Страница:
Богдана Хмельницького волю.
30 жовтня цар Петро Олексiйович повiдомив Гордi нку про Мазепину зраду,
вмовляючи його i все Вiйсько Запорозьке лишитися вiрним йому, а 12
листопада сповiстив уже про обрання в Глуховi нового гетьмана
Скоропадського й упрошував кошового слухатися нового державця. Тодi ж на
Сiч були присланi вiд царя коштовнi дарунки, а саме: кошовому 500,
старшинi 2000 i на козакiв 12 000 червiнцiв. Тiльки й те не прихилило
Гордi нка до Москви, i в одповiдь вiн написав листа, сповненого нарiкань
за порушення Московською державою Переяславсько© умови з Богданом
Хмельницьким i рiшуче вимагав, щоб московськi фортецi на Самарi та у
Кам'яному Затонi були розкопанi й поруйнованi, а на Укра©нi знищити
росiйське й укра©нське панство, а козацтву ж та люду посполитому повернути
певну волю й давнi права.
Не дiставши на сво© вимоги вiдповiдi, Гордi нко на початку року 1709-го
вiдрядив два вiддiли запорожцiв кiлькiстю 6000 душ у Старий та Новий
Кодаки, певне, з тi ю метою, щоб Меншиков, захопивши тi фортецi, не
перетяв йому шлях на Укра©ну й до шведського вiйська. Запорожцi
хвилювалися, i хоч бiльшiсть iз них була прихильна до Гордi нка, проте
iснувала чимала партiя, що страхалася воювати проти росiйського вiйська.
На сiчових радах, коли виникали суперечки про те, на чий бiк стати, "чи за
шведiв, чи за царя", Гордi нко не раз складав iз себе кошевство, але
козацька голота й молодь всякий раз примушувала його знову брати булаву;
прихильникiв же росiйсько© зверхностi розганяла й навiть била.
Росiйський уряд кiлька разiв вживав заходи, щоб скинути Гордi нка, та
це не вдалося, й тодi Меншиков, щоб заступити кошовому шлях на Укра©ну,
опанував сво©м вiйськом Омельник, Кременчук, Потоки, Менжелi©вку та
мiстечка по Орелi. Тiльки й це не допомогло. Першого березня Гордi нко з
1000 запорожцiв вийшов iз Сiчi й, прилучивши до себе вiддiли, що стояли в
Кодаках, попрямував на Переволочну. Там вiдбулася козацька рада, в якiй
брала участь також i Переволочанська запорозька залога з полковником
Нестулi м, i всi козаки, що були на радi, ухвалили при днатися до Мазепи й
шведiв.
В серединi березня Гордi нко рушив на Царичанку, а йому назустрiч
вийшов бригадир Кемпель з трьома тисячами росiйських драгунiв. Запорожцi
рiшуче атакували росiян i сто душ iз них порубали, бiля сотнi захопили в
бранцi, а решту розiгнали. Пiсля того Гордi нко перебив росiйське вiйсько
ще пiд Келебердою i почав наступом брати всi мiста на Орелi й Ворсклi.
Укра©нський люд ще добре пам'ятав славу сво©х заступникiв й оборонцiв волi
- запорожцiв i почав озброюватись та прилучатись до них, так що пiд рукою
Гордi нка невдовзi зiбралося 15 000 душ, хоч помочi запорожцям iз того
було мало, бо селяни проти рушниць та гармат росiйського вiйська могли
протиставити тiлька вила та коси; козацькi ж полки до того часу з наказу
царя Петра I були вже вигнанi з Укра©ни в пiвнiчнi кра©, щоб не
пiдтримувати запорожцiв.
Вiдчинивши собi шляхи, Гордi нко пiшов у Диканьку, де стояв Мазепа зi
сво©м невеликим вiйськом. Там два давнi вороги, Мазепа й Гордi нко, що
тепер стали спiльниками, зустрiлися й умовились про дальше, а 27 березня
обидва мали побачення з королем Карлом XII у мiстi Великих Будищах,
причому Гордi нко привiтав короля латинською мовою. Вiдповiдав кошовому
отамановi, теж латиною, державний шведський секретар Гермелiн,
похваляючись допомогти Укра©нi повернути собi давнi права. Пiсля тих
урочистих промов король частував Мазепу, Гордi нка й запорозьку старшину
обiдом.
30 березня Гордi нко перевiв сво вiйсько повз Полтаву до Нових Санжар
i там розташувався табором. За якийсь час до кошового дiйшло, що
чигиринський полковник Галаган ворогу iз запорожцями, пiдступно ©х
захоплю й переда генераловi Меншикову звiстки про всi рухи Вiйська
Запорозького. Цей полковник ранiше був сiчовиком i вiйськовим старшиною.
Потiм, останнiми роками, iз Сiчi подався на Укра©ну й став полковником
укра©нського козацького вiйська. Як однодумець Мазепи, Гнат Галаган разом
iз ним перекинувся на бiк шведiв, але роздивившись, що в короля дуже мало
вiйська, i знаючи, яка велика сила в Петра I, вiн одразу збагнув, хто
переможе, й потай утiк од Мазепи до царя. Росiйському урядовi була дуже
потрiбна така досвiдчена в запорозьких справах i звичаях людина, й
Галагановi був даний охочекомонний полк у Чигиринi, з яким вiн i чинив
тепер запорожцям всякi бiди. Щоб покарати Галагана за зраду Вiйську
Запорозькому, Гордi нко послав на Чигирин полк запорожцiв, та вони не
змогли добути Галагана, бо Меншиков встиг подати йому помiч.
Тим часом на Сiчi мiж тi ю частиною запорожцiв, що не пiшла з
Гордi нком, раз у раз виникали сварки. Прихильники Гордi нка зачiпали тих
московських людей, що сидiли залогою у Кам'яному Затонi, й погрожували
збро ю взяти ту фортецю; прихильники ж Москви упиралися. На початку квiтня
партiя помiркованих взяла гору i, скинувши поза очi з кошевства Гордi нка,
обрала замiсть нього знову Петра Сорочинського.
Росiйський уряд дуже зрадiв з цього приводу, та не минуло й кiлька
тижнiв, як настрiй сiчовикiв змiнився, i бiльшiсть, до яко© прилучився й
сам Сорочинський, ухвалила на радi повстати за сво© права й вольностi й
послати до кримського хана просити його допомоги.
Тим часом на полки Гордi нка почав наступати з росiйським вiйськом
генерал Рене. Вiн вибив невеликi ватаги запорожцiв iз Маячки та Нехворощi
на Орелi й, вирiзавши в тих мiстах всю люднiсть, разом iз жiнками й
дiтьми, за те, що вони допомагали запорожцям, а оселi попалив. Далi вiн
перейшов до Сокiлки, яка на Ворсклi, й там став табором iз 7000 драгунiв
та пiхоти.
РУЙНУВАННЯ СТАРО СIЧI
Новообраний кошовий Вiйська Запорозького Петро Сорочинський оголосив
себе, як i Гордi нко, ворогом росiйсько© зверхностi, й цар зведiв
Меншикову послати з Ки ва три полки Днiпром, щоб зруйнувати Запорозьку
Сiч.
Полковник Яковлев, ведучи росiйське вiйсько водою, напав на Келеберду,
де стояла запорозька залога, й, знищивши ©© мешканцiв, спалив усе мiсто. В
погромi запорожцiв тут дуже пособили Яковлеву донськi козаки, колишнi
спiльники запорожцiв.
Пiсля Келеберди Яковлев пiдступив до Переволочно©. В цьому мiстi була
невелика фортеця, в якiй стояв iз залогою в 1000 запорожцiв полковник
Зiнець, маючи ще пiд сво ю рукою тисячi зо двi озбро них
мешканцiв-переволочан. Оточивши Переволочну чималою силою, Яковлев
вимагав, щоб запорожцi вiддалися на його ласку; коли ж тi вiдмовилися,
росiйське вiйсько почало обстрiлювати фортецю з гармат, а далi й
штурмувати ©©. Запорожцi оборонялися вперто, до загину, але ©х було в
кiлька разiв менше, нiж вiйська в Яковлева, й вони всi загинули в бою. З
мешканцями Переволочно© Яковлев розправився з нечуваною лютiстю - вiн
звелiв вирiзати до ноги всiх, не минаючи жiнок та дiтей, а тих, хто
ховався в хатах, спалив живцем разом iз будiвлями. Багато людностi iз жаху
й розпуки кидалося, рятуючись, у Днiпро й гинуло в його хвилях. За кiлька
годин од Переволочно© лишилися самi димарi - були спаленi навiть млини на
водi.
Зруйнувавши Переволочну, Яковлев повiв сво вiйсько Днiпром униз i
легко опанував обо Кодакiв, бо там мiстилися дрiбнi запорозькi залоги, по
кiлька десяткiв козакiв. Усi запорожцi були тут так само знищенi; мешканцi
перегнанi в Новобогородське мiстечко, всi ж споруди в Кодаках спаленi й
поруйнованi дощенту.
Вiд старого Кодака росiйське вiйсько пiшло Днiпром далi на пiвдень та
схiдним його берегом i 7 травня прибуло до Кам'яного Затону. Прилучивши до
себе росiйську залогу, Яковлев 10 травня пiдступив до Сiчi. Кошового
отамана Сорочинського тодi в Сiчi не було, бо ©здив у Крим просити помочi
в хана, на урядi ж сидiв наказний отаман Яким Богуш. Усiх козакiв було не
бiльше, як тисяча душ, та й з тих бiльшiсть старих та покалiчених, бо вся
молодь пiшла з Гордi нком на Гетьманщину; решта ж товариства жила, як i
звичайно, по лугах та лиманах, бо без рибальства та полювання Вiйсько
Запорозьке не мало б чим годуватися. Проте, не зважаючи на обмаль
товариства, Богуш, зiбравши всiх на раду, умовив козакiв згадати давню
славу Вiйська Запорозького не вiддавати матiр-Сiч, як запорожцi казали,
"москалевi за спасибi", а обороняти ©© до загину, а позаяк обстоювати всю
Сiч з такою малою силою козакiв було неможливо, то Богуш, пiсля першого ж
дня оборони, покинув усi окопи, що були на березi Чортомлика, й уночi
перевiз товариство на острiв, де були ру©ни Старо© Сiчi часiв королiв
Жигмонта та Стефана Баторiя. Там, одрiзанi од берега протокою, запорожцi
три днi вiдбивались од росiйського вiйська, що громило козакiв гарматною
пальбою з берега й атакувало острiв iз човнiв. 14 травня був найдужчий
штурм Сiчi, й хоч запорожцi потерпали вiд гарматно© пальби, а сiчовi
будiвлi навiть зайнялися вогнем, проте запорожцi вiдбили вiйсько Яковлева
й навiть знищили одного полковника, кiлькох офiцерiв та бiльше трьох
сотень простих москалiв.
Пiсля цього невдалого штурму Яковлев уже вагався, що йому чинити, аж
тут на допомогу йому надiйшов iз двома полками охочого вiйська запорозький
перевертень Гнат Галаган. З такою великою силою вже неважко було здобути
Сiч, i, врештi, росiйське вiйсько вдерлося на острiв й почало штурмувати
окопи. Запорожцi, вiдбиваючись шаблями, гинули вiд багнетiв росiйського
вiйська, а все-таки не хотiли скоритися. Тодi Галаган вискочив на окоп i
почав гукати, що вiн сам запорожець i присяга ться, що як тiльки козаки
здадуться, то нi в кого з голови й волосина не впаде. Цi слова засмутили
запорожцiв, i, сподiваючись, що колишнiй вiйськовий товариш заступиться за
них, вони почали складати зброю. Тiльки те було ©хньою помилкою: з наказу
Галагана його вiйсько напосiло на них, безоружних, i почало всiх колоти й
рiзати, та й сам Галаган до того прикладав рук. У розпуцi запорожцi
кинулися до рiчки Скарбно© (Днiпрова протока) й, перепливши ©©,
врятувалися в плавнях; тi ж, хто не змiг цього зробити, здебiльшого
пораненi, кiлькiстю 278 душ були захопленi в полон.
На одному з окопiв було знайдено тяжко пораненого наказного отамана
Богуша, який невдовзi помер; останнiм же бранцям розлютованi упертою
обороною переможцi завдали таких тяжких мук, яких не вмiли вигадувати
навiть татари; деяким здирали з голови шкiру, iнших настромляли на палi
або четвертували; врештi ж збили на водi плiт, повiсили на ньому кiлькох
запорожцiв на шибеницi й пустили Днiпром униз, щоб нижче Сiчi бачили, яка
кара чека на всiх запорожцiв.
Усi сiчовi будiвлi були спаленi, не виключаючи навiть церкви свято©
Покрови - з не© тiльки з наказу Яковлева було винесено iконостас. Лють
переможцiв не вгамувалася навiть на тому, й вони порозкопували на сiчовому
кладовищi домовини й найперше роз'рили могилу кошового отамана Iвана
Дмитровича Сiрка, кiстки ж його розкидали в степу.
Довiдавшись про зруйнування Запорозько© Сiчi, цар подарував Гнатовi
Галагану "за вiрну службу" село Боровицю; про запорожцiв же видав наказ,
щоб ©х, де б хто запопав, катувати на смерть.
Тих козакiв, якi були з Гордi нком, звiстка про зруйнування Сiчi тяжко
вразила, але нiякого заколоту вони не вчинили й лишилися прихильними до
свого отамана; не менш тяжко це приголомшило усiх сiчовикiв, що були по
лугах та рiчках i почули лихi вiстi не вiдразу. Петро Сорочинський,
прибувши з Криму на Запорожжя, вже пiсля зруйнування Сiчi, почав скликати
решту запорожцiв iз лугiв та лиманiв на устя рiчки Кiм'янки i став там
кошем.
ПОЛТАВСЬКЕ БОЙОВИЩЕ
Гордi нко передбачав можливiсть нападу росiйського вiйська на Сiч i ще
в березнi намовляв шведського короля взяти Полтаву, що стояла на шляху вiд
шведського вiйська до Запорожжя й заступала запорожцям пiдходи до Сiчi.
Король згодився нате i 4 квiтня разом iз Гордi нком та запорожцями
штурмував мiсто, та тiльки там стояла добра росiйська залога, що вiдбила
той напад, i через те полтавська облога затяглася аж на три мiсяцi, а тим
часом сюди наблизилося велике росiйське вiйсько пiд керуванням самого
царя.
Хвалилися запорожцi Полтави дiстати:
Ще Полтави не дiстали, а вже швед iздався.
На бiдную головоньку кошовий зостався;
Ой, умерла в кошового старенiкая мати,
Ой, нiкому кошовому порадоньки дати.
Тим часом на Укра©нi справа складалася не на користь шведам та Мазепi.
Унiверсали гетьмана не мали нiякого впливу на укра©нський люд, бо Мазепу
всi знали не за оборонця народних прав, а за гнобителя й щирого
прихильника московських порядкiв. Йому нiхто не йняв вiри, бо всi знали,
що коли б вiн дiстав повду владу й незалежнiсть од Москви, то козаки й
поспiльство були б так само поневоленi, як i пiд владою московських
во вод. Навiть козацька старшина, що намовляла Мазепу перейти до шведiв,
сама перекинулася разом iз ним на бiк короля; згодом побачивши, що Укра©на
заповнена росiйським вiйськом, шведiв же дуже мало, почала полишати Мазепу
й вiддаватись на милосердя царя. Тiльки по Ворсклi та Орелi, в тих мiсцях,
куди заходили запорожцi, народ повставав i прилучався до них, бо знав
козакiв за оборонцiв простого люду i всiх поневолених.
Карлу XII доводилося починати щось рiшуче, й вiн зважився знову всi ю
силою штурмувати Полтаву. Але доля давно вiдсахнулася вiд нього; оглядаючи
17 червня табiр царського вiйська, вiн був тяжко поранений в ногу. Проте,
не зважаючи на ту рану, вiн 21 червня, лежачи на ношах, все-таки розпочав
штурм Полтави. Бiй тривав два днi, i все нiхто нiкого не перемагав, а тим
часом росiйське вiйсько зовсiм близько пiдсунулося до шведiв. 27 червня
сталася рiшуча баталiя, що прозвана Полтавською, й у тiй битвi царське
вiйсько перемогло шведiв.
Розбитi шведськi полки мусили хутко вiдступати до Днiпра, щоб
врятуватись у турецьких землях. Тодi ж запорожцi стали Карловi у великiй
пригодi, бо знали всi шляхи, перевози й броди. Гордi нко повiв короля
понад Ворсклою на Переволочну й сам iз частиною запорожцiв вискочив
уперед, щоб наготувати на Днiпрi човни. Першим iз утiкачiв досяг Днiпра
Мазепа з генеральним писарем Орликом, i надвечiр 29 червня запорожцi вже
перевезли ©х на захiдний бiк. Король Карл не мiг встигнути за гетьманом:
тяжка рана змушувала короля рухатися обережно, а тим часом росiйське
вiйсько хутко наступало на шведiв. Становище короля було дуже скрутне, й
коли б запорожцi не налаштували для нього заздалегiдь перевозу, то,
мабуть, вiн дiстався б царевi Петру I в бранцi. Гордi нко, перевiзши
Мазепу, зараз же зв'язав докупи два байдаки i, як тiльки в нiч на 30
червня король Карл прибув до Днiпра, Гордi нко вкотив його карету на
байдаки й перехопився з ними на захiдний берег.
Шведське вiйсько перевозили на правий берег весь день 29 червня, але
човнiв для того зiбрали дуже мало, бо ©х перед тим захопив полковник
Яковлев, пливучи до Сiчi. Через те до ранку 30 червня на лiвому березi
Днiпра лишилося ще бiльш 16 000 шведiв, а тим часом наспiло й росiйське
вiйсько. Далеко з бiльшим поспiхом перевозились через велику рiчку
запорожцi. Передбачаючи собi в помсту мордування на смерть, комоннi козаки
перепливали рiчку кiньми, тримаючись за ©хню гриву; пiшi ж кидалися в
воду, захопивши до рук дошки iз возiв, ярма, колеса або кулi очерету, й,
держачись за тi речi, долали рiчку самоплавом. Через те, коли до Днiпра
наблизилося росiйське вiйсько, запорожцiв лишилося на лiвому березi тiльки
220 душ.
Шведський генерал у той час запитав Меншикова, на яких умовах можна
здатися, i той одповiв, що шведи мають скласти зброю i тодi будуть живi
всi, окрiм запорожцiв й iнших пiдданцiв царя - зрадникiв. Шведи скорилися
сво©й долi; запорожцi ж, знаючи, якi нечуванi муки чекають на них у руках
московських катiв, кинулися з берега в Днiпро i здебiльшого загинули у
хвилях рiдно© рiчки.
ПIСЛЯ ПОЛТАВИ
Тим часом Гордi нко вже вiв Мазепу та Карла за Днiпром понад рiчкою
Омельником, а далi порадив iти через верхiв'я Iнгульця, понад Iнгулом. За
кiлька днiв усi щасливо прибули до Бугу й стали табором на 25 верст нижче
устя Iнгулу. 7 липня шведи вже перевозились за Буг у турецьку землю;
слiдом почали переправлятись i запорожцi, та тiльки, може, половина ©х
устигла перевезтись, як надiйшла звiстка, що до Бугу пiдступають росiйськi
драгуни. Почувши про те, всi запорожцi повернули коней од Бугу й подались
у добре ©м знайомi байраки Дикого поля, пiзнiше ж повернули до устя Днiпра
й при днались до товариства, що було з кошовим отаманом Сорочинським.
Прибувши до Очакова, Карл дозволив запорожцям iти, куди хочуть, i
значна частина подалася на низ Днiпра; решта ж iз кошовим Гордi нком,
Мазепою та королем Карлом перейшла до Бендер, де 22 серпня року 1709-го
гетьман Мазепа, пригнiчений тяжкими подiями, й помер.
Таким чином, року 1709-го землi Вiйська Запорозького, опрiч пiвденних
степiв, захопило росiйське вiйсько, а самi запорожцi були проголошенi
указом царя зрадниками. Всiм укра©нцям заборонялося знатися iз
запорожцями: навiть чумакам не дозволяли ходити у Крим по сiль, щоб на
низу Днiпра вони не бачилися iз запорожцями; увесь же люд полкiв
Миргородського та Полтавського за те, що. став на бiк запорожцiв, зазнав
тяжко© покари - заслання в Сибiр i навiть смертного вироку. Вiд
Скоропадського, затвердженого на гетьманському урядi пiсля втечi Мазепи,
була вiдiбрана влада й до нього приставили царського радника, боярина,
який i керував Укра©ною.
Проте ватажок запорожцiв Кость Гордi нко й пiсля усiх цих подiй не
втратив свого завзяття. Вiн, разом iз генеральним вiйськовим писарем
Пилипом Орликом, мав надiю, що перемога Росiйсько© держави була
випадковою, а занепад Укра©ни тимчасовий. Вони обо вiрили, що шведський
король знову стане могутнiм; та й турецький султан, на ©хню думку, не
повинен був згодитись на те, щоб Росiя зрештою прилучила до себе Укра©ну й
Запорожжя. Обидва втiкачi плекали надiю, що за допомогою Швецi© й
Туреччини Укра©на знову матиме незалежнiсть. Пiд впливом таких сподiвань у
травнi 1710 року в Бендерах запорожцi, що лишилися з Гордi нком,
проголосили Орлика гетьманом Укра©ни, а пiсля того запорожцi, з одного
боку, й Орлик, iз другого, склали умову про те, як вiн ма правити
Укра©ною i забезпечувати права й вольностi Запорожжя. Хоч та умова й
лишилася назавжди на паперi, проте вона цiкава, бо виявля бажання й
мiркування iдейних укра©нцiв того часу й тодiшнiх запорожцiв. От скороченi
основнi пакти тi © умови:
1). На Укра©нi мусить панувати вiра православна з митрополi ю в Ки вi,
залежною тiльки од Цареградсь-кого патрiарха.
2). Межа Укра©ни з Польщею ма проходити по рiчцi Случ, а з Московi ю -
як зазначено в Переяславськiй умовi з Богданом Хмельницьким.
3). З Кримським ханством ма бути приязнь.
4). Столицi Укра©ни Ки ву i всiм мiстам укра©нським забезпечити давнi
права.
5). Гетьман повинен пильнувати, щоб нi полковники, нi iнша вiйськова
старшина не забирала собi в пiдданцi й не примушувала нi до яко© панщини
анi козакiв, анi посполитих.
6). Гетьман не ма права призначати на посади, бо всi посади мають бути
виборнi.
7). Гетьман не ма права нiкого судити, а всi справи, навiть за образу
самого гетьмана, передавати на генеральний суд.
8). Тричi на рiк: на Рiздво, на Великдень та на Покрову в гетьманськiй
резиденцi© мають вiдбуватися генеральнi ради задля вирiшення всяких
найважливiших справ. На тi ради мають з'©здитися: генеральна старшина,
полковники з усi ю полковою старшиною й сотники; виборнi вiд полкiв
генеральнi радники й представники Запорозького Вiйська. Без ухвали
генерально© ради гетьман може вiдправляти тiльки пильнi справи за радою
генерально© старшини.
9). Побудованi росiйським вiйськом на Запорожжi мiстечка мають бути
зруйнованi, й нiхто на запорозьких землях не ма права ставити нiяких
мiст.
10). Мiста: Трахтемирiв, Келеберда й Переволочна з перевозами мають
належати Вiйську Запорозькому, а також i весь Днiпро з усiма рiчками,
починаючи од Переволочно© до самого Очакова.
Окрiм цих головних пунктiв, було написано ще багато другорядних, що
дуже докладно обгрунтовували конституцiю Укра©ни.
10 травня року 1710-го король схвалив обрання Орлика гетьманом та його
конституцiю. Все було добре обмiрковано, та тiльки не судилося укладачам
конституцi© вернутися на Укра©ну, щоб здiйснити ©©.
* ЗАНЕПАД ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1710-1734 роки) *
СМУТОК НА ЗАПОРОЖЖI
Пiд час атакування росiйським вiйськом Чортомлицькоi Сiчi значна
частина запорожцiв, як i щолiта, була на рибальствi й полюваннi у Великому
Лузi. Звiстка про зруйнування Сiчi не один день, не один i мiсяць
переходила з рiчки на рiчку, з байрака в бiйрак, доки облетiла все
Запорожжя, й товариство кiлька тижнiв збиралося й вирушало з мiсця на
мiсце, поки нарештi скупчилося там, де рiчка Кам'янка впада в Днiпро, й
прилучилося до кошового отамана Петра Сорочинського. Вiн же повернувся з
Криму нi в тих нi в сих, бо через мир iз царем хан не наважився без
дозволу султана надати запорожцям допомогу.
Впорядкувавши на Кам'янцi свiй кiш, Сорочинський через Кизикермен знову
по©хав у Крим, щоб просити протекцi© хана, а тим часом до Ново© Сiчi
почали прибувати ватага за ватагою й тi запорожцi, що були з Гордi нком.
Частина ©х вiдбилася вiд шведського вiйська пiд час перевозу через Днiпро
в Переволочнiй, частина ж прибiгла вiд устя Бугу, й нарештi бiльшiсть
вирядив на Запорожжя з-пiд Очакова сам шведський король Карл XII, не маючи
чим запорожцiв годувати. Бракувало ще тiльки невеликого гурту
найзавзятiших сiчовикiв та самого Гордi нка.
Смуток оповив душi козакiв, що пiдступили аж до татарських кордонiв.
Туга за зруйнованою ненькою-Сiччю, що була свiдком великих подiй, та за
"батьком" Великим Лугом, що споконвiку годував запорожцiв, розпукою
пригнiтила ©м серце, й мимоволi у всiх виникало питання, чи не лiпше було
б скоритися царевi, аби тiльки жити на сво©х рiдних степах та у Великому
Лузi. В першi ж мiсяцi пiсля "шведчини" на кошi вже лунали голоси за те,
щоб поклонитися царевi й просити його ласки. Може б, воно так i сталося,
коли б з Укра©ни не надходили такi тяжкi вiстi. А до Ново© Сiчi линула
чутка за чуткою: що тих козакiв, якi були бiля Мазепи, хоч би навiть
мимоволi, тяжко катовано, а кого не замордовано на смерть, то заслано в
Сибiр. Навiть тих запорожцiв, що й не були з Мазепою, позаслано на Ладогу
й у Петербург копати канави понад озерами та рiчками. З тих козакiв, що
були на канальських роботах, од незвичного болотяного повiтря, вогкостi та
недобрих харчiв, гинула майже половина, решта ж верталася на Укра©ну
калiками. Не зважаючи на те, замiсть померлих та покалiчених, росiйський
уряд посилав на пiвнiчнi канали все новi та новi козацькi полки. "Якщо ви
прийдете на Укра©ну, - переказували запорожцями з Гетьманщини, то усi
загинете. днайтесь iз татарами та визволяйте нас, бо й ми всi од Москви
пропали".
Окрiм "канальських робiт", укра©нських козакiв кидали на пiвнiчний
Кавказ, на "лiнiю" - обороняти росiйськi кордони од Кубансько© орди, i там
вони тисячами гинули од татар, черкесiв та вiд пропасницi. Про походи на
"лiнiю" та про недолю пробування там збереглася навiть народна пiсня:
У Глуховi, у городi, в усi дзвони дзвонять,
Та вже ж наших козаченькiв на "лiнiю" гонять.
У Глуховi, у городi, стрельнули з гармати -
Не по однiм козаченьку заплакала мати.
У Глуховi огнi горять, у Полтавi димно,
На могилi гетьман сто©ть - геть там його видно.
"Допевняйся, пан-гетьмане, допевняйся плати,
Як не будеш допевнятись - будем утiкати".
"Ой, iдiть же, панове, до Петра, до свата,
Ой, там буде вам, панове, велика заплата -
По заступу у рученьки та ще i лопата!"
Сидить козак на могилi, сорочку лата ;
Ой, кинувся до черешка - копiйки не ма .
хав козак на лiнiю та й вельми обдувся,
Iде козак iз лiнi© - як лихо зiгнувся!
Пiд впливом таких звiсток з Укра©ни, коли гетьман Скоропадський серед
лiта року 1710-го прислав до Коша листа, вмовляючи запорожцiв одцуратись
бусурманiв та просити ласки царя, то кошовий отаман Осип Кириленко з
товариством написав йому дуже докiрливу й глузливу одповiдь. Ось що там
запорожцi, мiж iншим, писали:
"Диву мося, що ваша милость не соромиться звати себе Вiйська
Запорозького i обох бокiв Днiпра гетьманом, коли ми вашо© милостi на той
уряд не обирали, а пiднесенi, ваша милость, пiд мушкетами московськими".
"Приклада ш, ваша милость, до себе титул Вiйська Запорозького, коли
воно тепер до регiменту вашо© милостi не належить i не хоче належати; та й
Сiча Запорозька, гнiздо вiйськове, джерело й захист вольностей вiйськових,
через запеклу московську до нас ворожнечу та через зраду проклятого
Галагана, невдячного за хлiб наш вiйськовий, перевертня i зрадника,
знищена й зруйнована, нашiй батькiвщинi на вiчну неволю".
"Як ма ш бути, ваша милость, гетьманом обох бокiв Днiпра, коли на
тогобiчнiй сторонi, чи теж Укра©нi, князь Голiцин, во вода Ки©вський,
владою сво ю московською опанував i немилосерднi здирства людям чинить".
"А як же, ваша милость, вольностями нас обнадежу ш, будучи сам
невольник i пiд пильним доглядом мiнiстра царського лиша шся, без волi
котрого нiчого не владей чинити, а без печатi його нiкуди писати!"
Це було писано 2 червня, а 3 серпня запорожцi обрали нового кошового
Лаврентiя Степаненка, за пiдписом якого надiслано гетьману Скоропадському
скаргу на полковника Гната Галагана. З не© видно, що Галаган не
задовольнився зруйнуванням Сiчi, а й пiсля того з ватагами нападав на
запорозькi зимiвники та бекети, хапав безвинних людей та видавав
росiйським урядовцям на муки й заслання i чинив запорожцям всякi шкоди. За
такi вчинки свого покруча козаки в сво му листi не пошкодували на його
голову рiзних прокльонiв, та тiльки все те пiшло намарне, бо Галаган був у
царськiй ласцi, збудував собi бiля Боровицi добрий будинок i жив, як
кажуть, "паном на всю губу", глузуючи з безсилого лютування сво©х колишнiх
товаришiв.
30 жовтня цар Петро Олексiйович повiдомив Гордi нку про Мазепину зраду,
вмовляючи його i все Вiйсько Запорозьке лишитися вiрним йому, а 12
листопада сповiстив уже про обрання в Глуховi нового гетьмана
Скоропадського й упрошував кошового слухатися нового державця. Тодi ж на
Сiч були присланi вiд царя коштовнi дарунки, а саме: кошовому 500,
старшинi 2000 i на козакiв 12 000 червiнцiв. Тiльки й те не прихилило
Гордi нка до Москви, i в одповiдь вiн написав листа, сповненого нарiкань
за порушення Московською державою Переяславсько© умови з Богданом
Хмельницьким i рiшуче вимагав, щоб московськi фортецi на Самарi та у
Кам'яному Затонi були розкопанi й поруйнованi, а на Укра©нi знищити
росiйське й укра©нське панство, а козацтву ж та люду посполитому повернути
певну волю й давнi права.
Не дiставши на сво© вимоги вiдповiдi, Гордi нко на початку року 1709-го
вiдрядив два вiддiли запорожцiв кiлькiстю 6000 душ у Старий та Новий
Кодаки, певне, з тi ю метою, щоб Меншиков, захопивши тi фортецi, не
перетяв йому шлях на Укра©ну й до шведського вiйська. Запорожцi
хвилювалися, i хоч бiльшiсть iз них була прихильна до Гордi нка, проте
iснувала чимала партiя, що страхалася воювати проти росiйського вiйська.
На сiчових радах, коли виникали суперечки про те, на чий бiк стати, "чи за
шведiв, чи за царя", Гордi нко не раз складав iз себе кошевство, але
козацька голота й молодь всякий раз примушувала його знову брати булаву;
прихильникiв же росiйсько© зверхностi розганяла й навiть била.
Росiйський уряд кiлька разiв вживав заходи, щоб скинути Гордi нка, та
це не вдалося, й тодi Меншиков, щоб заступити кошовому шлях на Укра©ну,
опанував сво©м вiйськом Омельник, Кременчук, Потоки, Менжелi©вку та
мiстечка по Орелi. Тiльки й це не допомогло. Першого березня Гордi нко з
1000 запорожцiв вийшов iз Сiчi й, прилучивши до себе вiддiли, що стояли в
Кодаках, попрямував на Переволочну. Там вiдбулася козацька рада, в якiй
брала участь також i Переволочанська запорозька залога з полковником
Нестулi м, i всi козаки, що були на радi, ухвалили при днатися до Мазепи й
шведiв.
В серединi березня Гордi нко рушив на Царичанку, а йому назустрiч
вийшов бригадир Кемпель з трьома тисячами росiйських драгунiв. Запорожцi
рiшуче атакували росiян i сто душ iз них порубали, бiля сотнi захопили в
бранцi, а решту розiгнали. Пiсля того Гордi нко перебив росiйське вiйсько
ще пiд Келебердою i почав наступом брати всi мiста на Орелi й Ворсклi.
Укра©нський люд ще добре пам'ятав славу сво©х заступникiв й оборонцiв волi
- запорожцiв i почав озброюватись та прилучатись до них, так що пiд рукою
Гордi нка невдовзi зiбралося 15 000 душ, хоч помочi запорожцям iз того
було мало, бо селяни проти рушниць та гармат росiйського вiйська могли
протиставити тiлька вила та коси; козацькi ж полки до того часу з наказу
царя Петра I були вже вигнанi з Укра©ни в пiвнiчнi кра©, щоб не
пiдтримувати запорожцiв.
Вiдчинивши собi шляхи, Гордi нко пiшов у Диканьку, де стояв Мазепа зi
сво©м невеликим вiйськом. Там два давнi вороги, Мазепа й Гордi нко, що
тепер стали спiльниками, зустрiлися й умовились про дальше, а 27 березня
обидва мали побачення з королем Карлом XII у мiстi Великих Будищах,
причому Гордi нко привiтав короля латинською мовою. Вiдповiдав кошовому
отамановi, теж латиною, державний шведський секретар Гермелiн,
похваляючись допомогти Укра©нi повернути собi давнi права. Пiсля тих
урочистих промов король частував Мазепу, Гордi нка й запорозьку старшину
обiдом.
30 березня Гордi нко перевiв сво вiйсько повз Полтаву до Нових Санжар
i там розташувався табором. За якийсь час до кошового дiйшло, що
чигиринський полковник Галаган ворогу iз запорожцями, пiдступно ©х
захоплю й переда генераловi Меншикову звiстки про всi рухи Вiйська
Запорозького. Цей полковник ранiше був сiчовиком i вiйськовим старшиною.
Потiм, останнiми роками, iз Сiчi подався на Укра©ну й став полковником
укра©нського козацького вiйська. Як однодумець Мазепи, Гнат Галаган разом
iз ним перекинувся на бiк шведiв, але роздивившись, що в короля дуже мало
вiйська, i знаючи, яка велика сила в Петра I, вiн одразу збагнув, хто
переможе, й потай утiк од Мазепи до царя. Росiйському урядовi була дуже
потрiбна така досвiдчена в запорозьких справах i звичаях людина, й
Галагановi був даний охочекомонний полк у Чигиринi, з яким вiн i чинив
тепер запорожцям всякi бiди. Щоб покарати Галагана за зраду Вiйську
Запорозькому, Гордi нко послав на Чигирин полк запорожцiв, та вони не
змогли добути Галагана, бо Меншиков встиг подати йому помiч.
Тим часом на Сiчi мiж тi ю частиною запорожцiв, що не пiшла з
Гордi нком, раз у раз виникали сварки. Прихильники Гордi нка зачiпали тих
московських людей, що сидiли залогою у Кам'яному Затонi, й погрожували
збро ю взяти ту фортецю; прихильники ж Москви упиралися. На початку квiтня
партiя помiркованих взяла гору i, скинувши поза очi з кошевства Гордi нка,
обрала замiсть нього знову Петра Сорочинського.
Росiйський уряд дуже зрадiв з цього приводу, та не минуло й кiлька
тижнiв, як настрiй сiчовикiв змiнився, i бiльшiсть, до яко© прилучився й
сам Сорочинський, ухвалила на радi повстати за сво© права й вольностi й
послати до кримського хана просити його допомоги.
Тим часом на полки Гордi нка почав наступати з росiйським вiйськом
генерал Рене. Вiн вибив невеликi ватаги запорожцiв iз Маячки та Нехворощi
на Орелi й, вирiзавши в тих мiстах всю люднiсть, разом iз жiнками й
дiтьми, за те, що вони допомагали запорожцям, а оселi попалив. Далi вiн
перейшов до Сокiлки, яка на Ворсклi, й там став табором iз 7000 драгунiв
та пiхоти.
РУЙНУВАННЯ СТАРО СIЧI
Новообраний кошовий Вiйська Запорозького Петро Сорочинський оголосив
себе, як i Гордi нко, ворогом росiйсько© зверхностi, й цар зведiв
Меншикову послати з Ки ва три полки Днiпром, щоб зруйнувати Запорозьку
Сiч.
Полковник Яковлев, ведучи росiйське вiйсько водою, напав на Келеберду,
де стояла запорозька залога, й, знищивши ©© мешканцiв, спалив усе мiсто. В
погромi запорожцiв тут дуже пособили Яковлеву донськi козаки, колишнi
спiльники запорожцiв.
Пiсля Келеберди Яковлев пiдступив до Переволочно©. В цьому мiстi була
невелика фортеця, в якiй стояв iз залогою в 1000 запорожцiв полковник
Зiнець, маючи ще пiд сво ю рукою тисячi зо двi озбро них
мешканцiв-переволочан. Оточивши Переволочну чималою силою, Яковлев
вимагав, щоб запорожцi вiддалися на його ласку; коли ж тi вiдмовилися,
росiйське вiйсько почало обстрiлювати фортецю з гармат, а далi й
штурмувати ©©. Запорожцi оборонялися вперто, до загину, але ©х було в
кiлька разiв менше, нiж вiйська в Яковлева, й вони всi загинули в бою. З
мешканцями Переволочно© Яковлев розправився з нечуваною лютiстю - вiн
звелiв вирiзати до ноги всiх, не минаючи жiнок та дiтей, а тих, хто
ховався в хатах, спалив живцем разом iз будiвлями. Багато людностi iз жаху
й розпуки кидалося, рятуючись, у Днiпро й гинуло в його хвилях. За кiлька
годин од Переволочно© лишилися самi димарi - були спаленi навiть млини на
водi.
Зруйнувавши Переволочну, Яковлев повiв сво вiйсько Днiпром униз i
легко опанував обо Кодакiв, бо там мiстилися дрiбнi запорозькi залоги, по
кiлька десяткiв козакiв. Усi запорожцi були тут так само знищенi; мешканцi
перегнанi в Новобогородське мiстечко, всi ж споруди в Кодаках спаленi й
поруйнованi дощенту.
Вiд старого Кодака росiйське вiйсько пiшло Днiпром далi на пiвдень та
схiдним його берегом i 7 травня прибуло до Кам'яного Затону. Прилучивши до
себе росiйську залогу, Яковлев 10 травня пiдступив до Сiчi. Кошового
отамана Сорочинського тодi в Сiчi не було, бо ©здив у Крим просити помочi
в хана, на урядi ж сидiв наказний отаман Яким Богуш. Усiх козакiв було не
бiльше, як тисяча душ, та й з тих бiльшiсть старих та покалiчених, бо вся
молодь пiшла з Гордi нком на Гетьманщину; решта ж товариства жила, як i
звичайно, по лугах та лиманах, бо без рибальства та полювання Вiйсько
Запорозьке не мало б чим годуватися. Проте, не зважаючи на обмаль
товариства, Богуш, зiбравши всiх на раду, умовив козакiв згадати давню
славу Вiйська Запорозького не вiддавати матiр-Сiч, як запорожцi казали,
"москалевi за спасибi", а обороняти ©© до загину, а позаяк обстоювати всю
Сiч з такою малою силою козакiв було неможливо, то Богуш, пiсля першого ж
дня оборони, покинув усi окопи, що були на березi Чортомлика, й уночi
перевiз товариство на острiв, де були ру©ни Старо© Сiчi часiв королiв
Жигмонта та Стефана Баторiя. Там, одрiзанi од берега протокою, запорожцi
три днi вiдбивались од росiйського вiйська, що громило козакiв гарматною
пальбою з берега й атакувало острiв iз човнiв. 14 травня був найдужчий
штурм Сiчi, й хоч запорожцi потерпали вiд гарматно© пальби, а сiчовi
будiвлi навiть зайнялися вогнем, проте запорожцi вiдбили вiйсько Яковлева
й навiть знищили одного полковника, кiлькох офiцерiв та бiльше трьох
сотень простих москалiв.
Пiсля цього невдалого штурму Яковлев уже вагався, що йому чинити, аж
тут на допомогу йому надiйшов iз двома полками охочого вiйська запорозький
перевертень Гнат Галаган. З такою великою силою вже неважко було здобути
Сiч, i, врештi, росiйське вiйсько вдерлося на острiв й почало штурмувати
окопи. Запорожцi, вiдбиваючись шаблями, гинули вiд багнетiв росiйського
вiйська, а все-таки не хотiли скоритися. Тодi Галаган вискочив на окоп i
почав гукати, що вiн сам запорожець i присяга ться, що як тiльки козаки
здадуться, то нi в кого з голови й волосина не впаде. Цi слова засмутили
запорожцiв, i, сподiваючись, що колишнiй вiйськовий товариш заступиться за
них, вони почали складати зброю. Тiльки те було ©хньою помилкою: з наказу
Галагана його вiйсько напосiло на них, безоружних, i почало всiх колоти й
рiзати, та й сам Галаган до того прикладав рук. У розпуцi запорожцi
кинулися до рiчки Скарбно© (Днiпрова протока) й, перепливши ©©,
врятувалися в плавнях; тi ж, хто не змiг цього зробити, здебiльшого
пораненi, кiлькiстю 278 душ були захопленi в полон.
На одному з окопiв було знайдено тяжко пораненого наказного отамана
Богуша, який невдовзi помер; останнiм же бранцям розлютованi упертою
обороною переможцi завдали таких тяжких мук, яких не вмiли вигадувати
навiть татари; деяким здирали з голови шкiру, iнших настромляли на палi
або четвертували; врештi ж збили на водi плiт, повiсили на ньому кiлькох
запорожцiв на шибеницi й пустили Днiпром униз, щоб нижче Сiчi бачили, яка
кара чека на всiх запорожцiв.
Усi сiчовi будiвлi були спаленi, не виключаючи навiть церкви свято©
Покрови - з не© тiльки з наказу Яковлева було винесено iконостас. Лють
переможцiв не вгамувалася навiть на тому, й вони порозкопували на сiчовому
кладовищi домовини й найперше роз'рили могилу кошового отамана Iвана
Дмитровича Сiрка, кiстки ж його розкидали в степу.
Довiдавшись про зруйнування Запорозько© Сiчi, цар подарував Гнатовi
Галагану "за вiрну службу" село Боровицю; про запорожцiв же видав наказ,
щоб ©х, де б хто запопав, катувати на смерть.
Тих козакiв, якi були з Гордi нком, звiстка про зруйнування Сiчi тяжко
вразила, але нiякого заколоту вони не вчинили й лишилися прихильними до
свого отамана; не менш тяжко це приголомшило усiх сiчовикiв, що були по
лугах та рiчках i почули лихi вiстi не вiдразу. Петро Сорочинський,
прибувши з Криму на Запорожжя, вже пiсля зруйнування Сiчi, почав скликати
решту запорожцiв iз лугiв та лиманiв на устя рiчки Кiм'янки i став там
кошем.
ПОЛТАВСЬКЕ БОЙОВИЩЕ
Гордi нко передбачав можливiсть нападу росiйського вiйська на Сiч i ще
в березнi намовляв шведського короля взяти Полтаву, що стояла на шляху вiд
шведського вiйська до Запорожжя й заступала запорожцям пiдходи до Сiчi.
Король згодився нате i 4 квiтня разом iз Гордi нком та запорожцями
штурмував мiсто, та тiльки там стояла добра росiйська залога, що вiдбила
той напад, i через те полтавська облога затяглася аж на три мiсяцi, а тим
часом сюди наблизилося велике росiйське вiйсько пiд керуванням самого
царя.
Хвалилися запорожцi Полтави дiстати:
Ще Полтави не дiстали, а вже швед iздався.
На бiдную головоньку кошовий зостався;
Ой, умерла в кошового старенiкая мати,
Ой, нiкому кошовому порадоньки дати.
Тим часом на Укра©нi справа складалася не на користь шведам та Мазепi.
Унiверсали гетьмана не мали нiякого впливу на укра©нський люд, бо Мазепу
всi знали не за оборонця народних прав, а за гнобителя й щирого
прихильника московських порядкiв. Йому нiхто не йняв вiри, бо всi знали,
що коли б вiн дiстав повду владу й незалежнiсть од Москви, то козаки й
поспiльство були б так само поневоленi, як i пiд владою московських
во вод. Навiть козацька старшина, що намовляла Мазепу перейти до шведiв,
сама перекинулася разом iз ним на бiк короля; згодом побачивши, що Укра©на
заповнена росiйським вiйськом, шведiв же дуже мало, почала полишати Мазепу
й вiддаватись на милосердя царя. Тiльки по Ворсклi та Орелi, в тих мiсцях,
куди заходили запорожцi, народ повставав i прилучався до них, бо знав
козакiв за оборонцiв простого люду i всiх поневолених.
Карлу XII доводилося починати щось рiшуче, й вiн зважився знову всi ю
силою штурмувати Полтаву. Але доля давно вiдсахнулася вiд нього; оглядаючи
17 червня табiр царського вiйська, вiн був тяжко поранений в ногу. Проте,
не зважаючи на ту рану, вiн 21 червня, лежачи на ношах, все-таки розпочав
штурм Полтави. Бiй тривав два днi, i все нiхто нiкого не перемагав, а тим
часом росiйське вiйсько зовсiм близько пiдсунулося до шведiв. 27 червня
сталася рiшуча баталiя, що прозвана Полтавською, й у тiй битвi царське
вiйсько перемогло шведiв.
Розбитi шведськi полки мусили хутко вiдступати до Днiпра, щоб
врятуватись у турецьких землях. Тодi ж запорожцi стали Карловi у великiй
пригодi, бо знали всi шляхи, перевози й броди. Гордi нко повiв короля
понад Ворсклою на Переволочну й сам iз частиною запорожцiв вискочив
уперед, щоб наготувати на Днiпрi човни. Першим iз утiкачiв досяг Днiпра
Мазепа з генеральним писарем Орликом, i надвечiр 29 червня запорожцi вже
перевезли ©х на захiдний бiк. Король Карл не мiг встигнути за гетьманом:
тяжка рана змушувала короля рухатися обережно, а тим часом росiйське
вiйсько хутко наступало на шведiв. Становище короля було дуже скрутне, й
коли б запорожцi не налаштували для нього заздалегiдь перевозу, то,
мабуть, вiн дiстався б царевi Петру I в бранцi. Гордi нко, перевiзши
Мазепу, зараз же зв'язав докупи два байдаки i, як тiльки в нiч на 30
червня король Карл прибув до Днiпра, Гордi нко вкотив його карету на
байдаки й перехопився з ними на захiдний берег.
Шведське вiйсько перевозили на правий берег весь день 29 червня, але
човнiв для того зiбрали дуже мало, бо ©х перед тим захопив полковник
Яковлев, пливучи до Сiчi. Через те до ранку 30 червня на лiвому березi
Днiпра лишилося ще бiльш 16 000 шведiв, а тим часом наспiло й росiйське
вiйсько. Далеко з бiльшим поспiхом перевозились через велику рiчку
запорожцi. Передбачаючи собi в помсту мордування на смерть, комоннi козаки
перепливали рiчку кiньми, тримаючись за ©хню гриву; пiшi ж кидалися в
воду, захопивши до рук дошки iз возiв, ярма, колеса або кулi очерету, й,
держачись за тi речi, долали рiчку самоплавом. Через те, коли до Днiпра
наблизилося росiйське вiйсько, запорожцiв лишилося на лiвому березi тiльки
220 душ.
Шведський генерал у той час запитав Меншикова, на яких умовах можна
здатися, i той одповiв, що шведи мають скласти зброю i тодi будуть живi
всi, окрiм запорожцiв й iнших пiдданцiв царя - зрадникiв. Шведи скорилися
сво©й долi; запорожцi ж, знаючи, якi нечуванi муки чекають на них у руках
московських катiв, кинулися з берега в Днiпро i здебiльшого загинули у
хвилях рiдно© рiчки.
ПIСЛЯ ПОЛТАВИ
Тим часом Гордi нко вже вiв Мазепу та Карла за Днiпром понад рiчкою
Омельником, а далi порадив iти через верхiв'я Iнгульця, понад Iнгулом. За
кiлька днiв усi щасливо прибули до Бугу й стали табором на 25 верст нижче
устя Iнгулу. 7 липня шведи вже перевозились за Буг у турецьку землю;
слiдом почали переправлятись i запорожцi, та тiльки, може, половина ©х
устигла перевезтись, як надiйшла звiстка, що до Бугу пiдступають росiйськi
драгуни. Почувши про те, всi запорожцi повернули коней од Бугу й подались
у добре ©м знайомi байраки Дикого поля, пiзнiше ж повернули до устя Днiпра
й при днались до товариства, що було з кошовим отаманом Сорочинським.
Прибувши до Очакова, Карл дозволив запорожцям iти, куди хочуть, i
значна частина подалася на низ Днiпра; решта ж iз кошовим Гордi нком,
Мазепою та королем Карлом перейшла до Бендер, де 22 серпня року 1709-го
гетьман Мазепа, пригнiчений тяжкими подiями, й помер.
Таким чином, року 1709-го землi Вiйська Запорозького, опрiч пiвденних
степiв, захопило росiйське вiйсько, а самi запорожцi були проголошенi
указом царя зрадниками. Всiм укра©нцям заборонялося знатися iз
запорожцями: навiть чумакам не дозволяли ходити у Крим по сiль, щоб на
низу Днiпра вони не бачилися iз запорожцями; увесь же люд полкiв
Миргородського та Полтавського за те, що. став на бiк запорожцiв, зазнав
тяжко© покари - заслання в Сибiр i навiть смертного вироку. Вiд
Скоропадського, затвердженого на гетьманському урядi пiсля втечi Мазепи,
була вiдiбрана влада й до нього приставили царського радника, боярина,
який i керував Укра©ною.
Проте ватажок запорожцiв Кость Гордi нко й пiсля усiх цих подiй не
втратив свого завзяття. Вiн, разом iз генеральним вiйськовим писарем
Пилипом Орликом, мав надiю, що перемога Росiйсько© держави була
випадковою, а занепад Укра©ни тимчасовий. Вони обо вiрили, що шведський
король знову стане могутнiм; та й турецький султан, на ©хню думку, не
повинен був згодитись на те, щоб Росiя зрештою прилучила до себе Укра©ну й
Запорожжя. Обидва втiкачi плекали надiю, що за допомогою Швецi© й
Туреччини Укра©на знову матиме незалежнiсть. Пiд впливом таких сподiвань у
травнi 1710 року в Бендерах запорожцi, що лишилися з Гордi нком,
проголосили Орлика гетьманом Укра©ни, а пiсля того запорожцi, з одного
боку, й Орлик, iз другого, склали умову про те, як вiн ма правити
Укра©ною i забезпечувати права й вольностi Запорожжя. Хоч та умова й
лишилася назавжди на паперi, проте вона цiкава, бо виявля бажання й
мiркування iдейних укра©нцiв того часу й тодiшнiх запорожцiв. От скороченi
основнi пакти тi © умови:
1). На Укра©нi мусить панувати вiра православна з митрополi ю в Ки вi,
залежною тiльки од Цареградсь-кого патрiарха.
2). Межа Укра©ни з Польщею ма проходити по рiчцi Случ, а з Московi ю -
як зазначено в Переяславськiй умовi з Богданом Хмельницьким.
3). З Кримським ханством ма бути приязнь.
4). Столицi Укра©ни Ки ву i всiм мiстам укра©нським забезпечити давнi
права.
5). Гетьман повинен пильнувати, щоб нi полковники, нi iнша вiйськова
старшина не забирала собi в пiдданцi й не примушувала нi до яко© панщини
анi козакiв, анi посполитих.
6). Гетьман не ма права призначати на посади, бо всi посади мають бути
виборнi.
7). Гетьман не ма права нiкого судити, а всi справи, навiть за образу
самого гетьмана, передавати на генеральний суд.
8). Тричi на рiк: на Рiздво, на Великдень та на Покрову в гетьманськiй
резиденцi© мають вiдбуватися генеральнi ради задля вирiшення всяких
найважливiших справ. На тi ради мають з'©здитися: генеральна старшина,
полковники з усi ю полковою старшиною й сотники; виборнi вiд полкiв
генеральнi радники й представники Запорозького Вiйська. Без ухвали
генерально© ради гетьман може вiдправляти тiльки пильнi справи за радою
генерально© старшини.
9). Побудованi росiйським вiйськом на Запорожжi мiстечка мають бути
зруйнованi, й нiхто на запорозьких землях не ма права ставити нiяких
мiст.
10). Мiста: Трахтемирiв, Келеберда й Переволочна з перевозами мають
належати Вiйську Запорозькому, а також i весь Днiпро з усiма рiчками,
починаючи од Переволочно© до самого Очакова.
Окрiм цих головних пунктiв, було написано ще багато другорядних, що
дуже докладно обгрунтовували конституцiю Укра©ни.
10 травня року 1710-го король схвалив обрання Орлика гетьманом та його
конституцiю. Все було добре обмiрковано, та тiльки не судилося укладачам
конституцi© вернутися на Укра©ну, щоб здiйснити ©©.
* ЗАНЕПАД ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1710-1734 роки) *
СМУТОК НА ЗАПОРОЖЖI
Пiд час атакування росiйським вiйськом Чортомлицькоi Сiчi значна
частина запорожцiв, як i щолiта, була на рибальствi й полюваннi у Великому
Лузi. Звiстка про зруйнування Сiчi не один день, не один i мiсяць
переходила з рiчки на рiчку, з байрака в бiйрак, доки облетiла все
Запорожжя, й товариство кiлька тижнiв збиралося й вирушало з мiсця на
мiсце, поки нарештi скупчилося там, де рiчка Кам'янка впада в Днiпро, й
прилучилося до кошового отамана Петра Сорочинського. Вiн же повернувся з
Криму нi в тих нi в сих, бо через мир iз царем хан не наважився без
дозволу султана надати запорожцям допомогу.
Впорядкувавши на Кам'янцi свiй кiш, Сорочинський через Кизикермен знову
по©хав у Крим, щоб просити протекцi© хана, а тим часом до Ново© Сiчi
почали прибувати ватага за ватагою й тi запорожцi, що були з Гордi нком.
Частина ©х вiдбилася вiд шведського вiйська пiд час перевозу через Днiпро
в Переволочнiй, частина ж прибiгла вiд устя Бугу, й нарештi бiльшiсть
вирядив на Запорожжя з-пiд Очакова сам шведський король Карл XII, не маючи
чим запорожцiв годувати. Бракувало ще тiльки невеликого гурту
найзавзятiших сiчовикiв та самого Гордi нка.
Смуток оповив душi козакiв, що пiдступили аж до татарських кордонiв.
Туга за зруйнованою ненькою-Сiччю, що була свiдком великих подiй, та за
"батьком" Великим Лугом, що споконвiку годував запорожцiв, розпукою
пригнiтила ©м серце, й мимоволi у всiх виникало питання, чи не лiпше було
б скоритися царевi, аби тiльки жити на сво©х рiдних степах та у Великому
Лузi. В першi ж мiсяцi пiсля "шведчини" на кошi вже лунали голоси за те,
щоб поклонитися царевi й просити його ласки. Може б, воно так i сталося,
коли б з Укра©ни не надходили такi тяжкi вiстi. А до Ново© Сiчi линула
чутка за чуткою: що тих козакiв, якi були бiля Мазепи, хоч би навiть
мимоволi, тяжко катовано, а кого не замордовано на смерть, то заслано в
Сибiр. Навiть тих запорожцiв, що й не були з Мазепою, позаслано на Ладогу
й у Петербург копати канави понад озерами та рiчками. З тих козакiв, що
були на канальських роботах, од незвичного болотяного повiтря, вогкостi та
недобрих харчiв, гинула майже половина, решта ж верталася на Укра©ну
калiками. Не зважаючи на те, замiсть померлих та покалiчених, росiйський
уряд посилав на пiвнiчнi канали все новi та новi козацькi полки. "Якщо ви
прийдете на Укра©ну, - переказували запорожцями з Гетьманщини, то усi
загинете. днайтесь iз татарами та визволяйте нас, бо й ми всi од Москви
пропали".
Окрiм "канальських робiт", укра©нських козакiв кидали на пiвнiчний
Кавказ, на "лiнiю" - обороняти росiйськi кордони од Кубансько© орди, i там
вони тисячами гинули од татар, черкесiв та вiд пропасницi. Про походи на
"лiнiю" та про недолю пробування там збереглася навiть народна пiсня:
У Глуховi, у городi, в усi дзвони дзвонять,
Та вже ж наших козаченькiв на "лiнiю" гонять.
У Глуховi, у городi, стрельнули з гармати -
Не по однiм козаченьку заплакала мати.
У Глуховi огнi горять, у Полтавi димно,
На могилi гетьман сто©ть - геть там його видно.
"Допевняйся, пан-гетьмане, допевняйся плати,
Як не будеш допевнятись - будем утiкати".
"Ой, iдiть же, панове, до Петра, до свата,
Ой, там буде вам, панове, велика заплата -
По заступу у рученьки та ще i лопата!"
Сидить козак на могилi, сорочку лата ;
Ой, кинувся до черешка - копiйки не ма .
хав козак на лiнiю та й вельми обдувся,
Iде козак iз лiнi© - як лихо зiгнувся!
Пiд впливом таких звiсток з Укра©ни, коли гетьман Скоропадський серед
лiта року 1710-го прислав до Коша листа, вмовляючи запорожцiв одцуратись
бусурманiв та просити ласки царя, то кошовий отаман Осип Кириленко з
товариством написав йому дуже докiрливу й глузливу одповiдь. Ось що там
запорожцi, мiж iншим, писали:
"Диву мося, що ваша милость не соромиться звати себе Вiйська
Запорозького i обох бокiв Днiпра гетьманом, коли ми вашо© милостi на той
уряд не обирали, а пiднесенi, ваша милость, пiд мушкетами московськими".
"Приклада ш, ваша милость, до себе титул Вiйська Запорозького, коли
воно тепер до регiменту вашо© милостi не належить i не хоче належати; та й
Сiча Запорозька, гнiздо вiйськове, джерело й захист вольностей вiйськових,
через запеклу московську до нас ворожнечу та через зраду проклятого
Галагана, невдячного за хлiб наш вiйськовий, перевертня i зрадника,
знищена й зруйнована, нашiй батькiвщинi на вiчну неволю".
"Як ма ш бути, ваша милость, гетьманом обох бокiв Днiпра, коли на
тогобiчнiй сторонi, чи теж Укра©нi, князь Голiцин, во вода Ки©вський,
владою сво ю московською опанував i немилосерднi здирства людям чинить".
"А як же, ваша милость, вольностями нас обнадежу ш, будучи сам
невольник i пiд пильним доглядом мiнiстра царського лиша шся, без волi
котрого нiчого не владей чинити, а без печатi його нiкуди писати!"
Це було писано 2 червня, а 3 серпня запорожцi обрали нового кошового
Лаврентiя Степаненка, за пiдписом якого надiслано гетьману Скоропадському
скаргу на полковника Гната Галагана. З не© видно, що Галаган не
задовольнився зруйнуванням Сiчi, а й пiсля того з ватагами нападав на
запорозькi зимiвники та бекети, хапав безвинних людей та видавав
росiйським урядовцям на муки й заслання i чинив запорожцям всякi шкоди. За
такi вчинки свого покруча козаки в сво му листi не пошкодували на його
голову рiзних прокльонiв, та тiльки все те пiшло намарне, бо Галаган був у
царськiй ласцi, збудував собi бiля Боровицi добрий будинок i жив, як
кажуть, "паном на всю губу", глузуючи з безсилого лютування сво©х колишнiх
товаришiв.