Страница:
Як полове запорожцiв - то в кайданах водить!"
Ой, як крикнув старий, сiдий та на запорожцiв:
"Хiба ж нема помiж вами удалих молодцiв?!"
Обiзвався Гнатко-братко: "Та нi в вiщо вбратись;
Знаю, знаю пана Саву - можу з ним погратись"
"Ой, як можеш, брате Гнате, з Савою погратись,
Буде тобi, брате Гнате, у вiщо й убратись"
Ой, ще не свiт, ой, ще не свiт, ой, ще не свiта ,
А вже Гнатко з кравчиною коники сiдлають.
За©хали в нову корчму меду-вина пити.
Набiгались вражi ляхи, - хотiли побити.
Ой, вдарили запорожцi навхрест шабельками,
Повтiкали вражi ляхи попiд рученьками.
Ой, був Сава в Немировi в тестя на обiдi,
Та не знав вiн i не вiдав об сво©й гiркiй бiдi.
При©жджа та пан Сава та до свого двору,
Пита ться челядоньки: "Чи все гаразд дома?"
"Ой, все гаразд, пане Саво, i добра година:
Породила твоя панi хорошого сина;
Ой, все гаразд, пане Саво, та за одно страшно:
Виглядають гайдамаки iз-за гори часто"
"Та нехай вони виглядають, - я ©х не боюся! -
сть у мене вiйська много, - я з ними поб'юся!"
Ой, сiв Сава кiнець столу та листоньки пише,
А Савиха молоденька дитину колише;
Сидить Сава в кiнцi столу, листоньки чита ,
А Савиха молодая важкенько зiтха :
"Ой, ну, люлi, мале дитя, ой ну, люлi, спати, -
На©хали гайдамаки до нашо© хати".
А у того пана Сави весь двiр на помостi,
При©хали та до нього козаченьки в гостi.
"Здоров, здоров, пане Саво, а що ти гада ш:
Здалека ти гостей ма ш, - чим ©х привiта ш?"
"Ой, чим же вас, милi братця, я буду вiтати, -
От дав менi господь сина, - буду в куми брати".
"Ой, чом же ти, пане Саво, тодi не кумався,
Як у Сiчi з отаманом у вiчi видався?
Та йшов же ти бiля його та й не привiтався?"
"Пiди, хлопку, пiди, малий, та уточи пива, -
Та вип' мо з козаками за малого сина;
Пiди, хлопку, пiди, малий, та уточи меду, -
Трудно-нудно на серденьку: головки не зведу!"
"Не того ми на©хали, щоб пить, кумувати,
Хочем тебе, пане Саво, iз душею взяти.
Було б тобi, пане Саво, Гард не руйнувати,
Коли хотiв запорожцiв в куми собi брати!
Було б тобi, пане Саво, шкоди не робити,
Запорозьким козаченькам голов не лупити,
А пiймавши у неволю, - в кайданах не водити".
Ой, кинувся да пан Сава до ясно© збро©, -
Та пiдняли пана Саву на ратища вгору.
Вiдплачуючи за Саву Чалого, польськi пани з чималим полком вiйська
гналися за ватагою Гната Голого та, не наздогнавши ©©, напали на
запорозький Гард i вдруге зруйнували його. Запорозький Кiш скаржився з
приводу цього Сенату, й росiйський уряд листувався з польським урядом, та
поляки так i вiдповiли, що Гард поруйновано за те, що запорожцi наскочили
на Немирiв i захопили там польського полковника Саву Чалого.
Пiсля того наскоки гайдамакiв на польських панiв на Правобережжi довго
не припинялися й викликали з боку польського уряду скарги в Петербург на
те, що по вiйнi Росi© з Туреччиною не запрошували Польщу до межування
земель, i через те нiбито запорожцi захопили бiля Синюхи польськi землi. З
приводу цього наприкiнцi року 1744-го Ки©вський генерал-губернатор
Леонть в наказав кошовому Якиму Iгнатовичу розпитати запорозьких дiдiв та
списати для нього, де справдi була межа Вiйська Запорозького з Польщею.
З вiдповiдi Коша Леонть ву од року 1745-го, виявилося, що помiж
запорожцями добре зберiгались перекази про здобутки Вiйська за часiв
Богдана Хмельницького й попереднiх гетьманiв. Перш за все з уст дiдiв
записали, що межа з Польщею була по рiчцi Случi, й усi землi вiд Днiстра
до Днiпра складали сьогобочну, Правобережну, Укра©ну. Iншi дiди,
зрозумiвши, що мовиться про землi виключно Запорожжя, обмежовували ©х так:
запорозькi землi йшли на заходi од устя Тясмину до Днiпра через Чорний лiс
до рiчки Висi пiд Лебедин, далi рiчкою Синюхою та Бугом до Очакова i
лиманом, "поки кiнь копитами дна достане", до устя Днiпра; до Запорожжя
також належали Трахтемирiв, де був запорозький шпиталь, та Келеберда й
Переволо"на на Днiпрi.
СУПЕРЕЧКИ ЗА ЗЕМЛI
Бiля тих же часiв почалися суперечки за землi й на сходi Запорожжя iз
донцями. Чим дужче слабшала татарська орда, тим бiльше ©© земель
захоплювали запорожцi й донськi козаки. Землi по Мiусу, Луганi, Бахмутцi,
Терцю, Кальмiусу та Бердi обидва вiйська мали тепер сво©ми, ворогували за
них, навiть бились i скаржились один на одного до Петурбурга. Опрiч того,
козаки обох вiйськ пере©здили за Азовське море на рибальство й там билися
за коси й лимани.
Року 1745-го в змагання Вiйська Запорозького з донцями втрутився
нарештi росiйський уряд i царською грамотою наказав кошовому Василевi
Сичу, щоб усi побудованi запорожцями на йських косах куренi попалити й
надалi на той бiк Азовського моря запорожцiв не пускати.
Побачивши, як хутко заселялися сумiжнi iз Запорожжям землi, козаки
звертались до Сенату з проханням потвердити межi Вiйська Запорозького, та
тiльки, замiсть того, вони дiждали, що на вiйськових землях iз наказу
царицi лизавети знову почали будувати фортецi. Першим був збудований
Ново-Архангельський шанець на рiчцi Синюсi, проти укра©нсько© Торговицi.
Другим - Орловський шанець бiля Бугу, де тепер Ольвiопiль.
Запорожцi з колишньо© партi© Гордi нка стали, було, нарiкати на
Малашевича, що не обстою давнiх меж Запорожжя, але року 1750-го мала
мiсце подiя, що подала запорожцям надiю на краще й заспоко©ла ©х: сво©м
указом цариця вiд 22 лютого вiдновила на Укра©нi гетьманство, при чому
козацькiй старшинi було загадано обрати гетьманом Кирила Розумовського, а
указом од 19 жовтня 1750 року велено Вiйську Запорозькому перейти пiд руку
гетьмана Укра©ни, "як то в минулi часи було, до року 1708-го".
ПОРУШЕННЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙ
Тiльки невдовзi Вiйсько знову було пригнiчене розчаруванням: гетьман
Розумовський не мав майже нiяко© влади й не лише не обстояв запорозьких
земель, а року 1751-го навiть сам повiдомив Кiш, що всi запорозькi землi
на пiвдень од Синюхи та Висi на 20 верст, простягаючись од Буга до Днiпра,
разом з устям рiчки Омеляника, вiддаються пiд залюднення втiкачам iз
Сербi©, що прийшли на Укра©ну пiд проводом полковника Хорвата.
Та звiстка, мов грiм, ударила запорожцiв, i не встигли ще вони вiд не©
прочуняти, як року 1753-го вiд запорозьких земель було вiдмежовано ще
землi од устя Чорного Ташлика до устя рiчки Самотканi по Днiпру й
розпочато будiвлю фортецi свято© лизавети (де зараз лисаветград).
Одмежованi вiд запорожцiв землi було прозвано Ново-Сербi ю. Та й на цьому
ще не скiнчилося лихо запорожцiв, i того ж таки року 1753-го на схiдному
кра© Запорожжя теж одмежували частину запорозьких земель по рiчках Торець,
Бахмутка та Лугань i вiд Донця та до Савур-могили й теж вiддали втiкачам
iз рiзних слов'янських земель пiд назвою Слов'яно-Сербi©.
Новi поселенцi незабаром не тiльки осво©ли запорозькi землi, а почали
силою зганяти з тих земель козакiв, що хоч i в невеликiй кiлькостi, сидiли
по сво©х вольностях зимiвниками й бурдюгами.
Найбiльш утиснули новi поселенцi городових козакiв. Пiкiнерськi солдати
не пускали запорожцiв рибалити або забирали в них наловлену рибу. Бiля
церкви запорозько© пiкiнери збудували сво© кухнi; коли ж священик почав
заперечувати, то капiтан зовсiм заборонив без свого наказу правити в
церквi.
У Сiчi з приводу цих подiй виникали бурхливi ради, та тiльки з того
нiчого не виходило, i пiсля дорiкання старшинi та бiйки помiж себе
товариство заспокоювалося на тому, що надсилало скаргу царицi й гетьмановi
й сподiвалося, що вiдiбранi землi будуть поверненi Вiйськовi; тi ж iз
товариства, хто не знав, куди подiти сво завзяття, йшли в гайдамаки й
ватагами наскакували на польськi й татарськi межi.
19 липня року 1753-го на Сiчi було прочитано царський наказ про те, що
надалi Вiйську забороня ться змiнювати старшину без вiдома росiйського
уряду. Той же указ упень руйнував запорозький звичай вибирати старшину
щороку, а разом з тим одмiняв i право обирати старшину вiльними голосами
всього товариства за сво©м бажанням, бо росiйський уряд мiг би й не
дозволити обрати того, хто був йому небажаний.
Незважаючи на той указ, 1 сiчня 1754 року на Сiчi вiдбулася рада, на
якiй кошовим замiсть Iгнатовича обрали Грицька Лантуха (Федорова).
Довiдавшись про те, що новий отаман, не спитавшись росiйського уряду, взяв
булаву, а разом i владу над Запорожжям до сво©х рук, гетьман Розумовський,
що мав би обстоювати права Вiйська Запорозького, просив у царицi дозволу
скинути Грицька Федорова з кошевства i, щоб налякати й iнших, завдати йому
за непослух покарання, та вже сама цариця лишила пропозицiю Розумовського
без наслiдкiв.
Незабаром пiсля обрання на уряд Грицько Лантух, зважаючи на скарги
полякiв i татар на напади гайдамакiв, послав вiйськового осавула Петра
Калниша з полком запорожцiв вишукувати й винищувати гайдамацькi кубла.
Калниш вистежив ватагу гайдамакiв бiля рiчки Бугу, i хоч вони завзято
оборонялись пальбою з рушниць i навiть iз гармат, обгородившись засiками,
та запорожцi взяли ©х i декого побили, а бiльшiсть порозганяли.
Проте цей погром був нi до чого, бо року 1755-го гайдамаки так само
чинили напади й на польськi, й на татарськi межi. Тодi Федорiв надумав
послати до гайдамакiв старих дiдiв, щоб умовити ©х покинути гайдамацьке
життя. Дiди порозшукували всi гайдамацькi кубла по Бугу й по Чутi,
розказали ©м, що тими лихими вчинками користуються росiйськi вороги
Вiйська Запорозького з тим, щоб зовсiм одiбрати од Вiйська його землi, а
саме Вiйсько скасувати. Гайдамаки разом iз дiдами плакали над лихою долею
укра©нського народу та приборканого Вiйська Запорозького й, урештi, щоб не
згубити Запорожжя, пiшли сво ю волею за дiдами на Сiч, а там кошовий
отаман змусив ©х присягнути, що не будуть надалi гайдамачити, й без нiяко©
кари розпустив ©х по сiчових куренях.
З цього випадку скористався Ново-Сербський генерал i зробив наклеп на
кошового й сiчову старшину, нiби вони покривають гайдамакiв i роздiляють
iз ними награбоване добро. Це дiйшло до само© царицi, i за ©© наказом
сталася нечувана, вiдколи iснувало Вiйсько Запорозьке, подiя: отамана
Лантуха (перехрещеного росiйським урядом у Федорова) та осавула Чорного
викликали до Глухова на суд i туди ж привезли й кiлькох запорожцiв,
захоплених у Ново-Сербi© на гайдамацтвi.
Гайдамакiв допитували, чи справдi вони гайдамачили з вiдома Коша
Запорозького, а награбоване добро привозили на Сiч i розподiляли мiж
вiйськовою старшиною. Кати завдавали всiляких мук, аби вони в тому
признались, та тiльки коли гайдамаки, колишнi запорожцi, побачили, що
разом iз ними судять i "батька" кошового, то в розпачi попадали навколiшки
перед Лантухом i одноголосно ствердили, що гайдамачили проти волi сiчово©
старшини - сво ю сваволею.
Слiдство над кошовим Лантухом тривало цiлий рiк, i врештi його iз шаною
вiдпустили на Сiч. Це порушення давнiх прав Вiйська Запорозького, що
тiльки за вiйськовою радою визнавало право судити отамана, засмутило
Вiйсько i вкинуло в душi старих сiчовикiв тяжкi передчування.
Найбiльше Вiйсько Запорозьке побоювалося за сво© вольностi, i ще до
початку слiдства про участь запорожцiв у гайдамацтвi вiйськова рада на
початку року 1755-го послала до Петербурга й гетьмана Розумовського
депутатiв - колишнього кошового Данила Гладкого, вiйськового старшину
Петра Калниша (перехрещеного в Петербурзi на Калнишевського) та писаря
Iвана Чугу©вця, наказавши ©м домагатися, щоб Вiйськовi Запорозькому було
видано царську грамоту на володiння вiйськовими землями.
Депутатiв протримали в Петербурзi цiлий рiк i, посилаючись на те, що в
московських архiвах не знайдено унiверсалу Богдана Хмельницького,
вирiшили, що ранiше, нiж розв'язувати питання про запорозькi землi, треба
©х переписати та звiрити на картах.
Доки та сiчова депутацiя оббивала пороги в столичних канцелярiях,
генерал Ново-Сербi© Хорват там же в Сенатi клопотався про те, щоб
новосербським полкам вiддали всi запорозькi землi од пiвнiчно© межi вниз
Днiпром до острова Хортицi. Гетьман Розумовський, згоджуючись без
суперечки на передачу запорозьких земель сербам, повiдомив про те Кiш, але
на Сiчi лист гетьмана здiйняв таку бучу, що кошовий Федорiв 20 серпня 1756
року вiдповiв Розумовському, що коли б од Вiйська Запорозького вiдiбрали
землi, то воно не мало б рацi© служити "Всеросiйському престолу".
Такою вiдповiддю Грицько Федорiв натякав на те, що в розпачi Вiйсько
Запорозьке змушене буде знову перейти пiд турецьку зверхнiсть, i той лист
справив такий вплив у столицi, що Хорвату було вiдмовлено в його
домаганнях.
МЕЖУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Року 1757-го до фортецi, свято© лизавети почали збиратись уповноваженi
для опису земель i меж Запорожжя: вiд гетьмана Розумовського, вiд Коша i
вiд Ново-Сербських та Слобiдських полкiв; та тiльки межування не
вiдбулося, бо росiйський уряд не прислав iнженерiв та землемiрiв, а тим
часом поселенцi, мов сарана, щодня наскакували на запорозькi землi з
Укра©ни й Молдови й, дiстаючи листи на володiння землями по рiчках та
байраках Запорожжя, виганяли старих запорожцiв з ©хнiх зимiвникiв,
одбирали пасiки та худобу й осiдали, хто де хотiв, мiж Бугом та Днiпром,
цiлими слободами.
Таке становище змусило запорожцiв у 1758 роцi знову послати в Петербург
депутатiв iз проханням, щоб одмежувати запорозькi землi вiд Ново-Сербi©,
не дожидаючись того "описанiя", а за картою, складеною року 1740-го
iнженер-полковником Дебоскетом. З цього видно, що Вiйсько Запорозьке вже
зрiкалося тих великих земель, що вiд нього вiдкраяли, а хотiло хоч
забезпечити себе вiд подальших загарбань. Щоб легше досягти якихось добрих
наслiдкiв, Калниш, обраний знову депутатом, повiз од Коша на подарунки
петербурзьким вельможам найкращих коней, верблюдiв, рибу, кофiй i грошi.
Проте, незважаючи на задобрювання вельмож дарунками, справа запорожцiв
не посувалась. Як писав Калнишевський Кошевi, в столицi йому дорiкали
вiйськовими звичаями, що запорожцi "щороку наново обирають кошового
отамана й старшину, хоч i попередня старшина була справна". Такi дорiкання
виявляють, що петербурзькому панському урядовi зовсiм незрозумiлий був
демократичний та республiканський запорозький устрiй. Тiльки наприкiнцi
року 1759-го депутати повернулися на Сiч, повiдомивши товариство, що деякi
прохання Вiйська Запорозького задоволене; що ж до земель, то нiяко©
обiцянки про те, щоб не вiддавати ©© пiд новi селитьби, не мають.
Невдовзi пiсля повороту Калнишевського з Петербурга на Сiчi спалахнула
велика пожежа. Згорiло аж 14 куренiв, i вогонь мало не знищив церкву. Хто
пiдпалив, козаки не знали, i зажурене тим випадком сiчове товариство
почало гомонiти, що та пожежа вiщу щось лихе.
Закряче ворон, степом летючи,
Заплаче зозуля, лугом скачучи,
Закрукають кречети сизi,
Загадаються орли хижi,
Та все, та все по сво©х братах,
По буйних товаришах-козаках.
Тим часом року 1759-го почалося-таки "описанi земель Вiйська
Запорозького". Представники Вiйська Косап та Самбок уперто обстоювали
права Вiйська Запорозького на землi до рiчки Синюхи, Висi та Тясмину, так
уперто, що в суперечках iз депутатами Ново-Сербi© та Ново-Слобiдського
полку писар запорозький Андрiй Товстик погрожував, що як слобiдськi
поселенцi й надалi будуть захоплювати запорозькi землi, то Вiйсько
Запорозьке змушене буде обороняти сво© права збройною рукою.
Але Товстик забув, що за Ново© Сiчi не тi були часи, що за кошового
Iвана Сiрка, i за тi слова, що вiн сказав, генерал Муравйов звелiв
Товстика заарештувати та ще й примусив Кiш покарати його.
Перепис запорозьких земель тривав кiлька рокiв, а тим часом
Ново-Слобiдськi поселенцi захопили вже землi на пiвдень од Самотканi по
Днiпру, мало не до Романкова.
Незадоволена Лантухом за жорстоку розправу з гайдамаками сiчова сiрома
року 1759-го скинула його з уряду та обрала Олексу Бiлецького, але через
рiк на Сiчi взяла гору вiйськова старшина, i обрала Лантуха, так що вiн
знову почав викорiнювати гайдамацтво. Восени року 1761-го гетьман
Розумовський прислав на Кiш подяку за розгром гайдамакiв i потвердив наказ
про те, що кошового, суддю, писаря й iншу старшину Вiйську Запорозькому не
дозволя ться змiнювати за сво ю волею без дозволу росiйського уряду.
На той час, 25 грудня 1761 року, цариця лизавета Петрiвна померла, i
на престол ступив цар Петро III. Невдовзi пiсля того, а саме року 1762-го,
на росiйський престол стала цариця Катерина II. З ре стрiв козакiв Вiйська
Запорозького, що складало ©й присягу, видно, що вiйсько ще було досить
численне. Не лiчачи тих запорожцiв, що сидiли зимiвниками, присягнуло ©х:
на Сiчi - 13 427, у Кальмiуськiй паланцi - 674, Бугогардiвськiй - 427,
Iнгульськiй - 282, Самарськiй та Орельськiй - 2323, Кодацькiй - 820,
всього - 17 969, та ще жонатих козакiв у Самарськiй паланцi нараховувалося
1021 та в Кодацькiй - 1291.
На той рiк кошовим на Запорожжi став уперше обраний Петро
Калнишевський, i 12 вересня року 1762-го вiн, з усi ю вiйськовою
старшиною, був викликаний до Москви, щоб дивитись на коронацiю царицi.
Катерина II прихильно зустрiла запорожцiв, подарувала Калнишевському
велику медаль iз сво©м портретом i передала через нього Вiйську
Запорозькому новi клейноди.
ОБОРОНА ЗАПОРОЖЦЯМИ СВО Х ЗЕМЕЛЬ
Пiсля того, року 1763-го, коли отаманом знову був Грицько Лантух
(Федорiв), почалося "описанi " земель Вiйська Запорозького, й новi
загарбання iз боку Ново-Сербських та Ново-Слобiдських поселенцiв. Вигнанi
iз зимiвникiв запорозькi дiди приходили на Сiч, скликали товариство на
ради й вимагали, щоб Кiш заступився за покривджених. Козаки хвилювались i,
нарештi, на радi 2 квiтня 1763 року ухвалили обороняти сво© одвiчнi права
на землi Вiйська Запорозького збройною рукою i всiх поселенцiв, що
перейшли за межi дарованих указами царицi лизавети земель, зiгнати ©х iз
вiйськових грунтiв.
Дiставши про це вiд Коша наказ, полковник Бугогардiвсько© паланки
Деркач, узявши iз собою кiльканадцять козакiв, почав зганяти всiх
поселенцiв iз Лисо© гори, що бiля Чорного Ташлика, й палити ©хнi оселi.
Генерал Ново-Слобiдських полкiв зараз же поскаржився на Деркача в
Петербург, i там, визнавши вчинок останнього за справжнiй бунт, довели про
нього до вiдома царицi, а та звелiла полковника Деркача заарештувати й
послати на суд до гетьмана у Глухiв.
Кошовий Грицько Лантух на цей раз не пiддався, i хоч викликав Деркача
на Сiч, але у Глухiв до гетьмана не послав, доповiвши гетьмановi, що
вiйськова рада обмiркувала вчинок Деркача й визнала його гiдним
полковником паланки. Щоб виконати царський наказ, Розумовському довелося
для слiдства в цiй справi послати на Сiч окремого полковника. Тодi Лантух,
маючи за неможливе керувати вiйськом натодi, коли одвiчнi вiйськовi права,
як вiн казав, "топчуть у багно", напередоднi року 1764-го зрiкся
кошевства.
На радi 1 сiчня козаки довго вагалися, кого обрати, i врештi наставили
старого курiнного отамана Канiвського куреня Пилипа Федорова. То був
видатний сiчовий дiд. Як однодумець i прихильник небiжчика Костя
Гордi нка, вiн брав участь в оборонi року 1709-го Старо© Сiчi з Якимом
Богушем од росiйського вiйська i врятувався тодi од смертi тiльки тим, що
мав силу перепливти рiчку Скарбну й заховатись у плавнi.
Першим дiлом старого кошового було налагодити вiдносини Вiйська
Запорозького з Кримом, i це йому вдалося; далi звелiв полковниковi Андрiю
Порохнi об'©хати всю межу Запорожжя, починаючи од Днiпра, по Орелi й до
Дiнця й далi до устя Кальмiуса, i всiх, хто осiв там слободами й хуторами
без дозволу Коша, зiгнати геть за межi Запорожжя. Наслiдком такого наказу
було те, що деякi оселi були зруйнованi; бiльшiсть же сiл охоче перейшла в
пiдданство Запорозького Вiйська й лишилась на сво©х грунтах.
Такi розпорядження Пилипа Федорова у столицi визнали свавiллям i
змусили його i сiчня 1765 року зректися кошевства. Старий запорозький
лицар, подякувавши товариству за хлiб та сiль, пiшов у Самарську пущу
оплакувати колишн вiльне козацьке життя; на його ж мiсце, отаманом, рада
обрала Петра Калнишевського.
КОШОВИЙ ПЕТРО КАЛНИШЕВСЬКИЙ
Калниш, або ж Калнишевський, родом був iз вiйськово© старшини
Лубенського полку й, незважаючи на те, що зовсiм не знав грамоти, був
чоловiк досвiдчений, розумний i дуже набожний. Року 1763-го вiн збудував
церкву в Лохвицi, року 1768-го - церкву Петра й Павла в Межигiрському
монастирi й нарештi, року 1770-го - церкву свято© Покрови в Ромнах.
Ще до обрання Калнишевського на отамана, а саме 10 листопада 1764 року,
указом царицi Катерини II гетьманство на Укра©нi було востанн скасовано,
i знову Укра©ною почала керувати колегiя з чотирьох росiян та чотирьох
укра©нцiв. Фактичним же правителем Укра©ни, а разом iз тим i Запорожжя -
став граф Румянцев.
ЗАЛЮДНЕННЯ ЗАПОРОЖЖЯ
Першою подi ю за Калнишевського було нове "описанi " земель Вiйська
Запорозького. Воно тривало весь 1766-й та ще й 1767-й роки. Кошовий, що
побував уже з депутацiями в Петербурзi, знав, що всi сусiди Запорожжя
зазiхають на вiльнi запорозькi степи i що диний засiб зберегти ©х, це -
залюднити самому Вiйську Запорозькому; i от вiн iз перших же мiсяцiв сво ©
працi почав заохочувати козакiв з Укра©ни переходити на землi Запорожжя, а
сам з депутатами вiд Вiйська по©хав у Петербург клопотатися знову, щоб на
запорозькi землi було видано царську грамоту. Ця неспокiйна доба
запорозького життя у зв'язку з подальшими подiями вiдбилась навiть у
народнiй пiснi:
Ой, з-пiд города, з-пiд Лизавета сизi орли вилiтали,
А в городi та в Лизаветi все пани собирались.
Пани сенатори, пребольшi© генерали, вони думали, гадали:
"Ой, як би нам, панам сенаторам, запорозьку землю взяти?
Ой, як би ж нам, ой, як би ж нам ©х вольностi одiбрати?"
Ой, одiбрали всi вольностi запорозькi, почали лани дiлити.
Ой, одiбрали та всю запорозьку землю, тепер самi владають,
А до запорожцiв, низових молодцiв, часто листи посилають.
А запорожцi та добрi молодцi усе те та гаразд знали -
Посiдлали воронi конi та пiд турка втiкали.
Але даремнi були заходи Петра Калнишевского й до того, щоб залюднювати
вiйськовi запорозькi землi. Хоч за нього понад рiчками Запорожжя справдi
з'явилося чимало хуторiв, а деякi селитьби, що iснували ранiше, тепер
поширилися й обернулися на села й слободи,як наприклад:
Романкове, Тритузне, Карнаухiвка, Таромське, Дi©вка, По-ловиця,
Чаплинська Кам'янка, Самара, або Новоселиця, Кiльчень, Чаплi й Никитине,
та тiльки згодом i це залюднення земель було зараховане в провину Вiйську
Запорозькому: пани сенатори довели царицi, нiби запорожцi для того
заводять у себе хлiборобство, щоб економiчно не залежати вiд Росi© та
вiдокремитись од не©.
Нове "описанi " запорозьких земель скiнчилося тим, що в Запорозького
Вiйська вiдiбрали землi по Орелi на пiдставi того, що за Прутською умовою
тi володiння належали до Росiйсько© держави. 18 липня року 1767-го Кiш
Запорозький виряджав у Москву нових депутатiв, викликаних туди для участi
в складаннi "Нового уложенiя", й козацька рада надала ©м наказ про те,
чого вони мають домагатися для Запорожжя. Ось тiльки найголовнiшi пункти:
1). Потвердження прав i давнiх вольностей Вiйська Запорозького, наданих
од польських королiв та литовських князiв. Щоб те потвердження записати
для "незабвенностi" в генеральне "Уложенi ".
2). Щоб землi, вiдмежованi Донському вiйську, пiд Ново-Сербiю,
Слов'яно-Сербiю та Ново-Слобiдськi полки, були поверненi Вiйську
Запорозькому.
3). Щоб фортецi й редути: Старо-Самарський, Ново-Сiчовий, Кам'янський,
Бiркутський, Микитин, Кодацький та лизаветин були зруйнованi, а землi
поверненi запорожцям.
4). Щоб Вiйсько Запорозьке пiдлягало не Малоросiйськiй Колегi©, а
Колегi© закордонних справ.
5). Щоб було забрано iз запорозьких земель усi команди й вiддiли вiйськ
росiйських та пiкiнерських.
Усi тi заходи запорожцiв звелися нанiвець i, як каже добродiй
Скальковський у сво©й "Iсторi© Ново© Сiчi" про запорожцiв тiльки
згаду ться у царськiй грамотi од 19 грудня року 1768-го, де сказано: "щодо
суперечок за землю нашого вiрного Вiйська Запорозького з мешканцями
Кате-рининсько© провiнцi©, то повелiли ми нашому Ки©вському губернаторовi
Во йкову вiдкласти розгляд до спокiйнiших часiв".
РУХ УКРА НСЬКОГО ЛЮДУ ДО ВОЛI
Тим часом на Правобережжi набув сили новий вибух народного
невдоволення. Починалася остання дiя трагедi© укра©нського життя. До
поневолення селянства з початку 1760 року на Ки©вщинi прилучилися ще й
утиски вiри. Поляки добиралися вже до останнiх закуткiв, де ще зберiгалося
православ'я. Унiатськi митрополити укоренилися в Радомишлi, завели тут
свою консисторiю й почали поширювати унiю до самого Днiпра. Росiйський
уряд не звертав на те нiяко© уваги, i знищення православно© вiри пiшло
дуже хутко. В оборону ©© повстав тодi iгумен Мотронинського монастиря
Мельхиседек Значко-Яворський. Вiн залучив до сво © дiяльностi всi
навколишнi монастирi, а саме:
Жаботинський, Мошногiрський, Медведiвський, Лебединський та iншi, i
став умовляти мiськi й селянськi громади, щоб не визнавали унiатських
попiв й давали притулок всiм оборонцям православ'я.
Коли Мельхиседек зiбрався ©хати шукати заступництва в цiй справi до
митрополита за Днiпром, то поляки зробили на дорозi засiдку, щоб його
захопити, тiльки про це довiдався колишнiй запорожець, а тодi сотник
Жаботинсько© сотнi надвiрних козакiв князiв Любомирських, Харко i,
вiдборонивши з козаками iгумена, провiв його за Днiпро. Розлютований з
цього польський регментар Во-ронич зрадливо закликав Харка у Паволоч i там
звелiв звести його зi свiту без нiякого суду. Про цю подiю народ
укра©нський склав i зберiг чимало пiсень, хоча розповiдають вони про
смерть Харка по-рiзному.
Ой, як сотник, як став Харко у Паволоч у©жджати,
Ой, вийшов же та пан Паволоцький медом-вином частувати,
Ой, як став сотника, а сотника Харка, медом-вином частувати,
У панськi палаци до матцi хрещено© у гостину зазивати.
Ой, як став же сотник Харко меду-вина напиватися.
Ой, як крикнув старий, сiдий та на запорожцiв:
"Хiба ж нема помiж вами удалих молодцiв?!"
Обiзвався Гнатко-братко: "Та нi в вiщо вбратись;
Знаю, знаю пана Саву - можу з ним погратись"
"Ой, як можеш, брате Гнате, з Савою погратись,
Буде тобi, брате Гнате, у вiщо й убратись"
Ой, ще не свiт, ой, ще не свiт, ой, ще не свiта ,
А вже Гнатко з кравчиною коники сiдлають.
За©хали в нову корчму меду-вина пити.
Набiгались вражi ляхи, - хотiли побити.
Ой, вдарили запорожцi навхрест шабельками,
Повтiкали вражi ляхи попiд рученьками.
Ой, був Сава в Немировi в тестя на обiдi,
Та не знав вiн i не вiдав об сво©й гiркiй бiдi.
При©жджа та пан Сава та до свого двору,
Пита ться челядоньки: "Чи все гаразд дома?"
"Ой, все гаразд, пане Саво, i добра година:
Породила твоя панi хорошого сина;
Ой, все гаразд, пане Саво, та за одно страшно:
Виглядають гайдамаки iз-за гори часто"
"Та нехай вони виглядають, - я ©х не боюся! -
сть у мене вiйська много, - я з ними поб'юся!"
Ой, сiв Сава кiнець столу та листоньки пише,
А Савиха молоденька дитину колише;
Сидить Сава в кiнцi столу, листоньки чита ,
А Савиха молодая важкенько зiтха :
"Ой, ну, люлi, мале дитя, ой ну, люлi, спати, -
На©хали гайдамаки до нашо© хати".
А у того пана Сави весь двiр на помостi,
При©хали та до нього козаченьки в гостi.
"Здоров, здоров, пане Саво, а що ти гада ш:
Здалека ти гостей ма ш, - чим ©х привiта ш?"
"Ой, чим же вас, милi братця, я буду вiтати, -
От дав менi господь сина, - буду в куми брати".
"Ой, чом же ти, пане Саво, тодi не кумався,
Як у Сiчi з отаманом у вiчi видався?
Та йшов же ти бiля його та й не привiтався?"
"Пiди, хлопку, пiди, малий, та уточи пива, -
Та вип' мо з козаками за малого сина;
Пiди, хлопку, пiди, малий, та уточи меду, -
Трудно-нудно на серденьку: головки не зведу!"
"Не того ми на©хали, щоб пить, кумувати,
Хочем тебе, пане Саво, iз душею взяти.
Було б тобi, пане Саво, Гард не руйнувати,
Коли хотiв запорожцiв в куми собi брати!
Було б тобi, пане Саво, шкоди не робити,
Запорозьким козаченькам голов не лупити,
А пiймавши у неволю, - в кайданах не водити".
Ой, кинувся да пан Сава до ясно© збро©, -
Та пiдняли пана Саву на ратища вгору.
Вiдплачуючи за Саву Чалого, польськi пани з чималим полком вiйська
гналися за ватагою Гната Голого та, не наздогнавши ©©, напали на
запорозький Гард i вдруге зруйнували його. Запорозький Кiш скаржився з
приводу цього Сенату, й росiйський уряд листувався з польським урядом, та
поляки так i вiдповiли, що Гард поруйновано за те, що запорожцi наскочили
на Немирiв i захопили там польського полковника Саву Чалого.
Пiсля того наскоки гайдамакiв на польських панiв на Правобережжi довго
не припинялися й викликали з боку польського уряду скарги в Петербург на
те, що по вiйнi Росi© з Туреччиною не запрошували Польщу до межування
земель, i через те нiбито запорожцi захопили бiля Синюхи польськi землi. З
приводу цього наприкiнцi року 1744-го Ки©вський генерал-губернатор
Леонть в наказав кошовому Якиму Iгнатовичу розпитати запорозьких дiдiв та
списати для нього, де справдi була межа Вiйська Запорозького з Польщею.
З вiдповiдi Коша Леонть ву од року 1745-го, виявилося, що помiж
запорожцями добре зберiгались перекази про здобутки Вiйська за часiв
Богдана Хмельницького й попереднiх гетьманiв. Перш за все з уст дiдiв
записали, що межа з Польщею була по рiчцi Случi, й усi землi вiд Днiстра
до Днiпра складали сьогобочну, Правобережну, Укра©ну. Iншi дiди,
зрозумiвши, що мовиться про землi виключно Запорожжя, обмежовували ©х так:
запорозькi землi йшли на заходi од устя Тясмину до Днiпра через Чорний лiс
до рiчки Висi пiд Лебедин, далi рiчкою Синюхою та Бугом до Очакова i
лиманом, "поки кiнь копитами дна достане", до устя Днiпра; до Запорожжя
також належали Трахтемирiв, де був запорозький шпиталь, та Келеберда й
Переволо"на на Днiпрi.
СУПЕРЕЧКИ ЗА ЗЕМЛI
Бiля тих же часiв почалися суперечки за землi й на сходi Запорожжя iз
донцями. Чим дужче слабшала татарська орда, тим бiльше ©© земель
захоплювали запорожцi й донськi козаки. Землi по Мiусу, Луганi, Бахмутцi,
Терцю, Кальмiусу та Бердi обидва вiйська мали тепер сво©ми, ворогували за
них, навiть бились i скаржились один на одного до Петурбурга. Опрiч того,
козаки обох вiйськ пере©здили за Азовське море на рибальство й там билися
за коси й лимани.
Року 1745-го в змагання Вiйська Запорозького з донцями втрутився
нарештi росiйський уряд i царською грамотою наказав кошовому Василевi
Сичу, щоб усi побудованi запорожцями на йських косах куренi попалити й
надалi на той бiк Азовського моря запорожцiв не пускати.
Побачивши, як хутко заселялися сумiжнi iз Запорожжям землi, козаки
звертались до Сенату з проханням потвердити межi Вiйська Запорозького, та
тiльки, замiсть того, вони дiждали, що на вiйськових землях iз наказу
царицi лизавети знову почали будувати фортецi. Першим був збудований
Ново-Архангельський шанець на рiчцi Синюсi, проти укра©нсько© Торговицi.
Другим - Орловський шанець бiля Бугу, де тепер Ольвiопiль.
Запорожцi з колишньо© партi© Гордi нка стали, було, нарiкати на
Малашевича, що не обстою давнiх меж Запорожжя, але року 1750-го мала
мiсце подiя, що подала запорожцям надiю на краще й заспоко©ла ©х: сво©м
указом цариця вiд 22 лютого вiдновила на Укра©нi гетьманство, при чому
козацькiй старшинi було загадано обрати гетьманом Кирила Розумовського, а
указом од 19 жовтня 1750 року велено Вiйську Запорозькому перейти пiд руку
гетьмана Укра©ни, "як то в минулi часи було, до року 1708-го".
ПОРУШЕННЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙ
Тiльки невдовзi Вiйсько знову було пригнiчене розчаруванням: гетьман
Розумовський не мав майже нiяко© влади й не лише не обстояв запорозьких
земель, а року 1751-го навiть сам повiдомив Кiш, що всi запорозькi землi
на пiвдень од Синюхи та Висi на 20 верст, простягаючись од Буга до Днiпра,
разом з устям рiчки Омеляника, вiддаються пiд залюднення втiкачам iз
Сербi©, що прийшли на Укра©ну пiд проводом полковника Хорвата.
Та звiстка, мов грiм, ударила запорожцiв, i не встигли ще вони вiд не©
прочуняти, як року 1753-го вiд запорозьких земель було вiдмежовано ще
землi од устя Чорного Ташлика до устя рiчки Самотканi по Днiпру й
розпочато будiвлю фортецi свято© лизавети (де зараз лисаветград).
Одмежованi вiд запорожцiв землi було прозвано Ново-Сербi ю. Та й на цьому
ще не скiнчилося лихо запорожцiв, i того ж таки року 1753-го на схiдному
кра© Запорожжя теж одмежували частину запорозьких земель по рiчках Торець,
Бахмутка та Лугань i вiд Донця та до Савур-могили й теж вiддали втiкачам
iз рiзних слов'янських земель пiд назвою Слов'яно-Сербi©.
Новi поселенцi незабаром не тiльки осво©ли запорозькi землi, а почали
силою зганяти з тих земель козакiв, що хоч i в невеликiй кiлькостi, сидiли
по сво©х вольностях зимiвниками й бурдюгами.
Найбiльш утиснули новi поселенцi городових козакiв. Пiкiнерськi солдати
не пускали запорожцiв рибалити або забирали в них наловлену рибу. Бiля
церкви запорозько© пiкiнери збудували сво© кухнi; коли ж священик почав
заперечувати, то капiтан зовсiм заборонив без свого наказу правити в
церквi.
У Сiчi з приводу цих подiй виникали бурхливi ради, та тiльки з того
нiчого не виходило, i пiсля дорiкання старшинi та бiйки помiж себе
товариство заспокоювалося на тому, що надсилало скаргу царицi й гетьмановi
й сподiвалося, що вiдiбранi землi будуть поверненi Вiйськовi; тi ж iз
товариства, хто не знав, куди подiти сво завзяття, йшли в гайдамаки й
ватагами наскакували на польськi й татарськi межi.
19 липня року 1753-го на Сiчi було прочитано царський наказ про те, що
надалi Вiйську забороня ться змiнювати старшину без вiдома росiйського
уряду. Той же указ упень руйнував запорозький звичай вибирати старшину
щороку, а разом з тим одмiняв i право обирати старшину вiльними голосами
всього товариства за сво©м бажанням, бо росiйський уряд мiг би й не
дозволити обрати того, хто був йому небажаний.
Незважаючи на той указ, 1 сiчня 1754 року на Сiчi вiдбулася рада, на
якiй кошовим замiсть Iгнатовича обрали Грицька Лантуха (Федорова).
Довiдавшись про те, що новий отаман, не спитавшись росiйського уряду, взяв
булаву, а разом i владу над Запорожжям до сво©х рук, гетьман Розумовський,
що мав би обстоювати права Вiйська Запорозького, просив у царицi дозволу
скинути Грицька Федорова з кошевства i, щоб налякати й iнших, завдати йому
за непослух покарання, та вже сама цариця лишила пропозицiю Розумовського
без наслiдкiв.
Незабаром пiсля обрання на уряд Грицько Лантух, зважаючи на скарги
полякiв i татар на напади гайдамакiв, послав вiйськового осавула Петра
Калниша з полком запорожцiв вишукувати й винищувати гайдамацькi кубла.
Калниш вистежив ватагу гайдамакiв бiля рiчки Бугу, i хоч вони завзято
оборонялись пальбою з рушниць i навiть iз гармат, обгородившись засiками,
та запорожцi взяли ©х i декого побили, а бiльшiсть порозганяли.
Проте цей погром був нi до чого, бо року 1755-го гайдамаки так само
чинили напади й на польськi, й на татарськi межi. Тодi Федорiв надумав
послати до гайдамакiв старих дiдiв, щоб умовити ©х покинути гайдамацьке
життя. Дiди порозшукували всi гайдамацькi кубла по Бугу й по Чутi,
розказали ©м, що тими лихими вчинками користуються росiйськi вороги
Вiйська Запорозького з тим, щоб зовсiм одiбрати од Вiйська його землi, а
саме Вiйсько скасувати. Гайдамаки разом iз дiдами плакали над лихою долею
укра©нського народу та приборканого Вiйська Запорозького й, урештi, щоб не
згубити Запорожжя, пiшли сво ю волею за дiдами на Сiч, а там кошовий
отаман змусив ©х присягнути, що не будуть надалi гайдамачити, й без нiяко©
кари розпустив ©х по сiчових куренях.
З цього випадку скористався Ново-Сербський генерал i зробив наклеп на
кошового й сiчову старшину, нiби вони покривають гайдамакiв i роздiляють
iз ними награбоване добро. Це дiйшло до само© царицi, i за ©© наказом
сталася нечувана, вiдколи iснувало Вiйсько Запорозьке, подiя: отамана
Лантуха (перехрещеного росiйським урядом у Федорова) та осавула Чорного
викликали до Глухова на суд i туди ж привезли й кiлькох запорожцiв,
захоплених у Ново-Сербi© на гайдамацтвi.
Гайдамакiв допитували, чи справдi вони гайдамачили з вiдома Коша
Запорозького, а награбоване добро привозили на Сiч i розподiляли мiж
вiйськовою старшиною. Кати завдавали всiляких мук, аби вони в тому
признались, та тiльки коли гайдамаки, колишнi запорожцi, побачили, що
разом iз ними судять i "батька" кошового, то в розпачi попадали навколiшки
перед Лантухом i одноголосно ствердили, що гайдамачили проти волi сiчово©
старшини - сво ю сваволею.
Слiдство над кошовим Лантухом тривало цiлий рiк, i врештi його iз шаною
вiдпустили на Сiч. Це порушення давнiх прав Вiйська Запорозького, що
тiльки за вiйськовою радою визнавало право судити отамана, засмутило
Вiйсько i вкинуло в душi старих сiчовикiв тяжкi передчування.
Найбiльше Вiйсько Запорозьке побоювалося за сво© вольностi, i ще до
початку слiдства про участь запорожцiв у гайдамацтвi вiйськова рада на
початку року 1755-го послала до Петербурга й гетьмана Розумовського
депутатiв - колишнього кошового Данила Гладкого, вiйськового старшину
Петра Калниша (перехрещеного в Петербурзi на Калнишевського) та писаря
Iвана Чугу©вця, наказавши ©м домагатися, щоб Вiйськовi Запорозькому було
видано царську грамоту на володiння вiйськовими землями.
Депутатiв протримали в Петербурзi цiлий рiк i, посилаючись на те, що в
московських архiвах не знайдено унiверсалу Богдана Хмельницького,
вирiшили, що ранiше, нiж розв'язувати питання про запорозькi землi, треба
©х переписати та звiрити на картах.
Доки та сiчова депутацiя оббивала пороги в столичних канцелярiях,
генерал Ново-Сербi© Хорват там же в Сенатi клопотався про те, щоб
новосербським полкам вiддали всi запорозькi землi од пiвнiчно© межi вниз
Днiпром до острова Хортицi. Гетьман Розумовський, згоджуючись без
суперечки на передачу запорозьких земель сербам, повiдомив про те Кiш, але
на Сiчi лист гетьмана здiйняв таку бучу, що кошовий Федорiв 20 серпня 1756
року вiдповiв Розумовському, що коли б од Вiйська Запорозького вiдiбрали
землi, то воно не мало б рацi© служити "Всеросiйському престолу".
Такою вiдповiддю Грицько Федорiв натякав на те, що в розпачi Вiйсько
Запорозьке змушене буде знову перейти пiд турецьку зверхнiсть, i той лист
справив такий вплив у столицi, що Хорвату було вiдмовлено в його
домаганнях.
МЕЖУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Року 1757-го до фортецi, свято© лизавети почали збиратись уповноваженi
для опису земель i меж Запорожжя: вiд гетьмана Розумовського, вiд Коша i
вiд Ново-Сербських та Слобiдських полкiв; та тiльки межування не
вiдбулося, бо росiйський уряд не прислав iнженерiв та землемiрiв, а тим
часом поселенцi, мов сарана, щодня наскакували на запорозькi землi з
Укра©ни й Молдови й, дiстаючи листи на володiння землями по рiчках та
байраках Запорожжя, виганяли старих запорожцiв з ©хнiх зимiвникiв,
одбирали пасiки та худобу й осiдали, хто де хотiв, мiж Бугом та Днiпром,
цiлими слободами.
Таке становище змусило запорожцiв у 1758 роцi знову послати в Петербург
депутатiв iз проханням, щоб одмежувати запорозькi землi вiд Ново-Сербi©,
не дожидаючись того "описанiя", а за картою, складеною року 1740-го
iнженер-полковником Дебоскетом. З цього видно, що Вiйсько Запорозьке вже
зрiкалося тих великих земель, що вiд нього вiдкраяли, а хотiло хоч
забезпечити себе вiд подальших загарбань. Щоб легше досягти якихось добрих
наслiдкiв, Калниш, обраний знову депутатом, повiз од Коша на подарунки
петербурзьким вельможам найкращих коней, верблюдiв, рибу, кофiй i грошi.
Проте, незважаючи на задобрювання вельмож дарунками, справа запорожцiв
не посувалась. Як писав Калнишевський Кошевi, в столицi йому дорiкали
вiйськовими звичаями, що запорожцi "щороку наново обирають кошового
отамана й старшину, хоч i попередня старшина була справна". Такi дорiкання
виявляють, що петербурзькому панському урядовi зовсiм незрозумiлий був
демократичний та республiканський запорозький устрiй. Тiльки наприкiнцi
року 1759-го депутати повернулися на Сiч, повiдомивши товариство, що деякi
прохання Вiйська Запорозького задоволене; що ж до земель, то нiяко©
обiцянки про те, щоб не вiддавати ©© пiд новi селитьби, не мають.
Невдовзi пiсля повороту Калнишевського з Петербурга на Сiчi спалахнула
велика пожежа. Згорiло аж 14 куренiв, i вогонь мало не знищив церкву. Хто
пiдпалив, козаки не знали, i зажурене тим випадком сiчове товариство
почало гомонiти, що та пожежа вiщу щось лихе.
Закряче ворон, степом летючи,
Заплаче зозуля, лугом скачучи,
Закрукають кречети сизi,
Загадаються орли хижi,
Та все, та все по сво©х братах,
По буйних товаришах-козаках.
Тим часом року 1759-го почалося-таки "описанi земель Вiйська
Запорозького". Представники Вiйська Косап та Самбок уперто обстоювали
права Вiйська Запорозького на землi до рiчки Синюхи, Висi та Тясмину, так
уперто, що в суперечках iз депутатами Ново-Сербi© та Ново-Слобiдського
полку писар запорозький Андрiй Товстик погрожував, що як слобiдськi
поселенцi й надалi будуть захоплювати запорозькi землi, то Вiйсько
Запорозьке змушене буде обороняти сво© права збройною рукою.
Але Товстик забув, що за Ново© Сiчi не тi були часи, що за кошового
Iвана Сiрка, i за тi слова, що вiн сказав, генерал Муравйов звелiв
Товстика заарештувати та ще й примусив Кiш покарати його.
Перепис запорозьких земель тривав кiлька рокiв, а тим часом
Ново-Слобiдськi поселенцi захопили вже землi на пiвдень од Самотканi по
Днiпру, мало не до Романкова.
Незадоволена Лантухом за жорстоку розправу з гайдамаками сiчова сiрома
року 1759-го скинула його з уряду та обрала Олексу Бiлецького, але через
рiк на Сiчi взяла гору вiйськова старшина, i обрала Лантуха, так що вiн
знову почав викорiнювати гайдамацтво. Восени року 1761-го гетьман
Розумовський прислав на Кiш подяку за розгром гайдамакiв i потвердив наказ
про те, що кошового, суддю, писаря й iншу старшину Вiйську Запорозькому не
дозволя ться змiнювати за сво ю волею без дозволу росiйського уряду.
На той час, 25 грудня 1761 року, цариця лизавета Петрiвна померла, i
на престол ступив цар Петро III. Невдовзi пiсля того, а саме року 1762-го,
на росiйський престол стала цариця Катерина II. З ре стрiв козакiв Вiйська
Запорозького, що складало ©й присягу, видно, що вiйсько ще було досить
численне. Не лiчачи тих запорожцiв, що сидiли зимiвниками, присягнуло ©х:
на Сiчi - 13 427, у Кальмiуськiй паланцi - 674, Бугогардiвськiй - 427,
Iнгульськiй - 282, Самарськiй та Орельськiй - 2323, Кодацькiй - 820,
всього - 17 969, та ще жонатих козакiв у Самарськiй паланцi нараховувалося
1021 та в Кодацькiй - 1291.
На той рiк кошовим на Запорожжi став уперше обраний Петро
Калнишевський, i 12 вересня року 1762-го вiн, з усi ю вiйськовою
старшиною, був викликаний до Москви, щоб дивитись на коронацiю царицi.
Катерина II прихильно зустрiла запорожцiв, подарувала Калнишевському
велику медаль iз сво©м портретом i передала через нього Вiйську
Запорозькому новi клейноди.
ОБОРОНА ЗАПОРОЖЦЯМИ СВО Х ЗЕМЕЛЬ
Пiсля того, року 1763-го, коли отаманом знову був Грицько Лантух
(Федорiв), почалося "описанi " земель Вiйська Запорозького, й новi
загарбання iз боку Ново-Сербських та Ново-Слобiдських поселенцiв. Вигнанi
iз зимiвникiв запорозькi дiди приходили на Сiч, скликали товариство на
ради й вимагали, щоб Кiш заступився за покривджених. Козаки хвилювались i,
нарештi, на радi 2 квiтня 1763 року ухвалили обороняти сво© одвiчнi права
на землi Вiйська Запорозького збройною рукою i всiх поселенцiв, що
перейшли за межi дарованих указами царицi лизавети земель, зiгнати ©х iз
вiйськових грунтiв.
Дiставши про це вiд Коша наказ, полковник Бугогардiвсько© паланки
Деркач, узявши iз собою кiльканадцять козакiв, почав зганяти всiх
поселенцiв iз Лисо© гори, що бiля Чорного Ташлика, й палити ©хнi оселi.
Генерал Ново-Слобiдських полкiв зараз же поскаржився на Деркача в
Петербург, i там, визнавши вчинок останнього за справжнiй бунт, довели про
нього до вiдома царицi, а та звелiла полковника Деркача заарештувати й
послати на суд до гетьмана у Глухiв.
Кошовий Грицько Лантух на цей раз не пiддався, i хоч викликав Деркача
на Сiч, але у Глухiв до гетьмана не послав, доповiвши гетьмановi, що
вiйськова рада обмiркувала вчинок Деркача й визнала його гiдним
полковником паланки. Щоб виконати царський наказ, Розумовському довелося
для слiдства в цiй справi послати на Сiч окремого полковника. Тодi Лантух,
маючи за неможливе керувати вiйськом натодi, коли одвiчнi вiйськовi права,
як вiн казав, "топчуть у багно", напередоднi року 1764-го зрiкся
кошевства.
На радi 1 сiчня козаки довго вагалися, кого обрати, i врештi наставили
старого курiнного отамана Канiвського куреня Пилипа Федорова. То був
видатний сiчовий дiд. Як однодумець i прихильник небiжчика Костя
Гордi нка, вiн брав участь в оборонi року 1709-го Старо© Сiчi з Якимом
Богушем од росiйського вiйська i врятувався тодi од смертi тiльки тим, що
мав силу перепливти рiчку Скарбну й заховатись у плавнi.
Першим дiлом старого кошового було налагодити вiдносини Вiйська
Запорозького з Кримом, i це йому вдалося; далi звелiв полковниковi Андрiю
Порохнi об'©хати всю межу Запорожжя, починаючи од Днiпра, по Орелi й до
Дiнця й далi до устя Кальмiуса, i всiх, хто осiв там слободами й хуторами
без дозволу Коша, зiгнати геть за межi Запорожжя. Наслiдком такого наказу
було те, що деякi оселi були зруйнованi; бiльшiсть же сiл охоче перейшла в
пiдданство Запорозького Вiйська й лишилась на сво©х грунтах.
Такi розпорядження Пилипа Федорова у столицi визнали свавiллям i
змусили його i сiчня 1765 року зректися кошевства. Старий запорозький
лицар, подякувавши товариству за хлiб та сiль, пiшов у Самарську пущу
оплакувати колишн вiльне козацьке життя; на його ж мiсце, отаманом, рада
обрала Петра Калнишевського.
КОШОВИЙ ПЕТРО КАЛНИШЕВСЬКИЙ
Калниш, або ж Калнишевський, родом був iз вiйськово© старшини
Лубенського полку й, незважаючи на те, що зовсiм не знав грамоти, був
чоловiк досвiдчений, розумний i дуже набожний. Року 1763-го вiн збудував
церкву в Лохвицi, року 1768-го - церкву Петра й Павла в Межигiрському
монастирi й нарештi, року 1770-го - церкву свято© Покрови в Ромнах.
Ще до обрання Калнишевського на отамана, а саме 10 листопада 1764 року,
указом царицi Катерини II гетьманство на Укра©нi було востанн скасовано,
i знову Укра©ною почала керувати колегiя з чотирьох росiян та чотирьох
укра©нцiв. Фактичним же правителем Укра©ни, а разом iз тим i Запорожжя -
став граф Румянцев.
ЗАЛЮДНЕННЯ ЗАПОРОЖЖЯ
Першою подi ю за Калнишевського було нове "описанi " земель Вiйська
Запорозького. Воно тривало весь 1766-й та ще й 1767-й роки. Кошовий, що
побував уже з депутацiями в Петербурзi, знав, що всi сусiди Запорожжя
зазiхають на вiльнi запорозькi степи i що диний засiб зберегти ©х, це -
залюднити самому Вiйську Запорозькому; i от вiн iз перших же мiсяцiв сво ©
працi почав заохочувати козакiв з Укра©ни переходити на землi Запорожжя, а
сам з депутатами вiд Вiйська по©хав у Петербург клопотатися знову, щоб на
запорозькi землi було видано царську грамоту. Ця неспокiйна доба
запорозького життя у зв'язку з подальшими подiями вiдбилась навiть у
народнiй пiснi:
Ой, з-пiд города, з-пiд Лизавета сизi орли вилiтали,
А в городi та в Лизаветi все пани собирались.
Пани сенатори, пребольшi© генерали, вони думали, гадали:
"Ой, як би нам, панам сенаторам, запорозьку землю взяти?
Ой, як би ж нам, ой, як би ж нам ©х вольностi одiбрати?"
Ой, одiбрали всi вольностi запорозькi, почали лани дiлити.
Ой, одiбрали та всю запорозьку землю, тепер самi владають,
А до запорожцiв, низових молодцiв, часто листи посилають.
А запорожцi та добрi молодцi усе те та гаразд знали -
Посiдлали воронi конi та пiд турка втiкали.
Але даремнi були заходи Петра Калнишевского й до того, щоб залюднювати
вiйськовi запорозькi землi. Хоч за нього понад рiчками Запорожжя справдi
з'явилося чимало хуторiв, а деякi селитьби, що iснували ранiше, тепер
поширилися й обернулися на села й слободи,як наприклад:
Романкове, Тритузне, Карнаухiвка, Таромське, Дi©вка, По-ловиця,
Чаплинська Кам'янка, Самара, або Новоселиця, Кiльчень, Чаплi й Никитине,
та тiльки згодом i це залюднення земель було зараховане в провину Вiйську
Запорозькому: пани сенатори довели царицi, нiби запорожцi для того
заводять у себе хлiборобство, щоб економiчно не залежати вiд Росi© та
вiдокремитись од не©.
Нове "описанi " запорозьких земель скiнчилося тим, що в Запорозького
Вiйська вiдiбрали землi по Орелi на пiдставi того, що за Прутською умовою
тi володiння належали до Росiйсько© держави. 18 липня року 1767-го Кiш
Запорозький виряджав у Москву нових депутатiв, викликаних туди для участi
в складаннi "Нового уложенiя", й козацька рада надала ©м наказ про те,
чого вони мають домагатися для Запорожжя. Ось тiльки найголовнiшi пункти:
1). Потвердження прав i давнiх вольностей Вiйська Запорозького, наданих
од польських королiв та литовських князiв. Щоб те потвердження записати
для "незабвенностi" в генеральне "Уложенi ".
2). Щоб землi, вiдмежованi Донському вiйську, пiд Ново-Сербiю,
Слов'яно-Сербiю та Ново-Слобiдськi полки, були поверненi Вiйську
Запорозькому.
3). Щоб фортецi й редути: Старо-Самарський, Ново-Сiчовий, Кам'янський,
Бiркутський, Микитин, Кодацький та лизаветин були зруйнованi, а землi
поверненi запорожцям.
4). Щоб Вiйсько Запорозьке пiдлягало не Малоросiйськiй Колегi©, а
Колегi© закордонних справ.
5). Щоб було забрано iз запорозьких земель усi команди й вiддiли вiйськ
росiйських та пiкiнерських.
Усi тi заходи запорожцiв звелися нанiвець i, як каже добродiй
Скальковський у сво©й "Iсторi© Ново© Сiчi" про запорожцiв тiльки
згаду ться у царськiй грамотi од 19 грудня року 1768-го, де сказано: "щодо
суперечок за землю нашого вiрного Вiйська Запорозького з мешканцями
Кате-рининсько© провiнцi©, то повелiли ми нашому Ки©вському губернаторовi
Во йкову вiдкласти розгляд до спокiйнiших часiв".
РУХ УКРА НСЬКОГО ЛЮДУ ДО ВОЛI
Тим часом на Правобережжi набув сили новий вибух народного
невдоволення. Починалася остання дiя трагедi© укра©нського життя. До
поневолення селянства з початку 1760 року на Ки©вщинi прилучилися ще й
утиски вiри. Поляки добиралися вже до останнiх закуткiв, де ще зберiгалося
православ'я. Унiатськi митрополити укоренилися в Радомишлi, завели тут
свою консисторiю й почали поширювати унiю до самого Днiпра. Росiйський
уряд не звертав на те нiяко© уваги, i знищення православно© вiри пiшло
дуже хутко. В оборону ©© повстав тодi iгумен Мотронинського монастиря
Мельхиседек Значко-Яворський. Вiн залучив до сво © дiяльностi всi
навколишнi монастирi, а саме:
Жаботинський, Мошногiрський, Медведiвський, Лебединський та iншi, i
став умовляти мiськi й селянськi громади, щоб не визнавали унiатських
попiв й давали притулок всiм оборонцям православ'я.
Коли Мельхиседек зiбрався ©хати шукати заступництва в цiй справi до
митрополита за Днiпром, то поляки зробили на дорозi засiдку, щоб його
захопити, тiльки про це довiдався колишнiй запорожець, а тодi сотник
Жаботинсько© сотнi надвiрних козакiв князiв Любомирських, Харко i,
вiдборонивши з козаками iгумена, провiв його за Днiпро. Розлютований з
цього польський регментар Во-ронич зрадливо закликав Харка у Паволоч i там
звелiв звести його зi свiту без нiякого суду. Про цю подiю народ
укра©нський склав i зберiг чимало пiсень, хоча розповiдають вони про
смерть Харка по-рiзному.
Ой, як сотник, як став Харко у Паволоч у©жджати,
Ой, вийшов же та пан Паволоцький медом-вином частувати,
Ой, як став сотника, а сотника Харка, медом-вином частувати,
У панськi палаци до матцi хрещено© у гостину зазивати.
Ой, як став же сотник Харко меду-вина напиватися.