Страница:
боярином Ромодановським, та на це гетьман, пам'ятаючи долю Сомка i
Многогрiшного, не пристав, так що й пiдданство Дорошенка Росi© неначе й не
вийшло.
На початку року 1676-го на Сiч прибули посланцi нового росiйського царя
Федора Олексiйовича, щоб прийняти од запорожцiв присягу. Сiрко й Вiйсько
Запорозьке присягнули, й до того ж Сiрко знову просив, щоб цар заступився
за Дорошенка.
На початку ж року 1676-го турецький султан, почувши про присягу
Дорошенка царевi, звелiв татарам напасти на Укра©ну.
За часiв кошового отамана Iвана Сiрка на Запорожжi дуже добре були
упорядкованi в степах бекети з "хвигурами", так що на Сiчi завжди знали
про пересування татар, i Сiрко не давав ©м змоги переходити запорозькi
землi. Тому вороги обминали сво© давнi шляхи, а рушали на Укра©ну через
Очакiв поза Бугом. Так було й цього разу: виконуючи наказ султана, татари
напали на Подiлля й Волинь i почали забирати людей у неволю, та Сiрко
невдовзi дiстав про те звiстку й, перейшовши з кiлькома полками запорожцiв
за Буг, розгромив багато татарських загонiв, а бранцiв повизволяв.
Коло того часу польський король справдi звертався до Сiрка з
пропозицi ю, щоб той згодився бути гетьманом Правобережжя пiд його рукою,
та отаман вiдмовився, щоб не зчинити ще бiльшого заколоту на Укра©нi.
Як тiльки на росiйському престолi сiв цар Федiр Олексiйович, Самойлович
зараз же засипав його доносами на Дорошенка та Сiрка й почав лагодитися до
походу на Чигирин. Дорошенко ж надiслав на Сiч листа, в якому з великим
жалем та смутком розповiдав, до яко© ру©ни дiйшла ненька Укра©на, що там,
де за часiв Богдана Хмельницького пишалися заквiтчанi садками мiста й
села, тепер бовванiють самi почорнiлi димарi .та виють голоднi собаки.
Церкви божi, писав Дорошенко, попаленi, а де й лишилися цiлi, то стоять
порожнi, бо нема кому, нема й для кого службу правити; лани позаростали
будяками, й веселий край обернувся на пустку. В усьому тому, писав далi
Дорошенко, винен "Сарданапал" Самойлович, що гетьманувати любить, а з
пуховикiв не хоче вилiзти, щоб узятися за зброю та обороняти рiдну землю
вiд кримських вовкiв.
Коли цього листа зачитували перед сiчовою радою, то всi запорожцi, як
один, плакали; тодi ж вони одписали гетьмановi, що будуть на його боцi, бо
"Попович" (Самойлович), збираючи полки на Чигирин, намислив богопротивне
дiло.
Довiдавшись про постанову ради, Самойлович зараз же послав доноса
царевi, а на Сiч передав листа, в якому вимагав, щоб Вiйсько Запорозьке
видало йому клейноди й грамоти, якi там дiстали вiд Дорошенка, та щоб
запорожцi в мiста не приходили й нiяких замiшань на Укра©нi не чинили.
Разом iз листом Самойловича на Сiч було привезено ще й послання
росiйського уряду, в якому мiстилася вимога, щоб Сiрко залишив Сiч та ©хав
жити до сiм'© на Харкiвщину.
Ще й не дослухавши тих листiв, запорожцi почали гукати, що нiколи
клейнодiв не вiддадуть, бо це споконвiку сiчовi скарби, а Сiрка не
вiдпустять до московського боярина. Пiсля ж ради Кiш написав Самойловичу,
дорiкаючи за те, що робить наклепи на запорожцiв царевi; маючи багато
вiйська, вiн нi Дорошенка за лихо© години не рятував, нi Уманi та Ладижину
проти туркiв не подав помочi. Про клейноди запорожцi повiдомляли, що з тих
часiв, як козаччина почалася на Днiпрi й першi гетьмани жили за порогами,
то й клейноди вiйськовi на Сiч були державцями даванi. Наприкiнцi
запорожцi заявили, що гетьман даремно зве запорожцiв свавiльниками - "коли
б запорожцi не вiддавали свого життя за Укра©ну, то вже б давно серед не©
татарськi кочовища завелися б; свавiльник же сам Самойлович, бо цар
подарував Вiйську Запорозькому у власнiсть Переволочанський перевiз, а
гетьман царську грамоту про те заховав у свою кишеню".
Доручаючи листа посланцям, Iван Сiрко сказав ©м переказати боярину
Ромодановському, що вiн нi до нього, нi до Харкiвщини не по©де, бо не хоче
знову опинитися у Сибiру.
Як видно з листа, за часiв Сiрка Вiйсько Запорозьке не тiльки "про око"
визнавало владу росiйського уряду й гетьманську особу, насправдi ж воно
дотримувалося права не виконувати тих указiв, якi порушували запорозькi
давнi звича© або обмежували права козацтва.
Пiсля того, щоб прискорити кiнець пануванню Дорошенка, Самойлович зi
сво©ми полками перебрався на правий бiк Днiпра, прямуючи на Чигирин, i
туди ж iз росiйським вiйськом виступив боярин Ромодановський. Дорошенко не
мав нiяких засобiв, щоб оборонятись од тако© велико© сили, й у вереснi
1676 року вийшов iз Чигирина у табiр Ромодановського i склав у присутностi
Самойловича решту сво©х клейнодiв, що не була вiддана Сiрковi.
Ранiше, нiж зробити це, Дорошенко випросив собi спокiйне життя, але
лишити його на Укра©нi здавалося незручним - гетьмана вивезли до Москви,
протримали там кiлька рокiв у почесному арештi, призначили потiм во водою
до Вятки, й нарештi року 1682-го йому було подароване село Ярополче
Волоколамського повiту, на Московщинi, де вiн року 1698-го помер, далеко
од свого рiдного краю.
Не подавши Дорошенковi вчасно допомоги, турецький султан все-таки не
хотiв зрiкатися захiдно© Укра©ни й восени 1676 року вислав за Днiстер сво
вiйсько. Польський король хоч i вийшов йому назустрiч, та мусив незабаром
замиритися, вiддати знову Подiлля, Брацлавщину, пiвденну Укра©ну й
Запорожжя, чи© землi, таким чином, юридичне перейшли пiд протекцiю
султана.
Запорожцi й пiд час цього приходу туркiв i татар на Укра©ну чинили ©м
усякi перешкоди. Сiрко бив ©х на перевозах через рiчки, та тiльки його
сила порiвняно з турками та татарами була дуже мала i не могла зарадити
королевi.
Тепер на Правобережжi з'явилося два зверхники - Росiя й Туреччина. Але
султан не хотiв нiчим дiлитися i намагався силою вiдвоювати Чигиринщину.
На початку року 1677-го, збираючись походом на Чигирин, щоб мати на
Укра©нi гетьмана зi сво © руки, вiн звелiв вивезти iз Стамбульсько©
в'язницi Юрася Хмельниченка й проголосити його втрет гетьманом Укра©ни.
Весною Юраська доставили морем у Крим, а звiдтiля, наступаючи з
турецьким та татарським вiйськом на Укра©ну, вiн наблизився до Запорожжя й
прислав на Сiч посланцiв, умовляючи через них одвойовувати Укра©ну од
полякiв i московцiв. Але запорожцi не послухали послiв Хмельниченка, i
Сiрко не по©хав на побачення з Юрасем, як той вимагав. Проте тепер, коли
Дорошенка на Укра©нi вже не було, а разом iз ним була страчена й надiя на
незалежнiсть, запорожцi вирiшили зовсiм не брати участi у вiйнi Туреччини
з Росi ю, а обстоювати лише сво© власнi права й iнтереси й перш за все
просити туркiв вернути на Запорожжя тих сiчових товаришiв, якi були
захопленi в Уманi та Ладижинi.
Цих сво©х замiрiв Сiрко не виявляв i весною того ж року ©здив за
наказом царя у Батурин радитися iз Самойловичем та Ромодановським про те,
як обороняти Укра©ну од туркiв. Що було сказано на тiй радi, невiдомо, а
тiльки повернувшись на Сiч, Сiрко мовив товариству такi слова:
"Цар та гетьман тiльки пiдманюють мене листами; покладатись же на них
неможливо - треба самим про себе дбати!"
Ромодановський хотiв, було, для оборони Кодака поставити туди росiйську
залогу, та Самойлович одра©в те робити, щоб не дратувати запорожцiв. Усю
весну Сiрко, незважаючи на гетьманськi накази, не мав сутичок нi з
турками, нi з татарами, сподiваючись визволити так запорозьких бранцiв iз
неволi. Самойлович же брав те на зраду i щоразу писав Сiрковi докiрливi
листи.
Лiтом 1677 року турецьке вiйсько, сплюндрувавши все по дорозi, привело
Хмельницького пiд Чигирин, та в серпнi ©х було там розгромлено, i турки й
татари одiйшли за сво© кордони.
Скинувши одного супротивника Дорошенка, Самойлович усе думав, як би
позбутися й другого оборонця незалежностi Укра©ни - Сiрка, й послав царевi
доноса, неначеб той сам хоче бути гетьманом Правобережно© Укра©ни й
схиля ться до згоди iз кримським ханом та турецьким султаном. З приводу
того доносу 11 грудня 1678 року на Сiч прибув царський посол, а наступного
дня i ханський посланець, прихопивши iз собою на обмiн запорозьких
бранцiв.
Скликавши товариство на раду, Сiрко запросив у коло царського посланця
i, дiстаючи з його рук царську грамоту, звелiв прослати перед собою на
землi, пiдклавши шапки, вiйськову корогву, поцiлував грамоту в печать,
поклав собi на голову й передав суддi Кудлаю, той пiднiс ©© писаревi,
наказавши читати вголос, щоб було все товариство. Вислухавши грамоту,
запорожцi кланялися й дякували царевi за ласкаве слово. Все це так
робилося за давнiм звича м.
Тодi Сiрко попросив посла сказать про дiло. Той хотiв одкласти все на
завтра, але, примушений Сiрком говорити, мовив:
- Вiдомо вам, що великий государ вас, отамана i все Вiйсько Низове,
держав у сво©й милостi й жалуванням дарував i тепер жалу , наказував нам
пiд час походу бусурманiв на Чигирин iти зi сво©м вiйськом проти ворогiв,
а ви не тiльки не пiшли пiд Чигирин, а навiть коли кримський хан тiкав до
Днiпра, не вдарили на нього. Через що так вчинили?
На цю промову, переказуючи скорочено, Сiрко одповiв так: "Пiд Чигирин
ми не ходили через те, що вiйська на Сiчi було обмаль, та ще й через те,
що турки й татари мали думку ранiше, нiж на Чигирин, iти на Сiч, та,
добувши ©© й змiцнивши, засiсти в нiй. Та й через те ми змирилися з ханом,
щоб тим часом продати йому татарських бранцiв та щоб козакам було вiльно
виходити на море й на рiчки по рибу. Кiлька разiв писали ми Iвану
Самойловичу, щоб пустив iз мiст до нас козакiв та припасу прислав нам, а
гетьман i козакiв не пустив i запасу не дав, через що запорожцi змушенi
були харчуватися самою тiльки рибою; коли ж ми змирилися з ханом, то за
татар беремо великий викуп i по сiль у Прогно© без перешкоди ходимо; якби
ж ми з ханом не замирилися, то всi померли б з безхлiб'я. Б' мо чолом
великому царю, щоб наказав гетьману прислати Полтавський полк, тодi ми по
веснi, як тiльки припаси пришлете нам, розмиримося з ханом i пiдемо на
Крим вiйною".
Проте всi звинувачення Сiрка у зрадi царевi треба вважати цiлком
безпiдставними, бо за два мiсяцi пiсля того вiн уже сповiстив Самойловича
й царя про те, що турки й татари лаштують новий похiд на Укра©ну, а на
початку лiта, коли турки й татари вже йшли на Чигирин, Сiрко виплив iз
товариством байдаками в лиман i бiля устя рiчки Корабельно© атакував i
потопив кiлька турецьких галер, що везли припас вiйську, а пiсля того
поплив у рiчку Буг i спалив там збудований турками мiст, зруйнував заставу
й, погромивши бусурманiв, визволив чимало невольникiв, а декiлька
татарських загонiв примусив повернутись у Крим.
ОСТАННЯ РУ НА ПРАВОБЕРЕЖНО УКРА НИ
Все-таки шкода, що завдав ©© туркам Сiрко, не спинила ©х - влiтку вони
оточили Чигирин i почали брати його штурмом. Самойлович та Ромодановський
хоч i перейшли через Днiпро й навiть пробилися до мiста, але не насмiли
вдарити на туркiв усi ю силою, й бусурмани пiсля кривавого бою з колишнiм
Середнянським полком Дорошенка опанували нижнiм мiстом. Пiсля того
Ромодановський звелiв пiдпалити Чигирин з усiх бокiв, висадити в повiтря
верхн мiсто й замок порохом, 12 серпня залишив разом iз Самойловичем
Чигирин, зник за Днiпром; тодi турки докiнчили ру©ну столицi гетьманiв
Богдана Хмельницького та Дорошенка й вирiзали тут усю люднiсть до ноги.
Покiнчивши з Чигирином, турки кинулись на Канiв та iншi мiста Чигиринщини.
Жахнувшись iз долi Чигирина, люди почали тiкати за Днiпро, покидаючи сво
добро й господарство. Самойлович сприяв тому, щоб Правобережжя стало
пустелею; i хто не втiк за Днiпро сво ю волею, тих вiн видворяв силою з
осель i переганяв на схiдний бiк Днiпра у свою Гетьманщину.
Ту нещасливу годину, той "Згiн", коли батьки втратили дiтей, а дiти -
батькiв, довго пам'ятали укра©нськi люди, згадуючи те навiть у пiснях:
Вiють вiтри все буйнi©,
Iдуть дощi все тучнi©,
Землю зворушають,
Травою устилають,
А квiтками украшають.
Та йдуть люди-поселяне,
Все з дочками та з синами,
Покидають грунти сво©,
Преславнi© вжитки
I превтiшнi© пасiки.
Та чогось луга потемнiли,
Нашi поселяне посмутнiли,
Засмутилася птиця,
Що назад воротиться
На сво© прежнi вжитки.
Уже весна - Днiпр широкий,
Перевози скрiзь глибокi,
А зеленi дiброви ключi попускали.
Звiстка про зруйнування Чигирина, Канева й iнших правобережних мiст
тяжко вразила Вiйсько Запорозьке, а найдужче старого кошового отамана
Сiрка. Iван Дмитрович був щирий син сво © неньки Укра©ни. Вiн любив рiдний
край дужче за власне життя; за нього увесь вiк воював, за нього не знав нi
спочинку, нi покою, за нього легковажив життям. Вiн мрiяв бачити вiльними
i нi вiд кого не залежними не тiльки Запорожжя, а й усю Укра©ну й завжди
ставав ворогом того, хто хотiв накласти руки на волю людей або поступався
його правами, як Брюховецький та Самойлович. З усiх державцiв, що були
сусiдами Укра©ни, вiн вiддавав перевагу росiйському царевi, як
одновiрному, i, справдi, служив йому чесно, а проте не хотiв поступитися
найменшою крихтою прав Запорожжя й Укра©ни, добутих мечем за часiв Богдана
Хмельницького. Вiн любив Дорошенка, бо той теж боронив права Укра©ни, а
якщо Сiрко коли й ставився до нього неприхильне, то тiльки тодi, коли
Дорошенко дозволяв уступати на Укра©ну вiйську одвiчних ворогiв -
бусурманiв. Вiн умовив Дорошенка вiдцуратись протекцi© султана й
покластися на оборону царя, i ось тепер, коли росiйське вiйсько так легко,
майже без бою, вiддало Правобережжя на поталу туркам, Сiрко почув себе
винним у цiй подi© - винним i перед Дорошенком, що пiшов у неволю, й перед
сплюндрованою Укра©ною. Це почування насiло на нього важким тягарем i за
рiк звело лицаря в домовину.
25 вересня року 1678-го Сiрко послав Самойловичу вiд усього Вiйська
Запорозького довгого листа, дорiкаючи йому за те, що, ворогуючи з
Дорошенком, вiн забув про долю козацько© неньки-Укра©ни i спустошив ©©, а
коли прийшли турки, то не зумiв заступитися за не©. Мiж iншим, вiн писав:
"Скажи ж тепер, пане Самойловичу, яку послугу ти зробив батькiвщинi, що
Дорошенка в неволю вiчну загнав, Чигирин з усi ю Укра©ною сьогобочною
стеряв, рiчкам кровi християнсько© пролитися допустив i пiсля того став
зватися гетьманом обох сторiн Днiпра?"
Помстившись на Укра©нi за ©© прихильнiсть до Росi©, турецький султан
хотiв одплатити запорожцям за всi ©хнi повсякчаснi шкоди. З тi ю метою вiн
наказав поновити сво© фортецi Аслам та Кизикермен i збудувати на островi
Таванi ще й третю i мiж тими фортецями перетяти Днiпро ланцюгами iз
дзвониками, щоб запорожцям уже нiяк було випливати в лиман та Чорне море.
Та, на щастя запорожцiв, ними ще керував Сiрко. Вiн одразу збагнув
небезпеку й, скликавши на початку 1679 року 15000 козакiв, напав на тi
мiста, доки вони не були ще до ладу риштованi. Розiгнавши татар, що
утримували турецькi мiста з боку Сiчi, впень розгромив шiсть полкiв
яничарiв, якi обороняли мiста, захопив у полон велику силу робiтникiв i
самого Мустафуагу, що керував турецьким будуванням.
Султан не мiг пробачити за той напад i весною 1679 року послав Днiпром
нове вiйсько, щоб зруйнувати Сiч. Коли турки водою й берегом наближалися
до Базавлука, Iван Сiрко, не маючи надi© дати вiдсiч, перенiсся з Кошем та
церквою на острiв Лебедиха, а сам вийшов назустрiч туркам до Базавлука.
Побачивши чимале запорозьке вiйсько, турки не наважилися переходити рiчку
й повернули назад на пiвдень.
Коли звiстка про те, що Сiч в небезпецi, дiйшла до Самойловича, вiн
послав Сiрковi листа, сповiщаючи, що як треба, то вiн охоче допоможе
запорожцям, але Сiрко з Вiйськом Запорозьким 6 квiтня одписав йому так:
"Якщо ваша вельможнiсть ма те турбувати вашу особу так, як турбували для
Ладижина, Уманi, Чигирина й Канева, то лiпше вам зостатись у власнiй хатi
й не дивитись на нашу загибель зблизька, як дивилися ви на загибель
Чигирина; ми ж доруча мо себе заступництву всемогутнього бога й самi
будемо дбати про себе, коли прийдуть вороги".
СМЕРТЬ КОШОВОГО СIРКА
За якийсь час пiсля того, 1 серпня 1680 року, Iван Сiрко, перебуваючи
недалеко вiд Сiчi на сво©й пасiцi (де тепер село Гола Грушiвка), помер, а
2 серпня товариство перевезло його на байдацi в Сiч i там, на сiчовому
кладовищi, урочисто з гарматною пальбою поховало та, насипавши над
домовиною могилу, поставили на нiй надгробок iз написом, що сто©ть i досi,
поновлений за часiв Ново© Сiчi.
За життя Сiрко зажив собi помiж козаками тако© велико© слави, що
останнi вiсiм рокiв козацтво щороку обирало його кошовим отаманом, чего
споконвiку на Запорожжi не бувало. Всього ж Сiрко був кошовим отаманом аж
15 разiв. Наприкiнцi свого життя вiн мав такий вплив на запорожцiв, що пiд
час всiляких на Сiчi суперечок та заколотiв, якi iнодi зчиняла молодь,
досить було йому вийти на майдан i сказати де натовпу: "Слухайте, дiти,
мене, старого, й робiть так, iк я кажу..." - i запорожцi зараз же
заспокоювалися й корилися старому кошовому. На татар Сiрко нагнав такого
страху, що навiть одна чутка про його вихiд iз Сiчi змушувала ©х тiкати в
Крим.
Поховавши свого великого отамана, Запорозьке Вiйсько щиро його
оплакувало й довго пам'ятало подi© з його часiв. Почасти тi перекази
збереглися й до наших днiв, причому Сiрко згаду ться як великий
характерник, що вмi замовляти ворожi кулi, обводити ворогам очi й таке
iнше. З народних пiсень, крiк згадано©, збереглася ще й про його жiнку
Сiрчиху та синiв:
У городi Мерефi жила вдова,
Старенька жона,
Сiрчиха-Iваниха,
Вона сiм лiт пробувiла,
Сiрка Iвана в очi не видала.
Тiльки собi двох синiв мала:
Першого сина Сiрченка Петра,
Другого сина Сiрченка Романа,
Вона ©х до зросту держала,
Iще од них слави-пам'ятi сподiвала,
Як став Сiрченко Петро виростати,
Став сво © неньки старенько© питати:
"Мати моя, старая жоно,
Скiльки я у тебе пробуваю,
Отця свого. Сiрка Iвана, в очi не видаю;
Нехай би я мiг знати,
Де свого отця, Сiрка Iвана, шукати".
Далi дума розповiда , що Петро Сiрченко по©хав шукати батька й, не
знаючи козiцьких звича©в, лiг безпечно бiля лiсу спочивати й був порубаний
турками.
Пiсля смертi Iвана Сiрка кошовим отаманом на Сiчi був обраний Стягайло,
i той, сповiщаючи гетьмана про велике горе, писав разом iз тим, що
запорожцi гуляли чайками на Азовському морi й 8 серпня добули там
турецького корабля, а бусурманiв на ньому повбивали i в неволю побрали.
Виходить так, що той похiд на Азовське море був споряджений ще Сiрком, i
це було його останньою працею.
Коли посланцi Стягайла прибули до Москви, то на допитi так сказали про
Сiрка московським боярам: "Сiрко не бажав добра великому царевi найперше
за те, що був засланий у Сибiр, по-друге - за гетьмана Самойловича, од
котрого й Сiрку i його жiнцi та дiтям великi утиски були, а Вiйську
Запорозькому образи й кривди, бо Самойлович одiбрав у Вiйська ма тностi й
промисли i не пропускав на Запорожжя припасу". Далi тi посланцi ще
розказали, що за якийсь час перед сво ю смертю Сiрко звелiв зробити собi
труну й щоночi лягав у не©, кажучи, що на одужання вже не сподiва ться.
* БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки) *
НАСТУПНИК СIРКА
Зi смертю кошового отамана Iвана Сiрка, можна сказати, закiнчилася
геро©чна доба Запорожжя. Самонадiя та гонор полиша Вiйсько. Запорожцi
майже зовсiм перестають втручатися у справи Укра©ни i дбають тiльки про
те, як би обстояти й захистити права й вольностi Вiйська Запорозького. На
лихо майже двадцять рокiв Запорожжя не мало освiченого й рухливого
керманича. У всiх заходах Сiчi помiтна млявiсть. Iнодi хоча й траплялися
тут подi©, що нагадували давнi часи, та то вже були окремi й до того ж
малi вибухи, взагалi ж серед козацтва не було нi одностайностi, нi
рiшучостi.
Так тривало до року 1702-го, доки не став кошовим отаман Кость
Гордi нко. Вiн збудив Запорозьке Вiйсько й запалив серця козакiв, та було
пiзно: на запорозьких землях стояли фортецi з росiйським вiйськом, а
запорожцi щодо збро© й вiйськового строю опинилися далеко позаду сво©х
сусiдiв.
Перший пiсля Iвана Сiрка кошовий отаман Iван Стягайло був людиною
зовсiм нiкчемною, не дбав про те, щоб пiд час перемир'я мiж Росi ю й
Туреччиною захистити iнтереси Вiйська Запорозького, а тим часом на початку
року 1681-го тi держави пiдписали Бахчисарайську угоду про мир на 20 лiт.
За тими умовами правобiчна Укра©на мiж Бугом та Днiпром мала стати
пусткою. Запорожжя ж лишилося пiд рукою царя. Пiдписуючи згоду, росiйський
уряд не спитав запорожцiв про ©хню думку, а кошовий Стягайло та гетьман
Самойлович самi не подбали про задоволення вiйськових потреб, i запорожцям
не було надане право вiльно плавати Днiпром у Прогно© по сiль i в лимани
по рибу, а позаяк Вiйсько Запорозьке не могло без того жити, то мiж
запорожцями й татарами виникли непорозумiння.
Дiзнавшись, що росiйський уряд зовсiм знехтував Вiйсько Запорозьке,
кошовий отаман Стягайло звернувся з проханням безпосередньо до хана, щоб
дозволив запорожцям брати в Прогноях сiль, та той одповiв, що вiн не
перешкоджа , але, як й iншим покупцям, тiльки за грошi.
Яка пiсля Бахчисарайсько© згоди почалася на Запорожжi скрута, видно з
листа новообраного кошового отамана Трохима Волошина до гетьмана
Самойловича вiд 21 липня 1681 року.
Вiн скаржиться, що турки поновлюють Кизикермен та iншi мiста на Днiпрi,
не пускають жодного козака на лимани по сiль та по рибу "Через те, - пише
вiн, - нам далеко вiльнiше було, коли ми билися з ворогами святого хреста,
бо тодi ми дружно ходили на низ Днiпра; тепер же, пiсля замирення, Вiйсько
Запорозьке опинилося неначе в неволi, одрiзане од моря".
Скрутним становищем скористався польський король Ян Собеський i почав
засилати на Кiш посланцiв, пiдмовляючи запорожцiв до себе служити й
заселяти спустошену Правобережну Укра©ну. Тi заклики мали успiх, i з
Запорожжя вийшло кiлькасот козакiв, а мiж ними й Семен Гурко, прозваний у
куренi Палi м, що згодом став фастiвським полковником i видатним оборонцем
посполитого люду.
НАСЛIДКИ БАХЧИСАРАЙСЬКО ЗГОДИ
30 квiтня року 1682-го Сiч отримала з Москви грамоту з повiдомленням
про те, що на царський престол сiв Петро Олексiйович. Вiйсько Запорозьке
склало йому присягу, i влiтку того ж року новообраний кошовий Василь
Олексi нко, сповiщаючи росiйський уряд через посланцiв про присягу Вiйська
Запорозького, разом з тим скаржився на те, що татари не пускають козакiв
на Низ, а без того запорожцям нема з чого жити. Проте росiйський уряд
тепер уже не мiг нiчого зробити й раз у раз наказував козакам не зачiпати
татар.
Це невдовзi призвело до того, що року 1683-го козаки почали грабувати
всiх купцiв, що про©здили через запорозькi землi, незважаючи на те, чи
були вони татари, вiрмени, поляки, росiяни i навiть укра©нцi, а на початку
року 1684-го пограбували i втопили татарського гiнця. Разом iз тим
запорожцi стали наскакувати на татарськi кочовища, вiдбивати у них коней,
худобу й завдавати сусiдам всяко© шкоди.
У таких грабунках та дрiбнiй вiйнi з татарами минули роки 1684-й та
1685-й. Року L686-ro кошовий отаман Грицько Сагайдачний надумав, було,
здiйснити напад на татар i послав, як робилося i в давнi часи, просити
донських козакiв, щоб зi свого боку вони пiдтримали, та виявилося, що й на
Дону вже iснували iншi порядки: донцi надiслали листа кошового до Москви,
а звiдтiля надiйшов Сагайдачному наказ, щоб нi в якому разi не смiв
нападати на татар.
Пiд час кошевства Грицька Сагайдачного мiж Польщею й Росi ю була
пiдписана навiть згода. За нею Польща назавжди зрiкалася Ки ва. Росiя ж
обiцяла допомагати Речi Посполитiй у ©© боротьбi з татарами й турками, що
тодi ворогували з Польщею. Користуючись цi ю згодою, польський король Ян
Собеський, виганяючи туркiв iз Галичини, листом до Сагайдачного просив
Вiйсько Запорозьке надати йому допомогу. Обмiркувавши листа на радi,
запорожцi кiлькiстю 2700 душ ходили за Буг, пробилися через землi,
захопленi татарськими загонами, аж у Молдову й сполучилися з польським
вiйськом у Яссах. Пiсля того походу, пiд зиму 1686 року, король пустив
запорожцiв на Сiч, подарувавши кожному з них за службу по десять
карбованих талярiв.
ПОХIД ГОЛIЦИНА ЧЕРЕЗ ЗАПОРОЖЖЯ
Виконуючи умову з Польщею, росiйський уряд по веснi 1687 року послав на
Крим 100000 росiйського вiйська пiд проводом князя Голiцина та 50000
укра©нських козакiв на чолi з гетьманом Самойловичем. На початку червня
обидва вiйська пiдiйшли до рiчки Самари й, спорудивши 12 мостiв,
перевезлися разом з обозами на пiвденний ©© берег. За кiлька днiв до
з' днаного вiйська прилучилися запорожцi з кошовим отаманом Филоном
Лихопо м, i всi разом вирушили до рiчки Конки.
Запорожцi вели перед вiйська й, дiставшись за Конку, сповiстили
Голiцина, що всi степи на пiвдень од тi © рiчки спаленi татарами й
рухатися неможливо, бо скрiзь замiсть трави попiл. Голiцин не послухав
цi © поради й пiшов iз Самойловичем далi. Тяжко було просуватися пустелею,
бо курява од попелу ви©дала очi й забивала дух, а ще тяжче доводилося
коням, бо майже не було пашi. Доки вiйсько вибралося за Янчокрак,
попрямувало до рiчки Карачарiвки, конi вже так захляли й потомилися, що не
мали сили тягти вози й гармати i стали дохнути.
Спiльники змушенi були повертати назад, а щоб татар все-таки брав
острах, Голiцин послав 20000 стрiльцiв, а гетьман 20 000 козакiв на
захiдний бiк Днiпра штурмувати разом iз запорожцями Кизикермен.
Головне росiйське й укра©нське вiйсько, простуючи пiсля того схiдним
берегом Днiпра, на початку липня прибуло до Самари й почало переходити
мостами на пiвнiчний берег. Тут сталася несподiвана й дивна пригода.
Козаки ледве встигли переправитися, як з дванадцяти мостiв спалахнуло i
згорiло десять, i Голiцину довелося зводити нову переправу.
З того випадку скористалася козацька старшина, що ненавидiла
Самойловича, й написала Голiцину доноса, нiби мости спаленi через зраду
гетьмана. Голiцин повiдомив про те Москву, й через два тижнi Самойловича
скинули з гетьманського уряду й одвезли до Москви. Згодом його заслали в
Многогрiшного, не пристав, так що й пiдданство Дорошенка Росi© неначе й не
вийшло.
На початку року 1676-го на Сiч прибули посланцi нового росiйського царя
Федора Олексiйовича, щоб прийняти од запорожцiв присягу. Сiрко й Вiйсько
Запорозьке присягнули, й до того ж Сiрко знову просив, щоб цар заступився
за Дорошенка.
На початку ж року 1676-го турецький султан, почувши про присягу
Дорошенка царевi, звелiв татарам напасти на Укра©ну.
За часiв кошового отамана Iвана Сiрка на Запорожжi дуже добре були
упорядкованi в степах бекети з "хвигурами", так що на Сiчi завжди знали
про пересування татар, i Сiрко не давав ©м змоги переходити запорозькi
землi. Тому вороги обминали сво© давнi шляхи, а рушали на Укра©ну через
Очакiв поза Бугом. Так було й цього разу: виконуючи наказ султана, татари
напали на Подiлля й Волинь i почали забирати людей у неволю, та Сiрко
невдовзi дiстав про те звiстку й, перейшовши з кiлькома полками запорожцiв
за Буг, розгромив багато татарських загонiв, а бранцiв повизволяв.
Коло того часу польський король справдi звертався до Сiрка з
пропозицi ю, щоб той згодився бути гетьманом Правобережжя пiд його рукою,
та отаман вiдмовився, щоб не зчинити ще бiльшого заколоту на Укра©нi.
Як тiльки на росiйському престолi сiв цар Федiр Олексiйович, Самойлович
зараз же засипав його доносами на Дорошенка та Сiрка й почав лагодитися до
походу на Чигирин. Дорошенко ж надiслав на Сiч листа, в якому з великим
жалем та смутком розповiдав, до яко© ру©ни дiйшла ненька Укра©на, що там,
де за часiв Богдана Хмельницького пишалися заквiтчанi садками мiста й
села, тепер бовванiють самi почорнiлi димарi .та виють голоднi собаки.
Церкви божi, писав Дорошенко, попаленi, а де й лишилися цiлi, то стоять
порожнi, бо нема кому, нема й для кого службу правити; лани позаростали
будяками, й веселий край обернувся на пустку. В усьому тому, писав далi
Дорошенко, винен "Сарданапал" Самойлович, що гетьманувати любить, а з
пуховикiв не хоче вилiзти, щоб узятися за зброю та обороняти рiдну землю
вiд кримських вовкiв.
Коли цього листа зачитували перед сiчовою радою, то всi запорожцi, як
один, плакали; тодi ж вони одписали гетьмановi, що будуть на його боцi, бо
"Попович" (Самойлович), збираючи полки на Чигирин, намислив богопротивне
дiло.
Довiдавшись про постанову ради, Самойлович зараз же послав доноса
царевi, а на Сiч передав листа, в якому вимагав, щоб Вiйсько Запорозьке
видало йому клейноди й грамоти, якi там дiстали вiд Дорошенка, та щоб
запорожцi в мiста не приходили й нiяких замiшань на Укра©нi не чинили.
Разом iз листом Самойловича на Сiч було привезено ще й послання
росiйського уряду, в якому мiстилася вимога, щоб Сiрко залишив Сiч та ©хав
жити до сiм'© на Харкiвщину.
Ще й не дослухавши тих листiв, запорожцi почали гукати, що нiколи
клейнодiв не вiддадуть, бо це споконвiку сiчовi скарби, а Сiрка не
вiдпустять до московського боярина. Пiсля ж ради Кiш написав Самойловичу,
дорiкаючи за те, що робить наклепи на запорожцiв царевi; маючи багато
вiйська, вiн нi Дорошенка за лихо© години не рятував, нi Уманi та Ладижину
проти туркiв не подав помочi. Про клейноди запорожцi повiдомляли, що з тих
часiв, як козаччина почалася на Днiпрi й першi гетьмани жили за порогами,
то й клейноди вiйськовi на Сiч були державцями даванi. Наприкiнцi
запорожцi заявили, що гетьман даремно зве запорожцiв свавiльниками - "коли
б запорожцi не вiддавали свого життя за Укра©ну, то вже б давно серед не©
татарськi кочовища завелися б; свавiльник же сам Самойлович, бо цар
подарував Вiйську Запорозькому у власнiсть Переволочанський перевiз, а
гетьман царську грамоту про те заховав у свою кишеню".
Доручаючи листа посланцям, Iван Сiрко сказав ©м переказати боярину
Ромодановському, що вiн нi до нього, нi до Харкiвщини не по©де, бо не хоче
знову опинитися у Сибiру.
Як видно з листа, за часiв Сiрка Вiйсько Запорозьке не тiльки "про око"
визнавало владу росiйського уряду й гетьманську особу, насправдi ж воно
дотримувалося права не виконувати тих указiв, якi порушували запорозькi
давнi звича© або обмежували права козацтва.
Пiсля того, щоб прискорити кiнець пануванню Дорошенка, Самойлович зi
сво©ми полками перебрався на правий бiк Днiпра, прямуючи на Чигирин, i
туди ж iз росiйським вiйськом виступив боярин Ромодановський. Дорошенко не
мав нiяких засобiв, щоб оборонятись од тако© велико© сили, й у вереснi
1676 року вийшов iз Чигирина у табiр Ромодановського i склав у присутностi
Самойловича решту сво©х клейнодiв, що не була вiддана Сiрковi.
Ранiше, нiж зробити це, Дорошенко випросив собi спокiйне життя, але
лишити його на Укра©нi здавалося незручним - гетьмана вивезли до Москви,
протримали там кiлька рокiв у почесному арештi, призначили потiм во водою
до Вятки, й нарештi року 1682-го йому було подароване село Ярополче
Волоколамського повiту, на Московщинi, де вiн року 1698-го помер, далеко
од свого рiдного краю.
Не подавши Дорошенковi вчасно допомоги, турецький султан все-таки не
хотiв зрiкатися захiдно© Укра©ни й восени 1676 року вислав за Днiстер сво
вiйсько. Польський король хоч i вийшов йому назустрiч, та мусив незабаром
замиритися, вiддати знову Подiлля, Брацлавщину, пiвденну Укра©ну й
Запорожжя, чи© землi, таким чином, юридичне перейшли пiд протекцiю
султана.
Запорожцi й пiд час цього приходу туркiв i татар на Укра©ну чинили ©м
усякi перешкоди. Сiрко бив ©х на перевозах через рiчки, та тiльки його
сила порiвняно з турками та татарами була дуже мала i не могла зарадити
королевi.
Тепер на Правобережжi з'явилося два зверхники - Росiя й Туреччина. Але
султан не хотiв нiчим дiлитися i намагався силою вiдвоювати Чигиринщину.
На початку року 1677-го, збираючись походом на Чигирин, щоб мати на
Укра©нi гетьмана зi сво © руки, вiн звелiв вивезти iз Стамбульсько©
в'язницi Юрася Хмельниченка й проголосити його втрет гетьманом Укра©ни.
Весною Юраська доставили морем у Крим, а звiдтiля, наступаючи з
турецьким та татарським вiйськом на Укра©ну, вiн наблизився до Запорожжя й
прислав на Сiч посланцiв, умовляючи через них одвойовувати Укра©ну од
полякiв i московцiв. Але запорожцi не послухали послiв Хмельниченка, i
Сiрко не по©хав на побачення з Юрасем, як той вимагав. Проте тепер, коли
Дорошенка на Укра©нi вже не було, а разом iз ним була страчена й надiя на
незалежнiсть, запорожцi вирiшили зовсiм не брати участi у вiйнi Туреччини
з Росi ю, а обстоювати лише сво© власнi права й iнтереси й перш за все
просити туркiв вернути на Запорожжя тих сiчових товаришiв, якi були
захопленi в Уманi та Ладижинi.
Цих сво©х замiрiв Сiрко не виявляв i весною того ж року ©здив за
наказом царя у Батурин радитися iз Самойловичем та Ромодановським про те,
як обороняти Укра©ну од туркiв. Що було сказано на тiй радi, невiдомо, а
тiльки повернувшись на Сiч, Сiрко мовив товариству такi слова:
"Цар та гетьман тiльки пiдманюють мене листами; покладатись же на них
неможливо - треба самим про себе дбати!"
Ромодановський хотiв, було, для оборони Кодака поставити туди росiйську
залогу, та Самойлович одра©в те робити, щоб не дратувати запорожцiв. Усю
весну Сiрко, незважаючи на гетьманськi накази, не мав сутичок нi з
турками, нi з татарами, сподiваючись визволити так запорозьких бранцiв iз
неволi. Самойлович же брав те на зраду i щоразу писав Сiрковi докiрливi
листи.
Лiтом 1677 року турецьке вiйсько, сплюндрувавши все по дорозi, привело
Хмельницького пiд Чигирин, та в серпнi ©х було там розгромлено, i турки й
татари одiйшли за сво© кордони.
Скинувши одного супротивника Дорошенка, Самойлович усе думав, як би
позбутися й другого оборонця незалежностi Укра©ни - Сiрка, й послав царевi
доноса, неначеб той сам хоче бути гетьманом Правобережно© Укра©ни й
схиля ться до згоди iз кримським ханом та турецьким султаном. З приводу
того доносу 11 грудня 1678 року на Сiч прибув царський посол, а наступного
дня i ханський посланець, прихопивши iз собою на обмiн запорозьких
бранцiв.
Скликавши товариство на раду, Сiрко запросив у коло царського посланця
i, дiстаючи з його рук царську грамоту, звелiв прослати перед собою на
землi, пiдклавши шапки, вiйськову корогву, поцiлував грамоту в печать,
поклав собi на голову й передав суддi Кудлаю, той пiднiс ©© писаревi,
наказавши читати вголос, щоб було все товариство. Вислухавши грамоту,
запорожцi кланялися й дякували царевi за ласкаве слово. Все це так
робилося за давнiм звича м.
Тодi Сiрко попросив посла сказать про дiло. Той хотiв одкласти все на
завтра, але, примушений Сiрком говорити, мовив:
- Вiдомо вам, що великий государ вас, отамана i все Вiйсько Низове,
держав у сво©й милостi й жалуванням дарував i тепер жалу , наказував нам
пiд час походу бусурманiв на Чигирин iти зi сво©м вiйськом проти ворогiв,
а ви не тiльки не пiшли пiд Чигирин, а навiть коли кримський хан тiкав до
Днiпра, не вдарили на нього. Через що так вчинили?
На цю промову, переказуючи скорочено, Сiрко одповiв так: "Пiд Чигирин
ми не ходили через те, що вiйська на Сiчi було обмаль, та ще й через те,
що турки й татари мали думку ранiше, нiж на Чигирин, iти на Сiч, та,
добувши ©© й змiцнивши, засiсти в нiй. Та й через те ми змирилися з ханом,
щоб тим часом продати йому татарських бранцiв та щоб козакам було вiльно
виходити на море й на рiчки по рибу. Кiлька разiв писали ми Iвану
Самойловичу, щоб пустив iз мiст до нас козакiв та припасу прислав нам, а
гетьман i козакiв не пустив i запасу не дав, через що запорожцi змушенi
були харчуватися самою тiльки рибою; коли ж ми змирилися з ханом, то за
татар беремо великий викуп i по сiль у Прогно© без перешкоди ходимо; якби
ж ми з ханом не замирилися, то всi померли б з безхлiб'я. Б' мо чолом
великому царю, щоб наказав гетьману прислати Полтавський полк, тодi ми по
веснi, як тiльки припаси пришлете нам, розмиримося з ханом i пiдемо на
Крим вiйною".
Проте всi звинувачення Сiрка у зрадi царевi треба вважати цiлком
безпiдставними, бо за два мiсяцi пiсля того вiн уже сповiстив Самойловича
й царя про те, що турки й татари лаштують новий похiд на Укра©ну, а на
початку лiта, коли турки й татари вже йшли на Чигирин, Сiрко виплив iз
товариством байдаками в лиман i бiля устя рiчки Корабельно© атакував i
потопив кiлька турецьких галер, що везли припас вiйську, а пiсля того
поплив у рiчку Буг i спалив там збудований турками мiст, зруйнував заставу
й, погромивши бусурманiв, визволив чимало невольникiв, а декiлька
татарських загонiв примусив повернутись у Крим.
ОСТАННЯ РУ НА ПРАВОБЕРЕЖНО УКРА НИ
Все-таки шкода, що завдав ©© туркам Сiрко, не спинила ©х - влiтку вони
оточили Чигирин i почали брати його штурмом. Самойлович та Ромодановський
хоч i перейшли через Днiпро й навiть пробилися до мiста, але не насмiли
вдарити на туркiв усi ю силою, й бусурмани пiсля кривавого бою з колишнiм
Середнянським полком Дорошенка опанували нижнiм мiстом. Пiсля того
Ромодановський звелiв пiдпалити Чигирин з усiх бокiв, висадити в повiтря
верхн мiсто й замок порохом, 12 серпня залишив разом iз Самойловичем
Чигирин, зник за Днiпром; тодi турки докiнчили ру©ну столицi гетьманiв
Богдана Хмельницького та Дорошенка й вирiзали тут усю люднiсть до ноги.
Покiнчивши з Чигирином, турки кинулись на Канiв та iншi мiста Чигиринщини.
Жахнувшись iз долi Чигирина, люди почали тiкати за Днiпро, покидаючи сво
добро й господарство. Самойлович сприяв тому, щоб Правобережжя стало
пустелею; i хто не втiк за Днiпро сво ю волею, тих вiн видворяв силою з
осель i переганяв на схiдний бiк Днiпра у свою Гетьманщину.
Ту нещасливу годину, той "Згiн", коли батьки втратили дiтей, а дiти -
батькiв, довго пам'ятали укра©нськi люди, згадуючи те навiть у пiснях:
Вiють вiтри все буйнi©,
Iдуть дощi все тучнi©,
Землю зворушають,
Травою устилають,
А квiтками украшають.
Та йдуть люди-поселяне,
Все з дочками та з синами,
Покидають грунти сво©,
Преславнi© вжитки
I превтiшнi© пасiки.
Та чогось луга потемнiли,
Нашi поселяне посмутнiли,
Засмутилася птиця,
Що назад воротиться
На сво© прежнi вжитки.
Уже весна - Днiпр широкий,
Перевози скрiзь глибокi,
А зеленi дiброви ключi попускали.
Звiстка про зруйнування Чигирина, Канева й iнших правобережних мiст
тяжко вразила Вiйсько Запорозьке, а найдужче старого кошового отамана
Сiрка. Iван Дмитрович був щирий син сво © неньки Укра©ни. Вiн любив рiдний
край дужче за власне життя; за нього увесь вiк воював, за нього не знав нi
спочинку, нi покою, за нього легковажив життям. Вiн мрiяв бачити вiльними
i нi вiд кого не залежними не тiльки Запорожжя, а й усю Укра©ну й завжди
ставав ворогом того, хто хотiв накласти руки на волю людей або поступався
його правами, як Брюховецький та Самойлович. З усiх державцiв, що були
сусiдами Укра©ни, вiн вiддавав перевагу росiйському царевi, як
одновiрному, i, справдi, служив йому чесно, а проте не хотiв поступитися
найменшою крихтою прав Запорожжя й Укра©ни, добутих мечем за часiв Богдана
Хмельницького. Вiн любив Дорошенка, бо той теж боронив права Укра©ни, а
якщо Сiрко коли й ставився до нього неприхильне, то тiльки тодi, коли
Дорошенко дозволяв уступати на Укра©ну вiйську одвiчних ворогiв -
бусурманiв. Вiн умовив Дорошенка вiдцуратись протекцi© султана й
покластися на оборону царя, i ось тепер, коли росiйське вiйсько так легко,
майже без бою, вiддало Правобережжя на поталу туркам, Сiрко почув себе
винним у цiй подi© - винним i перед Дорошенком, що пiшов у неволю, й перед
сплюндрованою Укра©ною. Це почування насiло на нього важким тягарем i за
рiк звело лицаря в домовину.
25 вересня року 1678-го Сiрко послав Самойловичу вiд усього Вiйська
Запорозького довгого листа, дорiкаючи йому за те, що, ворогуючи з
Дорошенком, вiн забув про долю козацько© неньки-Укра©ни i спустошив ©©, а
коли прийшли турки, то не зумiв заступитися за не©. Мiж iншим, вiн писав:
"Скажи ж тепер, пане Самойловичу, яку послугу ти зробив батькiвщинi, що
Дорошенка в неволю вiчну загнав, Чигирин з усi ю Укра©ною сьогобочною
стеряв, рiчкам кровi християнсько© пролитися допустив i пiсля того став
зватися гетьманом обох сторiн Днiпра?"
Помстившись на Укра©нi за ©© прихильнiсть до Росi©, турецький султан
хотiв одплатити запорожцям за всi ©хнi повсякчаснi шкоди. З тi ю метою вiн
наказав поновити сво© фортецi Аслам та Кизикермен i збудувати на островi
Таванi ще й третю i мiж тими фортецями перетяти Днiпро ланцюгами iз
дзвониками, щоб запорожцям уже нiяк було випливати в лиман та Чорне море.
Та, на щастя запорожцiв, ними ще керував Сiрко. Вiн одразу збагнув
небезпеку й, скликавши на початку 1679 року 15000 козакiв, напав на тi
мiста, доки вони не були ще до ладу риштованi. Розiгнавши татар, що
утримували турецькi мiста з боку Сiчi, впень розгромив шiсть полкiв
яничарiв, якi обороняли мiста, захопив у полон велику силу робiтникiв i
самого Мустафуагу, що керував турецьким будуванням.
Султан не мiг пробачити за той напад i весною 1679 року послав Днiпром
нове вiйсько, щоб зруйнувати Сiч. Коли турки водою й берегом наближалися
до Базавлука, Iван Сiрко, не маючи надi© дати вiдсiч, перенiсся з Кошем та
церквою на острiв Лебедиха, а сам вийшов назустрiч туркам до Базавлука.
Побачивши чимале запорозьке вiйсько, турки не наважилися переходити рiчку
й повернули назад на пiвдень.
Коли звiстка про те, що Сiч в небезпецi, дiйшла до Самойловича, вiн
послав Сiрковi листа, сповiщаючи, що як треба, то вiн охоче допоможе
запорожцям, але Сiрко з Вiйськом Запорозьким 6 квiтня одписав йому так:
"Якщо ваша вельможнiсть ма те турбувати вашу особу так, як турбували для
Ладижина, Уманi, Чигирина й Канева, то лiпше вам зостатись у власнiй хатi
й не дивитись на нашу загибель зблизька, як дивилися ви на загибель
Чигирина; ми ж доруча мо себе заступництву всемогутнього бога й самi
будемо дбати про себе, коли прийдуть вороги".
СМЕРТЬ КОШОВОГО СIРКА
За якийсь час пiсля того, 1 серпня 1680 року, Iван Сiрко, перебуваючи
недалеко вiд Сiчi на сво©й пасiцi (де тепер село Гола Грушiвка), помер, а
2 серпня товариство перевезло його на байдацi в Сiч i там, на сiчовому
кладовищi, урочисто з гарматною пальбою поховало та, насипавши над
домовиною могилу, поставили на нiй надгробок iз написом, що сто©ть i досi,
поновлений за часiв Ново© Сiчi.
За життя Сiрко зажив собi помiж козаками тако© велико© слави, що
останнi вiсiм рокiв козацтво щороку обирало його кошовим отаманом, чего
споконвiку на Запорожжi не бувало. Всього ж Сiрко був кошовим отаманом аж
15 разiв. Наприкiнцi свого життя вiн мав такий вплив на запорожцiв, що пiд
час всiляких на Сiчi суперечок та заколотiв, якi iнодi зчиняла молодь,
досить було йому вийти на майдан i сказати де натовпу: "Слухайте, дiти,
мене, старого, й робiть так, iк я кажу..." - i запорожцi зараз же
заспокоювалися й корилися старому кошовому. На татар Сiрко нагнав такого
страху, що навiть одна чутка про його вихiд iз Сiчi змушувала ©х тiкати в
Крим.
Поховавши свого великого отамана, Запорозьке Вiйсько щиро його
оплакувало й довго пам'ятало подi© з його часiв. Почасти тi перекази
збереглися й до наших днiв, причому Сiрко згаду ться як великий
характерник, що вмi замовляти ворожi кулi, обводити ворогам очi й таке
iнше. З народних пiсень, крiк згадано©, збереглася ще й про його жiнку
Сiрчиху та синiв:
У городi Мерефi жила вдова,
Старенька жона,
Сiрчиха-Iваниха,
Вона сiм лiт пробувiла,
Сiрка Iвана в очi не видала.
Тiльки собi двох синiв мала:
Першого сина Сiрченка Петра,
Другого сина Сiрченка Романа,
Вона ©х до зросту держала,
Iще од них слави-пам'ятi сподiвала,
Як став Сiрченко Петро виростати,
Став сво © неньки старенько© питати:
"Мати моя, старая жоно,
Скiльки я у тебе пробуваю,
Отця свого. Сiрка Iвана, в очi не видаю;
Нехай би я мiг знати,
Де свого отця, Сiрка Iвана, шукати".
Далi дума розповiда , що Петро Сiрченко по©хав шукати батька й, не
знаючи козiцьких звича©в, лiг безпечно бiля лiсу спочивати й був порубаний
турками.
Пiсля смертi Iвана Сiрка кошовим отаманом на Сiчi був обраний Стягайло,
i той, сповiщаючи гетьмана про велике горе, писав разом iз тим, що
запорожцi гуляли чайками на Азовському морi й 8 серпня добули там
турецького корабля, а бусурманiв на ньому повбивали i в неволю побрали.
Виходить так, що той похiд на Азовське море був споряджений ще Сiрком, i
це було його останньою працею.
Коли посланцi Стягайла прибули до Москви, то на допитi так сказали про
Сiрка московським боярам: "Сiрко не бажав добра великому царевi найперше
за те, що був засланий у Сибiр, по-друге - за гетьмана Самойловича, од
котрого й Сiрку i його жiнцi та дiтям великi утиски були, а Вiйську
Запорозькому образи й кривди, бо Самойлович одiбрав у Вiйська ма тностi й
промисли i не пропускав на Запорожжя припасу". Далi тi посланцi ще
розказали, що за якийсь час перед сво ю смертю Сiрко звелiв зробити собi
труну й щоночi лягав у не©, кажучи, що на одужання вже не сподiва ться.
* БОРОТЬБА ЗА ПРАВА Й ВОЛЬНОСТI ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки) *
НАСТУПНИК СIРКА
Зi смертю кошового отамана Iвана Сiрка, можна сказати, закiнчилася
геро©чна доба Запорожжя. Самонадiя та гонор полиша Вiйсько. Запорожцi
майже зовсiм перестають втручатися у справи Укра©ни i дбають тiльки про
те, як би обстояти й захистити права й вольностi Вiйська Запорозького. На
лихо майже двадцять рокiв Запорожжя не мало освiченого й рухливого
керманича. У всiх заходах Сiчi помiтна млявiсть. Iнодi хоча й траплялися
тут подi©, що нагадували давнi часи, та то вже були окремi й до того ж
малi вибухи, взагалi ж серед козацтва не було нi одностайностi, нi
рiшучостi.
Так тривало до року 1702-го, доки не став кошовим отаман Кость
Гордi нко. Вiн збудив Запорозьке Вiйсько й запалив серця козакiв, та було
пiзно: на запорозьких землях стояли фортецi з росiйським вiйськом, а
запорожцi щодо збро© й вiйськового строю опинилися далеко позаду сво©х
сусiдiв.
Перший пiсля Iвана Сiрка кошовий отаман Iван Стягайло був людиною
зовсiм нiкчемною, не дбав про те, щоб пiд час перемир'я мiж Росi ю й
Туреччиною захистити iнтереси Вiйська Запорозького, а тим часом на початку
року 1681-го тi держави пiдписали Бахчисарайську угоду про мир на 20 лiт.
За тими умовами правобiчна Укра©на мiж Бугом та Днiпром мала стати
пусткою. Запорожжя ж лишилося пiд рукою царя. Пiдписуючи згоду, росiйський
уряд не спитав запорожцiв про ©хню думку, а кошовий Стягайло та гетьман
Самойлович самi не подбали про задоволення вiйськових потреб, i запорожцям
не було надане право вiльно плавати Днiпром у Прогно© по сiль i в лимани
по рибу, а позаяк Вiйсько Запорозьке не могло без того жити, то мiж
запорожцями й татарами виникли непорозумiння.
Дiзнавшись, що росiйський уряд зовсiм знехтував Вiйсько Запорозьке,
кошовий отаман Стягайло звернувся з проханням безпосередньо до хана, щоб
дозволив запорожцям брати в Прогноях сiль, та той одповiв, що вiн не
перешкоджа , але, як й iншим покупцям, тiльки за грошi.
Яка пiсля Бахчисарайсько© згоди почалася на Запорожжi скрута, видно з
листа новообраного кошового отамана Трохима Волошина до гетьмана
Самойловича вiд 21 липня 1681 року.
Вiн скаржиться, що турки поновлюють Кизикермен та iншi мiста на Днiпрi,
не пускають жодного козака на лимани по сiль та по рибу "Через те, - пише
вiн, - нам далеко вiльнiше було, коли ми билися з ворогами святого хреста,
бо тодi ми дружно ходили на низ Днiпра; тепер же, пiсля замирення, Вiйсько
Запорозьке опинилося неначе в неволi, одрiзане од моря".
Скрутним становищем скористався польський король Ян Собеський i почав
засилати на Кiш посланцiв, пiдмовляючи запорожцiв до себе служити й
заселяти спустошену Правобережну Укра©ну. Тi заклики мали успiх, i з
Запорожжя вийшло кiлькасот козакiв, а мiж ними й Семен Гурко, прозваний у
куренi Палi м, що згодом став фастiвським полковником i видатним оборонцем
посполитого люду.
НАСЛIДКИ БАХЧИСАРАЙСЬКО ЗГОДИ
30 квiтня року 1682-го Сiч отримала з Москви грамоту з повiдомленням
про те, що на царський престол сiв Петро Олексiйович. Вiйсько Запорозьке
склало йому присягу, i влiтку того ж року новообраний кошовий Василь
Олексi нко, сповiщаючи росiйський уряд через посланцiв про присягу Вiйська
Запорозького, разом з тим скаржився на те, що татари не пускають козакiв
на Низ, а без того запорожцям нема з чого жити. Проте росiйський уряд
тепер уже не мiг нiчого зробити й раз у раз наказував козакам не зачiпати
татар.
Це невдовзi призвело до того, що року 1683-го козаки почали грабувати
всiх купцiв, що про©здили через запорозькi землi, незважаючи на те, чи
були вони татари, вiрмени, поляки, росiяни i навiть укра©нцi, а на початку
року 1684-го пограбували i втопили татарського гiнця. Разом iз тим
запорожцi стали наскакувати на татарськi кочовища, вiдбивати у них коней,
худобу й завдавати сусiдам всяко© шкоди.
У таких грабунках та дрiбнiй вiйнi з татарами минули роки 1684-й та
1685-й. Року L686-ro кошовий отаман Грицько Сагайдачний надумав, було,
здiйснити напад на татар i послав, як робилося i в давнi часи, просити
донських козакiв, щоб зi свого боку вони пiдтримали, та виявилося, що й на
Дону вже iснували iншi порядки: донцi надiслали листа кошового до Москви,
а звiдтiля надiйшов Сагайдачному наказ, щоб нi в якому разi не смiв
нападати на татар.
Пiд час кошевства Грицька Сагайдачного мiж Польщею й Росi ю була
пiдписана навiть згода. За нею Польща назавжди зрiкалася Ки ва. Росiя ж
обiцяла допомагати Речi Посполитiй у ©© боротьбi з татарами й турками, що
тодi ворогували з Польщею. Користуючись цi ю згодою, польський король Ян
Собеський, виганяючи туркiв iз Галичини, листом до Сагайдачного просив
Вiйсько Запорозьке надати йому допомогу. Обмiркувавши листа на радi,
запорожцi кiлькiстю 2700 душ ходили за Буг, пробилися через землi,
захопленi татарськими загонами, аж у Молдову й сполучилися з польським
вiйськом у Яссах. Пiсля того походу, пiд зиму 1686 року, король пустив
запорожцiв на Сiч, подарувавши кожному з них за службу по десять
карбованих талярiв.
ПОХIД ГОЛIЦИНА ЧЕРЕЗ ЗАПОРОЖЖЯ
Виконуючи умову з Польщею, росiйський уряд по веснi 1687 року послав на
Крим 100000 росiйського вiйська пiд проводом князя Голiцина та 50000
укра©нських козакiв на чолi з гетьманом Самойловичем. На початку червня
обидва вiйська пiдiйшли до рiчки Самари й, спорудивши 12 мостiв,
перевезлися разом з обозами на пiвденний ©© берег. За кiлька днiв до
з' днаного вiйська прилучилися запорожцi з кошовим отаманом Филоном
Лихопо м, i всi разом вирушили до рiчки Конки.
Запорожцi вели перед вiйська й, дiставшись за Конку, сповiстили
Голiцина, що всi степи на пiвдень од тi © рiчки спаленi татарами й
рухатися неможливо, бо скрiзь замiсть трави попiл. Голiцин не послухав
цi © поради й пiшов iз Самойловичем далi. Тяжко було просуватися пустелею,
бо курява од попелу ви©дала очi й забивала дух, а ще тяжче доводилося
коням, бо майже не було пашi. Доки вiйсько вибралося за Янчокрак,
попрямувало до рiчки Карачарiвки, конi вже так захляли й потомилися, що не
мали сили тягти вози й гармати i стали дохнути.
Спiльники змушенi були повертати назад, а щоб татар все-таки брав
острах, Голiцин послав 20000 стрiльцiв, а гетьман 20 000 козакiв на
захiдний бiк Днiпра штурмувати разом iз запорожцями Кизикермен.
Головне росiйське й укра©нське вiйсько, простуючи пiсля того схiдним
берегом Днiпра, на початку липня прибуло до Самари й почало переходити
мостами на пiвнiчний берег. Тут сталася несподiвана й дивна пригода.
Козаки ледве встигли переправитися, як з дванадцяти мостiв спалахнуло i
згорiло десять, i Голiцину довелося зводити нову переправу.
З того випадку скористалася козацька старшина, що ненавидiла
Самойловича, й написала Голiцину доноса, нiби мости спаленi через зраду
гетьмана. Голiцин повiдомив про те Москву, й через два тижнi Самойловича
скинули з гетьманського уряду й одвезли до Москви. Згодом його заслали в