Самчук У.. Волинь

роздушив теля. Перелякалося i вперлось просто пiд колеса.
На нiч зупинилися на полi за мiстечком. Поле широке, рiвне, як гляне
око - заставлене безконечним табором вiйська i втiкачiв. Нiде нi одного
шматка вiльного мiсця. Люду скрiзь, мов комах в комашнi. Добре, що
принаймнi розбились хмари i загроза дощу проминула. Холод також не дуже
дошкулював.
Отаборилися в невеличкому проходi мiж вiйськовим i цивiльним таборами.
Володько ма досить клопоту. Нема чим поприв'язувати на нiч худоби. Нема з
чого класти вогонь, нема на чому спати. У таборi втiкачiв розпалюють огнi.
При найближчому возi мати проказу голосно сво©й дитинi "Отче наш". Слова
виходять у не© з "нашою вимовою". Це, мабуть, "галiцiянка". Чоловiк
розмаху високо над головою сокирою - коле великi дилi на дрова. У
вiйськовому таборi сурма висурмлю до вечерi. Шляхом гудуть i котять з
розсвiченими зiрками самоходи.
Володько дума , як i де роздобути нейвеобхiдвiше для нiчлiгу. Дiвки,
мов потомленi кури, поприсiдали до землi, повкривали бруднi босi ноги
спiдницями i плачуть. "Боже, якi вони дурнi",- дума Володько. "Одразу
плачуть... А не бiйсь... Як виходили з дому, не думали, що будуть там
робити"...
Володько йде мiж табором, збира розкиданi купки зiм'ято© соломи,
полiнця дров, бляшанки з консервiв. Все це зносить до свого табору. Йому
зовсiм не смутно. Навпаки. Це нагаду якусь фантастичну пригоду з
книжок... Може, це вони в якомусь татарському полонi, насильно вирванi з
рiдних гнiзд. А може, вони плили розбурханим морем, корабель ©х розбився,
а вони змушенi були пристати до якогось берега дивовижного царства, де
весь народ жи на возах. I тому вони мусять якось рятувати себе, знаходити
вихiд зi становища, давати собi раду.
Ось Володько назносив уже чимало соломи. Можна буде розсгелити ©©, i
всi спатимуть солодким сном на м'якому леговиську пiд ясними далекими
зорями. Ось у нього купка дров, якась бляха, досить для кожного консервних
бляшанок.
Почекайте тiльки трохи. Вiн ось побiжить до он того воза i позичить
головешку з огнем. То добрi люди... Просимо, просимо. Вiзьми собi... Вогню
ми, дяка Боговi, не купу мо... Божий дар...
Володько несе головешку, iскри навколо, мов золотi бджоли, мотаються i
зникають, не долетiвши до землi. Дiвки бачать, що вiн працю - почали й
собi рухатись. Кожна за бляшаночку i давай корови турбувати. Тi вдiлили
©м, скiльки могли, теплого молока. Хлiб , м'ясо .
Ось Володько вже колiнками рачку , виставив полатану сiданку догори, а
носа мало не до головешки приложив. Зi всiх сво©х сил дме на жар,
приложивши до його зубiв пучок соломи. Ось дим пiшов i просто клятий до
очей преться. Володьковi очима й носом дещо мокрого потекло, але на те ж
йому кулаки данi, щоб мiг вiн його як слiд пiдтерти. А до того можна мiцно
шморгнути носом i "бодай ти згорiло" вiд щирого серця вилаятися.
Огонь радiсно бризнув. Володько зрива ться на ноги i дивиться вниз, мов
переможець. Трiски, вiдламки з возiв, якiсь, Бознаким викинутi, кусники
дерева виявили з себе найкращу поживу, яку огненнi язики смакували з
найбiльшою насолодою.
Дiвки злазяться зi всiх бокiв, оточують огонь i грiють ноги. х обличчя
поволi яснiшають. ли хлiб з м'ясом, пили молоко.
Володько не буде отак собi сире молоко пити. Вiн ось ма чудесну бляху,
яку знайшов отам коло московського обозу. Положить ©©, поставить на не©
консервну бляшанку. Ну, ось бачите. Огонь горить i молоко пражиться. А
хiба йому язик втече, як трохи почека .
- О, о, Володьку! Молоко перевернулось!.. А бодай ти згорiла, сама
бляхо! Не треба ©© лаяти, бо вона й сама згорiла. Як може чоловiк знати,
що та бляха з якогось такого залiза, яке (хал ра паршива) взяло та й
згорiло. Бляшанка провалилась, перекинулась. Молоко все на вогонь... Ах!..
Володько ряту огонь. Коби хоч вогонь був, а вiн уже якось переспить цю
нiч i без молока. Кладе солому, сухi трiски... Огонь прорвався знов, i
знов весело вiд нього стало. Молоко шипить собi по землi, яка поволi
втяга його в себе.
Кузьмова червонощока й кароока моргуха Христя реготом зайшлася.
Володько глянув на не© недобрим оком. Чого то, мовляв, скалити зуби...
Але вона не тiльки реготала. Нi. Вона взяла свою бляшанку, пiшла мiж
корови. Тi, небораки, також тут навкруги скупчились, жують широкими губами
i з байдужими очима, думають, мабуть, до безконечностi дурну думу. Скоро
зациркало у бляшанку пружними струмками молоко, i по хвилi Володько знов
примощував до огню свою порцiю. Вперся. Раз казав, що сирого молока не
п' , то, значить, не п' ... I на цей раз таки перепер. Молоко закипiло, а
Христя по-сво му радiла також. Хто зна , чи й не сподобався ©й отой самий
дивачок Володько... Хто зна ...
Вечiр не забарився довго. Огнi у таборi поширились, пояснiшали. При
сусiдньому вогнищi сидить на комердяцi сухий довгов'язий дядько, курить
люльку i плю в огонь. Володько покинув дiвок i пiдiйшов до нього.
- Я знов до вас. Бачите, ми вибрались з дому з худобою наперед... Нашi
завтра при©дуть... Нiчого з собою не ма мо... Чи не сказали б ви менi,
дядьку, де тут дрова на вогонь беруть...
Дядько не вiдповiв одразу. Нi. Вiн перш усього вийняв з рота люльку,
сплюнув, приплющивши очi, в огонь, повернув голову до Володька.
- Що? - проговорив уривно. Володько мусiв ще раз повторити сво
прохання...
- А ти ж вiдай?..
- З Тилявки?.. Хм... А далеко там вiйна?..
- По правдi сказати, не знаю. Як ми виходили, кажуть, за Крем'яйцем ще
була?
- Еге? Тьху! - i затягнувся. Володько нiяковi . Якийсь дивний
чоловiк... Жiнка його, що проказувала "Отче наш", мабуть, спить. Дитина
також, мабуть, спить. А вiн от сидить i журиться, а може, й не журиться,
бо ж вираз лип" його не сумний. Вiз з будою сто©ть. Коло нього пара коней
i корова. Пiд возом цебрик. До полудрабка пiдвiшена дiйниця.
- у тебе отець? - зненацька, не виймаючи з рота люльки, проговорив
дядько...
- ,коротко вiдповiв Володько.
- На вiйнi?..
- Еее, де там...- заперечив Володько так, нiби йому навiть i в голову
не йде, як його "отець" могли на вiйнi бути...
- А брат ?
I чого вiн хоче? Нащо йому все знати?
- Двох маю...
- На вiйнi?..
- Дома. Старшого, певно, скоро заберуть...
- То ти щасливий. Усi дома... А я от думаю... Сиджу i думаю. От як
навкруги багато люду... Все люди, все люди... А я... Мав i я, голубе,
трьох синiв. Забрали. Сеся, що в будi, невiстка з дiтинов. Ади, семий рiк
ма ... Старшого мого... Десь, кажуть, нiби в полон попав i на Сибiр
погнали... В Сибiр... Меншi обидва самi пiшли... Хотiв м, к то кажуть, в
люди вiвести... Хотiв м, ади, свiт показати ©м. На гiмназiю до мiста
пiслав. Ет! - i старий махнув рукою...Училисi. Прийшла вiйна. Оба, диви, у
сiчовi стрiльцi подалися. I тепер - хiба я знаю?
Володько зовсiм не мав бажання слухати iсторiю його роду. Але вираз i
мова старого такi щирi, такi простi, що хлопець присiв до нього i слуха .
Старий розповiв про сво життя-буття. Згадував кiлька разiв слово Укра©на.
Володько слухав, але бiльше з пошани до нього, як з цiкавостi. Вiн
потребу дерева на вогонь. А старий, видно, не ма з ким подiлитися сво©ми
думками. Говорить з ним, мов зi старим. I чомусь пригадав Володько дiда
Юхима, його пасiху, його господу зi садом i черешнями...
Як то вони сидiли тодi у травi i читали... Ах, як то давно було.
На вогнi горять широкi почорнiлi дошки з жидiвськими написами.
- Ви де набрели тих дров? - пита Володько...
- Тотих?
- Еге?
- Там. Там он окописько... Вояки розбили частокiл... Нема ж чим палити.
Змерзнемо без ватри. Пiшли й, хай Бог простить, мертвих обiкрали...
Мертвих не мож поганити... Але - що ж...
- А бiльше тут нiде не дiстану дров? Старий похитав головою. При цьому
не вiдривав погляду з огню, нiби там читав що...
-Я там маю досить. Вiзьми собi... Вiзьми, вiзьми, хлопче!..
- От спасибi вам! - аж викрикнув Володько. Такий добрий дядько... Вiн
ще й на старого не вигляда , а вже три сини ма ... Журиться бiдачисько.
Видно, добрий "газда" був. Руки i чоло, й очi свiдки того... По цiлому
нашому свiтi добрi "газди" ... Розумнi люди, поважнi люди, "з толком", як
сказав би його батько. "I з Австрi©, а зовсiм, як наш",- думав хлопець.
Набрав дилiв на оберемок i вийшов. Коло свого вогню застав москалiв.
Дiвки, мов вiвцi, докупи збилися i зрiдка вiдповiдають на вояцькi допити.
Володьковi це не до вподоби. Краще йшли б собi геть. Не дадуть спати.
Розстеляють солому i всi гурточком лягають. Москалiв прогнали таки, i
тi пiшли геть. Дiвки мають для вкривання великi хустки, а Володько не ма
нiчого. Але якось-то до завтра видержить. Розiклав бiльший огонь,
згорнувся калачем, мов пес, i заснув.
Але спав не довго. Розбудив його холод. Огонь загас i стало зовсiм
темно. Дров бiльше не було. По плечах бiгають мурашки холоду. Поглянув на
дiвок, на худобу. Дiвки смiшно сплять поскручуванi майже вдво . Встав i
подивився на худобу. Щось ©© дуже мало. Багато корiв браку . З його товару
нема Рогато© й обох озимкiв.
-- Гей, гей! Дiвки! - крикнув вiн на сплячих.- Вставайте! Вставайте!
Товару нема!
- Що? Де? - Дiвки зiрвалися, мов опаренi, на ноги. Кожна кинулась до
сво©х корiв. Посвищи! Почали поблизу шукати, але дарма. Бiда та й годi.
Нiч, холод, безконечний сплячий, повитий димом i туманом, табiр. Вiд
холоду Володько тремтить i цокотить зубами. Дiвчата знов розплакались.
Шукати треба!.. Десь пасуться. Вкрасти нiхто не мiг. Кому тепер тi корови
потрiбнi.
Володько кида заспаних, наполоханих дiвок i пода ться мiж табiр.
Огляда скрiзь вози, худобу при них... Коло деяких палахкотять великi
вогнi. На них горять здоровеннi комердяки. Люди сплять на возах, пiд
возами, на землi коло вогню. Володько зупиня ться не раз, щоб погрiтися i
волочеться далi.
Табiр тягнеться безконечно. Маленькi проходи, намети, буди, вогнi.
Поприв'язувана до вбитих у землю палiв худоба.
Конi хрупають що-небудь, корови жують жвачку, люди хропуть. По сошi все
ще тарахкотять обози i далеко висвiчують сво©м пружним яскравим свiтлом
самоходи.
Мiльйони людей спить тут. Вгорi дзвiнке, з грубими осiннiми зорями,
небо. Гуркiт гармат нагаду близькiсть фронту. Небо там - нiби хрусталева
чаша з вином.
Хлопець довго блукав помiж возами, вертiвся часто по одних i тих самих
мiсцях, зазирав до кожно© корови, але все безуспiшно. Часом здавалося, що
ось вглядiв, що ось виразно бачить Рогату, теличку...
Пiдходить, нi. Мусiв переконатися, що це омана. Довго так блукав, поки
нарештi втомився. Сон морив його також порядно. Захотiв вернутися до свого
табору. Але скiльки не намагався, не мiг його знайти. Йшов навмання.
Звертав вправо, влiво, обходив вози. Все даремно. Нi корiв, нi сво©х
людей. Заблудив та й все. Треба перечекати до ранку.
Налазить на великий огонь, знаходить коло нього дошку i ляга . Крiм
нього, тут сплять два чоловiки в порваних черевиках. Обидва вони лежать на
широких дилях, пiдклавши пiд голови по куску дерева.
Незчувся, коли й заснув. Спав мiцно, розкiшне. Нi болiв, нi снiв, нi
тяжких думок. Сам-один серед безлiчi чужих людей. Голова лежить на лiвiй
руцi. Сяйво вогню ярко освiчу його бiднувате обличчя. Його скорченi ноги
звiшуються з диля й опираються об пеньочок, на котрому, мабуть, рубають
дрова, бо поцюканий.
Спав годин двi. Прокинувся. Огонь догоря . Великi головнi жарiють i
вкриваються попелом. Чоловiки ще сплять. Туманно. На сходi арi небо -
мабуть, свiта . Недалеке лежить i, широко роздуваючи нiздрi, чмиха
корова. Не спiвають пiвнi, не женуть пастухи на пашу худобу. Нема хат.
Безконечний, вкритий туманом, табiр.
Здивувався, поки знайшов свiй табiр зовсiм поблизу. Це, зрештою, не
диво. Дiвчата збилися купкою, i нелегко ©х вiднайти. Товар розбрився.
Володько застав ©х, коли всi спали глибоким сном.
Побудив.
- А де ж худоба? - спитав вiн.
- А ми тебе, козаче, спита мо: де худоба?
- Ну, то шукати треба! - крикнув вiн.- Сама вона не прийде.
Тi не мали що казати. Пiшли шукати. Тепер, по денному свiтлi, це не так
важко робити. Внедовзi, ще здалека, вгледiли свiй товар. Пiзнали по
Рогатiй, яка вiдзнача ться сво ю окрасою.
Корови спокiйно паслися по другiй сторонi сошi. Цiкаво, як вони
перейшли туди? Голод. Так. Голод загнав.
Починався новий день в нових обставинах. Треба якось пристосувати його
до власних вимог, поки над'©дуть пiдводи. Треба кормити худобу, варити
снiданок, обiд. Шукають пасовиська i знаходять його на лугах за Шумськом.
Дво дiвчат j женуть пасти худобу, решта варить обiд. Володько, як
господар, ма пiклуватися вогнем. Мусить придбати дров.
I вiн сумлiнно викону сво© обов'язки. Головне, що його драту i
сердить,- поводження дiвок. Бо ж що за розмазаний! народ. Дома i зуби
скалять i гиржать, мов лошицi, на цiле© поле, що аж пiд Жолобецький лiс
чути. А тут ось кiлька годин прикрiшого життя, i зараз - плач, сморкания,
нарiкання.
З'явилися знов москалi, жартують, як завжди. Дiвки надутi, i ©м тепер
не до жартiв. Але тi товчуться тут весь час. Володько йде оглядати
околицю. Пробрався через табiр, зауважив примiтки, по яких ма вертатися
назад. За табором долина i жидiвське окописько. Огорожа навколо розбита.
Дошки на могилах подекуди повириванi. Сторчать однi кам'янi плити. А
мертвим що? Хай там воюють, мруть. Тут ©м затишно, тихо. Он хата одинока,
брудна з вiдчиненим вiкном. У вiкнi голова довгобородого, зовсiм бiлого,
жида. На головi у нього ярмулка i чорна маленька коробочка. На плечi
накинена пасмужиста хуста. Постать старого безупинно, мов, вагалко
годинника, хита ться.
Пiсля гамору i метушнi табору, цей кут з мертвими i старим дивним жидом
вида ться Володьковi якимсь надзвичайним i загадковим. Кам'янi гладенькi
плити, дивнi написе, яких нiзащо, хоч би луснув, не прочита ш. Ось тут
хiба Ха©м Цаль, поважний громадянин мiстечка Шумська, склав сво© метушливi
костi. Як дивно... Як дiйсно дивно. Все навкруги таке дивне, зовсiм
iнакше, як було колись.
I мимохiть пригадав минулу нiч, блукання мiж возами й огнями, старого
"галiцiяна", що плював у вогонь. Згадав ще раз дiда Юхима. От цiкаво, чи
живе вiн ще... Згадав прогульку з ним у ту туманну пахучу долину, коли
йому щемiли утомою слабi ноги. Пригаду виразно, як дiд казав про вiйну.
Невже вiн знав, що буде вiйна? А батьковi сни.
Але чому вiн, малий Володько, ма все згадувати, помiчати кожну
дрiбницю, низати все на ланцюжок думок, порядкувати подi©, днi, настрiй
©х? Тут ось тисячi тис"ч народу. Чи задуму ться ще хтось, крiм нього, над
цим? Зi всiх йому знайомих, крiм батька й отого старого з люлькою, що
плював у вогонь, напевно, нiхто! Як його бути байдужим, боятися i бiгти,
упасти i плакати, виразно належати до того скоповиська людей, як вiвця до
череди. Нi ж... Через голову лiзе думка, що пiднiма , мов вага, усе, що
ловлять зором очi, i важить, цiнить. Очi горять не даремно i не даремно
бачать дороге чарiвне свiтло i барви його усi, що розлитi скрiзь, куди не
ступить нога.
I чи ж не бачить Володько, що на його очах твориться щось-таки
незвичайне, щось дiйсно велике. .Вiн родився в такому-то роцi в глухому
закутi свiту i, здавалося, все життя мине перед ним, мов струм води
спокiйно© рiчки. I нi. Сталося так, що вiн побачить дiю, яка твориться раз
на вiки, яка перетне старий свiт i вiдхилить завiсу в новий. I невже
Володько ма увiйти туди першим - нi, одним з перших? Мабуть, так.
Щасливий ти, Володьку. Буде колись мир, замовкнуть гармати, родяться i
виростуть новi люди, але не будуть бачити вони нi отих москалiв, нi отих
коней, нi галiцiянiв в капелюхах з люльками, нi таборiв... I будуть вони
заздрити тим, що колись метушилися, пружились i вмирали. "I все, що бачив
ти, запиши", - казав дiд Юхим,- "а тi будуть вечорами читати i
жахатимуться i думатимуть". Зле було, але сяйво вогнiв i перегуки гирл
гарматних i ворох обня, яко© свiт не бачив - це ж не дiйснiсть. Це ж,
чоловiче, казка. А що бiльш привабливого вiд казки?
А Володько сам переживав ту казку, бачив ©© очима, торкався цiлою
iстотою ©© змiсту i переболiв кожне ©© слово, писане вогнем i кров'ю. Не
раз, бувало, ходив на мiсце бойовища. (На Валах у Дерманi). Казали люди,
там козаки з ляхами билися. Пружив уяву, щоб вловити постатi, якi десь
далеко, далеко в мороцi минулого невиразно йшли перед ним. Знаходив костi,
вгадував: козача? лядська? Колись це людина була, що шаблею навiдмах
тяла... Хтось i по нiй галазднув шаблюкою, впала до землi й увiйшла в не©,
тiльки кiстка лишилась валятися. Знаходив i речi. На "придатку" в Тилявцi
виорано шаблю. Тут, кажуть, козацький загiн витяв упень ляхiв. Шабля
груба, гнута, тяжка.
I це було так давно. Тiльки книги однi згадують тi часи i барвно про
них розповiдають. А бiльш нiчого. А це ж ось перед очима. Це не
оповiдання, не сон. Це дiйснiсть. Бачив, як рускi лiзлм водхамм в Карпати,
щоб там зложитж бiлi костi. Бралм Австрiю, Львiв, Перемишль, пiд Кракiв
сягнули. Перемагали i зникали...
Здоровi, вибранi були люди. Спiвали весь час, танцювали. I там десь
лягли. Ходили в Польщу, боронили Варщаву, грузли в Мазурських багнах,
гинули в Августовських лiсах. Ех, i полки ж були. Сибiряки, "стрiлкових
полкiв", латишi, китайцi, черкеськi полки, кубанськi сотнi, донцi.
Можна все зрозумiти. Можна зрозумiти, чому кита ць носить косу, але
зрозумiти цей шматочок часу... О, це не тепер буде зрозумiлим.
Володько все це не зовсiм так розумi , але приблизно так. В його головi
колотиться туманна дума, повна гострих протирiч. Чув, що губить
"отечество". Його iм'я вiдходить вiд нього, ста iнодi чужим, туманi .
Переставав вiрити в непереможнiсть "рускаво оружiя". Свята Русь, що в
"крас царственной по лiцу землi пораскiнулась", тратить привабу i вiн все
менше i менше болi ©© поразкою. До отих "галiцiянiв - австрiякiв" чу
бiльше притягливо© сили, нiж до кацапiв, татарiв, гирян, калмикiв, якi все
ж таки були "рускiми".
Ах, ну його зрештою. Вставай, чоловiче, i йди далi...
Володько вста , йде шукати дров. По довгому блуканнi знаходить якiсь
комердяки i пре ©х до табору.
Табiр димить, готу ться обiдати. Коло свого огнища не заста всiх.
Катерина пiшла до мiстечка купувати хлiб i мотуззя, щоб на другу нiч було
чим поприв'язувати товар.
Позатим нiчого не робиться, щоб якось лiпше улаштуватись на наступну
нiч. Усi чекають на сво© родини, якi мають от-от над'©хати. Цiлу нiч кипiв
бiй, i австрiяки, напевно, попруть руских.
Незабаром вернулася Катерина, пригнали з пашi товар. Горить вогонь,
доять корови. У позиченому вiдрi пiниться i пару над палаючим огнем
молошна каша. Зганяють миску, ложки.
Сiдають всi пiдковою на сирiй землi й сьорбають ложками з одно©
величезно© миси рiдку кашу. Сьорбають мовчки. Не жартують. Не шкiрять, як
звичайно, зубiв. Навiть червонощока чорнявка Христя замовкла. Де ж таки.
Полудень мина , а з дому нiяких чуток. Може, вже в полонi. Може, не тi ю
дорогою по©хали. Може, туди на лiси, на Дермань до сво©х подалися, а ©х
усiх отут мiж оцими людьми на поневiряння лишили. Така дума, такi здогади
турбують i непокоять дiвок, i вони впадають у чорну безодню безпорадностi
та зневiри.
Володько знов-таки не подiля ©х горя. Але на всякий випадок вислали за
мiстечко до села двi дiвки, щоб пильнували i, якщо б ©хали ©х родини,
вказали, де табiр з худобою.
Швидко мина повний метушнi день. Сонце заходить червоно. Вернулися
дiвки, але самi. У таборi палахкотить огонь. Дiвки принишкли. Коло них
знов в'ються москалi, напрошуються ночувати. Дiвки вiдгризаються, але в ©х
мовi не чути рiшучостi. Це чомусь непоко©ть Володька.
Вiн цiлий день працював. Стягав i тесав кiлля, вбивав у землю,
прив'язував корови, зносив на багаття дрова. А тi дiвчиська, мов подурiли.
Понадувались, мов печерицi.
Цю нiч табiр ©х ма зовсiм пристойний вигляд. Корови поприв'язуванi,
свинi загнанi до маленько© кошари. Палахкотить огонь. Дiвчата лягли всi
гуртом ногами до вогню, а Володька взяли всередину, щоб не лiзли мiж них
москалi. Цi кружляють навколо, мов голоднi вовки. Один солдатик
Христом-Богом блага :
- Дурнi дiвки... Я ж вам нiчого не зроблю. Што ж, навiть недзя на вас
полюбуватца? Завтра, вот вам, пiвпуда гречаних круп принесу... Направду
принесу...
- Йдiть ви собi, москалю, звiдки прийшли,- вiдгризаються дiвки, а самi
стискаються, мов вiвцi, одна до друго©. Володьковi тiсно, але натомлений i
невиспаний минуло© ночi, вiн скоро вiдда ться на ласку i неласку тяжкого
сну.
Прокинувся. Пiдняв голову. Зоряне небо, осiння роса, догорiле й тiльки
злегка жарiюче вогнище. Земля вогка. По спинi пронизливо перебiга холод.
Шкiра ©житься. Встав, щоб пiдкинути дров на вогонь.
Холодно, вогонь згаса . Дров не хотiлося пiдкидати. Рiшив пiти собi
геть. I Володько пiшов по таборi шукати лiпшого мiсця.
Довго стоконя ться мiж возами. Горять огнi, скрiзь повно сплячих людей.
По годиннiй блуканинi знайшов пригоже мiсце. Великий огонь. З обох бокiв
сплять люди. Посерединi диль з якогось будинка. Розкiшне розлiгся на нiм i
думав заснути.
Та це не так легко. Думки, холод. Обернеться до вогню передом - спина
стражда . Задом - груди i живiт скаржаться. Не забув i про дому. От уже
друга нiч в оцiй комашнi, а що там? Щоб часом дiйсно не стратились вони i
не по©хали бозна-куди. Лишатися?.. Коли б хоч не з отими осоружними
дiвками.
I таки заснув. Розбудив його червонопикий чоловiк аж рано. Потребував
диля на вогонь. Володько зiрвався, мов за ць, i пiшов геть. До Свого
табору прибув пiзно.
Дiвки неймовiрно розгосподарились. Самi й в огонь дмухають i диму
скоштували. Побачили Володька i всi юрбою:
- Ааа! Володько! I де ти пропадав?..
Володько кинув гострим зором навкруги i зауважив торбинку з гречаними
крупами. Це його схвилювало. Згадав вчорашню обiцянку москаля. Володько аж
надто добре зна , звiдки з'явилась тут та торбинка. Уста, чи краще, кутки
його уст, опали i на них ©дка, iржава усмiшка. У думцi нищив ©х самими
мiцними докорами, якi ще тiльки iснують на свiтi. Володько тепер не
Володько. Надувся i, в кожному разi, вiн мало не який-небудь поважний
дядько або я знаю, хто. На дiвок можна i не звертати уваги.
Шалихвiст Христя, що подiбна на вiтер i разом на захiд сонця перед
бурею, взялась термосити ним, але нiщо не поможе ©й. Вiн тепер i не дума
постачати ©м дрова. Хай самi собi йдуть шукати, коли такi розумнi. Вiн iде
тепер сам на греблю виглядати сво©х. Хай роблять тут осоружнi дiвчатиська,
що ©м заманеться.
I це не погроза. Зовсiм нi. Володько оберта ться i вiдходить.
- О-о-о! Дивiться, дивiться... Здурiв хлопчисько,- затерендiла
Катерина.- Та куди ж ти йдеш?! Он кашу зваримо!.. Це Володька зрива , мов
iскра бочку пороху.
- Сама ©ж ту кашу! А я не буду ©сти всяко© даровизни...
- Тю-тю-тю! Здурiв! З ума з'©хав...
Але Володько вже не слуха . Вiн швидко вiдходить в напрямку мiстечка й
iде просто на кузню, що сто©ть бiля сошi. Нiчого ще не ©в. Не взяв зi
собою нi хлiба, нi грошей. Твердо порiшив iти на греблю й не вертатись,
поки не при©де батько.
Ось вiн уже коло кузнi. Довга шопа технiчно© майстернi. Дзвенить
залiзо, гупають нараз кiлька молотiв, сичить i плю ться жаром горнило. По
кулястому бруку котять самоходи, вицокують верхiвцi.
Але що це? Нi, це ж неможливо... Зупинився i дивиться. Так! Так. Це ж
батько. I як дивно. Мiж вершниками, на осiдланiй мiшком череватiй каштани!
чвала батько. Довгi ноги бомбають i мало не торкаються землi. Дебела
постать, на головi знайомий, засмальцьований вiд поту кашкет темно-зелено©
барви.
"Татусю!" - викрикнув хлопець у думцi. "Дорогi тату!"
- Татууу! - гука вiн уголос.
Матвiж огляда ться, але не помiча одразу Володька. Тут пря кузнi
стiльки того народу.
- Я тут, тату! - вигуку вiн ще раз.
Матвiй зобачив його i пiд'©хав. Кобила впотiла, тяжко сапа . Видно,
шпарко чвалав.
- Де дiвчата з худобою? - було першим запитом батька.
- Там, тату! Недалеко. Ми там розтаборились. А що дома? Де нашi всi?
- Нiчого, нiчого! Володьку; - викрику Матвiй.- Все добре! Ми ще всi
дома. Фронт зупинився за Крем'янцем. Наступ австрiякiв вiдбито... Тепер
додому з худобою!
Матвiй нiби хлопчик радi . Ця радiсть передалася й на Володька,
- Додому! - крикнув вiн.- Чого ж тут капiти? Чудесно. Значить, все
гаразд. Значить, поженуть худобу додому, будуть i далi дома. Все-таки
привабливе це, чорт бери, слово... Володько радi , мало не пiдскаку .
Бiжить коло кобили i все розпиту батька, нiби вiн бозна-коли з дому.
Виявля ться - цiлу нiч човпли з гармат. Билися здорово. Земля, мов
бубон, гула. Але рiчка Iква не пустила австрiяку. Рускi окопуються.
Володько готовий навiть i з дiвками помиритися. Але вони тепер зовсiм
йому непотрiбнi. Ось вiн разом з батьком. Разом i до табору прибули на
превелике здивування дiвок.
- Оооо! - загули всi разом.- Дядько Матвiй! Боже! Очi, дивись, горять.
Де вся та надутiсть, заплаканiсть. Дядько Матвiй з'явився, мов добрий дух
визволення. Обступили його, шарпа кожна до себе, розпитують навперебiй,
що й вiдповiдати не встигнеш. А Матвiй не той, що завжди. Нi суворих очей,
нi брiв насуплених. Теплий i привiтний, мов пшеничний пирiг. Коли ще
вiстку вчули, що додому вернуться, затупцяли, завiскали, мов без ума. Тi,
що товар на пашу погнали, миттю назад прилетiли.
Матвiй закомандував худобу зганяти i в дорогу. А тим часом торбину з
харчами розв'язав. Володько вовком накинувся на все домашн . На вогнi
варилася каша...
- Чому дiвчатам не даси м'яса? - запитав Володька батько.- Що ти,
найголоднiшяй, чи що?
- А вiн тут не хотiв ©сти!..- зауважила котрась.
- А то ж чому? Есе, Володьку! Так не можна... Де взявся в батька такий
лагiдний голос? Диво дявие. А на дiвок глянув Володько докiрливо. В очах
його вогко. - Ех,вирвалося в нього.- Що тут казати?..
I бiльше не сказав нiчого. Дiвки вдячнi йому. Дивний такий. Iнший,
напевно, он як усе розплескав би.
Гнали назад худобу до самого вечора. Гнали не шляхом, а бiчними
дорогами. Володько чув велику втому й батько кiлька разiв давав йому
каштанку.
- дь! Менi вже геть зад облiз. Пер, мов вiтер. Ночей, дубило його ма',
не спав.
Володько ©хав. Минали поля, луги, села. Батько збив на потилицю кашкета
i був надзвичай говiркий. На половинi дороги Володько пiд'©хав до нього.
- дьте ще ви, тату! Я вже вiдпочив.
- Но, но... дь, ©дь...
Несли до рiдних хат втому i радiсть. Якi чарiвнi отi своя хата i все
навкруги. Як при мно сiсти на лавi за знайомим столом. На нiм миска
тлусто©, гарячо© юшки. Заклопотана мати з усмiшкою на устах i сльозою в