Самчук У.. Волинь

знесе, зведе, поставить хоч що...
Жнива вичавлювали з Матвiя останнiй пiт. Пiсля контузi© ще гiрше
бастувала спина i найкращими ранками, коли сонце нестримно перло у
височiнь, кожний ©© суглобчик болiв окремо вишуканим болем.
Але старий встав. А як же. Брав грабки i йшов класти пшеницю. Настя
пiдтакувала, закачувала рукави... © руки висохлi, мов копистки, барви
тютюну. Але як жваво звиваються вони з тяжечими граблями - "отi западющi
тарани, i для кого вiн таке витесав".
Василь також косою шмагав, покоси рiвняв, мов дядько з бозна-яким
досвiдом. Катерина, хоч до пiзнього вечора вистоювала з милим пiд вербою,
але ранок для всiх ранок i праця безжалiсна, мов суд. Земля тодi тягне
гаками, тяжечi вi© спадають на очi, ноги iнодi млiють i пiдгинаються...
Ну, але молодiсть безоглядний пан, i рабство його i в болях ма
насолоду.
А Володько все одно: товар гнати. Ранки, вечори, погода чи сльота - все
одно. Поля скинули одяги, зашуржiли пiд плугом стернi, зiйшов опар. Корови
гуляють, бо розходу, як оком глянеш.
Знов закипiли бо© з угорщанами. Лiсами, запустами, ярами ходили армi©,
обтяженi тяжкою збро ю. Напади, проти-напади. Вогнi тут i там жеруть
шелестливе листя, а диму повно - колотиться дикими начосами долиною.
В цi часи Володько затвердiв, обвiтрився, помудрiшав. Голова його не
займалася "дурницями", як це було колись, коли хворiв, коли було стiльки
вiльного часу в лежнi, в болях i стражданнi. Тепер вiн пружний, мов
тятива. Чоло i лиця бронзовi, очi ще синiшi, пружнi, з гострими скалками
погляду.
Коли вiв у бiй сво во©нство, у думцi його було одно: перемога. Пер
шалено з гори, а обличчя рiже прудкий вiтер. За ним решта, назустрiч
угорщани. Збiгалися i камiння з палицями йшли в роботу. Гулi, синяки,
кривава слина... Еет, що то значить. Зате радiсно йому прогнати "чортових
постолячникiв" на ©х гору i заволодiти ©х просторами.
Незрiвняно-величний iнстинкт боротьби. Чари влади i сили найбiльшi за
всiх. Лишень немiч i страждання рiвнозначнi ©м за силою, тiльки
нерiвнозначнi в наслiдках.
Снiг застав Володька в лiсi. Перший незабутнiй, м'який, мов кiт, снiг
непомiтно крадеться до землi i вкрива ©©. Он вогонь ще димить. Кiлька
дубових комердяк змагаються з мокротою. Присок попелi , i в ньому
лишаються на зиму недопеченi картоплi.
- Гей, гей! - кричать пастушки.- До-до-му.
Всi йдуть по снiгу додому. Корови поскрипують ратицями. х мокрi хвости
попадають мiж ноги i бомбаються по колiнах. Хлопчики й дiвчатка востанн
цього року йдуть сво©ми пастушими стежками, мимохiть озирають мiсцевiсть,
де все замовка , глухне, згорта ться. Дерева, нiби баби перед сповiддю,
стоять понуро, каються i б'ються в груди. Он граб "Перегуда", що
розкарачивсь на трьох ступнях. Он береза "Дудля" звiсила коси i легко
хита сюди й туди. Снiг обтяжу , ©©, мов сон жебрака. Онде-о дуб той, що
"стогне ночами", по котрому чорт верхову ©зду вправля . Грiм утрет бив
його, та не збив. Там i сто©ть на втiху нечистому. I липа-дуплянка з
дикими бджолами незугарнотовста, мов баба-сидуха, криво усмiха ться i
плющить поволi очi. Спи, спи, стара!
Але другого ранку староста заповiв до школи... й-богу? Правда це? Хiба
ще iсну десь на свiтi школа? Он Володько i читати, мабуть, забув. Вiн вже
давно роздивився в лiсi за добрими полозками з корiння i мав намiр одразу
вирвати ©х з землi. Навiть сокиру в батька вкрав i деякi долота погострив.
Ну, школа. Кинув усе; як махнув, ©й-богу, все пiшло до бiса. Торбу
нап'яв, опалка кусень засунув до не© i гайда в саму третю групу, де i чорт
йому не рiвня. Тепер провались ви, усi Родiони. Вони й ще десь позаду
плетуться. Хведот також урочисто у другу групу засiв i дiстав, уявiть
собi, навiть "закон Божiй - в тхого i нового зав ту". Наука неабияка. Ну,
а Володько, цей просто вже бозна-якi премудрощi витина . "Задачник" -
часть III. Там уже й дроби i ще бiльшi математики. Для нього, зрештою -
парубка, хоч сватай - все то рiвно раз плюнути, а всi тi "стiхотворенiя",
як "Смерть Сусанiна" чи "В щiй Олег", лепетiв, мов скорострiл.

Как нин сб ра тся В щiй Олег
Отмстiть н разумним Хазарам...

Ах, як це велично. I малюнок. Лицарi у гостроверхих шоломах та
кольчугах. Олег спереду i темний лiс стiною, з котрого з палицею
дiд-характерник виходить. Довга бiла борода, хитон пiдперезаний широким
поясом, при котрому висить якийсь рiжок.

Скажi мн , куд снiк, любiм ц богов,
Что збуд тся в жiзнi со мною?!

Наказом i благанням згучать слова. Брови спадають на очi, дружина
завмира .

Открой мн всю правду, н бойся меня,
В награду любого возмьош ти каня!...

Характерник непорушний, мов викут iз каменя. Дума виразно сходить на
його чолi й очi впираються в далечiнь безмежну. I раптом вiдчиняються його
уста i пливуть з них слова, що пророчать князевi велику славу. I щит на
воротах Царгороду, i багатство, але все-таки смерть його ча©ться в його
коневi.
I Володько виразно бачить, як потьмарились князевi очi, як подивився
вiн на свого улюбленця бiлого гнучкошийого стрибуна, занiс ногу i став на
землi. "Вiзьмiть його!"
Дружинники беруть коня i вiдводять. I дають йому iншого. З мiсця учвал
руша князь i дружина, дуднить сира земля пiд твердими ударами копит. Лише
кудесник старий сто©ть на сво му мiсцi на взлiссi i довгим свiтлим
поглядом проводить комонну валку аж ген до обрi©в.
Володько не раз аж скрику вiд ясностi i краси картини. Вiйна, смерть i
знов життя. Бувальщина, що хова ться за всiм, зника . Приходить хтось,
каже слово. I слово те, мов огонь, мов яснiсть сонця. I все, що далеко
було, виразно пiдступа , вдяга ться в шати, переливнi барвами i променем.
Горять очi вiд краси, а розум каже: найважнiше, Володьку, жити. Жити i ще
раз жити!
Он друга група i там Ганка сидить. Ма червоненьку спiдничину. Чи ж ©й
це не личить? Ще й як, хай йому частець, як вона все отак пiдбере до личок
сво©х i до очей. Пружна така, краща вiд усяко© панянки.
Коли Володько вста говорити сво "стiхотворенi ", то говорить однiй
Ганцi. Учителька могла собi кивати головою. Вiн на не© не зважа , а
говорить чiтким згучним голосом, слово в слово, мов перли низав у намисто,
i дивись: на тобi, Ганко.
Учителька вже не та. Стара, добренька, з солодким голосом "матушка".
Тамта по©хала i не вернулась. Володьковi пару днiв не подобалась змiна,
але в скорiм часi матушка також стала його прихильницею.
У груднi забрали й Василя. Три днi ходив зi збитою на потилицю шапкою,
як рекрут, а на четвертий батько запрiг конi у гренджоли, мати торбу
харчiв взяла, i, хоч вiн пасинок, та все-таки сльози падають. Якось не
можна без слiз. От нащо вже Володько. Хiба ж вiн мало бачив, пережив? Хiба
ж не тверде його серце, мов ота крем'яна галька? Але Василь Василь. У
нього такi милi очi, такi задавакуватi i такi самовпевненi. I чуприна в
нього нiби посрiблена. На чолi, на носi i карку ластовиннячко. Все те
Володьковi подобалось у Василя, бо Василь безперечно куди кращий, бiльший,
сильнiший, а хто зна , чи й не розумнiший вiд нього. Тому й любив. Тому,
коли вiдвозили Василя, примостився на мiшку оброку i цiлу дорогу, аж до
школи, ковтав твердi сучки, що, клятi, невпинно пiдлазили пiд горло. А
коли востанн цiлувалися, не видержав i соромливо спустив сльози. Ах, коли
б принаймнi всi зi школи не так витрiщали на нього отi зiрки. Ганка
все-таки невесела. Може, згадала, як проводила тата, що десь "поляг у
первих боях".
У сiчнi прийшли вiд Василя першi поклони. Кому тiльки не кланявся до
само© землi i чи©х не обцiлував "сахарних уст i бiлих ручок". Так уже
казав закон. Сам Матвiй вiдписував йому "подробно", як i що. Пiдписував
великим, чiтким письмом: "твой от ц Матвiй Довбенко" з добiрним, лапатим
гачком над й, який, здавалось, хотiв на подобу шулiки здiйнятись у
височiнь i бозна-куди вiдлетiти.
...а у березнi сталася революцiя.



Революцiя

- Ну, дiти,сказала одного ранку матушка-учителька.- Сьогоднi не будемо
вчитися. Прийшла телеграма, що наш цар Нiколай Ал ксандровiч вiдрiкся
престолу.
Щооо? - став вад дiтьми довгий запит. Голови всiх звернулися на стiну,
де висiли в позолочених рямцях два портрети: царя з добрим ласкавим
поглядом i червонощокого наследника у вовнянiй шапцi.
Дiти принишкли. Нiхто нiчого не каже, але вогляди розгублено бiгають по
класу з невiдомими запитами. Не вiриться! Кажiть що хочете, але не
вiриться.
Пiсля ж учителька сказала сторожевi зняти портрети царiв. Незграбний, у
величезних вояцьких чоботях, сторож ступав на лавицю i мовчки знiмав не
тiльки царя i наслiдника, а також "царя-миротворця" Александра
Александровича i "царя-освободителя" Александра Нiкола вича.
Всiх ©х сторож вмен обережно зняв, поставив спочатку в кут, а далi
один за другим заставив за грубку. На стiнах залишилися тiльки мiсця, якi
ще довго нагадуватимуть про портрети.
- А тепер усi ставайте парами i пiдемо до церкви. Помолимося за
"нiзверженi " царя, що так довго тримав Росiю у кайданах неволi. Тепер
зася над нами сонце свободи i наша Росiя буде зватися республiкою.
Навiть Володько дивився на все витрiщеними очима. Решта слухали так
дивно i разом так байдуже, що сама учителька нiяковiла. Сторож вмен обтер
руки об "палатковi" штани i також нiяково запитав:
- Так я, матушко, можу вже йти? - i обернувся до дверей. У дверях
чомусь зупинився i кинув: - Вiрте, матушко, менi чи не вiрте, але ото все,
що ви кажете... Ой! Боюся я, що тут щось не те... Цар штука собi, кажiть
не кажiть, не така проста...- i вийшов.
Матушка, як могла, поясню , чому цар вiдрiкся престолу.
Мабуть, тому, що покаявся, бо чу за собою велику вину, але як же тепер
без царя? Хто буде правити? Добре собi сказати - республiка... А що то
таке? Що каже душi i серцю те дивне слово, вiд котрого мало язик не
поломиться?.. Хто в нiй буде царем, бо ж без царя, кажiть не кажiть, а
жити таки не можна... Хтось мусить правити народом...
Так розважають селяни. Так говорять вони, зiбравшись того дня на
колодках. А школярi йдуть з прапорцями до церкви, кричать "ура", слухають
"благодарствений молебен".
Матвiй з приводу всього того заявив:
- Но... Я казав i кажу: не був вiн хазя©н... Росi© не такого царя
треба.
- Ну. а хто ж тепер буде? - питав Володько. Це уперше зацiкавила його
полiтика. Матвiй не ма з ким подiлитися сво©ми, з цього приводу,
мiркуваннями. Нi Стратона, нi Iвана Кушки. Один Володько.
- Хто ж,каже вiн.- Государственна дума. Хто ж iнший? Народ виборний.
Вiд нас також там . З Людвищ один чоловiк там... Ех, i платять ©м...
Каплицю збудував...
- А що ж цар? - пита Володько.
- Побачимо. Може бути кепсько. Чув же, як торiк москалi...
Невдовольствi пiшло. Як не захочуть воювати - фронт унутр Росi© рухне.
А село жило далi сво©м життям. Стояв якийсь обоз. За©жджали знов
фуражири за вiвсом, за сiном, за соломою. Гнали людей на стiйку, але ще
далi, десь аж до Поча ва, до Радивилова. Казали, що на мiсце царя стало
"Временное Правительство". Згадувалося часто Корейського, Гучкова,
Мiлюкова, але що i хто вони, годi розiбратись. Кажуть, вони нiби за народ.
Кажуть, землю у помiщикiв вiдняти мають i працюючому людовi роздати.
О, це так! Землi треба. Це справедливо.
- За що я кров на всiх фронтах проливав? - дорiка iнвалiд Степанко,-
Землi давай!
Влiзли до вжитку слова: буржуй, революцiя, республiка, земельна
реформа. Ще далi все частiше згадувалм Распутiна.
Одного разу потрапив Володьковi в руки часопис "Шiповнiк". Там
намальовано в дуже смiшному виглядi царя, який зовсiм придушений тяжечою
царською шапкою. Пiд малюнком напис: "Ех i тяжела ти, шапка Мономаха".
Распутiн, Мясо дов, Сухомлiнов, Штюрмер, цариця... Зрада, розпуста. Всi цi
прiзвища все бiльше i бiльше вилазять на поверхню народного моря. ©х дiла
i подвиги дивують селян. "Святий Старець". Распутiн переходить з уст в
уста, вироста у народнiй уявi до величi чорного духа царсько© держави...
Це вiн винен! Повiсити катюгу!..
- То ж його вже бекецнули!.. Князь Пуришкевич з великим князем...
- Брехня. Не вiримо, щоб такого чорта розстрiляли... Напевно, десь зi
шлюхами людське добро пропива .
- Чу те, Корейський, кажуть, також не зовсiм з народом. Кажуть, князя
Орлова держить, капiталiста Родзянку. А вже, як буржуазiя залiзе, не чекай
наш брат добра.
- Ее, чутки. Саме главне мир зробити, а землю самi заберемо. Обернемося
зi штиками проти помiщикiв, i давай землю. Нам вона належить. По десять
десятин на душу!
Ей, стягаються на обрiю тяжкi хмари, гураган буде. Народне море
почорнiло i пiнити почало. Хвилi на поверхнi кошенятами збiгаються, аж
нутро бурхливо пiдносить свiй тягар. Буревiй буде!
Ось хтось принiс до села: "Кто такi большевiкi?", "Волинскiй
гвард йскiй полк", "Релiгiя опiум народа", "Керенскiй i керенщiна".
Володько перший накида ться на тi неохайнi, в червоних палiтурках
книжечки. I довiду ться, що велетнi волиняки збили царський трон.
Довiду ться, як охороняли вони царя, як вникали до них агiтатори "вiчно©
правди", як бурилися гвардiйцi... Бачить Володько офiцерика в золотих
окулярах з ©дкою гадючою усмiшкою.
- Смiiiрнааа! - кричить вiн, вганяючись в казарму. Гвардiйцi муром
мовчать. Нi одна брова не моргнула.
- Бунт! Разстр лять!
- Далой! - ревуть вояки.- На вулицю!
Рвонулось море i роздалися береги. Повiнню рухнув солдат на вулицю.
Червонi прапори: "Да здраству т рабоче-крестьянская власть!" - горять
лютим огнем. Офiцер в золотих окулярах летить на панель, з чола його
сочиться кров, а окуляри вiдкотилися пiд ноги маршуючо© воячнi. Гей! "В дь
ми работнiкi дiнай, в лiкай армi© труда. Владеть земльой iм м право, а
паразiти нiкагда"...
Далi i далi чита Володько. Що Бог? Де той Бог? Нема Бога!
Цi слова стрясають Володьком. Йому здавалось, що кожнi уста, що
промовлять таке, мусять стати каменем, кожна рука, що одважиться таке
написати, мусить вiдсохнути, вiдлетiти вiд тiла i розсипатися на порох. А
от нi. Тут чорним на бiлому написано: релiгiя народня отруя. © видумали
вороги народу, щоб краще володiти ним, щоб тримати народ в страху i
покорi. Пости вбивають народ. Чуда i мощi неймовiрний обман. А сам Бог,
сивий дiд з бiлою бородою i добрими очима, виставлений як посмiховисько,
як шмат мальованого паперу, як поганський iдол...
- Боже! - вирива ться у Володька само з себе, так як тодi, коли його
зненацька вдарила коняка копитом в око... Глянув на образи, глянув на
матiр, на батька, якi працювали собi, хто з чим, i зовсiм не знали, що там
чита ©х син. "Правда то? Нi?.. Боже! Хто менi скаже правду? А що, як це
дiйсна, всемогуча, всесильна правда, яку цiлими вiками заковану тримали
пiд царським троном. А що, як ©х усiх темних, забутих працiвникiв, дiтей
землi, дiйсно дурили?.."
Але одночасно... Володько згаду Дермань, монастир, шипучi смереки i
бамкання вечiрнього дзвона. I згаду також церкву, де сяють ризи образiв i
пломенiють тоненькi восковi свiчечки, порскаючи свiтлом i тiнями по
обличчях людей, що он грузнуть у темнотi мiж товстючими колонами. I бачить
Володько там матiр свою зi зложеними працьовитими руками, як хита ться
вона поволi, нiби ©© гойдають хвилi при много спiву. Очi ©© майже закритi,
а уста шепочуть...
"Свiте тихий, святия слави безсмертного, Отця небесного..." - лл ться
з-пiд зводiв склепiння чернечий спiв. I Володько чув, що в душi його
загорявся дiйсний огник могутньо© вiри у великiсть Бога. Вiн же це чув так
виразно, нiби сам той Бог десь стояв над ним i дихав на нього сво©м
житт творним диханням. Невже це був обман?
Але червонi прапори лопотять. Лiтери ©х горять i слiплять очi гiрше як
сонце. Спiв несеться з нутра Росi©, шириться мов пожежа, захоплю село за
селом, залазить у душу кожного селянина, тлумить у нiй вiру, святiсть,
захоплю i батюжить бажанням невiдомого, пре у безвiсть...
I Володька зхопило. Закрадався сумнiв: монастир, чернечi спiви, матiр -
чи не видумка це, уява? Якийсь пекучий огонь повiяв з далекого сходу, що
пече, п'янить. Чи правда не в ньому? Залiзна, рiзьблена страшним рiзьбарем
правда, чи хто вiдважиться протиставитись ©й?..
Але Матвiй... Нi. Цей послухав, що пишуть, i прорiк:
- Хай то буде сто раз правда, а по-мо му - це брехня.
- Таату!...
- О, ти ще побачиш... Мовчи лiпше...
Вiн це сказав, мов невблаганний суддя чи пророк. Навiть правиця його з
розгорненою долонею простягнулася i придушила Володькiв спротив. Володько
хитнув головою, а слова з уривками слiв лишилися в устах. Кутики уст
опустилися, а на юному чолi збiгли пiнно-нiжнi хлоп'ячi зморщки.
У селi колись не було нi книжки, нi газети. Звiдки пливуть вони тепер?
Хто пише ©х i хто друку стiльки, щоб нагодувати ненаситний голод
мiльйонiв? Хто, яка сила пригадала отой "народ", що подiбний на лютого
звiра, але разом на ягня? Його голодна душа i тiло, мов губка воду, пили
все, все, що попадалося, бо треба було, бо вiн жив i горiв. I той, хто
перший прийшов з поживою, той за найдешевшу брошуру купив непiдкупну нiчим
мужицьку душу. Темнота, що тяжiла над ним вiками, була тяжча для нього за
всi бiди на свiтi, i вiн, хоч нерозумно, та рiшуче пробивав мури тьми до
ясних i соняшних просторiв.
I дивно... Коли Володько приходив до школи, був рухливий, говiркий, але
не було для нього Бога. Так. Не було. I в церквi порожньо. От старенька
бабуся церкiвця, з недбало мальованими образами, стала такою пусткою...
Пiст, поклони. Володько ж так любив цi днi, якi нiколи не видавалися йому
сумними. Навпаки. Так весело було. Ось весна йде, буде надзвичайний з
надзвичайних Великдень, вдарять дзвони... Спiв "душе моя, душе моя -
возстанi" кликав прокинутись i зустрiти якийсь особливий кiнець. Може,
отой "страшний суд" з трубами архангелiв, з громами i блискавками, коли то
сам Бог засяде на престолi i роздiлить усiх "яко пастир добрий роздiля т
козлiща от овець".
Хiба ж не найбiльше щастя було б пережити таке видовище, коли то цiла
земля поставиться на суд вiчностi. Володько смiло, з розбудженою душею
може стати на такий суд. За тата i маму йому також нiчого боятися. Бог
напевно скаже ©м: "Я алкав, i ви наситили мене. Я хворiв, i ви прийшли до
мене, був у темницi, i ви вiдвiдали мене. Iдiть до царства вiчного,
приготовленого для вас мною".
I от... Все те зника . Вiн, як i завжди, сто©ть у сво©й церковцi на
крилосi i спiва . Тут також спiва i батько. Страстi. Батюшка чита
дванадцять вангелiй. Дзвонять у рейки, бо дзвони зняли. Кадильний дим,
свiчки. Голос священика, як i колись, повiда про муки Розп'ятого
Галилеянина, про Петра, що вiдрiкся, поки "ал ктор не возопiв тро крати",
пiсля чого вiдречений "iсшед вон i плааакася гооорько",закiнчу священик.
Хор спiва . Спiва i Володько. Спiва вiн свою улюблену " гда славнi©
ученiци на умов нi© вечерi просвiщахуся". I бачить вiн ще раз перед очима
чорний облик "Iуди злочестивого", що "сребролюбi м вопомрачахуся i
беззаконним судi м Тебе Праведного Судiю предад "...
Ах, революцiя, революцiя! Дух мiй з тобою. Але я кричу, як пес, як
божевiльний! Я люблю свого Бога i не руйнуй менi Його святостi!..- так
кричала Володькова душа. Безперечно, так кричала. По його блiднуватому
обличчi бiгали: тiнi, сяйво, радiсть i мука. Очi горять, як нiколи перед
тим. Чоло вже в напруженнi думки, що хоробливо працю , кипить, топить в
собi бiжучi подi©, мов огонь залiзо, i лл з них закони, яким прийти на
землю пiзнiше...
Одна мати незрушна. Так, як i "бувало", так i тепер Вербниця, Страстi,
Плащаниця. Так, як i бувало, десь розшуку сво знаряддя до писання
писанок, цю найулюбленiшу Володькову процедуру, до яко© з запертим
диханням придивлявся. З'явля ться мацюпенький обвощений горщик, пензлик,
зроблений з тоненько© бляшки з образiв та патичка, вирiзаного з березового
вiника. Так, як i бувало, вечором, як топить у плитi чи в печi, бере вона
на череп'яну покришку дещо жару, ставить на нього горщечок з воском i,
коли вiск розта , мача у нього пензлика i виводить по злегка пiдогрiтому
яйцю сво© невибагливi, але чудовi вiзерунки. Виводить "зiрки", виводить
"ключки", виводить "кривий поясок". I ще, i ще виводить всiлякi назви
писанок, все вiдмiннi, все одна краща вiд друго©. I при тому вигляда вона
натхненно. Очi ©©, звичайно заклопотанi, повнi смутку, починають тепер
горiти тихим, рiвним i дiйсно теплим огнем. Уста ©© щiльно затиснутi, а
чоло майже непорушне.
Революцiя? О, нi. Маму революцiя не торка ться. Мама йде рiвно вперед
по простому, знайомому шляху. Мама священно-дiйству , мама працю , мама
стражда ... Це мiня ться, як мiняються часи року, як мiня ться мiсяць. I
яка тут революцiя...
I прийшла свята нiч, москалiв у хатi нема. Гармат не чути. На столi
бiлий настiльник, кiш iз паскою, крашанками, ковбасою, сиром i маслом. Пiд
образами, тими самими, що були й у Дерманi, i в Лебедщинi, такими
знайомими, що за сто рокiв людина виразно пам'ятала б ©х облики, горить та
сама червона лампадка й у хатi вiд не© той самий спокiй, розведений теплою
радiстю.
Але коло церкви другого дня мiтинг постав. По розговiнню зiбрався народ
- старе й мале. Прилiз один-другий iнвалiд, що в первих боях стратив щось
вiд себе, прийшли пiдлiтки, прибули "дiди-обозники", що стояли в селi.
З дзвiницi винесли стару бочiвку, на не© вилазить салдат i говорить:
- Таварищi салдати й крестьяне!
Так починалось. Обличчя салдата вiспувате, кругле i добре. На ньому
сiра, з поганого сукна шинеля, пiдперезана витертим ременем, на головi
сiра папаха, заломана набакир.
I говорить той "салдатiшко" так певно, ясно i переконливо, що нiхто в
свiтi не змiг би встояти проти правди, що живою, опромiненою сонцем,
виривалася з його уст. Володько не слуха його, а впива кожне те слово,
що пройма його глибини душi. Вiн же нарештi почув, що хтось упiмнувся за
нього, за цiле його життя, за його батька й батькове життя. Так. Це
правдиво. Той, хто працю , ма повне право бути паном життя. Ледарям,
кровопивцям, бiлоручкам, розпустникам нема мiж нами мiсця. Хай щезнуть з
лиця землi!
- Да здравствует Революцiя!
- Да здравствует рабоче-крестьянская власть!
- Мiр хiжiнам i вайна дворцам! Ура!
Володько геть-чисто забув Страстi, писанки, розговiння. Вiн реве "ура"
цiлими грудьми, кричить до хрипоти i готовий кинутись на вiспуватого
добряка салдата й обняти його мiцними мужицькими обiймами. На дзвiницi
б'ють у рейки. Дядьки, що "бачили ще не таке", скептично попльовують i не
виявляють того, що виявля Володько. Ет, що вони! Хiба вони взагалi
коли-небудь чимсь проймалися? Темнота.
Але Володько... Нi. Вiн не з таких. Вiн не може не зрозумiти того, що
ясне, мов сонце. Тож подумайте: хiба ж справедливо, що батько його мусiв
тяжкою працею здобувати собi шматок землi, щоб могти свобiдно, безмежно
лити на нiй свiй власний пiт, а другi он мають ма тки, "iм нiя", на яких
вони нiколи не працювали i яких нiколи не купували. Бо хiба ж так ма
бути, щоб вiн, малий хлопчина, не мiг дозволити собi на цiлий олiвець,
зайвий шматок чистого паперу, на плашчину чорнила, на якусь книжку? Як же
так? Це вiн переносив, бо не розумiв , бо думав, що так треба, що iнакше
не може бути, що сам Бог так хоче.
Але тепер... О, тепер це не так буде. Тепер вiн буде жити свiдомо. Вiн
зна , що вiя син мужика, викормлений твердим запрацьованим хлiбом, що в
нього мiцне, невибагливе, не рознiжене тiло i суцiльна проста душа. Вiн
дума так, як треба думати кожному, хто чесно хоче жити на землi, хто не
бажа чужого, але й не дозволить, щоб i його використовували. Згадав
Смiрнова. Хiба ж здригнеться Володькове серце, коли таку тварину "вiзьмуть
на штихи"? Нiколи. Хай за рубля - все одно. Як смiв вiн витягнути з
Володьково© кишенi отого самого рубля? Як вiн, мерзотник, смiв?
То© весни Володько мало сидiв у хатi. Гасав по полях. Вертався зi
школи, де готовився до кiнцевих iспитiв, i йшов одразу в поле й лiс, щоб
там вiтати вiднайдену правду, щоб тут передумати ще раз те, що, може, не
додумав. А разом брав чергову брошурку в червоних палiтурках. I вiд
читання ©© хмари по небi мiняли свою барву, вiтри гострiшали i рвались не
так, як до цього часу, чорнозем пахнув потом i кров'ю. Володько не
втримувався, зривався на пень, уявляв перед собою море катованого в
кайданах люду, якого до цього часу не бачив нiколи, але який все-таки десь
був, десь брязкав кайданами, десь гнув свою спину, сполосовану помiщицьким
нага м. I бачив виразно всiх тих гнаних, переслiдуваних, катованих, а
серце налива ться правдивим гнiвом. З уст виривалися надзвичайно пiднесенi
слова, якi вергли громи на тиранiв.
Ех, коли б хто бачив у таку хвилину Володька. Коли б тут не граби, не
клени, не липи, а отi справжнi катованi буржуазi ю страдники. Вони,
напевно, проголосили б його сво©м ватагом i рухнули б залiзними лавами
визволяти свiт з-пiд влади кровожерних буржу©в.
- Нi, нi, тату! - сперечався вiн дома.- Що ви менi не кажiть, а так
далi не може бути. Пани мусять бути винищенi. Скiльки вони випили кровi з
працюючого люду. Скiльки воци загнали революцiонерiв на Сибiр, скiльки
вони винищили люду.
- Но,- казав спокiйно Матвiй.- Я цього не бачив. Я прожив вiк, але в
нас такого не було. То там десь, як у книжках пишуть... А у нас, хвалити
Бога, пан був пан, а мужик сам по собi, як кожний чесний чоловiк. Коли
мужик добився - мав, не добився - не мав. А пани... Вiзьми он наших... Та
кого там вони катували. Мiзерiя, не пани... Та я тобi кажу: коли б наш
чоловiк до "управл нiя" такого "iм нiя" став, той би доказав, а пани...
Тьху, та й тiльки! Хiба ж вони що тямили. Вони десь все по Ки вах та
Петербургах. Що вони там учились, це тiльки вони й знали. "Iм нiя" ©х
запускалося, закладалося раз, другий, часом i третiй. "Управляющий" ©х
обкрадав, мужик обкрадав, бо як же не обiкрасти, коли ж той пан
нiчогiсiнько, от як той пень, не тямив. Так вiн тобi не вмiв пшеницю вiд
жита розтого... розпiзнати... Я бачив пана, що плакав, коли побачив , що
мужик косив його пшеницю i сiв спочивати. Каже: дядя! Тяжело работать!..
Ех, каже, ви однi ма те право жiть, а ми должни уйтi... От так, дурило,
розважав... А мужик знав, що пан дурний, плюнув на долонi i давай далi
шмагати грабками. Пан не вiдста ... Все: а дай, дядя, я спробую...
Вiдiйдiть, каже дядько, нi, то вкошу! Ви не подужа те... А пан як
найнявся. Дай i дай... Той йому дав. Max, мах косою, б' по вершках,