Самчук У.. Волинь

вигукують: "Агой-агой!" - чи не ©де там хто знизу, бо на такiй дорозi годi
розминутися.
Унизу лiс раптово урива ться, несподiвано вирина долина з рiчкою, iз
селом i млином. Кра вид трохи також мiня ться, земля пiскова, зовсiм нема
садiв i будинки лише з дерева. дуть селом, до©жджають до великого,
мурованого млина i тут зупиняються. то знаний млин, що про нього не раз
згадував Матвiй, з великим ставом i стависьком. Вода в ставу дуже чиста,
майже прозора, i дуже добре видно в нiй цiлi згра© рибок, що пливуть у
рiзних напрямках, а також як повзають по бiлому, крейдовому днi всiлякi
рачки. Стависько густо заросле очеретом, шуваром, лепехою, по краях
широким листом водяних лiлей.
Починають по©ти у ставу коней i худобу, пiдвiшують до дишлiв опалки з
обороком, попасають корови. Люди снiдають. Появляються великi куснi паски,
кiльця ковбаси, миски холодцю. З'явля ться i пляшка оковито© - дай-бо
здоровля! Згадали i "Христос воскрес", стало знов гамiрно.
Володько з Хведотом беруть по кусневi паски, по крашанцi, лишають усiх
i йдуть на греблю. Мати гука за ними, щоб "дивилися". Хлопцям тут дуже
подоба ться, у прозорiй водi плавають рибки, вони кидають ©м шматки паски.
По снiданку рушають далi. Одразу за селом знов почина ться лiс. На цей
раз лише сосновий. Височезнi, рiвнi, стрункi, мов восковi свiчi, дерева,
що, зда ться, ©м тяжко стояти i вони ось-ось зiгнуться. Деякi з них таки
злегка погнутi. Такого лiсу Володько ще нiколи не бачив. А яке чисте й
пахуче повiтря.
- То лiсок! - розважають дядьки.- З тако© сосонки платiвка вийшла б,
що? Аршинiв тридцять-сорок.
- А лiсок, рiзал'-ма, нiчого. Кажуть, на кораблi зрубати хочуть... кiсь
хранцузи чи мараканцi...
- Усе тi хранцузи та хранцузи,- озива ться ззаду Клим.
- Та... Що ж... Капиталу треба. Без капиталу, скажу вам, нiчого не
втнеш,- зазначу Макар Улiянiв.
- Хiба в Рос © мало тих лiсов,- чути голос Кальчука.- Када служив на
Уралi, дак там отакий лiс просто випалювали.
- Випалювали? - дивуються дядьки.
- Не може бути! - зазначують iншi.
- А от випалили,- продовжу Кальчук.- Ще кращий, нiж цей.
- Звiсно! Рос я! - докида Макар.
- Ах, Боже, Боже! - тошнi про сво Настя.- ©демо, ©демо, а кiнця й
краю не видно. Завезе нас десь на край свiта.
- Ха-ха-ха! - регоче Кальчук.- Тобi, Насте, лише на печi сидiти.
Плужимось пiвдня пiском, а вона - кiнець свiта. Рос я широка!
- Широка, а мiсця брак,- розважа Матвiй. А день ясний, мов око. Сосни
стоять сливе непорушне, Часом якась людина по дорозi зустрiнеться.
- Дзiнь добрий! - вiтаються тi люди.
- Чого вони, тату, дзiнькають? - пита Володько у батька.
- Та ж то ляшки. Хiба не зна ш? По цих-о лiсах самi ляшки. Голота. Сама
бiда.
Дядьки i на це мають свою думку:
- Польськi, кажуть, пани насадили ©х тут. То, кажуть, пiсля польського
повстання хотiв цар забрати панам землю. Так вони взяли та й сво©м
вiддали, насадили чиншовикiв. Але кепсько ©м на цих пiсках ведеться.
Подивiться на ©х життя.
- А докеди, люди добрi, д ц ? - питають iнколи пiдвiдчикiв.
- У свiт,вiдповiдають тi.
- Свiт великий.
- Кому великий, а кому малий. Дума мо, що вам у тих лiсах не дуже вiн
великий. Не по©дять вас тут вовки часом?
- А! Ми самi, як вовки. Коби тiльки взявся звiдки.
А пiсок дiйсно грузький та сипкий, вози тягнуться поволi, деякi
розтягнулися. Помiтна вже втома, особливо не дуже охоче йдуть корови.
Минають кiлька лiсових хуторiв, минають зовсiм заборсане в хащовинах
село Зелений Дуб, вози тягнуться то нагору, то знов згори. Природа
рiзноманiтна, мiсцями видно свiжi зруби, стоять стоси дерева, безлiч
хворосту... Василь видобув свою губну гармонiку i заграв щось там далi
спереду. Конi помахують хвостами, пирхають, риплять вози.
У невеликому селi, також над рiчкою, знов зупинка. Поять i попасають
тягло i самi полуднають. Тут нагнали ще одну валку переселенцiв - Миколу
Гнидку iз сiм' ю. Радiсне вiтання. У Миколи нема стiльки майна, що у
Матвiя - всього чотири пiдводи.
Полуднають спiльно, розстелили на зеленiй травi настiльники, накраяли
пасок, хлiба, ковбаси, печенi, сиру, масла. Знов появилася пляшка,
закружляла чарка - на одну, на другу, за святу трiйцю, за чотири вугли
хати. Дехто затяга "Христос воскрес iз мертвих". Жiнок збiльшилось. Була
лише Настя та Катерина, а тепер добавилась ще й Марта зi сво ю молодою
племiнницею Ганною. Василь заграв якогось гопака. Клим схопив Ганну, i
пiшли в танець. За ними пiшли iншi. Довкруги лiс, зелень, сонце. Всi
веселяться, одна тiльки Настя нiяк не може розворушитися. Дуже вже ©©,
чу те, пройняло.
З полудня ви©хали на шлях бiля Шумська. хали дуже болотяною дорогою
через Васькiвцi, потiм звернули до Рохманова. Коли вибрались на рiвне,
конi ледве ступали. Для Володька нове видовисько. Злiва .видно великий
став, велику рiчку, мости через не©, далi мiстечко, будинки критi черепом,
високi вежi якихось церков, сонце все то скiсно освiтлю . Дуже тут гарно,
даремно мама так нарiкають.
I десь надвечiр нарештi Жолобки, нарештi той лiс останнiй i нарештi
тилявецькi поля.
- Тилявка! Тилявка! - гука перший пiдвiдчик.
- Боже! Тилявка! Так от де вона! - дивуються iншi. Велетенське сонце
спадало над нею, назустрiч линули дзвони. То ж це ще Великдень, то ж на
Великдень без перерви б'ють в усi дзвони, але мандрiвцям здавалось, що те
сонце i тi дзвони лише для них, що це ©х так вiта ця нова земля. Настя
розглядалась на всi боки, бажаючи до чогось недоброго причепитись, але
нiчого не знаходила. А дядьки, мов на те, вихваляють:
- То, чу те, куме Матвiю, що поле то поле!
- Поле неплохе!
- А ©й-бо, неплохе!
- Таке поле хоч би кому.
- Я вже шкодую, що й собi не пристав до кумпанi©.
Довга валка возiв тягнулась поволi рiвною, простою дорогою назустрiч
сонцю. Виднiлись будови, двiр, огорожа. Усе то наближалось i наближалось.
Зустрiчалися чужi люди, що цiкаво оглядали прибульцiв. I ось при заходi
сонця валка в'©хала на широке подвiр'я двору.
Подвiр'я дiйсно просторе, збоку великий, бiлий, але критий соломою,
будинок, довкруги чотирикутником маказин, клуня, далi стайня й короварня.
Перед короварнею калюжа, що показалась Володьковi цiлим ставом.
Одразу з мiсця почали розвантажуватись, бо деякi дядьки бажають на цiлу
нiч ©хати назад. Усе зносили до одно© кiмнати у великому домi, що ©©
резервував Матвiй для себе. Кiмната не дуже велика, дво вiкон, хiд через
кухню i через iншу кiмнату, що ©© зайняв Титко. У цiлому будинку таких
кiмнат чотири i одна кухня, i в кожнiй з них по родинi. На кухнi
примiстився Микола Гнидка. Всi новосельцi вже попри©жджали, за винятком
Тараса Здорова. Вони, розумi ться, не могли всi тут змiститися, i друга ©х
половина поселилася в iншiй хатi, що була призначена для батракiв.
Коли Матвi ва валка в'©хала на подвiр'я, сюди негайно висипали всi
новосельцi, а до того найшло ще людей iз села. Почалось вiтання,
посипались запити, дехто помагав зносити речi. Настя, як побачила "гой
ярмарок", серце ©© не видержало, i знов заголосила:
- I що я тут, людоньки, робитиму? I де ми тут усi змiстимось? I куди
вiн мене ото привiз? А там же було простору стiльки, i такий спокiй, i
така краса...
Володько був надутий, якась незвичайна пиха розпирала його, здавалося,
що вiн тут найбiльший пан. Вiн носив що мiг до сво © кiмнати i з-пiд лоба
позирав то на тю, то на iнших, а особливо звертав увагу на таких, як i
сам, але ©х тут було стiльки, що не мiг усiх затямити. Запам'ятався йому
лише якийсь хлопчисько у доморобних, барвлених, позакачуваних штанях,
босий, без шапки i дуже залиша ний. Видно було з мiсця, що це не
дерманський хлопець, бо в Дерманi таких крашених штанiв не носять.
Кiмната, призначена для Матвi во© родини, скоро заповнилась по береги.
Не було де нi стати, нi сiсти, а про лягти i не думай. Деякi речi
прийшлося поставити на горищi, а дещо в присiнку перед кухнею. Там також
помiстили бодию iз салом. Конi, корови, свинi i дрiб дали до спiльних
хлiвiв, вiз залиша ться на подвiр'©.
I коли все розвантажили, пiдвiдчики пiдкормлювали лише конi, приходили
прощатися i один за одним, вже порожняком, трусилися до себе. Новосiльцi
лишилися. Настя стогнала: нема де навiть колиски повiсити, нема де голову
прихилити. Але всi були такi втомленi, що не дуже-то перебирали мiсцем. Чи
хто що з'©в i де тiльки знайшов яке мiсце, там i клався. Володько з
Хведотом заснули на двох розстелених мiхах-кропивияниках, що в них везли
коням обрiк. I спали добре. I нiчого ©м не снилося. I спали всi, навiть
Настя. Лише Василинка щось скiмлила у сво©й колисцi. Мабуть, була голодна.
Сварня мiж новосельцями розпочалася з першого дня. Розумi ться,-
першенство бабам. Котрась котрусь обiзвала позаочi, тiй донесли, та
вiдповiла, обiзвалась у вiчi, а там недалеко й до кiс.
Причин для цього бiльше, нiж треба. По-перше - те дiлення всього
панського: i дорослi, i дiти, кожному бiльше i бiльше хочеться - iдуть,
рвуть, розносять. Один хiба Матвiй наказав сво©м "нiчого менi не рушити",
але Володько все-таки ма свiй склад в однiй з порожнiх бодень, де повно
всiлякого панського майна, знайденого по горищах та по рiзних смiтниках.
По-друге: Мотринина курка десь "губить покладки", Мотря каже, що ©©
приманила Параска до свого гнiзда. Параска божиться i клянеться, що Мотря
бреше. Однi за Мотрею, iншi за Параскою, i гамору повний двiр.
Зiнчин Хведорцьо потовк носа Лiкерииiй Улянцi. Улянка до мами, мама до
Хведорця, Хведорцю до сво © мами, а потiм Зiнька й Кiкера стоять,
попiдтиканi вище колiй, на сво©х ганках i на цiле село обмiнюються
прозвиськами. При цьому завзятюще орудують язиками, дулями, а як забракне
аргументiв - лiзуть одна однiй до кiс або частують одна одну кра видами
заднiх сво©х частин, завзятюще конкуруючи докладнiстю процедури.
Клуня на всiх одна, у клунi сiно, солома, мiшки, збiжжя, картопля - i
Настя майже переконана, що Миколина Марта вчаща до ©© картоплi, бо де
вона бере тi продукти, коли сво©х не привезла, а картопля ©© зовсiм
подiбна до Настино©, а Марта до того звiсна давно сво ю поведiнкою.
Недурно вона вийшла за того злодiяку Гнидка. Марта довiдалась, i коли
Настi треба спекти чи зварити, дверi кухнi, де живе Марта, перед нею
закритi. До справи втруча ться Матвiй, за Матвi м iншi чоловiки.
Мiж цими останнiми також не краще. Дiлять будинки, цеглу, паркани,
дошки, гнiй, солому, полову. Галасу безлiч. Кожному вида ться, що вiн
дiстав гiрше, а його сусiд лiпше. Почина ться зi слiв, а кiнча ться
цурупалком по головi, а тому Матвiй може часто чути з уст сво©х сусiдiв
ось такi, для себе, побажання:
- А бодай його звело з розуму, як вiн звiв нас осюди на муки! А бодай
йому так ноги покрутило, як вiн покрутив наше життя! А бодай його так
свята земля цуралася, як ми тепер одно одного цура мося! А чи нам там дома
,чого бракувало, а чи не жилось нам, як у Бога за пазухою?
Винахiдливiсть тiток у цьому напрямку не ма меж, i Матвiй це чу , i
сливе кожного ранку, але вiн на таке не зважа . У нього повнi руки
важливiшо© працi, та й усi не дармують, кожному хочеться вийти скорше "з
того западенного гайдеру", а що вже до Настi, так та ©дьмом "його" ©сть,
що вiн виволiк ©© осюди на муки пекельнi. А тому на нововизначених
десятинах городiв, уздовж, по обох боках шляху, зазеленiли грядки, зiйшла
городина, копалися рови на фундаменти, зводились мури. Будинки ростуть не
днями, а годинами, а до того оранка, сiянка, кошанка, рубання дерева,
тесання, воження гною...
Матвi ва родина вся як вiд свiтання до смеркання в роботi. Навiть
Хведот не дарму , навiть i його заставляють пильнувати отам грядки, щоб
ворони сiянки не видзьобали, та курчат, щоб бува шуляк не забрав. Василь
же, Катерина i Володько в роботi, мов у запряжi, вiчно.
А Матвiй вирiшив будуватись не на тому занедбаному городi пiд самим
селом, що його вимiняв у Титка, не буде вiн тиснутись на тiй десятинцi i
все з усього поля туди звозити, краще вiн побуду ться на головному сво му
"участку" посерединi, над шляхом. До речi, i не то так далеко вiд решти
сусiдiв, але що йому тi сусiди, от хiба до води трохи далi, бо треба
©здити за нею аж у долину села. Одначе на майбутн Матвiй i з цим собi
дасть раду. Викопа отам в долинi колодязя i буде вода.
I почав вiн одразу звозити туди дерево, камiнь та цеглу, i почав копати
фундамент вiсiмнадцять аршинiв довгий та вiсiм широкий з намiром наперед
хлiв звести, щоб у першу чергу худобу пiд стрiху взяти, а потiм щось i для
себе злабудати. Матвiй як Матвiй, чоло його не висиха вiд поту, руки його
нагадують гаки яко©сь машини, сорочка на його плечах цiла, як купа багна,-
вiд поту, куряви та глини. Треба лише бачити його при сходi сонця, як вiн
вешта ться на тiй сво©й дiлянцi, як вiн знов садить тi щепи (дещо привiз з
Лебедщини), як вiн копа тi фундаменти, як вiн кремса той камiнь, як вiн
теше пiдвали, платви, крокви, стовпи, довба канi, робить чопи, збива ,
ставить, рихту . I все самий, i завжди невпинно, бо де його тепер вiзьмеш
робiтника та й за вiщо. Одних мулярiв мусiв узяти, бо ж сам такого муру не
зведе за одно лiто. А Василь, а Катерина - як не у полi, то тут же глину
мiсять, тачками камiнь пiдвозять, ями копають.
Скорше, скорше з тi © "пансько© хати", скорше з того пекла, з отого
бруду, крику й метушнi. Настя вже навiть не тошнi , у не© нема бiльше
слiв, ©й тут нiчого не подоба ться - i повiтря смердить, i дощi повсякчас,
i холоднеча неймовiрна, i церква якась маленька, дерев'яна, з одним попом
i дяком, i криниця бозна-де, i що то, людоньки, за криниця - багно не
криниця, до не© не дiйдеш, не до©деш, а треба по колiна в багнюку залiзти,
доки тi © води набереш. А що вже клопоту з тими курми, та худобою, та
пашею, та збiжжям - нема навiть слова, щоб виказати.
Найблагiшу частину вибрав собi Володько i був з того цiлком вдоволений.
Вiн пасе сво© "три хвостяки" отам на парининi, поки ще ©© не заорали,-
Рябу, Гнiду i теличку - на росу i пополуднi, а в перервi обiднiй ма свiй
вiльний час, якщо його не пiшлють кудись грядки полоти або нести батьковi
на будову воду та полуденок.
Ма вiн безлiч свого зайняття. По-перше, знайомство з усiма, як мати
каже, з дiтворою, по-друге, обслiдування цiлого двору, будинкiв, горищ,
льохiв, ста нь, повiток, старих бричок, паровика, що сто©ть серед двору,
молотарки, нарештi городiв, сусiдських га©в, довколишнiх лiсiв.
Ледве вста сонце, а його вже будять. Нiхто його особливо не ми , нiхто
не чеше, а самому йому також не дуже хочеться тим займатись, особливо
тепер. I чи промимрив той "Отче наш", а чи й нi, i чи лемензнув що там, а
чи й без того, зовсiм заспаний i розчухраний, жене вiн тi сво© хвостяки, а
в головi у нього повно всiляко© всячини, хоча там ще сонний морок i хоча
його босi, побитi, поколотi i попухлi ноги штикiльгають. Так. Вiн уже сну
черговi сво© плани, як його уникнути в полудень роботи i як би вирватися з
дому та як перемогти отого здоровенного Ет-То вого нiмого Романа, з яким
ось цiлий мiсяць веде завзятющу боротьбу, що робити зi сво©ми новими
приятелями, двома жидочками, з якими пасе разом, i, нарештi, як добратися
до отого далекого, що на обрi©, темного жолобецького лiсу, що так манить
до себе i що про нього оповiдають дива-дивнi, нiбито вiн ще з тих лiсiв,
коли то iшли козаки на Польщу.
На полi просторо, але не для Володька. Володькiв простiр вiд межi
Никифора Ет-Тоя до межi Iвана Кушки. Там овес i там овес, i туди не смi
залiзти корова, i туди не смi . А тут кортить i помрiяти, i поспiвати, i
пострибати, i кудись вiдвинутись, i в озерцi з позакачуваними штанями
польопатись, i багато iншого кортить, та гай-гай! Щастя ще тi жидочки -
Мошко та Iцько, дуже славнi, спокiйнi, несмiливi хлопцi, що дуже пильно
пасуть свою корову, один спереду, другий ззаду, хоча корова ©х дуже
повiльна, тяжка, черевата, ма обламанi ратицi i обидва роги, обiрваного
хвоста i дуже обдряпана. Мошко й Iцько не мають свого пасовиська, вони
пасуть сьогоднi там, завтра деiнде, ©х часто звiдкiльсь виганяють, але ось
вони дiсталися на Матвi ве i тут зачепилися надовше. Тепер кожного ранку
Володько, Мошко й Iцько сходяться разом, Мошко кожного разу пита те саме:
- Чи тво© тато нас не будуть бити? А Володько завжди те саме
вiдповiда :
- Паси, паси! Ми i так скоро будемо це заорювати... Хоч не можна це
пояснити лише якоюсь самою Володьковою добротою, вiн ма на це сво©
розрахунки. Мошко завжди носиться з книжками, що ©х Володько ще не бачив,
i це його дуже iнтригу .
- Покажи-но ту свою книжку,- просить Володько. Мошко охоче i гордо
показу . Володько листа книжку, огляда малюнки i пита :
- Що ти тут учиш?
- "Лiсiца i Ворона",- вiдповiда Мошко. Володько знаходить "лiсiцу i
ворону" i вголос, по складах, прочиту :
- "Вороне гд -то Бог послал кусочек сиру. На ель ворона взгромоздясь,
позавтракать, било, совсем уж собралась, да прiзадумалась".
Володьковi байка подоба ться, i вiн швидко вивча ©© напам'ять, щоб
одного разу здивувати сво©х слухачiв у дворi.
Володько, Мошко й Iцько - приятелi. Мошко розпиту Володька про
Дермань, а сам оповiда про дуже велике мiстечко Шумське. Володько
оповiда так про Дермань, що вiн виходить ще бiльшим, нiж Шумське, бо там
така велика церква i така велика школа, що нiде в свiтi, навiть в
Острозi, нема бiльшо©. Мошко перехилить округлу, зi шрамом на чолi,
голову, приплющить одне око i дуже уважно слуха , а менший, Iцько сто©ть
на сво му мiсцi перед коровою i лише здалека позирку .
I як тiльки сонце пiдiйметься отак, що треба за ним задирати голову,
Володько зна , що вже можна гнати "товар з роси". I робить вiн це дуже
охоче, значно охотнiше, нiж "гнати на росу". По-перше, йому вже захотiлося
порядно ©сти i на його десь там чека миска борщу щавлевого з добрим
куснем чорного хлiба, по-друге, сьогоднi в нього на порядку денному
обслiдування отого темного гаю, що межу з дерманськими хуторами i що саме
так гарно зеленi i цвiте. Можливо, там щось дуже цiкаве, а до того там
цвiтуть дикi яблунi, черешнi, кущi калини, дерева черемхи. Там також
розвиваються гарнi липи з молодими пагiнками, що з них можна дерти лико,
плести нага©, робити свистуни, крутити трубки.
I як тiльки Володько з'©в свiй борщ, i як тiльки мати вiдвинулася та не
встигла сказати: "А вiднеси-но батьковi полуденок",- як вiн уже змився.
Вiн уже женеться через двiр, знаходить десь там Хведота i обидва тягнуться
до гаю. Ах, скiльки тут квiтiв - чорнобривцiв диких, та ромашок, та
дзвiночкiв, та папоротi пiд кущами. Як тут свiжо та зелено. Як чудово
пахне. I як при мно для нiг вичувати свiжу прохолоду, особливо там, у
темних мiсцях, де найдовше трива роса. Хлопцi довго тут вештаються, довго
вирiзують рiзнi дубцi, довго топчуть траву, але нарештi i вертатись пора.
Володько згадав i про матiр, вони там напевно його гукають, треба йти, бо
хоча вони вже напевно самi вiднесли полуденок, але треба хоч щось там
зробити. I, щоб задобрити матiр, Володько рiша принести ©й оберемок
квiтiв, мати, до речi, ©х дуже любить. Вiн рiша принести ©й оберемок
черемхи, що саме так буйно цвiте.
Але не встиг вiн вилiзти на дерево, не встиг вiдламати пару галузок, як
у кущах щось шумно зашерехтiло, Володько
2II
встиг лише побачити, що Хведот нагло зiрвався i подер, мов опарений,
отуди до городiв, а, глянувши вниз, вiн зненацька побачив пiд собою
здоровенного, з рудою бородою, дядька, що грубим, хриплим голосом
продубасив:
- А куди то тебе, чортове дерманя, занесло? I при тому, Володько
помiтив, дядько спустив попругу. Це не дуже добре вплинуло на Володька, i
йому не залиша ться нiчого iншого, нiж сидiти тут i чекати. Але дядько не
хоче чекати, вiн гримить далi:
- Злазь! Чортовi заволоки! Налiзло вас сюди, мов сарання, i нiчого вiд
вас не влежить на мiсцi.
Володько дуже гарно розумi бажання дядька, але злазити йому нiяк не
випада . Дядько ж задер бороду i люту :
- Злазь, бо шкiру з тебе спущу! Така обiцянка ще менше спонуку
Володька виконати того наказа, i вiн анi руш.
- А, чортова хал ра! - вже цiлком поважно люту дядько,- забрався на
чуже i ще буде з тебе кпини робити!
- Я не знав, що то ваше! - кида згори Володько.- Я думав, що це наш
лiс.
- Ваш? Колька в ребра тво©й матерi! Я тобi зараз покажу - ваш!
Володьковi непереливки, дядько виразно намiря ться лiзти за Володьком,
його борода сердито мига , довгi руки лапають за гiлля. Володько чим
скорше дряпа ться вище, i геть до самого верху, але дядько й собi не
вiдста , а обличчя його, мов цегла, червоне, а очi, мов пси, злючi, а руки
довгi та великi. Володько швидко шука рятунку, побiч он росте граб, що
його гiлля аж сюди сяга , i то те дине, що простяга йому Божа долоня,
i, анi секунди не вагаючись, Володько, мов мавпа, стриба на гiллю граба,
його малi, жилавi руки швидко працюють, ноги телiпаються в повiтрi, але
ось i вони схопились стовбура i вiн посунувся вниз животом по корi,
обдерши лише дещо бiля пупа шкiру i сорочку.
Але й дядько не такий, щоб дармувати, i вiн умi дряпатись по деревах,
до того вiн ма довгi ноги - сягни лише i ти на грабi! I вiн схопився за
ту ж гiллю, що й Володько, але гiлля розважила тягар, нагло звучно
трiснула, а дядько вже летить iз гiлляччям униз. "Ух! Ух",- ухка мов
потопельник, розмаху руками, намагаючись за щось схопитись, але все пiд
ним лише трiщить, i саме тодi, коли Володько торкнувся ногами землi,
дядько пролетiв, уже без перешкод, останню вiддаль i гепнув iз шелестом на
траву.
Що там далi творилося, Володько не тямить, бо, лише торкнувшись землi,
вiн миттю зiрвався i так подер звiдсiль, нiби за ним гналося сто чортiв.
Але це нiяк не значило, що пiсля цього Володько якось зрезигновано
дивився на життя. Нiчого подiбного - анi краплi зневiри. Вiн про це анi
довго й не дума . Тисяча iнших думок i проектiв ро©ться в його неспокiйнiй
головi, i одною з найбiльших його турбот - як помиритися iз нiмим
Романом. Останнiми часами Володько переконався, що той йому до болю
потрiбен. З перших днiв знайомства завели вони отой бiй, але це тепер
зовсiм зайве. А почалось з отих розшукiв по горищах та по смiтниках
усiлякого старого залiзяччя, дiрявих залiзних горшкiв, якогось старого
панського взуття. Нiмому все то потрiбне, вiн то носить сво му братовi
ковалевi, але Навiщо воно Володьковi - вiн i сам не зна . А звели вони бiй
за отi гвинти, що ©х старанно вишрубовували з велико© молотарки, що ото
сто©ть перед клунею i чека , поки ©© не забере власник. Натягнули того
кожний цiлу жменю, i треба дивуватися, як та машина ще держиться купи, але
кого то обходить. Нiмий дуже зручно оруду шрубаком, Володько далеко так
не потрапить, тому в нiмого гвинтiв значно бiльше. Нiмий гордо показу
Володьковi свою здобич на долонi, Володько показу свою - i враз нiмий
схопив Володьковi гвинти i пустився навтьоки. Володько за ним, дiгнав того
на подвiр'©, плигнув йому на спину i обидва покотилися по болотi.
Скiнчилося тим, що обидва мали зовсiм пошматованi сорочки i з носа кожному
текло червоне.
Пiсля того билися за все: за обламок коси, знайдений на горищi
маказину, за випасання межi, за корови, за всiляку всячину. А одного разу
нiмий мiцно вiддячився Володьковi, жбурнув на нього тверду брилу землi,
попав у живiт i забив тому на кiлька секунд дихання. По тому Володько лише
весь час плекав почуття солодко© помсти, чекав лише нагоди, нiмий старанно
його оминав, але одного вечора вiн гнав свою корову попри Матвi ву
будiвлю, Володько засiв за недокiнченим муром i вгатив нiмому кусень цегли
в саму потилицю. Нiмий лише заскавулiв, мов пес, i схопився за голову.
I тепер були б квити. Тепер би лише помиритися, i все гаразд. Тим
бiльше, що на Володька чекають тепер значно бiльшi пiдпри мства, нiж до
цього часу. На нього чекають отi лiси довкола, "наш", угорський,
жолобецький, одерадiвський, але з ким туди пiдеш, коли бiля нього сама
дрiбнота, самi малi i слинявi дiвчата, а тi пара лобурiв якiсь такi
недотепи, що ©х нiяк не перекона ш, що можна так легко перекинутись з
Володька на лицаря, на розбiйника, на шукача скарбiв, що в тому лiсi можна
знайти стiльки цiкавого, не кажучи вже про всiлякi там воронячi гнiзда,
але там також можна знайти мiж семи дубами i оту сплячу царiвну, що ©©
заворожила вiдьма, i тi скарби що ©х замуровано великим розбiйником пiд
одною з лип, i, чого доброго, навiть ту хату вiдьми на отих курячих
нiжках. Але хiба тих Хведькiв та Iлькiв, та всю ту дiвч дрiбноту якось у
тому перекона ш.
Думав, було, про Мошка та Iцька, але тi виявились великими боягузами,
бо вони хоч i вiрять, що в лiсi живу розбiйники, але саме тому вони нiколи
туди не пiдуть. До того анi Мошко, анi Iцько не вмiють дряпатися по деревi
вони бояться так високо, ©м крутиться голова. Нi, нi... Мошко й Iцько на
таке не надаються. Залиша ться один нiмий, речi, Володько вже чудово з ним
говорить - руками, ногам головою, вухами, очима i, як це не дивно, нiмий
найкраще його розумi .
Нi, помиритися конче треба, Володько мусить пiти якусь жертву, i вiн
пiшов на таку. У Володьковому складi двiрських знахiдок була дуже вартiсна
рiч - один, зовсiм добрий i зовсiм не дiрявий, залiзний, лудяний горщика
яко©сь особливо© форми. Видно було одразу, що той гори призначений не на
варення, а для чогось iншого - для чого, Володько не зна , то знали хiба
пани, що його вживали, кажуть, що то якийсь нiчник, що Володька, зрештою
мало - нiчник-ненiчник - цiкавить.
Нiмий дуже заздростив Володьковi таку здобич, поривався навiть то
вкрасти, але не вдалося. I от Володько рiшив вiддати того горщика нiмому
добровiльно, що вiн негайно i зробив. Нiмий був утiшений неймовiрно,
передав нега© горщик сво©й матерi, а завiв з Володьком таку дружбу, ©х
тепер нiякою водою не розми ш.
Цiлими полуднями зникають вони по отих довкруги лiс нi одне, хай
найвище щуляче гнiздо не уникне ©х зору, дряпались на найвищi дуби, i чим
вiн вищий, тим краще, i навiч спробували видерти з липи дикий рiй бджiл, i
було б це удалося, але вони не мали потрiбного знаряддя i по певно часi
обидва зовсiм стратили свою подобу, обернувшись якiсь округлi товкачi, без
очей, без носа, без рота i мало без вух. Дома ©х пiзнали лише по
неймовiрно пiдраних штанях i, замiсть спiвчуття, Володьковi дiсталось ще й
кiлька засягiв батьково© попруги, що було винятково прикро.
Пiсля того прийшлося Володьковi залишити на деякий час лiс, i тут не