Кащенко А.. Оповiдання про славне Вiйсько Запорозьке Низове

мало не з-пiд нiг у нас iз шелестом i сичанням вискочили три великi,
головатi жовтобрюхи й хутко поплазували пiд терновi кущi, де й зникли у
щiлинах скель. Менi здалося, що цi жовтобрюхи були товщиною в чоловiчу
руку й аршинiв до пiвтора завдовжки. Шкуру мали чорну й блискучу, далеко
чорнiшу, нiж у гадюки; вуха ж та спiд ши© були червонi.
- Пам'ятайте, паничi, - почули ми голос Харька вiд човна, - тут скрiзь
багато жовтобрюхiв.
Але ця пересторога була зайва, бо ми вже впевнилися самi. Постоявши
трохи й заспоко©вшись пiсля несподiванки, ми з Семеном полiзли вище,
обережно придивляючись, чи не червонiють де вуха жовтобрюхiв. На одному з
уступiв скелi, повз який нам доводилося проходити, ми вгледiли цiлу купу
гадiв, що грiлися проти сонця.
Хоча я й народився серед степiв i не вперше бачив змi©в, але тако© сили
©х i таких великих менi не випадало нiколи бачити. Я мимоволi спинився,
почуваючи, як у мене поза спиною посипа морозом.
- Як же його йти? - поглядом питали ми iз Семеном один одного.
- Давай розженемо ©х камiнням! - порадив Семен. Ми почали кидати на
скелю камiння, але нашi руки тремтiли, i ми не влучали в жовтобрюхiв, а
вони не боялися гуркоту.
- А навiщо ж у нас рушницi за плечима? - вигукнув я i, скинувши
рушницю, вистрiлив тим стволом, що був набитий качиним дробом. Так зробив
i Семен.
Жовтобрюхи заворушилися i почали розповзатися; коли ми наблизилися до
©хнього мiсця, то там уже не було жодного; тiльки на камiннi залишилися
невеликi кривавi смужки.
Задоволенi з того, що нашi пострiли не пропали марно, ми зарядили
рушницi знову. Але ж не можна стрiляти в кожного жовтобрюха - тут потрiбнi
були добрi ломаки. На жаль, окрiм кущiв шипшини та терну помiж скелями
нiчого не росло, й через те нам довелося вертати вниз, де в березi висока
лоза.
Вирiзавши собi добрi лозини, ми знову полiзли на гору тим же
видолинком, зганяючи зi шляху жовтобрюхiв лозинами. Але на одному уступi
трапився нам такий, що нiчого не боявся; ми пiдiйшли зовсiм близько, а вiн
усе грiвся на сонцi, розпластавшись на каменi.
- Не лячно? - скрикнув Семен. - Так на ж тобi! - i вiн цвьохнув гадину
лозиною.
Жовтобрюх пiдвiв голову, скрутився у клубок i, роззявивши пащу, глянув
на нас так, що в нас жижки затрусилися.
Недаром кажуть про тих, кому без жаху не можна дивитися в очi. "У нього
гадючий погляд", бо справдi в людини вiд нього душа холоне i чуб дереться
догори.
Не пам'ятаю, як, а тiльки я також ударив жовтобрюха лозиною. Вiн
напружився усiм тiлом, пiдняв голову ще вище й плигнув на Семена. Той, як
степовик, угадав рух гадини й вiдскочив убiк, на сусiдню скелю. Жовтобрюх
опустився на те мiсце, де стояв Семен, i знову скрутився, позираючи на
мене, але я миттю стрибнув на скелю, що була вище жовтобрюха. Гад
пiдскочив, але вдарився об камiнь i знову лiг назад. Та не вгамувавшись на
тому, вiн поплазував до мене на сторчову скелю, наче по рiвному. Тодi ми
iз Семеном покидали лозини й давай стрiляти в жовтобрюха... I тiльки пiсля
четвертого пострiлу вiн опустив голову й скрутився у кiльце.
- Не пiдходь! - гукнув я Семеновi, помiтивши, що вiн хоче нахилитися
над жовтобрюхом. - Це вiн прикида ться!
Жовтобрюх мав два аршини завдовжки. Нам не хотiлося залишати таку
славну здобич, i ми пiдняли гадину на лозини, щоб так нести, але це було
неможливо, бо хвiст не вгавав напружуватися, а шкура виявилася в нього
така слизька, що тiло весь час падало додолу. Набравшись мороки, ми
покинули жовтобрюха на примiтнiй скелi, щоб узяти iз собою, коли
вертатимемося назад.
Пiсля ще деяких сутичок iз жовтобрюхами, нарештi дiйшли ми до пiвгори.
Там починалася непорушена земля, вкрита тонконогом, тирсою i степовими
квiтками; скелi траплялися тiльки поодинокi, плескуватi.
Озирнувшись, ми побачили, що не тiльки Харько з човном, а навiть увесь
Дубовий острiв i пiв-Днiпра заховалися вже пiд горою, проте Сагайдачне з
його чарiвним, непроглядним лiсом i величними скелями лежало, як на
долонi.
Ми пiшли далi, ще вище вiд берега, плутаючись у густiй травi й
полохаючи зайцiв, стрепетiв i цiлi табуни курiпок, якi iз страшенним шумом
перелiтали через нашi голови, ледь не зачiпаючись за пiднесенi вгору
рушницi.
З кiлькох пострiлiв ми набили сво© торби дичиною й простували все вгору
та вгору, аж поки не натрапили на земляний вал iз рiвчаком поперед нього.
Очевидячки, це й були ру©ни фортець Сагайдачного.
Вал був невисокий, бо за кiлька столiть устиг осунутися. Рiвчак теж так
замулився, що його всi вважали балкою. Окоп тягся з пiвночi на пiвдень,
але поперек головного подекуди лежали iншi, чотирикутнi, посеред яких
колись, мабуть, стояли башти, або iнша будова, бо там валялися шматки
цегли й черепки. Я знайшов там уламки яко©сь розбито© посудини з гострим
днищем i взяв ©© в торбу, щоб показати Харьковi.
Звiдси ми поверталися назад i, полохаючи жовтобрюхiв камiнням i
лозинами, щоб забезпечити собi шлях, спустилися у берег до Харька,
захопивши iз собою i вбиту гадину.
- Оце й усього? - здивувався Харько, коли ми витягли з торби двох
зайцiв, стрепета й кiлька курiпок, - А я гадав, що накладемо повний човен
дичини, бо там у вас гримiло чисто, як на вiйнi.
- Так то ж ми стрiляли в жовтобрюхiв!
- Хiба ж на цю погань витрачають набо©? х треба прямо цiпком бити. Раз
добре його по головi влучити - от йому й край... Киньте це падло у воду,
рибкам на снiданок...
- Шкода кидати. Хотiлося б додому повезти, показати...
- Знайшли диво, щоб показувати. Киньте!.. А я ось наловив рибки, -
сказав Харько, витягаючи з води та iз задоволенням показуючи нам нанизаних
на тоненьку мотузку срiблястих судакiв та золотих карасiв. - Буде з чого
юшку зварити.
Вiн поклав усю рибу на дно човна i, вiдiпхнувши його вiд берега, мовив:
- Ну, ©демо в Сагайдачне!
Ми iз Семеном знову сiли на весла. Харько спрямував човна вище Дубового
острова, й, поминувши його, ми хутко перехопилися до Сагайдачного, лишивши
Дурну скелю з право© руки.
Причаливши нижче Середньо© скелi, лоцман почав лагодити вогнище, щоб
варити кулiш iз рибою. Лози в березi росло чимало; з трьох гiлок ураз
спорудили таганок, i незабаром над вогнем повiсили казанок iз водою, а
Харько заходився чистити рибу.
Допомiгши дiдовi, ми iз Семеном лишили свою здобич у човнi, а самi
пiшли на Середню скелю з тим, щоб оглянути звiдти все Сагайдачне з лiсом,
аби не заблукати там.
Тiльки-но ми пiдiйшли до скелi й стали пiднiматися вгору, як побiля нас
засичали й полiзли до щiлин жовтобрюхи. Але ми вже не мали нiяко© охоти з
ними битися, та й палиць, придатних для бою, пiд рукою не було, й ми
тiльки розганяли ©х, щоб часом не наступити ногою на гадину.
Середня скеля спадиста з пiвдня, сторчова з пiвночi й крутобока зi
сходу й заходу. Ми легко зiйшли вгору й незабаром опинилися на шпилi. Тут
я вiдразу впiзнав престол - "Лiжко" Сагайдачного, й ми стали його
оглядати. Той престол мiстився на суцiльнiй, окремiй скелi; в нiй було
видовбане сидiння, таке широке, що на ньому, мов на софi, можна було лягти
й простягтися; по боках лишилося незаймане камiння, так що з нього вийшли
добрi поручнi; з тилу скелi була висока спина, як у канапи; замiсть нiжок
пiд лiжком стояли невiдокремленi вiд скелi каменi; пiд серединою престолу
зяяла широка дiрка, в яку залюбки могла пролiзти доросла людина.
Оглянувши гору, ми спустилися вниз i, проходячи недалеко вiд Харька,
гукнули до нього:
- Прощайте, дiду! Йдемо шукати полозiв...
Харько пiдвiв голову й обiзвався суворо:
- Слухайте, паничi! Ви тут не жартуйте; хоч вам i годиться бути
козаками, а все-таки ви малi, то краще нiкуди не ходiть; ну, коли
доведеться здибати полоза, так не дивiться йому у вiчi, мерщiй тiкайте, бо
вiд його погляду занiмi те i скам'янi те, як i всяка тварюка - i тодi вже
не буде нiякого порятунку...
Менi стало моторошно; де й подiвся мiй бадьорий настрiй! Мабуть, те ж
почував i Семен, бо зайшовши у високу траву, що сягала нам до ши©, а iнодi
була й вище голови, вiн почав топтатися на одному мiсцi.
Ми озирнулися назад. Днiпро з нашим човном i дiд Харько бiля таганка
вже сховалися за берегом, але Середню скелю ще добре було видно помiж
деревами. Виходило, що ми стояли поблизу. Це надало нам смiливостi, й ми,
продираючись серед трав, попростували в бiк скелястого видолинку, який
побачили ще згори. Трава росла густа й тверда, мов очерет. Вона чiплялася
за рушницi, плутала нам ноги й била по очах. Побачити, куди ступа ш, було
неможливо, й щохвилини треба було боятися, щоб не зустрiтися iз
жовтобрюхом, а то й iз самим полозом. Степовики з народження, ми iз
Семеном нiколи не ходили до лiсу й незвичайна лiсова тиша смутком впала
нам на душу, i той сум ще посилився, бо одвiчнi дуби Сагайдачного так
рясно заступили сво©м вiттям небо, що в лiсi панувала напiвтемрява, неначе
пiсля заходу сонця.
Щоб будь-яко© митi бути напоготовi стати на бiй iз гадами, ми скинули
рушницi з плiч i тримали ©х напереваги поперед себе, а кинджали, дiставши
з-за халяви, засунули за пояси - i так мовчки, з якимось тягарем на серцi
ступали вперед, прислухаючись до шелесту трав та ударiв свого живчика.
Аж ось, бiля нас, щось захропло i зi свистом позiхнуло. Ми занiмiли на
мiсцi й схопилися за рушницi. За якусь мить у травi почувся шелест, i вона
загойдалася смужкою довкола. Очевидно, те страховисько, яке сховалося вiд
нас, утiкало геть iз нашого шляху! Вiд серця одлягло. Знову щось захропло
- i ми здогадалися: побiгла сполохана дика свиня.
Доки ми радилися, чи варто стрiляти навмання, не бачачи звiра за
травою, вiн уже був далеко, й даремно було витрачати набо©. Заспоко©вшись
од несподiванки, ми попрямували впоперек лiсу. Вiн видався таким
нешироким, що за хвилин п'ятнадцять ми вже побачили скелi. Трава стала
нижча, а дуби рiдшi - i ми додали ходи... Хотiлося швидше дiстатись до
скель i переконатися, чи там водяться полози...
Нарештi лiс закiнчився. Над нами свiтило сонце. Перед очима височiли
скелi. Настала вирiшальна мить.
"Коли що, - пiдбадьорював сам себе, - то... я перерiжу його надво ".
Жовтобрюхiв на скелях була сила. Але ми ©х не чiпали. Нас лякало те,
щоб часом не потрапити зненацька полозовi в обiйми. Тiльки нiщо не
вiщувало бiди. Ми пiшли помiж скелями видолинком - i невзабарi помiтили
печеру.
- Тут, - пошепки сказав я Семеновi, показуючи на отвiр у скелi, куди
могла пролiзти й людина. Ми пiдвели рушницi, але даремно: нiщо з тi ©
печери не вилазило.
Щоб зменшити нервове напруження, ми стали кидати в печеру камiння. За
хвилину звiдти виплигнула жаба й сiла неподалiк, позираючи на нас сво©ми
витрiшкуватими очима, немов глузуючи з нашо© легкодухостi.
Ми iз Семеном, засмiявшись, подумали, що тут полозiв нема , i смiливо
почали обходити скелi. Пiд час огляду ми побачили в рiзних мiсцях ще
чотири печери й кiлька глибоких i широких щiлин у скелях. Щоб наполохати
полозiв, ми заходилися жбурляти камiння.
Оглянувши всi закутки, ми, веселi й задоволенi сво ю вiдвагою, пiшли
назад через лiс, прямуючи тi ю стежкою, на якiй, пiдiймаючись угору, ми
похилили та столочили траву.
Хвилин iз десять простували, радiсно розмовляючи. Крiзь дерева можна
було бачити вже й Середню скелю. I тут Семен злякано обернувся назад i
сiпнув мене за рукав:
- Дивись, що воно за стовп?..
Я озирнувся, i справдi: крокiв за сто вiд нас стояв стовп, або високий
пень.
- Мабуть, то дерево так обгорiло, - сказав я, - що тiльки пень лишився.
Вiн весь обвуглився й блищить... Та як ми його не помiтили ранiше?.. Тепер
вiн був за якихось 20 - 30 крокiв од нас!
- Семене! - тiльки й устиг я скрикнути, вжахнувшись, а далi в мене язик
немов задерев'янiв, бо я розгледiв, що той стовп ма на версi гадючу
голову - довгу, вузьку й огидливу й що та мара насува ться на нас i
дивиться таким поглядом, що його не забути до смертi. Чуб у мене пiдвiвся
дибом, а серце немов спинилося в останньому ударi.
Не пам'ятаю, як те сталося, а тiльки моя рушниця вистрiлила - i я
кинувся навтiки. Бiг мов навiжений, нiчого не тямлячи й нiчого не бачачи;
на березi я ледве не збив iз нiг дiда Харька. I, в чому був, шубовснув у
Днiпро.
Холодна вода трохи вернула мене до пам'ятi, i я, щоб не втопитися,
схопився за човен. Цi © ж митi з гущавини вискочив i Семен; випаливши
навмання з рушницi, вiн влучив дробом у казанок iз кулiшем i в дiдовi
чоботи.
- Чого ви, навiженнi! - гукнув Харько. - Схаменiться!
Але зуби в мене цокотiли, а язик задубiв, i я не змiг нi слова мовити;
Семен же, вскочивши в човен, схопився за весла й намагався його вiдiпхнути
вiд берега, хоч той i був прив'язаний.
- Ага! - сказав тодi Харько, беручи до рук сокиру. - Мабуть, бачили
полоза... Давайте сюди рушницю...
Вiн узяв Семенову рушницю й, поклавши бiля себе сокиру, став насипати в
ствол дробу й пороху, потiм обернувся до мене:
- Вилазьте, паничу, з води - досить уже сорому набрався...
Це глузування Харька i його могутня постать вiдразу вернули мене до
притомностi. Я вибрiв iз Днiпра i, залiзши в човен, вихопив з-за халяви
кинджал.
- Вiн сюди не пiде... - сказав Харько, кладучи пiстона на курок. - А
ваша рушниця де, паничу? - спитався вiн у мене...
Почуття сорому охопило всю мою iстоту. Нерви мо© не витримали, i я
сховав свого кинджала в пiхви, сiв у човнi на лаву й, затуливши обличчя
руками, почав ридати.
- Отакого ще не було! - примовляв Харько. - Та ви що дiвчина, чи що?
- Як я покажуся на очi Семеновому батьковi? - вихопилося в мене крiзь
сльози. - Що я скажу, загубивши чужу рушницю?.. Та ще й як? З переляку!..
- Ну, нема чого побиватись, - пожалiв мене Харько. - Ми зараз пiдемо i
©© знайдемо.
- Отже, Семен не такий боягуз, - невгавав я. - Вiн не покинув сво ©
рушницi!
- Ну, хто його зна , - засмiявся наш дiд, - що воно краще: чи покинути
рушницю, вистрiливши у ворога, чи тiкати з нею свiт за очi та стрiляти у
сво©х... Ач, як чоботи понiвечив...
- Добре, що онучi товстi, а то б i поранив, - i Харько нахилився,
розглядаючи побитi халяви.
- Вибачте, дiду, - мовив Семен i, як i я, вдарився у сльози.
Серце старого лоцмана пом'якшало, i вiн став заспокоювати нас:
- Ну, нiчого, паничi... Адже ви ще сливе дiти, а дiждете сво©х лiт,
то, може, з вас люди будуть... Ходiмте разом шукати рушницю...
Я ще весь тремтiв з остраху; щоб приховати свою легкодухiсть, я,
зда ться, тодi охоче пiшов би й на смертну кару. Пiсля деякого вагання
згодився вернутися до лiсу й Семен.
Харько заклав за пояс сокиру й узяв у Семена рушницю. Я крокував,
оголивши кинджала, а мiй приятель прихопив iз собою весло. Тримаючись
протоптано© стежки, ми за якихось 150 - 200 метрiв од берега побачили мою
рушницю. Вона не лежала, а стояла прикладом догори: мабуть, коли я втiкав,
то вона вирвалась iз рук та й заплуталась у ряснiй i високiй травi.
Ми дiйшли аж до того мiсця, де, як менi здалося, ми, було, розпiзнали
полоза, i Харько за кiлька крокiв подав нам знак рукою, щоб стали. Ми
занiмiли - анi руш.
- Ось... - сказав старий лоцман, ступивши вперед. - Тут полоз чомусь
бився й корчився... Бачите, як потолочена трава? Це вiн хвостом так... Чи
не поранили ви його ненароком? - Харько довго придивлявся й прогортав
долонями полеглу траву. - Так i ... Бо знати краплi кровi... Зараз полоз,
напевне, десь у сво му кублi...
Ми рушили впоперек лiсу нашою стежкою i невдовзi вийшли до скель. Тут
на камiннi й ми iз Семеном уже розгледiли червонi краплi й цiлi смужки. За
цими слiдами ми дiстались до однi © з печер, у яку ми жбурляли камiння.
- Полоз рiдко вилазить на свiт, - сказав Харько, - Тiльки тодi, як уже
хоче ©сти; а коли що знайде й проковтне, то знову хова ться i лежить у
печерi днiв шiсть, або й бiльше, аж доки знову зголоднi ...
Я був дуже задоволений iз того, що поранив полоза. Менi навiть
здавалося, що я не з переляку це зробив, а що я таки й справдi влучно
стрiляю...
"Це ж не те, що якогось-там зайця поранити чи вбити, - думав я. - А
може, ще полоз i здохне вiд завдано© рани, то можна гадати, що я його-таки
застрелив..."
- Ну, нема нам чого тут гаяти час! - мовив наш наставник Харько. -
Ходiмте до нашого коша юшку ©сти з того казанка, де лишився дрiб панича
Семена...
Ми вернулися на берег до човна, i я, скинувши iз себе мокре вбрання,
порозвiшував його сушитися на лозi. Менi чомусь не хотiлося ©сти: я ©в
дуже мало й почував себе якимось кволим.
До вечора ще лишилося чимало часу, але ми iз Семеном уже не мали охоти
полювати. Нас не принаджувало й те, що з недалеко© днiпровсько© плавнi до
Сагайдачного прилетiла велика зграя бiлих, дзьобатих баб. Вони сiли нижче
Дурно© скелi на камiннi, що заборою простягалося по мiлкiй водi, вiд скелi
до берега, i стали ловити маленьку, а часом i середню рибу, ковтаючи ©©
так легко, як ми iз Семеном вареники. Я навiть не пiдiйшов до забори, щоб
роздивитися цих дивовижних, незграбних птахiв, бо мене почала трусити
пропасниця; i тiльки-но моя одежа просохла, я попросив Харька, щоб ©хати
до Кiчкасу.
Сiвши на гребку, я спершу не мав сили пiдняти весло, але небавом,
гребучи супроти води, зiгрiвся, а доки дiсталися до мiсця, то й упарився -
i пропасниця покинула мене.
Так i скiнчилася моя друга подорож у Сагайдачне. Ми iз Семеном якось
соромилися згадувати про не©, а про Америку та геро©в Майн Рiда звiдтодi
забули й думати.


НА РУ НАХ СIЧI

З юнацьких лiт мене цiкавило, чому це люди нiяк не впорядкуються, щоб
усi однаково добре жили й усiм було вiльно, як от у наших запорожцiв, що
не мали нi панiв, нi мужикiв, нi старцiв, нi дукiв. Загадкою здавалося
менi и те, що вибiрна запорозька старшина могла керувати завзятими,
волелюбними й запеклими козаками, хоча й сама бутнiсть ©© на урядових
посадах цiлком залежала вiд волi сiчового товариства; нашi ж сучаснi
урядовцi не здатнi забезпечити спокiй серед громадянства та здобути його
прихильнiсть, бодай i мають необмежену владу и повну незалежнiсть од тих,
ким керують.
Мов неприкаяний, тинявся я щолiта по запорозьких степах, ©здив на ру©ни
Запорозьких Сiчей, перепливав iз нестримною хвилею Днiпровi пороги, мрiяв
на скелях Сагайдачного й Хортицi, плавав протоками й лиманами Великого
Лугу, лазив попiд кручами Микитиного Рогу й Капулiвки, схилявся над
могилами славних лицарiв, марно сподiваючись знайти десь вiдповiдь на сво©
питання, або хоча б почути правдиве слово про те, як загинула остання
вiльна укра©нська громада.
Якось улiтку, надвечiр, знову прибув я до Капулiвки, де була Запорозька
Сiч за славного кошового Iвана Сiрка, i, спинившись у хатi знайомого вже
чоловiка, негайно пiшов у берег Чортомлика. Мале хлоп'я охоче перевезло
мене каюком на ру©ни Сiчi, i я подався по ямах i кучугурах, що
позоставалися замiсть церкви, сiчових куренiв i пушкарнi. Iти було
недалеко... Днiпро змив бiльше половини Сiчi. Нiщо тут не нагадувало про
минулу славу цього краю й про великi битви тих, що жили тут же, обороняючи
свою волю, полягли трупом. Чарiвний кра вид степу й Чортомлицько© плавнi
не тiшив мене, i в мо му серцi стало так сумно, як на тих ру©нах, де я
ходив.
Сутенiло. Я вернувся до слободи, але в хатi було душно, i я пiшов за
село, на город земляка Мазая, щоб поклонитися могилi-домовинi славного
запорозького орла кошового Сiрка.
На землю спускався морок, який з кожною миттю дужче сповивав i Великий
Луг, що розiслався на схiд сонця до самiсiнького небокраю, i хати
потомлених працею довгого лiтнього дня хлiборобiв... Тiльки Чортомлик та
Днiпро зi сво©ми протоками, Павлюком i Пiдпiльною, ще виблискували... Але
й вони, нарештi, почорнiли, й у ©хнiй водi променилося лише сяйво яскравих
зiрок.
Я довго сидiв iз журбою та згадкою про минулу волю Запорозько© громади,
мiркуючи собi, що коли б вона була й досi, то мали б ми в кого повчитися
громадсько© справи й вiльного життя... Думки мо© непомiтно полинули в
страшнi часи руйнування того орлиного гнiзда, де я перебував.
Давно вже все навкруг мене заснуло, i скрiзь стояла непорушна тиша. На
мерехтливi зiрки поволi насунулися хмари, i все довкола сховалось у
пiтьмi. Не видно було не те, що жодно© хати, а навiть самого надгробка на
Сiрковiй могилi.
Нудьга давила менi серце. Я не вiдчував, скiльки пробув на могилi, й
схаменувся тiльки тодi, коли з-пiд землi пролунав пригнiчений та мничий
голос: "Ти знову, сине, на мо©й могилi? Ти хочеш знати правду про останнi
часи мо © славно© Сiчi?"
Я зрозумiв, що це голос Iвана Сiрка, й радiсно вiдповiв:
- Хочу, славний батьку! Хочу...
"Так вiзьмися руками за мiй надгробок... - обiзвався той же голос, - i
тут вiдразу все побачиш i почу ш..."
Я схопився за надгробок - i за пiвхвилини десь iздалеку немов би прочув
дзвiн. Я прислухався... Але дзвiн не був схожий на церковний... Вiн бринiв
не так гучно й наче дратував слух.
Невдовзi з боку сiчових ру©н зчинився великий гомiн, i тодi я зрозумiв,
що то довбиш у Сiчi бив у клепало, скликаючи запорожцiв на раду. Я залишив
могилу, приглядаючись, щоб вийти з городу Мазая на вулицю, але я не бачив
нi хат, нi тинiв, наче навкруг мене було не село, а степ.
Тим часом дзвiн замовк, але гомiн дедалi дужчав. Iдучи в той бiк, я
досяг берега, не спiткавши жодно© хати. Та враз побачив, що в Сiчi палають
вогнi, а помiж ними натовпами збиваються збентеженi козаки. Нагледiвши
бiля берега каюк, я хутко перекинувся на той бiк рiчки й видряпався на
кручу.
На поверхнi острова, видно було, стояла Сiч, якою вона уявлялась до
зруйнування. Чималенькi окопи простяглися вздовж крутого берега, всерединi
височiли видовженi хати, або куренi, а посеред них - майдан iз невеличкою
церковицею. Там купою збилися чубатi, сивовусi запорожцi, але ©х чомусь не
так багато, як би належало бути на вiйськовiй радi.
Ходячи помiж козакiв, я почув, що сьогоднi на Сiч прибула лиха звiстка
про те, що Днiпром пливе московське вiйсько, щоб зруйнувати Запорозьку
Сiч, як це вони зробили на сво му шляху з Переволочною та обома козацькими
Кодаками, викорiнивши всiх, якi були там, запорожцiв, навiть ©хнiх
рибалок. Повiдомлялося, що кошового завзятого Костi Гордi нка на Сiчi
нема , бо вiн пiшов з усiм вiйськом на Укра©ну боронити ©© волю... що
наказний отаман Сорочинський по©хав до кримського хана просити допомоги в
битвi з москалями... що на Сiчi лишилися тiльки старi дiди та калiки.
Довiдавшись про все це, я зрозумiв, чому запорожцi такi сумнi й чому
вони безнадiйно дивляться один на одного.
Серед всього цього смутку зненацька зачув дужий i владний голос одного
iз сивих богатирiв:
- А годi, панове товариство, славне Вiйсько Запорозьке, журитися! Тодi
б ми мали тужити, коли б свою честь i славу занапастили; тепер же нам нема
чого вдаватися в розпач, бо, зда ться, нiхто з нас не дума впускати
ворога до Сiчi, доки живий хоча б один iз запорожцiв. Чи, може, кому шкода
покласти сво життя?
- Життя нам не шкода! - вiдгукнулися голоси. - Змолоду не жалiли його,
а тепер нам, старим, вже нема чого шкодувати... Не смерть страха нас, а
те, що доведеться зi сво ю вiрою битися! Та й мало нашо© сили, всi ми
старi - де вже той хист молодецький! Не вряту мо Сiчi! Згине вона, матiр
наша, а з нею i Вiйсько Запорозьке та слава його!
- Вiйсько не загине, бо воно з Костем. I слава не поляже. З того, що ми
вмремо на цих окопах навiть здiйметься вгору та бiльше розiйдеться по
свiтах!
Я придивився до козака, який виголошував цi смiливi й чеснi слова i
вгадав, що бачу Якима Богуша, славного оборонця Старо© Сiчi.
- Нема з нами нашого славного батька Сiрка, що тридцять рокiв водив
нас на ворогiв! - сумно перемовлялися з-помiж себе козаки. - Коли б iз
нами був Сiрко, не спiткала б нас недоля!
- Ходiмо, брати, на його могилу! - сказав Богуш. - Помолимося там
милосердному боговi й будемо благати поради в батька Сiрка.
По сiй мовi мало не все товариство рушило iз Сiчi до надгробка славного
кошового, а разом iз ним пiшов i я.
Я бачив, як упали старi дiди навколiшки бiля могили, голосно спiваючи
псалом, i той спiв щохвилини перебивало ридання. Здавалося, то була сама
туга...
- Батьку наш, незабутнiй, - почав пiсля молитви Богуш. - Почуй нас,
нiкчемних дiтей тво©х! Дай нам раду, що ма мо робити! Тi самiсiнькi
московцi, яким стiльки ми служили, чи© землi три столiття вiд бусурманiв
боронили й чи©х дiтей iз тяжко© неволi турецько© i татарсько© визволяли,
тепер iдуть сюди з великим вiйськом, щоб зруйнувати матiр - Сiч нашу! Чи ж
нам воювати з ними, хоча в них наша вiра, чи вiддати вороговi сво© скарби,
чи подарувати йому рiднi, политi козацькою кров'ю, землi? Почуй же нас,
батьку!.. Порадь!..
I долинув з-пiд землi той же голос, що вчувався менi ранiше:
- Я чую, дiти! Коли я ще з вами був, то передчував час сконання Сiчi!
Знайте ж: не вiдкупитися вам анi скарбами, анi землями! Не скарби й не
землi потрiбнi царевi Петру, що послав на вас велике вiйсько! Земель у
нього - безмежний обшир... Не треба йому i скарбiв. Воля ваша йому очi
коле... i по не© послав вiн те велике вiйсько!"
- Не вiддамо волi! - заридали старi козаки. - Нехай краще бере душу!
- Вже волю Укра©ни взято! - знову пролунав та мний голос. - Ту волю
продала наша старшина й гетьмани; тепер вороговi захотiлося взяти волю
Запорожжя, щоб знищити останню надiю Укра©ни на вороття до минулого!
- Не вiддамо сво © волi, - вже рiшучiше i з погрозою загукали сiчовики.
- Воля нам милiша за життя!
- Стiйте одностайно, дiти! Не здолали вороги нашо© Сiчi за три вiки, не
здолають i тепера! Не вороги згубили Укра©ну, а сво© зрадники... Не загине
й Сiч, коли не буде зради!
Змовк старечий голос, i сiчове товариство вiдступило вiд могили й
зникло в темрявi.
Тим часом почало свiтати, i зi степу донiсся великий гомiн, тупiт коней
i скрипiння колiс... То наближалося велелюдне московське вiйсько, пiше й
комонне, а скрипiли й гуркотiли колеса залiзних гармат. Наблизившись до
рiчки, вони враз здiйняли пальбу.
Я бачив, як над сiчовими окопами вставала курява щоразу, коли туди
влучали бомби. Через якусь годину на Сiчi спалахнула пожежа. Запалали два
куренi, й полум'я вiд них сягнуло аж неба, осяявши зеленi плавнi червоною
загравою, а дим вiд вогню розiслався далеко помiж деревами й очеретами
плавнiв.
Сiч здалася мертвою. Iз сiчових гармат не стрiляли, як я згодом
довiдався, вони були малi й не досягали ворожого вiйська. В окопах хоча й
мiстилися запорожцi, але вони стояли нерухомо. Тiльки бiля пожежi