Самчук У.. Волинь

власному подвiр'© стоять цiлi озера i ти можеш досхочу дрипатись у них, а
потiм як чудово, коли цiла природа втихомирю ться, а в городi на
розквiтлому маку стоять i переливно горять величезнi краплини прозоро©
води. А якi пiсля того ранки, яка соковитiсть i яка духмяна яскравiсть.
Шкода лишень, що такого ранку так гарно спиться, так солодко i так
блаженно, коли нiякi сили не можуть вплинути, щоб звести людину зi сну.
Але одного разу знайшлася сила, що зiрвала Володька раннiм ранком ще до
схiд сонця на ноги. Ще темнувато. Сонце ще за обрi м, десь там за
лебедським зрубом, на шпоришi подвiр'я, на городi i на всьому довкруги
роса. Над лугом i рiчкою сто©ть бiлий туман.
Володько ще спить побiч Хведота на Соломi в клунi, спить мiцно, як i
кожного ранку, майже нечуйно, нерухомо, нiби вiн неживий, i враз ного
будять. Роздер соннi очi - перед ним батько.
- Уставай, як хоч,- каже батько,- по©демо до Острога.
- Що?!! - вирвалось у Волвдька. До Острога? Нi, нi. Може, це вiн спить
далi i йому сниться. Володько не вiрить. Таке щастя! Таке шалене щастя!
Але батько наглить:
- Ну, ну! Уставай, вставай! По©демо.
Володько як стiй зрива ться, нiби його опечено. То ж Острiг мiсто. То ж
Володько там ще не був. То ж там великi будинки з такими, як нашi дверi,
вiкнами, то ж там мощенi дороги, гладенькi хiдники, крамницi з блискучими
вiкнами, повнi всяко© всячини, то ж там казарми i марширують москалi... I
пани там такi дивнi i незрозумiлi, що так "не по-нашому" балакають i
носять такi чистi i гарнi одяги.
I все це Володько буде бачити! Вiн миттю зiрвався, i треба було одно©
хвилини, щоб бути готовим i щоб сидiти на вимощеному сухою конюшиною возi.
Усi хочуть ©сте, усi снiдають, але Володьковi нiяка ©жа не на умi. Вiй
сидить на сво му возi i лише бо©ться, щоб батько часом не роздумав i не
скинув його, бо воно й таке бувало.
хати до мiста - для Володька найбiльша радiсть. Скiльки б разiв не
©хав батько до Мизоча, Володько завжди "канючить", щоб i його взяли. Але
рiдко його бажання сповнялися. Бувало, коли вiн ще був "меншим", вiн дуже
вперто просив його взяти.
- Тату! Вiзьмiть, вiзьмiть! Я буду вам на возi сидiти. Я не буду нiкуди
йти,- морочить малий. Батьковi набридне це, вiн мовчить, Володько дума ,
що "вони вже погодилися", вiн сiда на вiз, конi запрягаються, ось-ось i
вiз рушить. I враз батько, нiби пригаду собi Володька, огляда ться i
каже:
- Злазь!
Володько - весь переляк, але не злазить.
- Злазь, кажу тобi.
Володько вага ться. Тодi батько бере батога i так смикне хлопця, то
тому аж зашкварчить десь там поза спиною... i тодi вiн летить униз, мов
куля, i нема часу навiть плакати, лише його серце сильно'б' ться i жаль
залива думку...
Володько добре пам'ята цi випадки, а тому вiн уже нiколи не настоював,
щоб ©хати. Вiн лише десь там далеко в собi мрiяв про це i не вiрив, що
колись та мрiя сповниться.
I ось вона сповнилась. Вiн сидить на возi i на цей раз батько нiчого
йому не каже, лише мати чiпля ться, щоб щось по©в, бо куди ж так у дорогу
далеку рушати. Але Володько ©сти не хоче i не може, вiн цiлком виразно
заявля :
- Я, мамо, не хочу ще ©сти!
Викрику вiн з виразом, щоб дати йому святий спокiй. Батько виводить з
хлiва за гриву, один за одним, конi, впряга ©х у шле©, насаджу
нашилники, надяга вiжки. Мати виносить i вмощу в конюшину кошичок я ць,
якогось пiвня, ще щось iз льоху.
Сама вона сьогоднi не ©де, ©й тяжко, та й дома мусить хтось зi старших
лишитися. I коли все то полагоджене, коли вiз намощений, аж тодi Володько
певен, що вiн таки нарештi "©де до Острога". Пережива це надзвичайно,
бачить усе до подробиць. Ось рушив з двору вiз, ось вiн ви©жджа з
маленького пагорбка на дорожину, крутий поворот улiво, праве передн
колесо зачiпа овес сусiднього поля, груба маточина колеса торка стеблини
i стряса з них росу. Мати проводить ©х аж на дорогу, хвилинку сто©ть з
випнутим животом i, зда ться, молиться.
Володько сидить ззаду на мiшку з оброком. Вiн мiг би сидiти i спереду,
бiля батька, потiм вiн туди й пересяде, але поки що йому тут цiкавiше, вiн
може краще все бачити, може вертiтись, обертатись, соватись, i нiхто не
буде йому дорiкати. Йому видно лише спини i вуха коней, що спочатку йдуть
хода, потiм батько торка ©х злегка батiжком, зади коней починають
танцювати, колеса воза починають вертiтися швидше, драбини воза починають
глухо деренчати.
дуть так далi i далi, минають поля, Володько зна , кому котре
належить, це ось Михалкове, то знов Григорчукове, далi Михтодове. Межi
зарослi рiзним квiттям, далi нижче луг, трава скошена, зеленi нова, туман
кри те мiсце, де тече рiчка, пахне болотом, в'ялою лепехою, диким
коситинем. Десь там попiд заставською сосниною кричать качки.
Куций драбинячок деренчить далi, минають долину, що дiлить дерманське
вiдлебедського, минули криничину з купкою вiльх, з яко© вони беруть воду,
минають три старi, залишенi для насiння сосни, що колись стояли на
взлiссi, а тепер серед поля, пiд пагорбком, нiби три сироти, викинутi
напризволяще. I коли вибрались на пригiрок, звiдки видно вже Лебедi, ©м
назустрiч iз-за кучерявих садочкiв вийшло величаве, округле свiтило, що
почало швидко пiдноситись. Конi бiжать бадьоро i прихають.
- Здоров, здоров! - примовля до них Матвiй, а конi прихають далi, нiби
©м те привiтання подоба ться.
Минають Лебедi. Крiм греблi i млина, нiчого цiкавого тут нема.
Ославлене стависько i став, де колись кублились лебедi, зовсiм змалiли i
ще меншi, нiж у того мельника чеха. Бiля млина видно оббiлених борошном
людей, знайшлись i знайомi.
- Ей, дядьку Матвiю! Куди ©дете? Дай-бо здоровля!
- Трру! - зупиня Матвiй конi.- Та до города. Пора ось така, а тут
серпа нема путнього.
- Що там у вас доброго? Чув, що кудись отуди ©здили?
- Та ©здив.
- I що ж там бачили?
- Ет! Нема про що й говорити.
Говорити б воно знайшлося про що, та ось сонце пiдiйма ться, а дорога
ще далека. Матвiй торка конi i тi йдуть. Iдуть далi, поля, глибока
дорога, потiм з обох бокiв висад, це вже тракт, якийсь, кажуть, граф
висадив отi дерева - берези та осокори, що поросли такi здоровеннi, потiм
©дуть старим, дуже густим лiсом.
- Тут,оповiда Матвiй,- часом, бува , людей переходять.
Ого! Володько зна , що це значить "переходити". то такi люди, що
нападають i забирають, що ©м подоба ться, а часом навiть убивають... Це
дуже цiкаво...
- А отуди,показу батько батогом на гущавину,- Верхiв. Коли ви©демо
вище з лiсу, буде видно церкву...
- А чи далеко ще до Острога? - пита Володько.
- О, ще шмат... Ось ви©демо з лiса, а там хутори...- каже батько.
I коли до©хали до тих хуторiв, вiн знов зауважив:
- Бачиш? Самi хутори. А я ще знаю, як i, тут був лiс. Бач, як народ
множиться.
Володьковi страшенно подоба ться, що батько з ним так, мовби з
дорослим, розважа . Вiн дивиться на всi боки, бачить чепурнi хати з
вишневими садками, iнодi зустрiнеться хтось iз людей, якась баба у
червонiй хустцi, криниця-журавель з довгим коритом, бiля нього вiз iз
кiньми, баба з вiдрами, налива пузату баньку водою, iдуть дiвчата iз
серпами, на що батько одразу зауважив:
-- Бачиш? Тут уже, видно, жнуть. А воно тут завжди жнива скорше, нiж у
нас...
Далi знов поля i гайки, сонце пiднялося i почина припiкати, на коней
падають гедзi, за возом лиша ться хмаринка куряви, що поволi скочу ться
влiво i осiда на землю.
Володько знов i знов пита , чи далеко ще до Острога, батько терпеливо
вiдповiда , що "ще шмат".
- От як ви©демо за отой гай, почнеться "соша", а там i до города
недалеко...
Соша? Цього ще Володько не бачив. Що це ма бути? I дiйсно до©хали до
сощи. Володько диву ться: то дорога, вся вимощена камiнням, i як тим
людям хотiлося все то робити? А ©хати по нiй не дуже добре, тарахтить
сильно i так трясе, що мало печiнок не витрясе. Володько терпеливо все то
зносить, бо ©хати таким усе-таки дуже цiкаво.
Десь тут незабаром ма бути й мiсто.
- Дивися, дивися! - каже батько i показу батогом перед себе. Володько
дивиться i бачить, як один молодий панич ©де насупроти машиною на двох
тiльки колесах. Володько вже таке бачив бiля монастиря, але все-таки його
то дуже цiкавить. Йому дивно, як то так, що той крутить лише ногами,
машина бiжить на двох колесах i не перекинеться.
Порiвнявся з возом, задзвонив i по©хав далi. Володько довго проводить
його поглядом, дуже вдоволений, що побачив таке, буде що оповiсти
Хведотовi. Також цiкавлять його отi стовпи, що стоять здовж дороги, i тi
дроти, що на них висять. Коди про©здиш бiля такого стовпа, вiн гуде, нiби
на тих дротах виграють. Володько вже чув, що по тих дротах "шлють
телеграми", i йому дуже кортiло побачити, як то тi телеграми бiжать по
них. Але скiльки вiн не задирав голову, скiльки не дивився, йому не
пощастило побачити анi одно© тако© штуки. Дуже шкода. Тепер саме нiхто,
видно, не слав телеграм.
I чим воно ближче до мiста, тим бiльше несподiванок. Ось вже почали не
лише люди, але й пани появлятися. Он iде один, у черевиках i палицею
помаху , штани бiлi, пiджак темний - гарний панок. Дещо далi нагнав ©х
фа тон, запряжений блискучими, ста нними кiньми, у фа тонi якiсь великi
пани, колеса тоненькi i блискучi, що зда ться ось-ось розсипляться. Але
вони крутяться, котяться далi, блищать на сонцi, мов зi скла.
I нарештi мiсто, i виросло воно нагло, нiби з-пiд землi. Перш за все
цiлий ряд великих, кiлькаповерхових будинкiв, зовсiм один на один
подiбних. Батько пояснив одразу, що то казарми i що там живуть "москалi".
Це Володька дуже цiкавить, бо вiн любить дивитись на москалiв... Але й без
того тут що дивитись. Баби з величезними кошиками на коромислах спiшать
одна за одною, нiби навперейми. Пiдвiд усе бiльша i бiльша . Отам далi
сто©ть вусатий, у чорному одязi з блискучими гудзиками, чолов'яга з шаблею
при боцi i якимись плетеними шнурками через плече. Володько ще такого не
бачив, а батько пояснив, що то "городовий". Володьковi цiкаво знати, що
вiн тут робить, але цього вже вiв не пита . Володько лише старанно, зо
всiх бокiв його оглянув i досить налюбувався. Чоботи ма добрi, халяви
блискучi, аж мiнить. Вiн йому подобався.
дуть бiля казарм, Володько весь там. Бачить багато москалiв, ходять,
марширують, такi гарнi, такi виструнченi. Володько зовсiм не мав би нiчого
проти й самому бути таким москалем. Батько дещо поясню , тика в той бiк
батогом.
- Он, бачиш, старший? То офiцер. Вiн команду . А там он причандалля
всяке. Стiна висока, рiв, драбини. Москалi мусять на то лiзти,
перескакувати, дряпатись. Котрий не потрапить - дiстане одразу. Все то для
вiйни.
Хм... Володько диву ться. Йому незрозумiле, навiщо все то для вiйни...
Вiн бачив вiйну на малюнках, там б'ють, рубають, стрiляють, але... I вiн
мiрку i одразу пригаду : ,
- А то ж на вiйнi беруть фортецi! дуть на штурм...
Ага! Вiн уже розумi .
Мiсто. Скiльки тут привабливого i цiкавого. Як тут, мабуть, при мно
ходити по отих рiвних дорiжках, а якi тут хати, якi он балкони, якi вiкна,
якi дверi. I скрiзь якiсь образки, папери, скрiзь щось написано. Володько
намага ться все то прочитати. "Штатскiй i во нний портной i. Цiмерман".
"Салон дамскiх мод - Роза Шапiро". "Ресторан Кi в". "За жжiй двор - Iцко
Цукер". А як тут гамiрно, скiльки грюкоту, як усi голосно говорять...
Пiдводи ©дуть одна за одною поволi, iнодi зупиняються. До них пiдходять
жиди i щось торгують. От i до Матвi вого воза пiдходить стара жидiвка у
хустинi з великою, темною плямою на тiменi. Нiс у не© подiбний на
кривульку, губи розтяжнi, широкi, у кутках заслиненi, голос скрипучий.
- Хазя©н! - гука вона.- Що ма те продати?
- Яйця,байдуже, не дивлячись на не©, кида Матвiй i ©де далi.
- Ну! Стiйте-но! По чому хочете? Покажiть! - цупотить вона за возом,
вчепившись сухою рукою за полудрабок.
Володько розгляда ©©, але Матвiй не зверта на не© найменшо© уваги.
- А! - байдуже кида вiн.- Усе одно не купиш. Це нiби обурю жидiвку.
- Ну, чому не купиш? Що значить, не купиш? Бодай менi стiльки лiт жити,
скiльки я вже купила, щоб я мала стiльки грошiв, скiльки я вже купила
я ць. Стiйте! По чому хочете? Ну, чого ви, хазяй, так поспiша те, хай менi
руки вiдлетять, якщо ви там далi продасте краще!
- По двi копiйки даси? - перебива Матвiй ©© лемент, не зупиняючи
коней.
- Ой-вей, менi! По двi копiйки! Ви жарту те зi старою жидiвкою, я вже
не молода. Жартувати - чому б нi, але жартують з дiвчатами, молодицями...
- Ну, то йди собi до чортово© матерi! - рiшуче висловлю ться Матвiй.- 3
тебе, видно, купець, як з мо © жiнки попадя. Хоч, щоб сперезав тебе
батюгою?
- Ну! Хазяй! Чого ви такi? Станьте! Хай мене Бог скара , коли вам хтось
дасть по двi копiйки. Де видано, щоб у цю пору хтось платив за яйце двi
копiйки? Ниньки двi копiйки - грiш, двi копiйки на дорозi не валяються.
Берете за двi - три грошi?
- Не морочи менi, Рухльо...- i тут Матвiй дода негарне слово. Вiн i
говорити не хоче, iде далi, але жидiвка вже помiтила i пiвня. Це змусило
©© ще сильнiше залементувати, вона ще мiцнiше вчепилася за полудрабок,
жовта, нiби копчений оселедець, рука вже лiзе до коша, розгорта полову,
пробу яйця, маца пiвня. Матвiй ©де далi, огляда ться, обiця "оперезати
©© батюгою череззауш", посила ©© "до ста чортiв", до "чортово© матерi",
але то мало йому помага . Жидiвка вже не вiдста , щось трохи набавля ,
встигла вже переклясти себе, сво© руки, сво© ноги, сво©х дiтей, свою
рiдню, якщо вона заробить на тому хоча грiш. Вона купу на страту, зовсiм
на страту, вона да йому нечувану цiну, от хай ©© грiм заб' , якщо це не
так. Матвi вi це набрида , вiн щось спуска , вiн готовий вiддати яйце за
три грошi, а тепер, як вона не хоче, хай iде собi, бо, ©й-богу, вiн уже не
жарту . Жидiвка почина вiрити i снажиться виторгувати бодай пару грошiв
на копi, вона вже да п'ять злотих i грошiв двадцять за копу, а Матвiй
хоче рiвно шiсть злотих i нi гроша менше. Ну, вона ще накине два грошi i
хай вона не доживе до шабасу, коли то варто бiльше.
- Ну, вже бери - хай тебе хал ра,- резюму Матвiй i зупиня конi. За
цей час устигли до©хати сливе до середини мiста. Почина ться рахування,
спочатку я ць, пiсля грошей. Жидiвка огляда кожне яйце, декотре прогляда
на сонце, Матвiй пильно за нею слiдку , щоб "клята" не общитала.
- А що хочете за пiвня? - пита одразу.
- Ти-но плати за яйця, а там будемо говорити за пiвня. Жидiвка вийма з
глибоко©, заяложено© кишенi великий гаманець-пулярес i тремтячими руками
вiдлiчу срiбними й мiдяками п'ять золотих i двадцять два грошi, тобто
вiсiмдесят шiсть копiйок, пода ©х Матвi вi, той ще раз перелiчу , хова
до вузлика, а пiсля почина ться вперта i доготривала боротьба за пiвня.
Жидiвка знов клене себе, знов без упину лементу , Матвiй знов ла ©©, знов
обiця оперезати ©© батюгою, жене до ста чортiв. Жидiвка тим не
обража ться, прийма то як належне до продажу, i по довгому торзi годяться
на сорокiвку i грошiв двадцять. Пiврубля, що його вперто домагався Матвiй,
нiяк не можна вдержати, натомiсть жидiвка дiйшла до цi © суми вiд одного
золотого, осудивши нещасного пiвня геть дощенту, що вона, либонь, купу
самi костi та пiр'я i хай вона ще сьогоднi "сво©х дiтей не побачить", коли
вона не втратять на ньому половину.
- Чорти тебе не вiзьмуть,- зазиачу вже спокiйно Матвiй i хова сво©
сорокiвки. А вiд'©хавши далi, з полегшею сказав:
- Слава Богу, що позбувся клопоту.- Терпiти не мiг вознi з яйцями та
курми - бабське дiло.
А Володько весь час уперто слiдку за цi ю боротьбою. Вiн весь у душi
на боцi батька, i його нехiть до жидiвки дуже виразна. Вiн майже
переконаний, що "та клята" ©х усе-таки обдурила, що тi яйця i той пiвень
коштують значно бiльше, але вiн мовчить. Не його дiло до цього втручатися.
Вiн ось уже не встига на всi боки озиратися, щоб усе бачити, щоб нiчого
не пропустити. Усе тут йому подоба ться, i як було б добре i собi тут
жити. I крамницi, i люди, i панночки такi делiкатнi, спiднички на них такi
тоненькi, аж прозорi, i черевички маленькi на маленьких ногах, i жебонять
вони, мовби малi дiти, такими тоненькими голосочками. Очi хлопця хочуть
усе обняти, але хiба то можливо?
До©хали до великого мосту. Знов нове. I сам мiст, i рiка широка, яко©
ще нiколи не бачив, далi муре з вежами видно. Батько не ма часу всього
того пояснити, тут треба пильнувати, щоб нi на кого не на©хати, але
все-таки тицьнув батогом на мури i сказав:
- То замок князя Острозького. А це ось рiчка Горинь. До не© отам далi в
Рiвному i наша рiчка впада .
О, Володько вже чув про того Острозького, це, либонь, той самий, що ото
©хав тим конем i на нього дикий вепр напав i що вiн збудував монастир у
Дерманi. Його образ з "частинкою мощей" висить у тому монастирi...
А Горинь рiчка широка i гарна, так от вона де, у нiй, мабуть, i риби
безлiч, але, напевно б, i втопився одразу, дна зовсiм не видно.
Пере©хали до Нового мiста i зупинилися на торговицi. Тут уже безлiч
пiдвiд, що годi пройти, скрiзь снують дядьки, жиди, галас неймовiрний,
погано пахне i духота нестерпна.
Матвiй заклада коням опалку i одразу вiдходить. Володько мусить сидiти
на возi i пражитися на сонцi - при мнiсть абияка, але вiн не нарiка . Вiн
зна , що за щось його мусять iз собою брати, що ©хати так даремно для
само© при мностi йому не належиться. I, як звичайно в таких випадках, тут
стiльки цiкавого, що й нема часу сумувати. Вози, конi, дядьки, хтось
приходить, хтось вiдходить, там щось торгують, б'ють долонею в долоню,
клянуться, божаться, розходяться, знов сходяться. Усе то полонить
Володькову увагу, все то його дуже цiкавить.
А по довшому часi приходить батько, обвантажений двома фабричними
серпами, новою косою i ще якимись пакуночками. Володько дiста сво -
велику, за три копiйки, французьку булку. Його радостi нема меж. До
Матвi вого воза починають сходитися дядьки, оглядають серпи, випробовують
косу. Серпи знаходять добрими, а косою довго по черзi подзвонювали об
обруч колеса, i думки ©х розходились. Однi казали, що "нiчого собi", iншi
знов, що "зда ться, зам'яка".
Матвiй казав:
- Яка , така . Косу i жiнку не вгада ш.
- То, зна те, найлучче купувати косу у кацапа. Я, бачте, ще позаторiк
купив, скiсок один лишився, але тне, як бритва,- говорить один.
- То як попадеш,- говорить другий.- Я, було, також купив у кацапа, а
покосив трохи i викинув. Нiби з бляхи.
Довго говорили про серпи та коси, хто де i коли купив, як купив i що
купив, згадували старi ковальськi серпи, якi то вони були добрi, зовсiм не
те, що тепер ота фабрична тендита. Хтось при тому i ковалiв-циган згадав,
що вони, мовляв, виробляли найкращi серпи i що з них взагалi були ковалi
добрi.
I наговорившись уволю - розходяться. Матвiй з Володьком полуднають -
чорний, житнiй хлiб, свiжi, малосольнi огiрки i по шматку старого сала.
Свою булку Володько береже, вiн ма привезти ©© додому i похвалиться нею
Хведотовi. Пополуднi Матвiй одразу здiйма опалку, гнузда конi i вони
iдуть додому. Дорога не близька - двадцять верстов, до вечора ледве
доплужаться. По дорозi бiля рiчки напувають конi. Володько знов весь
увага, але тепер його дещо турбу булка, йому дуже кортить ©© спробувати i
по часi вiн вiдрива вiд не© шматочок - навiть не було видно. Але булка
так йому смаку , що, ©дучи далi, вiн усе щипа i щипа , поки з не© лишився
тiльки малий кусник, що його навiть соромно везти додому. Вiн так i не
привiз нiчого i лише на другий день похвалився Хведотовi, що вiн самий
з'©в цiлу велику булку.
I взагалi пiсля цi © по©здки Володько ста розумним неймовiрно. Вiн там
стiльки того бачив, що в цiлому Дерманi ледве хто мiг бiльше чогось
бачити, i Хведот просто чуду ться, як його у свiтi стiльки всiляко©
всячини i як то все можна пам'ятати. А Володьковi довго ще марилось мiсто,
воно навiть йому снилось, а дещо згодом вiн почав морочити маму, щоб
купити йому такого кашкета зi звiздою, як то вiн бачив у того городовика,
хоча це його бажання нiколи не сповнилось.
Жнива видались добрi, жито вродило та й пшениця була не кепською, от
хiба дещо вилягла. Настя в тяжi, а тому прийшлося кликнуть дiвчат. Коли
воно дещо полiпшиться, коли засiки заповняться зерном, а кадуби борошном,
коли в боднi появиться дещо скоромного, тодi воно i дихати легше, i, може,
тодi, думала Настя, i "вiн" дещо втихомириться i залишить отi сво© по©здки
хтозна-де по цiлому свiтi, хоча вона добре зна , що "його" не переговориш
i не перепреш i що "вiн" задума , те i зробить.
А воно тут не так-то вже i зле. Ма мо ось i хлiб, i до хлiба, правда,
воно прийшлося отягнутись дещицю, зате ж десятина поля , аби Бог дав,
людоньки, здоровля, а решта - фрашки. От одно: трохи далеко до тi ©
церкви, а дiтиськам до школи, але людина собi мiрку , що коли можеш пiти
до церкви - пiди, а не можеш - вiзьми та стань перед образом дома i
помолися вiд щирого серця, i дума те - Бог не почу ? Почу . Скрiзь почу .
Принаймнi, я так, дурна, нетямуща баба, мiркую.
Так дiйсно мiркувала "вона", але iнакше мiркував той "вiн". Вродило то
вродило, але не на те вiн ма твердi руки i на в'язах голову, щоб засiсти
з жiнкою в запiчку i тари-бари розводити. Землi, як не кажи, мало,.а дiти
ростуть - розiрвуть, рознесуть по куснику, i що то вони скажуть, що ми ©м
не лишили того бiльше? Треба i якийсь будинок прибудувати, i худобину
прокормити та й жебраком вiчно не може людина бути. А тому не дай собi
спокою, не оплутай неробством, не ляж колодою, хай ти як день, так нiч
трудишся, мiрку ш, дба ш, шука ш, i тодi Бог тебе благословить, бо ж
недурно сказано: хто шука - знаходить, хто стука , тому вiдчиняють.



ПРИЙШЛА ВАСИЛИНКА

Увесь день Настя в'язала за лiсом овес, ©й тяжко, але день погожий, а
завтра святечко Пречиста i хтозна чи та погода видержить до пiслязавтра. А
прийдуть сльоти i все пропало. Нiчого нема гiршого, як сльота на покоси.
Сапа i сапа , горне i горне валки, в'яже i в'яже снiп за снопом, з
намагою нагина ться через той свiй живiт, руки тяжко орудують бирюком.
Матвiй також тут, також в'яже, також i в нього в'язка перевесел ззаду при
поясi, ©х дво на цiлому полi, працюють мовчки, нема про що говорити та й
нiколи.
Пополуднi, коли сонце стало над дерманськими могилами, там, де виднi
каплиця святого Онуфрiя, Настя нараз кликнула:
- Матвiю! Не можу далi... Пiду додому. Ти, може, самий дов'яжеш.
Матвiй зна , чого ©й треба додому, нi, вiн не буде в'язати, вiн також
мусить iти з нею. Може, щось не те, може, який трапунок, щось помогти, за
бабою повитухою побити.
- Пожди хоч - снопи знесу,- каже вiн.
Нi. Вона ждати не може, це вже видно по нiй. Усе канула i як - пiшла.
Матвiй забiгав по полi, хапав снопи, скидав, на галай-балай, на купу, пiт
його залива , сорочка нiби з води, схопив обо граблiв i вже бiля само©
хати нагнав Настю.
Тут таки на порозi i родила, не встигла дотягнутись до полу. Матвiй ©й
помагав, мив швидко руки, стелив постiль, обчищав, опрятував, грiв воду,
на руках перенiс "©х" обо на пiл. Бог дарував йому донечку. Маленьку,
дуже маленьку, боявся ©© торкнутись, а погiм усе залишив i побiг бiгом аж
до Дерманя за повитухою.
А Володько того дня пас товар, бо Василь орав житнисько на Валах... I
коли вiн увечерi гнав корови згори вiд лiсу дорожиною, назустрiч йому
досить далеко вийшов Хведот i заговорив:
- Haсi мама напели маленьку дiвцинку пiд тлепетком. Володько враз
знiяковiв, на нього найшло дивне, незбагнуте почуття, якого вiн не може
висловити. А коли увiйшов обережно до хати, мама стояла бiля комина i
трималась за пiдпiрку, ©й треба було щось iз печi взяти, була блiда, не
дивлячись на загар сонця, нерухлива, говорила тихо й лагiдно.
- Дiтоньки... там... для вас,- i вказала на ©жу пiд комином. Щось ©й,
мабуть, догаряло, слова не виходили легко, але Володьковi не до ©жi. На
поду в ганчiрках щось дуже безрадно закувекало, i вiн з острахом пiдiйшов
туди.
- Сестлицка? - диву ться Хведот i спина ться навшпиньки, щоб щось
побачити. Володько вилiз на пiл.
- Можна менi, мамо, побачити? - запитав обережно.
- Дивись, дивись, дитино... А я ось устану i пiдкину в огонь...- i знов
почала вставати.
Володько довго сидiв над сестричкою, довго дивився на те малесеньке,
розмiром у кулачок, яко©сь червонаво© барви, головеня. Очi тiсно
затиснугi, ледь помiтний, з бiлим дрiбненьким мачком, носик, усточка
iнколи ворушаться, нiби вони ссуть. I коли вiн так дивився - вiдчув до
того сотворiння велику любов. Щось сильне i тривале увiйшло до його серця,
щось таке, що вiн понесе через усе життя. Це ж бо прийшла його
найулюбленiша сестра, яку названо в церквi Василиною.
Десь опiвночi вернувся Матвiй з повитухою. Дiти вже, хто де, спали.
Довго порались, а над ранок породiлля добре заснула. Пiсля того була
зовсiм здоровою.
На тижнi понесли новонароджену до хресту. Кумами тiтка Зiнька i дядько
лисей. Коли йшли до церкви, Володько i собi попросився. Йому не
вiдмовили. Радо йшов, як i всi, пiшки, вiдчуваючи, що вiн учасником
яко©сь важливо© подi©. Його маленька сестричка спокiйно лежала на руках у
тiтки Зiньки. У церковнiй проскурницi довго чекали на священика, що пiсля
прийшов i щось довго говорив з дядьком лисе м. Потiм усi пiшли до
велико©, порожньо© церкви, священик накинув на себе щось таке, як хвартух,
i почав хрестити. Володько не пропустив анi одно© рисочки у цiлiй тiй
урочистостi. То священик щось чита , що знов каже тiтцi й дядьковi
повертатися i на щось дути, то знов тiтка i дядько проказують "Вiрую", то
знов дитину розгортають, мажуть ©©, кроплять, стрижуть. То знов беруть i
кладуть до води в великiй мидницi. Дитина розкричалася, тiтка Зiнька
старанно колише ©© на руках. I дине, що Володьковi не дуже подобалось, це
те, що священик надто квапився. Здавалось, що вiн анi в гадцi не ма , що
це його, Володькова сестричка i що з нею треба поводитись бiльш святочно.
Найближчо© недiлi вiдбулися i хрестини, на©хало, як звичайно, повний
двiр гостей, усi сво©, з нових при©хала лише Домаха з Пiвча, хрещена
Володькова мати, при©хала, як казала, навмисне, щоб побачити свого
хрещеника, якого так давно не бачила, була страшенно здивована, що
Володько так вирiс, що "такий гарний", i так була з того втiшена, що дала
Володьковi цiлого пiврубля. Володько сво©м очам не повiрив, так сильно
знiяковiв, так почервонiв, так розгубився, що навiть забув поцiлувати маму
в руку.
- Поцiлуй же, смаркачу, маму в руку,- нагнала його мати.