Страница:
посвiдчують два оповiдачi, допитанi добродi м Новицьким, та й менi самому
доводилося про це чути. Дiд Стогнiй казав: "Од тих (баштових) дубiв шлях,
кажуть, iшов плавнею скрiзь до Кучугур i далi - де тiльки жило Запорозьке
Вiйсько, аж до Микитиного перевозу". Вiн поясню навiть, коли зник той
шлях: "як зруйнували Запорожжя - дуби ще довго стояли, а шлях зарiс травою
й лiсом".
Нижче Кривого озера понад Днiпром, проти Лисо© Гори, аж до рiчки
Лопушки, що нижче села Бiленького, на 12 верст простягся добрий лiс,
порiзаний упоперек рiчками Здурмiвка, Музурман та Клокушка. Всi цi рiчки
дуже дрiбнi й пiд суху осiнь ними плавати можна не скрiзь. Опрiч рiчок,
тут кiлька довгих заток iз Днiпра й чимало озер, iз яких найбiльше -
Розсоховате, що взяло пiд себе найменше квадратову версту.
На тiй великiй площi плавнi було багато урочищ. Над рiчкою Лопушкою за
п'ять верст од Днiпра й острова Тарабоша мiститься стародавн городище.
Воно ма навкруги 760 крокiв, але по всьому знать, що багато з того
городища змито Днiпром i що колись воно було далеко бiльше. Розкинувшись
серед дико© пущi, городище оточене з усiх бокiв низиною i вербами,
шелюгами, очеретами, озерами та болотами, а проте бугор пiд самiсiньким
городищем iз глини. Це перекону мене в тому, що той бугор, на якому
помiтнi стародавнi окопи, був колись частиною правого берега Днiпра, i
його вiдмило видно так само, як i старе Городище проти слободи Капулiвки
(Баторi ва Сiч). Зважаючи на те, що це знайдене Я. П. Новицьким городище
найлiпше закрите вiд берегiв, треба гадати, що на ньому була найдавнiша
Запорозька Сiч у тi часи, коли Вiйсько Запорозьке не мало сили змагатись
iз татарами й мусило ховатись од них, як, скажiмо, ховалися року 1557-го.
Цiкавi оповiдання про це городище записано у селi Бiленькому вiд дiда
Пазюка року 1887-го.
"В плавнях Попова городище, котре ми звемо Великим, а на п'ять верст
далi, а плавнях Бродського, - Мале. На обох городищах жили колись турки, а
потiм запорожцi, бо й досi в землi находять багато людських голiв та
кiстякiв. До велико© води в сорок п'ятому роцi (1845) Велике Городище було
довге й широке, а тепер його й чвертi нема - знесло водою. Щогоду, як
прибува весною вода, воно сто©ть мов острiв. Тут люди знаходили черепки з
посуду, маленькi горщики, а год двадцять назад чоловiк викопав невеличку
мiдну вазу. Викопав та й продав шинкаревi. Находили тут i грошi срiбнi,
тоненькi та довгi. За старих годiв найшов i я раз шагiв зо три мiдних, а
мiж ними один з хрестом посерединi (грошi часiв польського короля Жигмонта
III).
У тридцятих роках (1830) коло Великого Городища i в плавнях Матлаша
жило багато польських утiкачiв. Тодi люди тiкали вiд лютих панiв, а
найбiльше - вiд лютих при-кащикiв, котрi знущались над ними. Тiкали по
одному, тiкали й сiмействами. Тут були лiси, очерети й терни несходженi, а
в тих пущах були ©хнi куренi й землянки. Утiкачi i всяка бурлачня жили тут
лiто й зиму. Як випаде, було, холодна зима, то баби з дiтьми, було, i
просяться до людей у слободу (Бiленьку), а мужики так i пропадали надворi.
Розведуть, було, огонь та й грiються день i нiч. Тут утiкачi жили, тут
дiти родились i женились. В слободу не показувались - боялись. Був у них i
свiй пiп iз утiкачiв. Було, як жене iнший сина, або да замiж дочку, то й
кличуть того попа. Вiн обведе молодих кругом дуба тричi, проспiва "отче
наш" - от i все вiнчання!.."
От як жила воля у Великому Лузi пiввiку пiсля зруйнування Сiчi.
Оглядаючи Великий Луг року 1916-го, я не змiг побувати на лугових
городищах, але бачився з одним давнiм знайомим орендатором пана
Мiклашевського - Коробцевим, що живе у селi Бiленькому. На мо запитання
про городище вiн менi розповiв: "Я часто ходю на полювання побiля рiчок
Лопушки та Змiйки. Мiсцевiсть там дуже дика. Знаю обидва давнi городища,
на них збiгаються зайцi та лисицi пiд час повiдi. Велике Городище од рiчки
Лопушки за пiвверсти на схiд, а Мале, мiж Змiйкою та Лопушкою, - за п'ять
верст од першого". Таким чином, обидва стародавнi городища ще iснують, i
©х можливо бачити й у нашi часи.
На площi Великого Лугу, що мiж Днiпром, Кривим озером, Лопушкою та
рiчкою Кушугумом, що вийшла нижче Лебедових озер iз Кушугума, доживало
вiку чимало запорожцiв. Дiд Джигир у розмовi з Я. П. Новицьким так
схарактеризував ©х:
"Як почали дiлити землю панам та пiд слободи, то перше порiзали степи
на правому боцi Днiпра, а потiм - i на лiвому. На правому боцi, пiд Лисою
Горою, жили запорожцi - Джерелiвський, Кавунник i Посунько. Добре було ©м
там жити, а як почули, що степ став панським, - взяли й перебрались у
Великий Луг. Тут вони й вiку дожили. Деякi запорожцi жили бiльше ста год
на свiтi i були такi мiж ними великi характерники. Джерелiвський сам кував
рушницi i вмiв заговорювати ©х. Великий стрiлець вiн був i не боявся нi
тучi, нi грому: йому дикий жеребець вухо вiдкусив, i якби не злiз на
дерево, то й носа не було б! Капканами ловив всякого звiра; а то раз як
налiзло десяткiв пiвтора вовкiв в капкани, - взяли й затягли ©х в Днiпро.
Джерелiвський завжди охоче давав притулок всiм запорожцям, що пiсля
зруйнування Сiчi не пiшли на Дунай i лишилися без притулку. Прийдуть до
нього та й просяться:
"Пусти, дiду, спочить!" - "Спочивайте, добрi люди!" - Году ©х день,
году два, году й бiльше, а вони все спочивають. Було, пошле хлопця:
"Бiжи, хлопку, подивись, що бурлаки роблять!" Вернеться хлопець, дiд i
пита : "А що?" - "Вошi б'ють!" - "Ну, ще, каже, - будуть жить". Через
день, другий уп'ять посила : "А що тепер роблять?.." "Латаються!" - "Ну,
тепер, - каже, - скоро пiдуть"... Так на його мову й виходило:
облатаються, подякують та и iдуть з богом".
Жили ще запорожцi Канцибери: ©х було три брати. Силачi були великi.
Один з них жив з сiмейством, мав велику хату, а бiля його кишла було i
запорозьке кладовище. Тепер того кишла й кладовища не зосталось i слiду, -
змив Днiпро. Грошовитi люди були Канцибери... Було, йдуть у шинок (в село
Бiленьке), а за ними народ так i хиле. Викотять бочку горiлки - давай
гулять... Нагуляються, наспiваються досхочу, заплатять шинкаревi - i гайда
додому. Жонатий Канцибера був великий галдовник (чарiвник) - загалдував
сво© грошi, i ©х нiхто не вiзьме".
Iнший оповiдач - дiд Орел про урочище Канциберiвщина й озеро
Канциберiвське так розказував:
"Там жив характерник Канцибера, а тепер людей лякають чорти. Колись там
така пуща була, така росла палома (висока трава), що й не просунешся. Там,
кажуть, колись кричало, реготало i вило на всю плавню".
На схiдному боцi рiчки Лопушки, що впадала в Кiнську, проти села
Маячки, розкинулось багато озер, а з них найбiльше, рахуючи згори:
Царград, Глибоке, Довге, Криве (це вже вкотре?), Розкопанка, Глухе,
Осикове, Бiлоцерков-не, Орлове, Рiчище, Прошесь, Тихе, Волове, знову Криве
та Бабине, прозване так через те, що на ньому збиралися баби (пелiкани).
Опрiч озер, понад Кiнською йшли лимани: Холодний, Дурний, Буроватий,
Скелюватий, Крутоватий та iншi.
Багато ще й зараз по цих озерах та лиманах риби та дико© птицi, але
найбiльш цiкаве в сiй частинi Великого Лугу урочище Кучугури. Простяглеся
воно серед плавнi високим, пiскуватим кряжем, почавшись бiля залiзнично©
станцi© Попово© на пiвнiч, за вiсiм верст, - до озера Довгого i навiть
далi за нього.
На сьому мiсцi неодмiнно iснувало колись велике мiсто, бо ще за часiв
Ново© Сiчi помiж кучугурами було чимало мармурових стiн i пiдмуркiв, а
цегли - то скiльки хочеш. Про це збереглися й документи в архiвах
останньо© Сiчi. Пiд час спорудження Олександрiвсько© фортецi, росiй-.
ський генерал хотiв брати з Кучугури цеглу та мармур, але Кiш Запорозький
рiшуче проти того виступив; не дозволив вивозити камiнь i написав
генераловi, що Вiйсько Запорозьке давно зна про ру©ни у Великому Лузi
давнього городища i ма думку, як тiльки скiнчиться тогочасна вiйна (1769
- 1774 pp.), збудувати з мармуру та iншого матерiалу, що на ру©нах
мiста, нову та велику церкву в Сiчi.
Ця оборона запорожцями сво©х прав на Великий Луг була зарахована
вiйську, як змагання з царською владою, й нiколи не пробачалася.
Досi тi ру©ни давнього мiста почасти вже використанi помiщиками для
будiвництва сво©х економiй, почасти ж ©х позаносило пiсками. Нiхто
докладно не дослiджував Кучугур, i через те понинi не вiдомо, якому
народовi належало те мiсто. Народнi перекази приписують його туркам; на
мою ж думку, запорожцi на початку XVI столiття не могли застати у Великому
Лузi такого значного турецького мiста, i коли б i застали, то не зумiли б
одвоювати його, тому ру©ни на Кучугурах треба вважати за сплюндроване
татарами генуезьке мiсто, як i на Бiлозерцi.
Дiд Джерелiвський подав такi вiдомостi про се урочище:
"У Великому Лузi насупроти слободи Василiвки сть кучугури, а помiж
ними глибокi ями (напевне, там повикопували пiдмурки давнiх будинкiв). Цi
кучугури, такi високi та крутi, що не всякий на них i зiйде; а ями глибокi
й заросли дерезою (колючi кущi з червоними ягiдками), кущами та хмелем, що
не видно й дна. Страшно там: звiр живе всякий i виховуються злодi© та
душогуби. Як жили запорожцi у Великому Лузi, то тут було ©х кишло. У сьому
мiсцi нiяка б сила не звоювала вiйська. Кучуруги сть i ближче бiля
слободи Пiдстепно©, де кiнчаються плавнi пана Попова i починаються
Канкрiнськi. I тут невилазнi урочища, i тут жили запорожцi. Бiля цих
кучугур, на Канкрiнськiй землi, був якийсь турецький город, бо багато
знайдено цегли й камiння з фундаменту. Цегла мiцна, як камiнь. Щоб не
затопляла весняна вода, турки насипали високi могили по плавнях i
становили по них цегловi двiрцi. Срiбнi грошi, мов риб'яча луска, i
невеличкi мiднi находять люди i тепер. Ще недавно в цих могилах викопували
чавуннi турецькi казани i якiсь мiднi труби. Казали й тепер вони сть у
пiдстепнянських людей. Вони широкi i мiлкi, так що з кожного можна
нагодувати чоловiк десять-п'ятнадцять".
Чому ж так сталося - на мiсцi стародавнiх мiст тепер пiскуватi
кучугури? Для мене цiлком зрозумiло: мешканцi мiст вирубали навколо себе
лiс на будову й на дрова, а позаяк грунт на Великому Лузi пiскуватий, то
вiтри з часом i позаносили мiста.
Найлегше пiд'©хати до Кучугур од залiзнично© станцi© Попово© човном,
Кiнською, а далi рiчкою Кривою. Я був на Кучугурах року 1882-го i можу
ствердити слова дiда Джерелiвського: "Сумно на Кучугурах i страшно" - я не
змiг примусити себе, щоб зайти в Кучугури глибше, як сажнiв на сто: вони ж
упоперек мають бiльше двох верст. Коли спуститися з кучугури в яму,
виднокiл так зменшу ться, що бачиш тiльки небо та перед очима кущi; коли ж
вилiзеш на кучугуру, то тiльки й уздрi ш навкруги безкра© ряди таких-от
кучугур, на яких ноги грузнуть у пiсках, а вбрання зачiпа ться за кущi. У
цих кучугурах ще довго матимуть притулок вовки та лисицi.
На схiд од рiчки Лопушки й до Верхньотарасiвського перевозу вздовж
Днiпра тягнеться добрий лiс. Од перевозу, впоперек Великого Лугу, що
звузився до 12 верст, iдуть два шляхи: один - до Струкiвського хутора та
села Балок, а другий - до села Благовiщенського, що на Кiнськiй. Цими
шляхами дуже цiкаво подорожувати, бо вони обминають чимало озер та
переходять багато рiчок. Проте доброго лiсу понад шляхом вже мало.
Iз рiчок та озер, що розташованi на площi, обмеженiй на пiвночi
Днiпром, на сходi рiчкою Лопушкою, на пiвднi Кiнською i на заходi -
шляхами, найпримiтнiшi: рiчка Митрик, що тече з Днiпра в озеро Пiскувате,
пригортаючи до себе й одштовхуючи геть безлiч проток; рiчка Змiйка, що
вибiгла з Днiпра, справдi неначе гадючка, плута ться в плавнi, переходячи
повз декiлька озер i, врештi, серед плавнi впада в лиман Семеновий. Далi
Змiйка й Митрик, переснувавшись i дiставши назву Плетенихи, вливаються до
Кiнсько©. Ближче до цi © рiчки течуть: Закопа©чка, Кривий Бакай, Санчина
та Масюкова.
Iз озер тут найбiльшi: Копилове, Плоське, Орiхове (друге), Куширувате,
Близнецi, Карасевате, Пiскувате, Семенiв лиман, Гнилий лиман, Довгеньке,
Клинувате, Котове, Попове та Затони: Верхнiй i Нижнiй.
Опрiч цих великих озер, по всiй плавнi розкидано кiлька сот дрiбнiших,
здебiльшого сполучених iз рiчками-протоками. Ся частина плавнi найдужче
волога, найбiльш порiзана протоками, й у нiй найлегше заблудити. По сiй
плавнi теж чимало запорожцiв доживало свого вiку й од сучасних рибалок ще
можна почути чимало про них оповiдань.
Далi, на схiд од Верхньотатарського шляху та рiчки Плетенихи, Великий
Луг хутко звужу ться й перекида ться на правий бiк Днiпра; на лiвому ж
боцi з Днiпра в Кiнську витiка ще тiльки одна рiчка Прогнои; озер же хоч
i багато, та вони не сполученi помiж себе протоками, i через те важко
оглядати сю частину плавнiв.
Найзахiднiший куток лiвобережно© частини Великого Лугу - одне з
найчарiвнiших мiсць. Рiчка Кiнська, що розбилася тут на кiлька проток,
порiзала його на п'ять островiв, порослих добрим та величним лiсом. На
островi, що найбiльший, лежить дво великих озер: Загинайко та Царград, а
нижче, бiля самiсiнького Днiпра, вiдрiзанi од плавнi Рiчищем, лежить три
острови Томакiвських iз рибними заводями.
Кiнча ться ця частина Великого Лугу урочищем Палi©вщина. За народним
переказом, тут жив один iз видатних козакiв Семен Палiй. Звiдсiля вiн
вийшов на заклик польського короля Яна Собеського року 1681-го на Укра©ну
й почав на Фастiвщинi поновлювати винищене пiд час Велико© Ру©ни козацтво.
Мiцно осiвши у Фастовi, Палiй усе сво життя збро ю обстоював права
козакiв i взагалi укра©нського народу. I в людськiй пам'ятi вiн залишився
й досi, як певний лицар i оборонець народний. Урочище Палi©вщина й
недалека вiд не©, за чотири версти через Днiпро, - Сiркiвка - дорогi
пам'ятки про двох великих синiв Запорожжя. Гарно й затишно в Палi©вщинi, й
рибалки показують навiть скелю, де любив сидiти Палiй.
У тiй частинi Великого Лугу, що перекинулася на правий бiк Днiпра,
найширший куток проти Томакiвського городища (бiля 8 верст), а найвужчий
(2 1/2 версти) саме проти Сiркiвки. З озер, починаючи зi сходу, тут
найбiльшi: Кругле, Головате, Лопуховате, Савка, Орiхове, Рогозовате,
Пiскувате та цiлi десятки лиманiв у бiк Нiкополя. Рiчки всього цього
кутка: Бугай, Тарас, Джуган, Ревун, Рiчище та Цимбал далеко ширшi й
прудкiшi, нiж рiчки пiвдня Великого Лугу.
Тут же, в серединi Лугу, найкраще збереглися лiси. Саме проти
Палi©вщини лежить понад Днiпром урочище, що зветься Велика Пуща. Такого
лiсу, як був у нiй ще року 1883-го, не вiдшукати по всьому Великому Лугу.
Величезнi, в чотири обхвати, дуби з розлогим гiллям, що могло б захистити
вiд дощу цiлий курiнь запорожцiв; височеннi, в 15 сажнiв, - осокори,
лапастi клени, стрункi ясени, зда ться, шикувались один перед одним,
вихваляючись, хто темнiше заступа землю од сонця, а грушi, кислицi та
шовковицi сперечалися мiж собою, хто ряснiше засипле землю плодами.
Тяглася Велика Пуща вiд устя Кiнсько© п'ять верст на схiд, до протоки
Куми, та стiльки ж на захiд, переходячи за устя Перевал; упоперек же вона
мала вiд пiвтора до чотирьох верст.
Року 1916-го, пливучи вздовж Велико© Пущi пароплавом, я вже не бачив нi
дубiв, нi iншого твердого дерева, а взагалi у Великiй Пущi лiс був високий
i чи не найкращий у всьому Лузi. Невеликий шматок сi © пущi, проти
Томакiвських островiв та устя Рiчища, вiдрiзано найкрасивiшою, зда ться,
на всьому Днiпрi протокою, що зветься Днiприщем.
ЛУГ БАЗАВЛУГ
За Микитиним Рогом, або Нiкополем, розляга ться Базавлуг. Днiпро тут
викида iз себе чимало води праворуч рiчкою Лапинкою, а сам, звужений,
пробiгши три версти до Кам'яного Затону, почина виробляти великi колеса i
дедалi дужче схилятися на пiвдень. За Кам'яним Затоном iз Днiпра лiворуч
знову витiка Кiнська i, прямуючи на пiвдень, одразу розширю Днiпрову
долину мiж Лапинкою й Кiнською на 15 верст.
Року 1916-го я побачив, що тут рiчку Кiнську перегачено кам'яною
греблею, щоб утримати бiльше води у Днiпрi, та вона не хоче скорятися
iнженерам i, обминаючи греблю, тече таки сво©м давнiм рiчищем.
Весь час, доки пароплав руха ться до рiчки Павлюка, що вiдбива ться од
Днiпра на 12-й верстi нижче Нiкополя, з нього вряди-годи видно високий
правий берег Днiпра з Нiкополем, селом Лапинкою й iншими населеними
пунктами, де Днiпро круто поверта на пiвдень, iз-помiж високих осокорiв
визира лiвий берег iз горами Мамай-Сурки. Перед Павлюком Днiпро вже
розмежований на двi великi протоки, а мiж ними лежить помiтний острiв
Братан; проти витоки Павлюка розташувався острiв Сулима з ру©нами
стародавнього городища. Саме в сьому кутку Великого Лугу сполученi ймення
двох безталанних укра©нських гетьманiв Сулими й Павлюка, що в роках
1635-му та 1637-му пiдняли iз запорожцями повстання проти польсько© шляхти
й обо загинули у Варшавi од рук катiв. Ру©ни на островi Сулимi зовсiм ще
не дослiдженi - не вiдомо навiть, до яко© доби вони належать.
На пiвдень та схiд вiд острова Сулими, мiж Днiпром та Кiнською,
розляглася чимала площа Великого Лугу. Рiчка Кiнська, обминувши пiски
Кам'яного Затону та Бiлозерський лиман, пiдходить до села Знам'янки i,
пробiгши попiд горами Мамай-Сурки, поверта на захiд, а за 20 верст пiсля
виходу до Днiпра, бiля урочища Карай-Дубина, знову злива ться з Днiпром.
Весь закут, який лишився мiж Днiпром та Кiнською, 20 верст завдовжки та до
8 впоперек, незважаючи на близьке сусiдство колись татарських мiст, що
були в Кам'яному Затонi та за Бiлозерським лиманом, iз давнiх-давен
належали запорожцям, як i решта Великого Лугу. Пiвнiчна частина сього
кутка майже цiлком знiвечена: лiси вирубанi, там лише очерет i шелюг; i
недалеко той час, коли плавнi на рiчках Мельничисi та Лебедисi
перетворяться на такi ж пiскуватi кучугури, якi розляглися на мiсцi
Кам'яного Затону.
Середня частина сi © площi, до рiчок Сурицi й Чайки, збереглася трохи
краще. Вона ще вкрита лiсом та озерами: там багато заток од рiчки
Кiнсько©. Тут кiлька озер iз назвою - Закутн , озеро Пiскувате, Глибоке,
Хрящувате. Лозовате, Кваша, Бiдне тощо. Пробратися впоперек плавнi, помiж
тими озерами, просто неможливо - вся площа геть заросла очеретом та лозою.
У цей озерний край iз Днiпра тече рiчка Лебедиха i, вiдрiзавши острiв
десь версти на три завдовжки та двi завширшки, знову впада в Днiпро. Цей
острiв, названий на картi - триверстцi Степакове, за часiв Запорожжя мав
ймення вiд рiчки Лебедихи. З iсторi© вiн знаний тим, що року 1679-го
велике турецьке й татарське вiйсько, загрожуючи Сiчi, наблизилося аж до
рiчки Базавлука; тодi славний кошовий запорозький Iван Сiрко, виступивши
зi сво©м товариством назустрiч ворогам i не маючи надi© здолати туркiв,
перевiз на сей острiв iз Чортомлика сiчову канцелярiю з усiма козацькими
скарбами та церквою. А коли турки, побачивши на сiм боцi Базавлука хоробре
Запорозьке Вiйсько, не наважалися на нього напасти, то Кiш Запорозький
знову полишив Лебедиху та й вернувся до Чортомлицько© Сiчi.
Крайнiй, мiж рiчкою Лебедихою та Кiнською закуток плавнi весь порiзаний
озерами, протоками й затоками. Мiж озерами одне ма назву Лебедеве.
Мабуть, ця мiсцина була найбiльш укохана лебедями. Тут безлiч островiв,
якi з давнини вславилися сво©ми пасовиськами. Серед них найвидат-нiшi:
Хмельницький та Кiнський, за якi запорожцi часто змагалися з татарами.
Про них Я. П. Новицький записав цiкаве оповiдання:
"Як гетьманував над козаками Хмельницький, то вище урочища
Карай-Дубини, з правого берега Кiнсько©, була i його плавня. Бiля
Карай-Дубини був перевiз, були й броди козацькi, де з турецького берега
переганяли коней цiлими табунами. У Хмельницькiй плавнi паслась, кажуть,
така сила коней, що нiхто ©м щоту не знав. Сюди ©х гнали з Туреччини. Як
пiд добру ласку, то козаки не брали за се грошей iз татар i ногайцiв, бо й
самi пасли коней на ©х сумiжнiй землi.
У Таврi©, бiля урочища Мамай-Сурки, жив турецький (татарський) хан
Мамай. Дуже лютий був собака, i таке ж кляте було i його вiйсько. Спуску
не давав нi запорожцям, нi чумакам: де пiйма, там ©м i амiнь. А в Сiчi був
кошовий Сiрко. Давай Мамай загравати з Сiрком... Раз пiймав запорожця,
зняв з голови волосся iз шкурою й пустив: "Iди, - каже, - до свого Сiрка
та скажи, що я йому хвоста увiрву". Кошовий Сiрко, як почув се, так i
скипiв... Сiв на коня та як свиснув, як свиснув! Збiглися запорожцi.
"Ану-те, - каже, - хлопцi, сiдлайте коней та махнем до Мамая в гостi".
Посiдали козаки на коней i подалися. Мамай зiбрав вiйсько й вискочив
навстрiч. Сiрко до нього: "Ну, - каже, - попробу м, хто кому хвоста
увiрве!" - i давай кошматить... Побили Мамая, побили його вiйсько, забрали
добро - i були такi..."
Нижче Лебедихи, в урочищi Карай-Дубини, Днiпро пiдступа до самiсiньких
гiр лiвого берега й знову вбира в себе Кiнську. Кра вид на село й гори
Карай-Дубини найкращий, зда ться, на Базавлузi, а напроти села
Карай-Дубини на правому березi Днiпра, в урочищi Петрiвщина, йому дода
краси, хоча й молодий, але рясний лiс.
Через двi версти Кiнська знову випручалась з обiймiв Днiпра, але
ненадовго, бо, вiдмежувавши з лiво© руки острiв Погряничний, вона вже
влива ться в Днiпро. Нижче сього острова, пiд горою лiвого берега,
притулилося село Ушвалка, а нижче нього, теж над Днiпром - Бабине.
Звiдсiля Днiпро поверта на захiд i кiлькома колiнами наближа ться до
пiвденного краю лиману Великi Води, по днавшись на двi версти нижче з
устям Базавлугу.
Лiс на нижньому кiнцi Базавлугу дуже винищено й на мiсцi колишнiх пущ i
непроглядних нетрiв нинi хлiбороби любiсiнько викохують капусту, i якось
дивно бачити помiж очеретами та осокою грядки огородини i тут же, мiж
капустою, довгоногу чаплю, що, стоячи на однiй нозi, неначе суму за
минулим привiллям цих мiсць.
Щоб не заблукатись усерединi Базавлугу, треба знову вертатися до
Нiкополя й починати огляд iз нього, йдучи правим берегом.
Рiчка Лапинка, вiдбившись од Днiпра зараз же за лiсом, руха ться на
захiд, беручи трохи на пiвнiч. Понад нею, степом, тягнеться високий кряж,
рясно засiяний могилами. За часiв Запорожжя берегами Лапинки густо скрiзь
стояли в довжиках запорозькi зимiвники. Мiсцевiсть ся була завжди
забезпечена вiд татарських наскокiв, i через те тут були найзаможнiшi
козацькi сиднi. Нинi понад сi ю рiчкою на 12 верст щiльно розташувалися
великi села: Сулицьке-Лиманське, Лапинка та iншi, що облягають Нiкополь.
Кряжем, понад сими селами, проляга два шляхи: один стародавнiй, що ще
за часiв Запорозько© влади простягався iз Чортомлицько© та Покровсько©
Сiчi на Микитин Рiг та у Крим; другий - залiзничний, Катерининська
залiзниця. Iз старого шляху видно, як на долонi, майже весь Базав-луг iз
його лiсами, рiчками, озерами; iз залiзницi ж, на жаль, нiчого не побачиш,
бо вона лежить iз пiвнiчного боку кряжу. З нього можна загледiти лише
розлогi степи й, сидячи в по©здi, навiть важко уявити собi, що за якихось
три версти вiд тебе мiститься така божа краса, як Базавлуг.
Пробiгши пiд горою всього пiвтори версти, Лапинка вiдкинула од себе
рiчку Шарай, що подалась упродовж Днiпра й злива ться з ним проти острова
Братана. За п'ять верст нижче сього шара Лапинка випуска iз себе цiлу
низку дрiбних рiчок i проток: Велику Скажену, Малу Скажену та Бистрик. Тi
рiчки подiляються ще на дрiбнiшi протоки й укривають сей куток Базавлуга
струмками, наче павутинням. Нарештi проти села Неплю ве останнi води
Лапинки подiляються на двi рiчки Бакай та Коканю, якi, обiгнувши другою
кiлька верст, круто повертають на пiвдень i впадають у Сулицький лиман, а
вийшовши з нього пiд одною назвою - Бакай, прямують на сполучення iз
степовою рiчкою Чортомлик.
Бистрик та Скаженi, вийшовши з Лапинки, зазнають на сво му шляху чимало
змiн: Бистрик, одбившись вiд Лапинки, тече побiля озера Коровчиного та
Кочкуватого, далi переплива озеро Свиняче море i впада у Бакай; рiчки ж
Скаженi, сполучившись за двi версти вiд Лапинки, знову розливаються вже на
чотири витоки: Ткачеву, Цаврину, Гнилу та Грузьку, якi прямують до устя
Чортомлика, перетворивши сю степову рiчку на широкий i довгий лиман.
З озер у цьому кутку Базавлуга найпримiтнiшi: Пiскувате, Кремсо,
Василеве, Великий Лиман на урочищi Муро-вому й нарештi - Рачне мiж рiчками
Скарбною та Павлюком. Перша iз сих рiчок вийшла iз Днiпра проти острова
Братана, а Павлюк нижче урочища Криве Колiно, проти острова Сулими. Обидвi
вони бiжать до устя Чортомлика i, злившись тут iз Бака м та цiлою
павутиною дрiбних рiчок, утворюють невеликий лиман, серед якого напроти
Чортомлицького рогу та слободи Капулiвки, лежить невеликий, але славний в
iсторi© Запорожжя острiв Базавлуцький, що тепер зветься Городищем через
те, що на ньому збереглися ру©ни Запорозько© Сiчi.
Першi iсторичнi вiдомостi про цей острiв ма мо року 1594-го. Тодi
римський папа та нiмецький цiсар воювали з Туреччиною. I, шукаючи собi
спiльникiв, направили сво©х послiв до запорожцiв. Цiсарський посланець
Ерiх Лясота, що залишив про цю подорож записки, знайшов Запорозьку Сiч на
островi Базавлуцькому. Вiн уже був дуже пiдмитий водами Скарбно©,
Пiдпiльно© та Павлюка i на той час мав невелику площу. Се можна бачити з
того, що коли Кiш запорозький скликав раду, щоб вислухати чужоземного
гостя, обмiркувати його пропозицi©, то запорозьке товариство, через
тiсноту в Сiчi, мусило пере©здити на берег, де на зеленому степу й
вiдбувалася козацька рада.
Базавлуцька, або, як ©© назвав iсторик Скальковський "Баторi ва Сiч",
була першою офiцiйною Сiччю, бо вся органiзацiя Вiйська Запорозького,
разом iз виборною старшиною, була затверджена польським королем Стефаном
Баторi м року 1576-го на прохання гетьмана Якова Богдан-ка (Ружинського)
саме тодi, коли Сiч мiстилася на островi Базавлуцькому. Вона стала свiдком
розквiту й найвеличнi-шо© слави Вiйська Запорозького. Звiдсiля гетьман
Сагайдачний року 1606-го вирушав у сво© надзвичайнi морськi походи. З
Базавлуцького острова запорожцi плавали через Чорне море, громили Варну,
руйнували Синоп i Трапезунд, палили околицi Царграду, знищували велику
турецьку фортецю Кафу в Криму, визволяли щороку з турецько© неволi десятки
тисяч християн, кiлька разiв одверто нападали на великi турецькi флотилi©
доводилося про це чути. Дiд Стогнiй казав: "Од тих (баштових) дубiв шлях,
кажуть, iшов плавнею скрiзь до Кучугур i далi - де тiльки жило Запорозьке
Вiйсько, аж до Микитиного перевозу". Вiн поясню навiть, коли зник той
шлях: "як зруйнували Запорожжя - дуби ще довго стояли, а шлях зарiс травою
й лiсом".
Нижче Кривого озера понад Днiпром, проти Лисо© Гори, аж до рiчки
Лопушки, що нижче села Бiленького, на 12 верст простягся добрий лiс,
порiзаний упоперек рiчками Здурмiвка, Музурман та Клокушка. Всi цi рiчки
дуже дрiбнi й пiд суху осiнь ними плавати можна не скрiзь. Опрiч рiчок,
тут кiлька довгих заток iз Днiпра й чимало озер, iз яких найбiльше -
Розсоховате, що взяло пiд себе найменше квадратову версту.
На тiй великiй площi плавнi було багато урочищ. Над рiчкою Лопушкою за
п'ять верст од Днiпра й острова Тарабоша мiститься стародавн городище.
Воно ма навкруги 760 крокiв, але по всьому знать, що багато з того
городища змито Днiпром i що колись воно було далеко бiльше. Розкинувшись
серед дико© пущi, городище оточене з усiх бокiв низиною i вербами,
шелюгами, очеретами, озерами та болотами, а проте бугор пiд самiсiньким
городищем iз глини. Це перекону мене в тому, що той бугор, на якому
помiтнi стародавнi окопи, був колись частиною правого берега Днiпра, i
його вiдмило видно так само, як i старе Городище проти слободи Капулiвки
(Баторi ва Сiч). Зважаючи на те, що це знайдене Я. П. Новицьким городище
найлiпше закрите вiд берегiв, треба гадати, що на ньому була найдавнiша
Запорозька Сiч у тi часи, коли Вiйсько Запорозьке не мало сили змагатись
iз татарами й мусило ховатись од них, як, скажiмо, ховалися року 1557-го.
Цiкавi оповiдання про це городище записано у селi Бiленькому вiд дiда
Пазюка року 1887-го.
"В плавнях Попова городище, котре ми звемо Великим, а на п'ять верст
далi, а плавнях Бродського, - Мале. На обох городищах жили колись турки, а
потiм запорожцi, бо й досi в землi находять багато людських голiв та
кiстякiв. До велико© води в сорок п'ятому роцi (1845) Велике Городище було
довге й широке, а тепер його й чвертi нема - знесло водою. Щогоду, як
прибува весною вода, воно сто©ть мов острiв. Тут люди знаходили черепки з
посуду, маленькi горщики, а год двадцять назад чоловiк викопав невеличку
мiдну вазу. Викопав та й продав шинкаревi. Находили тут i грошi срiбнi,
тоненькi та довгi. За старих годiв найшов i я раз шагiв зо три мiдних, а
мiж ними один з хрестом посерединi (грошi часiв польського короля Жигмонта
III).
У тридцятих роках (1830) коло Великого Городища i в плавнях Матлаша
жило багато польських утiкачiв. Тодi люди тiкали вiд лютих панiв, а
найбiльше - вiд лютих при-кащикiв, котрi знущались над ними. Тiкали по
одному, тiкали й сiмействами. Тут були лiси, очерети й терни несходженi, а
в тих пущах були ©хнi куренi й землянки. Утiкачi i всяка бурлачня жили тут
лiто й зиму. Як випаде, було, холодна зима, то баби з дiтьми, було, i
просяться до людей у слободу (Бiленьку), а мужики так i пропадали надворi.
Розведуть, було, огонь та й грiються день i нiч. Тут утiкачi жили, тут
дiти родились i женились. В слободу не показувались - боялись. Був у них i
свiй пiп iз утiкачiв. Було, як жене iнший сина, або да замiж дочку, то й
кличуть того попа. Вiн обведе молодих кругом дуба тричi, проспiва "отче
наш" - от i все вiнчання!.."
От як жила воля у Великому Лузi пiввiку пiсля зруйнування Сiчi.
Оглядаючи Великий Луг року 1916-го, я не змiг побувати на лугових
городищах, але бачився з одним давнiм знайомим орендатором пана
Мiклашевського - Коробцевим, що живе у селi Бiленькому. На мо запитання
про городище вiн менi розповiв: "Я часто ходю на полювання побiля рiчок
Лопушки та Змiйки. Мiсцевiсть там дуже дика. Знаю обидва давнi городища,
на них збiгаються зайцi та лисицi пiд час повiдi. Велике Городище од рiчки
Лопушки за пiвверсти на схiд, а Мале, мiж Змiйкою та Лопушкою, - за п'ять
верст од першого". Таким чином, обидва стародавнi городища ще iснують, i
©х можливо бачити й у нашi часи.
На площi Великого Лугу, що мiж Днiпром, Кривим озером, Лопушкою та
рiчкою Кушугумом, що вийшла нижче Лебедових озер iз Кушугума, доживало
вiку чимало запорожцiв. Дiд Джигир у розмовi з Я. П. Новицьким так
схарактеризував ©х:
"Як почали дiлити землю панам та пiд слободи, то перше порiзали степи
на правому боцi Днiпра, а потiм - i на лiвому. На правому боцi, пiд Лисою
Горою, жили запорожцi - Джерелiвський, Кавунник i Посунько. Добре було ©м
там жити, а як почули, що степ став панським, - взяли й перебрались у
Великий Луг. Тут вони й вiку дожили. Деякi запорожцi жили бiльше ста год
на свiтi i були такi мiж ними великi характерники. Джерелiвський сам кував
рушницi i вмiв заговорювати ©х. Великий стрiлець вiн був i не боявся нi
тучi, нi грому: йому дикий жеребець вухо вiдкусив, i якби не злiз на
дерево, то й носа не було б! Капканами ловив всякого звiра; а то раз як
налiзло десяткiв пiвтора вовкiв в капкани, - взяли й затягли ©х в Днiпро.
Джерелiвський завжди охоче давав притулок всiм запорожцям, що пiсля
зруйнування Сiчi не пiшли на Дунай i лишилися без притулку. Прийдуть до
нього та й просяться:
"Пусти, дiду, спочить!" - "Спочивайте, добрi люди!" - Году ©х день,
году два, году й бiльше, а вони все спочивають. Було, пошле хлопця:
"Бiжи, хлопку, подивись, що бурлаки роблять!" Вернеться хлопець, дiд i
пита : "А що?" - "Вошi б'ють!" - "Ну, ще, каже, - будуть жить". Через
день, другий уп'ять посила : "А що тепер роблять?.." "Латаються!" - "Ну,
тепер, - каже, - скоро пiдуть"... Так на його мову й виходило:
облатаються, подякують та и iдуть з богом".
Жили ще запорожцi Канцибери: ©х було три брати. Силачi були великi.
Один з них жив з сiмейством, мав велику хату, а бiля його кишла було i
запорозьке кладовище. Тепер того кишла й кладовища не зосталось i слiду, -
змив Днiпро. Грошовитi люди були Канцибери... Було, йдуть у шинок (в село
Бiленьке), а за ними народ так i хиле. Викотять бочку горiлки - давай
гулять... Нагуляються, наспiваються досхочу, заплатять шинкаревi - i гайда
додому. Жонатий Канцибера був великий галдовник (чарiвник) - загалдував
сво© грошi, i ©х нiхто не вiзьме".
Iнший оповiдач - дiд Орел про урочище Канциберiвщина й озеро
Канциберiвське так розказував:
"Там жив характерник Канцибера, а тепер людей лякають чорти. Колись там
така пуща була, така росла палома (висока трава), що й не просунешся. Там,
кажуть, колись кричало, реготало i вило на всю плавню".
На схiдному боцi рiчки Лопушки, що впадала в Кiнську, проти села
Маячки, розкинулось багато озер, а з них найбiльше, рахуючи згори:
Царград, Глибоке, Довге, Криве (це вже вкотре?), Розкопанка, Глухе,
Осикове, Бiлоцерков-не, Орлове, Рiчище, Прошесь, Тихе, Волове, знову Криве
та Бабине, прозване так через те, що на ньому збиралися баби (пелiкани).
Опрiч озер, понад Кiнською йшли лимани: Холодний, Дурний, Буроватий,
Скелюватий, Крутоватий та iншi.
Багато ще й зараз по цих озерах та лиманах риби та дико© птицi, але
найбiльш цiкаве в сiй частинi Великого Лугу урочище Кучугури. Простяглеся
воно серед плавнi високим, пiскуватим кряжем, почавшись бiля залiзнично©
станцi© Попово© на пiвнiч, за вiсiм верст, - до озера Довгого i навiть
далi за нього.
На сьому мiсцi неодмiнно iснувало колись велике мiсто, бо ще за часiв
Ново© Сiчi помiж кучугурами було чимало мармурових стiн i пiдмуркiв, а
цегли - то скiльки хочеш. Про це збереглися й документи в архiвах
останньо© Сiчi. Пiд час спорудження Олександрiвсько© фортецi, росiй-.
ський генерал хотiв брати з Кучугури цеглу та мармур, але Кiш Запорозький
рiшуче проти того виступив; не дозволив вивозити камiнь i написав
генераловi, що Вiйсько Запорозьке давно зна про ру©ни у Великому Лузi
давнього городища i ма думку, як тiльки скiнчиться тогочасна вiйна (1769
- 1774 pp.), збудувати з мармуру та iншого матерiалу, що на ру©нах
мiста, нову та велику церкву в Сiчi.
Ця оборона запорожцями сво©х прав на Великий Луг була зарахована
вiйську, як змагання з царською владою, й нiколи не пробачалася.
Досi тi ру©ни давнього мiста почасти вже використанi помiщиками для
будiвництва сво©х економiй, почасти ж ©х позаносило пiсками. Нiхто
докладно не дослiджував Кучугур, i через те понинi не вiдомо, якому
народовi належало те мiсто. Народнi перекази приписують його туркам; на
мою ж думку, запорожцi на початку XVI столiття не могли застати у Великому
Лузi такого значного турецького мiста, i коли б i застали, то не зумiли б
одвоювати його, тому ру©ни на Кучугурах треба вважати за сплюндроване
татарами генуезьке мiсто, як i на Бiлозерцi.
Дiд Джерелiвський подав такi вiдомостi про се урочище:
"У Великому Лузi насупроти слободи Василiвки сть кучугури, а помiж
ними глибокi ями (напевне, там повикопували пiдмурки давнiх будинкiв). Цi
кучугури, такi високi та крутi, що не всякий на них i зiйде; а ями глибокi
й заросли дерезою (колючi кущi з червоними ягiдками), кущами та хмелем, що
не видно й дна. Страшно там: звiр живе всякий i виховуються злодi© та
душогуби. Як жили запорожцi у Великому Лузi, то тут було ©х кишло. У сьому
мiсцi нiяка б сила не звоювала вiйська. Кучуруги сть i ближче бiля
слободи Пiдстепно©, де кiнчаються плавнi пана Попова i починаються
Канкрiнськi. I тут невилазнi урочища, i тут жили запорожцi. Бiля цих
кучугур, на Канкрiнськiй землi, був якийсь турецький город, бо багато
знайдено цегли й камiння з фундаменту. Цегла мiцна, як камiнь. Щоб не
затопляла весняна вода, турки насипали високi могили по плавнях i
становили по них цегловi двiрцi. Срiбнi грошi, мов риб'яча луска, i
невеличкi мiднi находять люди i тепер. Ще недавно в цих могилах викопували
чавуннi турецькi казани i якiсь мiднi труби. Казали й тепер вони сть у
пiдстепнянських людей. Вони широкi i мiлкi, так що з кожного можна
нагодувати чоловiк десять-п'ятнадцять".
Чому ж так сталося - на мiсцi стародавнiх мiст тепер пiскуватi
кучугури? Для мене цiлком зрозумiло: мешканцi мiст вирубали навколо себе
лiс на будову й на дрова, а позаяк грунт на Великому Лузi пiскуватий, то
вiтри з часом i позаносили мiста.
Найлегше пiд'©хати до Кучугур од залiзнично© станцi© Попово© човном,
Кiнською, а далi рiчкою Кривою. Я був на Кучугурах року 1882-го i можу
ствердити слова дiда Джерелiвського: "Сумно на Кучугурах i страшно" - я не
змiг примусити себе, щоб зайти в Кучугури глибше, як сажнiв на сто: вони ж
упоперек мають бiльше двох верст. Коли спуститися з кучугури в яму,
виднокiл так зменшу ться, що бачиш тiльки небо та перед очима кущi; коли ж
вилiзеш на кучугуру, то тiльки й уздрi ш навкруги безкра© ряди таких-от
кучугур, на яких ноги грузнуть у пiсках, а вбрання зачiпа ться за кущi. У
цих кучугурах ще довго матимуть притулок вовки та лисицi.
На схiд од рiчки Лопушки й до Верхньотарасiвського перевозу вздовж
Днiпра тягнеться добрий лiс. Од перевозу, впоперек Великого Лугу, що
звузився до 12 верст, iдуть два шляхи: один - до Струкiвського хутора та
села Балок, а другий - до села Благовiщенського, що на Кiнськiй. Цими
шляхами дуже цiкаво подорожувати, бо вони обминають чимало озер та
переходять багато рiчок. Проте доброго лiсу понад шляхом вже мало.
Iз рiчок та озер, що розташованi на площi, обмеженiй на пiвночi
Днiпром, на сходi рiчкою Лопушкою, на пiвднi Кiнською i на заходi -
шляхами, найпримiтнiшi: рiчка Митрик, що тече з Днiпра в озеро Пiскувате,
пригортаючи до себе й одштовхуючи геть безлiч проток; рiчка Змiйка, що
вибiгла з Днiпра, справдi неначе гадючка, плута ться в плавнi, переходячи
повз декiлька озер i, врештi, серед плавнi впада в лиман Семеновий. Далi
Змiйка й Митрик, переснувавшись i дiставши назву Плетенихи, вливаються до
Кiнсько©. Ближче до цi © рiчки течуть: Закопа©чка, Кривий Бакай, Санчина
та Масюкова.
Iз озер тут найбiльшi: Копилове, Плоське, Орiхове (друге), Куширувате,
Близнецi, Карасевате, Пiскувате, Семенiв лиман, Гнилий лиман, Довгеньке,
Клинувате, Котове, Попове та Затони: Верхнiй i Нижнiй.
Опрiч цих великих озер, по всiй плавнi розкидано кiлька сот дрiбнiших,
здебiльшого сполучених iз рiчками-протоками. Ся частина плавнi найдужче
волога, найбiльш порiзана протоками, й у нiй найлегше заблудити. По сiй
плавнi теж чимало запорожцiв доживало свого вiку й од сучасних рибалок ще
можна почути чимало про них оповiдань.
Далi, на схiд од Верхньотатарського шляху та рiчки Плетенихи, Великий
Луг хутко звужу ться й перекида ться на правий бiк Днiпра; на лiвому ж
боцi з Днiпра в Кiнську витiка ще тiльки одна рiчка Прогнои; озер же хоч
i багато, та вони не сполученi помiж себе протоками, i через те важко
оглядати сю частину плавнiв.
Найзахiднiший куток лiвобережно© частини Великого Лугу - одне з
найчарiвнiших мiсць. Рiчка Кiнська, що розбилася тут на кiлька проток,
порiзала його на п'ять островiв, порослих добрим та величним лiсом. На
островi, що найбiльший, лежить дво великих озер: Загинайко та Царград, а
нижче, бiля самiсiнького Днiпра, вiдрiзанi од плавнi Рiчищем, лежить три
острови Томакiвських iз рибними заводями.
Кiнча ться ця частина Великого Лугу урочищем Палi©вщина. За народним
переказом, тут жив один iз видатних козакiв Семен Палiй. Звiдсiля вiн
вийшов на заклик польського короля Яна Собеського року 1681-го на Укра©ну
й почав на Фастiвщинi поновлювати винищене пiд час Велико© Ру©ни козацтво.
Мiцно осiвши у Фастовi, Палiй усе сво життя збро ю обстоював права
козакiв i взагалi укра©нського народу. I в людськiй пам'ятi вiн залишився
й досi, як певний лицар i оборонець народний. Урочище Палi©вщина й
недалека вiд не©, за чотири версти через Днiпро, - Сiркiвка - дорогi
пам'ятки про двох великих синiв Запорожжя. Гарно й затишно в Палi©вщинi, й
рибалки показують навiть скелю, де любив сидiти Палiй.
У тiй частинi Великого Лугу, що перекинулася на правий бiк Днiпра,
найширший куток проти Томакiвського городища (бiля 8 верст), а найвужчий
(2 1/2 версти) саме проти Сiркiвки. З озер, починаючи зi сходу, тут
найбiльшi: Кругле, Головате, Лопуховате, Савка, Орiхове, Рогозовате,
Пiскувате та цiлi десятки лиманiв у бiк Нiкополя. Рiчки всього цього
кутка: Бугай, Тарас, Джуган, Ревун, Рiчище та Цимбал далеко ширшi й
прудкiшi, нiж рiчки пiвдня Великого Лугу.
Тут же, в серединi Лугу, найкраще збереглися лiси. Саме проти
Палi©вщини лежить понад Днiпром урочище, що зветься Велика Пуща. Такого
лiсу, як був у нiй ще року 1883-го, не вiдшукати по всьому Великому Лугу.
Величезнi, в чотири обхвати, дуби з розлогим гiллям, що могло б захистити
вiд дощу цiлий курiнь запорожцiв; височеннi, в 15 сажнiв, - осокори,
лапастi клени, стрункi ясени, зда ться, шикувались один перед одним,
вихваляючись, хто темнiше заступа землю од сонця, а грушi, кислицi та
шовковицi сперечалися мiж собою, хто ряснiше засипле землю плодами.
Тяглася Велика Пуща вiд устя Кiнсько© п'ять верст на схiд, до протоки
Куми, та стiльки ж на захiд, переходячи за устя Перевал; упоперек же вона
мала вiд пiвтора до чотирьох верст.
Року 1916-го, пливучи вздовж Велико© Пущi пароплавом, я вже не бачив нi
дубiв, нi iншого твердого дерева, а взагалi у Великiй Пущi лiс був високий
i чи не найкращий у всьому Лузi. Невеликий шматок сi © пущi, проти
Томакiвських островiв та устя Рiчища, вiдрiзано найкрасивiшою, зда ться,
на всьому Днiпрi протокою, що зветься Днiприщем.
ЛУГ БАЗАВЛУГ
За Микитиним Рогом, або Нiкополем, розляга ться Базавлуг. Днiпро тут
викида iз себе чимало води праворуч рiчкою Лапинкою, а сам, звужений,
пробiгши три версти до Кам'яного Затону, почина виробляти великi колеса i
дедалi дужче схилятися на пiвдень. За Кам'яним Затоном iз Днiпра лiворуч
знову витiка Кiнська i, прямуючи на пiвдень, одразу розширю Днiпрову
долину мiж Лапинкою й Кiнською на 15 верст.
Року 1916-го я побачив, що тут рiчку Кiнську перегачено кам'яною
греблею, щоб утримати бiльше води у Днiпрi, та вона не хоче скорятися
iнженерам i, обминаючи греблю, тече таки сво©м давнiм рiчищем.
Весь час, доки пароплав руха ться до рiчки Павлюка, що вiдбива ться од
Днiпра на 12-й верстi нижче Нiкополя, з нього вряди-годи видно високий
правий берег Днiпра з Нiкополем, селом Лапинкою й iншими населеними
пунктами, де Днiпро круто поверта на пiвдень, iз-помiж високих осокорiв
визира лiвий берег iз горами Мамай-Сурки. Перед Павлюком Днiпро вже
розмежований на двi великi протоки, а мiж ними лежить помiтний острiв
Братан; проти витоки Павлюка розташувався острiв Сулима з ру©нами
стародавнього городища. Саме в сьому кутку Великого Лугу сполученi ймення
двох безталанних укра©нських гетьманiв Сулими й Павлюка, що в роках
1635-му та 1637-му пiдняли iз запорожцями повстання проти польсько© шляхти
й обо загинули у Варшавi од рук катiв. Ру©ни на островi Сулимi зовсiм ще
не дослiдженi - не вiдомо навiть, до яко© доби вони належать.
На пiвдень та схiд вiд острова Сулими, мiж Днiпром та Кiнською,
розляглася чимала площа Великого Лугу. Рiчка Кiнська, обминувши пiски
Кам'яного Затону та Бiлозерський лиман, пiдходить до села Знам'янки i,
пробiгши попiд горами Мамай-Сурки, поверта на захiд, а за 20 верст пiсля
виходу до Днiпра, бiля урочища Карай-Дубина, знову злива ться з Днiпром.
Весь закут, який лишився мiж Днiпром та Кiнською, 20 верст завдовжки та до
8 впоперек, незважаючи на близьке сусiдство колись татарських мiст, що
були в Кам'яному Затонi та за Бiлозерським лиманом, iз давнiх-давен
належали запорожцям, як i решта Великого Лугу. Пiвнiчна частина сього
кутка майже цiлком знiвечена: лiси вирубанi, там лише очерет i шелюг; i
недалеко той час, коли плавнi на рiчках Мельничисi та Лебедисi
перетворяться на такi ж пiскуватi кучугури, якi розляглися на мiсцi
Кам'яного Затону.
Середня частина сi © площi, до рiчок Сурицi й Чайки, збереглася трохи
краще. Вона ще вкрита лiсом та озерами: там багато заток од рiчки
Кiнсько©. Тут кiлька озер iз назвою - Закутн , озеро Пiскувате, Глибоке,
Хрящувате. Лозовате, Кваша, Бiдне тощо. Пробратися впоперек плавнi, помiж
тими озерами, просто неможливо - вся площа геть заросла очеретом та лозою.
У цей озерний край iз Днiпра тече рiчка Лебедиха i, вiдрiзавши острiв
десь версти на три завдовжки та двi завширшки, знову впада в Днiпро. Цей
острiв, названий на картi - триверстцi Степакове, за часiв Запорожжя мав
ймення вiд рiчки Лебедихи. З iсторi© вiн знаний тим, що року 1679-го
велике турецьке й татарське вiйсько, загрожуючи Сiчi, наблизилося аж до
рiчки Базавлука; тодi славний кошовий запорозький Iван Сiрко, виступивши
зi сво©м товариством назустрiч ворогам i не маючи надi© здолати туркiв,
перевiз на сей острiв iз Чортомлика сiчову канцелярiю з усiма козацькими
скарбами та церквою. А коли турки, побачивши на сiм боцi Базавлука хоробре
Запорозьке Вiйсько, не наважалися на нього напасти, то Кiш Запорозький
знову полишив Лебедиху та й вернувся до Чортомлицько© Сiчi.
Крайнiй, мiж рiчкою Лебедихою та Кiнською закуток плавнi весь порiзаний
озерами, протоками й затоками. Мiж озерами одне ма назву Лебедеве.
Мабуть, ця мiсцина була найбiльш укохана лебедями. Тут безлiч островiв,
якi з давнини вславилися сво©ми пасовиськами. Серед них найвидат-нiшi:
Хмельницький та Кiнський, за якi запорожцi часто змагалися з татарами.
Про них Я. П. Новицький записав цiкаве оповiдання:
"Як гетьманував над козаками Хмельницький, то вище урочища
Карай-Дубини, з правого берега Кiнсько©, була i його плавня. Бiля
Карай-Дубини був перевiз, були й броди козацькi, де з турецького берега
переганяли коней цiлими табунами. У Хмельницькiй плавнi паслась, кажуть,
така сила коней, що нiхто ©м щоту не знав. Сюди ©х гнали з Туреччини. Як
пiд добру ласку, то козаки не брали за се грошей iз татар i ногайцiв, бо й
самi пасли коней на ©х сумiжнiй землi.
У Таврi©, бiля урочища Мамай-Сурки, жив турецький (татарський) хан
Мамай. Дуже лютий був собака, i таке ж кляте було i його вiйсько. Спуску
не давав нi запорожцям, нi чумакам: де пiйма, там ©м i амiнь. А в Сiчi був
кошовий Сiрко. Давай Мамай загравати з Сiрком... Раз пiймав запорожця,
зняв з голови волосся iз шкурою й пустив: "Iди, - каже, - до свого Сiрка
та скажи, що я йому хвоста увiрву". Кошовий Сiрко, як почув се, так i
скипiв... Сiв на коня та як свиснув, як свиснув! Збiглися запорожцi.
"Ану-те, - каже, - хлопцi, сiдлайте коней та махнем до Мамая в гостi".
Посiдали козаки на коней i подалися. Мамай зiбрав вiйсько й вискочив
навстрiч. Сiрко до нього: "Ну, - каже, - попробу м, хто кому хвоста
увiрве!" - i давай кошматить... Побили Мамая, побили його вiйсько, забрали
добро - i були такi..."
Нижче Лебедихи, в урочищi Карай-Дубини, Днiпро пiдступа до самiсiньких
гiр лiвого берега й знову вбира в себе Кiнську. Кра вид на село й гори
Карай-Дубини найкращий, зда ться, на Базавлузi, а напроти села
Карай-Дубини на правому березi Днiпра, в урочищi Петрiвщина, йому дода
краси, хоча й молодий, але рясний лiс.
Через двi версти Кiнська знову випручалась з обiймiв Днiпра, але
ненадовго, бо, вiдмежувавши з лiво© руки острiв Погряничний, вона вже
влива ться в Днiпро. Нижче сього острова, пiд горою лiвого берега,
притулилося село Ушвалка, а нижче нього, теж над Днiпром - Бабине.
Звiдсiля Днiпро поверта на захiд i кiлькома колiнами наближа ться до
пiвденного краю лиману Великi Води, по днавшись на двi версти нижче з
устям Базавлугу.
Лiс на нижньому кiнцi Базавлугу дуже винищено й на мiсцi колишнiх пущ i
непроглядних нетрiв нинi хлiбороби любiсiнько викохують капусту, i якось
дивно бачити помiж очеретами та осокою грядки огородини i тут же, мiж
капустою, довгоногу чаплю, що, стоячи на однiй нозi, неначе суму за
минулим привiллям цих мiсць.
Щоб не заблукатись усерединi Базавлугу, треба знову вертатися до
Нiкополя й починати огляд iз нього, йдучи правим берегом.
Рiчка Лапинка, вiдбившись од Днiпра зараз же за лiсом, руха ться на
захiд, беручи трохи на пiвнiч. Понад нею, степом, тягнеться високий кряж,
рясно засiяний могилами. За часiв Запорожжя берегами Лапинки густо скрiзь
стояли в довжиках запорозькi зимiвники. Мiсцевiсть ся була завжди
забезпечена вiд татарських наскокiв, i через те тут були найзаможнiшi
козацькi сиднi. Нинi понад сi ю рiчкою на 12 верст щiльно розташувалися
великi села: Сулицьке-Лиманське, Лапинка та iншi, що облягають Нiкополь.
Кряжем, понад сими селами, проляга два шляхи: один стародавнiй, що ще
за часiв Запорозько© влади простягався iз Чортомлицько© та Покровсько©
Сiчi на Микитин Рiг та у Крим; другий - залiзничний, Катерининська
залiзниця. Iз старого шляху видно, як на долонi, майже весь Базав-луг iз
його лiсами, рiчками, озерами; iз залiзницi ж, на жаль, нiчого не побачиш,
бо вона лежить iз пiвнiчного боку кряжу. З нього можна загледiти лише
розлогi степи й, сидячи в по©здi, навiть важко уявити собi, що за якихось
три версти вiд тебе мiститься така божа краса, як Базавлуг.
Пробiгши пiд горою всього пiвтори версти, Лапинка вiдкинула од себе
рiчку Шарай, що подалась упродовж Днiпра й злива ться з ним проти острова
Братана. За п'ять верст нижче сього шара Лапинка випуска iз себе цiлу
низку дрiбних рiчок i проток: Велику Скажену, Малу Скажену та Бистрик. Тi
рiчки подiляються ще на дрiбнiшi протоки й укривають сей куток Базавлуга
струмками, наче павутинням. Нарештi проти села Неплю ве останнi води
Лапинки подiляються на двi рiчки Бакай та Коканю, якi, обiгнувши другою
кiлька верст, круто повертають на пiвдень i впадають у Сулицький лиман, а
вийшовши з нього пiд одною назвою - Бакай, прямують на сполучення iз
степовою рiчкою Чортомлик.
Бистрик та Скаженi, вийшовши з Лапинки, зазнають на сво му шляху чимало
змiн: Бистрик, одбившись вiд Лапинки, тече побiля озера Коровчиного та
Кочкуватого, далi переплива озеро Свиняче море i впада у Бакай; рiчки ж
Скаженi, сполучившись за двi версти вiд Лапинки, знову розливаються вже на
чотири витоки: Ткачеву, Цаврину, Гнилу та Грузьку, якi прямують до устя
Чортомлика, перетворивши сю степову рiчку на широкий i довгий лиман.
З озер у цьому кутку Базавлуга найпримiтнiшi: Пiскувате, Кремсо,
Василеве, Великий Лиман на урочищi Муро-вому й нарештi - Рачне мiж рiчками
Скарбною та Павлюком. Перша iз сих рiчок вийшла iз Днiпра проти острова
Братана, а Павлюк нижче урочища Криве Колiно, проти острова Сулими. Обидвi
вони бiжать до устя Чортомлика i, злившись тут iз Бака м та цiлою
павутиною дрiбних рiчок, утворюють невеликий лиман, серед якого напроти
Чортомлицького рогу та слободи Капулiвки, лежить невеликий, але славний в
iсторi© Запорожжя острiв Базавлуцький, що тепер зветься Городищем через
те, що на ньому збереглися ру©ни Запорозько© Сiчi.
Першi iсторичнi вiдомостi про цей острiв ма мо року 1594-го. Тодi
римський папа та нiмецький цiсар воювали з Туреччиною. I, шукаючи собi
спiльникiв, направили сво©х послiв до запорожцiв. Цiсарський посланець
Ерiх Лясота, що залишив про цю подорож записки, знайшов Запорозьку Сiч на
островi Базавлуцькому. Вiн уже був дуже пiдмитий водами Скарбно©,
Пiдпiльно© та Павлюка i на той час мав невелику площу. Се можна бачити з
того, що коли Кiш запорозький скликав раду, щоб вислухати чужоземного
гостя, обмiркувати його пропозицi©, то запорозьке товариство, через
тiсноту в Сiчi, мусило пере©здити на берег, де на зеленому степу й
вiдбувалася козацька рада.
Базавлуцька, або, як ©© назвав iсторик Скальковський "Баторi ва Сiч",
була першою офiцiйною Сiччю, бо вся органiзацiя Вiйська Запорозького,
разом iз виборною старшиною, була затверджена польським королем Стефаном
Баторi м року 1576-го на прохання гетьмана Якова Богдан-ка (Ружинського)
саме тодi, коли Сiч мiстилася на островi Базавлуцькому. Вона стала свiдком
розквiту й найвеличнi-шо© слави Вiйська Запорозького. Звiдсiля гетьман
Сагайдачний року 1606-го вирушав у сво© надзвичайнi морськi походи. З
Базавлуцького острова запорожцi плавали через Чорне море, громили Варну,
руйнували Синоп i Трапезунд, палили околицi Царграду, знищували велику
турецьку фортецю Кафу в Криму, визволяли щороку з турецько© неволi десятки
тисяч християн, кiлька разiв одверто нападали на великi турецькi флотилi©