Самчук У.. Волинь

i рiдню, i могили. О, нi! Це вже нiзащо. Тут родилась, тут i вмирати хочу!
Уже й так виволiк нас бозна-куди на безлюддя.
- Дурна ти, бабо... Рiдня та могили тебе не нагодують. Хочеш отут з
голоду вiчно пухнути? А що буде, коли костi мо© вiдмовляться працювати?
- Ай, нагодують! Усе-таки сво© - сво©, а не чужа-чужиниця. Ми
постарi мось - дiти виростуть, а то тiльки цей рiк такий видався, бо он
усе на землю видав, а прийде другий... Ну, як собi хоч, а я присягну тобi,
що нiкуди в такий свiт не пiду. Хтозна-що там за люди, може, у них i
церкви нема, i мова ©х якась така дивна. Не пiду!
Що там з бабою про такi речi розважати, дума Матвiй, i на цьому
розмова ©х скiнчилася. План свiй обдуму далi. Ходив у село, радився з
поважними мужиками, шукав спiльникiв в дорогу. Земля та десь аж у
Смоленськiй губернi©, десь отуди на пiвнiч.
I вже на перший день Великодня, коли скрiзь люди святочнi ходять, коли
без перерви дзвони видзвонюють та цвiтуть черешнi i все довкруги радi ,
Матвiй враз заявив, щоб Настя готувала йому харчi на дорогу. I нiяких
бурчань! Пiслязавтра iду i все!
Цiле свято не свято. Настя i сюди, i туди, i сльози, i ахи, i всiм
оповiда , як то "вiн" хоче "©х" кудись у свiт за очi волокти, але на
Матвiя це не дi . Грошей нема, але i це не перешкода. Звiдти-звiдти, щось
там за камiнь вторгував, перед святом корова отелилась, привела бичка,
щось позичив, i третього дня Матвiй, як слiд, по-святочному, одягнувся,
назув чоботи, закинув на плечi торбу, палицю в руки, попрощався i
почимчикував самий до станцi© Мизоч пiшечком сiм верстов. Добре ще, що ту
чугунку пiдвели до тi © Мизоцько© цукроварнi, все-таки, як не кажiть,
вигода, до Озеран п'ятнадцять верстов не треба пiшки трiпати...
I залишилась Настя сама. I городу пильнуй, i худобу порай, i за дiтьми
приглянь, i кури насади, i цiле господарство на оцi май. Василь - той усе
в школi та школi i толку з нього небагато, а найгiрше Настi той город,
грядки, цибуля, часник, бурячки i капуста сiянка, i всяка та всячина.
Корову - виведе на луг, прив'яже до кiлка, i хай там крутиться, а телиця
бiля не© також там ганя . Iнколи Хведот посидить кiлька хвилин, а потiм
каже, що вiн "колову пас". Хведотовi тепер самому скучно, не виходить у
нього так, як то у Володька, не ма вiн думки тако©, а як зробить щось, то
горе одно. Все сидить хлопчисько, або сунеться на луг, улiзе в багно i
обличчя його не впiзна ш.
А Володько все лежав. Найтяжчi днi минули, ноги помiтно гояться, але
ходити ще не мiг. А тут весна, усе цвiте, все розвива ться, усе манить,
усе соковите, барвисте, свiже, а Хведот ще прибiжить, i принесе кiлька
квiток жовтих з болота i оповiда : "Володьку! Насi виснi тааак цвiтуть!" -
i при тому аж очi приплющить, щоб ще краще показати, як тi вишнi цвiтуть.
Володьковi страх надвiр хочеться, йому тепер гiрше лежати, нiж ранiш,
коли все болiло. А iнколи мати винесе його з постiллю надвiр, i тодi вiн
лежачи спостерiга , як ластiвки лiтають, як бджiлки десь там гудуть, як
рокоче на стрiсi лелека, як шпориш з землi витика ться i застеля
подвiр'я... Лежав безпорадно, заздростив здоровим людям, що ходять, що
бiгають... Над ним глибоке, чисте, син , ласкаве небо, iнколи по ньому
бiлi ковтуни хмарин пливуть повiльно iз заходу на схiд, iнодi знов летять
дво лелек, або знов десь високо пiд синiм склепiнням тягнуться довгим
ключем дикi гуси, що звучно i лагiдно курличуть... А потiм вечором цiлою
долиною розлягаються жаб'ячi скреготи. Все, зда ться, там кричить, навiть
дерева, навiть сама земля.
I коли так Матвiя не було дома, почали навiдувати Настю рiднi з
Дерманя. То, диви, несподiвано появля ться дiд Улiян, приносить за пазухою
якогось пирога з фасолею, то знов за©де дядько лисей, то тiтка Зiнька.
Бували i Василь дядькiв зi Запорожжя, i тiтчина Катерина. Василь i
Катерина найбiльша радiсть для Володька. Василь дуже любив Володька,
пестив його як тiльки мiг, а як почув, що вiн хворi , то завжди щось йому
принесе. Раз булку, раз якихсь цукоркiв, раз ще чогось, що робило
Володьковi при мнiсть. А тiтчина
Катерина, то вже й не говори. Та як появлялася, все тут ставало
iнакшим. I спiви, i танцi, i жарти, а що вже того Володька напестила -
страх один. Сяде ото бiля нього i почина щось оповiдати про Залужжя, про
сво©х знайомих. Розмовля з ним, нiби вiн великий, нiби вiн ©й рiвня...
- О, Володьку! Не журися! Ось видужа ш, будеш знов бiгати, прийдеш до
нас. А як виростеш... Хмм! Отакий великий, як твiй батько, отакий дужий
будеш... А гарний, гарний! А дiвчата бiгатимуть за тобою! Ах, Володьку,
мiй ти братику, мо ти серце! А скажи: як виростеш, ти мене не забудеш?
- Нi,зовсiм тихо, соромливо вимовля Володько.
-- О, нi! О, нi! Я знаю! Ти будеш мене пам'ятати! - i цiлувала Володька
у щоки, уста, чоло, куди попало, а Володьковi соромно i разом так радiсно,
так при мно, що анiтрохи не вiдчував сво © хвороби. Був такий щасливий, що
хотiлось йому хоч вигукнути голосно, але якось трохи соромився. А як
вiдважувався, обiймав Катерину за шию, цiлував ©©, а очi при тому
загорялися i були такi синi, як i небо.
На Проводи Настя не пiшла мертвих вiдвiдати, не було на кого "отого
гниляка" покинути, весь той день голосила, сльозами вмивалася. Сама одна,
сумно, здалека видно гору, що на нiй могилки, там тепер видимо-невидимо
люду, i все то бавиться, веселиться - живi i мертвi разом, спiвають
"Христос Воскрес" разом з "чарочкою медовою". Богу дякувати, Зiнька
навинулась надвечiр i все, як там було, оповiла, казала, що цього року
люду було, як того маку, i куми, i свати, i сусiди, i навiть Домаха з
Пiвча. Володькова хресна мати була, "©х" шукала, не знайшла i ось передала
Володьковi двi крашанки та п'ятака. Володько був дуже втiшений, що мати
хрещена про нього пам'ята , а йому здавалось, що його так зовсiм люди
забули. Шкода, шкода, що Настi не було на Проводах, велика шкода!
А на Юрiя, у вiвторок раненько, вернувся Матвiй. А що тобi невиспаний,
а замучений, а брудний. Зi станцi© знов тьомбав пiшки вiд пiвночi, торбу
порожню зачовгану викинув надвiр - "щоб висмердiлась". I чи ©в що, чи не
©в - одразу спати завалився.
Зрання Василь ходив до церкви i пустив мiж рiднею чутку, що батько з
кацапщини вернувся. I як на©хало гостей... ! лисей з дядиною, i дiд
Улiян, i його син Володькiв хресний батько Макар, i залужцi обо . А що в
такий час не годиться ©хати в гостi з порожнiми руками, то кожне щось
привезло. Знайшли i пiвока горiлки, i запiканки, i настоянки. Тiтка Зiнька
i за макiтру вареникiв, i за гладишку сметани не забула.
Розбудили Матвiя. Бiдака мусiв зволiкатися, продирати заспанi бали,
митись, чесатись, людського вигляду прибирати. Гармидерне стало, i в хатi,
i надворi, всi хочуть на жито... А жита цього року вже он як виросли,
скоро в палки будуть вбиватися. "Як на Стрiтення, кажуть, пiвень пiд
порогом нап' ться, то на Юрiя вiл напасеться". А цього року дiйсно на
Стрiтення не тiльки пiвень, а й вiл мiг напитися, така була тодi одлига. А
тепер ось жито, справдi, по колiна. А гарно, а гоже, а зелено... На жито!
Настя i сюди i туди метнулася, не ждала стiльки гостей. Зiнька з
дядиною Одаркою ©й помогли. Дядина також не з порожнiми руками прибула,
велику мисалу холодницi привезла та величезного пшеничного калача... Настя
якраз перед тим дещо свiжого сиру вiддушила, наробила швидко м'ялохи, десь
там ще шматок сала завалялося з торiшнього року, розбила з тузйн я ць.
Вареники, я шня, холодниця - ге! Чого ще треба!
Вийшли всi наверх, пiд лiс, знайшли гарне, зелене мiсце пiд дубком, що
почав щойно розвиватися. Сонце грi , сосна пахне, килим зеленого жита
стелиться вниз, сад квiтучий, луг зелений. Хвиля в хвилю, краса в красу i
яких тiльки барв на всьому, на землi i на небi.
I почали "Христос Воскрес" спiвати - Господи, як голоси тахнуть в
просторi, як м'яко все звучить. А потiм до прикуски пили, за кожним разом
"Христос Воскрес", ближче i ближче христосувались, так що й Настя
розчервонiлася, а тiтка Зiнька так зовсiм, як мак, зробилася, шкода, що
Катерини нема.
- Ну, а як там у тiм Смоленськiм? - пита лисей.
- Е! Нема чого й казати. Не наша культура,- каже Матвiй, i нiхто не
зна , що це вiн за слово таке висловив, один хiба лисей може то сказати.
А Настя радi . Казала ж вона - не ©дь! Може, тепер дасть спокiй з тим.
- То, зна те,- вiв сво Матвiй.- Не сподобалось менi там. Нi. Не наша,
кажу вам, культура. (Знов те слово!) Правда, лiс там заздрощi, та що з
лiсу. Земля не пашна, громиш, та й орати ©© там не вмiють. Вийде ото вам з
таким гаком, сохою то звуть, i поре отак, як попало. Сiна там хоч гатку
гати, але i тому ладу не дають. До дому не звозять, а гни то в копицях,
де скошенр,цiлу зиму...
I народ, кажу вам, невзрачний... (Знов чуже слово!) Добрий люд, щирий,
та сiрий такий. Самi вам лаптi. Я думав, що це у нас бiда, та коли я
порiвняв... Ге! То ми, виходить, багатi© проти них. Баба там усiм
заправило, а мужик то спить, то пиячить, то йде в "iзвоз", то на
промисли... А баба i цiпом молотить, i оре, i...
- Та невже баба? - перебива Матвiя Корнiй.
- Ха-ха-ха! - регоче Макар.
- Ну, вже як баба того наробить! - говорить лисей.
- А, хай йому частець, щоб я ото i молотила, i орала, i всю чоловiчу
роботу робила,заявила Зiнька.
- в таку землю хотiв вiн мене, людоньки, волокти,- каже Настя.
- Та я б туди нi за якi грiхи не пiшла б,- озвалась Одарка.
- Е, в таку землю не варто лiзти,- дода лисей.
- Але народ, кажу вам, добрий, сердечний. I погуторити з вами, i се i
те, лише лiнивий дещо. Поспати, по©сти любить... Випити. Анi дорiг там,
кажу вам, нема, навiть отаких, як ось у нас, а що вже мiста - ерам один.
Був я в тому Переяславцi, де ото пам'ятник проти француза за I8I2 рiк
сто©ть, так, кажу вам, що за смiтник, що то за гноярня... При©де вам
кацап, стане серед мiста, кине сiна коневi, що кiнь з'©в то з'©в, а решта
так i лиша ться. I нiхто того анi прибира , анi пiдмiта . Отак затоптують
в болото i все. А болото, особливо оце весною - страх, кажу вам. Конi по
черева грузнуть... Та й усе у них там таке: ночував я у однiй хатi, мужик
собi нiчого, добряга, i "тюрою" мене гостив - ©жа така: квас та сила
цибулi, аякже, аякже... Так ото ночую у нього втомлений, а тут вiн усе
менi говорить та говорить, та все пита та пита , як там у вас, а що, а
земля яка, а люди як живуть... До пiвночi не мiг заснути. А до того ще й
"клопiв" у них там така, кажу вам, сила-силенна, що, кажу вам, цього нiяк
не розкажеш.
- А що це таке тi клопи? - зацiкавилась Зiнька.
- О! - озвався лисей.- Худоба така кацапська...
- Та блощицi. У нас ©х нема по селах. Таке мале, а таке вам противне, а
кусюче, а смердить... Бачив я i те "iм нi ". От вам таке запущене,
паскудне, лайдацьке хазяйство. I город бачив, i садок... А хрукта у них
кисла, така, кажу вам, кислятина, що в рот не можна взяти. А господарство
просто... Нi! Що й казати!
- Та вже звiсно. Де баба хазяйну ,- озвався Корнiй, який, усi знають, у
Зiньки пiд патинком.
-- О! Ти-но глянь на нього,- засмiялась Зiнька.
- Е, Зiнько, що там не кажiть,- чоловiк чоловiком.
- Як який! - не здавалась Зiнька.
- Що вам, бабам, у нас. От у кацапi© так баби на шiсть цiпiв так жито
перiщать, аж курява йде,- заявив лисей, що зна також тi кра©.
- От. би i нашим бабам отаке, куме,- додав Корнiй.
- Я б тобi того намолотила! Я б тоб© намолотила,- каже Зiнька.
- Зате як ти молотиш язиком - ха-ха-ха! Усi засмiялись.
- А ось як прийде вiйна - i будете молотити,- озвався й Улiян.
- Е, що там вiйна! Поки вiйна! Мого на вiйну не вiзьмуть. Я сво му
сказала: роби що хоч, рiж мене, пали мене, а в чужу-чужиницю не пiду.
Досить з мене i ось цього, виволiк нас на безлюддя, вийду, бувало, i анi
душi живо©. Три роки проплакала...
- Але ось привикла i не хочеш звiдсiль,- каже Матвiй.- Кобто чоловiк
вас слухав - давно свiт не був би свiтом.
- Свята правда,- додав Корнiй.
Гуторили, але за чарку не забували, i гутiрка робилась все голоснiшою i
голоснiшою. А як сонце стало над млином, так усi просто звеселiли. Пiд
дубом стало мiсця замало, посунулись далi, i вставали, i ходили, i
обнiмалися, i цiлувалися. А Настя так голову стратила, що почала навiть
пiдспiвувати та в долонi плескати. А потiм удвох з Зiнькою за руки
побрались i без музики в танець пiшли.
- Ех, кума! - говорив Корнiй.- Перша колись була танцьовниця.
- Була та загула! - озвалась Настя.
Макар i собi вмiшався, брав Одарку, що дуже ухиляяась, i щось там також
вигупував, невiдомо що, якийсь, мабуть, танець. I навiть Матвiй ледве
втримувався, i лисей та й дiд Улiян.
Радiсно стало навкруги, а вечiр зiйшов разом з мiсяцем, сосни стояли i
тiнь густу кидали, вiяло вiд млина холодним, а гостi вже гуртом
виспiвували, аж луна ген довкруги котилася, летiла вниз рiчки, до
заставсько© соснини i там ще раз вiдбивалася, нiби не хотiла одразу
зникнути.
А Василь, Володько i Хведот також тут. Василь випив кiлька чарок i
"вичворя комедi©". Вiн не ма товариства, бiга по лiсi, кружля довкруги
сосон, викрику окремi незрозумiлi слова, перекида ться через голову.
Хведот, хоча випив лише молока, зовсiм перейнявся загальним настро м,
бiга за Василем, кача ться по травi, верещить. Усе, що зробить Василь,
вiн негайно наслiду : "I я! I я! I я такоз!" - кричить вiн i вiд
захоплення не ма сили докiнчити слово. Пiдбiга до Володька, смика того
за рукав i кличе: "Ходи! Воводьку! Ходи!"
А Володько лише лежав спокiйно на зеленiй, м'якiй травi, опершись на
лiкоть, i зо всього посмiхався. Йому смiшно i при мно, його пестить
свiжiсть весни, що вило-ню ться з нагрiтого лiсу, де кожне дерево пуска
соки, набира зеленi i випромiню запахи. I Володько п'яний вiд тi ©
велико© сили життя, вiн любу ться сво ю матiр'ю, що он так весело спiва ,
та притупу , та плеще в долонi, i сво©м батьком, що зовсiм змiнився,
розiйшовся, згубив он шапку i все намага ться оповiдати, що то вiн бачив у
тiй кацапщинi...
I Володьковi зробилось радiсно, вiн зрозумiв, що життя може бути
рiзним. I сiрим, i нудним, i повним турбот, i разом барвистим, радiсним i
при мним. Давно вже не вичував Володько стiльки сили, як саме тепер, йому
хотiлося вже зiрватися на сво© ноги i бiгти. Але ноги поки що не хотiли
його слухати i казали чекати.
Геть за мiсяця верталися гостi на подвiр'я, а пiсля довго ще цiлувалися
та прощалися, та запрошували "до нас", та дякували, аж поки вiз за возом
поволi викотились на м'яку дорогу i зникли в темнотi. Хутiр зiстався на
сво му мiсцi самий, i, як завжди, його обливав мiсяць сво©м сяйвом,
довкруги крякотали жаб'ячi хори, повiвав iнколи вiтрець, на траву падала
роса.
Пiсля того Володько став почувати себе зовсiм добре, може сам рухатись,
не просити матерi, щоб його перенесла. Вiн ще, лравда, не може ходити, але
вiн може повзти на чотирьох, може переступати, опираючись на щось. Батько
зробив йому пару милиць i вiн учиться ними користатися. I для нього
почалося життя, радiсно стало навкруги, зда ться, що вiн наново на свiт
народився. Шкода лише, що харчi такi мiзернi, а йому тепер дуже хочеться
©сти.
I обiйшлося без лiкаря, що дуже всiх тiшить. Батько, правда, розумi ,
що негаразд отак сполягати на волю Божу, але в ньому ще надто твердо
сидить його та сама "сила Божа", що змушу його в не© вiрити.
Цiлими днями пересиджу тепер хлопець на дворi, сильно загорiв,
попiкся. Особливо попiкся вiн "на Миколи", в Гiльчi, на одпустi, куди вiн
©здив разом з батьками i що спричинило йому багато втiхи.
На Миколи, дев'ятого травня за старим стилем, в селi Гiльчi великий
одпуст. Там невеликий пригiрок, що з-пiд нього витiка струмок води i
творить невеличкий ставок. Кажуть, що над тим струмком з'явилась колись
iконка Матерi Божо©, а тому ту воду вважають цiлющою i над нею збудували
невелику капличку. Тисячi люду, з далеких i близьких околиць, щороку
дев'ятого травня приходить сюди, щоб молитись, бавитись, гоститись,
зустрiтись зi знайомими, залицятись. На селi в цей самий день ставляться
буди, каруселе, книжечки. I гамiр великий сто©ть в той час над селом,
тисячi пiдвiд заповняють усi дороги, всi площi, усi подвiр'я.
Матвiй рiдко коли вiдвiдував такi вiдпусти, не було то в його вдачi,
але цього року щось напало на нього i вiн несподiвано рiшив по©хати зо
сво ю родиною, це, зрештою, не так далеко, перше село за Лебедями, щось
шiсть чи сiм верстов звiдсiль. Цiла родина була захоплена цi ю думкою, вже
звечора почалися приготування, кожне ма якiсь намiри i побажання, Настя
висповiдатись i причаститися, Василь купити нову сопiлку (останнiм часом
вiн почав цим цiкавитись), Хведот не мав нiяких особливих бажань, крiм
булки i цукеркiв, Матвiй щось мав, але про це нiхто не мiг довiдатись.
Найбiльше захоплювався цi ю по©здкою Володько. Вiн не мав нiяких
особливих бажань, не думав нiчого особливого купувати, хоча вiн ма у
сво©й схованцi цiлi сiм копiйок, але вiн взагалi любить ©хати, бачити новi
мiсця, бувати мiж людьми. Вiн уже бував у Гiльчi, але то було давно, вiн
ще був зовсiм малим i з того мало що залишилося в пам'ятi. Пам'ята
все-таки, що треба ©хати здовж лугу, пiсля через село Лебедi, далi
пiднятися на невеликий пагорбок глибокою дорогою, пiсля через поле,
здалека видно село в садах, багато високих дерев, гарнi чеськi садиби,
якийсь високий димар стирчить на обрiю.
У четвер раненько ви©хали. Хату замкнули, все замкнули i залишили
зовсiм без догляду. Злодi©в тут, як свiт-свiтом, нiхто не чув, а тому нема
чого боятися. День видався просто чудовий, рано холоднувато, як то завжди
бува на Миколи, дуже свiжо, дуже тихо. Довкруги все яскраво-зелене i на
всьому сто©ть краплиста роса, що перелива ться кришталем i виблиску
промiнням сонця. Лугом здовж рiчки лежить легкий туман, що якраз дуже
подоба ться Володьковi, бо йому зда ться, що це хтось там невидимий кадить
пахощами, щоб легше дихалось. А скiльки квiтiв всiляких - i бiлих, i
синiх, i жовтих - ромашки всипали геть увесь схил до лугу, малi бузовi
дзвiночки, жовтi кульбаби, пурпурово-червонi дикi гвоздички, на кущах бiлi
парасольки-повiйки... I народу стiльки здовж дороги i здовж рiчки стежкою,
i по тамтому боцi попiд заставською сосниною - ©дуть i йдуть, молодь i
старшi, i всi святочно, барвисто, легко одягнутi, дiвчата цiлими гуртами,
як мак, як гурт айстр, йдуть i все йдуть, часом босi, черевики чистi
несуть у руках, спiдницi часто спереду пiдiткнутi, мiцнi, загорiлi литки
нiг швидко мигають, босi ноги ступають по м'якiй, вогкiй, холоднуватiй
стежцi.
За дiвчатами так само гуртами йдуть парубки. Цi не босi, на кожному
чоботи з високими халявами, що виблискують на сонцi. На кожному сорочка
бiла, чи чорна, чи пасмужиста, пояском пiдперезана, на головi у кожного
кучер з лiвого боку, а на кучерi кашкет з напнутим дашком, що дивом-дивним
трима ться сливе на потилицi.
I дiвчата, i хлопцi не йдуть разом, але то лиш так для людського ока. У
дiйсностi вони чують себе i душею, i серцем, вони одна цiлiсть, особливо
коли котрась чи котрийсь ма отам в тому гуртi когось, до кого тьохка
серце. Дiвчата лише нижуться, щось одна однiй пошiптують, iнодi вирветься
стиснутий смiх, iнодi якесь слово паде. А хлопцi йдуть, як i личить
чоловiчiй статi - спокiйно та поважно, але кожного очi стрижуть за тими
литками, за тими розкучерявiлими голiвками, iнколи котрийсь дотеп пустить,
що Уляна, мовляв, ступа , нiби просо товче, або що у Маланки надто все
гойда ться, але то тiльки так собi, у дiйсностi кожному з них так би й
хотiлося догнати отой стан i обвинути його мiцною рукою, щоб чути ближче
побiля себе... Так тi© стрiчки надто розхвилювалися в повiтрi i кожна з
них манить за собою.
У Гiльчi нема де стати, все скрiзь заповнене. Матвi вi вда ться
зупинитися бiля одного подвiр'я, при плотi, але зовсiм на сонцi. Довкола
повно пiдвiд, повно людей. Усi кудись iдуть, квапляться, вiтаються...
Володьковi лиша ться не зовсiм заздростне завдання. Усi йдуть хто куди,
навiть беруть з собою Хведота, а вiн мусить сидiти на возi i чекати, i вiн
чека . Сонце пiднялося понад стрiхами хат i пражить просто на вiз. Пiд
хатою розцвiта Сузок, пiвонi©, жовтi лiле© i ще квiти, дверi замкненi на
колодочку, вiкна зачиненi, всi, видно, пiшли на одпуст. Сусiднi вози
стоять переважно самi, без людей, конi щось там шпортаються мордами в
сухому сiнi в опалках, на них пада овiддя, вони оганяються довгими
хвостами. Iнколи котрась неспокiйна коняка зовсiм "розбереться", скине з
себе i оброть, i нашилник, i снажиться дiстатися до сво © сусiдки, щоб
скубнути чужого, солодшого сiна, або гризнути з ласки за шию.
Приходять i вiдходять люди, щось приносять, щось вiдносять. Появляються
дiти iз свистунами, дудками, сопiлками, гармоньками, все то пищить,
свистить, трубить... Там далi на дорозi вздовж видно чергу лiрникiв з
лiрами, що сидять просто в поросi i викрикують рiзних пiсень. Туди i сюди
про©жджають пiдводи, iнколи брички, запряженi гарними кiньми, збиваються
хмари куряви, що зовсiм закрива лiрникiв, але то ©м, мабуть, не заважа .
Вони далi грають i далi спiвають. Ось знов молодий, кучерявий, у червонiй
сорочцi, парубок з великою сулi ю, наповненою чимсь рожевим. Вiн весь час
щось викрику , а коли пiдходить ближче, Володько розбира i слова, хоча
вони не нашою мовою говоренi.

"Квас малиновий,
С м раз надiваний,
Восьмий раз для вас!
Квас!
Кто мой квас попiва т, Тот сто л т пожiва т..."

- виговорю парубок i iнодi хтось зупиня , налива ться склянка рожево©
рiдини, i Володько здалека вичува розкiш тако© насолоди...
Бо сонце порядно його пiдогрiва , уста його сохнуть, йому дiйсно
хотiлося б чого-небудь, бодай звичайно© води, випити, але тут нiчого нема.
Так само йому дуже хотiлося б пiти в оту юрбу, помежи тими возами,
подивитися на тих лiрникiв, заглянути туди, де то здалека чути награвання
каруселi, де то тi буди стоять, де стiльки гамору i крику. Але вiн не може
i вiн нiяк не дума перечити цьому. Вiн i так повний щастя, йому i так
гарно...
Десь бiля полудня вiн пережив одно видовисько. Несподiвано зi замкнено©
хати, що напроти, почав з вiкон йти дим. Люди кинулись туди, вирвали вiкна
i почали щось там гасити. По короткому часi дiйсно все вгасили, але
Володько чув, як люди перекрикувались через вози, що там мало-мало до
великого нещастя не дiйшло. Люди, мовляв, пiшли до церкви, але залишили
пiд образами лампадку. I хтозна яким робом загорiлись вiд лампадки
паперовi рушники на образах. З образiв, мовляв, самi вуглики зiстались. I
коли вернулись господарi, застали в хатi лише сажу i сморiд.
I десь геть пополуднi нарештi прийшли i Володьковi батьки. Спочатку
батько й мати з Хведотом, пiзнiше приволiкся i Василь. Багато розмов,
бачилися з рiдними, запрошувано ©х у гостi, була i Катерина клопiтська, i
багато, багато своякiв. Володько дiстав гостинця - маленьку гармоньку з
одним рядом голосникiв, а Хведот глиняного пiвника-свистунця з позолоченою
голiвкою. Володько пробував щось грати, але нiчого путнього не виходило, а
Хведот свистав безупину, так що мати не раз мусiла йому казати:
- Та у вухах лящить! Не свисти!
А тодi Хведот свистав ще дужче...
Усi разом по©ли, напилися води i рушили додому. Ледве виплутались з
тi © колотнечi возiв та коней, ©хати було при мно, дорогою знов ©хали вози
i йшли гурти молодi. Але хлопцi вже йшли разом з дiвчатами, переважно
парами, деякi обнявшись. Дiвчата вже не несли сво©х черевикiв на руках, у
кожно© з них пакунок, то серце з тiста, здоблене зелено-червоною
плетiнкою, то вузлик чогось солодкого, то знов щось з оздоб - разок
намиста, стрiчки, хрестики... Парубки лиш iнодi мали якусь там гармонiю чи
щось такого... А сонце вже над Лебедями, i коли дiйшли до Матвiйового
хутора, воно почало сiдати за Дерманський парк отам геть далеко, сливе на
обрi©...
Володька зовсiм спекло, цiлу нiч не мiг заснути, ним iнколи тiпало, мов
ганчiркою. Але минуло. По кiлькох днях на обличчi почала лупитись шкiра.
Йому зовсiм покращало, вiн мiг уже ходити на сво©х милицях, i коли на таке
дивилась мати, вона одночасно i смiялась, i плакала...
- Не допусти, Господоньку святий, щоб моя дитина отако все життя
дибала, краще вже пiшли менi смерть,- молилась вона з повноти свого
великого серця.



ВЕЛИКЕ ЛIТО

Хутiр. Нiчого кращого нема на землi вiд цього мiсця. Той луг широкий
та зелений, з округлими копицями срiблисто© верби, з гаями
молодих,стрункихвiльх, з кущами диких поричок, ожин та повiйки. Те
стависько з тими темними стiнами густо-зеленого шелестячого очерету i та
рiчка з прозорою, жовтавою водою, що в' ться змi ю здовжлугом, вкритим
густими i високими осоковитими травами. I квiти квiтнуть, i птахи
спiвають...
А з обох бокiв долини лiс валом темним сто©ть, особливо вечорами та
ночами, нiби зачарований, i несеться з нього, особливо з того, що по
лiвому схилi, спiв соловейка - розкiшний, сильний, барвистий,
луннодзвiнкий... Йдеш недiльним полуднем вверх широкою, порослою
подорожниками й шпоришем, стежкою, злiва й справа жито хвилю , вибива
нiжний колос, пахне iнодi квiтом, iнодi говорить до тебе спiвом великим.
Далi вище почина ться лiс. Спочатку там то там сосна-самiтко сто©ть i,
зда ться, диву ться, що так далеко наперед вибiгла i така округла, нiби
панi в пишнiй робi, що вибралась на танець. Пiд соснами трава тверда,
хов-зька, всипана минулорiчними, розчепiреними шишками. Там то там ростуть
жовтавi маслюки з липкими голiвками, iнодi бiля старого пня купка
суничника з зеленими ще ягiдками, десь-не-десь пiднiма ться самiтн стебло
лiсових дзвiночкiв, десь на бiльшiй полянцi густо й щиро, мов
розтанцьованi дiвчата, бiлiють ромашки.
У старих, погнилих пнях люблять тут бувати сiрi, блискучi, не шкiдливi
вужики - вбогi, покаранi Богом сотворiння, що лежать десь на гарячiй
стежинi спiралькою, або мiнливо просмикуються помiж густим суничником,
тiкаючи вiд непри много зору отого високого, двоногого сотворiння, що не
лише само не мусить по землi повзати, але й кара смертю тих, що до того
приреченi.
А далi, вище почина ться мiшаний лiс,- густiша i густiша - i дуби, i
липи, i явори, i ясени, i берези. Чорний лiс, похмурий лiс. Скiльки тут
тiнi i свiжостi - сонце не сонце, спека не спека. А як пройде злива, все
тут пахне водою, нiби губка насичена, i густi тумани пiдносяться i
звиваються звоями над коронами дерев. А скiльки пiд ногами гриба
всiлякого, топчешся по слизьких, старих бабках з м'якими капелюхами, по