Самчук У.. Волинь

- Не бiйся, дiвчино. Не збожеволiю,- I мовчав далi. Ч до часу сердито
спльовував. Наталка присiдала до нього.
- Не можна ж так, Володьку,- казала вона i рукою розгортала, то
згортала його волосся. Вiн поволi звертав на не© погляд i вперто дивився
до ©© очей. Вона не ухилялася, а навпаки... ©© погляд все глибше i глибше
вникав до йог очей... Вiн протягав руку, обiймав ©©, а потiм казав:
- Слухай. А що ти будеш робити, коли мене тут не буде Погляд ©© швидко
вiдривався вiд нього й опадав... Дивилась у землю. Потiм знизувала плечима
й коротко казала?!
- Не знаю.
- Хм... - казав вiн сам до себе,- От... Так...
Швидко встав.
- Iду, Наталко!
- Йдеш? Куди? - вона не встала, тiльки швидко пiдняла, голову. Руки
зацiпленi в пеленi.
- Йду. Сьогоднi мене арештують! Так. I то за крадiж.. Вона поволi
пiднялася, пiдiйшла до нього... Груди ©© торкаються його грудей. Руками
взяла його руки вище лiктiв
Дивилася до очей.
- Володю... Я пiду... Прошу, прошу... Ти ж був тi © ночi зо мною...
Буду свiдчити... Вiн круто одвернув голову.
- Не потребую свiдкiв! - твердо сказав вiн.- Я? Свiдкiв? - брови його
насупились. Уста майже злилися. Потiм вiн обняв тiсно Наталку, поцiлував,
вирвався з обiймiв i шов.
Пiшов просто додому. Вечорiло. Поки дiйшов, на землю лягла нiч. Хотiв
©сти, але не пiшов до хати. Спати ще рано, i подався на садок. Iшов
стежкою до копанки й мiж деревами почув батькiв кашель. Зупинився. "Чи
зна вiн?" - майнула в головi думка. Вiн був у церквi, бачив рiзних людей.
- Це ти? - чу Володько батькiв голос. Вiн не назива iменi, але син
зна , що батько дума про нього...
- Я,вiдповiв Володько. Мiж батьком i сином сто©ть, дерево. Вони бачать
тiльки сво© чорнi постатi. Деякий час мовчки вони вза мно наближаються.
Ось стоять зовсiм близько. Батько бачить виразно синову постать, а син
батькову. "Так, так..." - бiжать у Володька думки... "Вiн зна ..." Але син
не вiдступив.
- Не спите? - спитав вiн. Не зна сам, чому спитав це. Не було iншого
слова.
- Нi... Нi... Такий вечiр... Не спиться... - поволi, лагiдно проговорив
Матвiй. А потiм додав: - Нема сну.
- А-а, краще йдiть... Вiдпочиньте,- сказав Володько так само чужим
голосом.
- Ходжу от i згадую... Лiзуть на думку молодi лiта. Вони обидва, нiби
по змовi, повернули в напрямку до копанки. Там голосно скреготали жаби й
зводився ледве помiтний туман. Кущi густих верб поволi в загальних рисах
виступали з туману.
- Я оженився в дев'ятнадцять, а то ще було перед женячкою... Був
молодий... Силу мав... Дiтьми нас не пестили, але, дав Бог, виросли. Я,
бувало, зводив у однiй руцi мiх три пуди. На плечi мiг i десять взяти.
лисей... Той трохи слабший. Зате, коли треба звинутися, або пiдбiгти, то
я вже з ним не постачив... Я був трохи тяжкий.
А Запорожже наше було тодi ще мале, Трихон (ще молодий), Стратон
(пристав пiзнiше, як взяв Югеню) i ми. Двi хати й городженi клунi. А
кругом були лiшники... сад... (Тут Матвiй себе перебив). Сад? Не такий
сад, як це... От сторчало безладно кiлька сливок, кiлька морель, кiлька
дичок-грушок i пара, нiби кращих, яблунь-папiрiвок... Але гарно було...
Весна, бувало, прийде, так того квiту... Я щось тепер i не помiчаю
такого... А що було птаства. Бувало, ранками такий гамiр, що в ухах
лящить. Соловi© ото зграями лiтали... Не знаю, де вже те й подiлось... А
отам... Зна ш? У ровi, бiля копанок? Там же було багно... I рiчка звiдти
витiкала... Ми вже пiсля... Я та лисей, почали його гатити, а рiчка на
наших очах висохла. Далi за нашим почади люди "з-за рову" копани копати на
коноплi, дiстали джерельну воду, i знов стала рiчка... Але маленька...
струмочок... I тепер вiн ... Отак було... Наш хутор на горi, як замок, а
навколо долини... Хто його Запорожжем назвав - невiдомо... Ми... - я та
лисей - не раз, бувало, морочим над цим голову. Бо де ж таки: Запорожже,
Запорожже, а що то таке - нiхто не зна ... Навiть ми, нiби запорожцi... Та
й почав я докопуватись... У монастирi був дуже старий чернець Зосима...
Вiн знав багато... У-у-у... (Тут Матвiй трусив головою, нiби хотiв
пiдкреслити знання Зосими)... Книги рiзнi читав... Старi книги... Знав i
перекази... Людей дуже старих пам'ятав i розпитував ©х, i все списував...
Такий був старий... Не бачив добре... Наложить грубi окуляри, возьме в
руки гусяче перо й пише... Дверi його келi© не замикалися... Прийдеш,
постука ш, а вiн не чу ... Вiдкри ш дверi, а вiн пише й не чу ... Коли
торкнеш за рукав - вiдiрве очi вiд паперу: "Це ти, Матвiю?". Мене вже
знав... А говорив все по-нашому... Такий старенький, добрий дiдок, царство
йому небесне!
Тут Матвiй на хвильку врива мову, а потiм продовжу :
- Так от вiн раз менi й каже: "Е, Матвiю, Матвiю... Не зна ш ти свого
роду... А був то рiд славний... Ти звешся Довбенко? По-вуличному Гуца? А
чи зна ш, що твiй прадiд звався Довбня-Гуца й був козаком запорозьким?
То-то, каже... I був то козак, каже, не посполитий, а зацний...". Так i
сказав... Цi слова до цього часу тямлю. I прийшов вiн, каже" як Сiч
Запорозьку розбили... Точно не знаю якого року... Осiв там на Запорiжжi й
хутiр заложив... Це був наш предок.
Матвiй знов перервав свою мову... Володько ще нiколи вiд нього не чув
такого. Його увага зовсiм увiйшла в батьковi слова, i вiн ловив ©х, мов
щось святе... По короткiй перервi Матвiй продовжував:
- Минули роки... Рiд наш не завжди був такий, щоб ним гордитись. Не
знаю, як стали нашi дiди крiпаками. Не знаю, як забули про сво
накорення... Твiй дiд - мiй батько - був вже мiзерна людина... Пив, i це
його згубило... Я, коли звiвся на сво© ноги, почав працювати... Не
хвалюся, але я ще нiколи на сво му життю не встав пiзнiше за сонце... I от
ти бачиш...
(Коротка перерва).
А от сьогоднi пiшов я до церкви. Чую, так i так... Щось там, нiби, у
кооперативi... Говорять, говорять i чую: ти, мiй син...
Володько занiмiв. Дихання сперлось у грудях, i серце перестало битись.
Матвiй сам не договорив останнього слова. Вiн тiльки вибухнув у гнiв i
майже вигукнув:
- Нi, сказав я. Не може бути! Мiй син такого не зробить. Я це всiм
сказав... Перед церквою...
- Тату! - крикнув Володько. Вiн шарпнувся вперед. Хотiв обняти батька,
але не вiдважився. Вiн навiть не торкнувся його, тiльки руки здiймались,
то знов опускались. Серце знов билось швидко, а уста вiд хвилювання
тремтiли.
- Не треба! - твердо сказав Матвiй.- У нашому роду були всiлякi люди,
але нiколи, нiколи не були це злодi©... А по часi додав:
- Не бiйся! Прийдуть, то прийдуть... Вiзьмуть, то вiзьмуть... На небi
Бог... Його нiхто ще не обдурив... Не обдурять i "вони"...
З цими словами Матвiй повернувся й пiшов у темноту прямком до ново©
недокiнчено© хати. Тепер вiн там спав. Володько не вiдважився йти за ним.
Вiн зiстався на мiсцi, мов укопаний. Вiн дивився в темноту, куди пiшов i
сховався його батько, його великий батько. Нащадок славного Довбнi...
Людина, що нiколи не встала пiзнiше за сонце...
I Володько знов вiдогнав свою малодушнiсть. "Прийдуть, то прийдуть!"...
"Вiзьмуть, то вiзьмуть!" - звучало в його вухах. Що може торкнутись мо ©
душi, коли вступ до не© заставлений, а на сторожi сто©ть Честь. Батько
вiрить йому... А решта свiту може й не вiрити.
XIV _
Тi © само© ночi, о годинi другiй, Володько був арештований. За ним
прийшло дво полiца©в. Вiддався в ©х руки спокiйно, без спротиву. Хотiв
було взяти кашкета, але не знайшов i пiшов так. Батько одразу почув цей
рейвах, а мати також. Мати зiрвалася з лiжка i вибiгла надвiр... Зчинила
лемент... Але вийшов батько, i лемент втих.
Хутiр заворушився, схвилювався, погавкав собака - i знов тиша. Сонце
сходило того ранку так само гарно, як i завжди. Разом з його сходом
вернувся також Володько. Його допитували, нiчого не могли доказати i
пустили. Йшов раненько через село без шапки... Його зупиняла вiйськова
варта, на нього дивилися люди, але вiн не соромився. Був переконаний, що
соромитись мають його противники, якщо вони здiбнi соромитись.
Надвечiр того ж дня вже тренував зi сво ю спортовою дружиною на вигонi.
Час заповiджено© зустрiчi з мiською дружиною швидко наближався, i не було
часу на зволiкання. Тилявка мусить себе показати.
Одначе до зустрiчi не дiйшло. Сьомого червня, на перший день Зелених
свят, у селi знов появився вуйт. Знов розiгнав по селi десятникiв, знов
гамiр, рух, крик... Нова "сходка"... Другого дня мала вiдбутися зустрiч,
але, замiсть вислати пiдводу за гравцями, було вислано Сергiя пiшки до
мiста, щоб зустрiч вiдмовити. Вуйт виразно цього вимагав. Мовляв, нема
часу на всiлякi витребеньки, I з цi © нагоди Володько пiшов до Рони,
Було свято, ранок, але Рона вже не спав. Вiн сидiв у сво©й порожнiй
©дальнi бiля широкого непокритого столу за великим, гарячим самоваром.
Перед ним, на другому кiнцi столу, сидiв його молодший брат Михайло, а
праворуч, на головному мiсцi сидiла сама стара панi. Всi вони були
заклопотанi, поважнi i невдоволенi. Справи села вже дiйшли також i сюди.
- В дь етот самий "вуйт" скатiна,- говорила стара панi по-московськи
сво©м переконливим, певним, категоричним тоном.- Пач му во н вибросят?
Удiвляюсь... - i при тому вона демонстративно знизувала плечима.
Михайло дивився крiзь пенсне в золотiй оправi i сардонiчно казав:
- Ти, мама, можеш ще удiвляться... Я удiвляюсь тоже... Но твоей
на©вностi.
Андрiй Рона п' спокiйно, повiльно вихололий чай, допива склянку i
автоматично закурю . Його думки розсiяно гасають десь в iнших просторах.
- Андрюша... Пажалуста... Ти зд сь н курi,- швидко загомонiла стара.
- Пардон, мама. Забил,- спокiйно вiдповiв Андрiй. Стара панi не лишень
стара, але й глухувата, у справах села i взагалi "полiтицi" вона
розбира ться мало, а тому Андрiй пiдвищеним голосом старанно ©й пояснював:
- Все ето, мама, к лучшему. Вот такi глупi вуйти учат народ. Да,
мама... Ну, i что ж? Ну, упьорся... Ну, вижiл нас iз с льськаво дома?
Гаварiт, там буд т школа... Нiкагда там школи н буд т, но новий
кооп ратiвний дом буд т. Да, да Буд т! Ми поставiм. У нас сть место...
Хароше м сто... В центре села... I там буд т стаять дом. Я павтаряю: да!
- Украiнскiй? - пита , шамкаючи беззубим ротом, стара.
- Какой би он не бил.... Ето н iгра т ролi,- жваво i певно вiдповiв
Андрiй.
- Как не iгра т? Андрюша! Как н iгра т? В дь iгра т. Iгра т, Андрюша.
А па-мо му, н так. Па-мо му, лучше ж лi би в д ревн стоял польскiй
дом... Я, старуха, так разсуждаю, в дь украiнци н Польшу делят... Делят
анi Расiю... Да, мой мальчiк... Расiю. Польша? Что ж... В дь его тоже
часть Расi©... За нашiх вр мьон... В дь падумай... Прiвiслянскiй край...
Нет, нет... Ти абаждi. Я гаварю... Наш руско село... Польскiм ано
нiкагда не станет... А украiнскiм может... Видумалi язик. Ну, как, скажi,
по-укрiнскi буд т рукомойнiк?
- Гаспадiн Довб нко! - почувся глухий голос вiд дверей з темного,
сирого коридору. Це Марко.
Пан Андрiй швидко повернув голову на голос i повторив: - Давб нко? Завi
в маю комнату. звiнi, мама. Дела.
Вiн встав повiльно, мав заклопотане обличчя i сво ю розгойданою ходою
вийшов.
Володько мав з ним довгу розмову, Андрiй курив цигарку за цигаркою,
його мала кiмната наповнилась димом, а розбита мармурова попiльниця
попелом, але саме з цi © розмови зродився план побудови нового
кооперативного будинку. Вуйтовi вдалося добитися свого, читальнi не було
закрито, але позбавлено й примiщення. Тодi промовило село, i, можливо,
вперше мовою господаря. Рона поклав першi двi тисячi злотих, Володько
завзявся органiзувати робочу силу, хлопцi й дiвчата кинулись до працi.
Домашнi справи, футбол, залицянки вiдiйшли набiк. I вже за пару днiв, на
подарованому Роною клинi городу, що навпроти дякiвсько© садиби, де
примiстилась станиця полiцi©, почалась завзятюща, сливе безперервна, день
i нiч дiяльнiсть. Пiвсотнi молодих, здорових хлопцiв i чоловiкiв, жартуючи
й спiваючи, копали фундамент, двадцять пiдвiд возило з долини камiнь, пара
десяткiв дереворубiв валили в Жолобеччинi дубину, пара тузинiв теслярiв
витесувало з не© пiдвали, стовпи, балки, крокви, десяток мулярiв заповняли
рови фундаменту муром. I все це складалося, стягалося, зводилося, будова
росла, як з води, а село мало велику, хвилюючу дивовижу. Завжди рух,
завжди гармидер, завжди спiв, безконечнi жарти i гарячi залицянки ясними
мiсячними ночами, коли розходились з роботи. Туди стiкалося цiле село,
прихильники i противники, нацiоналiсти й комунiсти, баптисти й
православнi. Бажання показати сво право i свою силу було бiльшим, нiж
особистi розрахунки.
Прийшли жнива, але праця бiля будови не вгавала. Здавалося, що всiм
хотiлося зробити це чудо за одну нiч, це стало вимогою, щоденною потребою,
обов'язком. Двi були гарячi, насиченi сонцем, потом, спрагою, випивалися
бочки води, напиналися м'язи, гартувалася вола. I за два таких
гарячо-барвистих мiсяцiв будинок був зовсiм готовий. Бiлий, гордовитий,
вкритий сiрою черепицею, сiм вiкон, дво дверей, простора крамниця,
кiмната для засiдань, мешкання продавця i зала-читальня. I все це
красу ться на колишньому невжитку, тiшить око тилявчан, наповня гордiстю
кожного, хто не гляне... Чутки про це рознеслися широко й далеко по всiх
селах, i святами та недiлями приходили чужi люди, щоб глянути на таку
несподiвану дивовижу.
До речi, за цей час i само село внормувалося. Зникли зайвi витiвки
парубкiв, вiдiйшло вiйсько, не стало озбро них варт. Село готувалося до
великого, ще небувалого свята. Село збиралося освятити свiй будинок. Це
ма бути велика урочистiсть, це приклад, це iсторiя. На Угорщинi, в
Жолобках в Людвищах, у Башкiвцях знають про це. Цiла околиця, небо i
земля, i навiть далекi яснi зорi готуються взяти в цьому участь.
А жнива йшли сво ю чергою... Поля горiли то росою, то срiбно-золотими
стернями, то зернистими вiвсами... Перепiлки, як завжди, бурхливими
ранками пiдпiдьомкали, моргастi зайчики металися полями, згра© курiпок
полохливо перелiтали з долини до долини, яр Мозолянка лежав зеленою латою
на золотому саванi золотих нив.
Матвiйове поле, як i завжди, пересiчене вузькою дорожиною, справа й
злiва вкрите пшеницею, житом, ячменем, вiвсом з широкою i щедрою
благодаттю мудрого, загорiлого як обличчя женця, неба. Божа рука була
щедрою, стебло поросло густо й високо, колос дзвенить в колос, в гущавинах
велике життя всiлякого гомiнкого цвiрковiння. О, яке безпосередн диво!
Здiймiть шапку, станьте на межi i послухайте те... I хай вашу мокру вiд
поту голову погладить вiтер. Пiднiмiть вашi втомленi груди, звiльнiть
серце i берiть оберемками свiже, бадьоре, пересичене сонцем повiтря.
Саме такого часу отам, на дорожинi, раннiм ранком, коли сходить iз-за
Мозолянки сонце, а на шпоришi дорожини разом з курявою бринить роса, на
пiвденному боцi за пагорбком з'являються двi постатi. Ось вони
зближаються, ростуть, вилонюються з простору. Це йдуть Матвiй та його син
Володько. На плечах у них грабки. Ступають по звогченiй за нiч землi
рiвним, широким кроком. Сонце лл ©м назустрiч просто в загорiлi обличчя
сво м'яке тепло, свою живучу радiсть, свою невсипущу бадьорiсть.
Хода Матвiя така ж, як i колись, як i завжди - розважна, певна, рiшуча.
На його ногах старi, великi, посiрiлi, з короткими халявами чоботи.
Кортовi його штани на колiнах i ззаду залатанi великими чорними латами.
Бiла його сорочка, як звичайно, пропечена i порудiла, а його кашкет
вигорiлий i просяклий мiшаниною поту й куряви.
Роки i все, що з ними було, залишили на Матвi вi свiй тривкий слiд, що
його не вiдми ш нiякими водами i не вiдмолиш нiякими молитвами. Зморшки ще
гострiше врiзалися в загорiле, як стара бронза, порепане лице, погляд
мудро злагiднився, вилицi бiльше вип'ялись, борода просякла згустками
сивини. Але все-таки вiн той самий дужий, могутнiй, з великими, твердими
руками король поля i працi - Матвiй.
Володько зростом дорiвню ться батьковi, тiльки у плечах вужчий та м'язи
тiла молодшi й прудкiшi. Мiцне укра©нське сонце поклало тривку бронзовiсть
на його юному виду. На ньому тонка, доморобна, з конопляно© тканини, з
позакачуваними рукавами сорочка, на головi доморобний, крислатий
солом'яний бриль, на босих ногах сiрi, зношенi вiдпорки.
Обидва, наперед батько, а за ним син, зайшли в покiс i з "Боже поможи"
розмахнулися. Батько клав покiс рiвно i методично, мов по ниточцi, син вже
дорiвнював до його розмаху вширiнь i вздовж, але його покiс був значно
гiрший, нiби поломаний i рахiтичний. Грубi стебла вiвса-зеленяка покiрно
клалися перед ними, ©х очi уважно стежили за лiнi ю, м'язи ©х рук
напиналися, груди широко здiймалися з ритмом помаху грабок.
Сонце пiдноситься... Його променi все бiльше i бiльше припiкають спину,
з чола виступа пiт, груди i чоло вiдчувають дотики повiтря,
На половинi покосу, бiля борозни, косарi зупиняються. У спокiйному
повiтрi знайомим дзвоном задзвенiли пiд мантачками i брусками коси,
хвилинка перерви, кiлька слiв про овес i погоду i знов покiс... Доходять
до межi Ет-то , закидають на плече грабки i повiльно, рiвним ходом,
вертаються назад.
- Дякувати Богу,- каже Матвiй,- погода видержала... Коли б так ще пара
таких днiв, i ми той овес змахнемо.
А по короткiй перервi дода : - Я все вагався, чи сьогоднi зачинати, але
добре, що почали... Хоч завтра недiля... Та що накосимо - висохне i баби в
понедiлок зв'яжуть, А там i докосимо... Сонце, зда ться, чисте...
Володьковi думки iншi. У нього село, будова, посвячення, але на слова
батька вiдповiда :
- А! Погода видержить...
Доходили до середини поля i робили перерву. Василинка приносила обiд -
борщ в "близнюках" з пiвбуханцем чорного хлiба, куснем сала i огiрками.
Запивалось кислим молоком з гладишки або звичайною водою з баньки, що
стояла в тiнному мiсцi. А все це разом смакувало хижим, нетерпеливим
смаком, що його, здавалось, годi успоко©ти, пiсля чого вимагалось лягти
просто на сирiй землi i дозволити, "щоб в'язалось сало".
Але чверть години пiзнiше вони йшли знов далi покосом - нестримним,
рiвним, розрахованим кроком. Час йшов разом з ними. Це тривало, хилилося
до вечора. Ось вони знов зупинилися, Матвiй звичним, повiльним рухом
здiйма кашкета, обтира верхом брудно© руки гаряче, мокре чоло, пiдходить
до баньки з водою, пiдносить ©© i перехиля над головою. Сонце скiсним
промiнням освiчу його кремезну, помiтно втомлену постать, чорна, вкрита
налитими жилами рука трима вухо баньки, вода тепла, несмачна, i ©©
потьоки спливають по бородi i широких, вiдкритих, зарослих сивастим
волоссям грудях. Напившись, вiн ставить баньку на ©© мiсце.
- Ну,зауважив вiн, оглядаючи поглядом довкiлля.-Змахнемо ще пару
покосiв, i досить.
У природi вiдчува ться наближення суботнього вечора, зда ться, про це
зна все. Сонце хилиться ма статнiше, барва неба спокiйнiша, з ледве
помiтним вiдтiнком огненностi в тому мiсцi, де воно ма намiр зайти за
почорнiлу стiну лiсу. Тiнь вiд лiсу вiдступила й поширилась, цiле
Стратонове поле, разом з в'язальниками на ньому, затягнулось м'якою
прохолодою, в'язальники помiтно квапляться, дов'язують покоси, на схилах
Мозолянки, куди ще сяга сонце, вовтузяться люди в бiлих одягах, облитi
сонцем. Вище шляхом в тому мiсцi, де вiн випина ться з-за пригiрка,
помiтно тягнуться великi фури, наладованi снопами, а мiж ними в рiзних
мiсцях ступають повiльно гурти худоби, збиваючи куряву, що ©© пронизу
соняшний промiнь i розбарвлю ©© матовим срiблом. I все робиться тихо,
лише десь отуди, з угорсько© сторони, чути розтяжнi, безконечнi обжинковi
спiви.
Нарештi й Матвiй з Володьком докошують свiй покiс, майже половина ниви
докошена, густа тiнь лiсу затягнула ген цiле поле аж до Жолобеччини.
Володько чу велику втому, але свiжiсть вечора так чудово злагiдню
втомленiсть твердих м'язiв, що не хочеться кiнчати недокiнченого дiла.
Матвiй також з жалем погляда на нескiнчене поле i шкоду , що день був
такий короткий.
Але святий, великий, трудовий день скiнчився, вiд сходу сонця до заходу
сонця, весь залитий наснагою сили тiла, природи, неба i землi огненного
духа, що ним живе всесвiт. Kocaрi лишають поле i йдуть... Поволi, без
поспiху... Тiло неохоче руха ться, кожний м'яз, кожна кiсточка вимагають
вiдпочинку. Йдуть не дорожиною серед поля, а межею вiд Хомового по
застарiлiй ховзькiй травi з посохлим бадиллям деревiю, громобою з його
брязкучим насiнням, заплутано© кашки i повито© на стебла повiйки. Зо всiх
бокiв гомiнким хором невтомно i настирливо вибивають сво© одноманiтнi
трелi цвiркуни.
Нарештi вийшли на шлях... Ще кiлька сотень крокiв, i хутiр... Ось вiн
злiва у сутiнку вечора - такий знаний, рiдний, свiй. Густий малинник перед
хатою, широкий, молодий горiх, кiлька рядкiв малих ще слив i високий,
густий живоплiт вiд дороги. З димаря хати, майже сторч догори зводиться
дим.
Широка, немощена дорога вкрита грубою верствою м'яко© куряви, весь час
тягнуться скрипливi вози, повiльно котяться тяжкi колеса, з-пiд кiнських
копит збива ться хмарками курява.
- Добрий вечiр! - озива ться кожний, що порiвня ться з косарями.- Як
косилося?
- Слава Богу!
- Чи видержить погода?
- Дасть Бог - видержить.
З села чути бамкання дзвону. Його звуки повiльно вириваються з садiв i
розливаються ген навкруги. Десь там на полях, далеко зливаються вони зi
звуками обжинкових пiсень.
Дома чека на косарiв вечеря. Хведот привiв вiд води конi, Василина
пора ться з коровами, Настя попiдтикала спiдницю, позакачувала рукави й
бiга бiля печi. По хвилi на столi пару гаряча, бараболяна, затерта
затiркою юшка...
По вечерi Володько одразу береться за бритву. Пiсля вже смерком бере
вiдро, рушника, мило та йде через город стежкою до копанки. При мно йти
вузькою стежкою мiж маком, що вже доспiва , коноплями, буряками та
капустою. На все впала роса. Бiля обсаджено© вербами копанки пiднiма ться
ледь помiтний теплий туман i чути скрекотiння жаб.
Вода в копанцi тепла, дощова Я чиста. Володько швидко роздяга ться
донага, набира вiдро води й облива себе цiлого. Пiсля натира ться мiцно
милом... розтира набряклi м'язи рук, спини, живота. Йому робиться дуже
при мно... Чу ться сильним, пружним, молодим... Пiсля вилива на себе ще
кiлька вiдер води й швидко витира ться. До тiла з ледве чуйним бренькотом
торкаються комарi. Вiн швидко надяга сорочку, штани й почува себе
обновленим. Втома десь зника . Цiле тiло поволi вiдпружу ться... Навкруги
так при мно, так гарно... Не хочеться ще кидати такий вечiр та йти спати.
Через те Володько сiда на м'якiй травi й дивиться.
Цiле небо всiяне зорями. Десь далеко за селом, туди, де панський двiр,
чути ще обжинковий спiв. Це йдуть запiзненi женцi запiзнених чи©хсь жнив.
Одна дiвчина несе на головi вiнок, а решта йдуть коло не© й спiвають.
Знайомi, гарнi, повнi яко©сь туги й одночасно радощiв спiви.
Володько вслуха ться в тi звуки... Думка вiдлiта далеко... Земля
дiлиться. Небо нахиля ться нижче. Душа поволi вiдкрива ться, мов дверi
великого храму, i в нiй почина дiятись щось особливе. Виходять дивовижнi
образи, встають надзвичайнi, неземнi люди, почина грати чудова музика.
Боже мiй! Таж це страшний суд!
А з-за жолобецького дубового лiсу поволi виплива велетенський,
запiзнений мiсяць. Разом з ним зроста музика, зростають образи. Свiт
ширша , обрi© вiдступають... Володько ма , що йому треба ще пiти в село,
що там праця, що завтра велике свято, але вiн не може вiдiрватися вiд
цього мiсця. Вiн щось чу ... Йому вида ться, що це востанн вiв бачить тi
дерева, небо, будинки... Йому хочеться на все надивитися, затямити, мати в
собi... Йому хочеться торкатися пучками пальцiв землi, що на нiй сто©ть.
Хочеться цiлувати ©©, обняти й вести кудись в iнше мiсце...
Ах, це слабiсть... Не варто потурати нервам... Вiн стряса головою та
йде швидко до хати. Нiхто ще не спить. Все клопочеться, прибира ться,
чиститься на завтра... Мати кача рублем бiлизну. © тонкi, засуканi по
лiкоть руки справно працюють рублем... Накочена на качалку сорочка
вирiвню ться, м'якша , гладша .
Володько дуже добре зна кожну ©© думку. Любить ©© таку, як ... Таж
вона зна всього двi лiтери... Одна, як круглий калачик - О... Друга, як
жук, лапата - Ж. Знала колись i А - як кроковка, але вже багато рокiв
згасли ©© очi й не добачають... Вiзьме книжку, дивиться на не© здалека
перед собою й каже:
- Колись ще знала три буквi... Не можу вже ©х пiзнати...
Увiйшов до хати Хведот.
- Володьку. Тебе кличуть,- сказав вiн. Не сказав, хто кличе, тiльки
дискретно посмiхався. Видно, хтось такий небувалий... Володько швидко
встав, наложив на голову солом'яного бриля й вийшов...
Надворi нiкого... Вийшов до брами... Рипнула фiртка, i на дорозi
побачив чорну постать...
- Володьку,чу тихий голос. Пiзнав його одразу... Наталка. Як вона
прийшла? Пiдiйшов до не©. Вона знiяковiла, I схвильована...
- Я так боялася... Так боялася. Думаю, як його викликати... Ходила
довго попiд бгiжем... Аж то побачила Хведота... Чому ти не прийшов у село?
- Я ж сказав, що не прийду,- вiдповiв Володько.- Мо все зроблене...
Треба було батьковi помогти. У нас цього року запiзнилась косiнка. А що
там?
- Ходiм... - сказала вона,- Я тут боюсь.
- Чого?
- А як мене побачать? Я все чекала, що прийдеш... A там стiльки працi,
що Господи... Вiнки, бiганина, варять, печуть... Всi: де Володько? Де
Володько? Привезли скриньку горiлки. Там цiле село...
Вони звернули на дорожину, що веде до кущiв. Наталка все не могла
заспоко©тись. Говорила не сво©м голосом. Серце ©© швидко билося...
-... I я не видержала... Пiду. Трохи стемнiло i я пiшла... А зна ш? -
вона взяла його за руку й зупинилась. Пiдступила ближче,- Зна ш? Був знов
Iлько.- Маленька перерва. Володько здивований. Наталка не дочекалась
вiдповiдi - Прийшов з Бухловим...
- З Бухловим? - перебив Володько...
- З ним... Боже! Я собi думаю: таж Бухлов з козаком, з полiцi ю. А
Iлько втiк з iншими хлопцями... Як же так? А вони собi принесли шпроти...
Зна ш? Такi рибочки в бляшанках... Бухлов трохи п'яний... Вийма рибочку й
да менi - Я одвернулась. А Iлько до мене; "Дурна! ж!" Я вибiгла з
хати... Цiлий день про це думала... Думала собi: чи сказати це кому? Потiм
рiшила: тобi. Кому iнакше?
- I бiльше не кажи нiкому,- сказав Володько. Вони пiшли просто на темну
стiну гаю. Там тихо. З села долiта пiсня, 3 другого боку, з Угорщини чути
також пiсню, тiльки ночлiжанську.
Вертався Володько зовсiм пiзно. Йшов через село, повз новий будинок.