Самчук У.. Волинь

- Так,казав вiн.-Вам тепер можна все казати... Язик без костей -
розумi ться. Тепер може кожний щось казати: i те не так, i тамте зле, i
того ©м ще браку . Тепер, само собою, все дозволя ться... Особливо коли ми
тут, а не там деiнде... Коли вже ма мо цi ось нашi, напевно, не такi, як
хотiв би товариш Йон, але все-таки певнi, реальнi здобутки... Коли ма мо
тепло огрiтий i ясно освiчений будинок, i крамницю, i читальню, i
часописи... Але де, пита мо, були тi мудрi голоснi люди, коли нiчого цього
не було? О, вони були, розумi ться, занятi... Наприклад, розбивали один
одному голови... (на залi свист)...
Сердито задзвенiв Сергi©в дзвiнок, i його глухий голос викрикнув:
- Прошу не перешкоджати говорити! Хто буде робити непорядки - попросимо
за дверi! Рона продовжував далi:
- Так. Визнаю. Ма мо чимало недолiкiв... Браку i досвiду, i
традицi©... I взагалi того всього, що зветься культурою... Але поки що ми
гордi i тим, що ма мо... Що ми нашими власними, дуже скромними силами
досягли те, що ось вже . А коли то зле,- прошу направити. Прошу.
Ходiть, берiть у руки книги, працюйте. Перешкоджаю я - буржуй,
експлуататор, народна п'явка... Дуже добре. Я вiдiйду. I так я вже бiльше
нiчого не зможу на це давати... Всi мо© десятини вже пiшли... I здебiльша
на це саме... Але для чого той вереск, та iстерiя... Ми ж, дяка Боговi, не
циганський балаган, анi большевицький мiтинг... А загальнi скромнi збори
кооперативу...
У залi нова буря - крики, свисти. Рона розводить руками, дивиться понад
головами, його шкельця пенсне поблискують. Крики не втихають i Рона
зрезигновано сiда . Його повнi уста нервово стискаються, йому напевно
смертельно хочеться курити.
До слова зголосився Володько.
- Поки що слово ма Андрiй Андрiйович! - кричав Сергiй.
- Я зрiкаюся,- махнув той рукою.
- Тодi прошу Довбенка,- сказав Сергiй. Володько встав, гамiр на залi
втихомирився, його давно вже не бачили i були цiкавi, що вiн скаже.
- Я,- почав вiн,- не маю намiру i не можу говорити багато i красно...
дивно i одночасно при мно ствердити, що, порiвнюючи за короткий час, я не
пiзнав свого власного села. Видно, життя жене нас в шию i ми все-таки
руха мось. Ще вчора ми нiмi риби, а сьогоднi, диви, вже кричимо на цiле
горло... I непоганi ма мо голоси, шкода, що нема диригента, а то вийшов би
добрий хор... Хочеться думати, що старi знанi часи святителiв
архи пископiв Антонiя та влогiя минули безповоротно, коли то було
"малчать i н разсуждать"... Трохи гiрше, що вони лишили по собi
спадщину... I досить-таки тяжку, досить глибоку i досить погану, яко© ми
ще не скоро позбудемось... Ми ще все i все - паки й паки - не зна мо самi
себе - раз монголи, раз хахли, раз малороси, а тепер ось ще одна нацiя -
товаришi... Хтось, звiдкiльсь, щось нам нашепче до вуха i ми вже готовi за
те розпинатися, битися, ненавидiти один одного... Отже ж, здавалося б, що
кожний з нас ма на плечах свого власного баняка i кожний щось там у ньому
варить. Та будьмо ж нарештi самi собою! Думаймо сво©ми головами! Тож ма мо
ми i сво© справи... Нашi, кровнi, тутешнi i не тутешнi... I мова, i
освiта, i культура, i господарство, i полiтика... Чи ма мо розпинатися
лишень за когось?.. Кажемо - товаришi! Певно, що товаришi... Але мусимо
також знати, хто вони, звiдки вони i чого вони вiд нас хочуть? Ви зна те
ось мене, я знаю вас... Зна мо себе як облуплених... Скiльки з'©джено
разом капусти, скiльки випито оковито©... Скiльки наспiвано,
натанцьовано... А тут ось враз ми чу мо, що ми, тобто моя скромна особа,
якийсь непрацюючий елемент, що я надавав вам якихсь недобрих газет,
поганих книжок, що я буржуй, що Сергiй мало не якийсь банкiр Морган... Тут
ось мiж вами i мiй батько... Хочте менi вiрте, а хочте нi - а як нiяк не
менше працюючий, нiж наш шановний товариш Йон... I книги, якi ми тут
чита мо, все-таки нашi книги, нами написанi i про нас написанi... I
газети, якi ми чита мо - нашi газети, виданi у Львовi, у Луцьку... I
нашими людьми. Про нашi справи... I я нiяк не можу зрозумiти, чому вони не
подобаються нашому товаришевi Йоновi.
Але я чую i бачу, що йому подобаються iншi книги i iншi газети...
Виданi десь iнше... I кимсь iншим... Дуже добре зна мо, що то за книги i
що то за газети... Там на них написано: пролетарi всiх кра©н - днаймося!
А хiба ж ми пролетарi? Ви, я, всi тут присутнi?.. Ось хай нам наш товариш
Йон пояснить, що то пролетарi... Це тi люди, що нiчого не мають. Нi
кола, нi двора, нi навiть iменi, ©м навiть кажуть, що вони не мають
батькiвщини... Маркс каже ©м дуже виразно: пролетар не ма батькiвщини.
Вiн лиш сам по собi голий, босий пролетар... I що такi люди мають в цiлому
свiтi по днатися...
Добре. Хай собi на здоров'я днаються... Але менi не-вiдомо,чому
товариш Йон i нас заклика до ©х товариства... Ми тут у нашому селi живемо
з дiда, прадiда i ще прапрадiда... Тисячi i тисячi рокiв... Це наша
земля.. Наша батькiвщина... I ма мо ми тут поля, городи, садки, хати,
клунi... I кумiв, i сватiв, i буднi, i свята... Нi, нi, мо© милi... Ми тут
нiякi пролетарi... I я ось вас тут одверто питаю, чи хотiли б ви ними
стати? Тобто стати тими самими пролетарями?
Дуже п'яний вопрос, як сказав би наш товариш Корнiй... Бо цiла кумедiя
в тому, що тi самi святi пролетарi, об' днавшись поки що лишень на
територi© царсько© iмперi©, пiд командою помiщицького сина Ленiна i
куркульського сина Грецького, рiшили силою накинути свою владу всiм людям
усi © кра©ни i все населення обернути в пролетарiв. Вiдобрати вiд них все,
що хто мав, зрiвняти ©х з тими найбiднiшими i почати життя вiд печi. На ©х
мовi це зветься диктатурою прол тарiяту. На мовi людськiй це було б
насильством, безправ'ям, грабунком. Але саме така штука на нашiй землi,
отам далi за Шумськом вже переведена... Пролетарями Л нiном й Троцьким...
За допомогою таких пролетарiв, як наш бундючний товариш Йон... (На залi
почувся смiх).
Смiйтесь не смiйтесь, але це гiркий жарт. За це мiлiони людей
позбавляють життя. Виганяють з дому, розбивають родини, ув'язнюють,
засилають.. Зрештою, ви ©х всi ще .бачили... Пригаду те тi всiлякi
"развьорсткi", "уравнiловкi", "продналогi", "лiквiдацi© iзлiшков", "всьо
на фронт"... Як то чистенько обчищали вони вашi хлiви, комори, засiки,
сади. Обiцяли все дати, але поки що тiльки все забрали. I коли дадуть,
невiдомо, I тепер там одно лиш виразно ясно: люди не мають чого ©сти. Так,
мо© шановнi друзi! Не мають чого ©сти. I не мають чого одягнути. Вони
обiдранi, босi й голоднi. I тисячами тiкають через всi границi, ними
набитi всi нашi тюрми, ©х ув'язнюють, ©х вертають назад - найнещасливiшi
сотворiння роду людського, пролетарi над пролетарями, колишнi такi ж
селяни, як ось ми тут, на цiй землi... Батьки, мами, брати, сестри -
дорослi, старi i дiти. Чи хотiли б i ви такими стати? Вiдповiдь тепер за
вами,- закiнчив Володько свою мову.
I пiсля цього сiв. Це зробило помiтне враження, на залi зчинились
оплески, Йон миттю зiрвався з мiсця i викрикнув:
- Я прошу слова!
- Поступила пропозицiя припинити дискусi©,- вiдповiв Сергiй.- I мушу
подати ©© на голосування.
- Я прошу слова! - вперто домагався Йон.
- Не можу дати слова, поки не проголосу мо пропозицi©,- стояв на сво му
Сергiй.
- Слова, слова, слова! - кричали прихильники Йона.
- Тихо! Ви не худоба i це не хлiв,- безцеремонне вiдповiв Сергiй. Але
зала не втихала, а скорше навпаки... Всi встали з мiсць, i тi, що були за,
i тi, що проти. Кiндрат не витерпiв i знов хопився стiльця. Навiть Матвiй,
що так уважно i спокiйно слухав все, що говорили, не видержав i встав.
- Люди добрi! - казав вiн. Хтось з публiки викрикнув:
- Тихо! Дядько Матвiй хочуть слово сказати. Всi оглянулись на Матвiя,
зала поволi втихала, деякi сiдали на сво© мiсця, а згодом трохи
заспоко©лись. Матвiй незграбно, як завжди, як i все, вiв свою мову.
- Люди добрi! - повторив вiн ще раз те саме речення. його голос
спокiйний, майже тихий, але слова звучали твердо i виразно.- Помирiться!
Ну, за що тут мова? Я не маю що бiльше сказати, за мене сказав син... Я ще
трохи додам яснiше: з большевизмом нам не по дорозi! Ми люди, а там
злодi©. Я ©х бачив не раз i нiколи не забуду...
- Правильно! - викрикнув якийсь дядько високим фальцетом.
- Так! Правильно! Бачили ©х! Досить! - встало ще кiлькох дядькiв.- Геть
з большевизмом! До чортово© матерi!!
Здавалось, прихильники Йона, як звичайно, пiднiмуть бучу, але цього не
сталося. Було помiтно, що ©х значно зменшилось, а тi, що далi стояли на
сво му, стратили свiй порив. Сергiй знов почав дзвонити.
- Люди добрi! - гукав вiн.- Це ж не полiтичне вiче, а загальнi збори
кооперативу. Прошу до дiла. Забороняю говорити не на тему, особливо тим,
що не членами... Ставлю на голосування пропозицiю припинити дискусiю.
Хто за - прошу пiдняти руку.
Бiльшiсть було за. Володько пiдняв також руку. Йон не пiдняв, був
червоний, сидiв насуплено. Вiн уважно слiдкував за залою i був виразно
невдоволений.
Дискусiя припинилася. Дальша точка - вибiр ново© управи. Володько
запропонував удiлити старiй управi абсолюторiю. Бiльшiсть було за
резолюцi ю. Стара управа уступила, оголошено п'ять хвилин перерви, щоб
скласти список ново© управи.
Було вже досить пiзно, люди вставали з мiсць, збивались у гурти,
заставляли проходи. Йон був сердитий, вiн намагався цього не показати, але
його намагання були марнi. Вiн склав також свiй список i подав Сергiйовi.
Рона пiдiйшов до Матвiя.
- Дякую вам,- казав вiн.- Без вас було б тут погано. Матвiй, здавалось,
не звертав на цi слова уваги, вiн збира ться додому, бiльше вiн не ма що
тут робити, i непомiтно вiдiйшов.
Збори тривали далi. Складались списки, голосували. Йон був остаточно
збентежений, коли його список перепав. Вiн домагався переголосування. Йому
дозволили. Голосували вдруге. Його прихильники пiдносили по двi руки, але
i це ©м не помогло, а скорше пошкодило. Управу вибрано за списком:
Сергiй-Володько-Рона. Залишились переважно старi члени, на мiсце великого
товариша Iлька увiйшов Володько, на мiсце блаженного Симона - дядько
Михалко. Йон, Iлько, Никон i Демид лишились без нiчого. Демидовi нiяково й
прикро, вiн потрапив до тi © партi© тiльки тому, що був старий приятель
Йона, але вiн нiяк з ним не годився колись, а ще менше тепер... Тепер вiн
хотiв би вернутись, бо "що менi з того прол тарства"... "I кому воно
потрiбне взагалi"...
Але Йон мав ще досить сво©х прихильникiв i без Демида, особливо з
молодших хлопцiв, як Трохимiв Кiндрат, як Деберний Сидiр... Хлопцi, хоч i
молодi, зате бойовi i для Йона це добра потуга.
- О, нi! - намагався вiн бадьоритися.- На цьому ще не скiнчилося. Ми ще
поборемось... Повою мо. Большевики так легко не здаються...
I вiн вiдiйшов. За ним вiдiйшли всi його поплiчники, люди розходились
взагалi i згодом залишились тiльки найвiрнiшi, старi, випробованi члени
ново© управи. Рона трiумфував...
- Ой, чую, що буде у нас знов мокро,- казав вiн, натякаючи на гостину,
якi вiн любив робити з приводу сво©х успiхiв... - Кiндрате! Кажу! Буде
дощ!
- I за що,- казав Кiндрат.- ©й-Богу, за що, Андрiю Андрiйовичу! А
я, зна те, вже був готовий розколоти крiсло на чи©йсь головi...
- Но, но, но! У нас крiсла дорогi. Дядько Матвiй зробив краще. Одно
добре, просте слово: i крапка! Кажу: для селянина часом важить одно слово.
Коли воно в точку... Але, панове! Завтра недiля! Вечiр у мене! - казав
Рона.
Розходились. Була туманна, нехолодна нiч. Село спало, але там то там
все ще стояли гурти дядькiв, якi захоплено обговорювали сво© останнi
збори. Таких зборiв у цьому селi не було, як свiт-свiтом. Свята, чиста
правда!
Кiндрат пiшов проводити Рону, а Володько пройшовся трохи зi Сергi м.
- Зна ш,казав Сергiй,- твiй старий сьогоднi себе показав. Нiколи не
сподiвався...
-- Вiн може. Вiн завжди був такий. Але Рони вiн не похвалю . Не за те,
що Йон. Не за панство. А за те, що той не вмi бути паном... На його мовi
- господарем.
- I дивись, як послухали. А там же були впертi йонiвцi. Як ось мiй
власний батько. Я помiтив, що i вiн пiдняв руку за нашу управу... А диви!
У Левинських свiтиться,змiнив тему Сергiй...
- Хворi,вiдповiв Володько.- Нiкого з них не було на зборах...
Вони ще пройшлися разом ген до школи i розiйшлися. Володько вертався,
мав добрий настрiй, але, проходячи побiля церкви, знов згадав Левинських,
а в тому також Наталку, яка була так само хвора. Так би зараз пiшов до
не©, лишень нiяк це не випадало робити. Йшов тим сво©м знаним селом, i
видавалось воно йому дуже дивним, надмiрно загадковим, повним всiляких
та мниць, по-сво му глибоких, як сама вiчнiсть.
Коли прибув додому, батько вже спав. Лежав, як звичайно, на полу пiд
стiною горiлиць, прикритий кожухом. Вiн не мiг лежати на бiк з огляду на
свою спину. Володько хвилинку дивився на батька, поправив на ногах
покриття, а мати з. другого кiнця полу тихо казала:
- Там на плитi юшка. Вже зовсiм вихолола...
- Нiчого,вiдповiв Володько. Йому не хотiлось навiть ©сти, був надто
схвильований... I, напевно, йому не вдасться одразу заснути. Натомiсть
йому хотiлось присiсти до столу i щось писати. Байдуже, що всi тут же
спали, був звиклий, як також були звиклi всi iншi в цьому маленькому
просторi. Останнiми часами на нього часто налягало це дошкульне бажання
щось писати. Здавалося, цiле життя спиралося в його головi i вимагало, щоб
про нього сказати людським словом.
I Володько дiйсно роздобув шматок паперу зi звичайного шкiльного зшитка
i присiв до столу. За тим шматком прийшов другий, опiсля третiй. Писав про
минулий день. В його уявi, нiби на екранi кiна, мигали гарячi червонi
обличчя, блискучi очi, звучали голоси. Вiн зовсiм забув, що це нiч i що
треба також вiддати ©й данину. Отямився, коли у вiкна лiз сiрий свiтанок i
за вiкнами виводив свою ранiшню оперу пiвень... А коли прокинулась мати,
вона злякалась:
- Дитино! То ти ще не спав?
- Я зараз, я зараз, мамо! - вiдповiв вiн, дуже швидко роздягнувся,
прилiг тут же на лавi бiля столу на готову постiль, прикрився грубим
рядном i заснув. Юшка на плитi так i зiсталась стояти прохолола...
Володьковi приснився сон: вiн стояв на подвiр'ю Левинських i бачив, як
з того подвiр'я через сад в глибину вiдходили двi глибокi колi©, так нiби
туди хтось вiд'©хав тяжким возом... У цей час вiн також i прокинувся, або
краще його розбудили, бо у хатi було зовсiм ясно i велася голосна розмова.
Говорила якась незнайома людина, а потiм говорив батько:
- Ну, що ж... Так мусило бути. Божа воля. Чужа людина говорила далi:
- Бiдна матушка. Вона стiльки витерпiла. А далi запитала мати:
- А коли буде похорон, не зна те?
Володько розплющив очi i пiдняв голову. Бiля другого кiнця столу сидiв
Довгоногий Архип, i його направду довгi ноги були далеко виставленi на
хату, так що вони одразу кинулись у вiчi Володька. Рудi, вузькi штани
залатанi на колiнах круглими чорними латами. До Володька пiдiйшла
Василинка.
- Попiвська Ольга померла,- шепнула вона.
- Ще не знати, коли буде похорон,- тим часом вiдповiдав Архип.- Панич
Глiб по©хали до Крем'янця замовляти труну.
Володько лiг знову на подушку i дивився на низьку, закоптiлу стелю. Ця
вiстка не здивувала його, вiн знав, що Ольга давно хворiла i цього можна
було завжди сподiватися, але вона навела його на iншi думки. Померла. Не
стало Ольги. Така молода. Так часто ©© бачив, жартував, грав з нею на
сценi, танцював гопака... I ©© вже нема... I нiколи не буде... Отець
Клавдiй все-таки пережив ©©... Йшли ось такi простi, короткi думки. Вони
зв'язували його, ще живого, з тi ю дiвчиною, вже не живою. То, значить,
думка живе довше, нiж ми. Особливо коли вона кимсь висловлена...
Тривалiшою, нiж людське тiло, мовою...
По обiдi Володько пiшов до Левинських. Саме вернувся з Крем'янця Глiб.
З ним прибув також Олег. Не було нi бурхливого вiтання, нi радiсних
усмiшок. Глiб виступив iз саней у сво©й довгiй, чорнiй з вовнистим комiром
шубi, Олег у легкому сiрому регланi... На санях лежала обкидана зверху
шматками мокрого снiгу бараниця. Конi мокрi, з позав'язуваними хвостами. З
них хмарою пiднiмалася пара.
Володько висловив братам спiвчуття i всi разом пiшли до хати. У кухнi
поралася заклопотана матушка. У не© блiде, опале, мiшкувате обличчя...
Володькового спiвчуття i привiтання вона майже не помiтила.
- Глiбчику! А Льовочка? При©де Льовочка? - питала i на швидко.
- Вони при©дуть... Нiна i вiн. Мабуть, i Женя... Я замовив... Завтра
буде готова... - Це малась на увазi домовив
Галя, Роман, Саша. Короткi привiтання. Дитяча кiмната прибрана, одно
вiкно вiдчинене, посерединi катафалк i на нiм витягнута, прикрита
серпанком Ольга. Кiлька свiчок i хрест стояло в ©© головах. Обличчя ©©
зовсiм маленьке i зовсiм воскове. Чорне, гладенько причесане волосся
облямову вузьке, делiкатне чоло. Бiлий, штучний вiночок оздоблю голову.
Нiхто не плаче. Обличчя всiх спокiйнi. Це витворю настрiй побожностi.
Всi люди видаються добрими. Навiть Саша, навiть Роман... Ольга, хоч
мертва, вплива сво ю добротою, усмiшкою, що застигла на воскових; устах,
споко м, що сьогоднi втiлився й сто©ть перед очима присутнiх. Полум'я
свiчок освiчу його втiлення.
Потiм всi зiбралися в ©дальнi. Радилися над похороном. Де копати
могилу, хто буде нести, якi мають бути вiнки.
- Ну, а як вам? - спитала пiсля Володька Галя. Вона ма на увазi тюрму.
- Нiчого,вiдповiв Володько.
- Вигляда те добре. Не боялися бандитiв? А як в тюрмi? Менi цiкаво...
А ми не раз вас згадували. Оля також. Восени якось був дуже гарний день...
©й було зовсiм добре... Так добре, що забажала про©хатись. У нас якраз
були: Женя, башковецька учителька. Глiб мав час. Ми запрягли конi й
по©хали. Боже, як вона радiла. Ви ж зна те Ольгу? Вона така i мила, така
на©вна... Смiялася, хотiла кiлька разiв злiзти з воза й бiгти. Ми ©й
заборонили. Об'©хали до Жолобок, потiм лiс, потiм назад дiбровою, долиною,
аж до озера. Але на другий день вона лягла й вже не встала. Але вмерла
легко. Вчора... Вночi... Десь так бiля дванадцято©.
Володько вислухав це, а потiм оповiв трохи про сво© переживання.
- Ну що ж... Нiчого особливого... Я колись уявляв тюрму страшнiшою.
Збита купа людей, сморiд, крик, брязкiт ключiв, вiчне тупотiння на
коридорi... Але видержати можна. Призвичаю шся...
Глiб на хвильку також присiв до Володька.
- Ви зовсiм не з тюрми вийшли... Повний, рожевий,- сказав вiн жартом.
- Ну, а як вашi справи? - запитав Володько.
- Ет... Лiпше мовчати.- Нахилився до Володькового вуха й прошептав
кiлька слiв... - На другу осiнь мене пересадять,- добавив уголос.- Пан
iнспектор цього року був до мене так ласкавий, що сказав: "Пане колего.
В ншу н пану. Пан бендз пщеложони до л пшего м йсца". А коли були в мо©й
кiмнатi, знов зачепив портрет Шевченка. Щось йому той Шевченко страшенно
не подоба ться.
- А куди, не сказав? - запитав Володько.
- Нi. Не сказав, але я вже знаю. До Шумська. Буду вчити жиденят... Менi
все одно. Але мама. Вона буде сама... Школа вже пропала... Я вже вчу
тiльки два рази "русiнськ го"... Це на тиждень. Навеснi ма нiби бути
плебiсцит. То нiчого не поможе... То все так собi. Забавки.
Перейшли на вчорашнi загальнi збори, але Глiб не ма багато часу. Треба
йти. Прийшов Оле:
- Що тепер робиш? - спитав вiн Володька.- Може б, ти розповiв про
сво ... Як там велося?
Олег також пита за тюрму. Володьковi вже набридло вiдповiдати. Вiн
жартiвливо сказав:
- Тюрма чудова рiч! Це теперiшня школа. Цiле наше поколiння вiдвiда
цю установу. А ти в семiнарi©?
- Як бачиш.
- Не зайдеш сьогоднi вечором до Рони?
- Пiшов би, але... Ти ж. зна ш. Хто там буде?
- Багато. Андрiй Андрiйович святку перемогу. Вчора ж був бiй.
- I ти пiдеш?
- Мабуть, Я тепер мушу скрiзь бути. Тюрма збiльшу бажання жити. Нiде
не здавалось життя таким привабливим, як там. I тепер дiйсно хочеться
жити, хочеться змагатися. У мене кругом непри мностi... Маю ще суд... Але
все-таки настрiй добрий.
-Суд?
- Так. Батько мав необережнiсть дати менi перед вiдходом шiсть золотих
п'ятирублiвок. х у мене забрали, та ще й подали до суду... За мо жито
мене й набито. Але пусте... Вишкрябаюсь. Тепер не хочеться про таке
думати. А зна ш, що менi влiзло в голову?
-Ну?
- Думаю заснувати в нас дружину копаного м'яча. З театром кiнець.
Бiльше дозволу не дiстанемо...
- А дума ш, пiде?
- Чому б нi. Тiльки шкода, що хлопцi розбилися на двi половини. Але все
одно. На весну беруся за це дiло. Я вже. над цим думав. Нема кому
тренувати... Я ж нiчого не тямлюся в тiй,справi...
- А Михайло Рона? Вiн гра добре. Тiльки чи захоче вiн iти на село. А
ти спробуй з ним поговорити. Вiн ентузiяст...
Потiм Володько встав. Треба йти. До Левинських приходили й вiдходили
рiзнi люди. При©хала стара Роничка. Ольга була ©© похресниця. Стара
увiйшла, вся закутана старомодними шалями, й одразу пiшла в дитячу
кiмнату. Олег провiв трохи Володька. Прийшли аж до церкви. Вечорiло. Небо
затягнуте сiрою хмарою, й почина падати рiдкий, тихий, лапатий снiг. На
вулицi проти козака стояв гурт людей. Чоловiки й жiнки. Мiж ними Володько
пiзнав Ганку. У чорному, довгому пальтi, зав'язана гнiдою, теплою хусткою.
Вона тепер ще покращала. Повновида, рожева, мiцна, з ясними синiми очима.
Володько не зупинявся, йшов швидко, сказав "добрий вечiр" i звернув у
напрямку до Сергiя.
Не застав його дома. Був тiльки його батько Макар i сестра Мотря.
Макар, видно, спав, тепер звiвся з розбитого лiжка й закурив цигарку.
Голова його розкошлана.
- Не знаю, де вiн,- понуро буркнув на Володькове запитання. А пiсля
додав: - Ну що ж?.. Ти з панами?
- З якими панами?
- Хiба не зна ш?.. Зна ш добре. Но, но... Тобi то не мине даром.
Володько подивився на нього. Той курив, дивився вниз, спльовував собi
пiд ноги й розтирав чоботом.
- Сергiй пiшов до Рони,- сказала Мотря.- Прибiгала два рази Григоркова
Вiрка, щось йому шептала. А потiм вiн пiшов. Взяв книжку й пiшов.
Володько вийшов з хати й подався назад вулицею. Бiля школи зустрiв ту
саму Вiрку.
- А я вас шукаю,- сказала вона.- Була в Сергiя i то . два рази.
Вона дивиться на Володька весело, ©© гарнi карi очi смiються.
- Може, ви зайдете до нас? I тата нема, i мами нема, а Терешко десь
повiявся. Я сама. Вас хтось хоче бачити. Зайдете? Можемо заднiми дверима.
Перед козаковою "лавкою" багато людей.
- Хто ж то хоче бачити?
- Все будете знати постарi тесь. Побачите.
Володько зайшов з Вiркою до хати. Дiйсно, не було нiкого.
За стiною в крамницi козака чути гамiр. Перед вiкнами на вулицi гурти
людей. Часом хтось приходить новий, чи вiддiля ться й вiдходить. Дехто йде
вуличкою до Левинських. Швидко про©хали санки, запряженi парою гарних
коней з балабонами. Хата роздiлена на двi кiмнатi. Вiкна вiд дороги
завiшенi серпанковими завiсками.
- Зайдiть до кiмнати,- сказала Вiрка. Володько зайшов. Бiля столу
сидiла Ганка. Нероздягнута, так як ©© перед тим вiн бачив. Володько не
виявив нi здивування, нi радостi. Звичайно привiтався. Вона була також
поважна й байдужа.
- Я хотiла тебе бачити,- сказала вона,- Ще вчора почула, що ти
вернувся... (Коротка перерва. Вiрка в цей час вийшла). Ти здивований?
- Нi, Ганко.
- Я вже два тижнi Йонова.
- Знаю.
- Так сталося. Я...- Вона опустила очi вниз. Довгi вi© прикрили ©х. - Я
не знала, як все буде... - Мова ©© затиналася. Слова виходили нерiвне.
Володько присiв на лавi, заложив руки в кишенi й витягнув ноги. Дивився в
обличчя.
- Все добре, Ганко... Так,- сказав Володько.- Ти добре зробила. Я не
маю нiчого сказати. Те, що мiж нами було? Ну, Боже мiй... Так бува не раз
i не тiльки з нами. Життя оберта ться й все оберта з собою...
Ганка мовчала. Володько встав.
- Я мушу йти,- сказав вiн.
Ганка пiдняла на нього очi. ©© погляд можна було читати... Такий вiн
був виразний i ясний. Вiн казав: ще почекай, ще не все сказано. Але слiв
не було, i Володько намiрився вийти. Навiть не подаючи руки. Вже на порозi
почув:
- Володьку!
Вiн повернувся й зупинився бiля одвiрка. Допитливо дивився на не©.
- Я хотiла тобi сказати... Вчора Йон був дуже сердитий... Дуже
сердитий. Ти його оберiгайся.
В той час у сiнях хтось застукав. Чути рiшучi, енергiйнi кроки. Ганка
швидко привста . Вона когось пiзнала. Так. Швидко вiдчинились дверi, i
увiйшов Йон. Володько не встиг вiдступити в другу кiмнату. До того вiн i
не мав намiру це робити. У хатi робилось темно. Першу хвилину Йон не мiг
роздивитись, хто . Вiн ще раз обтупав снiг на чоботях i швидко
проговорив:
- хто? А-а, ти?.. Дядько ? Кинув погляд далi й побачив Володька. Це
Йона здивувало.
- Здоров! Що тут робиш? Бавиш мою жiнку? - сказав вiн енергiйно.- Це
добре. Старе приятельство... А де дядько? - звернувся знов до Ганки.
Ганка була схвильована, але вiдповiла спокiйно:
- Дядько з тiткою на хрестинах.
Володько насторожився. В його вухах звучали ще останнi Ганчинi слова. I
ось перед ним сам Йон. Високий, дужий сердитий. Нi. Вiн не сердитий, але
прудкий i енергiйний. Вiн зробив кiлька крокiв до Володька, круто
повернув, швидко присiв, але по часi встав знов. Володько слiдку за ним
очима. Ось вiн пiдходить щiльно до Володька, руки ма в кишенях, очi
мружить, уста кривить у в'©дливу усмiшку.
- Ти мав би бути сьогоднi в Рони,- процiдив вiн крiзь зуби.- Один з
iдiотiв буде справляти "перемогу"... Ха-ха-ха! - зайшовся вiн зненацька
реготом.
- Ти мене вважа ш за великого дурня,- спокiйно вiдповiв Володько.
- За середнього... Йди, йди, голубе... Будь свiдком, як стiкатиме
гiркою чаркою Ронова земля в Кiндратове черево. Iдiоти думають, що це
"перемога"... Рятують себе шахами, кооперацi ю... Все одно... Що вже гни
- згни .
Володько дивився йому на прю. Коли той скiнчив, вiн йому вiдповiв:
- Ех, Йоне, Йоне!
На це Йон:
- Ха-ха-ха! - засмiявся так само в'©дливо, обернувся й вийшов. Дверi за
ним брязнули. Ганка зiсталась на тому самому мiсцi, що й була. Вона уважно
слiдкувала за обома. © зiр перескакував з одного на другого.
Володьковi ця сцена здавалася дивною. Так, нiби хтось ©© пiдготовив.
Але Йонiв смiх загачив його. Йому було прикро, що той кпиться над ним.
Так. Це кпини. Йон чу у всьому свою силу. Володько проти нього хрущ.
- От... Бачиш,- впало два слова. Це проговорила Ганка. Володько
повернув до не© голову. У хатi вже настiльки стемнiло, що на вiддалi видно
©© тiльки загально.- Вiн такий завжди,- казала вона.- Я сама його боюсь. Я
його боюсь. Meнi зда ться, що вiн мене один раз задушить... Дума ш, вiн ,
любить мене? I ... Нi. Менi це боляче... На другий день по весiллi я