Страница:
сiчове й курiнне, окремим же козакам заборонялося тримати господарство й
майно. Власнiстю запорожця були тiльки кiнь, зброя, одяг i грошi, а згодом
уже тiльки запорозька старшина стала заводити сво© ма тки.
Про те, чим годувати товариство, дбали курiннi отамани. Кошти та
всiлякi припаси Вiйсько Запорозьке найчастiше здобувало на сво©х
вольностях. На тiй же Новорiчнiй радi запорозькi землi розписувалися на 38
папiрцях, щоб кожна частина мала бiльш-менш однаково земельного й водяного
добра. Перед усiм товариством вiйськовий писар скручував тi папiрцi (ляси
чи жеребки) i вкидав ©х у шапку, а потiм, добре потрусивши нею, давав
курiнним отаманам витягати iз шапки тi "ляси". Якому куреню якi вольностi
випадали, з тих вiн i мав користуватися цiлий рiк.
ГОСПОДАРСТВО СIЧОВЕ Й КУРIННЕ
Напровеснi в куренях запорожцi знову тягли жеребки, кому з товаришiв
iти на вольностi, а кому - лишатися в Сiчi на випадок походу або нападу
татар; а як тiльки рiчки скресали, вiдразу ж половина, а коли й бiльше
запорожцiв виходила на сво© вольностi рибалити й полювати. Головною
здобиччю на землях були риба та хутро. Рибу засолювали й, лишивши з не©
стiльки, скiльки всякому куреню треба до наступно© весни, решту вiдвозили
продавати на Укра©ну, а на вирученi за рибу грошi купували борошно, пшоно,
сукна, порох та олово. Шкурами та хутром теж торгували на Укра©нi, а
звiдтiля продавали в Польщу й нiмецькi землi; грошi ж так сапо поверталися
на курiнне господарство.
Сiчовики мали здобутки здебiльшого iз вiйськово© здобичi. Пiд час
нападiв на татар або морських походiв запорожцi щоразу приганяли iз
татарських степiв тисячi коней i худоби; з турецьких же мiст привозили
коштовнi речi, зброю, шовки, оксамити, золото й срiбло. Всякий козак усю
здобич, окрiм збро©, мав скласти докупи, i вже на Сiчi вiйськова рада
розподiляла те збiжжя: звичайно, не менше, як половина ©© йшла на церкви й
монастирi - здебiльшого на сiчову церкву св©то© Покрови та на
Трах-темирiвський монастир, а пiзнiшi - на ки©вське Братство, Межигiрський
та Самарський запорозький монастирi, i тiльки решту розподiляли тут мiж
товариством, однаково на всiх: i на тих, що були в походi, й на тих, що
ходили на лови або доглядали Сiч. Виняток становила лише ручна зброя -
вона не дiлилася, а залишалася власнiстю того, хто ©© здобув.
Щоб керувати сiчовим господарством, у помiч кошовому отамановi обирали
скарбникi; курiнним же господарством орудували курiнний отамiн i кухар.
СIЧ ЗАПОРОЗЬКА
Для Сiчi запорожцi завжди вибирали сухе й високе мiсце на березi Днiпра
або яко©сь його протоки й, лишивши посерединi тi © площi майдiн, ставили
навколо нього 38 довгих хат (куренiв), де б товариство мало притулок пiд
час негоди.
Окрiм куренiв, у Сiчi зводши ще такi будiвлi: церква на честь свято©
Покрови; паланка-будинок, де зберiгалися вiйськовi клейноди, мiстилася
канцелярiя й чинився суд i розправа; пушкарня - неглибокий, але просторий
льох, у якому тримали гармати, ручiу зброю, кiнську упряж, зiлля (порох),
кулi, сiрку, селiтру та iнше вiйськове майно; скарбниця - такий же льох
для зберiгання борошна, пшона, сала, риби й iншого харчового припасу. Там
же в невеликих барильцях переховували й вiйськовi грошi.
За народними переказами, як i стверджують iсторики, перша церква
з'явилася на Сiчi тодi, коли вона мiстилася на майже змитому островi
Городищi, напроти теперiшньо© слободи Капулiвки Катерiнославського повiту,
нижче устя Чортомлика. Ту Сiч було збудовано десь року 1575-го за часiв
гетьмана Богданка та короля польського Стефана Баторiя. Прозвали ©©
Базавлуцькою через те, певно, що острiв, на якому вона розташувалася,
належав до Лугу Базавлугу. Безумовно, церкви мали й усi пiзнiшi Сiчi:
Хортицька, Томакiвська, Микитинська, Олешкiвська та Покровська, хоча iнодi
й мiстилися в дуже легкiй спорудi, вiд яко© до наших днiв не лишилося
жодних ознак, як, скажiмо, в Олешках, де церква мала стiни та стрiху з
очерету. Запорожцi завжди були дуже набожнi люди й нiколи не шкодували
грошей на храм, як вiйськових, так i сво©х, власних, i в пiзнiших Сiчах -
Чортомлицькiй, яка мiстилася на березi напроти Базавлуцько©, та в Новiй
Сiчi над рiчкою Пiдпiльною церкви були навiть багатi.
Вiйськовi клейноди запорожцiв складалися з булави, пернача, бунчука,
корогви, печатi й котлiв, або литаврiв.
Вiдкiля взялися у Вiйська Запорозького клейноди - невiдомо, а тiльки за
часiв Байди-Вишневецького козаки вже мали клейноди од польського короля та
царя Iвана Грозного; згодом же Вiйську Запорозькому дарували клейноди ще й
нiмецький цiсар, кримський хан i турецький султан.
Беручи клейноди вiд сусiднiх державцiв, запорожцi нiколи не вбачали в
тому ознаки пiдданства; навпаки, це вважалося визнанням незалежностi
Вiйська Запорозького, i не раз бувало так, що, воюючи з поляками, козаки
йшли в бiй iз клейнодами, що ©х подарував польський король.
З певнiстю невiдомо, з яких саме часiв у запорожцiв iснувала
канцелярiя, а тiльки знати, що пiд час перебування у Базавлуцькiй Сiчi
посланця нiмецького цiсаря Рудольфа II Ерiха Лясоти, року 1594-го на Кошi
вже мали писаря й канцелярiю.
Навколо сiчових будiвель копали окопи, а поверх земляних валiв робили
ще засiки з дубiв; у пiзнiшi ж часи - стiни, виплетенi з лози й набитi
глиною або викладенi з лозяних кошелiв, наповнених глиною.
В окопах лишали дво ворiт: головнi - з боку степу та боковi - з
базару. Бiля ворiт робили здебiльшого плетенi з лози та закиданi глиною
башти, на яких ставили гармати. Базар завжди мiстився за сiчовими окопами,
там на майданi (запорожцi називали базар - "Гасан Баша", або скорочено
Шамбаш) стояли крамницi й шинки, i в мирнi часи там торгували не тiльки
люди з Укра©ни, а й татари, росiяни, греки, турки, вiрмени й жиди.
Униз од базару на рiчцi Пiдпiльнiй був сiчовий Кiвш (глибока затока),
де приставали до берега пiд час миру грецькi, турецькi й iталiйськi
кораблi з усяким крамом. З того краму певна частка лишалася в крамницях
Гасан Башi; бiльшiсть же розкуповували прямо з кораблiв польськi та
московськi торговi люди, що часто при©здили на Сiч по рибу, шкури, мед i
вощину.
Вiйсько Запорозьке не подiлялось, як тепер, на пiхоту, кiнноту та флот.
Всякий запорожець, коли мав коня, був вершником, а, позбувшись його,
ставав пiшим; коли ж iз Сiчi викликали охочих козакiв iти на Чорне море,
то й тi, що з кiньми, й тi, що без коней, ставали матросами й сiдали на
чайки. Так само ж кожен сiчовик мiг поратися й бiля гармат, а вже в
пiзнiшi часи ©х обслуговували окремi козаки, що вмiли влучно вцiляти, i ©х
звали гармашами.
Зброю запорожцi мали дуже розма©ту: в XV та XVI столiттi перевагу
надавали сагайдакам зi стрiлами, списам, келепам i гакiвницям; пiзнiше в
запорожцiв були рушницi або мушкети, шаблi, списи й пiстолi. Окрiм того,
доброю збро ю були чингали, здобутi у туркiв ятагани й ножi.
Мушкети й рушницi не вiдзначалися однаковiстю: хто що дiставав. У
одного пострiли сягали крокiв на сто, а в iншого навiть на триста. Шаблi
також були найрiзноманiтнiшi. Хто не ходив у походи - мав просту, в
дерев'яних пiхвах; а хто воював та вiдбив собi в татарського мурзи чи в
польського пана, то носив шаблю iз срiбним держалом у срiбних пiхвах або в
шкуратяних, оздоблених самоцвiтами; кому ж пощастило захопити зброю в
турецького пашi, той таки мав коштовну шаблю.
Зброя мала сво© додатки - ладунки й кисети для куль, порохiвницi,
сiдла, стремена, вуздечки тощо. Кожен носив ту зброю, яку спромiгся купити
або здобути в бою.
Гармат запорожцi самi не виробляли, а воювали тими, якi вiдбивали у
ворога. Траплялося, що пiсля морського походу запорожцi привозили на Сiч
кiлька десяткiв гармат, захоплених на турецьких галерах; а бувало, що за
лихо© години вони позбувалися i сво©х.
Вiйськовий флот Вiйська Запорозького складали виключно чайки, що
звалися ще байдаками. Правда, були випадки, коли за часiв Самiйла Кiшки та
Сагайдачного, запорожцi користувалися в боях i кораблями, та ©х вони самi
не будували, а вiдбивали в туркiв. Чайки ж виробляли на Сiчi. Днище
видовбувалося з липи. До нього примацовували дерев'янi ребра, а на тi
ребра набивали боки з товстих дубових дощок. Виготовлена чайка мала сажнiв
до десяти в довжину. Пiсля того ©© конопатили, приробляли на обох кiнцях
чердаки, на яких пiд час походiв переховували харчi та зброю. Пiд боками
чайок пiдв'язували товстi в'язанки з очерету, щоб вони не тонули, бодай би
й зовсiм ©х залило водою.
З обох бокiв чайки мали по 15 - 20 весел, посерединi крiпили щоглу з
вiтрилом. На одному з чердакiв тримали кухву iз питною водою, а на другому
стояло прироблене стерно. В тих випадках, коли чайками пливли Днiпром
через пороги, то ставилося ще й друге стерно на передньому чердацi.
Вiйсько Запорозьке не мало сталого флоту. Пiд час занепаду Сiчi або
пiсля заборони з боку польських правителiв запорожцi зменшували кiлькiсть
чайок до десятка або двох; коли ж виявлялася спромога йти на море й
наступати на турецькi мiста, то козаки вмiли за два тижнi змайструвати
кiлька десяткiв нових суден. Iнодi Вiйсько тримало до трьох сотень чайок,
але в похiд так багато нiколи не вирушало. За часiв Сагайдачного в море
випливало десь 150 човнiв, а позаяк кожна чайка мiстила вiд чотирьох до
шести десяткiв козакiв, то в походах брало участь майже 7500 запорожцiв.
ОДЯГ ЗАПОРОЖЦIВ
Святкове вбрання козакiв складалось iз жупана з вильотами, каптана
барвистого, широких червоних або iншого кольору штанiв, пояса з китайки,
шапки з виндихи, обшито© навхрест позументом, та з вiльчуги (бурки).
У походи запорожцi вирушали в найгiршому сво му вбраннi; з походу ж
верталися в тому одязi, який добували в бою.
Часом напади козакiв на турецькi землi спричинялись тим, що в них
зносився одяг, i вони, як тодi казали, були "босi й голi"; вдома ж, пiд
час рибальства та полювання, запорожцi здебiльшого ходили тiльки в
пошарпанiй одежi, крiзь яку свiтилося тiло. Зате коли запорожець ви©здив
гостювати на Укра©ну, то вбирався в кармазиновий жупан, узував червонi
сап'янцi, чистив, мов скло, свою зброю i збрую на конi, так що весь сяяв i
вигравав на подив селянським парубкам та дiвчатам.
ВIЙСЬКОВI ЗВИЧА
Коли Запорозьке Вiйсько виступало в похiд суходолом, то воно подiлялося
не на куренi, а на полки, i кожен iз них складався з трьох i чотирьох
куренiв або охочих козакiв од усього Коша. На ворогiв запорожцi кидалися
вiдразу, в бойовищi були дуже рухливi i, щоб менше втрачати товариства, не
били всi ю силою на ворожий табiр, а завжди обходили його з бокiв i навiть
iз тилу. Билися вони завзято, забуваючи про сво життя; у бранцi не
здавалися i ран сво©х не помiчали, аж поки падали непритомнi. м не було
для кого й навiщо берегти себе: вони не мали нi жiнок, нi дiтей, нi
господарства. Зате й вороги не знали вiд них милосердя - рубали й кололи
©х, доки в руках ставало сили. Полону в козакiв не брали, хiба що вже
набридало лити кров; коли ж вороги тiкали, то запорожцi наздоганяли ©х,
вистинали всiх або топтали кiньми.
За козацькими звичаями, смерть на лiжку вважали ганьбою, навiть божою
карою за грiхи, i через те в бойовищi запорожець не уникав смертi, а йшов
©й назустрiч.
Здибавшись iз переважаючим ворогом, козаки ставали до оборони. Щоб
стримати чужу кiнноту, вони обгороджували табiр возами i з-за них
вiдстрiлювалися з мушкетiв, тримаючись на мiсцi по кiлька тижнiв. Якщо
вороги дуже насiдали, то запорожцi розташовували вози в кiлька рядiв
(лав), i доки передня лава стрiляла, заднi лави набивали рушницi та
передавали зброю переднiм, так що кулi летiли надзвичайно рясно. Для того,
щоб вороги не порозкочували возiв, козаки прив'язували ©х один до одного
ланцюгами.
У таких таборах козаки вiдбивали вдесятеро бiльшу татарську силу, а
коли тi, втративши марно чимало людей, знiмали облогу й вiдступали геть,
запорожцi вiдразу ж сiдали на коней i, наздогнавши татар, кидалися на них
з-за спини.
Великi бо© запорожцi не розпочинали враз. Щоб краще розгледiти ворожий
стан та навести ворога на свiй табiр, вони передовсiм висилали охочих
товаришiв на герць, i тi, наблизившись до супротивника, викликали його
богатирiв битися один на один, а коли тi вагалися, то запорожцi починали
так висмiювати й ганьбити ©х, що, зда ться, й мертвий пiдвiвся б, щоб
обстоювати свою честь. Роздратованi герцями вороги здебiльшого люто
кидалися на козацький табiр, а тут ©х зустрiчали такою "залiзною квасолею"
(тобто кулями), що все поле навкруги вкривав ворог трупом.
Походи на море давали запорожцям ще бiльше небезпеки, нiж степовi
походи. Щоб випливти чайками, треба було перш за все обдурити туркiв, якi
пiдстерiгали козакiв на Днiпрi нижче Сiчi. На островi Тавань з
давнiх-давен стояла турецька фортеця Аслам. Звiдти було добре видно i лiву
- вузьку - протоку Днiпра, i праву - широку, й коли потрiбно, то
обстрiлювали з гармат обидвi протоки. Згодом, зважаючи на те, що ширшою
протокою запорожцi все-таки могли прокрастися в море, турки поставили на
правому березi Днiпра, напроти Аслам-города, ще й iншу фортецю -
Кизикермен, так що запорожцям звiдтодi доводилося обминати вже два
форпости. Коли й це не допомагало, то турки надумали протягти вiд Асла-ма
ланцюги через усю рiчку до Кизикермена на те, щоб козаки, як пливтимуть
чайками та зачеплять за ланцюги, так вони бряжчатимуть, а турки, зачувши
той брязкiт, умить обстрiляють ворога з гармат.
Щоб i тут перехитрити туркiв, козаки пiдпливали до тих мiст темно© ночi
й, зрубавши з десяток верб, зв'язували з них торок (невеликий плiт), та й
пускали його за водою. Торок розгойдував ланцюги, а то й розривав ©х,
турки мерщiй палити з гармат, а запорожцi, виждавши, доки вщухне
стрiлянина, непомiтно виходили повз фортецi до лиману.
Ще важче було козакам вертатися з походу. Не раз ©м доводилося обминати
цi мiста суходолом, переносячи чайки на плечах, а часом i потопляючи ©х у
примiтних тiльки запорожцям мiсцях, i дiставатись до Сiчi пiшки,
розгубивши свою здобич.
Щоб спекатися перепони на Днiпрi, всi заповзятi запорозькi гетьмани
починали сво правлiння з того, що вирушали походом на турецькi поднiпровi
мiста, що, як мовлять, "болячкою сидiли запорожцям у печiнках"; доки ж
турки поновляли зруйнованi фортецi, козакам рокiв 5 - 6 можна було
безпечно виходити в море.
Де лиман сходився з морем, козаки мали другу перешкоду до виходу в море
- це Очакiв. Тiльки там морська протока сягала 10 верст завширшки, i
запорожцям легше було обiйти фортецю, а часом i проскочити повз турецькi
галери.
У безкрайньому морi козаки завжди вкмiтовували великi турецькi кораблi
й галери з високими щоглами й вiтрилами далеко ранiше, нiж турки
розпiзнавали низенькi чайки, i через те запорожцi завжди мали змогу або
обiйти турецькi судна стороною, або напасти на них несподiвано. Задумавши
взяти приступом галери, козаки весь день стежили за ними так, щоб бачити
самi тiльки вiтрила i щоб не виказати себе; надвечiр же вони наближалися
до галер iз заходу, щоб проти сонця ©х не могли розгледiти турки, i вже
поночi пiдходили чайками до бортiв галер, обступали ©х з усiх бокiв,
зачiпали гаками за чердаки й, доки однi козаки стрiляли в туркiв iз
рушниць, iншi видряпувалися по линвах та веслами вгору, стинали туркiв,
розбивали кайдани невольникам, що сидiли бiля гребок, переносили з галер
на чайки скарби, а потiм галери палили або топили в морi, прорубуючи ©м
днища.
Зате коли на морi здiймалася хуртовина - наставала велика бiда: хвилi
розкидали козацькi чайки в усi боки, мов трiски, i хоч не могли ©х
потопити, та заливали водою, перекидалися через них i змивали людей у
море. Iнодi море прибивало запорозькi чайки до турецьких берегiв i кидало
©х на скелi. Небагато сiчовикiв рятувалося в негоду, та й тi потрапляли в
неволю. Не раз бувало, що з походу верталася додому лише половина козакiв,
а часом нiкому було й звiстку подати з моря про те, що все славне
товариство, скiльки його вирушило iз Сiчi, загинуло в морськiй безоднi.
Ну, зате коли похiд складався щасливо, то козаки привозили на чайках
величезну здобич грiшми, золотом, срiблом, шовками, одягом та збро ю.
ПОБРАТИМСТВО
Запорожцiв не лякала небезпека морських походiв, бо вони прагнули
визволити з неволi сво©х ближнiх: у всякого ж запорожця був за морем у
неволi або брат, або батько, або сестра, або мила-наречена, або щирий
товариш-побратим, i кожен добрий козак-запорожець охоче нехтував
небезпекою i навiть оддавав сво життя за волю родичiв i побратимiв.
Побратимство в запорожцiв перебувало у великiй шанi. Народнi оповiдання
зберегли нам багато випадкiв про те, коли козак, одшукавши свого побратима
в неволi й не маючи коштiв, щоб його викупити, вiддавався сам на каторгу з
тим, аби турок випустив його побратима на волю. Кожен господар на це
згоджувався, бо йому кориснiше було мати свiжого, дужого чоловiка замiсть
кволого, знесиленого невольницьким життям та працею. Бувало й так, що
визволений побратим, поживши кiлька рокiв на Сiчi, знову вертався в
неволю, щоб заступити на каторзi свого вiрного товариша.
На знак побратимства запорожцi мiнялися хрестами з тiла, а далi в них
усе було спiльне: вони дарували один одному коней, зброю й iншi речi. В
походах побратими, бувало, не з'©дять один без одного шматка хлiба; в боях
же вони билися поруч i рятували один одного вiд смертi або захищали сво©м
тiлом.
Побратимство надавало запорожцям велико© сили. Воно було однi ю з
та мних причин ©хньо© непереможностi й того, що ворог рiдко захоплював
сiчовика в бранцi. Коли траплялося, що когось iз побратимiв хтось кривдив
чи ображав, то другий зараз же заступався за нього; якщо ж побратима
зрадливо вбивали, то його названий брат, лишившись живим, ставав за нього
месником.
СIЧОВЕ ЖИТТЯ
Повернувшись iз походу, запорожцi дiлили здобич; одiбравши кожен свою
частину, вони починали гуляти. Козаки наче квапилися розтринькати все те,
що ©м припало; нiби навмисне виставляли всiм на очi сво нехтування грiшми
та всяким добром.
Ще iз середини XVI столiття за сiчовими окопами були шинки, в яких жиди
торгували горiлкою, а крамарi не тiльки продавали запорожцям те, що
потрiбне для простого козацького життя, а ще й скуповували вiд них добуту
на вiйнi здобич. У першi днi пiсля походу на сiчовому базарi невгаваючи
грали музики, горiлка виставлялася повними кухвами, i козаки вибивали
гопака так, що курява пiдiймалася вище куренiв. Гульня тривала кiлька днiв
iз ранку до пiзньо© ночi, доки стомленi запорожцi не валилися на землю й
засинали, хто де впав.
Наскiльки козаки нехтували всяким добром, можна пересвiдчитися з
народно© пiснi:
Гуляв козак-нетяга сiм год,
ще й чотири
Та прогуляв з-пiд себе
три коня воронi©;
I як на дев'ятий год наверта ,
А козак-нетяга до города,
до Черкас прибува ;
I що на козаку-нетязi три сермязi:
Опончина рогозовая, поясина хмельовая,
Сап'янцi - видно п'яти й пальцi,
Шапка-бирка - зверху дiрка,
Хутро голе, околицi бiгма ,
Вона дощем покрита,
Травою пошита,
А вiтром на славу козацьку пiдбита:
Куди вi , туди й повiва ,
Молодого козака та й прохолоджа .
Коли гультя© пропивали сво добро, сiчове життя починало наближатися до
звичайного - буденного. Вiйськовий осаул або й сам кошовий виходили на
майдан i вмовляли п'янi гурти облишити гульню та йти до куренiв обiдати
або там вечеряти. За спокiйного часу на Сiчi пили мало, й сiчове життя
складалося по-iншому.
Всi запорожцi вставали завжди до схiд сонця й прямували на рiчку
вмиватися або купатися. Це робили не тiльки влiтку, а й восени, а дехто -
i цiлу зиму. Коли знову сходилися до куренiв, то кухарi ставили на столи
вагани, повнi гарячо© соломахи (житн борошно, зварене з водою i засмажене
олi ю), i запорожцi, помолившись богу, сiдали за столи та, дiставши з-за
халяви чобота або з-за пояса ложку, снiдали.
Пiсля снiданку всяк брався до свого дiла: хто латав собi одяг або
правив взуття, а хто йшов до Днiпра прати свою сорочку, а вона в нього
була дина - випере ©© в рiчцi, обсушить на сонцi та й зодяга знову. Iншi
козаки поралися бiля сво © збро© або лагодили вiйськовi човни. А чимало
запорожцiв, побравши з табуна сво©х коней, ви©здили за сiчовi окопи на
герць. Найбiльше тут старалася запорозька молодь. Юнаки виробляли на конях
усiлякi витiвки: розiгнавши коня, ставали ногами на кульбаку; пiдкидали
догори шапку i влучали в не© кулею з рушницi; перестрибували кiньми
рiвчаки й тини; вибiгали верхом на крутобокi могили тощо, а далi кидалися
один з одним рубатися шаблями "до першо© кровi".
Дивитися герцi виходили iз Сiчi мало не всi вiльнi од працi козаки, i
як тiльки забачать, було, що в одного з тих, що билися на герцi, кров, то
зараз же тих бiйцiв розводили, щоб часом у запалi вони не завдали один
одному важких поранень.
Тут же, за сiчовими окопами, часто точилася помiж запорожцями боротьба,
а iнколи виникали й кулачки - курiнь на курiнь.
Кожен статечний запорожець мав свого джуру. Пiсля татарського наскоку
на Укра©ну в селах i в мiстах лишалися тисячi посиротiлих дiтей. Виганяючи
ворога з рiдного краю, козаки, жалуючи бiдолах, брали чимало хлопцiв iз
собою на Сiч i вiддавали в науку до курiнних кабиць. Допомагаючи кухарям,
дiти-приймаки за кiлька лiт навчалися запорозьких звича©в, переслуховували
вiд захожих кобзарiв усi думи й пiснi та ставали свiдомими синами Укра©ни
та Вiйська Запорозького. Коли такому хлопцевi минало рокiв 12 - 14, той
запорожець, що привiз його з Укра©ни, брав свого вихованця джурою -
чистити названому батьковi зброю, поратися бiля коня, ©здити разом iз ним
у походи, пiдносити пiд час бою баклагу з водою тощо. Перебуваючи в степах
i на морi, серед страшно© небезпеки, джури часто ставали батькам у великiй
пригодi, а сягнувши парубочих лiт, самi переходили в запорозькi козаки.
На сiчових герцях i джури вибiгали за окопи i, дивлячись на козакiв,
починали й собi борюкатися та виробляти всiлякi штуки, набуваючи хисту й
завзяття.
Так тривало на Сiчi до обiду; о пiвднi на сiчовiй баштi стрiляли з
гармати, i все товариство мерщiй квапилося до куренiв; а там уже на столах
парували вагани з тетерею, яку варили iз пшона або житнього борошна iз
квасом. На обiдi курiнному отамановi завжди було мiсце кiнець столу, на
покутi - пiд образами, i коли всi козаки збиралися i ставали в коло,
отаман вголос читав ©м "Отче наш", i тiльки пiсля того всi вмощалися на
ослонах до столу.
Вiйськова старшина: кошовий отаман, суддя, писар i осавул - обiдали й
спали в тих же куренях, у яких були приписанi товаришами, й сiдали за
столом поруч iз курiнним отаманом. Тiльки вже за часiв Ново© Сiчi, в XVIII
столiттi, запорозька старшина почала будувати собi окремi хати бiля
паланки.
Пiсля тетерi кухарi та ©хнi помiчники здебiльшого виносили на стяблах
(дошки з дещо видовбаною серединою, щоб не збiгала на стiл юшка) варену
або печену рибу й клали на столи. Не бракувало у запорожцiв i трункiв
(напо©в). Були тут i горiлка, i мед, i пиво, й брага. Все те подавали до
столу в кiнвах (невеликi вiдра) з причепленими на них коряками, або
"михайликами". Всяк черпав iз вiдра чого хотiв i запивав ©жу.
Крiм тетерi, соломахи та риби, запорожцi вживали ще галушки, юшку вiд
зварено© риби, кулiш iз салом або олi ю, а iнодi, хоч i нечасто, ©ли
баранину, дичину й iнше. Все те варили й пекли кухарi на кабицях, що
мiстились у сiнях кожного куреня.
По обiдi дехто з козакiв лягав у холодку спати, iншi вилежувалися понад
берегом Днiпра, а деякi, закликавши до свого гурту кобзаря, слухали пiсень
та дум, розповiдаючи один одному в тi хвилини, коли вiдпочивав кобзар, про
пригоди iз свого життя.
Надвечiр подавали вечерю - здебiльшого гречанi галушки iз часником або
юшку з риби, а добре попо©вши, хто не спав удень, лягав спати; хто ж
вiдiспався - збиралися на сiчовому майданi або над Днiпром, щоб гуртом
поспiвати, й затримувалися, аж доки не погасне вечiрня зоря, а часом
вигравали на сопiлках, скрипках, кобзах, басах та басолях, вибивали ще й
на бубнах; охочi ж до танцiв пiд ту музику танцювали гопака.
Так минав на Сiчi день, поки запорожцям не ставало нудно без працi;
тодi вони впрошували довбиша йти на майдан та бити у котли, i товариство,
зачувши звуки литавр, збиралося докупи, сходилася й старшина, i козаки
питали кошового:
- А що, батьку, чи не час нам уже знову пошарпати турецькi городи?
Може, бог поможе нам хоч мало-мало визволити з неволi наших братiв?
Якщо рада одностайно ухвалювала вирушати Вiйську Запорозькому в похiд,
то все сiчове життя одразу вiдмiнялося. У Великому Лузi цюкали сокири та
трiщали дерева, а берегом бiля Сiчi в казанах кипiв дьоготь, вкриваючи
рiчку пахучим димом... То вiйсько козакiв лагодило до походу сво© чайки та
конопатило ©х. Тодi вже в Сiчi нiхто не мiг побачити, щоб запорожцi
пиячили. Кошовий отаман, коли б здибав такого гультяя, то добре вiдчухрав
би його чубуком сво © люльки або тим, що трапиться пiд руку, а коли б той
ще сперечався i змагався, то й до гармати звелiв би прикувати неслуха без
сорочки, щоб погодувати сво©м тiлом комарiв.
У XVI та XVII столiттях мало хто iз запорожцiв доживав до старостi -
всi гинули в боях або пiд час походiв; коли ж кого минала ворожа куля чи
шабля, то такий козак, вiдчувши свою немiч, несподiвано зникав iз Сiчi
невiдомо куди. Здебiльшого похилi запорожцi ховалися в захиснi кутки
запорозьких земель i десь у байраках, мiж дубами та скелями, довбали собi
печери, викопували криницi й жили там, плекаючи бджiл та рятуючи сво© душi
в постах i молитвах.
Iншi пiдстаркуватi козаки доживали свого вiку в монастирях, а перед
тим, якщо мали грошi, то заводили на Сiчi й по дорозi до "мiсця смирiння"
страшенну гульню. Кого здиба , було, такий "прощальник" на шляху, зараз же
часту , а проходячи повз мiстечка, купу на базарах усiлякi гостинцi й
розда ©х дiтям; а то ще найме музикiв та й танцю , аж доки наблизиться до
монастирсько© брами, а тодi вмить схаменеться i все, що в нього лишиться,
вiдда на монастир.
майно. Власнiстю запорожця були тiльки кiнь, зброя, одяг i грошi, а згодом
уже тiльки запорозька старшина стала заводити сво© ма тки.
Про те, чим годувати товариство, дбали курiннi отамани. Кошти та
всiлякi припаси Вiйсько Запорозьке найчастiше здобувало на сво©х
вольностях. На тiй же Новорiчнiй радi запорозькi землi розписувалися на 38
папiрцях, щоб кожна частина мала бiльш-менш однаково земельного й водяного
добра. Перед усiм товариством вiйськовий писар скручував тi папiрцi (ляси
чи жеребки) i вкидав ©х у шапку, а потiм, добре потрусивши нею, давав
курiнним отаманам витягати iз шапки тi "ляси". Якому куреню якi вольностi
випадали, з тих вiн i мав користуватися цiлий рiк.
ГОСПОДАРСТВО СIЧОВЕ Й КУРIННЕ
Напровеснi в куренях запорожцi знову тягли жеребки, кому з товаришiв
iти на вольностi, а кому - лишатися в Сiчi на випадок походу або нападу
татар; а як тiльки рiчки скресали, вiдразу ж половина, а коли й бiльше
запорожцiв виходила на сво© вольностi рибалити й полювати. Головною
здобиччю на землях були риба та хутро. Рибу засолювали й, лишивши з не©
стiльки, скiльки всякому куреню треба до наступно© весни, решту вiдвозили
продавати на Укра©ну, а на вирученi за рибу грошi купували борошно, пшоно,
сукна, порох та олово. Шкурами та хутром теж торгували на Укра©нi, а
звiдтiля продавали в Польщу й нiмецькi землi; грошi ж так сапо поверталися
на курiнне господарство.
Сiчовики мали здобутки здебiльшого iз вiйськово© здобичi. Пiд час
нападiв на татар або морських походiв запорожцi щоразу приганяли iз
татарських степiв тисячi коней i худоби; з турецьких же мiст привозили
коштовнi речi, зброю, шовки, оксамити, золото й срiбло. Всякий козак усю
здобич, окрiм збро©, мав скласти докупи, i вже на Сiчi вiйськова рада
розподiляла те збiжжя: звичайно, не менше, як половина ©© йшла на церкви й
монастирi - здебiльшого на сiчову церкву св©то© Покрови та на
Трах-темирiвський монастир, а пiзнiшi - на ки©вське Братство, Межигiрський
та Самарський запорозький монастирi, i тiльки решту розподiляли тут мiж
товариством, однаково на всiх: i на тих, що були в походi, й на тих, що
ходили на лови або доглядали Сiч. Виняток становила лише ручна зброя -
вона не дiлилася, а залишалася власнiстю того, хто ©© здобув.
Щоб керувати сiчовим господарством, у помiч кошовому отамановi обирали
скарбникi; курiнним же господарством орудували курiнний отамiн i кухар.
СIЧ ЗАПОРОЗЬКА
Для Сiчi запорожцi завжди вибирали сухе й високе мiсце на березi Днiпра
або яко©сь його протоки й, лишивши посерединi тi © площi майдiн, ставили
навколо нього 38 довгих хат (куренiв), де б товариство мало притулок пiд
час негоди.
Окрiм куренiв, у Сiчi зводши ще такi будiвлi: церква на честь свято©
Покрови; паланка-будинок, де зберiгалися вiйськовi клейноди, мiстилася
канцелярiя й чинився суд i розправа; пушкарня - неглибокий, але просторий
льох, у якому тримали гармати, ручiу зброю, кiнську упряж, зiлля (порох),
кулi, сiрку, селiтру та iнше вiйськове майно; скарбниця - такий же льох
для зберiгання борошна, пшона, сала, риби й iншого харчового припасу. Там
же в невеликих барильцях переховували й вiйськовi грошi.
За народними переказами, як i стверджують iсторики, перша церква
з'явилася на Сiчi тодi, коли вона мiстилася на майже змитому островi
Городищi, напроти теперiшньо© слободи Капулiвки Катерiнославського повiту,
нижче устя Чортомлика. Ту Сiч було збудовано десь року 1575-го за часiв
гетьмана Богданка та короля польського Стефана Баторiя. Прозвали ©©
Базавлуцькою через те, певно, що острiв, на якому вона розташувалася,
належав до Лугу Базавлугу. Безумовно, церкви мали й усi пiзнiшi Сiчi:
Хортицька, Томакiвська, Микитинська, Олешкiвська та Покровська, хоча iнодi
й мiстилися в дуже легкiй спорудi, вiд яко© до наших днiв не лишилося
жодних ознак, як, скажiмо, в Олешках, де церква мала стiни та стрiху з
очерету. Запорожцi завжди були дуже набожнi люди й нiколи не шкодували
грошей на храм, як вiйськових, так i сво©х, власних, i в пiзнiших Сiчах -
Чортомлицькiй, яка мiстилася на березi напроти Базавлуцько©, та в Новiй
Сiчi над рiчкою Пiдпiльною церкви були навiть багатi.
Вiйськовi клейноди запорожцiв складалися з булави, пернача, бунчука,
корогви, печатi й котлiв, або литаврiв.
Вiдкiля взялися у Вiйська Запорозького клейноди - невiдомо, а тiльки за
часiв Байди-Вишневецького козаки вже мали клейноди од польського короля та
царя Iвана Грозного; згодом же Вiйську Запорозькому дарували клейноди ще й
нiмецький цiсар, кримський хан i турецький султан.
Беручи клейноди вiд сусiднiх державцiв, запорожцi нiколи не вбачали в
тому ознаки пiдданства; навпаки, це вважалося визнанням незалежностi
Вiйська Запорозького, i не раз бувало так, що, воюючи з поляками, козаки
йшли в бiй iз клейнодами, що ©х подарував польський король.
З певнiстю невiдомо, з яких саме часiв у запорожцiв iснувала
канцелярiя, а тiльки знати, що пiд час перебування у Базавлуцькiй Сiчi
посланця нiмецького цiсаря Рудольфа II Ерiха Лясоти, року 1594-го на Кошi
вже мали писаря й канцелярiю.
Навколо сiчових будiвель копали окопи, а поверх земляних валiв робили
ще засiки з дубiв; у пiзнiшi ж часи - стiни, виплетенi з лози й набитi
глиною або викладенi з лозяних кошелiв, наповнених глиною.
В окопах лишали дво ворiт: головнi - з боку степу та боковi - з
базару. Бiля ворiт робили здебiльшого плетенi з лози та закиданi глиною
башти, на яких ставили гармати. Базар завжди мiстився за сiчовими окопами,
там на майданi (запорожцi називали базар - "Гасан Баша", або скорочено
Шамбаш) стояли крамницi й шинки, i в мирнi часи там торгували не тiльки
люди з Укра©ни, а й татари, росiяни, греки, турки, вiрмени й жиди.
Униз од базару на рiчцi Пiдпiльнiй був сiчовий Кiвш (глибока затока),
де приставали до берега пiд час миру грецькi, турецькi й iталiйськi
кораблi з усяким крамом. З того краму певна частка лишалася в крамницях
Гасан Башi; бiльшiсть же розкуповували прямо з кораблiв польськi та
московськi торговi люди, що часто при©здили на Сiч по рибу, шкури, мед i
вощину.
Вiйсько Запорозьке не подiлялось, як тепер, на пiхоту, кiнноту та флот.
Всякий запорожець, коли мав коня, був вершником, а, позбувшись його,
ставав пiшим; коли ж iз Сiчi викликали охочих козакiв iти на Чорне море,
то й тi, що з кiньми, й тi, що без коней, ставали матросами й сiдали на
чайки. Так само ж кожен сiчовик мiг поратися й бiля гармат, а вже в
пiзнiшi часи ©х обслуговували окремi козаки, що вмiли влучно вцiляти, i ©х
звали гармашами.
Зброю запорожцi мали дуже розма©ту: в XV та XVI столiттi перевагу
надавали сагайдакам зi стрiлами, списам, келепам i гакiвницям; пiзнiше в
запорожцiв були рушницi або мушкети, шаблi, списи й пiстолi. Окрiм того,
доброю збро ю були чингали, здобутi у туркiв ятагани й ножi.
Мушкети й рушницi не вiдзначалися однаковiстю: хто що дiставав. У
одного пострiли сягали крокiв на сто, а в iншого навiть на триста. Шаблi
також були найрiзноманiтнiшi. Хто не ходив у походи - мав просту, в
дерев'яних пiхвах; а хто воював та вiдбив собi в татарського мурзи чи в
польського пана, то носив шаблю iз срiбним держалом у срiбних пiхвах або в
шкуратяних, оздоблених самоцвiтами; кому ж пощастило захопити зброю в
турецького пашi, той таки мав коштовну шаблю.
Зброя мала сво© додатки - ладунки й кисети для куль, порохiвницi,
сiдла, стремена, вуздечки тощо. Кожен носив ту зброю, яку спромiгся купити
або здобути в бою.
Гармат запорожцi самi не виробляли, а воювали тими, якi вiдбивали у
ворога. Траплялося, що пiсля морського походу запорожцi привозили на Сiч
кiлька десяткiв гармат, захоплених на турецьких галерах; а бувало, що за
лихо© години вони позбувалися i сво©х.
Вiйськовий флот Вiйська Запорозького складали виключно чайки, що
звалися ще байдаками. Правда, були випадки, коли за часiв Самiйла Кiшки та
Сагайдачного, запорожцi користувалися в боях i кораблями, та ©х вони самi
не будували, а вiдбивали в туркiв. Чайки ж виробляли на Сiчi. Днище
видовбувалося з липи. До нього примацовували дерев'янi ребра, а на тi
ребра набивали боки з товстих дубових дощок. Виготовлена чайка мала сажнiв
до десяти в довжину. Пiсля того ©© конопатили, приробляли на обох кiнцях
чердаки, на яких пiд час походiв переховували харчi та зброю. Пiд боками
чайок пiдв'язували товстi в'язанки з очерету, щоб вони не тонули, бодай би
й зовсiм ©х залило водою.
З обох бокiв чайки мали по 15 - 20 весел, посерединi крiпили щоглу з
вiтрилом. На одному з чердакiв тримали кухву iз питною водою, а на другому
стояло прироблене стерно. В тих випадках, коли чайками пливли Днiпром
через пороги, то ставилося ще й друге стерно на передньому чердацi.
Вiйсько Запорозьке не мало сталого флоту. Пiд час занепаду Сiчi або
пiсля заборони з боку польських правителiв запорожцi зменшували кiлькiсть
чайок до десятка або двох; коли ж виявлялася спромога йти на море й
наступати на турецькi мiста, то козаки вмiли за два тижнi змайструвати
кiлька десяткiв нових суден. Iнодi Вiйсько тримало до трьох сотень чайок,
але в похiд так багато нiколи не вирушало. За часiв Сагайдачного в море
випливало десь 150 човнiв, а позаяк кожна чайка мiстила вiд чотирьох до
шести десяткiв козакiв, то в походах брало участь майже 7500 запорожцiв.
ОДЯГ ЗАПОРОЖЦIВ
Святкове вбрання козакiв складалось iз жупана з вильотами, каптана
барвистого, широких червоних або iншого кольору штанiв, пояса з китайки,
шапки з виндихи, обшито© навхрест позументом, та з вiльчуги (бурки).
У походи запорожцi вирушали в найгiршому сво му вбраннi; з походу ж
верталися в тому одязi, який добували в бою.
Часом напади козакiв на турецькi землi спричинялись тим, що в них
зносився одяг, i вони, як тодi казали, були "босi й голi"; вдома ж, пiд
час рибальства та полювання, запорожцi здебiльшого ходили тiльки в
пошарпанiй одежi, крiзь яку свiтилося тiло. Зате коли запорожець ви©здив
гостювати на Укра©ну, то вбирався в кармазиновий жупан, узував червонi
сап'янцi, чистив, мов скло, свою зброю i збрую на конi, так що весь сяяв i
вигравав на подив селянським парубкам та дiвчатам.
ВIЙСЬКОВI ЗВИЧА
Коли Запорозьке Вiйсько виступало в похiд суходолом, то воно подiлялося
не на куренi, а на полки, i кожен iз них складався з трьох i чотирьох
куренiв або охочих козакiв од усього Коша. На ворогiв запорожцi кидалися
вiдразу, в бойовищi були дуже рухливi i, щоб менше втрачати товариства, не
били всi ю силою на ворожий табiр, а завжди обходили його з бокiв i навiть
iз тилу. Билися вони завзято, забуваючи про сво життя; у бранцi не
здавалися i ран сво©х не помiчали, аж поки падали непритомнi. м не було
для кого й навiщо берегти себе: вони не мали нi жiнок, нi дiтей, нi
господарства. Зате й вороги не знали вiд них милосердя - рубали й кололи
©х, доки в руках ставало сили. Полону в козакiв не брали, хiба що вже
набридало лити кров; коли ж вороги тiкали, то запорожцi наздоганяли ©х,
вистинали всiх або топтали кiньми.
За козацькими звичаями, смерть на лiжку вважали ганьбою, навiть божою
карою за грiхи, i через те в бойовищi запорожець не уникав смертi, а йшов
©й назустрiч.
Здибавшись iз переважаючим ворогом, козаки ставали до оборони. Щоб
стримати чужу кiнноту, вони обгороджували табiр возами i з-за них
вiдстрiлювалися з мушкетiв, тримаючись на мiсцi по кiлька тижнiв. Якщо
вороги дуже насiдали, то запорожцi розташовували вози в кiлька рядiв
(лав), i доки передня лава стрiляла, заднi лави набивали рушницi та
передавали зброю переднiм, так що кулi летiли надзвичайно рясно. Для того,
щоб вороги не порозкочували возiв, козаки прив'язували ©х один до одного
ланцюгами.
У таких таборах козаки вiдбивали вдесятеро бiльшу татарську силу, а
коли тi, втративши марно чимало людей, знiмали облогу й вiдступали геть,
запорожцi вiдразу ж сiдали на коней i, наздогнавши татар, кидалися на них
з-за спини.
Великi бо© запорожцi не розпочинали враз. Щоб краще розгледiти ворожий
стан та навести ворога на свiй табiр, вони передовсiм висилали охочих
товаришiв на герць, i тi, наблизившись до супротивника, викликали його
богатирiв битися один на один, а коли тi вагалися, то запорожцi починали
так висмiювати й ганьбити ©х, що, зда ться, й мертвий пiдвiвся б, щоб
обстоювати свою честь. Роздратованi герцями вороги здебiльшого люто
кидалися на козацький табiр, а тут ©х зустрiчали такою "залiзною квасолею"
(тобто кулями), що все поле навкруги вкривав ворог трупом.
Походи на море давали запорожцям ще бiльше небезпеки, нiж степовi
походи. Щоб випливти чайками, треба було перш за все обдурити туркiв, якi
пiдстерiгали козакiв на Днiпрi нижче Сiчi. На островi Тавань з
давнiх-давен стояла турецька фортеця Аслам. Звiдти було добре видно i лiву
- вузьку - протоку Днiпра, i праву - широку, й коли потрiбно, то
обстрiлювали з гармат обидвi протоки. Згодом, зважаючи на те, що ширшою
протокою запорожцi все-таки могли прокрастися в море, турки поставили на
правому березi Днiпра, напроти Аслам-города, ще й iншу фортецю -
Кизикермен, так що запорожцям звiдтодi доводилося обминати вже два
форпости. Коли й це не допомагало, то турки надумали протягти вiд Асла-ма
ланцюги через усю рiчку до Кизикермена на те, щоб козаки, як пливтимуть
чайками та зачеплять за ланцюги, так вони бряжчатимуть, а турки, зачувши
той брязкiт, умить обстрiляють ворога з гармат.
Щоб i тут перехитрити туркiв, козаки пiдпливали до тих мiст темно© ночi
й, зрубавши з десяток верб, зв'язували з них торок (невеликий плiт), та й
пускали його за водою. Торок розгойдував ланцюги, а то й розривав ©х,
турки мерщiй палити з гармат, а запорожцi, виждавши, доки вщухне
стрiлянина, непомiтно виходили повз фортецi до лиману.
Ще важче було козакам вертатися з походу. Не раз ©м доводилося обминати
цi мiста суходолом, переносячи чайки на плечах, а часом i потопляючи ©х у
примiтних тiльки запорожцям мiсцях, i дiставатись до Сiчi пiшки,
розгубивши свою здобич.
Щоб спекатися перепони на Днiпрi, всi заповзятi запорозькi гетьмани
починали сво правлiння з того, що вирушали походом на турецькi поднiпровi
мiста, що, як мовлять, "болячкою сидiли запорожцям у печiнках"; доки ж
турки поновляли зруйнованi фортецi, козакам рокiв 5 - 6 можна було
безпечно виходити в море.
Де лиман сходився з морем, козаки мали другу перешкоду до виходу в море
- це Очакiв. Тiльки там морська протока сягала 10 верст завширшки, i
запорожцям легше було обiйти фортецю, а часом i проскочити повз турецькi
галери.
У безкрайньому морi козаки завжди вкмiтовували великi турецькi кораблi
й галери з високими щоглами й вiтрилами далеко ранiше, нiж турки
розпiзнавали низенькi чайки, i через те запорожцi завжди мали змогу або
обiйти турецькi судна стороною, або напасти на них несподiвано. Задумавши
взяти приступом галери, козаки весь день стежили за ними так, щоб бачити
самi тiльки вiтрила i щоб не виказати себе; надвечiр же вони наближалися
до галер iз заходу, щоб проти сонця ©х не могли розгледiти турки, i вже
поночi пiдходили чайками до бортiв галер, обступали ©х з усiх бокiв,
зачiпали гаками за чердаки й, доки однi козаки стрiляли в туркiв iз
рушниць, iншi видряпувалися по линвах та веслами вгору, стинали туркiв,
розбивали кайдани невольникам, що сидiли бiля гребок, переносили з галер
на чайки скарби, а потiм галери палили або топили в морi, прорубуючи ©м
днища.
Зате коли на морi здiймалася хуртовина - наставала велика бiда: хвилi
розкидали козацькi чайки в усi боки, мов трiски, i хоч не могли ©х
потопити, та заливали водою, перекидалися через них i змивали людей у
море. Iнодi море прибивало запорозькi чайки до турецьких берегiв i кидало
©х на скелi. Небагато сiчовикiв рятувалося в негоду, та й тi потрапляли в
неволю. Не раз бувало, що з походу верталася додому лише половина козакiв,
а часом нiкому було й звiстку подати з моря про те, що все славне
товариство, скiльки його вирушило iз Сiчi, загинуло в морськiй безоднi.
Ну, зате коли похiд складався щасливо, то козаки привозили на чайках
величезну здобич грiшми, золотом, срiблом, шовками, одягом та збро ю.
ПОБРАТИМСТВО
Запорожцiв не лякала небезпека морських походiв, бо вони прагнули
визволити з неволi сво©х ближнiх: у всякого ж запорожця був за морем у
неволi або брат, або батько, або сестра, або мила-наречена, або щирий
товариш-побратим, i кожен добрий козак-запорожець охоче нехтував
небезпекою i навiть оддавав сво життя за волю родичiв i побратимiв.
Побратимство в запорожцiв перебувало у великiй шанi. Народнi оповiдання
зберегли нам багато випадкiв про те, коли козак, одшукавши свого побратима
в неволi й не маючи коштiв, щоб його викупити, вiддавався сам на каторгу з
тим, аби турок випустив його побратима на волю. Кожен господар на це
згоджувався, бо йому кориснiше було мати свiжого, дужого чоловiка замiсть
кволого, знесиленого невольницьким життям та працею. Бувало й так, що
визволений побратим, поживши кiлька рокiв на Сiчi, знову вертався в
неволю, щоб заступити на каторзi свого вiрного товариша.
На знак побратимства запорожцi мiнялися хрестами з тiла, а далi в них
усе було спiльне: вони дарували один одному коней, зброю й iншi речi. В
походах побратими, бувало, не з'©дять один без одного шматка хлiба; в боях
же вони билися поруч i рятували один одного вiд смертi або захищали сво©м
тiлом.
Побратимство надавало запорожцям велико© сили. Воно було однi ю з
та мних причин ©хньо© непереможностi й того, що ворог рiдко захоплював
сiчовика в бранцi. Коли траплялося, що когось iз побратимiв хтось кривдив
чи ображав, то другий зараз же заступався за нього; якщо ж побратима
зрадливо вбивали, то його названий брат, лишившись живим, ставав за нього
месником.
СIЧОВЕ ЖИТТЯ
Повернувшись iз походу, запорожцi дiлили здобич; одiбравши кожен свою
частину, вони починали гуляти. Козаки наче квапилися розтринькати все те,
що ©м припало; нiби навмисне виставляли всiм на очi сво нехтування грiшми
та всяким добром.
Ще iз середини XVI столiття за сiчовими окопами були шинки, в яких жиди
торгували горiлкою, а крамарi не тiльки продавали запорожцям те, що
потрiбне для простого козацького життя, а ще й скуповували вiд них добуту
на вiйнi здобич. У першi днi пiсля походу на сiчовому базарi невгаваючи
грали музики, горiлка виставлялася повними кухвами, i козаки вибивали
гопака так, що курява пiдiймалася вище куренiв. Гульня тривала кiлька днiв
iз ранку до пiзньо© ночi, доки стомленi запорожцi не валилися на землю й
засинали, хто де впав.
Наскiльки козаки нехтували всяким добром, можна пересвiдчитися з
народно© пiснi:
Гуляв козак-нетяга сiм год,
ще й чотири
Та прогуляв з-пiд себе
три коня воронi©;
I як на дев'ятий год наверта ,
А козак-нетяга до города,
до Черкас прибува ;
I що на козаку-нетязi три сермязi:
Опончина рогозовая, поясина хмельовая,
Сап'янцi - видно п'яти й пальцi,
Шапка-бирка - зверху дiрка,
Хутро голе, околицi бiгма ,
Вона дощем покрита,
Травою пошита,
А вiтром на славу козацьку пiдбита:
Куди вi , туди й повiва ,
Молодого козака та й прохолоджа .
Коли гультя© пропивали сво добро, сiчове життя починало наближатися до
звичайного - буденного. Вiйськовий осаул або й сам кошовий виходили на
майдан i вмовляли п'янi гурти облишити гульню та йти до куренiв обiдати
або там вечеряти. За спокiйного часу на Сiчi пили мало, й сiчове життя
складалося по-iншому.
Всi запорожцi вставали завжди до схiд сонця й прямували на рiчку
вмиватися або купатися. Це робили не тiльки влiтку, а й восени, а дехто -
i цiлу зиму. Коли знову сходилися до куренiв, то кухарi ставили на столи
вагани, повнi гарячо© соломахи (житн борошно, зварене з водою i засмажене
олi ю), i запорожцi, помолившись богу, сiдали за столи та, дiставши з-за
халяви чобота або з-за пояса ложку, снiдали.
Пiсля снiданку всяк брався до свого дiла: хто латав собi одяг або
правив взуття, а хто йшов до Днiпра прати свою сорочку, а вона в нього
була дина - випере ©© в рiчцi, обсушить на сонцi та й зодяга знову. Iншi
козаки поралися бiля сво © збро© або лагодили вiйськовi човни. А чимало
запорожцiв, побравши з табуна сво©х коней, ви©здили за сiчовi окопи на
герць. Найбiльше тут старалася запорозька молодь. Юнаки виробляли на конях
усiлякi витiвки: розiгнавши коня, ставали ногами на кульбаку; пiдкидали
догори шапку i влучали в не© кулею з рушницi; перестрибували кiньми
рiвчаки й тини; вибiгали верхом на крутобокi могили тощо, а далi кидалися
один з одним рубатися шаблями "до першо© кровi".
Дивитися герцi виходили iз Сiчi мало не всi вiльнi од працi козаки, i
як тiльки забачать, було, що в одного з тих, що билися на герцi, кров, то
зараз же тих бiйцiв розводили, щоб часом у запалi вони не завдали один
одному важких поранень.
Тут же, за сiчовими окопами, часто точилася помiж запорожцями боротьба,
а iнколи виникали й кулачки - курiнь на курiнь.
Кожен статечний запорожець мав свого джуру. Пiсля татарського наскоку
на Укра©ну в селах i в мiстах лишалися тисячi посиротiлих дiтей. Виганяючи
ворога з рiдного краю, козаки, жалуючи бiдолах, брали чимало хлопцiв iз
собою на Сiч i вiддавали в науку до курiнних кабиць. Допомагаючи кухарям,
дiти-приймаки за кiлька лiт навчалися запорозьких звича©в, переслуховували
вiд захожих кобзарiв усi думи й пiснi та ставали свiдомими синами Укра©ни
та Вiйська Запорозького. Коли такому хлопцевi минало рокiв 12 - 14, той
запорожець, що привiз його з Укра©ни, брав свого вихованця джурою -
чистити названому батьковi зброю, поратися бiля коня, ©здити разом iз ним
у походи, пiдносити пiд час бою баклагу з водою тощо. Перебуваючи в степах
i на морi, серед страшно© небезпеки, джури часто ставали батькам у великiй
пригодi, а сягнувши парубочих лiт, самi переходили в запорозькi козаки.
На сiчових герцях i джури вибiгали за окопи i, дивлячись на козакiв,
починали й собi борюкатися та виробляти всiлякi штуки, набуваючи хисту й
завзяття.
Так тривало на Сiчi до обiду; о пiвднi на сiчовiй баштi стрiляли з
гармати, i все товариство мерщiй квапилося до куренiв; а там уже на столах
парували вагани з тетерею, яку варили iз пшона або житнього борошна iз
квасом. На обiдi курiнному отамановi завжди було мiсце кiнець столу, на
покутi - пiд образами, i коли всi козаки збиралися i ставали в коло,
отаман вголос читав ©м "Отче наш", i тiльки пiсля того всi вмощалися на
ослонах до столу.
Вiйськова старшина: кошовий отаман, суддя, писар i осавул - обiдали й
спали в тих же куренях, у яких були приписанi товаришами, й сiдали за
столом поруч iз курiнним отаманом. Тiльки вже за часiв Ново© Сiчi, в XVIII
столiттi, запорозька старшина почала будувати собi окремi хати бiля
паланки.
Пiсля тетерi кухарi та ©хнi помiчники здебiльшого виносили на стяблах
(дошки з дещо видовбаною серединою, щоб не збiгала на стiл юшка) варену
або печену рибу й клали на столи. Не бракувало у запорожцiв i трункiв
(напо©в). Були тут i горiлка, i мед, i пиво, й брага. Все те подавали до
столу в кiнвах (невеликi вiдра) з причепленими на них коряками, або
"михайликами". Всяк черпав iз вiдра чого хотiв i запивав ©жу.
Крiм тетерi, соломахи та риби, запорожцi вживали ще галушки, юшку вiд
зварено© риби, кулiш iз салом або олi ю, а iнодi, хоч i нечасто, ©ли
баранину, дичину й iнше. Все те варили й пекли кухарi на кабицях, що
мiстились у сiнях кожного куреня.
По обiдi дехто з козакiв лягав у холодку спати, iншi вилежувалися понад
берегом Днiпра, а деякi, закликавши до свого гурту кобзаря, слухали пiсень
та дум, розповiдаючи один одному в тi хвилини, коли вiдпочивав кобзар, про
пригоди iз свого життя.
Надвечiр подавали вечерю - здебiльшого гречанi галушки iз часником або
юшку з риби, а добре попо©вши, хто не спав удень, лягав спати; хто ж
вiдiспався - збиралися на сiчовому майданi або над Днiпром, щоб гуртом
поспiвати, й затримувалися, аж доки не погасне вечiрня зоря, а часом
вигравали на сопiлках, скрипках, кобзах, басах та басолях, вибивали ще й
на бубнах; охочi ж до танцiв пiд ту музику танцювали гопака.
Так минав на Сiчi день, поки запорожцям не ставало нудно без працi;
тодi вони впрошували довбиша йти на майдан та бити у котли, i товариство,
зачувши звуки литавр, збиралося докупи, сходилася й старшина, i козаки
питали кошового:
- А що, батьку, чи не час нам уже знову пошарпати турецькi городи?
Може, бог поможе нам хоч мало-мало визволити з неволi наших братiв?
Якщо рада одностайно ухвалювала вирушати Вiйську Запорозькому в похiд,
то все сiчове життя одразу вiдмiнялося. У Великому Лузi цюкали сокири та
трiщали дерева, а берегом бiля Сiчi в казанах кипiв дьоготь, вкриваючи
рiчку пахучим димом... То вiйсько козакiв лагодило до походу сво© чайки та
конопатило ©х. Тодi вже в Сiчi нiхто не мiг побачити, щоб запорожцi
пиячили. Кошовий отаман, коли б здибав такого гультяя, то добре вiдчухрав
би його чубуком сво © люльки або тим, що трапиться пiд руку, а коли б той
ще сперечався i змагався, то й до гармати звелiв би прикувати неслуха без
сорочки, щоб погодувати сво©м тiлом комарiв.
У XVI та XVII столiттях мало хто iз запорожцiв доживав до старостi -
всi гинули в боях або пiд час походiв; коли ж кого минала ворожа куля чи
шабля, то такий козак, вiдчувши свою немiч, несподiвано зникав iз Сiчi
невiдомо куди. Здебiльшого похилi запорожцi ховалися в захиснi кутки
запорозьких земель i десь у байраках, мiж дубами та скелями, довбали собi
печери, викопували криницi й жили там, плекаючи бджiл та рятуючи сво© душi
в постах i молитвах.
Iншi пiдстаркуватi козаки доживали свого вiку в монастирях, а перед
тим, якщо мали грошi, то заводили на Сiчi й по дорозi до "мiсця смирiння"
страшенну гульню. Кого здиба , було, такий "прощальник" на шляху, зараз же
часту , а проходячи повз мiстечка, купу на базарах усiлякi гостинцi й
розда ©х дiтям; а то ще найме музикiв та й танцю , аж доки наблизиться до
монастирсько© брами, а тодi вмить схаменеться i все, що в нього лишиться,
вiдда на монастир.