Самчук У.. Волинь

тему розмови, проговорив Саша.
- Дякую за спасiння потопаючого. Вашi родички мають досить гострий
язик,- зрозумiв Лiнкерт намiри Сашi, але хотiв показати, що вiн i сам
впора ться з тими родичками.
- Кинь, брат, брудне дiло... - вставив сво Роман.
- Так, Ромушка. Iнодi й бруд золото. А ви ж, Олег, як? Чого вiдстали,
мов хвостик?
- Ха-ха-ха! - засмiявся Роман.
- Панове! Хто це показав Ромi два пальцi? - презирливо сказав Олег. -
Пане Лiнкерт? А чи показував вiн вам свою курточку?
Засмiялась панна Оля.
- Ну, розумi ться... I курточку, i цигарки, i м'язи, i перейнятi вiд
Сашi дотепи про двох гусарiв. Все знаю, через те й про хвостика згадав,-
проговорив з посмiхом Лiнкерт.
- Ах, лишiть це, панове! Така чудова осiнь! Лiс, небо! - захоплено
вигукнула Оля.

"Гей, хто в лiсi озовися!
Хто за лiсом обiзвися!"

- затягнула вона сво©м милим, слабеньким голосом. Олег, цей вiчний
ентузiаст, одразу пiдхопив, викрикнув неозначеним тоном, на що закричав
Роман:
- Панове! Панове! Затикайте вуха! Олег спiва ! Олег перервав свiй спiв
на пiвсловi й почав, наслiдуючи студента з "Днi нашей жiзнi", жалiбно
скаржитись:
- Але ж я хочу спiвати! Яке кому дiло до мого голосу? Я хочу спiвати!
Перейшли город i вийшли до валу. Тут починаються зруби, ще не оранi
просяниська, засохлi коло пнiв будяки. Вискочив звiдкись перестрашений
зайчик. Вiн розiгнався було просто на товариство, але всi пiдняли крик,
зайчик зупинився, хвилинку постояв, повернувся i стрiмголов помчав пiд
угорську долину. Олег зiрвався й собi побiг за ним, хоч розумiв, що нiчого
з його бiгу не вийде. Але вiн бiг довго й вперто, а вернувся засапаний, з
краплинками поту на чолi. Оля одразу йому зауважила:
- Олег! Ти не смi ш так бiгати! Це тобi шкодить.
Пiсля увiйшли у смужку рiдкого лiсу над угорською межею. Це старi,
добре знанi мiсця. Особливо зна ©х Володько. Тут пройшло його
хлоп'яцтво... Худоба, вогнi, бо© з угорщанами. Пригадав Ганку й той
весняний день, коли зустрiвся з нею. Пригадав пролiски, ©© червоненькi, ще
дитячi щiчки, ©© синi, теплi оченята. Захотiв знову зустрiтися з нею,
вiдновити з нею сво знайомство. Багато разiв бачив ©© в церквi, на
вулицi, але не пiдходив, не заговорював... Сказав привiтання й далi. I
вона так само. Гляне тiльки на нього, скаже, що треба, i далi. А вже
дiвка. Висока, струнка, весела. Гуля з дiвчатами, виспiву дужим голосом,
гарно й дотепно жарту .
Увiйшли в густi кущi лiщини. Товариство само собою почало дiлитись на
гуртки. Галя весь час з Сашею. Ользi з чемностi пiдтримував товариство
Лiнкерт. Бiля них також крутився Роман. Володько хотiв зiстатись з Олегом.
По часi вони були самi. Кущi, долина, озеро. Направо запуст. Сонце
скiсно освiчу ледве помiтно зжовкле листя.
- Люблю цi мiсця,- казав Володько. Вiн дiйсно почував себе тут значно
краще, нiж у ©дальнi. Вiд того пiднявся його настрiй.- Отам, бачиш,- казав
вiн,- високi дерева? Пiд ними галявина. Трава висока, м'яка. Ляжу не раз i
думаю... Ах, скiльки я там передумав. Коли б мiг все це виказати, Ну, як
гiмназiя? Сядьмо. Сiли.
- Цього року перевели на трет мiсце,- сказав Олег.- Спочатку були в
лiце© - вигнали. Присусiдились до вище-початково© школи. Ходили на другу
змiну. Тiснота... Мусили й звiдти вийти. Тепер у жидiвському будинку.
Гнилi помости, стрiха тече, через вiкна дме. Ходимо однi другим через
класи... Оце й наша гiмназiя. Але вчимось. Не ма мо нi кабiнетiв, нi
бiблiотеки, нi порядних лавок...
- А я вчора з Дерманя,- сказав Володько.- Там вивезли семiнарiю.
Скiльки там було майна. Зна ш... Книги виносили оберемками, як дрова...
Насипали в драбиняки й так везли... Лавицi, залiзнi... Зна ш? З рухливими
столиками й стiльцями... Бачив свою лавицю. Я там вишкрябав В. i Д.
Кабiнети якi були. Всi апарати фiзичнi, геологiчна збiрка - самi учнi
зложили, зоологiчний кабiнет... Все вивезли.
Олег слухав Володька з широко вiдчиненими очима. У нього добрий,
одвертий, юначий вираз.
- I куди вивезли? - здивовано спитав вiн.
- До лiцею...
- До крем'янецького?
- Розумi ться.
Обидва замовкли. Володько вирвав травину, вiдкусував вiд не© кусники й
випльовував.
- Нiчого,перший проговорив Олег.- А ми навчимось, i без кабiнетiв, i
без лавиць...
- Навчишся... Де? Олеже, де? От я... Куди дiнуся? Таж я ту науку... Сам
зна ш... Я виривав ©© з землi! Я так хочу вчитись!..- останнi слова
вирвались Володьковi через зацiпленi зуби. Поглянув навкруги сердитим
поглядом, нiби когось шукав.
- Не можеш до нас? - швидко проговорив Олег.
- Певно що нi. Коли б мiг - пiшов би. Не видержу iспитiв. Я не знаю
мов. Два роки чекав на ту семiнарiю, два роки думав, мучився... Ти дума ш,
це легко... Нi. Я вже передумав. Вчора йшов з Дерманя до Озерян на станцiю
й думав: пiду я звiдсiль...
Знову коротка перерва.
- Ну, а куди? - глянув Олег на Володька допитливо.
- Я вже говорив з тим... З Лазюком... Зна ш його? Вiн ма зв'язки з
Прагою. Таж там наш унiверситет, учительський iнститут, матуральнi
курси... Чорт бери! Ми скорше встанемо унiверситет у Токiо, нiж тут...
Вчора я ©хав, i два рази питали мене про документи... Раз тут, пiд нашим
селом, бiля Iвана Бога...
- Добре, що ти хоч ма ш тi документи... Наша цiла родина взагалi нiчого
не ма ... "Картки перебування". Тут родився батько, дiд i прадiд, а нам
сьогоднi дали "картки перебування" з обмеженням цiлого терену держави, за
винятком нашого повiту... Ет... Все, друже, речi, за якi не варто
говорити. Так можна дiйти до iстерики, до божевiлля. Я тепер вже собi
постановив: мовчи, дихай, думай i вперто працюй. Я, Володьку, вiрю, що
нiякий Люципер нiчого нам не зробить. Два рази два буде чотири. Як ти його
не крути - все одно чотири. Нi?
Володько не вiдповiв нiчого.
- Чотири... Чотири... - сказав вiн по часi й зараз добавив: - Олеже!
Слухай мене. Зна ш, що думаю?.. Вгадай!
- Ну, то кажи... Якого бiса...
- Думаю дати виставу...
- Де? Тут? З ким? Можливо, з дядьком Архипом, чи тiткою Домкою...
- А Роман, а Ольга, а я!.. Ще знайдем. Пiде. Я обдумав. Вчора ©хав i
думав, йшов i думав, лiг спати й ще думав... Все ... От тiльки Романа
пiймати. Вiн нада ться... А уяви. Тилявка й театр! Уяви! Я вже й
одноактiвку маю.
- Чому якраз тепер?.. I я мiг би... Володько перебив:
- Мушу тепер. Що буду робити? Надходить осiнь... Ну, що буду робити? Ти
ж уяви... Я знаю минулу осiнь. Таж я формально, дослiвно божеволiв... Я
дивувався, як мо© предки могли вiки прожити на селi й нiколи не
сумувати...
- Сумували... Але... Горiлочка розраджувала. Нi?
- Я потребую п'ять дiйових осiб,- швидко, пiднесено говорив Володько,
не слухаючи Олега... - i я ©х маю. Вони вже мо©. Я - раз, Роман - два,
Ольга - три, у Габеля гостю тепер якась племiнниця... "Я, зна те, тоже
iграла". I ту потягну. П'ята роля маленька. То вже й кiнь може заграти...
Ех, як вшкваримо!.. При©деш - побачиш. Сьогоднi мушу пiдчепити Романа...
Вiн же рускiй...
- I за Габельом пiдеш?
- Все, що , стягну. Пiсля буде iнакше. Початки... Олег розумiв свого
приятеля. За останнi два роки вони навчились себе розумiти. Вони ж обидва
читали Майн Рiдiв, Куперiв, Лондонiв. Обидва мрiяли про далекi свiти, новi
кра©ни, бiгуни[17] та рiвники[18]. Поки що нiчого не сталося. Село, повiт
i границя, але в ©х головах тi самi думки, в ©х жилах плине та сама кров.
Вони знають обидва, що живуть на сво©й землi, на тiй самiй, на якiй жили
©х предки.
Було тихо, лагiдно. Небо вкрите сiруватими баранчиками хмарин. Час вiд
часу з запусту чути смiх Галi. Лiнкерт з Романом затягнули якусь вояцьку
пiсню ген аж там десь у долинi.
Володько й Олег змiнили розмову. Говорили про Галю ©жакевич. Олег
зустрiв ©© у Ронiв, закохався й тепер не може ©© забути. Але вона тепер
також у школi... Говорили довго. Почало хилитись до вечора.
Сонце сповзало по небi, подував захiдний вiтер, час вiд часу спадали
листочки, вертiлися в повiтрi й припадали до сухо© землi.
По часi Галя з Сашою вийшли з запусту. Галя несе якiсь осiннi вiти,
весела, з блискучими очима, з широкими, на цiлу щоку рум'янцями.
- Ал-л-льо-о-о! Ал-льо-о! - крикнула вона таким голосом, так сильно й
дзвiнко, що луна покотилась долиною й вiдбилась вiд другого схилу.
З кущiв запищав слабий голосок Олi, i по часi з'явилися Лiнкерт i
Роман.
- А ви чого надутi, нiби мiнiстри Британсько© iмперi©? - запитала Галя
Володька та Олега i, не чекаючи вiдповiдi, сiла на пеньочку.- Опеньки ось
ростуть. Збирайте, панове! - показувала ногою на купу опенькiв.- А я
попеклася. Фу-у!
- Жорстокi це люди,- сказала Оля i вказала на сво©х кавалерiв.- Зна ш,
Галю, що ©х iдеалом?
- Якi там у Романа можуть бути iдеали. Випивка! - виразно й рiшуче
сказала Галя, роззуваючи черевик.
- Вiйсько, бути старшиною й одружитися з товстою купчихою,- пояснила
Оля.
- Нi, панове! - заперечив жартом Лiнкерт.- Це Роман. Я хочу бути
парагвайським або болiвiйським мiнiстром. Iнакше не бажаю... Можу ще
погодитися на ефiопського канцлера чи сiямського короля.
- Нiякого чорта ви обидва не бажа те,- проговорила знову Галя.- Тепер
вашим бажанням - зчитатися нас i випити.
- Ви, мадмуазель Галя, вгадали,- пiдтвердив жартiвливо Лiнкерт.
Верталися додому. Дiвчата квапилися щось там помагати матерi. Саша
похмуро мовчав. Роман i Лiнкерт змагалися дотепами та сипали каламбури.
Лiнкерт декламував пародiю на "Бурю" Пушкiна. Володько та Олег йшли окремо
й радились про виставу.
Коли сонце збентежено торкалося пригiрка на Чешчинi, товариство ввiйшло
до саду. Овочевi дерева стоеть, нiби дiви-мироносицi перед сво©м царем.
Прозорi папiрiвки, рожевi панянки, налитi, повнi, закоханi самi в себе,
висять на гiлках спокiйно, велично, урочисто. Скiснi променi ще
прориваються крiзь вiти, пронизують кiлька дерев i зникають. Обтяженi
овочами гiлляки гауться мало не до землi. А тиша велика й чудова.
Володько почував себе дуже добре. В уявi бачив сцену, лаштунки, живi
постатi. Крiзь обтяженi синiми сливами вiти смiялись до нього великi,
яскравi, радiснi очi. Безлiч захоплених облич, безлiч ясних очей. I
регочуть, i рвуться, i червонiють, i хвилюються, як море, як буревiй.
По вечерi Роман i Лiнкерт переморгуються. Галя й Оля одразу щезають.
- Володя! Пiдеш з нами? - пита Роман.
- Куди?
- Побачиш.
Хоч у пекло, хоч у прiрву. Володько скрiзь, Володько не бо©ться нiякого
диявола.
- Добре. Тiльки ти мусиш менi щось пообiцяти. Пiдем на двiр.
- Що за та мницi? - проговорив Лiнкерт. Але Володько й Роман вийшли. По
деякому часi вернулись. Роман весь ся .
- Чудесно, Володя! - говорив вiн захоплено.- Це чудово! Я можу. Так! Я
чудово можу грати на сценi. Я колись у гiмназi© хотiв виступати. А все
решту ми обговоримо.
- Що там? - пита Лiнкерт.
- Ура! Ми з Володьком умовились зробити у нас театр! Лiнкерт!
Приступайте до нас! - захоплено гукав Роман.
- А що будете грати? - байдуже й iронiчно проговорив Лiнкерт.- Як Гапка
закохалася в кума. Е-е! Гапко! Люблю тебе! Не можу без тебе! Нап'юся
горiлки. Гапка плаче. Не плач, дурна. Не реви. Вдаримо краще гопака.
Чудово, нi? Хто буде кум? Ви, Роман?
Володько подивився на нього й не сказав нiчого. Але Лiнкерт зрозумiв
його погляд. Роман почувся трошки засоромлений. Увiйшов Саша, i всi
подалися в сад.
Вечiр широкий, рожевий, наливаний. Небо вип'ялось, вгрузло, й зорi
ядернi, мов кулаки, всипали його ширiнь. З села долiтала широка з
безконечним пiдголосником парубоцька пiсня.
Увiйшли до буди. Роман десь вискiпав церковну свiчку, але Саша ревнув:
- Геть зi свiтлом! Хай живе темнота!
- Хай живе сорок п'ять! - пiдхопив Лiнкерт. - Хай живе життя! - додав
Олег.
- Хай живуть дурнi, iдiоти й полiтики! - крикнув Лiнкерт.
Почалося. Через п'ять хвилин буда почала поволi, несмiло обертатися.
Робилося тепло, затишно й голосно. Ще раз! Ще! Наливай, брате! Пара
краплин огрi людину! Комусь на голову впала згори порожня пляшка.
- Лiнкерт! - вигукнув Роман.- Я вас, мов павука! Мов павука! Пуф!
- Мовчи, Роман! Все одно розумним не будеш!
"Слаб, i смiрiться гатов!
I предкi ма© пакал нь рабов!"
- продекламував несподiвано Лiнкерт,- Жарь Блока!
- "I н жностi ядам убiта душа!" - кричав Лiнкерт i гримав кулаком по
розхитаному столику.- Саша! Спiвайте! Брудний буде фiнал! Карнiлова жарте!

"I ета рука н падiпм т..."

Кров моя чиста, мов шкло! Ви дума те, що я п'яний? Дурень так дума .
Ех, Володя! Чорт з вами! Можете бути укра©нцем, турком, макогоном. Менi
все одно! Плюю я на всi держави, тiльки Росiю обпльовую навкруги, бо люблю
©©, чортову дочку. Великанська, чудова Росiя.

"Русь, i ти била прекрасна,
А т п р гнiйот твой дух!
Б за-абразний труп ужасний,
Пасiн л i в сь разпух",

- затягнув вiн низьким, хрипливим, бичачим голосом. Саша кинувся йому
перечити.
- Не лiзь, Саша! - хрипiв Лiнкерт.- Не зна ш, що кожне слово мо -
рубль царськими або сто мiлiонiв марок жечпосполiтих. Я до Володi хотiв
сказати. Ви, молодий чоловiче, гада те, що я п'яний. Помиля тесь. Глибоко
й глупо помиля тесь i не зна те людсько© психологi©. Все, що я кажу, так
собi - нiсенiтниця. Розумiю, але взагалi змiст у цьому . Так, так. Я
людина широка, росiйська... От i живи. Нiде й кулаком махнуть. Махнув i
одразу в чиюсь пику затопив. Зачинай, Саша!
"Бо-оже, царя хранi!" - почав знову Лiнкерт. Пiдхопили Роман i Саша.
"Сi-iльний державний, царствуй на славу нам!
Ца-арствуй на страх врагам".
Володько й Олег мовчали. Дикий рев виривався з буди й розлягався по
саду. Володько вста й виходить з буди. Перед ним кущ бузини. Вiн
пiдноситься, хита ться, нiби бажа вихитатись з кореня. Обтяженi яблуками
яблунi також хитаються. З села ревуть парубки. Дужi, крикливi голоси
витягають пiд саме небо:
"По Дону гуля-я-я т казак маладой..."
З буди вирива ться:
"Ца-ар православний!
Боже, царя храни!"
Слова, звуки й цiле довкiлля кричать, репетують. "Цар православний!"
Вiрнi, завзятущi його слуги скрiзь, де тiльки поглянеш, пiд кожним кущем,
пiд кожною купою, у кожнiй калюжi. Тiкати кудись! Нi! Куди тiкати! Стiй
тут! Мов камiнь стiй! Почекай, перетерпи! Ось там бачиш щось миготить,
нiби свiтло. Так. То свiтло. Галя й Оля сидять у сво©й кiмнатi, читають
якогось Арцибашева й марять.
Вийшов також Олег.
- Ти тут, Володя? - запитав вiн.
- Тут! - вiдповiв Володько.
- П'яний? - запитав знову Олег.
- П'яний! - вiдповiв Володько.
- З'©ж огiрка! Хоч? А я почуваюся добре. От тiльки земля трошки
крутиться, але ж Галiлея за те спалили. Нi?
- Так, Олеже!
- Завжди були дурнi, i була темнота, i було свiтло. Бог сказав: хай
буде день, i став день. А пiсля ще проговорив: хай буде свiтло, i стало
свiтло. I це тривало днiв шiсть, хоча Бог зовсiм спокiйно мiг це все в
один день зарядити.
- Ти розважа ш, мов мудрець,- сказав Володько й хотiв щось вiдповiсти,
але з буди почали гукати:
- Во-ло-дя! Олег! Хахли! Хай живе Вкра©на! Сюди. Нова пляшка в походi!
- Iдiть ви до чортово© матерi,- буркнув Володько. П'яний, з пляшкою у
руцi, Лiнкерт виплутався з темноти.
- Прошу,зовсiм серйозно й рiшуче сказав Володько,- до мене не
пiдходити! Три кроки!
- Панове! Панове! - закричав Лiнкерт.- Володя п'яний!
- П'яний Володя! П'яний! - бiжить i кричить Роман.- Молодець Володя!
Наш! Панове! "Ще не вмерла". Для Володi!
Роман i Лiнкерт ревнули "Ще не вмерла", але Володько й Олег покинули ©х
i вiдiйшли. Тi перестали спiвати, побiгли за ними, Лiнкерт взяв Володька
за руку i, дихаючи пiд нiс горiлкою, почав швидко говорити:
- Ви обража тесь? Ви? Ви, розумний, солiдний? Не розумi те жартiв? Ви,
дивiться! Який-небудь дурачок Ромка...
- Я нiколи не ображаюся,- перебив Лiнкерта Роман,- коли це говорить
Лiнкерт.
- От бачите! Ми розумi мось. Ми сво© люди! Нам все нiпачом! Нам плювать
на всi закони, на всi правила, на всi моралi! Вузькi мiщанськi рамочки,
забобончики, пампончики, Собакевичi, Манiлови - все нам плюнув i стер. Нi,
Рома?
- Так, Лiнкерт. Ви князь!
- Я ефiопський iмператор! Це вiдомо всiм! Мiсяць робив дурний кравець з
Гамбурга. А дурень. Не мав й поняття про мiсяць! Так говорив Гоголь, так
говорив Заратустра, так говорю я, Лiнкерт. Розумi те, Володя? А через те
наплюйте на все, робiть свiй театр, запрягайте оцю корову, збирайте всiх
страждущих i пл н нних... А поки що випийте з нами. Роман як мул. Тягнiть
його куди хочете. Позволяю!
Перейшли знову до буди. Лiнкерт присiв до Володька.
- Даремне ви дума те,- говорив вiн,- що я проти Укра©ни. Я пiвнiмець.
У менi нiмецька кров! У мо©х грудях тiльки б' ться руске серце, бо люблю
широку, велику Русь, люблю Досто вського, читав, жер його, спав з ним. У
грудях мо©х справжн , руске серце. А на Романа не звертайте уваги.
26
Хахол, мазниця з дiда-прадiда! Який вiн там рускiй. I теля може себе
таким рускiм поважати. У мене бабцi, дiди все-то звiдси, з пiвночi, вiд
тайги й океану. Цар якiйсь мо©й бабцi наказав взяти собi опричника
Лiнкерта й та взяла. I я прийшов на свiт i став рускiй... I люблю свою
Росiю кровно. За одну распутiнську лапу сорок Вашингтонiв вiддам. Бо я
рускiй! Так само як Л нiн, чи остяк, чи тунгуз. Троцький жид, як сонце, а
все-таки руска людина.
I чим далi говорив Лiнкерт, чим бiльше вливав у себе чарок, тим мова
його все бiльше плуталась, моталась у клубок. Змiшалися всi планети, всi
мови, всi люди землi, ©ли огiрки, житнiй хлiб, пили солону воду з
оселедця, розбили стола й аж над ранок прилягли, хто де знайшов мiсце, й
заснули.
Один Володько не заснув. Пив, ввiйшов в азарт, лаявся, кляв все
навкруги, але все-таки тримався на ногах i, коли скiнчилось, залишив усiх
i пiшов у морок осiнньо©, холодно© ночi.
Було вже тихо. Село спало, тiльки перекрикувались голосно й сутужно
ранiшнi пiвнi. Схiд зблiд, починав рожевiти, гасли меншi зiрки, тiльки тi
бiльшi, ядернiшi цупко трималися сво©х мiсць. Хати, понуро задуманi й
задивленi самi в себе, стояли в тiнi дерев, нi одно вiкно не свiтилося, нi
одна людина не показалася на дорозi, тiльки на перехрестi коло Гершка
стояли одягненi в кожухи два вартiвники.
- Хто йде? - озвався вiд них голос.
- Свiй! - байдуже буркнув Володько й не зупиняючись пiшов далi.
За дерманськими хуторами було вiльнiше. Починалось поле. Темнота поволi
розвивалася, й далеко-далеко ледве помiтно на обрiю чорну смугу
жолобецького лiсу. Володько почував себе погано. Сором, невдоволення
мучило його, i йому не хотiлося так вертатися додому. Чи не краще
завернути в поля чи в лiс i сховатися. Нiч то нiч, але й нiч ма сво©
чорнi очi. I в ночi щось гострозоре, насмiшкувате, що свердлить тебе до
самого сумлiння.
Але й так добре! Нiчого, що перед тобою, не обiйдеш. Мусиш торкнутися
того й другого. Мусиш вкусити кожного овоча, а раз почав - iди, вези,
тягни... Пий до дна свою чару, що б там не було...
II _
Сергiй Макарiв мав дивну звичку посмiхатися в ус. Сидить, курить
цигарку, пуска густо дим i мiрку . Ла ться зрiдка, зате з чуттям. З часу
як завiв люльку та почав залицятися до Мокрини, життя дещо змiнилося. Став
веселiший.
- Ех, люлька моя. Закурим, що? Тягни, Сергiю, бакун!
I закурював, дим iшов, колотився над Сергi вою розкошланою головою. Не
було iншо© жури, але хто без жури живе. Почав Сергiй журитися, що так ось
жити не годиться. Батько батьком, Мокрина Мокриною... Але й поза тим
свiт. Не мiг його бачити. Село вузьке. Тодi брав книги й просиджував цiлi
ночi. Раз до Крем'янця пiшов i принiс великого Шевченка в кожусi. Вправив
його в саморобну рамку й примостив бiля святих. На дворi також зробив
вiдзнаку. На липових дверях клунi вирiзав тризуба, а навколо нього три
лiтери: У. Н. Р. "Це вiд чортiв",- казав вiн i посмiхався в вуса.
Мав вiн клопiт з батьком. Занадився старий до Теклi... А Текля
Мокринина сестра. Макар вже давно вдiвець i може женитися. Це сердило i
Сергiя i Мокрину.
Володько знав Сергiя давно, ще зi школи, але сприятелювався з ним перед
роком. Заходив, приносив ту чи iншу книжку. Часом iшли за село, за хутори.
Сiдали десь збоку й говорили.
Пiсля цього Сергiй попав спочатку в "Просвiту", далi почав арифметику
вчити. Потiм перейшов до алгебри. Все це йому подобалось.
I цього вечора Володько зайшов до Сергiя. У хатi ще не свiтилося.
- Добрий вечiр! Сергiй дома? - дивиться Володько у темряву й нiчого не
бачить...
- Заходь, заходь,- вiдповiда з темряви голос,- Мотре! Засвiти! -
гукнув на сестру.
- Нi! Краще вийди надвiр,- сказав Володько. Сергiй вийшов. У зубах у
нього стирчить люлька. Мiцно потиснув i трiпнув Володькову руку.
- Де був? - проговорив грубо й уривно.
- У Дерманi. Ховав семiнарiю,- так само коротко вiдповiв Володько.
- А я вчора гуляв. Була на другiй горi музика. Ти б коли зайшов... Не
каявся б... А що нового?
- От хочу виставу робити... - вiдповiв Володько. Йшли поволi до вулицi.
Сергiй здивувався.
- Ти? - крикнув вiн.
- Я. Розумi ться. А ти також... Притягни iнших хлопцiв. Потребу мо
хору.
- Це було б дiло,- зазначив Сергiй.- Тепер дума ш робити? - запитав вiн
знову, нiби не вiрив.
- Ну. Думаю тепер. Я вже все обдумав. Потребу мо хору. Хто тут добрi
спiваки? Антiн? Ще хто?
- досить. Тiльки, чи пiдуть? Десь скоро мають вернутися з вiйська
Йон, Демид та Iлько. Сама артилерiя. Баси. Ну, нiчого. Я цього допну, -
додав вiн по короткiй надумi.
Поки дiйшли до дерманських хуторiв, справа була обговорена. Повернули
назад. Володько мав багато що розповiсти сво му приятелевi. Дiйшли аж до
церкви. У Левинських свiтилося, i Володько вiдважився вступити до них,
незважаючи на час.
Його дуже радо зустрiв Роман, одначе вiн хотiв говорити з панною
Ольгою. Тимчасом усiвся в ©дальнi, де свiтилась на столi мала нафтова
лампа. По часi увiйшла панна Ольга. Була у квiтчастому шляфроцi, коси не
заплетенi, тiльки зв'язанi на потилицi стрiчкою.
Обережно почав говорити про сво пiдпри мство.
- Я ще нiколи не грала на сценi,- казала панна Ольга. Вона вiднеслася
до цього поважно. Володьковi не тяжко було вмовити ©й, що грати на сценi
зовсiм легко. Це ж цiкаво, нi?
Прийшов зi школи пан Глiб. Довiдався в чiм справа й пiдтримав Володька.
Панна Ольга погодилася.
Потiм усi пили чай. При цьому цiла родина поважно обговорювала справу
вистави. Кожний щось пропонував сво , один тiльки Саша мовчав i не
втручався до цього.
Пiзно вночi Володько вернувся додому. Мав добрий настрiй. Йому
здавалося, що почина жити. "А можливо, й пiде! Чому б не пiшло?" -
говорив собi. Уявляв усе наперед. Сцену, декорацi©, артистiв, публiку.
Маленьке це дiло, але все ж таки... Таж це село сто©ть на цьому мiсцi
багато столiть... А чи бачило воно у себе театр? Нiколи. I от приходить
Володько, почина думати про це, шука людей... Це ж дуже цiкаво. Зводити
тих людей, вибирати з них кращих i казати:
от ти роби так. А ти знову так. Всiх стягати, всiх... Ставити ©х на ©х
справжньому мiсцi, вчити говорити правдивi слова, ще нечуванi тут i
небувалi...
Така справа захоплювала Володька. На другий день говорив з панною
Розою. © не треба було вмовляти. Накинулася сама, бо ©й так смутно у
дядька. Вiчно тiльки сяде, виставить черево й сопе. А яку дiстане роль?
Володько сказав:
- Матiр.
- Матiр? Стару? - перелякалася Розочка.- Я ж молода.- Образилася.
Володьковi щось треба казати.
- Матiр найпочеснiша роля в життю,- сказав Володько. Хотiв нiби
жартома, але вiрив у сво© слова,- Це досить тяжка й вiдповiдальна роля. Це
одна з головних. Там ще дочка, але що дочка. Мiзерна ролька... - i
Володько забожився.
Все-таки Розочка погодилась.
За пару днiв усе полагоджено. Пан Глiб вiдпустив у школi сво
помешкання. Хотiли клас, але класу не можна. На такi речi класу не можна
дати. Обiйшлися без класу. Почалися проби. Одночасно стали говорити по
селi про "кумедiю". Чутки добiгли до Андрiя Андрiйовича Рони. Як можна, що
його не запросили? Це дуже дивувало пана Рону. Одного вечора сам прийшов i
запропонував сво© режисерськi послуги.
I це було до речi. Сам Володько не зовсiм добре справлявся з цим.
Пан Рона вже поважний пан. Вiн був у Ки вi, Петроградi, Москвi. Вiн мав
знайомства з вiдомими артистами. Вiн сам грав i навiть сам писав п' си.
Нарештi, у нього на носi пенсне... Володько навiть здалека не мiг
рiвнятися до пана Рони. Андрiй Андрiйович одразу все перевернув по-сво му.
Того поставив там, того там. Той мусить говорити так-то, робити такi-то
рухи. Кожний голос ма сво мiсце. Розумi ться...
I справа пiшла.
Кожного вечора в кiмнатi пана Глiба повно молодi. Свiтиться велика
лампа. Вiкна завiшенi. Зi стiни дивиться Шевченко...
Надворi дощ i темно... Зовсiм темно, хоч око виколи... Захiдний вiтер
нагнав повно хмар океану. Полився нудний дощ. Поля розмокли, дороги
розмокли, стрiхи розмокли. Дим не пiднiма ться догори, а котиться по
мокрих стрiхах, по зболоченому подвiр'ю, по кострицi на городi. Ворони
сумно чистять сво© дзьоби, зрiдка невдоволено крякають i перелiтають з
города на город. Горобцi зашиваються пiд стрiхи й так мовчки сидять, мов
покаранi. Собаки по ночах виють з нудьги. Однi п'яницi розкошують у такi
днi. Цiлi довгi вечори просиджують у Габеля, а, вертаючись додому,
виспiвують "голоту" або "прощай ти, город, прощай, Кавказ..."
Цi © осенi по селi йде чутка: будуть театри. Так. Будуть театри. Чутка
перелазить з хати до хати. Сьогоднi тут, завтра на другому кiнцi, пiд
Одерадiвкою. На всiх вечорницях, у Габеля, у козака. П'янi й тверезi - всi
гуторять про театри. Кажуть, нiби переодягнуться й будуть говорити до
ладу, i все смiшне. Нiкого тепер не впускають до школи. Кожного вечора там
люди пiд вiкнами, але до середини не пускають. Готуються...
До Матвiя та чутка давно дiйшла, але вiн довго мовчав. Володько до
цього часу сидiв дома, а тепер зникав кожного вечора. Дощ не дощ, болото
не болото, а вiн iде. Коли верта ться, нiхто не чу . Це не
по-господарському.
- Зна ш що? - заговорив одного разу батько.- Ти вже вирiс i ма ш свiй
розум. Театри театрами, але господарство перва рiч. Кажу: не забувай
господарства... Он, кажуть, полiцiя вже розпитувала про тебе... Це казав
козак...
- Ви бо©тесь полiцi©? - запитав зненацька Володько. Матвiй збентежився.
- Ну... То нi... Але... Володько перебив старого:
- Тату. Я знаю, що роблю.
На цьому ©х розмова скiнчилась. Матвiй вiдiйшов. Пробувала ще говорити
мати.
- Завжди не сидiв, завжди шукав на себе лиху годину... А прийдуть, а
заберуть тебе...
- Не прийдуть i не заберуть. Не бiйтесь,- коротко вiдповiв матерi. А
сам iшов далi. Не мав часу на довгу розмову. Жив. Був мiж людьми. Чув i
бачив ©х. То в Левинських, то в Сергiя. Говорив, говорив, говорив.
Сперечався з паном Глiбом, повчав Сергiя, грав роль Тимоша, спiвав "Ой, що