Страница:
старi дiди, спитав:
"А що, панове, товариство, будемо тепер робити? От кличе нас москаль у
гостi: чи йти, чи не йти? Це так, що як пiдеш, то, може, назад i не
вернешся! Чи оддамо Сiч москалевi, чи не оддамо?"
Мiж запорожцями виникло замiшання: бiльшiсть не хотiла коритись, а
прагнула збро ю обстоювати свою волю, свою матiр-Сiч; старшина ж
запорозька i всi, хто мав зимiвники, хутори та худобу, сiчовi
дуки-срiбляники - були за те, щоб скоритись, аби зберегти сво майно. Мiж
двома партiями зчинилася колотнеча. Калнишевський умовляв сiчову сiрому не
змагатись, кажучи, цю хоч би навiть запорожцi й побили Текелiя, то все
одно цариця прислала б ще бiльше вiйська, i все-таки взяла б Сiч. Але
промови Калнишевського не мали впливу: запорозьке лицарство вважало
скасування Сiчi за нечувану кривду й хотiло битися навiть без надi© на
перемогу, а лише з тим, щоб, як казали запорожцi, не затоптати в болото
козацько© слави.
ВИХIД ЗАПОРОЖЦIВ НА ДУНАЙ
Коли Петро Калнишевский не дозволив одiмкнути пушкарню, де
переховувалися гармати, порох, кулi й iнша зброя, натовпи запорожцiв
вiдбили дверi й стали витягати на стiни гармати; тодi на майдан вийшов
сiчовий архимандрит Володимир i, тримаючи в руцi хрест, став умовляти
запорожцiв, щоб не проливали братньо© кровi, а скорилися божiй волi. За
неслухнянiсть та пролиття кровi вiн погрожував запорожцям карою божою на
тiм свiтi, й ця промова на побожних запорожцiв справила вплив: запорожцi
вгамувались i залишили думку про змагання, а замiсть того над майданом
почулися вигуки: "На Дунай! До турка!"
Партiя турецько© зверхностi iснувала на Сiчi ще з часiв Костя Гордi нка
й навiть ранiше. В першi роки Ново© Сiчi та партiя майже зовсiм занепала,
але останнi 15 рокiв, коли почалося розтягання запорозьких володiнь,
прихильна туркам партiя знову набула сили й хотiла навiть убити
Калнишевського й перейти в турецькi землi ще за кiлька рокiв до руйнування
Сiчi. Тепер, передбачаючи загибель Запорожжя, партiя турецько© зверхностi
зразу, за одну годину, значно зросла, змiцнiла сiчовою голотою, що
при дналася до не©, й стала лагодитись до втечi в турецький край.
Тим часом Калнишевський одягнувся у найкраще вбрання, почепив на шию
царську медаль iз самоцвiтами, взяв у руку хлiб iз сiллю i разом iз суддею
Павлом Головатим, писарем вiйськовим Глобою та всiма курiнними отаманами
пiшов iз Сiчi до московського стану. Тiльки не допомогли кошовому нi
покiрливiсть, нi заробленi ним од царицi медалi: Потьомкiн уже запевнив
Катерину, що запорозький кошовий разом iз суддею й писарем - злочинцi,
вартi смертно© кари. Калнишевського, Павла Головатого та Глобу було
заарештовано в наметi Текелiя й закуто в кайдани; курiннi ж отамани,
повернувшись на Сiч, проголосили, що з наказу царицi Вiйську Запорозькому
вже "не бути" i що завтра все вiйсько, курiнь за куренем, може виходити за
окопи й складати свою зброю перед генералами.
Мiж козаками знову запанувала розгубленiсть, по Сiчi пiшла чутка, що як
тiльки обеззброять запорожцiв, то будуть ©х "голити" в москалi, як уже
вчинили з козацтвом на Укра©нi, й багато сiчовикiв, що ранiше згiднi були
скоритись, тепер вирiшили не видавати збро©, а при днатись до тих, що
лагодяться "на Дунай". Як тiльки смеркло, всi "дунайцi" стали перевозитись
на рiчку Пiдпiльну й там обрали собi наказного кошового отамана Ляха, а
пiсля того цiлу нiч, певно, перевозили iз Сiчi в плавню всiлякi припаси й
харчi, бо без нiчого ©хати в таку далеку дорогу було неможливо.
Та меншiсть запорожцiв, що лишалась на Сiчi, очевидно, ставилась до
"дунайцiв" прихильно, бо дозволила не тiльки взяти припаси, а навiть
вiддала втiкачам престольний iз Сiчово© церкви образ свято© Покрови, без
якого, на думку козакiв, не могла б iснувати на Дуна© сама Сiч. Взяли так
само "дунайцi" малу вiйськову корогву та кiлька перначiв i прапорiв. Перед
свiтом тi © ж ночi, а, може, перестоявши ще кiлька днiв у плавнi, де помiж
вкритими лiсом островами очi Текелiя не могли ©х бачити, "дунайцi"
вирушили вниз Днiпром, навiки попрощавшись i з Великим Лугом, i з рiдною
Укра©ною.
Закутих у кайдани Калнишевського, Головатого та Глобу того ж дня пiд
великою вартою було виряджено до столиць
Ой, повезли запорозьких панiв у Москву-город спiшно;
Ой, посадили ©х у неволю; сенаторам стало втiшно.
Ой, тiшились пани-сенатори i меншi© генерали,
Що одiбрали в запорожцiв землi та володiють самi.
Славно було в Запорожжi всiма сторонами;
А тепер нiде прожити за вражими панами.
ДОЛЯ ЗАПОРОЗЬКО СТАРШИНИ
П'ятого червня 3000 запорожцiв, що не пiшли на Дунай, заходилися
виносити та здавати свою зброю. Складали ©© й курiннi отамани й iнша
вiйськова .старшина, але Текелiй повертав зброю старшинам. Не вiддав
тiльки вiйськовому старшинi Андрiю Порохнi, полковникам Чорному, Степану
Делеху, Iвану Куликовi та Iвану Гараджi, курiнним отаманам Параличу та
Головку й полковому старшинi Вермiнцi. Всiх ©х було заарештовано - кого в
Сiчi, а кого й поза Сiччю й вiддано пiд суд; решту ж запорожцiв привели до
присяги.
РУЙНУВАННЯ СIЧI
Тим часом на Сiч прийшло кiлька московських полковникiв iз вiддiлом
державного вiйська. Подiлившись на кiлька гурткiв, вони винесли з паланки
вiйськовi клейноди, вивезли iз Сiчi вiйськову канцелярiю, забрали в
пушкарнi зброю, пограбували грошi в скарбницi, сукна та всiлякий
вiйськовий припас, а зрештою заглянули в церкву й, пiднявши святий
престол, дiстали з-пiд нього шухлядку з найдорожчими вiйськовими
документами й передали ©© Текелiю.
Побачивши, що начальники забрали iз церкви шухлядку, донськi козаки
зрозумiли те так, що ©м можна погрiти бiля церкви руки, i, вскочивши в
не©, позривали з образiв понавiшуванi на них золотi хрести, золотi та
срiбнi медалi, а кому того не вистачило, то почали здирати з образiв
срiбнi ризи, а коли й того не стало - одiрвали срiбну царську браму й,
побивши та порубавши ©© на шматочки, порозтягали по кишенях. Старi
сiчовики плакали, дивлячись, як гинуть ©хнi святощi, та було вже пiзно:
спинити чужих людей, якi хазяйнували в Сiчi, вони вже не мали сили.
В народних пiснях так оспiване руйнування Сiчi:
Свiт великий, край просторий, та нiде прожити:
Славне вiйсько Запорозьке хотять погубити.
Ой, цариця загадала, а Грицько пора©в,
Щоб зiгнати запорожцiв та аж до Дунаю.
Вже ж на рiчцi Базавлуцi i москалi стали,
Славнi ж хлопцi-запорожцi пили та гуляли.
Ой, вже ж москаль Запорожжя кругом обляга ,
А наш батько Калнишевський того й не гада .
Ой, iз Низу, iз лиману вiтер повiва ,
А вже ж москаль, а вже ж москаль Сiчу обступа .
Васюринський-козарлюга не п' , не гуля
Та свойого отамана рано пробужда .
"Та встань, батьку-отамане, кличуть тебе люде,
Ой, як станеш ти на баштi, москаля не буде!"
А москалi не дрiмали, запас одбирали,
А московськi© старшi© церкву грабували:
Та беруть срiбло та беруть злото, восковi© свiчi.
Ой, заплакав пан кошовий з старшиною в Сiчi.
Ой, вийшов же пан кошовий та на круту гору:
"Не руйнуйте, люди добрi, хоч Божого дому!"
Запорозькi отамани, як орли, лiтали,
Свого батька кошового вiрненько благали:
"Позволь, батьку-отамане, нам на башти стати,
Нi одному генералу з плеч головку зняти!
Москаль стане лагерями, а ми куренями,
Москва стане iз штиками, а ми з кулаками,
Ой, щоб слава не пропала помiж козаками!"
"Не дозволю, миле браття, вам на башту стати;
Однакове християнство - грiшно вигубляти!"
А вже ж уступила одна дивiзiя та серед само© Сiчi -
Ой, взяла ж вона сiчовi гармати, всi козацькi здобичi.
Ой, крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи серед церкви:
"Прибирайтесь, славнi запорожцi, так, як би iк смертi!"
Ой, крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи на дзвiницi:
"Гей, вiдкидайте, славнi запорожцi, списи та рушницi!"
Ой, пливе щука з Кременчука, розбита iз лука...
Ой тепер же нам, Калниш кошовий, з тобою розлука!
Ой, пiшли, пiшли славнi запорожцi та не пiшки - дубами,
Ой, як оглянуться до славно© Сiчi, умиються сльозами.
За кiлька днiв пiсля одiбрання збро© запорожцям звелено було
розходитись, хто куди зна , а згодом, коли небораки розбрелися, Текелiй,
лишивши на Сiчi полк драгунiв, щоб не пускати запорожцiв назад, пiшов зi
сво©м вiйськом геть, а Сiч передав князевi Прозоровському. Той же доручив
остаточне руйнування Сiчi полковниковi Норову, й вiн догодив йому так, що
зоставив на мiсцi Сiчi самi тiльки окопи. Куренi вiн порозламував i деякi
з них перевiз до Микитина, побудувавши з них гамазе©, а деякi попродав
селянам, запорозьким пiдданцям, якi на тому мiсцi, де був Сiчовий Шамбаш,
незабаром населили цiлу слободу Покровську, що тимчасово звалася навiть
мiстом Покровським. Пушкарню й скарбницю було завалено й засипано землею
так, що й одшукати ©х тепер неможливо, а всю Сiч узагалi Норов перекопав,
шукаючи грошей, тому його прозвали запорожцi Норою. Кiш сiчовий Пiд-пiльня
згодом замулила так, що його тепер зовсiм нема ; нарештi, князь
Вяземський, якому дiстались обидвi Сiчi з усiма лугами й степами, почавши
будувати сво© економi©, побив на сiчовому цвинтарi всi каплички, надгробки
й хрести й забрав ©х на пiдмурки до будинкiв; збереглося тiльки небагато
запорозьких хрестiв, i то не в Сiчi, а поза окопами на кладовищi.
Невдовзi од Сiчi Запорозько© лишилися тiльки оголенi та перекопанi
окопи, i 3 серпня року 1775-го цариця Катерина окремим манiфестом
оголосила по всiй Росi©, що "Сiч Запорозька дощенту вже зруйнована й саме
ймення запорозьких козакiв надалi не повинне вживатися та згадуватись".
Доля Калнишевського, Глоби й Павла Головатого була дуже сумна.
Протримавши ©х рiк у Московськiй в'язницi, неначе для слiдства, Потьомкiн
14 травня 1776 року подав царицi рапорт про те, що "вероломное буйство"
тих запорозьких старшин "столь велико, что по всяким законам они заслужили
по всей справедливости смертную казнь", а проте, не бажаючи ©хньо© смертi,
Потьомкiн радив царицi замiсть смертно© кари кинути ©х у неволю до
пiвнiчних монастирiв.
З великою та мницею i пiд пильним наглядом Калнишевського було
перевезено до Архангельська, а далi в Соловецький монастир, i там вкинуто
у вогкий та холодний льох пiд монастирською баштою. До стелi в тому льоху
бiля дверей - три аршини, а в другому кiнцi - тiльки пiвтора. Свiтла майже
зовсiм не було. Утримувати кошового наказано iгумену дуже суворо, i з
льоху його виводити на монастирськi трапези тiльки тричi на рiк: на
Великдень, на Спаса та на Рiздво, та й у тi днi йому не дозволяли
розмовляти з стороннiми людьми.
У такiй тяжкiй неволi Калнишевський пробув 25 рокiв, i тiльки за указом
Олександра I вiд 15 березня року 1801-го кошового отамана було помилувано,
та вiн не мав сили скористатися волею i лишився до смертi в Соловецькому
монастирi. Помер вiн на 112-му роцi життя 31 жовтня 1803 року. Згодом над
домовиною Калнишевського покладено надгробок iз таким написом: "Здесь
погребено тело в Бозе почившего кошевого бывшей некогда запорожской
грозной Сечи Казаков Атамана Петра Калнышевского, сосланного в сию обитель
по Высочайшему повелению в 1776 г. на смирение. Он в 1801 г. по
Высочайшему повелению снова был освобожден, но уже сам не пожелал оставить
обитель, в коей обрел душевное спокойствие смиренного христианина,
искренно познавшего свои вины. Скончался 1803 года, октября, 31 дня в Суб.
112 лет от роду смертию, благочестивою, доброю. Блаженни мертвий,
умирающие о Господе. Аминь. 1856 г. А. А.".
Народ укра©нський, що впродовж кiлькох столiть мав у Вiйськовi
Запорозькому заступника й оборонця сво©х прав, а в часи недолi, мiцний та
затишний притулок, гiрко оплакав скасування Сiчi::
Та ще не свiт, та ще не свiт, та ще не свiта ,
А вже ж москаль Запорожжя та кругом обляга .
Ой, облягши Запорожжя, став степ межувати,
Ой, став городи, панськi слободи по рiчках саджати...
* ШУКАННЯ СТРАЧЕНО ВОЛI (1776-1828 роки) *
ПIСЛЯ РУ НИ
Вiд 3 серпня 1775 року указом iмператрицi Вiйсько Запорозьке було
скасоване назавжди. Проте ця славна лицарська громада, що бiльше трьох
столiть заступала Польшу, Укра©ну й Московщину вiд татар, ще не хотiла
вмирати. Дуже мiцно трималися мiж запорозьким товариством лицарськi
традицi© й перекази про минулу славу Вiйська та про ту користь, яку мала
Росiя у вiйнах од нього. Через те запорожцi не вiрили тому, що надалi в
боротьбi з Туреччиною Росiя впора ться без них. Вони були певнi, що колись
росiйський уряд покличе ©х назад i, мандруючи в далеку чужину, спiвали:
Ой, не гаразд запорожцi,
Не гаразд вчинили.
Степ широкий, край веселий
Та й занапастили'
Наступа чорна хмара
I дощик iз неба'
Зруйнували Запорожжя,
Буде колись треба'
Ой, чи гаразд, чи не гаразд,
Нiчого робити'
Буде добре запорожцям
I пiд турком жити
Всi iсторичнi джерела сходяться на тому, що року 1775-го, iз Запорожжя
вийшло в турецькi землi бiля 5000 козакiв. Але щоб пiдняти таку кiлькiсть
та ще з припасом харчiв, треба було не менше як 100 - 120 морських чайок,
а стiльки ©х Вiйсько не мало за весь час iснування Ново© Сiчi; пiсля
останньо© ж турецько© вiйни ©х лишилось ледве два-три десятки. Через те з
певнiстю можна гадати, що запорожцi перебралися в турецькi землi не тiльки
байдаками, а й пiшки. вiдомостi, що iкону свято© Сiчово© Покрови
перенесли на Дунай не тi запорожцi, якi попливли водою пiд проводом Андрiя
Ляха, а тi, що йшли пiд проводом Бахмета суходолом. Так само й народнi
пiснi згадують про мандрування запорожцiв не тiльки "через море дубами", а
"понад лиманами".
Ой, iшли нашi славнi запорожцi
Та попiд Бугом-рiкою,
Ой, широкою та глибокою,
Гей, та понад лиманами.
Ой, уже ж нашi славнi запорожцi
Та й невеселi стали:
Ой, облягли ©х, облягли москалi
Та всiма сторонами
Ой, кругом церкви, церкви Сiчово©
Караули стояли,
Ой, священику, отцю Владимиру,
Та служити не дали.
Ой, летить бомба з московського поля
Та посеред Сiчi впала,
Ой, хоч пропали славнi запорожцi,
Так не пропала ©х слава!
Окремi ватаги запорожцiв, певно, за умовою, складеною ще на Сiчi,
прямували на Днiстровський лиман до турецького мiста Акермана (Бiлгорода)
Бiлогородський паша зустрiв козакiв прихильно, допомiг ©м харчами й
дозволив стати бiля лиману кошем. Запорожцi ж, як тiльки трохи
впорядкувались i роздiлились на куренi, не гаючись, за помiччю того ж
пашi, послали до султана депутацiю просити, щоб вiн узяв ©х пiд свою
протекцiю i дав землi пiд Сiч та на iншi потреби Вiйська. Хто був старшим
предствником Вiйська Запорозького у тiй депутацi© i на яких умовах султан
забрав запорожцiв пiд свою руку, буде вiдомо, мабуть, тiльки тодi, коли
побачать свiт божий тi документи, що ©х року 1828-го останнiй кошовий
Задунайсько© Сiчi Йосип Гладкий передав царевi Миколi I.
Хто керував Кошем бiля Акермана, теж невiдомо, але вiдомо, що вже там
Вiйсько Запорозьке поновило свою сiчову органiзацiю, бо депутацiю до
султана було складено з 40 козакiв, а саме: 38 представникiв од куренiв та
ще - вiйськового писаря й кошового отамана.
Iз сiчово© старшини, що разом iз Ляхом та Бахметом пiшла в Туреччину,
знали тiльки тi, що року 1806-го вже дiдами, вернулися на Укра©ну, а саме:
Iван Губа, Хома Бучинський, Василь Чорнявський, Роман Циганка, Печений,
Ломака, Сокiл, Боровик i Чорнюга та ще Самiйло Калниболоцький, який
пiзнiше уславився кривавою розправою за Дуна м над некрасiвцями.
Про те, чого досягла депутацiя, можна тiльки здогадуватися з подальших
подiй. Запорожцям султан забезпечив ©х вiйськовий устрiй, вiру, одежу й
волю i дав пiд Сiч острiв святого Юрiя з гирлами Дунаю - Сулинським та
Катирлезьким (Георгi©вським), i степ на пiвденнiй протоцi Дунаю. Дунавцi,
бiля лиману Разiн. Опрiч того, запорожцям дозволено було вiльно рибалити,
полювати й навiть оселятись зимiвниками та слободами по всiх рiчках та
лиманах од Очакова до Дунаю. Кошовий отаман мав права двобунчужного пашi,
а Вiйсько Запорозьке, або як його називали турки, Вiйсько Буткальських
козакiв, отримало вiйськовi клейноди: булаву, бунчук - iз двома хвостами,
печать та корогву, на якiй з одного боку на бiлому полi був золотий хрест,
а з другого на чорному полi - срiбний мiсяць. Ту корогву висвятив
Цареградський патрiарх. Кошовому отамановi султан окремо подарував
короткого ятагана в золотих пiхвах, цяцькованих самоцвiтами; вiн мав
переходити од кошового до кошового, i, таким чином, теж увiйшов у склад
вiйськових клейнодiв пiд назвою "топуз".
Зi свого боку запорозькi депутати присягнули султановi - вiрно йому
служити на морi й суходолi проти його ворогiв i слухатись Силiстрiйського
пашу. На початок запорожцям було доручено захищати кордони на росiйськiй
межi - понад Бугом.
Треба гадати, що доки вiдбулися всi церемонi© й умови про перехiд Сiчi
за Дунай, минув чималий час, i запорожцi, скориставшись дозволом султана,
розiйшлися з-пiд Акермана ватагами понад сво ю одвiчною рiчкою Бугом, з
тi ю тiльки рiзницею, що до 1775 року вони рибалили й полювали зi схiдного
©© берега, тепер же почали рибалити i з захiдного. Крiм того, вони осiли
сво©ми паланка-ми бiля Хаджибейського тя Талигульського лиманiв, а частина
товариства, що виходила iз Запорожжя пiзнiше на дрiбних човнах, не
наважуючись пускатися ними в море, осiдала на островi Березанi, неподалiк
Очакова, та на пересипi Хаджибейського лиману, де тепер передмiстя Одеси -
Пересип.
Весь край, що року 1775-го заселили запорожцi, був дуже спустошений пiд
час останньо© вiйни, а татари з нього або повтiкали за Дунай, або перейшли
на росiйську сторэну, i ©х загнали в Ногайськi та Кубанськi степи. Через
те запорожцям тут було велике привiлля. Чутка про те хутко досягла
Запорожжя й Укра©ни, бо запорожцi, рибалячи на Буговi, мали щоденнi
зносини зi сво©ми товаришами, якi лишилися пiд Росi ю, i от за Буг
посунули вгiкачi вже невеликими гуртками й поодинцi, як iз Запорожжя, так
i з Укра©ни, рятуючись од панщини. Декому щастило прибути сюди навiть iз
жiнками й дiтьми, й вони осiдiли тут на вiльних землях, будуючи собi
землянки й хати.
Щодня за Бугом кiлькiсть утiкачiв з Укра©ни збiльшувалась, i вже через
рiк у Туреччинi ©х було бiля 7000 душ, а року 1778-го мiж Бугом та Дуна м
©х налiчували до 4000 та за Дуна м не менше того. Турецький берег Бугу
став мрi ю всього поневоленого крiпацтвом укра©нського люду й почав
зватися кра м, де не було панщини.
Може, одному iз сотнi втiкачiв пощастило перебратись за Буг, останнiх
же ловили й тяжко катували за втечу, але це не перешкоджало ©м тiкати
знову.
Скасувавши Вiйсько Запорозьке й не зумiвши утримати запорожцiв у
росiйському пiдданствi, Потьомкiн хутко збагнув, що зробив помилку, й
заходився викликати козакiв назад, на схiдний бiк Бугу, та тiльки йому
хотiлося так ©х повернути, щоб не вiддавати ©м земель. Вже 31 жовтня 1776
року фаворит царицi доповiдав про те, що пiвденна Росiя лишилася
беззахисною, а для того, щоб ©© оборонити, вiн радив мати на пiвденному
кордонi 9 полкiв гусарських, 6 пiкiнерських та 2 полки з тих козакiв, якi
лишилися на Запорожжi.
Цариця дала на те згоду, й запорожцiв силомiць почали брати в пiкiнери,
при чому одрiзували ©м оселедцi, вiдбирали одежу i всiляко з них
знущалися. Зрозумiло, що тим Потьомкiн ще дужче обурив запорожцiв проти
росiйських порядкiв i примусив тiкати за Буг навiть тих, цю вже посiдали
по селах та хуторах Запорожжя.
Побачивши, що силою iз запорожцями нiчого не можна вдiяти, Потьомкiн
почав закликати ©х iз Бугу та з Дунаю ласкою, i 5 травня року 1779-го за
його порадою цариця Катерина II видала Манiфест, яким запрошувала козакiв
безпечно повернутися у рiдний край, обiцяючи дати кожному з них (але не
всьому Вiйську) землю та службу з росiйськими чинами й рангами; коли ж той
Манiфест нiкого з Туреччини не повернув, вона 27 квiтня 1780 року вдруге
його оголосила. Але вiн не мав на запорожцiв нiякого впливу, бо, за
переказами втiкачiв, вони добре знали, що на Запорожжi, на ©хнiх одвiчних
землях, губернатори, справники та iншi урядовi особи робили зовсiм не те,
що було писане в манiфестах.
ДОЛЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ЗЕМЕЛЬ I КОЗАКIВ
Зимiвники й займища вiйськово© старшини: Калнишевського - на рiчцi
Кам'янцi, Павла Головатого - на Солонiй, писаря Глоби - на Малiй Тернiвцi,
осавула Якова Качалова - у Великому Лузi, полковника Колпака - на рiчцi
Багатiй та iнших - були конфiскованi й спроданi здебiльшого тим же
генералам, полковникам та iншим вiйськовим чинам, що ©х цiнували й
продавали. Вiйськовi гурти товару й табуни коней забрала казна, а те
подiлено мiж греками та арнаутами, що пiд той час осiли в Керчi, нiкале й
на землях Запорожжя. Добро сiчово© церкви, яке лишилося пiсля пограбування
пiд час ру©ни, Потьомкiн почасти подарував згодом у собор Микола ва,
почасти ж забрав собi. Землi Запорожжя були подiленi мiж губернiями
Новоросiйською та Азовською i пiсля того петербурзькi вельможi та сенатори
вже не ховалися iз сво©ми давнiми пота мними бажаннями, а почали
випрошувати собi в царицi запорозьких земель. Найбiльше, а саме 200 000
десятин, захопив генерал-прокурор князь Вяземський. Йому припали обидвi
Сiчi з величезною площею степiв, лиманiв та лугiв. Трохи менше, хоч теж
чимало (бiля 150 000 десятин), привласнив Потьомкiн. Околицi сучасного
Катеринослава з лiсами й островами на Днiпрi були подарованi князю
Прозоровському, Гард на Бузi з великою площею земель - дiстався князевi
Полiняку; графу Кирилу Розумовському, останньому гетьману Укра©ни вiддали
35 275 десятин, графовi Каменському - 20 000 десятин, графинi Браницькiй -
21 614, поручнику Черткову - 15 570, а далi почали роздавати запорозьку
землю всякому, хто хотiв, аби тiльки вiн посадив по 13 дворiв сво©х
крiпакiв на кожнi 1500 десятин та платив щороку по 2 з половиною копiйки
за десятину, й таким чином, до року 1784 було роздаровано панам 4470302
десятин запорозько© землi.
Але ще й пiсля того лишилася вiльна земля на Запорожжi, й ©© почали
вiддавати поселенцям, а найбiльше - нiмцям. Найперше, ©м випало серце
Запорожжя - острiв Хортиця, i захiдний берег Днiпра, починаючи од кiнця
порогiв, униз за острiв. На кожну нiмецьку душу дiсталося дурно 65 десятин
землi й, крiм того, всякi запомоги грiшми й лiсом на будiвлю й
господарство.
Така величезна на Запорожжi змiна не могла статися протягом одного
року, а потребувала чимало часу, i те запорозьке товариство, що пiд
впливом промови сiчового пан-отця Володимира скорилося сво©й долi, в
перший рiк пiсля зруйнування Сiчi не дуже побивалося над цим i не вiдразу
вгадало, що буде далi.
Указом царицi вiд 1775 року запорозьким козакам дозволялось або йти до
сво © родини, вiдкiля хто прибув на Сiч, або жити на Запорожжi, взяти собi
вiд казни пiд оселю землю й вести хлiборобство. Першим сво©м правом майже
нiхто iз запорожцiв не скористався, бо всiм добре вiдомо, що на Укра©нi,
як Правобережнiй, так i Лiвобережнiй, панувало крiпацтво, лiзти ж самохiть
у ярмо нiхто не хотiв. Тiльки невелика частина запорозького товариства
пiшла на межу Слобiдсько© Укра©ни й осiла там по слободах та бiля рiчки
Береки, решта ж лишилася у сво©х рiдних, политих кров'ю батькiв, степах.
Степи Запорожжя ще й пiд час скасування Сiчi в кiнцi XVIII столiття
перебували майже в первiснiй красi. Буйнi трави ще ховали в собi цiлi
гурти ходоби, i, як i колись, тiльки високi роги волiв випиналися з-пiд
трави на свiт. Трава в степах щороку росла доти, поки пiд осiнь од вiтрiв
та дощiв лягала цiлим шаром на землю. Помiж тими високими травами мешкала
велика сила дикого звiра й птицi: ще водилися на Запорожжi навiть оленi й
дикi конi, ще ходили по степах цiлими табунами. Луги Запорожжя були вкритi
непорушними одвiчними лiсами, а озера по них кишiли водяною дичиною;
лимани й рiчки були повнi рибою, по степових байраках ще красувалися
зеленi дiброви, а помiж дубами росли родючi дерева: грушi, кислицi, вишнi,
барбарис, калина, видолинки степовi вкрили непролазнi терники... Було ще
на Запорожжi де пожити, було i з чого жити!
Бiльшiсть запорожцiв розiйшлася по зимiвниках до приятелiв, що ранiше
покинули Сiч та осiли у захисних кутках Запорожжя. Зимiвникiв на Запорожжi
iснувало бiля тисячi, тепер же, пiсля ру©ни, кiлькiсть ©х ще збiльшилась
на кiлька сот. Багато запорожцiв прибилося й до запорозьких сiл понад
рiчками Орiллю, Самарою та Протовчою, i такi села, як Романкове, Тритузне,
Таромське, Кам'янка й обидва Кодаки вiдразу поширилися вдвiчi, а мiж двома
Кодаками виникло нове село Лоцманська Кам'янка. В тому селi росiйський
уряд оселив запорожцiв, якi добре знали днiпровськi пороги з тим, щоб вони
проводили плоти з лiсом та iншi судна.
Проте чимало поодиноких запорожцiв ще довго, як посиротiлi дiти,
блукали по лугах та по степах, як згаду пiсня:
В темному лузi явiр зелененький,
Пiд явором коник вороненький,
На конику козак молоденький;
Спинився ж вiн та й став мiркувати,
Взяв бандуру, почав вигравати.
Ой, голосно ж бандуронька гра ,
Струна струнi стиха промовля :
Ой, де ж тi© козаки гуляють?
А де ж вони слави добувають?
Тiльки не минуло й двох рокiв, як запорожцям довелося каятись, що не
пiшли разом зi сво©ми товаришами за Буг. Роздаючи землi панам та
вельможам, росiйський уряд викликав з одмежованих ©м земель тiльки тi села
й оселi, якi були на генеральних картах; зимiвники ж на картах не
позначались, i майже всi вони попали разом iз землями в панськi руки. Новi
власники не хотiли признавати за запорожцями прав не тiльки на грунти
навколо зимiвникiв, а навiть на худобу й хати. Вони вiдбирали запорозькi
оселi пiд казарми для сво©х нових поселенцiв-крiпакiв, худобу виганяли на
роботу й навiть вважали сво ю власнiстю; самих же запорожцiв записували в
крiпаки.
Зрозумiло, що запорозька сiрома не скорилася тому, а покидавши сво©
гнiзда, стали мандрувати свiт за очi: хто - за Буг, хто - в Таврiю, до
татар, а хто - навiть за Кубань:
Ой, у полi криниченька,
там дiвчина воду брала,
Менi молодому шляхи розказала:
"Ото ж тобi, та добрий молодець,
Анi плакать, нi тужить;
Ото ж тобi, та добрий молодець,
Аж три дороги лежить:
Одна на Дiн, друга у Крим,
А третяя на Дунай-рiчку!"
"А що, панове, товариство, будемо тепер робити? От кличе нас москаль у
гостi: чи йти, чи не йти? Це так, що як пiдеш, то, може, назад i не
вернешся! Чи оддамо Сiч москалевi, чи не оддамо?"
Мiж запорожцями виникло замiшання: бiльшiсть не хотiла коритись, а
прагнула збро ю обстоювати свою волю, свою матiр-Сiч; старшина ж
запорозька i всi, хто мав зимiвники, хутори та худобу, сiчовi
дуки-срiбляники - були за те, щоб скоритись, аби зберегти сво майно. Мiж
двома партiями зчинилася колотнеча. Калнишевський умовляв сiчову сiрому не
змагатись, кажучи, цю хоч би навiть запорожцi й побили Текелiя, то все
одно цариця прислала б ще бiльше вiйська, i все-таки взяла б Сiч. Але
промови Калнишевського не мали впливу: запорозьке лицарство вважало
скасування Сiчi за нечувану кривду й хотiло битися навiть без надi© на
перемогу, а лише з тим, щоб, як казали запорожцi, не затоптати в болото
козацько© слави.
ВИХIД ЗАПОРОЖЦIВ НА ДУНАЙ
Коли Петро Калнишевский не дозволив одiмкнути пушкарню, де
переховувалися гармати, порох, кулi й iнша зброя, натовпи запорожцiв
вiдбили дверi й стали витягати на стiни гармати; тодi на майдан вийшов
сiчовий архимандрит Володимир i, тримаючи в руцi хрест, став умовляти
запорожцiв, щоб не проливали братньо© кровi, а скорилися божiй волi. За
неслухнянiсть та пролиття кровi вiн погрожував запорожцям карою божою на
тiм свiтi, й ця промова на побожних запорожцiв справила вплив: запорожцi
вгамувались i залишили думку про змагання, а замiсть того над майданом
почулися вигуки: "На Дунай! До турка!"
Партiя турецько© зверхностi iснувала на Сiчi ще з часiв Костя Гордi нка
й навiть ранiше. В першi роки Ново© Сiчi та партiя майже зовсiм занепала,
але останнi 15 рокiв, коли почалося розтягання запорозьких володiнь,
прихильна туркам партiя знову набула сили й хотiла навiть убити
Калнишевського й перейти в турецькi землi ще за кiлька рокiв до руйнування
Сiчi. Тепер, передбачаючи загибель Запорожжя, партiя турецько© зверхностi
зразу, за одну годину, значно зросла, змiцнiла сiчовою голотою, що
при дналася до не©, й стала лагодитись до втечi в турецький край.
Тим часом Калнишевський одягнувся у найкраще вбрання, почепив на шию
царську медаль iз самоцвiтами, взяв у руку хлiб iз сiллю i разом iз суддею
Павлом Головатим, писарем вiйськовим Глобою та всiма курiнними отаманами
пiшов iз Сiчi до московського стану. Тiльки не допомогли кошовому нi
покiрливiсть, нi заробленi ним од царицi медалi: Потьомкiн уже запевнив
Катерину, що запорозький кошовий разом iз суддею й писарем - злочинцi,
вартi смертно© кари. Калнишевського, Павла Головатого та Глобу було
заарештовано в наметi Текелiя й закуто в кайдани; курiннi ж отамани,
повернувшись на Сiч, проголосили, що з наказу царицi Вiйську Запорозькому
вже "не бути" i що завтра все вiйсько, курiнь за куренем, може виходити за
окопи й складати свою зброю перед генералами.
Мiж козаками знову запанувала розгубленiсть, по Сiчi пiшла чутка, що як
тiльки обеззброять запорожцiв, то будуть ©х "голити" в москалi, як уже
вчинили з козацтвом на Укра©нi, й багато сiчовикiв, що ранiше згiднi були
скоритись, тепер вирiшили не видавати збро©, а при днатись до тих, що
лагодяться "на Дунай". Як тiльки смеркло, всi "дунайцi" стали перевозитись
на рiчку Пiдпiльну й там обрали собi наказного кошового отамана Ляха, а
пiсля того цiлу нiч, певно, перевозили iз Сiчi в плавню всiлякi припаси й
харчi, бо без нiчого ©хати в таку далеку дорогу було неможливо.
Та меншiсть запорожцiв, що лишалась на Сiчi, очевидно, ставилась до
"дунайцiв" прихильно, бо дозволила не тiльки взяти припаси, а навiть
вiддала втiкачам престольний iз Сiчово© церкви образ свято© Покрови, без
якого, на думку козакiв, не могла б iснувати на Дуна© сама Сiч. Взяли так
само "дунайцi" малу вiйськову корогву та кiлька перначiв i прапорiв. Перед
свiтом тi © ж ночi, а, може, перестоявши ще кiлька днiв у плавнi, де помiж
вкритими лiсом островами очi Текелiя не могли ©х бачити, "дунайцi"
вирушили вниз Днiпром, навiки попрощавшись i з Великим Лугом, i з рiдною
Укра©ною.
Закутих у кайдани Калнишевського, Головатого та Глобу того ж дня пiд
великою вартою було виряджено до столиць
Ой, повезли запорозьких панiв у Москву-город спiшно;
Ой, посадили ©х у неволю; сенаторам стало втiшно.
Ой, тiшились пани-сенатори i меншi© генерали,
Що одiбрали в запорожцiв землi та володiють самi.
Славно було в Запорожжi всiма сторонами;
А тепер нiде прожити за вражими панами.
ДОЛЯ ЗАПОРОЗЬКО СТАРШИНИ
П'ятого червня 3000 запорожцiв, що не пiшли на Дунай, заходилися
виносити та здавати свою зброю. Складали ©© й курiннi отамани й iнша
вiйськова .старшина, але Текелiй повертав зброю старшинам. Не вiддав
тiльки вiйськовому старшинi Андрiю Порохнi, полковникам Чорному, Степану
Делеху, Iвану Куликовi та Iвану Гараджi, курiнним отаманам Параличу та
Головку й полковому старшинi Вермiнцi. Всiх ©х було заарештовано - кого в
Сiчi, а кого й поза Сiччю й вiддано пiд суд; решту ж запорожцiв привели до
присяги.
РУЙНУВАННЯ СIЧI
Тим часом на Сiч прийшло кiлька московських полковникiв iз вiддiлом
державного вiйська. Подiлившись на кiлька гурткiв, вони винесли з паланки
вiйськовi клейноди, вивезли iз Сiчi вiйськову канцелярiю, забрали в
пушкарнi зброю, пограбували грошi в скарбницi, сукна та всiлякий
вiйськовий припас, а зрештою заглянули в церкву й, пiднявши святий
престол, дiстали з-пiд нього шухлядку з найдорожчими вiйськовими
документами й передали ©© Текелiю.
Побачивши, що начальники забрали iз церкви шухлядку, донськi козаки
зрозумiли те так, що ©м можна погрiти бiля церкви руки, i, вскочивши в
не©, позривали з образiв понавiшуванi на них золотi хрести, золотi та
срiбнi медалi, а кому того не вистачило, то почали здирати з образiв
срiбнi ризи, а коли й того не стало - одiрвали срiбну царську браму й,
побивши та порубавши ©© на шматочки, порозтягали по кишенях. Старi
сiчовики плакали, дивлячись, як гинуть ©хнi святощi, та було вже пiзно:
спинити чужих людей, якi хазяйнували в Сiчi, вони вже не мали сили.
В народних пiснях так оспiване руйнування Сiчi:
Свiт великий, край просторий, та нiде прожити:
Славне вiйсько Запорозьке хотять погубити.
Ой, цариця загадала, а Грицько пора©в,
Щоб зiгнати запорожцiв та аж до Дунаю.
Вже ж на рiчцi Базавлуцi i москалi стали,
Славнi ж хлопцi-запорожцi пили та гуляли.
Ой, вже ж москаль Запорожжя кругом обляга ,
А наш батько Калнишевський того й не гада .
Ой, iз Низу, iз лиману вiтер повiва ,
А вже ж москаль, а вже ж москаль Сiчу обступа .
Васюринський-козарлюга не п' , не гуля
Та свойого отамана рано пробужда .
"Та встань, батьку-отамане, кличуть тебе люде,
Ой, як станеш ти на баштi, москаля не буде!"
А москалi не дрiмали, запас одбирали,
А московськi© старшi© церкву грабували:
Та беруть срiбло та беруть злото, восковi© свiчi.
Ой, заплакав пан кошовий з старшиною в Сiчi.
Ой, вийшов же пан кошовий та на круту гору:
"Не руйнуйте, люди добрi, хоч Божого дому!"
Запорозькi отамани, як орли, лiтали,
Свого батька кошового вiрненько благали:
"Позволь, батьку-отамане, нам на башти стати,
Нi одному генералу з плеч головку зняти!
Москаль стане лагерями, а ми куренями,
Москва стане iз штиками, а ми з кулаками,
Ой, щоб слава не пропала помiж козаками!"
"Не дозволю, миле браття, вам на башту стати;
Однакове християнство - грiшно вигубляти!"
А вже ж уступила одна дивiзiя та серед само© Сiчi -
Ой, взяла ж вона сiчовi гармати, всi козацькi здобичi.
Ой, крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи серед церкви:
"Прибирайтесь, славнi запорожцi, так, як би iк смертi!"
Ой, крикнув же та Калниш кошовий, та стоячи на дзвiницi:
"Гей, вiдкидайте, славнi запорожцi, списи та рушницi!"
Ой, пливе щука з Кременчука, розбита iз лука...
Ой тепер же нам, Калниш кошовий, з тобою розлука!
Ой, пiшли, пiшли славнi запорожцi та не пiшки - дубами,
Ой, як оглянуться до славно© Сiчi, умиються сльозами.
За кiлька днiв пiсля одiбрання збро© запорожцям звелено було
розходитись, хто куди зна , а згодом, коли небораки розбрелися, Текелiй,
лишивши на Сiчi полк драгунiв, щоб не пускати запорожцiв назад, пiшов зi
сво©м вiйськом геть, а Сiч передав князевi Прозоровському. Той же доручив
остаточне руйнування Сiчi полковниковi Норову, й вiн догодив йому так, що
зоставив на мiсцi Сiчi самi тiльки окопи. Куренi вiн порозламував i деякi
з них перевiз до Микитина, побудувавши з них гамазе©, а деякi попродав
селянам, запорозьким пiдданцям, якi на тому мiсцi, де був Сiчовий Шамбаш,
незабаром населили цiлу слободу Покровську, що тимчасово звалася навiть
мiстом Покровським. Пушкарню й скарбницю було завалено й засипано землею
так, що й одшукати ©х тепер неможливо, а всю Сiч узагалi Норов перекопав,
шукаючи грошей, тому його прозвали запорожцi Норою. Кiш сiчовий Пiд-пiльня
згодом замулила так, що його тепер зовсiм нема ; нарештi, князь
Вяземський, якому дiстались обидвi Сiчi з усiма лугами й степами, почавши
будувати сво© економi©, побив на сiчовому цвинтарi всi каплички, надгробки
й хрести й забрав ©х на пiдмурки до будинкiв; збереглося тiльки небагато
запорозьких хрестiв, i то не в Сiчi, а поза окопами на кладовищi.
Невдовзi од Сiчi Запорозько© лишилися тiльки оголенi та перекопанi
окопи, i 3 серпня року 1775-го цариця Катерина окремим манiфестом
оголосила по всiй Росi©, що "Сiч Запорозька дощенту вже зруйнована й саме
ймення запорозьких козакiв надалi не повинне вживатися та згадуватись".
Доля Калнишевського, Глоби й Павла Головатого була дуже сумна.
Протримавши ©х рiк у Московськiй в'язницi, неначе для слiдства, Потьомкiн
14 травня 1776 року подав царицi рапорт про те, що "вероломное буйство"
тих запорозьких старшин "столь велико, что по всяким законам они заслужили
по всей справедливости смертную казнь", а проте, не бажаючи ©хньо© смертi,
Потьомкiн радив царицi замiсть смертно© кари кинути ©х у неволю до
пiвнiчних монастирiв.
З великою та мницею i пiд пильним наглядом Калнишевського було
перевезено до Архангельська, а далi в Соловецький монастир, i там вкинуто
у вогкий та холодний льох пiд монастирською баштою. До стелi в тому льоху
бiля дверей - три аршини, а в другому кiнцi - тiльки пiвтора. Свiтла майже
зовсiм не було. Утримувати кошового наказано iгумену дуже суворо, i з
льоху його виводити на монастирськi трапези тiльки тричi на рiк: на
Великдень, на Спаса та на Рiздво, та й у тi днi йому не дозволяли
розмовляти з стороннiми людьми.
У такiй тяжкiй неволi Калнишевський пробув 25 рокiв, i тiльки за указом
Олександра I вiд 15 березня року 1801-го кошового отамана було помилувано,
та вiн не мав сили скористатися волею i лишився до смертi в Соловецькому
монастирi. Помер вiн на 112-му роцi життя 31 жовтня 1803 року. Згодом над
домовиною Калнишевського покладено надгробок iз таким написом: "Здесь
погребено тело в Бозе почившего кошевого бывшей некогда запорожской
грозной Сечи Казаков Атамана Петра Калнышевского, сосланного в сию обитель
по Высочайшему повелению в 1776 г. на смирение. Он в 1801 г. по
Высочайшему повелению снова был освобожден, но уже сам не пожелал оставить
обитель, в коей обрел душевное спокойствие смиренного христианина,
искренно познавшего свои вины. Скончался 1803 года, октября, 31 дня в Суб.
112 лет от роду смертию, благочестивою, доброю. Блаженни мертвий,
умирающие о Господе. Аминь. 1856 г. А. А.".
Народ укра©нський, що впродовж кiлькох столiть мав у Вiйськовi
Запорозькому заступника й оборонця сво©х прав, а в часи недолi, мiцний та
затишний притулок, гiрко оплакав скасування Сiчi::
Та ще не свiт, та ще не свiт, та ще не свiта ,
А вже ж москаль Запорожжя та кругом обляга .
Ой, облягши Запорожжя, став степ межувати,
Ой, став городи, панськi слободи по рiчках саджати...
* ШУКАННЯ СТРАЧЕНО ВОЛI (1776-1828 роки) *
ПIСЛЯ РУ НИ
Вiд 3 серпня 1775 року указом iмператрицi Вiйсько Запорозьке було
скасоване назавжди. Проте ця славна лицарська громада, що бiльше трьох
столiть заступала Польшу, Укра©ну й Московщину вiд татар, ще не хотiла
вмирати. Дуже мiцно трималися мiж запорозьким товариством лицарськi
традицi© й перекази про минулу славу Вiйська та про ту користь, яку мала
Росiя у вiйнах од нього. Через те запорожцi не вiрили тому, що надалi в
боротьбi з Туреччиною Росiя впора ться без них. Вони були певнi, що колись
росiйський уряд покличе ©х назад i, мандруючи в далеку чужину, спiвали:
Ой, не гаразд запорожцi,
Не гаразд вчинили.
Степ широкий, край веселий
Та й занапастили'
Наступа чорна хмара
I дощик iз неба'
Зруйнували Запорожжя,
Буде колись треба'
Ой, чи гаразд, чи не гаразд,
Нiчого робити'
Буде добре запорожцям
I пiд турком жити
Всi iсторичнi джерела сходяться на тому, що року 1775-го, iз Запорожжя
вийшло в турецькi землi бiля 5000 козакiв. Але щоб пiдняти таку кiлькiсть
та ще з припасом харчiв, треба було не менше як 100 - 120 морських чайок,
а стiльки ©х Вiйсько не мало за весь час iснування Ново© Сiчi; пiсля
останньо© ж турецько© вiйни ©х лишилось ледве два-три десятки. Через те з
певнiстю можна гадати, що запорожцi перебралися в турецькi землi не тiльки
байдаками, а й пiшки. вiдомостi, що iкону свято© Сiчово© Покрови
перенесли на Дунай не тi запорожцi, якi попливли водою пiд проводом Андрiя
Ляха, а тi, що йшли пiд проводом Бахмета суходолом. Так само й народнi
пiснi згадують про мандрування запорожцiв не тiльки "через море дубами", а
"понад лиманами".
Ой, iшли нашi славнi запорожцi
Та попiд Бугом-рiкою,
Ой, широкою та глибокою,
Гей, та понад лиманами.
Ой, уже ж нашi славнi запорожцi
Та й невеселi стали:
Ой, облягли ©х, облягли москалi
Та всiма сторонами
Ой, кругом церкви, церкви Сiчово©
Караули стояли,
Ой, священику, отцю Владимиру,
Та служити не дали.
Ой, летить бомба з московського поля
Та посеред Сiчi впала,
Ой, хоч пропали славнi запорожцi,
Так не пропала ©х слава!
Окремi ватаги запорожцiв, певно, за умовою, складеною ще на Сiчi,
прямували на Днiстровський лиман до турецького мiста Акермана (Бiлгорода)
Бiлогородський паша зустрiв козакiв прихильно, допомiг ©м харчами й
дозволив стати бiля лиману кошем. Запорожцi ж, як тiльки трохи
впорядкувались i роздiлились на куренi, не гаючись, за помiччю того ж
пашi, послали до султана депутацiю просити, щоб вiн узяв ©х пiд свою
протекцiю i дав землi пiд Сiч та на iншi потреби Вiйська. Хто був старшим
предствником Вiйська Запорозького у тiй депутацi© i на яких умовах султан
забрав запорожцiв пiд свою руку, буде вiдомо, мабуть, тiльки тодi, коли
побачать свiт божий тi документи, що ©х року 1828-го останнiй кошовий
Задунайсько© Сiчi Йосип Гладкий передав царевi Миколi I.
Хто керував Кошем бiля Акермана, теж невiдомо, але вiдомо, що вже там
Вiйсько Запорозьке поновило свою сiчову органiзацiю, бо депутацiю до
султана було складено з 40 козакiв, а саме: 38 представникiв од куренiв та
ще - вiйськового писаря й кошового отамана.
Iз сiчово© старшини, що разом iз Ляхом та Бахметом пiшла в Туреччину,
знали тiльки тi, що року 1806-го вже дiдами, вернулися на Укра©ну, а саме:
Iван Губа, Хома Бучинський, Василь Чорнявський, Роман Циганка, Печений,
Ломака, Сокiл, Боровик i Чорнюга та ще Самiйло Калниболоцький, який
пiзнiше уславився кривавою розправою за Дуна м над некрасiвцями.
Про те, чого досягла депутацiя, можна тiльки здогадуватися з подальших
подiй. Запорожцям султан забезпечив ©х вiйськовий устрiй, вiру, одежу й
волю i дав пiд Сiч острiв святого Юрiя з гирлами Дунаю - Сулинським та
Катирлезьким (Георгi©вським), i степ на пiвденнiй протоцi Дунаю. Дунавцi,
бiля лиману Разiн. Опрiч того, запорожцям дозволено було вiльно рибалити,
полювати й навiть оселятись зимiвниками та слободами по всiх рiчках та
лиманах од Очакова до Дунаю. Кошовий отаман мав права двобунчужного пашi,
а Вiйсько Запорозьке, або як його називали турки, Вiйсько Буткальських
козакiв, отримало вiйськовi клейноди: булаву, бунчук - iз двома хвостами,
печать та корогву, на якiй з одного боку на бiлому полi був золотий хрест,
а з другого на чорному полi - срiбний мiсяць. Ту корогву висвятив
Цареградський патрiарх. Кошовому отамановi султан окремо подарував
короткого ятагана в золотих пiхвах, цяцькованих самоцвiтами; вiн мав
переходити од кошового до кошового, i, таким чином, теж увiйшов у склад
вiйськових клейнодiв пiд назвою "топуз".
Зi свого боку запорозькi депутати присягнули султановi - вiрно йому
служити на морi й суходолi проти його ворогiв i слухатись Силiстрiйського
пашу. На початок запорожцям було доручено захищати кордони на росiйськiй
межi - понад Бугом.
Треба гадати, що доки вiдбулися всi церемонi© й умови про перехiд Сiчi
за Дунай, минув чималий час, i запорожцi, скориставшись дозволом султана,
розiйшлися з-пiд Акермана ватагами понад сво ю одвiчною рiчкою Бугом, з
тi ю тiльки рiзницею, що до 1775 року вони рибалили й полювали зi схiдного
©© берега, тепер же почали рибалити i з захiдного. Крiм того, вони осiли
сво©ми паланка-ми бiля Хаджибейського тя Талигульського лиманiв, а частина
товариства, що виходила iз Запорожжя пiзнiше на дрiбних човнах, не
наважуючись пускатися ними в море, осiдала на островi Березанi, неподалiк
Очакова, та на пересипi Хаджибейського лиману, де тепер передмiстя Одеси -
Пересип.
Весь край, що року 1775-го заселили запорожцi, був дуже спустошений пiд
час останньо© вiйни, а татари з нього або повтiкали за Дунай, або перейшли
на росiйську сторэну, i ©х загнали в Ногайськi та Кубанськi степи. Через
те запорожцям тут було велике привiлля. Чутка про те хутко досягла
Запорожжя й Укра©ни, бо запорожцi, рибалячи на Буговi, мали щоденнi
зносини зi сво©ми товаришами, якi лишилися пiд Росi ю, i от за Буг
посунули вгiкачi вже невеликими гуртками й поодинцi, як iз Запорожжя, так
i з Укра©ни, рятуючись од панщини. Декому щастило прибути сюди навiть iз
жiнками й дiтьми, й вони осiдiли тут на вiльних землях, будуючи собi
землянки й хати.
Щодня за Бугом кiлькiсть утiкачiв з Укра©ни збiльшувалась, i вже через
рiк у Туреччинi ©х було бiля 7000 душ, а року 1778-го мiж Бугом та Дуна м
©х налiчували до 4000 та за Дуна м не менше того. Турецький берег Бугу
став мрi ю всього поневоленого крiпацтвом укра©нського люду й почав
зватися кра м, де не було панщини.
Може, одному iз сотнi втiкачiв пощастило перебратись за Буг, останнiх
же ловили й тяжко катували за втечу, але це не перешкоджало ©м тiкати
знову.
Скасувавши Вiйсько Запорозьке й не зумiвши утримати запорожцiв у
росiйському пiдданствi, Потьомкiн хутко збагнув, що зробив помилку, й
заходився викликати козакiв назад, на схiдний бiк Бугу, та тiльки йому
хотiлося так ©х повернути, щоб не вiддавати ©м земель. Вже 31 жовтня 1776
року фаворит царицi доповiдав про те, що пiвденна Росiя лишилася
беззахисною, а для того, щоб ©© оборонити, вiн радив мати на пiвденному
кордонi 9 полкiв гусарських, 6 пiкiнерських та 2 полки з тих козакiв, якi
лишилися на Запорожжi.
Цариця дала на те згоду, й запорожцiв силомiць почали брати в пiкiнери,
при чому одрiзували ©м оселедцi, вiдбирали одежу i всiляко з них
знущалися. Зрозумiло, що тим Потьомкiн ще дужче обурив запорожцiв проти
росiйських порядкiв i примусив тiкати за Буг навiть тих, цю вже посiдали
по селах та хуторах Запорожжя.
Побачивши, що силою iз запорожцями нiчого не можна вдiяти, Потьомкiн
почав закликати ©х iз Бугу та з Дунаю ласкою, i 5 травня року 1779-го за
його порадою цариця Катерина II видала Манiфест, яким запрошувала козакiв
безпечно повернутися у рiдний край, обiцяючи дати кожному з них (але не
всьому Вiйську) землю та службу з росiйськими чинами й рангами; коли ж той
Манiфест нiкого з Туреччини не повернув, вона 27 квiтня 1780 року вдруге
його оголосила. Але вiн не мав на запорожцiв нiякого впливу, бо, за
переказами втiкачiв, вони добре знали, що на Запорожжi, на ©хнiх одвiчних
землях, губернатори, справники та iншi урядовi особи робили зовсiм не те,
що було писане в манiфестах.
ДОЛЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ЗЕМЕЛЬ I КОЗАКIВ
Зимiвники й займища вiйськово© старшини: Калнишевського - на рiчцi
Кам'янцi, Павла Головатого - на Солонiй, писаря Глоби - на Малiй Тернiвцi,
осавула Якова Качалова - у Великому Лузi, полковника Колпака - на рiчцi
Багатiй та iнших - були конфiскованi й спроданi здебiльшого тим же
генералам, полковникам та iншим вiйськовим чинам, що ©х цiнували й
продавали. Вiйськовi гурти товару й табуни коней забрала казна, а те
подiлено мiж греками та арнаутами, що пiд той час осiли в Керчi, нiкале й
на землях Запорожжя. Добро сiчово© церкви, яке лишилося пiсля пограбування
пiд час ру©ни, Потьомкiн почасти подарував згодом у собор Микола ва,
почасти ж забрав собi. Землi Запорожжя були подiленi мiж губернiями
Новоросiйською та Азовською i пiсля того петербурзькi вельможi та сенатори
вже не ховалися iз сво©ми давнiми пота мними бажаннями, а почали
випрошувати собi в царицi запорозьких земель. Найбiльше, а саме 200 000
десятин, захопив генерал-прокурор князь Вяземський. Йому припали обидвi
Сiчi з величезною площею степiв, лиманiв та лугiв. Трохи менше, хоч теж
чимало (бiля 150 000 десятин), привласнив Потьомкiн. Околицi сучасного
Катеринослава з лiсами й островами на Днiпрi були подарованi князю
Прозоровському, Гард на Бузi з великою площею земель - дiстався князевi
Полiняку; графу Кирилу Розумовському, останньому гетьману Укра©ни вiддали
35 275 десятин, графовi Каменському - 20 000 десятин, графинi Браницькiй -
21 614, поручнику Черткову - 15 570, а далi почали роздавати запорозьку
землю всякому, хто хотiв, аби тiльки вiн посадив по 13 дворiв сво©х
крiпакiв на кожнi 1500 десятин та платив щороку по 2 з половиною копiйки
за десятину, й таким чином, до року 1784 було роздаровано панам 4470302
десятин запорозько© землi.
Але ще й пiсля того лишилася вiльна земля на Запорожжi, й ©© почали
вiддавати поселенцям, а найбiльше - нiмцям. Найперше, ©м випало серце
Запорожжя - острiв Хортиця, i захiдний берег Днiпра, починаючи од кiнця
порогiв, униз за острiв. На кожну нiмецьку душу дiсталося дурно 65 десятин
землi й, крiм того, всякi запомоги грiшми й лiсом на будiвлю й
господарство.
Така величезна на Запорожжi змiна не могла статися протягом одного
року, а потребувала чимало часу, i те запорозьке товариство, що пiд
впливом промови сiчового пан-отця Володимира скорилося сво©й долi, в
перший рiк пiсля зруйнування Сiчi не дуже побивалося над цим i не вiдразу
вгадало, що буде далi.
Указом царицi вiд 1775 року запорозьким козакам дозволялось або йти до
сво © родини, вiдкiля хто прибув на Сiч, або жити на Запорожжi, взяти собi
вiд казни пiд оселю землю й вести хлiборобство. Першим сво©м правом майже
нiхто iз запорожцiв не скористався, бо всiм добре вiдомо, що на Укра©нi,
як Правобережнiй, так i Лiвобережнiй, панувало крiпацтво, лiзти ж самохiть
у ярмо нiхто не хотiв. Тiльки невелика частина запорозького товариства
пiшла на межу Слобiдсько© Укра©ни й осiла там по слободах та бiля рiчки
Береки, решта ж лишилася у сво©х рiдних, политих кров'ю батькiв, степах.
Степи Запорожжя ще й пiд час скасування Сiчi в кiнцi XVIII столiття
перебували майже в первiснiй красi. Буйнi трави ще ховали в собi цiлi
гурти ходоби, i, як i колись, тiльки високi роги волiв випиналися з-пiд
трави на свiт. Трава в степах щороку росла доти, поки пiд осiнь од вiтрiв
та дощiв лягала цiлим шаром на землю. Помiж тими високими травами мешкала
велика сила дикого звiра й птицi: ще водилися на Запорожжi навiть оленi й
дикi конi, ще ходили по степах цiлими табунами. Луги Запорожжя були вкритi
непорушними одвiчними лiсами, а озера по них кишiли водяною дичиною;
лимани й рiчки були повнi рибою, по степових байраках ще красувалися
зеленi дiброви, а помiж дубами росли родючi дерева: грушi, кислицi, вишнi,
барбарис, калина, видолинки степовi вкрили непролазнi терники... Було ще
на Запорожжi де пожити, було i з чого жити!
Бiльшiсть запорожцiв розiйшлася по зимiвниках до приятелiв, що ранiше
покинули Сiч та осiли у захисних кутках Запорожжя. Зимiвникiв на Запорожжi
iснувало бiля тисячi, тепер же, пiсля ру©ни, кiлькiсть ©х ще збiльшилась
на кiлька сот. Багато запорожцiв прибилося й до запорозьких сiл понад
рiчками Орiллю, Самарою та Протовчою, i такi села, як Романкове, Тритузне,
Таромське, Кам'янка й обидва Кодаки вiдразу поширилися вдвiчi, а мiж двома
Кодаками виникло нове село Лоцманська Кам'янка. В тому селi росiйський
уряд оселив запорожцiв, якi добре знали днiпровськi пороги з тим, щоб вони
проводили плоти з лiсом та iншi судна.
Проте чимало поодиноких запорожцiв ще довго, як посиротiлi дiти,
блукали по лугах та по степах, як згаду пiсня:
В темному лузi явiр зелененький,
Пiд явором коник вороненький,
На конику козак молоденький;
Спинився ж вiн та й став мiркувати,
Взяв бандуру, почав вигравати.
Ой, голосно ж бандуронька гра ,
Струна струнi стиха промовля :
Ой, де ж тi© козаки гуляють?
А де ж вони слави добувають?
Тiльки не минуло й двох рокiв, як запорожцям довелося каятись, що не
пiшли разом зi сво©ми товаришами за Буг. Роздаючи землi панам та
вельможам, росiйський уряд викликав з одмежованих ©м земель тiльки тi села
й оселi, якi були на генеральних картах; зимiвники ж на картах не
позначались, i майже всi вони попали разом iз землями в панськi руки. Новi
власники не хотiли признавати за запорожцями прав не тiльки на грунти
навколо зимiвникiв, а навiть на худобу й хати. Вони вiдбирали запорозькi
оселi пiд казарми для сво©х нових поселенцiв-крiпакiв, худобу виганяли на
роботу й навiть вважали сво ю власнiстю; самих же запорожцiв записували в
крiпаки.
Зрозумiло, що запорозька сiрома не скорилася тому, а покидавши сво©
гнiзда, стали мандрувати свiт за очi: хто - за Буг, хто - в Таврiю, до
татар, а хто - навiть за Кубань:
Ой, у полi криниченька,
там дiвчина воду брала,
Менi молодому шляхи розказала:
"Ото ж тобi, та добрий молодець,
Анi плакать, нi тужить;
Ото ж тобi, та добрий молодець,
Аж три дороги лежить:
Одна на Дiн, друга у Крим,
А третяя на Дунай-рiчку!"