Самчук У.. Волинь

I нiхто не звертав на них уваги тут у цьому маленькому просторi, але
здавалося, що ©х бачили з багатьох високих мiсць ген там у просторах поза
гратами.
- Ви,- казав той поет,- йшли "туди"... Не шукайте ©© виключно там.
Шукайте ©© також в Нью-Йорку, Лондонi, Харбiнi. Вона в цiлому свiтi, у
всiй планетi... Хiба ви цього не чу те?
Володьковi хотiлось iнодi залягати, за що саме конкретно його пiслали
сюди, але вiдчував, що таке питання зайве. Навiть Слюсарський, навiть Баня
знали його параграф, i всiм ©м тут здавалося, що це один з найбiльших й
найнебезпечнiших злочинцiв свiту, ©х карають i тут i там, i завжди за те
саме. Бо вони родилися не так i не там, як це подоба ться багатьом iншим.
Трохи згодом Володько довiдався, що тих "за Укра©ну" у цьому повiтовому
ув'язненнi багато бiльше. Вiн знайомився з ними по всiх камерах i пiзнавав
©х серед людських вiдпадкiв на перший погляд ока. Вони були всi рiзнi, але
в чомусь також подiбнi. Завжди незалежнi, не пов'язанi з цим мiсцем, з
думками у якомусь, для них знаному, просторi майбутнього.
I особливо цiкавила Володька камера число I2, а згодом також II. Там
"закордоннi", ©х пригонили цiлими юрбами майже щодня. Однаково всi босi,
завжди обiдранi, так нiби вони верталися з яко©сь довго© подорожi по
недоступних диких кра©нах. "I чого вони йдуть сюди?" - питав себе
Володько, маючи на увазi свою останню мандрiвку "туди". Вiн намагався ©х
пiзнати i почути ©х думку. Але всi вони були нiмi i не тiльки замкнутi на
замки камер, але також самi в собi. Кожний з них був силою вирваний зi
землi предкiв, i його тисячолiтн корiння кривавилось тяжкими згустками
болю... Кiлька разiв то там, то сям зустрiчав свого знайомого Платона Дуба
(хто його зна , яке його справжн прiзвище), з вiтався з ним, намагався
розмовитись, але той, так само як i iншi, виглядав понуро i не
прозраджував намiру наближення. Володько приносив йому кусники хлiба, якi
вiн почав дiставати через сестру Василину, з дому, той приймав хлiб раз
мовчазно без подяки, другий раз подякував, за третiм разом посмiхнувся...
Ще iншим разом промовив кiлька слiв. Володько не був настирливим...
Зустрiчалися в робiтнi кошикiв, десь випадково на коридорi, на дворi пiд
час прохiдок... I одного разу Дуб запитав:
- Ви, напевно, тутешнiй?
- Так,вiдповiв Володько.
- Ви йшли до большевикiв? - питав той далi.
- Не до большевикiв... На Укра©ну.
- То, чоловiче, Совдепiя. Окрема планета. Затямте собi це... Раз
назавжди! - Вiн висловив це з таким притиском, що Володько вiдчув удар. Те
"депiя", щось як деспотiя... Подражнена уява верталася до рокiв недавнього
минулого... Большевики, курява, ©х обози, ©х бруднi обличчя, пошарпане
лахмiття, матюки... Пролетiли ватагами на худих конях i думалось, зникли.
Нi. Вони десь . За тi ю границею. Там ©х царство. Совдепiя.
Розмови на цю тему множились, Володько довiдався бiльше, дальше, глибше
про ГПУ, про "допри", про "радянське правосудi ", про тисячi вигнаних,
засланих, знищених, розбитих, змарнованих. Вiд цього ставало сумно,
соромно, тiсно. Не хотiлось вiрити, але вiрилось i дивувалось, чому саме
все це мусило дiятись на землi наших предкiв.
А трохи згодом Володьковi випадково пощастило побувати кiлька днiв у
найбiльшiй гущi совдепських жертв дванадцято© камери. Пiвсотнi люду - тiло
на тiлi - голоднi, сухоребрi, блiдi, нагi i бруднi. I справдi вирванi i
викинутi пiд ноги життя.
Володько нiколи не був большевиком, вiн лиш з болем мирився з цим
все-таки людським явищем, але пiсля дванадцято© камери йому спротивилась
сама ця назва. Вiн ©© зненавидiв. Йому хотiлось плюнути в ©© лице, вирвати
©© зi словника, випекти з уяви...
Камера дванадцять не стояла на мiсцi. Вона йшла. Вона поволi текла.
Кожного дня притiкало i витiкало п'ять, десять, дванадцять - бiльше,
менше, все iнших, але все тих самих. Скiльки протече ©х за рiк? За два? За
десять? Куди жене ©х той садизм. Чого шукають вони у свiтi? Де були до
цього часу?
I пiсля цього Володько пригадував собi всю Волинь... Мiсто... Той
червоний кут з Марксом... Сво село з Йоном... Тi патетичнi люди в
кепках... Яка глибинна безодня жорстоко©, первiсно©, дитинно-чисто©
на©вностi. Яка армiя напо них дурманом патологiчних покручiв. "Нiколи, нi
одно столiття, анi тисячолiття не простить большевизму. Нiхто його не
виправда . Вiн буде вiчним мiнусом в iсторi© людства" - слова Платона.
Коли б ©х висловив бородатий професор, чи побожний проповiдник, чи знаний
президент, чи великий мистець - Володько не так повiрив би в них, як тепер
з уст цього обiдраного велетня з дванадцято© камери. Слова легко кидати у
простiр або класти на папiр, але вони мають виправдання лишень тодi, коли
походять з уст, на яких позначилась спрага пекла.
Червень, липень - лiто. Були i проходили чудовi днi за мурами, за
гратами, за частоколом. Володька викликали на допити, вимагали
признання... Чого йшов? Що там шукав? А чи справдi з власно© волi? I сам?
Хто його посилав? I з якою метою? Пороли одяги, взуття - шукали доказiв.
Не вiрили нi одному його слову... Та, зрештою, не легко було i повiрити,
що вiн хотiв лишень до Ки ва, а тому ламав границi й порушував закони. А
йому хотiлося крикнути ©м у вiчi: для мене вашi границi не границi, а
кайдани! I я не визнаю ©х нiде й нiколи!! вони це по-сво му також
розумiли, а тому вiн не мiг знати, коли вiн звiльниться з цього павутиння
i чи звiльниться взагалi. Формально це мало б бути лишень три мiсяцi i
п'ятсот злотих, що мало б значити три додатковi мiсяцi, бо нiяких злотих
вiн не мiг платити. А до того - додатковий суд за вiдiбранi золотi монета,
яких вiн не мав права виносити за кордон... А ще до того - не вирiвненi
залеглостi у справi пашпорту. А на завершення, слiдство з вимогами
признання до неiснуючих грiхiв. Направду цей хлопець мав над чим думати,
бо вiдчував, що грунт пiд ним запада i вiн грузне й грузне в якесь багно
i що годi з нього вирватись. Вiн був ще, далебi, надто молодий i не конче
вправний до тако© безглуздо© акробатики цього трагiкумедного цирку.
Були ще й деякi iншi, також дошкульно болючi, але все-таки зрозумiлiшi
моменти його теперiшнього борюкання за життя. Кожного понедiлка i кожно©
п'ятницi пiд тiюремну браму приходили мати або сестра i приносили тi
ославленi "передачi". Приходили, просили побачення, ©м вiдмовляли, але
вони все-таки вперто i довго чекали безнадiйно надiючись. Засуджених,
звичайно, випускали за браму, вони могли бачитись з рiдними, але Володько,
як пiдслiдний, до таких не належав. Та одного разу... Падав якраз дощ...
Володько випадково був на подвiр'© i йому пощастило пiдбiгти до брами i
через дiрку виглянути назовнi. Побачив багато людей, переважно жiиок з
пакунками, якi просто пiд дощем без нiякого накриття чекали перед брамою,
i мiж ними побачив також i свою таку знану, близьку, рiдну i таку
несказанно скорбну, втомлену матiр, яка мусила дуже рано вставати, зробити
пiшки п'ятнадцять кiлометрiв дороги i стояти тут пiд дощем у тому сво му
старенькому темно-синьому жакетику, пов'язана старосвiтською, обрядовою
пов'язкою "терново© хустки", з тим повним рогозовим кошиком... ©© глибокi,
сiрi, вигорiлi були впертi в браму, а ©© округле, порiзане зморшками
обличчя, як здавалось, було мокре не лишень вiд дощу, але й вiд слiз...
Потiм вона пiдiйшла до дозорця у свiтлiй синьо-сiрiй унiформi, що стояв з
рушницею бiля брами, i мiшаниною укра©нсько-польсько© мови просила:
- Пане! А може б, ви пустили! Прошу, прошу!
- Казав же вам, що не можна! - такою ж мiшаниною вiдповiдав дозорець. -
Не од мене це залежить. Йдiть до слiдчого - хай вам дасть дозвiл.
Мати не знала, що далi робити, вона повернулася, розгублено постояла,
верхом долонi обтерла очi i вiдiйшла вiд ворiт...
Володька це ранило, гнобило, викликало почуття вини, бо в його роду ще
нiхто нiколи не бував за гратами, а також ще нiколи нiчия мати не мусила
переходити такого тяжкого пониження. Але вiн також починав розумiти добу,
у якiй народився... Вiн бачив у камерi одинадцятiй багато матерiв,
подiбних до його, якi мусiли десь там кинути свою дому взагалi, переходити
кордони, щоб дiйти ось сюди, а далi невiдомо куди... А скiльки ©х таких по
всiй його замученiй землi... Гноблених, морених, гнаних, ображених... I з
цього моторошного видива почали виринати одно за одним новi питання: а що,
як ми тут ще слiпi, немiчнi i безпораднi, дарма що пишемо томи книг,
кладемо границi i виголошу мо так багато пустослов'я про справи, яких не
зна мо? Цiле сплетiння моторошних питань... Вiн ще також далеко не готовий
давати на них вiдповiдi, бо це лиш першi натяки сумнiвiв, першi проблиски
власного думання, але це ще далеко, дуже далеко не вiдповiдi. I, можливо,
Лазюк мав рацiю: не хапайся беззастережно магiчних фраз унесених магiв
словоблуддя про чудодiйне спасiння людства, а намагайся знайти дорогу до
звичайного, простого, але ясного людського глузду. Але як i де його
знайти?
Одначе цього самого гострого на вражiння дня, ген по обiдi, майже пiд
вечiр, коли вже давно скiнчились "передачi", Володька викликають знов до
брами. О, напевно, тi три посiпаки з тими сiрими холодними очима
"дефензиви", що викликають його на постiйно новi i новi допити. Але був
здивований, що на цей раз його вели не до вузенько© тюремно© санiтарно©
амбулаторi©, де, звичайно, тi допити вiдбувалися, а просто до брами, i
коли вiдчинили хвiртку, вiн одразу за нею побачив знов свою матiр.
Вона там, зовсiм сама, стояла з тим сво©м кошиком i якось незграбно,
крiзь сльози, посмiхалася... Володько кинувся до не©, обняв таку маленьку
i хистку, нiби перший раз у життi, i вiдчував, як тремтiли ©© руки, а коли
цiлував ©© щоку, вiдчував солонiсть ©© слiз, i хоча давно перестав дощ,
але ©© одяг був все ще мокрий, I так хотiв ©й щось виняткове сказати, що
вiд цього зворушення забув i тi найпростiшi слова, а жив лишень глибинним
вiддихом вiдчуття дностi з цi ю силою любовi,
- Ну, ну, ну... Все добре... Все буде добре,- казав вiн у вiдповiдь на
©© сльози, що лилися з глибоких ©© очей.
- А тебе не б'ють? - було першим питанням.
- Нi-i-i,вiдповiв вiн з притиском.
- А я чула, що б'ють. Хтось там тебе в староствi бачив - Боже, що я
пережила. Кожний тиждень у понедiлок i п'ятницю, то я, то Василинка,
йдемо... А дома жнива, роботи стiльки... Батько сердитий. Каже: i чого ти
ходиш!.. Адо нас, чу ш, Два рази зi староства при©жджали, все шукали
чогось - хто ©х зна , чого шукали... Перерили, перекидали... Всi тво©
папiрцi забрали.
- Я знаю,казав Володько.
- Зна ш? Тобi казали? При©хали раз - шукали, шукали, нiчого не знайшли
й по©хали. Потiм знов при©хали. Людоньки Божi, кажу... I чого ви шука те?
У нас нiчого нема... Комунiстичеського нiби шукали. Господи! А батько
чу ш, сердитий - страх сердитий! Казав, каже, йому... Не хотiв слухати...
Пiшов знайти собi бiду... Кажуть менi: там, чу те, б'ють... Там всiх
б'ють... А я не сплю i не ©м... Били тебе? - I вона дивилася на сина
такими очима, що той не мiг перед тим поглядом встояти...
- Нi, нi! Хто вам таке казав? Бачите ж... Все добре Я скоро вийду!
- Вийдеш? А мене не хотять все пустити... А сьогоднi пiшла до того
слiдчого. Що я, дитино, находилася... Шукала того слiдчого по цiлому
мiсту, питалася, питалася... А найшла, то знов пустити не хочуть. Кажуть,
пiзно. А я стала вже i плачу. Потiм все-таки змилувався, написав якогось
папiрця й каже: iдц з тим пап рк м... Вас пустять. Прийшла i ото
пустили... А Василинка... Що вона, бiдачисько, поплаче... Господи,
Господи!
Вона говорила швидко, хотiла все сказати i боялася, що не хватить ©й
анi слiв, анi часу, а тому решту договорювала сльозами, якi вона витирала
сво ю шорсткою, брудною долонею. Бiля них, на щастя, не було нiкого, а
дозорець, що трохи далi стояв зi сво ю рушницею, мабуть, навмисне
одвернувся...
З часом вона трохи заспоко©лась, бачила, що ©© син виглядав непогано,
намагався допомогти ©й прийти до себе i навiть посмiхався...
- Тепер, мамо,- казав вiн,- до такого треба призвичаюватись... Нас не
залишать в спокою... А це ще тiльки початки...
Потiм Володько мусив вiдiйти. Мати стояла i дивилася поки вiн не зник
за брамою, ©й було все це дивне i незрозумiле... I те, що вiн сказав
востанн , а ще бiльше те, що ось вона, його мати, яка його породила i яка
вже бiльше не ма на нього права... А мають те право iншi, чужi, грубi, не
розумнi, якi беруть ©© сина, замикають його, мов худобу, разом зi злодiями
та розбiйниками. I вона не може нiчим запобiгти, нiчого помогти, нiчого
навiть сказати.
Мiсяцi йшли далi... Володько знав вже добре цей свiй iнший свiт за
замками i гратами... Кожна його камера - це окремий роздiл однi © повiстi,
яку вiн перечиту просто з долонi буття. Тi натовпи рiзних людей, що
проходили перед його зором, залишали в його iстотi безлiч цiнного
матерiалу для пiзнання iстини, байдуже яко© вартостi вона була. Такого вiн
не мiг бачити там на сво©х рiдних полях, на рiллi, мiж деревами, будовами,
звiрятами i птахами свого старого, одноманiтного села... I одно лишень
турбувало: коли вiн звiдсiль вийде? Слiдство затягалося i, здавалось, воно
не скiнчиться. Йому просто не вiрили, що вiн не шпигун, не
"вивротов ц"[25], не змовник, а просто молода людина, яка шука на землi
свого законного людського права i мiсця, ©м хотiлося б конче бачити його в
ролi найбiльш зрозумiлiй для ©х нескладно©, дитинячо©, елементарно на©вно©
уяви... Вони вдиралися до його дому, грабували його власнiсть, копалися в
його думках... Влазили до святого святих людини з брудом, злом, ру©ною в
переконанню, що цим вони оберiгають границi сво © держави. Нiколи не
догадуючись, що безпека тих границь та©ться в мозку, серцi i душi
звичайного Володька зi звичайного села Тилявки. Тисячi i мiльйони
нещасливих душ i сердець не гарантують безпеки границь, байдуже скiльки б
поставити на них охоронникiв у тих чи iнших унiформах.
Серпень, вересень, жовтень... Надворi сiро. Дощi ллють. Сонце вигляда
рiдше.
Одного негожого понедiлка Володька покликали за браму, напевно, на
побачення, дарма що вiн просив матiр у такий час не приходити. За брамою,
як звичайно, багато матерiв, жiнок i сестер, якi прийшли навiдати сво©х
синiв, чоловiкiв, братiв. Володько сподiвався побачити мiж ними також
сво©х рiдних, але нiкого з них не мiг вгледiти, а натомiсть до нього
пiдступила одягнута у мiський одяг чужа, молода жiнка.
- Це ти? - здивувався Володько. Це була Ганка. Була спокiйна,
вирiвняна, здавалось, похорошiла. Володько нiколи не сподiвався ©© тут
побачити.
- Пiзнав мене? - питала вона з ноткою кокетства.- Я тут на мiщанах у
тiтки. Почула, що i ти тут... Моя тiтка ма знайомого дозорця... Той
дiстав менi дозвiл... Ну? То як?
Вона дивилась на нього все тими самими синiми, злегка посмiшкуватими
очима, якi вiн знав ще з дитинства. Тепер вона направду була здивована,
коли бачила Володька в цьому мишатому, тюремному бушлатi... Володько не
знав, що й вiдповiсти, така далебi несподiванка.
- Принесла тобi ось,- i подала йому невеликий пакунок.
- Була ти в Тилявцi? - запитав вiн нарештi i прийняв без подяки
пакунок.
- Була. На Чесного хреста.
- Що ж там?
- Нiчого. Все добре. На празник були музики. Танцювала.
Володьковi хотiлося знати, чи не забули там його, але вагався про це
питати. Вона вiдгадала його думку.
- Тебе також згадують... Сергiй хотiв навiть зайти сюди, але його не
пустили. Я танцювала з Йоном.
Цi ©© останнi кiлька слiв хотiли, мабуть, сказати значно бiльше, нiж
лишень про танець з Йоном, i Володько це. вiдчув також. Здавалось, вiн
бачив ©© такою ж, як колись давно над Угорською долиною з пучечком бiлих
пролiскiв, i тепер йому було нiяково дивитися ©й у вiчi.
- Ага,вiдповiв вiн невиразним звуком.- А як там читальня? - квапився
перейти на iншу мову.
- Добре. Читальня йде. Йон трохи проти Рони, але Сергiй з Роною. Не
розумiю того Сергiя... А зна ш? - Ганка на мить завагалася... - Наталка не
вийшла замiж.
Володько швидко глянув на не©, нiби його вкололи.
-Як то?
- Не знаю, як воно сталося. Перед Зеленими святами вона тяжко
захворiла... Мала запалення легенiв... - i Ганка замовкла.
- Ну, i що? - хотiв вiн довiдатися бiльше, але очi ©х зустрiлися i
настала незручна мовчанка. Володько бачив в ©© очах докiр, жаль i щось ще
iнше, чого б не мiг висловити. Пiсля цього Ганка скоро вiдiйшла.
Але залишила по собi враження. Навiть вже в камерi Володько все ще
бачив ©© докiрливий погляд, а разом чув ©© голос, повний натякiв i
тривоги. Як також та вiстка про Наталку... Така справдi болюча рана в його
серцi - хотiв було i позбутися цього разом зо всiм тим, що там було, але
один i тiльки маленький натяк - i все знов оживало величезними хвилюючими
картинами чогось такого, що раз приходить у життi i лиша ться в ньому
назавжди.
Дарма що за цей короткий час його мандрiв Володько помiтно змiнився.
Змiнився сам його м'який, довiрливий погляд i навiть лагiднiсть усмiшки...
I вдача його затратила, можливо, ту найдорожчу свою прикмету -
безпосереднiсть i довiр'я, особливо те до людини. Починав бачити
противенства мiж думками i дiлами, однаково, як там десь високо на горi,
так i тут на цьому найглибшому днi. Правдоподiбно, людина не хоче або не
може бути такою, якою вона хоче бути, а мусить бути такою, якою хоче ©©
мати вища сила поза нею. Поняття доброго i недоброго дуже виразно
розмежованi, i треба бути дуже вправним знавцем цi © штуки, щоб цi речi
вiдповiдно бачити.
Змiнився Володько i зовнiшньо, зорово, тiлесно. Здавалось, вiн вирiс,
змужнiв, згрубiв, спотужнiв... У кутиках його рота залягла твердiсть. Мiг
бути рiзким i мiг без на-думи кинутись у бiйку i битись до кровi за
передачу, яку хотiли йому викрасти, за незнаного хлопчиська, якого
кривдили iншi, за свiй пояс, якого не хотiли йому повернути... При цьому
мiг впасти скривавлений, бути побитий, але не упокорений. Набув
переконання, що в цьому тваринному свiтi упокоренi можуть мало сподiватися
вiд норовисто© фортуни, байдуже до яких категорiй добра i зла вони б
належали.
Мiсяцi йшли далi: листопад... грудень. Рiздво. Новий Рiк. Сiчень...
Лютий...



XI

У Матвiйовiй хатi вже давно не було так тiсно. Вечiр. Над столом висить
восьминомерна нафтова лампа. У плитi топиться. На лавi сидять Стратон,
Iван Кушка, Кузьма Запорука, Хома Ет-то ... Всi вони курять. Над ©х
головами стоять хмари диму. За столом сидить Володько. Вiн роздягнутий до
сорочки, комiр розщеплений, обличчя виголене, вимите, свiже. Волосся
дбайливо зачесане i роздiлене злiва продiлом. Перед ним тарiлка я шнi.
сть виделкою i розмовля з сусiдами.
Матвiй сидить збоку на полику, заложив ногу на ногу i слуха оповiдання
сина. Той щойно вернувся з тюрми.
За вiкном ви метелиця i раз у раз сипле у шиби снiгом. Володько
говорить спокiйно, байдуже, нiби вiн зробив звичайну прогулянку до мiста i
назад. Рухи його, здавалось, менше рiзкi, зате потрiбнiшi i певнiшi...
Голос нiби понижчав, очi дивилися певно i рiвно.
- То вiн, ©й-бо, у тiй казелюпi поправився,- казав Iван Кушка,
вiтаючись з Володьком.
- То, може б, i вас, куме, туди пiслати,- вiдповiдав на це Стратон. На
це, як велить звичай, всi вiдповiли дружнiм смiхом...
Володьковi було при мно бути зиов мiж цими сирими обрубками людських
подобизн з ©х незмiннiстю природи, що сво©м виглядом сяга , можливо, в
далекi правiки минулого i що ©х думав було залишив назавжди i бiльше
нiколи до них i не вернеться. Вiн ще ось не може як слiд прийти до себе...
Сталось щось несподiване. Ще цього самого ранку - гамiр, метушня, тiснота,
сморiд, грати, а це ось знов запах махорки i тепло родинно© берлоги...
Рано, о дев'ятiй годинi, його викликали до канцелярi© "з речами", боявся,
що це може бути вивiз до iншо© тюрми, а тут несподiвано сказали, що вiн
може йти на всi боки. Зайшов лишень до старости полагодити справу
пашпорту, бiгав по мiсту, щоб знайти яку пiдводу, а тепер ось знов дома...
Перед ним тi ось дядьки. Говорять, як i завжди, про "порядки в свiтi", про
Польщу, що, на ©х думку, "не вдержиться довго", про "сов тiв", якi,
кажуть, "змiнилися", про цiну жита, про вивiз гною на придатки... Стратон
так само, як i колись, оповiда про Антихриста-Троцького, безупину курить
тi сво© товстючi цигарки з бакуну i газетного паперу, вiд чого кiнцi його
пальцiв i зарiст пiд носом набрали кольору рудо© глини. Iван Кушка купу
знов землю i на весну ви©жджа з Тилявки десь отуди за Шумське, пiд саму
границю. Його численна родина так збiльшилась, що змушений шукати також i
бiльшого мiсця. Кузьма потовстiв, збагатiв, побудував нову муровану хату,
помалював ©© рожевою барвою, покрив гладкою, сивою черепицею. У нього
сiм'© лишень двi дочки i цього йому досить. Хома Ет-то помiтно постарiв,
його i так шпаковата борода побiлiла зовсiм, його старший син коваль давно
вiддiлився, перебрався на хутiр, а живе вiн тепер з молодшим нiмим Романом
i наймолодшим Олексою.
Усi тi дядьки, що з ними свого часу мав стiльки клопоту Матвiй, вже
давно тут обулися, вросли в нове мiсце i дуже його полюбили. Одначе, як i
спочатку, тримаються вiд села здаля, ©х мало обходять справи села, вони
собi самi по собi... I дивуються, що отой Володько весь час тiльки там й
чапить. I що йому до села? Щоб тiльки дражнити полiцiю?
Але, як вiдомо, Володько думав про цi речi далеко не так само, село для
нього жива, велика, кровна справа, вiд яко© залежить майбутнiсть цiлого
народу. Усi тi "сiльськi справи" не лишень сiльськi справи, а також його
особистi справи, справи його роду, його майбутнього, його життя як життя i
як мiсяць пiд сонцем. I особливо тепер. Ось вiн довiдався, що за час його
вiдсутностi у селi збiльшився один небезпечний рух, до слова прийшов Йон,
що несподiвано одружився з Ганкою i тепер там на всю ширiнь верховодить.
I навiть ось зараз, не дивлячись на вечiрню годину, анi на те, що
тiльки що прибув, як тiльки на©вся, встав i почав одягатись. Настя з
острахом лишень запитала:
- Що? Ти хочеш йти? А куди?
- Вийду в село,- буркнув Володько.
- Але ж там мете... Свiту не видно.
- Кому треба - видно,- вiдповiв спокiйно вiн.
Матвiй, як звичайно, до слова не втручався, а сусiди дивувалися. Трохи
згодом Володько був одягнутий, вийшов i пiшов проти вiтру в напрямку
заходу. I коли вийшов - вiдчув стiльки пружностi й сили, що далебi не
йшов, а гнався, бiг, летiв. Хотiлося швидше там бути. О, як вiн все-таки
зрослий з тi ю сiрою просторовiстю, заставленою купками солом'яно-бiлих
хижок з тими прорiзами розсвiтлених вiконець. З тими дядьками, тiтками,
запахом диму i гною, гавкiвнею собак, скрипiнням ворiт та криничних
журавлiв. Так. Село. Ось воно довкруги в темнотi, тут затишнiше, вiтер
топчеться по верхах дерев i шумить навiжено, до очей сипле дрiбним
снiгом... Вiконечка в темнотi ледве манячiють, темна закутана постать,
"добривечiр", копка, бiла пiд ногами рiвнина.
А ось i читальня, всi вiкна свiтяться, через них видно людськi постатi
всерединi. Володько рiша не заходити одразу до читальнi, це наробило б
забагато метушнi. Чи не краще було б знайти десь Сергiя i розвiдатись, що
тут, властиво, дi ться, але вiн напевно тут в читальнi. Вирiшив все-таки
йти до Сергiя i коли б не застав його дома - просив би когось, щоб його
покликали.
Але Сергiй був дома i не сам, а з ним Кiндрат i навiть Антiн. Звичайно,
нудились, сидiли похнюплено, перекидались окремими словами, i коли
вiдчинились хатнi дверi i в них появився у сво му жовтому кожушку i чорнiй
кепцi Володько, вони всi тро зiрвалися зi сво©х мiсць, мов облитi
окропом.
- Свят, свят, свят! Чи не це мара, хлопцi! - викрикнув, звичайно
неголосний, Сергiй.
- Амiнь! Справжня! Здоровi, козарлюги! - енергiйно увiрвався Володько i
мiцно потиснув кожному руку.- Що нового?
- Що нового! - озвався бурхливо Кiндрат.- Тут, брате, без тебе просто
канiт ль. Ось сидимо i радимось. Добре, що прибув - тепер рiшай. У нас
вiйна.
- Що за вiйна? - смiявся Володько.
- Йон. Той сучий пасинок, робить наступ на читальню й кооператив.
Розкажи... - звернувся Кiндрат до Сергiя.
- Е-е-е! - досадно говорив Сергiй, i його верхня, iз заростом губа
помiтно здригалася.Йона ти зна ш... Ходив, ходив аж доходився. Тепер вiн
тут пан, Троцький... Як тiльки ти вiдiйшов - почав збирати та намовляти...
I на тебе вказував... Диви он, мовляв... Ге! I багато пiшло за ним... I
Iлько вже там, i Никон там, i Демид хита ться... Побрався з Ганкою, а вона
тепер Кляра Цеткiн, обробля жiнок... Хочуть перебрати кооперативу...
Стара управа... Ти ж зна ш: Рона - голова, Iлько - секретар, я -
бухгалтер, Кiндрат, Антiн i Симон - члени... Але ж Симон - зайво казати...
П'яниця, нероба, його втягнув Рона задля товариства "мокрого клубу". А я
оце був у Крем'янцi i менi там сказали: як тiльки переберуть камонiсти -
кiнець нашiй лавочцi... Тепер до нас перевели "постерунок",у дяковiй хатi
сiм полiца©в, по селi бешкети... На Рiздво Йон зробив дебош y церквi -
зiбрав свою галайстру, зайшли до церкви в шапках з цигарками в зубах...
Люди мало його не розiрвали. Тепер вони збирають пiдписи, щоб зiбрати
надзвичайнi збори, i завтра це ма статися... Я, Антiн i Кiндрат вирiшили
воювати. До останнього. Проти Йона... А тепер нам цiкаво, що на це ти...
Всi три дивились на Володька.
- Яз вами,промовив вiн.- Ясно. Я "туди" йти - йшов, але не дiйшов i
добре, що не дiйшов, а за науку заплатив, бо бачив на власнi очi людей з
того ославленого раю... Тисячами тiкають... А тут ми мали б самi лiзти в
його лабети. Хлопцi! Кажу. Це не большевизм, це чума! З Йоном будемо
боротись... До останнього! Або ми, або вiн.
На це звiвся Антiн, а його дебела постать сягала пiд самий сволок...
- Ти, Володьку, викликав того вовка - ти його мусиш загнати назад. Село
кипить, як казан, по хатах деруться. Я вчора одному паршуковi викришив
кiлька зубiв. Йди ти, кажу, iк чорту з тими сво©ми л нiнами... А вiн до
мене з матюком... О-о, коли ти вже до матерi за©жджа ш, то вже зась.
Мазнув його по зубах, що той полетiв в коцюбник, а два зуби у смiтник
виплював. На мене хотiли накинутись, але не вдалось.- I Ангiн байдуже
пiдняв свого кулака. Володько з пошаною дивився на мого барки.
- Зате Йон. Ех! У нього ще всi зуби i тверда рука,- докинув Кiндрат.
- Ну, що ж... У нього зуби - у мене зуби. Будемо гризтись,- розвiв
незграбно руками Антiн.
- А зна те... Я чув,- заговорив Кiндрат,- Йон хоче вiдкрити свою