Самчук У.. Волинь

бiлих, твердих хрящах-гiрчаках, по рожевих i синiх сиро©жках, по червоних
бiлокраплистих мухоморах. А скiльки тут шуму всiлякого, птахи лiтають
помiж гiлляччям, шмигають дикi голуби, десь вистуку дятел в дупляву липу,
десь дзвiнко i лунко кряче крук... Рано чи пiзно завжди почува ш тут ту
стукотнечу, те крукання, те воркотання. А там знов шмигне маленька, метка
тiнь з гiллi на гiллю. Бiлочка. Вона, бiдачисько, задивилася, забулася,
перейнялася тим i хоче швидше зникнути. Навiщо, щоб ©© зайво бачили...
А ще далi, отуди в долину, що межу з лебедськими володiннями, мiсцями
галявини з травою високою, i квiтами, i суничником... i чагарники молодих
дерев - грабини, дубини, ясенини... Тут i пташки iншi, не круки i не
голуби, а соловейки, та синички, та жовтобрюшки, та всяке iнше дрiбне i
крикливе сотворiння.
Володько часто, як нема чого робити, штикiльга сюди, здебiльшого
самий, Хведотовi було б тепер з ним скучно, та й не хоче вiн мати з собою
тi © замороки. Сяде десь у травi - коники-стрибунцi бризкають довкола,
дзижчать мухи, поволi побриньку череватий джмiль. Дивнi думки тиснуться в
дитячу голову, а не так думки, як почуття. Якось тут так радiсно, так
шириться маленька душа, стiльки родиться щастя. Нi, вiн нiколи, нiколи не
перестане любити життя. Болюче, розкiшне, соковите!
Думи несуться i несуться, сили наповняють зiв'яле тiло, гомiн дерев
входить в душу...
- Той наш мрiйник задрiпаний! - казала про нього мати, коли вертався
додому, весь загорiлий, весь розсяяний, лише все ще на милицях, а очi ©©
свiтилися вдоволенням. Володько лиш непомiтно шморгав носом i брався за
якусь ©жу. ©сти йому тепер так само хочеться, як хочеться все любити.
I знов свята надiйшли. На цей раз Зеленi, якi тут звуть Трiйцею. Цього
року припали вони на недiлю двадцять шостого травня старого стилю. Перед
тим цiлий тиждень дощило, але в суботу почало прояснятися i д'обiдовi
зовсiм вибралось на добре. При©хав на хутiр дядька лисея Василь. Було
багато радостi i Володьковi, i Хведотовi, бо привiз вiн повний вiз
клечання, яке мають позатикати скрiзь у землю на подвiр'©. Потiм Володько
по©хав з Василем на Запорiжжя, ©дучи селом, скрiзь помiчався вже святочний
настрiй. Втикалось клечання, верталися з полiв люди, бiля монастиря
розташовувались на завтра буди, де продаватимуть всяку-всячину. На
Запорожжi Володько зустрiвся зi сво©ми приятелями Мефодом та Архипом, але
тепер вiн з ними не товариш. Вiн все ще на милицях i ©м це дуже дивно.
Постояли, поговорили i розiйшлися. А надвечiр при©хав батько i забрав
Володька додому. Було дуже гарно того вечора. Вернувшись, Володько застав
цiле подвiр'я замаяним. Матвiй привiз ще кленового та липового гiлляччя i
все то також позатикали в землю. На дворi постав гай, i шкода лише, що
Володько не може цього року, як бувало, лазити по тих деревцях, вдавати
птахiв i викрикувати оклики захоплення. Зате Хведот гасав помiж тими
деревцями, мов навiжений, лазив на них, подер штанята. Мати мусiла на
нього крикнути, хоча вона тепер не ма анi хвилинки часу. Завтра ж велике
свято...
А як став вечiр, не хотiлося зовсiм йти до хати. Небо пiсля дощу
випогодилось, стало таким чистим i таким синiм. Золотi зорини появилися на
висотi. Так би тут i заснув десь на травi, але треба йти до хати. Ось
вийшла мати i гука за ним. Уже i батько он пiшов з хлiва до хати, он i
Василь докiнчив чищення сво©х чобiт i понiс ©х до сiней, мати вирвалась ще
раз, цiла пiдтикана, схопила якогось цебра i понесла його до свининця. По
хвилинi там закувiкали свинi, але дуже скоро знов утихомирились, i ось
мати знов верта ться назад:
- Коли то ти пiдеш до хати? - каже вона.
- Я, мамо, не хочу до хати,- говорить Володько.
- А що ж ти, тут ночувати будеш?
- Нi. Я трохи лиш посидю,- каже вiн.
- Ти-но ходи молитись Богу та будемо вечеряти! При вечерi був гарний
настрiй, вечеряли крупник зi старим салом, зовсiм не святочна вечеря, але
всi до цього вже звикли. Пiсля вечерi Володько вiдважився промовити до
батька.
- Тату? Ви хочете продати наш хутiр? - запитав несподiвано.
- Ну, ще нi... А тобi що?
- Я так собi. Гарно тут у нас...
- Хм... Гарно,- буркнув батько.
- Садок такий гарний,- веде сво Володько... Батько на хвилинку
вмовка , хита головою. "Бач - паршук"! - дума вiн. А вголос дода :
- Ну, зна ш... Ти ще малий на таке. Ми мужики. Гарно не гарно, а як
треба, кидай усе i шукай не гарного, а потрiбного. Хлiба треба, хлопче! От
що. Бачиш, як мало ма мо поля пiд скибу? Виростеш - побачиш. У Сибiр
заманеться, там простору безлiч... У нас тут на Волинi тiснувато.
- То наша, тату, земля Волинь зветься? - пита Володько.
- Еге ж! Волинська губерня. Губернський город - Житомир. До школи от
пiдеш - довiда шся.
- А Хведот також пiде до школи? - пита далi Володько.
- Певно! Усi! Всi вчитись мусите. Учення свiтло - невчення тьма...
Поговорили так, поговорили, Матвi вi, видно, i самому вгод отак
погуторити з малим, мале то мале, а диви ось, дума .
Росистий, свiжий ранок, зозуля кука на Мартиновому, сонце зiйшло
бистро, яскраво, трiпотливо, мов живе. Якiсь, видно, святобливi руки
урочисто зносили його на висоту, щоб уся земля i всi люди на нiй бачили,
що це сонце святочне.
Володько прокинувся свiжим i здоровим, i не хотiв уставати, але
пригадав, що це за день сьогоднi, i зiрвався одразу. На дворi довгi тiнi
вiд хати, вiд молодо© грушечки за причiлком, вiд клечання, що, мов гай,
сто©ть на подвiр'©. За плотом вигналось кiлька стрiлок мальви, i на них
з'явилися лапатi, рiзно© барви - бузовi, червонавi, рожевi квiти. Драбиняк
сто©ть по лютрини вимощений свiжою горохвянкою i застелений новим,
пасистим килимком. Батько вивiв за гриву сво© "ста ннi" i запрiг ©х.
Конята, хоч малi, але круглi i жвавi i Василь зовсiм не ма потреби на них
нарiкати. Матвiй он знов подуму , як би то ©х вигiдно продати i купити
щось на викорм.
Iдеться трусячком, глибокою, з гори на гору, дорожиною, згори видно
широке стависько, що над ним звиваються бiлi птахи, якi весь час то
зносяться догори, то знов падають i блискають на сонцi крилами.
Бiля обох церков - монастирсько© i приходсько©, повно люду i пiдвiд.
Здовж пiд монастирським муром постали намети зi стоянами, пiд ними
виблискують низки хрестикiв, та намиста, та образкiв, i хоча ще рано, там
вже товчуться юрбами хлопцi та дiвчата. Нелегко знайти мiсце для коней,
але Матвi вi пощастило, стиснувся помiж пiдвiд зараз тут же пiд муром в
тiнi розложистого, величезного ясена. Одразу всi йдуть до церкви - батько
й мати "до прихода", i беруть Хведота, а Василь хтозна-куди, нiхто його не
пита , бо все одно не буде вiн сидiти на мiсцi, а перейде разiв двадцять
вiд монастиря до прихода дорогою i стежкою, де повно таких же, як i вiн,
богомольцiв.
А Володько, як звичайно, мусить сидiти на возi, тепер вiн може вже i
злiзти i дещо вiдiйти, але недалеко, i бiльше побачити. Цього року Трiйця
дерманська дуже вдалася, люду сливе, як i в Гiльчi, хоча тут i нема
цiлющо© води, та сама каруселя, що i в Гiльчi, отам далi на майданi пiд
"трахтиром" крутиться i крутиться.
Пiсля церкви вiдвiдали Володька рiзнi свояки, а мiж ними залузька
Катерина, що принесла йому рожевого коника з дуже смачного, крушного
тiста. Хотiла взяти його на каруселю, але мати спротивилась: "А! Куди там
з ним! Ще полетить". А Хведот знов дiстав глиняного пiвня, що свистить, i
знов свище ним без милосердя так, що всi люди на нього оглядаються, хоча
тут повно таких, що свистять, що трублять, що грають, що барабанять, що
викрикують.
Пiсля всi по©хали на Запорiжжя до дядька лисея. то мiсце, звiдки
походить весь рiд Довбенкiв, там родились i там умирали ©х дiди i прадiди.
Тяжко сказати, чому це мiсце так зветься, кажуть, нiбито давно колись тут
оселився козак з Запорiжжя, що вiд нього i пiшов цей рiд, але i самим
сво©м виглядом цей куток нагаду оту Сiч Запорозьку, що про не© iнодi
лисей чита в сво©х книгах. З трьох бокiв - полудневого, схiдного i
пiвнiчного, замкнено воно, нiби клiщами, яром глибоким i тiльки iз заходу
ма сполучення з рiвниною. А яр, особливо той пiвденний, весь зарослий
деревом усiляким - дубом, ясеном, липою, березою, а дерево все стрiмке, та
росле, та густе. Схили яру вкритi овочевими садами та гаями, що ©х тут
звуть "лiтниками", бо росте в них переважно лiщина вперемiшку з кущами
грабини, липи, десь-не-десь калини, крушини i диких черешень. Пiвнiчний
схил яру голий, весь покопирсаний кар' рами та завалений стосами бiлого
камiння i зарвами жовтого пiску. У гаях та садах плоти та перелази, та
копанки внизу, та кiлька криничин з коритами, черпаками й вербами, i там
завжди гамiрно, голоси дзвенять лунко, смiхи дiвочi, брязкiт вiдер, ляскiт
прачiв... А ранками та вечорами весiнньою порою, аж поки не висиплеться
ячмiнь, безлiч соловейкiв засипа цiлу долину сво©м дзвiнким переливом, i
особливо ©х багато у тому Михалковому гайку, що по другому боцi яру.
Хто-хто, але Володько страх як любить це мiсце, завжди i завжди тягне
воно його, i стiльки та мничого наслухався вiн про нього. То ж це тут оте
Ляшове займисько, отi там дуби та берези товстючi за тим он бгiжем, що
через нього веде стежка вниз до Шавронських лугiв, кудою ходять запорожцi
до церкви, до школи i взагалi до села i де ©х пiзнiми ночами нiби
зустрiча той страшний вiшальник. Тут також i та шопа городжена на сiно,
де нiбито ночами чути тяжкi стогони. Тут також i те вiкно, куди втягнуло
Ровiцького, i багато iншого цiкавого та незрозумiлого хоронить у собi це
чудове мiсце.
I поки гостi гостяться у дядька лисея, Володько лиша все i бреде
стежкою сюди. Ще поки був здоровим, вiн нiколи не був самий, але тепер
хлопцям з ним нецiкаво та й йому нецiкаво з ними. Пiсля минуло© зими якась
нова сила найшла на нього. Якiсь дивнi, незбагнутi думи з'явилися в його
головi. Вiн полюбив самотнiсть, йому закортiло пiзнати багато дечого
такого, про що до цього часу нiколи не думав.
Ось, наприклад, той сад, що розлiгся по схилi яру на сонцi, що про
нього Володько стiльки чув вiд батька, бо ж то батьковi руки його
посадили.
- А чи зна те,- казав, бувало, батько,- що на цьому мiсцi однi дички,
та кислицi, та кущi тернини росли...
До цього часу Володько не зважав на такi слова, але тепер ось вiн
почина все то розумiти i з великою при мнiстю дивиться згори на тi
дерева, що одно за одним, нiби по шнурi, бiжать в долину ген аж до тi ©
стежки над лугом. I для чого тато все то роблять? I навiщо вони все то
кидають? I чому знов роблять?
Гарно провiв Володько цей день, хоча весь час був самий, бо навiть
Хведот десь там з дiтьми гаса , але час тiка , сонце похилилось отуди над
Середiвськi садки, з другого боку, десь з того зеленого моря, що зветься
Балабiвськими садами, вирвались звуки бубна, що лунко й лоскотливе
розсипались яром i диви он стежками, через перелази вже мигають помiж
деревами барвистi спiдницi дiвчат, що спiшать на заклик бубна. А за ними
он i гурт парубкiв бозна-звiдки вирвався i ©х регiт нiби вiдповiда
бубновi: йдемо! Зараз будемо!
Там у садах, у клунi, на току танець буде, i все довкруги про це зна .
- Волооодьку! - чу Володько згори голос дядькового Василя.
- А чогооо! - вiдповiда вiн знизу.
- А ходи до хааати! - котиться вниз луною.
- Я не хооочу! - вiдповiда друга луна.
- Ходи, ходи! Щось дiстанеш!
Володько, хоч-не-хоч, а мусить йти. Гостей було багато, з'©халася вся
рiдня i дядькова, i дядинина, зо всiх кiнцiв великого Дерманя i навiть з
чужих сiл. Дядько Омелько прибув зi свого Бiлашева, Володькова хрещена
мати Домаха з Пiвча. Усi напiдпитку, всi веселi, повний двiр гамору.
Матвiй збира ться вiд'©жджати, його задержують, ще рано, а тут ще й не
вечеряли, але Матвiй на це не зважа , а найпаче Настя, що i хотiла б ще в
гостях побути, але ж "там у мене, зна те, i худiбка, i свинi, i кури, i
все то так на Божу волю залишене"... Нi, нi. Треба ©хати. Довге обiймання
та цiлування, i Матвi©в вiз викочу ться з дядьково© брами в дорогу.
Ще день, ще два - i по святi, незабаром навинулись i буднi. Лiто
видалось гарне, але ж воно i вимогливе. "В потi лиця твого будеш ти ©сти
хлiб свiй" - каже Святе письмо, i то чиста правда. Цiла Матвi ва родина
по саму шию в роботi. Сам Матвiй знайшов для себе нову каторгу; десь там
на Валах у нього та десятина поля i частина його каменем та шанцями та
хтозна-якою повiтрою завалена, бозна-що там було, кажуть, якась фортеця чи
щось таке, i Матвi вi вже давно кортить все то на поле родюче обернути, i
от вiн щодня туди ходить, весь день там копа , та носить, та рiвня , а
ввечерi приходить i ледве його пiзнати, такий замучений. Настя казала:
- Цiлi вiки лежало, а вiн прийшов i хоче землю перевернути!
Так. У Матвiя i камiнь мусить родити i "пользу" давати.
Настя ма також повнi-повнiсiнькi руки роботи, отой город, тi грядки,
все то росте, буя , бур'яни такi поймають усе дочиста, що страх один. А
там далi на новинi те просо i та пшениця, i все то зароста осотом та
будяччям, що й посiву не видно. На все рук, рук i рук треба, а Настя ма
©х лише дво .
Василь знов гонить товар пасти, як тiльки скiнчилась школа, одразу знов
на пастуха обернувся. Пасе там ген на Мартиновiй долинi з хлопчиськами
дерманськими, на сопiлцi трундика , в карти ляпа , гаса , чуда вичворя . В
обiд прижене, i що вб' ш, то й в'©деш, нiзащо не хоче хлопчисько помогти
щось на господарцi.
I Володько тепер не дарму , ще не ходить гаразд, ще лиш, як каже мати,
"сова ться", але вже мусить за няньку бути, Хведотиська глядiти, i то
для нього справжньою карою Божою, лiпше заставили б його гори вернути, нiж
пильнувати ту дитину. За зиму та за весну з нього щось таке виросло, що
батьки з дива вийти не можуть.
- З тi © дитини якийсь кат, чи хтозна-що вийде. Все вiн б' , все
нищить,- скаржиться мати. На городi зовсiм молоденьку моркву позполював,
на пiвонi© всi бульбашки позривав, а це ось, на саму Трiйцю, всi качата
перебив, було ©х семеро i всi до одного понищив. Настя аж руки заламала,
як побачила, привела за вухо бахура, показу на мертвi качата i пита :
- Хто то зробив?
- Я,вiдповiда той спокiйно.
- I навiщо ти зробив? - тормосить його за рукав.
- Так,вiдповiда так само.
I говори з таким. Лясь, лясь по задку, той у плач, але що то помага .
Десь за пару днiв лобур наглядiв малого, зацяпаного пiвника, що його
чомусь курчата не приймали до гурту, почав гонити довкруг хати i так довго
гонив, поки те сотворiння впало мертвим.
- То я тебе, шмаркачу ти, роздеру! - трясе його за рукав мати.- Та я
тебе розтрясу! - кричить вона. Але тому хоч би що.
- Догляду до нього треба,- скаржиться Настя, i ця конечнiсть пада
якраз на Володька.
Господи, що це за муки для Володька! Хведот анi хвилини не посидить на
мiсцi, все вiн кудись преться. То був ще тут, а то диви вже он там.
Володько щось там одвинувся, коли чу , а за клунею на дорозi якiсь крики.
Скаче на тих сво©х милицях туди i бачить: його Хведот сидить серед дороги,
бавиться пiсочком, а перед ним сто©ть шiсть пiдвiд лебедських.
- Гей, ти там, малий! З дороги! - гукають дядьки, але тому малому гей
би що! Володько до нього, намага ться його пiдняти, нема сили, кричить,
свариться. А малий, замiсть зiйти на бiк, вереск страшний пiдняв, б' ться
з Володьком, ногами паца , не да ться, i дядьки мусiли ©х обох об'©хати
боком, зачепивши колесом Григорчукiв овес, i коли тi по©хали, тодi тiльки
хлопчисько посунувся на подвiр'я, грiзно шморгаючи замурзаним носом.
А дещо пiзнiше, не встиг Володько пiти води напитися, як Хведот знов
зник. Володько сюди i туди, скаче на милицях, гука - нема хлопця.
Шкутильга на город, довкруги хати - нема. Йде на дорогу - нема. Гука
щосили - нiхто не обзива ться. Йде далi, дiйшов аж до трепетка, коли
бачить свого Хведота: ген там далi в долинцi з якоюсь тичкою бiга i щось
там робить. Володько кличе:
- Хведоооте! А ходи-но до дому! А то мааамi скажу! Де там. Володько
мусить шкутильгати туди, i коли дiйшов, побачив величезне гнiздо в житi,
виваляне Хведо-том, а там насипано цiлу купу пiску з дороги, i коли вiн
усе то встиг зробити, диву ться Володько, а пiсля того мiж ними счиня ться
справжнiй бiй. Володько тягне Хведота додому, Хведот не да ться. Володько
кричить - той також кричить. Володько погрожу , той робить те саме. Хоч
сядь та плач. Стоять обидва i верещать на все довкiлля, аж поки мати не
навинулася, прибiгла з гамором, схопила Хведота за руку i потягла, як щось
непотрiбне, за собою.
Але найгiрше було недавно... Хведот зовсiм зник i нiхто не мiг його
знайти. Володько обскакав увесь город, усю дорогу, весь луг - даремно.
Надiйшов вечiр, поприходили батьки, пригнав корови Василь, а Хведота нема.
Володько весь в страху, бо це ж вiн винен; мати пiшла в поля шукати
дитину, i аж геть смерком на подвiр'© з'явився Настин двоюрiдний брат
Титко: в руцi у нього хлопець.
- Ти-но, Насте, не пускай так ту дитину саму - каже Титко.
Настя до хлопця.
- А де ж ти його вискипав? - кричить вона i не зна , чи дякувати
Титковi, чи карати хлопця.
- Та де... Он геть на лебедському. Сидить пiд сосною i кричить. Я до
нього: ти чий? А вiн ще дужче кричить. Це, думаю, нiчий iнший, як Настин,
i ось ма ш його,- каже Титко.
Настя шарпа , як звичайно, за руку хлопця, тягне його до хати, ми , да
щось ©сти. Титко також заходить до хати, почина ться розмова. Скаржиться
на дiда Улiяна, що той десь там межу його переорав, що в суд його за це
подати хоче.
- А чого ж ти, Титку, тиснешся з ними на тому городi,- каже Настя.-
Шматок - двi добрi баби задами засядуть, а ти чогось там чапиш.
- А що порадиш? Вiшатись!
- Чого ж вiшатись? Землi шукай. Стiльки он землi в свiтi...
- У свiтi, у свiтi! Дума ш, отак устав i пiшов,- перечить Титко.
- А ти-но з мо©м порадься, вiн тобi щось порадить. Титко пошкрябався за
ухом, напився води i пiшов. Коли прийшов Матвiй, що десь там на садку
вештався, Настя нiчого не сказала за Хведота, а щоб одвести розмову на
iнше, почала за Титка.
- Був он Титко. Знов на батька скаржиться.
- Дурний вiн, той твiй Титко. Я б на його мiсцi давно звiдти вибрався.
Батьки починають говорити про конюшину, що, як лiс, поросла, про
пшеницю, що ©© геть будяччям поняло, про худобу, що щось та Ряба замало
молока да , про собаку, що його нема чим кормити. Володько лиш тiшиться,
що бодай про нього не згадують, вiн i так за той день набiгався та
настрахався. А Хведот вже лежить на полу невкритий, босi ноги з
розчепiреними короткими пальчиками зовсiм подряпанi, i спить. Його нiчого
бiльше не цiкавить.
Володько почина власними ногами, без милиць, обходитись. Спочатку то
йшло зле, але згодом покращало. Одно© суботи, пополуднi, пiсля доброго
дощу напередоднi, коли небо випогодилось i засяяло всiма сво©ми барвами,
вiн вибрався в далеку мандрiвку - верстви двi вiд дому, до Василя, де той
пасе корови. Йшлось дуже довго. Часами вiн сiдав, спочивав. Iнколи його
цiкавили тi чи iншi речi. Ось вiн бачить рiвненьке, гладеньке мiсце,
нанесене вчорашнiм дощем. Сонце намул пригрiло, i вiн почав репатись.
Володьковi при мно шляпати по тому босими ногами, вiдколупувати вiдсохлi
кусники намулу, виписувати на них лiтери. В iншому мiсцi вiн зупиня ться
бiля потiчка, що тече через дорогу без мiстка, зупиня ться над ним i
вдивля ться у воду, що по нiй швидко бiгають лапатi водянi павуки.
Володькове прибуття дуже було вгод Василевi. Пасовисько широке, але
все-таки з обох бокiв шкода. Василь зi сво©м приятелем Семеном ляпають у
карти, а Володько ходить i одверта вiд шкоди корови. Пiсля Семен почав
грати на сопiлцi; засюрчав, запищав i Володьковi це дуже подобалось.
Виходив якийсь танець чи пiсня. Володько почав думати, щоб i йому купили
таку сопiлку, це куди краще, нiж гармонька, а до того дешевше. Таку
сопiлку можна купити за двi копiйки, а гармонька кошту три. А Василь
усе-таки купив не сопiлку, а якраз гармоньку, i не таку просту, дешеву, а
дорожчу, широку, i заплатив за не© десять копiйок. I гарно гра . Тепер
вони з Семеном виграють гопака, польку, а як навинуться дiвчата, то й в
танець iдуть.
До того Василь ма ще пiсенника i байкаря. Гарнi там пiснi - i сумнi, i
веселi, i жартiвливi, i байки даже гарнi, стiльки з них смiху, i про
цигана, що залiз у чужий город i просив господаря, щоб викинув його лише
за плiт, i про одного дядька, що шукав дьогтю в мiстi, i багато iнших.
Володько i нестямився, коли сонце стало над заходом.
- Смали додому, поки заповзеш - смеркне,- каже Василь.- Ти тепер
смiливо з черепахами в перегони ставати можеш.
I Володько поплужився. Пастухи ще залишилися. Долиною в' ться дорожина
на двi глибокi, ви©ждженi колесами, колi©, середнiй пруг порослий
шпоришем, Петровим батогом, горiшиною. Справа й злiва смужка лугу, на
ньому густо ромашок. Трохи вище в пшеницi цвiтуть червонi маки, синi
волошки. Над головою зо всiх бокiв видзвонюють жайворонки.
Володько не квапиться, ма час. Його нагнав дядько, що веде пару конят.
Конята маленькi, а дядько довгоногий, ©де верхи, а постоли його по землi
волочаться.
- Гей, малий! Що це ти так повзеш? - гука дядько. Володько
зупиня ться, не вiдповiда нiчого, проводить дядька поглядом i йде далi.
На половинi мандрiвки, де схрещуються дороги, сто©ть великий копець, що
вiдмежову дерманськi поля вiд лебедських, i Володько присiв на ньому.
Сонце над заходом, вiд млина доноситься кляпiт, здалека чути пiсню, що
Василь уже жене сво© корови i спiва :
Повiй, вiтре, на Вкра©ну,
Де покинув я дiвчину...
А слова "де покинув карi очi" вiн особливо високо витягав. Хутко вiн
надiйшов i зрiвнявся з Володьком.
- Ти ще не дома? - пита вiн i йде далi.- Ходи, на корову посаджу!
- Iди, iди собi,- каже Володько.
Гей, чук-чумайдра,
Чумачина молода!
Заспiвав Василь весело i пiшов далi. Корови лише поскрипують ратицями.
Володько лиша ться на мiсцi, ма статна краса вечора полонить його,
очеретяний мур стависька - та мничий i грiзний, сто©ть насупротив, кiлька
чайок лiта над ним, нiби вони сховзають по повiтрi, десь квакають дикi
качки, що згодом вириваються з очерету i спiшать, нiби ©х хто жене, в
далечiнь.
Батько, мати, Василь i Хведот сидiли вже бiля вечерi, коли Володько
приволiкся.
- О! Нарештi! Повзе наш рак,- каже мати.- Ходи-но, ходи, небораче!
Ждемо тебе!
Вечеряють надворi, мати насипа крупник до мисок, над головами
звиваються i дзеленчать комарi. Батько оповiда , що тут ще у нас не так
багато комарiв, а от у тiй Смоленщинi... Говорять про се i про те, а потiм
iдуть хто куди, батько ще огляне худобу - i спати.
I спить вiн тепер надворi, пiд повiткою, а часом i просто пiд голим
небом на соломi. Так йому подоба ться, легко, як вiн каже, диха ться, щоб
було тепло, прикрива ться кожухом. На нього пада роса, вiтер кошла його
волосся, дзеленчать комарi i з лугу доноситься безперервний крекiт жаб.
У невдовзi почина ться косовиця; на лугу одного соняшного ранку, нiби
на замовлення, з'явля ться багато чоловiкiв, i вiд рiчки до поля, впоперек
лугу лягають валки покосiв. Косарi з'являються разом зi сонцем, вони
переважно босi, колошнi ©х штанiв по колiна закачанi, одягнутi у самi
сорочки, на головi або бриль солом'яний, або якийсь старий, пiм'ятий
кашкет. На поясi у кожного спереду висить кушка з бруском, а ззаду
застромлена за пояс дерев'яна мантачка.
Iдуть косарi легко, вiльно, ритмiчно, коса, зда ться, сама сховза по
землi, великi покоси соковито© трави лягають набiк, а ззаду залиша ться
двi колi© нiг. I коли доходять до кiнця, витирають травою коси, спочатку
гострять ©х мокрими брусками, а потiм мантачать мантачками. При мний
брязкiт i шелест кiс розноситься лугом.
Матвiй почина також косити, але вiн не ма лугу, а ма лише конюшину,
що отам за лiсом насiяв минулого року. I поросла вона йому на доброму
полi, як лiс. Йому радили посипати поле ще й фосфором, i для проби вiн
висiяв тим погно м сво iм'я, i тепер здалека видно було на конюшинi слово
МАТВIЙ, пiсля чого вiн любив казати сусiдам:
- Вiрте менi, що оте "удобренi " добра штука. Треба назарiк спробувати,
чехи то вживають, i диви як у них родить...
Але i без того Матвiй накосив порядно конюшини, i любив вiн цю рослину,
вийде не раз, щоб отак лише пройтися й полюбуватися, а вона, мов килим
дорогий, розклада ться, i тiльки джмелi гудуть...
Разом з косовицею неодмiнно починаються i сльоти, небо затяга ться у
брудну бавовняну отороку, без перерви сi дрiбний дощ, на лугу мокнуть
покоси, або вже копицi. Такий час не подоба ться господарям, не
подоба ться вiн i Матвi вi з Настею. У полi мокне конюшина, город зароста
бур'яном, усе скрiзь мокре, збiжжя похилилося в один бiк, плаксиво лiта i
кряче ворiння.
У Матвi вiй родинi ледве-ледве хвата хлiба, вживають його дуже ощадне,
©дять здебiльша картоплю, молоко, зеленину з городу, Настя умi дуже
смачний зi щав'ю борщ варити.
I ще одна важлива подiя в родинi. Настя завагiтнiла. Матвiй став куди
лагiднiшим. Щоб трохи Настi помогти - полоти, окопувати, вибирати коноплi
плоскуннi, Матвiй пiшов i замовив дiвчат. Прийшли обидвi Катерини. На
хуторi стало гамiрно. Дощi скiнчились i знов погода ясна. Дiвчата то бiля
конюшини, то на городi, то бiля проса. Говорять, спiвають, жартують.
Оповiда одна однiй про сво©х хлопцiв, але клопiтська Катерина анi здалека
не може похвалитися таким, що залузька. Вона сама, на хуторi, та й вродою
©й далеко до залузько©. У тi © там i Павло якийсь там, що не да проходу,
приносить ©й якiсь там дуже гарнi цукорки, i ма вiн дуже гарнi, русявi
кучерi... I залузька Катерина розповiда й розповiда , а клопiтська лиш
слуха i беруть ©© заздрощi.
А вечором дiвчата сидять на колодi i спiвають на два голоси, хоча ©х
тут нiхто, крiм сво©х, не чу . Василь весь час тут крутиться i намага ться
©м щось "встругнути". Володько лише з залузькою Катериною дiло ма . Вони
вже ось i говорять, Володько оповiда про Гiльче, про щось прочитане,
багато вiн того не ма , але що ма , то ма . А Василя гонять вiд себе, вiн
©м робить збитки. Ось вiн, наприклад, дуже негарно обдурив клопiтську
Катерину. Надер гороб'ячих я ць у клунi, нанизав ©х на соломинку, пiднiс
Катеринi пiд нiс i каже:
-Дми!
Катерина вага ться.
- Навiщо дути? - пита .
- Дми! Побачиш. Млинок буде. Все то буде крутитися... Катерина дме, а
Василь несподiвано збива всi яйця долонями i обмазу Катеринi уста i