Самчук У.. Волинь

не пiде? Пiде! Тiльки треба вмiти ©© заставити...
В той час шляхом ©де тачанкою большевик. Пара карих коняк вгнанi до
останнього. Не помага нi матюк, нi нагай.
- Стой! Вон пашет челав к!
Плигнув у грязюку дороги, женеться через свiжу скибу.
- Д д! Давай лошадь! Випрягай раз-два!
Матвiй зупиня ться. Випростався. Глянув. Володько ще трима в руках
чепiги. Большевик обрива посторонки, рве лошицю, скида з не© шлею.
- Стiй! - крикнув Матвiй.- Ти куди? Тво ? Большевик висмикнув з кобура
нагана.
- А вот!.. Не хоть в лоб? Очi його, мов шротини.
- Падайдi толька, кулацкая морда! Ето т б н старий режiм...
Матвiй налива ться страшною люттю, що приска з кожного його руху.
Великi його чоботи злилися з землею i, вида ться, нiби вiн вгруз в ©©
поверхню, нiби вирiс з ©© чорноти. Жили його широкого чола налилися кров'ю
i, зда ться, видно, як б' вона чiткими, сильними ударами.
- Xa-xa-xa! - зареготав большевик, тримаючи в лiвицi повiд булано©, а в
правицi нагана. Його вип'ятi, мов бараболини, вилицi, скiснi чорнi очi,
твердий, низький лоб, мов литi зi старо© бронзи. Пiски, пустиня, кiнський
пiт. Номад, дума Володько.
Груди Матвiя знiмаються i опадають. Вiн дивиться на кулак з наганом,
корчиться, нiби бажа плигнути на свого грабiвника, але в останнiй хвилинi
з силою вирива себе з такого стану, круто поверта i без диного слова
йде в поле.
Володько дивиться за батьком. Вiтер розкида поли його куцана. Ноги
його ступають рiвно, широко й рiшуче.
А большевик випряг одну коняку, прив'язав ©© ззаду тачанки i впряг
булану.
- Садiсь, малад ц, са мной! В Жолобках другую лошадь дастан ш!
Володько плига на тачанку. Большевик сiв на сидiння. "Вьйо!" - гукнув
сердито i шмигнув нага м булану. Та пальнула заднiми ногами, шарпнулася i
сп'ялася диба. Большевик закотив триповерховий матюк, завинув на лiвий
кулак вiжки, а правою схопив за цiвку рушницю, що стояла коло нього, i зо
всього розмаху гепнув прикладом по буланiй... Та витягнулась, рванулась i
зi страшною силою поперла за собою тачанку з обома шкапами.
Гналася, мов вiтер. Колеса бризкають закарвашами грязюки. Тачанка, мов
дитяча забавка, плига по нерiвнiй дорозi. Мигають поля, лiс, село.
Долина, вигналися на гору i розгонно вкотили на панський двiр.
- Стоп! - натягнув вiжками большевик. Булана стала. На нiй нема сухого
мiсця. З рота, нiздрiв рвуться куснi пiни. Живiт, спина й зад у милi. Ноги
тремтять.
- Вiдал? - зверта ться до Володька большевик.- Вот так с вамi нада!
Обличчя його купа багна. Сива довнянка закотилася на потилицю. Помахом
рукава розвiв на чолi пiт i грязюку, плигнув на землю, кинув Володьковi
вiжки, а сам пiшов в напрямку великого будинку з оббитими стiнами.
Вечорi . По небi летять клубатi хмарини. Навколо рейвах, нелад, нiби
тут панував землетрус. Он якiсь хлiви, чи стайнi. Тинк на них упав. Гонти
на стрiсi прорванi, нiби навмисне. Перед дверима потрощена жниварка,
обламки грабель i ржавi вила. Далi купа недосушено© з будяками конюшини.
Коло не© сто©ть кiлька зачовганих, збасованих брудними нагаями коняк.
З будинку чути крик большевика. За мент вiн виходить з-за рогу хати,
плю ться в Бога i пiдходить до Володька.
- Сукини сини! - кида вiн Володьковi, хоч той не розумi , в чiм
справа.- Б рi вон ту клячу i атвалiвай ко вс м чертям!
Володько бiжить до коней i бере лiпшого.
- Н ту! Другуйю! - кричить большевик. Володько бере ту, яку показу
большевик, вискаку на ©© гостру спину i верхи клига в село.
Матвiй iшов у поле. Не раз iшов вiн по цiй землi. Не раз болiв вiн над
©© долею, але сьогоднi, в цей страшний день, вiн виразно став лицем в лице
з тою силою, що заступила йому його житт ву дорогу. Нiколи, нiщо не
перемогло його. Вiн не лякався вiйни. Вiн готов був зустрiти смерть на
полi бою, як вояк, як орач, як той, що до останньо© хвилини цупко трима в
сво©х п'ястуках свою зброю.
Але сьогоднi... Нi. Вiн чу ще той регiт, той зневажливий лютий погляд.
Ууу, ти, косоока тварино! Почекай. Мiж нами нема рiвностi! I ти, i я - ми
станем ще, i буде тодi останнiй бiй. Матвiй бачить поле сво , як лежить
воно перед ним доступне, мов раб. Рiки поту пролив за нього. Сина в бо©
послав. Цiлi ночi продумував i брилу по брилi складав цитаделю сво © сили.
I, мабуть, ще мало. Так. Мало. Не одного, а мiльйон Матвi©в треба. Сто
мiльйонiв синiв треба послати в бо©. Iнакше прийдуть з наганами, випряжуть
твого коня з плуга i посмiються.
Матвiй пройшов впоперек, вздовж свого поля. Прудкий вiтер б' крилами в
його обличчя й охолоджу палаюче чоло. Пригадав, що пiслязавтра мав би
вiдiйти Володько до школи. Але хто дома?.. Сiяти. До чорта. Пiде.
Запада нiч. Матвiй верта ться додому. В хатi пора ться Настя.
"Господоньку; Господоньку! - журиться вона.- I куди той хлопчисько з отим
каналi м поперся? Ще возьме там у лiсi... Бахне, i буде по ньому. Що
такому каторжановi..."
Матвiй мовчить, ©жа його не бере. Посидiв мовчки, а опiсля вийшов
надвiр. Нiч темна i вiтер. Пiшов на дорогу i слуха в напрямку
жолобепького лiсу. Минають хвилини, години, а Матвiй не сходить зi сво ©
стiйки. Навкруги все нiме, чорне, мовчазне.
Нарештi над'©жджа Володько. Матвiй здалека помiтив його, i коли син
зрiвнявся, зупинив.
- Стiй-но. Що то приволiк? - каже Матвiй.
- Та от дали. Взяв, хай, думаю, хоч таке буде.
- Не тре'було брати. Все одно завтра за рiвчак витягнеш. А та не лопла?
- Нi. Але зiрвалась напевно. Як не витягн до завтра ноги, буде добре.
- Хал ра чортова. Все зжере i сама здохне. Ех, коли бв не той наган. Не
хотiлося напоротись на кулю, а то би... Aле поживем, побачим. Завтра
доскородиш отам, а пiслязавтра до школи.
- А як же ви самi?..
- Не журись. Тут вже я досiю, а ти вчись деiнде сiяти.
Завели коняку до стайнi, дали ©сти, а самi повечеряли i поклалися.
На ранок витяг Володько на скибу борони, взяв нову коняку, допрiг до
не© Шпачку. Придивившись, помiтив, що новому коневi вибито око. На мiсцi
ока - струп. Нага м, видно, смальнув.
Скородив мало не до вечора. Думав, докiнчить, приготу ться до
завтрiшнього походу. Але надвечiр несподiвано з села виволiкся якийсь
обоз. Дядьки, дядькiвськi конi, вози, а на возах раненi. Безлiч ранених.
Лежать по два, по три на возi. Пообв'язуванi i так. Стогнуть, кричать.
- I де ©х стiльки наклали?
- А хто ©х зна . Дiстали.
Пiдвода за пiдводою сунуться ходою, на цiлу дорогу вiд села до лiсу
розтягнулися. Кiлька вершникiв, кiлька пiдвод санiтарiв. Одна з таких
пiдвод зупиня ться чомусь коло Матвi вого подвiр'я.
По часi до Володька йде батько, за ним большевик. Батько сумний,опалий,
тихий.
- Випрягай з борiн конi, бо по©деш,- каже вiн нiби не сво©м голосом.
- Куди? - пита Володько.
- А от,кивнув головою на большевика.
- Тiльки до Шумська,- каже той по-укра©нськи.
- Але ж конi цiлий день у запрязi були.
- Ну... Довезеш до Шумська i вернешся. Матвiй мовчить. Вiн раптом
чогось змiнився.
- Ах, одвези вже ©х. Все одно,- каже вiн i, повернувшись, iде додому.
Володько швидко розпряга конi з борiн, запряга до воза. Вiн
сердиться. Чортзна-куди на цiлу нiч ©дь. А завтра конечно хотiв вийти в
дорогу.
Ви©хали. За Жолобками почина вечорiти. Обоз повзе ходою. На возi коло
Володька сидить большевик. За ними якiсь лантухи. Наганяють i переганяють
вершники. Конi загнанi, обтрiсканi багном.
- Ну как там? - пита большевик одного з вершникiв. Той тiльки махнув
нага м.
- Панiка? - пита ; ще.
- Чорт во разб рьоть. Всьо смешалось! Володька нашорошився.
- Що там таке? - пита большевика.
- Та вiдступа мо. Знову будете пiд панами. Францiя цiлу Варшаву жене.
Володько мовчить. Що ма казати. Однi вiдходять, прийдуть iншi. Чи не
все одно? Пригадав тих, з якими пiшов Василь. Де вони. Пiшли туди десь к
Подiллю i не чути бiльше. Невже не вернуться? От дивина. Прийшли, побули i
зникли. Нагадали якийсь .сон, щось неймовiрне i вiдiйшли. Десь туди все
йшли, к Подiллю. Хлопцi веселi були, у сiрих чемерках, у кепках, у
шоломах. От уявля ться: дощ, грязька дорога, а вони йдуть - все молодi,
молодi, мов дiти. Катерина вийшла i сто©ть на порозi.
- Ей, дiвчино! Дай Боже, чорнобривко!
Катерина смi ться собi на них. Це ж тi, що нiкого не зачiпають.
Петлюрiвцi. Славнi хлопцi мiж ними. А як увiгнався Василь. Що ж, не був то
гарний козак? Нiхто би не сказав, що то був той самий Василь, що вирiс
десь на хуторi в Лебедщинi, що любив собак i коней, що кпився з Володька.
Коня ж мав. Ех, i був коник. Любив його, кормив, чистив. Володько так i
бачить, як розпуска пiдпруги сiдла. А остроги побренькують, шабля при
боцi. Руки мiцнi, жилавi, довгопальники зi злотосрiбними волосинками.
- Ех,вирива ться у Володька. Большевик подивився на нього.
- Чого зiтха ш, козаче?
- От так собi. Думав, завтра пiду до школи. А це не близько.
- А то ж куди?
Так i так. Володько оповiда .
- Тепер пропало,- закiнчу .
- Чому? Сказав до Шумська, так до Шумська.
- А не до Житомира?
- От дивак.
А помовчавши, каже:
- А ти хiба мене не зна ш?
Володько подивився на нього. Зда ться, щось знайоме, але пригадати не
може. А той посмiха ться й мовчить.
- Hi. He знаю.
Уста большевика щiльно, смiшливо стуленi.
Мовчить. Володько не пита також, ©дуть поволi за ступом на схiд. Нiч
там. I хмари туди женуться. От туди, у ту щiлину мiж небом i землею
затискаються. А небо тяжече i, коли б не вiтер, рухнуло би i завалилося би
отак просто на все. Грохонуло би i вкрило би горами поля, i були би
скрiзь, як глянеш, гори однi. Краще хай провалиться, щоби море стало з
хвилями. Щоби буревiй, щоб рокiт хвиль i вiтру отак вдарив i вiдбився,
вдарив i знов вiдбився. I так от щоби билось все навкруги, повне
бурхливого життя, повне сатансько© борнi. А ми, щоб отак на кораблях, всi
як один. Очi струнко вперед, брови нап'ято стягнутi, а груди проти всiх
хвиль, проти всiх буревi©в.
Нi. От в очах тягнеться низка возiв з потрощеними, хто зна чи©ми,
синами, що стягалися сюди зо всiх степiв, зо всiх пралiсiв. Напнуте небо i
поля, поля - ген аж туди десь поля.
Вiтряки пiд Рохмановом стоять. Розставили сво© довгi руки i борються з
напором вiтру. Мiстечко Шумське втикане жарiючими свiтляками. Широкий став
прибива пiд греблю хвилю за хвилею, а взад i вперед через мiст обози.
Туди йдуть, назад iдуть. Драбиняки, тачанки. Коники витягають ши©, дядьки
байдуже пливуть, все одно, в яку сторону. Хай котить хвиля чи взад, чи
вперед. Вечiр, мов чорний кiт. Поволi, крадькома крадеться, замотуючи
вози, конi, тачанки та мничою оманою. Ру©ни млина Райха, дебелi мури, за
котрими засiдали з кулеметами повстанцi i строчили отуди по той бiк
стависька в очерети. Отам тарахнула на лiд нiмецька бомба, вiд котро©
вмерло з переляку кiлькох жидкiв. По греблi марширували "гел рчики" в
синiх рогатiвках i награвали французькi маршi. Пiсля ©х кiлько ж впало до
бруку, прошитi, наскрiзь кулями. Боже, скiльки гармидеру було! Горiли села
i трупи сипались, мов спiлi грушки. Земле моя! Кра©но моя!
А обоз усе сунеться греблею. Ось першi хати. Вiкна заставленi ставцями.
Блiдо жарiють електричнi грушки. Вiтер зо ставу розгонко вдаря в
телефонiчнi дроти i вони дзичать тривожно. Кiлька - раз, два, три,
самоходи ллють сяйво сво©х рефлекторiв, а на них стриженi, в кепках жiнки
з санiтарними опасками на рукавах.
- Стой! Куда прьош?
- Разiйдiiiсь!
Дебелi, цибатi конi, мов вуглевочорнi примари, вириваються, плигають
через вози, через дядькiв. Пiдкови копит цокотять об камiнь i крешуть
iскри. Вони проносяться, як вiтер, i зникають. Нiч живе, нiч страшна,
неповторна. Мов глибина морська, та©ть у собi життя, смерть i буревiй. Цi
неймовiрнi люди, народженi ще вчора, сьогоднi пишуть хаос сво рiдного,
перекрученого Апокалiпсису. Сюди люди, туди люди. Однi до других лицем,
грудьми. Дороги нема. От упав хтось i по ньому про©хала тачанка, бо був
слабий. Отам на полях фронт. Там сто п'ятдесят тисяч. Двi тисячi ранених,
тисяча трупiв. До чорта спiвчуття!
Але Володьковi все-таки пощастило вирватися з того рейваху. Дiстав
посвiдку, що ©здив три тижнi, вiдкинув задок воза в рiв, вьйо! - i по©хав.
За Рохмановом порожньо. Вiтер назустрiч i нiч, мов антрацит. Конi
намацують копитами шлях, що лiг тут взад i вперед. Пройшло ним людей,
заплющ тiльки очi i дивись: всi народи, всi мови, всi барви. Йшли, минали,
падали далi вiд куль, та знов iшли, втомилися i спалахнули гнiвом. I от
горять... Всi горять. I нема кiнця. Мов навмисне вiтер дме i земля, оця
укра©нська смоляна земля, диха на всiх п'яним жаром приваби. Ах, як найти
слова, щоб розповiсти i щоб знали всi про днi та ночi, коли люди, конi й
тачанки йшли отак через поля, мов збиточнi дiти, а вмирали на городах,
там, де ростуть гарбузи та цвiтуть безсмертники.
Пiд Жолобками знов обоз. Знов дядьки та конi. Вершники подiбнi до
привидiв. Пiд горбком стовковисько. Кiлька пiдвiд з'©халося в купу.
Спереду серед дороги лежить коняка. Вона ще жива, але йти далi пiд гору не
в станi. Сили ©© вичерпанi. Вона дiйшла до то© границi, за яку вже не
зважилася переступити. На не© накинулися з нагаями i, як звичайно в таких
випадках, били. Але коняка не встала.
Знизу над'©хали тягаревi самоходи. Пружне свiтло ©х рефлекторiв
освiтило большевикiв, дядькiв, вози i коняку.
- Доб й йо i канец! - гука хтось. Один вийма револьвер. По дорозi
ворушаться густi тiнi. Баах! Коняка ще кiлька разiв хитнула головою, але
до ©© решток вчепилося кiлькох i стягнули в рiв.
- Ааа, вот прекрасна! Стой! Праварачiвай! Па деш с намi!..
- Дароогу, трам-та-ра-рам! - Ревуть шофери. Володько бачить, що не
виверне. Коло воза справа й злiва освiченi обдертуси з рушницями цiвками
вниз на животi. Вiн проситься, що з'©де ось туди вниз i обернеться.
Протиска ться повз вози, повз самоходи. Коли минув, одразу погруз у
темноту. Дорога вниз порожня. Пустив вiжки, вiз попхнув конi i вони
погналися вниз, в глибину, в чорну нiч.
Гналися довго й шалено. Земля все опадала i спини коней, втiкали вiд
зору i не могли втiкти. Парк Калиновського вперто змага ться з вiтром,
осокори, мов скелi гiр, перевертаються, хиляться, зникають за плечима. За
ним шумлять ялицi, клени пускають лист за листом, що летять по вiтрi, мов
телеграми. Дошки мостика затарабанили пiд колесами, пiдкинули сердито воза
i лишились.
Вже на другому боцi долини, на горi, коло церкви конi перестали слухати
батога. Але далi нема й чого гнатися. За плечима тихо. Село також мовчить.
Кожна хата принишкла, прича©лася в темнотi ночi, приплющила вiкна,
замкнулась заверткою i хай там потопа. Лиш собаки живуть. Вони чують
великий ворохобний свiт. Нема iншо© ради, як брехати. I вони брешуть -
завзято, безупинно.
Дома розпряг коняки, витер перевеслом змиленi ©х стегна i накрив
дергами. Приходить батько.
- Таки при©хав? - пита . Голос його змiнився. Тихий голос, не Матвi©в.
Володько швидко оповiда й спльову . Пiсля йде до хати, п' кварту молока.
Мiдяне свiтло лампочки лазить по його загорiлому лицi, але нiчого не
помiтно з того, що перед годиною переживав. Матвiй мовчить. Настя готовить
на завтра торбу, бо ж "вiн" все-таки пiде.
- Не спиниш його. Ой, людоньки мо©, по батьковi, геть рихтик по ньому,
пiшов. Задумав i хай тут гори вернуть, хай валиться земля... Пiшов i вже.
Рiд такий, бачте...
Обличчя Настi таке, як i завжди, що до нього хочеться побожно молитись.
На ньому та вiчна тепла скорбота матерi, в очах той тихий смуток i тi
завжди готовi сльозини. Ах, краще вже мовчи, кажуть тi вчi. Породила ©х, а
тепер стократ дужчi за не© i бiжать - куля не куля - не зупиниш. Лиш любов
тобi, мати. Лиш ночi довгi i молитва. Хай Бог хоронить ©х там десь у
широкому свiтi, на чистому полi, в далекiй дорозi, пiд вiтрами, пiд
дощами, лицем в лице з небезпекою.
Володько добре зна матiр i зна ©© думки. Вони ж бо виписанi на ©©
чолi, очах, устах. Але вiн не встане, не вiзьме за сухенькi плечi i не
вимовить: "Мамо моя!"
I не подивиться в ©© безодню очей, i не осушить тi сльози, ни, хоча
цiла його iстота обнята пожежею велико© любовi. | Не вчило його життя
пестощiв. Було завжди шорстке й холодне, i всi очi дивилися вперед
насуплено й суворо. Чорна земля, чорна долоня, чорний хлiб. Нi, нi, сину
чорно© землi! Тобi не лестощi, тобi мовчазним бути. Тобi горiти страшною
думкою i в серцi, в м'язах тiла складати силу. Схiд i захiд сонця несуть
на тебе вогонь, потоп, мор i меч. Нiхто, нiхто на цiлiй широкiй землi,
нiхто не роздiлить тягарiв тво©х. Сам-один, по колiна в твердiй землi, ти
здвигнеш налитими пружними м'язами i струснеш планетою. Так буде.
Батько. Вiн сидить на лавi, погрузлий у думи сво©. Не торкайте його.
Коли вiн дума , хай все мовчить. Сьогоднi дума його насправжки особлива.
Обличчя його закрите туманом i тiльки невиразнi контури брiв, чола, носа,
бороди. Зда ться, вiн далеко серед широкого поля вкопався в землю i
головою торка ться хмари. Чорнi, густi мряки налiтають, закутують його,
колотяться i рвуться далi. Володько не одважу ться озватися до батька
свого. А слова . Слова самi гуснуть у горлi й печуть. У хатi порожньо.
Катерина й Хведот сплять у клунi.
- Так, кажеш, i цi вiдступають? - вирива ться з батькових уст.
- Дуже спiшно,- вiдповiда Володько. Мовчазлива перерва. Батько
хвилю ться. Син i мати дивляться на нього i не розумiють його.
- А той... - почина поволi продовжувати мову батько.- Нiчого вiн тобi
не згадував?
Володько не розумi . Дивиться на батька широко вiдчиненими очима.
- Хто, тату?
- Ну, а той, що з тобою ©хав. Володько дума й хита головою.
- Питався тiльки, чи не пiзнаю його...
- I бiльше нi? А до мене прийшов... - Тут знов перерва. Матвiй
змага ться сам з собою. Слова не iдуть на язик.- Прийшов i каже: зна те,
дядюшка, мене? Я знизнув плечима. Нi. Не можу, кажу, вас знати. Народу
стiльки перейшло. За сто лiт стiльки не перейде, як за цi роки. Були й
такi й сякi. Були добрi, були злi. Шлях, кажу, коло нас i земля наша для
всiх вiтрiв одкрита. Йди, хто хоч. Не пита мо, хто.
Матвiй перерива мову i дивиться в землю. Права його долоня спокiйно
лежить на колiнi.
- А пiсля... Каже: чули щось про Василя? Подивився я на нього i сам
вiдгадав усе. Нема нашого Василя.
- Нема?
Володько звiвся на ноги. Очi його широко вiдчиненi. Вiн не вiрить. У це
не можна повiрити. Нiяк не можна. Он i мати не вiрить, але й вона встала.
Всi повставали й дивляться так, нiби мiж ними сам Василь. Нiби вiн, i не
вiн. Не можна, щоб його не було на свiтi. Всi ж бачать його перед собою
таким, як того лiтнього дня, коли вiн примчав каштаним конем додому. А
може, то був тiльки сон. Може, не було Василя, анi того дня, анi взагалi
нiчого того на свiтi не було. Сон був i всi не вiрили в нього, бо несила
було вiрити. А може, це тепер сниться. Нiч темна i глибока. Навколо, як
широкий наш край - нiч одна, а тодi все ж таки всi бачили ясне сонце.
Матвiй, мов з каменя рiзьблений. Вiн завжди такий, коли треба. Тодi на
його чугунних долонях ще виразнiше випинаються галузки жил, а очi металом
горять. I, вида ться, навколо громи б'ють, а вiн грудьми проти всiх сил.
Вража куля десь там на полях стяла його сина.
- Ну,сказав Матвiй.- Бiльше ми не могли зробити.
А Володько повний подиву, як i колись. I тодi, i тепер вiн любить
батька свого, свого великого, свого дужого. Неймовiрна вiстка з
большевицьким обозом прилетiла. Хата погрузла у глибину, у прiрву, лиш
батько один над усiм. Хай. Так сказала земля, так хотiв ©© Бог.
Прийде ранок завтра, i другий син разом з сонцем встане i пiде. I
понесе спомин про Василя над полями, над селами i мiстами. Мов книгу
велику кладе пере очима i бачить, що було. Вiд дошки до дошки перечита
©©. З гарячою уявою, з палаючими очима. Темними ночами виривав думу за
думою i складав ©х у вiдповiднi мiсця.
Полями, довгими шляхами, через села та мiста проходили не люди, а тiнi
того, що прийде. Проходили мiльйонами. Отам далi падали, мов у прiрву, не
було ©м нiяк вороття, бо треба було йти i треба було впасти. Яка безодня
облич, яке число очей. Потом всiянi ©х кутi з металу лиця.
Полки, дивiзi© - ©х безлiч, мов гнанi вiтром сюди й туди пройшли. Тяжкi
копита з пiдковами, i дужi грудницi, i посторонки крутi, i хомути. Колеса
двоколок крають шляхи. I батарея за батаре ю - жерла барви в'яло© трави в
чохлах. Поволi йдуть вони, поволi обертаються велетенськi колеса, поволi
ступають копита, а земля вгруза . Кокарди, патронташi, тесаки, за ними
солдати.
Минулось. Натомiсть встала легенда, яко© ще не було. Предки вийшли з
могил i на тачанках пройшли степами. Вони боролись i побороли, вони шукали
i знайшли. Хай будуть благословеннi днi, коли сонце свiтило ©м. Хай
пам`ять про них вовiки царству . Он ©х слiди i по них iдуть, все йдуть,
все новi, все спрагненi перемоги. I коли тi, що увiйдуть у землi сво©
переможнi, стануть до сходу i до заходу на всi сторони великого свiту,
вони засвiдчать: землi цi купленi за пiт i кров поколiнь. Вовiки хай
живуть на них вiльнi люди. Чуйте, глухi, i бачте, слiпi! Ми кажемо це вам
усiм - навiть тим, що ненавидять, i тим, що не вiрять.


КIНЕЦЬ ЧАСТИНИ ДРУГО



БАТЬКО I СИН

Жолобецький лiс був ще чорний, хоча над ним уже зносилось сонце,
яскраво, радiсно, барвисте. З полiв стiкав у долини молошний туман, що
вiдпливав у напрямку лiсу й там зникав. По стернях, по свiжозораних нивках
розсипались соняшнi променi i все навкруги починало смiятися.
На хуторi Матвiя зчинився рух. Володько прокинувся також, але з
при мнiстю пригадав, що сьогоднi недiля i вiн може трохи повалятися. Спав
у клунi високо на стiжку свiжо© вiвсяницi пiд самими кроквами. Сонце
продиралось у кожну щiлинку, будило, вабило надвiр, жартувало. Володько
вдоволено потягнувся. Вчора пiзно вернувся з Дерманя, йшов кiлька десяткiв
кiлометрiв пiшки, i ноги ще не встигли вiдпочити.
Матвiй з Хведотом спали також у клунi, але з другого кiнця, бiля
машини. Старий не мав звички засипляти чи валятись у постелi. Вставало
сонце - вставав i вiн. Йому болiла спина, але вiн пiдпирав ©© правою рукою
i, зацiпивши зуби, зводився. Тепер вiн лишив Хведота поспати, заложив
коням зелено© конюшини i почав вбиратись на утреню,
Настя подо©ла корови та помогла Василинi вигнати ©х на стерiнь.
Володько це чув, i йому шкода було Василини. Найменша, а мусить найранше
вставати. Навiть у недiлю. Йому не раз хотiлося змiнити ©©, але кожного
ранку почував себе таким ледачим, що не мiг виконати свого намiру.
Зрештою, Василинка нiкого й не просить ©© змiняти. Сво дiло робить
щиро, вiддано й завзято, так що Володько диву ться: звiдки та ©© сила й
енергiя? Йому робилось заздрiсне. Чому й вiн не може бути завжди такий
бадьорий i пружний? Ще сонце не зiйшло, а вона вже вста , вмива ться, на
ходу молиться, бере сво вишивання та снiданок i бiжить за худобою. Все
робить швидко, добре, просто. Нiколи не почува ться втомленою, нiколи не
скаржиться, нiколи не треба ©© будити, хоч завжди просить звечора матiр:
- Мамо. Прошу, прошу. Розбудiть мене завтра... Але раненько! Чу те?
- Ну, ну,каже Настя,- чого так намага шся...
Бо Василина не перенесла б сорому, коли б останньою вигнала свою
худобу.
А в полi сяде пiд пiвкопою, вишива та голосно на цiле поле виспiву .
Вишивання свого не показу нiкому. Одна мати зна про це. Хоче зробити
Володьковi несподiванку. Сама хоче вишити йому сорочку. От вiн здиву ться.
Мiж Володьком та Василиною завжди непомiтна, та мна приязнь. Вони про
це не говорили, намагалися ховати сво© почуття, але обо це розумiли.
Василина горда сво©м братом. Вiн, на ©© думку, вчений, розумний, гарний.
Володько знову намагався допомогти сестрi в науцi, давав ©й книжки,
поради. Йому подобалось також, що вона хоче скорше бути дорослою. Щоб
виглядати такою, вона робить все, що роблять дорослi, хоч ©й це часом
тяжко да ться. Допомоги нiяко© не бажа i вважа це для себе за образу.
- Господоньку святий! - говорить часом Настя.- Що я, людоньки мо©,
намучилася з тими хлопчиськами. Прийде ото ранок, сонце геть на небi, а
його хоч колом пiдважуй... А ця... Ще навiть я лежу, а вона вже бiжить,
рве... I в кого воно вдалося? Коли б Пречиста Мати ©© хоронила.
Поки Володько надуму ться встати, Василина давно вже в полi. Вiн чу ©©
спiв i рiша пiти звiльнити ©©, щоб могла пiти до церкви. Вона любить
це...
Вiн поволi вста . Здоровий ранок гарно вплива на його настрiй. Сонце
вже високо пiднялося. В повiтрi лiта бабине лiто. З полiв чути спiв
пастухiв. З села долiта бамкання великого дзвону. На городi видно великi
гарбузи, динi... Непорушно стоять високi, пожовклi соняшники. Зернята ©х
повидзьобували птахи... Лишились порожнi, широкi, мов решета, голови.
Володько вмива ться на дворi. Вода холодна, вчора звечора привезена. Не
шкоду ©©. Мiцно натира милом обличчя, шию i руки. Пiсля облива ться
водою i витира ться шорстким рушником.
Потiм входить до хати. Мати розчервонiла, пiдтикана, варить обiд.
- Ти вже прийшов? - пита заклопотано.- А ми й не чули. Напевно,
голодний лiг. Треба було збудити. Пiдеш до церкви? Володько не зна , на що
скорше вiдповiсти.
- А ви не пiдете? - каже вiн, розчiсуючись перед шматком дзеркала.
- Сьогоднi служба в Башiвцях,- вiдповiда мати.
- Ах, правда... То йдiть до Жолобок,- каже Володько. Йому досадно, що
не зможе вслужитись Василинцi.- А де батько?
- Хiба я знаю. Десь вже поволiкся. Певно, найшов когось i просторiку .
Хоче йти з Хведотом до церкви.
- До Башковець?
- Нi, до Жолобок.
- А конi в хлiвi?
- А де ж. Тiльки вас , а не витягнете ©х, щоб попаслися. Все готове
да те. Навкруги паша виляга , а вони кошеним годують... Хтось мусить хоч
до води повести.
- Я думав, пiду змiню Василину,- не видержав i похвалився добрим
намiром Володько.
- Думав, думав... Ти б не думав, а хоч би раз встав раненько та погнав
за не©. Воно, бiдачисько, досить за цiлий тиждень набiга ться. Ах, Боже!
Коли б я мала хоч дво таких дiвчат. А хлопцi... Тiльки й зна те: поспати,
по©сти... А до роботи... - не договорила. Саме дувся в печi горщик, i вона
кинулась його рятувати.
Володько дивиться на матiр, в душi погоджу ться з нею, але все-таки
перечить:
- Ну, ну... Коли б но вам самi дiвчата... Побачили б...
- Побачила б, побачила б... Що побачила б? Он у Григорка дiвки, а
подивись: не тягнуть косу, не йдуть за плугом, не водять на нiчлiг конi? I
тягнуть, i оруть... все роблять. А я ось вiд свiтанку тупаю, тупаю, а
помогти нема кому... А що там у Дерманi? Як нашi? Певно, не був "у
дiдуня". Нiколи туди не зайдеш. Скажуть - загордiв, цура шся.