Самчук У.. Волинь

Укра©ну. За царя, мовляв, на цiлу волость було два стражники, а тепер он
де не ступиш... На собаку кинеш, а на полiцая потрапиш...
Володько, що прислухався до розмови, додав до цього:
- Воно так то так... Але за царя нас не боялись, а тепер... Дядькам ця
думка подобалась, ©х настрiй одразу змiнився, почали смiятися... Говорили
про все i довго i розiйшлися ген бiля пiвночi.
А другого дня Володько вставав рано, але Василь ще ранiше, бо на
подвiр'© вже стояв високо вимощений, готовий до ви©зду вiз. Запрягти лиш
конi i ©хати. Вони мали разом ©хати до Тилявки, але тепер Володьковi треба
йти до Мiзоча за тим чортовим пашпортом. Це ©х обох лютить, але нема ради.
Вони про©хали разом лишень "до Черешеськи" i тут розлучились. Василь
позичив Володьковi на потяг грошей, бо може прийдеться вертатися тому
залiзницею через Крем'янець, а сам по©хав далi на Мости. Володько пiшов
пiшки через Осовець в напрямку Мiзоча.
Ранок барвистий, свiжий, радiсний... Лишень думи тяжкi i гнiтючi. Знав
цi стежки i цi дороги з раннього дитинства i не мiг згодитися, що якась
чужа сила ма вносити сюди це пониження i цю зневагу.
До всього не застав коменданта в урядi, довго на нього чекав, настрiй
мав препоганий. Нарештi з'явився i той комендант. Володька покликали до
головно© канцелярi©. Комендант сидiв за великим столом, перед ним лежав
потрiпаний Володькiв документ. Вiн мав сердитий, ворожий вигляд, ставив
знов тi самi питання: а хто, а звiдки, а чого сюди прибув. Володько
намагався все це вияснити, i нарештi комендант заявив, що той документ
тепер вже не важний, що вiн вiдсила його до староства в Крем'янцi, куди
Володько ма звернутися за новим пашпортом. Тим часом Володько не ма що
тут робити, а тому хай негайно верта ться назад до свого села. Чи вiн
зрозумiв? Негайно! Iнакше може бути погано.
О, так... Вiн це зрозумiв, I йому це дуже i дуже не iмпону . Розумi ,
що справа тут далеко не в документах, а в чомусь зовсiм iншому, i що вона
ускладню ться та набира загрозливого вигляду.
Володько, вже без нiякого документу, залиша полiцiйний уряд i одразу
бере напрям, спочатку пiшки вiсiм кiлометрiв до станцi© Озерани, а вже
звiдтiль потягом до Крем'янця. Була година пiв на дванадцяту, а о першiй
вiдходить його потяг. Чи вiн встигне його пiймати? А тому вiн вирушив i
майже побiг старим залiзничним насипом з погнилими шпалами, що по ньому до
вiйни ходив невеликий локальний потяжок, якого скасувала революцiя i ще не
вiдбудувала нова влада. Революцiя була тут вельми злюча, слiди ©© ще й
тепер на кожному кроцi - розметенi рейки, зiрванi мости, пострiлянi
написи, розшарпанi буди.
Щастя Володькове i на цей раз йому не сприяло. Засапаний i впотiлий,
вiн прибiг майже пiд станцiю майже саме тодi, коли невеликий потяг
Рiвне-Львiв, зi старим чорним паротягом, який розкидав по полях шмати
чорного диму, вiдiрвався вiд станцi© i прочмихав сливе перед самим його
носом, щоб десь там далi за горбами розчинитися в просторi.
Дуже невелика це втiха. Наступний такий саме потяг, що ма сполучення
до його фатального Крем'янця, вiдiйде звiдсiль аж по дванадцятiй годинi
ночi, а прибуде до Крем'янця десь бiля шосто© рано. Володько, розумi ться,
лютий до краю, вiн вже без поспiху дiйшов до станцi©, знайшов ©©
почекальню, сiв на найближчiй, вичовганiй лавицi, розгорнув пакуночок з
©жею - хлiб iз салом, що йому загорнула у шматину дядина, ©в повiльно i
оглядав порожню, невелику залу з ©© спорожнiлим в кутi буфетом, за яким
молода панночка, з великою чорною родимкою на щоцi, збирала посуд. На
переднiй стiнi зали висiв портрет Пiлсудського у сiрому вiйськовому одязi
i мац ювцi з орликом, а трохи далi вiд нього, над буфетом, такий самий
портрет президента Войцеховського з вусиками у цивiльному одязi. На бiчнiй
стiнi злiва вивiшено кiлька оголошень, а мiж ними також плакат корабельно©
лiнi© "Кюнард", який закликав ©хати до яко©сь незнано© i далеко© Канади;
Великi, червонi на синьому тлi кораблi, а над ними зграя бiлих
альбатросiв. Ними можна вiдплисти за океан i взагалi кудись далеко поза
межi цi © невесело© дiйсностi.
Години чекання, як звичайно i як завжди, дуже лiнивi i проходять вони
дуже повiльно. Володько сидiв, нудився, думав сво© турботнi думки, виходив
надвiр, йшов куряною дорогою геть туди далi аж до поля, оглядав довкiлля,
прилiг було пiд кущем бузини з намiром заснути... Але сон не квапився на
очi. Його розганяли i проганяли далi тi самi настирливi думки... Так
багато про що думати, вiн такий ще молодий, його умови тут такi
безвигляднi, його майбутн таке невиразне. Гнiтить i болить тупим болем
поневолення чужого, ворожого займання. Нiяких надiй, нiколи нiякого
вдоволення, вiчна туга за повнотою самого себе...
Довго i барвисте заходило сонце, довго тягнулось смеркання. Бiля
десято© години вечора до станцi© почали стягатись люди. Переважно
селянськi жiнки, босi, з великими за плечима клунками. Це ж пiслязавтра
"Вшестя", i вони напевно ©дуть до Поча ва на прощу. А все-таки ©дуть. Як i
колись, як i давно, як i завжди, I моляться. Переважно старi, спрацьованi,
добрячi бабусi. Голова кожно© пов'язана старосвiтською, ритуальною
пов'язкою з велико© терново© хустки.
З часом ©х прибувало все бiльше i бiльше... Засiли всi лави почекальнi,
а не хватило мiсця на лавах - щось розстеляли i сiдали де лиш було мiсце
на бруднiй бетоновiй долiвцi, ©х босi худi ноги виднiлися скрiзь по залi.
Сидiли мовчазно або потиху мiж собою гомонiли.
Ще далеко перед дванадцятою годиною всi бабусi заворушилися, вставали i
юрбою виходили на перон. Стояли там збитi гуртами довго i терпеливо, а
коли по дванадцятiй годинi з гуркотом прибув потяг, бабусi з клунками на
плечах пiшли в наступ на вагони, чiплялися за поруччя схiдцiв i силою
втискалися у вузькi дверi передiлiв, ©х сила не дуже велика, ©м нелегко
здолати труднощi тако© операцi©, одначе всi вони настирливо, крок за
кроком, здобували собi мiсце i заповнили сливе всi вагони.
Потяг руша i поволi ©де далi. У Дубнi Володько висiда i довго чека
на пересадку до Крем'янця... Бабусi ©хали далi до Поча©всько© Руднi. О
шостiй рано Володько все-таки висiдав на останнiй зупинцi
Крем'янець-Дубенська Рогачка.


Земля прагнула дощу, а його не було. Безхмарне, чисте небо i яскраве,
слiпуче сонце. Дорога вкрита грубою верствою куряви. Пiдводи збивають ©©
хмарами, що повiльно осiдають по полях. Жита саме квiтнуть. Кожне ©х
стебло сто©ть тихо, нiби у щось заслухалось. Пшениця вибива колос. З
полiв раз по раз випурхують такi i iншi птахи. П'янi, крикливi жайворонки
висять у небi, та мнича i скромна перепiлка зненацька вкрадливо визирне на
межi, зирне туди й сюди i знову пiрне у гущавину збiжжя. Жита, пшеницi,
знов жита. Отам далi темно-зелена купа дерев. Невеликий, застиглий
хуторець - бiла хата, сiра клуня, кудлатий, як вiвця, вишняк. Лiнива,
поплямлена маковим цвiтом, долина, та мничий, закритий величезною
черешнею, ярок. А помiж цим - на схiд i захiд дорога. Знана, як старий на
покутi образ.
Тi ю дорогою вертався зi сво © подорожi Володько. Обвiтрений,
обпалений, втомлений. Курява пiдфарбувала його шапку, одяг i взуття на
сiре. У правицi мав кострубатий кий... I коли сонце застигло над
Башковецьким лiсом - вiн пiдходив до свого села.
Воно... I ще, i ще раз воно. Зачароване царство його мороки. Завжди
переходив його зi спрагою на устах, а цього; разу особливо. I не пiшов
одразу на другий його кiнець до свого дому, а завернув у суточки до
Сергiя.
Чи застане бодай дома? ! Застане!
- Дай Боже! - голос його, нiби пiсля тяжкого перепою; сiв тяжко на лаву
бiля столу, вiдкинув на бiк шапку.
- I де ти в дiдька пропадав? - питав Сергiй.
- Давай бодай води! Але свiжо©! Проклята пилюга! - вiдповiв на це
Володько.
Сергiй подав йому велику, мiдяну, з гарматно© гiльзи, кварту, Володько
перейняв ©© по серединi палькатою рукою i перехилив над устами. Пив
жадiбно. Краплi води спадали на запорошену пазуху, пiд пiдборiддям моргало
адамове яблуко.
Випив воду до дна, вiдiрвав вiд уст кварту, хвилину потримав ©© в руцi,
глянув по хатi, тупнув ногою i поставив кварту на стiл. Поставив твердо,
iз серцем.
- Де пропадав, пита ш? Не повiриш. Гонився за хмарою. I не догнав, I
буде кара... А-а-а! Чорт з ними! Плюю я на цiлу ту ©х ойчизну. Дай ще
води!
Сергiй подав... Дивився здивовано на Володька, не зовсiм його
розумiв...
- Як то? - запитав вiн, а його тонкi уста з молодим пушком на верхнiй
губi болiсно всмiхалися.
- То ж пашпорти! А чи пригаду ш, як два роки тому ©х нам видавали? Як
ми днями стояли у чергах? Отам бiля староства... У Крем'янцi. Тепер вони
на смiття. Вимагають iнших. А чи коли хто нам казав, що ©х треба мiняти? -
казав Володько. Слова виривались так, що мусiв кричати... I при цьому
викричав Сергi вi цiлу свою макабричну пригоду. I так дихав, нiби боровся
з биком.- Ну, а що тут? - хотiв змiнити мову.
- Нiчого,буркнув Сергiй... I одразу додав: - То ж на Зеленi свята у
Наталки весiлля.
Володько вiдчув, що його чимсь дошкульним шмагнули через голову...
Вийняв з кишенi зiм'яту i нечисту, як помисли злодiя, хустину, витер чоло,
уста... Тодi встав...
- Треба йти,- сказав напружено, нiби боявся звалитися... - П'ять днiв
не був дома. Може, проведеш?
Сергiй безсловесно насунув свою заяложену кашкетку i обидва вийшли.
Йшли мовчазно. По якомусь часi, вже на вулицi, Володько порушив мовчанку:
- Зна ш? Йду! Рiшився! Будь-що-будь! - I пiсля коротко© перерви додав:
- Але ти не думай, що я тiкаю. Нi. Так не думай. Просто пiду... Менi тут
тiсно... А ще по хвилинi мовчанки продовжував:
- Потребую свiту... Простору... Знання. Менi треба вчитись... Шукати
якогось права... Яко©сь правди. Мiсця! Йшов я оце i думав... Дуже невесело
думав.
Сергiй, можливо, ще нiколи не бачив Володька з таким настро м...
Розумiв його мову, бо ж вони не раз про це говорили, але до цього часу не
брав ©© аж так поважно. Мало чого люди не говорять. Вiн був проти такого
рiшення, не бажав стратити такого товариша, одначе на цей раз вiдчував, що
перечити тут було б зайво. Не мав аргументiв... Намагався перевести
розмову на iнше... Нагадав, що i Ганка пiшла зi села, кудись "на мiщани",
до тiтки чи щось таке... А потiм перейшли на Йона. Збира бiля себе
хлопцiв i щось затiва - невiдомо поки що.
- Хай збира i хай затiва ,- зi серцем казав Володько.
- Хочуть нiби перебрати читальню,- вiв сво Сергiй.
-Хай.
- Йон проти церкви.
- Бо знайшов вiру, а церква безвiрна. Кар' ристи, iнтригани... Вiзьми
той наш Крем'янець. Самi брати Борецькi чого вартi... А та пископська
панi Радченко... А весь той славетний причт церковний. А Йон... Душа,
жадоба, суцiльна людина i вiн шука повноти. Ти ж зна ш: коли одна вiра
вигоря , ©© заповня iнша. Вiдчуваю, що i ми тут роздво нi... Навiть я
сам. Я ще лиш шукаю себе... I свого мiсця. Вiдчуваю, що я половина чогось,
а мiцнi люди цiлiсть. Ось, як мiй батько.
Це був несподiваний, пiд тиском настрою, провокацiйний вибух, Володько
сам не сподiвався такого, а тому швидко отямився i замовк. Вiн глибоко в
собi вiдчув, що вiдруховим, недодуманим спротивом тут не зарадиш... Треба
вiднайти також мiру сво©х почуттiв... А головне - характер. Самi балаганнi
протести - солом'яний спалах. Характер, послiдовнiсть, логiка... Ах, це
так все гарно сказати. Треба все це наперед перевiрити. Все!
Далi йшли мовчки, дарма що виповненi думками. Йшли здовж села, починало
вечорiти, у вiкнах хат появились блiдi свiтла, зустрiчались люди, мiнялись
"добрим вечором". Володько все був пiд тиском протестацiйного настрою i не
мiг стримати свого язика.
- I взагалi,- казав вiн.- Всi тi нашi порядки. Де нашi iдеали? Чим
цiкавимось? Пригадую, Лазюк колись казав: нема в свiтi менше зацiкавлених
проблемами людей, нiж i iнтелiгенцiя... Нiчого не знають, нiчого не хочуть
знати, живуть днем за©ждженi провiнцi©... Зрештою, чи менi це казати?
Питання, що я сам зробив... Ось лише серджусь на в i все... I себе не
люблю, i iншим дорiкаю... Але iнколи, Сергiю, так виразно зда ться, що я
мiг би багато зробити чогось доброго... Чогось... Чогось... Зрештою, це
невловима тема, але було б образливо для людського роду, з'явитись i на
цiй планетi, з'©сти сорок вагонiв хлiба i вiдiйти з чим i йшов". До дiдька
ясного - треба ж залишити по собi як слiп, i ця думка не да менi
спокою... А може, це лиш зарозумiння...
У таких випадках Сергiй як звичайно мовчить, але слуха дуже уважно.
Цiла його, на вигляд спокiйна, iстота майже помiтно насторожу ться, вiн
також щось би хотiв сказати, але, мабуть, слова його не конче слухнянi на
таке. Чи не краще тодi помовчати i вже самою мовчанкою стверджувати
погодження.
Коли дiйшли до колоди, що лежить в долинi мiж селом i дерманськими
хуторами, ставав кольоровий, сизо-синiй, теплий, як кожух, вечiр. Володько
втомлений, голодний, розбурханий, а тому чи не краще розпрощатися з
товаришем i розiйтися. Завтра свято, i вони напевно знов стрiнуться...
А другого дня, у четвер було Вшестя, у Жолобках храмове свято, вже
зрання вiдiйшли туди цiлi юрби дiвчат i хлопцiв у святочних одягах...
Кликали i Володька, але вiн вiдмовився... Далебi, чи не краще йому побути
дома, походити по садку, на полях... Батько ось вже другий день з
дядьковим Василем, що прибув з Дерманя, вони обидва люблять бути разом,
мають багато спiльно© мови... Ходили разом оглядати Ронiвське поле,
обговорювали цiну. Матвiй в таких випадках;
ще раз переживав свою молодiсть, а Василь набирався досвiду свого
улюбленого дядька... Разом пройшлися здовж i впоперек Матвi вим полем.
Василь весь вдоволення, отакий би i йому шматочок землi, а тодi розгорнись
душа. Цiлими; годинами на полях та на полях, пiд сонцем i вiтром,
мiркували, купували, будували, ©х постатi видно було здалека i, здавалось,
вони не йдуть, а пливуть у високому збiжжi...
Володьковi не хотiлось казати батьковi про сво© пригоди, не хотiлося
нiвечити його доброго, святочного настрою... О, i забрали там документ,
велика бiда, дiстанем iнший... Вiн такий захоплений тим сво©м чудовим
ланом, тими переливами жита, тими пшеничними, золотими килимами, що було б
грiхом руйнувати його це близьке, рiдне щастя.
Пiдвечiр Володько йде до села... Йому хотiлося бачити Наталку. Вiдколи
Сергiй нагадав про не© - думка Володька не могла звiльнитися вiд ©©
присутностi, ©© образ переслiдував його уяву i хотiлось ©© бачити, чути,
бути з нею... Але як, але де ©© зустрiти? Зайшов знов до Сергiя - одиноко©
його поради... На щастя, застав його дома, був розкошланий, майже
заспаний, невдоволений. Зi Сергi м пiшли до Мокрини, Мокрина пiшла до
Наталки, але даремно, бо не застала Наталки дома... Хтозна, чи не пiшла
вона до Жолобок на вiдпуст.
Але вечором, зовсiм випадково, на вигонi бiля званих колод, Володько
зустрiв Наталку, коли вона йшла з дiвчатами на музики. Вiдкликав ©© набiк,
були такi близькi i подiбнi, загорiлi, засмаженi сонцем, свiжi, молодi i
здоровi... Як звичайно, йшли далi вiд зору людського здовж долиною понад
рiчкою... Десь там далi у селi грали музики, бухкав барабан, спiвали
парубки, але ©м обом це нiчого тепер не казало... Вони ось знов разом,
такi безмовнi i такi напруженi... Над ними лиш зоряне небо, довкруги
весна, так багато треба б сказати... Вiн пита ©©, вона пита його i обо
знають, що ©м не знайти вiдповiдi, бо мiж ними не лишень ©х велика любов,
гаряча, майже огненна сила, яка ©х розрива на кусся, мов звiр свою
жертву. Володько не раз казав ©й про сво© намiри вiдiйти, вона це зна ,
але цього нiяк не досить. Нiч, така нiч, така сила втоми, така жагуча
заграва ранкового неба, i пiвнi довкруги по селi сповiщають свiтання, i
втихла музика, i роса холодна по травi...
- Як буду без тебе? Як? Скажи, Володику, як? - шептала вона...
Нема на це вiдповiдi. Нiхто не може сказати як. Це приречення.
Домовлялися не сходитись бiльше, але що тi ©х домовленна, коли над ними
така велика сила iншого, незнаного, Божого примусу...
"Ти будеш менi, як радiсний, чарiвний сон життя, як казка, що ©© я
одного разу пережив тiлом, духом, натхненням... Ти зоря, що родилась у
синьому далекому просторi i що свiтила менi полум'яним сяйвом недосяжного
щастя. Ми розiйшлись, але я понесу тебе зi собою на всi боки свiту - цього
i поза цього, до кiнця, до краю, да останньо© секунди буття..."
Це, можливо, те, що хотiв би сказати ©й Володько, але в такий час такi
слова не приходять. Вони бояться торкнутися цього напруження, як голi
пальцi бояться торкнутися проводу високого наладовання електрики.
У п'ятницю Володько працював бiля будови хати, пiдвозив тачкою мулярам
цеглу, повiльно здiймалися вгору стiни, пiдносилось риштування,
вставлялись одвiрки, рами дверей i вiкон, але це дiяння було для Володька
нiби чужим i, можливо, зайвим... Його думи, як завжди, вiдносять його у тi
iншi заморськi царства-государства, де вiн ма зустрiти сво © якесь
незнане призначення...
Але поки що вiн ось тут... Сьогоднi, i завтра, i пiслязавтра. У суботу
знов на будовi i тiльки вечором прибув зi села староста i вручив йому ту
фатальну повiстку, з'явитися в повiтовому староствi вже в понедiлок рано о
годинi дев'ятiй. I це отру©ло йому весь наступний недiльний день. Не мiг
цього, прогнати з думки. Був на музиках... Танцював i спiвав з, хлопцями,
але нерви, нiби струни перетягнутi, грали фальшиво. Вiдчув жаль i зневагу
- головне, що не мiг боронитися, що не мав для цього сили... Ах, тi його
товаришi - Антiн, Сергiй, Демид, Кiндрат... Нiколи, нiколи не любив ©х iз
такою гострою, вiдданою силою. У них стiльки ще молодостi i яка шкода, що
вона змарну ться у цiй затру нiй атмосферi чужо©, насильницько© влади...
А в понедiлок, раненько, мовчазно зiбрався, не сказав нiчого нi
батьковi, нi матерi i вiдiйшов до Крем'янця... А там набридло знаний,
червоний, урядовий будинок... Володька направили одразу до карного
референта, довго сидiв i чекав разом з iншими незнаними людьми на вимiр
сво © кари, i щойно бiля першо© години вiдчинилися високi, вузькi, рудi
дверi i з них вийшов малого росту, передчасно лисий, у сiрому одязi
референт карний... Викликались прiзвища, а коли дiйшло до Володька-
"Володимир Довбенко, син Матвiя... Пан староста кара вас за несво часну
змiну особистого документу тридцятьма злотими гривни i замiну, в разi
незаплачення, двома тижнями арешту. Пiдписати"... "Влодзiм ж, син
Мат я"... Володько зна , що в його роду ще не було караних, нi судом, нi
адмiнiстрацi ю i справа тут не в висотi кари, а в ©© сутi. Вiн зна , що це
лиш шикани, попередження, що далi чека багато iншого, що вiн натрапив зуб
за зуб, що вiн ображений i що цього вiн нiколи не викине з пам'ятi...
Коли вийшов зi староства i опинився на вулицi, все довкруги видавалось
йому чужим, ворожим, зненавидженим. Назви вулиць, написи крамниць, нiчого
нiде свого, нiяких ознак спiвжиття, ти тут, хлопче, чужий, це все не тво ,
тобi все забрали, заперечили, вимазали з життя.
Йшов без поспiху вверх костельною вулицею, невдовзi повернув попiд мури
лiцею, дуже потребував з кимсь говорити i думав, куди б його зайти, щоб
знайти когось зi сво©х людей. Пригадав Лазюка. Чи не зайти, бува, до нього
i щось запитати? Машинально прямував попiд високим, сiрим муром, дiйшов до
ринку перед лiце м, що його вже касують i на його мiсцi мають зробити
сквер, квiтник, щось для розваги i окраси. На хвилинку зупинився i, нiби
вперше, дивився i бачив велику стару, бароккову будову лiцею, сполучену з
церквою чи тепер костелом, на вежi яко© годинник показував двi години.
Саме скiнчилася наука i з широких брам лiцею юрбами виходили молодi
люди - хлопцi i дiвчата, у синiх, чотирикутних шапочках, гарних чистих
одягах з книгами i портфелями. Йшли, гармидерили, пустували, смiялися i
розходились хто куди на всi боки. Володько стояв i давився на них, аж поки
вони не розiйшлися. I вiдчував виразно у сво©й iстотi згустки недоброго
почуття, дуже виразно© заздростi, а може, не так заздростi, як ,гнiву,
почуття кривди, а одночасно i почуття гострого докору i самому собi.
Пригадав i тi лави шкiльнi, забранi з Дермансько© семiнарi© i перевезенi
сюди, на яких колись сидiв також вiн сам i на яких напевно можна знайти
його основнi лiтери В. Д., вирiзанi на лядi лави. Це ж твоя земля,
Володьку! Твiй край, тво мiсце на землi! Хто i яким правом заперечу тво
право до не©? I чому ти дозволив на цю ганебнiсть? Навiщо годишся з цим
грубим пониженням. Ти - жива, розумна людина!
I при цьому його вигляд говорив, можливо, бiльше, нiж його думки. Така
неприхована, безпосередня погроза, такi насупленi тi молодi брови, такi
сердитi синi очi, такi затиснутi уста. Дивився на тi мури лiцею i бачив
©х, як виклик сумлiння... Як кару за минувшину... Колись давно прийшли
вони сюди i вкопалися у твердiнь цi © землi, як бастiони твердинi, як
символи чужо© надвлади. Можливо, саме вони, цi мури, i виннi за цiлу цю
моторошну дiйснiсть. Можливо, саме в них i та©ться виправдання отих
хлопцiв i дiвчат в рогатiвках. Можливо, сама гола земля ще не земля, а лиш
мiсце змагання за владу над нею? I, можливо, тi мури свiдченням,
ордером, пашпортом ©© приналежностi.
Такi ось думки бентежили того Володька i чи знайде вiн мiсце на землi,
де зможе ©х висловити повним голосом з висоти яко©сь трибуни? Чи може вiн
сказати це сво©м хлопцям у Тилявцi? О, вiн вже ©м про це казав i то не
раз, а все це ще мало. Це мало. Це дуже мало. Треба бiльше, багато i
бiльше... Виразнiше, глибше, сильнiше...
У цей саме час iз-за рогу лiцейного муру, вулицею ректорською, почали
виходити також учнi укра©нсько© гiмназi©... Десь звiдти згори, де там далi
в кiнцi сто©ть невеличкий, жовто-рожевий, старий одноповерховий будиночок
- власнiсть мiсцевого торгiвця Лазаря Бакiмера. Це там мiститься та
укра©нська, iм. I. Стешенка, гiмназiя-права, без мiсця, без яко©-будь
державно© допомоги... А хлопцi i дiвчата, що вiдвiдують ©©, належать до
мiсцевих сiльських родин, розкиданих по всiй цiй провiнцi©.
- Здоров, Володьку! - чу Володько знайомий голос. О, це ж Олег
Левинський. Бiжить назустрiч з другого хiдника нерiвною кострубатою
вулицею, весь радiсний, лишень трохи зблiдлий, без кашкета, волосся
розкуйовдив вiтер.- Що тут робиш?
- Я? - знiяковiв Володько.- Так собi... От iшов... Був у староствi...
- Зайди до мене,- казав Олег... - Переночуй... Вечором пiдем на гори...
У кiно... Чи ма ш грошi? Чого насупився?
Володько хотiв було по-сво му вiдповiсти на це захоплення, але Олег
роззброював його сво ю безпосередньою безтурботнiстю, i йому було шкода
нiвечити цю щирiсть. Вони такi рiзнi i такi ще не зiгранi.
- Зайду опiсля,- сказав Володько з ноткою поблажливостi.- Тимчасом маю
справу.
А трохи згодом Володько стукався до старих, вилинялих дверей скляного
ганочка на вулицi Пiдгiрнiй, i йому вiдчинив середнього росту молодий
добродiй у однiй сорочцi без комiрця i в пiдтяжках, не конче старанно
голений. Це був Лазюк. Вiн зрадiв Володьковi, запросив до сво © невелико©,
зi старими меблями кiмнати, де так пронизливо вражав запах якогось
сильного тютюну... Володько сiв на канапi, вiдмовився вiд цигарки, оглядав
стiни зi старими лiтографiями i портретом Шевченка у вiдомiй папасi;
етажерку з укра©нськими, переважно не оправленими книжками, незастелену
постiль, розкиданi речi, убрання. Як i багато iнших, Лазюк належав до
iдейних, заклопотаних справою визволення людей, а тому його побут не
виявляв для нього особливо© значення. Володьковi це кидалось у вiчi i йому
здавалось, що в цьому та©ться якась, ще незбагнута для нього, кволi
iстотностi тiла i духа... Але цього вiн ще нiкому не говорi Люди назвали б
це мiщанством, а iнколи ще гiрше, "буржуазним забобоном"...
Володько обережно розповiв Лазюковi пригоди сво©х останнiх тижнiв i
нарештi висловив бажання йти до Ки ва.
- Тепер? - вирвалось у Лазюка. Володько пiдтакнув головою. Лазюк
хвилинку подумав, обличчя його набрало виразу поважностi.
- Я б вам не радив туди... Це не вихiд... Ви дума те... - вiн пiдiйшов
до заставлених книжками полиць i вийняв кiлька книг... - дума те, там
Укра©на? - договорив вiн свою думку.
"А де ж тодi Укра©на?" - сперечався в думцi Володько, але вголос цього
не висловлював. Тож мiлiони людей... I Днiпро, i Ки©в... I отi книги... I
державне видавництво...
Але Лазюк вибрав одно мiсце з книги i сво©м пальцем з довгим нiгтем
пiдкреслено вказував.
- Ви ось читайте... Ви ось тiльки читайте... Дивiться! I вiн прочитав
кiлька речень, у яких говорилось про пролетарiат, про спiльнiсть його
iнтересiв, про злиття мов, культур... I нарештi про... Лазюк це особливо
наголошував... Про велику мову Ленiна, що на нiй висловленi найбiльшi
правди людства...
- I так,казав Лазюк... - дуже виразнi тi правди... Хоча Володьковi вони
не були аж так виразнi... I десь в душi вiн не погоджувався з Лазюком.
- Це писано, щоб когось дурити... Нас! Мене i вас... - казав далi
Лазюк.
- Я мушу вчитися,- вiдповiв на це спокiйно Володько.- Я десь мушу
вчитися... Я не маю де... Я мушу щось робити... - Володько повiльно
перегортав сторiнки книги, очi мав опущенi... Книга друкована в Ки вi.
Рiдною мовою... Чого той Лазюк ще хоче?
- Зна те, мiй друже,- тут у нас у Крем'янцi дi Пiлсудський з отими
чотирикутними шапочками... I вiн хоче лиш Польщi "вiд моря да моря". Але
там, у Ки вi... Там дi Л нiн... I вiн хоче... Все! Весь свiт! Пролетарi
всiх кра©н, днайтеся! На мовi Ленiна... Про Укра©ну там не може бути й
мови...
- Але ж ми люди i ми ма мо право,- хотiв було вiдповiсти Володько,
одначе вийшло це у нього не досить переконливо...
- Там, мiй голубе, не думають категорiями людей, там думають
категорiями чотирикутних шапочок, або "пролетарi всiх кра©н"... Це... Мiй
милий! Це епоха! Така епоха... На краю мiж чуттям i глуздом... Ви хочете
вчитися... Наша школа ось тут,- вказав вiн на чоло... I тут,- вказав ще на
серце.- Мусимо самi створити свою школу... Думати треба...
Самостiйно. По-сво му... дьте до Праги,- несподiвано закiнчив вiн свою
думку.
Володька ця думка, здавалось, заскочила, вiн хвилину вага ться...
- За що? Менi навiть не дадуть пашпорта,- вiдповiв:
Вiдчувалось, що вiн тут спереча ться сам зi собою, що I намiри iншi.
- дьте до Праги! Без нiчого... Без пашпорта... Iдiть пiшки... Ламайте
закон, але йдiть, I бiльше нiчого. Туди, ще живий людський глузд.
Шукайте людського глузду, i тут у нас його ще нема . Просто нема !