Самчук У.. Волинь

навколо нових чуток, що кодують мiж людьми. Кажуть, нiбито "нiмецький цар
хоче воювати на руського, бо руський цар не хоче дати нiмецькому хлiба".
Дивно воно.
Володька це непоко©ть: "Як то так? Один цар вою другого. Такi багатi.
Всього мають досить. Буцiмто й направду нiмецький цар не ма хлiба. Щось
це не дуже так". Зрештою, "хай прийде вiн до кого-небудь та купить собi
хлiба". Навiть хоч би й "до нашого тата". Наш тато мають усього п'ять
десятин i ще мусять ©х корчувати, а й то у них хлiб. А у нiмецького царя
цiле царство.
Мiж батьками з цього приводу почалась розмова, i вони, Богу дякувати,
забули про "Володьковi вибрики".



ДЕНЬ БОЖИЙ

Хутiр Матвiя розлiгся попiд пригiрком, укритим сосновим i мiшаним
лiсом, проти сонця, над берегом невеличко© рiчки Лебедiвки. Джерело рiчки
у Дерманi, звiдки три роки тому вибрався Матвiй з родиною на п'ять
десятин, що ©х купив у лебедського пана, почав тут господарство. Воно-то
замало... п'ять десятин, бо до того бiльш як половина з них ще з пнями, а
з чверть пiд лiсом, що належить острозькому жидовi Таксаровi. Та що вдi ш?
За свою працю, по часi, можна ще дещо прикупити, щоб на кожного бахура хоч
по двi десятини припало, коли Бог не дасть©м бiльше дiтей.
Купити то воно легко сказати, але купля та не з маком да ться. От хоч
би й цi п'ять десятин. Вiн же женився ще у дев'ятнадцять лiт. Дитячi й
парубочi лiта проробив у дворi, то на чехах, а опiсля гiрка, гiрка праця
вже дома у гуртi, жонатим, при батьковi й братах, бо залишив йому батько у
спадщину всього три чвертi десятини.
Аж на старостi лiт, як сивий волос показався, як злисiла голова, як
цiла його здоровезна колись постать почала хилитися додолу, вдалося якось
зiгнати отих п'ять десятинок.
Оженений уже вдруге. Перша жiнка померла нагло i залишила дво дiток -
Катерину i Василя. Та вже й вiд друго© ма також дво : Володька i Хведота.
Найстарша донька Катерина вiд смертi матерi живе на хуторi у дiда, а
Василь пасе худобу.
Зросту Матвiй великого... Постать його потужна, мiцно збудована, "яких
сьогоднi вже нема ". Робота в його руках горить. Ступить - земля гнеться.
Ударить кулакомдовбнi не треба. Дуб дубом мужик. Тому й начиння мусить вiн
для себе робити по силi i по зросту. Чи то коса, грабки, вила, сокира, чи
плуг - все надiйне, не яка тобi тендита. Його маленька i сухенька Настя в
години сварки обдарову його такими назвами, як дуб, ведмедисько,
слонисько. I все це, як нiкому, личить, але Матвiй все те зовсiм
легковажить. Йому це не дошкуля .
Але де вже тепер та сила дiва ться? Менша ©© та щорiк убува . Висиха
якось. Багато ©© випили то трачка[4], то косiння, то корчунок пнiв чи
залiзний пiвпудовий лом, з яким виважив на свому вiку немало камiння у
дерманських каменоломнях. Сивий волос завчасу поспiшився. Лисина над чолом
усе ширша - розроста ться. Але все-таки "коли б Господь продовжив вiку,
то сили ще поки старчило б". А вiн що-небудь дiтиськам припас.
Десятинка-друга не зашкодила б, придалася б.
Тяжкий корчунок. Тяжко добувати той чорний кусень хлiбиська. А хочеш
петльованика мати, так уже добре лоба гостри. На новинi то пшеничка, дай
Боже, як росте. Виляга . Але новини тi © мало, а до того корчунок живота
рве та спину трощить. Скiльки-то йому в життi трапункiв трапилось. Крижi
зiрвав - пролежав з пiвроку. Зашивали, го©ли, але воно то вже не те.
Трачкуючи, з риштовань злетiв - руку лiву у плiчку вивихнув. Не вдався
завчасно до лiкаря, запустив, а рука криво зросталася i так залишилась
нижча вiд право©. Сутулуватим вигляда , а це да ться вiдчувати тепер при
трачцi та й при iнших тяжких працях. Не "д йству " вже вона як слiд, та й
годi. Наверху просто-таки не може рiзати. По-трет , скажений щенюк колись
укусив, мало-мало в сказину не перекинулось, докторiв ще тодi "таких
спецiяльних" не було, так, хвалити Бога, дiд один з Раковець знайшовся i
зiлляччям якимсь вiдпо©в. А то "ночами, бувало, сказ у голову йшов".
А яке то життя було колись. Що то тепер дiти нашi знають? Бувало, коли
"ще в гуртi були",- то всю свою роботу польову й домашню - i жаття, i
косiнку, й оранку - все це завше ночами робилося. А день по день у дворi
чи у чехiв повза ш та тягнеш грабки чи пилку, а з тим i жили сво©. Тепер
ось нашi бахурi i хлiб, i до хлiба - сала шматочок, вареника якого там, по
недiлях пшеничника... А бувало ж... Пилки борошна, бувало, в хатi не було.
Як кусник хлiба, то й добре. Натер цибулею, огiрок як трапиться -
покомлав i тягай далi. Як той народ видержував - Господь святий зна .
Бувало, за турецько© вiйни... Хм... (при цьому, як сидить, то
обов'язково засова ться на лавi, ногу на ногу заложить i голосно носом
повiтря втяга ). А треба знати, що зими тодi не тi, що тепер, були. Як
зима, то зима...
У сiмдесят сьомiм та восьмiм роках. (Саме тодi ягнята пас, а зимою по
злотому за день до машини в двiр бiгав). Хлiба вiд м'ясниць бракувало.
Турецькими кукурудзяниками харчувались, карбованець - пуд. На©сися тим
пудом, коли дванадцять ротiв у родинi, i то самi лежнi. Одна мама
покiйничка, я та старший лисей заробляли. Решта пухли на печi та
гризлись, як собаки. Довго шкребеться людина, поки трохи того... у люди
вишкребеться.
Воно-то й тепер. От дай, Боже, трапиться яка десятина пiд бокомi Не
купиш - грiх. Великий грiх вчиниш, бо ще рiк-два i за землею посвищи. У
Сибiр пiдуть шукати, а дiтвора росте. А як його купити? Корови збудешся,
залишишся з ялiвкою, дiтиська цiлий рiк без молока, а це ж, звiсно вже...
Веприка позбудешся, знов-таки за свiжину в святки забудь, бо хоч воно й
запас у боднi деякий i , та все-таки того не вистачить надовго. Та нiчого
його не вдi ш. Мус мус.
Хiба що карi лошаки продати та якiсь дешевшi, старшi шкапини купити?
Отак, аби снопа з поля стягли та заволочили рiллю. Хоча, що то - господар
без добро© коняки? А мабуть, таки прийдеться це зробити. Десятина поля
напевно коло п'ять соток коштуватиме. О, то напевно. На це... Та хто його,
зрештою, зна . Напевно, прийдеться й корiвки, та ще й обидвi, загнати.
Може, карбованцiв сто п'ятнадцять-двадцять можна буде взяти. За годовану
льоху, як ще не спаде цiна... ну, може, карбованцiв сорок, а й то ледве.
Та вiд замiни коней яких двадцять рубликiв перепаде. А пашня цього року,
вiдомо. Змокло все, поросло. Куди воно. Бiльш над пiвсотню нiколи не можна
рахувати. До цього, як докинеш тих тридцять рубликiв, якi чоловiк копiйку
до копiйки складав, дiтям вiд губ вiдбирав, чобота нiколи людського на
нозi не мав... Як зложити це все, ну то й, може, половинка потрiбного
набереться. Але ж це значить до сорочки стягнутись. А де другу половину
вишпорта ш? Хм... Легко сказати: двiстi п'ятдесят карбованцiв. А попробуй
©х ниньки дiстати. Чекати хiба до другого року? А дiтиська тим часом
пухнiть. Ростiть, як поросята, да картоплi. А пiсля вiд тако© дитини працi
вимагай, сили вiд нього чекай. А про яку там лахманину й не згадуй.
Володько он вже свiтить колiняками, а треба б щось дитинi справити.
Принаймнi як мiж люди вилiзе. Хведот то сидiтиме ще пару зим на печi. От
уже iнша сторiя з Василем. Чей же до школи лазить; нiяково, щоб дитина
темною залишилася, а тутка i школа. Бог вiда , де. Попотьомбай-но щодня
милю туди та милю назад. Прийдеться-таки ликами запасатись та постали
плести. Мусить переходити вже ту зиму i в постолах. Що подi ш? Що при
такiй дорожнечi? I чи вистачить для такого хлопця того чобота? Де там. Аби
то ще воно обережно, обачно. А тож, де тiльки льоду шматок, то й ковзне.
По храпi, по мокрому, пiсля не обшкряба чобота, не висушить. Там шкорбне,
там шпирхне, i чобiт горить. У мене он (i вiн гордо показував сво©
широконосi тяжкi, на вiйськовий зразок, чоботиська) - у мене он третiй рiк
чобiт, а ще дивись... Ма вiн хоч одну лату? А там пiдметку пiдоб'ю,
пiдлатаю i ще з рiк виходить. Бувало, парубком ще був. Дума те, бачив того
чобота? Постоли. Як був який чобiт, хоронив його тiльки до церкви по рокiв
п'ять одного. Тепер же... Ще рiк не минув. Дивись. То закаблук вiдлiта ,
то зуби шкiрить... Все на згубу, все на пропало.
Так розважа старий. Розважа , мiрку та все головою покручу . Все
воно, звiдки не зайдеш, скрiзь скупо.
Настя з Володьком пiшли "до батькiв", а звiдти пiдуть на "вечiрню" до
монастиря. Матвiй довго бавився з Хведотом, який дуже скида ться на
батька, "тiльки такий крикун, як мати", а опiсля лишив його самого в хатi,
а сам пiшов поле та садок оглянути.
Садок свiй огляда i рано, i ввечерi, i завше, коли тiльки ма вiльну
хвилину. Зна його, як жид свою кишеню. Кожне деревце, кожний кущик, кожна
врештi галузка йому знайомi. Все то його руки виплекали, все то виховали,
все то обчистили, все то опорядили. Вiд свiтання до смеркання готовий вiн
тут сидiти, але часу на те обмаль. Радо б i бджолу тут завiв, та вона
догляду потребу , а йому нiколи. Радi десь глибоко в собi якоюсь
особливою матвi©вською радiстю. Нiхто ©© не помiча , не помiчав ©©,
мабуть, i вiн сам, але радiсть та велика. Воно й радiти чого.
Пригадати тiльки, як то, будучи ще в гуртi, зносив вiн з усiх усюдiв
дичечку до дичечки, шкiлку зробив, тицяв ©х там, заливав, оповивав - i от
тепер полюбуйся. Пощепив сам (ото, вiн ще потребу там когось!), перевiз
на хутiр, iз садiвником монастирським порадився i посадив деревця
по-людському. А сорти все якi! Самi, можна сказати, найкращi: золотi,
зеленi та бiлi ренети. (Цi можуть довго лежати, гарно пахнуть i мають
добрий збуток. Особливо зеленi ренети). Опiсля цеголки, цякiвки
червонобокi - солодкi, тарольки (ах, як пахнуть! А долежать часом до
масляно©). Виноградки. (Це не яблука, а щастя. Великi - пiвхунта кожне).
Зорi, до-вгощепи. Це все сорти зимовi. Лiтнiх яблук Матвiй не садив, бо
"який з того толк"? Не продаси, а засушити не встигнеш. Отак сюди-туди,
облетить, поб' ться, погни ... От ще райки з лiтнiх, та й то цi вже бiльше
осiннi. Цi вже можна й продати. Папiрiвки добрi. Нiчого сказати, але
нiякого з них толку. Двi всього i ма ©х Матвiй у сво му садку. Грушок; як
то для себе - досить. Цукрiвки, варшавки, попадi. Iз зимових - хунтiвки та
бери. О, цi два сорти. Оце грушечки. За них можна часом грошики лупнути.
Всього дерев понад сотню, вже от пiд овочами погнулись. "Сво © фрукти
доволi вже, а це ж усього кiлька рокiв". Тут вже й шкiлка при садi. Садок
розростеться, i вiн засадить цiлу пiдсонню десятину. Пригодиться колись.
Глянеш - око радi . Все на мiсцi. Все виплекане. Огорожа одна чого
варта, найкращi лати у лебедському лiсi вибирав, навколо вишнями обсадив.
I затишно для саду, i корисно. Вишнi вродять i продати навiть дещо можна
буде.
Так то так. Але що то з тi ю дiтворою буде? Четверо вже ©х. А хто може
заручити, що й ще одно не прибуде? Хоча Мавiевi й пiд п'ятдесят, та "баба"
його сiм лiт молодша. Ну, по однiй десятинi кожному... Що то ? Починай,
кожна дитино, спочатку ту каторгу, яку прожив твiй батько.
Матвiй зупиня ться за садом i окида зором Сумiжну нивку лебедця
Григорчука. Ходять поголоски, що вiн ©© продати хоче. Думка про не© вже не
виходить з Матвi во© голови, хоча цiна ©©, мабуть, куслива... О, куслива.
Рубелькiв круглих з п'ять сотень закотить. Але не купити ©©, це значить
краще не жити. Де ж то видано. Пiд порогом, межа в межу. Поле вироблене,
вигно не, пiд сонцем.
I Матвiй навiть пройшовся по тiй, уже зябльованiй нивцi, розчавлюючи
тяжким чоботом бiльшi грудки, нiбито те поле вже його. Порою навiть
зупинявся, щоб пiдняти якусь дернюку i, витрусивши ©© iз землi, викинути
на межу. Земелька свiжа, пахуча. Бабине лiто по скибах поснувалось.
I коли Матвiй зiйшов з Григорчуково© нивки й уважно зайнявся пiдпорою
одно© гiлляки на щепi, що занадто гнулася пiд тягою овочiв, у той час його
поздоровив здалека хрипливий баритон чоловiчого голосу.
- Помайбi, дядьку Матвiю!.. Матвiй пiднiма голову.
- Дай-бо здоров'я! - автоматично вiдповiв Матвiй i побачив на сво©м
полi Григорчука. Миттю шибнула у Матвiя думка: "Ага. Приходить за поле
балакати, а вда , що тiльки оглядати прийшов".
Григорчуковi хотiлося, щоб Матвiй купив його поле з таких причин:
по-перше, може йому цiною краще солити, нiж кому iншому, бо "це ж пiд
порогом". По-друге, "краще мати дiло з порядним господарем, бо гой i слова
додержить, i грошей, хоч, може, готових i не ма , то швидше роздобуде. Бо
йому й у банку, й у жида, куди не кинеться, скорше, нiж другим дадуть".
Приходом Григорчука Матвiй зрадiв, але "при таких оказiях чоловiк ма
степень свою знати та бути чуйним". Вiн сам було не раз збирався скочити
до Григорчука, та не знав, як його краще того... А тут нагода сама
допомага .
Обидва зустрiлись заклопотано, руку один одному подали i байдуже
по-жидiвськи потиснули та почали, як то, мовляв, з погоди... "аж
випогодилось, а то ж таке лило", причому Матвiй не забув заявити, що у
нього "геть-чисто пшениця у копах замокла i поросла. Хоч бери та й на гнiй
кидай. А це ж уся цьогорiчна надiя була. Скрутно цей рiк прийдеться. О,
скрутно".
- Що скрутно, то скрутно. Але якось то Бог дасть,- заверта назад
Григорчук... - Воно те саме в цiлiй окрузi, куди не глянь. Шкоди тi сльоти
"дiвствiтельно" наробили. Геть аж шапки в пiвколах позеленiли. У самого
мене п'ятнадцять кiп, як золото, пшеницi... ну просто, можна рахувати,
зiгнило. А дивно, чому отой Сидiр отам свого вiвса не забере? Чи то вiн
хоче його вже заразом розкидати замiсть паренини, заорати та пшеницю
сiяти?
- Хо-хо-хо!.. Мабуть.- Обидва коротко засмiялись.
- Проходжу ото коло вашого саду i просто мене аж оскома бере... -
почина Григорчук. (А це ж Матвi ва слабка струна - садок. Нiби зна ...)
Ото садочок. Ну, я вам скажу. За пару рокiв ви багач.
- По десять рокiв мають отi... - похвалився Матвiй.
- Дивна тут пiд садок земелька. Пiдсоння,- зауважив Григорчук.
- А як виробиш та погно©ш, то росте нiчого,- зм'якшував вартiсть
земельки обережний Матвiй.
- Пшеничка, зна те, тут як родить. Ох, як тут пшеничка родить. Повiрите
чи нi, а оця моя десятина (тут ще кiлька сажнiв лишнiх, отам те
заглубисько коло Харитонового рiвчака, але то не раху ться), ©й-бо,
вона... ви ж самi бачили, двадцять кiп пшеницi дала. А яке зерно.
Змокло... Ото-то тiльки...
- Та ви i гною туди вперли,- не здавався Матвiй.
- Зайво було. Я сам не розрахував. Вилягла все одно, а яка з поляглицi
"польза". Я вам кажу, нема кращо©, по-мо му, землi, як тут. Оця мастка
глинковатка... Проти сонця. Це перва земля на пшеницю... Коли я був у
москалях, то стояли ми над Волгою в казармах. В Саратовськiй це було
губернi©. Там також на пшеницю дуже зручна земля. Але то вже, вiдомо,
кацапське оброблення. Вийде ото з тим гаком, отою западенною, як вони
кажуть, сохою. Покопирса ... Тьфу! Стид - не робота. До того там отi сушi.
Страшнi сушi. А "почва", зна те, не видержу сушi. Твердi , репа ... Ото,
зна те, часом такi рiвчаки порепають, що ой...
Це все оповiда Григорчук, коли обидва господарi лiньки, переступаючи
ступ за ступом, iдуть до хати. Зайшли.
У хатi Хведот наробив тарараму. Повитягав усяко© всячини на середину
хати, понаставляв стiльцiв, витягнув батькову шевську скриньку (бо Матвiй
i шевство знав. "Отак для сво © потреби"), нанiс полiн, дров i якусь,
видно, фортецю будував.
Чоловiки сполохали його, i вiн, чимдужч, покинувши все - як стiй, попер
на пiч i залiз у сам куток. А всi його причандали так i валяються серед
хати.
- Отой шибеник... - каже Матвiй, ховаючи все на сво мiсце,- Баба моя
пiшла до Дерманя, то ось, як бачите...
- А то, звiсно, дiтвора,- байдуже, сiдаючи й оглядаючи скорiше стелю,
нiж долiвку, каже Григорчук.- Добру ма те хату... Но, пощо ви ото такi
малi вiконечка зробили?
- Ах, зна те. Мене це завше непоко©ть. Вiкна дiйсно замалi. Поласував
ото, що пару карбованцiв дешевше обiйдеться. Швагер мiй на залiзнiй дорозi
служить, а коли я будувався, то воно вiдомо. Зна те, як то кожна копiйка
дорога. А вiн одного разу каже: "Зна те. Я маю готовi, вирiзанi тахлi.
Малi тiльки". Подумав я, та й люди пораяли. Вiзьмiть, кажуть. Що, що малi.
I нiчого не кошту , i в зимi при менших вiкнах повiтря у хатi не так
стигне. Тепер ось каюсь... каяття, та нема вороття. Переробив би, але
нема поки "средств" на це... На все потрiбнi "средства".
Спрягавши все, що було посеред хати, Матвiй присiв i, заложивши ногу на
ногу, продовжу :
- До того думаю, що я тут довго не втримаюсь... Григорчук, що саме
кисета з тютюном у руках наминав, щоб закурити, гостро i швидко кинув на
Матвiя оком...
- Не курите? - сказав зовсiм не те, що хотiв, бо ж знають усi, що
Матвiй анi не п' , анi не курить...
- Нi, цього не вживаю... - i вiдмахнув рукою.
- Щасливий ви, Матвiю, чоловiк. Те куриво, то марнотратство. Пачка
"коришкiв" ото© от погано© "рибки" три копiйки, а тут сюди-туди й нема.
Скрутив цигарку, викресав огню кресалом крем'яним з вареною губкою i
закурив. Хведот дивиться з печi, заздрить та диву ться. Вiн хотiв би, щоб
i йому з рота й з носа (особливо з носа) куривсь димок.
- Так як то ото кажете? - нiби ненароком згадавши щось, пита
Григорчук.- Не вдержитесь? А то ж чому? Садок же ж ваш...
- Що ж, зна те, по тому садку, коли дiти ростуть i потребують грунту.
Що вони з тим садком почнуть? Землi ж, ви зна те, все менша i менша у
нашiй околицi, а людиська множаться. Ось гляньте ви на цю Лебедщину. Ще
п'ять рокiв назад... Один лiс та лiс... А що тепер? Там он Мартин засiв. А
Трихоновi сини, як пiдростуть, то де дiнуться? Куди пiдуть? Сюди? Ма ось
тут, у мене пiд вiкном, двi з половиною десятини i вже одного примостить.
I вже матимемо сусiда. Ну, а скажiть? Де то© землi дiти наших дiтей
вiзьмуть? Ще, скажете, клапоть того Застав'я ... Що, зна те, по тiм... Я
думаю...
- Воно так-то так... - перебива Григорчук.- Та що подiяти? От ми
лебедцi... Мусiли ж ми викупити панську землю.
- Та я нiчого не кажу...
- Чекайте-но... Бо не хвата справдi мiсця. На днях якось... Не
пам'ятаю... Позавчора, чи то в четвер, вилiчували ми з сусiдом, Хвещиним
Паньком, скiльки у нашому селi повних грунтiв. I що ви дума те? З сорока
наших господарiв щось трьох чи чотирьох мають. А то вся решта отак: вiсiм,
сiм, шiсть, п'ять... а найбiльше по двi, по двi з половиною десятини... А
не купиш, не матимеш. Купляй, поки купля ться i що купля ться. То-то,- i
чвиркнув крiзь зуби просто на долiвку.
- Ех,- каже Матвiй.- Вам трапилась дурничка - отой лiс та млин. Той
один лiс виплатить весь ма ток. А млин. Скiльки платить вам Волько
оренди?..
- Двiстi на рiк... Але хiба вiд нього видереш тi грошi разом? Отак тодi
тицьне, тодi тицьне... I чорт тим грошам зна лiк... Ще коли б то не був
млин громадський. Волько пiд'юджу кращих господарiв, щоб вони не
впоминалися оренди, а решта, зна те... Що ©м на тому вигорить?.. Плюне та
й пiде...
- Но. З цим можна порадити. Я не йму вiри, щоб один жидок водив за нiс
цiлу громаду. Ви тiльки до нього вiзьмiться. Двiстi рублiв щороку дасть
громадi десятину поля.
Григорчук викурив цигарку, кинув ©© на долiвку i, трохи пiдвiвшись,
розтоптав ©© чоботом. Пiсля цього сплюнув.
- Дума те? По правдi сказати, нема сьогоднi за двiстi рублiв десятини.
Але не в тiм бiда. Двiстi рублiв завше пригодиться. Але оце Волько задумав
перебудувати млин. Вставля замiсть колiс турбiну i новi вальцi. Поки що
дамо йому спокiй, а пiсля таки вiзьмемось... Вiн то вже побалаку зо
старостою про купiвлю того млина. Видно, корисний вiн йому, хоч завше
лементу , що нiчого з нього не ма . Я то, по правдi признатися, нiчого б
не мав проти, щоб його продати, бо що з ним при такому, як у нас, ладi
почнеш. Громада, що череда овечок. Нема в нiй пастуха, то, звiсно, який
вже там лад. Страшить мене тiльки те, що Волько виманить той млин майже
задурно, а друге, що грiшми покористу ться лише дехто... Ну, от i
подивiться... Моя дурна голова не раз мiрку : чому б то, дума ш, та не
могла сама громада тримати той млин? Це ж вигода своя. Самi собi й за
молоття платили б i став, i стависько, i гуску де вигнати... й вальцi,
i питель, два разовики, круподерня, валюша на сукно. Все, одним словом...
Хай би, думаю, вже не знаю, який був той млин, то на одного мельника та
помiчника вистачило б... I поправити при потребi можна було б... А то... Я
вже рукою на все махнув. Бачив я, що робилось минулого року на сходцi...
Крику, гамору наробили, але хiба що-небудь вирiшили? Де там. Кричали,
дерли роти i розiйшлись так на чорт-матерi...
Григорчук iз серцем сплюнув i засовався на лавi. Очi його загорiлись,
але рiвновагу свою мужицьку i необхiдну стриманiсть та дiловитiсть розмови
не тратив...
- Трудно, зна те, сьогоднi чесну людину знайти... - продовжу .- Дуже
тяжко, хай йому частець. Волько, звичайно, пуска дим у вiчi мужикам, i
хто б то повiрив, що отакий млин та не мiг виробити тих двiстi карбованцiв
оренди? Але вiн, коли почне лементувати, та коли почне... i клянеться, i
божиться... Ну, а мужик що? Плюне та й дума - чорт тебе бере, хай тебе
нечиста сила слуха ... i пiшов собi додому. Ми викупили ма ток - сто
двадцять десятин, i всунули за нього двадцять чотири тисячi карбованцiв.
Суму цю ми вичавили зо сво©х власних животiв та мозолiв i животiв наших
дiтей. Казали, за лiс виберемо. Млин он якi "доходи" дасть... А тепер пiди
його, пошукай тi доходи. Так само i з лiсом. За десять тисяч такий лiс
продали... Та це ж треба... (Григорчук знов полiз до кишенi за кисетом з
"рибкою"). Я не знаю... Це треба найдурнiших людей на свiтi. Але що ви
зробите?.. Скiльки то нашi главарi попо©здили до острозьких Таксарiв, щоб
таки умудритись таку соснину, кажуть, двадцять п'ять тисяч дерев без
дубини, отако за марно вiддати... Тьху!.. i, помовчавши, ладить кресало з
губкою та дода :
- Ну, Таксар то вижене грошиська. Що вижене, то вже вижене...
Саме увiйшов Василь. Вiн щойно пригнав корови, поприв'язував ©х до ясел
ланцюгами i прийшов оце до хати. Григорчук поздоровив його як дорослого,
"дайбоздоров'я", i подав навiть руку. Матвiй при цiй нагодi заявив, що це
його найстарший i що вiн уже "у третю групу" ходить. Ось по тижневi i
наука розпочнеться... Кепсько буде, та прийдеться обходитись. От худоба...
Як його, не знаю... того...
- Ви ма те ще ту вигоду, що хоч куди худобину вигнати,- сказав
Григорчук.
- Воно то так. Особливо з весни та восени. В лiтi так само не дуже...
Нi, нi... Тепер вже не дуже то, як бувало. Скрiзь око дозорливе, i навiть
на зрубах вже не так, як колись... Навеснi та восени у верболозах та
болотах... Але оце на днях мало-мало не трапилось нещастя. Корова загрузла
в болотi i ледве витягли.
- То-то-то! Чув про це, чув! - пiдбадьоривсь Григорчук.- Оповiдали нашi
лебедцi...
- Ото-то! Вашi лебедцi й витягнути ©© допомогли менi, дякувати ©м. А
коровисько чимала. Мо щастя, що можу хоч худобу плекати, а то б... Але що
то воно за декiлька лiт буде? От питання. Подумайте тiльки, що тут було ще
недавно, ще першого року, як я сюди перебрався, при старому мельниковi.
Усе, як глянути, стависько... Хто захоче, ©дь, коси, бери, паси худобу. А
пiди тепер... Я сам хочу вже взяти у мельника в оренду на п'ять лiт отi
верболози на клину коло калюжi. Думаю: викорчу чоловiк, а п'ять лiт сiно
братиму. Воно-то сiно там спочатку абияке. Осока, лепеха та очерет, але по
парi рокiв, думаю, вибавиться... А для рогато© худоби це, хо-хо-хо, як
пiде в зимi...
- Василю! - звернувся Матвiй до Василя. Звернувся, нiяково мнучись... -
Принеси-но там дещо... Василь, видно, зрозумiв, а Матвiй продовжу :
- Ото, зна те, добро було зо старим мельником. Хоча чех, а все-таки
порядна з нього була людина, не то що теперiшнiй. Цей - борони Боже, щоб
худоба на його луг чи стависько "шлапнула". "Не шлапай то"... Воно то й
добре, зна те. Порядок мусить бути. Пригадую собi, як прийшли до нас тi
чехи. Боже, що то за бiдачиська були. Нi кола, нi двора. Голi, як цигани,
поприходили.
Повiрте, що отой Дус на Борщiвцi, що сьогоднi у фаетонах ©здить, а
синiв iнженерами та дохторами поробив, прийшов зо стома карбованцями в
кишенi з Моравщини, злабудав собi серед Бущенського лiсу (там лiс ще тодi
такий був, що Господи). Отож поставив собi серед лiсу халабуду з
круглячкiв... А тепер у нього фа тони та двадцять тисяч золота у банку...
От, що то значить порядок. Тепер у нього тридцять десятин землi. У самого
старого. Синам землi не треба. Але чи повiрите, що платив вiн по двадцять
два рублi за десятину? Я не кепкую з вас. На Бущенщинi була земля з лiсом
(сосни двома охватами не охопиш) по дванадцять карбованцiв, от як живу. i
дума те, що хто з наших мужикiв купив тодi хоч одну десятину? Крiм
небiжчика Хведора, Михалкового батька, котрого син сьогоднi господар, нi
один. Ее, каже: "Нащо вона менi? Що я з тим лiсом? Свого грунту хватить, а
дiти виростуть - свiт великий". От як розважали, i то не бий. i то не
розложи такого драба, та не всип йому п'ятдесят таких, щоб до смертi
чухався. А чехи, тi в Сибiр ©хали, ©х виписав цар, щоб культуру ввели. А
на що ©м та культура в Сибiрi, коли ось тут така даровизна трапилась.
Побачили i все забрали. Загарбали дочиста. Усi отi колонi© - Борщiвка,
Озiрко, Гiльче, все то на таких землях осiло, i сьогоднi вони пани.
Сьогоднi вони палати будують, у фа тонах ©здять... Де я свою силу подiв?
Не у них? Не на них затратив? Не для ©х збагачення? А чи не мiг мiй батько
також десятинок двадцять менi припасти, як оце зробив Хведор? Мiг би. Та
не хотiв. Пив, шлявся по бабах, гуляв, матiр окрадав i все до шинку
вiдносив. Ось такий мужик. Ось такий у нього порядок, толк...
Увiйшов Василь. Вiн принiс пляшку горiлки (на всяку оказiю припасену)
та кусисько старого, пересоленого, аж пожовклого, грубого салиська.
чарка, закуска. Григорчук оком на все либнув i запакав швидко цигарку та
нiяково, нiби йому чогось соромно стало, засовався на лавi. Вичував,
мабуть, iнстинктом (i разом боявся, щоб не втекла все-таки чарка), що то
на нього облаву робиться, намагався щось нiби протестувати:
- Та... зна те... Воно якось... Це зовсiм того...- а,все-таки...- I не
знаходить слiв, щоб висловитись.
- Вже вибачайте,- каже Матвiй.- Баби мо © нема дома, а вона те все
припекла б, може, смаженю яку б...
- О, що ви, що! Господи! Та й цього доволi. Для такого гостя...
Господи...
- У нас гостi не дуже пороги оббивають...
- Звiсно, на хуторi...
- Ну, так заживайте...- i Матвiй дебелою, порепаною, мозолистою рукою
пiдсову гостевi чарку... Пiдсову незграбно. Чарку налив щиро (вiд щирого
серця), горiлка перелива ться i хлюпа ться на настiльник...
- Еее,протесту Григорчук.- Еее, дядьку Матвiю... Так не годиться.