Кащенко А.. Оповiдання про славне Вiйсько Запорозьке Низове

Ой, чия то корогвиця на ратищi в' ться?
Ой, того то Морозенка, що з ордою б' ться.
Ой, чия то корогвиця, що ратище iзломила?
Ой, того то Морозенка, що орда зловила!
Ой, повели Морозенка на Савур-могилу:
"Дивись, дивись, Морозенку, на свою Вкра©ну!"
Посадили Морозенка на тесовiм стiльцi,
Зняли, зняли з Морозенка з чересiв червiнцi,
Посадили Морозенка на жовтiм пiсочку,
Зняли, зняли з Морозенка червону сорочку.
Посадили Морозенка на бiле ряденце
Да виймали з Морозенка криваве серце.


НОВI МОРСЬКI ПОХОДИ ЗАПОРОЖЦIВ

Одразу ж пiсля татарсько© зради пiд Жванцем козаки поновили сво©
морськi походи на бусурманськi землi. По веснi року 1654-го вони вийшли в
Чорне море, пограбували береги Криму та поруйнували околицi Килi© й
Iзма©ла. Року 1655-го пошарпали турецькi мiста од Дунаю до Вар-ни,
сплюндрували реклi та Бальчик i, надумавши зробити те саме iз Стамбулом,
вийшли, було, на берег за чотири милi вiд Царгорода, але там запорожцiв
оточило велике турецьке вiйсько, так що вони мусили збро ю пробиватися до
моря, i при тому тридцять душ запорожцiв дiсталося ворогам у бранцi, яких
люто замордували турки перед очима султана.
За великi послуги Вiйська Запорозького на користь Укра©ни пiд час ©©
визволення з-пiд польсько© кормиги та в боротьбi з татарськими ордами
впродовж 1653 - 1655 рокiв Богдан Хмельницький 15 сiчня 1656 року видав
унiверсал, яким ствердив ©хн право на землi, наданi запорожцям ще королем
Стефаном Баторi м, i так зазначив межi тих земель:
"А тепер так само володiти ©м стародавнiм городом запорозьким Самарою з
перевозом iз грунтами вгору Днiпра до рiчки Орелi, а вниз аж до ногайських
та кримських степiв, а через Днiпро та Днiпровi й Буговi лимани, як
споконвiку було, - по Очакiвськi улуси та вгору рiчки Бугу аж по Синюху;
вiд самарських же земель через степи аж до Дону-рiчки, де ще до козацького
гетьмана Ланцкоронського запорожцi зимiвниками сидiли, - i все те, щоб
непорушне повiк-вiкiв при козаках запорозьких зоставалося".
Цей унiверсал Вiйсько Запорозьке пильно переховувало у вiвтарi сiчово©
церкви, в шухлядцi пiд святим престолом, та все-таки вiн загинув, мабуть,
пiд час руйнування Чортомлицько© Сiчi росiйським вiйськом року 1709-го або
ж його перевезли до якогось московського архiву, бо в другiй половинi
XVIII сторiччя Вiйсько Запорозьке не мало вже самого унiверсалу, а лише
список (копiю) з нього.
Млява помiч проти Польщi з боку росiйського уряду змусила Хмельницького
шукати iнших спiльникiв у змаганнi з королем, i вiн року 1656-го склав
згоду зi Швецi ю i разом зi шведами воював проти полякiв, доходячи зi
сво©м вiйськом аж за Львiв до Гродека, зрештою розхитавши тими походами
колись могутню Рiч Посполиту.


СМЕРТЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Серед невтомно© дев'ятирiчно© боротьби за визволення й незалежнiсть
Укра©ни Хмельницький занедужав i 27 червня 1657 року помер. Його син Тимко
був убитий ще ранiше, пiд час походу на Молдову; найуславленiшi його
полковники, борцi за рiдний край, теж уже пiшли на той свiт. Козацька
старшина не знаходила помiж себе нiкого, хто б мiг мати великий вплив на
все козацтво, й, шануючи пам'ять свого видатного гетьмана-визволителя,
обрала на його мiсце сина Юрася Хмельницького, недолiтнього хлопця, дуже
слабого розуму, й тим кинула Укра©ну в тяжкi розрухи, бо Юрась не змiг
узяти владу до сво©х рук.
Про смерть Богдана Хмельницького та обрання на гетьманство його сина
так розповiда народна дума:

Зажурилася Хмельницького сiдая голова,
Що при йому нi сотникiв, нi полковникiв нема:
Час приходить умирати,
Нiкому поради дати.
Поклика вiн на Iвана Виговського,
Писаря вiйськового:
"Iване Виговський,
Писарю вiйськовий,
Скорiше бiжи
Да листи пиши,
Щоб сотники, полковники до мене прибували,
Хоч малу пораду давали!"
То Iван Виговський,
Писар вiйськовий,
Листи писав,
До всiх розсилав.
То сотники, полковники, як ©х прочитали,
Усе покидали, до гетьмана Хмельницького скорiш прибували.
То гетьман добре ©х прийма ,
Словами промовля :
"Панове молодцi! Добре ви дбайте,
Собi гетьмана наставляйте,
Бо я стар, хворiю,
Бiльше гетьманом не здолiю!..
Коли хочете, панове, Антона Волочая Ки©вського,
Або Грицька Костиря Миргородського,
Або Хвилона Чичая Кропивнянського,
Або Мартина Пушкаря Полтавського".
Та козаки те зачували, смутно себе мали,
Тяжко вздихали, словами промовляли:
"Не треба нам Антона Волочая Ки©вського,
Нi Грицька Костиря Миргородського,
Нi Хвилона Чичая Кропивнянського,
Нi Мартина Пушкаря Полтавського, -
А хочем ми сина твого Юрася молодого,
Козака лейстрового!"
"Вiн, панове молодцi, молодий розум ма ,
Звича©в козацьких не зна !"
"Будем ми старих людей бiля його держати,
Будуть вони його научати, будем його добре поважати,
Тебе, гетьмане, батька нашого, споминати!"
То Хмельницький те зачував, велику радiсть собi мав,
Сiдою головою поклiн оддавав, сльози проливав.
Скоро пiсля того ще й гiрше Хмельницький знемагав,
Опрощення зо всiма приймав,
Милосердному богу душу оддав.
То не чорнi хмари ясне сонце заступили,
Не буйнi вiтри в темнiм лузi бушували,
Як козаки Хмельницького ховали,
Батька свого оплакали...
А молодий Юрась пiд Бiлою Церквою гуля ,
Об смертi отцевськiй не зна ;
Скоро лейтарi до нього прибували,
Листи подавали.
То Хмельниченко листи як прочитав,
Свiта божого не взвидав!
То небагато Виговський гетьманував,
Пiвтора роки булаву держав.
Скоро сотники, полковники прибували,
Юрася Хмельницького гетьманом поставляли:
"Дай боже! - козаки промовляли: -
За гетьмана молодого
Жити, як за старого,
Хлiба-солi його вживати,
Города турецькi© плюндрувати,
Слави лицарства козацькому вiйську доставати!

Пiсля смертi Хмельницького Укра©на лишилася в непевному становищi.
Юридично, за Переяславською умовою, стала автономною частиною росiйсько©
держави; фактично ж Росiя мала силу оборонити вiд ворогiв тiльки близьке
до себе Лiвобережжя, - далеке ж од сво©х меж Правобережжя лишала без
оборони. Внаслiдок того було те, що полковники Захiдно© Укра©ни, не маючи
змоги дати вiдсiч полякам i татарам власною збро ю, часто шукали згоди з
тим, кого вважали дужчим. Це не було, як кажуть росiйськi iсторики,
"шатанi м" мiж Москвою, Польщею й Туреччиною, а тяжким наслiдком
незмiцнiлостi Укра©ни й кволостi тодiшнього росiйського царства.


ОБРАННЯ ГЕТЬМАНОМ ВИГОВСЬКОГО ТА ВОРОГУВАННЯ 3 НИМ ЗАПОРОЖЦIВ

Незабаром пiсля смертi Богдана Хмельницького полковники укра©нських
козацьких полкiв й iнша козацька старшина, змiркувавши, що "до булави
треба голови" (Юрась же Хмельниченко ©© не мав), то скликали в Чигиринi 26
серпня 1657 року раду з представникiв од усiх полкiв i поставили гетьманом
колишнього вiйськового писаря Iвана Виговського, що, як i вся старшина,
мав несхитну думку не тiльки обстоювати, а навiть поширювати автономiю
Укра©ни, доводячи ©© до цiлковито© незалежностi вiд сусiдiв.
Обрання гетьмана не в Сiчi, як завжди бувало, а на Укра©нi, й навiть
без участi Вiйська Запорозького, дуже не сподобалося на Запорожжi, й
кошовий отаман Гомон листом до Виговського вiд Вiйська Запорозького осудив
такий порядок, хоч i додав, що задля спокою рiдного краю Запорозьке
Вiйсько не буде домагатися скасування цi © ухвали. Образило таке обрання й
просте козацтво, що, як i запорожцiв, не покликали на раду.
У тi часи на Укра©нi виникла ворожнеча посполитого люду та простого
козацтва до сво © старшини. Вона постала з того, що старшина забирала собi
у власнiсть грунти, рiчки, млини й таке iнше, прагнучи разом iз тим
пiдгорнути пiд себе селянство так само, як робили це десять лiт до того
польськi пани. Через те Виговський, якого обрала гетьманом сама старшина,
став одразу нелюбий усьому укра©нському народовi.
Пiд осiнь року 1657-го на Укра©ну прийшло росiйське вiйсько й
розташувалося в Ки вi та в рiзних мiстах Лiвобережжя. Це викликало
обурення у Виговського й усi © козацько© старшини, тим бiльше, що тодi
нiхто не нападав на Укра©ну. Маючи надiю згодою з Польщею забезпечити
Укра©нi ширшу автономiю, Виговський розпочав iз приводу цього зносини з
польським урядом. Але проти таких заходiв гетьмана постало Запорозьке
Вiйсько, бо, пам'ятаючи польськi кривди й зраду, воно не хотiло й чути нi
про якi умови з Польщею. До запорожцiв прилучився й полтавський полковник
Пушкар i, написавши на Виговського донос царевi, сам зi сво©м полком та
запорожцями виступив проти гетьмана.
Щоб змiцнити сво становище, Виговський на початку лютого 1658 року в
присутностi царського посланця скликав у Переяславi раду вже з участю усiх
козакiв та простого люду, опрiч Полтавського полку й запорожцiв, що
ставилися до нього вороже. На тiй радi його знову-таки обрали гетьманом,
та тiльки за те, щоб дiстати царське затвердження, вiн змушений був
згодитись поставити в деяких укра©нських мiстах росiйських во вод.
Незадоволений обмеженням гетьманських прав, Iван Виговський поквапився
пiти на змову з Польщею, а сам вирушив iз вiйськом на Пушкаря. Бо© мiж
козаками точились iз 18 травня аж до 7 червня; перемагали то тi, то iншi,
але зрештою запорожцi зi сво©м полковником Бара-башем покинули Пушкаря, i
той зазнав поразки i навiть загинув у битвi.
Незабаром пiсля того, 6 вересня 1658 року, в Гадячi Виговський пiдписав
умови згоди з Польщею, за якою з во водств Ки©вського, Чернiгiвського та
Брацлавського складалося "Велике Князiвство Руське", зi сво©м вiйськом,
судом та православною вiрою; керувати ж тим князiвством мав обраний всiма
станами гетьман.
Запорожцi, хоч i дiстали од Виговського повiдомлення про ту умову, та
не хотiли й чути нi про яку згоду з поляками, бо вже зневiрилися у ©хнiх
обiцянках.


IВАН СIРКО

У той час великий вплив на запорожцiв мав полковник Вiйська
Запорозького Iван Сiрко. Родом вiн був iз села Мерефи, що на Слобiдськiй
Укра©нi, й хоча не мав освiти, зате уславився помiж товариством
надзвичайним войовничим хистом, певним лицарством i завзятим обстоюванням
козацько© волi та стародавнiх запорозьких звича©в.
Ступаючи стежкою Богдана Хмельницького, Сiрко завжди боровся за
протекторат росiйського царя, але з умовою забезпечення цiлковитого
самоврядування Укра©ни;
i в тi часи, коли росiйський уряд порушував Переяславську угоду з
Богданом Хмельницьким, вiн завжди вiдверто обстоював козацтво, й це часом
доходило навiть до збройно© боротьби. Запеклий ворог бусурманiв, Сiрко все
сво життя воював iз ними i був ворогом усiх тих укра©нських гетьманiв,
якi шукали спiлки з татарами або турками. Разом iз тим вiн вороже ставився
й до Польщi, пам'ятаючи нечуванi вчинки Потоцького й Чарнецького.
Ставши року 1659-го кошовим отаманом Вiйська Запорозького, Iван Сiрко
зi збро ю виступив проти Виговського, бо спiлка гетьмана з королем, на
думку кошового, мала знову затягти Укра©ну в польське ярмо. Через такi
погляди запорожцi разом iз полковником Пушкарем зчинили перший розбрат i
колотнечу на Укра©нi, що з часом привело ©© до цiлковито© ру©ни. Пiсля
смертi Пушкаря запорожцi вийшли iз Сiчi й, прилучившись до росiйського
вiйська князя Ромодановського, допомагали йому нищити укра©нськi мiста
Ромни, Пирятин, Чорнухи, Горошин та iншi, що стояли за Виговського. Проте
з деяких причин вони невдовзi схаменулись i пiшли од Ромодановського на
Сiч.
На початку року 1659-го росiйське вiйсько обложило в Конотопi
полковника Гуляницького, прихильника Виговського. Почувши про це, гетьман
як спiльник короля покликав на помiч татар, напав iз козаками й татарами
на росiян i так ©х погромив, що навiть во вод, привiдцiв вiйська, забрав у
полон i вiддав татарам у неволю.
Та, незважаючи на блискучу перемогу Виговського, укра©нськi козаки,
побачивши поруч свого гетьмана полякiв i татар, одсахнулися вiд нього й
перестали слухатися, кажучи, що Виговський знову продав Укра©ну ляхам.
Одночасно з тим сила гетьмана зменшилась од того, що Сiрко iз запорожцями
якраз напав на Крим i там змусив татар покинути Виговського та повернутися
до сво©х кочовищ.
Прийшовши з походу на Крим, Сiрко вирушив iз запорожцями в Ки©в, щоб
там з' днатися з росiйським вiйськом, яке воювало проти Виговського.
Гетьман, довiдавшись про те, послав навперейми йому полковника Тимоша, та
Сiрко Тимоша розбив, i той ледве врятувався.
Як тiльки запорожцi iз Сiрком з'явилися на Правобережжi, рух проти
Виговського перекинувся й туди; й Сiрко, скориставшись iз того, об' днався
в Уманi з полковником Ханенком та й оголосив Виговського зрадником, а на
гетьманство пiдмовив козакiв обрати того, кого укра©нська старшина хотiла
ще до смертi Богдана Хмельницького, а саме - його сина Юраська.
Гетьманом ста Хмельниченко. З Уманi разом з усiма козаками, що
повстали проти Виговського, Сiрко почав наступати на нього, i з початку
вересня 1659 року обидва козацькi вiйська зблизилися бiля села Германiвки.
Тут Виговського покинули останнi козаки, якi ще були при ньому, i вiн
лишився iз самими поляками та найманим вiйськом. Зрозумiвши, що програв,
Виговський не захотiв далi проливати марно козацьку кров i сам одiслав
клейноди Хмельниченку й зрiкся гетьманства.
Ставши гетьманом, Юрась Хмельниченко пiд впливом Сiрка послав
полковника Петра Дорошенка сказати начальниковi росiйського вiйська на
Укра©нi Трубецькому, що вся Укра©на хоче бути пiд протекцi ю царя тiльки з
умовою щоб в укра©нських мiстах не було росiйських во вод нiде крiм Ки ва.
Таким чином, нове об' днання Укра©ни з Польщею пiсля смертi Богдана
Хмельницького розбили виключно запорожцi зi сво©м жвавим кошовим отаманом
Сiрком.
Князь Трубецькой, замiсть одповiдi на умови нового прилучення Укра©ни
до росiйсько© держави, закликав Хмельницького разом iз козацькою старшиною
у Переяслав, де стояло росiйське вiйсько, з тим, щоб зiбрати там раду i
поставити наново гетьмана. Обрали таки Хмельницького, але йому довелося
погодитись на те, щоб росiйськi во води, крiм Ки ва, перебували ще у
Переяславi, Нiжинi, Чернiговi, Брацлавi та Уманi.
Угода Хмельниченка з росiйським урядом стала причиною ново© вiйни мiж
Польщею й Росi ю. Польський король Ян Казимир, знайшоши спiлку з кримським
ханом, вирушив iз великим вiйськом на Бiлу Русь; татари ж наскочили на
Правобережну Укра©ну й, захопивши понад 20 000 ясиру, погнали його в Крим.
Не встигши заступити татарам шлях, запорожцi пiд проводом Сiрка вистежили
©х, коли тi перебирались через Днiпро бiля устя рiчки Самари, й на
пiскуватих кучугурах Кiнського острова року 1660-го, бiля теперiшнього
села I гренi, вирiзали багато татар i визволили майже всiх укра©нських
невольникiв.
Пiсля того запорожцi самi напали на татарськi землi. Половина
Запорозького Вiйська, пiд проводом Брюховецького, здобула Аслам-город,
який турки поновили за останнi роки, й поруйнувала; друга ж половина iз
Сiрком ходила пiд Очакiв i, пошарпавши його околицi, взяла чимало бранцiв.
Року 1661-го, воюючи проти Польщi, на Правобережжя прийшло росiйське
вiйсько пiд проводом Шереметева. Проминувши Ки©вщину, воно подалося на
Любар, сподiваючись дiстати помiч од гетьмана Хмельниченка з козацьким
вiйськом. Проте старшина, незадоволена останнiми переяславськими умовами,
не квапилася допомагати Шеремет ву й не допустила Хмельницького до
з' днання з ним. Поляки ж разом iз татарами тим часом напали на росiян i,
розбивши ©х, оточили бiля Чудинова з усiх бокiв.
Лютуючи на Хмельницького, Шеремет в вiдкупився вiд полону тим, що видав
татарам у неволю всiх козакiв, якi були при ньому, хоч тi нiчого й не
знали про подi© в козацькому вiйську. Такий вчинок Шеремет ва дуже обурив
козацьку старшину i всiх козакiв Хмельниченка, i коли поляки й татари
почали наступати на козацький табiр - не захотiли битися з далеко дужчим
ворогом й пiддалися полякам на гадяцьких умовах з деякими обмеженнями.
Запорожцi пiд час цих подiiй стояли iз Сiрком на устях Бугу,
пiдстерiгаючи там татар); участi у вiйнi з поляками не брали. Проте згода
Юрася Хмельниченка з поляками викликала у запорожцiв велике невдоволення,
бо вони не бажали визнати польську зверхнiсть. Вiйсько Запорозьке прагнуло
бачити Укра©ну вiльною й нi од кого не залежною, i пiд впливом запорожцiв
по всiй Укра©нi того ж року зчинилась колотнеча. На Правобережжя, згiдно з
умовою з Хмельниченком, почали вертатися польськi пани, одби-раючи у селян
сво© ма тностi та привласнюючи собi поспiльство; народ же не хотiв лiзти в
ярмо i проганяв полякiв, знищуючи ©х, де мiг. На Лiвобережжi козаки, не
задоволенi росiйськими во водамм, намагалися позбутися ©х. На обох берегах
Днiпра населення поривалося до волi, добуто© рiчками пролито© кроiвi, та
тiльки й там i тут обставини не сприяли тому.
Юрась Хмельниченко не змiiг розiбратися серед такого замiшання. Не з
його хистом було вирвати Укра©ну iз скрутного становища, й наприкiнцi року
1662-го вiн зрiкся гетьманства i, передавши, за згюдою зiбрано© ним
козацько© старшини, вiйськовi клейнодиi сво му зятевi, полковнику Тетерi,
сам пiшов у ченцi.
Полковники Лiвобережно© Укра©ни Сомко й Золотаренко, що не брали участi
в обраннi Тетерi гетьманом, не визнавали його старшим i почали домагатися
гетьмансько© булави - всяк для себе. Та тiльки нi той, нi iнший не мали у
сво©х домаганнях нiяко© пiдтримки в меншому козацтвi та простому людовi,
бо, як i вся того часу козацька старшина, вони, користуючись зi сво ©
влади, кривдили люд i забирали собi грунти, мiлини й таке iнше, тобто, як
казали запорожцi, "запанiли".


ЗАПОРОЖЦI ОБИРАЮТЬ ГЕТЬМАНОМ БРЮХОВЕЦЬКОГО

Вiйсько Запорозьке теж не визнавало Тетерю гетьманом, бо не згодне було
на польську зверхнiсть. Разом iз тим вiйську, яке завжди обстоювало
рiвнiсть всього люду, не до вподоби було й народження на Укра©нi свого
власного панства. Запорожцi однаково неприхильне ставилися й до Сомка, й
до Золотаренка, а дю того ж, на пiдставi давнiх запорозьких звича©в, вони
добiивалися, щоб гетьманiв обирали на Сiчi, а не на волостi.
У той час чималий вплив на запорожцiв мав колишнiй джура Богдана
Хмельницького Iван Брюховецький. Дiставши, певно, ще од Богдана
Хмельницького, чималi грошi, вiн часто пiдмогоричував у сiчових шинках
запорозьку голоту, вмiв вдавати iз себе заступника й оборонця простих
козакiв перед сiчовою старшиною i став такий милий усiй запорозькiй чернi,
що року 1662-го його було обрано кошовим отаманом. I от, коли Юрась
Хмельниченко зрiкся гетьманства, запорожцi й вирiшили настановити
гетьманом свого кошового Брюховецького. Щоб вiрнiше того досягти, Кiш на
початку року 1663-го вислав на Укра©ну Брюховецького з цiлим полком
запорозького товариства, яке й схиляло простий люд на його користь.
Укра©нське поспiльство давно мрiяло про такого гетьмана, щоб дбав про
нього, а не виключно про себе та козацьку старшину, воно радо при дналося
до запорожцiв i навiть склало про такого гетьмана, якого уявляло собi у
мрiях, чудову думу про Ганжу Андибера:

Гей, гуляв, гуляв бiдний козак-нетяга сiм год i чотири
Та потеряв з-пiд себе три конi воронi©.
На дванадцятий год поверта , -
Козак-нетяга до города Черкас прибува .
На козаку, бiдному нетязi,
Три сиром'язi,
Опанчина рогозовая,
Поясина хмельовая,
На козаку, бiдному нетязi, сап'янцi -
Видно п'яти й пальцi.
Де ступить - босо© ноги слiд пише.
А ще на козаку, бiдному нетязi, шапка-бирка -
Зверху дiрка,
Хутро голе, околицi бiг ма ,
Вона дощем покрита,
А вiтром, на славу козацьку, пiдбита.
I ще ж то козак, бiдний нетяга, до города Черкас прибува ,
Настi Горовоi, кабашницi степово©, шука -пита .
Скоро козак-нетяга Настi Горово©, кабашницi степово©, допитався,
Зараз у свiтлицю вбрався.
Там пили три ляхи,
Дуки-срiбляники:
Первий пив Гаврило Довгополенко Переяславський,
Другий пив Вiйтенко Нiжинський,
Третiй пив Золотаренко Чернiгiвський.
От вони пили-пiдпивали,
З козака-нетяги насмiхались,
На шинкарку покликали:
"Гей, шинкарко Горовая,
Насте молодая!
Добре ти дбай -
Нам солодкi меди, оковиту горiлку ще пiдсипай,
Сього козака, пресучого сина, у потилицю з хати випихай:
Бо десь вiн по винницях, по броварнях валявся,
Опалився, ошарпався, обiдрався,
До нас прийшов добувати,
А в iншу корчму буде нести пропивати".
Тодi шинкарка Горовая,
Настя, кабашниця степовая,
Козака-нетягу за чуб брала,
В потилицю з хати вибивала,
То козак-нетяга добре дба ,
Козацькими п'ятами опина .
Поки п'явся,
Поки до порога добрався.
Козацькими п'ятами за порiг зачiпа ,
А козацькими руками за одвiрки хапа ,
Пiд мисник голову свою козацьку молодецьку хова ,
Тодi два ляхи, дуки-срiбляники, на його поглядали,
З його насмiхали,
А третiй, Гаврило Довгополенко Переяславський, був обачний:
Iз кармана людську денежку виймав,
Настi кабашнiй до рук добре оддавав,
А ще стиха словами промовляв:
"Гей, - каже, - ти, шинкарко молода, ти, Насте кабашна!
"Ти, - каже, - до сих бiдних козакiв-нетяг хоч злая, да й обашна:
Коли б ти добре дбала,
Сю денежку до рук приймала,
До погреба одходила,
Хоч нороцового пива уточила,
Сьому козаку, бiдному нетязi, на похмiлля живiт його козацький
скрепила".
Тодi Настя Горовая,
Шинкарка степовая,
Сама в льох не ходила
Да наймичку посилала:
"Гей, дiвко, наймичко!
Добре ти вчини,
Кiнву-чвертiвку в руки вхопи
Та в льох убiжи,
Та вiсiм бочок мини,
А з дев'ято© поганого пива наточи.
Як ма м його свиням виливати,
То будем ми його на таких нетяг роздавати".
Тодi дiвка-наймичка у льох убiгала,
Та дев'ять бочок минала,
Та з десято© п'яного чола меду наточила,
Та в свiтлицю входжа ,
Свiй нiс геть од кiнви одверта ,
Буцiмто те пиво воня .
Як подали козаку в руки ту кiнву,
То вiн став бiля печi
Та й почав пiдпивати пивце грече.
Взяв раз покуштував, удруге напився,
А втрет як узяв ту кiнву за ухо,
То зробив у тiй конiвцi сухо.
Як став козацьку хмiль голову розбирати,
Став козак конiвкою по мосту добре погрiмати.
Стали в дукiв-срiбляникiв iз стола чарки й пляшки скакати.
I стала шинкарська груба на десять штук скрiзь по хатi лiтати.
Не стали тодi ляхи, дуки-срiбляники, за сажею свiта божого видати.
Тодi тi ляхи, дуки-срiбляники, на його поглядали,
Словами промовляли:
"Десь сей козак-нетяга нiде не бував,
Добрих горiлок не пивав,
Що його й погане пиво оп'янило".
Як став козак-нетяга те зачувати,
Став на ляхiв грiзно гукати:
"Гей ви, ляхове,
Вразькi синове!
Iк порогу посувайтесь,
Менi, козаку-нетязi, на покутi мiсце попускайте!
Посувайтесь тiсно,
Щоб було менi, козаку-нетязi, де на покутi iз лаптями сiсти!"
Тодi ляхи, дуки-срiбляники, добре дбали,
Дальше i к порогу посували,
Козаку-нетязi бiльше мiсця на покутi попускали.
Тодi козак-нетяга на покутi сiда ,
Iз-пiд поли позлотистий недолимок вийма ,
Шинкарцi молодiй за цебер меду заставля .
Тодi тi ляхи, дуки-срiбляники, на його поглядали,
Словами промовляли:
"Гей, шинкарко Горовая,
Насте молодая,
Кабашнице степовая!
Нехай сей козак, бiдний нетяга,
Не ма ться в тебе се© заставщини викупляти.
Нам, дукам-срiбляникам, нехай не зарiка ться воли поганяти,
А тобi, Настi кабашницi, грубу топити".
Отодi-то козак, бiдний нетяга,
як став сi© слова зачувати,
Так вiн став чересок виймати,
Став шинкарцi молодiй, Настi кабашнiй, увесь стiл червiнцями устилати.
Тодi дуки-срiбляники як стали в його червiнцi заглядати,
Тодi стали його вiтати
Медом шклянкою
I горiлки чаркою,
Тодi й шинкарка Горовая,
Настя молодая,
Iстиха словами промовля :
"Ей, козаче, - каже, - козаче!
Чи снiдав ти сьогоднi чи обiдав?
Ходiм зо мною до кiмнати,
Сядем ми з тобою поснiда м
Чи пообiда м".
Тодi то козак, бiдний нетяга, по кабаку походжа ,
Кватирку одчиня ,
На бистрi© рiки погляда ,
Кличе, добре поклика :
"Ой рiки, - каже, - рiки низовi©,
Помошницi Днiпровi©!
Тепер або мене зодягайте,
Або до себе приймайте!"
От тодi один козак iде,
Шати дорогi© несе,
На його козацькi плечi надiва ,
Другий козак iде,
Жовтi сап'янцi несе,
На його козацькi ноги надiва :
Тодi дуки-срiбляники стиха словами промовляли:
"Гей, не сть же се, братцi, козак бiдний нетяга,
А сть се Хвесько Ганжа Андибер,
Гетьман запорозький!..
Присунься ти до нас, - кажуть, - ближче,
Поклонимося тобi нижче,
Будем радиться, чи гаразд-добре на славнiй Укра©нi проживати".
Тодi стали його вiтати медом шклянкою
I горiлки чаркою.
То вiн те од дукiв-срiбляникiв приймав,
Сам не випивав,
А все на сво© шати проливав:
"Ей, шати, мо© шати! пийте-гуляйте:
Не мене шанують, бо вас поважають.
Як я вас на собi не мав,
То й честi од дукiв-срiбляникiв не знав".
Тодi-то Хвесько Ганжа Андибер, гетьман запорозький,
стиха словами промовля :
"Гей козаки, - каже, - дiти, друзi-молодцi!
Прошу я вас, добре дбайте,
Сих дукiв-срiбляникiв за лоб,
Наче волiв, iз-за стола виводжайте,
Перед вiкнами покладайте,
У три березини потягайте,
Щоб вони мене споминали,
Мене до вiку пам'ятали!"
Тiльки Гаврила Довгополенка
Переяславського за те улюбив,
Край себе садовив,
Що вiн йому за свою денежку пива купив,
Тодi ж то козаки, дiти, друзi-молодцi, добре дбали,
Сих дукiв-срiбляникiв за лоб брали,
Iз-за стола, наче волiв, виводжали,
Перед вiкнами покладали,
У три березини потягали,
А ще стиха словами промовляли:
"Гей, дуки, - кажуть, - ви, дуки!
За вами всi луги й луки, -
Нiде нашому брату, козаку-нетязi, стати
I коня попасти!"

У червнi року 1663-го бiля Нiжина одбулася велика рада з участю
простого козацтва й запорожцiв, i на тiй радi гетьманом Укра©ни було
обрано Брюховецького, причому запорожцi разом iз черню зчинили погром
козацько© старшини i взагалi панства. Сомковi, який вiддався пiд оборону
росiйського посланця, було стято голову.
Тим часом Iван Сiрко, обраний пiсля Брюховецького знову кошовим
отаманом, серед лiта року 1663-го, пам'ятаючи одвiчну мету козацтва -
боротьбу з бусурманами, вирядив частину Вiйська Запорозького байдаками на
Чорне море. Запорожцi випливли повз Очакiв на Дунайськi гирла й добре
пошарпали придунайськi мiста, та коли верталися додому, ©м трапилася