Самчук У.. Волинь

сьогоднi пiддався. Такого ще з ним не бувало. Таж вiн мiг би звалити тебе
одним помахом кулака.
Володько сам собi посмiхнувся.
- Кулак не завжди найбiльша сила.
- Смiшно,говорив Сергiй.- Попручався, побурчав i пiдгорнув хвоста. I
плаща гумового купив. Зовсiм, як твiй. Навiть краватка подiбна. Ма Iван
щастя. Iнакше Йон збив би його на квашу. Вiн же також стрiля за
Наталкою...
- Хто? - швидко запитав Володько.
- А Йон!.. Я знаю, хоч вiн того не казав. Я раз принiс Наталцi
книжки...
- Вона чита ?.. - перебив його Володько.
- Та-ак! I багато. Вона мудра дiвка. А скiльки зна пiсень! Цiкавих,
старих. Десь там у Тителькiвцях навчилась... А Йона не любить...
- А Iвана?
- Хто зна . Вiн гарний i багатий. А у Наталки одна краса. Правда, ма
ще двi сестри й п'ять братiв. I це на трьох десятинах. Iлько заробля
поденщиною.
Володько мовчав. Потiм розмовляли про Никона, про Сергi вого батька.
Нарештi Сергiй сказав:
- А зна ш? Ти б все те описав. Я ще нiколи не читав про нас так, як
воно . Перецукровано, медово. Люди - янголи або шалапути... А ти додай
кровi. Нашо©, селянсько©, густо©...
- Побачимо,вiдповiв на це Володько.- Тепер пiду. Попрощався i вiдiйшов.
Було пiзно. Село спало глибоким сном. Навкруги велика, чорна тиша...
Матвiй зiбрався молотити. Дощ трохи перестав. Зранку Володько пiшов у
село покликати до машини Катерину. Коли вернувся, застав на подвiр'©
екзекутора Вислоцького. Вiн говорив з батьком крикливою мовою
по-московському i весь час матюкався. Володько прийшов на двiр, сказав
добридень i пiшов собi до сво © роботи. На Вислоцького не звернув нiяко©
уваги.
- Це ваш син? - запитав той Матвiя.
- Мiй,вiдповiв Матвiй.- Хотiв вчити, але так сталося... - не договорив
свого.
- Бомки тепер стрiля ,- говорив Вислоцький.- Чув я про нього... Ним
цiкавиться полiцiя. Ви-но, Матвiю, не дуже давайте йому волю...
Володько був у клунi й цю розмову чув. Знав i чув також досить про
Вислоцького. Колишнiй царський держиморда, нiби полковник, чи щось...
П'яниця, скандалiст. Пiд час революцi© робив якесь повстання, а тепер у
податковому урядi. Ходить за податками. Володько не раз бачив його в селi,
але нiколи не звертав на нього уваги. Його очi, п'яна, розпухла пика
викликали огиду. Випитував у селян про Володька, пиячив i подавав куди
слiд. Це Володько зна також.
Коли вiдiйшов Вислоцький, Матвiй сказав Володьковi:
- Будь з тим чоловiком обережний. То отруйна гадина. Зо мною вiн
добрий, бо
Володько не казав нiчого, порався коло машини, чiпляв до кирата шле©.
Прийшла Катерина й почали молотити. Володько вiдкрив вiд соломотрясiв
солому й вiдносив ©© на стiжок. Пригадував нiчну розмову з Сергi м i думав
над нею.
А вечором сидiв дома. По вечерi присiв на кра чку столу й почав писати.
Квола лампочка блима на столi, освiчу папiр, каламар, схилене чоло
Володька. Всi сидiли в хатi, гуторили, але Володько не звертав на нiщо
уваги. Рука його ввесь час виводила стрiчки на паперi. Перегорталися
сторiнки, аркушi. Вiн все писав i писав. Вуха i щоки його вже горiли, рука
починала тремтiти, лiтери виходили нерiвнi й невиразнi.
Полягали всi спати, але Володько сидiв далi. Далi блимала нафтова
лампочка, далi перегорталися рядки. За вiкном дув i бився у тахлi вiтер. У
хлiвi через сiни побрязкували ланцюгами конi й корови. На лiжку рiвно
дихали мати й Василина.
А Володько все писав. Хотiв списати все, що бачать його очi, що чують
вуха. Хотiв зробити великий протокол, щоб приставити його на суд iсторi©.
Бог на небi. судi Вiчний суд, що не мина нiкого й нiкому не дару .
щось, що трима у мiцних руках цiлий свiт. Володько знав, що не можна
мовчати. Вiн знав також, що Правда й Справедливiсть, i ©х треба
домагатися. Силою, розумом, працею. I через те Володько кидав вила чи
граблi i немитими, мозолястими пальцями тримав це просте, заiржавлене
держальце пера, вмочав його в чорнило й писав.
Йому здавалось, що коли вiн цього не зробить, не зробить цього нiхто.
Бог вибрав його одного. Так, це чу вiн цiлим сво©м ством. Це знав колись
дiд Юхим, коли читав йому про трьох вершникiв, коли пророчив йому силу i
владу, коли просив: сядь i все то спиши. Диявол буде кидати вас у темницю
- не бiйся. Видержиш i переможеш. А як згинеш, то згинеш тiльки тiлом.
Тво© слова, дiла й думки зiстануться i будуть далi чинити твою волю.
На лiжку поворушилася мати. Розплющила очi, побачила у хатi свiтло,
побачила схиленого над столом сина.
- Боже, Боже, дитино! Що ти собi дума ш. Вже третi пiвнi спiвають. Чи
ти з того хлiб будеш ©сти, чи що? Всю керасiну випалиш,- стогнала як
звичайно стара.
- Спiть, спiть, мамо. Я зараз...
Вiдiрвався вiд столу, встав. Пiсля ще довго стояв i дивився перед себе.
Чоло його нахмурене. Часом на очi насуваються густi брови. Але уста
посмiхаються, зда ться, що вiн чогось радi . Зда ться, що там у тiй
далечинi, куди сяга його зiр, бачить щось таке, що раду його душу й
змiцню велику його вiру в себе.
Пiсля пiшов до клунi й заснув.
На другий день знову молотили. А ввечерi Володько зiбрався i пiшов у
село. У Сергiя застав цiлу юрбу парубкiв. Посерединi стояв Сергiй з
Кiндратом, обидва розмахували руками й виводили грiмку пiсню... За ними
тягнули всi хлопцi. Вiдчинились дверi й увiрвався Володько.
Хлопцi загули. Подав усiм руку.
- А вчора де був? - пита Йон.- Приходимо, сидимо, а вiн, чорт... Що?
Читай що. Про козакiв!..
- Часу не мав! - кинув Володько. Помiтив, що Никон також з'явився.
Пiдiйшов до нього й байдуже запитав: - Ну, як?
- Ма ш там яку книжку? - запитав Володько Сергiя.
- Кащенко.
- Давай.
Володько почав читати. У хатi зробилось тихо. Проходять години. Коли
скiнчилось, Антiн пiдходить до Володька.
- Чи не дав би ту книжку менi? - пита .
- На цигарки? - жартом каже Володько.
- Йди к коров'ячому хвосту! Дома сво©м прочитаю. Це, брате, все-таки
здорово.
- Нi, Антоне! Кинь! Книгу беру я! - рiшуче заявив Йон.- Володьку! Я! -
i вiн вдарив себе кулаком в груди.
- Антiн перший сказав, вiн i бере. Ти вiзьмеш пiсля,- сказав Володько.
- Ну чекай... Я тобi цього не дарую,- образився Йон. Але пiсля всього
пiдходить до Володька.- Слух! Не хоч з нами?
- До вдошки? - посмiха ться Володько.
- А хоч би... Там же Ганнуся, гуся-сюся! Нi? Дiвка, але проти Наталки
нуль! Нi?
- Вiдступи, нечистий! Не спокушай! - басом, жартiвливо насупившись,
проговорив Володько.Йдем!
Парубки насунули шапки й вийшли. Дорогою болото, через те звернули на
городи. Легко, нiби молодi тигри, перестрибнули кiлька плотiв. Йшли
швидко, тiльки закарвашi мокро© землi вiдривались вiд закаблукiв i летiли
взад. Мовчали.
- А зна те що, хлопцi? - почав Володько.- Зда ться менi, що Сергi ва
хата не зовсiм для нас вигiдна. Нас вже забагато...
- Бiльшу треба. Ясно, i ми про це говорили,- кинув Йон.
- Я думаю - варто б попробувати у шкальнi. А як ви?
- Там же Габель.
Далi йшли, далi летiли вiд закаблукiв закарвашi.
- Габель? - промовив по часi Володько.- А хiба що? Чи ми з ним не
справимось? Потиснемо й видушим.
Прийшли на вдошине подвiр'я. Загавкав собака. Вiдчинилися однi й другi
дверi, й хлопцi ввалились до хати.
Так iдуть днi. Ось вже перестали дощi. Дерева обкидали листя. Ночi
хрусталiють приморозками. Ще далi й почина замерзати земля. Худобу
виганяють на завруненi пшеницею чи житом поля. Одного ранку небо почало
хмаритись, але хмари не летiли розшарпанi, як це було до цього часу. Десь
взялися з пiвночi, рiвномiрно заложили небо олов'яно-сiрою дергою. Майже
тихо. Земля замерзла, дерева стоять спокiйно. Почина трошки теплiшати.
Ось десь вирвалась одна снiжина. Летiла вниз поволi, довго летiла у
повiтрi й десь зачепилась. За нею з'явилась друга. Ще кiлька хвилин i ©х
вже цiлий рiй. Вiдриваються вiд сiрого, зовсiм низького неба й падають
химерно. На землi з'явився легкий пушок. Все навкруги принишкло, нiби
заслухалось. Село замовкло, тiльки десь-не-десь на току пацають цiпи.
Часом десь заспiва пiвень або загавка собака. Поза цим зовсiм тихо,
тiльки снiжинки легко, химерно спадають, крутяться, переплiтаються i
припадають до землi. Добре вслухавшись, чути ©х ледве чутний шелест.
При мний, спокiйний i рiвномiрний шепiт бiлих кристаликiв, що десь там
вгорi створились i спадають людям пiд ноги.
До вечора вже скрiзь бiло. Зi школи бiжать школярi, репетують,
топчуться по м'якому снiгу, кидаються ним. Он там вже хтось по©хав саньми
по воду. Конi весело й нечутно бiжать, попирхують, а полоззя саней ще не
зовсiм легко ховзають по дорозi. Очi ще не звикли дивитись на такий бiлий
i чистий свiт. I коли вечiр прийшов, не було вже так чорно навкруги, як до
цього часу. Земля, стрiхи, дерева - все те дбайливо окутане м'якою, бiлою
периною. Нiч м'яка, спокiйна, тiльки з димарiв на хатах зводиться i
пiднiма ться дим i десь там ген пiд сiрим небом зника .
Прийшла гарна, весела зима. Вже кiлька рокiв не було тако©. Тiльки
перед Миколою почались першi метелицi.
Матвiй закупив на хату цеглу, й Володько перевозив ©© саньми. Вже
кiлька рокiв стяга ться потрохи на хату й все не можна ©© розпочати
будувать. Докучила вже та буда. Аж соромно, що в такiй хатi приходиться
жити, але нема ради. Вiйна й революцiя знищили господарство. Треба було
добудовувати й iншi будинки. Треба було купувати коня, корову. Треба було
зробити нового воза. Скрiзь треба, а грошi на дорозi не валяються. Треба
десь заробити, а де тi заробiтки? Не продаси який там пуд тi © пашнi, не
будеш мати. А тут i пуди не дуже так сипали. Два роки не вродила озимина.
Хлiб ©ли з ячменю. Конюшини також не було два роки. Оце перший рiк, що
зародила вона, але на все так тих грошей треба. Так дуже треба. Василинка
росте... Бiгала вона цiле лiто, працювала. Не можна ж, щоб вона в зимi, в
холодi не мала тепло© одежини. Також i Хведот свого домага ться. Вiн вже
ось-ось парубок. Вигнався догори, вже скоро буде вищий за Володька. Був
якийсь там старий, вояцький кожух. Хведот просив, щоб йому купили сукна та
покрили того кожуха. Тепер майже всi у таких ходять. А Володько? Цей також
не хоче дiдом ходити. Йде мiж люди, бачать його скрiзь. Хоч-не-хоч, а
якусь поряднiшу одежину справити треба. Зима вже. У тому гумовому плащi
тепер не видержиш.
На щастя, трапилась добра нагода. Пан Глiб пошив собi доброго кожуха,
але вiн на нього трохи замалий. Чи не мiг би купити Володько? Той запитав
батька. "А скiльки?" - запитав старий. Вiсiм долярiв. Не яких-небудь
злотих. Е-е!
Матвiй покрутив головою. На такi грошi ми не купцi. Але коли побачив
кожуха, згодився. Рiч добра. Викинеш грошi, але на десяток рокiв
вистачить. Не якась жидiвська тандита. Довго старий мiркував, довго
обдумував, як i де тi грошi взяти. А до того долярiв? Але все скiнчилось
гаразд, i от Володь-ко справжнiй пан.
- Що, що,казав Матвiй вже по всьому.- А одяг i харчi мусить людина
мати. Нащо тодi живе?


Одного дня Володько дiстав листа. Велика подiя. Писали йому з партi©,
щоб прибув на повiтовi збори.
Саме мело снiгом. Хуртовина розiгралася i в полi свiту не видно. Але
Володько пiшов до Сергiя й обидва порiшили йти. Чей же не завi .
Надягнув свого кожуха, теплу, вовняну шапку, й подалися. Коли вийшли в
поле, коли навкруги загуло, хотiли вертатися. Вiтер накидався, мов пес
лютий, рвав одяг, шарпав за поли, снiгом засипав очi. Ну! А може, таки
доб' мось. Ану!
Йшли, боролися з вiтром i десь коло полудня дiйшли. Зiйшли у долину
мiста. Тут затишнiше. Вiтер вiяв горою, сiяв дрiбненьким снiгом, бавився у
провулках, але це вже не поле. Тут вже люди ходять. Бiжать зi школи
зiгнутi гiмназистики, снують сюди й туди жиди. Вiзники зi сво©ми шкапами
стоять перед рестораном "Удзялуфка", перед готелем "Бона", перед
"Пасажем". Он полiцай, там далi староство. Кiно "Звiзда" да фiльм "У
пащецi лева" - серiя перша, частина третя. "Iнтимний театр" гра "Троянду
Стамбула". Виступають Горев, Полiнова - артисти Александровського
iмператорського театру. У кав'ярнi Повольного сидять люди й попивають
каву. Володько зна , що колись у цьому будинку була велика книгарня
Просвiти.
Тепер вона геть далi. Прийшли туди. У маленькiй кiмнатi повно людей у
кожухах. Посерединi стiл до писання, кiлька стiльцiв, по боках двi шафи з
книжками. На стiнах плакати:
"В сво©й хатi своя правда", "Борiтеся - поборете!", "I чужому
научайтесь, свого не цурайтесь". Он i Шевченко у шапцi та кожусi. Сидить
насуплений i на всiх, мов Бог, погляда . Коло нього худий, скромний Франко
у вишитiй сорочцi. Трошки далi подiбний на учителя "воскресно© школи"
Драгоманiв. Зовсiм близько голо нього гетьман Мазепа. Пишний, гордий, нiби
йому нiяково у такому демократичному товариствi.
За столом до писання - худа з довгими, тонкими пальчиками панночка,
невеликий, лисий мужчина й потужний з товстим носом, у кожусi, як у
Шевченка, пан. I це все. Говорили псi потиху, кожний сво . Лисий добродiй
щось цокав на рахiвницi, худа панночка писала тонкими пальчиками, пан з
товстим носом розмовляв з молодим дядьком i весь час при мно й лагiдно
посмiхався.
Пiсля довго шепталися, довго бiгали. Ще пiсля сказали, що будемо
виходити, але не разом. Треба йти аж на другий кiнець мiста гуртками й
кожний гурток iншою дорогою. Сьогоднi усi, мовляв, кому треба, на ногах.
Хай принаймнi попрацюють, бо ж про сходини все одно знають.
Кiмната, де вiдбувались сходини, невелика, але вмiстила цiлу партiю.
Пiдлога навiть навоскована, й по часi, коли почали розтавати селянськi
чоботи, на ©© поверхнi поставали озера. Вiдкрив сходини той самий
симпатичний пан з товстим носом, тiльки вже без кожуха. Привiтав присутнiх
товаришiв i представив ©м двох товаришiв редакторiв зi Львова. Всi
витрiщили на них очi. Все-таки вони iз самого Львова. Володько
познайомився з ©хнiми пiджаками, штанами, черевиками, краватками, й поки
тривало це знайомство, голова встиг сказати головне. Редактори зi Львова
сидiли поважно, як i належиться. Голова з при мнiстю передав одному з них
слово, i той почав говорити про "хлопську" радикальну партiю.
Володько мав дуже поважний вигляд. Ще докладнiше познайомився з одягом
пана редактора, не минув i гудзикiв, шпоньок. Зауважив, як ворушаться
губи, особливо нижня, як моргають короткi вусики. Пiсля досить довго
стримав свiй погляд на бородавцi на лiвiй щоцi. Вiн сидiв спереду й мiг
бачити редакторовi львiвськi черевики з широкими носками. Володько
подумав: "От. Ще вчора тi черевики ходили по вулицях Львова, а я не можу
там бути. Певно, велике мiсто. Цiкаво б побачити трамва©..." Одна шнурiвка
черевика, зда ться, порвана i зв'язана. "А цiкаво, у кого вони ночують",-
знову мигнула думка. Пiсля та сама думка захопилася словом "хлопи", далi
перескочила на щось iнше, ще далi знову на iнше, i, коли редактор казав -
"але, дорогi мо© товаришi, про це розкаже вам мiй колега, якому й передаю
сво слово",- Володько отямився, витрiщив очi, трошки заплескав i дивився,
як товариш редактор, обтираючи хустинкою чоло, сiда на сво мiсце.
Другий товариш редактор говорив досить довго. Люди намерзлися, у
кiмнатi тепло, через те над всiм всевладне панував сон. Видно було, як вiн
лiта над всiма i, нiби великий прозорий метелик, спада на ту чи на iншу
голову. Голова починала ворушитись i кивати, нiби квiтка пiд тягарем,
пiсля трошки хилитись додолу... Тодi товариш редактор збiльшував голос,
починав швидше нищити буржуазiю цiлого свiту, вiдчайдушнiше кликати до
мiжнародно© солiдарностi всiх працюючих, i тодi голова скидала сон, що
знiмався i вiдлiтав десь на iншу голову.
Це тривало досить довго. Засвiтили лампу. Редактор скiнчив. Починалися
звiдомлення з мiсць. Прийшла черга й на Володька. Вiн встав i, дивлячись
на львiвського редактора, не знав, що йому сказати. "От,- подумав
редактор,- i з таких туманiв склада ться тут наша партiя", але терпеливо
чекав, поки Володько щось скаже. "У нас,- почав вiн несмiливо й обережно,-
для партiйно© роботи зовсiм не пiдготовлений грунт. У нас, мовляв, треба
перш усього культурно-освiтньо©, а по-друге, нацiонально-освiдомляючо©
роботи..." Зда ться, Володько так i сказав, хоча вiн так хвилювався, що
тратив сво© слова зараз, як тiльки вони родились на свiт Божий. Товариш
редактор терпеливо чекав, поки той виговорить сво© нiсенiтницi, щось
записував до записника й коли нарештi Володько сiв, промовив:
- Ну, а тепер ви, товаришу!
Це стосувалося дядька, що сидiв побiч Володька.
Нарештi кiнець. Сталося це досить пiзно, але сталося. I Володько, i
Сергiй чують у цiлунках велетенський голод. У ©х торбах хлiб i сало, але
нема мiсця, де б можна спокiйно закусити. Додому йти не можна. По довгих
нарадах, всiх товаришiв партiйцiв розвезли на нiч по хатах. Втома була
велика й спалося чудово.
На другий день коло десято© години рано Володько й Сергiй вийшли на
мiсто. Метелиця втихла, свiтило сонце й було досить тепло. Гора Бона
бiлiла й посмiхалася, голуби лiтали над мiстом, жидiвки вiдгортали перед
хатками з хiдникiв снiг. Рух весь час збiльшувався. Володько з острахом
оглядався, чи не. ведуть кого, але на цей раз не вели. З сiл при©жджали
дядьки, везли дрова, жидiв, курей. У повiтрi вiдчувалась одлига.
Парубки йшли мiстом, розглядалися. Коло друкарнi Цвiка хтось кликнув:
- Довбенку!
Володько оглянувся. Це був Лазюк. У свому розхристаному цегляно© барви
пальтi, у свому м'якому капелюсi, у сво©х американських черевиках вiн бiг
до Володька й весело смiявся. Володько вже зна його давно.
- Здоров! Куди йдете? - говорив Лазюк.
- Додому,вiдповiв Володько.
- На з'©зд, на з'©зд прибули? - швидко, з нотою iронi© казав Лазюк. -
Слухали хлопiв-радикалiв? Ха-ха-ха!
Вiн увесь рух i веселiсть. Стояти йому нiяк не хочеться. його
американськi черевики так i пiдстрибують по черзi. Його короткi руки весь
час вправляють якусь шалену гiмнастику. Його товстi уста вилонюють безлiч
iронi© на всiх, на цiлий свiт. Сьогоднi вiн зовсiм пристойно поголений, i
слiди вiспи не дуже псують його грубi риси обличчя.
- Куди? Ага! По©сти! Ну, так до Гашка. Добре?
До Гашка, так до Гашка. Зайшли до Гашка, Тут вже дядьки, валянки,
башлики, залiзна розжарена грубка, чорне пиво й сальтисон. Окупували стiл.
Лазюк говорив, смiявся, оповiдав. Кпини його безмежнi. Iронiя його
невичерпальна. Чого торкнувся - рознiс у порох. Постукував по столi
товстим, круглим кулаком, дрiбно сам з себе смiявся, розпитував про село.
Пiсля просив хлопцiв лишитися ще на одну нiч, та Сергiй не погодився.
Не мав змоги. Але Володько зостався. Зостався, бо мiсто тримало його. Яке
б воно не було, а все-таки якийсь рух, плакат, вiтрина, електрична
жарiвка. Все-таки сякий-такий хiдник i телеграф.
Цiлий день Лавюк не випускав з рук Володька. Були у бiльярдi Грицюка,
були у Повольного. Володько хотiв знайти Олега, але не вдалося. Увечерi
пiшли до "Звiзди",
Там дають "У пащецi лева". Третiй сеанс ще не розпочався. Чекали у
почекальнi. Посерединi велика ваза й глиняний Нептун. На стiнах Пат i
Паташон, Гарi Пiль, Мерi Пiкфорд. Двi штучних пальми, штучний, оббитий
мармур, штучна барва на губах окато© жидiвки в неможливо короткiй суконцi,
штучний шовк ©© панчiх.
Але Володьковi подоба ться та штучнiсть. Це мертве, блiде сяйво
електрично© грушки, цей витертий плюш стiльцiв i лавиць, ця публiка, що
сидить i чека сеансу. А дверi в залу ще зачиненi. Чути дзирчання
фiльмового апарату й звуки пiанiно. Ось вони цяпають повiльно й рiдко, то
знову зриваються, буряться, гудуть, бiжать шалено, нiби зграя звiрини.
Володькова уява малю вже привабливi картини, i поволi все навкруги никне
перед ©х ма статом.
Сеанс кiнча ться. Вiдчиняються навстежiнь дверi, й з них натовпом
ринуть люди. Червонi, палаючi щоки, блискучi очi, теплi, розмрiянi,
розхвильованi. Вони тiльки що вернулися з далеких мандрiвок i ще не
вiрять, що вони тут, у Крем'янцi.
Хто б подумав, що вони живуть тут, ходять до кiна, грають бiльярд,
кохаються. Тут, на цiй землi, на якому-небудь п'ятдесятому рiвнобiжнику
нашо© пiвкулi, за тисячу кiлометрiв вiд Парижу, Берлiну, Лондону. Десь там
далеко, далеко, поганеньке мiстечко, а все-таки воно живе, все-таки
пнеться... Хiба тi панночки не в таких самих коротких суконочках, як у
Парижi чи Лондонi? Хiба не так само барвлять уста чи стрижуть волосся?
Проситься ©х не ображати. Вони на землi, мають барви й електрику, мають
кiно "Звiзду" й багато iнших благ.
Кiно також зна собi цiну. Воно не ма лож?.. Як то не ма ? Он тих
кiлька потертих стiльцiв з самого заду. А що то над ними написано? Ложi.
Там можна бачити комiсара полiцi© i навiть самого пана старосту. Вiн ще
передвчора був у Варшавi, вiн ще пахне столицею, i його старомоднi
бакенбарди не мають найменшого зв'язку з провiнцiальнiстю.
Кiлька хвилин виходить публiка, кiлька хвилин входить. Входить i
Володько, входить Лазюк. Всi входять, всi знаходять сво© мiсця i сiдають.
Он, зда ться, направду чи не сам пан староста. А може, то й не вiн. Нi.
Вiн. Сидить, пробачте, в ложi, значить, вiн. Декiлька людей оберта ться
туди, це також знак, що вiн.
Нарештi гасне свiтло. Сiренький, потрiсканий екран. На ньому
з'явля ться Африка. Хащавини бамбука. З'явився здоровенний, лютий лев.
Вирвався з куща, мов артист, i зупинився на сценi. Шкура на ньому ©житься,
поводить навкруги головою, потрушу гривою. Пiсля зненацька зрива ться й
бiжить. Це вiн помiтив оту дiвчину, що вибiгла з кущiв, у чоловiчих штанях
i чоботях. Побачивши лева, дiвчина робить жахливi очi й пада на землю, за
якийсь пень. Лев стриба просто на не©, перестрибу й бiжить далi. Дiвчина
зрива ться, бiжить, зупиня ться, когось кличе, ©© гарне личко в розпачi,
©© очi великi, переляканi, ©© чудове волосся недбало розкуйовджене.
На ©© крик з'явля ться сильний, у порванiй сорочцi мужчина. Обличчя
його всипане великими краплинами поту, волосся розпатлане, й кiлька
мокрих, злиплих пасем спада на чоло. На поясi у нього револьвер.
Вiн бiжить до дiвчини. Та кида ться в його обiйми, але знесилена
заточу ться й пада непритомна. Мужчина пiднiма ©©, мов дитину, мiцно
тисне до сво©х грудей i, розгортаючи чагарник, несе кудись... М'язи його
рук напруженi. Мiцно ступа по землi дужими ногами. Уста його розтягнутi й
щiльно затиснутi. Вiн зника у тiм самiм напрямку, куди побiг лев.
Картина мiня ться. Пiщана, безмежна пустиня. На обрi© з'явля ться
вiддiл арабiв, ©х конi мчать щосили, розвiваються бiлi одяги, вилискують
кривi шаблi. Вони мчать просто на лiс, що виднi далеко перед ними.
Пiд'©хали до пралiсу й спинились. Веде ©х дужий, страшний, чорний, з
лев'ячою головою вождь. Розмахуючи енергiйно руками, вiн да верхiвцям
накази. Одна мить - i всi з обличчям хижакiв зникли у хащавинах. Лишилось
тiльки кiлька коло коней.
Рух, напруження. Скiльки у тих людей сили, яке чудове довкiлля.
Пустинi, пралiси, великi рiки, височезнi гори. Високi, стрункi пальми,
чорнi люди й лютi звiрюки. А ось знову мiсто з кам'яними, бiлими будовами,
пласкими стрiхами. Готель, музика, фокстрот мiж пальмами. Гра водограй. У
басейнi золотi рибки. Пiд'©жджають i вiд'©жджають блискучi авта, з них
виходять стрункi, у бiлому жiнки, так само мужчини. Йдуть швидко по
мармурових сходах, зустрiчаються зi знайомими, вiтаються, розмовляють,
смiються. Там знову танцюють, вигинаються чарiвнi жiночi постатi. П'янi
коханням очi дивляться у саму душу, а уста самi складаються до поцiлунку.
А до всього музика, що вирива ться з темноти, оповива уяву, бере легко ©©
в теплi обiйми й вiдносить у безвiсть, нiби немовля.
Це i той чудовий, величезний свiт. Пiти й завоювати його, пiзнати
його красоти, випити його солодощi, пережити його вибагливi химери. Не
бути там, не знати його - марно жити тодi на землi, де нема нi пишних
палацiв, нi великих мiст, нi широких рiк, нi високих гiр. Все сiре, все
маленьке, все спокiйне й ледаче... Ах, як мучить жагуча туга за повним
життям!
I тiльки на вулицях мiста прокида ться Володько вiд сво©х снiв та
помiча , що вiн все-таки тут, на цiй землi. Бруднi, обдертi жидiвськi
хижки, нерiвнi хiдники, вузькi, хвилястi, нiби ©х хто навмисне погнув,
вулички. Вже краще тодi село, нiж оця купа бруду, безладдя, що зветься
мiстом.
Вже пiзно. З заходу повiва й крутиться по вузьких завулках вiтрець.
Ноги ступають по нерiвних каменюках, час вiд часу ковзаються. Майже темно,
тiльки де-не-де манячить лiхтар.
Володько й Лазюк деякий час йдуть мовчки. Лазюк вже не смi ться, вiн
щось дума . Володько також увесь поринув у думки. В очах його все ще
бiгають сильнi, енергiйнi, суворi люди, що, зда ться, тримають свою долю у
мiцно затисненiм кулацi. Вiн хоче щось говорити, але не зна , звiдки
почати.
Розговорилися аж на помешканнi Лазюка. Випили прохололий чай, Лазюк
закурив, пропонував Володьковi, але той вiдмовився.
- Так, так! Дорогий мiй! - почав Лазюк, нiби продовжуючи свою думку.-
Вiд нас самих залежить, чи виплута мося ми з цього стану, в якому тепер
опинились, чи залишимось i надалi оцiм порожнiм на планетi мiсцем, що його
сьогоднi репрезенту м. Я над цим думав, ви, мабуть, також думали, всi ми
дума м. Не раз i не два стукалася менi до голови думка: звiдки й як
почати? З села? З мiста? Вiд "хлопа"? Вiд iнтелiгента? З "Просвiти" чи з
бомби? I прийшов до одного висновку: звiдки б його не починати, нам усiм
браку одного - знання.
Треба йти й учитися Треба не боятися ризику! Треба здобути сво всiма
засобами! Треба братися тiльки за те, до чого прагне душа! Треба пiзнати
великий, Божий свiт! Треба пiзнати себе, нас, кожного дядька! Нас
досить. Ми також не дурнi, не слiпi й не глухi. Нашi голови створенi
також не тiльки для того, щоб добре за них нас вiшати, а також для того,
щоб думати й розумiти. Ми мусимо йти у свiт i мусимо бути тут! Ми мусимо
наповнити собою всi кра©, всi народи. На кожному кроцi мусимо, мов крапля
камiнь, довбати вперто й послiдовно людську байдужiсть - тут у нас i там у
свiтi. I всi нашi починання мусять бути великi розмiром, глибокi думкою,
вiдповiднi до величi народу нашого. Сорок п'ять мiлiонiв! Сорок п'ять
мiлiонiв голiв! Сорок п'ять мiлiонiв сердець! Вдумайтесь, чоловiче, у те
число. Уявiть собi його. Сядьте, напишiть собi його на паперi й розложiть
в уявi на сорок п'ять мiлiонiв людських одиниць. Зважте ©х фiзичну силу,
зрозумiйте масу, ©х думки, вiдчуйте биття ©х сердець. Боже мiй! Таж ви,