Самчук У.. Волинь

Село вже спало. Будинок стояв уквiтчаний. Перед ним така ж уквiтчана
брама. З неба свiтив оточений сiрим кiльцем мiсяць. Буде змiна погоди,
дума Володько. Коли б хоч видержала до завтра. Мав на увазi завтрiшн
свято, а за скошений овесь i не згадав...
Це було не саме посвячення будинку на площi села Тилявки. Це було щось
бiльше й краще. Тягнулись роки, вкладались у десятилiття, столiття, але
навкруги було тихо, сонно, нiби безлюдно. Були чудовi весни, пишно цвiли
черешнi... Були поля зеленi... Вiтер вiяв з далеких морiв... Було не одно
густе, як мед, лiто, що заливало землю щирим золотом; були пахучi днi
осенi, повнi жовтих, червоних i синiх овочiв, були бiлi, яскравi зими;
поля вкритi застиглим бiлим металом, зненацька схвильованим i ствердлим
химерно... Була велична, ма статична, свята земля - гордiсть Бога й
натхнення людини. Чорна земля, дужа, вузлувата й тверда... Сувора, як чоло
Саваофа, i радiсна одночасно, як гарний спiв.
Не було тiльки на нiй людини. Було безлiч недокiнчених задумiв, безлiч
початкiв, нарисiв... На кожному проектi видно було велику, натхненну руку
творця... Рiшучi, несподiванi зариси, потужнi, налитi силою обриси м'язiв,
дебелi куснi, литi з кращих металiв... Бракувало ©м вiдповiдно© душi.
Велико© душi. Твердо© душi. Розумно© душi...
Цiлi вiки вагiтнiла стара, чудова земля сво©м великим плодом... Небо,
обрi©, дерева, цвiт яблунi, хвиляста чорна рiлля, швидколетi птахи, й дикi
звiрi, i риби в чистих водах напружено чекали одного, надзвичайного дня,
коли ступить Бог на цю землю й мудрою сво ю правицею вiдхилить завiсу
темноти. Скаже Бог: дарую вам вiд сьогоднi душу. Будьте мудрi, як я. Хочу
бачити вас володарями, а не рабами. Воскреснiть!
Нi, нi... Це не було тiльки посвячення будинку. Це посво му воскресало
й зводилось село. Це не була квiтуча весна, це було густе, налите снагою
лiто з бронзовим чолом. Треба було бачити, як того ранку сходило сонце.
Нiколи воно не вставало так. Сам Бог зiйшов зi свого трону й зводив його
обома сво©ми руками... Як горiли золотi стернi розлогих i ланiв, як
суворо, рiвно стояв на обрiю лiс, як гнулись тяжкi вiти яблунь - про все
це нема сили сказати... Село виступало - хата за хатою, всi лавою, мов
живi, бiлi, веселi, усмiхненi... Дзвiн вiд самого рання бушував над селом
i розлiтався навкруги, нiби розбитий гураган; всiх зводив, всiх гнав до
Тилявки, всiх випростував i бадьорив.
Он яром з Башковець йдуть все в чорному парубки... За ними в бiлому, в
червоному, в синьому йдуть дiвчата... Там далi йдуть дядьки в тяжких,
кованих чоботях, що залишають на стежцi глибокий слiд. Всi вони .йдуть, бо
кличе тилявець-кий дзвiн... Там буде сьогоднi празник... Про це знають всi
навкруги...
I на полях вiд Людвищ квапляться на поклик дзвону парубки, дiвчата,
дядьки... Тилявецькi поля вiтають ©х сво©ми стернями, сво©ми пiвкопами...
Зда ться, пiвкопи знають, кому вони належать i якi руки складали ©х.
На сходi знов вiд Жолобок з густого, чорного лiсу виходять юрба за
юрбою, йдуть стежками вздовж вкритого курявою широкого шляху просто
назустрiч дзвоновi, що реве над Тилявкою... Йдуть поспiхом (бо можуть
спiзнитись) дiвчата з червоними, веселими лицями... Он перед ними вже хати
Тилявки, що стоять сьогоднi гордо... Бiлi хати пiд зливою яскравих
променiв ранкового сонця...
А з пiвночi також iдуть... Там запало в глибокий яр старе лiсове село
Угорське. Угорщани встали сьогоднi рано. Вони ж довiдались, що сьогоднi в
Тилявцi велике свято. Вони ж знали, що там бiгали весь час якiсь люди,
сходились, розходились, ходили по ночах, ранками, цiлими днями. Вони
знали, що туди вселили "постерунок", що послали туди вiйсько... Вони знали
також свого "вуйта". Не раз погрожував вiн, що Тилявку "присадить,
знищить, рознесе, загладить". Вони також знали, що Тилявка жила б тому, i
росла, i працювала... Кожний день хтось приносив вiстку, яку передавали з
хати до хати, про яку говорили коло церкви, на посиденьках, при
гостинах... Скрiзь на кожному кроцi чути було про Тилявку, i як не пiти
туди сьогоднi, коли так голосно реве великий дзвiн i так завзято, сильним,
металевим голосом кличе до себе...
Село встало. Було все на ногах, шумiло все, квапилось, вдягалося
святочно. Всiма дорогами, всiми стежками через сади й перелази йшли
радiснi, святочнi люди. Зо всiх бокiв вступали в село гурти, нiби
процесi©, що йшли вулицями, весело вiтались зi знайомими.
- Дай Боже, дядьку Семене! Як ма мось? - твердий, соковитий бас.
- Здорова була, Яринко! А ходи з нами! - дзвенiв дiвочий голос.
- Кумо! З святом будьте здоровi! Ходiть до церкви! А дзвiн все гуде,
все б' , нiби на сполох, нiби розпачливим криком сво©м хоче пройняти саме
нутро землi й звiдти викликати навiть тих, що вiдiйшли у вiчнiсть. Дзвiн
б' i б' тяжким, залiзним серцем, i кожний його удар здвига селом,
струшу з нього вiковий сон, зводить i жене... Село встало, село йде, село
рушило, мов велика повiнь яко©сь загачено© рiки, що раптово прорвала свою
перепону.
Посерединi села сто©ть стара, дерев'яна, бiла, мов чайка, церква.
Бiльше ста лiт сто©ть вона на тому мiсцi... Старi, розлогi дерева оточили
©© зо всiх бокiв... Зеленi ©х корони майже зливаються з зеленою банею
церкви, i тiльки хрест блищить золотом у соняшник променях ранку. Така
саме стара дзвiниця. Тесанi сокирами дубовi сходи, старi дзвони... Дзвонар
Григор Вакула без перерви б' в великий дзвiн... Обличчя його нiби зi
старого ременю тиснене, глибокi зморшки, кiлька бородавок, що нiби
дерев'янi цвяхи вбитi в чоло, i цiлий лiс густо© рослинностi... З
шкiряного його чола сочиться пiт... Тяжка, зачовгана рука безупинно шарпа
мотуз дзвону, а залiзне серце з кожним ударом випуска на всi чотири боки
свiту через вiкна дзвiницi велетенськi, крилатi звуки, що летять i бушують
над селом...
А внизу, як гляне око, море людських голiв... Цiле церковне подвiр'я
залите людьми... Вуличкою, стежками через сади й городи спливаються все
новi й новi струми, що вливаються в загальне море... Ось перед дзвiницею
блищать мiдянi труби музики. Ось у чудовому, густому вiд сонця повiтрi
задзвенiли першi звуки труби, що сповiстили Службу Божу.
Безлiч голiв обнажилося, безлiч рук заворушилося й склало знак хреста.
З церкви вирвалося назовнi перше хорове "Господи помилуй". Було воно, нiби
на Великдень, таке дзвiнке, таке бадьоре, таке радiсне.
Урочистий, налитий сонцем i радiстю час iшов поволi вперед... Ось на
церковних сходах з'явилися корогви. Ось вийшли спортовцi й зробили коло
перед сходами. Море людей похитнулося й вiдлилось взад. Ось з'явився на
сходах престол, хрест... Ось вийшли три священики в святочних ризах... За
ними вийшло два диякони, а далi хор... Почався молебен, оркестра заграла
гiмн, люди клякнули до землi... Запанувала велика, урочиста тиша, i тiльки
звуки гiмну ма статно здiймаються вгору й десь там високо, високо
розпливаються в блакитi... Вийшов священик i почав проповiдь... Згадав про
"свiтло Христово© правди...". Згадав про добрi й злi сили, що борються на
землi... Згадав, що все живе на землi i намага ться жити так, як сказав
Бог, бо людина Божа подоба... Хто не вiрить цiй заповiдi, той служить
темнiй, злiй силi... Той iде проти закону Божого... "Сьогоднi,говорив
священик, - наше село святку великий, можливо, ще небувалий день.
Трудами, працею здвигнено велике дiло, що його правдиво оцiнять тiльки тi,
що будуть жити тут колись... Хай Бог благословить ту працю й хай принесе
вона зрiст i розцiт нашого села й нашого народу".
Ще раз грала оркестра, блищали на сонцi мiднi труби, гойдались
корогви... Велика, барвиста процесiя, нiби хвиля моря, пiд подувом вiтру
похитнулась i влилась у вузьку вулицю... На дзвiницi все били в дзвони...
х звуки виривались з вiкон i великими помахами крил летiли в далечiнь...
Здавалось, ©х видно в повiтрi... Здавалось, вони веселi, пружнiшi,
жвавiшi, нiж звичайно... Тi старi, зачовганi, прадiдiвськi-дзвони, що
сотнi лiт дзвонили цим людям i кликали ©х перед обличчя зчорнiлого Христа
з терном i краплинками кровi на чолi... От i сьогоднi дзвонять тi самi
дзвони... Повiнню лл ться народ, гойдаються спереду корогви, мигоче
архистратиг Михайло в барвистiм одязi з огненним мечем у руцi, блищить
старий, позолочений, ще з великим, царським двоголовим орлом, хрест...
Мига верх оздобленого мереживом великого образу Пречисто© Дiви... Далi
ллються хвилями люди... Мiняються барви, вiтер бавиться з довгим волоссям,
вирива ться якийсь слiв...
Далi похiд поверта ться влiво... Там далi видно високу браму, оздоблену
жоржинами, кражалками, повияками та безсмертниками... На брамi напис "В
ДНОСТI СИЛА"... Чорнi, великi лiтери на бiлому паперi... Перед тими
лiтерами людське море, голови, безлiч голiв, з розумом i думками... В
дностi сила, каже плакат, говорять чорнi на бiлому лiтери... В дностi
сила сто©ть перед обличчями всiх людей... В дностi, в однодушному
спо ннi, у великiй свiдомостi свого людського первня. Дзвони говорять,
небо говорить, говорить стара прадiдiвська земля, могили батькiв, дiдiв,
чорне, закурене вiками обличчя в терновому вiнку з краплинами кровi на
чолi... Все це повiда , що сила в дностi, що воля в дностi, що свободу
дасть днiсть...
Людське море все посувалось вперед просто на браму з написом. Вона,
уквiтчана, стояла на сво му мiсцi, розiп'яла сво© обiйми: "Входьте, люди
мо©! Вливайтесь!" - А чорнi лiтери нестримно росли на бiлому тлi й кричали
разом iз дзвоном у мужицькi вуха: "В ДНОСТI СИЛА!"
Побiч стояв невеликий, бiлий, зовсiм новий будинок. Чув свою силу й
нiби радiв, що народився на свiт. Вiн усмiхнене чека тi тисячi людей, що
он зi спiвами й корогвами наближаються крок за кроком до нього. Ось вони
вже зовсiм близько. Ось зупинились перед брамою. Ось священик пiдносить
хрест i благословить його. Бризнула свята вода, задзвенiв спiв, заграла
оркестра. Через кiлька хвилин невеличкий, бiлий будинок залитий людьми.
Зда ться, небарвисте море навкруги, а на ньому бiлий корабель сто©ть
непорушне, мiцно заякорений.
В серединi будинку також повно. Залитi всi кiмнати, всi закутки. Там
стоять довгi столи, обставленi лавами. Поволi, урочисто засiдають за
столами гостi. Ось вже засiли й чекають початку гостини. Кого тут тiльки
нема. Священики, просвiтяни з Крем'янця, гостi з чужих сiл, сво© дядьки.
Саме в той час надворi закалатали дзвiнки. Всi глянули в вiкна. На
подвiр'© розступився народ, i увiйшов до середини "вуйт" в супроводi
коменданта полiцi©. Вiн був сердитий, насуплений. Чоло його загорiле,
брови довгi, настовбурченi. Вступив i, здавалось, хотiв крикнути. Одначе
не крикнув. Пiдiйшов до Андрiя Андрiйовича й зложив якесь привiтання.
Андрiй Андрiйович засадив його й коменданта за стiл.
В той час встав Володько. Його хлопцi стояли бiля гостей.
Володько подивився на всiх. Вигляд мав трохи збентежений. Уста його
злегка тремтiли й висихали. Одначе вiн збира всi сво© сили й почина
говорити. Спочатку мова його вривалася. Слова виривались з нутра якось
силувано. Кожне з них вiдривно падало куди попало i, здавалось, боялось
лишитись на цьому мiсцi. В очах його стояв якийсь туман. Всi тi обличчя,
що були зверненi на нього, заволiкалися серпанком мороку. Вiн не бачив ©х
виразно. Вони були десь далеко перед ним тi всi, що дивились на нього з
рiзних мiсць, тi всi, що його бачили, й тi, що чули його схвильованi,
живi, вийнятi просто з глибин душi слова.
Вже по короткому часi його мова набрала певностi. Слова полились
вiльнiше. Говорив про перемогу, про працю, про змагання. Говорив про землю
рiдну, про рiдних людей. Говорив про могили предкiв, що жили тут i тут
вмирали. Говорив про будуччину, про чужих людей, про далекi кра©ни й
свiти. "Збурились ми - ми пiвмертвi, ми немiчнi. Збурились i встали! На
буревiйних хвилях революцi© виплили нашi кораблi в далекий рейд! У наших
жилах, мiцних руках стерно майбутностi. Вiрю в нас!"
На цих словах Володькiв голос рвонувся i його звуки впали в народ, нiби
блискавка. Тiсно затиснутий його п'ястук вдаривсь об стiл. Очi його
горiли... Вiн був пiднесений, вищий, потужнiший, нiж звичайно. Це говорить
Матвi©в син. Це слова, сказанi за батька, за дiда, за всiх дiдiв! За цiлу
землю сказанi цi гарячi слова!
- Слава! - крикнули Володьковi товаришi. Задзвенiли чарки, заграла
музика... Ось вони всi, тi милi хлопцi. Сергiй... Кiндрат... Антiн...
Демид... Никон... i багато iнших - стоять тут на сторожi мiцнi, потужнi й
готовi...
Гримiла слава, бряжчали келихи. Вирвалась пiсня широка й свавiльна.
Йшов великий день просто у вiчнiсть, весь задивлений вперед, весь налитий
снагою вiри...
Володько жив цього дня винятковим, не звичайним життям. Вiн спiвав зо
всiма, вiн танцював зо всiма, вiн бiгав з мiсця на мiсце... Вiн радiв.
Чого йому сьогоднi так весело? Безлiч треба слiв, щоб сказати це. Можливо,
навiть звичайними словами не скажеш такого. Можливо, це такий час...
Можливо, у вiчностi хвилинка найбiльшого щастя, й одна незначна людина
випадково переживе ©©... Навiть гнана, вiть переслiдувана, навiть
прицвяшена на розпуттi сталiть помножена на сорок п'ять мiльйонiв...
Скiльки тут тих людей. Два кола танцюристiв. До Левинських при©хала
Женя. Чи Володько ©© пам'ята ? Певно, I той день, чи вечiр, коли танцював
з нею й коли вона з нього смiялась... Все пам'ята . Це було недавно, перед
двома роками... А однак, як все змiнилося...
Тут i Тараско. Вiн сьогоднi сам собi не пан, а цар. Вiн знов розгулявся
i все до Володька лiз цiлуватися... Тут i пан Лiнкерт з Романом. Обидва
вже випили й Лiнкерт побожився, що наб' вуйтовi морду, але його стримали.
Тут i Габель, тiльки без Рози. Тут i дядько Кузьма, що пiдписував
декларацi©... Староста, вуйт, комендант полiцi©... Тiльки не прийшов пан
Глiб. Вiн боявся. За таке його проженуть з посади, I Саша також не
прийшов. Вiд'©хав геть i не вернеться. Нема й Ольги, I Йона нема, i
Ганки... I ще кiлькох нема... Зате море iнших людей, що ще нiколи тут не
були, а тепер прийшли i .
Пiзно вночi скiнчилось свято. Розходились, роз'©жджались на всi боки
люди. Спiвали, гукали, радiли, хто як умiв i мiг.
Один Володько не мiг пiд вечiр радiти. Староста знайшов його i "вручив"
повiстку на завтра до повiтового староства. Володько зневажливо впхав ©© в
кишеню, не читав, не дивився... Але вiн знав, що там написано. Не треба
читати. Зрозумiло. Намагався взяти себе в руки й не пiддатись. Прощався з
рiзними людьми, подавав руку, усмiхався.
Потiм зiстався, щоб знайти Наталку. Майже цiлий день не мiг побути з
нею. Знайшов ©© в Теклi разом з Мокриною, що чекала також на Сергiя.
Теклина хата низька, простора. Лавицi старi, вигнутi. Стiл також старий i
скривлений. Двi постелi збитi дошками, щоб не впасти. Свiтло маленько©
лампи ледве освiчувало простiр. Наталка лежала на лавi за столом i думала:
прийде? Не прийде?
Вiн прийшов iз Сергi м. Наталка швидко звелася. Володько присiв на
хвилинку, потiм знов встав. Наталка зна , що вiн нерву ться.
- Сергiю? Що ти з ним зробив? - Голос i очi Наталки жартують...
Пiдiйшла до нього, дивиться в вiчi, смi ться. Володько також посмiхнувся.
Сергiй пiдступив до них, тiсно обняв ©х обох.
- Вiн вас бiльше любить, нiж мене,- казала Мокрина й голосно
смiялася... - Ви хол рники!.. Ви! Володьку й Наталко. Вам треба
женитись... Землю орати, дiтей плодити...
Наталка дивилась допитливо на Володька. Вона посмiхалася й
погоджувалась зi словами Мокрини. Обернулась у бiк Мокрини.
- А дума ш! I хотiла б... ©й-бо! Дитинку... Володьку, нi?
- Що кому, а курцi просо,- сказав Сергiй i вiдiйшов.
- Йдем! - коротко кинув Володько.
- Спiть тут... Мiсця досить... Там, там... - казала Мокрина.
- Добранiч, Мокрино! Можливо, не побачимось,- проговорив Володько й
подав ©й руку...
- А-а, на вас частець! - зсунула брови i крикнула жартом Мокрина,-
Вмира те? На окописько вас винесемо.- Вдарила його кулаком по спинi. -
Йдiть!
- Сергiю! Здуши ©©! За мене! - Кинув Володько й вийшов. За ним вийшла
Наталка.
Вони пiшли через садок униз. Володько обняв Наталку за стан. Йшли
вузькою дорожиною, що поволi сходилась у стежку... Город вiдгороджений вiд
вигону плотом. Вигiн круч то спада в долину до рiчки. Бiля перелазу
Володько зупинився. Вiн поволi, обережно, нiжно обняв Наталку й мовчки
пригорнув до себе.
- Що? - шепнула вона.
Було темно. Мiсяць затягнутий хмарою. З заходу подува вiтер. На селi в
рiзних кiнцях чути спiви й вигуки. Бiля криницi хтось голосно на цiлу
долину верещав:
- Гва-а-алт! Гва-а-алт! Ряту-у-уйте!
Одночасно звiдти чути розкотистий регiт.
Володько й Наталка не звертали нi на що уваги. Вiн пiднiс сво© руки й
стис гарячими долонями ©© щоки... Хвилинку вдивлявся в ©© очi, але темнота
закривала ©х. Потiм нахилився, вона пiднялась, i уста ©х злилися. Цiлував
©© не так, як звичайно. Цiлував уста ©©, раз, ще раз... Цiлував очi, одно
й друге... Вона була здивована, чула щось i все чекала якогось слова.
- Що? - питала пошепки...
Нiяко© не давав вiдповiдi, а тiльки мовчки горнув, цiлував i знов
горнув.
- Що? Що, Володьку? Любий? Що? - вирвалось у не© вголос.
- Наталко! - Слово впало, i знов тиша. Вона напружилась. "Ну! Кажи!" -
кричала ©© iстота. "Кажи!"
- Ми розлучимось! - впали знов слова. Тиша зробилась ще бiльшою.
Наталка раптом опала, нiби пiдтята десь у серединi. Голова ©© спустилась
вниз.
- Наталко! - голос Володька хоче висловити те, що не скажуть слова.
Чулий, з глибини, вiд серця. Наталка мовчить. Голова ©© ще нижче
опустилася...
- Мушу! - кидав вiн далi слова.- А так тебе... Люблю!
Вона мовчить. Його слова витискаються поволi, одно за другим в
непорядку.
- Мушу! Покину все... тебе i батька... i матiр... i сестру... i
брата... I землю свою покину.
Вона не промовила нi слова. Чекав хвилинку й далi казав:
- Дякую!.. Тобi!.. всiм. Завтра мене ще вкарають... Це буде востанн ...
Нi, Наталко! Не думай - боюся. Нi! Але йти треба! Мушу!
Голова ©© все опуска ться. Вона тисне в собi чуття. Потiм зненацька
вибуха ... Був це страшний, стиснений, невiльний плач. Не плач, а ридання.
Сльози лились з очей, як у дитини. Навiть не втирала ©х. Текли по щоках i
капали, тiльки Володько не бачив ©х. Вiн горнув ©© все сильнiше й
сильнiше, нiби хотiв навiк пригорнути, щоб не втекла... З уст його падали
гарячi, нiжнi, повнi кохання слова...
Грiзнi, суворi думки тягнулися за ним. Йшов серед темно© ночi, як
тяжкий злочинець... Переступав ногами по святiй, рiднiй землi. Тiкала вона
з-пiд його нiг, не гнулась... А хотiлось, щоб розступилася й проглинула
його. I коли вийшов за село до свого хутора, зупинивсь, оглянувся, зняв
шапку... Дивився довго, довго в темноту, звiдки чути гавкання собак... Очi
його широко вiдчиненi, i на чорному тлi йому ввижаються тiнi... Безлiч,
безлiч рiзних тiней, що йдуть перед ним, що повертають до нього голови, що
кивають йому, що посмiхаються й погрожують. Багато рокiв бурхливого,
кипучого життя... Любовi, щастя, радощiв, грiху й страждання. "Прости,
свята, рiдна земле, що мало для тебе зробив!.. Що кидаю!.. Що йду...
Прости, село, Наталко, рiднi люди!"
I йому здавалося, що вiн вже не тут, не перед селом. Йому здавалось, що
вiн вже вiдiйшов i тiльки згаду все, що було. Лебедщина, Дермань, школа,
революцiя, посвячення будинку... Все те було колись i вiн те бачив, i
пережив, i затямив, I здавалось йому також, що вiн не зробив усього... Що
зробив не так, недобре... Здавалось, що не виконав того, що хотiв... Був
не добрий, не сильний, грiшний... "Ну!" - вставав у ньому iнший, тихший
голос. "Ти ще зробиш! Ще зробиш! Ще зробиш! Тiльки йди! Йди звiдсiль. Тобi
тут не мiсце...".
На другий день рано Володько йшов до Крем"янця. Йшов через село,
зустрiчав людей, зупинявся, казав кiлька слiв, розпитував, як спалося, i
йшов далi. Вчорашнiй його настрiй пропав. Сiруватий, вiтряний день розвiяв
його. Знав тепер, що вже кiнець. Вiн iде до староства, вислуха , що йому
скажуть, вернеться, скаже батьковi, матерi й вiдiйде. Напрямок Львiв. Далi
знайде дорогу. Це рiшено остаточно. Вiдвороту нема.
Бiля магазину побачив десятника, що прилiплював тiстом якiсь папiрцi.
- Дай Боже, Арйоне! Що лiпите?
-Ет...Незнаю... Не вмiю читати по-панськи... Учитель дали... Володько
пiдiйшов i читав. Маленьке, писане гектографiчно оголошення... "Зе
взгл нду... так, так, так... Встомпiло... тiльки-то деклярацiй...
паньствови нзик... школа ве всi Тилявце бендз утраквiстична..."
- А цо там написано?..- спитав на жарт Арйон...
Володько вже на ходу вiдповiв:
- Брехня.
Одвернувся й пiшов. Вiтер дув назустрiч. На дорозi пiднiмав куряву...
Небо затягнене хмарами й погрожу дощем. Бiля кооперативного будинку на
хвильку зупинився. Тут ще безлюддя, тiльки зiв'ялi квiтки, втоптана земля
й розкиданi папiрцi. Пiшов далi...
Коло одинадцято© години прибув до староства. Увiйшов у знайомий
коридор, пiднявся на сходи. Уявляв насуплених урядовцiв, непривiтливi
погляди, короткi сердитi слова. Нi Помилився. Урядовцi привiтливi... "Цо,
пану? Прошен бардзо!.. Прошен дол зачекаць... Пан референт..." I так
далi, i так далi...
Володько вийшов на коридор, переступив за дверi й зупинився на схiдцях
збоку. Накрапав поволi дощ. Вiтер вiяв по верхах будинкiв i дерев. Деколи
залiтав униз i вривався у дверi староства. На дверях рiзнi оголошення -
друкованi, з орлом i писанi машиною, навiть пером... Володько чита одно i
друге, трет ... Накази, застереження, повiдомлення. Мiж ними бiльший,
сiрий папiр з пiдписом мiнiстра внутрiшнiх справ. "З огляду,- чита
Володько,- що до мене доходять чутки про "н власцiве" поводження "владз
адмiнiстрацiйних" зi "стронами"... "Скарги вносити просто до
мiнiстерства... " Володько усмiха ться й усмiха ться... Слова йому
видаються смiшнi, нiби гумор це, а не розпорядження. Вi© тепер не бо©ться
й так нiчого. Можуть далi кричати, тупати ногами й можуть слинити... Вiн
тепер нiчого не бо©ться... Нема тут страшних речей i грiзних слiв... Все
звичайне, пережите й буденне.
Почув сво прiзвище. Швидко побiг нагору.
- Прошен вправо!
Знайомий сам референт Лiванський... Пiзна Володька й посмiха ться.
- Пан Довбенко. Добрий ранок... Прошу сiдати. Ви в нас частенько
бува те... Ну, ну... Що там нового?
Говорить по-польськи, швидко, весело, байдуже. Подивився на папiр перед
собою.
- Агiтацiя, пане Довбенку! Зле! - сказав твердiше й коротко. Вiдiрвав
погляд вiд паперу й подивився на Володька. Хвилинку мовчав.
- Пане Довбенку. Послухайте, що вам скажу: ви ще людина молода.
Попереду ма те багато рокiв життя. Невже ви хочете ©х змарнувати? Так?
Хочете? (Коротка перерва). Ах, якi ви легковажнi. Б' те об мур головою й
плачете, що болить голова. А я вам можу вiд себе додати: голова ваша
трiсне. Так, пане! Ми вам нiчого не дару мо. Що ви там у себе в селi
задумали... Вам то, можливо, потрiбне, а нам нi!.. I тут: ви чи ми! Нi?
(Знов перерва). Ще раз вам кажу: ми нiчого вам не дару мо... Нiчого вам не
попустимо. Хтось з нас добровiльно чи силою мусить пiддатися...
- Пане референте,- почав Володько, нiби збирався казати промову.- Я
збирав пiдписи на декларацi©. Це ж законне дiло...
Референт його перебив;
- Вас карають не за законне дiло, а за пропаганду. Ви десь, комусь
сказали: "Держава ця розвалиться, а на ©© ру©нах розцвiте новий квiт -
Укра©на". Казали це? Кому?
Референт уважно дивився Володьковi в вiчi. Володько пiднявся,
посмiхнувсь i сказав:
- Сказано гарно. Я не сподiвався, що Габель чи козак так вмiють... I ©х
не карають?
Референт насупив раптом брови й обурився.
- Я з вами не жарти строю. Ви забува те, що тут уряд! - Але в цю саме
хвилину, мабуть, згадав про мiнiстерське розпорядження й знов зробився
ввiчливим.
- Ви це казали?
-Нi!
- Ми зна мо. Будьте ласкавi почекати внизу!
Володько вийшов i зiйшов униз. Через пару хвилин його знов покликали.
"Пан староста" i т. д.- сто злотих гривни! В разi незаплачення мiсяць
в'язницi. Прошу розписатися.
Кiнець. Зроблено. Сказано. Пiдписано. Володько вiдходить. Натяга
шапку, пiднiма комiр... Надворi дощик, вiтер, рвуться на дверях
оголошення, бiжать по хiднику панночки, мають короткi спiднички. Хiдник
блищить вiд дощу. Зi стрiх рурами бiжать струмочки води.
Володько крок за кроком вiддаля ться вiд того червоного будинку. На
першому перехрестку зупинився. Перед ним пройшов горбатий водонос з
повними вiдрами. Його вiдра сягають майже до землi, пiдчепленi до
коромисла довгими гаками. Це добрий знак. Оглянувся на червоний будинок,
нiби казав: ну, ну!.. I далi пiшов у напрямку до широко© вулицi.
А надвечiр мокрий, втомлений i голодний вертався до села. Чи не зайти
до Сергiя? Розпитати, що доброго в селi. Зайшов. Сергiй? Його сестра з
усмiшкою сказала:
- У клунi. Зайдiть. Вiн там.
- Чого ви, Мотре, смi теся? - спитав Володько й засмiявся сам. Така
вона молода, весела й щаслива...
- Так собi,вiдповiла вона.
Володько вийшов з хати. Сергiй вже вiдхилив широкi, з вирiзьбленим
тризубом дверi й гука :
- Гей, гей! Сюди!
Його майже не видно в вечiрньому присмерку. Володько увiйшов.
- Здоров!
- Здоров, здоров, малий! - захрипiв Кiндрат. Вiн лежить на купi
вiвсяних снопiв i Володько його не бачить. Чу тiльки голос.
- Скiльки впаяли? - пита далi Кiндрат. - Сто, двiстi? Батько твiй за
такi грошi поля купував.
- Староство також потребу жити,- вiдповiв Володько.- А що нового,
хлопцi?
I Пiсля цього настала коротка тиша.
- Питай Сергiя,- хрипить Кiндрат.- У тебе закрутиться голова, як
почу ш... Чека мо тiльки тебе.
Сергiй продовжував:
- Йон казав тебе вiтати.
- З тамтого свiту? - кинув Володько.
- Кiндрате. Зведися й вигляни...
А потiм тихшим голосом Сергiй додав:
- Йон таки вернувся. Це правда.
Кiндрат з лайкою встав i посвистуючи вийшов з клунi. Руки мав у
кишенях. Його постать деякий час стояла в дверях, а потiм сховалась.
Володька ця звiстка не здивувала, але зацiкавила. Вiдчув, що в нутрi
зводиться пружнiсть, зника втома. Пiдняв голову. Вiн одразу догадався,
звiдки "вернувся" Йон. Вiн був "там". Це безперечно. Ряд картин пролетiв у
його уявi. Вiн швидше пiдступив до Сергiя, сперся на лютрину воза й
уважливо казав: |
- З Совдепi©, нi? Ка ться, люту ?.. Певно. Ти його бачив?
- Бачив. Каже, був у Житомирi... ©х там, каже, цiлi ватаги таких. З
Луччини, Ковельщини... "Товаришi" ©х впакували до "допру" - в тюрягу.
Всiх... А потiм половину засудили, як шпiонiв, решту - фi-iть! - i назад.