мiстi. Знову ж таки з чисто© випадковостi,
з обов'язку вiйськово© людини. Хоча й не скажеш, що це було в розладi з
його бажанням. В усякому разi, коли одержав сюди призначення, то першим,
що вiдродилося в спогадi, був якраз оцей собор на узвишшi, пощадженiй
колись тво©ми далекобiйками у щасливу мить прозрiння... При©хав, i вiдтодi
цi бентежно-червонi незгаснi ночi Приднiпров'я стали во нкомовi рiдними...
Сина вивчив на архiтектора. Пiсля iнституту вiн працю в iншому мiстi, але
щолiта до батькiв при©здить, провiду . Сином во нком задоволений -
змiстовний хлопець, просто закоханий у мистецтво. Захоплю ться, може, аж
занадто: отi Софi©, Реймси, Парфенони - то все його життя. Сам Парфенону
поки що не створив, але задумiв, смiливих проектiв повна голова. I
во нком, i дружина його вже звикли, що, коли син при©здить у вiдпустку, в
них - нiби клуб, щовечора приходять синовi друзi, заклопотанi якiсь юнаки,
годинами дискутують... Сина тодi не впiзнати, очi життям горять, коли мова
заходить про якi-небудь ризницi, восьмигранники, про дивне оте козацьке
барокко...
А зараз замислений, невеселий сидить син за кермом. Щоб хоч трохи
розважити його, во нком навмисне голосно почина розповiдати дружинi рiзнi
комiчнi iсторi©, в жартливому тонi розмiркову про майбутн , що не таке
вже, мовляв, воно й похмуре, людина планети навiть у буквальному розумiннi
росте. Вченi дослiдили, що середнiй зрiст за останн столiття побiльшився
на скiлькись там вершкiв, чи то пак сантиметрiв, хоча йому, як во нкомовi,
i дрiбнота потрiбна, Тараса Бульбу в кабiну реактивного не впхнеш...
Дружина спершу не повiрила, що люди побiльшуються зростом, потiм
усмiхнулась до свого товстуна:
- То, може, надiя, що й ти в мене ще пiдростеш?
- Аякже. Особливо вшир...
Смiються. А син незворушний! Похмурiсть не зника . Не завжди, правда,
вiн такий. Почуття гумору не позбавлений, але зараз тiльки супиться -
похмурiсть цю вiн iз Карпат привiз. Недавно ©здив iз товаришем
дослiджувати гiрську дерев'яну архiтектуру, пiшки сходив усi Карпати, всi
гори облазив, в одному верховинському селi на власнi очi бачив, як мiсцевi
учнi-старшокласники старовинну свою гуцульську церковцю на дрова ламали. А
вчитель ©хнiй - вчитель-наставник! - роботою керував...
Вiд того похмурiсть довго не зiйде з чола.
Сьогоднi сина зовсiм присмутило те, що почув вiд свого товариша на
Скарбному: нiбито й над цим козацьким собором пiднято сокиру браконь ра,
самочинно, по-злодiйському вночi охоронну таблицю знято... Пiсля розмови з
товаришем син прийшов до батькiв обурений, знервований:
- Лечу. Завтра лечу!
А куди полетить, до кого, мабуть, i сам до пуття не зна . Ледве
заспоко©ли, вiдрадили, щоб не спiшив, не гарячкував.
- Сину, голубчику, всього не заряту ш, - сказала мати.
Але це теж викликало бурхливу реакцiю:
- Ти хочеш, щоб я, архiтектор, i теж став спiвучасником руйнувань?
- Що ти говориш! Нiчого ти не руйнував, - гамувала його мати.
- Всi ми руйну мо, - кипiв син. - I я, i ти, i вiн, - мав на увазi
батька. - Руйну мо тим, що осторонь сто©мо... Руйну мо сво ю байдужiстю!
Були такi, що Десятинну в Ки вi знищили. Михайлiвський Золотоверхий на
очах у всiх зруйнували... I зараз самi сi мо байдужих! Плодимо
жорстоких... Самi плека мо руйнача! А руйнач внутрiшньо завжди ж пiгмей,
вiн хоче зробити довкола все меншим за себе...
Почувалося, що всi отi невiдомi, безвiдповiдальнi - то його особистi
вороги. Нiчого ©м не проща . В усiх подробицях може розповiсти, як i ким
було зруйновано Михайлiвський Золотоверхий, що з часiв дотатарських сяяв
на ки©вських горах, i як ламали Десятинну, з якою впертiстю рвали
динамiтом мурування сивих вiкiв. Зойк стояв, дрижало все навкруги, а
мурування не пiддавалось. А таки розкришили i те та мничо злютоване,
загадково мiцне мурування... Особливою ненавистю молодий архiтектор пала
до тих, якi, будучи з дипломом архiтектора, свiдомо вдавались до
"розчищення" площ, зносили пам'ятки, тiльки щоб звiльнити мiсце для сво©х
бетонованих тумб... Непримиреннiстю сво ю син i во нкома часом диву .
Старий вояка з плином лiт нiби добрiша , позбавля ться категоричностi в
судженнях, шука якихось виправдань i пояснень навiть страшним вчинкам, а
син не хоче знати нiяких компромiсiв.
- Тупi убивцi краси, - не обертаючись вiд керма, цiдить крiзь зуби. -
Хай тодi з неуцтва ставали знаряддям вандалiзму, слiпо вiддавалися духовi
руйнувань. А зараз? Звiдки такi зараз беруться? Поясни менi, батьку: чому
плодиться браконь р?
Старий вояка зрештою запропонував перемир'я: завтра пiде вiн, во нком,
до когось там "на килимi стояти". "Стояти на килимi" - це на ©хньому
родинному дiалектi означа стояти перед начальством. Одягне свiй парадний
кiтель з усiма бойовими орденами, з орденом Богдана Хмельницького й пiде.
Висловить напрямки свою думку про собор. Хоча невiдомо, чи дасть якi
наслiдки те його килимне стояння.
- А може б, утриматись? - застерiга дружина. - Один раз уже зберiг той
собор, а хто поставив тобi це в заслугу? Хто хоч спасибi сказав?
- Iсторiя, моя люба, розбереться.
Далi, однак, цю тему можна було не розвивати: коли пообiцяв, то не
вiдступиться.
Батькова пiдтримка помiтно пригасила синову гарячкову стривоженiсть,
хоч йому, видно, не сходять з думки рiзнi випадки сучасного вандалiзму,
дошуку ться людина, звiдки береться браконь р, що його появу спричиню i в
який спосiб можна цьому протидiяти...
Сонце сiда в димах за собором, за його банями, що опукло випливають
над селищами пiд крилом вечiрньо© зорi. Свiтило криваво червонi кра чком
з-пiд брови вечiрньо© хмари, а потiм холоне, гасне, тоне у синiх iмлах. Як
iз мiражу, виступа собор i бастiони заводiв - дивовижний ансамбль
вiддалених мiж собою вiкiв.
Рух i рух, наближа ться мiсто. Захiд ще повен свiтла. Молодик у небi
схожий на тi молодики, що розкиданi на мечетях Цареграда... Поодинокi
зiрки. Але декотрi з них рухаються в просторi, i виявля ться, що то
всього-на-всього сигнальнi вогнi висотних лiтакiв. Десь там, може, в
комфортабельних лайнерах, мандру людина... Спадають сутiнки синi, м'якi,
засвiчуються зоряно потойбiчнi каскади мiста, незлiченними вогниками
освiтлюють себе зсередини щiльники багатоповерхових будинкiв.
Тримаючи кермо, бачить ©х перед собою молодий архiтектор. Скiльки того
ще простору на планетi, а мiльйони людей збиваються в мурашники, самi себе
заганяють у катакомби, в отi сучаснi печери з низькими, нiби для горбунiв
призначеними, стелями, де й зараз не кожен випроста ться, не кажучи про
тих майбутнiх, якi в XXI сторiччi, мабуть, iще сантиметрiв на десять
пiдростуть... Скоро пiвпланети заку мо в панцир асфальтiв та бетонiв,
поховавши пiд ними плодючi грунти... Поки що в забудовах - безладь,
стихiя... Скiльки на планетi ясних узбереж, мальовничих ландшафтiв,
озерних кра©в, таких, як оце казкове, овiяне цiлющим степовим повiтрям
Скарбне, скiльки на свiтi краси, ще не осво но© архiтекторами, а ми
збива мось в урбанiстичнi кубла, душимось у бараках, у бiлдiнгах, у
шлакоблокових стандартних клiтках, нiчим не по днанi, прив'язанi лише до
системи водогону та каналiзацi©...
Мiсто вироста перед юнаком. Воно сприйма ться ним у нашаруваннях
вiкiв, у ©хньому багатоголоссi, сприйма ться як нерозривний диний витвiр,
де бачиш розмах руки, що його будувала, чу ш енергiю тих, що вкладали в
нього свою працю i вмiння, вдихали живу душу в бездушний камiнь, цеглу й
метал.
З козацького хутора-зимiвника постало i виросло до гiганта, що здатен
небо захмарювати сво©ми димами. Не вмiща ться вже на сво©х кряжах. I далi
нарощу свою силу, i невiдомо, де ©й буде межа. Будувало помпезнi палаци
жорстокiй розпуснiй царицi, виламувало бруки для барикадних бо©в, i одна з
вулиць названа тепер Барикадною... Мiсто-барикадник, мiсто-трудар вбирало
в себе силу козацького краю, i гнiв його, i легенди, й поезiю. Чи зберiга
усе це в душi сво©й зараз? Яку пам'ять про себе передасть, запрограму
нащадкам, якi знаки понесе ©м на бурих вiтрилах сво©х димiв?
Строкате, товкуче, чорне, з суворою думою звершу свiй циклопiчний
труд. Сувора епiчнiсть в його диханнi, могуття доби у чорних його
раменах. Всьому свiтовi да свiй метал, дзвiнка сталь його вiбру у
космосi. Трудячись днями й ночами, само перетворюватиме себе, шукатиме
iншу, нову якусь досконалiсть. Якою ж буде вона? Замiсть трущоб, чи©сь
архiтектурнi шедеври, стрункi, зi сталi й скла хмаросяги вiдiб'ються в
блакитi Днiпра? Чи обриси якихось iнших дивовижних конструкцiй? Який дух
знайде у них свiй вияв? Кажуть, чим вродливiша жiнка, тим жадiбнiше прагне
вона ще бiльшо© вроди. Буде чистота, впорядкованiсть, буде бездимнiсть,
будуть росянi троянди в цехах, бiлоснiжне квiтуватимуть вiшнi на подвiр'ях
заводiв... Естетика прийдешностi, не може ж вона не прийти! В чому ж вона?
Якi житла, якi споруди мають пiднятися на цих берегах, щоб кожен з людей
мiг сказати нарештi: "Менi легко. Менi прекрасно. Я щасливий жити на цiй
планетi".
Душа мiста чим вона снить? О якiй порi вiдкрива ться? Чи не в отаке
надвечiр'я, коли мерехтить, попелi далеч, чи свiтлого лiтнього ранку,
коли ти пiсля тривало© розлуки пiд'iздиш до цього мiста i враз виника
перед тобою за Днiпром, на потойбiчних висотах, щось майже фантастичне, не
суворе, кiптявне, чорне й гуркотливе, а якесь мiсто-мiраж, мiсто нiжностi
постане у тихих вранiшнiх серпанках. Повiтряно-легке, як висячi античнi
сади, воно тодi нiби вперше народжу ться i не з димiв, а з срiблясто© мли
свiтання, вiдкриваючи сонцю ажурнiсть телевiзiйних веж, вигини мостiв,
каскади будинкiв, шпилi заводських труб. Мiсто ранкiв тво©х юнацьких, воно
вироста перед тобою мов дина споруда, зiткана з найнiжнiших матерiалiв
майбутнього, немов гiгантський корабель, воздвигнутий не малими земними
створiннями, а рухами велетiв фантастичних... Величаво-байдуже до всього
земного, ранково висвiтлюючись на скелястих сво©х кряжах, воно мовби
дослуха ться до якогось iншого життя i бачить з-помiж усiх див свiту -
найважливiше: сонце, червоне, росяне сонце, що пiдiйма ться перед ним iз
плавнiв, iз туманiв Скарбного.
Потiм ти бачитимеш сво мiсто без серпанкiв, воно постане перед тобою
як пекло вiадукiв, пере©здiв, чорних допотопних трущоб, пекло сажi,
кiптяви, бака©в, гуркоту, скаже тобi про себе двиготом землi,
кострубатiстю проваленого бруку, горами сиро© руди та агломерату, рiзоне
око Палацом культури металургiв з потворно важкими колонами, якi нiчого не
тримають, i якi лише вказують на важкiсть пережитого...
Але ти й таким його любиш. Ти прийма ш i любиш його неподiльно, все!



XIII

Що правда на свiтi , Зачiплянка в цьому ще раз переконалась: з'явилася
таблиця на соборi. Як загадково зникла вночi, так загадково й повернулася,
без свiдкiв, невiдомо ким прибита, наче сама прилiпилася на сво му
попередньому мiсцi.
Так i зосталась нiкуди не вiдправлена перша в iсторi© Зачiплянки
"анонiмка", цей гнiвний папiрус, пiд яким почала була збирати пiдписи
Леся-фронтовичка, вчителева донька, виявивши при цьому разючу енергiю i
запал. Та що ж скаржитись, коли пропажа - незчулися й звiдки - вернулась.
Може, хоч "вiрменське радiо" могло б щось на цю тему розповiсти? Але й
сво му рiдному батьковi "генiй-висуванець не розповiв би про свiй вiзит до
секретаря обкому. Ще перед тим Вiрунька Багла ва, не криючись, сказала
йому, що з приводу собору була в першого, все виклала, проте Лобода не
знав, чи й вiрити. Може, кума тiльки ляка . Повiрив, аж коли самому був
дзвiнок i сказано було: викликають. Iшов на розмову з холодком
занепоко ння в душi, важко було вгадати наперед, що жде його там. Адже
по-всякому такi розмови кiнчаються: можеш втратити, а можеш, навпаки,
набути, вийти з кабiнету працiвником iншо© питомо© ваги: там на очах
вiдбуваються перетворення елементiв. Лотерея, але ж i в нiй щасливi
номери!
Про першого було вiдомо Лободi, що вiн людина бурхливо© вдачi, здатен
на рiшення несподiванi. Перед ним треба так триматися, щоб нiяке запитання
не застало тебе зненацька, не загнало на слизьке. Бiографiя першого
починалася на цьому ж металургiйному, досi мати його й рiдня живе на
Колонi©, брат iнженером працю на заводi. До вiйни, невдовзi пiсля
закiнчення металургiйного iнституту, теперiшнiй секретар керував
заводською партiйною органiзацi ю, потiм висунули в мiськком, далi в
обком, пiд час вiйни став на одному з фронтiв генералом. Ще й досi на
Колонi© згадують, як, при©хавши пiсля перемоги до матерi в гостi, танцював
бравий молодий генерал на весiллi у сво © племiнницi на Колонi©, хiба ж
так вибивав чечiтку. Смаглявий красень у генеральських лампасах, рвав очi
вiн чулим до краси селищанським молодицям... В пово ннi роки довго
секретарював у сусiднiй, теж промисловiй областi, потiм його знов перевели
сюди, обрали першим...
У кабiнетi Лобода побачив чоловiка притомленого, з посрiбленими
скронями. Набряклi, уважно примруженi очi, голос твердий, баритонистий,
але зичливий... Запросив сiсти i найперше про батька запитав:
- Як там старий твiй?
- Трагедiя у мене з батьком, - вихопилось мимоволi, i, помiтивши тiнь
настороженостi в секретаря, Лобода поспiшив уточнити: - Не полiтичного
характеру... Збунтувався старий.
I, бувши певним, що тут уже все вiдомо, коротко виклав суть батькового
бунту. В глибинi душi зародилось бажання цим навiть розжалобити секретаря,
сподiвався, що буде господар кабiнету на його боцi, але пiдтримки чомусь
не почув, iнше почув:
- Могутнiй у тебе батя... Трудяга. Без порожняви в душi... Монолiт.
Майнула була думка вразити секретаря, викласти йому, як свою, оту
батькову iдею, що старий у гнiвi вифантазував щодо Скарбного... Грандiозна
ж iдея! Перетворити Скарбне, затопити його або осушити! Чи принаймнi
створити на його базi мисливське господарство закритого типу з козулями, з
дикими кабанами, на яких можна було б полювати пiсля втомливого службового
дня, пiсля вiдповiдально© роботи. Полював же колись там Петро Петрович, що
зi сво©х мисливських трофе©в опудала робив, досi в соборi вепрячi його
шедеври шкiряться - хоч у такий спосiб людина хотiла себе увiчнити...
Кожен якось хоче увiчнитись...
Проте в останню мить зачiплянський "генiй" таки стримався, не дозволив
собi покласти на стiл цю скороспiлу iдею з мисливським господарством,
якесь чуття самозахисту пiдказало: почекай, не квапся, адже не вiдомо ще,
як твоя iнiцiатива буде тут сприйнята. Це тобi, брате, не кольоретки!
А секретар знову заговорив про батька, про його минулу металургiйну
славу, про те, який це був майстер свого дiла. I батькових товаришiв
згадав, стару заводську гвардiю. Прапiрного, Довбищенка i навiть Катратого
упом'янув: що за народ! Це ж вони, оцi ветерани, в рiшучу хвилину зумiли
заводського Титана врятувати вiд окупантiв. Лобода був вражений: i
Катратий? Прапiрного нема i Довбищенка вже нема, а Ягор? Скiльки бiля
нього крутився, випитував, а нiчого так i не мiг дiзнатись про ту iсторiю
з Титаном, а тут, бач, яка новина... Проте Лобода нiчим не виявив, що вiн
у цiй справi необiзнаний. Щоб вiдвести вiд себе вогонь, одразу ж на
заводських комсомольцiв звернув: метушаться, мовляв, ходять якимись
"дорогами слави", а в себе пiд боком, на сво му ж заводi, такий подвиг
було вчинено, i нiяк не докопаються...
Секретар Обкому всмiхнувся:
- Докопались. Аж у Чехi©. Вiд одного чеха, що, будучи полоненим,
працював пiд час окупацi© на заводi, добули данi. Перед смертю надиктував
сво свiдчення на магнiтофонну плiвку i справжнi iмена геро©в назвав...
Пiсля того було перейдено до головно© теми розмови. Як i сподiвався
Лобода, справа торкалась собору. Ось де треба було вуха нашорошити!
Вгадай, яку позицiю займе начальство! Ти старався в одному напрямi, а тут,
може, думають в iншому. А якщо нi? Якщо й тут, як на тому засiданнi,
вважають, що соборовi настав час зникнути, що вiн тiльки муля очi та
клопоту завда ? Всю свою набуту роками обережнiсть думки, витонченiсть
iнту©цi© змобiлiзував Лобода. Не дасть себе застати зненацька. дино
можливий був хiд - триматися безсторонньо, говорити про асигнування,
бюджетнi утруднення, злегка натякнути на iсторичну сумнiвнiсть пам'ятника
i пояснити, що примiщення нi для чого практично не придатне через свою
незручнiсть - був склад комбiкорму, а тепер i комбiкорм звiдти забрано...
Переустаткувати б на холодильник, але теж, кажуть, новий збудувати дешевше
обiйдеться... Отже, не це. На повний голос - про генеральний план, про
пiдготовлюванi проекти ново© забудови селищ... Хай трохи й туманно, але
ж...
Нiчогiсiнько не можна було вгадати по замкнутому обличчю секретаря.
Схилився на руку й задумався. I на вiдвiдувача пильно-пильно, довго-довго
дивився сво©ми примруженими вугляно-iскристими. Все залежало вiд того, що
визрiва зараз отам, пiд крутим смаглявим чолом. Може, скаже: який же з
тебе дiяч, що ти досi трима ш оту старизну, нiчого сучаснiшого не придумав
для мiста чавуну i стадi? Нiхто, зда ться, на Лободу так вивчально, так
пильно в життi не дививсь. I щось навiть сумовите з'вилось у першого у
вiчу, заглиблене, звернене в себе, до себе. Захмарилось чоло, i нiби не до
Лободи, до iншого когось було мовлено в задумi:
- А всi ж ми козацькi дiти.
I все. Козацькi дiти. Розумiй як хочеш. Пiдвiвся, високий, могутнiй у
плечах, мусиш i ти вставати, так велить етикет. Розмову закiнчено. Невже
все? I яких змiн у становищi чекати тобi вiд цi © розмови? Розгублено,
майже прохально на посрiбленi скронi дививсь.
- Заводчани нашi вирiшили знести газгольдер, гiгантську тумбу оту
стару, що захаращу заводське подвiр'я. Вона справдi вiджила сво . Але
собор не газгольдер, - твердо сказав секретар. - Собор - це витвiр
мистецтва. Не тiльки нам вiн належить. Був час, коли й Василiя Блаженного
деякi мудрецi знести хотiли: площу ©м, бачиш, для парадiв забаглося
розширяти, а вiн заважав...
З тим тебе й випровадили з кабiнету. Отже, як це розумiти? На конi ти
чи пiд конем? Нi, тут нема чим хвалитись. На Зачiплянцi це зветься -
вхопити облизня. Бува , правда, що й такого масштабу працiвники попадають
у неласку, летять iз гори шкереберть, але поки що, як то кажуть, питання
нема, тiльки й залиша ться, що таблицю - мерщiй на мiсце...
Був того ж дня молодий Лобода у Катратого. Добрий, ласкавий з'явивсь,
хоч до рани прикладай.
- Оце така дружба? - з ходу звернувсь до старого. - Чого ж ви мовчали?
Виявля ться, у врятуваннi Титана ви теж брали участь?
- Ну, участвував, - гув Ягор, сидячи пiд сво ю грушею. - Та хiба тiльки
я один...
- I нiкому нi слова! Це вже надскромнiсть!
- А що ж тут кричати? Участвував, i все.
Медовi слова полилися на адресу Ягорово© скромностi, пообiцяно було, що
вiдтепер на заводських вечорах у президiях сидiтиме як живий учасник...
Але й це не вивело Ягора з рiвноваги, доведеться, мовляв, то й посидить,
невеликий труд.
Збiглося так, що й дiльничний мiлiцiонер з'явився цього дня на подвiр'©
в Катратого. Не загубилася лька в забуттi, не закреслена з-помiж живущих,
провiдав-таки ©© представник закону й порядку. Несхожий був на тих
пово нних голодних мiлiцiонерiв, що ©х, захарчованих на картках, чим
могли, пiдгодовували тiтки на базарi; цей був ново© генерацi©: в'язи - аж
комiр трiщить, на губах усмiшка вишколу, службово© чемностi. Дивно тiльки,
що прийшов, коли саме й Лобода був тут, льчинi смутки розвiював. Лободi
представник влади лише козирнув мимохiдь, осмiхнувся, як знайомому, з
якимось невловним бiсиком у вiчу i негайно пiдступив до льки, що
пребирала бiля ганку абрикоси. Став уточнювати, хто вона , ця Олена
Чечiль, вiдколи тут прожива та як у не© дiла з пропискою. Бо останнiм
часом, мовляв, почастiшали випадки, коли довго проживають непрописанi;
кiлька родин циганiв оселилось за сагою, тi взагалi нiяко© влади над собою
не визнають, ©м лише коня дай, щоб вугiлля по селищах розвозити та калим
бiля вогнища пропивати. До всього ще й коростявих сво©х коней купають на
пляжах, у зовсiм недозволених мiсцях. А щоб було переконливiше, що вiн не
якийсь там формалiст-придирака, а в силу обставин змушений вдатися до