Самчук У.. Волинь

штурхнув униз, загнав у землю косу i трах - розламав... Ех, каже дядько,
вам не косити, а гуси пасти... Пан вийняв двадцять рублiв i дав за косу.
Дядько тiльки усмiхнувся... Так... А ти,кровопивцi. Та якi в чорта вони
кровопивцi. Дурнi, виродки - от що вони. Ти дай менi такий ма ток, так я
гори озолочу, а вони гнили в них щорiк, щодень, поки не зогнили...
А земля, правильно, не смi гуляти. Земля належить тому, хто працю i
хто хоче працювати. Так i ма бути. Даром нi. Не хочу даром, коли можу
купити, а той, хто не може - в рострочку, на виплат. Знаю i тобi
заповiдаю: дароване завше боком вилiзе. Тiльки сво , працею куплене,
солодке й дороге. Не оповажся робити iнакше.
I Матвiй вмовк. Висказав усе i точка. Що бiльше казати? А Володько
хитався. Правда й це, але там у брошурах також правда.
Сталася ще одна подiя. Володько не забуде ©©, не забуде, бо не може.
При мно i радiсно буде згадати той весняний день, коли сонце жахкотiло,
коли обидвi черешнi, що коло школи, облiпилися бiлим цвiтом. При мно i ще
раз при мно.
До iспиту готовиться ©х тро : Володько, Юдкiв Мошко й Антiн Трохимiв.
Цi дiйшли "до кiнця". Решта розсипалася, хто куди, бо "нащо ©м той
iкзамен". Вони на попiв не будуть вчитися, а мужиковi й так вистачить.
Володько, Мошко й Антiн - приятелi. Найстарший Антiн, наймолодший
Володько. За першенство змагаються: Володько i Мошко. Перший бере "Законом
Божим" i "руским язиком", другий "аритметикою", хоча i Володько не
вiдставав у арифметицi. Антiн клега позаду, хоча три роки гризе ту
нещасну третю групу. Вчить ©х добренька матушка. Готу ©х до iспиту i
тремтить за них. Деякi вiршi, як "Смерть Сусанина", "Слався, слався"
викинули з читанок i з при мнiстю забули. Лишилося досить i без того.
Цього ранку сонце у змовi з цвiтучими черешнями. Свiжо, чисто, радiсно.
Хлопцi не можуть всидiти в класi. Винесли лавицi на подвiр'я пiд черешнi -
сидять, "зубрять" завдання та очiкують на матушку-вчительку.
Але вона сьогоднi ие прийде. Нi. Ще раненько ви©хала високо вимощеним
возом до Крем'янця. Натомiсть прийде ©© син, студент-панич. Приходила нiма
служниця i сповiстила це сво©м бебеканням та рухами рук. Ледь зрозумiли
©©.
Так. Вiн он уже йде вузькою стежкою через город. Ще здалека всмiха ться
до хлопцiв, нiби приятель, i несе пiд пахвою кiлька книжечок.
Прийшов. Хлопцi встали, як звичайно.
- Добрий день! - сказав вiн по-простому i всмiха ться. На ньому
студентський одяг. Кажуть, вiн десь у Ки вi чи в Одесi у високих школах
оберта ться. Високий, блiдий. На скронях темно-каштановий пушок. Говорить
по-простому, так, як у всiх людей дома розмовляють, скажемо, тато чи мама,
чи сама найпростiша жiнка. На всiх "вика "...
- Ваше прiзвище як? Ага. Добре. Сiдайте. А ви Гольденберг? Знаю, знаю.
Це до Мошка на ви. Чого доброго, коли б тут був Хведот, вiн би й до
нього викав. Володько i всi хлопцi бачать, що ця людина побувала в свiтi i
то не близькому.
- Ну от i гаразд,- (останн слово для Володька новинка) каже панич.-
Ви, значить, Михальчук, ви Довбенко, а ви Гольденберг. А зна те ви,
Гольденберг, що значить ваше прiзвище?
- Ну, почему нi. Золота гора, господiн панич,- вiдповiда Мошко.- Гольд
значить золото. Берг - гора,- дода для бiльшо© ясностi.
Панич смi ться, Володько також всмiха ться. Небо i цвiтуча черешня
дивляться на них ясними очима. Подиха вiтерець. Кiлька на©вних бiлих
пелюсточкiв зрива ться десь там i сиплеться просто на лавицю, на голови й
куди попало. Але нiхто ©м не перешкоджа .
Панич заявля , що вiн сьогоднi не буде питати хлоицiв. Вiн краще ©м
щось прочита . Ось у нього невеличка книжечка. Це "Малий Кобзар". А
написав його Тарас Шевченко. Чи знають вони, хто такий Тарас Шевченко? Нi.
Ну, то вiн розповiсть ©м про нього.
Хлопцi слухають: Моринцi, ягнята, пан. Викуп з неволi. Цар. Кара. Не
життя, а казка. Володько слуха так само уважно, як колись у млинi на
Лебедщинi дядькiв-завiзникiв.
"I вiн умер. Ще перед смертю написав вiн сво©м приятелям такий заповiт:
"Як умру, то поховайте мене на могилi, серед степу широкого, на Вкра©нi
милiй. Щоб лани широкополi, i Днiпро, i кручi було видно, було чути, як
реве ревучий. Поховайте та вставайте, кайдани порвiте i вражою злою кров'ю
волю окропiте".
I приятелi сповнили заповiт Шевченка. Викопали його домовину, що була
похована на кладовиську в Петербурзi, та неревезли ©© в Укра©ну. Тут
поховали його над самим Днiпром на високiй горi, яку здалека видно
навкруги. I на могилi його поставили великий бiлий хрест. Пiд тим хрестом,
на горi, над Днiпром-рiкою лежить вiн, наш великий кобзар, наш спiвець
слави колишнього, теперiшнього i будучого",закiнчив панич.
Хвилина глибоко© тишi. Обличчя хлопцiв поважнi, непорушнi. Нi небо, нi
цвiтучi черешнi не рушать ©х захоплення. Володьковi очi вже давно бачать i
степ, i гору високу, i ревучий Днiпро. А над усiм бiлий, мов зi срiбла,
хрест, що береже вiчний спокiй незнаного, чудесного Шевченка.
Далi панич чита ще кiлька Шевченкових пiсень.
Якби менi черевики,
То пiшла б я на музики,
горенько мо ...
Черевикiв нема ,
А музика гра , гра ,
жалю завда ...
Чоловiчки Володькових очей зовсiм змалiли. Але в них уже виник образ.
Близький, зрозумiлий, рiдний.
Ой, пiду я боса полем,
Пошукаю свою долю,
доленько моя...
I як вiй це зна ? Хто ж ти, Шевченко? Як зна ш ти це? Хiба Володько не
раз ходив босий полем, а Шевченко i про це не забув. Знайшов простi, теплi
слова, вложив до них частину сво © душi i дав образ.
Дiвчаточка на музиках,
червоних черевиках...
Володько бачить тих дiвчаток у червоних черевиках i парубкiв, що
лицяються. Одна тiльки з карими очима, боса, иу-дить свiтом. Вона не може
на музики. В очах ©© карне яснi сльоза заздрощiв. Володько чу ©©. Ах,
коли б вiн мiг допомогти ©й.
Ще й ще чита панич пiснi. Ясно, просто i разом так, що хочеться
любити, хочеться встати, вирiвиятись i стати отвертими грудьми проти
дiбево© неправди. Сила в них. Душа в них. Правда в них. Земля, небо
злилися в них i все горить, все пала яскравим сонцем любовi.
Володько просить, щоб панич позичив йому додому "Кобзаря". Той зичить.
Руки тремтiли, коли торкнувся ними тi © книжечки. Бiжить додому. По дорозi
зупиня ться i чита . Дома залiз у малини за хату i знов чита . Степ. Сонце
заходить. Безмежна до обрiю ширiнь i безлюддя. Одинокий вiз, а пiд ним
чумак. Товаришi покинули його. Круторогi воли хилять голови, з далекого
степу летять гайворони. Вирвалхся з отi © далеко©' щiлини, куди недавно
засунулося сонце, i летять. Мають широкими, чорними крилами просто до
чумака. Але той не ляка ться. Вiн просить ©х не торкатися його трупа. Вiн
не бажа , щоб i вони, наклювавшись, вмерли разом з ним.
Вечором при лампi Володько розповiда про Шевченка батьковi. Той
натомлений вернувся з поля, поволi ©сть i слуха .
Коли Володько скiнчив, батько каже:
- Все то добре. Але я не вiрю, щоб вiн коли такий був.
- Хто? Шевченко? - диву ться Володько.
- Певно. А хто ж?
Володьковi аж дух забило. Не зна , що й казати. А батько кида далi
окремi, твердi слова:
- Так. Напевно видумали. Коли б був - усi б про нього знали.
- Але ж, тааату! Цар не дозволяв! Чу те ж, що сам цар покарав його. На
цiле життя в москалi його запер.
- А який такий дурний цар був? - гостро дода Матвiй.
- Та ж той...Миколай первий...
- А все-таки мало вiн розуму мав. Як так не давати народовi про таких
людей знати. Ет!...Матвiй не знаходить бiльше слiв, щоб висловити сво
невдоволення. А Володько диву ться, як таки можна не вiрити в такi
очевиднi речi.
Кобзар приносить Володьковi нову вiру. Перед ним почина жити щось
таке, чого до цього часу не розумiв. Вiн не да йому спокою. По iспитi ©де
до мiста, заходить до книгарнi i купу собi свого власного "Кобзаря".
Революцiя йде далi. Перед самими жнивами прийшов на вiдпустку Василь.
Скорострiльщик. Вирiвнявся, поздоровшав. На плечах "пагони". Вiн
прихильник Корейського i вiйни "до победоносного канца". Володько до нього
з Кобзарем. Куди там. Василь уже чув про ту Укра©ну. Але дарма.
- Але ти, Василю, тiльки послухай. Я тобi нiчого не перечу.
I Володько почав. Василь закурив цигарку, пирска димом i слуха .
За байраком байрак,
А там степ та могила,
з могили козак
Вста сивий, похилий...
- чита Володько. Голос його рiвний, дзвiнкий. Слова вириваються
виразно i вкладаються у струнку колону.
Провалився козак,
Стрепенувся байрак,
А могила застогнала...
Тут Володько пiдняв свiй голос. Очi його блиснули. Чути, як здiйма ться
висока могила i сира земля стогне тяжким стогоном. Вона зберiга в собi
великий, страшний скарб. Над ним вита сторож, який щоночi вста i щоночi
провалю ться.
Василь вислуху .
- Даа!вирива ться з його уст.
- Зачекай, Василю. Я тобi ще прочитаю.
Василь не перечить. Хай, мовляв, чита . Йому це не шкодить. Але чим
бiльше Володько чита , тим бiльше ста Василь слухняним та уважним. I коли
б не батько, який нагнав обох пiти вкосити вики, хто зна , як далеко б
вони зайшли.
Надворi сльота. Сi дрiбний дощик. Жита похиленi. Небо затягнуте сiрою
поволокою i вiтер гойда молодим живоплотом. Василь накида на плечi свою
перешиту "на ел гансько" шинелю, Володько напина на голову кропив'яника
мiшоч-ком i, ховзаючись, обидва йдуть у поле. Василь наспiву пiд нiс сво
улюблене "Било в м ня два друга, товарiща родних", але по всьому видно, що
думка його не в пiснi. Вона десь далi вхта , тiльки Василь тепер ще бiльше
впертий, як був, i Володько не витягне вiд нього нi одного слова.



VII

Налягають жнива, але Василь мусить вiдiйти. Матвiй вiдвiз його ва
станцiю. Вернувся i в працю. День по день iде праця, мов машина. Володько
вже як парубок. Навiть до коси береться, хоч м'язи його рук надто слабi.
Скiнчилась коса, пiшов плуг. Хилить до осенi. Полем, як i завжди,
струнчасто стелиться бабине лiто. Знов загоряються лiси.
Володько верне скибу за скибою. Матвiй насипа коробку зерна, ступа
рiллею i кропить ©© плодом. Пiсля Володько скородить. Вiд сходу сонця до
його заходу бiга день-денно по рiллi. Поле ста , мов скатертина, рiвне.
Вечором Матвiй обходить його навкруги.
- Добре! Але пiди отам коло межi зачепи. Та на лужках також ще пару
разiв бороною заверни. А то засохне i буде груда.
Сонце вже давко сiло. Лiс кинув довгу тiнь i вкрив нею чорну землю.
Володько майже не чу нiг, але слова батька - закон. Оберта кавi i
напомацки йде здовж одно© межi, здовж друго©, заверта на лужок, крутить
там боронами. Нi одна дернина не смi лишитися. Матвiй ненавидить цього, а
поле також.
Приходить вересень. Бачить Володько, що батько в турботi. Знов бачився
вiж з о. Клавдi м. За тиждень перед першим по©хали до Крем'яним. Довго
вибирали рiзнi "жупани" та "курташини", а зупинилися на офiцерському
"мундурi". Прода його вояк. Мундирчик невеликий. Надягнув. Нiчого. Дещо
задовгi рукави та широкий у плечах, але нiчого. Пiдросте i добре. Зате
матерiя - дiагональ, перша якiсть, не яка тобi жидiвська тсндита. Гудзики
також прiма. Срiблом ллють, i орли до того. Мабуть, чортiв синок офiцерик
в карти продувся, а може, кулею отам за цим мiстечком вбитий. Треба ж
Матвi вi сина свого мiж люди причепурити.
По кiлькох днях намостили воза i по©хали до Дерманя. Володько, мов
принц який, у мундирi. Комiр трохи заширокий, твердий i високий на
Володькову шию. Груди колесом, а гудзики горять. На вечiр при©хали на
мiсце. Привiталися з рiдними. "Скубента" нового до семiнарi© привiз",-
заявив Матвiй.
- Ну що ж. Хай iде в люди. Раз судилось йому паном бути - не минеш, -
дода лисей.
- Еее, паном. Не на пана йому. Цiле лiто волом тягнув. Не до пана, а до
розуму довести хочеться,- розважа Матвiй.
На другий день пiшли до церкви. Тут повно народу. Революцiя да себе
знати. Тут не те, що в Тилявцi. Там спокiй, тут рух.
Пiсля церкви Матвiй iде розвiдатися, що там i як у семiнарi©. Вона саме
зi Житомира повернулася, куда по©хала була пiд час вiдступу росiйського
вiйська. При семинарi© двокласова зразкова школа, до котро© мусить поки що
вчащати Володько.
I вiн гордий з цього. Вiн навiть не вистояв до кiнця у церквi, вийшов
на половиш Служби i подався подивитися на свою школу. Гарна школа.
Велетенський бiлий будинок, критий зеленою бляхою. Здоровеннi вiкниська,
перед ними запущенi квiтники. Навколо будинку сади. Широколистi горiхи,
каштани, сливи, яблунi та грушi. Все гнеться пiд тягарем овочу. Через
вулицю вiд семiнарi© старий двоповерховий будинок "корпус". Двi колонки
пiдпирають старий спорохнявiлий балкончик. Колись, коли ще Володько жив у
Лебедщинi i проходив повз корпус, не раз бачив на балкончику якихось
панiв, що сидiли там, пили чай i весело розмовляли. Тепер балкончик
спорожнiв. Цiлий корпус майже порожнiй i скида ться на старе покинуте
кубло.
Далi вiд корпусу "Ян". Це старий пам'ятник, що сто©ть мiж чотирма
велетенськими липами. На однiй з них дошка, де вивiшують оголошення. Тепер
тут висять плакат. Володько чита :
- Таварiщi крестьяне!
Далi йдуть заклики, обiцянки. На кiнцi:
- Да здравствует мiровая революцiя!
Ще далi дзвiниця монастиря з образом Свято© Трiйцi. Через дзвiницю
брама на, подвiр'я монастиря. Давно вже Володько не бував тут. Тi самi
шумливi смереки, тi самi горiхи i каштани. Навколо "холодно©" церкви так
само, як i колись, ходять хлопцi та дiвчата. У церквi, чути, спiвають.
Великий будинок, де живуть ченцi, зi широкими сходами до помешкання
архимандрита.
Все те оглянув Володько. Кожний кутик знайомий i дорогий йому. Там у
Тилявцi все не так, все iнакше, i недаремно колись так довго сумувала
Володькова мати за цим мiсцем.
Володько тiшиться, що знов буде тут близько, пю буде ходити до велико©
школи. Давня мрiя його здiйсню ться, тiльки тепер уже не те, що перед
вiйною. Семiнарiя запущена. Учнi не так гарно вдягнутi. Не всi однаково.
Багато з них носить вiйськовi шинелi. Та все-таки. Добре, що хоч так.
Пiсля церкви всi сходяться на обiд. Приходить Матвiй.
- Зна ш що,каже вiн.- Нiчого не зробимо. Прийдеться ©хати нам ще
додому, Володько витрiщив очi.
- Семинарiя,- продовжу Матвiй - тiльки що вернулася. Ще нiчого не
влаштовано. Двокласна школа почнеться аж за два тижнi.
Серце Володька опало.
- Але наука буде? - пита вiн голосом надi© i розпуки.
- Казали - буде. Зостався б тут, але ти ж зна ш. Дома роботи до
погибелi. Не будеш тут дармо ©сти та бомкя стрiляти. Нi.
- Певне,згоджу ться Володько.
I через два днi батько та син вiд'©хали. Нарвали повний вiз яблук,
слив, грушок. У Тилявцi того нема, а Матвiй ма повне право на овоч. То ж
вiн садив тi яблунi, тi сливи, тi грушi, що сьогоднi засипають усiх сво©ми
чудовими плодами.
Дома знов праця. Поле, рiлля, ширiнь. Вiтер гуля , сонце кладе навкруги
ознаки осенi. Досiвають добрий шмат поля над шляхом. Володько вiд самого
свiтанку скородить. Чорва, пухка рiлля. Копита коней глибоко грузнуть у ©©
поверхню. Сонце поволi обходить свiй денний шлях i спокiйно та гордо
вступа туди ген за село, за черешнi Iвана Пустяка.
Володько не шкодував сво©х сил. Цiлий день вiддавав сво©й рiллi все, що
мав. Ще пiвгодинки, i кiнець. Вiн з при мнiстю востанн обiйде кiлька
разiв коло межi Iвана Кушки, заверне конi, пройде ще над шляхом i,
дiйшовши до свого подвiр'я, витрусить борони та заволоче ©х на мiсце.
Але поки що зупиня ться i сiда перед кiньми на рiллi, щоби перевести
дихання. З при мнiстю вiдчува прохолоду землi. Босi, бруднi ноги
вiдпочивають, нiби на перинi. Конi тяжко зiтхають i протягають до нього
сво© морди. Вiн пiдставля ©м долоню i вони лапають по нiй сво©ми грубими
волохатими варгами.
- Ну, ну,розмовля Володько з кiньми.- Ось ще трошки i кiнець.
Напрацювалися? Молодцi. Прийдемо i дiстанете вiвса. А ви любите його? I
ти. Шпачка, i ти, Карий. Обо дiстанете. Ну, певно. Само собою...
Тварини розумiють його. М'якi ©х оксамитовi носи з при мнiстю
роздуваються, нiби бажають дати зрозумiти, що мова ©х юначого пана цiлком
©м подоба ться. Вони пощипують його кашкет, сорочку.
- Здравствуй, малад ц! - зненацька чу Володько над собою. Вiд
несподiванки вiн здрига ться i пiднiма голову. Майже над його головою на
велетенському бiлокопитому каштанi сидить i посмiха ться гарна панна.
Володько зяа ©©. Це дочка жолобецького пана Калiновського. Вiн не раз
бачив ©©, як вона сама, або в товариствi якогось офiцера, про©жджа ться
верхи. Тепер вона сама. Мабуть, побачила Володька з дороги i нечуйно по
рiллi пiд'©хала. Струнка, рожевощока. Одягнена в червоний вовняний светер.
На шапочцi червоний серпанок. Сiдаю жiноче на одну сторону.
- Ну, що? Втомився? - пита вона дзвiнким, чудовим голосом
по-московськи. Володько нiяковi i зводиться на ноги. Червона барва
залява його шорстке обвiтрене обличчя.
- Н ! - кида вiн уривно, хитнувши головою.
- Це ти сам усе зробив? - пита вона далi.
- Певно, що сам... А тож хто,- вiдповiда вiн здивовано. Панна
всмiха ться. Володько спуска очi.
- Любиш ти конi? Так?
- Певно,коротка й самозрозумiла вiдповiдь.
- А як ти звешся?
- Володько Довбенко.
- Володя. Гарно. Твiй батько там живе?
- Умгу,кивнув головою.
- Чудесно. Так ми сусiди. Можем бути приятелями. Нi?
- Нi,- як утяв Володько.
- А тож чому? Не подобаюсь я тобi?
- Не те... Я тут не буду.
- А то ж де будеш?
- До Дерманя ©ду. Там на вищу школу подамся,- хвальнувся вiн.
- Он як! Ага! Тому ти не хочеш зо мною знатись. А нижчу вже скiнчив?
- Певно.
Панна голосно смi ться, кида "добранiч" i вiд'©жджа . Велодько
проводить ©© поглядом. Ви©хала на шлях, оглянулася i махнула рукою. Кiнь
бiжить. Червоний серпанок ма на вiтрi. Володько так довго проводить ©©
поглядом, поки вона не зникла з його зору.
Коли залишився сам, в його головi миттю ще раз з'явля ться цей
несподiваний образ. Хтось до нього прилетiв, заговорив дзвiнкою мовою,
усмiхнувся i зник. А вiн ось знов сам зi сво©ми кiньми.
- Вйо, конi мо©!
Конi слухняно рушають i тягнуть борони. Скоро кiнець. Володько
пiдбадьорився. У нього прибуло сил, а на устах, на очах радiсний смiх.
Перед ним все ще рожевощока гостя, синi очi i червоний серпанок.
- Вйо, вйо, коники! Вже скоро кiнець!
Цiлим ством чу Володько величну радiсть повного життя. До нього все
смi ться радiсним смiхом, i йому сильно хочеться невтомно гнатися вперед.
I гарний захiд сонця, що так само спрацьоване, спокiйно, ма статично
сiда за обнятий пожежею лiс, i гарний, повний мiцних випарiв, сутiнок
вечора, що залива все навколо i творить чар неймовiрно© насолоди
доцiльного, великого i необхiдно-потрiбного буття. I навiть втома гарна,
ври мна i здорова. I коли до цього шматочок яко©сь втiхи, крихiтний
промiнчик чогось нового, щира усмiшка рожевих уст - о, тодi стократ
благословенне життя. Чути, як воно, барвисте, трiпотливе, б' ться у кожнiй
билинцi, у кожнiй грудочцi сиро© землi.
Он Матвiй вже вийшов, щоби востанн провiрити Володькову працю. Широко
ступаючи, вiн iде здовж межею, зупиня ться, розчавлю чоботом якусь груду,
пiднiма i викида на межу якийсь вiхоть пирiю. Володько обходить над
дорогою востанн . Конi пiднiмають вуха, бо чують вiдпочинок. Сонце
перекотилося за черешнi Пустяка, торкнулося далеко©, чорно© смуги лiсу i
вгрузло в його густу масу.
Вечором цiла родина збира ться в хатi. Конi вже побрязкують при жолобi
ланцюгами i смаковите за©дають обрiк. Володько ми руки та обличчя. Мати
ставить на стiл вечерю. Батько присiда на лавi, трима ться рукою за бiк i
говорить:
- Ах, щось, рiзало ма', в боку коле.
"Ну, те в боку",- дума Володько i погляда на батька, на якому не
помiтно нiчого. Але раз вiн каже, значить, коле. Дрiбниць вiн не любить
завважувати. Бувало, протяв до костi пальця, лайнувся, шарнув ним об
холошню, щоби кров стерти, i теше далi. А не вгава ться кров, обов'язав
якою ганчiркою, i все.
- Ви б, тату, полежали трохи,- завважу Володько. Батько не вiдповiда .
Мовчки всi сiдають до вечерi.
Якась велична, чарiвна сила зв'язу цей гурток людей. Нема в них
радостi i в них радiсть. Нема в них горя i воно велике. Он вiн, голова
цього найкращого з царств, погляда на всiх невеселими очима, i як не
вiдчути того погляду, в якому стiльки велико© скорботи, стiльки Божого,
стiльки незабутнього.
На другий день Матвiй не звiвся, як звичайно, зi свого леговиська. Йому
тяжко дихати i зовсiм не хочеться ©сти. Субота. Завтра недiля,
чотирнадцяте число - день, коли Володько мусить вiд'©хати до школи. На
полi ще безлiч працi. Володько роздуму : як залишити все те на руки
хворому батьковi?
- Може б ви, тату, до лiкаря. Га? - каже Володько. Матвiй вiдповiда не
вiдразу. По хвилi поворушив устами i повернув голову.
- Нiколи, бач, не ходив з такими хворобами до лiкаря, не пiду й тепер.
Змагатися з ним зайво. Ще й тепер слово його - як сказав, то сказав.
Тiльки в самих тяжких випадках звертався вiн до лiкарiв. Решта - сама
природа лiкар. Але тепер вiн подiбний на дуба, бо сто©ть на найвищому
мiсцi. Житт вi буревi© i громовицi не жалували його. Та все-таки днi його
незчисленi, бо чу вiн у собi силу небуденну.
Ввечерi остання нарада, що буде з Володьком. Першим заговорив, лежачи,
Матвiй.
- Ось тут лежу i думаю,- каже вiн.- Ти, Володьку, пiдеш завтра пiшки -
до Дерманя. Iнакше не виходить. Мати довезе тебе до Москалiвни i
вернеться. У лiс ©хати бабi тепер небезпечно. Нападуть гультiпаки, скинуть
©© з воза i заберуть конi. Там он коло рова за Васi©цями вбили так цього
лiта чоловiка. А я ось трохи полежу i встану...
Так i ма бути. Володько виходить ще надвiр. Ма дещо попорати,
приготовити назавтра воза. Хвильку став i постояв у темнотi. Нiч. Зорi.
Навкруги тиша. А може, йому вiдмовитися вiд школи. Для Володька це велика
жертва, але ж батько... Може, вiн життям сво©м жертву . "Встану..." А що,
як нi. Бог його зна , що ©м догаря . В боку болить, у спинi болить. Нi
звестися, нi з'©сти. Прийшов до хати.
- А може, я, тату, поки ви встанете, того... Може, от поорю трохи, а
тодi вже...
- Раз тобi сказав i досить! - твердо промовив Матвiй. Тепер вiн ще
впертiший, нiж коли iнодi.
Володько бiльше не перечить. Настя вже й торбинку для нього
приготовила.
- Ось пара бiлизни,- каже вона.- Друга пара на тобi... Поки хватить,
©сти ось на дорогу ма ш, а там щось таки дадуть. При©демо, вiддамо.
До того Володько додав: кiлька малих зшиткiв, течку з цiнними для нього
паперами, шкiльне свiдоцтво i "Кобзаря". Одягу ма досить. Перешитий з
австрiйсько© "шинелi" плащ, офiцерський мундир. Чоботи перешитi з
Василевих. Дещо широкi халяви, але коли вичистить ваксою, блищать, мов
сонце.
Але менше з тим. Нема часу про це думати. Коли лiг спати, iншi думи до
голови тиснуться. Дума про роботу, що лиша ться, про хворого батька, про
те, що зустрiне його там, на новому мiсцi. У хатi темно. Батько не спить.
Мати, як i завжди в таких випадках, сто©ть перед образами i довго в
темнотi шепоче. Той шепiт зветься молитвою. Хто зна , що твориться в ©©
великiй душi, але Володько виразно чу , що мати молиться за нього. Так i
чу , зда ться, як блага вона:
- Боже великий. Ти бачиш нас i нашi турботи. Допоможи нам. З велико©
сво © ласки вдiли нам частину щастя i благослови нашi починання.
Благослови, Боже, його, мого малого сина i пошли йому ангела свого, щоб
хоронив його вiд усього злого. Поможи йому в його науцi i виведи в широкий
свiт, де бiльше мiсця, як у нас.
Розумi те Володько i йому ста при мнiше. Може, i справдi до нашо©
темно© мало© хати приходить Бог i нiхто, крiм матерi, не вiдчува так
виразно його присутностi. З цi ю думкою хлопець засипля .
На свiтанку другого дня прокинувся i почав збиратися в дорогу. Мати
нашвидку готу снiданок. Володько йде запрягати конi. Прощання без плачiв,
без цiлування. Плачуть та обiймаються пани. Володьковi таке не личить. Ось
уже ма вiдходити. Батько не може встати. Лежить навзнак по груди вкритий
старим кожухом. На обличчi ледь помiтна блiдiсть. Очi поглибшали. Лiва
його долоня лежить на грудях. Шкоруплi товстi пальцi пiдiгнутi. Права
вiдкинута на постiль.
- Ну,- каже вiн, дивлячись у стелю,- йдеш? Iди. Не журися. Батько твiй
також не ©здив бричками, а ходив. Главне, будь чесним i не падай духом.
Чесна людина, чесна праця, чеснi дiла не пропадуть. Хоч з яких глибин
наверх випливуть i люди то побачать. Не лякайся перешкод та кепських
людей. Кепськi люди - слабi люди. Обiйди мовчки напасть i роби сво дiло.
I ще скажу: той тiльки зна цiну "жизнi", хто все на власнiй шкурi
пережив. А як матимеш силу та правду за собою... Не бiйся. I кепськi люди
схиляться перед тобою в пошанi. Ну, йди вже. Мати чека . З Богом!
Володько сто©ть у ногах батька i слуха . Пiсля нахилився на постiль,
похапцем взяв батькову руку i, як лежала вона догори долонею, так i
поцiлував ©© в самi мозолi.
- Ну, ну. Будь здоров, сину! - додав вiн.- А оце тобi на дорогу. Як
видужаю, сам при©ду.
Володько не дивився, що взяв вiд батька.
Коло воза чекали на нього мати, Катерина i Хведот. Кинув усiм - бувайте
здоровi! Конi рушили i повезли.
Спочатку ©дуть поволi. Володько сам поганя конi. Дивиться на папiрчик,
що дiстав вiд батька, i хова його до кишенi. П'ять рублiв невеликi грошi,
але як ще вони придадуться йому. Мати сидить коло нього побiч на в'язцi
соломи. На ©© обличчi скорбота. Хоче щось говорити, але не знаходить
вiдповiдних слiв. Пiсля говорить про бiду, про батькову хворобу. Обiця ,
що, як трохи вiн поправиться, то при©дуть. Журиться, що в полi ще картопля
й насiнна конюшина. Хто то викосить ©©.
Володько все це добре сам зна . Дума тяжка не да йому спокою, але вiн
гонить ©© вiд себе.
Минаються поля, лiс. Конi бiжать пiдтюпцем. Дорога виложена дерев'яними
кругляками. Дiброва. Товстючi столiтнi дуби. Пастушки пасуть товар i
грiються коло вогню. Ранок холоднавий.
Жолобки. Старе, Занедбане село. Похилi, з тяжкими солом'яними стрiхами
хати. Дорога йде в долину. На другому боцi долини панський палац з парком.
Там стояв штаб корпусу. Дорога йде попри парк. Вигiн, мiсточок,
велетенськi осокори. У парку сосни, смереки, каштани, берези. Вище
овочевий сад. Буда садiвника, з яко© валить дим, i хата з чорними вiкнами.
Конi йдуть поволi нагору. Глибока обсаджена дикими грушами та березами
дорога. Далi поле аж до Рохманова. Налiво в сторонi села Обичi, Залуже. Ще
далi за ними на обрiю смуга лiсiв. Там пiвнiч. На пiвдень поля, а десь там